Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 712.4:582.32

БРІОФЛОРА МІСТА КИЄВА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ

ЇЇ ПРЕДСТАВНИКІВ У САДОВО-ПАРКОВОМУ БУДІВНИЦТВІ

06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

МАЄВСЬКИЙ Костянтин Васильович

Київ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор Ковалевський Сергій Борисович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, декан факультету садово-паркового господарства та ландшафтної архітектури

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Кучерявий Володимир Панасович, ДВНЗ ?Національний лісотехнічний університет України?, завідувач кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології

кандидат сільськогосподарських наук, доцент Пушкар Василь Васильович, Інститут реклами, завідувач кафедри дизайну середовища і ландшафтного мистецтва

Захист відбудеться ?18? травня 2011р. о 12⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.09 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий ? 18 ? квітня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.Г. Лащенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Мохоподібні є однією з найдавніших груп вищих спорових рослин. У світі відомо близько 25 тисяч видів бріофітів. У флорі України нараховується понад 830 видів мохоподібних. Їх представники відіграють значну роль у формуванні різних типів рослинного покриву.

Мохоподібні мають багато ознак, за якими їх можна перевести з розряду рослин, які становлять в основному лише науковий інтерес і дуже обмежене практичне значення, до розряду таких, що безумовно й багатогранно корисні і цінні (Бардунов Л.В., 1984).

Історичний досвід застосування бріофітів у садово-парковому мистецтві нараховує понад 2 тисячі років і походить із Китаю та Японії. У світовому масштабі мохоподібні відбулися як декоративні рослини лише у ХХ ст., що пов'язане зі зростанням популярності східного паркового мистецтва. На сьогодні мохоподібні широко використовуються у садово-парковому мистецтві провідних країн світу, їх використання сягнуло далеко за межі традиційних японських напрямів.

В Україні до останнього часу не існувало системного підходу до використання мохів на об'єктах озеленення. Основною причиною цього виявився брак досвіду та знань у використанні згаданих рослин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі дендрології та лісової селекції Національного університету біоресурсів і природокористування України в рамках науково-дослідної теми «Розробити наукові основи охорони та використання раритетних деревних видів у декоративних насадженнях Лівобережного Лісостепу України» (номер державної реєстрації 0106U003869), до виконання якої дисертант залучався як виконавець окремого підрозділу.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є аналіз видового різноманіття бріофлори м. Києва та обґрунтування перспектив використання її представників у садово-парковому будівництві. Для здійснення цього були поставлені наступні завдання:

- провести інвентаризацію бріофлори м. Києва, вивчити її видове різноманіття та його зміну залежно від ступеня антропогенного навантаження;

- дослідити систематичну структуру та еколого-ценотичні особливості мохоподібних у різних типах фітоценозів та культурфітоценозів;

- вивчити іноземний досвід застосування мохоподібних у садово-парковому мистецтві та скласти відповідні класифікації;

- провести комплексне декоративне оцінювання бріофлори та виявити види, перспективні для застосовування у садово-парковому будівництві;

- вивчити й адаптувати методи створення мохового покриву на різних типах субстратів в умовах відкритого та закритого ґрунту;

- розробити технологічну схему вирощування мохової дернини;

- обґрунтувати асортимент та розробити рекомендації щодо застосування мохоподібних у садово-парковому будівництві.

Об'єкт дослідження - бріофлора м. Києва та її окремі види.

Предмет дослідження - видовий склад, біологічні, екологічні, фітоценотичні особливості і декоративні якості мохоподібних м. Києва та перспективи їх використання у садово-парковому будівництві.

Методи дослідження: польові - збір і первинна обробка матеріалу; світлооптичні - дослідження морфологічної будови; еколого-фітоценотичні -дослідження кількісних показників, екологічних та фітоценотичних особливостей; оцінювання декоративності; математико-статистичні - обробка експериментальних даних. моховий фітоценоз покрив субстрат

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у поглибленні теоретичних і практичних знань стосовно видового різноманіття бріофлори м. Києва та перспектив його використання при створенні садово-паркових об'єктів.

Результати дисертаційної роботи, які відображають наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

- проведено інвентаризацію бріофлори м. Києва та здійснено її порівняльний аналіз із існуючими літературними даними;

- вперше для України досліджено можливість застосування мохоподібних у садово-парковому будівництві;

- виявлено зміни видового складу бріофлори від периферії до центру міста, визначено антропогенно-стійке ядро бріофлори;

- вперше розроблено методику комплексного декоративного оцінювання бріофітів та за результатами польових досліджень встановлено комплексну декоративність 128 видів мохоподібних м. Києва;

- вивчено історичний досвід та сучасні тенденції застосування мохоподібних у садово-парковому будівництві провідних країн світу;

- вперше розроблено класифікацію застосування мохоподібних у сфері садово-паркового мистецтва;

- досліджено особливості штучного розмноження мохоподібних та на підставі результатів модифіковано відповідні методики;

- адаптовано й модифіковано існуючі та розроблено два власні методи створення мохового покриву на різних типах субстратів у відкритому та закритому ґрунті;

- вперше складено перелік видів бріофлори м. Києва, придатних для застосування у садово-парковому будівництві та розроблено відповідні рекомендації.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено шкалу комплексної декоративної оцінки, яку можна застосовувати для оцінювання декоративності інших представників мохоподібних. Розроблений асортимент мохоподібних, методи створення мохового покриву та агротехніка вирощування створюють усі передумови для впровадження цих рослин у культуру. Застосування мохової дернини відкриває нові можливості для садово-паркового будівництва і декоративного розсадництва, забезпечує захист природних угрупувань мохоподібних. Результати досліджень є підґрунтям для початку значно ширшого застосування мохоподібних у садово-парковому будівництві.

