Основні технологій гібридизації які використовуються у свинарстві

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні в ocтaннi роки, й особливо продукції тваринництва, не повною мірою забезпечу потреби населення країни і промисловості у сировині. Це не тільки важлива державно економічна проблема, але і соціально-політичне завдання, вирішення якого спрямоване на надійне задоволення населення продуктами харчування.

Створення м'ясного балансу в країні перш за все залежить від збільшення виро6ництва м'яса ycix видів, у тому числі свинини. І це не тільки тому, що свинарство -- одна з багатоплідних і скороспілих галузей тваринництва, а тому, що від загальної енергії кормів, що згодовуються сільськогосподарським тваринам і птахам, у харчові продукти для людини ії переходить з свининою 20 %, молоком - 15 %, яйцями -- 7 %, курятиною -- 5 %, яловичиною та 6араниною -- 4%.

При інтенсивному веденні галузі від однієї свиноматки за piк можна одержати 2-2,5 т свинини, витрачаючи на виробництво 1 ц продукції 4 - 4,5 кормових одиниці. В Україні 6ула створена потужна матеріально-технічна база по веденню галузі. Виро6ництвом товарної свинини займалися 5 великих промислових комплексів, 650 свинарських спецгоспів, велика кількість колективних ферм, АТ, фермерських та індивідуальних селянських господарств. Розводять і удосконалюють свиней планових порід, типів і ліній 45 племзаводів, 24 племрепродуктори і 525 племінних ферм, які могли щорічно вирощувати для реалізації 200 тис. голів племінного молодняку.

В країні побудовані два селекційно-гібридних центри, 53 підприємства з племінної справи і штучного запліднення, 17 станцій контрольної відгодівлі та ряд спеціалізованих станцій по вирощуванню кнурів-елеверів.

Однак слід відмітити, що ще не всі господарства приділяють розвитку свинарства належну увагу.

У багатьох спеціалізованих свинарських господарствах зменшено поголів'я свиней та значно скорочено виробництво свинини, а у значної кількості господарств країни зовсім відсутня ця галузь.

1. Організаційно економічна характеристика навчальної ферми (базового господарства)

Адміністративно-економічне розміщення і природнокліматичні умови господарства такі як ТзОВ «агро продукт-Горохів » знаходиться у с. Холонів Горохівського району. Відстань до пунктів реалізації продукції : до Луцька - 57км, до Горохова - 7км,відстань до найближчої залізниці - 7 км.

Природнокліматичні умови такі: температура повітря влітку (+18° - +23°) ,взимку (-10 - -18°). Опади рівномірні . Зволоженість ґрунтів добра. Земельний фонд та його структура наведено у таблиці №1.

Таблиця 1. Земельний фонд та його структура

Спеціалізація господарства показана у таблиці 2.

Щоб визначити галузеву структуру, потрібно вартість товарної продукції

Певного виду поділити на загальну вартість товарної продукції галузі і помножити на 100.

Структура товарної продукції господарства дорівнює частці від ділення вартості товарної продукції кожного виду на загальну суму вартості товарної продукції по господарству.

Таблиця 2. Структура товарної продукції господарства

Виробництво напрям спеціалізації тваринництва і рослинництва визначають за галузевою структурою, спеціалізацією і цілому.

Згідно таблиці виробничий напрям спеціалізації господарства по тваринництву - молочно-м'ясний, а по рослинництву - цукрово-харчовий.

Аналізуючи і характеризуючи кормову базу для розвитку тваринництва у господарстві необхідно показати залежність продуктивності тварин та виробництва продукції тваринництва від кількості і якості заготовлених кормів.

Забезпеченість тварин показано у таблиці 3.

Таблиця 3. Заготівля і забезпеченість тварин кормами

Найбільшу питому вагу займають соковиті корми.

Аналіз виробничих та економічних показників розвитку тваринництва й рослинництва наведено у таблицях 4; 5.

Таблиця 4. Аналіз виробничих показників розвитку рослинництва

Таблиця 5. Аналіз виробничих показників розвитку тваринництва

2. Методи подальшого підвищення продуктивних і племінних якостей свиней яких розводять в свинарських підприємствах

Краща частина свинопоголів'я різних генотипів зосереджена, як правило, в племінних господарствах різних розмірів і рівня племінної роботи: племзаводи, племгоспи, племінні колективні ферми, племрепродуктори спецгоспів і промислових комплексів. У багатьох з них, і зокрема в племзаводах, тварини характеризуються виключно високими продуктивними якостями і цінними племінними достоїнствами.

