Характеристика рубок головного користування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Визначення ділянок під рубки догляду, основні організаційно-технічні елементи

2. Визначення способу РГП і основних організаційно-технічних елементів РГП

2.1 Рубки головного користування в лісах України

2.2 Особливості рубок головного користування в лісах I групи

2.3 Рубки головного користування в гірських лісах

2.4 Лісівничих вимоги до проведення лісосічних робіт

3. Сортіментація лісу і матеріально-грошова оцінка лісосік

Список використаних джерел

ВСТУП

Лісівництво - найстаріша спеціальна дисципліна, яка в широкому сенсі має на увазі весь звід знань про природу лісу, всю область лісового господарства. У сучасному ОСТЕО 56-108-98 ця дисципліна визначена як теорія, методи, способи і технологія збереження, поліпшення, неістощітельного використання і відтворення лісу і лісорозведення. Лісівництво - одна з двох частин загального лісівництва.

Лісознавство - це наука про природу лісу, його біології та екології, закономірності динаміки в просторі і в часі. Воно є естественноісторіческой основою лісівництва.

Лісівництво тісно пов'язане з лісової, деревообробної, целюлозно-паперової промисловістю як дає для них основну сировину. Воно пов'язане з сільським господарством, охороною здоров'я, водним і сухопутним транспортом, харчовою промисловістю і легкими її галузями, оскільки ліс захищає поля від водної та вітрової ерозії грунту, покращує умови для транспорту, пом'якшує повені, дає сировину для виробництва харчових продуктів, лікарських засобів, є місцем відпочинку громадян і т.д.

За ініціативою Г.Ф, Морозова у 1902 році лісівництво було розділене на дві дисципліни:

- Загальне лісівництво

- Приватне лісівництво

Загальне лісівництво включає вчення про природу лісу (лісове господарство), методи його природного відновлення і формування, вивчення та розробку систем і способів рубок.

Приватне лісівництво вивчає і розробляє питання штучного відновлення та розведення лісу, починаючи з 30 - х років 20 століття ця дисципліна носить назву «лісові культури».

Сучасне лісівництво можна розділити також і з функціонально-цільовим принципом, наприклад лісівництво рекреаційне, лісівництво плантаційне, яке в свою чергу може включати різні цілі (вирощування готової сировини для целюлозно-паперової промисловості, вирощування новорічних ялинок і т.д.), лісівництво грунтово- і водозахисні, лісівництво пов'язане із забрудненням навколишнього середовища і заходами його подолання. В даний час виключно високе значення набуває розробка питань протирадіаційного лісівництва.

Рубка лісу - це форма активного впливу на ліс, яке може бути позитивними і негативним. Вибір способу рубки лісу визначається народногосподарської доцільністю, характером лісу, природними, економічними та соціальними умовами, повинен сприяти неістощітельного користування лісом, його раціонального використання, забезпечувати відтворення лісу.

Застосовувані в лісовому господарстві рубки можна об'єднати в три найбільш великі системи:

1) рубки головного користування (головні рубки)

2) рубки догляду, або проміжні рубки

3) комплексні.

Усі ліси на території України формують її лісовий фонд, є її національним багатством.

Характерні риси лісу:

1. Перевага деревних рослин і багатокомпонентність.

2. Значна тривалість життя складових компонентів лісу.

3. Різновисотність деревних порід. За висотою лісові дерева поділяють на 3 групи: дерева І величини - висота їх понад 25 м, дерева ІІ величини - висотою 10-25 м, дерева ІІІ величини висотою менше 10 м, сюди ж належать також і чагарники, найчастіше ліщина, бузина.

4. Суцільність поширення на значній площі.

5. Специфічність впливу на зайняту територію та оточуюче середовище, зокрема на силу вітру, на вологість лісових угруповань, світловий режим, на температуру повітря і ґрунту.

6. Особливість зростання дерев в лісі, що значно вирізняються їх формою крони, характером сучкуватості, очищення стовбура від сучків, за горизонтальною проекцією крони, протяжністю крони та іншими ознаками від тих дерев, що ростуть поза лісом.

Ознаки лісу є такі:

1. Наявність великої сукупності дерев, що ростуть на певній території;

2. Різноманіття складових лісу, тобто його компонентів, що взаємно пливають один на одного;

3. Велика густота стояння дерев і специфіка їх росту в лісовому середовищі, що проявляється через форму дерев і будову деревостанів;

4. Прояв явища диференціації дерев з віком в однорідних умовах середовища як результат боротьби за існування;

5. Природне зрідження лісу з віком.

2. Компоненти лісу

Основними складовими частинами лісу або ж лісостану чи насадження, є деревостан, підріст, підлісок, підгін, живий надґрунтовий покрив, лісовий опад, відпад, лісова підстилка, позаярусна рослинність, ризосфера.

Насадження, або лісостан - однорідна в певних межах ділянка лісу, яка зайнята деревною та іншою рослинністю.

Деревостан - сукупність дерев, які є основним компонентом насадження.

В деревостані виділяють Головну деревну породу, яка в даних економічних і екологічних умовах найбільше відповідає завданням господарства; Другорядні деревні породи, що мають меншу господарчу чи економічну цінність у порівняння з головною деревною породою; Панівну або домінуючу деревну породу, яка має перевагу у верхньому ярусі деревостану, але може відноситись до другорядних порід; Супутні породи, що сприятливо впливають на головну і в даних конкретних умовах не поступаються їй за своїм господарським значенням (в'яз, явір, ясен звичайний). В умовах України головними породами є сосна, смерека, ялиця, дуб, бук та інші, другорядними - граб, клен, осика, береза та ін.; проте за певних умов вони можуть бути і головними (наприклад осика для вирощування на сірникову сировину).

Підріст - молоде покоління деревних порід, яке знаходиться під наметом лісу і в майбутньому спроможне сформувати деревостан.

