Шляхи підвищення продуктивності праці в овочівництві на інноваційній основі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.В. ДОКУЧАЄВА

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ В ОВОЧІВНИЦТВІ НА ІННОВАЦІЙНІЙ ОСНОВІ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

КІЯХ Оксана Олександрівна

УДК 635:631.15

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» НААН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член- кореспондент НААН

Амбросов Володимир Якович, головний науковий співробітник Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки»

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

Олійник Таміла Іванівна,

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва,

професор кафедри економіки підприємства

кандидат економічних наук , доцент

Писаренко Володимир Вікторович,

Полтавська державна аграрна академія,

завідувач кафедри маркетингу

Захист дисертації відбудеться 13 жовтня 2010 р. 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в «Комуніст -1», ХНАУ ауд. 1-212

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в «Комуніст -1», ХНАУ.

Автореферат розісланий 10 вересня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

доцент Д.В. Шиян

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку економіки в Україні характеризується дуже низькою ефективністю використання праці в сільському господарстві. Підвищення продуктивності праці розглядається як одне із пріоритетних завдань у виведенні галузі з економічної кризи та забезпеченні ефективного виробництва сільськогосподарської продукції.

Особливо актуальним є підвищення продуктивності праці в овочівництві - найбільш високозатратній та трудомісткій галузі сільського господарства. Виробництво овочів на сучасному етапі сконцентроване переважно у господарствах населення і розвивається на основі інтенсифікації ручної праці, відрізняється багаторазовими і стислими строками збору. Крім того, овочева продукція легко ушкоджується і погано транспортується. Найбільш трудомісткою технологічною операцією є збирання врожаю, на яку припадає 50-70% усіх затрат праці. Це пояснюється насамперед низьким рівнем механізації виробничих процесів і повільним розгортанням інноваційної діяльності.

Впровадження інновацій і посилення матеріальної зацікавленості працівників гарантують сільськогосподарським підприємствам підвищення врожайності овочевих культур, продуктивності праці, економію ресурсів, фінансову стабільність, конкурентоспроможність і перспективний розвиток галузі. Відродження великотоварного спеціалізованого виробництва овочів на базі сучасних агроформувань вимагає розробки науково обґрунтованої системи організації праці на основі підвищення фондоозброєності та механізації робіт, введення нових сортів і гібридів, впровадження досягнень науки та техніки, розвитку мотиваційної системи та врахування дії соціальних факторів, від яких залежить повноцінне відтворення робочої сили.

Проблеми підвищення продуктивності праці у сільському господарстві досліджуються вітчизняними і зарубіжними науковцями. Теоретичні основи підвищення продуктивності праці були розроблені ще Платоном, А. Смітом, Д. Рікардо та поглиблені Р. Кемпбелом, К. Макконнеллом, М. Месконом, Ф. Хедоурі й іншими зарубіжними вченими. Створений протягом століть методологічний фундамент забезпечує більш детальне та глибоке розуміння поняття продуктивності праці та факторів, які впливають на її підвищення. Значний вклад у розробку даної проблематики, зокрема стосовно сільського господарства, зробили відомі вітчизняні вчені-економісти: П.Т. Саблук, В.С. Дієсперов, Д.П. Богиня, О.А. Бугуцький, Л.І. Михайлова, Т.І. Олійник, В.К. Горкавий, Н.Г. Гончаренко, М.Б. Махсма, К.І. Якуба.

Економічні питання розвитку галузі овочівництва, розробляли: В.Я. Амбросов, В.І. Бойко, І.П. Виноградов, В.С. Желобаєв, В.Ф. Машенков, А.В. Лопач, З.І. Гризенкова, В.І. Криворучко, В.О. Плужніков, В.П. Рудь, В.В. Писаренко, В.О. Муковоз та ін. Проте, питання підвищення продуктивності праці в овочівництві досліджені недостатньо, особливо для нових умов господарювання: трансформаційних змін, переходу економіки на ринкові засади. Цим і обумовлена необхідність розробки теми нашого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до програми наукових досліджень відділу форм господарювання Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» НААН України з теми: «Опрацювати науково-методичні засади забезпечення розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва у господарських формуваннях ринкового типу» (номер державної реєстрації 0110U002927).

Окремі розділи роботи є складовою частиною наукових розробок лабораторії економіки і прогнозування овочевого ринку Інституту овочівництва і баштанництва НААН України за темою: «Розробити науково обґрунтовану виробничу систему ведення товарного овочівництва для різних категорій господарств на основі нормативів собівартості і удосконалення їх структури» (номер державної реєстрації 0106U003696). Роль здобувача полягає в обґрунтуванні основних шляхів підвищення продуктивності праці в овочівництві.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій підвищення продуктивності праці в овочівництві відкритого ґрунту на основі інноваційної діяльності. Відповідно до мети були визначені такі завдання:

- узагальнити теоретико-методичні положення щодо поняття «продуктивність праці» та пов'язаних із ним термінів, що є фундаментом подальшого дослідження продуктивності праці в овочівництві та шляхів підвищення її ефективності;

- здійснити аналіз досягнутого рівня продуктивності праці в овочівництві відкритого ґрунту в Україні та Харківській області;

- виявити, конкретизувати й обґрунтувати основні чинники та встановити ступінь їх впливу на підвищення продуктивності праці в овочівництві;

- визначити шляхом анкетування основні фактори, які впливають на зацікавленість працівників у високопродуктивній праці при вирощуванні овочів у сільськогосподарських підприємствах;

- розробити нові підходи щодо удосконалення прогресивних форм стимулювання праці у сільськогосподарських підприємствах;

- довести необхідність впровадження інновацій та з'ясувати їх вплив на підвищення продуктивності праці в овочівництві;

- обґрунтувати основні шляхи підвищення продуктивності праці на основі оптимізації структури посівних площ і затрат праці при вирощуванні овочів у сільськогосподарських підприємствах.

