Разом з Г. О. Ручком були звільнені або усунені з посади його найближчі колеги, зокрема його донька Г. Г. Ручко. З завідування відділом бактеріозів зняли Н. С. Новікову і призначили К. Г. Бельтюкову, яка продовжувала вести роботу у наміченому напрямі: виявлення нових та мало вивчених бактеріальних захворювань рослин і їх збудників при поглибленому вивченні їх біологічних властивостей. Впродовж кількох наступних років була встановлена наявність на території УРСР бактеріальних хвороб картоплі, пшениці, жита, ячменю, вівса, квасолі, гороху, бавовнику, кок-сагизу, тау-сагизу, люцерни, конюшини, сорго, суданської трави, цукрових та столових буряків, томатів, огірків та капусти. Було запропоновано оригінальний термохімічний метод протруювання насіння бавовнику, продовжувалось розпочате при Г. О. Ручку вивчення бактеріофагів до збудників бактеріальної гнилі картоплі, тютюну і махорки, кок-сагизу та огірків, гомозу бавовнику.

Подальше розгортання досліджень бактеріозів рослин було перервано в зв'язку з початком Великої Вітчизняної війни і евакуацією академічних установ на схід. Відділення біологічних наук АН УРСР, інститути якого потрапили до Уфи, приділяло багато уваги збільшенню ресурсів харчової промисловості, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур на території Башкирської, Удмуртської, Татарської АРСР та Південного Уралу. Умови для життя і праці в евакуації були нелегкими, але робота тривала. Серед ряду інших актуальних завдань розроблялись заходи боротьби з вірусними, грибними та бактеріальними хворобами сільськогосподарських рослин. Завданням реевакуйованих після війни науково-дослідних установ стала участь у ліквідації наслідків фашистської окупації та відбудові народного господарства. Проблемами, що постали перед інститутами біологічного профілю, були: вивчення рослинних ресурсів, підвищення врожайності сільськогосподарських культур та охорона здоров'я населення.

В Україні продовжувалось вирощування відносно нових для її сільського господарства культур - каучуконосів. У 1944-1945 рр. за результатами фітопатологічного обстеження, проведеного Українським науково-дослідним інститутом землеробства (Харків), в ряді областей України (Харківській, Сумській, Полтавській) зустрічалися два види бактеріальних захворювань кок-сагизу - засихання цвітоносів та судинний бактеріоз. За пропозицією Наркомзему УРСР у 1945 р. до розробки проблеми були залучені академічні інститути мікробіології і фізіології та агрохімії. У 1952 р. К. Г. Бельтюкова встановила бактеріальну природу некрозу листя, судинних пучків кореня, насіння і сходів кок-сагизу. Результати її досліджень увійшли до монографії “Бактериальные болезни каучуконосов” (1952).

Цукровий буряк і у післявоєнний період залишався однією з найпоширеніших сільськогосподарських культур в Україні. Хвороби цієї культури вивчались переважно в стінах галузевих установ, зокрема в лабораторії фітопатології Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрового буряку (Київ) та у відділі захисту рослин Українського науково-дослідного інституту рослинництва, селекції і генетики імені В. Я. Юр'єва (Харків). У 60-70-ті рр. в Інституті мікробіології АН УРСР розпочалось систематичне дослідження хвороб цукрового буряку (Л. В. Кучеренко).

У 1949 р. Г. А. Демехіна (Інститут луб'яних культур, м. Глухів Чернігівської області) сповістила про виявлення в Україні бактеріальних та грибних захворювань конопель.

Кільцеву гниль та чорну ніжку картоплі спостерігали на ланах Харківщини А. В. Заговора (Відділ захисту рослин Українського науково-дослідного інституту рослинництва, селекції і генетики) та М. Н. Погорєлов (Харківська станція захисту рослин). Проте в цілому бактеріози картоплі в Україні вивчалися у менших масштабах, ніж в Росії.

У післявоєнні роки в Україні поширився бактеріоз білокачанної капусти. За даними Є. І. Єзерської (Український науково-дослідний інститут овочівництва), найбільш частим і небезпечним у ці роки був судинний бактеріоз. Чималий внесок у вивчення бактеріозів білокачанної та цвітної капусти зробили співробітники відділу бактеріозів рослин Інституту мікробіології та вірусології АН УРСР К. Г. Бельтюкова, М. Д. Куликовська, Р. І. Гвоздяк, С. С. Сидоренко.

Найбільшої шкоди томатам, на думку К. Г. Бельтюкової (1968), завдає бактеріальний рак. Вивчення біологічних властивостей збудника і розробку раціональних засобів боротьби з ним розпочали учені багатьох республік Союзу: РСФСР - В. П. Ізраїльський, З. С. Артем'єва, Є. А. Сосницька, К. Н. Яциніна; Білорусії - Ровдо; Вірменії - Р. М. Галач'ян. З 1949 р. почали виходити праці К. Г. Бельтюкової, присвячені дослідженню властивостей цього збудника. Біологію, динаміку ферментативних систем, біохімічні зміни в ході обмінних процесів рослини-хазяїна під впливом бактеріальної інфекції вивчала М. С. Матишевська у 1957-1968 рр.

У 1968 р. М. Н. Родигін з Харківського сільгоспінституту виділив бактерії з огірків, вирощених у Харківській області в закритому ґрунті. Бактеріальні захворювання огірків досліджував також А. П. Коробко (Інститут мікробіології та вірусології АН УРСР) у 1966-1970 рр.

Одним із невідкладних завдань, намічених радянським урядом у післявоєнний період, було розширення посівів зернобобових культур та підвищення їх врожайності. Чимала заслуга у вивченні бактеріальних хвороб зернобобових культур в Україні належить К. Г. Бельтюковій та її учням. В кінці 50-х рр. В. О. Мурас в Інституті мікробіології та вірусології АН УРСР встановила наявність трьох типів бактеріальних ушкоджень сої, причому одне з них - бактеріальне в'янення - вперше відмічалося на території України.

Значний внесок у дослідження багаторічних бобових трав зробила К. Г. Бельтюкова. У її монографії “Бактериальные болезни многолетних бобовых трав” (1954) викладені результати вивчення бактеріозів кореня і листя конюшини та люцерни. Впродовж 1963-1964 рр. І. Б. Корольова, дослідила 22 сорти люпину з Житомирської, Київської, Волинської та Чернігівської областей і виділила патогенні бактерії з ураженого насіння та сходів.

