Науково-практичне обґрунтування принципів селекції тонкорунних м’ясо-вовнових овець з урахуванням взаємодії "генотип - середовище"

Удосконалення методів селекції овець породи прекос і харківського внутрішньопородного типу за основними показниками продуктивності та якості вовни. Враховуючи економічну значимість показників вовнової продуктивності і якості вовни, було проведено оцінку тварин та розробку методів їх поліпшення. На підставі лабораторної і експертної оцінки вовни ремонтних баранів племзаводу “Іллічівка” було змодельовано добір тварин за принципом збільшення (зменшення) з інтервалом 0,5? основних показників, що визначають вовнову продуктивність і якість вовни від середнього рівня та було розраховано коефіцієнти кореляції між ними. Встановлено, що добір баранів за показником настригу немитої вовни супроводжується зростанням цієї ознаки від 7,05 кг до 10,45 кг у крайніх групах. Разом з тим відзначається зниження показника виходу митої вовни на 3,4-6,1 абсолютних відсотка, збільшення забрудненості руна та вмісту вовнового жиру. Добір за показником настригу митої вовни виявився більш результативним, порівняно з настригом немитої вовни, оскільки різниця між I та IV групою становила 2,83 кг або 73,1% (Р > 0,999 ). Окремі групи розрізняються за величиною настригу митої вовни на 0,63; 0,90 та 1,3 кг або 16,3-24,1 %, виходу митої вовни - на 5-8 %.

При моделюванні добору за виходом митої вовни (табл. 7), різниця між групами за показником настригу немитої вовни майже вирівнялася і становила лише 16,8 %. Настриг же митої вовни у IV групі становив 6,09 кг, що в 1,25-1,44 рази вище, ніж в інших варіантах.

Таблиця 7. Ефективність добору баранів ремонтної групи (n=32 голови) за показником виходу митої вовни (M±m)

У баранів цієї групи означилась також чітка тенденція до збільшення довжини вовни, зниження звивистості вовни, вмісту вовнового жиру, солей поту та мінеральних домішок у рунах. Відношення вмісту вовнового жиру до солей поту у (+) варіанті добору було близьким до оптимального.

Установлено також, що вихід митої вовни в баранів, має широкий спектр вірогідних кореляцій з основними показниками, які визначають якість руна. Він позитивно пов'язаний з довжиною вовни та кольором жиропоту (r= + 0,355 та 380, при Р >0,999). Селекція на підвищення виходу митої вовни сприятиме вірогідному зниженню вмісту вовнового жиру та мінеральної засміченості (r= - 0,625 та - 0,686; Р>0,95). При цьому слід сподіватися на збільшення крупності завитків вовни (r= - 0,406, при Р>0,99) та зниження вмісту солей поту.

Оцінкою використання баранів-плідників, що вірогідно (Р>0,999) розрізняються за виходом митої вовни (від 46,04 до 58,54 %) встановлено, що сини, одержані від кращих батьків перевершують за цією ознакою ровесників на 1,75 абсолютних відсотка, а за настригом митої вовни на 6,7 % , що вказує на можливості покращення цього показника селекційними прийомами.

Одним із поширених недоліків тонкої вовни є її пожовтіння. Серед факторів, які його обумовлюють найважливішими є генотип та вплив несприятливих умов зовнішнього середовища, технології утримання тварин та підготовки і зберігання вовни після стриження. Встановлено, що коефіцієнт пожовтіння вовни в овець породи прекос має великі межі варіювання - від 0,07 до 3,40 одиниць (Сv = 72,2 %). Виділені в процесі добору кращі й гірші тварини вірогідно (Р >0,999) розрізняються за величиною пожовтіння вовни. При цьому між порівнюваними групами ярок вірогідною також виявилася різниця за показниками вмісту вовнового жиру в абсолютно сухій вовні (на 40,2 %) та за співвідношенням вмісту вовнового жиру і солей поту - на 32,9 % (Р >0,999). За іншими ознаками ярки порівнюваних груп практично не відрізнялися. Великий практичний інтерес для попередньої оцінки і добору тварин мають дані, що характеризують зв'язок цієї ознаки з основними фізико-технічними властивостями та іншими ознаками якості вовни.

Установлено, що основним компонентом руна, який тісно пов'язаний з пожовтінням вовни, є вовновий жир. Його кількість та колір вірогідно негативно пов'язані (r = - 0,488 та r = - 0,368, при Р>0,999) зі ступенем пожовтіння вовни. Майже такою ж виявилася і кореляція зі звивистістю вовни (r= - 0,345). Разом з тим, більше співвідношення вмісту солей поту на одиницю вмісту вовнового жиру у вовні вірогідно позитивно корелює (r = +0,382) з цією ознакою. Висока оцінка кольору жиропоту разом з підвищеням його вмісту в руні та кращою закономірністю звивистості вовни сприяє отриманню вовни, що менше підлягає пожовтінню.

Для овець породи прекос, показники оброслості мають також важливе значення, оскільки вони впливають на загальний рівень вовнової продуктивності. Робота була спрямована на детальне опрацювання об'єктивних методів оцінки та встановлення ступеня і характера взаємозв'язку оброслості окремих ділянок тіла овець з іншими показниками продуктивності. Установлено, що в підконтрольному стаді (ДП ДГ “Чувиріне”) були відсутні ярки як з дуже низькою, так і з надмірною оброслістю голови. Разом з тим, спостерігається певний рівень неоднорідності за цією ознакою, а вівці, оброслість голови в яких відповідає оцінці 3 бали мають найвищий настриг вовни - 4,27 кг. Цей показник на 8,7-17,6 % перевищує рівень ровесниць як з вищою (Р > 0,99), так і з нижчою оброслістю (Р > 0,999).

