Агрономічна оцінка ґрунтового покриву господарства СТОВ "Авангард" Первомайського району Миколаївської області

Размещено на http://allbest.ru

Курсова робота

Агрономічна оцінка ґрунтового покриву господарства СТОВ «Авангард» Первомайського району Миколаївської області

ВСТУП

Ґрунт - це верхній пухкий родючий шар поверхні Землі, природне утворення, що складається з генетично пов'язаних горизонтів, які формуються внаслідок перетворення поверхневих шарів літосфери під впливом води, повітря і живих організмів. Ґрунти наділені родючістю, вони складаються з твердої, рідкої, газоподібної і живої частини. Поділяються на генетичні типи: підзолисті, сірі лісові, чорноземи, сіроземи. Географічний розподіл ґрунтів на рівнинах підпорядкований загальним законам широтної зональності, а у горах - вертикальної поясності. Максимальні глибини, на які можуть проникати живі організми, зокрема коріння рослин, коливаються від декількох міліметрів до 4,5 м і більше. Ґрунтова система з усіма властивими їй циклічними перетвореннями енергії і речовини є основною частиною середовища життєдіяльності людини, яка використовує цю систему як субстрат для вирощування харчових і кормових рослин.

Ґрунтознавство - наука про ґрунти та їх генезис, будову, склад, властивості та їх поширення; закономірності походження,розвитку, ролі в природі,шляхи й методи їх охорони,родючість, раціональне використання в господарській діяльності людини. Його відносять до природничо-історичних наук, яка вивчає ґрунт як природне тіло, засіб виробництва і предмет праці. Ґрунтознавство почало розвиватися в XVIII ст. і сформувалось як наука в XIX ст., після робіт В.В. Докучаєва. Він встановив, що ґрунт є самостійним тілом природи, яке виникає та безперервно розвивається. В розвиток ґрунтознавства, як науки зробили свій внесок такі вчені: П. А. Костичев, В. Р. Вільямс, М. Д. Борисяк.

Мета курсової роботи - навчитися користуватися матеріалами великомасштабних досліджень ґрунтів, а також здобути навички використання даних польових і лабораторних досліджень ґрунтів під час вирішення практичних питань сільського господарства на прикладі сільськогосподарського підприємства «Авангард» Первомайського району Миколаївської області.

Завдання курсової роботи визначити морфологічні властивості, механічний склад, структуру та структурність ґрунтів, фізичні, фізико-хімічні та водні властивості ґрунтів господарства «Авангард» Первомайського району Миколаївської області. Дослідити, які ґрунти є найбільш родючішими та придатними для використання в сільському господарстві. Докладніше вивчити заходи їх збереження та покращення якості ґрунтів меліоративними засобами.

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО сільськогосподарське підприємство

сільськогосподарський грунт агровиробничий

СТОВ "Авангард" Первомайського району Миколаївської області розташований в Кривоозерському агроґрунтовому районі в зоні Лісостепу Правобережної південної України.

На півночі території господарство межує з Кіровоградською областю, на сході, заході і півдні з господарством "Першотравневий", "Комунар", "Перемога" "Підгур'ївське" Первомайського району Миколаївської області.

Відстань від центральної садиби с. Лукашівка до районного центру - м. Первомайська - 18 км, до області центру м. Миколаєва - 200 км.

До складу господарства входить також с. Лащівка та с. Єрмолаївка.

Спеціалізація господарства - вівчарство (виробництво вовни).

На період коригування за господарством було закріплено 4262,4 га земель (табл. 1.1).

У структурі землекористування сільськогосподарські угіддя займають 3555,0 га (83,4%), найбільше з них - рілля, які мають площу 3319,4 га (77,9%), а найменше - солонці, площа яких становить 0,8 га (0,02%), також невелику площу займають ліси - 139,8 га (3,28%), яри - 22,4 га (0,53%) та чагарники - 20,4 га (0,48%).

У минулому ґрунти півдня України рекогносцирувально обстежили В. В. Докучаєв і А. І. Набоких. У 1934 році їх у більш великому масштабі обстежив Український НДІ землеробства.

Більш детально ґрунти були вивчені в 1958 році фахівцями інституту "Укргіпроводгосп". Топографічної основою для цього обстеження послужив план земель господарства в М 1:25000 з горизонталями через 5 м.

Будова і ознаки ґрунтів були описані на 70 основних розрізах, глибиною 60-80 см.

Таблиця 1.1Структура земельних угідь (землекористування) сільськогосподарського підприємства

Види земельних угідь	Площа, га
Загальна площа землекористування, в тому числі:	4262, 4
сільськогосподарські угіддя:	3555,0
з них рілля	3319,4
пасовища	174,5
багаторічні насадження	61,1
Ліси	139,8
Чагарники	20,4
Яри	22,4
Солонці	0,8
Під водою	75,4
Під дорогами, прогонами	38,4
Під підстроюваннями, дворами і вулицями	133,0
Присадибні землі	246,3

Склад ґрунтових вод був встановлений шляхом взяття проб з криниці.

У результаті ґрунтового обстеження 1958 були складені:

1. Ґрунтова карта М 1:25000.

2. Ґрунтово-меліоративна карта М 1:25000.

3. План рекомендованого (раціонального) розміщення угідь землекористування господарства.

4. Нарис ґрунти господарства "Заповіт Ілліча" і рекомендації з їх раціонального використання.

Згідно з "Всесоюзною інструкцією ґрунтових обстежень і складання великомасштабних ґрунтових карт землекористування", матеріали ґрунтових обстежень підлягають коригуванню через кожні 10-15 років. Воно проводиться з метою забезпечення доброякісними сучасними даними про ґрунти при виконанні робіт з внутрішньогосподарського землеустрою, обліку, оцінки земель, а також розробці заходів щодо раціонального використання земель.

Коригування ґрунтів передбачає доповнення та виправлення матеріалів раніше проведених обстежень і полягає в уточненні ґрунтових контурів, а також поглибленні змісту текстових і графічних матеріалів. Крім того, в процесі коректування, до обстежують ділянки в межах господарства, які з якихось причин не були покриті ґрунтової зйомки.

Коригування матеріалів ґрунтового обстеження проводилося у 1979 р. Миколаївською філією інституту "Укрземпроект".

Плановою основою послужили: план внутрішньогосподарського землеустрою в М 1:10000 і топокарти М 1:25000 з горизонталями через 5 м.

Масштаб коригування 1:10000.

У результаті коригування було закладено 212 розрізів, з них 107 прикопок. З 16 розрізів було взято 61 зразок для лабораторних аналізів. Агрохімічні аналізи ґрунтів проводилися в лабораторії, де визначалися:

1. Гігроскопічна вологість.

2. Гранулометричний склад ґрунтів за методом Н. А. Качинського.

3. Загальний вміст гумусу за методом І. В. Тюріна.

4. Поглинені кальцій та магній за методом Гедройц, мг-екв. на 100 г ґрунту.

5. Ємність поглинання в карбонатних горизонтах, м-екв.

6. Реакція ґрунтів рН-метром.

7. Поглинений натрій за Гедройцем з кінцевим визначенням на полум'яному фотометрі, мг-екв. на 100 г ґрунту.