Об'єктом дослідження є процес підвищення продуктивності праці при вирощуванні овочів в сільськогосподарських підприємствах.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних і практичних питань підвищення продуктивності праці в овочівництві відкритого ґрунту на інноваційній основі.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнофілософські принципи та методи, системний підхід до вивчення фундаментальних положень економічної науки про продуктивність праці та шляхи її підвищення, зокрема в овочівництві. Було застосовано методику економічного аналізу, яка є системою найбільш цілеспрямованих правил, способів і прийомів вивчення предмета й об'єкта дослідження.

У дисертаційній роботі використано такі методи: монографічний (аналіз стану продуктивності праці та проблем розвитку її підвищення в окремих сільськогосподарських підприємствах галузі овочівництва відкритого ґрунту); кореляційно-регресійний та факторний аналіз, графічний, порівняння, індексний, динамічний, групування (дослідження основних факторів впливу на підвищення продуктивності праці в овочівництві); соціологічне опитування (визначення основного мотивуючого фактора для працюючих в овочівництві); економіко-математичний (розв'язання задачі оптимізації виробництва овочів у сільськогосподарських підприємствах); системний аналіз (вивчення й аналіз стану продуктивності праці в овочівництві); абстрактно-логічний, аналізу та синтезу (теоретичні узагальнення та формування висновків).

Інформаційною базою досліджень були теоретичні та методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіки, продуктивності праці у сільському господарстві, зокрема в овочівництві, ринку праці, сучасного стану галузі, заробітної плати, відповідні закони України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, обласного управління статистики у Харківській області і міністерства аграрної політики України, матеріали власних соціологічних досліджень, інформаційні ресурси світової комп'ютерної мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у систематизації теоретичних, методичних і практичних засад підвищення продуктивності праці в овочівництві на інноваційній основі. Характеризуються новизною та розкривають повноту і зміст дисертаційного дослідження такі результати.

Вперше:

- розроблено концептуальну модель підвищення продуктивності праці в овочівництві сільськогосподарських підприємств промислового регіону, зміст якої (моделі) полягає в оптимізації структури посівних площ овочевих культур з метою забезпечення системного, комплексного розвитку спеціалізації та концентрації виробництва овочів, упровадження системи наукової організації праці, інновацій.

Удосконалено:

- тлумачення сутності поняття «продуктивність праці”, яке, на відміну від існуючих тлумачень, наголошує на результативності поєднання робочої сили, засобів і предметів праці, спрямованих на виробництво певної кількості продукції за одиницю робочого часу;

- підхід до комплексного використання системи інноваційного розвитку овочівництва, основними компонентами якої є: селекційні, біологічні, техніко-технологічні, хімічні інновації, що забезпечує підвищення концентрації та рівня товарності овочівництва у сільськогосподарських підприємствах;

- методичний підхід до впровадження системи матеріального стимулювання праці в овочівництві, який, на відміну від існуючих, передбачає встановлення розміру тарифних ставок для працівників у залежності від стажу роботи (до 5 років - базовий рівень, 5 - 10 років - збільшення на 14%, понад 10 років - збільшення на 17%).

Набули подальшого розвитку:

- методичний підхід до визначення факторів, які впливають на підвищення продуктивності праці в овочівництві сільськогосподарських підприємств промислового регіону (анкетування працівників різних освітньо-кваліфікаційних груп);

- наукове обґрунтування (на основі економіко-математичного аналізу) напрямів оптимізації досліджуваних факторів (визначення ступеню впливу кожного окремого фактору) на підвищення продуктивності праці в овочівництві, комплексне врахування яких сприятиме підвищенню зацікавленості працівників у високопродуктивній праці та зниженню трудомісткості виробництва овочів.

Практичне значення одержаних результатів. Полягає у розробці науково-практичних напрямів підвищення продуктивності праці в овочівництві відкритого ґрунту, які забезпечують ефективний розвиток галузі.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані фахівцями, які досліджують питання підвищення продуктивності праці та у практичній діяльності сільськогосподарських підприємств й організацій для забезпечення ефективного розвитку галузі овочівництва.

Окремі результати дослідження впроваджено у практику діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вітязь» Чугуївського району Харківської області, а саме: застосування економіко-математичної моделі оптимізації структури посівних площ під овочами та витрат праці на їх вирощування (довідка № 57/2 від 18.01.2010 р. ).

Теоретичні узагальнення та практичні аспекти аналізу потреби у сезонних і постійних трудових ресурсах за допомогою розрахунку балансу робочого часу та трудових ресурсів використовуються у сільськогосподарському підприємстві «Довжик» Золочівського району Харківської області (довідка № 123-1 від 17.12.2009 р.). Пропозиції щодо підвищення економічної ефективності виробництва овочевої продукції на інноваційній основі знайшли застосування у фермерському господарстві «Господар» Миргородського району Полтавської області (довідка № 284 від 13.09.2009 р.). Фермерське господарство «Агровід» Луганської області застосовує у практичній діяльності методичні рекомендації здобувача щодо підвищення продуктивності праці (довідка № 54 від 03.03.2010 р.).

Матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі Харківського національного агарного університету ім. В.В. Докучаєва у методичних розробках для лекційних та практичних занять зі студентами економічних спеціальностей (довідка № 1090 від 07.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеною науковою працею. Результати досліджень одержано здобувачем особисто. Наукові статті є результатом власних досліджень і відображають зміст дисертаційної роботи. Внесок автора в спільних публікаціях зазначено в списку опублікованих робіт.

Апробація результатів дослідження. Основні методологічні положення та результати дослідження було апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях: «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства» (м. Харків, 2007р.), «Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни у світове співтовариство» (м. Тернопіль, 2007 р.), «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, 2007 р.), «Перспективи українського овочівництва у період глобалізації» (м. Харків, 2007 р.), «Наукові основи виробництва якісної овочевої продукції» (м. Харків, 2009 р.) та на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та спеціалістів: «Агропромислове виробництво України - стан та перспективи розвитку» (м. Кіровоград, 2007р.). Матеріали досліджень було використано при розробці методичних рекомендацій «Підвищення економічної ефективності виробництва овочів, баштану та насіння овочевих і баштанних рослин на засадах внутрішньогосподарського розрахунку».