Оброслість спини та черева овець харківського внутрішньопородного типу має більш тісний зв'язок з настригом вовни, ніж оброслість голови. Найбільший настриг немитої вовни (5,6 кг) мають вівці з максимальною оцінкою оброслості спини - 5 балів. Виявлено, що збільшення оцінки на кожні 0,5 балів супроводжується підвищенням настригу вовни майже на однакову величину - 8,5-9,7 % при вірогідній різниці Р > 0,999 між кожним наступним класом оцінки та попереднім. Оброслість спини має, також, позитивний зв'язок з живою масою ярок, r = + 0,437 в 14-місячному віці.

Майже аналогічними виявилися зв'язки оброслості вовною черева і настригу вовни. Підвищення оцінки оброслості до 4,0; 4,5 та 5 балів забезпечує збільшення вовнової продуктивності проти попередньої градації відповідно на 12,1; 8,6 та 27,3 % при Р>0,999. Різниця між групами з крайніми оцінками оброслості 3 і 5 балів перевищує 56 %. Збільшення оброслості черева не тільки впливає на настриг вовни, але має позитивний зв'язок (r = 0,114) і з живою масою тварин річного віку.

Наявність достатнього рівня мінливості та позитивних високовірогідних кореляції між оброслістю голови, черева та спини в овець з настригом вовни відповідно r = 0,200 ± 0,06; 0,510 ± 0,03 та 0,383 ± 0,04 вказує на можливості проведення ефективної селекції за комплексом цих ознак без зниження показників живої маси.

Окрім оброслості вищерозглянутих ділянок тіла овець, великий інтерес являє оброслість внутрішньої поверхні передніх і задніх кінцівок та області несправжніх ребер грудної клітини і паху. Оцінкою виявлено, що площа цих ділянок у ягнят як при народженні, так і відлученні від матерів, має значну мінливість (28,2-30,9 %), а її абсолютні показники знаходяться в межах 50- 70 см², та 232,4-575,4 см² відповідно. Вона вірогідно корелює з живою масою ягнят при відлученні від матерів та 12-міс. віці (r = 0,406 та 0,504) та має негативний зв'язок з коефіцієнтом вовновості (r = - 0,601) і виходом вовни в розрахунку на 1 см² площі тіла (r =-0,263). Отже від селекції на збільшення площі цих ділянок можна очікувати підвищення живої маси та зменшення настрига вовни в овець, а розроблений критерій може використовуватися вже на етапі попередньої оцінки і добору ягнят у 3-місячному віці.

Поряд з живою масою велике значення в сучасних умовах мають показники, що характеризують скороспілість овець. Тому вивчення параметрів спадкової обумовленості та визначення ефективних селекційних прийомів їх поліпшення є важливим завданням. Дослідженнями установлено, що найвищу інтенсивність росту мають ягнята, одержані від 4-5-річних матерів. Найнижчі прирости - у потомків, одержаних від первісток (2-річні) та старих - 7-10-річних тварин. Вони вірогідно поступаються на 12,2 % (Р>0,95) та 15,4 % (Р>0,99) ровесникам, що походять від матерів 4-річного віку.

Встановлено, що безпосередній добір баранів-плідників за показником середньодобового приросту позитивно впливає на дану ознаку в отриманих потомків. Однак, при загальній позитивній кореляції (r=+0,571, значення не достовірне) між показниками оцінки середньодобових приростів баранчиків і ярочок, виявлені окремі плідники, що характеризуються високою інтенсивністю росту чоловічих та низькою - жіночих потомків. Крім того ці показники дуже залежні від факторів середовища. Приймаючи це до уваги, нами було проведено в суміжні роки вивчення рангової повторюваності та кореляції між показниками напівсибсів (табл. 8). Не зважаючи на досить високий рівень вирощування, середньодобові прирости баранців-напівсибсів істотно відрізнялися. За виключенням потомків барана № 31099, величина середньодобових приростів у яких знизилася лише на 2,8 %, різниця між середніми величинами даної ознаки в синів решти плідників у суміжні роки становила від 14,1 до 21,2 % і була достовірною. При цьому кореляція між рангами оцінки середньодобових приростів у синів виявилася хоч і досить високою, r = +0,633, але не вірогідною, що вказує на значний вплив крім генотипу батьків комплексу факторів середовища та генотипів матерів.

Таблиця 8. Інтенсивність росту напівсибсів за суміжними роками випробування

З метою виключення впливу на показники середньодобових приростів дії цих факторів, нами було оцінено 20 пар баранчиків - сибсів плідника № 64490, що були народжені в складі одностатевої двійні. Установлено позитивний (r = 0,521) вірогідний (Р>0,95) кореляційний зв'язок між показниками інтенсивності росту сибсів від народження до 120-денного віку. Враховуючи, що коефіцієнт успадковування (h²), розрахований за показниками внутрішньопарних дисперсій, становить + 0,552, можна стверджувати, що метод оцінки за показниками сибсів забезпечує виявлення плідників, генотип яких за різних умов випробування забезпечує збільшення середньодобових приростів у їх потомків.

З метою визначення ефективних селекційних прийомів закріплення цих ознак нами проаналізовано різні варіанти підборів батьківських пар. Встановлено, що потомки від однорідного підбору плідників і маток з найвищими показниками живої маси при відлученні (52,5 кг та 38,9 кг відповідно), вірогідно Р₁ > 0,90 та Р₂ > 0,99 перевершують ровесників, народжених унаслідок використання цих же плідиків та маток з середньою (31,7 кг) і низькою (26,6 кг) живою масою за середньодовими приростами відповідно на 5,2-11,7 % та 4,5 та 10,9 %. Використання гомогенного підбору забезпечує деяке зменшення варіабільності ознаки - на 3,7-5,9 % проти показників ровесників. Дисперсійним аналізом (табл. 9) встановлено, що жива маса матерів на момент відлучення впливає на цей показник у потомків майже вдвічі більше, ніж показник батьків. Факторіальний вплив виявився достатньо високим - 80,6% .

