Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК [332.3:631.16](477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ВТРАТ ВІД ДЕГРАДАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ (НА ПРИКЛАДІ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ)

08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Чумаченко Олександр Миколайович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник -кандидат економічних наук, доцент Мартин Андрій Геннадійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, докторант, доцент кафедри землевпорядного проектування

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Ібатуллін Шаміль Ільдусович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, декан економічного факультету

кандидат економічних наук, доцент Леонець Володимир Олександрович, Київський національний університет будівництва і архітектури,доцент кафедри землевпорядкування і кадастру

Захист відбудеться 20 квітня 2010 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.17 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28.

Автореферат розісланий «18» березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Паламарчук

землекористування сільськогосподарський ерозійний ґрунт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах в Україні особливо гостро постають питання збереження, раціонального використання та розширеного відтворення земельних ресурсів як базису сталого розвитку. Відповідно до Конституції України усі землі України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Існуючий дисбаланс між площами певних категорій земельних ресурсів (надмірні площі земель сільськогосподарського призначення, недостатні площі лісів), а також значна кількість суб'єктів, яким передано в управління великі масиви земельних ресурсів, зумовлюють нераціональне, нерівномірне, часто надмірне антропогенне навантаження на землі, погіршення екологічного стану довкілля. Крім того, такі проблеми як невпорядкованість економічно-правових відносин щодо власності на землю, неефективність державного управління земельними ресурсами, недосконалість земельного законодавства, відсутність ринку земель сільськогосподарського призначення, інтенсивний перерозподіл земель, а також загрозливі деградаційні процеси (водна та вітрова ерозія, засолення, заболочення, засмічення, техногенне забруднення ґрунтів тощо) дестабілізують систему землекористування. Згадані проблеми потребують негайного вирішення задля збереження сприятливого екологічного стану довкілля та забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави.

Сучасний етап розвитку сільського господарства України характеризується значним ускладненням екологічного стану земельного фонду: відбувається постійне збільшення площ еродованих сільськогосподарських угідь, які вже займають близько 13 млн га. Площа еродованих орних земель близько 10 млн га або близько 32 % від їхньої загальної площі. Дефляційно небезпечні сільськогосподарські угіддя становлять понад 19 млн га (46,3 % площі). За відсутності ефективної системи протиерозійних заходів щорічні втрати родючого верхнього шару ґрунту від водної та вітрової ерозії сягають 15-20 т/га.

Трансформація земельних відносин, яка відбувається без здійснення адекватних державних заходів щодо охорони земель ще більше загострила проблеми землекористування. Перехідний період до ринкових умов, коли відбувається стихійне створення нових агроформувань без достатнього науково-методичного, організаційного, фінансового забезпечення, характеризується порушенням практично всіх землеохоронних заходів, що реалізовувалися у попередні періоди. В результаті, за час земельної реформи майже вдвічі збільшено посівні площі культур, що посилюють ерозійні процеси, інтенсифікують деградацію земель. Слід зазначити, що і за іншими якісними показниками (засоленість, солонцюватість, перезволоженість тощо) земельний фонд України має сталу тенденцію до погіршення. За таких умов, набуває особливої актуальності розробка методологічних підходів до оцінки економічної ефективності використання деградованих та малопродуктивних земель у сільському господарстві. Потребують деталізації та еколого-економічного обґрунтування напрями боротьби з деградаційними процесами.

Проблемам раціоналізації використання земельних ресурсів та охорони земель в сучасних еколого-економічних умовах присвячені праці багатьох відомих економістів-аграрників: Д.І. Бабміндри, С.Ю. Булигіна, В.В. Горлачука, А.С. Даниленка, Д.С. Добряка, Ш.І. Ібатулліна, О.П. Канаша, В.М. Кривова, А.Г. Мартина, А.М. Третяка, Б.І. Пархуця, І.А. Розумного, В.Ф. Сайка, А.Я. Сохнича В.О. Леонця, В.В. Медведєва, Л.Я. Новаковського, О.М. Онищенка, С.О.Осипчука, М.М. Федорова, М.А. Хвесика, М.К. Шикули, В.В. Юрчишина, П.Т. Саблука, О.Г. Тараріко, А.Г. Тихонова, В.М. Трегобчука та ін. В той же час, існуючі підходи до оптимізації землекористування у сучасних умовах все ще мають дискусійний характер, а проблема подолання проявів деградації сільськогосподарських земель, на сьогодні, не вирішена у повній мірі. Все це вимагає подальшого поглиблення наукових досліджень у сфері оцінки еколого-економічних наслідків деградації земельних ресурсів, а також розроблення методів та способів попередження деградації земель і ґрунтів у контексті забезпечення сталого природокористування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах напряму науково-дослідної роботи кафедри земельного кадастру Національного університету біоресурсів і природокористування України за темою «Розробити наукові засади та методику визначення втрат при використанні деградованих та малопродуктивних земель у сільському господарстві» (номер державної реєстрації 0107U002464), в якій було вперше виконано апробацію розроблених підходів до еколого-економічної оцінки втрат, що завдаються внаслідок деградації земель сільськогосподарського призначення. Результати та наукові положення дисертаційного дослідження використано ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (довідка від 02.10.2009 №1248/04) при виконанні науково-дослідних робіт на тему: «Розробити концепцію системи стандартизації та нормування у сфері охорони земель» (номер державної реєстрації 0108U008089) та «Розробити концепцію єдиної системи нормативно-правових актів у сфері землеустрою» (номер державної реєстрації 0108U009067). Одержані наукові результати також використовуються ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (довідка від 05.10.2009 № 55.1-1801) при розробці нормативних документів щодо визначення показників граничних параметрів деградації земель (номер державної реєстрації 0108U009516).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток науково-методичних підходів до еколого-економічної оцінки втрат від деградації земельних ресурсів у сільськогосподарському землекористуванні.

