Маркування органічної продукції в Україні та світі
Стан і розвиток органічного виробництва продукції рослинництва та тваринництва в Україні. Основні засади і методи ведення органічного землеробства. Переваги органічних продуктів. Точне землеробство та використання нетрадиційних органічних добрив.
| Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.05.2015 |
| Размер файла | 1,4 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ЕПК ТА МЕНЕДЖМЕНТУ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА
РЕФЕРАТ
МАРКУВАННЯ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
Виконав:
Ст. 4 кр 1гр
Ф-ту лісового господарства
Спец. «Екологія, ОНС та ЗП»
Хомчук А.О.
Перевірила:
доц. Горобець Ольга Вікторівна
Житомир
2014
Зміст
Вступ
1. Стан і розвиток органічного виробництва продукції рослинництва та тваринництва в Україні
2. Виробництво рослинницької продукції (Постанова Ради (ЄС) № 834/2007 від 28 червня 2007 року стосовно органічного виробництва і маркування органічних продуктів)
3. Основні засади і методи ведення органічного землеробства
4. Використання нетрадиційних органічних добрив
5. Використання ЕМ-технологій
6. Точне землеробство
Література
Вступ
Що таке органічне землеробство? Це використання природних процесів, явищ, живих організмів чи продуктів їх життєдіяльності, запровадження заходів, що сприяють перебігу природних процесів в агросистемах з метою одержання здорової, якісної продукції. Опоненти природного землеробства твердять, що не можна досягти високих врожаїв рослинництва без агрохімікатів та вберегти врожай від шкідників і хвороб. Але наука і практика органічного землеробства свідчать про протилежне. Врожаї можна істотно (навіть у 2-6 разів) збільшити за умов поліпшення якості продукції та збереження оптимального стану довкілля.
За останніми даними Міністерства сільського господарства США (USDA) на органічні продукти всіх видів припадає 3% від загального обсягу американського ринку, а в європейських країнах цей показник коливається від 1% до 7%.
Японія традиційно є лідером органічного ринку серед країн Азії. Щороку зростає культура органічного харчування в Китаї, Таїланді, Сінгапурі, Малайзії та Індії оскільки споживачі стають більш платоспроможними. Наприклад, органічний ринок Індії за останні два роки зріс на 200%.
Країни, що розвиваються, повільніше просуваються в даному напрямку, тому що за високу якість потрібно витратити чималі кошти. Екологічно чисті фрукти, овочі, м'ясо і молоко зазвичай набагато дорожчі. У Китаї ціни на «еко-продукти» можуть перевищувати ціни неорганічних продуктів до 700%.
На кінець 2009 року сільськогосподарські площі під органічними господарствами становили близько 270 тис. га, що вдвічі більше, ніж 6--7 років перед тим. За цим показником Україна 2009 року зайняла 21-е місце у світі. Водночас велика частина сертифікованих органічних продуктів, вироблених в Україні, йде на експорт. Через це насичення внутрішнього ринку цією продукцією недостатнє. Зокрема, це пов'язано з тим, що більшість української органічної продукції -- це сировина для виробництва кінцевого продукту (зерно, бобові, олійні культури). Тільки в останні роки почало активно розвиватися органічне рослинництво -- вирощування овочів, фруктів, ягід, розвиватися переробка цієї продукції (є вже перші українські сертифіковані крупи, повидло, соки, сиропи, сухофрукти, чаї, м'ясні продукти тощо).
У зв'язку з тим, що в Україні довго не приймається закон про органічне виробництво, в країні не має вітчизняних правил, за якими сертифікують виробників органічної продукції. Органи сертифікації орієнтуються на європейське регулювання, правила сертифікації і маркування.
Дослідження Федерації органічного руху України свідчать, що сучасний внутрішній споживчий ринок органічних продуктів в Україні почав розвиватись з 2006-2007 рр., склавши в 2008 році 600 тис. євро, 2009 -- 1,2 млн євро, 2010-го цей показник зріс до 2,4 млн євро, а в 2011 р. -- до 5,1 млн євро..[ Аналітичні дослідження // Федерація органічного руху України]
Закон України «Про органічне виробництво»[ред. * ред. код]
21 квітня 2011 р. о 13.40 Верховна Рада України ухвалила Закон «Про органічне виробництво».
Документ визначав правові, економічні, соціальні й організаційні основи ведення органічного сільського господарства, вимоги щодо вирощування, виробництва, перероблення, сертифікації, етикетування, перевезення, зберігання та реалізації органічної продукції та сировини.
Закон, зокрема, містить положення, відповідно до якого органічна продукція повинна відповідати вимогам, встановленим для такої ж продукції, виробленої конвенційним (неорганічним) способом. Згідно з документом, виробництво має вважатися органічним лише після отримання відповідного сертифікату на виробництво органічної продукції і має проводитися виключно з органічної сировини, яка відповідає вимогам цього закону.
Відповідно до документа, в органічному виробництві має бути заборонено використання ГМО, похідних ГМО і продуктів, вироблених з ГМО, як харчових продуктів, кормів, технологічних добавок. Також забороняється застосовувати хімічні препарати захисту рослин та добрив, використання іонізуючої радіації для обробки органічних харчових продуктів, кормів або сировини, яка використовується у органічних харчових продуктах чи кормах.
Закон прийнято з вилученням з його тексту положень про фінансування виробництва органічної продукції за рахунок державного бюджету.
Результати голосування щодо проекту Закону України «Про органічне виробництво» були такі: за -- 286; проти -- 0; утримався -- 1 (Р. В. Ткач); не голосували -- 96. Всього -- 383.
20 травня 2011 р. Президент України відхилив цей ухвалений Верховною Радою України Закон.
8 вересня 2011 р. і самою Верховною Радою України теж відхилено Закон України «Про органічне виробництво».
З початком 2012 р. спостерігається певна активізація законодавчих ініціатив в органічному секторі України. Вслід за депутатським законопроектом «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», що був поданий до Верховної Ради 13 січня 2012 р. народним депутатом Ю. А. Кармазіним (номер реєстрації 9707), наступним стало подання до законодавчого органу проекту Закону України «Про засади органічного виробництва» (номер реєстрації 9707-1 від 18 січня 2012 р.), який був ініційований Кабінетом Міністрів України.
Оскільки урядовий законопроект, відповідно протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 93, був погоджений із зауваженнями Міністерства юстиції України та узгоджений з Адміністрацією Президента України, то є сподівання, що ми будемо в 2012 року вже з Законом.
Прийняття законопроекту повинно започаткувати розробку повного пакету нормативно-правових актів для формування ефективної законодавчої бази європейського рівня і створення реального правового поля для забезпечення рівних умов функціонування суб'єктів господарювання органічного напрямку.[ нові законопроекти в 2012 // www.organic.com.ua].