Відповідно до прийнятої системи розведення поголів'я oсновні матки в племінних господарствах piзної категорії повинні складати до 25 % від їх загальної кількості.

Найбільш глибоку селекційно-племінну роботу проводять державні племінні заводи. Вони посгійно удосконалюють свої породи, створюють нові типи, лінії і родини з підвищеним рівнем продуктивності, впроваджують методи оцінки тварин за фенотипом і генотипом, застосовують спрямований до6ір та індивідуальний підбір свиноматок і кнурів, що забезпечуе постійне зростання спадково обумовленого рівня розвитку господарсько-корисних ознак. У цих господарствах із основного стада кнурів і свиноматок умовно відокремліоють 25-30 % най6ільш цінних тварин у головну групу стада. Звичайно показники продуктивності свиноматок головної групи на 15-20 % перевищують середні показники стада.

Як правило, від свиноматок і кнурів головної групи селекціонер добирає високоцінний молодняк для ремонту власного стада, а решту свино-кнурів реалізує іншим господарствам.

Тут ведеться поглиблена робота із спорідненими групами. Під спорідненою спід розуміти групу тварин (кнурів або свиноматок), які об'єднуються загальними родоначальниками у межах 4-5 поколінь. По кожній спорідненій групі свиноматок здлежно від віку визначають середні показники розвитку і продуктивності.

Для більш детального аналізу середні дані кожної спорідненої групи подають у вигляді графіків порівняно з середніми показниками стада. Це дає змогу мати уявлення про якість кожної спорідненої групи та ії потенціальні можливості в дальшому удосконаленні стада.

Наприклад, споріднена группа з 30 маток за показниками розвитку і продуктивності значно (на 1,8-9,9 %) перевищуе середні дані по стаду. Це свідчить про те, що вона при цілеспрямованій роботі по закріпленню досягнутих показників розвитку та продуктивності свиноматок, а також при збlльшенні їx у кількісному відношенні зможе позитивно вплинути на все стадо.

У племзаводах свиноматок звичайно спаровують природно. Основне стадо свиноматок і кнурів у племзаводах шорічно відновлюють на 25-30 %. Окремих високопродуктивних тварин утримують в стаді до 5 poків і більше.

Від окремих маток за період життя одержують більше 100 поросят. Тривалість племінного використання свиней залежить від повноцінності їх годівлі, умов утримання, а також міцності конституції та індивідуальних особливостей.

Стадо 6удь-якого племзаводу поділяють на генеалогічні і заводські лінії кнypiв і родин свиноматок. Для тривалої селекційної роботи 6ез додаткового завозу племінного молодняка з інших господарств у стаді необхідно мати мінімум 4-5 ліній і стільки ж родин. При загальних характерних для породи ознакак лінії кнурів і родини свиноматок розрізняються між собою, мають своє заводське лице, що обумовлює необхідну різноманітність породи.

Внутрішньолінійне розведення закріплює цінні ознаки тварин в лінії, а міжлінійні кроси сприяють подальшому прогресу стад і розширюють можливості для добору.

Одним із способів розведення свиней по лініях, широко практикується, є інтербридинг. Суть його полягае в тому, що кнурців окремих ліній передають в інший племзавод, а потім через 2-3 покоління їx потомство повертають у попередне господарство. Потомство кнурів, яке пройшло через інше стадо, при поверненні у вихідне, звичайно характеризується хорошими показниками.

Багатолітня селекція в племзаводах за комплексом ознак сприяла створенню високопродуктивних стад. Однак, як показали спостережсння, подальше покращання ycix досягнутих високих показників за комплексом ознак стає менш ефективним. У зв'язку з цим, в останні роки спеціалісти велику увагу приділяють роздільній селекції тварин переважно за невеликою кількістю ознак. Наприклад, в Україні частина племзаводів, які розводять свиней великої білої порода, ведуть переважаючу селекцію на підвищення відтворювальних якостей. Інші господарства ведуть переважаючу селекцію на поліпшення відгодівельних якостей та ефективне використання кормів. Створені з цією метою два внутріпородні типи свиней у великій білій породі: УВБ-1 і УВБ-2. Це дає можливість використовувати при внутріпородному розведенні ефект гетерозису.

Племінні господарства служать базою розмноження порід, типів і спеціалізованих ліній, які створюють у племзаводах, тобто є дочірніми господарствами останніх. Вони працюють за єдиною з племзаводами програмою.

Племінні ферми, селекційно-гібридні центри, племінні репродуктори спецгоспів і промислових комплексів займаються відтворенням і вирощуванням молодняка, призначеного для ремонту використовуваних маточних стад.В ycix племзаводах, племгоспах і на племінних фермам ведуть чистопородне розведення. Племзаводи ремонтують своє основне стадо, як правило,тільки власним поголів'ям.

