Перлини садово-паркового мистецтва України
Загальна характеристика рекреаційно-туристичних ресурсів України. Дендрологічні парки в системі рекреаційно-туристичного комплексу України. Охорона дендрологічних парків України. Характеристика Гурзуфського парку та Національного парку "Софіївка".
| Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.12.2014 |
| Размер файла | 81,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ КОЛЕДЖ
ЗАПОРІЗЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
КАФЕДРА ТУРИСТИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
КУРСОВА РОБОТА
З ДИСЦИПЛІНИ: «ВВЕДЕННЯ ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ»
НА ТЕМУ:ПЕРЛИНИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ
Студентки 2 курсу 12-22групи
напряму підготовки: 5.14010301
спеціальності "Туристичне обслуговування"
Шутової Тетяни Вікторовни
Керівник С.В. Шкурацька
Зміст
Вступ
1. Загальна характеристика рекреаційно-туристичних ресурсів України
1.1 Дендрологічні парки в системі рекреаційно-туристичного комплексу України
1.2 Охорона дендрологічних парків України
2. Дендрологічний парк “Тростянець”
2.1 Село Тростянець Чернігівської області
2.2 З історії парку
3. Гурзуфський парк
3.1 Нікітський ботанічний сад
3.2 Колекція саду
4. Національний дендрологічний Парк "Софіївка"
5. Стрийський Парк
Висновки
Література
дендрологічний парк рекреаційний софіївка
Вступ
Створення природних національних парків в нашій країні - якісно новий етап вдосконалення структури всієї системи об'єктів державного природно-заповідного фонду, розуміння її завдань і функціональної ролі.
Рух за збереження пам'яток природи виник в Україні вже наприкінці ХIХ- початку ХХ ст., причому на відміну від багатьох зарубіжних країн природоохоронна справа тут мала свою специфіку і розвивалася по шляху створення не національних парків, а заповідників з чітко визначеними природоохоронними задачами, які виключали яке-небудь рекреаційне використання природних систем.
В даний час організація відпочинку на природі являє собою досить слабко координовану діяльність. З чотирьох типів рекреаційної діяльності - лікувальної, оздоровчої, спортивної і пізнавальної - найбільш централізовані перші дві, що обумовлено прив'язкою до матеріальної бази у виді різноманітного роду споруджень (санаторіїв, будинків і пансіонатів відпочинку, дитячих таборів відпочинку і т.д.). Організація парків служить передумовою переходу від екстенсивного рекреаційного природокористування до інтенсивного, що передбачає раціональне природокористування, охорону і відновлення природно-територіальних комплексів як окремих регіонів, так і в цілому країни на основі режимних і територіальних обмежень.
Перспективи розвитку відпочинку в парках визначаються тенденціями рекреаційної діяльності і стабільністю екосистем до антропогенного впливу. Так, збільшиться обсяг відпочинку у вихідні дні, зросте популярність баз, будинків і пансіонатів відпочинку, роль спортивних занять, посилиться міграція в природні ландшафти. Це збільшить рекреаційний прес на існуючі парки і викличе необхідність створення нових природоохоронних територій. Українські Карпати будуть активно освоюватися системами спортивного, туристського і лікувального типу, тому необхідно резервувати площі для майбутніх парків. На Українському Поліссі, що відрізняється невеликою у порівнянні з іншою рівнинною частиною республіки денатуралізованістю природного середовища, варто очікувати підвищення інтересу до оздоровчої рекреації (прогулянки, полювання). Внаслідок перевищення екологічно припустимих навантажень на природні комплекси Криму, обмеженості території для будівництва нових рекреаційних споруд і браку питної води, збільшення кількості відпочиваючих у цьому регіоні, очевидно, буде відбуватися за рахунок цілорічного використання наявного фонду. Дуже перспективним для спортивного, пізнавального, водяного і пішохідного, автомобільного туризму є район Середнього Придністров'я.
Останнім часом в Україні значно підвищився суспільний інтерес до вивчення національного історико-культурного надбання, яке є основою розвитку духовності та самоусвідомлення етнічної приналежності нашого народу, відродження його історичної пам'яті та культурних традицій.
Велике значення в цьому плані має прийнятий в 2000 році Закон України “Про охорону культурної спадщини”, спрямований на збереження, відновлення містобудування, садово-паркового мистецтва тощо. Це ставить перед науковцями, працівниками сфери туризму завдання: збільшити увагу до екскурсійної справи, до створення нових маршрутів екскурсій, які б висвітлювали такі зразки високохудожніх витворів архітектурного і садово-паркового мистецтва. Все це в свою чергу і зумовлює вибір даної теми курсової роботи, яка є досить актуальною для нашого часу.
За об'єкт дослідження обрано Державний заповідник “Дендропарк “Тростянець”. В роботі висвітлено діяльність дендропарку з моменту його заснування (30-ті рр. 19 ст.) до нашого часу.