Тим часом наповнений низькоякісними товарами внутрішній ринок України стимулює споживачів активно переключатися на товари з «бездоганною репутацією». Як альтернатива стандартним товарам в Україні починає поступово зароджуватися попит на органічні продукти. Підтверджують зацікавленість українських споживачів у їх купівлі результати соціологічних опитувань[ Исследование трендов: Готовы ли украинцы покупать экологически чистые товары? // дослідницький центр компанії INRISE Development, вересень 2010 р].]
1. Стан і розвиток органічного виробництва продукції рослинництва та тваринництва в Україні
Для вітчизняної економіки важливим аспектом являється розвиток органічного виробництва, що забезпечує населення безпечною, екологічно чистою та високоякісною сільськогосподарською продукцією
При виробництві органічної продукції (від англ. слова organic food) у рослинництві заборонено використовувати ядохімікати для боротьби з бур'янами, шкідниками й хворобами рослин, а також мінеральні добрива синтетичного походження, при цьому захист рослин здійснюється переважно препаратами натурального походження, а для живлення ґрунту й рослин використовуються органічні добрива; категорично заборонене використання генетично модифікованих організмів; у тваринництві не дозволяється застосовувати стимулятори росту, гормони й антибіотики, а для лікування тварин використовуються профілактичні засоби й гомеопатичні препарати.
Органічні методи господарювання покращують стан ґрунту та його родючість без застосування хімічно синтезованих добрив. Боротьба з бур'янами та шкідниками проводиться без застосування токсичних пестицидів, оберігаючи тим самим земельні та водні ресурси від забруднення токсичними сполуками. Обов'язкове застосування сівозмін, використання насіння і порід, адаптованих до місцевих умов, і відновлення функціонального біорізноманіття сприяють подальшому зміцненню екологічного балансу. органічний продукція землеробство добриво
За даними досліджень Ради ООН з торгівлі та розвитку органічне сільське господарство у малорозвинених країнах має всі шанси перевершити показники конвенційної та традиційної системи агровиробництва з точки зору врожайності, диверсифікації та економічної ефективності[10]. Такі переваги роблять органічне виробництво особливо привабливим для дрібних та бідних фермерів, які в іншому випадку можуть опинитись під загрозою продовольчої та фінансової кризи. Органічне сільське господарство має шанс стати потужним засобом для скорочення бідності та голоду на планеті.
Соціальною перевагою органічного сільського господарства, є те, що воно має високий потенціал для забезпечення життєдіяльності сільського населення і пожвавлення роботи дрібних фермерських господарств. Разом зі зростанням органічного сектора зростатиме і працевлаштування місцевого населення, оскільки органічне землеробство менш механізоване і потребує, як правило, більше ручної праці. Як результат, органічне виробництво може стати ефективним інструментом збереження традиційних знань ведення господарства у кожному регіоні, а також зменшення міграції сільського населення до мегаполісів.
Таким чином, можна виділити основні переваги органічних продуктів, представлені на рисунку 1.
Рис. 1. Основні переваги органічних продуктів
Наявність переваг зумовлює стрімке зростання органічного сільського господарства, особливо в Європі, де знаходиться 25 % усіх органічних земель (8,4 млн. га) знаходиться у Європі. Станом на 2009 р. в Європі було зареєстровано близько 260 тис. органічних виробників, 35 тис. переробників та 2,5 тис. імпортерів. За оцінками швейцарських експертів ринок органічної продукції у світі зараз становить близько $60 млрд. За прогнозами, до 2014 року світове споживання органічної продукції збільшиться на 61% та досягне $97 млрд. Динаміку світового органічного ринку зображено на рисунку 2.
Рис. 2. Динаміка світового органічного ринку по роках
Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія були найбільшими ринками збуту органічної продукції у 2011 році. Данія, Австрія, Швейцарія мали найбільші частки ринку, а країнами з найбільшим рівнем витрат на душу населення стали Швейцарія, Данія й Австрія.
Рис. 3. 10 країн Європи з найбільшою часткою органічного ринку та рівнем споживання на душу населення в 2011 р.
Органічне виробництво в Україні розвивається з 1997 року, в першу чергу завдяки попиту з боку трейдерів ЄС і переробників органічного зерна, олійних, бобових культур і дикоросів. У 2007 році ситуація почала злегка змінюватись - на внутрішньому ринку розширився асортимент органічних продуктів: з'явилися органічний хліб, молоко, ковбаси, фрукти, овоч , соки, напої, сиропи, джеми, мед та крупи[10]. З тих пір спостерігається позитивна тенденція розвитку внутрішнього споживчого ринку органічних продуктів в Україні, що згідно дослідження Федерації органічного руху України має наступні показники: у 2007 р. - 500 тис. євро, у 2008 р. - 600 тис. євро, у 2009 р. - 1,2 млн. євро, у 2010 р. - 2,4 млн. євро, у 2011 р. - 5,1 млн. євро, а в 2012 р. - 7,9 млн. євро. Щорічне зростання внутрішнього ринку органічної продукції знаходиться на 60-100% рівні.
На початок 2012 року в Україні працювало близько 164 сертифікованих органічних господарства, які обробляють понад 278800 га сільськогосподарських угідь. Динаміку органічного руху України можна прослідкувати на рисунку 4.
Рис. 4. Площа сільськогосподарських угідь, сертифікованих у відповідності до органічних стандартів та кількість сертифікованих органічних господарств в Україні
Більшість українських органічних господарств розташовані в Одеській, Херсонській, Полтавській, Вінницькій, Закарпатській, Львівській, Тернопільській, Житомирській областях[9]. В Полтавській області сертифіковані два сільськогосподарські підприємства: ТОВ «Кварк» та ПП «Акроекологія», що займаються виробництвом сільського господарських культур, а також переробне підприємство ТОВ «Діамант», що виробляє крупи, мюслі та пластівці, які вимагають варіння і миттєвого приготування з усіх видів зернобобових. Українські сертифіковані органічні господарства мають різний розмір - від кількох гектарів (як і в більшості країн Європи) до понад десяти тисяч гектарів ріллі.
На даний момент через нестачу сировини і відсутність конкуренції органічні продукти продаються за дуже високою ціною. Висока ціна являється одним із основних мотивів, тому споживачі не купують органічні продукти[11]. Але після збільшення кількості виробників органічного виробництва та розширення асортименту органічної сировини ця ціна нормалізується і буде не вищою, ніж на 10-30% за аналогічну традиційну.