Результати досліджень можуть бути використані у навчальному процесі під час викладання дисциплін «Ботаніка», «Декоративне садівництво», «Луківництво та газони», «Ландшафтна архітектура», «Садово-паркове будівництво», «Рекультивація порушених ландшафтів».

Особистий внесок здобувача. Робота є самостійним дослідженням здобувача. Автором проведено наукові експедиції на території м. Києва, в результаті яких обстежено провідні рослинні ценози та культурфітоценози, представлені на досліджуваній території, та зібрано близько 1200 зразків мохоподібних. Ідентифікацію зібраного матеріалу, аналіз отриманих результатів здійснено здобувачем особисто. Розроблено оригінальні методики: декоративної оцінки мохоподібних, створення мохового покриву, класифікацію застосування мохоподібних у садово-парковому мистецтві, схему вирощування мохової дернини. Підготовлено анотований асортимент видів бріофлори території дослідження, придатних для впровадження у садово-паркове будівництво.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи періодично доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми виробництва та якості продукції в аграрному секторі України» (м. Київ, 2005), науково-практичних конференціях науково-педагогічних працівників, наукових співробітників і аспірантів Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України (м. Київ, 2007-2010), Міжнародній науково-практичній конференції «Ландшафтна архітектура в контексті сталого розвитку» (м. Львів, 2008), Міжнародному семінарі молодих вчених «Глобальні проблеми у галузі сільськогосподарських досліджень» (м. Київ, 2009), ІІ-й Международной конференции «Ландшафтная архитектура в ботанических садах и дендропарках» (м. Москва, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції «Осередки культурної дендрофлори в Україні та перспективи її використання» (м. Київ, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції «Освіта, наука та інновації у лісовому і садово-парковому господарстві України в контексті регіональних та глобальних викликів» (м. Київ, 2010).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, з яких 4 статті у збірниках наукових праць та 6 публікацій у матеріалах і тезах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 6 розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (315 найменувань, у т. ч. 151 іноземних авторів) та 12 додатків на 92 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 265 сторінок комп'ютерного тексту, основний текст викладено на 130 сторінках. Дисертаційна робота містить 7 таблиць, ілюстрована 38 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Огляд літератури. Серед досліджень, присвячених особливостям біоекології та поширення бріофітів на території колишнього СРСР і в світі, слід відзначити роботи Л.В. Бардунова (1984), К. Гімінгема (Gimingham С., 1950, 1952, 1957,1971), Р. Кіммерер (Kimmerer R., 2003).

Якщо оцінювати іноземний досвід вивчення міських бріофлор, то наймасштабніші дослідження тривалий час проводяться в Західній Європі, Канаді, Японії та Росії: М. Коперський (Koperski M., 1996), К. Жерард (Gerard С., 1978), Е. Філіпак (Filipak E., 1996), А. Сорія і Е. Рон (Soria A. & Ron M., 1995), М.С. Ігнатов (1997), Л.Ю. Пруднікова (2004) та ін.

Питання застосування бріофітів у садово-парковому мистецтві були пріорітетними для вчених з Японії, Західної Європи та США: З. Іватсукі (Iwatsuki Z., 1961, 1979), М. Мізутані (Mizutani M., 1975, 1976), М. Флетчера (Fletcher M., 1991), Р. Кейсі (Case R., 1994), Д. Шенка (Schenk G., 1997) та ін.

Відомості щодо мохоподібних м. Києва можна зустріти у працях таких вчених: В. Монтрезора (1886), О. Покровського (1892), Д.К. Зерова (1924, 1925, 1928, 1932, 1939, 1948, 1964), А.С. Лазаренка (1925, 1926, 1971), Г.Ф. Бачуриної (1970, 1971, 1985), М.Ф. Бойка (1974-1976, 1987), В.М. Вірченка (1991, 2004, 2006), Л.В. Димитрової (2008, 2009) та ін.

Аналіз літературних джерел із різних країн світу свідчить про наступне:

- мохоподібні є дуже своєрідною групою рослин, унікальною в багатьох відношеннях, мають дуже широкі географічний та екологічний діапазони поширення;

- дослідження міських бріофлор у світі переважно спрямовані на вивчення видового різноманіття, біології, екології та можливостей застосування бріофітів для біоіндикації;

- історичний досвід застосування мохоподібних у садово-парковому будівництві нараховує понад 2 тисячі років;

- на теперішній час бріофіти, переважно листостеблові мохи, широко використовуються в садово-парковому будівництві провідних країн світу для створення декоративного покриву на поверхні різних субстратів; зелених дахів; вертикальних садів; різноманітних композицій у закритому і відкритому ґрунті; в прибережній зоні водойм;

- за 125-річну історію вивчення бріофлори м. Києва на його сучасній території було виявлено 250 видів мохоподібних;

- дослідження можливостей застосування представників бріофлори міста, та загалом мохоподібних на території України, у садово-парковому будівництві до теперішнього часу не проводились.

Розділ. 2. Природні умови досліджуваної території. Своєрідність і різноманітність природних умов м. Києва пов'язані з його розташуванням на межі природних зон Полісся та Лісостепу.

