Селекційно-господарські особливості великої рогатої худоби

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РОЗВЕДЕННЯ І ГЕНЕТИКИ ТВАРИН

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

06.02.01 - розведення та селекція тварин

СЕЛЕКЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

ВИКОНАЛА СВИРИДЕНКО НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА

Київ - 2010



АНОТАЦІЯ

селекційний порода худоба корм

Свириденко Н.П. Селекційно-господарські особливості великої рогатої худоби. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 - розведення і селекція тварин. - Інститут розведення і генетики тварин НААНУ.- с. Чубинське Київської області, 2010.

У дисертаційній роботі наведені результати комплексних досліджень росту, ектер'єрно-конституційних особливостей, морфологічних та біохімічних показників крові, м'ясної продуктивності, хімічного складу м'яса, якості шкіряної сировини та біоконверсії поживних речовин корму у тварин породи абердин-ангус, волинської м'ясної та шароле в умовах зони Полісся України. Тварини породи шароле за показниками живої маси та середньодобовими приростами переважали ровесників інших досліджуваних порід впродовж всього періоду вирощування. За забійним виходом найкращими виявилися тварини вітчизняної породи - 61,7% проти 58,6% та 59,5% в порівнянні з аналогами породи абердин-ангус і шароле відповідно. М'ясо бугайців всіх дослідних груп характеризувалося високими показниками біологічної повноцінності та відмінними смаковими якостями. У віці 18 місяців коефіцієнти конверсії обмінної енергії коливалися у межах 5.3 - 6.1% та коефіцієнт конверсії протеїну корму в білок туші - 10.7-11.7%, залежно від генотипу тварин.

Ключові слова: бугайці, порода, волинська м'ясна, жива маса, ріст, м'ясна продуктивність, якість м'яса, конверсія корму.



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Впродовж багатьох років в Україні надається велика увага збільшенню виробництва яловичини та покращення її якості завдяки розвитку спеціалізованого м'ясного скотарства. Успішний розвиток галузі значною мірою залежить від створення племінної бази м'ясних порід та поліпшення продуктивних і племінних якостей тварин (М.В. Зубець, В.П. Буркат, І.В. Гузєв, 2005).

Кожна порода має свої біологічні, селекційно-генетичні та господарсько корисні ознаки, які формуються в певних умовах середовища і обумовлені спадковістю тварин (Й.З. Сірацький та ін., 2002).

Враховуючи різноманіття генотипів великої рогатої худоби м'ясного напрямку продуктивності вітчизняної і зарубіжної селекції, яку розводять в Україні, виникає необхідність науково обґрунтувати доцільність використання різних порід м'ясної худоби враховуючи їх конкурентоспроможність за показниками м'ясної продуктивності, забійним виходом, якістю м'яса, відтворювальною здатністю.

Вивченню особливостей росту, екстер'єру, мясної продуктивності великої рогатої худоби м'ясних порід присв'ячені роботи Д.Л. Левантина (1966); R.T. Berg (1968); С.С. Гуткина (1975); О.Г. Тимченка (1981); И.И. Черкащенка (1981); M.E. Ensminger (1987) та ін. Проте, до цього часу не проведено порівняльну оцінку селекційно-господарських ознак класичних порід м'ясної худоби зарубіжної селекції у порівнянні з новими вітчизняними породами в умовах зони Полісся України. Здебільшого в проаналізованих роботах тварини знаходились в різних умовах годівлі і утримання, що повною мірою не дозволяло порівнювати їх генетичний потенціал. Тому вивчення росту, екстер'єрно-конституційних особливостей та м'ясної продуктивності великої рогатої худоби м'ясних порід та обґрунтування доцільності розведення тієї чи іншої породи в умовах зони Полісся України має важливе народно-господарське значення, що і визначає актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною комплексних досліджень за темою: „Сформувати вітчизняний масив м'ясних порід великої рогатої худоби зарубіжної селекції з використанням сучасних методів розведення, генетики і біотехнології” (номер державної реєстрації 0106U005836, 2006-2009рр.), що виконувались співробітниками Інституту розведення і генетики тварин НААН України.

Мета та завдання досліджень. Метою роботи було порівняльне вивчення селекційно-господарських особливостей молодняку великої рогатої худоби порід абердин-ангус, волинської м'ясної (частка крові породи лімузин становить 11/16) та шароле в умовах зони Полісся України.

Поставлена мета досягалась вирішенням наступних завдань:

- провести аналіз генетичної структури порід абердин-ангус, волинської м'ясної та шароле;

- дослідити вікову динаміку вагового росту тварин;

- вивчити лінійний ріст молодняку досліджуваних порід ;

- провести порівняльну оцінку м'ясної продуктивності тварин;

- вивчити хімічний склад, технологічні та органолептичні показники яловичини одержаної від тварин досліджуваних м'ясних порід;

- провести порівняльну характеристику розвитку внутрішніх органів;

- дослідити технологічні властивості шкури;

- вивчити морфологічні і біохімічні показники крові тварин порід абердин-ангус, волинської м'ясної та шароле;

- розрахувати коефіцієнти конверсії енергії та протеїну корму в продукцію;

- обґрунтувати економічну ефективність розведення худоби різних м'ясних порід.