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 3,3 друк. арк. (у тому числі шість - у фахових виданнях), з них 10 є одноосібними.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (180 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 212 сторінки комп'ютерного тексту, із них 178 сторінок основного тексту. Основна частина дисертаційної роботи містить 64 таблиці, 27 рисунків. Робота містить чотири додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито стан вивчення проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розглянуто основні елементи наукової новизни, сформульовано практичне значення результатів дослідження, їх апробацію й показано особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Теоретичні та методичні основи підвищення продуктивності праці в овочівництві сільськогосподарських підприємств» розкрито сутність продуктивності праці, розглянуто її вплив на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, обґрунтовано необхідність підвищення продуктивності праці в овочівництві сільськогосподарських підприємств. На основі ознайомлення з існуючими формулюваннями продуктивності праці запропоновано тлумачення, яке, на відміну від існуючих, наголошує на результативності поєднання робочої сили як головної складової процесу розширеного відтворення, засобів і предметів, які враховують сучасні вимоги виробництва, спрямованих на постійне нарощування споживчої вартості в інтересах суспільства.

Продуктивність праці була і є однією з найважливіших складових ефективного функціонування економіки. Для успішного виконання комплексу завдань, пов'язаних із підвищенням продуктивності праці, слід враховувати вплив суспільного поділу праці на її формування, а також тісний зв'язок продуктивності з її ефективністю. На основі вивчення наукових розробок, в яких продуктивність праці розглядається як економічна категорія було визначено основні групи факторів і резервів підвищення продуктивності праці.

На сучасному етапі розвитку економіки України ефективність використання праці є дуже низькою. Продуктивність праці в сільському господарстві України у шість-десять разів нижче, ніж у розвинутих країнах світу (Японія, США), й у два рази, ніж у Росії та Польщі. ЇЇ низький рівень слід пов'язувати з занепадом матеріально-технічної бази, відсутністю мотиваційного механізму, слабкою інноваційною діяльністю. Сьогодення аграрного розвитку, зокрема овочівництва, не можливе без інноваційного потенціалу.

Продукція овочівництва складає основу харчування населення, що обумовлює необхідність постійного нарощування обсягів виробництва овочів за рахунок використання ресурсів підвищення продуктивності праці на основі інтенсифікації галузі та вирішення важливих організаційно-економічних питань Питома вага посівних площ сільськогосподарських підприємств у загальній структурі овочівництва відкритого ґрунту знизилася за період 1990-2008 рр. з 71,4 % до 11,4 %, а питома вага господарств населення збільшилася з 28,6 % до 88,6 % (рис.1).

Рис. 1. Частка посівних площ під овочевими культурами за категоріями господарств України

Зосередження виробництва овочів переважно у господарствах населення не дозволяє досягти оптимальної концентрації, застосовувати засоби механізації та сучасні технології. Підвищилася трудомісткість виробництва овочів, зменшилася можливість раціонального використання матеріальних ресурсів, особливо інноваційних розробок. Такі зміни не дозволяють підвищити споживання овочів населенням України: попит задовольняється лише на 80-85%. Складність технологій в овочівництві пов'язана з багаторазовістю окремих агротехнологічних операцій. За відсутності у господарствах оптимальної структури площ овочевих культур, їх раціонального співвідношення у системі сівозмін, дуже високим є рівень трудовитрат на 1 ц продукції та на 1 га посіву. Вирощування овочів потребує витрат праці на 1 ц у 10 разів більше, ніж вирощування цукрових буряків та у чотири рази більше, ніж вирощування зернових. Процес вирощування зернових культур складається з 18-20 операцій, а вирощування овочів - з 40-50. На обробку 1 га овочевих культур припадає в середньому 600-800 люд.-год., на ручну працю - біля 70 - 90% усіх витрат праці, що реально обмежує підвищення продуктивності праці навіть при збільшенні врожайності овочевих культур.

Недостатнє виробництво овочів, їх дорога ціна, низька конкурентоспроможність, насичення ринку імпортною продукцією потребують кардинальних зміни у галузі овочівництва за допомогою цілеспрямованої послідовної інтенсифікації галузі в усіх господарствах різних форм власності, у тому числі у господарствах населення. Інтенсифікація та підвищення продуктивності праці в овочівництві сприятимуть своєчасній окупності капіталу, авансованого у розвиток галузі, та задоволенню потреб в овочевій продукції за доступними цінами. Отже, майбутнє галузі овочівництва визначається поєднанням у єдиний механізм перспективних напрямів її розвитку: озброєння працівників модернізованими засобами виробництва, введення інноваційних досягнень, удосконалення системи матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах виробництва, наукової системи організації праці, забезпечення розвитку соціальної сфери села.

У другому розділі «Досягнутий рівень та тенденції зміни продуктивності праці в овочівництві сільськогосподарських підприємств» проаналізовано сучасний стан та основні проблеми підвищення продуктивності праці в овочівництві відкритого ґрунту у Харківській області, проведено дослідження щодо визначення ролі трудових ресурсів в інтенсифікації галузі овочівництва у регіоні та методики оцінки їх використання.

Розвиток галузі овочівництва у регіоні з численним міським населенням зазнає певних труднощів через ліквідацію великотоварного виробництва, деконцентрацію та деспеціалізацію овочівництва, відсутність взаємовигідних економічних відносин між виробниками та споживачами овочевої продукції, що негативно впливає на нарощування обсягів виробництва овочів і на продуктивність праці. У Харківській області в 2008 р., у порівнянні з 2007 р. площі під овочевими культурами відкритого ґрунту скоротилися - на 3%, а у порівнянні з 2000 р. - на 18%. Безумовно, перехід від спеціалізованого великотоварного виробництва овочів переважно у господарствах населення не є позитивним явищем. Це загрожує повною стагнацією галузі без надходження у господарства населення інновацій та інвестицій. Для визначення сучасного стану продуктивності праці в овочівництві господарств було проаналізовано динаміку продуктивності праці в овочівництві відкритого ґрунту у сільськогосподарських підприємствах Харківської області (табл.1). За результатами аналізу можна говорити про середні темпи зростання продуктивності праці протягом 2001 - 2008 рр. Виробництво овочів за 1 люд.-год. збільшилося на 1 кг (на 8,3%).

