Напрямки перспективного розвитку виробництва соняшнику

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

1.1 ПОНЯТТЯ І СУТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

1.2 ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ І МЕТОДИ ЇХ РОЗРАХУНКУ

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКА НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.2 ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКА

2.3 ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ І СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

2.4 ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКА

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

3.1 ПРОГНОЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

3.2 ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ З МІНІМАЛЬНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання. економічний соняшник господарський собівартість

Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однак неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства. [1.7]

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв'язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу [1.10]

Насіння соняшникової культури - унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. За обсягом посівних площ олійні культури поступаються лише зерновим (пшениці та ячменю). Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури - нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. У структурі валової продукції сільського господарства соняшник також відіграє помітну роль.

Метою дослідження, проведеного в курсовій роботі, є вивчення сучасного стану та визначення напрямків перспективного розвитку виробництва соняшнику.

Об'єктом дослідження виступає ПСП « Зоря» .

Предметом дослідження є економічна ефективність виробництва соняшника.



РОЗДІЛ 1. СУТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

1.1 ПОНЯТТЯ І СУТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

Найважливішою узагальню вальною характеристикою результативності діяльності аграрних підприємств є ефективність виробництва. Кожен розуміє: ефективно - означає якісно і добре. Проте ці слова не тотожні, а економічний зміст поняття "ефективність" зовсім не означає дешево. Ефективність виробництва -- це якісна характеристика, яка відображає рівень розвитку продуктивних сил і ступінь забезпечення потреб суспільства. Ефективність слугує критерієм повної та всебічної оцінки, оскільки об'єкт або захід може бути добрим частково, в певному розумінні, але недостатньо ефективним загалом. Недоцільно також вважати, що існує єдиний підхід до такої оцінки. Досвід і практика засвідчують: інколи на першому місці можуть постати окремі сторони або елементи об'єкта, які вважаються найважливішими[2.10-13].

Ефективність - це складна економічна категорія, пов'язана з цілеспрямованою, раціональною людською діяльністю. Вона відображає певні виробничі відносини, що складаються між суспільством загалом і підприємствами, а також окремими працівниками. В ефективності відображається дія об'єктивних економічних законів, розвиток продуктивних сил, характер виробничих відносин. Вона є формою вираження мети виробництва. Отже, поняття "ефективність" має зміст за наявності мети, яка повинна бути досягнута. Основну ж мету виробництва становить віддача сукупних витрат, які беруть участь у процесі виробництва[2.18].

Ефективність має якісний і кількісний аспекти. Для оцінки ефективності виробництва та її вимірювання застосовують критерій і систему економічних показників.

Критерій - це ознака, на основі якої оцінюється діяльність або визначаються параметри на перспективу. Предметно критерій варто розуміти як якість, властивість ефективності, що відображає найістотнішу його суть, тобто є основним принципом оцінки. Він відображає певні виробничі відносини та якісний аспект цих відносин, тому повинен перебувати в нерозривному зв'язку зі специфічними економічними законами, насамперед з основним економічним законом цього способу виробництва. Критерій як вимір економічної ефективності конкретизується через показники. Вони, зазвичай, слугують лише кількісним виразом згаданого вимірника, відображаючи рівень і динаміку ефективності.

Основним критерієм економічної ефективності виробництва є обсяг національного доходу і максимізація його за найменших затрат живої й уречевленої праці. Цей показник виступає як оцінка економічної ефективності всього народного господарства[2.40].

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, окремих його галузей, господарської діяльності підприємств різних форм власності, їх підрозділів, виробництва окремих культур, агротехнічних і зоотехнічних заходів, упровадження в виробництво комплексів, нових технічних розробок, досягнень науки і техніки, передового досвіду тощо використовують часткові або локальні критерії. У кожному окремому випадку критерій може набувати конкретнішої форми з урахуванням характеру й особливостей виробництва.

Наприклад, для досягнення приросту урожайності певної культури та підвищення якості продукції визначають мінімальні витрати добрив, пального, засобів захисту, на оплату праці, а також витрати на охорону навколишнього середовища. У кінцевому підсумку всі часткові критерії повинні відповідати основному народногосподарському критерію. У зв'язку з цим критерієм економічної ефективності аграрного виробництва є збільшення обсягу чистої продукції за найменших затрат живої й уречевленої праці на її одиницю[3.45-50].

Ефективність - це досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці, конкретна форма економії часу. Отже, ефективність - це економічна категорія, яка відображає виробничі відносини щодо економії живої та уречевленої праці й показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці[3.40].

Необхідно розрізняти поняття "ефект" та "економічна ефективність". Ефект - це досягнутий результат у різних формах вияву від тих чи інших заходів, що застосовуються у сільськогосподарському виробництві. Стосовно умов ринкової економіки - це насамперед ступінь фактичної або очікуваної реалізації об'єктивних економічних інтересів власників засобів виробництва. Відповідно до взаємодії витрат і результатів виробництва, однаковий результат може бути отриманий різними способами і навпаки - однакові витрати можуть спричинити різний ефект. Економічний ефект може бути як додатною величиною, так і від'ємною, бути виробничим, у формі сільськогосподарської продукції й характеризувати доцільність проведення заходу, та економічним - у сфері економії ресурсів, праці, отримання прибутку, а також соціальним, що відображає стан умов праці й побуту працівників[3.45].

У матеріальному виробництві суть поняття "ефективність виробництва", в загальному підході* зводиться до порівняння отриманого результату із затратами живої и уречевленої праці, інших ресурсів, пов'язаних з його одержанням. Однак на практиці важливо визначитись, з якими витратами доцільно порівнювати отриманий ефект. Існують три принципово відмінні підходи до розв'язання цієї проблеми:

- ресурсний, коли ефект порівнюється з вартістю виробничих ресурсів (основні й оборотні фонди);

- витратний, коли ефект порівнюється з поточними виробничими витратами;

- ресурсно-витратний.

Сприйнятливим для визначення економічної ефективності є ресурсно-витратний підхід, за якого економічний ефект порівнюється як з виробничими ресурсами, так і з виробничими витратами. Наприклад, вигоду застосування добрив можна визначити тільки після порівняння отриманого ефекту з понесеними затратами. Не ефект, а лише ефективність характеризує вигоду використання добрив.