Об'єкт дослідження - особливості вагового росту, екстер'єру, забійні якості, якість м'яса, конверсія корму в продукцію.

Предмет дослідження - жива маса, проміри статей тіла, хімічний склад м'яса, морфологічні та біохімічні показники крові

Методи досліджень: - зоотехнічні - жива маса, проміри статей тіла, індекси будови тіла, витрати кормів; біохімічні - гематологічні показники крові, хімічний склад м'яса, амінокислотний склад найдовшого м'яза спини; морфологічні - забійні якості, морфологічний склад туш, маса внутрішніх органів, маса шкури, технологічні - рН м'яса, вологоутримуюча здатність, уварювання; біометричні - середні величини і їх похибки, показники вірогідності результатів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі комплексних досліджень селекційно-господарських ознак проведено порівняльне вивчення особливостей росту та показників м'ясної продуктивності молодняку волинської м'ясної, породи абердин-ангус і шароле в умовах Полісся України. Отримано нові дані за показниками забою тварин, хімічним та амінокислотним складом м'язової тканини, технологічними властивостями м'яса та коефіцієнтами конверсії енергії та протеїну корму в продукцію. Доведена здатність бугайців порід волинська м'ясна, абердин-ангус та шароле до 18-місячного віку нарощувати м'язову тканину з низьким вмістом жиру. Встановлено переваги молодняку породи шароле над ровесниками інших досліджуваних порід за живою масою і середньодобовими приростами. Виявлено, що у бугайців порід абердин-ангус та волинська м'ясна середньодобові прирости зростають переважно до 15-місячного віку на відміну від їх аналогів породи шароле.

Практичне значення одержаних результатів. Експериментально доведена доцільність розведення в умовах Полісся України з метою виробництва високоякісної яловичини молодняку порід абердин-ангус, волинська м'ясна та шароле. Серед цих порід за показниками швидкості росту переважають тварини породи шароле шароле, за забійними якостями - молодняк волинської м'ясної, а за індексом м'ясності встановлена перевага бугайців породи абердин-ангус. Вища м'ясна продуктивність у тварин підтверджується більшими коефіцієнтами конверсії протеїну корму волинської м'ясної породи та шароле та більш високим рівнем рентабельності їх вирощування. Отримані дані можуть бути використані при розробці програм селекції та планів селекційно-племінної роботи з породами, а також при створенні стад м'ясної худоби та плануванні виробничих програм господарств.

Результати досліджень впроваджені в ТОВ „Агрофірма „Київська” Макарівського району Київської області.

Особистий внесок здобувача. Автором роботи особисто проведений аналіз джерел наукової літератури за темою дисертації, обґрунтовані мета і завдання дослідження, проведені зоотехнічні, біохімічні та морфологічні дослідження. Здійснено статистичну обробку даних, проведено порівняльний аналіз та узагальнення результатів досліджень, підготовлено дисертаційну роботу. Оформлення дисертації та автореферату здійснено здобувачем самостійно за консультації наукового керівника.

2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження за темою дисертаційної роботи було проведено в ТОВ „АФ „Київська” Макарівського району Київської області у період з 2005 по 2008 рік.

Для проведення науково-виробничого досліду за методом груп-аналогів було сформовано 6 груп молодняку великої рогатої худоби м'ясних порід по 20 голів у кожній, тварин підбирали за породою, віком та статтю (табл. 1).

Молодняк усіх дослідних груп знаходився в однакових умовах годівлі і утримання. Телят після народження до 6-місячного віку утримували на вільному підсосі, підгодовували сіном та концентрованими кормами. Годівлю молодняку піддослідних груп здійснювали за розробленими в господарстві раціонами, які складали з урахуванням віку та живої маси тварин. Використовували корми власного виробництва, характерні для зони Полісся України.

Раціони годівлі тварин були збалансовані за вмістом поживних та біологічно активних речовин. За період досліду (від відлучення до 18-місячного віку) тваринам було згодовано в середньому 24,33 - 25,33ц к. од.

Таблиця 1. Схема науково-виробничого досліду

Група тварин	Порода	Кількість тварин у групі, голів	Забито тварин, голів
Бугайці
І	Абердин-ангус	20	3
ІІ	Волинська м'ясна	20	3
ІІІ	Шароле	20	3
Телички
ІV	Абердин-ангус	20	-
V	Волинська м'ясна	20	-
VI	Шароле	20	-

Живу масу молодняку визначали шляхом проведення щомісячних індивідуальних зважувань тварин вранці до годівлі та корегуванням на ювілейну дату. На основі отриманих даних розраховували: абсолютний та середньодобовий прирости за загальноприйнятими методиками. Відносну швидкість росту розраховували за формулою С. Броді (1927).

