Екологічні та економічні засади зонування земель як передумова сталого розвитку землекористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 332.33:332.5;502.33

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОЛОГІЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ЗОНУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Ісаченко Наталія Василівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету МіністрівУкраїни

Науковий керівник

кандидат економічних наук, доцент Лоїк Григорій Карлович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри земельного кадастру

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Гуцуляк Григорій Дмитрович, Інститут агроекології НААН України, головний науковий співробітник

кандидат економічних наук, Мартин Андрій Геннадійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, докторант

Захист відбудеться 18 травня 2010 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.17 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, кім. 28

Автореферат розісланий «15» квітня 2010р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої радиЛ.В. Паламарчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

земля зонування таксономічний виділення

Актуальність теми. Унікальне значення земельних ресурсів у життєзабезпеченні суспільства визначається в їх ефективному управлінні, особливо коли відбувається інтенсивний процес становлення земельних відносин нового типу.

Розвиток різних форм власності на землю, поява приватної земельної власності та формування ринкової економіки, в тому числі ринкових земельних відносин обумовлюють необхідність удосконалення управління земельними ресурсами на основі зонування земель, сутність якого полягає в диференційованому їх використанні залежно від природно-кліматичних умов та ґрунтового покриву. Принцип зонування земель визначений Земельним кодексом України (стаття 180 «Зонування земель»), де вказується, що зонування земель здійснюється у межах населених пунктів та встановлюються вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон відповідно до місцевих правил забудови.

Щодо земель за межами населених пунктів, то проблеми їх зонування в Україні досі не вирішені, відсутнє спільне розуміння принципу зонування земель. Хоч у багатьох країнах світу зонування земель та визначення на цій підставі їх довгострокового використання з урахуванням комплексу екологічних, економічних, соціальних, історичних та інших чинників вже тривалий час широко використовується в практиці управління розвитком територій і дає позитивні результати. Очевидно, що даний напрям прийнятний і для умов України.

Питанням зонування земель в Україні присвячені наукові праці наших вчених О.В. Берладіна, С.Ю. Булигіна, Г. Д. Гуцуляка, Ю.Л. Грубрина, Д.С. Добряка, О.С. Дорош, C.І. Іщука, О.П. Канаша, В.М. Кривова, І.П. Купріянчик, Г.К. Лоїка, А.Г. Мартина, С.О. Осипчука, Л.М. Перовича, А.М. Третяка М.А., Хвесика та ін. Із зарубіжних вчених вагомий внесок у розвиток питань територіального планування і зонування земель зробили Г. Гаттербауер, Ф. Грайф, Е. Гайсе, В. Зехер та ін.

Проте, багато аспектів досліджуваних питань не вивчені достатньо як в методичному, так і практичному відношенні, зокрема, підходи, принципи, класифікаційні ознаки та особливості зонування земель і механізми впровадження цієї системи. Ряд з них є дискусійними і потребують подальших наукових досліджень та обґрунтувань. Все це і зумовило вибір теми дисертаційної роботи та її основних завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри земельного кадастру Національного університету біоресурсів і природокористування України «Розробити наукові засади та методику визначення втрат при використанні деградованих та малопродуктивних земель у сільському господарстві» (номер державної реєстрації -0107U002464), в межах якої здобувачем обґрунтовано критерії і розміри таких втрат.

Окремі положення дисертації використані в науково-дослідній розробці Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»: «Розробити експериментальну схему землеустрою із техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель (на прикладі сільської ради)» (номер державної реєстрації - 0106U010702), де здобувачем запропоновані складові еколого-економічної моделі зонування земель на місцевому рівні на засадах сталого розвитку землекористування.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні еколого-економічних засад зонування земель шляхом їх диференційованого використання та подальшого підвищення ефективності землекористування в ринкових умовах.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі передбачено вирішення таких завдань:

- проаналізувати теоретико-методологічні засади та методичні підходи щодо існуючого зонування (районування) земель в системі природничої документації;

- обґрунтувати принципи зонування земель шляхом їх диференційованого використання при ринкових земельних відносинах;

- розробити систему таксономічних одиниць для здійснення зонування земель та класифікаційні ознаки щодо їх виділення;

- запропонувати структуру та зміст проектної документації, в якій обґрунтовується зонування земель для формування екологобезпечного землекористування ;

- обґрунтувати зонування земель на місцевому та регіональному рівнях у досліджуваному регіоні;

- розробити методичні підходи до оцінки еколого-економічної ефективності зонування земель (на місцевому та регіональному рівнях).