Загальна площа м. Києва становить 83,6 тис. га. Ліси та інші вкриті лісом площі складають 36,1 тис. га, забудовані землі - 34,1 тис. га, на території під поверхневими водами припадає 6,7 тис. га, сільськогосподарськими угіддями - 5,5 тис. га, інші території - 1,2 тис. га.

Уцілому, клімат м. Києва помірно-континентальний, з м'якою зимою і теплим літом. Середньорічна температура повітря у м. Києві становить 7,7 °С. Відносна вологість повітря в середньому - 75 %. Середньорічна сумарна кількість опадів - 460-560 мм, максимальна інтенсивність злив - 2-4 мм•хв^-1, з яких 300-500 мм випадає за теплий та 125-159 мм - за холодний період, коефіцієнт зволоження становить близько 0,9.

У межах території міста і його околиць ґрунти досить різноманітні: дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземи та дернові. На території міської забудови у м. Києві природне ґрунтоутворення майже зупинилося.

Природна рослинність оточує місто майже суцільним колом, шириною від кількох до 10 км і порівняно добре збереглася. Вона представлена лісовими, лучними, болотними, водними комплексами, фрагментами степів.

Розділ 3. Матеріали і методи досліджень. Стан бріофлори та можливостей її використання у садово-парковому будівництві досліджували із застосуванням спеціальних і загальних методів ботаніки, бріології, геоботаніки, лісівництва, ґрунтознавства та агрохімії.

Зразки збирали маршрутним методом та методом пробних ділянок у різних типах природних і штучних фітоценозів за загальноприйнятими методиками, описаними у літературі. На території міста закладено 58 пробних ділянок, під час експедицій зібрано близько 1200 зразків.

Визначення зразків проводили за стандартними методиками в польових та лабораторних умовах.

Життєві форми мохоподібних визначали відповідно до загальноприйнятої в бріології класифікації К. Гімінгема і Е. Робертсона (1957).

Назви та авторів таксонів узгоджували за «Чеклістом мохоподібних України» М.Ф. Бойка (2008).

Показники рН води та розчинів вимірювали pH-метром TESTRBASIC EUTECH instruments; вологість субстратів приладом ThetaKit TK3 DELTA-T- DEVICES Ltd; pH та вологість субстрату в польових умовах визначали портативним приладом HANNA 99121; температуру та відносну вологість повітря ? гігрометром Т2 TROTEC GmbH & Co. KG; для вимірювання інсоляції використовували портативний люксметр TESTO 540. Зважування зразків проводили на електронних вагах HR-300 GREISINGER electronic GmbH.

На основі методу Котелової-Виноградової нами було розроблено оригінальну методику комплексного декоративного оцінювання мохоподібних. Визначали комплексну декоративну оцінку за формулою:

К_оц = Р₁А₁ + Р₂А₂ + Р₃А₃ + Р_nА_n / Р₁ + Р₂ + Р₃ +... Р_n,

де Р₁...Р _n - коефіцієнти значущості ознаки;

А_1, А₂... А_n - бали оцінки декоративності кожної ознаки.

Виділено такі основні, на наш погляд, ознаки декоративності кожного бріофіта та присвоєно коефіцієнт значущості:

- декоративність форми росту; Р - 10;

- забарвлення вегетативної частини; Р - 9;

- текстура поверхні вегетативної частини; Р - 7;

- декоративність вегетативної частини у сухому стані; Р - 5;

- декоративність генеративних органів; Р - 4.

Відповідно до 5-бальної шкали оцінки комплексного показника декоративності було виділено такі групи мохоподібних:

1 бал - недекоративні; 2 бали - низько декоративні; 3 бали - задовільно декоративні; 4 бали - досить декоративні; 5 балів - високо декоративні.

Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми Microsoft Excel 2003 для Windows.

Розділ 4. Комплексний аналіз бріофлори м. Києва. У результаті інвентаризації бріофлори м. Києва нами виявлено 128 видів мохоподібних (4 види печіночників та 124 види листостеблових мохів).

За результатами вивчення біоекологічних особливостей цих видів та закономірностей їх поширення, встановлено значне видове різноманіття мохоподібних у межах м. Києва, пов'язане з наявністю на його території великої кількості різних типів природних та штучних фітоценозів. Видове різноманіття бріофітів поступово зменшується від периферії до центру міста.

На території лісопаркової зони поширені крупні лісові та лучні види мохів, що можуть виступати домінантами та субдомінантами піднаметового покриву і мати значний рівень проективного покриття (табл. 1).

Таблиця 1

Значення проективного покриття на дослідних ділянках на території Конча-Заспівського лісництва ЛПГ «Конча-Заспа»

Номер	ТЛУ	Вік насадження, років	Повнота насадження	Кількість виявлених видів бріофітів	Проективне покриття, %
дослідної ділянки	кварталу
1	29	В2	47	0,9	3	16,340,12
2	29	В2	130	0,7	2	5,580,09
3	29	С2	70	0,7	2	22,010,19
4	25	В3	67	0,8	3	16,000, 11
5	25	В2	40	0,7	3	39,100,33
6	25	С2	65	0,6	4	59,680,64
7	19	В2	40	0,5	9	25,690,22
8	19	А2	48	0,7	6	44,060,37
9	21	В2	48	0,6	6	28,180, 18
10	21	В2	67	0,7	4	53,61058
11	21	В1	45	0,7	5	22,260, 15
12	21	А1	70	0,6	6	7,140,11
13	21	В1	48	0,9	6	27,260,15
14	20	А2	45	0,6	6	27,670,17
15	20	В2	48	0,9	10	74,960,82
Середнє значення	59	0,7	5	31,31