Для вивчення екстер'єрних особливостей тварин за допомогою мірної палиці, стрічки та циркуля у віці 12 та 18 місяців у бугайців відбирали основні проміри статей тіла: висоту в холці, висоту в крижах, косу довжина тулуба, глибину грудей, ширину грудей за лопатками, ширину заду в кульшових суглобах, ширину заду в маклоках, ширину заду в сідничних горбах, обхват грудей за лопатками, обхват п'ястка, напівобхват заду.), на основі яких розраховували індекси будови тіла (Придорогин М.И., 1949; А.І. Чижик, 1979; Й.З. Сірацький та ін., 2005 ).

М'ясні якості тварин вивчали на основі контрольного забою, який було проведено на Білоцерківському виробничо-заготівельному підприємстві „Хутровик” за методикою Д.Л. Левантина (1966) та Г.Т. Шкурина та ін. (2002). З цією метою з кожної групи відбирали по 3 бугайця у віці 18 місяців найбільш типових для даної породи. Визначали передзабійну живу масу, масу парної та охолодженої туші, масу внутрішнього жиру, забійну масу, вихід туші, забійний вихід.

Для характеристики повном'ясності туш на основі промірів довжини туші, довжини та обхвату стегна обчислювали коефіцієнти повном'ясності туші (K₁) та коефіцієнт повном'ясності стегна (К₂) (Г.Т. Шкурин та ін., 2002).

3 метою вивчення морфологічного та сортового складу туш бугайців різних порід, проводили обвалювання охолоджених правих півтуш. Визначали абсолютний та відносний вміст м'якоті, кісток, жиру, м'яса - обрізі, хрящів та сухожилок.

Для вивчення фізико-хімічних та органолептичних показників м'яса відбирали середню пробу фаршу з трьохреберних відрубів правої півтуші та найдовшого м'язу спини на рівні 9-11 ребра після 24-годинного дозрівання. В зразках визначали вміст вологи, сухої речовини, золи, білка, жиру, рН ( Г.Т.Шкурин та ін., 2002; П.Т. Лебедев, А.Т. Усович 1969).

Вологоутримуючу здатність м'яса визначали прес-методом Грау і Гамма у модофікації В.П. Воловинської та ін. (1961), втрати м'ясного соку при варінні - на основі зважування зразків до і після нагрівання. Амінокислотний склад найдовшого м'яза спини визначали методом іоннообмінної хроматографії на аналізаторі амінокислот марки ААТ-30.

Калорійність м'яса визначали розрахунковим методом за формулою В.М. Александрова (1951).

Шкури бугайців після зняття зважували, мірною стрічкою вимірювали довжину та ширину, штангенциркулем - товщину на рівні лопатки. На основі цих даних обчислювали площу та вихід парної шкури (дм²).

Конверсію енергії та протеїну корму в енергію та білок м'яса визначали за методикою Л.К. Лепайыэ (1981) та В.М. Кандиби (1983).

Дослідження морфологічних та біохімічних показників крові тварин проводили у віці 12 місяців. З цією метою вранці до годівлі відбирали кров з яремної вени та стабілізували її гепарином, визначення показників проводили за стандартними методиками (В.В. Чумаченко,1990).

Для визначення економічної ефективності вирощування бугайців м'ясних порід до 18 - місячного віку обчислювали собівартість продукції, чистий прибуток від реалізації та рівень рентабельності виробництва за цінами 2007 року.

Отриманий в результаті досліджень матеріал, опрацьовували методом варіаційної статистики за Н.А. Плохинским (1969) на ПК за допомогою програмного забезпечення MS Exel з використанням вбудованих статистичних функцій.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Ваговий ріст. На основі отриманих даних встановлено міжпородні відмінності за показниками живої маси у тварин різних м'ясних порід. Впродовж всього періоду вирощування за вищезгаданим показником спостерігалася перевага молодняку шароле. У 6-місячному віці різниця в порівнянні з ровесниками породи абердин-ангус та волинською м'ясною у них становила 25,0 (Р<0,001) та 13,4 кг (Р<0,01) відповідно (табл. 2).

З віком відмінності за цим показником між тваринами досліджуваних порід ставали більш суттєвими. Так, у віці 18 місяців бугайці шароле переважали аналогів породи абердин-ангус на 76,8 (Р<0,001) та волинської м'ясної на 43,1 (Р<0,001) кг. Подібна тенденція спостерігалася і серед телиць. Окремі тварини за живою масою перевищували вимоги стандарту, що свідчить про високий генетичний потенціал даного стада.



Таблиця 2. Жива маса бугайців м'ясних порід, кг

Вік тварин, міс	Порода тварин
	абердин-ангус, n=20	волинська м'ясна, n=20	шароле, n=20
	М±m	Cv, %	М±m	Cv, %	М±m	Cv, %
новонароджені	28,4±0,59	9,25	31,7±0,66	9,40	36,1±0,77	9,54
6	179,8±3,50	8,71	191,4±3,02	7,05	204,8±3,49	7,62
9	244,9±4,17	7,61	263,2±3,72	6,31	279,7±4,16	6,65
12	316,6±5,44	7,69	344,3±4,59	5,96	362,3±5,04	6,22
15	397,5±6,84	7,70	426,8±5,93	6,22	447,6±6,17	6,16
18	466,0±7,91	7,59	499,7±7,13	6,38	542,8±7,66	6,31

Перевага тварин породи шароле зберігалася і за показниками середньодобових приростів. За весь період вирощування (0-18 міс) даний показник у них складав 926,3±12,83г, що на 126,3 (15,8%) (Р<0,001) та 70,5 (8,25%) (Р<0,001) більше порівняно з бугайцями порід абердин-ангус та волинська м'ясна ( табл. 3).

