Правові засади моніторингу ґрунтів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

УДК 349.4

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правові засади моніторингу ґрунтів

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

МОЗАЛЬОВА Марина Володимирівна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі екологічного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

-- доктор юридичних наук, професор Єрмоленко Володимир Михайлович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. академіка В. З. Янчука юридичного факультету.

-- кандидат юридичних наук, доцент Каракаш Ілля Іванович, Національний університет «Одеська юридична академія», завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права.

Захист відбудеться «17» жовтня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий «16» вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиВ.П. Колісник

моніторинг ґрунт сільськогосподарський

Актуальність теми дослідження. Зміни зумовлені антропогенною діяльністю людини, відбиваються в навколишньому природному середовищі, виходять на перший план серед найзначніших проблем людства. Набирає загрозливих масштабів швидкий та всеохоплюючий процес зниження якості природних ресурсів, в деяких випадках повністю втрачається їх здатність до відновлення. Це стосується в першу чергу земель і їх важливих складників - ґрунтів. Наслідки таких процесів позначаються як на екологічній безпеці країни, так і на рівні життя і здоров'я її населення.

Концепція Національної екологічної політики України на період до 2020 року одним з інструментів державної екологічної політики визначає зміцнення системи моніторингу навколишнього природного середовища шляхом посилення координації діяльності суб'єктів моніторингу та управління даними в рамках функціонування цієї державної системи як підґрунтя для прийняття управлінських рішень. Одним із самостійних складників екологічного моніторингу є моніторинг ґрунтів. Це єдиний правовий захід державного управління, що має на меті агрохімічне обстеження ґрунтів покликаний відіграти особливу роль показника їх якості й рівня родючості, що є підставою для встановлення балу бонітету ґрунтів, обліку їх якості, визначення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, запровадження системи сівозмін основних сільськогосподарських культур і налагодження контролю за цією діяльністю. Моніторинг ґрунтів повинен передувати кожному заходу з їх охорони, надавати детальні рекомендації для проведення ґрунтоохороних програм, прогнозувати їх результат, а також служити його завершальною стадією, необхідною для оцінювання вжитих заходів щодо їх збереження в належному стані. За результатами проведення моніторингу ґрунтів мають прийматися програми з охорони ґрунтів, розроблятися рекомендації для впровадження раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, створюватись інформаційно-аналітичні системи забезпечення доступу до інформації про кількісний і якісний стан ґрунтів та їх родючість. Окрім того, дані, отримані за результатами постійного проведення моніторингу ґрунтів, дають можливості своєчасно виявляти зміни, що відбуваються у складі ґрунтів, впроваджувати заходи щодо їх відновлення й визначати розміри шкоди, завданої ґрунтовому покриву у зв'язку з порушенням вимог законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права в рамках Державної цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення екологічного законодавства в умовах ринку» Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (державна реєстрація № 0186.0.070871).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті правового змісту моніторингу ґрунтів, розробці пропозицій з удосконалення його правового регулювання суспільних відносин, що виникають при цьому, на підставі аналізу земельного й екологічного законодавства, вивчення земельно-правової і спеціальної літератури з досліджуваних питань.

Відповідно до зазначеної мети поставлені такі основні завдання:

- провести історико-правовий аналіз і наукову періодизацію законодавства, що регулює моніторинг ґрунтів;

- з'ясувати особливості та розкрити поняття «моніторинг ґрунтів»;

- виявити специфічні правові ознаки, характерні для постійного проведення моніторингу ґрунтів;

- встановити місце моніторингу ґрунтів у загальній системі екологічного моніторингу у взаємодії з іншими видами діяльності з охорони й раціонального використання земель сільськогосподарського призначення;

- виявити особливості правовідносин, що стосуються дослідженого явища;

- обґрунтувати пропозиції з удосконалення законодавства про моніторинг ґрунтів.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі проведення моніторингу ґрунтів в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження є правові засади моніторингу ґрунтів; земельне, екологічне законодавство України та інших країн щодо організації та проведення моніторингу ґрунтів.

Методи дослідження. У ході роботи над дисертацією використано такі методи: історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системно-функціональний, комплексний, логіко-семантичний, метод сходження від абстрактного до конкретного, статистичного аналізу та деякі інші методи наукового пізнання.

Історичний метод сприяв дослідженню періодизації становлення й еволюції правового впорядкування правовідносин моніторингу ґрунтів. Порівняльно-правовий метод дав змогу порівняти окремі положення нормативно-правових актів України і законодавства деяких зарубіжних країн, що регламентують суспільні відносини в розгляду вальній сфері. За допомогою формально-юридичного методу поглиблено розглянуто приписи нормативно-правових актів України щодо моніторингу ґрунтів. Шляхом застосування логіко-семантичного методу і сходження від абстрактного до конкретного сформульовано специфічні принципи даного правового явища, з'ясовано його роль у системі засобів охорони земель і ґрунтів. Метод статистичного аналізу було застосовано під час роботи з офіційними статистичними матеріалами в царині проведення моніторингу ґрунтів. Через призму системно-функціонального методу показано ефективність правової регламентації обстеження ґрунтів у системі гарантій суб'єктивних прав власників і користувачів земельних ділянок. Таке регулювання допомогло проаналізувати комплексно узагальнити дослідження нормативно-правові акти, що стосуються обраної проблематики.