Види, що часто трапляються у природних фітоценозах на території мінімальної урбанізації, ми поділяємо на дві групи:

1) пов'язані з певними типами субстрату, домінанти або субдомінантами лісових, болотних і лучних фітоценозів. Найчастіше це крупні надґрунтові види (форми росту Pi - гілокоміуми, Sp - сплетення, T - високі дернинки, Wh - сфагни), гігрофіти та мезофіти, не стійкі до витоптування, представники родів Dicranum Hedw., Hylocomium Schimp., Sphagnum L., Rhythidiadelphus (Limpr.) Warnst, Pleurozium Mitt. У культурфітоценозах та трансформованих фітоценозах вони зазвичай відсутні.

2) види з високим коефіцієнтом трапляння, зумовленим значною амплітудою субстратів та високою репродуктивною здатністю. Серед таких видів багато рудералів, поширених у різних типах фітоценозів. Вони, як правило, середні або невеликі за розмірами, менш вологолюбні. Під час антропогенної трансформації територій вони значно менше втрачають свої позиції.

Серед виявлених на території міста видів уцілому переважають евритопні, здатні до зміни субстрату, з формами росту переважно t - низькі дернинки, Sp - сплетення, М - мутовки (рис. 1).

Рис. 1 Розподіл виявлених видів за формами росту

Проаналізувавши коефіцієнт трапляння кожного з виявлених на території м. Києва видів, до урбанофілів віднесено 34, до урбанофобів - 94 види. Відповідно, стійкістю до урбанізації характеризується 26,6 % виявлених нами видів. За систематичною структурою майже три чверті урбанофільних видів належать до родин Amblystegiaceae Kindb., Brachytheciaceae Schimp., Bryaceae Schwaegr., Hypnaceae Schimp. та Pottiaceae Schimp. У складі урбанофобів на представників цих родин припадає близько 28 %; до родин Dicranaceae Schimp., Polytrichaceae Hedv, Hylocomiaceae (Broth.) Fleisch., Sphagnaceae Dumort., відсутніх серед урбанофілів, належать 35 % інших урбанофобних видів.

Розподіл життєвих форм вказує, що крупні надгрунтові форми (Т- високі дернинки, Pi - гілокоміуми, Wh - сфагни, D - дендроїди ) представлені лише серед урбанофобів. Урбанофіли мають дрібні форми росту (t - низькі дернинки, Sp - сплетення, М - мутовки, сu - подушки ). Такий розподіл свідчить про значення життєвої форми та лінійних розмірів для успішного існування мохоподібних в умовах антропогенного середовища. Також було відмічено обернено пропорційний зв'язок між лінійними розмірами більшості мохів та ступенем урбанізації території. Лінійні розміри та форма росту не є незмінними високоспецифічними ознаками більшості видів. Залежно від умов існування, бріофіт здатний змінювати ці показники, що в свою чергу може бути способом адаптації.

У складі бріофлори м. Києва наявне антропогенно-стійке ядро з 15 видів мохів (Amblystegium serpens (Неdw.) Schimp., Brachythecium mildeanum (Schimp.) Schimp., B. salebrosum (Hoffm. ex F.Weber & Mohr) Schimp., Bryum argenteum Hedw., B. сaespiticium Hedw., B. capillare Hedw., Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid., Funaria hygrometrica Hedw., Leptobryum pyriforme (Hedw.) Wilson, Leskea polycarpa Hedw., Plagiomnium cuspidatum (Hedw.) T.Kop., Pohlia nutans (Hedw.) Lindb., Pylaisia polyantha (Hedw.) Schimp., Sanionia uncinata (Hedw.) Loeske, Tortula muralis Hedw.), переважно евритопів, ксеноморфної орієнтації. У географічному відношенні ці види на 70 % належать до космополітів та субкосмополітів. Спостерігається значна подібність складу ядра, особливо на рівні родів, порівняно з ядрами бріофлор інших великих міст з подібними природно-кліматичними умовами.

Розділ 5. Забезпеченість бріофлори м. Києва декоративними видами мохоподібних. В результаті досліджень встановлено комплексний показник декоративності для 128 видів мохоподібних, виявлених нами (рис. 2).

Рис. 2 Комплексна декоративна оцінка виявлених видів мохоподібних

До високо декоративних видів були віднесені крупні листостеблові мохи: Climacium dendroides (Hedw.) F.Weber & Mohr, Dicranum scoparium Hedw., Hylocomium splendens (Hedw.) Schimp., Leucobryum glaucum (Hedw.) Еngstr., Pleurozium schreberi (Willd. ex Brid.) Mitt, Polytrichum commune Hedw., P. juniperinum Hedw, Ptilium crista-castrensis (Hedw.) De Not., Sphagnum fallax (Klinggr.) Klinggr., S. flexuosum Dozy & Molk., S. palustre L., S. squarrosum Crome., S. subsecundum Nees, Thuidium assimile (Mitt.) Jaeg., до низько декоративних - Lophozia bicrenata (Schmid. ex Hoffm.) Dumort. та Radula complanata (L.) Dumort.