Суть підвищення економічної ефективності діяльності аграрних підприємств зводиться до того, щоб на кожну одиницю затрачених матеріальних, трудових і фінансових ресурсів збільшити обсяг виробництва продукції. Це сприятиме зростанню доходів підприємств, що є основою розширеного відтворення виробництва, підвищенню оплати праці та поліпшенню соціальних і побутових умов його працівників[3.55].

Підвищення економічної ефективності виробництва є стрижневою проблемою, головним чинником зростання аграрних підприємств в умовах використання обмежених ресурсів. Це зобов'язує підприємства використовувати ресурси раціонально і бережливо, виробляти якісну продукцію.

Ефективність поділяють на виробничо-економічну і соціально-економічну. Виробничо-економічна відображає результативність функціонування продуктивних сил, рівень використання аграрними підприємствами матеріально-технічної бази і трудових ресурсів і характеризується натуральними та вартісними показниками. Соціально-економічна ефективність відображає ступінь досягнення результату, тобто досягнення мети виробництва. Економічний і соціальний аспекти ефективності не варто протиставляти один одному. Вони перебувають в органічній єдності[3.70].

З позиції суспільства, ефективним є виробництво, коли виробляється необхідна кількість продукції за мінімальних затрат ресурсів.

З позиції аграрного підприємства, ефективним є виробництво, коли забезпечується його розширене відтворення.

З позиції особистих інтересів, ефективним є виробництво, коли створюються умови для задоволення матеріальних і моральних потреб працівників підприємств.

Питання підвищення ефективності господарської діяльності має величезне значення. Тому боротьба за неї має здійснюватися на кожному підприємстві, в кожному його підрозділі, на всіх рівнях аграрного виробництва. Результати виробництва повинні постійно порівнюватися із затратах.

1.2 ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ І МЕТОДИ ЇХ РОЗРАХУНКУ

У сучасних умовах ефективність суспільного виробництва визначають і оцінюють за спільним для всіх ланок економіки принципом -- зіставленням результатів виробництва та витрат. Ефективність виробництва характеризує його результативність, яка знаходить своє відображення в зростанні добробуту населення України[4.50].

У процесі аналізу, прогнозування та планування ефективність суспільного виробництва визначають за допомогою системи показників, які охоплюють усі рівні управління економікою України в цілому, а також регіонами, міністерствами, підприємствами. Показники ефективності можна об'єднати в шість основних груп:

1) узагальнюючі,

2) праці,

3) основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень,

4) матеріальних ресурсів,

5) науково-технічного прогресу,

6) зовнішньоекономічної діяльності[4.100].

Показники ефективності економіки в цілому й економіки регіонів зокрема визначають на аналітичній та прогнозній стадіях розробки індикативних планів, під час розрахунку найважливіших народногосподарських балансів, варіантних обґрунтувань темпів економічного зростання та пропорцій і розробки регуляторів розвитку економіки[4.102].

До узагальнюючих показників на рівні економіки та регіонів зокрема належать:

* зростання та обсяги виробництва національного доходу на душу населення;

* відносна економія основних виробничих фондів, матеріальних витрат (без амортизації), фонду оплати праці у сфері матеріального виробництва;

* співвідношення доданого продукту до фонду оплати праці в матеріальному виробництві;

* рівень рентабельності як співвідношення доданого продукту або прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів;

* зниження витрат виробництва та обігу на 1 грн. валового національного продукту[4.110].

На сучасному етапі регулювання економіки України має проходити на основі комплексного аналізу та пошуку шляхів найбільш ефективного її розвитку. У практиці нашої країни такий оперативний аналіз ще недостатньо розвинений.

Для вирішення цих питань у прогнозуванні та плануванні потрібні більш досконала методологія, форми та методи аналітичної роботи. Основна маса показників виробництва може бути отримана зі статистичної звітності[4.140].

Ці показники разом з показниками матеріаломісткості, трудомісткості, фондовіддачі характеризують структуру продукції. Більш глибокий аналіз рівня виробництва дає змогу розробити прогноз потреби в продукції на підставі попиту, контрактів, договорів, заявок, прогнозів суміжних підприємств тощо. Зокрема, можна визначити попит населення на товари народного споживання регіонів, ураховуючи норми потреби та чисельність населення цієї території. Такі індекси за ряд звітних та планових періодів показують, як змінюються пріоритети розвитку виробництва тієї чи іншої продукції та як вирішуються завдання забезпечення підприємств, регіонів чи населення[4.140-150].

Значно зростають роль і значення розробок найбільш ефективних шляхів розвитку виробництва, яким має передувати глибокий і всебічний аналіз досягнутої ефективності, тенденцій і особливостей її динаміки. Для цього шляхом співвідношення прибутку й витрат необхідно визначити напрями раціонального використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

Під час аналізу розвитку виробництва предметів споживання в регіональному розрізі доцільно розрахувати обсяги їх випуску на душу населення.

Інші показники, які використовуються для оцінки ефективності на рівні економіки, регіону, галузі, дещо відрізняються від тих, які застосовуються на підприємствах[4.120].

До системи узагальнюючих показників економічної ефективності традиційно відносять рентабельність продукції та виробничих фондів, виробництво продукції на 1 грн. затрат, відносну економію основних і оборотних фондів, а також матеріальних та трудових витрат і фонду оплати праці.

Показниками загальної економічної ефективності використовуваних ресурсів є: показники використання трудових ресурсів (зростання продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок продуктивності праці, економія живої праці); показники використання основних фондів, обігових коштів і капітальних вкладень (фондовіддача, обертання обігових коштів, питомі капітальні вкладення); показники використання матеріальних ресурсів (матеріаломісткість, матеріаловіддача й питома матеріалоємність).

При порівнянні часто виникають ситуації, коли варіанти з меншими поточними витратами (собівартістю) характеризуються більшими матеріальними витратами (капітальними вкладеннями). У цьому випадку слід порівняти величину додаткових капітальних вкладень з економією поточних витрат завдяки більш низькій собівартості продукції. Таке зіставлення проводиться на основі визначення терміну окупності додаткових капітальних вкладень, який є відношенням величини капітальних вкладень і величини собівартості продукції[5.20]. Термін окупності визначає час, протягом якого додаткові капітальні вкладення окупляться за рахунок економії від зниження собівартості продукції. Показник, обернений до терміну окупності, називається коефіцієнтом ефективності додаткових капітальних вкладень. Для аналізу та прогнозування показників ефективності національного виробництва використовують метод порівнянь.