Племінні господарства ремонтують стада вирощеним у себе молодняком і періодичним завозом (1 раз в 2-3 роки) висококласних тварин із «своїх» племзаводів. Племінні ферми також періодично завозять кнурів iз плелазаводів свинок, iз племгоспів. На деяких племінних фермах чи репродукторах відтворюють породних чи міжлінійних свинок для наступного схрещування їx у товарних маточннх станках.

3алежно від форми організації виробництва свинини прийоми і методи плсмінної роботи у вище вказаних господарствах можуть мати свої специфічні особливості. Однак, без зміни залишаються три дії їі здійснення: добре для подальшого використання кращих тварин бажаного типу тіло будови і напрямку продуктивності; складання батьківських пар для одержання потомства, яке б відповідало поставленим вимогам; цілеспрямоване вирощування молодняка для подальшого відтворення стада.

Селекціонери ставлять завдання створити нові породи, типи, лінії і їx кроси для інтенсивної м'ясної відгодівлі одержаного приплоду до 115-120 кг у віці 200-210 днів при затратах не більше 4 корм. од. корму на кожний кілограм приросту.

Успіх праці селекціонера особливо в племінних господарствах залежить не тільки від умов годівлі і утримання тварин, а і від можливості швидкої і всебічної обро6ки даних первинного обліку за допомогого спеціальних програм і комп'ютерного оснащення.

Оцінка племінної роботи в товарних господарствах багато в чому гальмує удосконалення продуктивних якостей поголів'я. Адже систематичне завезення невеликих партій племінних свиней в такі господарства без чіткої організації добору кращих тварин і закріплення на місцях результатів багаторічної селекції, досягнутої в племзаводах, не може сприяти підвищенню чи підтриманню на відповідному рівні продуктивності товарного стада.

Тому, говорячи про племінну роботу у товарних господарствах, використовують поняття «система розведення» незалежно від того, торкається воно одного стада чи розповсгоджується на групу стад різної виробничої спеціалізації. В обох випадках йдеться про жорсткий порядок чергування порід чи ліній при міжпородному схрещуванні або гібридизації, склад і рівень племінної роботи з тваринами в кожному із виробничих підрозділів (оцінка, добір, підбір) і програму вирощуванню молодняку.

При внутрішньогосподарській системі розведення в спеціалізованому свинарському господарстві чи промисловому комплексі із закінченим циклом виробництва найбільш доцільно враховувати такі принципові особливості: чітке структурне розділення свиней всього господарства на племінну, тoвapнy гpyпy (репродуктори) і відгодівельну; відмову від саморемонтного товарного репродуктора і перехід на ремонт цієї групи тільки свинками, вирощеними в племінному репродукторі; формування кожної виробничої групи стада за породним або лінійним походженням.

3. Заводські методи схрещування

Схрещування - це парування тварин різних порід одного виду з метою поєднання цінних якостей вихідних порід. Потомство, одержане при цьому, називають помістями або метисами. Розрізняють такі види схрещування: відтворне (заводське), ввідне (прилиття крові),поглинальне, промислове та перемінне (ротаційне).Всі існуючі породи сільськогосподарських тварин створені при застосуванні різних видів схрещування. Особливо це актуально у зв'язку з переведенням тваринництва на промислову основу. Адже помісні тварини порівняно з чистопородними конституціонально міцніші, витриваліші, краще пристосовані до утримання на великих механізованих комплексах і ферма, мають підвищену життєздатність (явище гетерозису).

Відтворне(заводське) схрещування - основний метод виведення нових порід, які поєднували б у собі позитивні ознаки вихідних порід або переважати їх. Якщо при схрещуванні використовують дві породи, його називають простим, якщо три і більше - складним. За допомогою цього методу виведена переважна частина сучасних заводських порід тварин.

Відтворне схрещування є найскладнішим. Його застосовують тільки в племінних господарствах і на племінних фермах, тому що чим більше ознак, за якими здійснюється селекційна робота, тим важче проводити відбір та підбір тварин і досягти прояву у потомства всіх господарсько корисних якостей, бажаних для нової породи. Наукові основи цього методу розведення тварин розробив у 30-х роках ХХ ст. академік М.Ф. Іванов, вивів п'ять нових порід свиней.