Для досягнення поставленої мети у роботі було сформульовано і вирішено такі завдання:

- обґрунтувати еколого-економічну сутність деградації земельних ресурсів;

- виявити і систематизувати наслідки трансформації земельних відносин, що впливають на стан сільськогосподарського землекористування;

- розробити науково-обґрунтовані пропозиції щодо еколого-економічного механізму захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів;

- здійснити оцінку економічної ефективності використання деградованих та малопродуктивних земель у сільському господарстві;

- дослідити європейський досвід боротьби з деградацією земель;

- обґрунтувати необхідність застосування районування території за фактичним проявом ерозійних процесів як територіальної основи для реалізації землеохоронних заходів;

- визначити показники комплексної оцінки еколого-економічної ефективності впровадження землеохоронних заходів;

- обґрунтувати обсяги витрат на локалізацію деградації земель в Україні;

- визначити суспільно-економічні наслідки деградації сільськогосподарських земель;

- обґрунтувати величину зниження вартості орних земель, спричинених їх деградацією.

Об'єкт дослідження - процес удосконалення еколого-економічної оцінки втрат від деградації земельних ресурсів сільськогосподарського призначення.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів визначення розмірів шкоди, що завдається деградацією земель у сільському господарстві, а також механізми її мінімізації.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснено на основі діалектичного методу пізнання екологічних та соціально-економічних явищ, системного підходу до аналізу процесу деградації земельних ресурсів.

Вибір методів дослідження виконувався, виходячи з комплексного загальнотеоретичного осмислення об'єктивних природно-економічних процесів формування та розвитку землекористування. При вирішенні поставлених завдань у роботі використовувалися такі методи: монографічний (при опрацюванні наукових публікацій з питань еколого-економічних засад використання та охорони земель, нормативних документів з питань землекористування, статистичних збірників, енциклопедій); історичний (при аналізі застосування методів та інструментів удосконалення землекористування, визначенні динаміки структури землекористування); абстрактно-логічний (при визначенні наукових засад еколого-економічного удосконалення структури земельних угідь території на основі екологічної та економічної оптимізації землекористування, при розробці системи заходів щодо локалізації деградаційних процесів); математичне моделювання, економічний аналіз, визначення відносних величин, середніх величин, індукції та дедукції (при обґрунтуванні системи землеохоронних заходів, при аналізі природно-економічних умов та існуючих проявів деградації земельних ресурсів в розрізі регіонів та розробці наукових пропозицій стосовно еколого-економічних збитків, що завдаються деградацією); групування (при дослідженні чинників, що спричиняють деградацію земельних ресурсів) та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку дослідження теоретичних засад та практичних способів еколого-економічної оцінки втрат, спричинених деградацією земельних ресурсів у сільськогосподарському землекористуванні, а саме:

вперше

- обґрунтовано підходи до оцінки еколого-економічних втрат, що спричинені деградацією земельних ресурсів сільськогосподарського призначення в Україні, які, на відміну від існуючих, базуються на оцінці зниження капіталізованого рентного доходу з орних земель внаслідок їх деградації у ринкових умовах;

- розроблено підходи до оцінки суспільно-економічних втрат внаслідок деградації сільськогосподарських земель, які визначаються через оцінку величини зниження бюджетних надходжень від земельного податку, що обумовлені деградацією земель сільськогосподарського призначення;

удосконалено

- понятійно-термінологічний апарат економіки природокористування шляхом введення поняття «деградація земельних ресурсів», яке інтерпретується як втрата ними характерних властивостей основного засобу виробництва, а саме - здатності виступати засобом праці при виробництві сільськогосподарської продукції внаслідок погіршення якісного стану земель та зниження їх придатності до використання за призначенням;

- теоретико-методологічні засади боротьби з проявами деградації земель із використанням програмно-цільового підходу, які, на відміну від існуючих, базуються на досвіді охорони ґрунтів у Європейському Союзі, урахуванні всієї багатоманітності функцій ґрунтового покриву, їх мінливості і складності, розмаїтті проявів їх деградації, а також врахуванні соціально-економічних аспектів;

