Шкідники цукрових буряків: буряковий довгоносик

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Вінницький національний аграрний університет

Реферат

на тему: «Шкідники цукрових буряків: буряковий довгоносик»

Підготувала:

студентка групи 51-А

Городиська А.Т.

Перевірила:

доцент Окрушко С.Є.

Вінниця, 2015

Зміст

1. Характеристика шкідника

2. Шкодочинність шкідника

3. Захист від шкідників

3.1 Організаційні заходи

3.2 Хімічні заходи

3.3 Біологічні заходи

4. Моніторинг заселеності бурякових сівозмін шкідниками та прогноз їх шкодо чинності у новому сезоні

Список використаної літератури

1. Характеристика шкідника

Зона високої шкідливості займає центральний і східний Лісостеп, а також північну частину Степу (Київська, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Харківська області) і ряд районів Дніпропетровської, Сумської, Миколаївської, Чернігівської, Житомирської та Одеської областей. Пошкоджує буряки, живиться бур'янами з родини лободових.

Жук розміром 11 - 15 мм, чорний, густо вкритий короткими лусочками, що надають йому землистосірого кольору; надкрила на верхівці закруглені, в середині надкрил проходить чорна переривчаста смуга -- перев'язь. Поблизу верхівки надкрил -- білий горбок з чорною облямівкою; головотрубка тупа з тонким кілем і борозенками; вусики колінчасті. У самців дволопатевий членик передніх лапок досягає середини останнього членика, у самки доходить до третього; по середині першого і другого черевних кілець є велика ямка. Яйце овальне, 1,2 - 1,4 мм, світложовте. Личинка світложовта, м'ясиста, дугоподібно вигнута, зморшкувата, безнога, складається з 12 сегментів; голова бура, з темнокоричневими щелепами; грудний щит рудуватий; довжина дорослої личинки по кривій уздовж спини становить 27 - 30 мм. Лялечка розміром 11 - 15 мм, видовженояйцеподібна, жовтуватобіла, з яскраво вираженим хоботком і поперечними рядами шипиків по задньому краю тергітів.

Зимують статево недозрілі жуки переважно на бурячищах у ґрунті, на глибині від 5 - 10 до 50 - 60 см, однак основна маса залягає у шарі завтовшки 25 - 40 см. 5 - 10 % особин популяції знаходиться на різних ділянках, де росли лободові бур'яни. Вихід жуків на поверхню починається при прогріванні ґрунту на глибині залягання до 7 - 10 °С у першій і другій декадах квітня і триває не менше 20 діб. У перший період жуки розселюються «пішим ходом» у пошуках кормових рослин. За добу вони можуть пройти до 200 метрів. У прохолодну погоду рухаються на схід, південний схід і південь, у теплу, сонячну -- на захід, північний захід і північ. До 15 % жуків впадають в діапаузу і залишаються в ґрунті на другу й третю зимівлю. шкідник довгоносик буряковий

Перший час жуки живляться бур'янами, в основному з родини лободових (лобода, щириця, курай, шпинат, спориш). Літ жуків розпочинається через 10 - 20 діб після їх виходу на поверхню. Особливо активні вони в теплу й сонячну погоду, за швидкості вітру менш як 5 м/с. Масовий літ відбувається з 10 - 11 до 15 - 16 год на висоті 5 - 10 метрів. За день вони можуть пролетіти з частими посадками до 8 - 10 км. Це призводить до швидкого заселення сходів і висадок цукрових буряків. Після додаткового живлення у травні жуки стають статево зрілими, спарюються і відкладають яйця у поверхневий шар ґрунту на глибині від 0,3 до 1 см, дуже близько від рослин. Ямку з відкладеним яйцем самка засипає землею і утрамбовує. Відкладання яєць триває більше місяця. Плодючість становить 100 - 200 яєць. Ембріональний розвиток завершується за 6 - 10 діб.

