У наших дослідах співвідношення вказаних елементів дещо змінювалося і кращим було в кормі травостоїв, в яких містилося більше бобових багаторічних трав. Основною причиною високого співвідношення Са:К і К:Nа було те, що травостій на корми використовували у ранні фази їх росту.

Продуктивність різночасно достигаючих травостоїв

Основним принципом при доборі видів і сортів для штучно створеного травостою є відповідність компонентів комплексу фізичних абіотичних умов середовища (рівню зволоження, кліматичних і ґрунтових умов), конкурентним властивостям видів, із яких складається певне угруповання (вони повинні характеризуватися приблизно однаковою ценотичною активністю), та антропогенним факторам (режиму використання, системі удобрення й догляду).

Збільшення видів трав в агроценозах підсилює в часі та просторі загальний позитивний фітоценотичний ефект у використанні життєвих ресурсів навколишнього середовища та формуванні врожайності, підвищує стабільність сіяних травостоїв.

Вивчення різночасно дозріваючих травосумішок дало можливість зробити висновок, що найвищий урожай сухої маси забезпечують середньостиглі травосумішки (табл. 3). В середньому за три роки урожайність як на п'ятикомпонентній, так і на шестикомпонентній були в цілому вищі, ніж на ранньо- та пізньостиглих травостоях. Хоча в цілому на шестикомпонентних травосумішках спостерігали тенденцію до підвищення урожайності.

На урожайність травосумішок впливала не кількість видів трав, а видовий склад і наявність бобових компонентів у ботанічному складі.

Нашими дослідженнями встановлено, що сіяні бобово-злакові різночасно достигаючі травосумішки щорічно забезпечували досить високі врожаї, які в середньому за 4 роки на всіх варіантах досліду становили 6,04-6,89 т/га сухої речовини при удобренні Р₆₀К₉₀. В цілому дещо нижчий урожай сухої маси зібрано на варіантах, де висівали ранні травосумішки. Найвищий урожай (6,25-6,89 т/га сухої речовини) було зібрано на середньодостигаючих травосумішках, дещо нижчий урожай сухого корму - на пізньодостигаючій травосумішці (5,09-6,31 т/га).

Урожайність бобово-злакового травостою залежала від видового складу. Урожай травосумішки із костриці лучної, мітлиці велетенської, пажитниці багаторічної, люцерни посівної, конюшини лучної та повзучої за три роки забезпечив найвищий збір сухої речовини (6,37 т/га).

При заміні в травосумішці костриці лучної на кострицю червону зібрано нижчий урожай на 0,25 т/га. Ранні травосумішки досягли пасовищної стиглості на 7-10 днів раніше від середніх і на 12-15 днів - від пізніх за рахунок таких ранньостиглих трав, як грястиця збірна та костриця східна.

Таблиця 3. Урожайність різночасно достигаючих травосумішок (середнє за 2002-2005 рр.)

Одержані результати свідчать про те, що з кожним наступним циклом використання урожайність сухої маси знижувалася на всіх варіантах досліду. Залежно від складу травосумішки, рівня родючості ґрунту, інтенсивності відчуження надземної маси змінюється швидкість і напрям ботанічного складу сіяної луки.

Кожна популяція, яка входить до складу травостою, складається із гено-фітоценотично різноякісних компонентів, має свій оптимум, максимум і мінімум умов для нагромадження органічної маси, тобто свою пластичність (пристосованість до зміни умов). Водночас кожна популяція у змішаному угрупованні служить умовою життя інших, має досить різну агресивність, проявляє взаємогальмуючий або ж взаємодоповнюючий вплив одних компонентів на інші.

Наші дослідження показали, що частка висіяних трав була досить високою і змінювалася за роками користування травостоєм залежно від видів, що входили до складу травосумішок.

Різнотрав'я, хоч і з'являлося протягом розвитку агроценозу, але було пригнічене сіяними травами і в урожаї займало незначну частку, особливо в перших два роки досліджень. Включені в травосумішки злакові трави виконували роль „буфера”, тобто виступали гальмуючим фактором для проникнення в сіяний ценоз дикорослих рослин. Проте доцільно відзначити, що в міру розростання грястиці збірної конюшина лучна, повзуча і люцерна на третій рік життя частково випали із травостою.

Тривалість життя бобових видів трав у бобово-злакових травостоях значно менша порівняно із злаковими травами.