При написанні роботи автором були вивчені та опрацьовані матеріали, що висвітлюють історію та сучасний стан садово-паркового мистецтва взагалі і дендропарку “Тростянець” зокрема. Так, джерельною базою для написання роботи служили наступні видання: Липа О. Дендропарк “Тростянець” (К., 1951), Перепадя I. Дендропарк “Тростянець” (К., 1981), Липа О. Визначені сади та парки України та їх охорона (К., 1960), Мисник Г. “Ландшафты Тростянецкого парка (К., 1967), Тростянецкий дендропарк: путеводитель (К., 1991). Були використані також довідкові видання та фото-путівники. Основна мета роботи - висвітлити історію створення, діяльність дендропарку “Тростянець” та його роль і місце в системі садово-паркового мистецтва України.
Автор ставить перед собою завдання на прикладі окремого дендропарку показати здобутки, проблеми та перспективи розвитку садово-паркового мистецтва та його значення для розвитку туристично-рекреаційного потенціалу нашої країни.
Робота складається з вступу, трьох основних частин, висновків, додатків та списку використаної літератури.
Перший розділ роботи “Загальна характеристика рекреаційно-туристичних ресурсів України присвячена історії, розвитку та охороні дендропарків в системі рекреаційно-туристичних ресурсів.
Друга частина “Дендрологічний парк “Тростянець” висвітлює історію створення парку.
Третя частина - це розробка екскурсії по дендропарку “Тростянець”.
1. Загальна характеристика рекреаційно-туристичних ресурсів України
1.1 Дендрологічні парки в системі рекреаційно-туристичного комплексу України
З розвитком суспільного виробництва, його інтенсифікацією зростає роль організації відпочинку для регенерації та розвитку життєвих сил людини, витрачених у процесі праці. Для цього необхідне сполучення певних умов та ресурсів, а також організація їх використання. Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рекреацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, -- рекреаційною діяльністю. Кожна держава прагне до створення та розвитку умов для відпочинку, лікування, відновлення працездатності своїх громадян. Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації в окремих країнах склались потужні комплекси відпочинку, курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних Розміщення продуктивних сил / за ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлик, В.Ф. Семенова. - К., 2000. - С.387. .
Україна має дуже сприятливі умови і багаті рекреаційні та бальнеологічні ресурси для лікування і відпочинку населення, розвитку туризму і спорту. Унікальні ландшафти, чудові краєвиди, національні парки, заповідники та заказники, мінеральні й термальні води, грязеві джерела створюють усі передумови для формування в Україні високорозвинутого, індустріального, розрахованого навіть на найбільш вибагливих та заможних людей рекреаційно-туристичного комплексу.
Всього в Україні налічується 79 джерел мінеральних вод, на базі яких може розвиватися курортне господарство і які охоплюють 109 ділянок. Експлуатаційні запаси мінеральних вод складають 59,692 тис. м3/добу, з яких використовуються тільки 8,9 тис. м3, або 8,9 %, а 54,4 тис. м3, або 91,1 %, ще не використовуються.
Найбільші можливості для розвитку курортного господарства мають Автономна Республіка Крим, Одеська, Запорізька, Закарпатська, Львівська та інші області України.
Потенціальні експлуатаційні запаси термальних вод у цілому по Україні за способами експлуатації становлять: при фонтанному способі -- 23,2 тис. м3/добу, насосному --125 тис., з підтримкою пластових тисків--273 млн. м3/добу. Гідротермальна енергія досягає 687,2 млн. і 441 млн. Гкал/добу. Термальні води розміщені в Україні у двох артезіанських басейнах -- Причорноморському і Закарпатському.
Територіальне поєднання природних умов, рекреаційних та бальнеологічних ресурсів дозволяє в перспективі сформувати регіональні рекреаційно-туристичні суперсистеми, кожна з яких може базуватися на місцевих природних умовах та лікувальних ресурсах. Такі регіони, як Карпати, Полісся, окремі райони Лісостепу, Степу, Причорноморсько-Азовського узбережжя і Криму, в перспективі можуть стати великими, з високорозвинутою інфраструктурою, рекреаційно-оздоровчими і туристичними комплексами не лише загальноєвропейського, а й світового значення.
У рекреаційних потребах населення провідне місце належить відпочинку на природі. Тому важливим ресурсом є лісова рослинність. Лісолікувальні ресурси в Україні поділені досить нерівномірно. Більше за все лісових масивів у Південно-Західному районі, де формування рекреаційних територій спирається саме на цей фактор. У Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській областях ліси виконують функції водорегулювання, водоохорони, ґрунтозахисту. Кліматичні ресурси сприяють розвитку рекреаційної діяльності. Береги, моря, річки, водосховища, озера, Українські Карпати та Кримські гори, лісові масиви -- для цих ландшафтів характерне сполучення чистого повітря, наповненого киснем, та високої вологості. Гірські долини, захищені хребтами, характеризуються сприятливим мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів (Яремча, Ворохта, Космач та ін.).
Сади і парки - це складні витвори природи і людини, складені з живих рослин, рельєфу, води, архітектурних об'єктів.
Паркове будівництво залежить від історичних умов, ландшафту, рівня життя і культури народів. Можна відзначити два основних його стилі: регулярний (геометричний) і пейзажний (ландшафтний).