Прикладом простого схрещування є створена Івановим в Асканії Новій Херсонської області українська степова біла порода свиней. Для її виведення він використав місцевих українських коротковусих свиней, які були пізньоспілими, мали велику масу, але добре пристосованими до суворих кліматичних умов південної частини України, і кнурів однієї з найкращих порід - великої білої, завезеної з Англії, що погано акліматизувалася у південному регіоні.

Ввідне схрещування (прилиття крові) застосовують в основному в племінних господарствах із метою подальшого збагачення та посилення деяких господарсько корисних, технологічних і племінних якостей або виправлення недоліків поліпшу вальної заводської породи без зміни її генотипу. У ввідному схрещуванні беруть участь дві близькі за типом породи. При цьому чистопородних маток заводської парують з плідниками іншої високо продуктивної породи (поліпшувальної), що має саме ті якості, через які й проводять схрещування. Дуже важливо для прилиття крові вибрати цінного плідника, у якого необхідні ознаки вираженні максимально і саме з ти ліній і родин, що стійко передають свої якості потомству. Одержаних помі сей першого покоління послідовно протягом 2 - 3 поколінь парують із плідниками основної (поліпшувальної) породи, залишаючи на плем'я тільки тих тварин, у яких краще виражені бажані ознаки.

На завершальному етапі , якщо вони за продуктивністю, будовою тіла, племінними якостями відповідають бажаному типу, використовують для розведення « в собі »і для парування з чистопородними тваринами основної породи. Ввідним схрещування лише частково поліпшується заводська порода, порте іноді цей метод застосовується для створення нової породи. Необхідно підкреслити, що схрещування може дати позитивні результати тільки при повноцінній збалансованій годівлі, належному вирощуванні та утриманні поголів'я тварин. Ввідне схрещування широко застосовують для вдосконалення багатьох сучасних порід - підвищення жирномолочності, збільшення живої маси, поліпшення будови тіла тварин. Так, у молочному скотарстві для підвищення молочності, вмісту жиру в молоці, поліпшення якості вим'я використовують плідників спеціалізованих порід (голштинська, англерська, айрширська). М'ясні форми молочної худоби багатьох європейських порід були поліпшені завдяки «прилиттю крові» м'ясних порід, переважно шортгорнів.

Поглинальне (вбирне, перетворювальне) схрещування застосовують із метою перетворення протягом кількох поколінь тварин місцевої (поліпшувальної) низькопродуктивної породи у високо - продуктивну заводську. Для цього маток місцевої породи парують із плідниками поліпшувано заводської породи і далі помісних маток знову парують із плідниками поліпшувальної породи. У кожному наступному поколінні частка крові поліпшуваної породи в два рази зменшується, поліпшу вальної - зростає. Схрещування продовжують до одержання помісей 4 - 5 поколінь, які при добрій вираженості бажаного типу можуть вважатися чистопородними. Дуже важливо при поглинальному схрещуванні постійно поліпшувати умови годівлі, вирощування та утримання тварин, особливо високопродуктивної поліпшу вальної породи і високо кровних особин, які вибагливіші до умов зовнішнього середовища, ніж місцеві низькопродуктивні тварини.

Промислове схрещування застосовують у товарних господарствах для одержання помісей першого покоління як користувальних тварин. Існують дві форми - просте й складне. При простому (двопроводному) схрещуванні маток однієї породи парують із плідниками іншої, які мають високу продуктивність і добре пристосовані, особливо матки, до місцевих умов. Помісей використовують для одержання товарної продукції , а не для відтворення. При складному промисловому схрещуванні використовують три породи і більше. Помісних маток першого покоління парують із чистопородними плідниками третьої породи і потомство одержують також для одержання продукції.

Помісі, передусім першого, покоління, відзначаються високою енергією росту, пристосованістю до місцевих умов,міцність конституції, тобто спостерігається підвищена життєдіяльність. Тому промислове схрещування застосовують при розведенні всіх видів тварин, але найчастіше - в свинарстві, скотарстві та птахівництві. При промисловому схрещуванні, особливо при поєднанні окремих порід, між у помісей 1 покоління може появитися ефект гетерозису, який виражається у кращій скороспілості і вищій продуктивності порівняно з тваринами вихідних порід. Численними дослідженнями і виробничою практикою встановлено, що при правильній організації промислового схрещування багатоплідність свиноматок збільшується на 0,2 - 1,1 поросяти , прирости помісного молодняка на 3 - 10 % при зниженій витраті кормів на 1 кг. Приросту 0,15 - 0,45 корм. од.