Таблиця 9. Вплив живої маси батьківських пар, використаних у підборі, на величину цієї ознаки в їх приплоду

Молочна продуктивність овець, як сукупність селекційних ознак, також визначає інтенсивність росту приплоду в перші місяці його життя. При добовій молочності маток породи прекос на 100 добу лактації 494 см³_, рівні жиру, білка та лактози в молоці відповідно 6,39 %, 6,48 % та 3,90 % виявлені позитивні зв'язки між вмістом жиру в добовому надої матерів і живою масою та середньодобовими приростами їх ягнят на момент відлучення (r =+0,380 ±0,162 і r =+ 0,342±0,167) при Р>0,95. Практично такими ж (від + 0,336 до + 0,364) виявилися коефіцієнти кореляції між вмістом білка і сухої речовини з показниками розвитку ягнят.

Вирішення проблеми збільшення виробництва м'яса у вівчарстві не можливе без підвищення плодючості овець. Виходячи з цього, було досліджено відтворювальну здатність плідників. Установлено, що барани, які походять із числа двійнят, переважають над одинаками на 4-6 абсолютних відсотки за показниками відтворення запліднених ними маток. Разом з тим, найвищий вихід ягнят (131,8 ±7,5%) одержано від маток, використаних у підборі до баранів-двійнят, які в свою чергу походять від аналогічних за типом народження батьків. Внесок батьківського покоління в підвищення цієї ознаки становить 0,9-1,9 абсолютних відсотка.

Адаптованість стада овець і методи впливу на неї в процесі чистопородного розведення і схрещування. З'ясування ступеню адаптованості стада проводили шляхом аналізу середніх за все життя показників вовнової продуктивності і відтворення 400 маток у кожному з трьох суміжних поколінь. При цьому виділяли по 4 групи тварин, які характеризуються різною комбінацією поєднання настригу вовни та коефіцієнту репродуктивності (табл. 10).

Таблиця 10. Структура і ступінь відхилення від середнього показника по стаду настригу вовни і відтворення вівцематок трьох поколінь

Встановлено, що середні показники настригу вовни і коефіцієнтів репродуктивності в поколінні бабусь становили 4,38 кг і 1,105, тоді як в поколінні онучок відповідно 4,55 кг та 0,990. Покоління бабусь (чистопородне стадо) поступалося онучкам (стадо на етапі отримання помісей з австралійськими породами), за настригом вовни на 0,17 кг (td = 2,53), але переважало його за коефіцієнтом репродуктивності на 0,115 (td = 3,2). Разом з тим, у поколіннях бабусь та матерів ступінь адаптованості була майже аналогічною, що цілком є закономірним для стада на етапі чистопородного розведення. У поколінні онучок спостерігаються відмінності, обумовлені схрещуванням.

У цілому, його ступінь адаптованості хоч і зросла порівняно з попереднім поколінням на 9,8 %, завдяки збільшенню тварин в угрупуваннях (+ +) + (- +), слід зазначити, що в угрупуваннях онучок (+ -) та (- -) показники коефіцієнту репродуктивності були на 14,9 і 24,0 абсолютних відсотків нижчі, ніж в аналогічних групп матерів та бабусь, що вказує на більш широкий спектр варіювання даної групи за поєднанням показників плодючості та настригу вовни. Ураховуючи це, було з'ясовано, яким чином показники відтворення пов'язані з іншими ознаками в овець. Виявлено, що з підвищенням тиску добору за настригом вовни, відбувається відповідне збільшення плодючості тварин. У розрахунку на один рік репродуктивного використання дорослих маток селекційного ядра було отримано на 33,6 % ягнят більше, ніж у користувальній та - на 14,0 %, ніж у селекційній групі (в обох випадках Р>0,999), при вірогідному збільшенні настригу вовни - Р>0,99.

Отже, підвищення тиску добору за величиною настригу вовни негативно не впливає на відтворювальні якості вівцематок та відносну структуру стада, розраховану за співвідношенням цих ознак.

Зрушення в характері продуктивності та відтворювальної здатності вівцематок, обумовлені схрещуванням, вивчали на вівцематках двох суміжних поколінь, диференціюванням (з класовим проміжком відносно М 0,5х) його на 3 класи за рівнем репродуктивності. Установлено, що найкращі чистопородні матері, переважають аналогічних маток дочірнього покоління за коефіцієнтом репродуктивності лише на 4,8 % (1,663, проти 1,587). За найвищим довічним показником живої маси матері переважають дочок на 6,4 % (58,1 кг, проти 54,6 кг), одночасно поступаючись їм за настригом вовни на 17,6 % (4,49 кг, проти 5,28 кг, Р>0,95). Дочки цієї групи, майже на 25 % переважають матерів за коефіцієнтом вовновості, що вказує на деякі зміни типу тварин у напрямі превалювання вовнової продуктивності над м'ясною. Отже, добір дочок з високою вовновою продуктивністю не протидіє вдосконаленню стада за показниками відтворювальної здатності, але може супроводжуватися зниженням на 3-6 % живої маси овець. Низькі коефіцієнти успадкування (h² у поколіннях бабусь та матерів і матерів та онучок - 0,05-0,11 і бабусь ч онучок - 0,01) свідчать про те, що темпи підвищення коефіцієнту репродуктивності за застосування масового добору за даною ознакою будуть не високими. Однак, онуки, що походять від матерів і бабусь, добраних за принципом >М+0,5 д, за коефіцієнтами репродуктивності (1,464 та 1,549), перевершували своїх ровесниць на 5,9-14,8 %, що походили від матерів та бабусь із середніми і низькими показниками коефіцієнтів репродуктивності. Це свідчить, що використання добору за генотипом вівцематок з високими показниками коефіцієнтів репродуктивності щонайменше в двох поколіннях, позитивно впливає на підвищення даної ознаки. Значну ефективність забезпечує також добір маток за показником їх плодючості за перше ягніння. Середні довічні коефіцієнти репродуктивності вівцематок, які ягнилися вперше двійнятами, становили в розрізі порівнюваних поколінь 1,403-1,425, що вище - на 10,0 і 31,6 % (Р > 0,99), проти показників вівцематок, які ягнилися одинаками та - на 19,3 і 76,9 % - від тих, що залишилися не суягними (Р>0,999). За живою масою, настригом вовни та її довжиною відмічається також перевага вівцематок, що мають високу відтворювальну здатність.

