Господарсько-біологічні особливості інтродукованих сортів і форм абрикоса в умовах Півдня України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ПІВДЕННИЙ ФІЛІАЛ «КРИМСЬКИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

УДК 634.21:631.526.3 (477.7)

Господарсько-біологічні особливості інтродукованих сортів і форм абрикоса в умовах Півдня України

06.01.05 - селекція і насінництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Корзін Вадим Валерійович

Сімферополь 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі південних плодових культур Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру НААН України.

Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук Горіна Валентина Мілентіївна,

Нікітський ботанічний сад - Національний науковий центр НААН України, старший науковий співробітник відділу південних плодових культур.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Копилов Володимир Іванович, Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет», завідувач кафедри технології виробництва, зберігання і переробки продукції плодівництва;

кандидат сільськогосподарських наук Ярещенко Олександр Миколайович, Інститут садівництва НААН України, завідувач селекційно-технологічного відділу.

Захист дисертації відбудеться “18” березня 2011 р. о 13 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.805.02 при Південному філіалі Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет» за адресою: 95492, ПФ НУБіП України «КАТУ», смт. Аграрне, м. Сімферополь, АР Крим, Україна.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ПФ НУБіП України «КАТУ» за адресою: 95492, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Аграрне, ПФ НУБіП України «КАТУ».

Автореферат розісланий “17” лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук Іванова-Ханіна Л.В.

клястероспоріоз абрикос брунька

АНОТАЦІЯ

Корзін В.В. Господарсько-біологічні особливості інтродукованих сортів і форм абрикоса в умовах півдня України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.05 - селекція і насінництво. Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський державний агротехнологічний університет», Сімферополь, 2011.

Дисертаційна робота присвячена встановленню адаптивних можливостей нових інтродукованих сортів і форм абрикоса до умов вирощування на півдні України. Уперше, ґрунтуючись на вивченні біологічних особливостей та комплексній оцінці господарсько-корисних ознак 80 інтродукованих сортів і форм абрикоса, встановлено ступінь їх адаптації в умовах півдня України. Виділено 3 сорти Large Early, Магістр, Mandule Kajszi, які рекомендовані для виробничого випробування, і 48 сортозразків - для використання у селекційних програмах.

На основі фенологічних досліджень та вивчення морфогенезу квіткових бруньок визначено ступінь зимо- і морозостійкості сортів і форм. Встановлено особливості посухостійкості і польової стійкості проти моніліозу та клястероспоріозу, терміни цвітіння і достигання, урожайність, хімічний склад плодів.

Ключові слова: абрикос, інтродукція, адаптація, стійкість.

АННОТАЦИЯ

Корзин В.В. Хозяйственно-биологические особенности интродуцированных сортов и форм абрикоса в условиях юга Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.05 - селекция и семеноводство. Южный филиал Национального университета биоресурсов и природопользования Украины «Крымский агротехнологический университет», Симферополь, 2011.

Диссертационная работа посвящена установлению адаптивных возможностей новых интродуцированных сортов и форм абрикоса к условиям выращивания на юге Украины. Исследования проводили в течение 2006-2009 гг. на базе коллекционных насаждений Никитского Ботанического сада - Национального Научного Центра, в отделе степного растениеводства НБС-ННЦ (пос. Гвардейское Симферопольского района) и на базе Института орошаемого садоводства им. Н.Ф. Сидоренко НААН Украины в городе Мелитополь.

Впервые, основываясь на изучении биологических особенностей и комплексной оценке хозяйственно-ценных признаков 80 интродуцированных сортов и форм абрикоса, установлена степень их адаптации в процессе роста и развития в условиях юга Украины. Выделены три сорта, которые обладают комплексом ценных признаков - Large Early, Магистр, Mandule Kajszi и рекомендованы для производственного испытания. Также выделены 48 сортообразцов с отдельными ценными признаками (зимостойкость, морозостойкость, полевая устойчивость к грибным заболеваниям, урожайность и др.) для использования их в селекционных программах.

На основе фенологических исследований и изучении морфогенеза цветковых почек установлена степень зимо- и морозоустойчивости изученных сортов и форм. Выделено 14 сортов и форм с продолжительным периодом глубокого покоя, до 107-111 суток, повышенной зимостойкостью и морозоустойчивостью.

Установлено, что сорта с высокой засухоустойчивостью характеризуются повышенной водоудерживающей и высокой восстановительной способностью листьев. Выявлены наиболее засухоустойчивые (с оценкой 6,8-8,7 баллов по 10-балльной шкале) два сорта «Вардагуйн Вагдаас» (ирано-кавказский), «Лючак Сумбарский» (среднеазиатский) и форма МК-132 (европейская).

Оценка интродуцированного материала позволила определить степень поражаемости различных органов растений болезнями. Слабой восприимчивостью к клястероспориозу и монилиозу отличились 31 сорт и 9 форм. С поражением растений монилиозом на 1-3 балла, а клястероспориозом на 1-2 балла выявлено 6 образцов: «Budapest», «Магистр», 1989, 7(3)-3-70 б (из Европы); «Нукул Цитронный», «Самаркандский Ранний» (из Средней Азии); «Stokk» (из США).

В результате фенологических наблюдений и помологического описания выделены перспективные для селекции сортообразцы. С поздним цветением, ранним и поздними сроками созревания отобраны 30, с высокими вкусовыми качествами, крупноплодностью и яркой покровной окраской плодов 23 сорта и формы. Дана оценка самоплодности 15 перспективным сортам и формам.

Ключевые слова: абрикос, интродукция, адаптация, устойчивость.

ABSTRACT

Korzin V.V. Agronomic and biological features of introduced varieties and forms of apricot in southern Ukraine. - Manuscript.

Thesis for Ph.D. degree in agricultural sciences, specialty 06.01.05 - selection and seed production. Southern branch of the National university of bioresources and nature management of Ukraine «Crimean agrotechnological university», Simferopol, 2011.

The thesis is dedicated to identify new opportunities for adaptation of introduced varieties and forms of apricot to the growing conditions in southern Ukraine.

For the first time, based on the study of biological peculiarities and complex evaluation of agronomic characteristics of 80 introduced apricot varieties and forms, their adaptation in the conditions of South of Ukraine has been established. The three varieties have been selected and recommended for productional testing. 48 speciments have been also selected for using in breeding programs.

On the basis of phenological and morphogenesis studies of flower buds the level of winter- and frost-resistance of studied varieties and forms has been established. The peculiarities of drought resistance, field resistance to diseases, flowering and ripening periods, chemical composition of fruits have been determined.

Key words: apricot, introduction, adaptation, resistance.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Абрикос (Armeniaca vulgaris Lam.) у структурі плодових насаджень світу становить 3 %, а валовий збір плодів цієї культури сягає 2,5 % світового виробництва усіх плодових порід (Рульєв В.А., 2004). За результатами перегляду міжнародних журналів та Інтернет-сайтів з 1980 по 2007 рр. створено та зареєстровано 428 нових сортів абрикоса (Fideghelli C. et al., 2008). Велику увагу цій культурі надають у Франції, Іспанії, Чехії, Туреччині, Румунії, Болгарії (Krska B., 1991; Akca Y. et al., 1997; Audergon J.M. et al., 1997; Vachun Z. et al., 1997; Balan V. et al., 2008; Ivanova L. et al., 2008). В Україні та, зокрема, у Криму також здійснюються роботи зі створення нових сортів абрикоса (Смиков В.К. та ін., 1990).