Перемінне схрещування - це різновид промислового схрещування, при якому також намагаються використати цінні господарсько-корисні ознаки помісних тварин для виробництва товарної продукції. Основна мета при цьому це утримати явище гетерозису не тільки в першому поколінні, а й посилити його в потомстві наступних поколінь, які часто переважають гетерозисне потомство першого покоління. При перемінному схрещуванні помісних самців вирощують для одержання м'яса, а кращих помісних самок, на відміну від промислового схрещування, для одержання від них потомства і в наступному поколінні парують із чистопородними плідниками то однієї, то іншої вихідної породи. Практикують просте й перемінне схрещування. Застосування три породного схрещування, хоч воно й складне, але результативніше, порівняно з двопородним, дає можливість збільшити виробництво тваринної продукції й підвищити її економічну ефективність.

Якщо при перемінному схрещуванні використовують плідників кількох порід, передбачено обов'язкову планову їх зміну, або ротацію. Ця робота вимагає надзвичайно чіткої організації селекційного прогресу та зоотехнічного обліку. Особливо добрі результати одержують при перемінному схрещуванні, якщо для цього підібрані породи, що добре поєднуються, а плідників використовують, оцінених за якістю потомства.

4. Чистопородне розведення за лініями з використанням різних ступенів інбридингу і неспорідненого спаровування тварин одного типу продуктивності

Зростання продуктивності свиней з одночасним зменшенням затрат пpaцi, витрат кормів та інших засобів значною мірою визначається застосуванням прогресивних методів розведення при використанні найновіших досягнень селекції і генетики. У практиці свинарства найбільш поширені три основних методи розведення: внутрішньопородне (чистопородне), міжпородне (схрещування) та міжвидове (гібридизація).

При чистопородному розведенні парують споріднених і неспоріднених між собою тварин. Неспоріднене розведення (аутбридинг) характеризується тим, що тварини, яких парують, не мають загального предка до четвертого покоління.

Чистопородне розведення - основний метод при подальшому удосконаленні племіхних й продуктивних якостей існуючих порід свиней, є обов'язковим у племінних господарствах. Залежно від кількості тварин, поставлених завдань та рівня племінної роботи створюють племінні господарства - племзаводи, племгоспи, племінні репродуктори спецгосподарств і промислових комплексів, а також колгоспних та радгоспних ферм.

Порівняно з іншими видами тварин свині дуже негативно реагують на споріднене розведення. Інбридинг, особливо тісний, наприклад, батька з дочкою, брата із сестрою і т.д., знижує багатоплідність свиноматок, поросята народжуються недорозвиненими, інколи мертвими чи сліпими, часто хворіють, погано ростуть й відгодовуються. Як свідчить практика, парування споріднених між собою тварин приводить до великих збитків, а систематичне тривале споріднене розведення - навіть до виродження стада. В зв'язку з цим застосування спорідненого розведення свиней у межах четвертого покоління категорично заборонено. Лише в особливих випадках - при створенні новик ліній, типів чи порід, для закріплення визначних якостей дозволяться споріднене парування тварин. Найефективнішою формою чистопородного розведення свиней у племінник господарствах е лінійне. У свинарстві слід розрізняти лінії й родини генеалогічні і заводські. Генеалогічна лінія або генеалогічна родина - це група свиней, які мають одну і ту ж кличку й у більшості випадків покодять від далекого загального предка, якому присвоєна ця кличка при систематиці породи. Так, наприклад, у великої білої породи е генеалогічні лінії Сніжка, Соперника та інші, генеалогічні лінії або родини, як правило, розводять у багатьох господарствах, в різних умовах. Часто їх буває сотні й навіть тисячі (матки) голів, пов'язаних між собою віддаленою спорідненістю. Загальний родоначальник при цьому перебуває у 20-25-у поколінні. Таких тварин об'еднує тільки кличка, а не спільність типу і продуктивні якості. Звичайно, генеалогічні лінії і родини мають значення для систематики породи. Однак їх неможливо використовувати при якісному удосконаленні стада або родини в цілому. В практиці племінного свинарства генеалогічну лінію або родину розділяють на споріднені групи, яких об'еднує загальний предок у межах третього-четвертого покоління. Якщо з такими спорідненими групами вести цілеспрямовану роботу, то вони можуть бути основною для створення заводських ліній або родин.

Серед методів чистопородного розведення, використовуваних для поліпшення продуктивних якостей свинсй, застосовують також метод "освіження або прилиття крові". Він особливо ефективний тоді, коли поголів'я стада з невеликою кількістю ліній тривалий час розводили "в собі". "Прилиття Kpoвi" від високопродуктивних неспоріднених особин позитивно впливає на якість потомства і поліпшення стада в цілому.