набули подальшого розвитку

- методичні підходи до оцінки ринкової вартості земельних ділянок, що зазнали деградації, які базуються на урахуванні зміни рентного доходу внаслідок зниження продуктивності деградованих земель;

- організаційно-економічний механізм локалізації деградаційних процесів, який базується на використанні програмно-цільового підходу до вирішення поставлених проблем.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дисертаційного дослідження: висновки, методики, наукові підходи, теоретичні результати можуть бути використані у процесі еколого-економічного вивчення стану земельних ресурсів, зокрема, при здійсненні моніторингу земель сільськогосподарського призначення, обліку якості земель у складі державного земельного кадастру, розробці наукових рекомендацій щодо оптимізації використання земельних ресурсів, а також для техніко-економічного обґрунтування проектних рішень при розробці документації із землеустрою у сфері охорони земель.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто здобувачеві та є його науковим доробком. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання - еколого-економічної оцінки втрат внаслідок деградації земельних ресурсів сільськогосподарського призначення.

Одержані наукові результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток економіки природокористування і охорони навколишнього середовища.

Із наукових праць здобувача, опублікованих у фахових виданнях, в дисертації використані положення, що одержані автором.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень здобувача пройшли апробацію та одержали позитивну оцінку на міжнародній науково-практичній конференції «Управління використанням та охороною земельних ресурсів на засадах сталого землекористування та євро-інтеграційних процесів України» (м. Київ, 30 - 31 жовтня 2008 р.); на XVI міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Ломоносов» (м. Москва, 13 - 18 квітня 2009 р.), на міжнародній науковій конференції пам'яті академіка Г.І. Швебса (м. Одеса, 3 - 5 травня 2009 р.), на міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, 30 - 31 жовтня 2009 р); на засіданнях кафедри землевпорядного проектування ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 8 наукових працях, опублікованих у наукових фахових виданнях, з них 7 -одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації становить 199 сторінок комп'ютерного тексту, містить 14 таблиць, 35 рисунків та 18 формул. Повний обсяг дисертації - 230 сторінок, до нього входить 4 додатки на 17 сторінках, які містять розрахунково-аналітичний матеріал. Список використаних джерел налічує 158 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Еколого-економічна сутність деградаційних процесів» розкрито сучасний характер прояву деградаційних процесів на сільськогосподарських землях в Україні. Показано змістовні відмінності у поняттях «деградація ґрунтів», «деградація земель» та «деградація земельних ресурсів». Вказано, що чинне законодавство тлумачить поняття «деградація ґрунтів» як погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів, а поняття «деградація земель» - як природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів. Запропоновано доповнити понятійно-термінологічний апарат економіки природокористування поняттям «деградація земельних ресурсів», яке інтерпретується як втрата ними характерних властивостей основного засобу виробництва, а саме - здатності виступати засобом праці при виробництві сільськогосподарської продукції внаслідок погіршення якісного стану земель та зниження їх придатності до використання за призначенням.

Показано, що ерозійні процеси в ґрунтовому покриві є найбільш небезпечним і найбільш розповсюдженим проявом деградації земельних ресурсів. Нині в Україні еродованість сільськогосподарських угідь становить близько 33 %. При цьому відбувається подальше посилення ерозійних процесів, яке супроводжується середньорічним збільшенням площі еродованих земель на 80 тис. га. Значні території зазнають впливу яружної ерозії. Найбільшої інтенсивності ерозійні процеси набули в тих регіонах України, де спостерігається найвища розораність земельного фонду, зокрема, у Кіровоградській області, де розорано близько 72% території, Миколаївській та Запорізькій, де цей показник сягає майже 70 % тощо.

Нині економічною та сільськогосподарською наукою напрацьовано значну кількість різноманітних протиерозійних прийомів та заходів, які при правильному науково-обґрунтованому їх поєднанні можуть створити ефективний протиерозійний каркас території. Показано, що існуючі протиерозійні заходи за спільністю ознак можуть бути об'єднані у такі групи: організаційно-господарські, агромеліоративні, лісомеліоративні, гідромеліоративні. До самостійного класу можна виділити луко- і пасовищемеліоративні заходи, які, по суті, частково співпадають з агромеліоративними заходами, але мають істотні відмінності за об'єктом застосування.

У сучасних умовах майже не впроваджуються заходи щодо раціоналізації землекористування та охорони земель, не розробляються проекти землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозмін на землях сільськогосподарських підприємств. Результатом цього є деградація ґрунтового покриву, яка на окремих територіях досягла критичного стану. Зберігається негативна тенденція щодо подальшого зниження рівня гумусу у ґрунтах України (щорічні втрати органіки у середньому оцінюються у 0,5-0,6 т з 1 га).

