Лептоспіроз собак

Зазвичай в гострих випадках спостерігають збільшення селезінки і багатьох лімфатичних вузлів. Лімфатичні вузли при цьому набряклі, геморрагічні; в підгострих випадках вони мають коричневий відтінок в результаті гемосидероза.

Практично завжди виражені анемія, набряк легенів, крововиливи під плевру, епікард, серозну оболонку кишечника, в слизову оболонку шлунка, іноді в сечовому міхурі. Часто на розтині можна побачити серозний менінгіт, гострий гастроентерит. У підгострих і хронічних випадках знаходять зміни, в основном, обумовлені уремією: звапніння ендокарда, інтими аорти, слизової оболонки гортані і трахеї, шлунка; крім того - язви і ерозії в ротовій порожнині та шлунку, виразковий ендокардит. У абортованих і мертвонароджених плодів відзначають зміни, подібні зі змінами при септичному лептоспірозі у цуценят: жовтяницю, збільшення печінки, селезінки, нирок, численні крововиливи.

2.5 Обговорення отриманих результатів

Діагностика. Діагноз ставиться на підставі клінічних симптомів і анамнезу (інфіковане навколишнє середовище і відсутність вакцинації), підтверджується гематологічними (лейкоцитоз, тромбоцитопенія) і біохімічними (зростаючий рівень сечовини і креатиніну, печінкових ферментів і білірубіну) аналізами крові.

Серологічні аналізи дорогі і важкі для інтерпретації.

Загальний аналіз крові може включати в себе нейтрофільоз, іноді з зсувом вліво, незначну лімфопенію, м'яку і помірну нерегенеративну анемію. Зазвичай, важка анемія виникає, в результаті шлунково-кишкових або легеневих кровотеч. Тромбоцитопенія присутня в 58% хворих собак, і коли вона супроводжується ознаками гострого пошкодження нирок і без ураження печінки, це може допомогти збільшити підозру на діагноз лептоспірозу.

Збільшення в сироватці концентрації сечовини і креатиніну характерні для > 80-90% собак. Дисфункція печінки може проявлятися збільшенням АЛТ, АСТ та концентрації загального білірубіну,і майже завжди в поєднанні з азотемією. Частіше зростає концентрація загального білірубіну, ніж збільшення активності АЛТ. Комбінація азотемія і підвищення рівня печінкових ферментів діяльність повинна збільшити підозра на лептоспіроз.

Електроліт аномалії можуть бути наслідком проблем шлунково-кишкового тракту і нирокої втрати рідини. Інгібування Na + -K + АТФази в нефроні по leptospiral ендотоксину може сприяти нирковим втрат. Гіпонатріємія, hypochloridemia, а також гіпокаліємія і гіперфосфатемія відбувається в багатьох випадках, але собаки з олігурічною або анурією нирковою недостатністю може стати hyperkalemic.

Збільшення сироватки креатинкінази можуть також характерні, мабуть через міозит. Підвищення концентрації в сироватці крові тропоніна в деяких собак звертають увагу на пошкодження міокарда.

Загальний аналіз сечі від собак лептоспіроз може показати isosthenuria, іноді hyposthenuria. Глюкозурія і протеїнурія поширені в деяких географічних регіонах, bilirubinuria, гематурія, піурія, і циліндрурія також можуть бути. Хоча білки з високою молекулярною масою були виявлені в сечі деяких собак хворих на лептоспіроз.

За результатами коагулограми у собак з лептоспірозом показують на збільшення фібриногену, концентрації продуктів D-димера і розпаду фібриногену, і зменшується в антитромбінова активність, на додаток до тромбоцитопенії.

При диференціальній діагностиці насамперед виключають чуму м'ясоїдних, інфекційний гепатит, харчові токсикоінфекції та аліментарні отруєння.

Прогноз. При гострій і підгострій формах лептоспірозу прогноз в основному несприятливий або летальний.