Об'єкт дослідження - процес удосконалення теоретико-методологічних засад зонування земель як важливого чинника управління землекористуванням на основі диференційованого використання земельних ресурсів у ринкових умовах на регіональному та місцевому рівнях. Для апробації результатів дослідження вибрано сільськогосподарське землекористування Київської області, з досить суттєвими відмінностями в природних умовах, ґрунтовому покриві та розвиткові деградаційних процесів земельних ресурсів.

Предмет дослідження - сукупність теоретико-методологічних основ і методичних підходів та практичних напрямків зонування земель на регіональному та місцевому рівнях у ринкових умовах.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії та економіки природокористування, а також наукові праці провідних українських і зарубіжних вчених з проблем зонування земель та територіального планування.

Дисертація базується на науковій, статистично-обліковій та управлінсько-аналітичній інформації про стан та використання земель і розвиток земельних відносин у Київській області.

Для реалізації поставлених завдань використовувалися такі методи: системний аналіз - при формуванні теоретико-методологічних засад зонування земель в ринкових умовах; абстрактно-логічний та причинно-наслідкових зв'язків - для уточнення сутності основних понять, визначень і категорій сфери сільськогосподарського землекористування; метод аналогій та порівнянь - для порівняння різноманітних явищ, процесів, тенденцій щодо їх впливу на використання і підвищення економічної ефективності землекористування; економіко-статистичний та експериментальний, метод економічного аналізу, розрахунково-аналітичний, монографічний, експериментального проектування (при розробці схеми зонування територій сільських рад і Київської області).

При проведенні досліджень використовувалися законодавчі та нормативно-правові акти, програмні документи державних органів влади, методичні та статистичні матеріали Державного комітету України із земельних ресурсів і Державного комітету статистики України, Головного Управління Держкомзему із земельних ресурсів у Київській області, Київського обласного управління статистики, експериментальних та проектних матеріалів, ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», спеціальні наукові видання, матеріали конференцій, семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів Найважливіші результати дисертаційного дослідження, які характеризуються науковою новизною, полягають у такому:

вперше:

- розроблено науково-методичні підходи, принципи і систему ієрархічних таксонів для здійснення зонування земель, які полягають у диференціації використання земельних ресурсів залежно від природно-кліматичних умов та ґрунтового покриву;

- визначено структуру і зміст проектної документації із землеустрою, в якій обґрунтовується зонування земель на регіональному та місцевому рівнях;

- розроблено еколого-економічну модель зонування земель на регіональному та місцевому рівнях, в основу якої покладено відповідні таксономічні одиниці, що забезпечують екологобезпечне та економічно ефективне землекористування;

поглиблено:

- сутність сталого розвитку сільськогосподарського землекористування, яке базується на формуванні екологічно стійких агроландшафтів;

- еколого-економічну оцінку зонування земель на регіональному та місцевому рівнях, в основу якої покладено узгодження відповідних екологічних та економічних критеріїв щодо екологобезпечного й економічно ефективного землекористування;

отримали подальший розвиток:

- нормативи оптимального співвідношення земельних угідь для природно-сільськогосподарських зон і провінцій України, які базуються на відповідних територіальних регламентах.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання одержаних результатів при виробленні конкретних пропозицій з організації і вдосконалення системи управління використанням і охороною земельних ресурсів на регіональному і місцевому рівнях. Результати досліджень використані ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (довідка № 160/04 від 12 лютого 2010 року), а також у навчальному процесі кафедр управління земельними ресурсами та земельного кадастру ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України (довідка № 51 від 28 грудня 2009 року).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто здобувачу і є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв'язано важливе наукове завдання - обґрунтовано еколого-економічні засади зонування земель шляхом їх диференційованого використання та подальшого підвищення ефективності економіки землекористування в ринкових умовах на місцевому та регіональному рівнях.

Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток економіки природокористування і охорони навколишнього середовища. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які одержані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались та обговорювались на наукових конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Стан та перспектива розвитку юридичної науки та освіти» (присвячена 5-річчю створення юридичного факультету НАУ 17-18 листопада 2006 року); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Екологізація сталого розвитку агросфери і ноосферна перспектива інформаційного суспільства» (м. Харків, 3-5 жовтня 2007 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління використанням та охороною земельних ресурсів на засадах сталого землекористування та євроінтеграційних процесів України» (м. Київ, 30-31 жовтня 2008 року); Конференції науково-педагогічних працівників, наукових співробітників та аспірантів ННІ земельних ресурсів та правознавства «Проблемні питання землевпорядкування кадастру та правового регулювання майнових і земельних відносин» в рамках фестивалю науки (м. Київ, 14-15 травня 2009 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми агарного і природоресурсного права» (м. Київ, 30-31 жовтня 2009 року); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Екологізація сталого розвитку агросфери і ноосферна перспектива інформаційного суспільства» (м. Харків, 1-2 жовтня 2009 року); засіданнях кафедр управління земельними ресурсами і земельного кадастру ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 9 наукових працях, опублікованих у наукових фахових виданнях, з них 8 одноосібних.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації становить 204 сторінки комп'ютерного тексту, містить 15 таблиць, 6 рисунків та 3 формули. Повний обсяг дисертації 207 сторінок, до нього входить 3 додатки на 3 сторінках, які містять розрахунково-аналітичний матеріал. Список використаних джерел включає 169 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади диференційованого землекористування» досліджено еколого-економічну сутність диференційованого використання земельних ресурсів, визначено історичні передумови поділу земельного фонду на категорії за основним цільовим призначенням, проведено аналіз земельної реформи, як провідного чинника удосконалення системи управління землекористуванням і подано комплексну оцінку земельних ресурсів за придатністю до використання.

На основі аналізу наукової літератури показано, що раціональне використання земельних ресурсів ґрунтується на їх диференційованому (роздільному) використанні, зумовлюючи необхідність зонування земель, тобто поділу їх на ареали різного порядку зі встановленими допустимими видами використання та певними обмеженнями. Для природничих наук характерний особливий вид систематизації, метою якого є поділ території на рівнозначні або ієрархічно залежні територіальні одиниці для одержання нового знання як про об'єкт дослідження, так і системи пізнання. Цей прийом прийнято називати районуванням, зонуванням, ареалюванням, або його можна поєднати під однією назвою - таксонування території.

Показано, що оціночне зонування з погляду логіки є типологічним і поділяється на порівняльне та кількісне. Порівняльне зонування може найчастіше застосовуватися при здійсненні зонування земель на загальнодержавному рівні, кількісне - на регіональному і місцевому рівнях. Вказано, що для здійснення відповідного поділу земель (зонування) необхідно застосувати принципи та критерії (ознаки). Принципи й ознаки (критерії) - це різні поняття. Принципи - це ті логічні правила, найважливіші положення, яких мають дотримуватися при здійсненні будь-якого зонування. Під ознаками (критеріями) зонування розуміють ті обґрунтовані ознаки, на основі яких поділяють територіальні одиниці та їх класифікують (типізують).

На основі узагальнення методичних положень різнорідних видів природничого зонування запропоновано такі основні принципи зонування земель:

- необхідність врахування ландшафтної структури території та якісної характеристики земель;

- ознаки, за якими розподіляють землі (класифікують територіальні одиниці), повинні забезпечувати потрапляння кожної територіальної одиниці в одну із виділених категорій, що виділяють;

- класифікаційна ознака може змінюватися від одного ступеня зонування до іншого;

- врахування існуючої забудови, транспортної та інженерної інфраструктури, а також особливих елементів планування в межах структури населеного пункту, забезпечення їхньої реконструкції та розвитку на основі раціонального природокористування і ресурсозберігання.

Обґрунтовано, що встановлення класифікаційних ознак зонування має вирішальне значення. Правильний вибір (підбір) тих чи інших ознак визначає зміст і глибину зонування земель, розподіл земель за категоріями, їх придатність у використанні в галузях економіки, придатність ґрунтів сільськогосподарських угідь для вирощування відповідних культур, склад ландшафтних комплексів та земельних угідь, потребу в тих чи інших земельних угіддях, правовий статус земель. Вказано, що недоліком сучасного поділу земель на категорії за основним цільовим призначенням можна вважати його розімкненість, що допускає відхилення необґрунтованого встановлення цільового призначення земельних ділянок. Це унеможливлює проведення ефективного державного контролю за використанням та охороною земель.

Проведений аналіз теоретико-методологічних та методичних підходів щодо зонування земель стосується переважно земель сільськогосподарського призначення і в першу чергу орнопридатних. Комплексний підхід щодо зонування усього земельного фонду (території) на таксономічні одиниці на основі запропонованих критеріїв і ознак (критеріїв) забезпечує екологічні, економічні та соціальні аспекти землекористування.