Таким чином, багаторічні трави, маючи різний генетичний та фітоценотичний потенціал, перебуваючи в однакових екологічних умовах, беруть різну участь у формуванні травостою залежно від складу сумішки.

Найбільш екологічно та фітоценотично стійкими в шестикомпонентній бобово-злаковій травосумішці виявилися грястиця збірна, костриця лучна та тимофіївка лучна.

Створюючи штучні агроценози багаторазового використання для заміни малопродуктивних багаторічних трав новоствореними сортами інтенсивного типу як утворювачами у майбутньому основи стабільного угруповання, доцільно включати до їх складу пажитницю багаторічну, грястицю збірну, тимофіївку лучну та люцерну посівну.

Важливе значення для годівлі худоби має не тільки підвищення урожайності сіяних лучних угідь, але і якість корму, одержаного з цих травостоїв.

Хімічний склад і поживна цінність у певній мірі обумовлені також сортовим складом компонентів агрофітоценозу.

Таким чином, різноманітний видовий та сортовий потенціал багаторічних трав у системі лучного кормовиробництва є потужним фактором впливу не тільки продуктивною здатністю ценозів як кормовиробничих об'єктів, а й якістю кормів та їх продуктивною дією на вихід тваринницької продукції.

Результати проведених досліджень щодо впливу складу травосумішок на вміст сирого протеїну в травостої показують (рис. 3), що цей показник змінювався і залежав від складу травосумішки. Найбільшу концентрацію сирого протеїну (17,7-18,2%) спостерігали в середньодостигаючій травосумішці.

Виявлено пряму залежність якості корму від вмісту в ценозах бобових трав. У перші роки користування за наявності в травостоях значної кількості бобових біомаса більше містила сирого протеїну, білка та жиру. Кількість жиру в сухому кормі коливалася в межах 3,4-3,6%. У цілому його дещо вищу концентрацію на 0,1-0,2% в сухому кормі відзначено в середньодостигаючих травосумішках.

Не виявлено чіткої залежності щодо концентрації сирої золи, в кормі її містилося в усіх травосумішках від 9,3 до 9,9%.

Калій, хоча не входить у склад органічної маси, проте сприяє синтезу амінокислот, вуглеводів і мінеральних форм азоту.

Кількість хімічних речовин у біомасі бобово-злакових ценозів в основному відповідала зоотехнічним нормам, калію і кальцію у деяких варіантах накопичувалося навіть більше.

Концентрація калію у рослинній масі, залежно від складу ценозу та укосу травосумішок, знаходилася в межах 2,98-3,82% на суху масу. Доцільно відзначити, що зелена маса першого укосу відрізнялася підвищеним вмістом даного елементу порівняно з наступними укосами.

Кальцій виконує найважливішу функцію у формуванні протоплазмових структур клітин у рослин. У наших дослідах його містилося 0,37-0,53%. Дещо більше кальцію було відзначено в середньостиглих травосумішках. У цілому в більшості варіантів його вміст у трав'яному кормі відповідав зоотехнічним нормам годівлі тварин.

Вміст магнію мало змінюється залежно від складу травосумішок, хоча спостерігається тенденція до збільшення його в пасовищному кормі із збільшенням бобових трав у травостої. Натрію містилася в кормі майже однакова кількість у всіх досліджуваних травосумішках.

Інтегральним показником якості корму є концентрація в ньому поживних речовин. Якість зеленої маси, одержаної на пасовищі, залежить від багатьох факторів, зокрема таких, як типи травостоїв, способи їх використання, удобрення, види та сорти багаторічних трав. Корм з лучних угідь повинен бути високопоживним і відповідати зоотехнічним нормам годівлі ВРХ.

Рівень білкового живлення характеризує протеїнове співвідношення. Найменше воно було на варіанті, де висівали травосумішку, в склад якої вводили грястицю збірну та кострицю східну (136 г), а найбільше (151 г) - в травосумішці, де злаків було лише три компоненти. Найбільший збір кормових одиниць (6,41 т/га) був на середньостиглій травосумішці в цьому ж випадку і перетравного протеїну (0,96 т/га) також найбільше було зібрано на даному варіанті.

Цукрово-протеїнове співвідношення на всіх варіантах досліду було оптимальним (1:1.03).