Основними каналами збуту для органічних продуктів в Україні є спеціалізовані відділи супермаркетів і невеликих магазинів. Зважаючи на зростання попиту, збільшується кількість місць, де можна придбати натуральну й органічну продукцію. Всього в Україні існує близько 150 таких магазинів. Купити органічні продукти в нашій країні можна в мережах магазинів Органік Ера, Натур Бутік, Сільпо (FozzyGroup), Delight, Еко-Шик, Goodwine, Pareco, METRO, Чумацьких Шлях, МегаМаркет, Billa, Фуршет, GlossaryOrganicProductsта інші. Мережа, через яку поширюються органічні продукти, росте. Більшість точок продажу знаходяться у великих містах - Києві, Львові, Івано-Франківську, Донецьку, Кіровограді (в основному, це невеличкі спеціалізовані магазини). Частка сертифікованої органічної продукції в таких магазинах варіюється від 10% до максимум 50%. Широкого розповсюдження набули он-лайн мережі, в яких споживач може отримати інформацію про продукти та зробити замовлення.
За дослідженнями FiBL та IFOAM в Україні сертифіковано 16 видів органічних продуктів: крупи зернових і зернобобових культур, олійні, овочі, кавуни, дині, гарбузи, фрукти, ягоди, виноград, ефірні олійні культури, м'ясо, молоко, гриби, горіхи і мед. До сертифікованих продуктів переробки включено: зерна, пластівці, джеми, сиропи, соки, масла, борошно і консервовані овочі.
Більш сприятливу роботу органічного сектора України стримує недосконале інституційне забезпечення. На сьогодні державна підтримка розвитку органічного сектора задекларована тільки у декількох нормативних актах, основними з яких є: Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини»[6] та Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року[7]. В Державній цільовій Програмі розвитку села на період до 2015 р. поставлено завдання довести обсяг частки органічної продукції у загальному обсязі валової продукції сільського господарства до 10 %, також в цьому документі передбачається стимулювання ведення органічного сільського господарства, унормування розвитку органічного землеробства та створення системи його сертифікації.
Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» закладає правову основу для повноцінного, ефективного розвитку органічного агровиробництва. Положення цього закону набувають чинності через три місяці з дня його опублікування, а саме 9 січня 2014 р., а суб'єкти господарювання, які маркують свою продукцію як органічну, зобов'язані привести свою діяльність у відповідність із цим законом протягом шести місяців. Фахівці органічного сектору висловлюють сподівання,що з прийняттям Закону у державі спостерігатиметься активізація та пожвавлення розвитку органічного сектору, а також, що не менш важливо, унеможливиться існування такого явища, як «псевдо-органік».
Проте необхідно зазначити, що поки в Україні не розроблені відповідні підзаконні акти, вітчизняні виробники проходять процедуру органічної сертифікації свого виробництва за діючими міжнародними стандартами, частіше за все - це норми Європейського Союзу.
Крім недосконалого інституційного середовища необхідно вирішити ще низку проблем, що перешкоджають розвитку цього сектора в Україні.
Рис. 5. Проблеми розвитку органічного ринку
2. Виробництво рослинницької продукції (Постанова Ради (ЄС) № 834/2007 від 28 червня 2007 року стосовно органічного виробництва і маркування органічних продуктів)
Стаття 3
Управління ґрунтами і внесення добрив
1. У випадку неможливості задовольнити потреби рослин у поживних речовинах заходами, передбаченими у Статті 12(1)(а), (b) і (с) Постанови (ЄС) №834/2007, в органічному виробництві дозволяється застосовувати тільки добрива і речовини для покращення ґрунту, зазначені у Додатку 1 до цієї Постанови, і тільки у необхідному об'ємі. Оператори повинні мати документальне підтвердження необхідності застосування таких продуктів.
2. Загальна кількість використовуваного у господарствах гною, як визначено у Директиві Ради 91/676/ЄЕС стосовно захисту води від забруднення нітратами з сільськогосподарських джерел, не може перевищувати 170 кг азоту на рік на один гектар використовуваної сільськогосподарської землі. Це обмеження стосується лише використання стійлового гною, висушеного стійлового гною і дегідратованого пташиного посліду, компостованих екскрементів тварин, у тому числі пташиного посліду, компостованого стійлового гною та рідких екскрементів тварин.
3. Господарства, які займаються органічним виробництвом, можуть укладати письмові угоди про співробітництво виключно з іншими господарствами і підприємствами, які відповідають правилам органічного виробництва, з метою використання надлишкового гною від органічного виробництва. Гранична межа, зазначена у параграфі 2, розраховується на основі усіх господарств органічного виробництва, залучених до такого співробітництва.
4. Дозволяється використовувати відповідні препарати мікроорганізмів для покращення загального стану ґрунту або наявності поживних речовин у ґрунті або у сільськогосподарських культурах.
5. Для стимуляції компостування дозволяється використовувати відповідні рослинні препарати або препарати мікроорганізмів.
Стаття 4
Заборона гідропонного виробництва
Гідропонне виробництво заборонене.
Стаття 5
Контроль шкідників, хвороб і бур'янів
1. У випадку неможливості ефективного захисту рослин від шкідників і хвороб шляхом застосування заходів, зазначених у Статті 12 (1)(а), (b), (c) i (g) Постанови (ЄС) №834/2007, в органічному виробництві дозволяється застосовувати лише продукти, зазначені у Додатку ІІ до даної Постанови. Оператори повинні мати документальне підтвердження необхідності застосування таких продуктів.
2. Що стосується продуктів, які використовуються у пастках і дозувальних пристроях, за винятком дозаторів феромонів, пастки і/або дозувальні пристрої повинні попереджати викид речовин у довкілля і не допускати контакту між речовинами і вирощуваними культурами. Пастки необхідно збирати після використання і безпечним чином утилізувати.
Стаття 6
Специфічні правила виробництва грибів
Субстрати можуть застосовуватися для виробництва грибів, якщо вони складаються лише з наступних компонентів:
(а) стійлового гною і екскрементів тварин:
(і) з господарств, які працюють на органічних засадах; або
(іі) зазначених у Додатку 1, лише якщо продукт, згаданий у підпункті (і), відсутній; і якщо вони не перевищують 25% загальної маси складників субстрату до компостування, за винятком покривного матеріалу і доданої води;
(б) продуктів сільськогосподарського походження, крім зазначених у пункті (а), з господарств, які працюють на органічних засадах;
(в) торфу, який не піддавався хімічний обробці;
(г) деревини, яка не піддавалася обробці хімічними продуктами після вирубування;
(ґ) мінеральних продуктів, зазначених у Додатку 1, води і ґрунту.