Індекс виробленого національного доходу на душу населення характеризує темпи зростання ресурсів суспільства, які можуть бути використані для підвищення рівня життя народу та подальшого розвитку суспільного виробництва. Його розраховують за даними обсягу створеного національного доходу або чистої продукції та середньорічної чисельності населення[5.22-25].

У планах розвитку економіки ефективність використання живої праці визначається за допомогою показників темпів зростання продуктивності праці як вирішальної умови подальшого розвитку виробництва та підвищення добробуту народу[6.30].

Показником рівня продуктивності суспільної праці в цілому по країні є виробництво національного доходу на одного середньооблікового працівника сфери матеріального виробництва, а по галузях економіки, міністерствах -- виробництво чистої, товарної (валової) продукції (робіт) на одного середньооблікового працівника.

Для більш глибокого обґрунтування підвищення ефективності праці показники її продуктивності необхідно порівнювати із зростанням фондоозброєності та електроозброєності. При цьому в планах мають передбачатися випереджаючі темпи підвищення продуктивності праці порівняно з темпами зростання фондоозброєність та електроозброєності, і передусім за рахунок підвищення технічного рівня основних фондів і впровадження досконалішої нової техніки та сучасних технологій[6.45-48].

Темпи зростання продуктивності суспільної праці в економіці визначають як їх співвідношення в базисному та прогнозному (плановому) періодах.

Ефективність використання оборотних фондів і нормованих обігових коштів характеризується кількістю обертів у днях, їх витратами на 1 грн. валового національного продукту[6.55].

Ефективність використання капітальних вкладень обчислюють як відношення приросту національного доходу при заданій його матеріальній структурі в порівнянних цінах до обсягу капітальних вкладень, що зумовили цей приріст (у гривнях).

Ефективність використання матеріальних ресурсів на макрорівні характеризують такі показники:

* матеріальні витрати (без амортизації) на 1 грн. валового національного продукту;

* витрати найважливіших видів матеріальних ресурсів у натуральному виразі на 1 млн. грн. валового національного продукту та національного доходу;

* відношення темпів приросту матеріальних витрат (без амортизації) до темпів приросту валового національного продукту та національного доходу[6.70].

На підвищення ефективності національного виробництва значно впливає прискорення обертання обігових коштів.

Ефективність зовнішньоекономічних зв'язків визначається за такими показниками: обсяг виробництва продукції на експорт, ефективність зовнішньої торгівлі.



РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СОНЯШНИКА НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПСП «Зоря»

Характеристику діяльності ПСП «Зоря» варто розпочати зі складу та структури товарної продукції, що виробляє підприємство. Товарна продукція - це економічний показник, які характеризують в грошовому виразі обсяг виробленої та готової до реалізації продукції. До складу товарної продукції промислових підприємств включається: вартість готових виробів, вироблених як із власного матеріалу, так і з матеріалу замовника, зданих на склад та призначених для реалізації; вартість напівфабрикатів власного виробництва, що відпускаються на сторону, і вартість робіт промислового характеру, які виконуються за замовленнями сторонніх організацій і для власних непромислових потреб .

Аналіз складу та структури товарної продукції ПСП «Зоря» наведений в таблиці 2.1.

Таблиця 2. 1.

Склад і структура товарної продукції

Види продукції, галузі та підгалузі	2009 р	2010 р	2011 р	2011 р. у % до 2009 року
	Виручка від реалізації, тис. грн	Структура, %	Виручка від реалізації, тис. грн	Структура, %	Виручка від реалізації, тис. грн	Структура, %
Рослинництво (всього)	2714,7	73,7	2569,8	74,2	4895,2	79,7	180,3
у т.ч.: зернові та зернобобові культури	1287,5	34,9	1075,5	31,6	1963,3	31,9	152,5
пшениця озима	882,7	23,9	882,3	25,5	1516,9	24,7	171,9
гречка	10,3	0,3	-	-	-	-	-
ячмінь	287,3	7,8	182,9	5,2	278,8	4,5	97,04
горох	38	1,03	-	-	-	-	-
кукурудза на зерно	16	0,4	-	-	17,3	0,3	108,1
просо	-	-	10,3	0,3	150,3	2,4	-
інші зернові та зернобобові	53,2	1,4	-	-	-	-	-
соняшник	248,4	6,8	136,1	3,9	248,3	4,0	99,9
соя	882	23,9	558,1	16,1	534,6	8,7	60,6
ріпак	-	-	315,8	9,1	985,8	16	-
овочі відкритого ґрунту	10	0,3	12,6	0,4	16,9	0,3	169
баштанні продовольчі (кавуни, дині)	26,4	0,7	318,6	9,2	196,9	3,2	745,8
Продукція тваринництва (всього)	259	7	255,3	7,4	359,8	5,8	138,9
ВРХ	54,1	1,5	58,3	1,7	84,3	1,4	155,8
свині	63,8	1,7	26,6	0,8	28,4	0,4	44,5
молоко	141,1	3,8	137,5	39,7	172,9	2,8	122,5
Інша продукція тваринництва	-	-	32,9	0,9	74,2	1,2	-
Послуги у с/г.	-	-	676,8	19,5	883,6	14,4	-
Продукція сільського господарства і послуги - всього	3682,4	100	3461,9	100	6138,6	100	166,7

З вище наведеної таблиці бачимо, що ПСП «Зоря» вирощує продукцію рослинництва, і виробляє продукцію тваринництва, а також надає деякі сільськогосподарські послуги. Виручка від реалізації ПСП «Зоря» збільшилася у 2011 році на 2180,5 тис. грн порівняно з 2009 роком. Це зростання характеризується збільшенням виручки від реалізації продукції рослинництва, тваринництва, а також від надання товариством певних послуг.

Загалом ПСП «Зоря» надало послуг у 2011 році на суму в 883,6 тис. грн, більше ніж у 2009 році.

На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це -- важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому.

Спеціалізація аграрних підприємств -- це переважаюче виробництво в них відповідного виду (видів) продукції, для якого на підприємстві існують найсприятливіші природно-економічні умови.