Таблиця 3. Середньодобові прирости бугайців, г

Віковий період, міс	Порода тварин
	абердин-ангус, n=20	волинська м'ясна, n=20	шароле, n=20
	М±m	Cv, %	М±m	Cv, %	М±m	Cv, %
0-6	830,1±18,05	9,72	876,2±15,16	7,74	925,2±16,43	7,94
6-9	714,2±9,79	6,13	787,3±13,51	7,67	821,5±12,49	6,80
9-12	785,8±15,49	8,82	889,4±14,48	7,28	905,5±13,24	6,54
12-15	887,5±17,26	8,76	904,6±19,74	9,76	935,5±13,52	6,46
15-18	751,5±14,24	8,47	800,1±19,43	10,86	1043,4±19,59	8,40

Слід зазначити, що у молодняку перших двох груп середньодобові прирости мають тенденцію до зростання до 15-місячного віку після чого спостерігається незначний спад на відміну від аналогів породи шароле, у яких середньодобові прирости і надалі мають зростаючий характер, що є свідченням більш ранньої скороспілості тварин вищезгаданих порід. Від народження і до 18-місячного віку жива маса бугайців породи абердин-ангус збільшилася у 16,4±0,37 разів, волинської м'ясної у 15,9±0,32 та ровесників шароле - у 15,2±0,18 разів.

Найвища відносна швидкість росту молодняку була відмічена в період від народження до 6 місячного віку. Залежно від породи даний показник коливався в межах 140,2-145,4%, з перевагою аналогів породи абердин-ангус. З віком інтенсивність росту тварин поступово знижувалася.

Лінійний ріст та екстер'єрно-конституційні особливості тварин. Бугайці досліджуваних порід відрізнялися за промірами статей та індексів будови тіла. У віці 12 місяців за промірами висоти в холці та висоти в крижах переважали бугайці волинської м'ясної породи (Р<0,05;Р<0,001).

Найвищими показниками промірів, що вказують на розвиток задньої третини тулуба - ширина в маклаках, ширина в сідничних горбах, ширина в кульшових суглобах, характеризувалися тварини породи шароле, які з вірогідною різницею за цими показниками переважали ровесників порід абердин-ангус та волинської м'ясної. Подібна тенденція у них була відмічена і за шириною та глибиною грудей.

При досягненні 18-місячного віку перевага молодняку шароле за переважною більшістю промірів зберігалася, що є свідченням великорослості тварин цієї породи.

Встановлено, що з віком різні проміри тіла бугайців збільшувалися нерівномірно. Висота в холці, висота в крижах, та навскісна довжина тулуба з 12- до 18-місячного віку збільшилися в залежності від породи тварин на 12,1-15,4%; 13,7-18,0% та 14,9-17,4% відповідно. Проміри ширини та глибини грудей в середньому по групах збільшилися на 12,2-37,0% та 19,5-32,7%. Найвищою мінливістю характеризувалися проміри задньої третини тулуба. В порівнянні з 12-місячним віком ширина в маклаках збільшилася - на 25,5-46,6%, ширина в сідничних горбах на 39,9-48,6% та ширина в кульшових зчленуваннях на 26,4-38,8%. Найнижчими показниками інтенсивності росту характеризувався обхват п'ястка, який до 18-місячного віку в середньому по групах збільшився лише на 5,6-18,0%.

Про наявність відмінностей у будові тіла піддослідних порід свідчать також відповідні індекси. За більшістю індексів будови тіла, як у 12-, так і в 18- місячному віці спостерігалася перевага бугайців породи шароле. Лише за тазогрудним та індексом шилозадості вони поступалися ровесникам інших досліджуваних порід. З віком спостерігалося збільшення тазогрудного індексу, розтягнутості, збитості, перерослості, масивності, масивності (за Дюрстом), ейрисомії, м'ясності за Грегорі та індексу статі, за виключенням індексу довгоногості, костистості, шилозадості та тазогрудного індексу, які до півторарічного віку дещо знизилися.

Бугайці всіх досліджуваних порід характеризувались гармонійною будовою тіла, притаманною тваринам м'ясного напряму продуктивності, і добре розвиненими частинами тіла з яких отримують найціннішу яловичину.

М'ясна продуктивність. Найвищу передзабійну живу масу мали бугайці породи шароле, від яких отримано і найважчі туші. За масою парної туші різниця на користь тварин третьої групи в порівнянні з бугайцями порід абердин-ангус та волинська м'ясна складала 23,5 та 9,3 кг відповідно (табл. 4).