Позитивні результати одержані у племінних господарствах за показниками розвитку і продуктивності тварин. Однак, як свідчить практика ведення свинарства, тривале внутрішньопородне розведення свиней класичними методами і прийомами призводить до гальмування прогресу селекції від покоління до покоління. Причому традиційні методи племінної роботи виявляються неефективними щодо поліпшення ознак, котрі мають низьке успадкування (багатоплідність, молочність маток, збереження поросят та ін.). 3 поліпшенням відгодівельних і забійних якостей свиней справи дещо кращі, оскільки ці ознаки мають вищий коефіцієнт спадковості. Однак в недалекому майбутньому слід чекати, що інтенсивна селекція із застосуванням звичайних методів розведення призведе до зниження ефекту селекції. В зв'язку з цим виникає необхідність у розро6ці таких методів розведення, за яких племінні і промислові тварини змогли б поєднувати у собі спадкові задатки високопродуктивних предків, спеціально відселекційованих за окремими ознаками продуктивності. Останніми роками цього прагнуть досягти за рахунок створення у породі 6атьківських та материнських форм. Так, вченими Інституту свинарства УААН разом 1з селекціонерами племінних господарств у великій білій породі створено материнський тип (УВБ-1) з підвищеними відтворними ознаками і батьківський (УВБ-2) з високими відгодівельними та м'ясними якостями.

У багатьох країнах почали широко застосовувати різноманітні методи схрещування як систему, яка забезпечує можливість поєднання спадкових задатків не однієї, а декількох

Чистопородним розведенням поліпшені всі сучасні заводські породи. Цей метод дає змогу одержувати тварин із найвищою продуктивністю. Здійснюють його за допомогою використання різних варі-антів відбору та підбору, розведення за лінія та родинами. Засто-сування методів великомасшта6ної селекції дає змоту вести племін-ну роботу не тільки з окремими стадами, а й з породою в цілому. Використання генетичних осо6ливостей чистопородного розведення дає можливість селекціонерам одержувати видатних тварин і цілі стада високої племінної цінності, вдосконалювати генетичний поте-нціал найкращих порід.

Відбираючи найцінніших тварин, порівнюють їхні продуктивні та племінні якості 3i стандартом породи, Тобто мінімальними вимо-гами щодо продуктивності, будови тіла, походження. Кожна порода має свій стандарт, який періодично переглядають і змінюють. Для запису тварин до Державної книги Племінних тварин вони повинні мати продуктивність не нижче І класу.

У зоотехнії розрізняють генеалогічні та заводські лінії. генеалогічна лінія включає все потомство кількох поколінь родоначальника лінії незалежно від його якості. До заводської лінії належать високопродуктивні племінні тварини з притаманними їм найкращими продуктивними якостями та іншими осо6ливостями видатного родоначальника, кличкою якого вона й називається. Створення ліній і родин вимагає гли6окої, цілеспрямованої племінної роботи з метою перетворення переваг окремих тварин у переваги групові.

Кожна лінія в породі відрізняється одна від одної своїми характерними особливостями. Роботу з лінією ведуть у напрямі розвитку кращих якостей, які були у родоначальника. Нові лінії створюють поступово в межах старої заводської або генеалогічної закладають на провідних, видатних плідників, цінних за якістю потомства. Подальше поліпшення лінії залежить від виділення її продовжувачів серед кращих синів, онуків, правнуків родоначальника. На різних етапах розвитку ліиії застосовують споріднене парування різних ступенів: на початку її формування -- близький, а інколи й тісний інбридинг на родоначальника та однорідний підбір за основними ознаками. Потім проводять споріднене парування в помірних та віддалених ступенях. Для цього тварин підбирають дуже ретельно і здійснюють таке парування лише на видатних особин, враховуючи всі позитивні й негативні явища, які можуть виникнути в май6утньому.

У племінних господарствах практикують внутрішньолінійний підбір, у користувальних -- кроси ліній, тобто парування тварин різних ліній. При кросах цінні якості однієї лінії доповнюються позитивними особливостями іншої, зміцнюється конституція тварин. У кожній породі е лінії, родоначальники яких одержані в результаті Kpociв, тому вдалі поеднання ліній о6ов'язково тре6а повторювати.

Планова змiнa плідників різних ліній (ротація) в товарних господарствах дає змогу уникнути стихійного родинного парування. Кількість заводських ліній у породі може бути різною ї залежить від вiкy породи, рівня племінної роботи, чисельності поголів'я. В недавно створених молодих породах сільськогосподарських тварин налічується 5- 7 ліній, у старих -- кілька Десятків.