Вихідні дані для визначення спеціалізації ПСП «Зоря» наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Вихідні дані для визначення спеціалізації підприємства

Види продукції, галузі та підгалузі	Вартість товарної продукції в середньому за 3 роки, тис. грн	Структура (Р), %	i	2i-1	P(2i-1)
Рослинництво (всього)	3393,3	76,6	x	x	x
в т.ч.: зернові та зернобобові культури	1442,1	32,5	x	x	x
пшениця озима	1093,9	24,7	1	1	24,7
горох	12,7	0,3	14	27	1,5
ячмінь	249,7	5,6	5	9	50,4
гречка	3,4	0,1	17	33	3,3
кукурудза на зерно	11,1	0,2	15	29	5,8
інші зернові та зернобобові	17,7	0,4	13	25	10
просо	53,5	1,2	10	19	22,8
соняшник	210,9	4,7	6	11	51,7
соя	258,2	5,8	4	7	40,6
ріпак	433,9	9,8	3	5	49
овочі відкритого ґрунту	13,2	0,2	16	31	6,2
баштанні продовольчі (кавуни, дині)	180,6	4,1	7	13	53,3
Тваринництво (всього)	291,3	6,5	x	x	x
ВРХ	65,6	1,4	9	17	23,8
свині	39,6	0,9	11	21	18,9
молоко	150,5	3,3	8	15	49,5
Інша продукція тваринництва	35,7	0,8	12	23	18,4
Послуги у с/г.	518,8	11,7	2	3	35,1
Продукція сільського господарства	4427,6	100	x	x	100

Про аналізовуючи вихідні дані таблиці для визначення спеціалізації підприємства можна сказати, що ПСП «Зоря» найбільшу виручку від реалізації озимої пшениці, що в середньому за три роки складає 1093,9тис грн.

Виручка від реалізації соняшника в середньому за три роки складає 210,9. грн, а ячменя - 249,7тис. грн.

Що стосується виручки від реалізації сільськогосподарської продукції в середньому за три роки , то вона становить 4427,6 тис. грн. Варто сказати, що ПСП «Зоря» має пшенично-соняшникову спеціалізацію, адже отримує найбільшу виручку від реалізації пшениці озимої та соняшнику.

Валова продукція сільського господарства -- це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісній -- оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

Вихідні дані для визначення вартість валової продукції в спів ставних цінах 2005 року наведені у таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Види продукції	Валове виробництво продукції, ц.	Співставна ціна 2010 року	Вартість валової продукції, тис. грн	2011 р. у % до 2009 року
	2009	2010	2011		2009	2010	2011
Рослинництво (всього)	36575	23527	38866	-	5770,1	4079,9	7137	123,6
Зернові та зернобобові	32602	15636	27152	-	5582,3	3656,7	6520,9	116,8
пшениця озима	21684	12442	21624	102,75	2228,1	1278,4	2223,7	99,8
ячмінь	7245	2902	3083	95,40	619,1	276,8	294,1	47,5
гречка	227	-	-	357,69	81,2	-	-	-
кукурудза на зерно	490	-	825	107,27	52,6	-	88,5	168,2
горох	18,5	118	-	106,23	1,96	12,5	-	-
соняшник	1825	1567	3461	284,21	518,6	445,3	983,6	189,6
соя	9029	4285	6163	236,29	2133,4	1012,5	1456,2	68,2
ріпак	-	2284	5336	276,39	-	631,2	1474,8	-
овочі відкритого ґрунту	521	151	384	-	-	-	-	-
баштанні продовольчі (кавуни, дині)	3452	7785	11330	54,37	187,7	423,2	616,1	328,1
Тваринництво (всього)	2306	1837	1577	-	566,3	518,3	415,2	73,3
ВРХ	89	45	60	-	-	-	-	-
Свиней	41	71	37	1273,46	52,2	90,4	47,1	90,2
молоко	2176	1721	1480	248,66	514,1	427,9	368,1	71,6
Всього по підприємству	38881	25364	40443	-	6336,4	4598,2	7552,2	119,1

Вартість валової продукції в співставних цінах 2005 року

Аналіз таблиці «Вартість валової продукції в зіставних цінах 2005 року» показав, що обсяги валового виробництва сільськогосподарської продукції ПСП «Зоря» у 2011 році зросли на 1215,8 ц. порівняно з 2009 роком. Це зростання пов'язане зі збільшенням обсягів вирощування у 2011 році продукції рослинництва та зменшенням виробництва продукції тваринництва.

Розміри підприємства ПСП «Зоря» відображені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Розміри підприємства

Показники	2009 р.	2010 р	2011р.	2011 р. у % до 2009 року
Обсяги виробництва продукції в порівняльних цінах 2010 року, тис.грн (всього)	6336,4	4598,2	7552,2	119,1
у т.ч.: рослинництво	5770,1	4079,9	7137	123,6
у т.ч.: тваринництво	566,3	518,3	415,2	73,3
Обсяги продажу продукції, тис.грн (всього)	3682,4	3461,9	6138,6	166,7
у т.ч.: рослинництво	2714,7	2569,8	4895,2	180,3
у т.ч.: тваринництво	259	255,3	359,8	138,9
Власний капітал, тис.грн	5456,9	5976,1	5057	92,7
Авансовий капітал, тис.грн	5847,3	5477,1	5753	98,3
Середня чисельність працюючих, грн..	75	72	52	69
Чистий прибуток, тис.грн	256,3	493,9	890	347,2
Площа с.-г. угідь, га	2769,1	2769,1	2789,9	100,8
у т.ч.: рілля

Аналіз даної таблиці показав, що обсяги продажу продукції у 2011 році зменшились на 3113,2 тис. грн, в основному за рахунок збільшення обсягу продажу продукції рослинництва. У звітному році зменшились з такі показники, як: власний капітал на 399,9тис грн., натомість чистий прибуток збільшився на 633,7 тис грн порівняно із 2009 роком. Що стосується кількості працюючих, то вона зменшилась у 2011 році на 2 чоловік, площа сільськогосподарських угідь збільшилась порівняно з 2009 роком на 20,8 га.

Основні фонди - матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні виробничі фонди (основний капітал) - частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами, в міру свого зношування.

Структура основних фондів ПСП «Зоря» показана у таблиці 2.5



Таблиця 2.5

Структура основних фондів підприємства по сферам діяльності та галузям

Групи основних фондів	2009	2010	2011	Зміна питомої ваги
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
Виробничі основні фонди	3175,01	90	2999,9	90	2565	90	610,1	90
у т.ч.: основні фонди с.-г. призначення	363,9	10	333,3	10	285	10	78,9	10
у т.ч.: основні фонди інших галузей	2729,2	75	2499,9	75	2137,5	75	591,7	75
Невиробничі основні фонди	909,7	25	833,3	25	712,5	25	197,2	25
Всього основних фондів	3638,9	100	3333,3	100	2850	100	788,9	100

Структура основних фондів ПСП «Зоря» у 2011 році складалась з виробничих основних фондів на 90% та з невиробничих основних фондів на 25%.