ДОДАТОК І
Добрива і покращувачі ґрунту, зазначені у Статті 3(1)
Примітка:
А: дозволено згідно з Постановою (ЄЕС) № 2092/91 і перенесено Статтею 16(3)(с) Постанови (ЄС) №834/2007
Б: дозволено згідно з Постановою (ЄС) №834/2007
|
Дозвіл |
Найменування |
Опис, вимоги до складу, умови застосування |
|
|
А |
Суміші або продукти, які містять тільки зазначені нижче матеріали: стійловий гній |
Продукти, які складаються з суміші екскрементів тварин і органічних речовин рослинного походження (підстилка тварин). Забороняється використовувати матеріали з інтенсивного тваринництва |
|
|
А |
Висушений стійловий гній і сухий пташиний послід |
Забороняється використовувати матеріали з інтенсивного тваринництва |
|
|
А |
Компостовані екскременти тварин, у тому числі пташиний послід і компостований стійловий гній |
Забороняється використовувати матеріали з інтенсивного тваринництва |
|
|
А |
Рідкі екскременти тварин |
Використання після перевірки ферментації і/або відповідного розбавлення Забороняється використовувати матеріали з інтенсивного тваринництва |
|
|
А |
Компостовані або ферментовані побутові відходи |
Продукт, отриманий з сортованих побутових відходів, які були піддані компостуванню або анаеробній ферментації для виробництва біогазу Тільки побутові відходи рослинного і тваринного походження Лише за умови виробництва у закритій і контрольованій системі збирання, прийнятій країною-учасницею Максимальний вміст сухої речовини, мг/кг: кадмій: 0,7; мідь: 70; нікель: 25; свинець: 45; цинк: 200: ртуть: 0,4; хром (усього): 70; хром (VI): 0 |
|
|
А |
Торф |
Сфера застосування обмежується садівництвом (товарне садівництво, квітникарство, вирощування саджанців, розсадники) |
|
|
А |
Відходи від виробництва грибів |
Початковий склад субстрату обмежується продуктами, перелік яких міститься у данному Додатку |
|
|
А |
Екскременти хробаків (вермікомпост) і комах |
||
|
А |
Гуано |
||
|
А |
Компостована або ферментована суміш речовин рослинного походження |
Продукт, отриманий з сумішей речовин рослинного походження, які були піддані компостуванню або анаеробній ферментації для виробництва біогазу |
|
|
А |
Продукти або побічні продукти тваринного походження, а саме: кров'яне борошно борошно з копит борошно з рогів кісткове борошно або борошно з дежелатинованих кісток рибне борошно м'ясне борошно борошно з пір'я, волосся та хвостів вовна хутро щетина молочні продукти |
Максимальний вміст у сухій речовині, мг/кг: хрому (VI): 0 |
|
|
А |
Продукти і побічні продукти рослинного походження на добрива |
Наприклад: борошно з шроту олійних культур, шкаралупа какао-бобів, солодові ростки |
|
|
А |
Морські водорості і продукти з них |
Отримані безпосередньо шляхом застосування: (і) фізичних процесів, у тому числі дегідратації, заморожування і розмелювання |
|
|
А |
Тирса і тріска деревна |
Після зрубування деревина не піддавалася хімічній обробці |
|
|
А |
Компостована кора |
Після зрубування деревина не піддавалася хімічній обробці |
|
|
А |
Деревний попіл |
З деревини, яка після зрубування не піддавалася хімічній обробці |
|
|
А |
Фосфоритне борошно |
Згідно з пунктом 7 Додатку 1А.2 до Постанови (ЄС) №2003/2003 Європейського парламенту і Ради стосовно добрив, 7 Вміст кадмію менше або дорівнює 90 мг/кг Р2О5 |
|
|
А |
Алюмофосфат кальцію |
Згідно з пунктом 6 Додатку 1А.2 до Постанови (ЄС) №2003/2003 Вміст кадмію менше або дорівнює 90 мг/кг Р2О5 Застосування обмежене лужними ґрунтами (pH > 7,5) |
|
|
А |
Основний шлак (томас-шлак) |
Згідно з пунктом 1 Додатку 1А.2 до Постанови (ЄС) №2003/2003 |
|
|
А |
Неочищена калійна сіль або каініт |
Згідно з пунктом 1 Додатку 1А.3 до Постанови (ЄС) №2003/2003 |
|
|
А |
Сульфат калію, може містити магнієву сіль |
Продукт, отриманий з природної калійної солі шляхом фізичного процесу екстрагування, може також містити магнієві солі |
|
|
А |
Барда і витяжка з барди |
За винятком аміачної барди |
|
|
А |
Карбонат кальцію (крейда, вапнякова глина, вапнякове борошно, бретонський меліорант, (маерл (maerl)), фосфатна крейда) |
Лише природного походження |
|
|
А |
Карбонат магнію і кальцію |
Лише природного походження наприклад магнієва крейда, вапняк та ін. |
|
|
А |
Сульфат магнію (кізерит) |
Лише природного походження |
|
|
А |
Розчин кальцію хлориду |
Позакоренева обробка яблунь у випадку виявлення дефіциту кальцію |
|
|
А |
Сульфат кальцію (гіпс) |
Згідно з пунктом 1 Додатку 1D. до Постанови (ЄС) №2003/2003 Лише природного походження |
|
|
А |
Промислове вапно з цукрового виробництва |
Побічний продукт виробництва цукру з цукрових буряків |
|
|
А |
Промислове вапно з вакуумного виробництва |
Побічний продукт виробництва вакуумної солі з ропи, знайденої у горах |
|
|
А |
Елементарна сірка |
Згідно з Додатком 1D.3 до Постанови (ЄС) №2003/2003 |
|
|
А |
Мікроелементи |
Неорганічні мікроелементи, перелік яких міститься у частині Е Додатку 1 до Постанови 2003/2003 |
|
|
А |
Хлорид натрію |
Лише видобута сіль |
|
|
А |
Кам'яне борошно і глина |
Правила виробництва для рослинництва
На додаток до загальних правил сільськогосподарського виробництва до органічного рослинництва застосовуються такі правила:
в органічному рослинництві слід використовувати методи обробітку землі та культивації, які зберігають або покращують стабільність і біологічне різноманіття грунту, попереджають ущільнення і ерозію грунтів;
родючість і біологічну активність грунту слід підтримувати і покращувати шляхом багаторічної сівозміни з застосуванням бобових та інших зелених добрив, а також шляхом застосування добрив тваринного походження і органічних матеріалів (бажано попередньо компостованих) від органічного виробництва;
дозволяється застосовувати біодинамічні препарати;
додатково можуть застосовуватися добрива і покращувачі грунту лише якщо вони дозволені для використання у органічному виробництві згідно зі Статтею 16;
застосування мінеральних азотних добрив не допускається;
усі використані методи рослинництва повинні попереджати або зводити до мінімуму будь-яке забруднення навколишнього середовища;
для запобігання збиткам від шкідників, хвороб і бур'янів слід покладатися головним чином на захист за допомогою відповідних природніх ворогів, на відповідний вибір видів і різновидів, сівозміну, методи культивації та теплові методи;
у випадку встановлення загрози для врожаю застосовувати засоби захисту рослин можна лише якщо вони дозволені до використання в органічному виробництві згідно зі Статтею 16;
для виробництва інших продуктів крім насіння та вегетативного садивного матеріалу слід використовувати лише насіння та вегетативний садивний матеріал, отримані методами органічного виробництва. Тобто, материнську рослину для насіння та батьківську рослину вегетативного садивного матеріалу було вирощено у відповідності до правил, викладених у даній Постанові, принаймні протягом одного покоління, або, у випадку багаторічних культур, протягом двох вегетаційних періодів;
продукти для очистки і дезинфекції у рослинництві дозволяється використовувати лише якщо вони допущені до використання у органічному виробництві згідно зі Статтею 16;
Збирання продуктів дикої природи, які ростуть природнім шляхом у зонах їх природного розповсюдження, лісах і на сільськогосподарських територіях, вважається методом органічного виробництва, за умови, що:
ці території протягом як мінімум трьох років не оброблялися будь-якими продуктами крім дозволених для застосування у органічному виробництві згідно зі Статтею 16;
збирання не впливає на стабільність природного середовища або на збереження видів у зоні збирання.