Бактеріальні хвороби зернових, згідно К. Г. Бельтюковій, були вивчені в Україні недостатньо. Стосовно бактеріальних хвороб кукурудзи широко відомі роботи Ф. Є. Немлієнка (Всесоюзний науково-дослідний інститут кукурудзи, Дніпропетровськ), узагальнені у монографії “Болезни кукурузы” (1957). З 1960 р. інтерес до вивчення кукурудзи, сорго і суданської трави значно виріс у зв'язку з потребою виявити на їх посівах карантинну бактерію, що спричиняла за кордоном дуже небезпечну хворобу - стеблинну гниль, і могла бути завезена до нас разом із закупленим насінням. Роботи співробітників відділу бактеріозів рослин показали, що цієї бактерії на наших посівах не виявилося, і це мало неабияке практичне значення, оскільки рятувало від знищення дороге імпортне насіння.

Бактеріози деревних порід в Україні у цей період вивчалися переважно у плодових. На Мліївській дослідній станції садівництва вивченням бактеріального раку яблуні і груші займалась Д. П. Вовченко (1961, 1964). В Українському науково-дослідному інституті садівництва Української сільськогосподарської академії кореневим раком плодових та розробкою заходів боротьби із ним займались О. В. Ісаєва (1960) та П. П. Савковський (1959-1965). В Криму Р. І. Калениченко виявила новий тип бактеріального захворювання плодових - дірчастість листя. Передчасне усихання або бактеріальний рак кісточкових порід вивчала А. К. Василькова на Мелітопольській дослідній станції садівництва.

Значну роль у обслідуванні садів України відіграв відділ бактеріозів рослин Інституту мікробіології АН УРСР. Українськими вченими разом із спеціалістами інших республік було встановлено, що захворювання плодових на бактеріальний опік спричиняє в Україні не карантинна ервінія, а інші види бактерій, цілком відмінні від неї. Це дозволило відмінити дорогі карантинні заходи і зекономити значні кошти. Нова для Закарпатської області хвороба, що спричиняла значну загибель кісточкових дерев, привернула увагу організацій Міністерства сільського господарства УРСР ще у 1949-1950 рр. У 1964 р. І. Г. Скрипаль у Закарпатській карантинній лабораторії розпочав досліди з її вивчення, які продовжив у 1965-1968 рр. в Інституті мікробіології та вірусології АН УРСР. В результаті було вивчено етіологію бактеріозу кісточкових дерев, збудника якого вперше виявлено та ідентифіковано на території СРСР І. Г. Скрипалем. Він же визначив нове захворювання яблуні - туберкульоз, та ідентифікував його збудника (1968).

Систематичне вивчення бактеріозів лісових деревних порід розпочалося у другій половині 60-х рр. ХХ століття в Інституті мікробіології та вірусології АН УРСР, окремі дослідження також проводились в західних областях України. Роботи співробітників інституту стосувалися здебільшого захворювань бука і тополі. Р. І. Гвоздяком із співавторами були виділені на буку нові види збудників з роду ервінія, що спричиняють суху гниль 30-32% дерев. Тополя, як швидкоростуча порода, привертає увагу всіх лісоводів світу. У 30-х та 50-х рр. ХХ століття проводилися великі закладки тополевих насаджень в різних регіонах СРСР, зокрема в Україні. Проте вона більше за інших деревних порід страждає від хвороб, зокрема бактеріальної водянки, збудник якої залишався невизначеним. Р. І. Гвоздяк, Л. М. Яковлєва та А. О. Закордонець показали, що бактеріальну водянку тополі в Україні викликає ервінія. Найбільш шкідливим серед захворювань тополі є бактеріальний рак, збудника якого Л. М. Яковлєва та Р. І. Гвоздяк ідентифікували як представника фітопатогенних бактерій роду псевдомонас.

Цікавим напрямком досліджень стало вивчення бактеріальних хвороб квітів. Л. В. Кабашна (Інститут мікробіології АН УРСР) виявила м'якогнильне ураження гіацинтів і виділила мікроорганізми, віднесені до родів ервінія, псевдомонас та бациллюс. Бактеріальну гниль ірисів вперше знайшли в Україні К. Г. Бельтюкова та С. З. Айзенберг, ідентифікувавши її збудників.

Важливим завданням бактеріологів України було винайдення раціональних засобів боротьби з бактеріозами рослин. Одним із найпоширеніших засобів боротьби з хворобами рослин є застосування хімічних протруйників. Проте вони не тільки шкідливі для людини та сільськогосподарських тварин, а й знищують як небезпечні, так і корисні мікроби. Поява антибіотиків мікробного походження, що призвела до певної революції в галузі медицини, привернула увагу фітопатологів. Але результати випробування у фітопатології вживаних у медицині антибіотиків були неоднозначними. Все це привело дослідників до думки використовувати в галузі фітопатології антибіотичні речовини рослинного походження як більш традиційні, вироблені рослинами в процесі еволюції для власного захисту і менш шкідливі для теплокровних організмів.

Стійкість вищих рослин до інфекційних захворювань пов'язують з наявністю в них антибіотичних та біотичних речовин - фітонцидів та фітогормонів. Після війни К. Г. Бельтюкова продовжила досліди по вивченню впливу фітогормонів на збудників хвороб кок-сагизу та деяких інших рослин, розпочаті нею разом з академіком М. Г. Холодним в кінці 30-х рр. Проте незабаром під тиском всесильного у той час Т. Д. Лисенка дослідження з фітогормонів були припинені. Впродовж 50-60 рр. дослідниця, знову звернувшись до цієї тематики, спостерігала пряму залежність між фітонцидами та стійкістю рослин (квасолі, томатів, капусти) до бактеріальної інфекції. Особливо це було помітно при дослідженні судинного бактеріозу капусти, дуже шкідливого і широко розповсюдженого в Україні. К. Г. Бельтюкова та Р. І. Гвоздяк встановили чітку кореляцію між ураженістю рослини, її фітонцидністю та вмісту в ній гірчичних масел.

Найкращих результатів було досягнуто при застосуванні у фітопатології антибіотиків рослинного походження, зокрема аренарину, одержаного в Інституті мікробіології АН УРСР під керівництвом В. Г. Дроботька з цмину піщаного. З 1954 р. за участю співробітників відділу фітопатогенних бактерій розпочалося його широке випробування в умовах сільськогосподарського виробництва. Проте у боротьбі з бактеріозами, спричиненими грамнегативими бактеріями, найкращими виявилися антибіотики синтетичного походження, відомі під назвою аліцинів, синтезовані Б. Г. Болдирєвим у Львівському політехнічному інституті.

У розділі п'ятому “Дослідження в галузі бактеріозів рослин в Україні в останній чверті ХХ століття” показані досягнення у цій галузі українських учених, зокрема співробітників та учнів К. Г. Бельтюкової, що продовжили її справу.