Перші личинки з'являються у другій половині травня, вони дуже рухливі, швидко пересуваються в ґрунті і, знайшовши корінчики буряків, лободи, починають ними живитися. До третього віку личинки знаходяться у зоні коренів на глибині 10 - 15 см, доросліші проникають глибше в міру росту коренеплодів. Розвиток личинок триває в середньому понад 65 діб (від 45 до 90), проходячи за цей час п'ять віків. На початку -- в середині липня личинки, що завершили живлення, влаштовують вертикальні земляні колисочки у вигляді овальної порожнини з гладенькими щільними стінками, проходять у них фазу пронімфи (5 - 6 діб) і заляльковуються. Лялечки розвиваються в середньому 16 - 20 діб. Новоутворені жуки залишаються в ґрунті до весни наступного року. Незначне число довгоносиків, потривожених копанням буряків або оранкою, виходять на поверхню (серпень -- вересень), але з настанням холодів знову переходять у ґрунт. Повний цикл розвитку довгоносика від яйця до імаго триває від 65 до 148 діб (у середньому 85).

У всіх зонах проживання звичайний буряковий довгоносик розвивається в одному поколінні. Шкоди завдають жуки і личинки. Пошкодження особливо небезпечні в ранній період розвитку рослин. Жуки з'їдають сім'ядольні та справжні листки, перегризають паростки, іноді ще до виходу їх із ґрунту. Інтенсивність живлення залежить від температури повітря, різко підвищуючись у суху й жарку погоду. Сильно пошкоджені молоді рослини гинуть. Упродовж свого життя один жук з'їдає 13 - 14 г зеленої маси (в сто разів більше за свою власну масу).

Личинки вигризають на корінні виразки, що призводить до зменшення маси та зниження цукристості коренеплодів. Масові пошкодження призводять до зрідженості посівів і усихання насінників. Звичайний буряковий довгоносик добре пристосувався до культури цукрових буряків і поза буряковими сівозмінами трапляється в одиничних екземплярах. Легкі, вилужені чорноземи, повітропроникні й швидко прогріті навесні ґрунти сприятливіші для розвитку шкідника, ніж важкі глинисті, в яких личинки та лялечки масово гинуть від хвороб. У роки з холодним і дощовим літом розвиток шкідника затримується, і до початку зимівлі залишається більша кількість личинок і лялечок, які гинуть від зеленої, червоної та інших видів мускардини, а також від бактеріозів.

На цукрових плантаціях в осередках розмноження трапляється малий, або східний, буряковий довгоносик -- BothynoderesfoveicollisGebl. з подібним циклом розвитку та особливостями живлення.

Чисельність довгоносиків знижують їхні природні вороги: туруни з родів Poecilus, Bembidion, Pterostichus, Amaro, Agonum, Broscus, Ophonus, Platiderus, Calathus, Asaphidion; жуккарапузик -- Hister fimetarius Hrbst., мертвоїди, мурахи -- Tetramorium caespitum L., хижі кліщі.

Жуками живляться шпаки, галки, сороки, ворони, граки, сойки, чайки, перепели, землерийки.

2. Шкодочинність шкідника

Поширення звичайного бурякового довгоносика обмежується територією чорноземних ґрунтів, однак його кількість щорічно перевищує ЕПШ в декілька разів. Основними кормовими рослинами бурякового довгоносика є цукрові, кормові та столові буряки, може живитися рослинами з родини лободових, амарантових, рідше - гречкових.

Зимує вид у стадії імаго переважно на глибині до 60 см, проте більша частина популяції - в шарі 15-60 см. Весняне пробудження та рух комах розпочинається при температурі на глибині 40 см - +5-6°С. При ранніх та середніх веснах це спостерігається в І декаді квітня, при пізній - в кінці ІІ-ї та в ІІІ-й декадах цього місяця. До 13 % жуків, що перезимували, весною з ґрунту не виходять, залишаючись на повторну діапаузу. Масовий вихід з ґрунту за умов ранньої або середньої весни розпочинається із середини квітня, при пізній і затяжній весні - з початку травня і проходить 1-2 хвилями. Нічне зниження температури і навіть приморозки не затримують масового виходу жуків. У сонячні теплі дні хід жуків розпочинається з 10-ї години і триває до 16-17-ї години. Першими з ґрунту виходять самці і трохи пізніше самиці. За одну годину жук в середньому долає близько 10 м, за добу - не більше 50 м. Однак за масового виходу в спекотну погоду, коли жуки розселяються особливо активно, вони можуть долати 150-200 м.

Перельоти жуків розпочинаються з останньої декади квітня або першої травня і можуть тривати до закінчення весни. Загальна тривалість льотного періоду становить 1-16 днів, літ відбувається при ясній сонячній погоді, середній швидкості вітру 1,5-4,0 м/с, за середньодобової температури повітря +12-20°С. За вітряної і сухої погоди літ послаблюється. Протягом дня літ жуків найчастіше спостерігається з 10-11-ї до 14-15-ї години. Найчастіше жуки летять за вітром на висоті 3-5 м, за день можуть подолати 7-10 км.