Таблиця 1

Показники динаміки продуктивності праці в овочівництві у сільськогосподарських підприємствах Харківської області*

Роки	Вироблено овочів на 1 люд.-год., кг (у середньому)	Абсолютний приріст, ц	Темп зростання, %	Темп приросту, %	Абсолютне значення 1% приросту, кг
		базис-ний	ланцю-говий	базис-ний	ланцю-говий	базис-ний	ланцю-говий
2001	12	-	-	100	-	-	-	-
2002	7	-5,0	-5,0	58,3	58,3	-41,7	-41,7	0,12
2003	9	-3,0	2,0	75,0	128,6	-25,0	28,6	0,07
2004	19	7,0	10,0	158,3	211,1	58,3	111,1	0,09
2005	10	-2,0	-9,0	83,3	52,6	-16,7	-47,4	0,19
2006	14	2,0	4,0	116,7	140,0	16,7	40,0	0,10
2007	14**	2,0	0,0	116,7	100,0	16,7	0,0	0,14
2008	13**	1,0	-1,0	108,3	92,9	8,3	-7,1	0,14

*Дані Головного управління статистики у Харківській області ф. 50 с.-г.

** - експертні оцінки на основі вибіркового обстеження овочевих господарств

Найбільший щорічний приріст було досягнуто у 2004 р. - 10 кг, темп приросту склав 111,1%, а найбільший спад у виробництві овочів відбувся в 2005 році - на 9 кг (на 47,4%). Середньорічний темп зростання продуктивності праці за 2001 - 2008 рр. був незначним - лише 1,1%.

Для вивчення впливу концентрації виробництва овочів на трудомісткість і собівартість продукції було проведено групування 27-ми господарств Харківської області та 66-ти господарств Херсонської області за врожайністю. Було з'ясовано, що з підвищенням концентрації площ під овочами збільшується їх урожайність, зростає продуктивність праці та знижується собівартість продукції .

У більшості господарств перевага віддається вирощуванню озимої пшениці, кукурудзи, соняшнику, ріпаку - культур, реалізація врожаю яких забезпечує швидке одержання грошей і прибутковість. Наслідком низької концентрації площ під овочами та слабкої інноваційної діяльності у сільськогосподарських підприємствах Харківської області було перевищення у 2001-2008 рр. трудомісткості вирощування овочів відкритого ґрунту в 1,3 раза, у порівнянні з Херсонською областю та майже в 1,4 раза, у порівнянні з Україною у цілому. Через високу трудомісткість галузі овочівництва робоча сила є основою відтворювального процесу. Для забезпечення високої інтенсивності виробництва овочевої продукції у сільськогосподарських підприємствах потрібні висококваліфіковані спеціалісти та робітники, зорієнтовані на високу продуктивність праці, вирощування високоякісної конкурентоспроможної овочевої продукції на внутрішньому ринку.

В 2008 р. у порівнянні з 2000 р. чисельність працюючих у рослинництві сільськогосподарських підприємствах скоротилася по Харківській області у три рази через зменшення кількості сільськогосподарських підприємств і зниження зацікавленості працівників у кінцевих результатах виробництва. На жаль, скоротилася чисельність насамперед кваліфікованих спеціалістів і робітників.

Однією з головних причин неповного використання трудових ресурсів є те, що овочівництво, як і сільське господарство в цілому, має сезонний характер. Для аналізу й оцінки раціональності процесу праці та підвищення її продуктивності нами запропоновано на прикладі конкретного підприємства розрахунок використання робочої сили протягом року із застосуванням коефіцієнтів сезонності (рис.2). Сезонність використання трудових ресурсів може бути зменшена завдяки впровадженню у виробництво овочів відкритого ґрунту інтенсивних технологій вирощування овочевих культур, інноваційних розробок, підбору сортів і гібридів за строками визрівання. У січні-травні та листопаді-грудні затрати праці були нижче середнього рівня, а решту місяців - вище середнього рівня.



Рис. 2. Коефіцієнти сезонності використання трудових ресурсів у сільськогосподарському підприємстві «Довжик» Золочівського району Харківської області

Сезонність в овочівництві залишається однією з причин плинності кадрів. А повернути у галузь найкваліфікованіших працівників надто проблематично. Тому збереження та використання трудового потенціалу овочівництва має забезпечуватися створенням умов постійної зайнятості.

Анкетне опитування 45-ти респондентів по Харківській області показало, що для зайнятих у сільськогосподарських підприємствах галузі овочівництва першочергове значення має рівень заробітної плати (27-30% опитаних), забезпеченість житлом (21-23%), механізація праці (15-20%), рівень соціально-побутового, медичного та торговельного обслуговування (10-14%). Для спеціалістів важливим є престижність роботи, рівень організації праці, можливість самореалізації та кар'єрного росту (22% опитуваних). Тобто практично усі зазначені складові формування трудового потенціалу сільськогосподарських підприємств вимагають комплексного застосування мотиваційних умов праці та соціального забезпечення, що обумовлює підвищення продуктивності праці.

Отже, продуктивність праці підвищується лише тоді, коли у процесі виробництва ефективно використовуються трудові ресурси, професійні знання та кваліфікація працівників. Науково обґрунтована система ведення галузі, застосування інновацій, наукова організація праці, ефективна система матеріального стимулювання обумовлюють необхідність переходу до великотоварного виробництва в овочівництві.

У третьому розділі «Напрями підвищення продуктивності праці в овочівництві сільськогосподарських підприємств» обґрунтовано основні шляхи підвищення продуктивності праці; запропоновано нові підходи щодо прогресивних форм стимулювання праці; визначено пріоритетні шляхи підвищення продуктивності праці з орієнтацією на інноваційний шлях розвитку виробництва; обґрунтовано основні шляхи підвищення продуктивності праці на основі оптимізації структури посівних площ і затрат праці при вирощуванні овочів у сільськогосподарських підприємствах; обґрунтовано шляхи покращання соціальної інфраструктури села.