Основні положення й висновки дисертації ґрунтуються на усесторонньому оперуванні авторкою екологічним і земельним законодавством України та інших держав, на напрацюваннях земельно-правової й суміжних наук, що займаються вивченням проблеми правового регламенту моніторингу ґрунтів. Комплексний характер досліджуваної проблеми викликав потребу у використанні значної кількості допоміжних джерел.

Теоретичними підвалинами отриманих висновків послужили наукові надбання таких українських правознавців, як В. І. Андрейцева, Д. В. Бусуйок, Ю. О. Вовка, Н. С. Ґавриш, А. П. Ґетьмана, І. І. Каракаша, Т. Г. Ковальчук, О. В. Конишевої, М. В. Краснової, П. Ф. Кулинича, Т. В. Лісової, М. І. Малишка, Н. Р. Малишевої, А. М. Мірошниченка, В. Л. Мунтяна, В. В. Носіка, В. К. Попова, Л. В. Ришкової, Т. М. Слінько, В. І. Семчика, Н. І. Титової, В. К. Філатової, С. В. Шарапової, Л. Б. Шейніна, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги, В. В. Янчука та ін.;

- роботи російських вчених-юристів Г. О. Аксеньонка, С. С. Алексєєва, М. М. Бринчука, А. К. Голіченкова, Ю. Г. Жарикова, О. О. Забелишенського, І. О. Іконицької, Е. М. Колотинської, В. В. Петрова, П. Д. Сахарова, Б. В. Єрофєєва та ін.;

- роботи вчених-ґрунтознавців Л. В. Дацько, В. В. Докучаєва, Д. М. Прянишникова, Т. М. Лактіонової, В. В. Медведєва та ін.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в з'ясуванні особливостей та змісту правового регулювання моніторингу ґрунтів, процедури його здійснення, ефективності правового регулювання моніторингу ґрунтів в системі реалізації екологічного моніторингу. З урахуванням новизни дослідження на захист виносяться такі теоретичні висновки й положення:

уперше:

1) визначено зміст і розроблено дефініцію правового поняття «моніторинг ґрунтів» як урегульовану нормами права систему постійних дій, спрямованих на отримання інформації про якісний стан ґрунтів й передачу до органів державної влади, місцевого самоврядування й осіб, заінтересованих в отриманні такої інформації, з метою використання її в господарській та іншій діяльності і прийняття юридично значимих рішень щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель сільськогосподарського призначення;

2) визначено суб'єктний склад правовідносин у сфері моніторингу ґрунтів, який включає замовників, виконавців і співвиконавців проведення цього процесу. Усебічно розглядаються особливості прав та обов'язків цих суб'єктів. Обґрунтовується принцип їх поділу на два рівні; це права й обов'язки, що виникають: а) при організації і здійсненні моніторингу ґрунтів, б) з приводу використання отриманих результатів проведення моніторингу ґрунтів;

3) обґрунтовано, що моніторинг ґрунтів займає місце базового самостійного елемента в ланцюзі отримання інформації про стан ґрунтів, яка має характер екологічної. Оскільки моніторинг ґрунтів є складовою частиною системи екологічного моніторингу, то в такій системі моніторинг ґрунтів виступає джерелом інформації про якість ґрунтів, про процеси, що відбуваються у їх складі і служить показником впливу сільськогосподарського виробництва на навколишнє природне середовище;

4) розроблено систему принципів моніторингу ґрунтів та з'ясовано їх головний зміст. Обґрунтовано їх поділ на спеціальні і загальні. До перших належать: а) єдине інформаційне забезпечення діяльності з моніторингу ґрунтів; б) взаємний обмін такою інформацією між виконавцями моніторингу ґрунтів; в) систематичне оновлення інформації банку даних про якісний стан ґрунтів; г) пріоритет екологічних вимог при проведенні моніторингу ґрунтів над економічними інтересами власників, користувачів та орендарів земельних ділянок;

5) встановлено складники моніторингу ґрунтів як правового явища: а) агрохімічне обстеження земель сільськогосподарського призначення; б) контроль змін якісного стану ґрунтів; в) агрохімічну паспортизацію земельних ділянок. Установлені та проаналізовані їх взаємозв'язок і взаємозалежність при проведенні моніторингу ґрунтів й запропоновані шляхи вдосконалення їх правового регулювання. Доведено нагальну потребу в розробці і прийнятті Державної програми з проведення моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, яка сприятиме розвитку моніторингу ґрунтів як комплексної системи постійних спостережень.

6) обґрунтовано визначення агрохімічної паспортизації земельних ділянок як форми превентивного державного контролю за проведенням агрохімічних робіт з метою виявлення та попередження порушень норм землекористування.