Підріст може бути представлений породами, які формують даний деревостан, а також із занесеного вітром насіння інших порід. Буває насіннєвого та вегетативного походження.

Особливість підросту - витримує пригнічення з боку крон і кореневих систем дерев панівного ярусу. Сильно пригнічений підріст має зонтикоподібну крону і притуплений ріст. За умов пригнічення підріст вважається ненадійним і при раптовому освітленні отримує мало шансів для виживання.

Але не всі насадження у своєму складі формують підріст без додаткових заходів сприяння появі і виживанню підросту.

Підлісок - компонент лісу, представлений кущами або низькорослими деревами, які не досягають висоти більше 5 м і не здатні сформувати деревостан.

Основні представники підліску зони помірного клімату це такі види кущів, як: ліщина, бузина чорна і червона, крушина, бруслина, жимолость, калина звичайна, калина гордовина, глід та інші, а з дерев -горобина, клен татарський, верба козяча, черемха.

Але в ролі підліску можуть виступати також головні породи (бук, дуб) у несприятливих для них умовах (наприклад, на бідних ґрунтах).

Функції підліску:

1. Сприяє формуванню стовбура, очищенню дерев від сучків.

2. Захищає ґрунт від задерніння.

3. Сприяє розкладу лісової підстилки і збільшує її запаси.

4. Є співучасником формування лісового середовища.

Не у всяких насадженнях формується підлісок; зокрема, в бідних умовах, як правило, він не розвивається. А перегущений підлісок негативно впливає на виживання підросту.

Підгін - деревні породи і чагарники, які сприяють прискоренню росту і покращенню форми стовбура головної породи шляхом створення бокового притінення.

Підгін представлений переважно тіневитривалими, повільно ростучими породами. Особливу потребу в підгоні мають повільноростучі в молодому віці породи (дуб, бук). Роль підгону добре виконують високорослі чагарники (ліщина, глід, бузина), а також дерева ІІ величини - граб, клен, липа та інші.

Функції підгону: оточуючи з боків головну породу, але не затінюючи її, підгін перешкоджає розростанню сучків, утворенню водяних пагонів, викривленню стовбура, сприяє швидкому росту в висоту.

Живе надґрунтове вкриття - сукупність мохів, лишайників, трав'янистих рослин, чагарничків, які вкривають ґрунт під наметом лісу чи на вирубках і згарищах.

Живий надґрунтовий покрив, впливаючи на ґрунт та інші компоненти лісу, і сам змінюється під їх впливом. Склад і структура живого надґрунтового покриву залежить від характеру лісу. Під сильно зімкнутим наметом трав'яний покрив може бути відсутній або представлений лише кількома видами і малою чисельністю особин.

Видовий склад трав'яного покриву служить індикатором лісорослинних умов.

Разом з тим, рясне трав'яне вкриття заважає проростанню насіння лісоутворюючих порід.

Відпад - відмерлі стоячі й повалені стовбури дерев та великі гілки.

Рослинний опад - опале в поточному році листя, хвоя, дрібні гілки, плоди та інші залишки лісових рослин, починають перегнивати.

Позаярусна рослинність - сукупність ліан, лишайників та інших груп рослин, які ростуть у різних ярусах лісу (плющ, деревогубець, хміль).

Лісова підстилка - накопичення на поверхні ґрунту рослинного опаду на різних стадіях його розкладу.

Ризосфера - коренезаселена товща ґрунту

Морфологія лісового масиву

Лісовий масив - це одноконтурна територія лісу, в межах якого можуть бути такі структурні одиниці:

Поляна, галявина - обезліснена ділянка серед лісу, яка колись використовувалась для сільськогосподарського користування, а тепер заросла трав'янистою рослинністю.

Прогалина - Відкрита ділянка серед лісу без дерев, на якій збереглися елементи лісової рослинності. Прогалини утворюються в результаті вирубування або природного відпаду групи дерев.

Вікно намету - ділянка лісу, яка утворилася в результаті вирубки або природного відмирання 1-2 дерев.

Вирубка, зруб - господарча ділянка, на якій зрубано деревостан.

Узлісся - частина лісу на межі з безлісим простором. Виділяють узлісся зовнішні і внутрішні, відкриті і закриті.

Зовнішнє лісове узлісся - це периферійна сторона лісового масиву.

Внутрішнє лісове узлісся - сторона лісу, спрямована на безлісі ділянки в межах лісового масиву (на поляни, галявини, зруби).

Відкриті узлісся виникають у деревостанах, які не мають нижніх ярусів і підліску.

Закриті узлісся характеризуються густими, щільними багатоярусними деревостанами.

1. ВИЗНАЧЕННЯ ДІЛЯНОК ПІД РУБКИ ДОГЛЯДУ, ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕЗНІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ

Рубки догляду проводять з метою виконання комплексу завдань:

- Поліпшення породного складу насаджень;

- Скорочення термінів вирощування технічно стиглої деревини;

- Додаткового отримання деревини з одиниці площі;

- Підвищення якості насаджень;

- Посилення захисних, водоохоронних та інших корисних функцій лісу.

При проведенні рубок догляду з насадження прибирають небажані дерева, залишаючи найкращі і допоміжні.

До кращих відносять дерева головних порід швидкого зростання, що мають мало сучків, зі здоровими полнодревеснимі стовбурами, з нормальною і рівномірно розвиненою здорової кроною.

До допоміжних відносять дерева, що сприяють формуванню стовбурів і крон кращих дерев та очищенню їх від сучків.