Перші личинки звичайного бурякового довгоносика з'являються в ґрунті в кінці травня - на початку червня, але масова їх поява спостерігається у першій половині червня. Личинки концентруються переважно поблизу головного кореня, на початку розвитку об'їдають дрібні бокові корінці, потім вигризають у головному корені ямки, а в молодих рослинах зовсім перегризають його.

Жуки об'їдають вилочку, перекушують стебло, залишаючи пеньок, що приводить до загибелі рослин та зрідження посівів. На більш розвинутих рослинах об'їдають листові пластинки. Кількість їжі, яку поїдає жук за добу, складає 0,14 г зеленої маси. Інтенсивність харчування знаходиться в прямій залежності від температури повітря. В зв'язку із цим довгоносик особливо шкодить при жаркій сухій погоді.

3. Захист від шкідника

3.1 Організаційні заходи

В обмеженні чисельності багатьох видів шкідників важливе значення мають агротехнічні та організаційно-господарські заходи, які спрямовані на підвищення продуктивності посівів та знищення бур'янів. Необхідно не допускати порушення встановленого чергування культур у сівозміні і технологічних вимог щодо їх вирощування. Це зменшує забур'яненість полів та стримує розмноження шкідників. Адже відомо, що розвиток більшості фітофагів, трофічно пов'язаний з іншими культурами й бур'янами. Так, совки, лучний метелик, сірий і чорний бурякові довгоносики, ковалики, польові клопи розвиваються на багаторічних бобових травах і кореневищних бур'янах. Лободові, гречкові, айстрові (складноцвіті) та інші бур'яни, що ростуть на полях сівозміни, уздовж доріг, лісосмуг і неорних ділянок, зумовлюють розвиток блішок, щитоносок, довгоносиків, попелиць, цикадок тощо.

Серед інших заходів захисту важливе значення мають дотримання оптимальних для кожної кліматичної зони строків сівби, внесення збалансованих до потреб поля органо-мінеральних та мікродобрив, а також основний і передпосівний обробітки ґрунту, які слід проводити відповідно до зональних схем і типу забур'яненості полів. Повторно висівати на полі 9 цукрові буряки можна не раніше як через 3 - 4 роки, а насичення ними сівозміни не повинно перевищувати 20%. Кращими попередниками для цієї культури є озима пшениця після чорного і зайнятого парів, гороху та багаторічних трав одного року використання. Після збирання попередника поле ретельно очищають від рослинних решток і проводять глибоку оранку плугом із передплужником, що забезпечує глибоке загортання шкідливих організмів у борозну та їх загибель. Між старими буряковищами, насінниками та фабричними посівами буряків необхідно дотримуватися просторової ізоляції (1000 м). За надмірного ущільнення й запливання ґрунту у період змикання листків в міжряддях проти комплексу шкідників варто провести міжрядні розпушення.

Але не завжди якісне виконання агротехнічних та організаційно- господарських заходів при вирощуванні цукрових буряків є достатнім для надійного збереження культури від фітофагів. Тому необхідно застосовувати захист даної культури за допомогою інсектицидів у першу чергу за обробки ними насіння та обприскування рослин (за потреби).

3.2 Хімічні заходи

У “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” нараховується більше 100 препаратів з різних класів хімічних сполук, які можна застосовувати проти шкідливих організмів у посівах цукрових буряків. Правильне їх використання дозволяє зберегти проростки та сходи буряків від ґрунтових і наземних шкідників, забезпечує належний рівень ефективності, економічну доцільність і екологічну безпечність для навколишнього середовища.