Формування за час земельної реформи принципово нових земельних відносин, в основу яких покладено приватну власність на землю, створило передумови для ринкового обороту речових прав на земельні ділянки, зокрема, передачі їх в оренду, у спадок, дарування, міни тощо. Загалом у власності держави перебуває 29,4 млн га (48,7%), у приватній - 30,9 млн га (51,1,8%) і 76,9 тис. га (0,1%) - у колективній.

Найбільш глибокі зміни відбулись у структурі власності на землі сільськогосподарського призначення. Із 41,7 млн га загальної площі сільськогосподарських угідь у державній власності залишилось лише 11 млн га (26,5 %), у приватну власність передано 30,5 млн га (73,4 %), а в колективній залишилося 27,6 тис. га (0,1 %).

У зв'язку із існуванням законодавчих обмежень на ринку земель сільськогосподарського призначення, при використанні цих земель найбільшого розповсюдження набули орендні відносини. Оренда стала найпоширенішим та найменш затратним способом розширення землекористування новостворених підприємств ринкового типу. Найбільш оптимальною з точки зору організації сільськогосподарського виробництва є середньо- (6-10 років) та довгострокова (понад 10 років) оренда, оскільки лише такі терміни дозволяють орендарям здійснювати ефективні інвестиції в довгострокове поліпшення земель та отримувати віддачу на вкладений капітал впродовж довгострокового періоду.

Короткострокова оренда (на 5 і менше років), яка набула в Україні найбільшого поширення (59 % договорів), позбавляє орендарів стимулів до раціонального використання та збереження якості земель. Негативними наслідками цього стає порушення сівозмін, вирощування економічно-вигідних культур, що виснажують ґрунт, занепад галузі тваринництва.

Аналіз ходу земельної реформи в Україні дозволяє зробити висновок, що за два десятиріччя проведено значний обсяг робіт з трансформації власності на землю, передачі більшої частини земельного фонду, особливо сільськогосподарського призначення, у власність громадян, але головної мети земельної реформи - сталого землекористування, досягнути не вдалося, зокрема, не забезпечується високоефективне, екологобезпечне використання земельних ресурсів, а земельні відносини не повною мірою відповідають вимогам ринкової економіки.

Під час проведення роздержавлення земель у колективну власність масово передавалися деградовані та малопродуктивні угіддя, що у подальшому підлягали паюванню і виділялися у складі земельних часток (паїв). Таким чином, проблема оптимізації використання земель сільськогосподарського призначення значно ускладнилася відносинами власності.

В цілому, проведена земельна реформа не дозволила локалізувати деградацію земельних ресурсів, а трансформація земельних відносин, яка відбувається без здійснення адекватних державних заходів щодо охорони земель, ще більше загострила еколого-економічні проблеми землекористування в Україні.

У другому розділі «Еколого-економічні механізми захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів» висвітлено проблеми використання земельних ресурсів України та методичні підходи щодо оцінки вартості заходів по локалізації деградації земельних ресурсів.

Показано, що в Україні обмежено використовується досвід країн Європейського Союзу щодо охорони земель від деградації у розвинених ринкових умовах. Проблему охорони земельних ресурсів слід вирішувати через розроблення системи правових приписів щодо охорони земельних ресурсів. В Європейському Союзі відповідну систему нормативних документів становлять «Тематична стратегія захисту ґрунтів» (Thematic strategy for soil protection) від 22 вересня 2006 р., що спрямована на запобігання забрудненню ґрунтів, збереженню функцій та відновлення деградованих ґрунтів, а також «Підходи до сталого сільського господарства» (Approaches to sustainable agriculture), якими передбачено стратегічний інтегрований підхід до сільського господарства, особливо в контексті реформи «Спільної сільськогосподарської політики» (The common agricultural policy - САР). Передбачено, зокрема, грошові виплати фермерам, що добровільно здійснюють заходи екологічного спрямування.

Обґрунтовано необхідність застосування спеціального районування території України за характером прояву ерозійних процесів для створення науково-обґрунтованого територіального каркасу з впровадження системи протиерозійних заходів, а також складання загальнодержавних та регіональних програм використання та охорони земель, реалізації інших природоохоронних проектів.

Ерозійне районування території здатне продемонструвати загальну картину географічного розповсюдження сучасної ерозії: її інтенсивності, поєднання різних типів і видів, територіальних особливостей структури еродованих і ерозійно-небезпечних земель тощо. Зазначене районування також слугує природно-науковою основою для розробки конкретних прийомів землеробства та охорони навколишнього природного середовища, а також для вибору ділянок стаціонарних спостережень за ерозійними процесами.

На основі науково-обґрунтованих пропозицій, що були викладені у проекті Загальнодержавної програми використання та охорони земель України, здійснено визначення комплексної системи заходів щодо раціонального використання та охорони земель в України, а також обсяги її ресурсного забезпечення у сучасних умовах, зокрема, щодо напрямів виконання, джерел фінансування та відповідальних виконавців (рис. 1). Уточнення показників проводилось на основі індексів цін на будівельно-монтажні роботи за видами економічної діяльності, що дозволило актуалізувати відповідно до сучасних умов обсяги необхідних видатків на облаштування та будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд та ставків, терасування схилів, здійснення інших протиерозійних заходів.