Лікування. При лептоспірозі проводять комплексну терапію, включаючи етіотропну і патогенетичну. Для етіотропної терапії хворих собак застосовують гіперіммунну сироватку проти лептоспірозу в дозі 0,5 мл на 1 кг маси тіла, особливо на ранніх стадіях розвитку хвороби. Сироватку вводять підшкірно, 1 раз на добу протягом 2-3 днів. При антибіотикотерапії використовують препарати групи пеніциліну, які ефективні відносно лептоспір різних серогруп і спірохет в цілому: бензилпенициллин, біцилін-1, біциллин-3. Зокрема, останні застосовують для створення тривалої терапевтичної концентрації бициллина в крові. Дози: 10000- 20000 ОД на 1 кг маси тварини 1 раз на 3 дні (2 рази на тиждень). Суспензію препарату вводять товстою голкою внутрішньом'язово (внутрішньовенно вводити не можна!). Курс лікування для припинення лептоспіремії - від 2 до 6 ін'єкцій, проте в нирках лептрспіри зберігаються тривалий час. Застосовують також стрептоміцин в дозі 10-15 ОД на 1 кг маси тіла 2 рази на добу протягом 5 днів.

Сульфаніламіди застосовувати не рекомендується.

Патогенетична терапія включає наступні основні методи і засоби: параіммунізацію (застосування імуномодуляторів - ликопида, полиоксидония та ін.), регідратацию (використання фізіологічних водно-сольових розчинів), дезінтоксикації (гемодез та ін.). Крім того, обов'язково застосовують симптоматичну і замісную терапію, включаючи ветеринарну дієтотерапію.

Контроль інфекції. Контрольні заходи полягають у вакцинації убитої L. Interrogans, icterohaemorrhagiae, і canicola, уникненні забрудненого середовища.

Охорона здоров'я людей. Лептоспіри, які інфікують собак і кішок, можуть інфікувати і викликати важкі, іноді смертельні захворювання (хвороба Вейля) людей. Потрібно пам'ятати про зооантропонозні потенціали інфекцій, якщо є собаки і кішки, у яких підозрюється лептоспіроз. Однак у наші дні собаки (і, можливо, кішки) рідко є джерелом інфекції для людей. Найбільш часто люди заражаються через інфіковане щурами навколишнє середовище, також сильно ризикують люди, що займаються водними видами спорту і працюють з великою рогатою худобою.

Імунітет. У тварин, що перехворіли на лептоспіроз, формується стійкий імунітет, який може бути стерильним або нестерильним (у собак-лептоспіроносіїв при важкому ураженні нирок).

Патологоанатомічні зміни. При зовнішньому огляді трупів собак, померлих від жовтяничної форми лептоспірозу, відзначають різко виражену жовтяничне забарвлення всіх видимих слизових оболонок (ротової, носової порожнини, піхви) і різних ділянок тіла. При розтині трупів виявляють жовтушність майже всіх внутрішніх органів і тканин організму (легені, печінка, нирки, селезінка, сечовий міхур та ін.) Печінка збільшена, в'яла. Нирки і приниркова клітковина набряклі, при розрізі в нирках спостерігаються зміни, характерні для нефриту (пієлонефриту). При геморагічної формі лептоспірозу в різних органах і тканинах спостерігають патологоанатомічну картину гострого геморагічного запалення: великі або численні точкові крововиливи і окремі осередки некрозу на слизових оболонках шлунково-кишкового тракту, в легенях, нирках, сечовому міхурі, селезінці та ін. Лімфатичні вузли збільшені, набряклі, мають багаточисленні крововиливи. Крім того, вогнища некрозу і великі крововиливи виявляють у м'язовій тканині.

Підтвердженням анатомічному діагнозу лептоспірозу може послужити гістологіческое дослідження нирок і печінки, і виявлення лептоспір за допомогою спеціального фарбування зрізів.