Так, для обробки насіння цукрових буряків рекомендується застосовувати інсектициди: Круїзер 350 FS, т.к.с., Круїзер 600 FS, т.к.с., Форс 200 СS, с.к., Гаучо 70 WS, з.п., Нупрід 600, ТН, Пончо Бета FS 453,3, т.к.с., Сідопрід 600, т.к.с. та ін. Крім того, для більш надійного захисту посівів цукрових буряків від фітофагів доцільно використовувати для обробки насіння цієї культури декількох препаратів з різними діючими речовинами (наприклад, Круїзеру із Форсом чи Семафором) у певних 10 співвідношеннях, розробленими у відповідності з рекомендаціями Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. У період вегетації культури необхідно проводити постійний моніторинг за появою, розвитком та розмноженням шкідників. У разі перевищення фітофагами ЕПШ слід своєчасно застосовувати наземні обприскування посівів інсектицидами. Висока ефективність при цьому досягається при поєднанні у використанні фосфорорганічних (БІ-58 новий, к.е., Пірінекс Супер 420, к.е., Золон, 35, к.е., Дурсбан, 480, к.е.) і синтетичних піретроїдних препаратів (Актеллік 500 ЕС, к.е., Арріво, к.е., ВГ, Карате 050 ЕС, к.е., Децис Профі 25 WG, Децис ф-Люкс, к.е., Фастак, к.е., Ф'юрі, в.е.) у половинних проти рекомендованих нормах витрати, а також нікотиноїдів - Актара 240 СS, с.к., Актара 25WG, в.г., Моспілан, РП та комбінованих препаратів - Енжіо 247 SС, к.с., Нурел Д, к.е., Протеус 110 ОД, МД.

Восени перед збиранням урожаю всі бурякові поля слід обстежити на залягання шкідників (довгоносиків, совок, мінуючих мух, кореневої бурякової попелиці, бурякової нематоди, бурякової мінуючої молі), а також провести обстеження резервацій місць зимівлі (лісосмуги, перелоги, узбіччя доріг, багаторічні трави тощо) інших небезпечних видів (лучного метелика, саранових, бурякових щитоносок, блішок, клопів, довгоносиків, мертвоїдів та ін.).

На всіх полях необхідно знищити післязбиральні рештки та провести глибоку оранку плугами з передплужниками. Аналогічні обстеження ґрунтів на заселеність цими фітофагами проводяться також на полях, які плануються під сівбу буряків у наступному році.

Водночас, особливу увагу слід приділяти строкам повернення бурякокультур на попереднє поле. Такі заходи необхідні для визначення зимуючого запасу шкідників, прогнозування ступеня загрози від них для культури в наступному році та планування системи заходів захисту посівів відповідно до фітосанітарного стану кожного поля.

3.3 Біологічні заходи

Використання паразитичних або хижих тварин та мікроорганізмів - збудників хвороб комах.

4. Моніторинг заселеності бурякових сівозмін шкідниками та прогноз їх шкодо чинності у новому сезоні

За узагальненими даними Головдержзахисту щодо показників динаміки розвитку й розмноження в Україні основних шкідників у посівах цукрових буряків за 2013 рік можна стверджувати, що у 2014 році особливо небезпечними для рослин цієї культури будуть довгоносики бурякові (звичайний, сірий. Звичайний буряковий довгоносик є найнебезпечнішим шкідником сходів цукрових буряків у більшості бурякосійних областей України.

За даними ранньовесняних розкопок 57% жуків цього фітофага зимувала в ґрунті на глибині 30-50 см і 43% до 30 см. За період перезимівлі загинуло в середньому 10-23, максимально у вогнищах найвищої чисельності до 34% шкідника від грибкових хвороб (Київська, Полтавська обл.). Вихід жуків з ґрунту розпочався на початку третьої декади квітня, що на 10 днів пізніше ніж у минулому році. Середня чисельність шкідника на буряковищах становила 0,5-2,0, максимально 3-8 екз. на кв. м (Київська, Полтавська,Черкаська обл.).

З встановленням теплої погоди (кінець квітня - початок травня) розпочався масовий літ жуків з інтенсивністю 1-3, подекуди - 8-14 (Київська, Черкаська обл.) екз. у полі зору за 10 хвилин спостережень. На заселених 20- 100% площ у більшості центральних лісостепових та прилеглих бурякосійних областей в період масового розселення довгоносиків 2 ураховувалось на кв. м 0,2-1,0, максимально - 1,5-2,5, осередками в окремих районах Київської, Черкаської, Чернігівської, Полтавської областей 3-5 жуків, які пошкоджували 5-30, максимально 65% рослин (Київська обл.) переважно у слабкому (60%), середньому (35%) і сильному (5%) ступенях. У Черкаській області у середині травня відмічено другу хвилю виходу жуків звичайного бурякового довгоносика. Погодні умови (висока температура повітря, сильний вітер) сприяли перельоту жуків на великі відстані і їх нараховувалось в полі зору за 10 хвилин до 14 екз. Погода другої половини літа сприяла інтенсивному розвитку звичайного бурякового довгоносика. За даними осінніх обстежень цим шкідником було заселено 64% бурякових площ з середньою чисельністю 1,5 (жуків, лялечок), макс. - 9 (Київська обл.) екз. на кв. м. У господарствах Київської, Полтавської, Вінницької, Черкаської, Житомирської областей за 40-100% заселеністю площ цукрових буряків звичайним буряковим довгоносиком у зиму пішло понад 0,7-9 жуків на кв. м.