7) обґрунтовано пропозицію щодо внесення змін до положення «Про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення», зокрема, доповнення його частиною 5№ «Порядок надання інформації за результатами проведення моніторингу ґрунтів».

Отримало подальший розвиток:

1) положення, що сукупність еколого-правових і земельно-правових норм, що впорядковують однорідну групу суспільних відносин, виникаючих у зв'язку з проведенням моніторингу ґрунтів, є самостійним елементом, який входить до складу інституту екологічного моніторингу.

2) аргументація на користь того, що моніторинг ґрунтів - це самостійна функція державного управління в галузі охорони довкілля, використання й охорони земель;

3) висловлене в літературі судження щодо необхідності організаційного реформування функціонуючого Державного технологічного центру охорони родючості ґрунтів, що пов'язується зі створенням на його засадах Державної служби охорони родючості ґрунтів, зокрема яка має здійснювати функції контролю за додержанням законодавства з раціонального використання земель й охорони ґрунтів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовано у роботі науково обґрунтовані положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані: а) у наукових дослідженнях - для подальшого науково-теоретичного дослідження питань моніторингу ґрунтів; б) у правотворчій діяльності - при розробці державних та місцевих програм з охорони ґрунтів, при внесенні змін до нормативних актів чинного законодавства; в) у правозастосовчій діяльності - у процесі підготовки і прийняття рішень органами державного управління, місцевого самоврядування; г) у навчальному процесі - при підготовці навчально-методичної літератури та викладанні курсів «Екологічне право», «Земельне право», спецкурсів еколого-правового спрямування.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення й висновки дисертації обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри екологічного права Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», доповідалися на наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2008 р.), ХХ Міжнародній історико-правовій конференції «Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки» (м. Судак, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Осінні юридичні читання» (м. Харків, 2008 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України» (м. Київ, 2008 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження знайшли відбиття в 9-ти публікаціях, з яких 3 статті - у наукових фахових виданнях і 6 - тез наукових доповідей на конференціях.

Структура дисертації зумовлена предметом, метою й завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів (10 підрозділів), висновків після кожного розділу й наприкінці дисертації, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить - 195 сторінок, з яких основного тексту - 171 сторінка; список використаних джерел містить 271 найменувань.

ОСНОВНИй ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, його методологічні й теоретичні підвалини бази, сутність і рівень наукової розробки обраної проблеми, наукова новизна одержаних результатів, сформовані основні положення, що виносяться на захист, наводяться дані щодо їх апробації й опублікування.

Розділ 1. «Загальна характеристика правового забезпечення моніторингу ґрунтів» складається з 3-х підрозділів, у яких послідовно розкриваються становлення й розвиток законодавства стосовно моніторингу ґрунтів, його юридичні ознаки і правові принципи.

У підрозділі 1.1. «Історико-правові засади становлення та розвитку законодавства щодо моніторингу ґрунтів» проведено загальний історичний огляд формування правового регулювання проведення моніторингу ґрунтів. Зазначається, що тривалий час із цього приводу видавались окремі несистематизовані рекомендації й роз'яснення, що не утворювали відповідні правовідносин. Поштовхом до перших кроків створення нормативної бази з моніторингу ґрунтів послужили розвиток ґрунтознавчої науки й поява перших агрохімічних станцій з дослідження ґрунтів, а також винесення питання щодо загострення екологічних проблем на міжнародне обговорення і впровадження екологічного моніторингу як комплексного заходу спостереження за станом навколишнього природного середовища.

Запропоновано весь розвиток правової думки стосовно законодавчого забезпечення здійснення моніторингу ґрунтів поділити на два періоди. З 1970 до початку 90-х років формується перший історичний етап становлення законодавства щодо моніторингу ґрунтів. Його ознаменували нові дослідження в цій галузі й підвищення міжнародного інтересу до проблем з охорони навколишнього природного середовища. Із часу проголошення України незалежною державою й до сьогодення триває другий період еволюції законодавства щодо моніторингу ґрунтів.

Сформульовано висновок, що сучасні тенденції розвитку законодавства мають все більшу спрямованість на підвищення родючості ґрунтів, підтримання їх властивостей шляхом проведення моніторингу. Розвиваються правовідносини з охорони ґрунтів. Водночас ґрунти виокремлюються і як самостійний об'єкт моніторингу за їх якісним станом. Це утворює нормативно-правову базу щодо моніторингу ґрунтів не тільки як елементу системи екологічного моніторингу, а й як необхідного заходу для охорони ґрунтів, підвищення їх родючості та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

У підрозділі 1.2. «Юридичні ознаки моніторингу ґрунтів» аналізуються різні наукові позиції і законодавства України стосовно понять «моніторинг ґрунтів» та «моніторинг земель». На його підставі зроблений висновок, щодо матеріального об'єкта проведення моніторингу ґрунтів, розглянуто моніторинг ґрунтів як функцію державного управління, визначено мету такої діяльності і з'ясовано місце моніторингу ґрунтів в системі права.