Таблиця 4. Забійні якості бугайців м'ясних порід у віці 18 місяців, М±m

Показник	Порода тварин
	абердин-ангус, n=3	волинська м'ясна, n=3	шароле, n=3
Передзабійна жива маса, кг	440,9±14,25	440,9±5,78	474,6±33,59
Маса парної туші, кг	254,2±13,85	268,4±3,57	277,7±23,12
Маса внутрішнього жиру, кг	4,6±0,88	3,8±0,46	5,1±0,72
Вихід внутрішнього жиру, %	1,0±0,10	0,9±0,09	1,1±0,08
Забійна маса, кг	258,8±14,42	272,2±3,94	282,8±23,85
Забійний вихід, %	58,6±1,68	61,7±0,28	59,5±0,92
Вихід туші, %	57,6±1,60	60,9±0,31	58,4±0,84

Найвищими показниками забійного виходу характеризувалися бугайці волинської м'ясної породи - 61,7%. Подібна перевага спостерігалася і за виходом туші, різниця на користь молодняку вітчизняної породи становила 3,3% (Р<0,05) та 2,5% (Р<0,01) в порівнянні з ровесниками першої та третьої груп відповідно. За вмістом внутрішнього жиру в тушах тварин усіх груп вірогідної різниці не відмічено.

Встановлено відмінності за масою м'ясних відрубів у півтушах бугайців досліджуваних порід.

Найвищою масою найціннішого тазостегнового відруба характеризувалися бугайці породи шароле - 52,8 кг ( 39,1% ) проти 45,4 (36,5%) та 47,6 кг ( 36,2% ) у ровесників абердин-ангуської і волинської м'ясної порід.

Морфологічний склад туш. В результаті аналізу морфологічного складу півтуш встановлено, що тварини всіх дослідних груп характеризувалися достатньо високим вмістом м'язової тканини у півтушах. В залежності від породи даний показник коливався в межах 77,8-78,5 % (табл. 5) За виходом м'якоті вищого сорту перевага також була на боці бугайців породи шароле - 31,8% (Р<0,05).

Порівняно невисокий вміст жиру в тушах (0,7-1,4 %) свідчить про здатність тварин досліджуваних порід до 18 місячного віку нарощувати м'язову тканину без надмірного жировідкладення. Найменша кількість жиру відклалася в тушах бугайців породи шароле, що є біологічною особливістю даної породи (Р<0,001).

Характерним показником якості туш є індекс м'ясності.

Незважаючи на дещо вищий вміст м'якоті у тушах бугайців породи шароле, найвищим даний показник спостерігався у аналогів абердин-ангуської породи - 4,5 кг, що можна пояснити, в першу чергу, конституційними особливостями тварин, оскільки молодняк цієї породи характеризується порівняно компактнішим типом будови тіла та більш тоншим кістяком.



Таблиця 5. Морфологічний склад правої півтуші, M ± m

Показник	Порода тварин
	абердин-ангус, n=3	волинська м'ясна, n=3	шароле, n=3
Маса охолодженої правої півтуші, кг	124,3±6,98	131,5±1,97	135,7±11,53
з них : м'якоть, кг	97,0±6,42	102,3±2,51	106,5±9,31
%	78,0±1,07	77,8±0,86	78,5±0,28
кістки, кг	21,6±1,16	23,7±0,69	25,0±1,88
%	17,5±0,95	18,0±0,47	18,5±0,2
жир, кг	1,7±0,12	1,8±0,15	0,9±0,15
%	1,4±0,07	1,37±0,13	0,7±0,07
хрящі і сухожилки, кг	4,0±0,12	3,7±0,62	3,3±0,35
%	3,2±0,19	2,83±0,52	2,4±0,21
Індекс м'ясності, кг	4,5±0,3	4,3±0,15	4,3±0,06
Площа м'язового вічка, см2	88,5±3,23	89,8±3,40	101,5±8,80

Найбільшою „площею м'язового вічка”, яка на думку Г. Миниша та Д. Фокса (1986) характеризує вміст м'язової тканини в туші, відрізнялися тварини породи шароле. Перевага за вищезгаданим показником порівняно з ровесниками породи абердин-ангус та волинської м'ясної становила 13,0 та 11,7 см² відповідно.

В результаті розподілу м'якоті туші на сорти встановлено, що у бугайців досліджуваних порід вміст м'яса вищого сорту становив в середньому 28,0 - 31,8 %, першого - 45,9 - 49,7% та другого - 20,5-26,0 %. Найбільший вихід м'якоті вищого сорту спостерігався в тушах молодняку породи шароле - 31,8% (Р<0,05). Тварини абердин-ангуської породи характеризувалися дещо вищим вмістом м'яса першого сорту - 49,7 %. У тушах бугайців волинської м'ясної породи спостерігався вищий вміст м'яса другого сорту.

Хімічний склад м'яса. Найвищий вміст вологи відмічено у середній пробі м'яса бугайців волинської м'ясної породи, що на 3,9 % та на 4,4 % більше у порівнянні з ровесниками породи абердин-ангус та шароле (табл. 6).

За вмістом білка молодняк породи шароле перевищував ровесників породи абердин-ангус та волинської м'ясної на 0,7 та 0,8 % відповідно. Подібна перевага спостерігалася і за вмістом сухої речовини, різниця на користь тварин третьої групи в середньому склала 0,5 - 4,4 %.