8. СО₂ карбонатів на кальциметрі.

9. Водна витяжка за Гедройцем, мг-екв. процент.

Для характеристики забезпеченості ґрунтів рухомими NPK, в Миколаївській зональній агротехнічній лабораторії було взято дані за вмістом в ґрунтах рухомих форм азоту, фосфору і калію.

По одному примірнику цих матеріалів було передано господарству, районному управлінню сільського господарства, при райвиконкомі, третій залишився в Миколаївській філії інституту «Укрземпроект».

2. ПРИРОДНІ УМОВИ ГРУНТОТВОРЕННЯ

2.1 Клімат

Згідно з агрокліматичним районуванням території області Первомайський район, в якому розташований господарство «Авангард», відноситься до північного агрокліматичного району.

Район характеризується теплим, помірно посушливим кліматом.

Сума температур вище 10? - 2980?, сума опадів за період з температурою вище 10? - 290 мм, за рік - 450 мм.

Середня тривалість безморозного періоду - 160 днів, вегетаційного - 215. Літо переважно тепле.

Перехід до літнього періоду з встановленням середніх добових температур вище 15? настає в другій декаді травня.

Для характеристики середньої температури повітря в таблиці 2.1 наводяться багаторічні дані Мигєївської метеостанції по місяцях і за рік.

Середня температура повітря дорівнює плюс 7,9?, при цьому найхолоднішим місяцем року є січень - мінус 4,9?, а найтеплішим місяцем - липень - плюс 21,2? (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Середньомісячні та середньорічна температура повітря, С

Назва станції	Місяці	За рік
	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII
с.Мигія	-4,9	-4,3	-0,9	8,3	9,9	18,4	21,2	20,9	15,3	9,1	2,3	-2,7	7,9

Тривалість літнього сезону близько 5 місяців. У цей період випадає найбільша кількість опадів, переважно у вигляді злив.

Найбільша кількість опадів 66-69 мм випадає в червні-липні, а найменша - 18 мм у лютому (табл. 2.2).

В основному ці опади, стікаючи в балки і пониження, внаслідок високих температур повітря швидко випаровуються.

Кінець літа наступає на початку другої декади жовтня.

Осінь тут зазвичай буває короткою і теплою.

У цей період настає зниження температури повітря та ґрунту, починаються приморозки, збільшується хмарність. Загальна тривалість періоду зниження середньої добової температури повітря від +10 до +5 близько 20-23 днів.

Перші заморозки наступають у середньому на початку жовтня, а при ранній осені на початку вересня, при пізній осені - в кінці жовтня - на початку грудня. Зима - коротка з частими відлигами і нестійким сніговим покривом.

Наступ середньої добової температури повітря нижче 0? спостерігається в кінці листопада - на початку грудня, а нижче мінус 5? у другій декаді січня. Період з середніми добовими температурами нижче мінус 5? становить 20-25 днів. Середня кількість опадів, що випадають за зимові місяці - 67 мм.

Максимальна глибина промерзання ґрунту середня багаторічна - 37 см, найбільша - 80 см, найменша - 20 см. Середня висота снігового покриву в першій декаді лютого близько 5 см, а середня з найбільших висот, що спостерігалися протягом всієї зими, становить 15 см.

Таблиця 2.2 Середньомісячні та середньорічна кількість опадів, мм

Місяці	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	I	ХI	XII	За рік
Кількість опадів	21	18	19	33	53	66	69	46	34	31	28	28	446

Число днів зі сніговим покривом близько 65 днів. Сніговий покрив сходить з полів на початку третьої декади лютого. Повне відтаювання ґрунту настає на початку третьої декади березня.

Прогрівання ґрунту до +10? на глибині 10-20 см настає в другій декаді квітня. До часу повного відтавання спостерігається найбільше зволоження ґрунту. Ця волога визначає в подальшому величину врожаю.

Середньорічна кількість опадів, що випадають за рік 446 мм, причому 70% опадів від середньої загальної річної кількості випадає протягом теплого періоду року (з березня по листопад) і 21% протягом інших місяців.

Середньорічна відносна вологість повітря о 13 годині в даному районі становить 52%, а протягом вегетаційного періоду вона знижується до 43-46%.

Дефіцит вологості в літній період дуже великий. Сухість повітря, обумовлена нестачею атмосферних опадів, сприяє інтенсивному випаровуванню і швидкому висушуванню ґрунту протягом вегетаційного періоду.

Вітри майже у всіх різних напрямках, але переважають у теплий період року - північно-західні, а в холодний - північно-східні.

Характерними вітрами є суховії слабкої та середньої інтенсивності, які спостерігаються майже щорічно.

Таким чином, наявність у даному районі тривалого вегетаційного періоду, великої кількості світла і тепла, створюють сприятливі умови для розвитку більшості районованих сільськогосподарських культур.

Однак необхідно пам'ятати, що головну роль в одержанні високих врожаїв в умовах господарства відіграє волога. Накопичення і збереження вологи в ґрунті повинно бути головним у боротьбі за врожай.

2.2 Рослинність

Територія господарства розташована в зоні широколистих типчаково-ковильних степів. Уся земля в господарстві використовується. Природна рослинність збереглася лише на схилах балок і р. Сухий Ташлик, а також по днищах глибоких балок.

У зв'язку із сухістю клімату і бідними ґрунтами тут ростуть: спариш звичайний, курай руський, молочай лозний, деревій звичайний, подорожник ланцетолисний, полин звичайний, будяк.

У днищах балок у вологі періоди переважають вологолюбні рослини: конюшина польова, кульбаба лікарська, цикорій дикий, перстач сріблястий.

На засолених ґрунтах по днищах балок ростуть солевитривалі, а на заболочених ділянках - болотні рослини: хвощ польовий, суріпиця звичайна, щавель кінський, айстра солончакова, осоки, ситники, очерет, рогіз.

На ярих та озимих посівах культур спостерігається незначна забур'яненість посівів такими бур'янами: пирій повзучий, осот польовий, берізка польова, щириця звичайна, вівсюг звичайний.

Природна деревна рослинність на землях господарства відсутня. У 1947 році були посаджені полезахисні лісосмуги з білої акації, гледичії і дуба. На території господарства є фруктовий сад з яблуневими, грушевими, сливовими деревами.

2.3 Ґрунтотворні породи

Ґрунтотворні породи надають великий, різноманітний вплив на формування і властивості ґрунтів. Всебічне їх вивчення має першорядне значення для визначення генезису та багатьох істотно важливих генетичних та агровиробничих властивостей ґрунтів. Механічний, хімічний і мінералогічний склад ґрунтів на перших стадіях їх розвитку визначається складом ґрунтотворних порід і тільки пізніше, по мірі формування ґрунтового профілю, в різних генетичних горизонтах ґрунту з'являються нові властивості, що значно відрізняють їх від вихідної породи.