Авторкою запропоновано розглядати моніторинг ґрунтів як джерело екологічної інформації про зміни якісного стану ґрунтів, що відбуваються в них, порівняно з даними, отриманими від попередніх обстежень. З урахуванням наведеного, пропонується таку інформацію поділяти на первинну та вторинну. Також отриману інформацію запропоновано поділити на два види. Це інформація про екологічну безпечність ґрунтів та інформація про зміни родючості ґрунтів.

У результаті проведеного вивчення законодавства досліджено моніторинг ґрунтів як функцію державного управління за трьома напрямами: а) який має ознаки спостереження, прогнозування, обліку й інформування, але самостійною функцією державного управління не виступає; б) як складник контрольної функції управління в) як цілком самостійна функція управління. На підставі такої диференціації визнано за доцільне розглядати моніторинг ґрунтів як самостійну функцію державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.

З урахуванням наведеного запропоновано категорію «моніторингу ґрунтів» тлумачити як урегульована нормами права систему повторних дій, спрямованих на отримання й передачу інформації про якісний стан ґрунтів і рівень їх родючості до органів державної влади й осіб, заінтересованих в отриманні такої інформації, з метою використання її у господарській діяльності та прийняття юридично значимих рішень з охорони земель сільськогосподарського призначення.

Підрозділ 1.3. «Правові принципи моніторингу ґрунтів» присвячено характеристиці принципів моніторингу ґрунтів. Усі дії, пов'язані з моніторингом ґрунтів, повинні спиратися не лише на принципи загальноюридичні, екологічного й земельного права, а й на принципи специфічні для проведення моніторингу ґрунтів. Останні пропонується систематизувати і класифікувати на принципи: а) процедурні, пов'язані з організацією проведення моніторингу ґрунтів, що утворюють його внутрішню структуру, а саме: єдиного інформаційного забезпечення діяльності з моніторингу ґрунтів; взаємного обміну інформацією між виконавцями моніторингу ґрунтів; систематичного оновлення інформації банку даних про якісний стан ґрунтів; використання сучасних геоінформаційних технологій; фінансування діяльності з моніторингу ґрунтів за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів і б) змістовні, закладені в підвалини діяльності з моніторингу ґрунтів. Основний змістовний принцип це - пріоритет екологічних вимог при проведенні моніторингу ґрунтів над економічними інтересами власників, користувачів та орендарів земельних ділянок.

Розділ 2. «Організаційно-правові напрями моніторингу ґрунтів» складається з 4-х підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Склад моніторингу ґрунтів як правового явища» досліджено елементи моніторингу ґрунтів, що утворюють його склад як правового явища і служать напрямом правового регулювання. Відповідно до Закону України «Про охорону земель» моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: а) агрохімічне обстеження ґрунтів; б) контроль змін якісного стану ґрунтів і в) агрохімічну паспортизацію земельних ділянок. Проте ступінь правового визначення цих елементів не однакова. Дисертантка наголошує, що на сьогодні моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення становить собою досить розрізнену діяльність, у центр якої поставлено агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення. Правова регламентація зосереджена на регулюванні процедури складання агрохімічних паспортів і майже повністю поглинає інші складові моніторингу ґрунтів, що не дозволяє отримати інформацію про їх дійсний стан на загальнодержавному рівні. Це спричиняє втрату контролю за змінами, що відбуваються у ґрунтах, їх безпекою, обліком, грошовою оцінкою, належним використанням тощо. Здається, що при правовому регулюванні моніторингу ґрунтів належить приділяти більше уваги врегулюванню процедури проведення польових дослідів на загальнодержавному, регіональному й локальному рівнях, фоновому (еталонному), кризовому й прогностичному моніторингу ґрунтів. У його межах найближчим часом повинно бути проведено суцільне ґрунтове обстеження земель сільськогосподарського призначення.

Належна організація таких складників моніторингу ґрунтів, як агрохімічне обстеження, контроль за змінами їх якісного стану й агрохімічна паспортизація земельних ділянок безпосередньо залежить від прийняття загальнодержавної програми з моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.

Підрозділ 2.2. «Правове регулювання агрохімічної паспортизації земельної ділянки як основного напрямку проведення моніторингу ґрунтів» присвячується агрохімічній паспортизації земельних ділянок як захід з контролю за станом родючості ґрунтів. Виходячи з аналізу чинного законодавства України агрохімічна паспортизація земельних ділянок - це найбільш врегульований нормами права вид моніторингу ґрунтів, що спрямований на його проведення. Метою агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є а) поліпшення реалізації державної політики з використання та охорони земель сільськогосподарського призначення; б) проведення їх сертифікації; в) визначення умов для раціонального використання органічних, мінеральних та бактеріальних добрив, хімічних та інших агрохімікатів; г) надання висновків щодо зміни показників родючості ґрунтів та екологічного стану земель для здійснення економічного стимулювання заходів щодо охорони та використання земель й підвищення родючості ґрунтів, д) видача й анулювання спеціальних дозволів на зняття й перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок. Передбачається також використання цих даних при проведенні економічного стимулювання для застосування ґрунтозахисних технологій та підвищення родючості ґрунтів.