Запропоновані типи та види зонування, визначені основні принципи й ознаки, які покладені в основу виділення тих чи інших ареалів, на підставі яких у межах території України пропонується виділити зони від 1-го до 5-го порядків. Для кожної із виділених зон встановлюється правовий, природоохоронний та землевпорядний регламенти, що забезпечують раціональне землекористування та достовірну бонітетну, економічну й грошову оцінку земельних ресурсів. Запропоновано сучасну класифікацію земель за пріоритетністю використання, що дає можливість оцінювати їх екологічну та соціально-економічну значущість при забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів (табл. 1).

У другому розділі «Зонування земель як комплексний метод управління землекористуванням на засадах сталого розвитку» висвітлено методичні підходи до проведення зонування земель на засадах сталого розвитку територій, визначено еколого-економічні та соціальні засади формування сталого розвитку землекористування, досліджено світовий досвід застосування механізмів зонування земель, а також розглянуто природно-сільськогосподарське районування як основу зонування земель сільськогосподарського призначення. Сталий розвиток є багатогранною концепцією, що охоплює екологічні, економічні, соціальні, демографічні та інші аспекти суспільства. Такого розвитку вимагає сучасне і майбутнє покоління. Перебудова системи землекористування в Україні призвела до різкого зниження ефективності сільськогосподарського виробництва, погіршення використання землі як основного засобу виробництва, знизився рівень життя сільських жителів, продовжує погіршуватися екологічна ситуація (знижується родючість ґрунтів, погіршується їх екологічний стан, деградують водні джерела, зростає забруднення атмосферного повітря) тощо.

Розроблено еколого-економічну модель сталого розвитку землекористування для регіонів України на основі підходів, які базуються на класифікації земель за придатністю для використання в різних галузях економіки. Запропонована економічна модель сталого розвитку в землекористуванні відображає оптимальне співвідношення різних груп та категорій земель у розрізі регіонів (табл. 2). Вперше розроблено нормативи оптимального співвідношення земельних угідь для різних природно-сільськогосподарських зон і провінцій України (табл. 3).

Запропоновано основні принципи щодо зонування земель: врахування ландшафтної структури території та якісної характеристики земель; забезпечення екологічних пріоритетів землекористування; сума виділених при зонуванні територіальних одиниць має відповідати площі подільних земель при індивідуальному виді зонування або об'єму класифікованого (подільних) поняття у випадку типологічного зонування; ознаки, за якими проводиться розподіл земель (чи класифікуються територіальні одиниці), мають бути вибрані так, аби кожна точка (територіальна одиниця) попадала тільки в одну із виділених категорій; класифікаційна ознака може змінюватися від одного ступеня зонування до іншого; врахування існуючої забудови, інфраструктури, а також особливих елементів планувальної структури. В основу зонування пропонується покласти такі класифікаційні ознаки, як розподіл земель за категоріями, придатність земель для використання в галузях економіки, придатність ґрунтів сільськогосподарських угідь для вирощування сільськогосподарських культур, склад ландшафтних комплексів та земельних угідь, потреба в тих чи інших земельних угіддях у певному регіоні, правовий статус земель та ін.

При здійсненні зонування земель України пропонується виокремлення такої системи таксономічних одиниць: зони 1-го порядку (групи земель); зони 2-го порядку (типи земель); зони 3-го порядку (підтипи земель); зони 4-го порядку (види угідь); зони 5-го порядку (земельні ділянки). Всі землі в межах території України на найвищому ієрархічному рівні мають бути розділені на три зони 1-го порядку (групи земель), які визначають існування основних функціональних типів сучасного навколишнього природного середовища: агроландшафтну (сільськогосподарську), середовище стабілізуючу (екологічну) і призначену для забудови та розташування об'єктів галузей економіки - сельбищну (забудовну) або ж урбаністичну. Класифікаційні ознаки зонування - розподіл земель за категоріями (табл. 4) .

Зонування земель потрібно здійснювати з різним рівнем деталізації, тобто проводити на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, з відмінностями у завданнях та механізмах практичного застосування. Конкретні варіанти зонування земель залежать від багатьох факторів: існуючої системи землекористування, природної структури ландшафтів, історичної спадщини, соціальних потреб тощо.