Для визначення рівня оснащеності господарства основними фондами застосовують такі показники: фондозабезпеченість, фондоозброєність фондовіддача, фондомісткість.

Забезпеченість ПСП «Зоря»» основними фондами та ефективність їх використання відображені у таблиці 2.6

Таблиця 2.6

Забезпеченість підприємства основними фондами та ефективність їх використання

Показники	2009	2010	2011	2011 р. у % до 2009 року
Фондозабезпеченість, грн/100 га (за основними засобами)	3,57	1,40	2,05	57,42
Фондоозброєність праці, тис. грн/чол.	34,72	54,22	46,12	132,83
Фондовіддача	1,99	1,53	2,94	147,95
Фондомісткість	0,50	0,65	0,33	67,92



Аналізуючи таблицю, можна сказати, що фондоозброєність праці та фондовіддача товариства зросли у 2011 році, чого не скажеш про фондозабезпеченість та фондомісткість , які знизилась порівняно з 2009 роком.

Забезпеченість ПСП «Зоря» оборотними фондами та ефективність їх використання відображено у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Забезпеченість підприємства оборотними фондами та ефективність їх використання

Показники	2009	2010	2011	2011 р. у % до 2009 року
Середньорічна вартість оборотних капіталів, тис. грн.	2372,4	2373,7	2627	110,72
Фондозабезпеченість, грн. /100 га (за основними засобами)	0,85	0,85	0,94	110,77
Коефіцієнт забезпеченості основних засобів оборотними	1,59	1,26	0,96	60, 37
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів
Тривалість обороту оборотних засобів, днів

Бачимо, що протягом аналізованого періоду зросли такі показники, як: середньорічна вартість оборотних активів на 254,6 тис. грн.. Головним показником звітності підприємств та організацій по праці є середньоспискова чисельність працівників. Її використовують для розрахунків значної кількості важливих якісних показників роботи підприємств (продуктивність праці, середня заробітна плата, фондоозброєність та ін.). Середньоспискова чисельність характеризує розміри робочої сили, яку мало підприємство у звітному періоді, і за своїм змістом являє собою середню арифметичну зі спискового складу; працівників за кожен день періоду. Рух робочої сили являє собою процес поповнення, вивільнення та переміщення спискової чисельності працівників. Цей процес вивчається статистикою по окремих підприємствах, галузях та територіях за допомогою балансів руху робочої сили.

Чисельність персоналу та рух робочої сили показано у таблиці 2.8

Таблиця 2.8

Чисельність персоналу та рух робочої сили

Показники	2009	2010	2011	2011 р. у % до 2009 року
Середня чисельність працівників, зайнятих в с.-г. виробництві (всього)	75	72	52	69,33
у т.ч.: у рослинництві	65	62	43	66,16
у т.ч.: у тваринництві	10	10	9	90
Прийнято працівників за рік, чол.	6	4	2	33,33
Вибуло працівників за рік, чол. (всього):	4	3	6	150
з них: за рахунок скорочення штатів	0	1	1	0
з них: за власним бажанням, звільнено за прогули та ін. порушення трудової дисципліни, невідповідність займаній посаді	4	2	5	125
Коефіцієнт найму	0,08	0,05	0,03	37,5
Коефіцієнт вибуття	0,05	0,02	0,09	180
Коефіцієнт плинності	0,05	0,04	0,11	220

Аналіз таблиці показав, що середня чисельність працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві у 2011 році зменшилась на 23 чол., у тому числі за рахунок рослинництва. За 2011 рік прийнято 2 чоловік, коефіцієнт найму, коефіцієнт плинності та коефіцієнт вибуття зменшився порівняно з 2009 р.

Таблиця 2.9

Фінансові результати та склад прибутку наведені в таблиці 2.9.

Стаття	2009	2010	2011	2011 р. у % до 2009 року
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	4391,5	4253,2	7536	171,62
Податок на додану вартість	709,1	687,3	1229	173,31
Витрати, які вилучаються з виручки	-	-	-	-
Акцизний збір	-	-	-	-
Інщі вирохування з доходу	-	-	-	-
ЧИСТИЙ дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	3682,4	3565,9	6307	171,22
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	2640,3	2655,7	4489	170,01
Валовий:
прибуток	1042,1	910,2	1818	174,45
збиток	-	-	-	-
Інші операційні доходи	528,4	1082,1	1087	205,71
Адміністративні витрати	390,5	200,1	796	204,05
Витрати на збут	255,2	175,3	303	118,59
Інші операційні витрати	590,1	683,5	722	122,35
Фінансові результати від операційної діяльності
прибуток	334,7	933,4	1084	323,87
збиток	-	-	-	-
Дохід від участі вкапіталі	-	-	-	-
Інщі доходи	15,4	87,0	-	-
Інші фінансові доходи	-	-	-	-
Фінансові витрати	82,7	87,3	123	148,73
Витрати від участі в капіталі	-	-	-	-
Інщі витрати	11,1	47,8	-	-
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток	256,3	885,3	961	374,95
збиток	-	-	-	-
Податкова на прибуток від звичайної діяльності	-	-	-	-
Фінансові результати від звичайної діяльності:
прибуток	256,3	-	961	374,95
збиток	-	-	-	-
Надзвичайні
доходи	-	-	-	-
витрати	-	391,4	971	-
Податки з надзвичайного прибутку	-	-	-	-
Чистий
прибуток	256,3	493,9	890	347,24
збиток	-	-	-	-

Протягом досліджуваного періоду виручка від реалізації продукції зросла на 3144,5 тис. грн.., податок на додану вартість збільшився на 519,9 тис. грн.. Варто сказати, що собівартість реалізованої продукції у 2011 році зросла аж на1848,7 тис. грн.