На підставі проведеного аналізу пропонується агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення розглядати, як правову форму державного превентивного контролю, що полягає у проведенні агрохімічних робіт, фіксації їх якісних показників в агрохімічному паспорті земельної ділянки (поля), аналізі та наданні висновків з метою виявлення та попередження порушень норм землекористування.

Підрозділ 2.3. «Моніторинг ґрунтів як основа їх правової охорони» присвячено аналізу питань щодо охорони земель сільськогосподарського призначення шляхом проведення моніторингу ґрунтів. Авторка доходить висновку, що останній виступає невід'ємним елементом охорони земель сільськогосподарського призначення. Роль моніторингу ґрунтів у правовій охороні ґрунтів пропонується розглядати за двома напрямами: перший - здійснення охорони ґрунтів, що проводиться у процесі господарського використання земель сільськогосподарського призначення; другий - охорони ґрунтів без безпосереднього господарського використання (консервативна охорона).

При розгляді першого з них було виявлено, що результати моніторингу ґрунтів використовуються для запровадження науково - обґрунтованих систем землеробства і агротехнологій, надання практичних рекомендацій землевласникам і землекористувачам з охорони ґрунтів. Під правовою охороною ґрунтів необхідно розуміти забезпечення дотримання рекомендацій з раціонального використання ґрунтів, впорядкування правовідносин з їх застосування й встановлення відповідальності за їх порушення.

Коли йдеться про другий напрямок правової охорони ґрунтів, то роль діяльності з їх моніторингу полягає в організації станцій постійного спостереження за змінами ґрунтів, у результаті чого стає можливим своєчасне виявлення деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель сільськогосподарського призначення, прийняття відповідних рішень щодо їх консервації й повернення до попереднього режиму використання.

Дисертанткою звертається особлива увага на недостатність розвитку інституту охорони ґрунтів. Зазначається, що належним підґрунтям для його створення має стати закон України «Про охорону ґрунтів», який повинен законодавчо визначити, що ґрунтоохоронні заходи для земель сільськогосподарського призначення мають базуватися на інформаційних даних моніторингу ґрунтів і висновках агрохімічної паспортизації.

У підрозділі 2.4. «Організаційно-правове забезпечення моніторингу ґрунтів як елемента екологічного моніторингу» розглядається моніторинг ґрунтів у системі єдиної мережі спостережень за навколишнім природним середовищем, аналізується роль та значення моніторингу ґрунтів в даній системі.

Система екологічного моніторингу має ієрархічну структуру взаємозв'язків його елементів. Що стосується спостереження за станом ґрунтів, варто підкреслити, що в цьому процесі простежується чіткий алгоритм інтеграції елементів екологічного моніторингу за схемою: екологічний моніторинг -моніторинг земель - моніторинг ґрунтів. З огляду на це екологічний моніторинг включає до свого складу моніторинг ґрунтів як джерело екологічної інформації про якість ґрунтів, процеси що відбуваються в їх складі й обов'язковий показник впливу сільськогосподарського виробництва на навколишнє природне середовище.

Також у дисертаційному дослідженні розглядається поділ проведення моніторингу ґрунтів за принципом призначення інформації на загальнодержавний, регіональний та локальний рівні.

У розглядуваній системі екологічного моніторингу найбільшу спорідненість моніторинг ґрунтів має з моніторингом земель. Наголошується, що відомості, отримані за результатами моніторингу ґрунтів, повинні використовуватись при проведенні моніторингу земель та утворенні відповідної інформаційної бази даних.

Особлива увага приділяється розгляду взаємозв'язку моніторинг ґрунтів з найбільш наближеною до неї інформаційною системою земельного кадастру. Зазначається, що їх взаємодія надасть можливості певним чином розширити сферу застосування моніторингу ґрунтів, зокрема, в частині виконання відповідних видів робіт для уточнення та доповнення даних земельного кадастру; підвищить значення агрохімічного паспорта земельної ділянки як офіційного документа; створити ефективну систему контролю за використанням й охороною земель сільськогосподарського призначення.

Розділ 3 «Правовідносини у сфері проведення моніторингу ґрунтів» складається із 3-х підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Суб'єкти правовідносин, що виникають у сфері проведення моніторингу ґрунтів» зазначається, що проведення моніторингу ґрунтів є різновидом земельних правовідносин (земельно-моніторингові правовідносини).

Авторка вважає за доцільне розподілити всіх суб'єктів правовідносин, що виникають у сфері проведення моніторингу ґрунтів на дві категорії. До першої слід віднести суб'єктів, які безпосередньо здійснюють моніторинг ґрунтів, співвиконавців і замовників такої діяльності; до другої - тих суб'єктів, які використовують результати останньої. Отже, перша охоплює органи державної влади й органи місцевого самоврядування, Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів. До другої категорії належать землевласників і землекористувачів.