Поетапна реалізація запропонованого комплексу взаємопов'язаних організаційних, правових, еколого-економічних та інших заходів розглядається як передумова локалізації та зупинення процесів деградації земельних ресурсів, мінімізації проявів ерозійних процесів, забезпечення стійкого нарощування біоресурсного потенціалу земель сільськогосподарського призначення та підвищення економічної ефективності їх використання.

У третьому розділі «Оцінка розмірів втрат внаслідок деградації земельних ресурсів у сільськогосподарському землекористуванні» викладено методичні підходи до визначення втрат, що спричиняються деградаційними процесами на сільськогосподарських землях.

Показано, що ведення сільського господарства інтенсивним шляхом без дотримання ґрунтовідтворюючих та ґрунтозберігаючих технологій неминуче призводить до зниження продуктивності сільськогосподарських угідь.

З метою оцінки впливу наслідків деградації земельних ресурсів на їх продуктивну спроможність запропоновано використовувати відомості обліку якості земель у складі державного земельного кадастру, а також коефіцієнти зниження продуктивності земель внаслідок деградації, що запропоновані В.П. Патикою та О.Г. Тараріко, поправочні коефіцієнти на еродованість ґрунтів, на кислотність мінеральних ґрунтів, на лужність ґрунтів степової зони, на засолення та солонцюватість ґрунту.

Обґрунтовано середні значення коефіцієнтів зниження продуктивності земель внаслідок деградації по кожній області та АР Крим, а також загальне значення відповідного коефіцієнта у цілому по державі - 0,83. Одержані показники відображають відношення існуючої продуктивності земель сільськогосподарського призначення до тої, яка могла б мати місце за відсутності проявів деградації земельних ресурсів. Встановлено, що процеси деградації земельних ресурсів у сільському господарстві призвели до зниження його продуктивності в середньому по Україні на 17% (рис. 2).

Оскільки деградаційні процеси призводять до зниження продуктивності земель, це відображається у відповідних втратах рентного доходу, а також недоодержанні доходу землевласниками та землекористувачами. Досліджено проблему впливу деградації земельних ресурсів сільськогосподарського призначення на їх нормативну грошову оцінку, показники якої широко використовуються при регулюванні земельних відносин. Здійснено моделювання показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за умови повної відсутності проявів деградаційних процесів. Визначено коефіцієнт зміни рентного доходу внаслідок зміни продуктивності земель.

Було досліджено вихідні показники, що використовувались при нормативній грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення 1995 р. (середньорічна врожайність зернових культур з 1 га за 1986-1990 р. - 31,5 ц/га; середньорічна вартість реалізації 1 ц зерна за 1986-1990 р. - 17 грн; середньорічні виробничі витрати на 1 га вирощування зерна за 1986-1990 р.р. - 303 грн), які були основою для встановлення диференціального рентного доходу з орних земель по Україні у розмірі 7,4 ц/га.

Встановлено, що загальна нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення у 1995 р. становила 122,7 млрд грн. з них: рілля - 107,3 млрд грн, багаторічні насадження - 8,3 млрд грн, сіножаті - 3,0 млрд грн, пасовища - 4,1 млрд грн.

Виходячи з припущення про те, що визначена у 1995 р. величина рентного доходу відображає продуктивність сільськогосподарських земель із урахуванням існуючого рівня розвитку деградаційних процесів, змодельовано потенційні значення такої оцінки із урахуванням коефіцієнту зниження продуктивності земель. Показано, що при аналогічних виробничих затратах середня урожайність зернових за відсутності деградації земельних ресурсів мала б становити 37,95 ц/га, тобто була б більшою за використану при нормативній грошовій оцінці земель на 6,45 ц/га (або 20 %).

Доведено, що зростання середньої врожайності зернових за відсутності деградації земельних ресурсів призвело б до збільшення середнього рентного доходу на орних землях з 7,4 ц/га до 13,9 ц/га. Розраховано коефіцієнт зниження рентного доходу на землях сільськогосподарського призначення внаслідок деградації земель по областям та АР Крим. Показано, що у середньому по Україні він становить 0,53. Таким чином, прояви деградації земельних ресурсів призвели до зниження рентного доходу на землях сільськогосподарського призначення на 47% порівняно з потенційно можливим рівнем.

Відповідно до чинної методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення здійснено моделювання показників такої оцінки за умови відсутності деградації земельних ресурсів та відповідного зростання диференційного рентного доходу у 1,87 раза.

Показано, що за відсутності проявів деградації земельних ресурсів нормативна грошова оцінка усіх сільськогосподарських угідь зросла б до 285 млрд грн, в тому числі ріллі - до 250,5 млрд грн, багаторічних насаджень - до 20,6 млрд грн, сіножатей - до 6,3 млрд грн, пасовищ - до 7,6 млрд грн (табл. 1).