Таблиця 6. Хімічний склад середньої проби м'яса бугайців, M ± m

Показник	Порода тварин
	абердин-ангус, n=3	волинська м'ясна, n=3	шароле, n=3
Волога, %	62,3 ± 0,52	66,2 ± 3,52	61,8 ± 0,42
Білок, %	19,9 ± 0,15	19,8 ± 0,11	20,6 ± 0,46
Жир, %	11,6 ± 1,07	8,3 ± 2,36	7,8 ± 1,37
Зола, %	1,0 ± 0,03	1,0 ± 0, 05	1,0 ± 0,04
Суха речовина, %	37,7 ± 0,52	33,8 ± 3,52	38,2 ± 0,42
Енергетична цінність м'яса, ккал/кг	2109,8 ± 35,56	1774,1 ± 264,83	1930,2 ± 75,7
Відношення: білок : жир	1,72	2,39	2,64
жир : волога	19	13	13
рН	6,2 ± 0,17	6,5 ± 0,01	6,4 ± 0,03

Бугайці породи абердин-ангус характеризувалися вищим вмістом жиру в зразках середньої проби м'яса і вірогідно переважали за цим показником ровесників породи шароле (Р<0,05), що не могло не позначитися на енергетичній цінності м'яса. Яловичина, отримана від забою бугайців першої групи, за калорійністю перевищувала м'ясо тварин другої групи на 336 ккал/кг та третьої - на 180 ккал/кг (Р<0,05).

За показниками хімічного складу найдовшого м'яза спини між бугайцями досліджуваних порід суттєвих відмінностей не встановлено (табл.7). Слід відмітити високий вміст білка та порівняно низький вміст жиру в м'ясі, що відповідає сучасним вимогам споживачів.

Незважаючи на однаковий вміст білка в зразках найдовшого м'яза спини встановлено відмінності за вмістом окремих амінокислот. За вмістом незамінних амінокислот в м'ясі тварини породи абердин-ангус перевищували аналогів 2-ї та 3- ї дослідних груп на 20,9 та 18,5% відповідно. В м'ясі молодняку породи абердин-ангус відмічався дещо вищий вміст глутаміну, фенілаланіну та вірогідно вищим був вміст ізолейцину (Р<0,05; Р<0,01), гістидину (Р<0,01) та метіоніну (Р<0,05).

М'ясо молодняку породи шароле відрізнялося вищим вмістом гліцину, валіну, тирозину та лізину, який приймає участь у реакціях переамінування і дезамінування амінокислот в організмі, цим самим впливає на синтез незамінних амінокислот.

Таблиця 7. Хімічний склад найдовшого м'яза спини, M ± m

Показник	Порода тварин
	абердин-ангус, n=3	волинська м'ясна, n=3	шароле, n=3
Волога, %	77,0±0,57	76,8±0,41	76,6±0,22
Суха речовина, %	23,0 ± 0,57	23,2 ± 0,41	23,4 ± 0,40
Жир, %	2,8±0,03	2,5±0,15	2,5±0,15
Білок, %	18,8±0,52	18,8±0,34	18,8±0,13
Зола, %	1,0±0,09	1,1±0,01	1,2±0,03
Енергетична цінність м'яса, ккал/кг	1046,6±26,60	1034,5±23,32	1041,5±14,82

У зразках найдовшого м'язу спини молодняку волинської м'ясної породи вміст незамінних амінокислот був найнижчим, однак відмічена незначна перевага за вмістом аспарагінової кислоти, серину, проліну, аланіну (Р<0,05), лейцину та аргініну.

Шкіряна сировина. Парні шкури тварин усіх дослідних порід, згідно з діючим стандартом ДСТУ 2341, було віднесено до категорії „бугай важкий”.(табл. 8).

Таблиця 8. Характеристика шкури бугайців різних порід у віці 18 місяців, M ± m

Показник	Порода тварин
	абердин-ангус, n=3	волинська м'ясна, n=3	шароле, n=3
Маса парної шкури, кг	29,7± 1,86	28,3 ± 1,76	31,7 ± 3,18
Вихід шкури, %	6,8 ± 0,56	6,4 ± 0,36	6,6 ± 0,24
Ширина шкури, см	185,3 ± 6,44	186,7 ± 1,76	189,7 ± 5,61
Довжина шкури, см	215,0 ± 4,51	211,0 ± 5,51	219,3 ± 4,89
Площа шкури, дм2	398,1 ± 9,82	394,1 ± 14,03	415,5 ± 5,20
Товщина шкури на лопатці, мм	11,3 ± 0,88	9,8 ± 0,39	11,5 ± 0,29
Вихід шкури на 1 дм2, г	74,4 ± 3,18	72,2 ± 5,81	76,1 ± 7,23

Найвищим виходом шкур характеризувалися тварини породи абердин-ангус, різниця в порівнянні з молодняком другої та третьої груп складала 0,4%- та 0,2%.

За площею шкур встановлена перевага бугайців породи шароле, які мали найвищі показники довжини та ширини шкур в порівнянні з ровесниками інших досліджуваних порід.