Зробивши аналіз та узагальнення дослідження правовідносин з моніторингу ґрунтів дисертантка доходить висновку, що це врегульовані нормами права публічні відносини, що виникають з приводу організації моніторингу ґрунтів і надання інформаційних послуг, де одна сторона в особі замовників проведення моніторингу ґрунтів і користувачів отриманих інформаційних ресурсів системи моніторингу ґрунтів на підставі встановлених правових норм потребує від іншої сторони - виконавців і співвиконавців моніторингу ґрунтів - здійснення дій з надання екологічної інформації про якісний стан та родючість ґрунтів, а друга сторона повинна виконати ці вимоги.

У підрозділі 3.2. «Зміст правовідносин у сфері проведення моніторингу ґрунтів» розглядаються права та обов'язки суб'єктів правовідносин, що виникають при проведенні моніторингу ґрунтів. Зміст правовідносин з моніторингу ґрунтів - складна система суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів даних правовідносин. Дані правовідносини можна умовно поділити на два види: перший - це внутрішні правовідносини, тобто права й обов'язки, якими наділені виконавці моніторингу ґрунтів («Центрдержродючість» і його обласні підрозділи) порівняно з іншими органами державного управління й суб'єктами екологічного моніторингу. Їм притаманна чітка спрямованість на організацію моніторингу ґрунтів і впровадження використання отриманих даних у подальшій діяльності з управління земельними ресурсами.

З погляду авторки, власники, користувачі, орендарі земель сільськогосподарського призначення мають юридичний обов'язок перед виконавцями моніторингу ґрунтів, що полягає у сприянні його проведення. Такий обов'язок ґрунтується на праві обмеженого втручання держави в порядок використання земель сільськогосподарського призначення, що належать суб'єктам цієї групи, з метою повноцінного проведення моніторингу ґрунтів.

Другий вид правовідносин складається із зовнішніх прав та обов'язків, що виникають з приводу використання результатів проведення моніторингу ґрунтів. Вони ґрунтуються на загальному праві людини і громадянина на екологічну інформацію, а виходячи з більш вузького права - на отримання інформації про якісний стан ґрунтів та їх родючість. Такому праву протистоїть державний обов'язок з організації інформаційно-аналітичної системи, яка є результатом проведення системи дій з моніторингу ґрунтів. Отже, саме так пов'язані внутрішні й зовнішні права й обов'язки суб'єктів моніторингу ґрунтів.

У підрозділі 3.3. «Правове регулювання процедури проведення моніторингу ґрунтів» визначені види правовідносин, що виникають при проведенні моніторингу ґрунтів, аналізуються стадії, з яких складається процедура проведення моніторингу ґрунтів.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до матеріально-правових норм земельного права, реалізація яких може бути здійснена лише в процесі діяльності державних органів та інших суб'єктів, відносить ті з них, що регулюють моніторинг ґрунтів та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до цього в дисертаційному дослідженні стверджується, що залежно від напрямку діяльності всі правовідносини з моніторингу ґрунтів можна класифікувати на управлінські, організаційні й інформаційні.

Перелічені види правовідносин, що виникають при проведенні моніторингу ґрунтів, складаються відповідно до певної послідовності дій у стадії провадження із моніторингу ґрунтів. Положення «Про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення» містить порядок проведення моніторингу ґрунтів. Аналіз відповідних правових положень дає змогу виокремити декілька послідовних стадій процедури з моніторингу ґрунтів.

Першу з них можна визначити як ініціювання правовідносин, виникаючих з приводу моніторингу ґрунтів; другу - як самостійний вид правовідносин з пошуку інформації, що складається із відповідних етапів: отримання первинної інформації (проведення агрохімічного обстеження; комплексні та спеціальні спостереження на стаціонарних та контрольних ділянках; ведення польових дослідів); отримання вторинної інформації (обробка, аналіз, передача, збереження); третя стадія - є прогнозування змін якісного стану ґрунтів; четверта, завершальна стадія здійснення моніторингу ґрунтів - це оголошення відомостей про стан ґрунтів та їх родючість.

На думку авторки процедура проведення моніторингу ґрунтів на сьогодні залишається недосконалою й вимагає запровадження механізму обов'язкового використання в подальшому висновків такої інформації. Рекомендується положення «Про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення» доповнити новим розділом під назвою «Порядок надання інформації, отриманої за результатами проведення моніторингу ґрунтів», що повинно заповнити законодавчу прогалину й регламентувати процедуру з одержання інформації про якісний стан та родючість ґрунтів.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоноване нове вирішення наукового завдання, що виявляється у встановленні особливостей та головного змісту правового регулювання моніторингу ґрунтів. Проведено самостійне цілісне дослідження організаційно-правових напрямів та правовідносини у сфері проведення моніторингу ґрунтів, що дозволяє зробити наступні висновки, які можуть мати як теоретичне, так і практичне значення.

1. Моніторинг ґрунтів - історичне явище, зміст і завдання якого залежать від суспільно-політичних умов певного періоду, зумовлюються особливостями й характером земельного ладу. У зв'язку із цим виокремлюються два головних етапи його розвитку - організаційний і правовий.