Профілактика. Для активної імунопрофілактики лептоспірозу собак застосовують вітчизняні та зарубіжні моно-, полівалентні (проти лептоспір двох серогрупп: L. canicola та L. icterohaemorrhagiae.) та асоційовані вакцини: моно- і полівалентні вакцини - Біовак-Б, вакцина проти лептоспірозу собак (НВО «Нарвак») , вакцина полівалентна ВГНКИ проти лептоспірозу тварин та ін. (Росія), Лептодог (Франція) та ін .; вітчизняні асоційовані вакцини - Біовак-ОКАБ, Біорабік (НВО «Біоцентр»), Гексакані-вак, Діпентавак (АТ Ветзвероцентр »), Мультікан-6 (НВО« Нарвак »); зарубіжні асоційовані вакцини - Гексадог, Лепторабізін (Франція), Вангард-5Б, Вангард-7 (США) та ін. Відповідно до настанов по застосуванню зарубіжних вакцин вказана дворазова вакцинація цуценят, для дорослих тварин - однократна. Така одноразова вакцинація дорослих собак тільки частково сприяє профілактиці лептоспірозу і лептоспіроносійству протягом 4-6 місяців. Тому необхідно проводити щорічно дворазову вакцинацію всіх собак з інтервалом 2-3 тижні.

Для пасивної імунізації щенят і дорослих собак при невідомому імунному статусі в умовах неблагополучної епізоотичної обстановки по лептоспірозу, особливо при груповому утриманні тварин, рекомендується використовувати гіперімунну сиватку проти лептоспірозу, а також застосовувати метод активно-пасивної імунізації (одночасне введення вакцини і гіперімунної сироватки проти лептоспірозу собак).

Загальна профілактика лептоспірозу полягає в суворому дотриманні комплексу ветеринарно-санітарних, зоотехнічних і організаційно-господарських заходів. Враховуючи, що хворі тварини і собаки-лептоспіроносії представляють безпосередню епідеміологічну небезпеку, всі люди, які обслуговують зазначених собак, повинні строго дотримуватися заходів особистої гігієни та профілактики, включаючи вакцинацію проти лептоспірозу. У разі виникнення в господарстві лептоспірозу, на нього накладаються певні обмеження і проводять такі заходи: хворих і підозрюваних у захворюванні тварин ізолюють, лікують - гіперімунною сироваткою і антибіотиками. У приміщеннях і на вигульних майданчиках проводять механічну очистку та дизінфекцію 1-2% -ним розчином формаліну, 2% -ним процентним їдкого натру, освітленим розчином хлорного вапна, що містить 3% активного хлору.

Висновки і пропозиції виробництву

1. При проведенні лікувально-профілактичних заходів щодо лептоспірозу собак необхідно враховувати можливість циркуляції сероварів лептоспір, не властивих даному регіону.

2. За хронічного перебігу лептоспірозу у собак з відсутністю клінічних ознак необхідно проводити гематологічні та біохімічні дослідження крові, з метою уточнення діагнозу.

3. З метою підвищення ефективності лікування собак, хворих на лептоспіроз, використовувати один із комплексів антибіотиків: депоміцин та доксициклін; фармазин-50 та доксициклін; цефтриаксон та доксициклін, у поєднанні з засобами патогенетичної терапії.

4. Для підтримання достатньої напруженості імунітету до лептоспірозу проводити ревакцинацію собак кожні шість місяців. За показаннями у окремих випадках рекомендувати до застосування моновалентні протилептоспірозні вакцини виробництва ІВМ УААН (ТУУ 24.4.051083.665-2002р.).

5. Для попередження ускладнень у собак, хворих на лептоспіроз, пропонується згодовувати їм спеціальні корми Royal Canin Hepatic і Royal Canin Renal.

Список використаних літературних джерел

1. Алтухов Н.М., Афанасьев В.И., Башкиров В.А. и др. Справочник ветеринарного врача. М.: Колос, 2006. 623с.