К.Ф. Костіна ще в 1956 р. відзначала, що оптимальною зоною для вирощування абрикоса в Україні є південні степові области та Крим. Але за останні п'ять років площі під абрикосом в Україні скоротилися майже вдвічі, а урожайність наявного сортименту у три рази нижча за європейську (Рульєв В.А., 2004). Це пояснюється такими чинниками: погіршенням агродогляду, нерегулярним плодоносінням і обмеженим періодом достигання плодів у вирощуваних тепер сортів абрикоса (Федченкова Г.О., 1970; Ряський В.В., 1972; Marinov P., 1981; Орехова В.П., 1986; Горіна В.М. та ін., 2000).

Сортимент поліпшують різними шляхами. Найпростіший - інтродукція сортового матеріалу з інших країн, його сортовивчення з огляду на умови певної ґрунтово-кліматичної зони й виділення перспективних сортів для районування та впровадження в промислове садівництво. У Нікітському ботанічному саду - Національного наукового центру НААН України створено величезний генофонд сортів і форм абрикоса з різних країн світу (Горіна В.М., 1993; Клочко Н.Н., 2000). Проте, відмінність ґрунтово-кліматичних умов нашої країни у порівненні з умовами, з яких завезені рослини, значно обмежують використання інтродуцентів. У цьому разі з метою створення нових, пристосованих до умов південного регіону сортів, вдаються до методів селекції. Як можливі джерела цінних господарсько-біологічних ознак за одну чи обидві батьківських рослини використовують перспективні іноземні сорти й форми (Guerriero R. et al., 1988; Горіна В.М. та ін., 1995; Корзін В.В. та ін., 2006).

Таким чином, актуальним завданням дисертаційної роботи є всебічне вивчення інтродукованного генофонду, що дозволить виділити перспективні сорти і форми абрикоса для виробничого випробування і як вихідного матеріалу в селекційних програмах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження виконані у відділі південних плодових культур Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру НААН України (НБС-ННЦ) в період з 2006 по 2010 рр., у рамках розділу тематичного плану 09.01/002 (№ держреєстрації 0106u006816) за темою «Інтродукція та вивчення закордонних сортів і форм кісточкових плодових культур для поповнення генофонду, створити бази даних для використання в селекції»; 09.02/018 (№ держреєстрації 0106U006829) за темою «Створити високопродуктивні сорти і форми кісточкових культур з підвищеною адаптивністю до екстремальних абіотичних і біотичних факторів середовища і високими товарними якостями плодів», а також згідно з планом підготовки аспіранта.

Мета й завдання досліджень. Мета роботи - виявити адаптивни можливості нових інтродукованих сортів і форм абрикоса до умов півдня України.

Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішення таких завдань:

1. Надати порівняльну характеристику за строками цвітіння й достигання плодів.

2. Встановити особливості спокою генеративних бруньок у зв'язку з вивченням зимостійкості та морозостійкості сортів абрикоса.

3. Виявити посухостійкість нових інтродукованих сортів і форм.

4. Визначити ступінь польової стійкості проти грибних хвороб (моніліозу - Monilia cinerea Bon.; Monilia fructigena (Pers.) West. та клястероспоріозу - Clasterosporium carpophillum (Lev.) Aderh.).

5. Визначити ступінь самофертильності в інтродукованих рослин.

6. Вивчити урожайність та якість плодів нових інтродукованих сортів і форм.

7. Надати комплексну оцінку ефективності вирощування найбільш адаптованих до нових умов вирощування та перспективних сортів і форм абрикоса, рекомендованим для виробничого випробування та селекції.

Об'єкт дослідження - біологічні особливості, сільськогосподарська та селекційна цінність сортів і форм абрикоса.

Предмет дослідження - фенологічні особливості, зимостійкість, морозостійкість, посухостійкість, стійкість проти хвороб, самоплідність, хімічний склад плодів, помологічні та економічні характеристики 80 інтродукованих сортів і форм.

Методи досліджень - фенологічні, морфологічні, біометричні, статистичні, методи лабораторного та польового експерименту.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше, ґрунтуючись на вивченні біологічних особливостей та комплексній оцінці господарсько-корисних ознак 80 інтродукованих сортів і форм абрикоса, встановлено ступінь їх адаптації в процесі росту і розвитку в умовах півдня України. Виділено 3 сорти, що мають комплекс цінних ознак. Вони рекомендовані для виробничого випробування. Виділено 48 сортозразків за окремими цінними ознаками для використання у селекційних програмах. На основі фенологічних спостережень та вивчення морфогенезу квіткових бруньок визначено ступінь зимо- і морозостійкості сортів, що досліджувалися. Встановлено особливості їх посухостійкості, польової стійкості проти моніліозу та клястероспоріозу, строки цвітіння і дозрівання, урожайність, якість та хімічний склад плодів. У результаті помологічного опису виділено перспективні для селекції сорти: за високими смаковими якостями, великоплідністю і яскравим покривним забарвленням плодів. Проведено оцінку самоплідності 15 перспективних сортів і форм.

Практичне значення одержаних результатів. Результати виявлення адаптивних можливостей інтродукованих сортів і форм абрикоса в умовах півдня України та визначення якості плодів є основою для їх виробничого випробування і рекомендацій для подальшої селекційної роботи. З цією метою за комплексом цінних ознак рекомендовані сорти Large Early, Магістр, Mandula Kajszi, Cegledi Orias, LE-132, Сенетатє, Stokk.

Джерела окремих ознак, цінних для подальшої селекційної роботи:

посухостійкості - форма LE-132 й два сорти Вардаґуйн Ваґдаас, Лючак Сумбарський;

підвищеної зимостійкості та тривалого періоду глибокого спокою генеративних бруньок - 14 інтродуцентів (Ґеоґджанобад, Raudi Hatif, Sulina, 7(3)-3-70б та ін.);

польової стійкості проти моніліозу та клястероспоріозу - 40 сортів і форм (Магістр, Нукул Цитронний, Stokk, 1989 та ін.);

раннього строку достигання плодів - 14 сортів і форм (Букурія, 319-757, Сенетатє, LE-132 та ін.);

пізнього строку достигання плодів - 16 сортів і форм (Ґеоґджанобад, К'єна Дряновська, Sulina, Stokk, Кеч-Пшар та ін.).

Використання виявлених самофертильних сортів (Магістр, Roxana, Sulina, Cegledi Orias, Н-II 5/33, 47-L/11) дозволить знизити витрати на садіння сортів-запильників та, отже, раціональніше використовувати площу саду.