Механічний склад ґрунтотворних порід впливає на зволоження ґрунту, підґрунтя і в силу цього виявляється певним чином на розвиток природної рослинності. Хімічний склад ґрунтотворних порід визначає в початковій стадії формування ґрунтів, ріст і розвиток рослин, а також обумовлює те чи інше наростання органічної маси. Особливо важливим в хімічному складі ґрунтотворних порід є наявність кальцію, який сприяє закріпленню органічних речовин ґрунтів, які є основним джерелом поживних елементів і потужним чинником структуроутворення.

На території господарства поширені різні ґрунтотворні породи: леси, гумусований делювій, щільні глини, елювій гранітів.

Леси - одна з найкращих ґрунтотворних порід. Вони займають найбільшу територію, за винятком деяких схилів і днищ балок.

Ця порода відрізняється бурувато-палевим кольором, тонкопористим складанням, великим вмістом вуглекислих солей кальцію і магнію. Леси забезпечені майже всіма поживними речовинами, необхідними для росту рослин. На них сформувались найбільш родючі ґрунти господарства: чорноземи потужні і звичайні потужні.

Свердловина біля смт. Вільшанки Кіровоградської області розкрила

15-метрову лесову товщу, представлену 3-ма ярусами буро-палевого лесу: з 0,8 м до 2,20 м; з 4,5 до 7,8 м; з 11,1 до 15 м; а з 7,8 до 10,2 м - шоколадним лесом.

Вся ця товща розчленовується двома добре вираженими похованими ґрунтами з 3,2 м до 4,5 м; з 10,2 м до 11,1 м.

Загальна кількість водорозчинних солей невелика, в цілому вона не перевищує сотих часток відсотка. В межах лесової товщі вміст карбонатів кальцію у відсотках коливається від 4,0% на глибині 0,5 м і до 16,6% на глибині 1,5 м; від 18,0% на глибині 8,0 м до 13,2% на глибині 15,0 м. Таким чином, леси багаті карбонатами кальцію.

За фізичними властивостями леси буро-палевого кольору, володіють високою пористістю - до 50-53%.

За мінералогічним складом лес являє собою складну породу зі значним вмістом кварцу (SiO₂), глинистих мінералів, польового шпату, слюди, карбонатів кальцію і магнію.

За гранулометричним складом дані леси пилуватолегкоглинисті (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Гранулометричний склад лесів

Місця взяття зразків	Номера розрізів	Глибина взяття зразків в см	Втрати	Розмір частинок в мм, кількість в %
				1- 0,25	0,25- 0,05	0,05- 0,01	0,01- 0,005	0,005- 0,001	0,001	0,01
За даними ґрунтового дослідження 1958 року
Рівнина	22	135-140	-	-	4,25	29,62	15,19	12,17	38,77	66,13
_''_	64	130-135	-	-	5,14	31,76	12,47	14,25	36,38	63,10
За даними корегуваннями 1979 року
Рівнина	71	105-115	14,11	0,21	1,64	41,47	8,94	10,82	36,92	56,680
_''_	95	100-110	11,90	0,44	1,13	36,92	14,89	6,95	39,67	61,51
_''_	149	10-110	15,74	0,62	1,96	41,11	10,69	10,45	35,17	56,31

Із даних таблиці 2.3 видно, що лес 1 ярусу містить 56,31-66,13% «фізичної глини» (частин розміром менше 0,01 мм) і 51,81-62,25% фракції пилі (частина розміром 0,05-0,01 мм).

Існує багато гіпотез, висунутих по питанню про походження лесів. Більшість вчених віддає перевагу еоловій гіпотезі.

Гумусований делювій сформувався на днищах балок внаслідок змиву верхнього шару ґрунту з прилеглих схилів.

Характерним являється гумусованість цієї породи на більшу глибину - близько 2,5 м, вони мають темний колір, пилуватолегкоглинистий механічний склад. На ньому сформувались лучно-чорноземні ґрунти.

Фізичні властивості цієї породи сприятливі для розвитку та росту рослин.

Щільні глини займають незначну площу на пологому схилі в західній частині господарства.

Леси, які часто підстилаються глинами, у даному місці змиті в результаті водної ерозії і на поверхню вийшли глини.

Щільні глини неогенового походження сірого кольору з зеленуватим відтінком, кубоподібної структури, важкого гранулометричного складу, містять велику кількість іржавих плям.

Глини водонепроникні, пластичні і в'язкі. На них сформувались лучно-чорноземні мочаристі ґрунти.

Продукти вивітрювання гранітів розташовані в східній і південно-східній частинах території на схилах річки Сухий Ташлик, де повністю змиті леси. Вони брудно-палеві, безкарбонатні, щебневато-середньосуглинкові. Тут на гранітах і гнейсах сформувалися дернові розвинені ґрунти.

2.4 Рельєф місцевості

У геоморфологічному відношенні земельний масив господарства відноситься до Побужжя господарства.

Територія господарства являє собою широкохвильову рівнину, яка пересічена з півночі на південний схід балкою Сухий Ташлик, яка впадає в притоку р. Південного Бугу - р. Синюху.

Балка має слабоокатані і похилі схили з виходами на поверхню лесів твердих кристалічних порід - гранітів.

Найбільші висотні відмітки в межах території господарства коливаються від 110 до 150 м над рівнем моря.

У цілому територія господарства розчленована мережею глибоких і вузьких балок, тому тут сильно розвинені процеси ерозії - змивання поверхневого шару ґрунту атмосферними опадами.

2.5 Гідрологічні умови

Ґрунтові води землекористування на різній глибині і мають різну ступінь мінералізації. Так, на корінне плато ґрунтові води, тобто перший від поверхні водний горизонт, залягає глибше 18-20 м і на ґрунтоутворювальні процеси не впливає. На днищах балок ґрунтові води залягають на глибині 2-3 м і сприяють утворенню лучно-чорноземних ґрунтів. У нижній частині глибоких балок ці води залягають на глибині 40-100 см, що сприяє розвитку лучно-болотних ґрунтів. Місцями в балках ґрунтові води виходять на поверхню, сприяючи заболочування і засолення ґрунтів. Ці води слабомінералізовані, що сприяє утворенню солончакових ґрунтів.

Слід зазначити, що подекуди на схилах виходять ґрунтові води на поверхню, що призвело до утворення лучно-чорноземних мочаристих ґрунтів. При певній глибині залягання на корінній рівнині ця ґрунтова вода може значно впливати на процеси ґрунтоутворення.

Загалом територія господарства характеризується недостатнім зволоженням.

Отже, знаючи, природні умови ґрунтоутворення можна зробити висновок про те, що СТОВ "Авангард" Первомайського району Миколаївської області розташований в Кривоозерському агроґрунтовому районі в зоні Лісостепу Правобережної південної України. Господарство знаходиться в 18-ти кілометрах від райцентру. Підприємство спеціалізується на вирощувані різних зернових культур. Загальна площа землекористування становить 4262,4 га. В господарстві вирощують такі культури як: озимі - пшениця, ячмінь, ріпак, жито; ярий ячмінь; соняшник, кукурудзу (на зерно), овес просо. На території господарства також є фруктовий сад з яблуневими, грушевими, сливовими деревами.

Щодо кліматичних умов господарства, то вони такі: господарство відноситься до центрального агрокліматичного району, який характеризується теплим помірним кліматом. Території де розташоване господарство характерне жарке, тривале, мало дощове літо, пізня коротка і тепла осінь, коротка мало снігова зима та рання коротка тепла весна.