Менш ефективним виявився систематичний добір маток за типом їх народження. Одержані в скаді двійнят, вівцематки мали більший на 2,4 % вихід ягнят, порівняно з ровесницями, яких добирали в поколіннях з числа народжених виключно одинаками.

Оптимізація чисельності поголів'я вівцематок селекційного ядра племінного заводу та оцінка ефективності “закритої” і “відкритої” схеми його формування. Обґрунтування чисельності вівцематок цього селекційного формуванння нами було виконано на прикладі трьох можливих моделей племінного заводу в породі прекос з умовним поголів'ям 1000 вівцематок. При цьому змодельовано різні форми організації осіменіння, які забезпечують навантаження на одного плідника 50, 100 та 200 маток за сезон, а також передбачено 33-відсоткову щорічну їх заміну в стаді, плодючість вівцематок 90, 110 та 120 % та 85 % рівень збереженості приплоду від народження до річного віку.

За вищезазначених умов чисельність маток у селекційному ядрі повинна становити в розглянутих моделях племінних заводів від 3,9 до 15,7 % від загальної їх чисельності в стаді. Відносно найменшим має бути селекційне ядро для моделі племзаводу в якому застосовується штучне осіменіння овець свіжорозрідженою спермою - 3,9-5,3 %. Найвищим - в племзаводі першої моделі - 11,8-15,7 % при застосуванні контрольованого природного парування.

Виходячи з розрахункової чисельності вівцематок, необхідних для селекційного ядра та враховуючи середній термін їх використання - 5 років, щорічний його ремонт становитиме для першої моделі племзаводу від 24 до 32 голів, другої - 8-11 голів та третьої - 12-16 голів. Використовуючи при розрахунках ті ж вихідні параметри щодо плодючості маток та рівня збереженості молодняку, кількість ремонтних ярок, яких слід щорічно буде вводити до складу ядра становитиме відповідно 40 % - 54 % від загальної кількості одержаних ровесниць. Такий тиск добору може забезпечити розрахунковий тренд за настригом вовни для різних моделей племзаводу відповідно 0,15; 0,14 та 0,11 кг на одне покоління.

Перевірку гіпотетичних даних було проведено на прикладі стада племінного заводу “Іллічівка”, який за основними параметрами відповідає другій моделі племінного господарства. Фактично для ремонту селекційного ядра було добрано 104 елітних ярки, що становить 6,4 % від загальної чисельності оцінених ровесниць. Ця група була неоднорідною за походженням. Частка ярок, яких одержано від матерів селекційного ядра становить 23,1 %. На долю потомків матерів інших селекційних рангів припадає від 17,3 до 33,0 %. Середній показник живої маси в ярок добраної групи в 12-місячному віці становить 46,1 кг при варіабельності 8,0 %. Розбіжності між тваринами, що походять від матерів різного селекційного рангу є не значними - близько 0,8 кг. За настригом вовни виділені до складу селекційного ядра ярки перевищують ровесниць вихідних груп на 0,88 - 1,14 кг. В усіх випадках різниця виявилася високовірогідною (табл. 11).

Виходячи з фактичного селекційного диференціала за настригом вовни - 0,95 кг, що утворився внаслідок добору кращих за комплексом ознак ярок до складу селекційного ядра та середнього для стада рівня успадкування ознаки 0,3, можна констатувати, що частка збільшення настригу, обумовлена спадковістю наближається до 0,29 кг, а ймовірний ефект збільшення настригу вовни на покоління становитиме близько 0,08 кг.

Таблиця 11. Зміни вовнової продуктивності, обумовлені походженням та добором ярок до складу селекційного ядра

Вищі настриги вовни в ярок, матері яких належали до складу існуючого ядра, обумовлені поєднанням значної довжини вовни з помірною густотою. Більш довгововнові ровесниці, яких було одержано від матерів селекційної групи, мали найнижчу серед порівнюваних тварин густоту вовни. Вони вірогідно поступалися за цією ознакою ровесницям, матері яких належали до складу отар на перевірці баранів - плідників (Р>0,95) та рядової еліти (Р>0,99).

Майже за однакового тиску добору овець у відповідних групах, нащадки матерів селекційного ядра, які були вирощені при середніх витратах кормів 5,7 та 4,5 ц. корм. одиниць на вівцю за рік, перевищували за настригом вовни ровесниць іншого походження на 5,8 % , а за живоою масою відповідно лише на 4,0 та 1,2 %. При річних витратах кормів 3,2 ц. корм. одиниць у процесі вирощування ярок, різниця між добраними групами тварин різного селекційного рангу істотно зменшується. За настригом вовни - до 20 грамів (0,5 %), а за живою масою - до 0,6 кг (1,7 %). При середньому рівні годівлі ярки у віці одного року досягають 80,9 % живої маси дворічних та 72,7-72,9 % трьохрічних тварин. Максимальний за весь період використання тварин настриг вовни припадає на 4-6 річний їх вік і становить у середньому 6,1 - 6,2 кг., що в розрахунку на миту вовну перевищує 3,1 кг. Вікова повторюваність настригу вовни в тварин річного та двохрічного віку виражається величиною 0,47, а з показниками наступних років їх життя відповідно - 0,18; 0,59 та 0,31. Кореляції між показниками живої маси в 4-місячному та річному віці ярок становлять 0,55, а з наступними віковими періодами - 0,18; 0,49; 0,38 та 0,45. Плодючість маток упродовж першого та другого ягніння становить 1,1-1,3 ягняти, а максимальні показники цієї ознаки припадають на 4-5 рік життя і досягають 1,4-1,6 ягняти в розрахунку на один репродуктивний рік.

Оцінку ефективності застосування різних схем формування селекційного ядра нами було проведено за результатами перевірки усіх ремонтних баранів за якістю приплоду. Основні показники продуктивності їх дочок наведено в таблиці 12.