Відібрані рослини можуть бути еталонами при вивченні сортового різноманіття за цими ознаками.

За результатами досліджень у Херсонській області здійснюється виробниче випробування трьох виділених за комплексом цінних ознак інтродукованих сортів абрикоса (Магістр, Cegledi Orias, МК-132). Матеріали дисертації використовуються у навчальних програмах для підготовки бакалаврів і магістрів на кафедрі технології виробництва, зберігання і переробки продукції плодівництва Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет».

Особистий внесок здобувача полягає в опануванні методів досліджень, вивченні наукової літератури, здійсненні експериментальних досліджень, статистичному аналізі одержаних даних, написанні дисертації. Разом з науковим керівником обрані тема, об'єкти і методи дослідження, проведено планування експериментів, розроблено структуру десертаційної роботи. Роботу з визначення хімічного складу плодів виконано у відділі біотехнології та біохімії рослин НБС-ННЦ. Одержані результати опубліковано самостійно автором та у співавторстві. Вимоги біоетики і права співавторів не порушені.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та матеріали дисертаційної роботи були подані у вигляді щорічних звітів на засіданнях відділу південних плодових культур НБС-ННЦ, а також апробовані на наукових конференціях: Ювілейній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження В.В. Пісьяукової «Проблеми біології рослин» (Санкт-Петербург, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 50-річчю ДП ДГ «Новокаховське» НБС-ННЦ УААН «Досягнення та проблеми iнтродукцiп рослин в степовiй зонi Украпни» (Нова Каховка, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції генетиків і селекціонерів, присвяченій 90-річчю заснування Української академії наук «Фактори експериментальної еволюції організмів» (Алушта, 2008); Науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів «Роль біологічного землеробства у виробництві конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції» (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 200-річчю Ч. Дарвіна та 200-річчю Нікітського ботанічного саду «Актуальні проблеми прикладної генетики, селекції і біотехнології рослин» (Ялта, 2009).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць, у тому числі 6 - у виданнях, затверджених ВАК України як фахові з сільськогосподарських наук, 5 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація викладена на 235 сторінках друкованого тексту і складається зі вступу, десяти розділів, висновків, практичних рекомендацій, додатків, ілюстрована 30 таблицями та 42 рисунками. Список літератури містить 312 джерел, з яких 98 - латиницею.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

СТАН ВИВЧЕНОСТІ ФІЗІОЛОГІЇ, МОРФОЛОГІЇ РОСЛИН ТА ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ПЛОДІВ У АБРИКОСА ЗВИЧАЙНОГО

В результаті аналізу вітчизняної та закордонної літератури висвітлено питання про ступінь вивченості господарсько-біологічних особливостей сортів і форм Armeniaca vulgaris Lam. різного географічного походження в Україні та за кордоном. Встановлено, що культура абрикоса вивчалася досить широко. Так, розглянуто питання зимостійкості абрикоса (Важов В.І., 1976; Агеєва Н.Г., 1985; Горшкова Г.О. та ін., 1985; Grcia E.G., 1997), до розв'язання яких належало визначення тривалості періоду глибокого спокою у зв'язку з морозостійкістю генеративних бруньок. Розроблено методи та визначені фізіологічні показники для добору стійких проти посушливих умов форм і сортів (Єремєєв Г.М., Ліщук А.І., 1974), вивчено посухостійкість низки сортів абрикоса різних еколого-географічних груп (Халін Г.А. та ін., 1985; Смиков В.К., 1999). Робота з виділення стійких проти хвороб сортів і форм абрикоса виконується давно, але проблему цілком не розв'язано й дотепер (Plazinic R., 1997). Дослідження з отримання ранньостиглих та пізньостиглих сортів абрикоса у нашій країні нині практично відсутні. Визначення самофертильності сортів активно здійснювали в 60-ті роки ХХ сторіччя (Костіна К.Ф., 1956, 1966), нові сорти за цією ознакою не вивчені.

Інтродуковані в 90-ті роки до південних районів України сорти й форми абрикоса за цими показниками вивчені не були. Відповідно, відомості про їх морозостійкість, посухостійкість, самофертильність, стійкість проти хвороб, терміни цвітіння й плодоносіння, врожайність і рентабельність для виробництва в умовах півдня України фрагментарні або відсутні. Необхідно здійснити комплексне оцінювання за вищенаведеними показниками, що є актуальним при відборі перспективних сортів і форм із селекційною метою та для виробництва.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження здійснювали впродовж 2006-2009 рр. на базі колекційних насаджень Нікітського ботанічного саду - Національного наукового центру і відділу степового рослинництва НБС-ННЦ (смт. Гвардійське Сімферопольського району), а також на базі Інституту зрошуваного садівництва ім. М.Ф. Сидоренка НААН України в Мелітопольському районі Запорізької області. Об'єктом дослідження слугували біологічні особливості, сільськогосподарська й селекційна цінність 80 інтродукованих сортів і форм абрикоса звичайного (A. vulgaris Lam.). Рослини завезені з Угорщини, Італії, Середньої Азії, Кавказу, Китаю, Румунії, Чехії, Словаччини, Болгарії, Росії, Молдови, США. Широко поширений районований сорт Кримський Амур використано як контроль.

Вивчення біології розвитку рослин, плодоношення, періоду формування плодів, показників урожайності та польової стійкості сортів і форм абрикоса проти хвороб (моніліозу - Monilia cinerea Bon. та клястероспоріозу - Clasterosporium carpophilum (Lev.) Aderh.)) виконано згідно із загальноприйнятими методиками (Рябов І.Н., 1969), «Програмою і методикою сортовивчення плодових, ягідних та горіхоплідних культур» (Сєдов Є.Н., Огольцова Т.П., 1999), методикою селекції на імунітет проти патогенів (Мітрофанов В.І., Смиков В.К., 1999), методикою Державного сортовипробування сiльскогосподарських культур (Волкодав В.В., 2000). Для класифікації сортів за групами цвітіння й достигання використані рекомендації О.М. Шолохова та Г.О. Горшкової (1980). Визначення штамів грибних хвороб здійснювали на базі Всеросійського НДІ рослинництва ім. М.І. Вавілова (м. Санкт-Петербург) за затвердженою методикою ВІР: «Методи вивчення стійкості до хвороб кісточкових культур» (Хохряков Т.М., Нікітіна К.В., 1978).

Помологічний опис плодів здійснювали за Міжнародним класифікатором РЕВ роду Armeniaca Scop. (Денисов В.П. та ін., 1980) та класифікатором сортів кісточкових порід плодових культур (абрикос, алича, вишня, персик, слива, черешня) (Гонтарь В.Т., 1996).

Вміст у плодах основних компонентів хімічного складу й біологічно активних речовин визначали в лабораторії відділу біотехнології і біохімії рослин НБС-ННЦ під керівництвом О.О. Ріхтера; за методичними рекомендаціями В.І. Крівенцова (1982) та О.О. Ріхтера (2001).