У третьому розділі «Зонування земель в умовах ринкових земельних відносин» описано еколого-економічну модель зонування земель на місцевому та регіональному рівнях (в умовах Київської області), розроблено пропозиції щодо землевпорядного забезпечення зонування земель, визначено еколого-економічний ефект від проведення зонування земель.

Відповідно до запропонованих класифікаційних ознак проведено геоінформаційне моделювання зонування земель на регіональному рівні на прикладі території Київської області з виділенням зон 1-го порядку (урбаністичної, середовищестабілізуючої та агроландшафтної). Складено відповідну схему зонування, що може бути основою для проведення зонування нижчих порядків (рис.1). На основі аналізу природних та соціально-економічних умов території розроблено еколого-економічну модель (схему) зонування земель на місцевому рівні на прикладі території Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області, що може розглядатися як основа для формування сталого землекористування на місцевому рівні (рис. 2).

У межах агроландшафтної зони 1-го порядку, площа якої становить 1030,03 га, виділено зони 2-го порядку - сільськогосподарського та виробничо-господарського використання, а у межах сільськогосподарської зони 2-го порядку, виходячи з придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, виділено такі зони 3-го порядку: польову, ґрунтозахисну, садівничу, сіножатно-пасовищну та змішану. У межах середовищестабілізуючої зони 1-го порядку, площа якої становить 186,5 га, виділено дві зони 2-го порядку: лісогосподарську, яка в свою чергу включає такі зони 3-го порядку: виробничу (виробництво деревини), захисну (у природоохоронних та біологічних цілях) та водогосподарську, яка включає такі зони 3-го порядку: виробничу (виробництво риби); захисну (захисну природоохоронну і у біологічних цілях), історико-культурну, яка включає археологічну зону 3-го порядку. У межах сельбищної зони 1-го порядку, площа якої становить 94,96 га, виділено такі зони 2-го порядку: житлову, виробничу, комунальну, інженерної та транспортної інфраструктури і спеціального призначення.

Обґрунтовано, що зонування земель доцільно здійснювати на основі спеціальної проектної документації - проекту землеустрою щодо зонування земель, який має містити сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування розподілу земель за категоріями і типами землекористування. Запропоновано типову структуру проекту землеустрою щодо зонування земель, який має включати: пояснювальну записку, завдання на розробку проекту землеустрою щодо зонування земель, картографічні матеріали (у тому числі план зонування земель), землевпорядні та містобудівні регламенти, матеріали погодження і затвердження проекту землеустрою щодо зонування земель.

Обґрунтовано поняття «землевпорядний регламент» як сукупність затверджених текстових матеріалів у складі проекту землеустрою щодо зонування земель, якими встановлюються види і параметри дозволеного використання земель та їх охорони (режим землекористування), а також допустимі їх зміни в межах відповідного типу землекористування. При оцінці ефективності тієї чи іншої системи зонування земель пропонується застосовувати чотири основні критерії: функціональний, екологічний, економічний, соціальний (за навантаженням інтересів різних груп людей). Два останні критерії на практиці не завжди вдається чітко розділити. Тому вони об'єднуються в єдиний соціально-економічний критерій.

Безпосередньо, економічний ефект від проведення зонування земель, на нашу думку, може оцінюватися у двох розрізах: по-перше, ефект зонування як управлінського рішення щодо встановлення тих або інших таксонів зонування, які передбачають відповідні режими використання земель, може бути визначений через порівняння показників грошової оцінки земель до та після проведення зонування; по-друге, визначення ефекту від проведення зонування також може розглядатися у контексті спрощення процедури управління (адміністрування) землекористуванням у частині встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок, а отже - створення передумов для фактичного досягнення більш оптимального землекористування у більш короткі терміни. Економічну ефективність зонування доцільно визначати через співвідношення економічного ефекту, досягнутого внаслідок проведення зонування, із затратами, що мають бути понесені на його здійснення (розроблення відповідної землевпорядної документації).