Породи ґрунтоутворення земель господарства такі: леси, щільні глини та гумусований делювій. Найбільшу цінність складають леси.

Загалом рельєф місцевості не дуже зручний для сільськогосподарської діяльності, так як територія господарства являє собою широкохвильову рівнину, яка пересічена з півночі на південний схід балкою і розчленована мережею глибоких і вузьких балок, тому тут сильно розвинені процеси ерозії - змивання поверхневого шару ґрунту атмосферними опадами.

Ґрунтові води не беруть важливої участі у процесах ґрунтоутворення.

3. ГРУНТОВИЙ ПОКРИВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Номенклатурний список ґрунтів

СТОВ "Авангард" Первомайського району Миколаївської області розташований в Кривоозерському агроґрунтовому районі в зоні Лісостепу Правобережної південної України. В цьому господарстві до номенклатурного списку ґрунтів входить три типи: чорноземи звичайні, лучні і лучно-болотні.

З них найважливіше значення мають чорноземи звичайні, які сформувалися на схилах, де крутизна більша 1?і проходять процеси водної ерозії, в господарстві вони займають найбільшу площу. Лучні ґрунти в порівнянні з чорноземом звичайним мають не таке важливе значення. Такі ґрунти залягають на днищах балок і тому є ризик того, що ці ґрунти можуть стати заболоченими внаслідок близького залягання ґрунтових вод. Лучно-болотні ґрунти також залягають на днищах балок. Близьке залягання ґрунтових вод викликає активне перезволоження ґрунту внаслідок цього відбувається процес заболочування. Під впливом процесу заболочування ґрунти оглеєні по всьому профілю. Вміст гумусу в таких ґрунтах високий але значне перезволоження виключає можливість використовувати їх у сільському господарстві. Ґрунтовий покрив господарства включає 23 різновиди. У назвах ґрунтів використовувались такі таксономічні одиниці: тип, підтип, рід, вид, різновид, розряд.

Індекс ґрунту давали за схемою:

=

Номенклатурний список ґрунтів представлений у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Номенклатурний список ґрунтів

Індекс ґрунту	Найменування ґрунтів	Загальна площа
	тип	підтип	рід	вид	різновид	розряд	га	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
	Чорнозем	звичайний	звичайний	малогумусний, середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	4,3	0,1
	Чорнозем	звичайний	карбонатний	малогумусний, глибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	232,5	7,5
	Чорнозем	звичайний, вилужений	звичайний	малогумусний, глибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	5,3	0,1
	Чорнозем	звичайний	звичайний, слабозмитий	малогумусний, середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	273,4	7,2
	Чорнозем	звичайний	звичайний, середньозми-тий	малогумусний, неглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	92,8	2,5
	Чорнозем	звичайний	звичайний, сильнозмитий	малогумусний, середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	14,0	0,4
	Чорнозем	звичайний	звичайний	середньогумусний, середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	247,0	6,5
	Чорнозем	звичайний вилужений	звичайний	середньо- гумусний, глибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	4,1	0,1
	Чорнозем	звичайний	звичайний, слабозмитий	середньогумусний, середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	266,7	7,1
	Чорнозем	звичайний	звичайний, середньозми-тий	середньогумусний, неглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	201,5	5,3
	Чорнозем	звичайний	звичайний, сильнозмитий	середньгумусний, середньоглибокий	пилуватолегко-глинистий	лес	18,7	0,5
	Чорнозем	звичайний	звичайний	середньогумусний, глибокий	пилуватолег-коглинистий	лес	304,1	8,0
	Чорнозем	звичайний	звичайний, карбонатний	середньогумусний, неглибокий	пилуватолег-коглинистий	лес	290,5	7,7
	Чорнозем	звичайний	звичайний	середньогумусний, дуже неглибокий, вилужений	пилуватолег-коглинистий	лес	31,4	0,8
	Чорнозем	звичайний	звичайний, слабозмитий	середньогумусний, середньоглибокий	пилуватолег-коглинистий	лес	1250,6	33,2
	Чорнозем	звичайний	звичайний, середньозми-тий	середньогумусний, неглибокий	пилуватолег-коглинистий	лес	276,3	7,3
	Чорнозем	звичайний	звичайний, сильнозмитий	середньогумусний, середньоглибокий	пилуватолег-коглинистий	лес	73,9	2,0
	Лучно-чорно-земний	лучно-чорно-земний	солончаковий, середньозми-тий	мочаристий, слабосолонча-ковий, середньогли-бокий	пилувато-легко-глинистий	щільна глина	0,8
	Лучно-чорно-земний	лучно-чорно-земний	карбонатний, намитий	глибокий, малогумусний	пилувато-легко-глинистий	гумусований делювій	7,2	0,2
	Лучно-чорно-земний	лучно-чорно-земний	звичайний, намитий	глибокий, малогумусний	пилувато-легко-глинистий	гумусований делювій	16,8	0,4
	Лучно-болотний	лучний, болотний	солончаковий	слабосолон-чаковий, середньоглибокий, малогумусний	пилувато-легко-глинистий	гумусований делювій	18,0	0,5
	Болотний	болотний	звичайний, солончаковий	слабосолон-чаковий, глибокий, малогумусний	пилувато-легко-глинистий	гумусова-ний делювій	22,1	0,6
	Дерновий	дерновий	звичайний, розвинений	неглибокий, тучний	щебневато-середньо-глинистий	елювій гранітів	55,2	1,5
Всього:	3707,2	99,5

3.2 Характеристика основних типів ґрунтів господарства

3.2.1 Генезис

Описані вище умови ґрунтоутворення в цілому призвели до розвитку на території господарства дернового процесу ґрунтоутворення. Ґрунтоутворюючий процес, що протікає під впливом трав'янистої рослинності, що призводить до формування ґрунтів з добре розвиненим гумусовим горизонтом, називається дерновим процесом. Найбільш суттєвою його особливістю є накопичення гумусу, поживних речовин та створення водотривкої структури у верхньому горизонті ґрунту. На більшій частині території ґрунтоутворення відбувалося в умовах рівнинного і положистого рельєфу, на карбонатних лесових породах, під впливом помірно посушливого клімату і степової рослинності.

В окремі вологі роки тут буйно розвивалися багаторічна злакова рослинність з добре розвиненою кореневою системою, при відмиранні якої залишилася велика кількість органічної маси, що послужило матеріалом для накопичення гумусу. На утворення і накопичення гумусу великий вплив справляло вміст у ґрунтовому поглинальному комплексі основ, зокрема вуглекислого, силікатної та обмінних кальцію і магнію. Вони стимулювали розкладання свіжих рослинних залишків, нейтралізували і переводили в нерозчинний стан утворюються гумінові речовини, оберігаючи тим самим їх від вимивання з ґрунту і розкладання мікроорганізмами.