Визначення посухостійкості сортів і форм здійснювали за методичними рекомендаціями Г.М. Єремєєва та А.І. Ліщука (1974); М.Д. Кушніренка, Г.П. Курчатової, К.В. Крюкової (1975); О.А. Ільницького (2005).

Для оцінювання зимостійкості та морозостійкості генеративних бруньок використано польовий та лабораторний методи штучного проморожування (Рябов І.М., 1969; Шолохов О.М., 1972; Яблонський Є.А. и др., 1976).

Визначення стану розвитку квіткових бруньок здійснювали анатомо-морфологічним методом, описаним у методичних рекомендаціях О.М. Шолохова (1972).

Можливість запліднення власним пилком (визначення самофертильності) вивчали за методиками К.Ф. Костіної та Е.М. Доманської (Костіна К.Ф., 1928, 1966; Костіна К.Ф., Доманська Е.М., 1956).

Статистичну обробку результатів досліджень проведено на персональному комп'ютері з використанням методів математичної статистики (Лакін Г.Ф., 1980; Зайцев Г.М., 1984) за допомогою програми Microsoft Office Excel 2003 для Microsoft Windows XP.

ФЕНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ У ІНТРОДУЦЕНТІВ АБРИКОСА

Протягом періоду досліджень погодні фактори значно відрізнялися за роками. У 2006 році весна була тривалою, тому терміни настання фенологічних фаз (цвітіння, достигання) у середньому запізнювалися на 1-2 тижні порівняно із середніми багаторічними показниками. У 2007 році на строк достигання плодів вплинула посуха, яка тривала від середини березня до початку вересня. У ранніх сортів плоди достигли у середньому на 1-2 тижні, у середніх і середньопізніх - на 2-3 тижні раніше порівняно із середніми багаторічними даними. Цвітіння абрикоса у 2007 році збіглося з весняними приморозками, що призвело до часткової (1-37 %) або повної (95-100 %) загибелі добре розвинутих бутонів і квіток. Пізньоквітучі сорти дії весняних приморозків не зазнали («Есперена Ранній», «Да-Хуан-Хоу», «Долгоцутка», «Нукул Цитронний», «Raudi Hatif», «Урожайний з Шатене»). Усі вивчені інтродуценти за строком цвітіння поділені на 3 групи. З раннім строком цвітіння виділено 5 сортів і 2 форми (10 %), з середнім - 60 сортів і форм (82 %), з пізнім - 6 сортів (8 %).

Виявлено, що помітне випередження або запізнення настання фаз властиве більш раннім періодам вегетації, коли спостерігаються різкі зміни температури, що прискорює або уповільнює темп розвитку рослин. Так, коливання на початку вегетаційного періоду («набрякання бруньок») становило у більшості сортів від 5 до 15 діб, у фазу «цвітіння» - від 5 до 10 діб, а під час достигання плодів - від 3 до 7 діб.

Період достигання у вивчених зразків починається від середини червня, триває від 82 до 89 діб і продовжується до початку вересня. Час від початку до масового достигання плодів становить від 3 до 7 діб. Виділено 19 % сортів і форм з дуже раннім і раннім строками достигання плодів (з 15.06 по 26.06), 44 % - з ранньо-середнім і середнім (з 01.07 по 12.07), 34 % - із середньо-пізнім і пізнім (з 13.07 по 18.07). З дуже пізнім строком достигання відібрано 3 % рослин (з 23.08 по 04.09).

З метою розширення періоду використання плодів відібрані сорти з раннім («Букурія», «Кок-Пшар», 319-757, «Май-Хе-Сін», «Мамурі», «Nagycorosi Orias», «New Castle», «Приусадєбний Ранній», «Рана Лісічанка», «Самаркандський Ранній», «Сенетатє», LE-132, МК-132, 22-3) і пізнім («Ареш Санагян», «Ґеоґджанобад», «Да-Хуан-Хоу», «Keckemeti Rozsa», «Kessoi Rozsa», «Кеч-Пшар», «К'єна Дряновска», «Нукул Цитронний», «Raudi Hatif», «Рухі Джуванон Сурх», «Sulina», «Stokk», «Урожайний з Шатене», «Хурмаї 5/50», «Есперена Ранній», 80/22-1) строками достигання плодів.

Відповідно до поставленого завдання виділені сорти й форми абрикоса: «Large Early», «Букурія», «Магістр», «Mandule Kajszi», «Сенетатє», «Stokk», LE-132, 319-757, які найкраще адаптувалися до нових умов вирощування та володіють кількома цінними ознаками (раннє чи пізнє достигання поєднується з високою врожайністю; пізнє цвітіння поєднується з раннім або пізнім достиганням плодів). Вони становлять інтерес для виробничого випробування, садівників-аматорів і селекціонерів.

ТРИВАЛІСТЬ ПЕРІОДУ ГЛИБОКОГО СПОКОЮ ГЕНЕРАТИВНИХ БРУНЬОК АБРИКОСА У ЗВ'ЯЗКУ З ВИЧЕННЯМ ЇХ МОРОЗОСТІЙКОСТІ

Анатомо-морфологічний аналіз розвитку генеративних бруньок. В результаті польових і лабораторних досліджень виявлено особливості проходження органогенезу та морфогенезу генеративними бруньками у сортів і форм абрикоса, що належать до різних географічних груп. Раннє настання початку морфогенезу відмічено у європейських і китайських сортів (з 01.08 по 12.08), пізній - у сортів із Середньої Азії (з 20.08 по 26.08). Відмічена послідовність зберігається на всіх етапах органоутворення. Відмінність у настанні початкових стадій диференціації між сортами різних еколого-географічних груп щорічно сягає від 2 до 18 діб. Встановлено, що на початковому етапі розвитку внутрішніх структур пиляків генеративним брунькам притаманна найбільша морозостійкість. Найбільша тривалість формування археспоріальної тканини відзначена у середньоазійського сорту «Лючак Сумбарський», американського «Harcot» та європейського «Магістр».

Оцінка зимо- та морозостійкості генеративних бруньок у польових і лабораторних умовах. Найбільш вірогідні дані польових досліджень зимостійкості отримані в умовах відділу степового рослинництва НБС-ННЦ після зим 2006-2008 рр., коли мінімальна температура повітря в січні 2006 р. становила -25,6 °С, що призвело до загибелі генеративних бруньок у середньому 87 % по всіх сортах, що вивчалися. Зима 2007 р. була менш суворою від попередньої, значне похолодання відзначено пізніше, ніж у 2006 році - у лютому (-19,1 °С). Також зафіксовані поворотні приморозки у березні та квітні (-4,5 і -1 °С відповідно). Це спричинило загибель 83 % квіткових бруньок у більшості залучених у дослід сортів. Ушкоджуваність генеративних бруньок в умовах південнобережної зони значно нижча. З метою виділення найбільш перспективних рослин усі досліджувані інтродуценти за зимостійкістю квіткових бруньок були поділені на п'ять груп відповідно до середнього ступеня підмерзання: I - підмерзання бруньок від 0 до 10 %; II - підмерзання від 10 до 25 %; III - підмерзання від 25 до 50 %; IV - підмерзання від 50 до 75 %; V - підмерзання понад 75 % (рис. 1).