Основним фактором підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва є матеріальне стимулювання працівників. Заробітна плата - один із найважливіших інструментів, який характеризує робочу силу як товар та її ціну, а також забезпечує життєдіяльність людини, тобто просте відтворення робочої сили. У 2008 р. заробітна плата сільськогосподарських працівників була найнижчою - 59,6% від середньої по країні. Протягом 1995-2008 рр. вона поступалася за розмірами оплаті праці по інших видах економічної діяльності. У радянські часи оплата праці у сільськогосподарських підприємствах досягала середньої по економіці і становила 95% від рівня у промисловості. В овочівництві відкритого ґрунту заробітна плата є найнижчою серед підгалузей рослинництва: у порівнянні з вирощуванням пшениці озимої вона менше у 2,8 раза, кукурудзи на зерно - у 2,7 раза, соняшнику - у 2,6 раза, цукрових буряків - у 2,4 раза. Середня заробітна плата у сільському господарстві у 2008 р. була нижче середньої заробітної плати працівників фінансової сфери у 3,5 раза, промисловості - в 1,9 раза, будівництва - в 1,7 раза, торгівлі - в 1,4 раза. Вона залишалася низькою у 1995 - 2005 рр.: її рівень був нижче прожиткового мінімуму по країні. Висока достовірність апроксимації при вирівнюванні динамічних рядів за допомогою поліноміальної прямої свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними величинами (рис.3). На рівні сільськогосподарських підприємств слід переглянути заробітну плату як ціну робочої сили та головний фактор мотивації праці.

Рис. 3. Динаміка середньої заробітної плати у сільському господарстві й її порівняння із середньою по видах економічної діяльності та загальним показником прожиткового мінімуму

Результати кореляційно-регресійного аналізу взаємозалежності продуктивності праці та заробітної плати; продуктивності праці та стажу працівників свідчать про досить тісний взаємозв'язок. Довівши залежність кількості й якості роботи від стажу та досвіду, ми запропонували застосовувати новий розрахунок на основі базових мінімальних годинних тарифних ставок для працівників овочівництва у залежності від стажу роботи. Для працівників на ручних роботах в овочівництві зі стажем до п'яти років мінімальні розміри тарифних ставок слід залишати базовими, зі стажем 5 -10 років мінімальні тарифні ставки збільшити до 14%, зі стажем більше 10 років - 17% в порівнянні з базовими тарифними ставками.

В овочівництві доцільно запровадити премії працівникам за досягнення високого рівня продуктивності праці: 20% від вартості понадпланової стандартної продукції та 15% від вартості нестандартної продукції, за економію затрат і для менеджерів - заохочення у розмірі 5% кожної суми від продажу овочевої продукції.

Продовольча безпека країни вимагає забезпечення агропромислового комплексу необхідними ресурсами, нововведеннями й обладнанням, застосування мотиваційних та інноваційно-інвестиційних моделей розвитку галузі овочівництва.

Дослідженням установлено, що з підвищенням концентрації посівних площ під овочами у середньому на одну область з 0,6 тис. га до 6,4 тис. га продуктивність праці підвищується в 1,3 раза, продуктивність землі - в 1,4 раза, отже, знижується трудомісткість виробничого процесу, зростає ефективність виробництва. За допомогою кластерного аналізу 25-ти областей України за площею вирощування овочевих культур і за затратами праці було одержано дві групи областей: перша - 10 областей із середньою площею біля 0,6 тис. га та затратами праці 8,7 люд.-год. на 1 ц, друга - 15 областей із середньою площею 2,4 тис. га та затратами праці 4,6 люд.-год. на 1 ц. Отже, освоєння сільськогосподарськими виробниками інновацій на великих площах поступово формує умови для запровадження досягнень науково-технічного прогресу у галузі. Застосування інновацій забезпечує додатковий вихід продукції з одиниці площі та скорочення часу на її обробку з подальшим одержанням додаткового прибутку. Інновації в овочівництві умовно можна поділити на чотири групи: 1) селекційні - нові сорти та гібриди овочевих культур з більш потужним біологічним потенціалом та якісно кращими господарськими ознаками; 2) технічні - наукові розробки та досягнення з питань механізації та автоматизації виробничих процесів; 3) технологічні - нові виробничі, управлінські, інформаційні технології; 4) хімічні (біологічні) - засоби захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів, засоби підвищення імунітету рослин, добрива.

Впровадження нових сортів і гібридів у виробництво дає можливість підвищити врожайність овочів на 20-25%, отже знизити собівартість продукції, підвищити продуктивність праці. Загальні затрати на вирощування овочів при застосуванні насіння вітчизняної селекції зменшуються, у порівнянні з використанням зарубіжних аналогів на 10%, а рентабельність підвищується на 19%. Застосування сучасної техніки зменшує трудомісткість виробництва овочевої продукції в 1,4 раза. Фертигація як технологічна інновація знижує загальне використання добрив на 15-35%, краплинне зрошення підвищує врожайність овочів на 55% (табл.2). Максимальний ефект було досягнуто при поєднанні краплинного зрошення з локальним внесенням добрив і фертигацією: використання добрив зменшилося на 40-50%, урожайність зросла більше, ніж удвічі у порівнянні з вирощуванням овочів без зрошення. Вагомим резервом підвищення продуктивності праці в овочівництві є впровадження сучасних технологій вирощування й їх застосування згідно з технологічними картами. З метою підвищення врожайності овочевих культур і продуктивності праці в овочівництві шляхом удосконалення технологічного процесу нами було розроблено технологічні карти вирощування овочів, в яких (картах) поєднано декілька елементів інноваційних введень: селекційних - застосування більш перспективних сортів і гібридів, технічних - використання гідросівалки, хімічних - більш ефективні засоби захисту рослин і локальне внесення мінеральних добрив (табл. 3).