Усе це сприяло утворенню міцної зернистої структури. Великий вплив на темп і характер розкладання органічної речовини надає аерація ґрунтів. В пізньо-осінній і ранньовесінній вологий періоди верхні горизонти ґрунтів повністю насичуються водою і в них відбуваються процеси без доступу кисню - процеси анаеробного розпаду органічних залишків. В цих умовах органічного речовини розкладається повільно.

Лучно-чорноземні ґрунти поширені майже в усіх підзонах Лісостепу, за винятком Волинської та Житомирської областей. Найбільші площі вони займають у Тернопільській, Полтавській, Чернігівській, Луганській та Донецькій областях.

Лучно-чорноземні ґрунти є перехідними між автоморфними і гігроморфними та формуються під лучно-степовою рослинністю в умовах атмосферного та ґрунтового зволоження при заляганні ґрунтових вод на глибині 3-4 м на важких породах і 2 м на легких.

За рельєфом вони приурочені до надзаплавних терас річок, днищ балок, неглибоких обширних і блюдцеподібних депресій на плато терас.

Ґрунтотворними породами цих ґрунтів у більшості є леси, проте можуть бути і алювіальні відклади у заплавах високого рівня, а також елювій-делювій крейдяно-мергельних та інших порід.

За валовим хімічним складом профіль лучно-чорноземного ґрунту відрізняються від профілю чорноземного ґрунту лише повільним збільшенням донизу кальцію, що свідчить про малий ступінь його вилуговування. Помітніше збільшення кількості фосфору доверху порівняно з чорноземами. У фракційному складі фосфатів лучно-чорноземного ґрунту у верхньому шарі різко виявлена перевага органічних форм фосфатів алюмінію і заліза над їх мінеральними формами, що відображає промивання та добру його аерацію. У спідніх горизонтах, навпаки, це співвідношення змінюється на протилежне. Водночас суми мінеральних фосфатів заліза і нерозчинних фосфатів майже удвічі переважають суму мінеральних фосфатів алюмінію і кальцію у верхніх горизонтах, що свідчить про більший ступінь вивітрювання мінеральної частини цих ґрунтів порівняно з чорноземами

В цілому лучно-чорноземні ґрунти потенційно родючі, проте ефективне їх використання вимагає диференційованих заходів покращення залежно від їх генетичної природи.

Ґрунтоутворення болотних ґрунтів проходить в умовах надлишкового зволоження під вологолюбивою рослинністю.

Болотний (гігроморфний) процес ґрунтоутворення розвивається під впливом болотної, головним чином, мохово-осокової рослинності в умовах постійного перезволоження, що викликає оглеєння і накопичення слабко розкладених органічних решток у вигляді торфу.

У ґрунтовій товщі розвиваються анаеробні бактерії, що використовують органічну речовину як енергетичний матеріал і кисень з окисних сполук, які внаслідок цього переходять у закисну форму.

Болотне утворення чорноземів виводиться із явлення про еволюцію ландшафтів чорноземної зони, які першою фазою свого розвитку мали заболочену тундру. Післяльодовикове потепління клімату та поступове дренування території сприяли енергійному розкладу болотно-тундрової рослинності, що й зумовлює формування чорноземних ґрунтів. Ідею болотної генези чорноземів можна розглядати як перший крок на шляху створення більш аргументованої гіпотези палеогідроморфного минулого чорноземних степів. Інший варіант цієї гіпотези полягає в тому, що чорноземи утворилися із видозміненої торфокришки, яка була принесена на південь із півночі талими водами льодовика. Але сьогодні ця точка зору не витримує критики.

3.2.2 Морфологічні ознаки ґрунту

Морфологічними ознаками ґрунтів є форма елементів, характер їх меж, забарвлення, гранулометричний склад, взаємне розташування і співвідношення в просторі твердих часток і зв'язаних із ними пор, характер поверхні. Головною рисою, що їх об'єднує, є легкість у візуальному визначенні.

Будова ґрунту - специфічне для кожного ґрунтового типу сполучення генетичних горизонтів, яке складає ґрунтовий профіль.

Складення ґрунту - фізичний стан ґрунтового матеріалу, який обумовлює взаємне розміщення та співвідношення в просторі твердих частинок. За ступенем щільності складення ґрунту поділяється на: злиті (характерні для ілювіальних горизонтів солонців і зцементованих озалізнених горизонтів підзолистих ґрунтів ), щільні (типові для ілювіальних горизонтів суглинкових і глинистих ґрунтів), пухкі (спостерігаються в добре структурних гумусових горизонтах, а також в орних, якщо ґрунт обробляли в стиглому стані), розсипчасті (характерні для орних горизонтів, піщаних і супіщаних ґрунтів, у яких частинки ґрунту не зв'язані між собою).

Пористість характеризується формою та величиною пор усередині структурних відмін та між ними. За розташуванням пор усередині структурних відмін розрізняють такий стан ґрунту:

1. Тонкопористий - ґрунт пронизаний порами діаметром менше 1 мм.

2. Пористий - ґрунт містить пори діаметром 1-3 мм.

3. Губчастий - зустрічаються пустоти розміром від 3 до 4 мм.

4. Ніздрюватий - є пустоти діаметром 5-10 мм.

5. Комірчастий - пустоти перевищують 10 мм.

6. Трубчастий - пустоти у вигляді каналів, проритих землерийками.

Складення - важливий показник при агрономічній оцінці ґрунту, від якого залежить можливість обробітку сільськогосподарськими знаряддями, а також проникнення води й коренів рослин на потрібну глибину

Структурність ґрунту - здатність його розпадатися в природному стані при механічній дії на агрегати визначеного розміру й форми.

Структура ґрунту - це взаємне розміщення в ґрунтовому тілі структурних відокремлень(агрегатів) визначеної форми та розмірів. Оцінка ґрунтової структури має важливе агрономічне значення. З агрономічної точки зору оптимальною є грудкувато-зерниста структура розміром 0,25-10 мм.

Розрізняють три групи структурних окремостей:

- Мікроагрегати - розмір менше 0,25 мм;

- Мезоагрегати - розміром 0,25-10 мм;

- Макроагрегати - розміром більше 10 мм.

Структура ґрунту впливає на аерацію, водопроникність, визначає стійкість ґрунту проти ерозії. На утворення структури ґрунту впливає коренева система рослинності.

За Захаровим С. О. виділяють три типи структури ґрунту: кубовидна, призмовидна, плетовидна.

Склад ґрунту - це співвідношення (масове або об'ємне) компонентів ґрунтового матеріалу, яке виражається у відсотках від його загальної маси чи об'єму. Розрізняють фазовий, агрегатний, мікроагрегатний, гранулометричний, мінералогічний та хімічний склад ґрунту.

Забарвлення ґрунту - це показник належності ґрунту до того чи іншого типу. Для забарвлення найбільш важливими сполуками є: гумус (зумовлює чорне, темно-сіре забарвлення); сполуки заліза (надають ґрунту червоний, жовтий колір); відновлене залізо (сизо-голубий колір ґрунту); кремнієва кислота, вуглекислий кальцій та хаолін (надають ґрунту білого кольору). Тип забарвлення ґрунтів визначається за трикутником Захарова С. О.

Морфологічна організація ґрунту складається із 5 рівнів:

1. Ґрунтовий профіль - вертикальна послідовність горизонтів.