Протеїнове співвідношення на всіх варіантах досліду було вузьке (1:4.22-1:5.07), хоча за вмістом протеїну середньодостигаючі травосумішки виявилися дещо кращими. При внесенні фосфорно-калійних добрив протеїнове відношення звужувалось до допустимого.

В табл. 4 наведено поживність корму різночасно достигаючих травосумішок.

Таблиця 4 Поживність корму різночаснодостигаючих травосумішок

Економічна та біоенергетична оцінки багаторічних трав та бобово-злакових травосумішок

У наших дослідженнях для економічної оцінки різних співвідношень компонентів використовували врожай, його вартість і затрати на вирощування лукопасовищних бобових і злакових трав та різночасно достигаючих бобово-злакових травосумішок відповідно до норм і за цінами 2005 р.

Аналіз економічної ефективності основних одновидових посівів лукопасовищних трав показав, що серед злакових трав кращими виявилися грястиця збірна сорту Дрогобичанка, костриця червона сорту Агата і пажитниця багатоукісна сорту Київський, які порівняно з іншими злаковими компонентами забезпечили вищий умовно чистий прибуток, який становив відповідно 1704; 1637 і 1628 грн/га, собівартість 1 кормової одиниці - відповідно 20,1; 20,5 і 20,6 грн. та рівень рентабельності - 124,0, 119,1 і 118,5%.

Найменший умовно чистий дохід (1070 грн/га) отримано на варіанті, де висівали мітлицю велетенську сорту Галичанка.

Сумарний чистий прибуток за роки досліджень із бобових трав найвищим був у люцерни посівної сорту Ярославна і становив 1889 грн/га за собівартості 1 кормової одиниці 15,9 грн та рівня рентабельності 183% порівняно з одновидовими посівами бобових (конюшини повзучої сорту Прикарпатська та конюшини лучної сорту Передкарпатська 33).

Найкращими економічними показниками (1163 грн умовно чистого прибутку, собівартістю 1 корм. од. 26,9 грн та рівнем рентабельності 68%) характеризувався варіант, де висівали середню травосумішку, яка складалася з костриці лучної, мітлиці велетенської, пажитниці багаторічної, люцерни посівної, конюшини лучної і конюшини повзучої. Травосумішка, яка складалася з костриці червоної, мітлиці велетенської, пажитниці багаторічної, люцерни посівної, конюшини лучної, конюшини повзучої, також переважала за виходом умовно чистого прибутку решту варіантів.

Найвищу собівартість корму (30,3 грн. за 1 ц кормових одиниць) і найнижчу його рентабельність (40%) одержано на ранній травосумішці, яка складалася із грястиці збірної, костриці тростинної, пажитниці багаторічної, люцерни посівної, конюшини лучної і конюшини гібридної. На цьому варіанті економічні показники були значно нижчими, ніж на всіх інших варіантах.

Доцільно відзначити, що на площі, де висівали пізні бобово-злакові травосумішки найкращі економічні показники були на варіанті з тимофіївкою лучною, кострицею лучною, пажитницею багаторічною, люцерною посівною, конюшиною лучною, конюшиною повзучою (умовно чистий дохід становив 947 грн/га за собівартості 1 кормової одиниці 29,0 грн та рівня рентабельності 55%).

Виходячи з економічного аналізу даних досліджень, кращими злаковими і бобовими травами та бобово-злаковими травосумішками для створення культурних пасовищ і сіножатей можна вважати кострицю лучну, мітлицю велетенську, пажитницю багаторічну, люцерну посівну, конюшину лучну та конюшину повзучу, які за ефективністю переважають усі інші трави.

В умовах недостанього ресурсного забезпечення сільського господарства найбільш важливим критерієм оцінки рівня ефективності технологічних прийомів створення і використання культурних пасовищ є не величина витраченої енергії, а енергоємність продукції, яка в нашому випадку обумовлена витратами її на 1 ц кормових одиниць, а також енергетичний коефіцієнт і коефіцієнт енергетичної ефективності. Так, як свідчать наші розрахунки, наведені вище енергетичні показники залежали від виду трави, способу використання та удобрення. Визначено, що найбільше енергії на отримання кожного центнера кормових одиниць витрачається на злакові трави (0,388-0,415 ГДж), причому найменші значення були досягнуті на варіанті, де висівали грястицю збірну сорту Агата, а найбільші - на ділянках із мітлицею велетенською сорту Галичанка.