Таблиця 12. Продуктивність дочок, одержаних від баранів-плідників, які знаходилися на перевірці

Між показниками живої маси потомків порівнюваних плідників не виявлено вірогідних відмінностей. Така особливість є закономірною з огляду на відсутність істотної різниці за цією ознакою у плідників, щзо оцінювалися та їх матерів.

За показником настригу вовни різниця між ярками першої і другої групи становила 0,36 кг або 9,1 % і була вірогідною, при Р> 0,95. Більша вовнова продуктивність дочок, одержаних від баранів першої групи обумовлена їх перевагами за довжиною вовни, оброслістю спини і черева. Частка вірогідних поліпшувачів за окремими ознаками серед плідників першої групи складала 25-50 % , тоді як у другій групі - 7,7 % лише за живою масою потомків у 4-місячому віці та довжиною вовни. Разом з цим, серед плідників цієї групи виявлено 7,7 % вірогідних “погіршувачів“ найбільш важливих селекційних ознак.

Використання плідників-поліпшувачів без урахування їх генетичного гомеостазу є однією з причин нестабільності показників, зниження ефективності якісного поліпшення стада, небажаного збільшення його різноманітності за основними кількісними та особливо якісними показниками. Тому, його визначення було проведено нами в двох повтореннях шляхом перевірки баранів харківського внутрішньопородного типу, лінії № 9Е89/108 за якістю потомків, вирощування яких у суміжні роки здійснювали за різних рівнів годівлі. Загальна енергетична поживність використаних для годівлі раціонів у перший рік була на 35 % вищою, проти другого і становила 4,6 ц кормових одиниць на одну голову за рік. Усіх одержаних дочок утримували за однакової технології при обслуговуванні однією чабанською бригадою. Установлено, що зниження рівня годівлі, як основного чинника зміни умов середовища, не однаковою мірою вплинуло на величини і напрями зрушень окремих показників продуктивності в потомків. Особливо не стійкими до його впливу виявилися такі ознаки як жива маса та настриг вовни (табл. 13).

Таблиця 13. Основні ознаки продуктивності потомків, яких вирощували при різних рівнях годівлі в суміжні роки

Крім цих показників було враховано закономірність звивистості вовни, її густоту, тонину, колір жиропоту, оброслість спини та черева сумарний клас тварин. У результаті було обчислено суму рангів за кожну з оцінюваних 10 ознак у дочок кожного плідника та виявлені барани - плідники, що мають досить стабільні як сумарні величини, так і ранги оцінки одержаного від них потомства в суміжні роки. За даних умов, генотип барана № 03139 можна класифікувати як генотип статичного “погіршувача” за майже всіма ознаками його дочок.

Ураховуючи близький до середнього по стаду рівень продуктивності дочок та стабільність рангів, генотипи баранів № 01062 та № 02319 можна класифікувати як “нейтральні” або “поліпшувачі” окремих селекційних ознак. За виключення ознак оброслості та товщини вовни, генотипи плідників № 01190 та № 0517 можна вважати більш пластичними. Генетичні задатки високої продуктивності барана № 01190 проявляються в фенотипах його дочок лише за умови забезпечення їм задовільного рівня годівлі. Потомки барана № 0517 виявилися кращими за живою масою, настригом і довжиною вовни та деякими ознаками, що визначають її якість та комплексним класом при низькому рівні годівлі. Це вказує на необхідність диференційованого підходу до використання баранів-плідників, що пройшли перевірку за якістю нащадків з урахуванням гомеостазу їх генотипу в різних технологічних умовах.

Динаміка продуктивності овець породи полварс під впливом селекції та тривалого ізольованого розведення в генофондовому стаді. На підставі дослідження генеалогії групи овець породи полварс, що надійшли за імпортом, нами було розроблено схеми ротаційного використання в стаді баранів 4-х мікроліній та створення родин. Дослідженнями установлено, що при порівняно невеликій різниці за настригом немитої вовни, родини принципово відрізняються за інтегруючою ознакою - показником коефіцієнта вовновості, живою масою - на 11-12 %, довжиною вовни - 3,6-7,8 % та виходом митої вовни - 5,0-6,8 %. Вівцематки, що належать до лінії F за живою масою в 2-річному віці на 10,4-14,2 % переважають ровесниць інших ліній (табл. 14.)

вівця селекція порода

Таблиця 14. Продуктивність (М±m) та відтворювальна здатність вівцематок породи полварс різної лінійної належності та віку

Їм також властива найбільша довжина вовни та нижчий на 1,9-3,6 абсолютних відсотки вихід ягнят від народження до відлучення.

За період ізольованого розведення з числа 323 дорослих маток у стаді, 79 голів (24,4%) було одержано з застосуванням інбридингу. При цьому в першому поколінні було отримано лише 10,4 %, у другому - 25,7 % та в третьому і четвертому - 36,6 % тварин від спорідненого парування. Інбридинг ступенів ІІІ-ІІІ, ІV-ІІІ, ІV- ІV, ІV-V відзначався у 52,7 % від загальної чисельності інбредних маток. Усі варіанти тісного інбридингу одержані внаслідок спеціального підбору мати-син, сестра-брат у процесі використання видатної вівцематки 0167.

Вівцематки, що були одержані від застосування тісного та близького інбридингу переважають за живою масою інбредних ровесниць інших груп та аутбредних на 9,1-17,5 %, при вірогідній різниці Р>0,99. Найвищий довічний настриг - 7,12 кг відмічається в цих же овець. За даною ознакою вони переважають аутбредних на 11,9 % (Р>0,90) та інбредний інших груп - на 6,3-16,3 % (Р>0,95). Встановлено тенденцію підвищення плідності у вівцематок, одержаних від застосування близького та помірного (ІІІ-ІІІ) інбридингу. Вони переважали аутбредних та інбредних ровесниць інших груп - від 6,2 до 10,9 %. Негативним наслідком зростання гомозиготності є зменшення збереженості приплоду від народження до відлучення від матерів. Мінімальним він був у групі аутбредних - 3,5 % і зростав до 4,4-7,8 % в групі помірно- і близькоінбредних та -до 12,5 % в групі тісноінбредних вівцематок.