2. Ґрунтові горизонти - шари ґрунту на які поділяється ґрунтоутворююча порода у процесі педогенезу.

3. Ґрунтовий горизонт в свою чергу складається з третього рівня - морфонів - внутрішньо-горизонтальні елементи, які відокремлені тріщинами та потоками матеріалу.

4. Ґрунтові агрегати - структурні відокремлення на які розпадається ґрунт.

5. Мікроагрегати - виявляються за допомогою на надтонких зрізах.

Чорноземи звичайні потужні малогумусні пилуватолегкоглинисті на лесах, що займають невелику площу вододілу в західній частині господарства. Займана площа 4,3 га або 0,1% від обстеженої території. Ці ґрунти мають наступні морфологічні ознаки: середня товщина гумусових горизонтів Н+Н_р - 63 см, всього гумусового профілю - 110 см. Колір гумусового шару - темно-сірий. Глибина закипання від соляної кислоти - 33 см. За механічним складом дані ґрунти пилуватолегкоглинисті. Найбільш докладно ці ґрунти будуть розглянуті нижче на їх карбонатних різницях.

Чорноземи звичайні потужні середньогумусні пилуватолегкоглинисті на лесах залягають в північно-західної частини господарства на рівнинних ділянках. Загальна площа 304,1 га або 8,0% від обстеженої території. Для характеристики основних морфологічних ознак наводимо опис розрізу 95, закладеного на корінний рівнині схід с. Лукашівка.

Лучно-чорноземні середньозмиті слабосолончакові мочаристі пилува-толегкоглинисті ґрунти на щільних глинах займають невелику площу в західній частині господарства 0,8 га від обстеженої території. Сформувалися вони на пологому схилі з ухилом 3-5. У місці освіти мочаристого ґрунту на поверхню виходять мінералізовані ґрунтові води з близьким підстиланням водотривких глин. Верхній шар заплив, в'язкий, мокрий, темно-сірий. На поверхні помітні вицвіти солей. Ґрунтова вода знаходиться на глибині 48 см. Від соляної кислоти бурхливо скипає з поверхні і по всьому профілю. Ґрунтоутворююча порода - карбонатна щільна в'язка глина, неоднорідно пофарбована з сизуватим відтінком. При підсиханні стає глибистою, злитою, щільною. Механічний склад даних ґрунтів пилуватолегкоглинистий.

Лучно-чорноземні намиті карбонатні пилуватолегкоглинисті грунти на гумусовому делювії сформувалися подекуди на днищах улоговин і балок на делювіальних шлейфах передболочних понижень. Займають площу 7,2 га. Глибина гумусовості велика, досягає 90-100 см, має інтенсивно-сірий колір. Структура ґрунтів зерниста, добре виражена, хоча у верхньому горизонті вона трохи розпорошена. Ці ґрунти карбонатні; від соляної кислоти бурхливо скипають з поверхні, або з глибини до 30 см.

За механічним складом дані ґрунти пилуватолегкоглинисті.

Профілі основних ґрунтів господарства представлено на рисунках 3.1-3.4.



Рис. 3.1. Профіль чорнозему звичайного малогумусного пилуватолегкоглинистого на лесах. Індекс .

Рис. 3.2. Профіль чорнозему звичайного потужного середньогумусного пилуватолегкоглинистого на лесах. Індекс.

Рис. 3.3. Профіль лучно-чорноземного середньозмитого слабосолончакового мочалистого пилуватолегкоглинистого на щільних глинах. Індекс .



Рис.3.4. Профіль лучно-чорноземного намитого карбонатного пилуватолегкоглинистого ґрунту на гумусованому делюві . Індекс .

3.2.3 Фізичні властивості ґрунту

До фізичних властивостей ґрунту відносяться гранулометричний склад, агрегатний склад, загальні фізичні, фізико-хімічні, водні, теплові та повітряні властивості ґрунтів.

а) гранулометричний склад

Механічним складом називається тверда фаза ґрунту, яка складається з частинок різної величини, механічних елементів. Класифікація механічних елементів проводиться за їх розмірами по фракціям. Різні фракції, відповідно, мають різні властивості. Тому і ґрунти, і породи, також будуть володіти різними властивостями в залежності від вмісту в них певних фракцій механічних елементів.

На сьогодні широкого вжитку набула класифікація професора M. А. Ка-чинського. У цій класифікації окрім розподілу ґрунтів в залежності від вмісту фізичної глини та фізичного піску, введено поняття переважаючих фракцій.

Фракція	Розмір фракції, мм	Фракція	Розмір фракції, мм
Каміння	> 3	- середній	0,01 - 0,005
Гравій	3 - 1	- дрібний	0,005 - 0,001
Пісок:		Мул:
- крупний	1 - 0,5	- грубий	0,001 - 0,0005
- середній	0,5 - 0,25	- тонкий	0,0005 - 0,0001
- дрібний	0,25 - 0,05	Колоїди	< 0,0001
Пил:		Фізична глина	< 0,01
- крупний	0,05 - 0,01	Фізичний пісок	> 0,01

Гранулометричний склад ґрунту має важливе значення в ґрунтоутворенні, у формуванні родючості ґрунту. Від механічного складу залежать водні, теплові, повітряні, загальнофізичні і фізико-механічні властивості ґрунту. Механічний склад ґрунту зумовлює окислювально-відновлювальні умови, величину ємкості вбирання, перерозподіл в ґрунті зольних елементів, накопичення гумусу тощо.

Від механічного складу ґрунтів на різних ділянках залежить система їх обробітку та особливості інших агротехнічних заходів: строки польових робіт, система удобрення, структура посівних площ тощо. Відомості щодо гранулометричного складу ґрунтів господарства наведені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Гранулометричний склад ґрунту

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка,см	Вміст фракцій (в %) розміром діаметру часток в мм	Фізична глина, <0,01 мм	Назва ґрунту за гранулометричним складом
		1-0,25	0,25-0,05	0,05-0,01	0,01-0,005	0,005-0,001	<0,001
	0-20	0,49	1,05	37,44	11,67	9,70	39,71	61,02	легкоглинистий
	0-20	0,30	4,54	39,04	9,08	14,10	32,94	56,12	важкосуглинковий
	0-20	1,87	15,78	28,60	8,01	12,54	35,23	55,75	важкосуглинковий
	0-20	0,95	2,73	40,85	9,51	9,04	36,92	55,47	важкосуглинковий

Розрахунки та висновки представлені в таблицях 3.2.1 та 3.2.2

Розрахунки

Фізичний пісок Фізична глина

0,49+1,05+37,44 = 38,98%11,67+9,70+39,71= 61,02%

0,30+4,54+39,04 = 43,88%9,08+14,10+32,94 = 56,12%

1,87+15,78+28,60 = 46,25%8,01+12,54+35,23 = 55,75%

0,95+2,73+40,85 = 44,53%9,51+9,04+36,92 = 55,47%

Таблиця 3.2.1

Індекс ґрунту	Фізична глина, % (суми до фракцій <0,01 мм)	Фізичний пісок, % (сума до фракцій >0,01 мм)	Сума фра-кцій
	61,02	38,98	100
	56,12	43,88	100
	54,75	45,25	100
	55,47	44,53	100