Парки регулярного типу створювали, строго дотримуючись симетрії пишних партерів, парадних алей, бордюрів, використовуючи різноманітні архітектурні споруди: басейни, фонтани, каскади, скульптури. Дерева і чагарники були лише декоративними доповненнями: часто їм надавали форми різноманітних геометричних фігур. Цей тип паркового будівництва застосовували дуже давно - при плануванні садів у Давньому Єгипті, Ассирії, Вавилоні, Персії, Індії.
Історія садово-паркового мистецтва в Росії і на Україні сягає ще часів Київської Русі. У літописця Нестора (XI ст.) зустрічаються нагадування про сади у багатьох князівствах. Староруські сади складалися в основному з плодових дерев із домішкою декоративної рослинності.
У XVI ст. у Росії набули широкого поширення невеличкі монастирські й аптекарські сади, де розводили лікарські рослини.
За Петра I характер садово-паркового будівництва різко змінюється: починається створення великих регулярних ансамблів. У той час виникли знамениті парки в Петербурзі, Царському Селі, в Архангельськом під Москвою, палацевий сад у Києві.
До кінця XVIII ст. на зміну регулярному стилю, що відповідає палацевій архітектурі, прийшов ландшафтний - створення садів і парків, що імітують природу. У таких парках зелені насадження служать основним елементом композицій. Спочатку цей стиль зародився в Англії, а потім поширився по всієї Європі.
До парків ландшафтного типу належать Павловський і Гатчинський під Петербургом, «Софієвка» в Умані, «Олександрія» у Білій Церкві і багато інших. До них же належить дендропарк «Тростянець», створений у середині XIX ст. Конструктивне рішення парку унікально: монотонний, майже рівнинний рельєф перетворений у мальовничий гірсько-горбкуватий ландшафт, дивовижно вдале просторове розміщення і сполучення рослин по основних декоративних ознаках, чергування їх із мальовничими галявинами і водяною гладдю ставків.
В ньому зосереджено велика кількість різних порід дерев і кущів. Якщо в лісах Чернігівщини і суміжних з нею областей нараховується всього 90 порід, включаючи такі кущі як брусниця і голубика, то в Тростянецькому парку зараз кількість порід досягає 438.
1.2 Охорона дендрологічних парків України
Мережа природних територій, що знаходяться під охороною в Україні нараховує 12 заповідників загальною площею 139 тис. га, чотири заповідно-мисливські господарства, 187 заказників республіканського значення, а також два природні національні парки: гірський Карпатський площею 50,3 і Шацький - 32,5 тис. га. Нечисленність об'єктів останньої категорії обумовлена специфікою розвитку природоохоронного руху в нашій країні в цілому, де основна увага приділялася обмеженню режиму природокористування шляхом формування заповідників і заказників. Водночас у республіці доцільно виділення надалі саме природних національних парків (ПНП), тому що розширення мережі природних територій, що особливо охороняються, ускладнюється потребою в рекреаційних площах. Необхідно врахувати, що для України з високою щільністю населення (83 чоловік на 1 км2), високорозвиненою промисловістю і порівняно невисокою лісистістю (14,1%) питання забезпечення населення рекреаційними ресурсами і найбільш раціонального їх використання набуває особливої ваги. Зростання рівня урбанізації супроводжується збільшенням короткочасних міграцій міського населення в райони з малозміненою природною обстановкою. Зі збільшенням кількості засобів пересування, що знаходяться в особистому володінні, різко зросла не тільки чисельність рекреантів у вихідні дні, але і дальність їхніх міграцій.
В міру зростання напливу відпочиваючих і збільшення антропогенних навантажень на окремі об'єкти необхідна регуляція потужності рекреаційних потоків, регламентація просторового і часового використання екосистем виходячи з норм критичних навантажень і фактичного стана екосистем. При розвитку «індустрії відпочинку» природоохоронна функція повинна превалювати над рекреаційною; саме таке їхнє співвідношення з урахуванням двоїстості задач ПНП - запорука заощадження природних ландшафтів і сталості природокористування Ященко П.Т., Гребенюк Е.М., Тасенкевич Л.А., Живин Н.П., Прядко Е.И. Природные национальные парки Украины. - Львов, 1988. - С.17. .
Посилення рекреаційних потоків найчастіше супроводжується надмірною концентрацією відпочиваючих в окремих місцях, що призводить до зміни якостей природних і культурних комплексів. Зберегти природне середовище від таких змін найбільше безболісно можна шляхом раціонального планування території з урахуванням оптимальної щільності рекреантів, різноманітного роду споруд і усталеності екосистем. Потоки відпочиваючих у парках Лісостепу і Карпат регулюють, прокладаючи дороги і тропи до найбільш відвідуваних місць, влаштовуючи прогулянкові пішохідні доріжки, розміщаючи автостоянки, організуючи місця для привалів і нічлігу, спуски до води, а також перерозподіляючи їх по сезонах, зменшуючи кількість місць в установах відпочинку. В окремих випадках можна ефективно формувати попит шляхом популяризації визначених типів занять і місцевостей, придатних для них. Цілком обґрунтованими є обмеження в парках традиційної, наприклад лісогосподарської, діяльності. Для більшості парків важлива проблема - утилізація неорганічного сміття (пластмасова і скляна тара, метал і т. ін.) і демутація (природне відновлення рослинності) порушених площ Ященко П.Т., Гребенюк Е.М., Тасенкевич Л.А., Живин Н.П., Прядко Е.И. Природные национальные парки Украины. - Львов, 1988. - С.21. .