У цілому добір ярок породи полварс модального класу в річному віці за настригом забезпечує отримання тварин середнього рівня за настригом і живою масою в старшому віці та супроводжується підвищенням у них показників відтворювання та збереженості приплоду. Переваги овець (+) варіанту добору в річному віці позитивно позначаються і в наступному на показниках вовнової продуктивності і живої маси тварин, але супроводжуються зниженням їх відтворювальної здатності. Однорідний підбір пар, які належать до модального класу добору, забезпечує найбільшу подібність одержаних дочок за основними ознаками продуктивності з їх матерями. При цьому рівень фенотипової мінливості за ознаками живої маси, настригу та довжини вовни залишається на рівні тварин, яких було одержано з застосуванням різнорідного за цими ознаками підбору батьків. Різниця між групами матерів модального класу добору та їх дочками, незалежно від рівня вовнової продуктивності в баранів - батьків виявилася меншою, порівняно з матерями (+) та (-) варіантів та їх дочками і знаходилася у відповідних групах у межах від 2,4 до 10,9 %. При цьому лише внаслідок однорідного підбору середніх за настригом пар батьків, дочки перевершували за даною ознакою матерів. У обох же варіантах різнорідного підбору матері виявилися кращими, ніж їх дочки.

ВИСНОВКИ

1. На основі комплексних досліджень селекційного процесу з урахуванням взаємодії “генотип-середовище“ в стадах овець породи прекос науково обґрунтовано й впроваджено ефективну систему селекційно-генетичного їх поліпшення при використанні чистопородного розведення та схрещування з австралійськими мериносами і полварсами. На цих науково-методичних засадах створено харківський внутрішньопородний тип, заводські типи та нові лінії овець у породі прекос, забезпечено підвищення їх вовнової продуктивності та трансформації енергії корму в продукцію, скороспілості, пристосованості до різних господарсько-екологічних умов та поліпшено якість вовни і баранини.

2. Експериментально доведено, що потомки, матері яких у ряді поколінь належать до складу селекційного ядра (формування за “закритою” схемою) племінного заводу породи прекос мають у різних господарсько-технологічних умовах вірогідно вищі (на 9,1 % , Р > 0,95) показники вовнової продуктивності та якості руна порівняно з ровесниками, які одержані за схемою “відкритого” його створення. Частка вірогідних поліпшувачів основних селекційних ознак серед оцінених плідників, одержаних від матерів у закритому ядрі, майже втричі більша, ніж серед баранів іншого походження.

3. Виявлено вірогідне (Р > 0,999) перевищення за основними показниками продуктивності потомків, одержаних від застосування внутрішньолінійних підборів ( лінії № 127, 1653, 4010 та 74202), ніж їх кросів. Прояв гетерозису за живою масою, настригом та довжиною вовни у ярок обумовлений параметрами продуктивності та дискретності використовуваних в міжлінійних кросах ліній. Найбільш вдалим щодо вірогідного (Р > 0,999) збільшення настригу вовни є використання плідників ліній 1653 та 4010 у підборі до маток лінії 74202.

4. Установлено, що плідники породи австралійський меринос, які походять з різних заводських батьківських стад Австралії мають вірогідні (Р > 0,95 та Р > 0,99) відмінності за показниками живої маси, настригу та якості вовни і фізико-технічними параметрами руна. Кращою материнською основою для одержання від них помісей з крупною живою масою є лінія № 74202, високим настригом і довжиною вовни - лінії № 1653 та 4010.

5. Дослідженнями доведено, що серед порівнюваних варіантів помісей прекос х полварс кращими за комплексом ознак при різному рівні годівлі є тварини з умовною кровністю ⁵/₈ прекос х ³/₈ полварс, ³/₄ прекос х ¹/₄ полварс (зворотнє схрещування) та ¹/₂ прекос х ¹/₂ полварс (розведення “у собі”). Не ефективною є міжпородна комбінація ³/₈ прекос х ⁵/₈ полварс. Ступінь реалізації генетичного потенціалу живої маси в помісей зростає під впливом материнської породи, тоді як за настригом немитої та митої вовни - завдяки збільшенню “умовної кровності” за батьківською породою.

6. Виявлені і обґрунтовані найбільш перспективні для селекції овець м'ясо-вовнової тонкорунної породи прекос та харківського внутрішньопородного типу ознаки, що забезпечують вірогідне підвищення вовнової продуктивності та якості вовни:

а) установлено, що інтенсивний добір кращих баранів для ремонту стада за показником виходу митої вовни забезпечує підвищення в 1,25-1,44 раза настригу митої вовни (Р > 0,999). Цей показник має широкий спектр вірогідних кореляцій з довжиною вовни, кольором і вмістом жиропоту, звивистістю волокна, кількістю солей поту та мінеральних домішок у руні;

б) обґрунтовано метод кількісної оцінки ступеню пожовтіння вовни. Установлено, що схрещування з австралійськими мериносами і полварсами поряд з селекцією на збільшення вмісту вовнового жиру та поліпшення його кольору й закономірності звивистості волокна забезпечує вірогідне (Р > 0,999) зменшення пожовтіння вовни;

в) обґрунтовано новий метод оцінки площі необрослих ділянок кінцівок, доведено вірогідний (Р > 0,999) зв'язок цієї ознаки з живою масою та коефіцієнтом вовновості в овець річного віку. Встановлено високовірогідний вплив (Р > 0,999) поліпшення показників оброслості спини та черева тварин на рівень їх вовнової продуктивності.

7. Установлено вірогідний зв'язок між показниками середньодобових приростів та живої маси в ягнят до відлучення з віком їх матерів та вмістом у їх добовому надої молочного жиру, білка, лактози й сухої речовини, виявлено вірогідний (Р > 0,99), превалюючий вплив вівцематок над плідниками на інтенсивність росту одержаних потомків. Встановлений коефіцієнт успадковування середньодобових приростів повних сибсів (h² = + 0,552) вказує на можливість істотного підвищення цього показника в породі при застосуванні відповідних селекційних заходів.