Найтоншою виявилася шкура бугайців волинської м'ясної породи (9,8 мм), на відміну від ровесників інших досліджуваних порід, у яких товщина шкури на лопатці в середньому складала 11,3 - 11,5 мм.

За масою внутрішніх органів між бугайцями досліджуваних порід вірогідної різниці не встановлено. Серцевий коефіцієнт ( співвідношення маси серця до маси туші), який відображає активність життєвий функцій (А.Г. Тимченко, 1976), найвищим був у тварин породи шароле 0,37%, проти 0,36 у ровесників породи абердин-ангус та 0,32% у аналогів шароле.

Морфологічні та біохімічні показники крові. У результаті проведених досліджень встановлено, що показники крові у тварин всіх дослідних груп знаходились в межах фізіологічної норми. Проте у крові бугайців породи абердин-ангус відмічали дещо вищу кількість еритроцитів, ніж у ровесників інших порід

Подібну тенденцію спостерігали і за вмістом гемоглобіну. Вищий вміст еритроцитів і гемоглобіну у тварин абердин-ангуської породи порівняно з ровесниками інших досліджуваних порід, свідчить про вищий рівень окисно-відновних процесів у їх організмі.

Найвищим вмістом загального білка в крові характеризувалися бугайці волинської м'ясної породи.

Рівень б-глобулінів був дещо вищий у плазмі крові молодняку волинської м'ясної породи. Між тваринами інших порід суттєвої різниці не встановлено. Частка в-глобулінів у аналогів досліджуваних порід коливалася в межах 16,5 - 19,0%. Найвищим вмістом г-глобулінів характеризуються бугайці породи абердин - ангус.

Найвищий вміст сечовини і креатиніну спостерігався у крові бугайців породи шароле, що свідчить про високий рівень білкового катаболізму молодняку 3-ї групи у річному віці.

Конверсія корму. Під час проведення досліду тварини отримували практично однакову кількість поживних речовин корму. В результаті контрольного забою отримано різну кількість м'якоті, яка відрізнялася за вмістом поживних речовин та енергії. Найбільша кількість білка відклалася в тушах бугайців породи шароле - 43,9 кг, що на 5,3 (13,6 %) та 3,4 кг (8,3%) більше порівняно з ровесниками абердин-ангуської та волинської м'ясної порід (табл.9).

За вмістом енергії в туші перевага також була у молодняку третьої групи, різниця у порівнянні з аналогами першої групи склала 8,0 та другої - 202,9 МДж.

У перерахунку на 100 кг передзабійної живої маси найбільше білка відклалося у тушах бугайців породи шароле, які переважали ровесників породи абердин-ангус та волинської м'ясної на 5,3 та 0,7 % відповідно.

Переваги за вмістом енергії у м'якоті на 100 кг передзабійної живої маси спостерігалися у тварин породи абердин-ангус, що пов'язано з вищим вмістом жиру в тушах та більш ранньою скороспілістю тварин цієї породи, що є їх біологічною особливістю.

Бугайці всіх дослідних груп відзначалися порівняно високими коефіцієнтами конверсії протеїну корму в білок м'яса - 10,7-11,7%, що зумовлено доброю здатністю організму трансформувати поживні речовини корму.



Таблиця 9. Конверсія основних поживних речовин і енергії у бугайців різних порід

Показник	Порода тварин
	абердин-ангус, n=3	волинська м'ясна, n=3	шароле, n=3
Спожито:
обмінної енергії корму, МДж	27862	28621	29053
на 1 кг приросту живої маси, МДж	97,3	92,8	86,0
сирого протеїну корму, кг	360,5	369,9	374,6
на 1 кг приросту живої маси, кг	1,26	1,20	1,11
Маса туші, кг	248,6	263,0	271,4
Відкладено в туші:
енергії м'яса, МДж	1713,0	1518,1	1721,0
білка, кг	38,6	40,5	43,9
жиру, кг	22,5	16,98	16,61
Вихід на 100 кг передзабійної живої маси:
енергії м'яса, МДж	388,5	344,3	362,6
білка м'якоті туші,кг	8,76	9,19	9,24
жиру туші,кг	5,10	3,85	3,50
Коефіцієнти конверсій, %:
обмінної енергії	6,1	5,3	5,9
протеїну	10,7	10,95	11,7

Дещо інша закономірність спостерігалася за коефіцієнтом конверсії енергії корму в енергію м'якоті туші. У бугайців породи абердин-ангус даний показник був найвищим ( 3,07 % ), що на 0,42 та 0,11% більше в порівнянні з ровесниками другої та третьої груп. Такі особливості, в першу чергу, зумовлені вищим вмістом жиру в тушах бугайців породи абердин-ангус, для яких характерна більш рання скороспілість порівняно з ровесниками інших досліджуваних порід.

Економічна оцінка результатів досліджень За весь період вирощування (від 6 місяців до 18 місяців) найбільшу кількість корму на 1 кг приросту живої маси витрачали бугайці породи абердин-ангус - 8,5 к.од., у ровесників волинської м'ясної породи даний показник був на рівні - 8,1 к.од., найнижчі витрати корму відмічено у молодняку породи шароле - 7,5 к.од, який характеризувався найвищими середньодобовими приростами та високою живою масою впродовж усього періоду вирощування.