Серед вивчених сортозразків найбільшу кількість із підвищеною зимостійкістю генеративних бруньок відібрано з європейських сортів (78 %).

Вивчення морозостійкості генеративних бруньок методом штучного проморожування гілок абрикоса за температури -16 °С виявило великий розмах варіювання їх загибелі. З урахуванням розвитку й сортової приналежності він становив від 0 до 100 %. Виявлено високу морозостійкість у зразків, що належать до європейських, американських і китайських сортів. Відзначено пряму вірогідну кореляцію морозостійкості рослин абрикоса від тривалості періоду глибокого спокою (r=0,53-0,69). Тривалий період глибокого спокою (до 107-111 діб), підвищену зимостійкість і морозостійкість мали: «Magrien», «Mari de Cenad», «Nagycorosi Bibor 463», 47-L/11, «Callatis». «Laubert». «Mamaia», 425/77-16, «Sulina», 7(3)-3-70 б, 47-L/11 (європейські сорті); «Ґеоґджанобад» (ірано-кавказький); «Юань-Сінь» (китайський); «Sundrop» (американський).

ПОСУХОСТІЙКІСТЬ ІНТРОДУКОВАНИХ СОРТІВ І ФОРМ АБРИКОСА

Оцінка водоутримної здатності, відновлення тургору та загальної обводненості листків. Виявлені відмінності у ступені посухостійкості у сортів і форм, що належать до різних географічних груп, і встановлено, що висока стійкість до посухи притаманна середньоазійським, ірано-кавказьким та деякім європейським сортам (рис. 2).

Виявлено, що різним сортам абрикоса притаманний певний рівень обводненості листків. Незалежно від цього показника сорти відрізняються за водоутримною здатністю та посухостійкістю. Обводненість не завжди збігається із посухостійкістю. В умовах дії ґрунтової та атмосферної посухи в листках усіх досліджених сортів і форм спостерігали збільшення водного дефіциту, у деяких сортів («Кримський Амур», «Кеч-Пшар») він сягав значних величин (до 28-32 %). Сорти з підвищеною посухостійкістю характеризувалися високою здатністю листків затримувати воду.

Встановлено прямий кореляційний зв'язок між водоутримною здатністю та властивістю листків відновлювати тургор (r=0,93-0,96). Загальний аналіз оцінки стійкості сортів і форм абрикоса проти посушливих умов засвідчив, що з усіх вивчених сортів підвищена посухостійкість притаманна «Вардаґуйн Ваґдаас», «Лючак Сумбарський» та формі LE-132.

Оцінка посухостійкості рослин за добовими змінами товщини листків. Розгляд добової мінливості зміни товщини листкової пластинки в результаті її обводненості дозволив встановити певну закономірність. Максимальна обводненість листка спостерігається у ранкові години, потім вміст води в листку зменшується й сягає мінімуму о 14-15 годині. У посухостійких сортів товщина листка за одиницю часу знижується значно повільніше, тому й добові зміни менші, ніж у слабопосухостійких. Відновлення обводненості листка починається після 15-17 години й сягає максимуму о 21 годині.

Виявлено, що основною причиною варіювання товщини листкової пластинки є зміна обводненості внаслідок природного добового перебігу під впливом водного дефіциту або поливу. Зворотна прижиттєва товщина листків абрикоса може сягати третини чи навіть половини максимальної величини. Відповідно до зроблених протягом доби замірів значень товщини листків, у 7 сортів і форм абрикоса з різних регіонів походження здійснено ранжування їх за ступенем посухостійкості. Результати польових вимірів і розподіл сортів абрикоса за посухостійкістю, виконаних за методикою О.А. Ільницького (2005) для різних видів рослин, збігаються з результатами лабораторних досліджень (табл. 1).

Таблиця 1 Порівняльна оцінка посухостійкості сортів і форм абрикоса (2006-2008 рр.)

Сорт, форма	Польова посухостійкость, бал	Лабораторна посухостійкость, бал	Ранжування за посухостійкістю, бал
«Кримський Амур» к	5,0	3,0	5,0
«Вардаґуйн Ваґдаас»	8,0	9,0	9,0
«Лючак Сумбарський»	7,0	7,0	7,0
МК-132	7,0	5,0	7,0
«Магістр»	6,0	5,0	6,0
H-II 6/42	6,0	6,0	6,0
«Май-Хе-Сін»	5,0	1,0	5,0

У зв'язку з цим метод ранжування рослин за ступенем посухостійкості на основі мінімальної зміни товщини листкової пластинки протягом доби вважаємо прийнятним і для культури абрикоса.

ПОЛьоВА СТІЙКІСТЬ РОСЛИН АБРИКОСА ПРОТИ основнИХ грибКОВИХ ХВОРОБ

В умовах півдня України найбільш поширеними й шкодочинними є моніліоз (Monilia cinerea Bon. и Monilia fructigena Pers.) та клястероспоріоз (Clasterosporium carpophilum (Lev.) Aderh.). У 2008 році на початку вегетації рослин зафіксовані тривалі тумани, що сприяли сильному розвитку Monilia cinerea Bon. та ураженню нею абрикоса. Спостерігалося швидке в'янення квіток, які розвилися, а потім молодих листків і пагонів, що згодом спричинило зниження на 30-50 % врожайності у переважної кількості досліджуваних сортів, а в деяких інтродуцентів урожай був відсутній взагалі.

Здійснене оцінювання завезених сортів і форм дозволило визначити ступінь уражуваності різних органів рослин моніліозом. З метою точнішой класифікації хвороби на базі Всеросійського НДІ рослинництва ім. М.І. Вавілова (м. Санкт-Петербург) було здійснено вивчення уражених органів рослин. Низька сприйнятливість щодо моніліального опіку квіток і пагонів (1-2 бали) притаманна 4 % з вивчених європейських сортів і форм, 14 % китайських та 12 % середньоазійських. Без зовнішніх ознак прояву хвороби на листках відібрані 20 % ірано-кавказьких, 14 % китайських та 6 % європейських сортозразків. У більшості (82 %) вивчених сортів відмічено слабкий прояв захворювання на плодах.

Виділено 7 сортів і форм зі стійкістю проти всіх форм прояву Monilia cinerea Bon. та Monilia fructigena Pers. на різних органах рослини. Ураження їх не перевищувало 1-3 бали: «Budapest», «Магістр», 1989, 7(3)-3-70 б (з Європи), «Нукул Цитронний», «Самаркандський Ранній» (з Середньої Азії), «Stokk» (з США). Багато з них поєднували слабку сприйнятливість проти хвороб із цінними господарськими ознаками, що уможливлює найкращий результат при використанні їх у селекційному процесі. Відмічено, що серед вивчених сортів зразки, з слабкою ураженістю моніліозом, часто виявляють низьку сприйнятливість відносно клястероспоріозу. Ця закономірність може бути використана при створенні сортів із комплексною стійкістю проти хвороб.