8. Доведено, що за різних (на 18,6-45,5 %) рівнів годівлі ремонтних ярок, їх генотип є визначальним (Р > 0,999) фактором формування живої маси в 2-9-ти місячному віці, але у віці 12-18 місяців превалюючим є вплив рівня годівлі (Р > 0,999). Чистопородним яркам притаманний переважаючий розвиток ознак м'ясної продуктивності над вовновою, тоді як у помісей виявлено зворотню залежність. Встановлено, що найбільш точно процеси росту овець за середнього та високого рівнів годівлі описують математичні моделі Гомпертца і Берталанффі.

9. Використання в селекційній роботі з породою прекос схрещування з австралійськими породами негативно не впливає на ступінь адаптованості стада. Висока відтворювальна здатність помісей поєднується з більшим на 17,6 % (Р > 0,95), ніж у чистопородних матерів настригом вовни, але дещо меншою (на 3-6 %) живою масою. У селекції на збільшення коефіцієнту репродуктивності ефективним є застосування спрямованого поліпшуючого добору в ряді поколінь за цією ознакою дорослих вівцематок та первісток, які мають за першим ягнінням двійнят.

10. Вівці породи полварс зберігають у процесі інтродукції в умовах Лісостепу України властиві імпортованим тваринам показники продуктивності та рівень відтворення. Застосування селекції за лініями та родинами в комплексі з індивідуальним підбором усуває можливості спорідненого парування в стаді впродовж тривалого ізольованого розведення. Плановий тісний та близький інбридинг на кращих за продуктивністю та конституцією тварин забезпечує одержання потомків з вірогідно більш високою продуктивністю, ніж в аутбредних, помірно- та віддаленоінбредних ровесниць, але негативно впливає на показники збереженості приплоду від народження до відлучення від матерів.

11. Застосування стабілізуючого добору в стаді овець породи полварс за ознаками живої маси в 120-денному та річному віці, настригу вовни при першому стриженні та однорідного підбору особин модального класу розподілу підтримує оптимальний рівень цих ознак без зменшення варіабельності в тварин старшого віку, а також супроводжується покращенням у них плодючості та збереженості приплоду.

12. За рахунок збільшення вовнової продуктивності та поліпшення якості вовни у овець харківського внутрішньопородного типу одержують у племінних заводах на 6,23-6,27 грн., а в товарних господарствах на 1,40 грн. додаткової продукції більше порівняно з вівцями вихідної материнської породи. Завдяки застосуванню розроблених методів формування селекційного ядра додатковий прибуток становить 2,41 гривні на кожну голову одержаного приплоду. Для потреб суб'єктів племінної справи з генофондового стада здійснено постачання імпортозамінної продукції - плідників породи полварс на суму еквівалентну 130,5 тис.доларів.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Подальше вдосконалення овець породи прекосув племінних і товарних господарствах України здійснювати шляхом використання баранів-плідників харківського внутрішньопородного типу та нових ліній, поглиблення селекції за показниками інтенсивності росту, скороспілості, багатоплідності тварин та комплексом ознак, які визначають якість вовни та рівень вовнової продуктивності - вихід митої вовни, вміст і якість жиропоту, ступінь оброслості тварин та пожовтіння волокна.

2. Для забезпечення стабільного зростання продуктивності овець у племінних господарствах слід використовувати баранів-плідників, одержаних від матерів “закритого” селекційного ядра, оцінених за якістю потомства при різних рівнях годівлі.

3. У процесі чистопородного розведення з метою поглиблення дискретності існуючих ліній слід застосовувати внутрішньолінійний підбір. Для одержання звичайного та гіпотетичного гетерозису за показниками живої маси та настригу доцільно використовувати плідників лінії № 74202 в підборі до маток, що належать до ліній № 143, 4010 та 365/210. Для збільшення довжини вовни в овець - використовувати кроси за участю плідників лінії № 4010 в підборі до маток лінії № 127 та плідників лінії № 1653 - до маток ліній № 143, 74202 та 365/210.

4. У роботі зі збереження генофонду овець породи полварс в ізольованому стаді слід застосовувати його диференціацію за мікро-лініями та родинами, використовуючи переважно однорідний підбір родинних пар, що належать до модального класу розподілу за основними селекційними ознаками.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Книги або розділи книг:

1. Помітун І.А. Порода прекос / Племінні ресурси України за ред. М.В. Зубець і В.П. Буркат // І.А. Помітун, Н.О. Косова. - К.: Аграрна наука, 1998. - С.194-197. (Особисто дисертантом дана характеристика овець нових типів та ліній).

2. Помітун І.А. Особливості продуктивності овець основних заводських ліній породи прекос та ефективність їх використання при різних варіантах підбору / Державна книга племінних овець породи прекос // І.А. Помітун, Н.О. Косова, Н.О. Артюх [і ін.]. - К.: ППНВ, 2003. - Т.1. - С. 7-11. (Викладені матеріали власних досліджень у науковій статті до Державної книги племінних овець, що стосуються характеристки овець породи прекос провідних заводських ліній).

3. Помітун І.А. Значення показників оброслості в селекції овець харківського внутрішньопородного типу породи прекос/ Державна книга племінних овець породи прекос // І.А. Помітун, Н.О. Косова, Н.О. Артюх [і ін.]. - К.: ППНВ, 2004. - Т.2. - С. 14-17. (Викладені матеріали власних досліджень у науковій статті до Державної книги племінних овець, що стосуються зв'язку оброслості голови, спини та черева овець рунною вовною з продуктивністю).