Таблиця 2

Економічна ефективність вирощування овочів при застосуванні краплинного зрошення та фертигації. 2008 р.*

Спосіб внесення добрив	Урожайність без зрошення, ц/га	Урожайність при краплинному зрошенні, ц/га	Додаткова урожайність за рахунок інновацій, ц/га	Виручка за додатковий урожай, тис. грн.	Додаткові затрати, тис. грн	Додатковий прибуток, тис. грн.
Капуста
Суцільне	317,0	594,0	277,0	33,2	12,3	20,9
Локальне і фертигація	320,0	652,0	332,0	39,8	13,4	26,4
Цибуля ріпчаста
Суцільне	95,0	232,0	137,0	20,5	16,1	4,4
Локальне і фертигація	100,0	270,0	170,0	25,5	18,4	7,1
Морква
Суцільне	138,0	350,0	212,0	33,9	14,4	19,5
Локальне і фертигація	140,0	418,0	278,0	44,5	15,8	28,7

* Дані дослідної ділянки Інституту овочівництва і баштанництва НААНУ (ІОБ НААНУ)

Дані табл. 3 свідчать про ефективність використання різних видів інновацій: урожайність овочів і продуктивність праці збільшилися, а повні витрати на 1 т продукції і трудомісткість вирощування 1 ц овочів зменшилися.

Таблиця 3

Ефективність інновацій в овочівництві *

Показники	Томат	Огірки	Буряки столові	Морква
Технологія	Базова	Іннова-ційна	Базова	Іннова-ційна	Базова	Іннова-ційна	Базова	Іннова-ційна
Сорт	Кремен-чуцький	Лагідний	Джерело	Саморо-док F1	Бордо Харківський	Дій	Оленка	Нантська Харківська
Урожайність, ц/га	280,0	350,0	200,0	280,0	340,0	400,0	300,0	400,0
Удобрення	N90P120K90	N55P50K40	N90P60K60	N45P30K30	N60P60K120	N30P30K60	N90P90K90	N45P45K45
1. Зменшення кількості добрив відносно рекомендованої дози у розкид, %
	52,0	50,0	50,0	50,0
2. Збільшення витрат на 1 га, у порівнянні з базовим варіантом технологій, %
	3,4	15,9	2,5	9,9
3. Зменшення витрат на 1 т, у порівнянні з базовим варіантом технологій, %
	17,2	17,3	17,0	17,4
4. Підвищення продуктивності праці у порівнянні з базовою технологією, %
	6,3	1,5	5,5	11,9
5. Зменшення трудомісткості на 1 ц у порівнянні з базовою технологією, %
	6,0	1,5	5,2	10,6

* Власні розрахунки і дані дослідів ІОБ НААНУ

Підвищення продуктивності праці в овочівництві пов'язане з урахуванням сучасних норм і положень наукової організації праці, яка забезпечує ефективність виробництва та є резервом підвищення продуктивності праці. На прикладі СВК „Вітязь” Чугуївського району Харківської області нами було розроблено економіко-математичну модель оптимізації посівних площ і затрат праці при вирощуванні овочів. Основним обмеженням при побудові оптимізаційної моделі були наявний запас трудових і матеріальних ресурсів. Цільовою функцією - максимум загальної суми прибутку. Є усі підстави стверджувати, що за оптимізації структура посівних площ має змінюватись у бік менш трудомістких і більш урожайних культур (буряк ст., капуста, цибуля): урожайність підвищується на 8,8 ц /га і валовий збір овочів - на 618,7 ц. Зміна структури площ під овочевими культурами істотно впливає на фінансові показники. Так, затрати на вирощування овочевих культур зменшуються на 20365,0 тис. грн. (на 2%), а собівартість 1 ц овочевої продукції - з 50 грн. до 48,2 грн. Прибуток збільшується на 106456,3 грн. (на 10%), а рентабельність підвищується на 8,8%, у порівнянні з фактичним результатом. Виробництво продукції за 1 люд.-год. збільшується на 9% - зі 110 до 120 кг.

На нашу думку, майбутнє галузі овочівництва залежить від поєднання у єдиний механізм основних напрямів її розвитку: озброєння робочої сили інтенсивними засобами виробництва, введення інноваційних досягнень, підвищення матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах виробництва, наукової системи організації праці, підвищення престижу сільської праці, відродження села.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та розв'язання наукового завдання щодо обґрунтування теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій підвищення продуктивності праці в овочівництві відкритого ґрунту: впровадження системи інноваційних розробок, оптимізація структури посівних площ, підвищення матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах виробництва. За результатами дослідження можна зробити такі висновки:

1. Продуктивність праці - це показник результативності поєднання робочої сили як головної складової процесу розширеного відтворення, засобів і предметів праці з урахуванням сучасних вимог виробництва, спрямованих на постійне нарощування споживчої вартості в інтересах суспільства.

2. Сучасний етап розвитку економіки України характеризується дуже низьким рівнем використання праці. Зокрема у сільському господарстві України продуктивність праці у шість-десять разів нижче, ніж у розвинутих країнах (Японія, США), та у два рази нижче, ніж у Росії, Польщі. Галузь овочівництва є дуже важливою ланкою ринку продовольства. Через низьку продуктивність праці в овочівництві й інші негативні чинники споживання овочів на душу населення в Україні задовольняється в останні роки лише на 80-85%.

3. У Харківській області середньорічний темп зростання продуктивності праці в овочівництві у 2001 - 2008 рр. був незначним - лише 1,1%; виробництво овочів у сільськогосподарських підприємствах, які спеціалізуються на вирощуванні овочів збільшилося на 1 кг в розрахунку на 1 люд -год. прямих витрат праці (на 8,3%).

4. Низька продуктивність праці у вітчизняному овочівництві є наслідком його деконцентрації, занепаду матеріально-технічної бази, слабкого освоєння інноваційних розробок. Виробництво овочів здійснюється переважно у господарствах населення, і характеризується низькою концентрацією виробництва, відсутністю механізації, значними затратами праці. У 2008 р. частка посівних площ під овочами у господарствах населення становила біля 89% - на 60% більше, ніж у 1990 р.