[Постановление совета ЕС № 834/2007 от 28 июня 2007 года про органическое производство и маркировку органических продуктов]
3. Основні засади і методи ведення органічного землеробства
Поверхневий обробіток ґрунту на глибину 4-12см, залежно від попередника та культури. Традиційна оранка чи перекопування лопатою, під час яких перевертається пласт, глибші шари ґрунту опиняються на поверхні, і навпаки, є нераціональними із декількох міркувань: а) руйнуються так звані ґрунтові капіляри, судини, якими вода легко піднімається із нижніх шарів у верхні, також ними надходить повітря до коренів рослин; б) гине більшість корисних живих ґрунтових організмів: у глибоких шарах ґрунту переважають бактерії, грибки, найпростіші, водорості, які розвиваються без доступу атмосферного повітря (анаероби), а у верхніх шарах переважають види (аероби), які без доступу повітря не можуть існувати. Перевертання пласту різко змінює умови життєдіяльності ґрунтового «населення». Для відновлення попереднього оптимального стану ґрунтової сукупності живих організмів потрібен певний час і енергетичні затрати. Поверхневий обробіток ґрунту та догляд за рослинами рекомендується проводити плоскорізом Фокіна -- знаряддям, яке здійснило революцію у землеробстві завдяки розмаїтим можливостям, простоті, легкості, зручності, енергоощадності та порівняно низькій вартості.
Використання ефективних мікроорганізмів (ЕМ). Вони прискорюють перегнивання органічних матеріалів та відходів до утворення компосту -- цінного органічного добрива, продукують стимулятори росту, антибіотики, підвищують імунітет рослин до несприятливих умов, шкідників і збудників хвороб, сприяють очищенню ґрунту від шкідливих мікроорганізмів, збагаченню його стимуляторами, антибіотиками. ЕМ широко застосовуються також у тваринництві для очищення повітря хлівів, у побуті (очищення каналізаційних стоків, усунення неприємних запахів, миття приміщень, посуду, прання тощо), загалом для оздоровлення довкілля.
Компостування органічних відходів: соломи, бадилля, бур'янів, трави, тирси, листя, паперу тощо (всього, що здатне перегнивати) за допомогою ЕМ.
Створення «живого», родючого шару ґрунту. Відмова від синтетичних агрохімікатів: міндобрив, пестицидів, стимуляторів росту тощо. Основна увага надається вирощуванню сидератів (зелене добриво), використанню біологічних і агротехнічних методів захисту рослин, органічних добрив (гною, біогумусу, торфу, компостів) -- найголовнішого чинника відтворення родючості ґрунтів, орієнтації на біологічні методи добування азоту з атмосфери.
Мульчування -- укриття ґрунту з метою попередження його висихання, заощадження вологи, поліпшення умов для кореневої системи рослин, знищення бур'янів тощо. В органічному землеробстві ґрунт завжди повинен бути накритий. Для цього використовують різні органічні матеріали (траву, бур'яни, тирсу, кору, папір), які, перегниваючи, збагачують ґрунт поживними речовинами. Застосовують також агроволокно, темну поліетиленову плівку багаторазового використання.
Використання якісного елітного насіння, вирощеного за технологією органічного землеробства. Від якості насіння на 20-30 % залежить майбутній урожай.
Застосування екологічно безпечних енергоощадних технологій переробки та зберігання продукції.
Переваги органічного землеробства:
одержання здорової екологічно чистої продукції;
здешевлення продукції, зменшення витрат на добрива та засоби захисту рослин;
повторне використання органіки, вирішення проблеми утилізації сміття, очищення довкілля;
створення здорового родючого ґрунту;
очищення від шкідливих мікроорганізмів побутових приміщень, хлівів, каналізації, території;
4. Використання нетрадиційних органічних добрив
(солома, бадилля тощо) для ґрунтоутворення називається біологізацією землеробства, за допомогою якого замикається Малий біологічний кругообіг речовин і енергії. Основою для простого відтворення ґрунтової родючості є застосування землеробського закону повернення. Але недостатньо повернути в ґрунт винесені елементи живлення, повинна повертатися й органічна речовина (надземна біомаса), оскільки вона -- це енергетика ґрунтоутворення, їжа для ґрунтової біоти.
Найдоцільніше залишати на полі солому озимої пшениці, стебла соняшнику і кукурудзи, зібраної на зерно. Найкраще це робити на полях озимої пшениці, яка є попередником цукрових буряків, кукурудзи на зерно та соняшнику. На полях, де була залишена солома для заорювання, комбайни під час збирання повинні працювати з подрібнювачами без копнувача. Солома повітряним потоком рівномірно розподіляється по стерні. За відсутності подрібнювача збирати слід комбайном без копнувача. У такому разі солома укладається обмолоченими валками за комбайном. Із них її підбирають, подрібнюють і розкидають по полю за допомогою косарок-подрібнювачів КИР-1,5 або КИР-1,4. Після цього починають обробляти ґрунт. За допомогою важкої дискової борони солома перемішується з верхнім (0-5 см) шаром ґрунту.