Доведено, що соціально-економічна ефективність зонування земель полягає у вдосконаленні процедур управління землекористування, а саме: скорочення втричі кількості адміністративних та інших органів, що беруть участь в погодженні проектної документації; скорочення з 2-3 років до 1 року строків підготовки дозвільної документації - стадії, що передує початку інвестиційного освоєння земельних ділянок; зниження у два рази розміру офіційно встановлених виплат, які інвестор (забудовник) має надати адміністративним та іншим органам на весь період реалізації інвестиційного проекту. Здійснено оцінку ефективності зонування земель на місцевому рівні на прикладі території Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області. Додатковий середньорічний економічний ефект від проведення зонування земель оцінено у 2958,78 тис. грн (2,28 тис. грн/га). Окупність затрат на розроблення документації із землеустрою щодо проведення зонування земель в умовах Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської оцінена у 54,2 гривень щорічно на гривню затрат.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі викладено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо розробки й обґрунтування теоретичних, методичних засад зонування земель, як передумови сталого розвитку землекористування. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Встановлено, що одним із основоположних підходів щодо використання земель є їх диференційоване (роздільне) використання, що реалізується через розподіл земель за основним цільовим призначенням на категорії та запровадження зонування земель.

2. Під цільовим призначенням конкретної земельної ділянки пропонується розуміти встановлену компетентним органом межу та спосіб її експлуатації (використання) з конкретною метою відповідно до затверджених планів розвитку певної території та зонування земель, а також правового режиму відповідної категорії земель.

3. Запропоновано авторську класифікацію земель за пріоритетністю використання, в якій, на відміну від існуючих, на перше місце поставлені не землі сільськогосподарського використання, а інші види земель, що мають в сучасних умовах вищу екологічну та соціально-економічну цінність (зокрема, землі оздоровчого, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення тощо).

4. Зонування земель (зонінг) є способом забезпечення використання земель для різних суспільних потреб, при якому цільове призначення встановлюється не для однієї земельної ділянки, а для групи суміжних ділянок, що утворюють функціональну зону. Власник земельної ділянки має право вибору її цільового використання в рамках переліку видів цільового використання земель, встановлених для конкретної функціональної зони.

5. Доведено, що вирішення проблеми оптимізації землекористування полягає в удосконаленні еколого-економічних критеріїв і методологічних підходів до встановлення цільового використання земель та визначенні на їх основі оптимізованої структури земельних угідь, в тому числі із застосуванням механізмів зонування земель.

6. Показано, що концепція сталого розвитку є багатогранною, охоплюючи екологічні, економічні, соціальні, демографічні та інші аспекти суспільства. Такий розвиток відповідає потребам сучасних поколінь і не позбавляє можливості майбутніх поколінь отримати в користування незруйнований ресурсний потенціал і відповідне йому екологічно стабільне навколишнє середовище.

7. Обґрунтовано нормативи оптимального співвідношення земельних угідь для різних природно-сільськогосподарських зон і провінцій України, що можуть розглядатися як наукова основа для розробки документації із землеустрою щодо охорони земель на загальнодержавному та регіональному рівнях.

8. Розроблено ряд принципів зонування земель: врахування ландшафтної структури території та якісної характеристики земель; забезпечення екологічних пріоритетів землекористування; площа виділених при зонуванні територіальних одиниць має відповідати загальній площі земель, виокремлених при індивідуальному зонуванні або загальному обсягу у випадку типологічного зонування; ознаки, за якими проводиться розподіл земель (чи класифікуються територіальні одиниці), мають бути вибрані так, щоб кожна територіальна одиниця попадала тільки в одну із виділених категорій; класифікаційна ознака може змінюватися від одного рівня зонування до іншого; врахування існуючої забудови, інфраструктури, а також особливих елементів планувальної структури.

9. В основу зонування мають бути покладені такі класифікаційні ознаки: розподіл земель за категоріями, придатність земель для використання в галузях економіки, придатність ґрунтів сільськогосподарських угідь для вирощування сільськогосподарських культур, будова ландшафтних комплексів та структура земельних угідь, потреба в тих чи інших земельних угіддях у певному регіоні, правовий статус земель.

10. При здійсненні зонування земель України пропонується виокремлення такої системи таксономічних одиниць: зони 1-го порядку (групи земель); зони 2-го порядку (типи земель); зони 3-го порядку (підтипи земель); зони 4-го порядку (види угідь); зони 5-го порядку (земельні ділянки). Процедуру зонування земель потрібно здійснювати з різною деталізацією, тобто проводити на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, з відмінностями у завданнях та механізмах практичного застосування. Конкретні варіанти зонування земель залежать від багатьох факторів: існуючої системи землекористування, природної структури ландшафтів, історичної спадщини, соціальних цілей тощо.