Енергоємність 1 ц кормових одиниць основних бобових трав для лукопасовищного корму становила 0,187-0,2005 ГДж. Конюшина повзуча сорту Передкарпатська і конюшина лучна сорту Передкарпатська 33 за цим показником були близькі між собою, але дещо вищим він був у люцерни посівної сорту Ярославна. Така ж закономірність спостерігається і при визначенні витрати сукупної енергії на виробництво 1 ц кормових одиниць.

Біоенергетичну оцінку досліджуваних технологічних прийомів зведено до визначення енергоємності вирощеного пасовищного корму та сіна, а також окупності витраченої енергії валовою і обмінною енергією, тобто засвоєною тваринами.

Коефіцієнт енергетичної ефективності (відношення одержаної енергії корму, вираженої в ГДж, до всіх затрат енергії на одержання врожаю) найвищий був на варіанті, де висівали злакові трави кострицю червону сорту Агата і грястицю збірну сорту Дрогобичанка. У бобових трав коефіцієнт енергетичної ефективності був у 1,5-2 рази більший, ніж на ділянках, де висівали злакові трави.

Найвищий енергетичний коефіцієнт (9,4) і коефіцієнт енергетичної ефективності (5,4) були на варіанті, де висівали середню травосумішку такого складу: костриця лучна, мітлиця велетенська, пажитниця багаторічна, люцерна посівна, конюшина лучна, конюшина повзуча.

Злакові та бобові трави, які було включено до ранньої і пізньої травосумішок, мало різнилися між собою. Енергетичний коефіцієнт ранніх травосумішок (1-3 варіанти) був у межах 8,3-8,6, коефіцієнт енергетичної ефективності становив 4,7-5,0, а вихід валової енергії з урожаю - 97,8-103,1 ГДж.

У наших дослідженнях однаковий енергетичний коефіцієнт (8,6) і коефіцієнт енергетичної ефективності (4,9) був на варіантах із ранньою травосумішкою (грястицею збірною, кострицею тростинною, кострицею червоною, пажитницею багаторічною, люцерною посівною, конюшиною лучною і конюшиною повзучою; середньою (кострицею лучною, пажитницею багаторічною, люцерною посівною, конюшиною лучною і конюшиною повзучою); пізньою (тимофіївкою лучною, кострицею лучною, пажитницею багаторічною, люцерною посівною, конюшиною лучною і конюшиною повзучою).

Таким чином, правильне використання лукопасовищних угідь є важливим фактором енергозбереження та підвищення ефективності ведення лучного кормовиробництва.

Висновки

лучний трава пасовищний лісостеп

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні структурно-функціональної організації сіяних лучних ценозів, яку вирішено шляхом добору найпродуктивніших видів і сортів багаторічних луко-пасовищних трав та їх сумішок і спрямовано на збільшення виробництва високоякісних трав'янистих кормів - важливих основ рентабельного ведення тваринництва.

1. В умовах Лісостепу західного на темно-сірих опідзолених поверхнево оглеєних середньосуглинкових осушених гончарним дренажем грунтах найбільш продуктивною в одновидових посівах серед злакових багаторічних трав є грястиця збірна Дрогобичанка та тимофіївка лучна Підгірянка, які в середньому за три роки забезпечили збір сухої маси відповідно 7,7 і 7,5 т/га. Збір кормових одиниць становив відповідно 6,8 та 6,6 т/га і сирого протеїну - 1,29 та 1,32 т/га.

2. На бобових багаторічних травах найвищий урожай сухої маси зібрано на пасовищах люцерни посівної сорту Ярославна (7,1 т/га), кормових одиниць - 6,5 т/га та сирого протеїну - 1,63 т/га.

3. Найвищий збір сухої речовини (6,9 т/га) забезпечила середньостигла травосумішка, до складу якої входили костриця лучна (6) + мітлиця велетенська (4) + пажитниця багаторічна (8) + люцерна посівна (2) + конюшина лучна (2) + конюшина повзуча (2), дещо нижчий урожай (6,3 т/га) зібрано на варіанті із травосумішкою, в склад якої входили тимофіївка лучна (6) + костриця лучна (4) + пажитниця багаторічна (8) + люцерна посівна (2) + конюшина лучна (2) + конюшина повзуча (2 кг/га кондиційного насіння).