При рекреаційному використанні, на відміну від багатьох інших видів діяльності (сільськогосподарська, рибогосподарська і т.д.), та сама екосистема виконує різноманітні функції. Наприклад, ліси одночасно є місцем для прогулянки, збору грибів і ягід, озера - місцем для купання, риболовлі, катання на човнах. Це обумовлює уразливість такого компонента ландшафту як флора і рослинність і може виступати критерієм доцільності подальшого використання території для рекреації.
Інтенсивна рекреаційна діяльність у парках супроводжується негативним впливом на їхні природні комплекси. З біогеоценологічних позицій екзогенний вплив доцільно об'єднувати в такі типи: 1) відчуження або винос речовини й енергії (збір грибів, ягід, квітів, ловля риби, відлякування фауни); 2) привнесення нових видів органічної і неорганічної речовини (видів флори і фауни, побутового і будівельного сміття, хімічних сполук у відпрацьованих газах автомобілів і іншого транспорту); 3) прямий механічний вплив (вирубування лісів при будівництві рекреаційних установ і надземних комунікацій, витоптування рослинності); 4) непряма зміна складу атмосфери, надземних і підземних вод і інших компонентів паркових екосистем.
Варто особливо відзначити, що багато форм впливу, які здаються відвідувачу незначними, у найближчий час можуть не тільки зрівнятися, але і перевершити по силі наслідків традиційні, до яких більшість дослідників відносять витоптування трав'яного покриву і зміну структури ґрунту. Так, зараз для 72 із 151 видів рослин, включених у Червону книгу, рекреаційна діяльність є однією з основних причин зменшення їхньої чисельності. Приклад тому - знищення едельвейса альпійського, асфоделіни жовтої, айстри альпійської і багатьох інших декоративних рослин. Особливу тривогу викликає стан лікарських рослин.
Для збереження Тростянецького парку необхідно розробити методику насаджень, що передбачала б відновлення первинного таксономічного складу, збереження притаманного дендропарку паркового типу садово-паркового ландшафту, створення нових композицій, які.6 за художньою виразністю не поступалися попереднім, підтримання певного кількісного співвідношення між головними паркоутворюючими видами.
2. Дендрологічний парк “Тростянець”
2.1 Село Тростянець Чернігівської області
Тростянецький дендрологічний парк розташований у південно-східній частині Чернігівської області, у Ічнянському районі, приблизно в 45 км на південь від ст. Бахмач і в 40 км на північний схід від Прилук.
По характеру ландшафту він належить до так званої лівобережної Донецько-Сульської лісостепової зони, із її потужними малогумусними деградованими чорноземами на льосі. Чорнозем цих місць цілком забезпечує не тільки прекрасний врожай сільськогосподарських культур, але і гарний розвиток дерев і чагарників дуже багатьох порід, що наочно підтверджується тепер віковим досвідом насаджень парку.
Гарному розвитку деревної рослинності сприяють і такі найважливіші елементи південного сходу Чернігівщини, як тепло і волога. Абсолютні максимум і мінімум температури повітря для Чернігівської області складають відповідно плюс 37 і мінус 35°С Агроклиматический справочник по Черниговской области. - Л., 1988. - С.61. . Висота над рівнем моря території парку 150-200 м, а ґрунтові води знаходяться на глибині усього 5-10 м. Річних опадів, за даними парку, за останні 14 років випадає в середньому 542 мм, із коливаннями від 356 до 759 мм.
Незважаючи на такі сприятливі умови для гарного розвитку деревинно-чагарникової рослинності, лісів у тутешній лісостеповій зоні ставало усе менше і менше, і до початку XIX ст. лісостеп перетворився в суцільний степ. Вся ця місцевість, зайнята тепер парком, до моменту його створення являла собою вже розорану рівнину, пересічену балками, що спускаються в широку балку з болотистим струмком Тростянцем, який впадає дванадцятьма кілометрами південніше в річку Лисогір (притока р. Удаю). Найближчі до парку лісові насадження знаходилися в той час на відстані біля восьми-дванадцяти кілометрів (Сокиринці, Турканівка). За свідченням П. А. Кочубея Кочубей П.А. О трудах И.М. Скоропадского по лесоразведению на чернозёмных степях Полтавской губернии // Вестник плодоводства, садоводства и огородничества. - 1885. - №5. - С.3. , у момент закладання парку безпосередньо на його теперішній території було лише біля 300 вікових дубів (у районі садиби), що свідчить про дібровний тип старих лісів тутешніх місць. Деякі з цих дубів збереглися і в даний час. Зараз їм приблизно 200-250 років. Таким чином, усе, що зараз ми бачимо в парку - деревинну і чагарникову рослинність, газони, ставки, гірки й ін. - створено людиною.