У 60-х рр. відділ бактеріозів рослин, з 1964 р. перейменований на відділ фітопатогенних бактерій, вже був визнаним провідним центром з бактеріальної фітопатології у СРСР. Тут було створено єдиний в Союзі музей живих типових культур фітопатогенних бактерій. Але хоча бактеріальні хвороби рослин в Україні були вивчені повніше, ніж в інших республіках, бактеріози деяких культур залишалися майже зовсім недослідженими. І коли з 1970 р. керівництво відділом перейшло до Р. І. Гвоздяка, активно продовжилася робота з розширення спектру досліджуваних рослин та виявлення нових видів бактерій - збудників їх хвороб.

Вивчення бактеріальних хвороб зернових в Україні розпочалось раніше, ніж в Росії і країнах Європи. Проте до кінця 60-х рр. ХХ століття дослідження в цьому напрямку були нечастими і несистематичними. У 70_х рр. збудники бактеріальних хвороб пшениці, зокрема базального бактеріозу, вивчались співробітниками Інституту мікробіології АН УРСР (І. Б. Корольовою та С. С. Сидоренко) разом з вченими Української сільськогосподарської академії (В. Ф. Пересипкіним та ін.).

Однією з найцінніших продовольчих, фуражних та кормових сільськогосподарських культур є озиме жито. Основні райони його вирощування в Україні - Полісся, лісостеп та західні області. Проте досить довго вивчення бактеріальних хвороб жита не привертало уваги вітчизняних бактеріологів. На межі 70-80-х рр. ХХ століття до вчених Інституту мікробіології та вірусології АН УРСР почали звертатись різні сільськогосподарські установи України з проханням встановити причини зниження врожаю жита. У 1986 р. Л. А. Пасічник та І. Б. Корольова повідомили, що насіння жита уражується чотирма видами бактерій. За даними Л. Ф. Севрюкової (Харківський сільгоспінститут) у Харківській області було виявлено полосатий бактеріоз проса. Вчені відділу фітопатогенних організмів вперше в СРСР встановили ураження рису культурами бактерій, звідки випливає, що ця культура випадково потрапила до списку об'єктів, карантинних для країни.

Продовжувалось вивчення бактеріозів технічних культур. Л. В. Кучеренко описала новий вид ервінії, збудника бактеріозу цукрового буряку під час вегетації та зберігання. Р. І. Гвоздяк та С. Ф. Ходос, обстежуючи цукробурякову сировину на цукрових заводах Київської області, виділили бактерії-збудники сухої кагатної гнили цукрового буряку. Дослідження бактеріальних хвороб соняшника проводили А. Д. Гуменюк та М. С. Ситник в Українському науково-дослідному інституті рослинництва, селекції і генетики (Харків). Вивченням ураженості льону бактеріозами та розробкою засобів боротьби із ними займалися В. А. Стеценко, Б. В. Лесик, М. С. Чепіков (Житомирський сільськогосподарський інститут).

Вивчення хвороб овочевих культур у 70-80-ті рр. ХХ століття проводилось переважно не у академічних, а у галузевих установах. О. І. Tерещенко та Н. Д. Коваль (Український науково-дослідний інститут картопляного господарства, Немішаєве) підтвердили дані К. Г. Бельтюкової про те, що найпоширенішими і найшкідливішими з бактеріальних хвороб картоплі є кільцева гниль та чорна ніжка. На думку Н. І. Ковальчук (Львівський сільгоспінститут, Дубляни), ураження капустяної розсади чорною ніжкою залежить від співвідношення основних елементів живлення рослин. Г. К. Мегедь та О. Я. Жук (Київська овоче-картопляна дослідна станція) вивчали стійкість сортів білоголової капусти до судинного бактеріозу. Р. І. Гвоздяком та ін. описано три типи уражень захворювань моркви в Україні: бактеріальний опік, м'яка гниль та плямистість надземної частини рослини. Останній тип уражень та його збудник виявлені в Україні вперше. Ними ж вивчались збудники захворювань цибулі, від яких в Україні та Молдові гине до 60% врожаю.

На півдні України від бактеріального раку гинуло до 40% дерев черешні. Існує думка, що через це у багатьох районах Європи черешня може зникнути як промислова культура. Виявленням стійких до бактеріального раку сортів займалась Кримська помологічна станція Всесоюзного інституту рослинництва. За даними Р. І. Калініченко (Степове відділення Державного Нікітського ботанічного саду УААН) було відмічено поширення бактеріальної хвороби черешні, описаної як чорний бактеріоз. Р. І. Гвоздяком із співавторами в результаті досліджень черешні, вирощеної у хазяйствах Запорізької області, у клітинах молодих гілочок виявлені бактерії роду клебсіелла. Продовжуючи вивчати захворювання деревних рослин, в кінці 90-х рр. вчені виявили нове захворювання липи в Україні, збудником якого є бактерія роду псевдомонас. Разом із російськими дослідниками була встановлена етіологія відмирання клена гостролистого в Уральській області та різних порід дерева у Калмикії.

Українські вчені не обійшли своєю увагою і деякі екзотичні культури. Дослідження, проведені в Інституті мікробіології і вірусології АН УРСР та Центральному республіканському ботанічному саду, дозволили встановити три типи бактеріальних уражень женьшеню: плямистість, гниль та в'янення. Кунжут - маслинна культура, що вирощується у 24 країнах Азії, 21 країні Африки, 15 країнах Центральної та Південної Америки, 5 країнах Європи та у південній частині колишнього Союзу. О. П. Коробко вперше вивчав бактеріальні захворювання кунжуту в умовах Ефіопії і виявив два типи ураження - плямистість та гниль стебла (“чорна ніжка”). Несправжній банан - багаторічна рослина, економічно важлива для Ефіопії. Його використовують як основне джерело харчування, з нього виготовляють мотузки та полотно, використовують при будівництві жител. Культура добре переносить посуху, але страждає від бактеріального зав'ядання (вілту). Збудник вілту несправжнього банану був ідентифікований як один із видів ксантомонасів.

У останній чверті ХХ століття у відділі фітопатогенних мікроорганізмів продовжувались дослідження з випробуванням дії на фітопатогенні бактерії антибіотичних речовин, фітонцидів та хімічних сполук та з'ясування механізму їх дії. Вивчаючи механізм дії аренарину, М. Д. Куликовська та Н. Я. Волоховська показали, що він пригнічує ріст і розвиток чутливих штамів коринебактерій шляхом зниження їх ендогенного дихання та пригнічення засвоєння амінокислот.

Перспективність штучно синтезованих препаратів № 150 та 152 з метою боротьби з бактеріозами рослин навела дослідників на думку звернути увагу на можливість утворення стійких форм збудників бактеріальних хвороб рослин до антибіотичних речовин хімічного походження. Дослідами М. Д. Куликовської було показано, що серед культур, які викликають слизистий бактеріоз капусти, форми, стійкі до препаратів № 150 та 152, не виявляються. Цей факт є дуже цінним для подальших розробок ефективних препаратів хімічного походження проти фітопатогенних бактерій.