Економічна ефективність виробництва - це таке співвідношення між результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва ПСП «Зоря» відображено в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Показники	2009 р	2010 р	2011 р	2011 р. у % до 2009 року
Виручка від реалізації продукції рослинництва, тис. грн.	2714,7	2529,8	4895,2	180,3
Повна собівартість реалізованої продукції всього, тис. грн.	2390,8	1964,3	4278,3	178,9
Прибуток від реалізації рослиництва, тис. грн.	323,9	565,5	616,9	190,4
Рівень рентабельності виробництва продукції рослинництва, %	13,5	28,8	14,4	106,7
Виручка від реалізації продукції тваринництва, тис. грн.	259	255,3	359,8	138,9
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	286,9	418,9	477,2	166,3
Прибуток від реалізації твариництва, тис. грн.	-27,9	-163,6	-172,4	617,9
Рівень рентабельності виробництва продукції тваринництва, %	-9,7	-39,1	-24,6	253,6
Виручка від реалізації продукції всього, тис. грн.	3682,4	3461,9	6138,6	166,7
Повна собівартість реалізованої продукції всього, тис. грн.	3368,7	3018,8	5571	165,3
Прибуток від реалізації, тис. грн.	313,7	443,1	567,6	180,9
Рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва,%	9,3	14,7	10,8	116,1

Аналіз економічної ефективності сільськогосподарського виробництва показав, що діяльність підприємства в 2011 році була збитковою. Хоча виручка від реалізації продукції у 2011році порівняно з 2009 роком зросла на 2456,2 тис. грн., повна собівартість реалізованої продукції зросла на 2202,3 тис.грн.

2.2 ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКА

Посівна площа - площа, зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розрізняють загальну посівну площу і посівну площу окремих сільськогосподарських культур або культур, об'єднаних у певні групи за характером використання (технічні, овочеві, кормові, круп'яні), способом догляду або за ботанічними ознаками (зернові, зернобобові, коренеплоди).

Аналіз склад та структура посівної площі пшениці в таблиці 2.11

Таблиця 2. 11.

Склад та структура посівної площі сільськогосподарських культур.

Сільськогосподарські культурі	2009 р.	2010р.	2011р.	2009р. у % до 2011р.
	га	%	га	%	га	%
Рослинництво (всього)
у т.ч.: зернові та зернобобові культури	1102	56,7	851	49,1	925	45,1	119,1
пшениця озима	628	32,3	631	36,3	750	36,6	99,7
ячмінь	280	14,4	180	10,3	65	3,1	429,7
гречка	26	1,3	-	-	-	-	-
кукурудза на зерно	20	1,1	-	-	20	0,9	100
просо	-	-	30	1,7	90	4,3	-
горох	48	2,4	10	0,5	-	-	-
інші зернові та зернобобові	100	5,1	-	-	-	-	-
соняшник	238	12,2	284	16,3	320	15,6	74,3
соя	520	26,7	400	23,1	400	19,5	130
ріпак	-	-	150	8,6	323	15,7	-
овочі відкритого ґрунту	18	0,9	1	0,05	1,5	0,07	1200
баштанні продовольчі (кавуни, дині)	64	3,2	50	2,9	78,5	3,8	81,5
Всього посіву сільськогосподарських культур	1942	100	1736	100	2048	100	94,8

Розрахувавши таблицю 2.11 можна зробити висновки, що загальна площа посівів у 2011 році зросла на 106 га порівняно з 2009 роком. В основному це відбулося за рахунок збільшення площі пшениці на 122 га та соняшника на 82 га. Натомість площа ячменя зменшилася на 215, а сої на 120 га.

Урожайність сільськогосподарських культур - середній розмір певної продукції рослинництва з одиниці фактично зібраної площі даної культури.

Валова продукція сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основна інших кінцевих результатів, що в натураьній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісний - оціненний за порівнянними цінами відповідного року.

Динаміка валового виробництва пшениці та її урожайність ПСП «Зоря» відображені в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12.

Динаміка валового виробництва та урожайності соняшника.

Показники	2009 р.	2010р.	2011р.	2009р. у % до 2011р.
Урожайність, ц/га	5,51	5,51	10,81	74,1
Валовий збір	3569	1567	3461	96,7

Проаналізувавши динаміку валового виробництва та урожайність соняшника ми бачимо, що обидва показника у звітному році зменшились порівняно з базовим.

2.3 ВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ І СОБІВАРТІСТЬ СОНЯШНИКА

Витрати виробництва -- витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ

Собівартість продукції - це основний якісний показник роботи підприємства. Її рівень відбиває досягнення та недоліки роботи як підприємства в цілому, так і кожного структурного підрозділу. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо дає змогу за стабільних ринкових змін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.

Таблиця 2.13.

Структура основних витрат на виробництво продукції рослинництва.

Статті витрат	2009 р.	2010р.	2011р.	Зміна,%
	Сума витрат, тис. грн..	Структура,%	Сума витрат, тис. грн..	Структура,%	Сума витрат, тис. грн..	Структура,%	Сума витрат, тис. грн..	Структура,%
Витрати на оплату праці	236,7	8,7	408,4	15,5	493,1	11,9	208,3	136,7
Відрахування на соціальні заходи	19,6	0,7	66,5	2,5	186,9	4,5	953,6	642,8
Матеріальні затрати	1659,3	61,2	1347,9	51,2	2144,6	52,1	129,2	85,1
у тому числі: насіння та садивний матеріал	275,5	10,2	297,4	11,3	419,8	10,2	152,4	100
Інша продукція сільського господарства(гній, підстилка, яйця для інкубації )	39,1	1,4	0		4,2	0,1	10,7	7,1
мінеральні добрива	248,1	9,1	167,2	6,4	180,7	4,4	72,8	48,3
нафтопродукти	830,2	30,6	344,4	13,1	944	22,9	113,7	74,8
електроенергія	25,4	0,9	8,8	0,3	441,3	10,7	1737,4	1188,8
паливо	1	0,4	0	0
запасні частини ремонтні та будівельні матеріали для ремонту	99,3	3,7	22,3	0,8	61,2	1,5	61,6	40,5
оплата послуг і робіт	140,7	5,2	507,8	19,3	93,4	2,3	66,4	44,2
Амортизація основних засобів	94,5	3,5	49,1	1,9	158,4	3,8	167,6	108,6
Інші витрати (включаючи плату за оренду)	702,1	25,9	761	28,9	1136	27,8	161,8	107,3
у т. ч. орендна плата за:
земельні частки (паї)	481,4	17,7	546,4	20,8	567,7	13,7	117,9	77,4
майнові паї	20	0,7	20	0,8	19,8	2,2	99	314,2
Всього витрат	2712,6	100	2632,9	100	4119	100		100

Виробнича собівартість -- це витрати підприємства, пов'язані з роцессом виробництва продукції. Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю.Отже, собівартість - це виражені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Повна собівартість - економічно обґрунтовані витрати звичайної діяльності суб'єктів господарювання, які включають витрати операційної діяльності, фінансові витрати, пов'язані з основною діяльністю.