У дореволюційний час теперішня паркова територія була власністю найбільшого поміщика Скоропадського, одного з нащадків українського гетьмана епохи Петра I. На початку XIX ст. тут був тільки хутір, площею в 763 га, що іменувався за назвою струмка Тростянцем. Ця назва збереглася потім і за перенесеною сюди в 1833 р. поміщицькою садибою, а тепер за робочим селищем і за парком Історія міст і сіл УРСР. - К., 1978. - С.49. .
У другій половині ХIХ ст. у Тростянці працював цегельний завод. У 1910 р. в селі було 23 двори, в яких мешкало 160 жителів.
2.2 З історії парку
Початок будівництва парку належить до першої половини XIX ст. Оцінивши багатство Тростянця (широкі простори, струмочок із ключами прекрасної води, наявність невеличких груп вікових дубів і т.д., молодий власник I. М. Скоропадський у 1883 р. на базі хутора створює нову садибу.
Розміщена між двома балками при їхньому впаданні в третю, нова садиба швидко упорядковується. Засобом розчищення і поглиблення балок у місцях їхнього стику створюються ставки, які з трьох боків оточили потім садибу, закладається фруктовий сад і проводяться підготовчі роботи до створення парку. Перші посадки в ньому належать до 1834 р. Завдяки енергійній діяльності господаря земельна площа колишнього хутора Тростянець із 763 га до кінця його життя розширилося до 2834 га.
Роботи в Тростянці по паркобудівництву і лісорозведенню на чорноземі стали прикладом для багатьох навколишніх власників. У Прилуцькому і Козелецькому повітах засаджуються сотні гектарів лісів. У парках (Качанівка, Сокиренці, Туровка, Березовка й ін.) з'являються рідкісні породи дерев і чагарників. Розплідник Скоропадських по вирощуванню екзотів перетворився в один із кращих у тодішній Росії.
На будівництво парку були залучені селяни сусідніх сіл, руками котрих і створений парк. З 1857 по 1866 р. у Тростянецькому парку працював учений-садівник К. Д. Шлинглоф. У Тростянці багато спадкових садівників. З самого дитинства проробив у парку один із найстарших трудівників I. Ф. Круподера.
Вже з середини другої половини XIX ст. Тростянецький парк знаменний не тільки як об'єкт садово-паркового мистецтва, але і служить наочним прикладом успішного вирощування на чорноземах багатьох деревинно-чагарникових порід, у тому числі і лісових, що особливо важливо для лісорозведення.
Перші посадки проводилися на полі площею біля 20 га, розміщеному поруч із балкою Боговщина і садибою, яка одним кінцем виходила до Великого ставка. Надалі посадки розширювалися за рахунок додаткових земель. Найбільшою і останньою була прирізка 1861 р., після післяреформеного розмежування ділянок. У той же час із східної, північної і західної сторін парк був обсаджений широкою, у вигляді кайми, захисною смугою, в основному, із сосни звичайної. До кінця вісімдесятих років XIX ст. паркові насадження з захисною смугою вже склали біля 191 га і вже не збільшувалися.
У степу, навколо масиву, на відстані до 2 км від парку, починаючи з кінця сорокових років ХIХ сторіччя додатково були створений 21 гай, що утворювали як би розірване зовнішнє кільце. Періодом найбільш інтенсивних посадок тут були також роки земельної реформи. Розмір кожного із гаїв варіювався від 2 до 16 га, а загальна площа їх склала 169 га. Деякі з них збереглися і понині (Іванов гай. Легіт, Михайлів хутір і ін.), багато ж зникли. Після Великої Вітчизняної війни гаї, що залишилися, поповнилися значною мережею полезахисних смуг, які тепер оперезали собою майже всі прилеглі до парку степові простори.
При створенні парку за основу бралися місцеві породи - сосна звичайна, ялина європейська, береза бородавчаста, дуб звичайний, клен гостролистий, липа дрібнолиста. Породи ж закордонні, екзоти, висаджувалися, як правило, значно пізніше і до того ж у відносно невеликих кількостях.
Відразу ж після закінчення будівництва палацу були висаджені біля нього ялина європейська і тополя канадська, узяті з плодового саду батьківського маєтку в с. Григор'ївці. Поруч, на польовій ділянці, у виді окремих груп з'явилися берези, липи, клени, дуби і ялина європейська. Ялина бралася із саду, а дерева і насіння інших порід з дачі Туровець. Більшість лісових рослин пересадку не винесли, загинули, погано розвивалися. Вже в цей час Іван Михайлович приходив до висновку про необхідність вирощувати сіянці для парку в розпліднику. Тимчасово їм стала частина балки Боговщина. Тут не тільки вирощували лісний самосів, але й одержували матеріал з насіння і черенків.
Це дозволило з 1836 р. збільшити обсяг посадок. Дещо раніше по межах землекористування створювалися досить оригінальним методом алеї з тополі канадської. З осені рилися ями розміром біля 6 м у поперечнику і глибиною до 180 см, розміщувані шаховим порядком. Взимку вони набивалися снігом. Посадки саджанців проводилися навесні, на горбках, насипаних у центр ям із верхнього прошарку вийнятої землі. Тополя прекрасно швидко розвивалася і була недоступна для тварин.