4. Найсприятливіші умови для формування щільності травостою виявлено на травосумішці, що складалася з костриці лучної (6) + мітлиці велетенської (4) + пажитниці багаторічної (8) + люцерни (2) + конюшини лучної (2) + конюшини повзучої (2), в даному випадку вона становила в першому укосі 1526 пагонів на м², а в третьому - 1478 пагонів на м².

5. За ботанічним складом найбільше бобових було відзначено в ранньостиглих травосумішках: у першому циклі - 40,1 та 41,4%, а в третьому - 43,2 та 43,3%.

6. Різні травосумішки по-різному нагромаджували як сирий протеїн, так і білок. Найбільший вміст сирого протеїну в сухій масі виявлено на середньодостигаючих травосумішках (17,7-18,2%), а білка 12,4-12,8%, в даному випадку збір перетравного протеїну становив 0,82-0,96 т/га.

7. Різні травосумішки суттєво не порушують цукрово-протеїнове співвідношення, яке складало 0,94-1,03.

8. Поживність корму залежала від складу травосумішки. Найкраще протеїнове співвідношення відзначено на пізніх травосумішках (4,3-4,4). У даному випадку співвідношення К:Na та К: (Ca+Ng) і становило відповідно 38-39 та 4,8-5,2.

9. За вмістом клітковини та жиру травосумішки різняться незначно. Їх концентрація в кормі знаходиться в межах норм годівлі ВРХ. Вміст кальцію в кормі залежав також від складу травосумішки, більше його було в бобових багаторічних травах порівняно із злаковими.

10. Кормова маса бобово-злакових травостоїв характеризується високою якістю: в 1 кг абсолютно сухої речовини міститься 0,92-0,94 кормових одиниць із забезпеченням кожної 136-151 г перетравного протеїну. Співвідношення між мінеральними елементами (Са:Р), перетравним протеїном і безазотистими органічними сполуками знаходяться в оптимальних межах.

11. Найбільш економічно вигідним є вирощування бобових багаторічних трав, де собівартість 1 т корм. од. становила 159 грн, тоді коли на злакових травах - 201-253 грн, і відповідно зростав рівень рентабельності, а також був найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності.

Пропозиції виробництву

1. Для створення бобово-злакових високопродуктивних культурних пасовищ, з метою досягнення оптимальних умов росту, розвитку та раціонального використання компонентів травосумішок доцільно висівати ранньо-, середньо- та пізньостиглі багаторічні трави, що забезпечить конвеєрне надходження зеленого корму з кормових угідь.

2. За відсутності азотних добрив слід широко застосовувати бобово-злакові сумішки з включенням наступних трав - грястиці збірної, тимофіївки лучної, люцерни посівної, конюшини лучної та конюшини повзучої.

Публікації за темою дисертації

1. Мащак Я.І., Тимчишин С.М., Панахид К.М. Видовження пасовищного періоду за рахунок підбору різночаснодостигаючих травосумішок // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького. - Львів. 2005. - Т. 7. - № 2. - Ч. 3. - С. 193-196 (частка авторства 85% - проведення дослідів, аналіз даних, оформлення статті).

2. Мащак Я.І., Тимчишин С.М. Продуктивність основних видів багаторічних луко-пасовищних трав // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького. - Львів. 2005. - Т. 7. - Ч. 3. - № 26. - С. 83-86 (частка авторства 90% - проведення дослідів, аналіз даних, оформлення статті).

3. Тимчишин С.М., Мащак Я.І. Продуктивність і поживність різночаснодостигаючих травосумішок // Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. - 2006. - Вип. 48. - Ч. 1. - С. 128-135 (частка авторства 90% - проведення дослідів, аналіз даних, оформлення статті).

4. Тимчишин С.М. Продуктивність та якість зеленої маси багаторічних лукопасовищних трав // Корми і кормовиробництво - Вінниця, 2006 - Вип. 58. - С. 51-60.

5. Мащак Я.І., Тимчишин С.М., Сметана С.І., Іршак Р.К. Резерви природних лук Карпат // Проблеми агропромислового комплексу Карпат. - 2007. - № 15-16. - С. 18-21 (частка авторства 50% - аналіз даних, оформлення статті).

Размещено на Allbest.ru