4. Помітун І.А. Порода прекос // Вівчарство України за ред. В.П.Бурката // І.А.Помітун . - К.: Аграрна наука, 2006. - С. 216-246. (Дисертантом особисто викладено матеріали розділу книги, які стосуються овець породи прекос)

5. Помітун І.А. Порода полварс // Вівчарство України за ред.. В.П. Бурката // І.А. Помітун . - К.: Аграрна наука, 2006. - С. 246-252. (Дисертантом особисто підготовлено частину матеріалів книги, що стосуються продуктивності та відтворювальної здатності овець породи полварс)

6 Методологічні аспекти збереження генофонду сільськогосподарських тварин /[Зубець М.В., Буркат В.П., Мельник Ю.Ф. і ін.] ; під наук. ред. І.В. Гузєва. - К.: Аграрна наука, 2007. - 120с. (Дисертантом дано обґрунтування раціональних розмірів маточного поголів'я овець та співвідношення плідників і маток у генофондових стадах.)

7. Помітун І.А. Молочна продуктивність вівцематок харківського внутрішньопородного типу породи прекос та її вплив на інтенсивність росту молодняку / Державна книга племінних овець породи прекос // І.А. Помітун, Н.О. Косова, Л.П. Паньків [і ін.]. - К.: -Арістей, 2009. - Т.3. - С. 12-14.

(Особисто автором встановлено вплив хімічного складу молока маток на інтенсивність росту молодняка, здійснено визначення параметрів молочної продуктивності та хімічного складу молока маток різного віку)

Статті у періодичних виданнях.

1. Ткачева Н.Н. Эффективность различных уровней выращивания ярок / Н.Н. Ткачева, И.А. Помитун, И.А. Мирошник [и др.]// Зоотехния. - 1989. - №8. - С. 12-14. (Дана оцінка ефективності вирощування помісних ярок).

2. Ткачова Н.Н. Влияние различных кормовых условий на продуктивность чистопородних и помесных овец / Н.Н. Ткачева, И.А. Помитун // Науч.- техн. бюллетень НИИЖ ЛиП УССР. - Харьков, 1988. - №50. - С. 13-18. (Дисертантом вивчено вплив різних рівнів годівлі на формування живої маси та настриг вовни в чистопородних і помісних ярок).

3. Научное обеспечение овцеводства Лесостепи и Полесья УССР / И.А. Светличный, И.А. Мирошник, Н.Н. Ткачева [и др.]// Науч.- техн. бюллетень НИИЖ ЛиП УССР. - Харьков, 1989. - №52. - С. 75-78 (Дисертантом наведено характеристику овець провідних ліній племзаводів, висвітлено перспективи схрещування з австралійськими породами та перші результати адаптації овець породи полварс).

4. Мирошник И.А. Интенсивное выращивание и использование ремонтных ярок / И.А. Мирошник, Н.Н. Ткачева, И.А. Помитун // Науч.- техн. бюллетень НИИЖ ЛиП УССР. - Харьков, 1990. - №54. - С. 63-67).(Дисертантом вивчено вплив різних рівнів годівлі на продуктивність чистопородних і помісних ярок).

5. Помитун И.А. Селекционно-практические аспекты улучшения шерстной продуктивности прекосов / И.А. Помитун, В.В. Сербин, И.А. Светличный// Науч.- техн. бюллетень НИИЖ ЛиП УССР. - Харьков, 1991.-№59.- С. 37-41. (Дисертантом особисто організовано дослід з випробування баранів-плідників різних генотипів в умовах товарного господарства, оцінено одержаних нащадків, виконано аналіз результатів).

6. Помитун И.А Методика оценки степени пожелтения шерсти у овец / И.А. Помитун И.А. Светличный, В.В. Сербин // Науч. техн. бюл. Института животноводства УААН. - Харьков, 1992. - Ч.1. - С. 92-95.(Дисертантом особисто розроблено метод оцінки пожовтіння вовни, досліджено зразки вовни тонкорунних ярок різних генотипів, узагальнено результати)

7. Помітун І.А. Селекція м'ясо-вовнових тонкорунних овець по інтенсивності росту // І.А. Помітун // Зб. наук. праць Інституту тваринництва УААН. - Харків. - 1995. - Вип.38. -С. 131-135.

8. Помитун І. Харківський внутрішньопородний тип овець у породі прекос / Іван Помитун, Надія Косова, Володимир Сербін // Тваринництво України. - 1996. - №10. - С. 18-19. (Дисертантом розкриті матеріали, що характризують продуктивність тварин та селекційну структуру нового типу овець)

9. Помітун І.А. Інтенсифікація виробництва продукції вівчарства в Лісостеповій та Поліській зонах України / І.А. Помітун, І.О. Світличний, С.І. Сухарьков [та інш.] // Вівчарство.: міжвід. темат. наук. зб. - К.: Аграрна наука, 1998. - Вип. 29. - С. 122-130. ( Дисетратном виконано оцінку і формування селекційного ядра та нових ліній в породі прекос, оцінку випливу добору ярок за живою масою у віці 4 міс. на їх подальшу продуктивність та відтворювальну здатність, оцінку ступеню пожовтіння вовни в овець)

10. Помитун И.А. Использование селекционных достижений для формирования конкурентоспособного тонкорунного мясо-шерстного овцевовдства / И.А. Помитун // Вівчарство.: міжвід. темат. наук. зб. - К.: Аграрна наука, 1998. - Вип. 30. - С. 39-42.

11. Сухарьков С.И. Гомеостаз баранов разных пород / С.И. Сухарьков , И.А. Помитун // Зоотехния. - 1998. - №3. - С. 7-9. (Диссертантом проведено дослід з оцінки баранів-плідників харківського внутрішньопородного типу породи прекос за якістю потомків, одержано експериментальні дані, виконано їх оцінку, зроблено висновки)

12. Помітун І.А. Особливості структури та її сталість у стаді овець при застосуванні схрещування / І.А. Помітун // Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва УААН. - 1998. - №74. - С. 40-42.

13. Помітун І.А. Використання маркерних ознак в селекції овець / І.А. Помітун // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб.наук. праць. Вип. 5(29) Ч.1. Сільськогосподарські науки . - Харків, ХДЗВА. - 1999. - С. 52-54.