Дані про дію високодисперсних порошків заліза на патогенні для людей і рослин бактерії були відсутні. Група дослідників з Інституту мікробіології і вірусології НАН України, Інституту колоїдної хімії та хімії води НАН України, Інституту удосконалення лікарів МОЗ України вивчали антибактеріальну активність намагніченого заліза та його препаратів із сріблом, золотом та платиною. Встановлено, що намагнічене залізо посилює антибактеріальну дію деяких металів, особливо срібла.

Важливою проблемою, на базі якої повинні розроблятися теоретичні основи методів боротьби з бактеріальними хворобами рослин, є вивчення взаємовідношень між рослинами і фітопатогенними бактеріями. Систематичне вивчення цієї проблеми в межах СРСР проводилось М. С. Матишевською. Було показано, що інфекційний процес в рослині-хазяїні супроводжується зміною інтенсивності дихання, пентозофосфатного циклу, активності каталази, пероксидази, аскорбіноксидази та дегідрогеназ.

Фітопатогенні бактерії, як і інші групи мікроорганізмів, здатні не тільки завдавати шкоди: у деяких ситуаціях вони можуть бути корисними. Впродовж 1970-1980 рр. Р. І. Гвоздяком із співробітниками вперше в країні було встановлено, що певні штами родів ксантомонас та бациллюс продукують екзополісахариди ксантан та енпосан. Разом з лабораторією Всесоюзного науково-дослідного інституту бурової техніки (Москва) була показана можливість використання екзополісахариду ксантану під час буріння нафтових свердловин. Створено технологію застосування енпосану у текстильній промисловості. Розроблено рецепти сумісної шліхти, які дозволяють знизити на 35% витрати харчового крохмалю у ткацтві. Додавання екзополісахаридів до борошна сприяє поліпшенню якості тіста. Введення ксантану в креми знижує масову частку жиру в їх рецептурі. Ксантан та енпосан виявилися перспективними для виготовлення клеїв у будівельній індустрії.

Ще одна можливість застосування продуктів життєдіяльності фітопатогенних бактерій - отримання ферменту L-аспарагінази, який використовується у мікробіологічній промисловості. Ця робота проводилась Інститутом мікробіології і вірусології АН УРСР у співпраці з Інститутом мікробіології Литовської РСР.

Зовсім новим аспектом використання фітопатогенних мікроорганізмів у сільськогосподарському виробництві є застосування їх з метою захисту рослин від шкідників. Ентомопатогенні властивості фітопатогенних бактерій підтверджені спільними дослідженнями співробітників Інституту мікробіології АН УРСР, Українського науково-дослідного інституту захисту рослин та Української сільськогосподарської академії: доведено наявність інсектицидної дії цих бактерій на колорадського жука, яблуневу плодожерку, гусінь тутового шовкопряда та златогузки.

Значну роль у забезпеченні енергією всіх біологічних систем, зокрема мікроорганізмів та їх вірусів, відіграє фактор сезонності. В результаті багаторічних спостережень Р. І. Гвоздяк та ін. помітили, що фаги з культур фітопатогенних бактерій можна виділити тільки влітку. Встановлення сезонної залежності виділення бактеріофагів має чимале значення для мікробіологічної промисловості. Лабораторні спостереження, проведені сумісно із співробітниками Ладиженського заводу ферментних препаратів, виявили коливання фізіологічної активності виробничого штаму продуценту ксантану впродовж року, причому від сезонності залежить не тільки кількість утворюваного продукту, а й його якість. Було встановлено, що інтенсивність утворення екзополісахариду значною мірою пов'язана з коливанням сонячної активності.

Стійкість рослини до бактеріального зараження пов'язана також з особливостями її внутрішнього стану. У 1971 р. Р. І. Гвоздяком була висунута гіпотеза щодо існування циркадних ритмів стійкості рослин до бактеріальної інфекції. Показано, що впродовж доби значною мірою змінюється напруга синтетичних процесів, які є важливими факторами стійкості рослин до мікроорганізмів (величина відношення білкового азоту до небілкового, активність окислювально-відновлювальних процесів, і т. ін.). Встановлено, що чутливість рослин до інфекції на протязі доби залежить і від ступеня вірулентності патогену. Загальним для всіх досліджуваних рослин було різке підвищення стійкості у нічні години порівняно з денними.

На основі літературних даних та власних спостережень Р. І. Гвоздяком констатовано існування феномену полібіотрофії бактерій, тобто здатності їх за певних умов викликати захворювання рослин, комах, тварин та людини. Дослідження цього феномену важливе не тільки для фітопатології, медицини, ветеринарії, а й має велике загальнобіологічне значення.

Вивчення бактеріозів рослин вимагало розробки нових методів дослідження. Тому вченим, які займалися цим напрямком, досить часто доводилося модифікувати існуючі методики або пропонувати нові. При проведенні досліджень успішно застосовувалися найсучасніші методи роботи з мікроскопічними об'єктами. Вивчення хімічного складу клітин фітопатогенних бактерій показало, що набір поліамінів строго специфічний для окремих систематичних груп. Встановлено, що жирнокислотний склад спільних ліпідів та ліпідного компоненту ліпополісахариду є достовірним тестом для уточнення систематичного положення збудника м'якої гнилі рослин. В результаті вивчення антигенних зв'язків фітопатогенних псевдомонасів здійснено їх серогрупування на основі термостабільних антигенів. Запропоновано діагностичну антисироватку для визначення без виділення в чисту культуру представників 9 серогруп Pseudomonas syringae.

Разом із співробітниками відділу біофізики вірусів за допомогою електронної мікроскопії виявлені деякі нові подробиці ультраструктури фітопатогенних бактерій (наявність мініклітин, локалізація естераз), а також структура і процес репродукції фагів роду псевдомонас. Отримані дані підтвердили можливість використання фагів нарівні з іншими тестами для ідентифікації бактерій: висновок про спорідненість бактерій, зроблений на основі бактеріофагічної специфічності, повністю підтверджується їх морфолого-культурально-біохімічними, патогенними та серологічними властивостями.

Проводились генетичні дослідження разом з відділом генетики та Інститутом молекулярної біології і генетики НАН України (В. А. Кордюм). Штамам Xanthomonas beticola передано nif-гени, донором яких була плазміда RP41. Здійснена передача маркерів антибіотикостійкості та азотфіксації від Escherihia coli до Erwinia carotovora за допомогою плазміди pRD1.