До небажаних деревам, що підлягають прибиранню, відносять:

сухостійні, буремні, хворі (уражені грибними захворюваннями і короїдами);

викривлені, з сильно розрослася і низько опущеною кроною з товстими сучками, з пасинками, розвилками, сильно сбежістие;

що заважають зростанню відібраних кращих дерев (захлестуючі , затінюючі і т.д.) незалежно від породи;

одиничні найкращі дерева з густих груп однорідних дерев і дерева, супутні головних порід.

Рубки догляду проводять з моменту утворення молодняку ??і припиняють у хвойних насадженнях за 10 ... 20 років до прийнятого віку головної рубки, а в м'яколистяних - за 5 ... 10 років.

Можливий щорічний розмір рубок догляду визначається при лісовпорядкуванні, при цьому стверджується розрахункова лісосіка по рубках догляду. Рубки догляду за лісом проводять у насадженнях різної повноти і складу.

Рубки догляду поділяють на рубки освітлення, прочищення, проріджування і прохідні.

Рубки освітлення проводять у хвойних і листяних молодняках, що мають вік до 10 років, для створення певного складу насаджень. При цьому в змішаних молодняках видаляють дерева другорядних порід, затінюючі дерева головних порід, а в чистих перегущенних молодняках освітлення проводять з метою посилення росту дерев головних порід. Освітлення проводять у змішаних насадженнях за будь-якої загальної зімкнутості пологу, а в чистих насадженнях тільки в перегущенних молодняках.

Прочищення проводять з метою догляду за складом насаджень у насадженнях від 11 до 20 років. На відміну від освітлення Під час очищення крім другорядних порід видаляють також гірші дерева головних порід і дерева з загущених груп головних порід. При цьому необхідно зберігати групове змішання порід. Прочищення проводять у чистих насадженнях при повноті 0,9 і вище, у змішаних при повноті 0,6 і вище.

Прорідження проводять з метою формування повнодревної форми стовбура, зберігаючи густе стояння дерев у насадженні. Проріджування проводять у хвойних і насіннєвих твердолистяних насадженнях у віці 21 ... 40 років, м'яко-листяних 21 ... 30 років, при повноті 0,8 і вище.

Прохідні рубки проводять з метою отримання збільшеного приросту на кращих деревах. У хвойних і насіннєвих твердолистяних насадженнях їх проводять з віку 41 рік і більше, у м'яколистяних - з віку 31 рік і більше при повноті 0,8 і вище.

Рубки освітлення і прочищення повторюють через 2 ... 5 років, проріджування через 5. .. 10 років, прохідні рубки через 10. .. 15 років.

При рубках догляду інтенсивність прорідження насаджень встановлюють залежно від складу насаджень і виду рубок догляду.

Порядок проведення рубок догляду регламентується Основними положеннями.

Підготовчі роботи перед початком рубок догляду (відведення площ, відбір дерев, призначених в рубку, таврування тощо) проводять за рік до проведення рубок, у весняний та літній період.

Освітлення та прочищення проводять в основному навесні і влітку, рідше восени, проріджування - навесні, влітку, восени і до випадання глибокого снігу, прохідні рубки - протягом усього року, але в основному до випадання глибокого снігу.

До іншим видам догляду за лісом відносяться санітарні рубки, які проводять для оздоровлення насаджень. З насаджень прибирають сухостійні, ветровально, буремні дерева, дерева з механічними пошкодженнями, вигнуті снігом, заселені вторинними шкідниками та пошкоджені грибними захворюваннями.

При санітарних рубках такі дерева вирубують все, якщо при їх видаленні повнота середньовікових насаджень не стає менше 0,7, а пріспевающіх і стиглих - менше 0,6. В іншому випадку частина пошкоджених дерев залишають на місці.

Суцільні санітарні рубки, що призначаються після проведення спеціального Лісопатологічного обстеження та оформляються відповідно до Санітарних правил в лісах.

У чистих хвойних насадженнях в рубку догляду призначають ділянки загущених молодняків, в змішаних насадженнях ділянки хвойних культур, а також молодняки природного походження, в яких необхідна вирубка небажаних порід.

При призначенні насаджень в рубку догляду головним завданням в молодняках є догляд за головними породами, що зазнають вплив другорядних порід: за лісовими культурами або збереженим підростом на вирубках, що заростають небажаними породами; за молодняками з головними породами під пологом листяних порід; за змішаними молодняками з головними і другорядними породами в одному запоні.

Як доповнення до офіційних постанов стосовно рубок догляду ряд інститутів лісового господарства розробли програми рубок догляду за лісом. До їх складу входять обгрунтування часу першої рубки, термінів проведення наступних прийомів, відсотка вибірки при кожному повторенні і загального числа прийомів. Програми складають з урахуванням необхідності в сучасних умовах змінювати режим рубок в бік більш рідкісних і сильних рубок. Це дозволяє збільшити продуктивність праці та ефективність застосування машин. Програми рубок догляду є способом встановлення регламенту рубок на основі знань про хід росту деревостанів, з урахуванням цільової установки вирощування лісу і техніко-економічних умов ведення господарства.

Виконані розрахунки показали, що в умовах підзони Полісся першого рубку необхідно починати тоді, коли середній діаметр деревостану досягне 12 см і за перший прийом можна вирубати не менше 40 м3 деревини.

Метою програми рубок догляду за лісом є вирощування головного сортименту. Застосування програм рубок догляду дає економічний ефект за рахунок підвищення продуктивності машин і праці, поліпшення товарної структури деревостану і його санітарного стану.

Проект рубок догляду складають на основі матеріалів лісовпорядкування, а також тимчасових і постійних пробних площ. При плануванні рубок вказують площу і приблизну кількість вирубуваних деревини, в тому числі ліквідної, прагнуть концентрувати рубки в декількох кварталах. В одному кварталі або групі кварталів бажано, проводити всі види рубок догляду. Незалежно від можливості концентрації рубки проводять у насадженнях, що потребують термінової рубки за станом.