5. Овочівництво характеризується багаторазовістю окремих технологічних операцій. За відсутності у господарствах оптимальної структури посівних площ овочевих культур та їх раціонального співвідношення у системі сівозмін високим є рівень трудозатрат на 1 ц продукції та на 1 га посіву. Застосування ручної праці на виробництві овочів у господарствах досягає 70-90%, що реально обмежує підвищення продуктивності праці навіть при збільшенні врожайності овочевих культур.

6. В овочівництві робоча сила є основою відтворювального процесу. Для переходу до великотоварного виробництва в овочівництві потребі науково обґрунтована система ведення галузі, застосування інновацій, наукова організація праці, ефективна система матеріального стимулювання. Високо інтенсивне виробництво овочевої продукції передбачає забезпеченість галузі висококваліфікованими спеціалістами та робітниками, зорієнтованими на високу продуктивність праці, одержання високоякісної конкурентоспроможної овочевої продукції. Але у сільськогосподарських підприємствах Харківської області не вистачає спеціалістів із повною середньою та вищою освітою.

7. Анкетним опитуванням працівників овочівництва промислового регіону було визначено основні чинники, які забезпечують високопродуктивну працю у галузі. Для зайнятих на вирощуванні овочів у сільськогосподарських підприємствах першочергове значення має рівень заробітної плати (27-30% опитаних), забезпеченість житлом (21-23%), механізація праці (15-20%), рівень соціально-побутового, медичного та торговельного обслуговування (10-14%). Для спеціалістів важливим є престижність роботи, рівень організації праці, можливість самореалізації та кар'єрного росту (22% опитуваних). Не менш важливим є створення умов, які б забезпечували б життєдіяльність людей і відродження села.

8. У сільському господарстві, зокрема в овочівництві, велике значення має мотивація праці. Середня заробітна плата у сільському господарстві у 2008 р. була нижче середньої заробітної плати працівників фінансової сфери у 3,5 раза, промисловості - в 1,9 раза, будівництва - в 1,7 раза, торгівлі - в 1,4 раза. В овочівництві відкритого ґрунту заробітна плата є найнижчою серед підгалузей рослинництва: у порівнянні з вирощуванням пшениці озимої вона менше у 2,8 раза, кукурудзи на зерно - у 2,7 раза, соняшнику - у 2,6 раза, цукрових буряків - у 2,4 раза.

9. В овочівництві доцільно запровадити премії працівникам за досягнення високого рівня продуктивності праці: 20% від вартості понадпланової стандартної продукції та 15% від вартості нестандартної продукції, за економію затрат і для менеджерів - заохочення у розмірі 5% кожної суми від продажу овочевої продукції. Але темпи підвищення заробітної плати не повинні перевищувати темпи підвищення продуктивності праці.

10. Для стимулювання працівників необхідно запровадити на сільськогосподарських підприємствах тарифну сітку з урахуванням стажу роботи. Визначено, що на ручних роботах в овочівництві мінімальні розміри тарифних ставок для працівників зі стажем до п'яти років мінімальні розміри тарифних ставок слід залишати базовими, зі стажем п'ять - десять років - збільшити на 14%, понад 10 років - на 17% у порівнянні з базовими тарифними ставками.

11. У крупнотоварному секторі інновації впроваджуються повніше і ефективніше. Із підвищенням концентрації посівних площ під овочами в середньому на один регіон від 0,6 до 6,4 тис. га продуктивність праці підвищується в 1,3 рази, землі - 1,4 рази. Отже, трудомісткість виробничого процесу знижується, ефективність виробництва зростає. Проведені розрахунки по сільськогосподарському підприємству показали, що загальні затрати на вирощування овочів при застосуванні насіння вітчизняної селекції зменшуються, у порівнянні з використанням зарубіжних аналогів на 10 %, а рентабельність підвищується на 19 %. Застосування сучасної техніки зменшує трудомісткість виробництва овочевої продукції в 1,4 раза. Фертигація як технологічна інновація знижує загальне використання добрив на 15-35 %, краплинне зрошення підвищує врожайність овочів на 55 % Інтенсифікація та підвищення продуктивності праці в овочівництві сприятимуть своєчасній окупності капіталу, авансованого у розвиток галузі та задоволенню потреб в овочевій продукції за доступними цінами.

12. Доцільним є вдосконалення структури посівних площ овочевих культур у сільськогосподарських підприємствах промислового регіону. Розроблена нами економіко-математична модель оптимізації структури посівних площ для СВК «Вітязь» Чугуївського району Харківської області дозволила виявити, що затрати праці можна скоротити на 6,2% (з 27,5 тис. люд.-год. до 25,8 тис. люд.-год.), виробництво продукції за 1 люд.-год. збільшити на 9% (зі 110 кг до 120 кг), прибуток - на 10% (з 1374,5 тис. грн. до 1480,9 тис. грн.), рентабельність підвищити до 98,8%.

13. Майбутнє галузі овочівництва визначається поєднанням у єдиний механізм перспективних напрямів її розвитку: озброєння працівників модернізованими засобами виробництва, ведення інноваційних досягнень, удосконалення системи матеріальної зацікавленості працівників у кінцевих результатах виробництва, наукової системи організації праці, забезпечення розвитку соціальної сфери села.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Плужніков В.О. Вплив мотивації праці на підвищення ефективності виробництва / В.О. Плужніков, О. О. Кіях // Економіка АПК. - 2008. - №4. - С. 137- 140 (автором зроблено аналіз останніх досліджень і розкрито основні проблеми мотивації праці при госпрозрахунку).

2. Кіях О.О. Підвищення економічної ефективності праці в овочівництві / О.О. Кіях // Вісник Харк. нац. техн. університету сільського господарства. - Серія «Економічні науки». - Вип. 84. - Харків: ХНТУСГ. - 2009. - С. 168-174.

3. Кіях О.О. Роль та підвищення кваліфікації трудових ресурсів в овочівництві / О.О.Кіях // Вісник ХНАУ. - 2009. - №14. - С. 332-339.