Бажано, щоб на площах, удобрених соломою, розміщували передусім бобові та просапні культури. При залишенні стебел соняшнику їх подрібнюють важкою дисковою бороною. На полях із низькорослими напівкарликовими сортами озимої пшениці соломи залишається мало, тому рекомендується її вносити разом із гноєм. Залишення соломи можна регулювати висотою зрізу під час збирання: при роздільному збиранні -- 18-20 см, при прямому комбайнуванні -- 30 і навіть 40 см. Після збирання такі поля обробляють важкою дисковою бороною, в результаті чого солома змішується з верхнім шаром ґрунту.
Ще один важливий аспект, який потрібно враховувати при внесенні нетоварної частини врожаю -- досить широке співвідношення C:N. Найкраще розкладаються органічні речовини при C:N=20-30:1 (у соломі це співвідношення становить 80-100:1). При вужчому співвідношенні переважає мінералізація азоту, а при ширшому -- його зв'язування. Внесення соломи в ґрунт стимулює мікрофлору останнього, бо внесений матеріал являє собою джерело вуглецю. Споживання азоту мікроорганізмами може призупинити розклад соломи, тому що азоту соломи недостатньо для покриття потреби бактерій. Одним із найефективніших шляхів прискорення розкладу рослинних решток є додаткове (компенсуюче) внесення азотних добрив на рівні 1 % маси рослинних решток, або близько 10 кг мінерального азоту на 1 т соломи.
З цією метою застосовують аміачну селітру, яку вносять при обробітку дисковою бороною, або аміачну воду чи безводний аміак, які вносять під час першої культивації за допомогою підживлювачів, встановлених на культиватор. При залишенні стерні на кожні 10 см її висоти перед обробітком вносять до 10 кг діючої речовини азоту. Додаткове внесення азотних добрив не лише усуває депресивну дію в перший рік після заорювання стерні, але й підвищує загальну ефективність удобрення. В господарствах з розвинутим тваринництвом замість азотних добрив із соломою добре використовувати рідкий гній із розрахунку 6-8 т на 1 т соломи. При такому поєднанні це добриво діятиме не гірше від звичайного підстилкового гною. Поєднання безпідстилкового гною і соломи -- одна з найкращих форм органічних добрив. У ґрунт надходить більше поживних елементів і органічних речовин. При сумісному використанні безпідстилкового гною та соломи частина розчинного азоту дещо іммобілізується.
У середньому в соломі міститься до 0,5% азоту, 0,25 -- фосфору, 0,8 -- калію, 35-40 -- вуглецю, а також мікроелементи. Приорювання її при середній врожайності зернових повертає в ґрунт 12-15 кг/га азоту, 7-8 -- фосфору і 20-24 -калію. Разом із тим удобрення соломою не потребує додаткових витрат на її внесення в ґрунт, оскільки не відбувається одночасно із збиранням. З соломою в ґрунт повертається 80% винесеного рослинами калію й близько 20% фосфору. Калій знаходиться у легкодоступній для рослин формі, більше половини фосфору в соломі злакових культур також представлено легкозасвоюваними формами. При щорічному внесенні це дасть змогу значно скоротити витрати калійних і фосфорних добрив. Доступність азоту в початковий період розкладу рослинних решток дуже низька, проте при систематичному застосуванні великої кількості післяжнивних решток їхня негативна дія на азотний режим ґрунтів послаблюється, тому що іммобілізований азот стає поступово доступним. У зонах із промивним типом водного режиму іммобілізація розглядається як позитивне явище.
Солома є також джерелом вуглецю. При її розкладі в ґрунт надходить значна кількість вуглекислого газу (до 25% від загальної маси соломи). Зв'язуючись із водою, він утворює вуглекислоту, яка переводить деякі складові соломи в розчин, у тому числі необхідні рослинам поживні елементи. Одночасно солома поліпшує кореневе та повітряне живлення рослин.
Вносити солому необхідно згідно з розробленими ґрунтозахисними технологіями вирощування культур. При їх недотриманні можливі ускладнення. Якщо не внести азоткомпенсацію, післяжнивні рештки перешкоджають контакту гербіцидів із ґрунтом, частково (на 30-60%) перехоплюють їх й інактивують. Для боротьби з бур'янами раціональнішим є післясходове внесення гербіцидів. Нерівномірний розподіл соломи по поверхні ґрунту призводить до погіршення якості посівів, фітосанітарних умов тощо. При цьому слід адаптувати ґрунтозахисні технології, що базуються на мінімальному обробітку ґрунту з використанням нетоварної частки врожаю, до конкретних грунтово-кліматичних умов.
Наші дослідження показали, що таке органічне добриво є повноцінним і нічим не поступається гною, а подекуди й переважає його. При спалюванні соломи втрачається енергетика ґрунтотворного процесу, а отже, знижується родючість ґрунту, що позначається і на врожайності сільськогосподарських культур. На нашу думку, спалювання соломи повинне каратися законом, якщо самі господарі землі не розуміють шкідливої дії цього заходу.
Поряд з органічними добривами необхідно вносити й мінеральні. Але потреба в них при мінімальному обробітку зменшується приблизно в два рази. Це викликано відкритим нами прискоренням Малого біологічного кругообігу речовин і енергії.
Захист сільськогосподарських культур. При ґрунтозахисних технологіях вирощування сільськогосподарських культур оптимізуються механізми самоуправління комплексів шкідливих організмів агробіоценозів. Системи захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур'янів включають організаційно-господарські заходи, зокрема чітке дотримання регіональних сівозмін, а також сучасних агротехнічних прийомів напівпарового та основного безплужного обробітків ґрунту. Важливим є вирощування сортів і гібридів, стійких проти шкідливих організмів. Обов'язково потрібно протруювати насіння захисно-стимулюючими речовинами і впроваджувати нові засоби захисту рослин на еколого- й економічно обґрунтованій основі.
Планувати і здійснювати заходи щодо захисту посівів від шкідників, хвороб і бур'янів доцільно на основі довгострокового та короткострокового прогнозів. В усіх регіонах України пріоритетним є застосування біологічного методу захисту рослин. У перехідний період передбачається використовувати пестициди в нормах приблизно 1,7 кг/га діючої речовини на 1 га ріллі. У подальшому пестицидне навантаження на 1 га ріллі значно зменшуватиметься.