Відведення площ у рубки догляду проводять у літній період за рік до рубки. В основу схеми розробки ділянки закладають викопіювання ділянки з таксаційної планшета. При розбіжності конфігурації ділянки в натурі виконують спрощену зйомку площ і відбиття кордонів. Всі матеріали щодо відведення ділянок у рубку оформлюють у відповідності з Постановою.

При відведенні ділянок для освітлення і прочищення дерева в рубку в натурі не відзначають.

У типових місцях закладають одну або кілька пробних площ (стрічкову пробу), що займають 3 ... 5% площі ділянки, на яких рубку виробляють в якості зразковою. За кількістю фактично вирубаної при цьому деревини визначають запас (у складеному кубометрах), який необхідно вирубати на ділянці.

Перед проведенням проріджування, прохідних і санітарних рубок дерева, що призначаються в рубку, таврують на висоті грудей і у шийки кореня. Для цього відбирають дерева діаметром 8 см і вище. Запас дерев меншого діаметра визначають у складеному кубометрах на пробних площах, що становлять 2 ... 3% площі ділянки, з подальшим переведенням на загальну площу ділянки.

Деревина, розташована на місці запроектованих волоків, враховується окремо. Для перекладу обсягу деревини з складеному кубометрів в щільні використовують перевідні коефіцієнти.

Отримані дані переліку дерев, призначених в рубку, і дані пробних площ служать підставою для виписки лісорубного квитка.

На окрему ділянку рубок догляду або на всі ділянки в одному кварталі лісничий становить технологічну карту. У ньому вказують місце проведення рубок догляду (лісгосп, лісництво, квартал), вид рубок та час їх проведення, номер ділянки і площу в гектарах. До технологічній карті докладають схему кварталу, в якій зазначають місце розташування верхніх складів, доріг, волоків, напрямок звалювання дерев. У технологічній карті також записують таксаційних характеристику ділянок: склад, вік, клас бонітету, повноту, запас на 1 га, головну породу, за якою ведеться догляд, і склад насадження, який бажано отримати до віку головного користування.

В основу більшості технологічних схем рубок догляду закладена розбивка ділянки рубок на пасіки. Візири, намічаються трелювальні волоки, провішують і прорубують перед проведенням рубок. Рубки догляду в молодняках проводяться з прокладкою трелювальних волоків шириною 5 м через кожні 20 ... 40 м або без волоків. Для трелювання дерев рекомендується використовувати наявні в лісі дороги, просіки й галявини.

При проведенні проріджування та прохідних рубок ділянки розбивають на пасіки шириною 20 ... 40 м. разрубки волоків починають з далекого кінця волока, дерева на волоці трелюют за комель. Валка зазначених у рубку дерев на пасіках повинна починатися від верхнього складу і виконуватися під кутом 40 ... 45 ° до волоку, вершинами на волок. Суки обрубують на пасіці. З метою зменшення ушкоджень залишається частини насаджень частина дерев, намічених в рубку, залишають по краях волоків в якості «відбійних». Заготовлені дерева діаметром 12 см і більше рекомендується вивозити для переробки на нижній склад, дерева менших розмірів обробляти на місці.

У гірських лісах на північних схилах до 20 ° рубки догляду ведуть так само, як і в рівнинних лісах. На схилах понад 20 °, а також на південних схилах інтенсивність рубки знижують. На схилах крутизною понад 30 °, вздовж струмків та річок. У цих лісах вирубують поодинокі мертві і відмирають дерева.

Після рубок догляду повнота залишається частини насаджень, а в молодняках зімкнутість не повинні бути нижче 0,7 на схилах до 20 ° північних експозицій, а південних 0,8, на схилах понад 20 ° відповідно 0,8 і 0,9. Зниження зімкнутості молодняків до 0,4 ... 0,5 допускається тільки в змішаних молодняках при заглушеному головних порід другорядними.

Після проведення рубок догляду необхідне очищення площ від порубкових залишків. Спосіб очищення вказують у лісорубного квитка. Застосовують наступні способи очищення лісосіки: збір порубкових залишків у купи для подальшого використання або для залишення на місці для перегнивання; розкидання подрібнених порубкових залишків; спалювання в купах, розташованих в просвітах, прогалинах і галявинах.

Після закінчення всіх запланованих робіт місця рубок догляду оглядаються відповідно до Вказівками складаючи спеціальний акт.

Органи лісового господарства повинні вести постійний контроль за рубками догляду: перевіряти правильність вибору площ і головної породи, відбору, таврування, перечьота дерев та обліку вирубуваної деревини; перевіряти не менше 5% площ освітлення і прочищень і не менше 3% площ інших видів.

2. ВИЗНАЧЕННЯ СПОСОБУ РГП І ОСНОВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ РГП

рубка головний користування ліс

Для перевірки правильності відбору дерев у рубку закладають пробні площі та виконують перевірочні перечьот. За цих перечьотів всі дерева розподіляють на правильно і неправильно призначені до рубки або залишені після рубки. Робота визнається незадовільною у тих випадках, коли сума площ перерізів дерев, неправильно призначених до рубки або надісланих, у відсотках від суми площ дерев, які необхідно вирубати, буде перевищувати 20%.

Основними способами рубок головного користування є суцільні, поступові і вибіркові.

При суцільних рубках всі дерева, за винятком підросту, молодняка господарсько цінних порід і насіннєвих, вирубують за один прийом. При поступових рубках весь деревостан вирубують рівномірно в два, три, а іноді і в чотири прийоми, за період тривалістю один - два класи віку (20 ... 40 років).

При повноті головного полога 0,8 ... 1,0 проводять трьох прийомні рубки. У перший прийом рубки деревостой рівномірно зріджуються (зберігаючи повноту не нижче 0,6 ... 0,7). При повноті 0,7 ... 0,6 у перший прийом насадження на дренованих грунтах зріджуються до повноти 0,5 ... 0,4.