Таблиця 2.14.

Витрати на виробництва та повна собівартість реалізованого соняшника.

Вид продукції	2009 р.	2010р.	2011р.	Зміна,%
	Витрати виробництва тис. грн..	Повна собівартість реалізованої продукції тис. грн..	Витрати виробництва тис. грн..	Повна собівартість реалізованої продукції тис. грн..	Витрати виробництва тис. грн..	Повна собівартість реалізованої продукції тис. грн..	Витрати виробництва тис. грн..	Повна собівартість реалізованої продукції тис. грн..
соняшник	2712,6	239,1	2632,9	173,4	4119	253,2	151,8	105,9

Аналізуючи таблицю 2.14 видно, що повна собівартість реалізованої продукції у 2011 році збільшилася на14,1 , це відбулося і за рахунок збільшення витрат виробництва порівняно з 2009 роком



Таблиця 2. 15.

Динаміка виробничої та повної собівартості 1ц. соняшника.

Показники	2009 р.	2010р.	2011р.	2009р. у % до 2011р
Виробнича собівартість 1 ц	239,9	238,9	374,7	64,02
Повна собівартість 1 ц	8,5	18	14	85

З розрахунків динаміки виробничої та повної собівартості 1ц.соняшника можна зробити висновки, що виробнича собівартість в звітному році збільшилась порівняно з базисним , натомість повна собівартість зменшилась на .

Таблиця 2. 16.

Рівень структура виробничої собівартості 1 ц соняшника.

Статті витрат	2009р.	2010р.	2011р.	2009р. у % до 2011р
	грн.	%	грн..	%	грн..	%
Прямі матеріальні витрати	153	63,8	116,7	48,8	175	46,7	87,4
з них: насіння та посадковий матеріал	42,9	17,9	22,8	9,5	25,9	6,9	165,6
мінеральні добрива	28,4	11,8
нафтопродукти	50,6	21,1	52,2	21,9	131,6	35,1	38,4
оплата послуг і робіт сторонніх організацій	17,7	7,4	4,3	1,8	14,1	3,8	125,5
решта матеріальних витрат	13,4	5,6	37,4	15,7	3,4	0,9	394,1
Прямі витрати на оплату праці	24,5	10,2	40,6	16,9	38,4	10,2	63,8
Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати - всього	62,4	26	81,6	34,2	161,3	43	38,6
з них: амортизація необоротних активів	8,2	3,4	7,2	3	13,1	3,5	62,59
відрахування на соціальні заходи	6,3	2,6	6,6	2,8	14,6	3,9	43,2
решта інших прямих та загальновиробничих витрат	47,9	19,9	67,8	28,4	133,6	35,7	35,8
Виробнича собівартість всього	239,9	100	238,9	100	374,7	100	64,02

Розглянувши рівень і структуру виробничої собівартості 1 ц. соняшника видно, що майже за всіма статтями витрати у 2011 році збільшилася порівняно з 2009 роком. Виробнича собівартість загалом зросла на 134,8 ц.

2.4 ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКА

Реалізація продукції - це господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію (роботи, послуги) іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Таблиця 2.17.

Економічна ефективність виробництва соняшника.

Показники	2009 р.	2010 р.	2011р.	2009р. у % до 2011р
Площа посіву, га	238	284	320	74,3
Виробничі витрати на вирощування продукції, тис. грн..	2712,6	2632,9	4119	151,8
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн..	239,1	173,4	253,2	105,9
Виручка від реалізації, тис. грн.	248,4	136,1	248,3	100
Валовий збір, ц	3569	1567	3461	74,1
Реалізовано, ц	2788	963	1826	152,6
Рівень товарності, %	78,1	61,4	52,7	148,1
Урожайність, ц/га	14,57	5,51	10,81	74,1
Виробнича собівартість 1 ц ,грн.	239,9	238,9	374,7	64,02
Повна собівартість 1ц. грн..	8,5	18	14	85
Ціна реалізації 1ц.грн.	0,08	0,14	0,13	61,5
Одержано прибутку від реалізації всього, тис. грн..	9,3	-37,3	-4,9	-189,8
в т. ч. на 1 га посіву, грн..	0,04	-0,13	-0,02	-200
на 1 ц. грн..	0,003	-0,03	-0,002	-150
Рівень рентабельності виробництва, %	3,8	-21,5	-1,9	-200



РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

3.1 ПРОГНОЗ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ

Одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів та виробництво одиниці продукції означає економічну ефективність сільськогосподарського виробництва.

Підвищенню економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє його розширення, підвищення оплати праці. Проблема полягає в тому, що зростанню доходів господарства, що є основою вдосконалення виробництва, на кожну одиницю майбутніх витрат, фінансових і трудових, досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції.

Основними напрямками підвищення ефективності виробництва, які забезпечують збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких заходів, як підвищення врожайності культур, поліпшення якості, ефектне використання виробничих ресурсів, розширення посівів високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату, раціональне розміщення концентрації посівів.[11.38.]

Основними елементами цієї технології є:

Попередники. Найкращими попередниками для соняшника є озима пшениця, кукурудза, ярові зернові. За дослідами Миколаївської дослідної станції при сівозміні 10,6,4 роки, врожайність відповідно була 23,6; 15,0; 12,2 ц/га. На одному полі у сівозміні соняшник можна вирощувати через 8-10 років. Це має особливе значення [11.65-70].

Насіння на сорти. Для даного району районовані такі сорти соняшника, як Хортиця, Міраж, Тайфун, Донецький 60, Одеський 22.

Сіяти необхідно насіння 1-го класу посівного стандарту, потруєні за 1,5-2 місяці до посіву. При застосуванні такого насіння підвищується не тільки врожайність (в середньому на 7 ц/га), але й підвищується якість продукції, також у них збільшується стійкість до хвороб. Але в сучасних умовах, коли йде масовий занепад сільського господарства, а також відсутні кошти, більшість господарств не мають змоги висівати таке насіння [10.16-22].