Аналіз одержаних даних показав, що внаслідок деградації земельних ресурсів у сільському господарстві, відбулося суттєве зниження нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, яке сягає 162,3 млрд грн.

Оскільки нормативна грошова оцінка земель України слугує базою оподаткування, з нею нерозривно пов'язаний розмір відповідних надходжень до місцевих бюджетів, які формуються власниками землі і землекористувачами у формі плати за землю. Показано, що існуюча нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, відповідно до законодавства про плату за землю, дає можливість отримувати по України 116,9 млн грн земельного податку до місцевих бюджетів.

В той же час, при потенційній нормативній грошовій оцінці сільськогосподарських угідь у 285 млрд грн, яка мала б місце за відсутності проявів деградації земельних ресурсів, відповідна величина земельного податку із сільськогосподарських угідь становила б 270,6 млн грн. На основі цих розрахункових даних показано, що суспільно-економічні втрати внаслідок деградації сільськогосподарських земель (недоотримання земельного податку до місцевих бюджетів) може оцінюватися у 153,7 млн грн щорічно.

Використання коефіцієнта індексації грошової оцінки земель за станом на 2009 р. (3,022) дало змогу показати, що відповідні бюджетні втрати у сучасних умовах сягають 464,5 млн грн.

На основі ринкової методики оцінки земель (застосування методичного підходу, що базується на капіталізації рентного доходу, який визначався за фактичними результатами господарювання сільськогосподарських товаровиробників), здійснено визначення середньої вартості одного гектара ріллі по Україні, що склала 11450 грн. Обґрунтовано сучасну ринкову (інвестиційну) вартість усіх орних земель України у розмірі 275,6 млрд грн, яка базується на сучасному використанні земель і враховує їх фактичний якісний стан (в т.ч. наслідки прояву деградаційних процесів) (табл. 2).

На основі порівняння фактичної урожайності основних сільськогосподарських культур із потенційною, яка могла б одержуватися за відсутності деградації земельних ресурсів, при незмінних показниках витрат на виробництво продукції, середніх цінах реалізації та ставці капіталізації, було встановлено вплив деградації на ринкову (інвестиційну) вартість орних земель України. Шляхом моделювання показано, що потенційна ринкова (інвестиційна) вартість ріллі по Україні могла б становити 331,1 млрд грн, а ринкова вартість одного гектара орних земель була б вища за існуючу на 2520 грн (або на 22 %). Таким чином, втрати у ринковій (інвестиційній) вартості орних земель України внаслідок деградації земельних ресурсів оцінено у 55,5 млрд грн.

ВИСНОВКИ

1. На основі теоретичного аналізу сутності деградаційних процесів у землекористуванні, вперше запропоновано поняття «деградація земельних ресурсів», яке інтерпретується як втрата ними характерних властивостей основного засобу виробництва, а саме - здатності виступати засобом праці при виробництві сільськогосподарської продукції внаслідок погіршення якісного стану земель та зниження їх придатності до використання за призначенням.

2. Ерозійні процеси в ґрунтовому покриві належать до найбільш небезпечних і розповсюджених явищ деградації земельних ресурсів. Вирішення проблем раціонального землекористування значно ускладнилося внаслідок проведення земельної реформи, що мала своїм наслідком парцеляцію земельних ресурсів, зміну системи земельних відносин, розширення і якісну зміну кола суб'єктів, що володіють і користуються земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

3. Раніше проведені в Україні наукові дослідження з питань боротьби з ерозією ґрунтів переважно розроблялися в радянські часи, а тому не можуть бути повною мірою реалізовані в умовах трансформації земельних відносин, виникнення багатоманітності форм власності на землю, посилення господарської самостійності власників та землекористувачів. Існуюча система землеробства не забезпечує задовільного захисту родючості ґрунтів, виникають сприятливі передумови для подальшого розвитку та посилення ерозійних процесів та інших видів деградації земель.

4. На основі аналізу структури земельного фонду України доведено, що існуюче співвідношення площ земельних угідь не створює передумов для запровадження еколого-стабільного землекористування внаслідок надмірної сільськогосподарської освоєності території.

5. Встановлено, що земельним ресурсам належить провідна частка у сукупному земельно-ресурсному потенціалі України, що становить 44%, а тому деградація земельних ресурсів пов'язана із значними збитками, що завдаються природно-ресурсному потенціалу держави в цілому.

6. Обґрунтовано, що основою для ефективного управління в галузі раціонального управління використання та охорони земель, а також мінімізації негативного впливу деградації земельних ресурсів на екологічну та соціально-економічну сфери, має бути програмно-цільовий підхід до управління земельними ресурсами. Практична реалізація землеохоронної політики має здійснюватись завдяки створенню та реалізації спеціальних видів землевпорядної документації - загальнодержавних та регіональних програм використання та охорони земель.