За результатами порівняльного аналізу 122 видів мохоподібних, які широко застосовуються у садово-парковому мистецтві інших країн та 128, виявлених нами, а також 250 видів, виявлених у різні роки на досліджуваній території, встановлена наявність у ній 36 та 40 відповідно. При цьому, 4 види, не відмічені нами, не виявлялися останнім часом іншими дослідниками на території міста, або вважаються зниклими. Із 15 видів антропогенно-стійкого ядра бріофлори м. Києва 7 видів (Amblystegium serpens (Неdw.) Schimp; Bryum argenteum Hedw., Bryum caespiticium Hedw., Bryum capillare Hedw., Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid., Funaria hygrometrica Hedw., Leptobryum pyriforme (Hedw.) Wilson, Tortula muralis Hedw.) широко застосовують у садово-парковому мистецтві.

Розділ 6. Особливості розмноження, технологія вирощування та рекомендації щодо застосування мохоподібних у садово-парковому будівництві.

Для масового розмноження мохоподібних вигіднішим є вегетативний спосіб. Розмноження мохоподібних спорами ускладнюється їх малими розмірами, важкістю збирання та залежністю від періоду спороношення. Штучне вегетативне розмноження мохоподібних відбувається за рахунок регенерації з відділених вегетативних частин повноцінної рослини.

Незалежно від обраного способу, найкращим часом для розмноження мохоподібних у відкритому ґрунті є рання весна та друга половина осені. За даними наших багаторічних спостережень за розвитком мохів в умовах м. Києва, для більшості представників місцевої бріофлори найінтенсивніший розвиток та регенерація спостерігаються за температури 8-17 ^єС. При цьому активний розвиток у переважної кількості видів починається вже за температури 0-1 ^єС і майже зупиняється за температури 28-30 ^єС. Як видно з рис. 3, залежність інтенсивності росту мохоподібних від температури повітря описується рівнянням: y = -0,0403x² + 1,366x ? 1,6274, при цьому коефіцієнт детермінації становить R² = 0,9896. Тому для більшості видів місцевої бріофлори оптимальною була температура близько 15 С.

Рис. 3 Апроксимація залежності інтенсивності росту мохів від температури повітря

Під час виконання дисертаційних досліджень встановлено, що в умовах м. Києва створювати декоративний моховий покрив на поверхні ґрунту можна наступними методами:

1) природного заростання обраної ділянки мохами, що поширюються з повітряного банку спор, занесених на її територію;

2) штучної підтримки мохів, що вже існують у трав'яному покриві ділянки, шляхом механічного або хімічного видалення інших рослин;

3) суцільною трансплантацією дернини мохів;

4) висаджуванням невеликих фрагментів дернинок мохоподібних;

5) висівом подрібнених сухих фрагментів вегетативних органів мохів;

6) вологим висівом спор мохоподібних, шляхом приготування водно- грязьової суспензії з додаванням стиглих спорангій;

7) сухим висівом спор мохоподібних, шляхом приготування суміші дрібного піску та подрібнених стиглих спорангій;

8) висівом подрібнених вологих фрагментів вегетативних органів мохів, шляхом приготування водно-грязьової суспензії.

Наведені методи можна комбінувати і модифікувати (зокрема, нами були отримані добрі результати під час поєднання методів 6 та 8). Для створення мохового покриву на поверхні природного каміння, цегли та бетону також розроблено низку методів, що дозволяють значно пришвидшити цей процес.

Створення масштабних композицій з мохоподібних вимагає значної кількості сформованого мохового покриву, який ми не можемо вилучити з природного середовища. У процесі вивчення бріофлори Києва було відібрано види, найпридатніші для створення мохової дернини. Основними критеріями були: комплексна декоративна оцінка в 4-5 балів, значна енергія росту, невибагливість до умов природного середовища та придатність цих видів для створення декоративного надгрунтового покриву методами висіву подрібнених сухих та вологих фрагментів вегетативних органів. За результатами подальших досліджень було розроблено технологічну схему виробництва мохової дернини (рис. 4) та рекомендовано для використання 18 найпридатніших видів мохів місцевої бріофлори (табл. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4 Технологічна схема виробництва мохової дернини на плантації

Мохові плантації найкраще влаштовувати під пологом деревних насаджень. Особливу увагу слід звернути на мікрокліматичні особливості території.

Таблиця 2

Представники бріофлори Київського регіону, найпридатніші для вирощування мохової дернини

Назва	Рекомендована технологія розмноження
	висів сухих фрагментів	висів вологих фрагментів
Amblystegium serpens (Hedw.) Schimp.	+	+
Atrichum tenellum (Rцhl.) Bruch & Schimp.	+	+
Atrichum undulatum (Hedw.) P.Beauv.	+	+
Brachythecium salebrosum (Hoffm. ex F.Weber & Mohr) Schimp., nom. cons.	-	+
Bryum caespiticium Hedw.	+	+
Bryum capillare Hedw.	+	+
Calliergonella cuspidata (Hedw.) Loeske	-	+
Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid.	+	+
Dicranella heteromalla (Hedw.) Schimp.	-	+
Diсranum polysetum Sw.	+	+
Diсranum scoparium Hedw.	+	+
Hypnum cupressiforme Hedw.	+	-
Leptobryum pyriforme (Hedw.) Wilson	-	+
Plagiomnium cuspidatum (Hedw.) T.Kop.	-	+
Plagiothecium denticulatum (Hedw.) Schimp.	-	+
Pleurozium schreberi (Willd. ex Brid.) Mitt.	+	-
Роlytrichum commune Hedw.	+	-
Роlytrichum juniperinum Hedw.	+	-