У розділі шостому “Розвиток бактеріальної фітопатології у науковій школі К. Г. Бельтюкової (40-90-ті рр. ХХ ст.)” йдеться про те, що результатом проведення історико-наукового аналізу, зробленого на основі опрацювання численних літературних матеріалів та архівних джерел, з використанням методів анкетування та інтeрв'ювання, стала ідентифікація колективу, що складався переважно із співробітників відділу фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології та вірусології НАН України, як наукової школи з досліджень бактеріальних хвороб рослин.

К. Г. Бельтюкова керувала цим відділом впродовж 25 років. З її ім'ям пов'язане становлення та розвиток відділу, диференціація розроблюваних у ньому наукових напрямів. Сумлінно працюючи до останнього дня свого життя, К. Г. Бельтюкова залишила багату творчу спадщину - 150 наукових праць, зокрема 10 монографій, і підготувала до захисту 3 докторів та 12 кандидатів наук.

Високо оцінювали внесок К. Г. Бельтюкової у розвиток вчення про бактеріози рослин її колеги як в Україні, так і в Росії. Професор Московського університету М. В. Горленко зазначав: “Значний внесок у розвиток вчення про бактеріози рослин, особливо в Україні, зробив відділ фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР ...На чолі цього відділу впродовж 30 років стояла К. Г. Бельтюкова, видатний дослідник цієї групи захворювань рослин ...Вона була безпосередньою виконавицею багатьох робіт, натхненником та керівником інших досліджень, працювала над історією науки, над загальними проблемами вчення про бактеріози, виїжджала на місця, де була потрібна її допомога, була організатором симпозіумів з бактеріозів рослин, підготувала цілу плеяду учнів, які складають кістяк відділу фітопатогенних бактерій Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР або працюють у інших місцях”. Горленко М. В. Очерки по истории советской фитопатологии / М. В. Горленко. - М.: Наука, 1989. - С. 9.

Таким чином, К. Г. Бельтюкова гідно виконувала всі три функції лідера, визначені російським істориком біології Л. В. Чесновою: дослідницьку, педагогічну та науково-організаційну. Принципова і відповідальна, вона ніколи не йшла на якісь сумнівні компроміси. Людина високої кваліфікації, вона була талановитим експериментатором; знання кількох мов допомагало її ознайомленню з вітчизняною та іноземною науковою літературою; схильність до створення історико-наукових праць сприяло розумінню логіки розвитку предмету власного дослідження.

Коли Клавдії Гнатівни не стало, відділ очолив її учень Р. І. Гвоздяк, який керував ним впродовж 35 років, продовжуючи розробляти та розвивати започаткований нею напрям, і підготував 1 доктора та 24 кандидатів наук, серед яких 5 іноземців (з Єгипту, Сирії, В'єтнаму, Ефіопії, Росії, Білорусі). З використанням найновіших науково-технічних досягнень було розширено спектр досліджуваних рослин, виявлено нові види збудників бактеріозів, внесено багато нового у розробку їх класифікації. Оригінальним аспектом робіт стало виявлення у фітопатогенних бактерій властивостей, корисних для народного господарства. Важливим внеском до знань про місце і роль фітопатогенних бактерій у природі стали висунуті Р. І. Гвоздяком гіпотеза щодо існування циркадних ритмів стійкості рослин до бактеріальної інфекції і поняття про феномен полібіотрофії. Після отримання Україною самостійності було встановлено міцні творчі контакти з вченими Угорщини, Франції, Італії, Німеччини, Голландії, Швеції та деяких інших країн зарубіжжя.

Окремим відгалуженням досліджень, що відділилося від школи К. Г. Бельтюкової у 70-80-х рр. ХХ століття, став оригінальний напрям мікробіологічної науки - вивчення мікоплазм, які займають місце між вірусами та бактеріями і здатні викликати захворювання людей, тварин та рослин. Очолив його інший учень Клавдії Гнатівни, нині член-кореспондент НАН України І. Г. Скрипаль. Розвиваючи обраний ним напрям, лише опосередковано пов'язаний з бактеріальною фітопатологією, І. Г. Скрипаль завжди дуже тепло згадує свого першого наукового керівника - К. Г. Бельтюкову, і вважає себе її учнем, оскільки саме вона навчила його творчому підходу до вирішення складних завдань і роботі з людьми.

Отже, можна зробити висновок, що колектив, очолений К. Г. Бельтюковою у 40-х рр. ХХ століття, трансформувався в наукову школу, яка має такі необхідні риси, як оригінальність напряму, наявність пріоритетних результатів, визнання міжнародної наукової спільноти, наступність досліджень і перспективи їх подальшого розвитку.

У Висновках узагальнені результати дослідження, основні з яких виносяться на захист:

1. Вперше шляхом історико-наукового аналізу, проведеного на основі багатого арсеналу літературних та архівних джерел, створено розгорнуту панораму зародження, становлення і розвитку вчення про бактеріози рослин у контексті світової біологічної науки.

2. Виходячи з факторів, які визначають поступальний розвиток науки і її конкретних напрямків, вперше запропоновано періодизацію історії розвитку досліджень бактеріозів рослин (світовий контекст):

1) Передісторія накопичення знань (мікологічних, мікробіологічних, фітопатологічних), необхідних для виникнення вчення про бактеріози рослин (ХVІІІ - ХІХ ст.).

2) Зародження вчення про бактеріози рослин як окремого наукового напряму (перша чверть ХХ ст.).

3) Становлення та інституціалізація цього напряму (30-60_ті рр. ХХ ст.).

4) Розвиток вивчення бактеріальних хвороб рослин і їх збудників із застосуванням найновіших досягнень природничих наук та удосконаленої техніки досліджень (остання чверть ХХ - початок ХХІ ст.).

3. Виявлено передумови виникнення науки про бактеріози рослин, закладені у суміжних наукових напрямках, що сформувалися раніше від неї (мікологія: середина ХVІІІ - середина ХІХ ст.; фітопатологія та бактеріальні хвороби людей: друга половина ХІХ ст.). В результаті узагальнення значної кількості матеріалу вперше показано, що ці напрями біологічної науки розвивалися спочатку у Західній Європі, а з другої половини ХІХ - початку ХХ ст. також на теренах Росії та України - як в університетах (Московському, Санкт-Петербурзькому, Казанському, Харківському, Київському, Новоросійському), так і у спеціалізованих вищих навчальних закладах (Санкт-Петербурзькій військово-медичній академії, Санкт-Петербурзькому лісовому інституті, Петровській землеробській та лісовій академії в Москві, Ризькому політехнічному інституті, Ново-Олександрійському інституті сільського господарства і лісівництва).