2. На підставі здійсненого аналізу понять «моніторинг ґрунтів» і «моніторинг земель» зроблено висновок, що ґрунти можуть бути умовно відокремлені від земель і бути самостійним об'єктом досліджень як у фактичному смислі (реальному), так і в правовому аспекті (абстрактному). Якщо йдеться про родючі властивості ґрунтів, стає можливим установити термінологічну незалежність поняття «моніторинг ґрунтів» від поняття «моніторинг земель».

3. Моніторинг ґрунтів може мати декілька диференційованих видів залежно від категорії земель, на яких вони розташовані. Проте правове регулювання моніторингу ґрунтів сільськогосподарського призначення - це найважливіший і найбільш актуальніший із видів моніторингу ґрунтів.

4. При проведенні моніторингу ґрунтів виникають суспільні відносини, що потребують свого правового регулювання і дозволяють визначити цю процедуру як урегульовану нормами права систему повторних дій, спрямованих на отримання й передачу інформації про якісний стан ґрунтів органам державної влади й особам, заінтересованих в її отриманні, з метою її використання в господарській діяльності і прийняття юридично значимих рішень щодо використання й охорони земель сільськогосподарського призначення.

5. Сукупність еколого-правових і земельно-правових норм, які регламентують однорідну групу суспільних відносин, виникаючих у зв'язку з проведенням моніторингу ґрунтів утворює в межах інституту екологічного моніторингу самостійний складник моніторингу ґрунтів.

6. Уся сукупність дій, пов'язаних з проведенням моніторингу ґрунтів, повинна ґрунтуватися на певній принципіальній основі. Моніторинг ґрунтів як система постійних спостережень базується на двох групах принципів. До першої з них залежно від ієрархічного взаємозв'язку та взаємовпливу, належать загальноправові принципи, принципи екологічного права та принципи екологічного моніторингу як інституту права. Другу групу принципів становлять специфічні принципи моніторингу ґрунтів, що притаманні саме такому виду екологічного моніторингу, як моніторинг ґрунтів. Для розвитку напряму діяльності з проведення моніторингу ґрунтів особлива увага законодавця повинна бути зосереджена на вдосконаленні саме цієї групи принципів.

7. Дослідження показало, що проведення моніторингу ґрунтів є складником їх охорони, відповідно до якої повинні вибудовуватись усі інші ґрунтоохоронні заходи.

8. Правовідносини, виникаючі при проведенні моніторингу ґрунтів, служать різновидом земельних відносин, однак правовідносини, що пов'язані з організацією такої діяльності, будуть належати до різновиду адміністративних правовідносин. Юридичним фактом виникнення, зміни або припинення правовідносин з моніторингу ґрунтів треба вважати акти держаних органів влади й органів місцевого самоврядування про запровадження, зміну або припинення діяльності з моніторингу ґрунтів.

9. З метою розширення грунтоохоронних повноважень Державного технологічного центру охорони родючості ґрунтів, який здійснює моніторинг та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення, необхідно повести реформування, що пов'язано зі створенням на його засадах Державної служби охорони родючості ґрунтів.

10. Процедура проведення моніторингу ґрунтів є недосконалою вона потребує запровадження механізму обов'язкового використання такої інформації в подальшому. Вбачається за необхідне положення «Про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення» доповнити новим розділом «Порядок надання інформації, отриманої за результатами проведення моніторингу ґрунтів». Таке доповнення повинно заповнити існуючу прогалину в процедурі одержання інформації про якісний стан і родючість ґрунтів. А це служитиме гарантією для реалізації права господарюючих суб'єктів на її отримання.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Мозалёва М. В. Правовые основы мониторинга почв / М. В. Мозалёва // Пробл. законності: респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2008. - Вип. 95. - С. 158-162.

2. Мозальова М. В. Історично-правові засади становлення та розвитку моніторингу ґрунтів / М. В. Мозальова // Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки : матер. ХХ Міжнар. істор.-прав. конф. 25-28 вер. 2008 р. - Симферополь : Тавр. нац. ун-т ім. В. І. Вернадського. - С. 419-425.

3. Мозальова М. В. Актуальні проблеми регулювання правовідносин у сфері використання та охорони ґрунтів / М. В. Мозальова // Актуальні проблеми юридичної науки: зб. тез міжнар. наук. конф. «Сьомі осінні юридичні читання» 28-29 лист. 2008 р. - Хмельницький : Хмельн. ун-т. управління та права, 2008 - С. 250-251.

4. Мозальова М. В. Деякі питання проведення моніторингу ґрунтів / М. В. Мозальова // Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених 18 квіт. 2008 р., присв. 110-річчю Нац. Аграр. ун-ту. - К. : Нац. Аграр. ун-т, 2008. - С. 74-75.

5. Мозальова М. В. Система моніторингу ґрунтів: поняття та сутність / М. В. Мозальова // Осінні юридичні читання: тези доп. та наук. повідом. Всеукр. наук. конф. молодих вчених 12-13 лист. 2008 р. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2008. - С. 358-261.