Існують лінії в середньому протягом 3- 5 поколінь. Для їх розве-дення і поліпшення використовують не всіх тварин, а лише кращих. Від6ір проводять за результатами комплексної оцінки тварин не тільки за фенотипом, а й генотипом, які здатні стійко передавати кращі якості потомству, що забезпечує поліпшення породи. Особин, які не відзначаються цінними особливостями, виводять із стада.

Родини є структурними одиницями стад та порід і мають велике значення для їх поліпшення. Розвиток дочок, онучок, правнучок цінних якостей родоначальниці підбором до них кращих плідників провідних ліній -- основна мета роботи з родинами. Їх створюють і поліпшують не тільки в племінних, а й у товарних господарствах, причому кількість родин у кожному стаді може бути необмежена.

Цілеспрямований відбір та підбір. добрі умови годівлі, вирощування й утримання зумовлюють появу в родинах самок із високою продуктивністю, від яких одержують видатних плідників. Частина з них стає родоначальниками і продовжувачами нових цінних ліній.

5. Гібридизації у свинарстві

У свинарстві під гібридизацією розуміють схрещування тварин спеціалізованих порід, типів і ліній, які позитивно поєднуються за відтворними, відгодівельними та м'ясними якостями. Для одержання гібридних свиней використовують кнypiв спеціалізованих ліній з високою енергією росту та добрими м'ясними якостями і свиноматок з високими показниками плодючості та молочності й масою поросят у 2-місячному віці. У зв'язку з цим розрізняють прості породно-лінійні (маточне стадо однієї заводської породи схрещують із кнурами спеціально відселекціонованої внутрішньопородної чи синтетичної ліній) та складні (материнська форма - продукт схрещування двох ліній - поєднується з кнуром третьої лінії) форми гі6ридів.

Гібридизація свиней в біологічному визначенні - це віддалене, тобто міжвидове, схрещування. Наприклад, парування домашньої свині з диким кабаном. Потомство, одержане таким чином,називають гібридним. Цей метод був використаний селекціонерами Казахстану при виведенні семиріченської породи. Останнім часом поняття гібридизації в зоотехнії розширилося. Гібридними в свинарстві вважають також тварин, одержаних від селекціонованих на комбінаційну поєднаність ліній між собою ( між лінійні гібриди ) із заводськими плановими породами (породно - лінійні гібриди ). Спеціалізовані лінії можуть бути внутріпородними або створенні на основі кількох порід.

Одним з ефективних cпocoбiв підвищення зазначених показників виробництва є раціональне використання методів розведення свиней. Як відомо, у селекційно-племінній роботі зi свинями використов.ують два методи розведення: чистопородне та схрещування. Вищою формою організації селекційно-племінної роботи у цій галузі є розробка регіональних систем розведення з використанням методів схрещування та гібридизації.

За останні роки здійснена широка програма по виведенню нових генотипів свиней на міжпородній і внутрішньопородній основі. Як приклад можна навести міжпородні типи - полтавський м'ясний (ПМ-1), харківський м'ясний (ХМ-1), внутрішньопородний тип великої білої породи (УВБ-1) та інші.

Свиней поширених порід застосовують у системах розведення з метою одержання чистопородних, помісних та гібридних тварин. Найприйнятливіші поєднання порід для одержання гібридного молодняку. Створення генотипів свиней є до6рою основою для переходу на вищий ступінь використання явища гетерозису -- впровадження гі6ридизації. У промисловому схрещувания використовують свиней різних порід і одержані Помісі є продуктом простого схрещувания, а гібриди -- спеціальної селекції та схрещування. Помісі за відгодівельними і м'ясними якостями переважають материнську породу на 5 - 7; а гібриди -- на 9 - 12 % Двопородних гі6ридних свиней розводять у племінних репродук-торних господарствах, де зосереджені кращі лінії плановик порід, а у великих спеціалізованих використовують трипородні і третьою породою є кнури спеціалізованих м'ясних порід. Трипородні гібриди мають тільки товарне призначення, тому одержаний молодняк відгодовують до м'ясних кондицій і реалізують на забій. Якість помісного й гібридного молодняку можна значно підвищити за paxyнок удосконалення племінної цінності вихідних порід для схрещування генотипів та поліпшення умов годівлі й утримання.

За сучасним поняттям гібридизація в свинарстві - це метод вищої мобілізації генетичного потенціалу тварин. Він об'єднує в собі досягнення селекції й схрещування і дає можливість швидко підвищувати показники всього комплексу продуктивності тварин. Гібридизація у зоології і зоотехнії означає віддалене, тобто міжвидове схрещування, приміром, схрещування домашньої свині з диким кабаном. Потомство, одержане таким методом, називають гібридним.