Для захисної смуги, яка закладається у 60-х роках у великій кількості висаджувалася сосна, а в ряді місць - береза (сосна - двохрічними сіянцями з розплідника, а береза - самосівом із лісів північної Чернігівщини). Це робилося восени. Після зняття врожаю поле орали, і відразу ж, не даючи йому пересихати, починали роботи.
Слід зазначити, що в матеріалах П. А. Кочубея, яким ми користуємося, відзначається, що весняна посадка постійно давала кращі результати.
Практикувався і посів безпосередньо в степу насіння берези, сосни, ільмових, проте задовільних результатів не було. Вдавалися лише посіви дуба.
Насінний матеріал місцевих порід для розплідника брався в основному з найближчих районів. Так, наприклад, насіння сосни звичайної - з лісів Чернігівщини і лише частково з Риги. Рослини ж, певне також черенки і насіння, іншорайонних порід одержували, крім Риги (Вагнер і Шох), у Петербурзі (Регель і Кессельринг), Києві (Кристер), Москві (Васильчиков). Виписувався матеріал і з-за кордону, зокрема з Парижа.
Значним нововведенням у тодішню практику садово-паркового будівництва Росії є гірки. Початок насипки їх у парку належить до 1857 р. Роботи перших двох років виявилися невдалими, що зв'язувалося з відсутністю проекту. Господарю довелося звертатися за допомогою до художника-пейзажиста Б., що працював в той час у Тростянці, він накреслив ескіз Швейцарського ландшафту з загостреними верхівками «гір», які нагадують профіль Альп. Ескіз сподобався, і всі подальші роботи в районі «Швейцарії» велися по ньому.
Насипки гірок продовжувалися до 1887 р. Деякі гірки насипалися протягом двох-трьох років, не зважаючи на знищення часом цілих ділянок насаджень. Робота була винятково ручна, величезна, дуже важка. Артіль у 30 піших селян і 20 із конями працювала протягом тридцятьох років.
Найбільш значними є гірки «Швейцарії» - Волохата, Сторожова, Дедова і Ротонда, що досягають 27-35 м над рівнем води Великого ставка. Гірки зустрічаємо не тільки в районі «Швейцарії», але й в інших частинах парку, проте, вони там невеличких розмірів.
Художнє сприйняття ландшафтів парку набагато збільшується наявністю ставків - Великого, Лебединого, Куцихи і Iвкиної затоки.
Великий ставок, що протягнувся з північного заходу на південний схід на 1,3 км, є центральною композиційною віссю усього парку. Лебединий і Куциха з Iвкиною затокою складають разом із Швейцарською ущелиною і балками додаткові осі.
Береги ставків покриті багатьма деревинно-чагарниковими рослинами різної форми, структури і кольору, що створюють мальовничі картини, які змінюються не тільки сезонно, але і протягом дня, у залежності від освітлення. Звідси розкривається цілий ряд прекрасних перспектив.
Загальна площа ставків, які належать зараз до дендропарку, складає 10,5 га Мисник Г. Ландшафты Тростянецкого парка. - К., 1967. - С.16. .
Нині на території старовинного парку налічується близько 520 видів і форм дерев і чагарників; у колекціях дерев і чагарників (арборетумі) - 1700 видів, різновидностей і форм; декоративних квіткових рослин - 250 сортів. У "Тростянці" є також інтродукційний розсадник декоративних рослин.
Нині загальна площа дендрологічного парку "Тростянець" становить 204,4 га. Велика площа, столітній вік добре розвиненої деревно-чагарникової рослинності з великої кількості порід, різноманітність садово-паркових ландшафтів горбисто-гірського типу, велика майстерність у групуванні та розташуванні рослинності - все це надає Тростянецькому парку неповторної величі та краси.
З найголовніших 130 садів і парків України лише чотири прирівнюються за площею до Тростянецького парку - Ботанічний сад у Києві, парк "Олександрія" у Білій Церкві, Згурівський парк (Полтавська обл.) і Качанівський парк. З українських парків, рівновеликих за площею "Тростянцю", лише білоцерківська "Олександрія" та Качанівський парк мають такий само поважний вік.
У Тростянецькому парку є велика кількість полян і галявин. Вони більш або менш рівномірно розподілені між усіма частинами парку. Поляни й узлісся є дуже вигідними для показу розміщених тут красивих і оригінальних дерев (солітерів), гнізд, букетів і груп, створення перспектив тощо. Відносно шляхів поляни розміщені так, що найкрасивіші перспективи та місця в них звичайно добре оглядаються.
За подібністю ландшафтів парк розчленовано на 6 районів:
1. Гірсько-горбистий ("Швейцарія"),
2. Приозерний.
3. Балочний.
4. Рівнинно-пейзажний.
5. Парадно-присадибний (мається на увазі колишня садиба Скоропадських).
6. Лісовий.
З них особливою привабливістю та увагою користуються ландшафти гірсько-горбистого типу. І це не диво. Серед лісостепових рівнин - і раптом "гори". Широко застосований тут прийом переробки рівнинного рельєфу на горбисто-гірській не має собі рівних у паркобудівній практиці Російської імперії. Штучні горби, долини та гірки зустрічаються майже в усіх частинах парку, але особливо їх багато у південно-західній його частині. За горбисто-гірський рельєф тут цілий район (площею близько 30 га) одержав назву "Швейцарія".