6. Мозальова М. В. Правове регулювання сертифікації земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення / М. В. Мозальова // Пробл. законності: акад. зб. наук. пр. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2009. - Вип. 103. - С. 114-119.

7. Мозальова М. В. Деякі питання правового забезпечення стимулювання раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та охорони ґрунтів / М. В. Мозальова // Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів : матеріали наук.-практ. конф. 9-10 жовт. 2009 р. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2009. - С. 147-149.

8. Мозальова М. В. Правові аспекти моніторингу ґрунтів як державного заходу контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення / М. В. Мозальова // Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу: Матер. I Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф., присв. 90-річчю Східноукр. нац. ун-ту, 3-10 лют. 2010 р. - Луганськ : Східноукр. нац. ун-т, - 2010. - С. 228-232.

9. Мозальова М. В. Правове забезпечення агрохімічної паспортизації у сфері земельних відносин / М. В. Мозальова // Вісн. держ. Луган. ун-ту внутр. справ: наук. журн. / відп. ред. О. А. Прохорова. - Луганськ : Держ. Луганськ. ун-т внутр. справ. - Спецвип. № 3 у 2-х ч. - Ч. 1, 2010 - С. 240-245.

АНОТАЦІЇ

Мозальова М. В. Правові засади моніторингу ґрунтів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - Харків, 2011.

Робота присвячена комплексному й усебічному вивченню проблем правового регулювання моніторингу ґрунтів в Україні. Наводиться авторська дефініція поняття «моніторингу ґрунтів». Правові норми, що регламентують суспільні відносини у сфері проведення моніторингу ґрунтів розглядаються як складник інституту екологічного моніторингу земель. Проведено історико-правовий аналіз розвитку законодавства в царині проведення моніторингу ґрунтів, вивчено організаційно-правове забезпечення моніторингу ґрунтів як елемента екологічного моніторингу, комплексно досліджено земельне й екологічне законодавства, що стосується розвитку правовідносин, які виникають при проведенні моніторингу ґрунтів.

Сформульовані концептуальні положення й обґрунтовані нові пропозиції з удосконалення чинного законодавства щодо досліджуваних питань.

Ключові слова: моніторинг ґрунтів, агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення, охорона родючості ґрунтів, моніторинг земель, екологічний моніторинг.

Мозалёва М. В. Правовые основы мониторинга почв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсовое право. - Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого». - Харьков, 2011.

Научная работа посвящена комплексному и всестороннем исследованию проблем правового регулирования мониторинга почв.

Анализируется содержание и трактуется дефиниция понятия «мониторинг почв», приводятся его составляющие как правового явления. Правовые нормы, регламентирующие общественные отношения в сфере проведения мониторинга почв рассматриваются как самостоятельная составляющая (часть) института экологического мониторинга земель.

Проведен историко-правовой анализ развития законодательства, касающийся правовой регламентации мониторинга почв в Украине. С учетом изменений общественно-политических условий конкретного периода и особенностей наблюдений за качественным состоянием почв выделяется 2 основных этапа развития этого явления. Мониторинг почв представлен как один из способов правовой охраны земель сельскохозяйственного назначения, к основным формам которого относятся: (а) обеспечение соблюдения рекомендаций по рациональному использованию почв, (б) упорядочивание правоотношений по их применению, (в) установление ответственности за нарушение их эксплуатации, (г) выявление деградированных, малопродуктивных и техногенно загрязненных земель сельскохозяйственного назначения, (д) принятие решений по их консервации и возвращению к прежнему режиму использования.

Значительное место отводится комплексному исследованию земельного и экологического законодательства относительно развития правоотношений, возникающих при проведении мониторинга почв.

Сформулированы концептуальные положения, обоснованы предложения, касающиеся совершенствования действующего законодательства.

Ключевые слова: мониторинг почв, агрохимическая паспортизация земель сельскохозяйственного назначения, охрана плодородия почв, мониторинг земель, экологический мониторинг.

Mozalova M.V. Legal fundamentals of soil monitoring. - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Law, specialization 12.00.06 - land law; agrarian law; ecological law; natural resource law. - Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine. - Kharkiv, 2011.

The thesis is devoted to the comprehensive and thorough research of the legal fundamentals soil monitoring. The subject of this paper is an in-depth examination of the legal regulation of the soil monitoring. The historical-legal analysis of development of the legislation in sphere soil monitoring are separately considered in the study. In this dissertation we will consider legal regulations that control social relations in the field of soil monitoring as subinstitute of the institute of the ecological monitoring. The historic and juridical analysis of the development of the legal system concerning the conduct of the monitoring of soils is carried out in the dissertation. The legal guarantee of soil monitoring as a part of the ecological monitoring are examined in our work. The complex research of the land and ecological laws concerning the development of legal relationships which appear when conducting of soil monitoring is done in the dissertation.

Key-words: soil monitoring, agrochemical passport system of lands of agricultural, preservation of soil fertility, monitoring of land, ecological monitoring.

Размещено на Allbest.ru