Понад половина з усіх вивчених сортів і форм виділені з високою польовою стійкістю листків проти клястероспоріозу (52 %). Найменше клястероспоріозом уражувалися листки у зразків зі США та Китаю. З ураженням на 1-2 бали відібрано 31 сорт і форма: «Large Early» (Франція); «Геванді Крупний» (Вірменія); «Да-Хуан-Хоу», «Інь-Бей-Сінь», «Май-Хе-Сін», «Mai Huang» (Китай); «Keckemeti Rozsa», «Ungaria», «Cegledi Orias», «Nagycorosi Orias», МК-132, 47-L/11, Н-II 25/32, H-Й 36/25 (Угорщина); «Кеч-Пшар», «Лючак Сумбарський», «Мамурі», «Рухі Джуванон Сурх» (Середня Азія); «К'єна Дряновська», «Sophia» (Болгарія); «Neptun», «Sulmona» (Румунія); «New Castle», «Harcot», «Harris» (США); «Palava», LE-132, LE-2927 (Чехія); «Precoce of Italia» (Італія); «Сенетатє» (Молдова) та 319-757 (Росія).

САМОФЕРТИЛЬНІСТЬ ІНТРОДУКОВАНИХ СОРТІВ І ФОРМ АБРИКОСА

Більшість сортів і форм європейської групи характеризуються морфологічно витвореним пилком, що притаманне рослинам, здатним запилюватися власним пилком, але також трапляються зразки з підвищеною дефективністю пилкових зерен («Букурія», «Мельничка Рана», «Nagycorosi Orias», 319-757). Ці дані пояснюють низьку життєздатність і відсутність або невелику кількість утворення зав'язей у таких сортів. Значна кількість дефективного пилку наявна у сортозразків з Середньої Азії (від 12,5 до 16,2 %).

При пророщуванні пилку на штучному середовищі найкращим виявився варіант із вмістом сахарози 15 %.

Найбільшу кількість життєздатних пилкових зерен виявлено у зразків європейської групи: «Магістр», «Sulina», «Cegledi Orias», LE-132 (від 10,3 до 22,0 %), у них відзначені також стабільно високі показники проростання пилку. Сорти Мельничка Рана, Nagycorosi Orias, Roxana та форма 47-L/11 характеризуються високою життєздатністю пилку (від 6,0 до 12,7 %) лише у сприятливі для його розвитку роки (2006, 2008 рр.) та за оптимальної концентрації розчину сахарози (15-20 %). Найнижча життєздатність пилку (від 3,7 до 6,8 %) відзначена у сорту Букурія та форм Н-II 5/33, 319-757.

У середньоазійських сортів спостерігали низьку життєздатність пилкових зерен - від 1,1 до 3,9 %. Сорти з Китаю володіють високою здатністю до проростання пилку (від 9,2 до 11,3 %).

Особливості сортів виявляються й у різній зав'язуваності плодів за вільного запилення та запилення власним пилком. Більшість (70 %) вивчених європейських сортів є самофертильними: «Кримський Амур», «Магістр», «Roxana», «Sulina», «Cegledi Orias», Н-II 5/33, 47-L/11. Зав'язуваність плодів у них при запиленні власним пилком становить від 4 до 22 %. Запилення залежить не лише від біології сорту, але й від погодних умов. В окремі роки відзначені морфологічні аномалії, які виявляються, як правило, у відсутності повноцінного пилку, що призводило до самостерильності рослин, виділених як самофертильні («Мельничка Рана», «Sulina», «Cegledi Orias»). Відібрано 3 зразки з частковою самофертильністю - «Мельничка Рана», «Nagycorosi Orias» LE-132 (1-3 %). Не утворюють зав'язей та повноцінного врожаю без перехресного запилення європейські сорт Букурія і форма 319-757, китайський «Да-Хуан-Хоу» та два середньоазійських - «Кок-Пшар», «Лючак Сумбарський».

УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКОСТЬ ПЛОДІВ У СОРТІВ І ФОРМ АБРИКОСА

Більшість інтродуцентів у роки вивчення характеризувалися низькою урожайністю. Так, усі середньоазійські, ірано-кавказькі, китайські, американські та більшість європейських (92 %) сортів і форм за продуктивністю зараховані до I та II груп (низька та нижча за середню). Найбільш цінними з виділених сортів є європейські. Із середнім урожаєм 26,0-37,8 кг/дер. відібрані 3 (6 %) інтродуценти: «Mandule Kajszi», «Магістр», H-Й 5/47. Найкращі показники мав сорт Large Early, врожай якого становив 43,5 кг/дер. (табл. 2).

Таблица 2 Урожайність та маса плодів перспективних сортів абрикоса, 2006-2008 рр.

Сорт, форма	Урожай, кг/дер.	Урожайність, т/га	Маса плода, г	Маса кісточки, г	Смак, бал
«Кримський Амур» к	4,9±5,0	2,0±2,0	38±2,0	2,6±0,3	4,4
«Large Early»	43,5±20,4	18,0±8,5	53±3,0	2,8±0,4	4,1
«Магістр»	37,8±19,1	15,7±8,0	65±9,0	3,1±0,4	4,2
«Mandule Kajszi'	30,1±18,2	12,5±7,6	55±5,0	3,5±0,3	4,2
H-Й 5/47	25,5±16,9	10,6±4,3	62±7,8	2,0±0,1	4,0
НСР05	18,5	7,6	17,4	1,0	-

У колекції Нікітського ботанічного саду найбільш вагомо представлена група європейських сортів (у нашому досліді вона складає 69 % від усіх досліджуваних сортів). З-поміж представників цієї групи за великоплідністю (маса 61 г і більше) вирізнялися: «Bergeron» з Франції; «Магістр» з Молдови; «Roxana», «Centenari Uniiri» з Румунії; «Cegledi Biborkajszi 321», «Cegledi Orias», H-Й 5/47, Н-II 5/33 з Угорщини; VIII/3 з Болгарії. За цим самим показником відібрані два китайських сорти «Інь-Бей-Сінь» та «Май-Хе-Сін». Покривне забарвлення, що займає 75 % поверхні, виявлено в сортів «Gonci Magyar Kajszi» (Угорщина), «Інь-Бей-Сінь» (Китай), «Lednicka» (Чехія), «Лісічанка», «Рана Лісічанка» (Болгарія), «Skaha» (Нова Зеландія) та в 3-ох форм - МК-132, Н-II 25/32, H-ЙЙ 6/42 (Угорщина). У решти зразків воно не перевищувало 25-50 %. Найкраща дегустаційна оцінка була у зразків «Luiza Blank», «Skaha» (4,5 бала), «Кримський Амур» (4,4 бала), «Budapest», «Vestar», «Lednicka», «Stark Early Orange», «Хурмаі» 50/5, «Centenari uniiri» (4,3 бала).