4. Висвітлено процес формування вчення про бактеріози рослин як самостійного структурного відгалуження фітопатології та створення його основних осередків: фітопатологічної лабораторії Е. Сміта у Вашингтоні; відділу фітопатології А. А. Ячевського у Головному ботанічному саду в Санкт-Петербурзі; кафедри фітопатології І. Л. Сербінова в Одеському вищому сільськогосподарському інституті.

5. Вперше розкрито роль регіональних науково-дослідних осередків в Україні початку ХХ ст. у започаткуванні досліджень грибних та бактеріальних хвороб рослин: відділу мікології Смілянської ентомологічної станції (Й. М. Тржебінський), відділення мікології Харківської обласної сільськогосподарської дослідної станції (А. О. Потебня), фітопатологічного підвідділу Катеринославської обласної сільськогосподарської станції (О. І. Боргардт).

6. Узагальнено літературу з історії установ, де проводилися дослідження бактеріальних хвороб культурних рослин в кінці 20_х - на початку 30_х рр. ХХ ст.: лабораторії Ростовської станції захисту рослин (В. І. Взоров), Московського відділення Всесоюзного науково-дослідного інституту сільськогосподарської мікробіології (В. П. Ізраїльський), лабораторії бактеріозів Московської станції захисту рослин (Д. Е. Бєлєнький), Ботанічного інституту у Ленінграді (Г. К. Бургвіц), Харківської дослідної сільськогосподарської станції (Є. Є. Фомін), Лохвицької дослідної сільськогосподарської тютюнової станції (А. А. Попова), Поліської картопляної станції (О. Д. Бєлова), Всесоюзного науково-дослідного інституту махоркової промисловості (О. П. Лебєдєва), Всесоюзного інституту цукрової промисловості у Києві (Р. Л. Бабицька), Українського інституту захисту рослин у Харкові (Т. Д. Страхов). Проте означені дослідження не були систематичними і потребували аналітичного узагальнення одержаних результатів та створення теоретичного підґрунтя.

7. Показано, що створений у 1933 р. в структурі Інституту мікробіології та епідеміології імені Д. К. Заболотного АН УРСР відділ бактеріозів рослин згодом став визнаним координуючим центром союзного значення з проблем бактеріальної фітопатології. На його базі регулярно проводилися всесоюзні та всеукраїнські наради і конференції, надавалися необхідні консультації, готувалися кадри вищої кваліфікації для СРСР та зарубіжжя.

8. Вперше до наукового обігу введено нові імена і факти в галузі вчення про бактеріози, зокрема матеріали про життя і діяльність засновників систематичних досліджень бактеріальних хвороб рослин за кордоном (Е. Ф. Сміт) та в Україні (І. Л. Сербінов), нові факти з біографії члена-кореспондента АН УРСР Г. О. Ручка - директора Інституту мікробіології та епідеміології АН УРСР та організатора відділу бактеріозів рослин.

9. Доведено, що на базі відділу фітопатогенних бактерій під керівництвом К. Г. Бельтюкової сформувався колектив в галузі дослідження бактеріальних хвороб рослин і винайдення раціональних методів обмеження їх росту та шкідливості, ідентифікований як наукова школа. Проаналізовано внесок школи у бактеріальну фітопатологію, розкрито її персональний склад. Показано, як наступний керівник відділу, Р. І. Гвоздяк, продовжуючи розпочаті дослідження, очолив роботу дослідницького колективу за нових умов розвитку науки, технології та політичної ситуації, завдяки чому існування наукової школи не припинилося, а перейшло на наступний щабель розвитку.

10. Узагальнено основні надбання наукової школи з досліджень бактеріальних хвороб рослин, підтверджених патентною документацією, присвоєнням академічних і державних премій та міжнародним визнанням. Розроблені і вдосконалені методи дослідження, що дозволило виділити, дослідити та систематизувати значну кількість збудників бактеріозів рослин. З'ясовані закономірності у змінах фізіологічних та біохімічних процесів у тканинах рослин під впливом збудників захворювань, розроблені і теоретично обґрунтовані заходи боротьби з багатьма фітопатогенними інфекціями. Оригінальним аспектом досліджень школи стало виявлення у фітопатогенних бактерій властивостей, корисних для народного господарства, і надання конкретних рекомендацій для їх використання. Важливим внеском до знань про місце і роль фітопатогенних бактерій у природі стали запропонована Р. І. Гвоздяком гіпотеза щодо існування сезонних та добових ритмів стійкості рослин до бактеріальної інфекції, а також поняття про феномен полібіотрофії, визнане науковою спільнотою відкриттям загально-біологічного значення.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гамалія В.М. Історія досліджень бактеріозів рослин в Україні (кінець ХІХ - початок ХХІ ст.)” / В. М. Гамалія. - К.: Фітосоціоцентр, 2009. - 328 с.

Статті у фахових виданнях

2. Гамалія В.М. Дослідження бактеріальних хвороб рослин в Україні: проблеми періодизації / В. М. Гамалія // Нариси з історії природознавства і техніки. - Вип. 45. - 2005. - С. 116-120.

3. Гамалія В.М. Розвиток досліджень бактеріальних хвороб рослин в Україні у 20-30 рр. ХХ ст. / В. М. Гамалія // Історія української науки на межі тисячоліть. - Вип.23. - К., 2006. - С.50-55.

4. Гамалія В.М. Центри з вивчення бактеріозів рослин в Україні (перша чверть ХХ ст.) / В. М. Гамалія // Вісник Дніпропетровського університету. - № 5, 2006. - Вип. 13. - С. 47-51.

5. Гамалія В.М. Розвиток науки про хвороби рослин в Україні на початку ХХ ст. / В. М. Гамалія // Історія української науки на межі тисячоліть. - Вип.25. - К., 2006. - С.86-96.

6. Гамалія В.М. Йозеф Тржебінський - український та польський фітопатолог початку ХХ століття / В. М. Гамалія // Історія української науки на межі тисячоліть. - Вип.30. - К., 2007. - С.31-36.

7. Гамалія В.М. Роль відділу фітопатології Петербурзького головного ботанічного саду у започаткуванні досліджень з бактеріозів рослин в Росії та Україні / В. М. Гамалія // Вісник СНУ ім. Даля. - Луганськ, 2007. - Ч. ІІ, №2 (108). - С. 203-208.

8. Гамалія В.М. Професор С.Г.Навашин (До 150-річчя від дня народження) / В. М. Гамалія // Наука та наукознавство, 2008. - № 1. - С. 151-157.

9. Гамалія В.М. Становлення і розвиток мікології та фітопатології у країнах Західної Європи (XVIII-XIX ст.) / В. М. Гамалія // Історія української науки на межі тисячоліть. - Вип.34. - К., 2008. - С.42-50.