Як відомо, існує 6 типів садово-паркових ландшафтів: лісові, паркові, регулярні, садові, лучні, альпійські. Ділянки із штучно сформованим рельєфом дендропарку "Тростянець" можна було б віднести до альпійського типу садово-паркового ландшафту. Але особливість "Тростянця" полягає у тому, що для оформлення гір не використовували каміння, що звичайно є головним компонентом при формуванні альпійських ландшафтів.
3. Гурзуфський парк
Гурзуфський парк -- ландшафтний парк в селищі міського типу Гурзуф, в південно-західній його частині. Створений в 1803 р. за наказом герцога Рішельє на приморській скелі. Займає площу понад 12 га. В парку виростає більше 150 видів і декоративних форм дерев і чагарників південної флори. З місцевих видів ростуть суничник дрібноплодний, сосна кримська, ялівець високий, фісташка туполистна, ладанник кримський. Іноземні види представлені багатьма субтропічними вічнозеленими хвойними і листяними породами. Великий інтерес представляють старі насадження кипариса пірамідального, секвойя дендрона гігантського, магнолії крупноквіткової, кедрів ліванського, гімалайського і атласького, маслини європейської, кипарисовика Лавсона.
В парку прекрасні скульптури і фонтани, в числі яких особливою популярністю виділяються алегорична художня композиція фонтану “Ніч” і фонтан “Рахіль” (кінець XIX ст.). Встановлені тут бюсти Пушкіна, Адама Міцкевіча, Лесі Українки, Чехова, Шаляпіна, Горького і Маяковського. Нині парк розділений на дві частини -- на його території знаходяться два санаторія, “Гурзуфський” і “Пушкіно”. На території останнього знаходиться Республіканський музей О. С. Пушкіна, будинок, в якому 17 днів мешкав поет. На околиці парку, що межує з набережною, знаходиться Гурзуфський дельфінарій.
3.1 Нікітський ботанічний сад
Нікітський ботанічний сад -- комплексна науково-дослідна установа, одна з найстаріших в Україні, яка веде роботи з питань плодівництва та ботаніки. Дендрарій саду є унікальним зібранням рослин з усіх континентів, а відтак популярним місцем відпочинку та екскурсій. Розташований на Південному березі Криму між селищем Нікіта та Чорним морем. 10 червня 1811 р., за активної участі відомого ученого-ботаніка, інспектора з шовківництва Півдня Росії М.Біберштейна, в Петербурзі був підписаний "Указ про установу в Криму Імператорського казенного ботанічного саду". У тому ж році біля села Нікіта (нині селище Ботанічне) у місцевого поміщика Смірнова куплено 375 десятин землі. Пост директора саду М. Біберштейн запропону- вав своєму помічникові, 30-річному ученому Х. Х. Стевену. Вже у вересні 1812 р. зробили перші посадки. За 14 років невтомної діяльності Х. Х. Стевен, якого згодом прозвали "Нестором російських ботаніків", зібрав більше 450 видів екзотичних рослин. Серед науковців, що працювали у Нікітському ботанічнмоу саду, радянський учений у галузі рослинництва Іван Рябов.
3.2 Колекція саду
Нині жива колекція саду налічує 30 тис. видів, гібридів і сортів рослин практично всіх країн світу. У Нижньому парку саду росте каліфорнійський дуб (більше в нашій країні ніде не зустрічається), а в Приморському -- найтеплолюбивіші дерева і чагарники: мирт, фейхоа, орхідейне дерево, хамеропс (карликова пальма). Є в Нікітському саду сосна алепська, нумідійська (алжирська) ялиця, дуб траволистний (каліфорнійський) і кипарис Арізона, ялівець віргінський і єдиний в Никітськом саду екземпляр "залізного дерева" -- парротія перська. Дерево досягає 6 м висоти, має крону з широкоовального листя, яке восени приймає рожево-оранжеве забарвлення. Екскурсія по Нікітському саду починається з Верхнього парку, де вздовж майстерно оформлених алей можна зустріти насадження рослин, завезених зі всіх континентів Землі: бамбука з Північного Китаю, вічнозеленого дуба кам'яного, могутніх дерев ялиці, платана, секвойядендрона гігантського (мамонтове дерево). У цій частині Саду росте тис ягідний, такий, що досягає 500-річного віку, нагадуючи про тутешню минувшину реліктових лісів. Нижній парк -- найстаріша частина Нікітського саду, створена в першій половині XIX ст. Тут привертають увагу маслиновий гай, закладений більше 160 років тому, інші теплолюбиві культури: інжир, мушмула, хурма. Особливо цікаві старі дерева суничника дрібноплодного (суничного дерева червоного), занесеного в Міжнародну Червону книгу. Наступний, Приморський парк, краще за інших захищений навколишніми гірськими гребенями, клімат тут м'якший, і тому в цій частині Нікітського саду представлені найбільш теплолюбиві вічнозелені форми рослин: різноманітні пальми, криптомерія і османтуси, фісташка мастикова, численні яскраво квітучі субтропічні чагарники. По обидві сторони від Приморського парку лежать ще два цікаві об'єкти Нікітського саду. На схо- ді -- заповідник "Мис Мартьян", де зберігається цінний куточок реліктового субсередземноморського лісу, в якому виростають в невинних умовах рідкісні дерева, чагарники і трави, -- всього біля 500 видів -- і все це багатство на 120 га заповідної суші! Заповідник є природною лабораторією вчених саду, тому для масових екскурсій він закритий. На захід від Приморського парку, ближче до Ялти, розташований парк на мисі Монтадор, де разом з аборигенними видами -- дубом пухнастим, ялівцем високим -- виростає ряд реліктових хвойних екзотів: багато видів сосни з різних країн світу, метасеквойя з ніжною, обпадаючою на зиму хвоєю. Тут можна помилуватися також посадками сосни піцундської, природні насадження якої в Криму збереглися на Південному березі лише на мисі Айя на заході і в Новому Світі на сході. Дивує відвідувачів і старий гай мамонтових дерев, посадки кипариса мексиканського, гутаперчевого дерева й інших екзотів.