Виявлено залежність хімічного складу плодів абрикоса від строків достигання сортів і форм та еколого-ґеографічного походження. Вищий вміст титрованих кислот у плодах (1,5-2,1 %) визначено у сортів європейської групи; сухих речовин (18,7-21,5 %) і вуглеводів (12,2-14,6 %) - у зразків з середньоазійського регіону. Збільшення вмісту вуглеводів і зменшення концентрації титрованих кислот спостерігали в плодах пізнього строку достигання, та, навпаки, зниження вмісту вуглеводів і збільшення концентрації титрованих кислот - в плодах раннього строку достигання. Сорти середнього терміну достигання посідали проміжне місце.

Як видно з таблиці 3, максимальним вмістом аскорбінової кислоти вирізнялися сорти: «Sirena», «Cegledi Оrias». Високим вмістом сухих речовин характеризувалися - «Кеч-Пшар», 80/22-1; титрованих кислот - «Лючак Сумбарский», «Sirena», «Kessoi Rozsa», 80/22-1; вуглеводів - «Кеч-Пшар», «Cegledi Оrias», «Nagycorosi Oriаs», 80/22-1. За невисокими показниками вмісту проантоціанідинів (лейкоантоціанів) (8-92 мг/100 г) вирізнялися - «Sirena», «Nagycorosi Orias».

Виділено 5 сортів абрикоса («Nagycorosi Orias», «Кеч-Пшар», «Кримський Амур», «Лючак Сумбарський» та «Cegledi Orias`), які за хімічним складом плодів становлять найбільший інтерес для селекції, а також для переробної промисловості.

Таблиця 3 Хімічний склад плодів перспективних сортів абрикоса, 2006-2008 рр.

Сорт, форма	Суха речовина, %	Вуглеводи, %	Титровани кислоти, %	Вітамін С	Проанто-ціанідини
				мг/100 г
«Кримський Амур» к	17,1±1,1	12,6±1,2	1,39±0,1	7,8±0,1	370±103
«Лючак Сумбарський»	18,7±2,1	12,2±0,7	1,60±0,1	8,0±1,4	116±62
«Nagycorosi Orias»	12,9±0,1	11,1±0,8	1,13±0,02	9,2±0,2	62±1
«Sirena»	15,7±0,3	9,5±0,2	2,06±0,1	10,0±1,4	84±9
«Cegledi Orias»	14,2±0,2	10,2±0,2	1,23±0,01	14,1±2,4	160±9
«Kessoi Rozsa»	13,5±0,7	8,8±0,3	1,50±0,1	5,0±0,1	288±16
«Кеч-Пшар»	21,5±0,1	14,6±0,5	1,08±0,02	4,8±0,1	304±1
80/22-1	25,1±0,5	14,5±0,1	1,75±0,1	6,5±0,8	261±2
НСР 05	2,3	0,7	0,3	3,2	113,3

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВНИХ ІНТРОДУКОВАНИХ СОРТІВ І ФОРМ АБРИКОСА ДЛЯ ВИРОБНИЧОГО ВИПРОБУВАННЯ ТА СЕЛЕКЦІЇ

Характеристика виділених сортів та форм. На підставі комплексної оцінки господарсько-цінних ознак і економічних показників (зимостійкість, морозостійкість, польова стійкість проти грибкових захворювань, урожайність та ін.) надано характеристику та рекомендації з використання найперспективніших сортів і форм абрикоса. З 48 зразків з поодинокими цінними ознаками відібрано 24 з поєднанням двох і більш цінних ознак. Більшість з них належить до європейської групи сортів (71 %). Інші виділені з середньоазійських (13 %), ірано-кавказьких (8 %), китайських (4 %) та американських (4 %) сортів.

`Магістр», «Large Early», «Mandule Kajszi» виділено за комплексом помологічних ознак: смак від 4,1 («Large Early») до 4,2 балів («Магістр», «Mandule Kajszi»), середня маса плодів від 53 до 65 г, урожайність від 12,5-18,0 т/га. У сортозразка «Mandule Kajszi» світле забарвлення, «Магістру» притаманна підвищена стійкість проти клястероспоріозу та моніліозу, а також середньопізній строк достигання плодів.

Економічна оцінка вирощування сортів абрикоса, рекомендованих для виробничого випробування. Економічна оцінка вирощування абрикоса дала можливість виділити найбільш цінні для виробництва сорти за умов півдня України та оцінити господарські достоїнства у вивчених інтродуцентів.

Встановлено, що культивування трьох відібраних внаслідок проведених досліджень, як найбільш перспективних за урожайністю та помологічними характеристиками сортів є економічно вигідним. Іх вирощування на 35-106 % рентабельніше за найбільш поширений районований сорт Кримський Амур. Високий рівень рентабельності цих сортів зумовлений високою і сталою урожайністю та якістю плодів, що впливає на ціну реалізації та у підсумку на одержуваний прибуток (табл. 4).

Таблиця 4 Економічна оцінка вирощування рекомендованих для виробничого випробування сортів абрикоса (2006-2008 рр.)

Сорт	Урожайність, т/га	Виробничі витрати, грн/га	Собівартість плодів, грн/кг	Прибуток, грн/га	Рівень рентабельності, %
«Кримський Амур» (контроль)	10,0	75982	7,60	44018	58
«Mandule Kajszi»	12,5	77714	6,22	72286	93
«Магістр»	15,7	80007	5,10	108393	135
«Large Early»	18,0	81837	4,55	134163	164

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

У розділі проаналізовані результати інтродукції 80 сортів і форм Armeniaca vulgaris Lam. різного географічного походження в умовах півдня України.

ВИСНОВКИ

У диссертації наведено теоритичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягае у створенні високопродуктивних сортів абрикоса з підвищеною адаптивністю до екстремальних абіотичних і біотичних факторів середовища і високими товарними якостями плодів.

1. У результаті спостережень встановлено, що загальна тривалость цвітіння у вивчених інтродукованих сортів абрикоса становить 27-32 діб. На Південному березі Криму дерева абрикоса зацвітали в середньому біля 23 діб раніше, ніж у степовій зоні, та на 14 діб - ніж на півдні України (Мелітопольський р-н). Виявлено із раннім строком цвітіння 7 сортів і форм (10 %), середнім - 60 (82 %) та пізнім - 6 (8 %).

Виділено 14 сортів і форм (19 %) з дуже раннім і раннім, 32 (44 %) з раньо-середнім і середнім, 25 (34 %) із середньо-пізнім і пізнім та 2 (3 %) з дуже пізнім строками достигання.

2. Встановлено пряму вірогідну залежність морозостійкості рослин абрикоса від тривалості періоду глибокого спокою (r=0,52±0,02; р?0,05 %). Найбільша морозостійкість відзначена у європейських сортів. З підвищеною зимостійкістю генеративних бруньок, найбільшу кількость зразків відібрано з європейських (62 %) та середньоазійських (83 %) сортів. Тривалим періодом глибокого спокою до 107-111 діб і підвищеною зимостійкістю характеризувалися: «Callatis», «Lauberti», «Магістр», «Magrien», «Mamaia», «Mari de Cenad», «Nagycorosi Bibor 463», «Sulina», 47-L/11, 425/77-16, 7(3)-3-70 б (європейські сорти та форми); «Ґеоґджанобад» (ірано-кавказький); «Лючак Сумбарський» (середньоазійський); «Юань-Сінь» (китайський); «Sundrop» (американський).