7. Запропоновано систему заходів з охорони земель в Україні на середньострокову перспективу, що потребує орієнтовного загального обсягу фінансування у 2,0 млрд грн, із них основна частина видатків має бути здійснена за кошти землевласників та землекористувачів (1,8 млрд грн), а фінансування з боку держави має становити 230 млн грн.

8. Обґрунтовано, що нормативна оцінка всіх сільськогосподарських земель України станом на 2009 р. становить 122,7 млрд грн, в тому числі вартість ріллі - 107,3 млрд грн, багаторічних насаджень - 8,3 млрд грн, сіножатей - 3,0 млрд грн та пасовищ - 4,1 млрд грн.

9. Вперше запропоновано методичні підходи щодо оцінки впливу деградації земельних ресурсів на їх нормативну грошову оцінку, які базуються на врахуванні коефіцієнта зниження продуктивності земель внаслідок деградації при визначенні диференціального рентного доходу на орних землях. Обґрунтовано, що коефіцієнт зниження продуктивності сільськогосподарських угідь внаслідок деградації земельних ресурсів становить 0,83, тобто в середньому по Україні продуктивність сільськогосподарських земель внаслідок поширення деградаційних процесів знизилась на 17%. Вперше розраховано коефіцієнт зміни рентного доходу при зниженні продуктивності земель внаслідок їх деградації, застосування якого дало можливість встановити, що диференціальний рентний дохід на землях сільськогосподарського призначення внаслідок деградації земель знизився на 47 %.

10.Обґрунтовано показники нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в умовах відсутності деградації земель. Показано, що внаслідок прогресуючих процесів деградації земельних ресурсів, зниження нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь порівняно з потенційно можливою сягає 162,3 млрд грн. Таким чином, деградація земельних ресурсів у сільському господарстві призвела до зниження їх нормативної грошової оцінки у 2,3 раза.

11. Вперше запропоновано підхід до оцінки суспільно-економічних втрат внаслідок недоотримання земельного податку від використання земель сільськогосподарського призначення. Показано, що деградація земельних ресурсів призвела до щорічного недоодержання у місцеві бюджети 464,5 млн грн (з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель станом на 2009 р.).

12. Вперше приведено оцінку зниження ринкової вартості орних земель України внаслідок їх деградації. Середня вартість одного гектара ріллі по Україні, що визначена на основі методичного підходу, який базується на капіталізації рентного доходу, який фактично одержується сільськогосподарськими товаровиробниками (із урахуванням існуючого рівня деградації земель), становить 11450 грн. Сукупна ринкова вартість орних земель має становити 275,6 млрд грн. Обґрунтовано, що при відсутності проявів деградаційних процесів ринкова вартість одного гектара орних земель становила б 13970 грн/га, а загальна вартість усіх орних земель держави становила б 331,1 млрд грн. Таким чином, розвиток деградаційних процесів призвів до зниження ринкової вартості орних земель України на 55,5 млрд грн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чумаченко О. М. Теоретичні основи створення структури екологічно сталих агроландшафтів / О. М. Чумаченко // Землеустрій і кадастр. - 2008. - № 4. - С. 52-57.

2. Чумаченко О.М. Сучасні наукові підходи до боротьби з ерозією ґрунтів / О.М. Чумаченко // Наук. вісник Нац. Агр. Універ. - 2008. - № 1. - С. 145-148.

3. Чумаченко О. М. Парцеляція земель як причина формування екологічно нестабільного землекористування / О. М. Чумаченко // Землеустрій і кадастр. - 2009. - № 1. - С. 59-62.

4. Чумаченко О. М. Вплив деградаційних процесів на грошову оцінку земель сільськогосп. призн. / Землеустрій і кадастр. - 2009. - № 4. - С. 54-59.

5. Мартин А.Г. Вплив деградації земель на ринкову вартість орних земель України / А. Г. Мартин, О. М. Чумаченко // Землевпорядний вісник. - 2010. - № 1. - С. 5-7. (автором дано методичні підходи до визначення).

6. Чумаченко А.Н. Научные подходы к созданию структуры стабильных агроландшафтов / А.Н. Чумаченко // Матер. XVI междунар. Науч. Конф. студ., аспирантов и молодых ученых «Ломоносов», 13-18 апреля. 2009 р. : тезисы докладов. - М., 2009. - С. 183.

7. Чумаченко О.М. Недосконалість законодавства щодо регулювання охорони земель в умовах економічної нестабільності в державі / О.М. Чумаченко // Теор. и прикл. проблемы соврем. географии: Матер. Междунар. Науч. Конф., памяти ак.. Г.И. Швебса, 3-5 июня. 2009 - Одеса, 2009. - С. 187.

8. Чумаченко О.М. Шляхи удосконалення державної політики щодо правової охорони земель / О.М. Чумаченко // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 30 - 31 жовтня 2009 .: тези доповідей. - К., 2009. - С. 224 - 225.