Відповідно з уточненнями і доповненнями, внесеними до «Правил рубок головного користування та лісовідновлювальних рубок в рівнинних лісах до переліку поступових рубок включені довгостроково-поступові і чересполосні-пасічні поступові рубки.

Тривало-поступові рубки рекомендується застосовувати у різновікових деревостанів II і III груп. Інтенсивність першого прийому рубки становить до 60% запасу, після рубки на 1 га повинна залишатися не менше 400 ... 500 дерев хвойних порід, які не досягли віку стиглості. Повторюваність між прийомами рубок становить 30 ... 40 років.

Чересполосні - пасічні поступові рубки рекомендується застосовувати в березових і осикових насадженнях з наявністю підросту ялини, достатнього для відновлення, або другого ярусу з ялини.

За цих рубках стиглий листяний деревостой вирубують у два прийоми. Спочатку лісосіку розбивають на пасіки шириною 30 ... 40 м. У перший прийом вирубують чересполосно на кожній пасіці половину пасік. У другій прийом (через 4 ... 6 років) вирубують половину, що залишилася пасік.

При проведенні поступових рубок в першу чергу прибирають дерева тих порід, участь яких у майбутньому насадженні небажано, гірші екземпляри головних порід і дерева, що заважають відновленню підросту і самосіву.

Черговий прийом призначається через 6 ... 9 років після появи благонадійного підросту. Третій прийом призначається після того, як підріст досить зміцніє і не буде мати потребу в захисті материнського намету.

Інтенсивність поступових і вибіркових рубок визначається кількістю стиглої і перестійних деревини, вирубуються в один прийом рубки. Відповідно до роз'яснень Держлісгоспу України «Правилами з охорони праці» деревина, вирубана на площах, відведених під верхні склади, навантажувальні майданчики та розміщення виробничих об'єктів, в інтенсивність поступових і вибіркових рубок не включається.

Деревина, вирубується на волоках, входить в інтенсивність першого прийому несуцільних рубок.

Доповненнями та уточненнями до діючих Правил рубок при відведенні лісосік під поступові і вибіркові рубки працівникам лісового господарства спільно з лісозаготівниками наказано проводити одночасно з відбором дерев, що підлягають рубці, відбір дерев, що заважають валку призначених у рубку дерев. Загальний обсяг призначених до рубки дерев не повинен перевищувати задану інтенсивність.

При добровільно-вибіркових рубках на всій площі насадження вирубують окремі стиглі і перестиглі дерева в міру необхідності звільнення підросту і молодняку від материнського полога, а також нестиглі дерева (ослаблені, всихаючі, малоцінні породи), залишати які недоцільно. У перший прийом залежно від стану насадження вирубують до 30% запасу. Термін повторюваності рубки становить 15 ... 20 років. Повнота залишається частини 'насадження не повинна бути нижче 0,5 ... 0,6.

При групово-вибіркових рубках в кожний прийом вирубують групи дерев у місцях, де є куртини підросту, з метою поліпшення умов її життя. Термін рубки насаджень становить 30 ... 40 років. У перший прийом у насадженні вирубують ділянки (вікна) розміром 20 ... 30 м у поперечнику в місцях, що мають підріст. Через 5 ... 8 років з появою благонадійного підросту вікна розширюють рівномірно по периферії. Наступними рубками вікна в міру їх заростання молодняком розширюють до повного змикання рамок вікон та повної вирубки материнського намету.

Застосування того чи іншого способу рубок головного користування залежить від групи лісу, а також лісорослинних зони, в якій розташовані насадження.

У лісах I групи рубки головного користування (лісовідновлювальні) повинні проводитися для підвищення водоохоронних, грунтозахисних, санітарно-гігієнічних і естетичних властивостей лісів з одночасним використанням деревини. У лісах I групи повинні проводитися переважно поступові і вибіркові рубки.

У лісах II групи рубки головного користування повинні проводитися з метою раціонального використання деревини з одночасним збереженням і посиленням захисних властивостей лісу.

У лісах III групи рубки головного користування повинні проводитися способами, що забезпечують ефективну експлуатацію стиглих деревостанів та своєчасне відновлення лісів господарсько цінними деревними породами.

Для створення сприятливих умов організації заготівлі деревини промисловими способами за спеціалізованими лісозаготівельними підприємствами закріплюють лісосировинні бази або лісосічний фонд довгострокового користування. Лісосировинні бази закріплюють на строк до повного вичерпання в них запасів стиглої деревини, як правила, в лісах III групи і лише в необхідних випадках у лісах II групи. Лісосічний фонд закріплюють на певний строк, як правило, в лісах I групи і лише при необхідності в лісах II групи. Порядок закріплення лісосировинних баз і ведення в них господарства визначається відповідними Правилами, порядок проведення рубки лісу - діючими Правилами.

З метою створення необхідних умов для збільшення заготівель деревини в лісах I групи європейської частини РРФСР відповідно до існуючого порядку за лісозаготівельними підприємствами і організаціями в лісах I групи РРФСР (за винятком заборонених лісових смуг, встановлених по берегах нерестових річок і озер) закріплюється лісосічний фонд у довгострокове користування (на термін 15 ... 20 років).

2.1 Рубки головного користування в лісах України

Рубки головного користування в рівнинних лісах РФ проводять згідно з Правилами, розробленими з урахуванням діючих Основних положень з проведення рубок головного користування та лісовідновлювальних рубок у лісах .

У першу чергу в рубку призначають пошкоджені, засмучені і перестійні насадження, які потребують рубки за станом (усихаючі, пошкоджені хворобами та шкідниками, нізкополнотние), насадження, які вийшли з підсочування, а також недоруб і невикористані лісосіки минулих років.