4. Кіях О.О. Матеріальне стимулювання як фактор підвищення продуктивності праці / О.О. Кіях // Економіка АПК. - 2009. - №12. - С. 120 - 123.

5. Кіях О. О. Підвищення продуктивності праці в овочівництві / О.О.Кіях // Вісник ХНАУ. - Серія «Економічні науки». - 2010. - №6. - С. 323-327.

6. Яровий Г.І. Перспективи українського овочівництва у період глобалізації / Г.І. Яровий, В.П. Рудь, О.О.Кіях // Вісник Харк. нац. техн. університету сільського господарства: Економічні науки. Вип. 66. - Харків : ХНТУСГ. - 2007. - С. 390-402 (автором зроблена обробка статистичної інформації).

Матеріали конференцій та тези доповідей

7. Кіях О.О. Продуктивність праці як фактор збільшення обсягів виробництва овочевої продукції / О.О.Кіях // Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства: тези міжнар. наук.-прак. конф., м. Харків, 1-2 березня 2007р./ ХНАУ. - Х. - 2007. - С.125-128.

8. Кіях. О.О. Причини зниження продуктивності праці в овочівництві / О.О.Кіях // Вісник Степу. Науковий збірник. - Вип.4. - Кіровоград : Кіровоградський інститут агропромислового виробництва УААН. - 2007. - С.197-199.

9. Кіях О.О. Інновації як головний резерв підвищення продуктивності праці в овочівництві / О.О. Кіях // Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни у світове співтовариство: тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Тернопіль 18 травня 2007 р.).- Ч. 2. - Тернопіль: ТНЕУ. - 2007. - С. 217-219.

10. Кіях О.О. Проблеми продуктивності праці в овочівництві / О. О. Кіях // Зб. тез наук. доп. молодих учених (до 60-річчя з дня заснування інституту). - Харків: ІОБ УААН. - 2007. - С. 20-23.

11. Кіях О.О. Інновації як головний резерв підвищення продуктивності праці в овочівництві / О. О. Кіях // Зб. тез наук. доп. молодих учених на міжн. наук.- практ. конф. - Харків: ІОБ УААН. - 2009. - С. 77-80.

В інших виданнях

12. Яровий Г.І Підвищення економічної ефективності виробництва овочів, баштану та насіння овочевих і баштанних рослин на засадах внутрішньогосподарського розрахунку [методичні рекомендації] / Г.І. Яровий, М.П. Дьяконов, В.О. Плужніков, О.І. Лебединська, О.В. Ручкін, Л.М. Урюпіна, Т.О. Рудницька, О.О.Кіях. - Харків.: ІОБ УААН. - 2008 (автором запропоновано підходи щодо матеріального стимулювання працівників).

13. Кіях О.О. Проблеми підвищення продуктивності праці в овочівництві Харківського регіону / О.О. Кіях // Матеріали третіх регіональних річних зборів Північно-Східного відділення Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників. - Харків: ХНТУСГ. - 2010. - С. 363 - 371.

АНОТАЦІЯ

продуктивність праця відкритий ґрунт

Кіях О.О. Шляхи підвищення продуктивності праці в овочівництві на інноваційній основі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, Харків, 2010.

Наведено результати теоретичних і практичних досліджень з проблеми підвищення продуктивності праці в овочівництві відкритого ґрунту в Україні. Вивчено сучасний стан продуктивності праці в овочівництві відкритого ґрунту. Обґрунтовано та конкретизовано основні напрями підвищення продуктивності праці за рахунок впровадження інноваційних технологій у виробництво, зокрема краплинного зрошення з фертигацією, нових сортів та гібридів з більш потужним біологічним потенціалом, хімічних інновацій, технічних наукових розробок і досягнень у механізації виробничих процесів. Розкрито основні фактори трудової мотивації, зокрема матеріальне стимулювання працівників. Проведено кореляційно-регресійний аналіз взаємозалежності продуктивності праці та заробітної плати, продуктивності праці та стажу працівників. Запропоновано нові підходи щодо удосконалення прогресивних форм стимулювання праці. Розроблено економіко-математичну модель оптимізації структури посівних площ і затрат праці при вирощуванні овочів у сільськогосподарських підприємствах.

Ключові слова: продуктивність праці, шляхи її підвищення, інновації, овочівництво відкритого ґрунту, трудові ресурси, мотивація, заробітна плата, організація праці, ефективність інновацій..

АННОТАЦИЯ

Киях О.А. Пути повышения производительности труда в овощеводстве на инновационной основе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Харьковский национальный аграрный университет имени В.В. Докучаева, Харьков, 2010.

Диссертация посвящена изучению и разработке теоретико-методических и прикладных аспектов повышения производительности труда в овощеводстве открытого грунта на основе инновационной деятельности в новых условиях хозяйствования. Продукция овощеводства составляет основу питания населения и обеспечивает продовольственную безопасность страны, что обусловливает необходимость постоянного наращивания объемов производства овощей за счет повышения производительности труда в отрасли.

В работе обобщен опыт отечественных и зарубежных ученых в сфере изучения организационно-экономических путей повышения производительности труда при выращивании сельскохозяйственной продукции в частности овощей. Проанализирована специфика функционирования овощеводства открытого грунта на современном этапе. Выявлены общие тенденции развития отрасли в Украине. Доказано, что низкая производительность труда в отрасли является следствием нарушения специализации и концентрации производства, ухудшения материально-технического обеспечения, слабого освоения инновационных разработок. На возделывание 1 га овощных культур расходуется в среднем 600 -800 чел.-час. Уровень ручного труда при производстве овощей достигает 70 - 90%, что реально ограничивает рост производительности труда даже при росте урожайности овощных культур Поэтому возникает необходимость в изучении и обосновании основных путей повышения производительности труда за счет внедрения нововведений в производство.

Установлено, что повышение концентрации и специализации в производстве овощей способствует увеличению производительности труда в 1,3 раза, снижению трудоемкости производства овощей и повышению его эффективности.