Учені всього світу наполегливо працюють над розробкою більш безпечних засобів захисту рослин, але використання хімічних на найближчий час залишається одним із головних у захисті рослин від шкідливих організмів. Тому в таких умовах важливим завданням спеціалістів аграрного профілю є опрацювання можливих прийомів, спрямованих на запобігання негативній післядії препаратів, які застосовують у сільському господарстві, та її послаблення. Необхідно дотримувати регламентів їх використання, категорично забороняється застосовувати препарати, не дозволені відповідними державними установами. Таким чином, запобігання забрудненню навколишнього середовища хімічними засобами -- одна з важливих проблем сучасного інтенсивного землеробства.
5. Використання ЕМ-технологій
В результаті інтенсивного глибокого обробітку ґрунту, масового застосування мінеральних добрив і пестицидів природна родючість ґрунту різко знизилась. Вчені довели, що глибокий обробіток ґрунту і застосування хімічних засобів, пригнічує активність мікроорганізмів і ґрунтової фауни, руйнує структуру ґрунту. І в результаті, порушився баланс між патогенними і корисними (ефективними) мікроорганізмами, що в свою чергу, негативно, впливає на відтворення родючості.
Але, навіть, достатнє внесення необхідних елементів живлення в ґрунт, ніколи повністю не відновить біологічно активних речовин. Без яких ні ґрунт, ні рослини не можуть бути здоровими і забезпечувати потрібну врожайність.
Хімізація також масово поглинула тваринницьку галузь. Фармацевтичні препарати і елементи їх розпаду накопичується в організмі тварин, попадають в продукти харчування, руйнуючи здоровґя людини.
Склалась ситуація коли інтенсивне застосування важкої с/г техніки при обробітку ґрунту, внесення пестицидів і мінеральних добрив, хімічних фармпрепаратів порушують природні закони еволюції.
Порушилась саморегуляція в живій природі, що послабило самозахист рослин, тварин і людини.
І ми, з метою збереження здоровґя людини і біосфери, впроваджуємо стратегію поступової відмови, від хімічних препаратів в с/г, перехід на альтернативні, екологічно чисті технології та покращення якості продуктів харчування. Єдиною такою технологією є технологія Ефективних Мікроорганізмів ЕМ-технологія
ЕМ-технологія- технологія застосування ефективних мікроорганізмів. Виникла вона в Японії, в якій вона дуже поширена. ЕМ-технологію признали в багатьох країнах світу (біля 160) і її впроваджують на державному рівні, як частину національної політики.
З 1998 року в Росії, на основі анабіотичних мікроорганізмів байкальської еко-системи, П. А. Шабліним, був створений ЕМ-препарат«Байкал ЕМ-1». Особливостями цього препарату являється стійка асоціація, як аеробних так і анаеробних мікроорганізмів.
До складу відібраних мікроорганізмів входять фотосинтезучі, азотфіксуючі, молочнокислі бактерії, дріжджі, актиноміцети, ферментуючи гриби і продукти їх життєдіяльності. Названі мікроорганізми внесені в ґрунт, з кормами в потрапляють в організм тварини, активізують мікрофлору, виробляючи різні фізіологічні речовини, що впливають на ріст і розвиток як тваринного і рослинного світу, і оздоровлення ґрунту.
На Україні ще в 2005 році першим регіоном стала Кіровоградщина, яка впровадила в с/г виробництво ЕМ-технологію.
ЕМ-технологія багатофункціональна по своїм можливостям в різних галузях народного господарства. Зокрема в:
вирощуванні с/г продукції, без застосування хімічних препаратів;
відновлення природної родючості ґрунту і збільшення врожаїв в 2-3 рази:
виробництво ферментованих добрив, кормів і біодобавок до кормів;
переробці побутових і промислових органічних відходів і т. д.
Рентабельність використання препарату «Байкал ЕМ-1»
Озима пшениця
Хім. технологія Мінеральні добрива - 1000 грн. на 1 га Захист рослин - 600 грн. на 1 га Всього - 1600 грн
ЕМ-технологія Байкал ЕМ1 - 125 грн. на 1 га Тамир - 70 грн. на 1 га ЕМ-5 для захисту рослин - 70 грн. на 1 га Слокс для захисту рослин - 30 грн. на 1 га Слокс для коренів - 45 грн. на 1 га Всього 340 грн
Витрати при використанні ЕМ-технології зменшуються в 5 разів, а приріст врожаїв збільшується в 2-3 рази.
6. Точне землеробство
Томчне землеромбство -- впровадження технологій у рільництво на основі ґрунтових картографічних одиниць.
У основі наукової концепції точного землеробства лежать уявлення про існування неоднорідностей в межах одного поля. Для оцінки і детектування цих неоднорідностей використовуються новітні технології, такі як системи глобального позиціонування GPS, спеціальні датчики, аерофотознімки і знімки з супутників, а також спеціальні програми для агроменеджменту на базі геоінформаційних систем (ГІС). Зібрані дані використовуються для точнішої оцінки оптимуму густини висіву, розрахунку норм внесення добрив і засобів захисту рослин (ЗЗР), точнішого прогнозу врожайності і фінансового планування. Дана концепція вимагає обов'язково приймати до уваги локальні особливості ґрунту/кліматичні умови. В окремих випадках це може дозволити легше встановити локальні причини хвороб або ущільнень.
Засновки. Традиційне землеробство передбачало однакове проведення агротехнічних прийомів на окремому полі. Кожне поле розглядалося як однорідне -- елементна одиниця управління. У цьому разі, наприклад, внесення надмірних доз добрив (гербіцидів, інших засобів хімізації) створювало реальну загрозу навколишньому середовищу.
На середньому заході США точне землеробство асоціюється не з концепцією стійкого землеробства, але з мейнстримом в агробізнесі, який прагне максимізувати прибуток, проводячи витрати тільки на добриво тих ділянок поля, де добрива дійсно необхідні. Слідуючи цим ідеям агровиробники застосовують технології змінного або диференційованого внесення добрив в тих ділянках поля, які ідентифіковані за допомогою GPS-приймачів і де потреба в певній нормі добрив виявлена агротехнологом за допомогою карт агрофізхімобстеження і врожайності. Тому в деяких ділянках поля норма внесення або обприскування стає менше середньою, відбувається перерозподіл добрив на користь ділянок, де норма повинна бути вище, і, тим самим, оптимізується внесення добрив.
Особливості застосування. Технологія точного землеробства дозволяє побудувати роботу на основі інформації, зібранної в полі. Точне землеробство являє собою спосіб активнішого ведення господарства на полях з різними характеристиками.
Обробка полів згідно з зональними особливостями (наприклад, урожайністю, структурою ґрунту, вологістю, висотою місцевості) дозволяє оптимізувати витрати таурожайність.