У рубку можуть відводитися таксаційні видділи, що мають неправильну або витягнуту форму, якщо їх площа не перевищує допустимих розмірів суцільних вирубок, а також незначні за величиною суміжні видділення.

Ліси розділені на три лісорослинні зони: степову, лісостепову, змішаних лісів.

В областях, віднесених до декількох зонах, розподіл лісгоспів (ліспромгоспів) по зонах провадиться управліннями лісового господарства, а також міністерствами лісового господарства за участю лісозаготівельних об'єднань.

Максимально допустима довжина лісосік у лісах I групи встановлюється до 1000 м, в зелених зонах міст і степової зони 500 м, в лісах II і III груп до 2000м.

Лісосіки, призначені в рубку, відводяться переважно прямокутної форми. Довжина лісосіки часто приймається рівною довжині кварталу. Величина кварталів визначається розрядом лісовпорядкування.

За способами примикання рубки головного користування поділяються на сплошнолесосечние з безпосереднім примиканням і черезсмужні

При рубках з безпосереднім примиканням кожна наступна лісосіка через певний проміжок часу (термін примикання) примикає впритул до попередньої. При черезсмужних рубках кожна наступна лісосіка розташовується через смугу лісу певної ширини. Смуги ліси вирубуються після появи відновлення лісу на попередніх лісосіках.

Напрямок рубки зазвичай приймають проти переважаючих вітрів. Довгу бік лісосіки розташовують перпендикулярно напрямку вітрів.

Правила рубок головного користування забороняють вирубувати особливо цінні і реліктові породи: каштан, ботрокаріум, залізне дерево, сосна Ельдарська, могильну і піцундска, ялицю граціозну, березу, магнолію, дуб зубчастий, платан, дзелькви, ялівець твердий, тис, самшит, оксамити амурський та сахалінський, діморфант, яблуню, грушу, вишню, абрикос, аличу, хурму, горіх волоський, маньчжурський і Зібольда, шовковицю, мелкоплоднік і фісташку, ялина Глена, ясен маньчжурський, ільм долинний, черемху азіатську ,ялина сибірську.

2.2 Особливості рубок головного користування в лісах I групи

Рубки головного користування в лісах I групи проводять для підвищення водоохоронних, захисних та інших властивостей, а також для забезпечення своєчасного використання стиглої деревини без втрати нею технічних якостей.

Насадження призначають у рубку в такій послідовності:

1) ділянки лісу, які потребують термінової рубки за станом - всихають, пошкоджені пожежами, хворобами і шкідниками, а також нізкополнотние;

2) насінники, які виконали своє призначення;

3) перестійні;

4) ділянки стиглого лісу.

У лісах I групи проводять поступові, групово-вибіркові, добровільно-вибіркові та сплошнолесосечние рубки (лісовідновлювальні). У листяних лісостанах застосовують чересполосно-пасічні поступові рубки.

У лісах орехопромислових зон, в першому і другому поясах зон санітарної охорони джерел водопостачання, в першій і другій зонах округів санітарної охорони курортів, в лісах заповідників, національних і природних парках, в лісопарках допускаються тільки рубки догляду за лісом і санітарні рубки.

У рівнинних лісах I групи, а також у гірських лісах усіх груп виділяються особливо захисні ділянки, які виключаються з розрахунку розміру головного користування. У цих ділянках дозволяється тільки рубка окремих дерев станом.

У заборонних смугах лісу, що захищають нерестовища цінних промислових риб, в стиглих і перестійних насадженнях проводять лісовідновлювальні вибіркові рубки з рівномірною вибіркою не більше 30% запасу деревини, в тому числі і на волоках. Повнота залишається частини деревостану не повинна бути нижче 0,4 ... 0,5. Якщо поступові і вибіркові рубки не забезпечують заміну насаджень, які втрачають захисні функції, на більш продуктивні насадження, проводять сплошнолесосечние рубки.

У рівнинних лісах поступові рубки призначають в соснових насадженнях на піщаних і супіщаних грунтах, в багатоярусних ялиново-листяних насадженнях з підростом ялини на суглинкових дренованих грунтах, в березових і осикових насадженнях на суглинних дренованих грунтах. Добровільно-вибіркові рубки призначають в різновікових насадженнях, які ростуть на дренованих грунтах. Групово-вибіркові рубки призначають в насадженнях з наявністю куртиною підросту, а також у соснових насадженнях на піщаних і супіщаних грунтах, де поступові рубки не дають позитивних результатів.

Суцільні рубки в лісах I групи повинні проводитися в тих випадках, коли інші способи рубок недоцільні по лісогосподарським міркувань:

в усихаючих, пошкоджених (пожежами, шкідниками) і перестійних деревостанів;

в м'яколистяних насадженнях без участі хвойних і твер-доліственних порід при відсутності підросту цінних порід;

в нізкополнотних насадженнях за наявності життєздатного підросту цінних порід;

в соснових і ялинових лісах на надлишково зволожених грунтах;

в дубових і соснових лісах, в яких можливе тільки штучне відновлення головної породи.

2.3 Рубки головного користування в гірських лісах

До гірських відносять лісу, які ростуть на схилах гір з коливаннями відносних висот місцевості понад 100 м і середнім ухилом поверхні від підніжжя гори до вершини більше 5 °, а також лісу в межах гірських систем, розташовані на гірських плато і плоскогір'ях.

Способи рубок головного користування в гірських лісах призначають залежно від виду деревних порід, умов місцезростання, крутизни та експозиції схилів, стійкості грунту до ерозії і від стану підросту головних порід.

По крутизні схили підрозділяють на пологі - до 10 °, похилі-від 11 До 20 °, круті - від 21 до 35 ° і дуже круті - від 35 ° і більше, а по експозиції на схили південної експозиції, (південні, південно-східні , південно-західні і західні) і схили північних експозицій (північні, північно-західні, північно-східні і східні).