11. Відповідно до запропонованих класифікаційних ознак створено геоінформаційну модель зонування земель регіонального рівня на прикладі території Київської області з виділенням зон 1-го порядку (урбаністичної, середовищестабілізуючої та агроландшафтної). Складено відповідну схему зонування, що може бути основою для проведення зонування нижчих порядків.

12. На основі аналізу природних та соціально-економічних умов території розроблено еколого-економічну модель (схему) зонування земель на місцевому рівні на прикладі території Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області, що може розглядатися як основа для формування сталого землекористування на місцевому рівні.

13. Зонування земель доцільно здійснювати на основі спеціальної проектної документації - проекту землеустрою щодо зонування земель, який має містити сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування розподілу земель за категоріями і типами землекористування. Запропоновано типову структуру проекту землеустрою щодо зонування земель.

14. Оцінка ефективності тієї чи іншої системи зонування земель базується на чотирьох основних критеріях: функціональному, екологічному, економічному і соціальному. Два останні критерії на практиці не завжди вдається чітко розділити. В такому разі вони можуть об'єднуватися в єдиний соціально-економічний критерій.

15. Додатковий середньорічний економічний ефект від зонування земель на місцевому рівні в умовах території Дібрівської сільської ради Васильківського району Київської області оцінено у 2958,78 тис. грн. (2,28 тис. грн./га). Окупність затрат на розроблення документації із землеустрою щодо проведення зонування земель в умовах Дібрівської сільської ради оцінена у 54,2 гривень щорічно на гривню затрат.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статті у фахових виданнях

1. Ісаченко Н.В. Еколого-економічні особливості використання земельних та інших природних ресурсів у прикордонній смузі Чернігівської області / Н.В.Ісаченко // Землеустрій і кадастр. - 2007. - № 3. - С. 57-61.

2. Ісаченко Н.В. Деякі аспекти розвитку ринку земель малих міст України (на прикладі міст Новгород-Сіверського Полісся) / Н.В. Ісаченко // Вісник Львівського державного аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр. -2007. - № 10. - С. 235-239.

3. Ісаченко Н.В. Інвестиційна привабливість міських земель Чернігівщини в ринкових умовах / Н.В. Ісаченко // Землеустрій і кадастр. - 2008. - № 2. - С. 80-85.

4. Ісаченко Н.В. Прогнозування ринку земель у територіальному розвиткові малих міст Чернігівщини / Н.В. Ісаченко // Науковий вісник НАУ. - 2008. - Вип.128. - С. 187-190.

5. Ісаченко Н.В. Проблеми пріоритетності земель при забезпеченні їх раціонального використання / Н.В. Ісаченко // Землеустрій і кадастр. - 2009. -№ 3. - С. 63-68.

6. Осипчук С.Ю. Теоретико-методологічні підходи до зонування земель України / С.Ю. Осипчук, Н.В. Ісаченко // Землеустрій і кадастр. - 2009. - № 4. - С. 56-61. (здобувачем розроблено систему таксономічних одиниць зонування).

Тези та інші публікації

1. Ісаченко Н.В. Актуальність проблеми міського землекористування / Н.В.Ісаченко // Екологізація сталого розвитку агросфери і ноосферна перспектива інформаційного суспільства: міжнар. наук. конф., 3-5 жовт., 2007 р.: тези доп. - Х., 2007. - С.180.

2. Ісаченко Н.В. Проблеми зонування земель України / Н.В. Ісаченко // Екологізація сталого розвитку агросфери і ноосферна перспектива інформаційного суспільства: міжнар. наук. конф., 1-2 жовт., 2009 р.: тези доп. - Х., 2009. - С.153.

3. Ісаченко Н.В. Правові передумови поділу земельного фонду на категорії за цільовим призначенням / Н.В. Ісаченко // Сучасні проблеми агарного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф., 30-31 жовт., 2009 р.: тези доп. - К., 2009. - С.160.

АНОТАЦІЇ

Ісаченко Н.В. Екологічні та економічні засади зонування земель як передумова сталого розвитку землекористування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2010.

У дисертації досліджено теоретико-методологічні засади диференційованого землекористування. Обґрунтовано еколого-економічну сутність диференційованого використання земельних ресурсів. Визначено історичні передумови поділу земельного фонду на категорії за основним цільовим призначенням. Розглянуто земельну реформу як провідний чинник удосконалення системи управління землекористуванням. Подано комплексну оцінку земельних ресурсів за придатністю до використання.