Сфагнові мохи були віднесені до високо декоративних видів завдяки своїй колористиці, формі та текстурі. Використання цих видів у садово-парковому будівництві обмежене їх вологолюбністю та крайньою урбанофобністю. Необхідними умовами успішного розвитку для представників роду Sphagnum є достатній рівень зволоження субстрату, вологості повітря (80 %), кисла реакція середовища (рН=3,6-3,8), напівтіньовий режим освітлення, відсутність механічного впливу та забруднення повітря. Найкращим субстратом для цих рослин є торф, утворений ними самими. Особливу увагу під час культивування сфагнумів потрібно звернути на хімічний склад води, що використовується для їх зрошення. У відкритому ґрунті сфагнові мохи можна використовувати для створення болотних ділянок у садах моху та окремих болотних мохових садів. Успішно створювати подібні об'єкти можна лише на екологічно сприятливих територіях, природні умови яких максимально наближені до умов зростання цих мохів.

Найціннішим декоративним видом моху в традиціх японського садівництва вважається Polytrichum commune. Цей вид та інші представники роду - P. juniperinum і P. рiliferum, є типовими представниками бріофлори м. Києва і найбільшою мірою поширені у лісопарковій зоні міста. У разі їх використання слід пам'ятати, що ці мохи є урбанофобами. Також види роду Polytrichum погано переносять пересадку, оскільки їх крупні дернини легко пошкоджуються. З цієї причини бажано пересаджувати невеликі дернини, де переважають молоді рослини. Під час пересадки потрібно намагатися викопувати угрупування з якомога більшою кількістю природного субстрату. Види Polytrichum juniperinum і P. piliferum досить посухостійкі, здатні витримувати як прямі сонячні промені, так і значне затінення. Не треба поспішати видаляти крупні угрупування Polytrichum, що виглядають після пересадки мертвими. За нашими спостереженнями, в окремих випадках процес укорінення може тривати понад рік. Так, за даними проведених досліджень, під час трансплантації крупних дернин утворення нових паростків почалося більше, ніж через 1,5 року з моменту пересадки.

У контейнерах можна вирощувати значну кількість видів мохів, створюючи з них мініатюрні композиції, занадто тендітні для відкритого ґрунту. Для вирощування мохоподібних краще використовувати ємності з природного каміння, бетону, кори, деревини, теракоту та крупні мушлі. Для створення основи мініатюрного ландшафту, на якому розташовують мохи, найпридатніша акадама (суміш гранульованих червоних глин і подрібненого сфагнового моху). Як показали спостереження, оптимальна глибина ємності для вирощування більшості дрібних мохів має бути 2,5-5,0 см, для середніх видів, що зростають на мінеральних субстратах на освітлених територіях ? 5,0-7,5 см. Для культивування крупних мохів з розвинутими ризоїдами краще застосовувати ємкості глибиною 10-13 см. У разі вирощування разом із мохами багаторічних рослин доцільно використовувати ємності глибиною до 30 см. Важливе значення у процесі вирощування має полив. Найкритичнішим періодом контейнерного культивування мохів у закритих приміщеннях є літо.

Для створення декоративного покриву під деревами бонсай ми рекомендуємо 12 видів київської бріофлори: Amblystegium serpens (Hedw.) Schimp., Barbula convoluta Hedw., Brachythecium mildeanum (Schimp.) Schimp., B. salebrosum (Hoffm. ex F.Weber & Mohr) Schimp., Bryum argenteum Hedw., B. pallescens Schleich. ex Schwаеgr., B. pseudotriquetrum (Hedw.) P.Gaertn. et al., Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid., Dicranella heteromalla (Hedw.) Schimp., Funaria hygrometrica Hedw., Leptobryum pyriforme (Hedw.) Wilson, Pohlia nutаns (Hedw.) Lindb.

У флораріумах всередині приміщень вдало культивуються лише Amblystegium serpens (Hedw.) Schimp., Brachythecium mildeanum (Schimp.) Schimp., Bryum pseudotriquetrum (Hedw.) P.Gaertn. et al., Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid., Dicranella varia (Hedw.) Schimp., Fissidens bryoides Hedw., F. taxifolius Hedw Funaria hygrometrica Hedw., Leptobryum pyriforme (Hedw.) Wilson, Marchantia polymorpha L. та Pohlia nutans (Hedw.) Lindb., зберігаючи свою декоративність протягом 3-4 тижнів. Разом з тим, лісові та болотні види мохів здатні протягом багатьох років жити у флораріумах у тіні поза межами будинку. На жаль, як засвідчили наші експерименти, більшість невеликих флораріумів із мохами у закритому приміщенні мають обмежений термін експлуатації.

За результатами аналізу власних досліджень та накопиченого досвіду, нами розроблена наступна оригінальна класифікація застосування живих бріофітів у сфері садово-паркового мистецтва.

І. Застосування у відкритому середовищі.

1. Культивування на поверхні ґрунту:

А. Створення невеликих осередків моху (між каменями та іншими садовими елементами, у складі композицій з іншими рослинами);

Б. Створення декоративного надгрунтового покриву (на відкритих місцях під наметом дерев, на затінених та перезволожених ділянках).