За ступенем стійкості проти ерозії грунту поділяють на нестійкі, середньостійкі,стійкі.

У гірських лісах проводять поступові, добровільно-вибіркові, групово-вибіркові, довго-поступові, і суцільні рубки.

Поступові та вибіркові рубки проводять переважно на схилах крутизною від 15 до 35 °, а в лісах басейну озера Байкал - до 25 °. На крутих і дуже крутих схилах після проведення вибіркових рубок зімкнутість залишеного деревостану не повинна бути нижче 0,4 ... 0,6.

Суцільні рубки дозволяється проводити в залежності від географічного району, групи лісів, експозиції схилів, породи та грунту на схилах крутизною 15 ... 25 °. На схилах до 15 ° застосовують звичайну тракторну трелювання, на крутих схилах-канатні установки ЛЛ-26Б, ЛЛ-29, ЛЛ-31, МЛ-43.

При суцільних рубках в гірських лісах покрита лісом площа відведеного в рубку кварталу на схилах крутизною понад 10 ° не повинна бути нижче 50%. Як правило, лісосіки для суцільних рубок закладають довгою стороною по горизонталі. Напрямок рубки беруть знизу вгору, а на схилах, що зазнають ерозії, зверху вниз по схилу. Спосіб примикання лісосік приймається безпосередній.

При ширині лісосік до 250 м у лісах II і III груп дозволяється два зарубає на 1 км, а при ширині понад 250 м - один заруб (табл. 4).

При проведенні добровільно-вибіркових рубок період повторюваності рубок становить 10 ... 15 років з інтенсивністю вибірки не більше 15% загального запасу деревостану.

При проведенні поступових рубок кількість прийомів встановлюють залежно від породи, повноти насадження, стану другого ярусу і підросту.

Групово-вибіркові рубки призначають в основному в лісостанах з куртини підростом.

Тривало-поступові рубки рекомендуються на ділянках, де із загального числа дерев на частку стиглих припадає 30 ... 40%. Насадження вирубують у два прийоми: у перший 50 ... 70% запасу (стиглі та перестійні дерева), другий проводять через 30 ... 40 років, в кедрівників - через 40 ... 50 років.

Сплошнокуртінні рубки проводять у групово-равновозрастних лісостанах, де групи або куртини стиглих і перестояв дерев (від 0,5 до 3 га) чергуються з групами чи куртинами молодняку і підросту, а також середньовікових і пристигаючих дерев. При цьому вирубують тільки куртини стиглих і перестійних дерев.

У листяних насадженнях повнотою 0,6 і вище з наявністю хвойного другого ярусу з хвойних порід або хвойного підросту проводять рівномірно-поступові двох-трехпріемние рубки або чересполосно-пасічні поступові. В аналогічних листяних насадженнях повнотою 0,5 і нижче проводять сплошнолесосечние рубки зі збереженням другого ярусу і підросту.

Максимальна довжина лісосік в гірських лісах не повинна перевищувати в лісах I групи 1000 м, II і III груп - 2000 м.

2.4 Лісівничі вимоги до проведення лісосічних робіт

При проведенні лісосічних робіт при рубках головного користування необхідно враховувати лісівничих вимоги тому що тільки при правильному поєднанні технологічних процесів лісосічних робіт і відновлення лісів можливе успішне відновлення високопродуктивних лісів на лісових площах, пройдених рубками.

Технологія лісосічних робіт повинна сприяти збереженню підросту, що не підлягають рубці дерев і екологічного середовища, а в гірських умовах перешкоджати виникненню водної та вітрової ерозії грунту.

До початку розробки на кожну лісосіку складають технологічну карту, в якій з урахуванням способів відновлення лісу вказують: способи рубки та трелювання деревини, очищення місць рубок, місця верхніх складів і навантажувальних майданчиків, розташування лісовозних доріг, магістральних і пасічних волоків, місць стоянок механізмів та об'єктів обслуговування робочих; відсоток збереження підросту; заходи по запобіганню грунту від ерозії.

Відповідно до затвердженої технологічною картою до початку лісосічних робіт у натурі проводять розбивку лісосік на пасіки, намічають волоки, відмежовують навантажувальні майданчики, склади-и т. п. Волоки, навантажувальні майданчики та склади деревини повинні розміщуватися за межами особозащітних ділянок.

Площа під верхні склади та вантажні майданчики на лісосіках менше 10 га не повинна перевищувати 10% площі лісосіки. Для влаштування складів і навантажувальних майданчиків слід використовувати вільні від лісу місця (поляни, лісові дороги).

У гірських лісах, а також при вибіркових і поступових рубках і на лісосіках з підростом не допускається напівпідвісне трелювання деревини.

У процесі влаштування навантажувальних майданчиків та підготовки трелювальних волоків необхідно забезпечувати збереження грунту і дерев, що не підлягають рубці. При прокладці волоків слід враховувати розташування групового підросту.

Після закінчення лісосічних робіт всі місця, зайняті навантажувальними пунктами і верхніми складами, слід підготувати для проведення лісовідновлювальних робіт.

Лісосіки слід розробляти способами, що забезпечують збереження підросту головних порід або другого ярусу. Переміщення трелювальних механізмів допускається лише за волоком. Підріст кедра, дуба, бука підлягає обліку та збереженню при всіх способах рубки, незалежно від його кількості на лісосіці та складу насадження до рубки.

Лісосіки на надлишково зволожених грунтах з підростом і молодняком слід призначати в рубку в зимовий період. Влітку трелювання деревини з цих лісосік повинно проводитися за волоком, укріпленим порубкових залишків.