У підсумку слід зазначити, що найнижчою собівартість 1ц приросту живої маси була у тварин породи шароле ( 636 грн.), що на 11 та 16 % менше порівняно з аналогами першої та другої груп відповідно.

Найбільше чистого прибутку також отримано від реалізації бугайців породи шароле, різниця у порівнянні з молодняком породи абердин-ангус та волинська м'ясна складала 101 та 72 гривень відповідно.

Найбільш економічно вигідним виявилося вирощування тварин породи шароле, які характеризуються найнижчими витратами корму на 1 кг приросту живої маси та найвищим прибутком від реалізації у віці 18 місяців, що забезпечує рівень рентабельності 25,3%.



ВИСНОВКИ

1. За відгодівельними показниками спостерігалася перевага молодняку породи шароле, тварини волинської м'ясної породи мають кращі показники забою, бугайці породи абердин-ангус - кращу якість м'яса.

2. У віці 18 місяців бугайці породи абердин-ангус досягають живої маси 466.0 кг, волинської м'ясної - 499,7 кг та шароле 542,8 кг. Найвищими показниками середньодобових приростів за весь період вирощування характеризувалися бугайці породи шароле - 926 г., які з достовірною різницею переважали ровесників породи абердин-ангус та волинської м'ясної на 15,8 % ( Р<0,01 ) та 8,2 % ( Р<0,001 ) відповідно.

3. За промірами статей тіла, які характеризують розвиток задньої третини тулуба встановлена вірогідна перевага молодняку шароле.

4. Найкращі показники забійного виходу було відмічено у молодняку волинської м'ясної породи - 61,7% проти 58,6 та 59,5% у ровесників порід абердин-ангус та шароле.

5. Бугайці породи шароле характеризувалися найвищим виходом м'якоті в туші -78,5%, перевага в порівнянні з ровесниками порід абердин-ангус та волинська м'ясна складала 0,5 та 0,7 % відповідно.

6. За вмістом білка в м'ясі молодняк породи шароле переважав бугайців породи абердин-ангус та волинської м'ясної на 0,7 та 0,8 % відповідно. Найвищий вміст жиру відмічено у яловичині тварин породи абердин-ангус 11,6% проти 8,3 та 7,8 % у ровесників волинської м'ясної породи та шароле.

7. За масою внутрішніх органів між бугайцями дослідних груп у віці 18 місяців істотної різниці не встановлено, на їх частку в середньому припадає 8,1 - 8,5 % від передзабійної живої маси тварин.

8. Для молодняку всіх досліджуваних порід характерна висока якість та вихід парних шкур, які віднесено до категорії „бугай важкий”.

9. Найвищими коефіцієнтами конверсії енергії корму в енергію їстівних частин туші характеризувалися бугайці породи абердин-ангус - 3,07%, що на 0,42 та 0,11% більше в порівнянні з тваринами волинської м'ясної породи та шароле. За коефіцієнтами конверсії протеїну корму в харчовий білок перевага була на боці молодняку шароле - 11,7%, проти 10,7 та 11,0% у ровесників першої та другої груп.

10. Найвищий рівень рентабельності одержано при вирощуванні молодняку породи шароле - 25,3 %, що на 17,2 та 12,8% більше в порівнянні з ровесниками породи абердин-ангус та волинська м'ясна.

1. З метою виробництва високоякісної яловичини в умовах Полісся України доцільно розводити тварин породи абердин-ангус, волинської м'ясної та шароле.

2. До 18-місячного віку найбільш економічно вигідно вирощувати бугайців породи шароле, які досягать живої маси понад 540 кг.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Свириденко Н.П. Морфологічні та біохімічні показники крові молодняку м'ясних порід / Н.П. Свириденко // „Наукові доповіді НАУ”. - 2007.- № 2(7).

2. Свириденко Н.П. Забійні якості бугайців м'ясних порід / Н.П. Свириденко // Тваринництво України. - 2008. - № 1. - С. 36-37.

3. Свириденко Н.П. Хімічний склад м'яса бугайців м'ясних порід / Н.П. Свириденко // Вісник аграрної науки. - 2008. - № 1. - С. 75-76.

4. Свириденко Н.П. Екстер'єрні особливості бугайців м'ясних порід / Н.П. Свириденко // Науковий вісник НУБіПУ. - 2009. - Вип.138. - С. 217-223.

5. Свириденко Н.П. Порівняльна характеристика м'ясних якостей великої рогатої худоби в умовах ТОВ”Агрофірма”Київська” / Н.П. Свириденко // Тези доповідей VІ конференції молодих вчених та аспірантів. - Чубинське, 2008. - С. 83-84.

6. Свириденко Н.П. Якість м'яса молодняку спеціалізованих м'ясних порід / Н.П. Свириденко // Тези доповідей VІII наукової конференції молодих вчених та аспірантів. - Чубинське, 2010. - С. 63-64.

Размещено на Allbest.ru