Під час осінніх розкопок жуки у популяції складали 70%, лялечки 19 і личинки 11%. У цілому в полях бурякових сівозмін шкідником заселено 7% від обстежених 414,6 тис. га сільгоспугідь за середньої чисельності 0,5-1,1, максимальній 2-9 екз. на кв. м, що майже на рівні показників попередніх років. Порівняно з минулим роком площі, заселені довгоносиком з чисельністю до 0,5 екз. на кв. м зменшились на 6%, з чисельністю 0,6-2 екз. збільшились на 5%, з чисельністю 2,1-5 екз. - збільшились на 3% і з чисельністю 5,1 і більше екз. на кв. м зменшились на 2%.

Стан популяції звичайного бурякового довгоносика характеризується високою життєздатністю: основна маса комах у доброму фізіологічному стані, має достатню кількість жирового тіла, статевий індекс нахилений у бік самок (55%), тому у 2014 р. після сприятливої перезимівлі передбачається підвищена щільність його популяції і значна шкідливість у центральних і південно-східних бурякосійних областях.

Найбільшої шкоди фітофаг завдаватиме у зоні постійної шкідливості: Київській, Полтавській, 3 Черкаській, Чернігівській, Харківській та Кіровоградській областях. У вищезазначених та інших областях слід здійснювати постійний нагляд за початком заселеності цим шкідником посівів цукрових буряків, особливо у період сходів та другої-третьої пар листків. Збереженість сходів цукрових буряків від цього фітофага гарантується за умов використання для сівби насіння, що оброблене захисно-стимулюючими речовинами, а також дотримання технології вирощування культури відповідно до зони бурякосіяння. За потреби, коли щільність популяції шкідника перевищуватиме ЕПШ і він загрожуватиме посівам культури, не виключається необхідність проведення наземного обприскування рослин рекомендованими інсектицидами, віддаючи водночас перевагу використанню їх композицій з метою виключення виникнення резистентних популяцій проти того чи іншого хімічного препарату.

Список використаної літератури

1. Гоменюк, В.О. Буряківництво: навч. посіб. для студ. вузів / В.О. Гоменюк. - Вінниця: Континент-ПРИМ, 1999. - 276 c.

2. Цукрові буряки (вирощування, збирання, зберігання) / Д. Шпаар, Д. Дрегер, С. Каленська [та ін.] ; за ред. Д. Шпаара. - 5-те вид., доопрац. і доп.. - Київ: ННЦ ІАЕ, 2005. - 337, [3] c.

3. Окрушко, С.Є. Захист цукрових буряків від шкідників та хвороб: Методичні рекомендації з організації самостійної р / С.Є. Окрушко. - Вінниця: ВДАУ, 2008. - 15 c.

4. Захист сходів цукрових буряків від шкідників способом обробки насіння інсектицидами / В. Саблук, В. Доронін, В. Педос [та ін.] // Агробізнес сьогодні. - 2014. - № 4. - C. 13-15.

5. Саблук, В. Т. Запобіжні заходи щодо шкідників і хвороб цукрових буряків / В. Т. Саблук, Р. Я. Шендрик // Агроном. - 2009. - № 1. - C. 150-152.

6. Смірних, В. М. Регулювання чисельності довгоносиків за допомогою агротехнічних заходів / В. М. Смірних, М. В. Тищенко // Вісник аграрної науки. - 2011. - № 8. - C. 26-29.

7. Секун. М. П. Шкідники цукрових буряків / М. П. Секун // Пропозиція. - 2011. - № 3. - C.

8. Звичайний буряковий довгоносик / Л.О. Суслик // Карантин і захист рослин. - 2010. - № 2. - C. 11-12.

Размещено на Allbest.ru