2. Ананьин В.В. Лептоспирозы людей и животных. К.: Медицина, 2011. 352с.

3. Антонов В.Я., Блинов П.Н. Лабораторные исследования в ветеринарии. М.: Колос, 2009. 648с.

4. Астраханцев В.И., Данилов Е.П., Дубницкий А.А. и др. Болезни собак. М.: Колос, 2008. 367с.

5. Ахмедов М.М., Амаев К.Г., Салихов Ю.С. и др. Эпизоотология лептоспироза животных // Ветеринария. 2009. №1. С. 42.

6. Бєлов А.Д., Данилов Е.П., Дукур И.И. та ін. Хвороби собак. К.: Колос. 2002. 368с.

7. Ветеринария. 1962. №4. С.53. 20. Братюха С.И., Нагорный Н.С., Ревенко И.П. и др. Болезни собак и кошек. Киев, Вища школа. 2010. 223с.

8. Гавриш В.Г., Калюжный И.И. та ін. Довідник ветеринарного лікаря. Харків. Фенікс, 2001. 576с.

9. Гаскелл P.M., Беннет М. Справочник по инфекционным болезням собак и кошек. М.: Аквариум ЛТД, 1999. 224с.

10. Ильинский С.А. Лептоспироз собак. //Ветеринария. 2006. №12. С. 27.

11. Колесов A.M. Внутренние незаразные болезни сельскохозяйственных животных. М.: Колос, 2004. С. 520.

12. Комаров Б.А. Болезни, общие собакам кошкам и человеку //Ветеринария. 2013. №5. С.5.

13. Конопаткин А.А., Артемов Б.Т., Бакулов И.А. и др. Эпизоотология и инфекционные болезни. М.: Колос, 1993. 688с.

14. Кудряшов А.А., Швечкова О.Г. Патологоанатомічні зміни у собак при лептоспірозі // Ветеринарія. 2006.№ 1. С. 56.

15. Лесников А.Л., Токаревич К.Н. Лептоспироз. М.: Медицина, 1982. 152с

16. Липницкий С.С., Литвинов В.Ф., Шимко В.В. и др. Справочник по болезням домашних и экзотических животных. Минск. Ураджай, 2012. 221с.

17. Малахов Ю.А. Лептоспироз животных. М.: Агропромиздат, 2008.239с.

18. Малахов Ю.А., Соболева Г.Л. Специфическая профилактика лептоспироза животных //Ветеринария. 2010. №5. С. 5.

19. Мельницкая Е.В., Дремлюга В.И., Кондратенко В.Н. Антигенный эритроцитарный диагностикум для определения инфицированности собак лептоспирами //Ветеринария. 1990. №5. С. 66.

20. Романенко В.Г. Иммуннобиологическая типизация лептоспирозных штаммов //Ветеринария. 1955. № 9. С. 48-49.

21. Рощина Р.В. Лептоспіроз та його особливості у собак в м.Києві // Мир ветеринарии: Наук.-практ. журн. для фахів. вет. мед. / засн. в Мі-ві юстиції Укр.: гол. ред. А.І. Титаренко. - 2009- К. «АЛДЕН ПРЕС», 2012- 6 номерів на рік - ISSN17427-6177Р. 2012, № 4.

22. Рудь О.І. Лептоспіроз собак (епізоотологічний моніторинг, удосконалення засобів лікування та профілактики) : автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд.. ветеринарних наук : спец. 16.00.03 «Ветеринарна мікробіологія та вірусологія» / Рудь Оксана Іванівна ; Ін-т ветеринарної медицини УААН. - К., 2005. - 27с.

23. Токаревич К.Н. Лептоспірози. Львів .: Сокіл, 2011. 170с.

24. Федюк В.И., Александров И.Д., Березина Т.Н. и др. Довідник по хворобам собак та кішок. Харків. Фенікс, 2012. 352с.

Размещено на Allbest.ru