Таблиця 3.2.2Назва гранулометричного складу ґрунту

Індекс ґрунту	Назва ґрунту за співвідношенням фіз. глини і фіз. піску	Допоміжна назва (за вмістом фракцій яка переважає)	Повна назва ґрунту
	61,02% глина легка	0,05-0,01 37,44% <0,001 39,71% пил крупний мул	Легкоглинистий крупнопилуватий мулуватий
	56,12 % суглинок важкий	0,05-0,01 39,04% <0,001 32,94% пил крупний мул	Важкосуглинковий крупнопилуватий мулуватий
	55,75% суглинок важкий	0,05-0,01 28,60% <0,001 35,23% пил крупний мул	Важкосуглинковий крупнопилуватий мулуватий
	55,47% суглинок важкий	0,05-0,01 40,85% <0,001 36,92% пил крупний мул	Важкосуглинковий крупнопилуватий мулуватий

Згідно з таблицею 3.2.1 фізична глина менше <0,01 мм знаходиться в межах від 55,47% до 61,02%.

Користуючись таблицею 1 додатку Д (методичних рекомендацій), визначаємо що перший ґрунт господарства чорнозем звичайний відноситься до глини легкої, а 12 чорнозем звичайний, 18 та 19 лучно-чорноземні ґрунти відносяться до суглинку важкого.

Допоміжну назву ґрунту визначаємо за вмістом фракцій яка переважає для ґрунтів 1,12,18,19 найбільший відсоток фракцій розміром 0,05-0,01 (28,60-40,85%) є пил крупний та фракцій розміром <0,001 (32,94-39,71%) - мул.

Таким чином за механічним складом перший ґрунт господарства чорнозем звичайний відноситься до легкоглинистих, а 12 чорнозем звичайний 18 та 19 лучно-чорноземні відносяться до важко суглинкових і всі ці ґрунти є крупнопилуватими та мулуватими.

Гранулометричний склад розглянутих вище ґрунтів господарства сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур, всі ґрунти за вмістом фізичної глини і фізичного піску мають повну назву «пилуватолегколинистий», але для зниження негативного впливу відносно високого вмісту фізичної глини необхідно постійно приділяти увагу науково обґрунтованому застосуванню органічних добрив. Оскільки легкоглинисті ґрунти сприятливі агрохімічні та біологічні властивості мають при вираженій структурності.

б) агрегатний склад

Структурою називається здатність ґрунту розпадатись на агрегати, а сукупність агрегатів різних розмірів та форм, різного якісного складу, називається структурою ґрунту. Агрономічне значення структури полягає в тому що вона виявляє позитивний вплив на такі властивості і режими ґрунту: фі-зичні властивості - пористість, щільність складання; водний, повітряний, тепловий, окисно-відновний, мікробіологічний та поживний режими.

Фізико-механічні властивості зв'язаність, питомий опір при обробці, кіркоутворення; протиерозійна стійкість ґрунтів.

Агрономічно цінною являється грудкувато-зерниста структура з розміром агрегатів від 0,25 до 10 mm. Така структура обумовлює найбільш сприятливий повітряно-водний режим ґрунту.

Якісна оцінка структури визначається за її:

- розміром - діаметри фракцій агрегатів;

- пористістю - сумарний об'єм всіх пор між частинками твердої фази;

- зв'язкістю - стійкістю структури до механічного впливу;

- водоміцністю - здатністю агрегатів не руйнуватись при їх зволоженні.

Саме за такими характеристиками визначають збереження ґрунтом свого сприятливого складу при багаторазовому використанні. Адже агрономічне цінна структура, надаючи ґрунту пухкого складу, полегшує проростання насіння та поширення коренів рослин, а також зменшує енергетичні витрати на його механічний обробіток. Структура ґрунту динамічна. Вона може руйнуватись і відновлюватись під дією різноманітних факторів. Відновлення та збереження структури в умовах сільськогосподарського використання ґрунтів проводиться агротехнічними методами. До агротехнічних методів покращення структурності ґрунтів, а також підвищення водоміцності агрегатів, відноситься сіяння багаторічних трав, обробка ґрунту в стиглому стані, вапнування кислих та гіпсування солонцевих ґрунтів, внесення органічних та мінеральних добрив.

Результати агрегатного складу ґрунтів наведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Агрегатний склад ґрунтів

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Вміст фракцій агрегатів діаметром (мм), %	Сума агрегаттів розміром 0,25-10 мм,%
		10	10 - 5	5 - 3	3 - 1	1 - 0,5	0,5 - 0,25	<0,25
	0-20	9,77	11,94	16,98	19,63	19,06	18,01	4,62	85,62
	0-20	12,56	15,35	15,76	13,67	16,35	21,31	5,01	82,44
	0-20	16,71	16,91	32,52	8,15	2,56	8,84	15,71	68,98
	0-20	16,49	20,30	21,74	10,38	10,20	9,86	16,49	72,48

За результатами агрегатного аналізу визначаємо коефіцієнти структурності ґрунтів (K) за формулою:

К=

К₁=85,62/14,39 = 5,95

К₂=82,44/17,57 = 4,69

К₃=68,98/33,42 = 2,07

К₄=72,48/32,98 = 2,20

За даними таблиці 3.3, лише 1 і 12 ґрунти мають відмінну оцінку структурного стану, так як сума агрегатів розміром 0,25-10 мм дорівнює 85,62 і 82,44 відповідно, а 18, 19 - добру, так яка сума агрегатів цих ґрунтів буде дорівнювати 68,98 і 72,48 відповідно. Але для збереження цього стану потрібно проводити регулювання структури ґрунту. Структура ґрунту при сільськогосподарському використанні, якщо не застосовувати необхідних заходів, поступово втрачає свою водопроникність і руйнується. Управління процесами структуроутворення дозволяє підтримувати ґрунт в необхідному структурному стані. Основними причинами втрати структури є: механічне пошкодження, фізико-хімічні та біологічні процеси, що відбуваються в ґрунті.

Відновлення та збереження структури ґрунту при її сільськогоспо-дарському використанні здійснюється агротехнічними методами і шляхом введення в ґрунт штучних структуроутворювачів.

До агротехнічних методів поліпшення структури ґрунтів відносяться: посіви багаторічних трав, обробка ґрунту в зрілому стані, вапнування кислих ґрунтів, гіпсування солонцевих ґрунтів, внесення мінеральних і особливо органічних добрив. Міцна структура утворюється під впливом як багаторічних трав, так і однорічних культур: пшениці, соняшника, кукурудзи та ін. Льон, картопля, овочеві культури, які мають мало розвинену кореневу систему, надають невелике структуроутворюючу дію на ґрунт.

Багаторічні трави (особливо бобові та їх суміші зі злаками) грають більш важливу роль у створенні агрономічно цінної структури, ніж однорічні культури. Це пояснюється тим, що багаторічні трави утворюють потужну і сильно розгалужену кореневу систему. У їх кореневих залишках міститься значна кількість білків, вуглеводів та інших сполук, сприятливих для життєдіяльності мікроорганізмів і освіти гумусові речовин. В кореневих залишках однорічних культур до моменту їх дозрівання міститься в основному клітковина, не ефективна для гумусоутворювання.