Як свідчить вітчизняна та зарубіжна практика, створення таких генотипів повинно здійснюватись на ocнoвi диференційованої селекції у племінних стадах при чистопородному розведенні за невеликою кількістю провідник ознак при збереженні середнього рівня продуктивності за іншими показниками.

Спеціалізовані лінії і типи для одержання гібридів можна створювати як у межах однієї породи (внутрішньопородні), так і на багатопородній ocнoвi. При цьому треба брати до уваги, що кнури і свиноматки мають певні особливості спадкової передачі тих чи інших ознак. Це було прийнято за основу при створенні методом диференційованої селекції, так званих батьківських і материнських спеціалізованих генотипів. При виведенні батьківських форм кращою виявилась селекція на скороспілість, оплату корму і м'ясні якості, материнських - на багатоплідність, молочність і відтворну здатність, а також великоплідність й життєздатність поросят.

Створені за такою селекцією спеціалізовані типи і лінії свиней надалі перевіряються на комбінаційну здатність з іншими спеціалізованими лініями або заводськими породами. Тварин, яких одержують від поєднання представників різних спеціалізованих ліній, називають міжлінійними гібридами, а від спеціалізованої лінії і породи - породно-лінійними.

Особливістю методу гібридизації є не тільки підвищення відтворної здатності свиноматок, а й значна перевага чистопородних та помічник тварин за показниками в дгодівельних і м'ясних якостей.

При цьому деякі спеціалісти методи гібридизації і промислового схрещування зовсім необґрунтоване об'єднують в одне поняття. Часто помісей, одержаних від промислового схрещування, неправомірно називають гібридами. А втім гібридизація є новим, вищим етaпoм розведення свиней. Цей метод забезпечує стійку і високу (10-15%) ефективність прояву генерозису.

Висновки

племінний схрещування свинарський

Проаналізувавши викладений матеріал, можна зробити такі висновки:

Що найефективнішою формою чистопородного розведення свиней у племінних господарствах є лінійне.

В залежності від лінії діляться на відкриті, частково закриті і повністю закриті.

Для одержання внутрішньопородних гібридів можна створювати спеціалізовані лінії у межах однієї породи. При цьому треба брати до уваги, що кнури і свиноматки мають певні особливості спадкової передачі тих чи інших ознак. При виведенні батьківських форм кращою виявилась селекція на скороспілість, оплату корму і м'ясні якості, материнських - на багатоплідність, молочність і відтворну здатність, а також великоплідність й життєздатність поросят.

Створення і вдосконалення ліній повинно відповідати сучасному напряму розвитку свинарства, а саме: тварини повинні бути придатні для експлуатації в господарствах з різним технологічним процесом і проявляти високі продуктивні показники протягом тривалого часу; тварини однієї лінії повинні бути між собою генетично оптимально схожими за походженням і спеціалізовані по рівню розвитку господарський корисних ознак; тварин спеціалізованих ліній треба розводити ізольовано протягом тривалого ряду поколінь без застосування змушеного інбридингу і кросів, тобто лінія повинна володіти внутрішньолінійними можливостями для успішного відтворення.

При неправильному відборі та підборі свиней, наприклад при односторонньому відборі тварин тільки по продуктивності, без урахування конституції, призводить до ослаблення потомства, зниження його резистентності до умов життя і як результат усього цього до втрати продуктивних якостей.

Стадо будь-якого племзаводу поділяють на генеалогічні і заводські лінії кнурів і родин свиноматок. Для тривалої селекційної роботи без додаткового завозу молодняку з інших господарств у стаді необхідно мати мінімум 4-5 ліній і стільки ж родин. При загальних характерних для породи ознак лінії кнурів і свиноматок розрізняють між собою, мають своє заводське лице , що зумовлює необхідну різноманітність породи.

У свою чергу прогрес техніки сприяє покращенню тварин селекційним шляхом і одночасно удосконаленню методів розведення , засобів годівлі і утримання свиней , що надходять з племінних господарств у товарні для розмноження.

Список використаної літератури

1. Бусенко О.Г. «Технологія виробництва продукції свинарства». - Аграрна освіта, 2001.

2. Василенко Д.Я., Зеленчук О.Й. «Свинарство і технологія виробництва свинини». - Вища школа 1996.

3. Герасимов В.І. «Свинарство і технологія виробництва свинини». - Харків: Еспеда, 2003.

4. Рибалко В.П. «Довідник оператора по відтворення і вирощуванні свиней».Урожай, 1985.

Размещено на Allbest.ru