2. Культивування на поверхні каміння, заліза та штучних матеріалів:

А. Створення суцільного або фрагментарного мохового покриву на поверхні всіх видів природного каміння;

Б. Створення суцільного або фрагментарного мохового покриву на поверхні штучного каміння та будівельних матеріалів (цегляні та бетонні вироби, підпірні стінки, стіни будинків, тощо);

В. Створення суцільного або фрагментарного мохового покриву на поверхні заліза та всіх типів синтетичних матеріалів.

3. Культивування на поверхні деревини:

А. Створення фрагментарного мохового покриву на поверхні коріння, стовбура та гілок живих деревних рослин;

Б. Створення суцільного або фрагментарного мохового покриву на поверхні мертвої деревини.

4. Культивування на території акваценозів:

А. Культивування на поверхні води;

Б. Культивування у товщі води;

В. Культивування у прибережній зоні або на заболочених ділянках.

5. Створення зелених дахів.

6. Створення зелених стін із живих мохів у зовнішньому середовищі.

ІІ. Застосування у закритому середовищі.

1. Створення суцільного або фрагментарного мохового покриву в зимових садах на всіх типах субстратів.

2. Створення живих стін та картин із живого моху всередині приміщень.

3. Застосування у мистецтві бонсай, бонкей, хако-ніва та сюі-секі:

А. Створення мохового покриву на поверхні субстрату;

Б. Створення мохового покриву на поверхні каміння або деревини;

4. Застосування для створення живих мініатюр:

А. Живі мініатюри у замкненому середовищі (колби, флораріуми);

Б. Живі мініатюри в горщиках.

5. Застосування в акваріумістиці.

6. Живі прикраси та інші дизайнерські рішення.

Для впровадження у садово-паркове будівництво на території м. Києва нами рекомендовані наступні види місцевої бріофлори: Abietinella abietina (Hedw.) M. Fleisch., Amblystegium serpens (Неdw.) Schimp, Atrichum tenellum (Rцhl.) Bruch & Schimp., A. undulatum (Hedw.) P. Beauv., Aulacomnium androgynum (Hedw.) Schwаеgr., A. palustre (Hedw.) Schawaegr., Barbula convoluta Hedw., B. unguiculata Hedw., Brachytheciastrum velutinum (Hedw.) Ignatov & Huttunen, Brachythecium albicans (Hedw.) Schimp., B. mildeanum (Schimp.) Schimp., B. salebrosum (Hofm. ex F. Weber & Mohr) Schimp., Bryum argenteum Hedw., B. caespiticium Hedw., B. capillare Hedw., B. pallescens Schleich. ex Schwaegr., B. pseudotriquetrum (Hedw.) P. Gaerth. et al., Calliergonella cuspidata (Hedw.) Loeske, C. lindbergii (Mitt.) Hedenдs, Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid., Climacium dendroides (Hedw.) F. Weber & Mohr, Dicranella heteromalla (Hedw.) Schimp., Diсranum polysetum Sw., D. scoparium Hedw., Drepanocladus aduncus (Hedw.) Warnst., Fissidens bryoides Hedw., F. taxifolius Hedw, Funaria hygrometrica Hedw., Grimmia pulvinata (Hedw.) Sm., Homalothecium sericeum (Hedw.) Schimp., Hylocomium splendens (Неdw.) Shimp., Hypnum cupressiforme Неdw., Kindbergia praelonga (Hedw.) Ochyra, Leptobryum pyriforme (Hedw.) Wilson, Leskea polycarpa Hedw., Leucobryum glaucum (Hedw.) Еngstr., Marchantia polymorpha L., Philonotis fontana (Hedw.) Brid., Plagiomnium cuspidatum (Hedw.) T. Kop., P. ellipticum (Brid.) T. Kop., P. medium (Bruch & Schimp.) T. Kop., P. rostratum (Schrad.) T.Kop., P. undulatum (Hedw.) T. Kop., Plagiothecium denticulatum (Hedw.) Sсhimp., Pleurozium schreberi (Willd. ex Вrid.) Mitt., Pohlia cruda (Hedw.) Lindb., P. nutans (Hedw.) Lindb., P. wahlenbergii (F.Weber & Mohr) A.L.Andr., Роlytrichum commune Hedw., Р. juniperinum Hedw., Р. piliferum Hedw., Ptilium crista-castrensis (Hedw.) De Not., Rhodobryum roseum (Hedw.) Limpr., Rhytidiadelphus squarrosus (Hedw.) Warnst., R. triquetrus (Hedw.) Warnst., Sanionia uncinata (Hedw.) Loeske, Sciuro-hypnum oedipodium (Mitt.) Ignatov & Huttunen, Sphagnum fallax (Klinggr.) Klinggr., S. flexuosum Dozy & Molk., S. palustre L., S. squarrosum Crome., S. subsecundum Nees, Syntrichia ruralis (Hedw.) F. Weber & Mohr, Thuidium assimile (Mitt.) Jaeg., Tortula muralis Hedw., T. subulata Hedw.

Правильний догляд та утримання мохового саду або утворених бріофітами окремих елементів - запорука їх успішного та довговічного існування, збереження привабливого вигляду та стійкості проти негативних впливів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та аналіз експериментальних даних щодо складу, стану, еколого-біологічних особливостей, декоративних якостей бріофлори м. Києва та перспектив її застосування у садово-парковому будівництві. У процесі досліджень з'ясовано антропогенний вплив на бріофлору міста, встановлено адаптивні групи мохоподібних. Проведено комплексне декоративне оцінювання виявлених видів мохоподібних та наведено можливості їх застосування у садово-парковому будівництві. Виконані дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

Вивчення бріофлори м. Києва триває близько 125 років. За цей період на сучасній території міста було виявлено 250 видів мохоподібних. Із другої половини ХХ ст. спостерігається зменшення видового різноманіття бріофітів внаслідок інтенсифікації антропогенного впливу на навколишнє середовище.