Площа пасіки зі збереженим підростом після закінчення розробки лісосік повинна становити не менше 75%, а при застосуванні багатоопераційних машин - не менше 60% загальної площі ділянки. На лісосіках, намічених під природне зарощування, в процесі лісозаготівель залишають насінники, насіннєві куртини, групи і смуги. Лісосіки, призначені для штучного відновлення, передають у стані, придатному для роботи лісогосподарської техніки. Порубкових залишків, укладені у вали, повинні займати не більше 20% загальної площі лісосіки.

Мінералізована поверхню лісосіки повинна становити не більше 15 ... 20% загальної площі лісосіки, а на піщаних грунтах - не більше 15%.

При вибіркових і поступових рубках загальна площа волоків і навантажувальних майданчиків не повинна перевищувати 25% площі лісосіки. Ширина волоків при тракторної трелюванні у всіх групах ліси повинні бути не менше 5 м, на узгір'ях 7 м. порубкових залишків укладають на волоки з метою збереження водно-фізичних властивостей грунту та запобігання втрати приросту дерев, що ростуть біля волоків. У рівнинних лісах I і II груп довжина пасічних волоків не повинна перевищувати 200 м, в лісах III групи - 300 м. При всіх видах поступових і вибіркових рубок трелювання деревини повинна проводитися у вигляді хлистів-полухлистов і сортиментів.

Для збереження підросту, молодняка, дерев, що не підлягають рубці, по краях волоків залишають «відбійні» дерева, які вирубують при закінченні лісосічних робіт.

Кількість пошкоджених дерев (обдираючи кори, запили, пошкодження деревини стовбура і коренів), що залишаються на пасіках не повинно перевищувати 8% їх загальної кількості. Площа, зайнята пасіками з збережені підростом, після закінчення всіх робіт, включаючи очищення лісосік, повинна становити не менше 75% загальної площі лісосіки.

У гірських лісах на схилах крутизною понад 10 ° потрібно застосовувати переважно підвісну і повітряну трелювання деревини. Трельовка дерев або хлистів за комля, а також полупідвесна трельовка не допускаються. Загальний відсоток мінералізованої поверхні грунту в гірських лісах після закінчення лісосічних робіт повинен бути не більше 15% площі лісосіки. Трелювальні волоки довжиною більше 150 м слід зміцнювати порубкових залишків і розташовувати по горизонталях. Вогнища водної та вітрової ерозії, що виникли в процесі лісозаготівель, лісозаготівники ліквідують після закінчення лісосічних робіт. На ділянках з віддаленої підстилкою посадку лісових культур слід проводити в перший рік.

Площа зі збереженим підростом після закінчення лісосічних робіт повинна становити не менше 75% загальної площі лісосік. При проведенні поступових і вибіркових рубок кількість пошкоджених дерев на схилах крутизною до 10 ° допускається до 8%, на схилах більшої крутизни - до 12% загального числа надісланих на корені дерев. Для збереження підросту, молодняка і не підлягають рубці дерев на пасіках по обидва боки волока залишають «відбійні» дерева, які вирубують після закінчення лісосічних робіт.

3. СОРТІМЕНТАЦІЯ ЛІСУ І МАТЕРІАЛЬНО-ГРОШОВА ОЦІНКА ЛІСОСІК

При матеріальній оцінці деревини на пні встановлюють її загальний запас на ділянці (лісосіці) з підрозділом на ділову і дров'яну. Ділову деревину розподіляють на велику (товщиною у верхньому відрубі 25 см і більше), середню (13...24см) і дрібну (3...12см).

Грошову оцінку здійснюють за прейскурантом 07-01 «Такси на деревину основних лісових порід, що відпускаються на кореню». Таксову вартість деревини визначають по породах множенням запасу великої / середньої, дрібної ділової деревини і дров у кубічних метрах на таксову вартість 1 м 3 за відповідним лісгоспу лесотаксовому поясу і певним розрядами такс. Грошову оцінку лісу на корені, а також другорядних лісових матеріалів дають по ділянці в цілому. У відомості матеріально-грошової оцінки обсяги за ступенями товщини подані з округленням до 0,01 м3, загальні підсумки до 1 м 3, грошова оцінка лісу до 1 р., А при дрібному відпустці лісу до 1 к.

При матеріальній оцінці лісосік використовують сортиментних і товарні таблиці, затверджені Держлісгоспом України .

В даний час матеріально-грошову оцінку виконують, як правило, на електронних обчислювальних машинах (ЕОМ).

Обробка матеріалів відводу і таксації залежить від методу таксації. Лісничі заповнюють спеціальні відомості-бланки для матеріально-грошової оцінки лісосік на ЕОМ. Їх передають для контролю в лісгоспи, які направляють документи в обчислювальний центр (ПЦ) для обробки.

План відведення лісосічного фонду

Лісництво	Номер кварталу	Номер виділу	Господарство	Спосіб рубки	Підлягає відводу	Інвентар частина
					Площа, га	Запас, м 3
						Загальний	У тому числі ліквідний

Способи рубок головного користування.

Рубки головного користування

Вибіркові

Суцільні

Поступові

Добровільно-вибіркові

Підневільно-вибіркові

Сплошно-лісосічні

концентровані

Нерівномірні (групові)

Рівномірні

Інші варіанти і поєднання різних способів рубок головного користування

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атрохін В.Г., Кузнєцов Г.В. Лісівництво. 2-е вид. перераб. і доп. - М.: Агропромиздат. 1989

2. Мелехов І.С. Лісівництво. 2-е вид. доп. испр. - М.: МГУЛ. 2002

3. Набатов Н.М. Лісівництво. Навчальний посібник. 2-е вид. испр. і додатк. - М.: МГУЛ. 2002

4. Судьев Н.Г., Новіков Б.М., Рожин Л.М. Лісогосподарський довідник для лісозаготівельникам. - М.: Лісова промисловість. 1989

Размещено на Allbest.ru