10. Гамалія В.М. Професор Київського університету Старіон Мартиніанович Ходецький (1820-1887) / В. М. Гамалія // Вісник Дніпропетровського університету, 2008. - № 1/2. - Т. 16. - Серія: Історія і філософія науки і техніки. - Вип. 16. - С. 113-118.

11. Гамалія В.М. Роль Інституту мікробіології АН УРСР в організації та проведенні нарад з проблеми фітонцидів (50-70-і роки ХХ ст.) / В. М. Гамалія // Історія української науки на межі тисячоліть. - Вип.36. - К., 2008. - С. 73-90.

12. Гамалія В.М. Вивчення бактеріальних хвороб рослин російськими та українськими вченими у 20-30-і роки ХХ ст. / В. М. Гамалія // Питання історії науки і техніки. - № 3 (7). - К., 2008. - С. 11-18.

13. Гамалія В.М. Дослідження впливу фітогормонів на мікроорганізми вченими Київського університету та Інституту мікробіології АН України / В. М. Гамалія // Вестник Нац. тех. ун-та „ХПИ”. - Сб. научн. трудов. - Тематич. выпуск „История науки и техники”. - №53. - Харків, 2008. - С. 26-33.

14. Гамалія В.М. Застосування антимікробних речовин біогенного походження в боротьбі з бактеріозами рослин / В. М. Гамалія // Історія української науки на межі тисячоліть. - Вип.38. - К., 2009. - С. 30-45.

15. Гамалія В.М. Діяльність основоположника науки про бактеріози рослин в Україні І.Л.Сербінова (1872-1925) / В. М. Гамалія // Наука та наукознавство, 2009. - № 1(63). - С. 179-188.

16. Гамалія В.М. Діяльність Відділу бактеріозів рослин Інституту мікробіології ім. Д.К.Заболотного АН УРСР у повоєнний період (40-50-і роки ХХ ст.) / В. М. Гамалія // Питання історії науки і техніки. - № 5 (9). - К., 2009. - С. 19-26.

17. Гамалія В.М. Дослідження з мікології та фітопатології у Харківському університеті (ХІХ - поч. ХХ ст.) / В. М. Гамалія // Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. - Зб. наук. праць. - Серія «Історія та географія». Вип. 33. - Харків, 2008. - С. 89-96.

18. Гамалія В.М. До 150-річчя від дня народження М.Ф. Гамалії (1859-1949) / В. М. Гамалія // Наука та наукознавство, 2009. - № 2(64). - С. 66-75.

19. Гамалія В.М. Розширення спектру рослин, чутливих до бактеріозів, за дослідженнями останньої чверті ХХ століття / В. М. Гамалія // Історія української науки на межі тисячоліть. - Вип.40. - К., 2009. - С. 27-40.

20. Гамалія В.М. Наукова школа К. Г. Бельтюкової / В. М. Гамалія // Наука та наукознавство, 2009. - № 3(65). - С. 80-95.

21. Гамалея В.Н. Общество сельского хозяйства Южной России: организация и деятельность (XIX - початок XX ст.) / В. Н. Гамалея // Вісник Дніпропетровського університету. Том. 17. № 1/2. Серія „Історія і філософія науки і техніки” Вип. 17. - С. 76-82.

22. Гамалія В.М. Артур Артурович Ячевський - відомий ботанік, міколог та фітопатолог (1863-1932) / В. М. Гамалія // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Вип. 16. - К., 2009. - С. 440-447.

Публікації, які додатково відображають результати дисертації

23. Гамалія В.М. Створення і початок діяльності відділу бактеріозів рослин Інституту мікробіології та епідеміології АН України (1934-1940) / В. М. Гамалія // Наука та наукознавство, 2006. - № 4. Додаток. - Матеріали VІ Добровської конференції. - С. 118-121.

24. Гамалія В.М. Історія заснування та діяльності Смілянської ентомологічної станції (XIX - початок XX ст.) / В. М. Гамалія // Наука та наукознавство, 2007. - № 4. Додаток. - Матеріали VІІ Добровської конференції. - С. 254-259.

25. Гамалія В.М. Ґендерний аспект у викладанні історії науки і техніки / В. М. Гамалія // Історія науки і техніки у вищих навчальних закладах України. Зб. наук. праць. - Х.: НТУ „ХПІ”, 2007. - С. 100-108.

Матеріали конференцій та тези

26. Гамалея В.Н. Бактерии - возбудители болезней растений / В. Н. Гамалея // V-і читання В.В.Підвисоцького: Бюлетень матеріалів наукової конференції (25-26 травня 2006 року). - Одеса: Одеський державний медичний університет, 2006. - С. 67-68.

27. Гамалія В.М. Бактерії - збудники бактеріальних хвороб рослин / В. М. Гамалія // Матеріали ХІ конференції молодих істориків освіти, науки і техніки. - К., 2006. - С.13-17.

28. Гамалея В.Н. Общество сельского хозяйства Южной России: вклад в науку, практику и образование / В. Н. Гамалея // Наука и техника: Вопросы истории и теории. Тезисы XXVII конференции Санкт-Петербургского отделения национального комитета по истории и философии науки и техники РАН (21-24 ноября 2006 г.). Вып. XXII. - СПб, 2006. - С. 242-243.

29. Руда С.П. Міждисциплінарний характер вчення І.І.Мечникова про імунітет / С. П. Руда, В. М. Гамалія // Матеріали наукової конференції „Внесок Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова у розвиток світової освіти, науки і техніки”. - Вип. І. - Одеса, 2007. - С. 130-136.

30. Гамалія В.М. Діяльність Й.Тржебінського на Смілянській ентомологічній станції / В. М. Гамалія // Матеріали міжнародної наукової конференції „Поляки на півдні України та в Криму”, 6-7 вересня 2007. - Одеса-Ополє-Вроцлав, 2007. - С. 255-260.

31. Гамалія В.М. Київський міколог та фітопатолог В.І. Казановський (? - 21.03.1919 р.) / В. М. Гамалія // Матеріали Дванадцятої Всеукраїнської конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 20 травня 2007, м. Київ. -С. 65-69.

32. Гамалея В.Н. Г.А.Надсон и развитие науки о бактериозах растений / В. Н. Гамалея // Наука и техника: Вопросы истории и теории. Тезисы XXVIII международной годичной конференции Санкт-Петербургского отделения национального комитета по истории и философии науки и техники РАН, 26-30 ноября 2007г. Вып. XXIII. - СПб, 2007. - С. 154-155.

33. Рудая С.П. Академик Украинской Академии наук В.Г. Дроботько - учений, преподаватель, популяризатор науки / С. П. Рудая, В. Н. Гамалея // Тезисы докладов научной конференции, посвященной 250-летию Московской медицинской академии им. И.М. Сеченова «Медицинская профессура СССР», 11 марта 2008г. - М., 2008. С. 185-187.