Штучне оструктурення ґрунтів здійснюється шляхом введення в них невеликої кількості (0,001% маси ґрунту) структуроутворюючих речовин, головним чином що складаються з похідних акрилової, метакрилової і малеїнової кислот.

в) загальні фізичні властивості

До загальних фізичних властивостей відносяться щільність ґрунту, щільність твердої фази і пористість.

Щільністю ґрунту називають масу одиниці об'єму абсолютно сухого ґрунту, взятої в природному складанні, виражену в грамах на кубічний сантиметр. Щільність грунту, г/см³, обчислюють за формулою

dv = m / V,

де dv - щільність ґрунту;

m - маса абсолютно сухого ґрунту, г;

V - об'єм, займаний зразком ґрунту, см³.

Щільність ґрунту залежить від гранулометричного і мінералогічного складів, структури, змісту гумусу і обробки. Після обробки ґрунт спочатку буває пухкий, а потім поступово ущільнюється, і через деякий час його щільність мало змінюється до наступної обробки. Найнижчу густину мають верхні гумусовані і оструктурені горизонти. Для більшості сільськогосподарських культур оптимальна щільність ґрунту складає 1,0-1,2 г/см³.

Щільність твердої фази ґрунту - це маса сухого ґрунту в одиниці об'єму твердої фази ґрунту без пор. Її обчислюють, г/см³, за формулою

d = m / V_s

де d - щільність твердої фази ґрунту;

m - маса сухого ґрунту, г;

V_s - об'єм, см³.

У малогумусних ґрунтах і в нижніх мінеральних горизонтах щільність твердої фази становить 2,6-2,8 г/см³. Зі збільшенням вмісту гумусу щільність твердої фази зменшується до 2,4-2,5 г/см³, а в торф'яних ґрунтах - до 1,4-1,8 г/см³. Щільність твердої фази використовують для розрахунку пористості ґрунту.

Від щільності ґрунту залежать поглинання вологи, повітрообмін в ґрунті, життєдіяльність мікроорганізмів і розвиток кореневих систем рослин

Пористість (шпаруватість) ґрунту - це сумарний об'єм усіх пор між частинками твердої фази ґрунту.

Загальну пористість можна розрахувати, знаючи щільність твердої фази та щільність ґрунту.

Р_заг.=(1 - )•100,

де Р_заг. - загальна пористість, %; dv - щільність ґрунту г/см³; d - щільність твердої фази ґрунту, г/см³.

Пористість мінеральних ґрунтів змінюється в межах 25-80%, а торфових 80-90%. Пори, зайняті повітрям, повинні складати не менше 20-25% загальної пористості.

Залежно від величини пор виділяють капілярну і некапілярну пористість. Капілярна пористість дорівнює об'єму капілярних проміжків ґрунту, некапілярна - об'єму крупних пор (об'єму проміжків між ґрунтовими агрегатами). Сума капілярної та некапілярної пористості складає загальну пористість ґрунту.

Пористість залежить від гранулометричного складу, структурності, змісту органічної речовини. В орних ґрунтах пористість обумовлена обробкою і прийомами окультурення. При будь-якому розпушуванні ґрунту пористість збільшується, а при ущільненні зменшується. Чим більш структурний ґрунт, тим більше загальна пористість.

Загальні фізичні властивості наведені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Загальні фізичні властивості ґрунту

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Щільність, г/см3	Щільність твердої фази, г/см3	Загальна пористість,%
	0-20	1,14	2,65	56,98
	20-40	1,23	2,66	53,76
	40-60	1,26	2,66	52,63
	0-20	1,17	2,63	55,51
	20-40	1,22	2,65	53,96
	40-60	1,23	2,64	53,41
	0-20	1,08	2,72	60,29
	20-40	1,12	2,66	57,89
	40-60	1,14	2,64	56,82
	0-20	1,16	2,69	56,88
	20-40	1,19	2,66	55,26
	40-60	1,24	2,70	54,07

Висновки та розрахунки: щільність ґрунту орного шару 0-20 см для всіх чотирьох ґрунтів знаходиться в межах від 1,08-1,17 г/см³, з глибиною щільність збільшується, так наприклад ґрунт 1 - щільність збільшується від 1,14-1,26 г/см³, для 12 - щільність збільшується від 1,17-1,23 г/см³, для 18 - щільність збільшується від 1,08-1,14 г/см³, для ґрунту 19 щільність збільшується від 1,16-1,24 г/см³.

Це говорить про те що верхній шар ґрунту придатний для вирощування сільськогосподарських культур.

На глибині від 20-60 см ґрунт значно ущільнюється з 1,22-1,26 г/см³.

Оцінку щільності ґрунтів проводимо за допомогою таблиці 4 оцінка щільності ґрунтів (методичних рекомендацій).

Таблиця 3.4.1 Якісна оцінка щільності ґрунту

Ґрунт	Щільність	Якісна оцінка
1	1,14	Типове значення для свіжозораного ґрунту
12	1,17	Типове значення для свіжозораного ґрунту
18	1,08	Типове значення для свіжозораного ґрунту
19	1,16	Типове значення для свіжозораного ґрунту

Щільність твердої фази орного шару 0-20 см знаходиться в межах 2,63-2,69 г/см³, з глибиною щільність твердої фази змінюється не значно від 2,63 до 2,72 г/см³.

Пористість (загальну) обчислюють за показниками щільності ґрунту і щільності твердої фази і виражають у відсотках до загального обсягу ґрунту:

Р_заг = (1-d /d_v)·100,

де Р_заг - загальна пористість,%; dv - щільність ґрунту, г/см³; d - щільність твердої фази ґрунту, г/см³.

Ґрунт 1

Р_{заг (0-20)} = (1-1,14/2,65) ·100=56,98%

Р_{заг (20-40)} = (1-1,23/2,66) ·100=53,76%

Р_{заг (40-60)} = (1-1,26/2,66) ·100=52,63%

Ґрунт 12

Р_{заг (0-20)} = (1-1,17/2,63) ·100=55,51%

Р_{заг (20-40)} = (1-1,22/2,65) ·100=53,96%

Р_{заг (40-60)} = (1-1,23/2,64) ·100=53,41%

Ґрунт 18

Р_{заг (0-20)} = (1-1,08/2,72) ·100=60,29%

Р_{заг (20-40)} = (1-1,12/2,66) ·100=57,89%

Р_{заг (40-60)} = (1-1,14/2,64) ·100=56,82%

Ґрунт 19

Р_{заг (0-20)} = (1-1,16/2,69) ·100=56,88%

Р_{заг (20-40)} = (1-1,19/2,66) ·100=55,26%

Р_{заг (40-60)} = (1-1,24/2,70) ·100=54,07%

Пористість чотирьох ґрунтів орного шару 0-20 см знаходиться в межах від 56-60%. Згідно таблиці 5 оцінка загальної пористості (методичних рекомендацій) якісна оцінка ґрунтів за пористістю така.