3. Виявлено, що найбільш посухостійкими (з оцінкою 6,8-8,7 бала за 10-бальною шкалою) були сорти Вардаґуйн Ваґдаас (ірано-кавказький), Лючак Сумбарський (середньоазійський) та форма Le-132 (європейська). Ця властивість зумовлюється підвищеною стійкістю проти в'янення та високою відновною здатністю листків. Виявлено пряму вірогідну залежність між водоутримуючою здатністю та властивістю листків відновлювати тургор (r=0,89±0,05; р?0,05 %).

4. На природному інфекційному фоні виявлено 31 сорт і 9 форм абрикоса із слабкою сприйнятливістю щодо моніліозу та клястероспоріозу. Високою польовою стійкістю листків проти клястероспоріозу володіють переважно сорти походженням з США та Китаю. З ураженням рослин моніліозом до ступеню 1-3 бали, а клястероспоріозом - 1-2 бали відібрано сім зразків: «Budapest», «Магістр», 1989, 7(3)-3-70 б (з Європи), «Нукул Цитронний», «Самаркандський Ранній» (з Середньої Азії) та «Stokk» (з США).

5. Встановлено, що 70 % вивчених європейських сортів є самофертильні: «Кримський Амур», «Магістр», «Roxana», «Sulina», «Cegledi Orias», Н-II 5/33, 47-L/11. Зав'язуваність плодів у них при запиленні власним пилком становить від 4 % до 22 %. Відібрано зразки з частковою самофертильністю (1-3 %): «Мельничка Рана», «Nagycorosi Orias» та LE-132. Європейські сорт Букурія та форма 319-757, китайський - «Да-Хуан-Хоу» та два середньоазійських - «Кок-Пшар», «Лючак Сумбарський» без перехресного запилення повноцінного урожаю не дають.

6. Високим і сталим урожаєм (від 30,1 до 43,5 кг/дер.), комплексом господарсько-цінних ознак (маса, смак, зовнішній вигляд) за роки дослідження відзначалися три європейських сорти: «Large Early», «Магістр» та «Mandule Kajszi». На підставі помологічного опису плодів виділено 12 сортів з високими смаковими властивостями (дегустаційна оцінка від 4,2 до 4,5 бала); 12 великоплідних сортів і форм (61-105 г) та 9 - з яскравим покривним забарвленням (75 % поверхні плода).

Виявлено залежність хімічного складу плодів абрикоса від строків їх достигання та еколого-географічного походження вивчених сортів і форм. Вищий вміст титрованих кислот у плодах (від 1,5 до 2,1 %) визначено у сортів європейської групи. Сухих речовин і вуглеводів було більше виявлено (18,7-21,5 % та 12,2-14,6 %, відповідно) у зразків з середньоазійського регіону. За вмістом аскорбінової кислоти сорти середнього строку достигання плодів перевершують ранні та пізні.

7. Виявлено, що найкраще адаптованими до вирощування в умовах півдня України є сорти європейського походження. Найбільш перспективними є три сорти: Магістр, Large Early та Mandule Kajszi, рекомендовані для виробничого випробування. Виявлено 48 зразків з поодинокими цінними та 24 - з поєднанням двох і більше цінних ознак. Найбільшу їх кількість (29 %) виділено з молдавських, угорських і чеських сортів і форм; вони рекомендуються для використання як джерела цих ознак у селекційних програмах.

8. Аналіз показав, що з сортів, які рекомендуються нами для виробничого випробування, економічно найбільш ефективними є Магістр, Large Early та Mandule Kajszi. Чистий прибуток у перших двох перевищує 100000 грн/га, а рівень рентабельності сягає до 135-164 %. При вирощуванні сорту Mandule Kajszi прибуток становить близько 70000 грн/га, рівень рентабельності - 93 %. На контролі (сорт Кримський Амур) чистий прибуток дорівнює 44018 грн/га, а рівень рентабельності - 58 %.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. За комплексом господарсько-цінних ознак і оцінкою економічної ефективності для промислового випробування рекомендуємо сорти абрикоса: Large Early, Магістр, Mandule Kajszi.

2. Вихідним матеріалом для створення сортів абрикоса рекомендуємо:

для селекції на зимостійкість: «Magrien», «Mari de Cenad», «Nagycorosi Bibor 463», 47-L/11, «Callatis», «Lauberti», «Mamaia», 425/77-16, «Sulina», 7(3)-3-70 б, 47-L/11, «Ґеоґджанобад», «Юань-Сінь», «Sundrop»;

для селекції на посухостійкість: «Вардаґуйн Ваґдаас», «Лючак Сумбарський», Le-132;

для селекції на польову стійкість проти моніліозу та клястероспоріозу: «Budapest», «Магістр», «Нукул Цитронний», «Самаркандський Ранній», «Stokk», 1989, 7(3)-3-70 б;

для селекції на пізднє цвітіння: «Да-Хуан-Хоу», «Долгоцутка», «Нукул Цитронний», «Raudi Hatif», «Урожайний з Шатене»;

для селекції на ранньостиглість: «Букурія», «Кок-Пшар», 319-757, «Приусадєбний Ранній», «Самаркандський Ранній», «Сенетатє», «New Castle», LE-132, 22-3, «Май-Хе-Сін», «Рана Лісічанка», «Мамурі», «Nagycorosi Orias», МК-132;

для селекції пізньостиглих сортів: «Ґеоґджанобад», «Да-Хуан-Хоу», «К'єна Дряновська», «Еспєрєна Ранній», «Sulina», «Урожайний з Шатене», «Raudi Hatif», «Рухі Джуванон Сурх», «Stokk», «Keckemeti Rozsa», «Хурмаи», «Harcot», «Нукул Цитронний», «Kessoi Rozsa», «Ареш Саногян», «Кеч-Пшар».

3. Підсумки роботи щодо оцінювання інтродуцентів дають змогу отримати вчасну інформацію про перспективи використання нових закордонних сортів, що залучаються до місцевих умов, і застосовувати ці відомості під час розроблення технології їх агродогляду.

4. Матеріали, подані в роботі, рекомендуються для використання в навчальному процесі за спеціальністю «Плодівництво».

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Корзин В.В. Степень самофертильности интродуцированных на южный берег Крыма сортов и форм абрикоса / В.В. Корзин // Бюл. Гос. Никит. ботан. сада. - 2008. - № 97. - С. 45-49.

2. Корзин В.В. Засухоустойчивость интродуцированных растений абрикоса (Prunus armeniaca L.) и её связь с толщиной листовой пластинки / В.В. Корзин, В.М. Горина, О.А. Ильницкий, В.А. Одинцова // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. - К.: ТОВ «Алефа», 2008. - Вип. 2 (8). - С. 51-57. Здобувачем самостійно отримано експериментальні дані та проведено їх інтерпретацію, написання тексту статті виконано у співавторстві.