АНОТАЦІЯ

Чумаченко О.М. Еколого-економічна оцінка втрат від деградації земельних ресурсів (на прикладі земель сільськогосподарського призначення). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2010.

У дисертаційному дослідженні проведено удосконалення теоретичних засад щодо вивчення сутності деградації земельних ресурсів.

Розкрито сутність поняття «деградація земельних ресурсів».

Наведенні сучасні науково-методичні підходи до локалізації ерозійних процесів у сільськогосподарському землекористуванні.

Проаналізовано екологічний та економічний стан сільськогосподарського землекористування та вивчено вплив трансформації земельних відносин на охоронну земельних ресурсів.

Обґрунтовано напрями охорони земельних ресурсів із врахуванням досвіду країн Європейського Союзу.

Визначенні заходи з охорони земельних ресурсів та еколого-економічну ефективність їх провадження.

У дисертації викладено методику розрахунку соціально-економічних втрат на землях сільськогосподарського призначення від деградаційних процесів.

Розроблено методичні засади оцінки втрат бюджету від інтенсифікації процесів деградації.

Сформовані підходи до оцінки впливу трансформації земельних відносин на охорону земельних ресурсів.

У зв'язку із економічною нестабільністю проведено обґрунтування обсягів витрат на локалізацію процесів деградації земель.

Набули подальшого розвитку методичні засади оцінки втрат, що завдаються деградаційними процесами.

Ключові слова: деградація земельних ресурсів, ерозія, екологобезпечне сільськогосподарське землекористування, втрати від деградації земель, оцінка земель.

АННОТАЦИЯ

Чумаченко А.Н. Эколого-экономическая оценка ущерба от деградации земельных ресурсов (на примере земель сельскохозяйственного предназначения) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию оценки потерь связанных с деградационными процессами земельных ресурсов Украины, которые развиваются на землях сельськохозяйстенного значения. На основе анализа теоретической сущности деградационных процессов в землепользовании предложено использование понятия «деградация земельных ресурсов», его надо понимать, как потери ними характерных качеств основного средства производства при ухудшении качественного состояния земель и снижения их пригодности к использованию за назначением. Показано, что эрозионные процессы почвы принадлежат к наиболее опасным и распространенным явлением деградации земельных ресурсов.

Обосновано, что эрозия почвы является основным фактором деградации земельных ресурсов Украины. Действующая система использования земель не обеспечивает надлежащей защиты земель, что способствует развитию и усилению эрозионных процессов, а также иных видов деградации. Важным условием предотвращения и снижения эрозионных процессов должна стать гибкая система противоэрозионных мероприятий, основанная на комплексном подходе к рациональному использованию и охране земельных ресурсов от эрозионных процессов с учетом опыта европейских стран.

Основой для эффективного управления в отрасли рационального управления использования и охраны земель, должен стать программно-целевой подход управления земельными ресурсами. Практическая реализация землеохранной политики должна проводиться, исходя из создания и реализации государственных и региональных программ использования и охраны земель. Прогноз последствий от реализации землеохранных мер позволяет оценить их эколого-экономическую эффективность.

Обоснованы методические подходы к оценке влияния деградации земельных ресурсов на их нормативную денежную оценку, основанные на использовании коэффициента снижения производительности земель в условиях развития процессов деградации при расчете рентного дохода на пахотных землях.

Установлены показатели нормативной денежной оценки земель сельскохозяйственного назначения в условиях отсутствия деградации земель, для чего впервые выведен коэффициент изменения рентного дохода при снижении производительности земель вследствие их деградации.

Предложена оценка бюджетных потерь вследствие снижения земельного налога от использования земель сельскохозяйственного назначения. Приведена оценка снижения рыночной стоимости пахотных земель Украины вследствие их деградации.

Ключевые слова: деградация земельных ресурсов, эрозия, экологобезопасное землепользование, убытки от деградации земель, оценка земель.

ANNOTATION

Chumachenko A. Ekological-ekonomic estimation of damage from degradation ground resources (on an example of the earths agricultural missions) - Manuscript.

Thesis on reception of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.00.06 - economics of wildlife management and preservation of the environment. National university of bioresources and wildlife management of Ukraine, Kyiv, 2009.

At the dissertation the design procedure of social and economic losses on the earths of agricultural mission from degradation processes is stated.

Methodical ambushes of an estimation losses the budget from an intensification of processes of degradation are developed.

Also theoretical ambushes on studying of essence of degradation of ground resources are improved.

Approaches to an estimation of influence of transformation of ground relations on protection of ground resources are formulated. It is analysed theoretically-methodological ambushes on struggle against degradation of the earths considering experience of the European states.

In connection with economic instability the substantiation of expenses for localisation of processes of degradation of ground resources is spent.

Have received the further development methodical bases of an estimation of the ground areas that come under to influence degradation processes.

Key words: Degradation ground resources, erosion, еkologo-safe land tenure, losses from degradation of the earths, an estimation of the earths.

Размещено на Allbest.ru