Точне землеробство може застосовуватися для поліпшення стану полів і агроменеджменту, у декількох напрямах:
агрономічне: з урахуванням реальних потреб культури в добривах удосконалюється агровиробництво
технічне: здійснено тайм-менеджмент на рівні господарства (зокрема, поліпшується планування сільськогосподарських операцій)
екологічне: скорочується негативна дія сільгоспвиробництва на навколишнє середовище (точніша оцінка потреб культури в азотних добривах приводить до обмеження застосування і розкидання азотних добрив або нітратів)
економічне: зростання продуктивності і/або скорочення витрат підвищують ефективність агробізнесу (зокрема, скорочуються витрати на внесення азотних добрив)
Точніше визначення норм внесення добрив та хімікатів може сприяти покращенню охорони навколишнього середовища.
Збільшується економічний ефект від досконалішого ведення обліку. Програмні комплекти керування обладнанням пропонують рішення, які дозволяють підняти коефіцієнт використання та продуктивність обладнання.
Переваги точного землеробства. Точна документація по витратах ресурсів, облік внутрішніх і зовнішніх витрат.
Збір, аналіз та зберігання критичних даних із внесення добрив, посіву та збиранню урожаю.
Максимізація продуктивності та покращення організації виробництва: оптимізація виробничого циклу.
Інші переваги для агробізнесу можуть полягати в електронному записі і зберіганні історії польових робіт і урожаїв, що може допомогти як при подальшому ухваленні рішень, так і при складанні спеціальної звітності про виробничий цикл, яка все частіше потрібна законодавством розвинених країн.
Ситуація в Україні
Україна має найбільші запаси чорноземів в Європі та найменшу урожайність у розрахунку на 1 гектар площі. Показники урожайності, якими ми пишаємося є неприйнятними для далеко не аграрних країн заходу.
Література
1. Бегей С.В. Екологічне землеробство: підручник / С.В. Бегей. - Львів: ПП"Новий Світ-2000", 2010. - 429 с.
2. Берлач Н. А. Адміністративно-правові засади формування органічного напряму у сільському господарстві України: монографія / Н. А. Берлач. - К.: Новая Идеология, 2010. - 398 с.
3. Вовк В.І. Сертифікація органічного сільського господарства в Україні: сучасний стан, перспективи, стратегія на майбутнє // Матеріали Міжнародного семінару «Органічні продукти харчування. Сучасні тенденції виробництва і маркетингу». - Львів, 2004. - С. 3.
4. Гармашов В.В. До питання органічного сільськогосподарського виробництва в Україні / В.В. Гармашов , О.В. Фомічова // Вісн . агар . науки - 2010. - №7. - С.11-16.
5. Гудзь В. П. Адаптивні системи землеробства: підручник / В. П. Гудзь, І. Д. Примак та ін. - К.: Центр учбової л-ри, 2007. - 334 с.
6. Закону України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/425-18.
7. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-%D0%BF.
8. Кобець М. І. Органічне землеробство в контексті сталого розвитку / М.І. Кобець // Проект “Аграрна політика для людського розвитку ”. - К., 2004 - 22 с.
9. Органік в Україні [Електронний ресурс] / Федерація органічного руху України. - Режим доступу: http://organic.com.ua/.
10. Органічне виробництво: має шанс подолати голод і глобальне потепління [Електронний ресурс] / Український органік журнал «Organic UA». - Режим доступу: http://organic.ua.
OJ L 230, 19.8.1991, стор. 1. Директива з поправками, востаннє внесеними Директивою Комісії 2007/31/ЕС (OJ L 140, 1.6.2007, стор. 44).
OJ L 106, 17.4.2001, стор. 1. Постанова з поправками, востаннє внесеними Постановою (ЄС) № 1830/2003 (OJ L 268, 18.10.2003, стор. 24).
OJ L 268, 18.10.2003, стор. 29. Постанова з поправками, внесеними Постановою Комісії (ЄС) № 378/2005 (OJ L 59, 5.3.2005, стор. 8).
OJ L 159, 29.6.1996, стор. 1.
OJ L 66, 13.3.1999, стор. 16. Директива з поправками, внесеними Постановою (ЄС) № 1882/2003 (OJ L 284, 31.10.2003, стор. 1).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Основні різновиди біологічного землеробства. Негативний вплив відходів тваринництва на навколишнє середовище. Виробництво екологічно безпечної продукції рослинництва. Екологічний паспорт сільськогосподарських підприємств. Сертифікація харчової продукції.
курсовая работа [76,0 K], добавлен 02.10.2014Методика визначення енергомісткості при виробництві сільськогосподарської продукції. Повна енергомісткість виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Енергетична ефективність, екологічна небезпечність технологій виробництва продукції рослинництва.
реферат [106,4 K], добавлен 24.09.2010Види і форми добрив, що вносяться під виноград. Використання органічних добрив при технічному вирощуванні винограду. Приклад удобрення азотними добривами. Особливості застосування добрив у шкілці. Основні поливні та зрошувальні норми виноградників.
контрольная работа [28,6 K], добавлен 26.07.2011Поняття собівартості як важливого фактору підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва, послідовність та методика її визначення. Основні принципи планування, обліку та калькулювання продукції тваринництва. Аналіз структури виробничих витрат.
курсовая работа [257,9 K], добавлен 06.10.2011Джерела даних та методологічні основи аналізу виробництва продукції рослинництва. Аналіз виробництва валової продукції рослинництва, розмірів і структури посівних площ, динаміки і виконання плану урожайності в цілому по господарству та у його підрозділах.
курсовая работа [229,3 K], добавлен 28.05.2012Поняття та види собівартості продукції. Показники собівартості продукції та завдання аналізу. Основні принципи планування обліку та калькулювання продукції рослинництва. Індексний аналіз факорів виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва.
курсовая работа [63,9 K], добавлен 06.10.2011Природні та економічні умови підприємства. Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва. Планування використання земельних угідь, врожайності сільськогосподарських культур, розміру посівних площ, виробництва продукції та її розподіл.
курсовая работа [82,6 K], добавлен 23.09.2013Економічна сутність процесу виробництва продукції рослинництва. Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства. Аналіз посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур. Засоби збільшення обсягів виробництва продукції.
курсовая работа [309,5 K], добавлен 17.02.2011Економічна сутність виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва. Організаційно-інформаційна модель аналізу виробничих витрат і собівартості продукції. Аналіз динаміки витрат на виробництво продукції рослинництва, види продукції галузі.
курсовая работа [101,2 K], добавлен 20.03.2012Структура посівних площ, сівозміни та спеціалізація господарства. Вибір раціонального складу машинно-тракторного агрегату. Організація внесення твердих органічних добрив роторними розкидачами. Властивості твердих добрив. Будова та робота валкувача.
дипломная работа [2,9 M], добавлен 09.11.2010