Досліджено зонування земель як комплексний метод управління землекористуванням на засадах сталого розвитку. Запропоновано методичні підходи до проведення зонування земель на засадах сталого розвитку територій. Визначено еколого-економічні та соціальні засади формування сталого розвитку землекористування. Проаналізовано світовий досвід застосування механізмів зонування земель. Розглянуто природно-сільськогосподарське районування як основу зонування земель сільськогосподарського призначення.

Запропоновано підходи до зонування земель в умовах ринкових земельних відносин. Розроблено еколого-економічну модель зонування земель на місцевому та регіональному рівнях (в умовах Київської області). Розроблено пропозиції щодо землевпорядного забезпечення зонування земель. Встановлено еколого-економічний ефект від проведення зонування земель.

Ключові слова: зонування, стале землекористування, використання земель, цільове призначення земель, придатність земель.

Исаченко Н.В. Экологические и экономические принципы зонирования земель как предпосылка устойчивого развития землепользования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2010.

В диссертации исследованы теоретико-методологические основы дифференцированного землепользования, обоснована эколого-экономическая сущность дифференцированного использования земельных ресурсов, определены исторические предпосылки разделения земельного фонда на категории по основному целевому назначению. Рассмотрена земельная реформа как ведущий фактор совершенствования системы управления землепользованием. Представлена комплексная оценка земельных ресурсов по пригодности к использованию.

Исследовано зонирование земель как комплексный метод управления землепользованием на принципах устойчивого развития. Предложены методические подходы к проведению зонирования земель на принципах устойчивого развития территорий. Определены эколого-экономические и социальные основы формирования устойчивого развития землепользования. Проанализирован мировой опыт применения механизмов зонирования земель. Рассмотрено природно-сельскохозяйственное районирование как основа зонирования земель сельскохозяйственного назначения.

Показано, что зонирование земель (зонинг) является способом обеспечения использования земель для различных общественных нужд, при котором целевое назначение устанавливается не для одного земельного участка, а для группы смежных участков, образующих функциональную зону. Собственник земельного участка имеет право выбора целевого использования в рамках перечня видов целевого использования земель, установленных для конкретной функциональной зоны.

Предложены подходы к зонированию земель в условиях рыночных земельных отношений. Разработаны эколого-экономические модели зонирования земель на местном и региональном уровнях (в условиях Киевской области). Разработаны предложения по землеустроительному обеспечению зонирования земель. Установлен эколого-экономический эффект от проведения зонирования земель.

Показано, что оценка эффективности той или иной системы зонирования земель базируется на четырех основных критериях: функциональном, экологическом, экономическом и социальном. Два последних критерия на практике не всегда удается четко разделить. В таком случае они могут объединяться в единый социально-экономический критерий.

Дополнительный среднегодовой экономический эффект от зонирования земель на местном уровне в условиях территории Дибровского сельского совета Васильковского района Киевской области от проведения зонирования земель оценен в 2958,78 тыс. гривен. Окупаемость затрат на разработку документации по землеустройству относительно проведения зонирования земель в условиях Дибровского сельского совета Васильковского района Киевской оценена в 54,2 гривен ежегодно на гривну затрат.

Ключевые слова: зонирование, устойчивое землепользование, использование земель, целевое назначение земель, пригодность земель.

Isachenko N.V. Environmental and Economic Principles of Land Zoning as a Precondition for Sustainable Land Use. - Manuscript.

Thesis for degree of candidate of economic sciences, specialty 08.00.06 - economics of nature management and preservation of the environment. - National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2010.

In the thesis the theoretical and methodological principles of differentiated land use are explored. The ecological and economic essence of differentiated land use are substantiated. It's determined historical conditions to partition the land fund category for the main purpose. Land reform as a major factor in improving the management of land use is considered. Comprehensive assessment of land for suitability for use is filed.

Zoning of land as an integrated method of land based on sustainable development is investigated. A methodical approach to the zoning of land on the principles of sustainable development of territories is given. It's defined ecological and economic and social foundations for sustainable development of land formation. The global experience of the mechanisms of land zoning are analyzed. Considered natural and agricultural zoning as a basis for zoning of agricultural land.

A zoning approach to land in the market land relations is proposed. It's developed ecological-economic model of zoning at the local and regional levels (in the Kiev oblast area). Proposals for land management to ensure zoning are given. Ecological and economic effect of zoning on land is stated.

Key words: zoning, sustainable land use, purpose of land, land suitabilit

Размещено на Allbest.ru