Розглянемо вплив органічних добрив на врожайність. Нам відомо, що кожна тонна внесеного в сівозміні органічного добрива забезпечує приріст врожаю в перерахунку на зерно в розмірі 1 ц/га. Також внесення гною підвищує стійкість рослин. В Миколаївській області застосування гною під соняшник в засушливих умовах Південного Степу України у дозі всього 10-15 кг. На 1 га забезпечує прибавку врожаю насіння в середньому на 4 роки 0.17 т/га.

У дослідах навчально-дослідницького господарства Херсонського сільськогосподарського інституту «Світла дача», при внесені гною 20 т/га в середньому за 3 роки підвищився на 29 ц/га в порівнянні з тим роком, коли гній не вносився. Для підвищення ефективності дуже важливий спосіб внесення та час.

Як вже встановлено, під час обробітку ґрунту при внесенні до нього добрив, коли гній заорюють на відповідну глибину (10-25 см), ефективність поживних речовин збільшується на 30-35%.

В 1 тонні гною міститься 2,5 кг фосфорної кислоти, 5 кг. азоту, 6 кг. окисі калію. Гній вносять або безпосередньо під самий соняшник, або під попередній. На Миколаївській дослідній станції внесення 45 кг фосфору сприяло зростанню врожайності насіння на 3.8 ц/га, а фосфору разом з азотом - на 4.0 ц/га. Необхідно знати, що перевага фосфору в ґрунтів веде до збільшення накопичення жирів та азоту-протеїну. Окупність 1ц д.р. азоту і фосфору складає 1.3 ц насіння соняшнику. Застосування гною ефективно в усіх зонах вирощування в Південному Степу. У дослідах ВНИИМК в КСП «Авангард» приріст врожайності соняшника при використанні гною, як основного добрива, при внесенні на 1 га 20-40 кг. під зяб, склав 0,2-0,5 т/га, при цьому сприятливо діє протягом 2-3 років на подальші культури. Встановлено, що в зоні достатнього зволоження приріст врожаю соняшника в середньому складає 0.57 т/га, а в зоні недостатнього зволоження - 0.33 ц/га.

При внесенні добрив під попередник, наприклад озима пшениця, дозу збільшують. Але слід враховувати й те, що це забезпечує підвищення збору зерна попередника на 3.6 ц/га.[12.20].

На Миколаївській дослідній станції у ланці сівозміни «пар-озима пшениця-соняшник», 40 т гною на 1 га вносять в пару. В середньому 5-річна врожайність озимої пшениці зросла на 0.45 т/га, соняшника на 0.25 т/га. Аналогічно в Донецьких дослідах сільськогосподарської дослідницької станції приріст врожаю соняшника після дії гною склав 0.3 т/га. Але слід врахувати, що приріст врожаю можливий при застосуванні всіх інших елементів технології вирощування, серед яких важливе значення має сівба. Оптимальним строком вважається, коли температура ґрунту досягає 8-12 С°. Ранні (4-6 С° температура ґрунту на глибині 8 см.) і пізні (більш 14-16 С°), строки сівби призводять до зниження врожайності. А при оптимальній температурі врожай отримують стабільний і високий [12.35].

3.2 ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ З МІНЕРАЛЬНОГО ОБРОБІТКУ ГРУЕТУ

Гордістю України завжди були найродючіші у світі чорноземи. Упродовж мільйонів років природа створювала систему відтворення родючого шару ґрунту, використання якого людиною стало найпершою умовою її життя та розвитку. Зміни пір року, періодів вегетації та відмирання рослин створювали постійний покрив із рослин та рослинних решток. Забезпечуючи надійний захист поверхні ґрунту від висушую чого проміння, вітру та водної ерозії. А самі рослинні рештки під дією мікроорганізмів поступово розкладалися, з року в рік додаючи в грунт органічні речовини, які є основою родючості. Відмираючи коріння та газообмін від діяльності бактерій підтримували природну корисність ґрунту, сприяючи аерації та насиченню вологою, забезпечуючи умови для нових циклів життя рослин. [7.40.]

Ґрунтозахисна технологія - це така технологія, коли:

- на поверхні ґрунту після збирання залишаються рослинні рештки культурних рослин (не менш як 30%) без наступного загортання;

- посів здійснюється в необроблений грунт, вкритий рослинними рештками культурних рослин - попередників;

- обробіток ґрунту проводиться тільки в зоні загортання насіння висівним апаратом (у рядку)[7.45-48].

Ґрунтозахисна технологія відкриває шлях до повноцінного використання таких переваг:

- скорочення затрат на придбання та експлуатацію техніки, зменшення зносу машин;

- зменшення витрати палива;

- зменшення ущільнення ґрунту під впливом техніки;

- зменшення водної та вітрової ерозій;

- підвищення родючості ґрунту за рахунок збільшення вмісту гумусу, мікроелементів, вуглецю, азоту;

- стабільні врожаї;

- економія робочого часу;

- поліпшення інфільтрації води у грунт, краще насичення ґрунту вологою;

- зростання біологічної активності у ґрунті і на полях;

- поліпшення стану довкілля за рахунок зменшення викладів поливних газів, виносів гербіцидів та добрив з полів[7.50-55].

Посів без обробітку ґрунту (нульовий обробіток, прямий посів, без орний посів) - це класична ґрунтозахисна технологія, за якої грунт залишається незайманим від збирання попередника до посіву нової культури. Почасти цілковитий спокій ґрунту може бути порушений лише інжекторним внесенням добрив у рідкій формі.

Мінімальний обробіток - це технологія, яка передбачає один (дисконтування після збирання) або два (рихлення чизельним плугом восени плюс дискова борона або культиватор навесні) обробітки ґрунту. Сюди ж належить так зване “мульчування”, коли рослинні рештки подрібнюються і частково загортаються у грунт комплексним (інтегрованими ) агрегатами (прикладом, культиватором зі стрілчастими лапами у зчепленні з дисковою бороною).

Гребеневий обробіток добре підходить для полів, що утворюють схил, особливо за наявності слабко дренованого ґрунту. Дещо підняті гребені борозен краще прогріваються ранньою весною. Це тепло просушує грунт у борозні, що сприяє посівові. Система гребеневого обробітку ґрунту - це чудова методика для ґрунтів, які містять надто багато вологи на момент обробітку ранньою весною, особливо у західній частині України. [8]

Першим нашим кроком до нових технологій має бути всебічний аналіз агротехнічної ситуації у господарстві та ретельний розрахунок.

Необхідно ще раз розглянути основні дані щодо діяльності господарства на землі, а в разі їх відсутності чи недостатності, провести відповідні аналізи та заміри. [8]