У результаті інвентаризації бріофлори м. Києва виявлено 128 видів мохоподібних, переважно широкого зонально-географічного ареалу, які належать до 3 відділів, 51 родини та 84 родів. За видовим складом бріофлора м. Києва являє собою антропогенно-трансформований варіант природної бріофлори Київського регіону, де збільшується частка космополітичних видів ксерофітної орієнтації. Встановлено, що провідними факторами, які визначають специфіку міської бріофлори, є: рекреаційне навантаження, скорочення та деградація природних фітоценозів, наявність значної кількості штучних субстратів.

Осередками бріорізноманіття на території міста виступають залишки лісових і болотно-лучних фітоценозів та крупні сильваценози. Серед них домінуюче положення займають типові лісові та лучні види. У центральній частині міста і на промислових територіях переважають космополітичні види бріофітів, переважно евритопні, здатні до зміни субстрату.

Видове різноманіття бріофлори закономірно зменшується від периферії до центру міста. З виявлених таксонів, за відношенням до рівня урбанізації, 94 види віднесено до урбанофобів, 34 - до урбанофілів. Антропогенно стійке ядро бріофлори нараховує 15 видів мохоподібних.

У результаті комплексного декоративного оцінювання бріофлори м. Києва, за розробленою автором методикою, встановлено, що зі 128 виявлених видів мохоподібних - 60 (переважно листостеблових мохів) є досить декоративними видами, 52 - задовільно декоративними, 14 - високо декоративними, 2 - низько декоративними. Як засвідчив аналіз їх біологічних, екологічних та фітоценотичних особливостей, переважна більшість видів мохоподібних, що отримали найвищий бал декоративної оцінки, трапляються у лісопарковій зоні та належить до урбанофобів.

Серед 122 видів мохоподібних, які широко застосовуються в садово-парковому будівництві країн північної півкулі, нами виявлено 36 видів, поширені на території м. Києва. За результатами дослідження умов росту і розвитку типових видів мохоподібних м. Києва встановлено, що для переважної більшості представників місцевої бріофлори оптимальними є температура повітря на рівні 10-15 С, відносна вологість понад 80 % та режим освітлення 900 люкс по 8 годин на день.

Адаптовані та модифіковані існуючі методи створення мохового покриву на різних типах субстратів, які застосовуються у світовій практиці садово-паркового будівництва, та розроблено два власні. За результатами багаторічних досліджень розроблено технологічну схему вирощування мохової дернини та рекомендовано для використання 18 видів місцевої бріофлори, визначено перелік видів мохоподібних та особливості їх застосування у закритому ґрунті, розроблено класифікацію застосування бріофітів у садово-парковому мистецтві.

Розроблено асортимент видів бріофлори м. Києва у складі 65 видів, рекомендованих до впровадження у садово-паркове будівництво за результатами проведених багаторічних досліджень. До зазначеного переліку були включені види, що отримали високу декоративну оцінку. Мохоподібні придатні для використання з декоративною метою на затінених і перезволожених ділянках, біля огорож і стін будинків, під наметом більшості видів деревних рослин, утворюючи при цьому цілорічний зелений покрив із низьким рівнем обслуговування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. З метою створення декоративного покриву на поверхні ґрунту рекомендується використовувати найвитриваліші в цих умовах види мохів із застосуванням наведених методів. Оптимальним часом для створення покриву є рання весна та пізня осінь. Під час створення мохового покриву на поверхні твердих матеріалів потрібно використовувати за основу туфи, вапняки, граніти, а також цеглу і бетон із грубою, необробленою поверхнею.

2. Для створення масштабних композицій із мохоподібних та значних площ декоративного надґрунтового покриву потрібно застосовувати мохову дернину, вирощену в штучних умовах. Вирощується мохова дернина відповідно до наведеної технологічної схеми з 18 видів місцевої бріофлори.

3. Представників роду Sphagnum можна використовувати для створення болотних ділянок у садах моху, окремих болотних мохових садів, як декоративні рослини у прибережній зоні водойм. Мохи Polytrichum commune Hedw., P. juniperinum Hedw. і P. рiliferum Hedw. рекомендується пересаджувати невеликими дернинами (10Ч10 см), з переважанням молодих рослинок.

4. У відкритих контейнерах рекомендується культивувати евритопні види ксерофітної орієнтації. Для створення декоративного надґрунтового покриву під деревами бонсай рекомендується застосовувати 12 видів листостеблових мохів. Створювати моховий покрив найдоцільніше такими методами: природного заростання, висівом сухих подрібнених фрагментів, сухим висівом спор, або трансплантацією окремо вирощених дернинок.

5. У приміщенні за кімнатної температури у флораріумах краще культивувати субтропічні та тропічні види мохів, види місцевої бріофлори можна культивувати тривалий час у флораріумах на відкритому повітрі. Для успішного створення у флораріумі довговічних композицій з бріофітів його об'єм повинен становити не менше, ніж 0,1 м². Мохи та інші рослини у флораріумі краще переносять легку посуху, ніж перезволоження.