34. Гамалея В.Н. Формирование учебных программ Новоалександрийского института сельского хозяйства и лесоводства на рубеже XIX- XX вв. / В. Н. Гамалея, О. Г. Забуга // Материалы Второй международной научно-практической конференции «Проблемы биологии, экологии, географии, образования: история и современность», 3-5 июня 2008 г.- СПб. - С. 367-369.

35. Гамалія В.М. Дослідження природи ракових пухлин науковцями України (кінець ХІХ - початок ХХ століття) / В. М. Гамалія // Тези доповідей ХІІ Конгресу СФУЛТ, Івано-Франківськ, 25-28.09.2008р. - С. 580.

36. Ruda S. Investigation of lepra on the territory of Russian Empire at the end of XX century / S. Ruda, V. Gamaliya // Abstracts of the 23rd International Baltic Conference on the History of Science. - Riga, 9-10 October 2008. - P. 68.

37. Гамалія В.М. Видатний російський міколог та фітопатолог М.С.Воронін - провозвісник вчення про бактеріози рослин / В. М. Гамалія // Матеріали Тринадцятої Всеукраїнської конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 23 травня 2008, м. Київ. - С. 28-32.

38. Гамалея В.Н. Нелегкая судьба одного открытия (к 150-летию со дня рождения Н.Ф.Гамалеи) / В. Н. Гамалея // Международная науч. конф. студентов и молодых ученых «Молодежь - медицине будущего», посвященной 150-летию со дня рождения Н.Ф.Гамалеи. - 23-24 апреля 2009 года. - Одесса. - С. 6-7.

39. Гамалея В.Н. К вопросу о разработке паразитарной теории природы рака (конец XIX - начало XX ст.) / В. Н. Гамалея // Мат-лы III съезда Конфедерации историков медицины. - Москва, 20-22 мая 2009 года. - Т. 1. - С. 72-74.

40. Гамалія В.М. Роль Ервіна Сміта у становленні вчення про бактеріози рослин / В. М. Гамалія // Тези доповідей ХІІ з'їзду Товариства мікробіологів України ім. С.М. Виноградського. - Ужгород, 24-30 травня 2009. - С. 295.

41. Гамалія В.М. Дослідження з мікології та фітопатології у Ново-Олександрійському інституті сільського господарства та лісівництва / В. М. Гамалія // Матеріали Чотирнадцятої Всеукраїнської наукової конференції молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 20 травня 2009, м. Київ. - С. 33-38.

42. Гамалія В.М. Зародження і початок наукової та освітньої діяльності осередку мікробіологічних досліджень в Криму / В. М. Гамалія // Матеріали 8-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки», 17-19 жовтня 2009р., Очаків. - К.: 2009. - С. 35-37.

наука бактеріоз мікробіологія рослина

АНОТАЦІЯ

Гамалія В. М. Становлення і розвиток бактеріальної фітопатології в Україні (кінець ХІХ - ХХ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки й техніки. - Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г. М. Доброва НАН України. - К., 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню розвитку вчення про бактеріальні хвороби рослин на теренах України. Висвітлено історію бактеріологічної фітопатології від часу її зародження в кінці ХІХ ст. у Північній Америці до утвердження як самостійного наукового напряму на початку ХХ ст. на території Європи.

Показано процес інституціалізації науки про бактеріози рослин в Україні, зокрема утворення всесоюзного координаційного центру з проблеми на базі відділу бактеріозів Інституту мікробіології та епідеміології АН УРСР. Колектив відділу, що склався під керівництвом К. Г. Бельтюкової та продовжував роботу під керівництвом Р. І. Гвоздяка, ідентифіковано як наукову школу.

Окреслено основні теоретичні та практичні надбання вчених України, одержані при виявленні збудників бактеріальних хвороб рослин та при розробці засобів боротьби із ними.

Ключові слова: історія науки, фітопатологія, бактеріальні хвороби рослин, наукова школа, Українська академія наук.

АННОТАЦИЯ

Гамалея В. Н. Становление и развитие бактериальной фитопатологии в Украине (конец ХIХ - ХХ ст.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора исторических наук по специальности 07.00.07 - история науки и техники. - Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки имени Г. М. Доброва НАН Украины. - К., 2010.

Диссертация посвящена исследованию становления и развития учения о бактериальных заболеваниях растений на территории Украины. Избранный предмет исследования впервые рассматривается как совокупность работ, проведенных в данном направлении украинскими учёными на протяжении ХХ ст.

Автором отмечена поэтапность формирования учения о бактериозах растений и предложена следующая периодизация его истории:

1) Предыстория накопления научных знаний (микологических, микробиологических, фитопатологических), необходимых для возникновения учения о бактериозах растений (ХVIII - ХIХ ст.).

2) Зарождение учения о бактериозах растений как самостоятельного научного направления (первая четверть ХХ века).

3) Становление и институциализация этого направления (30-60-е гг. ХХ ст.).

4) Развитие изучения бактериальных заболеваний растений и их возбудителей с применением новейших достижений естественных наук и усовершенствованной техники исследований (последняя четверть ХХ - начало ХХІ ст.).

Показано, что накопление знаний в области микологии и фитопатологии, предшествовавшее созданию учения о бактериозах растений, происходило в Западной Европе, а затем в высших учебных заведениях Российской империи, в частности в Харьковском, Киевском и Новороссийском университетах и Ново-Александрийском институте сельского хозяйства и лесоводства.

Целенаправленные исследования микробных болезней высших растений начали проводиться с начала ХХ ст. в региональных научно-исследовательских учреждениях Украины: отделе микологии Смелянской энтомологической станции (И. Н. Тржебинский), отделении микологии Харьковской областной сельскохозяйственной опытной станции (А. А. Потебня) и фитопатологическом подотделе Екатеринославской областной сельскохозяйственной станции (А. И. Боргардт). Однако в названных учреждениях исследования были направлены преимущественно на изучение заболеваний растений, вызываемых микроскопическими грибами, а заболевания бактериальной природы отмечались лишь в отдельных случаях.

Первым центром изучения бактериальных болезней растений стала лаборатория Эрвина Смита в Вашингтоне. В России подобные исследования были начаты в отделе фитопатологии А. А. Ячевского (Главный ботанический сад Петербурга). В Украине систематические исследования бактериозов растений впервые развернул И. Л. Сербинов на кафедре фитопатологии Одесского высшего сельскохозяйственного института. В результате привлечения малодоступных публикаций и архивных материалов в научный оборот введены новые и уточнённые данные о жизни и деятельности Э. Смита и И. Л. Сербинова.