4. Національний дендрологічний парк "Софіївка"
Історична та сучасна транспортно-туристична інфраструктура, доставка дерев екзотичних порід із усього світу.
Національний дендрологічний парк "Софіївка" - одне з найвидатніших творінь світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII - першої половини XIX ст. Парк розташований на площі 154,7 га на околиці старовинного міста Умань. Це місто обласного підпорядкування, районний центр Черкаської області. Розміщене на Придніпровській височині над річкою Уманкою (басейн Південного Бугу). Поруч з містом проходить автошлях МО5 (Київ - Одеса), що в Україні збігається з міжнародним автошляхом Е95 (Санкт-Петербург - Одеса). Населення - близько 88 тис. осіб. Відстань від Києва до Умані - 212 км, від обласного центру (Черкас) до Умані - 194 км. Умань була важливим козацьким полковим містом та фортецею. У 1760 р. отримала Магдебурзьке право. Під час Коліївщини прославилася повстаннями під проводом М. Залізняка та І. Ґонти. На початку XIX ст. місто перетворилося на центр іудейського релігійного руху - хасидизму. Під час Великої Вітчизняної війни Умань окупували німецько-фашистські війська, тут влаштували концтабір "Уманська яма". Після війни Умань стає райцентром, нині популярна, насамперед, унікальним парком.
Заснував парк у 1796 р. багатий польський магнат С. Потоцький на честь своєї дружини красуні-гречанки Софії. Він подарував його коханій у День її ангела у травні 1802 р. Ідея створення парку в романтичному стилі з використанням римської та грецької міфологій належала, власне, Софії. Відвідавши парк можна побачити дивовижні пейзажі, екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани, камінні гроти. Цей шедевр вражає відвідувачів красою вже понад 200 років.
Туристичний сезон в Умані триває протягом року. Потік відвідувачів не зменшується ні влітку, ні взимку. Старовинними алеями парку гуляли О. Пушкін і Т. Шевченко, І. Котляревський і С. Волконський, П. Пестель і М. Бестужев-Рюмін, В. Сосюра і М. Рильський.
У парку багато цікавого, зокрема, варто звернути увагу на:
- павільйон Флори - невід'ємна частина в композиційному оформленні усього парку, виглядає велично і водночас вишукано, граціозно, завдяки точним архітектурним формам, високим колонам у доричному стилі й ажурному барельєфу на фризі, що зображає листя і грона винограду;
- фонтан "Змія" - посеред дзеркальної поверхні нижнього ставу із пащі змії, що звивається на камені, з висоти 12-16 м біжіть вода. Вона надходить до фонтана самопливним підземним водогоном, викладеним із гранітного тесаного каменю вздовж дороги, прокладеної від академії та оранжереї до павільйону Флори;
- великий водоспад. Можна годинами милуватися яскравими переливами води, що спадає майже з 15-метрової висоти. Важко повірити, що це - творіння людських рук. Вода до водоспаду потрапляє через підземну річку Ахеронт із Верхнього ставу;
- грот Таптала. Надійність споруди перевірила сама природа: у 1838, 1976, 1986 рр., коли в Умані були землетруси значної сили, грот залишився неушкодженим. Ця будівля надійна і не становить жодної небезпеки для відвідувачів. Там само увагу привертають величезні гранітні брили, що оточують грот Тантала і незвичайною формою подібні до фігури слона чи нагадують шапку російських князів, що швидше відповідає міфу про камінь Сізіфа;
- Темпейську долину з її романтичною історією. Ця долина багата символікою, яка має навіювати відвідувачам почуття журби та роздумів. Тут розповідають про деякі епізоди з біографії графа Потоцького, за допомогою яких висвітлять історію виникнення парку;
- грот Каліпсо, який, як вважають, створила сама природа. Вхід до нього розділений на дві половини гранітною, грубої форми, підпорою, що ніби підтримує його і надає природного вигляду. В правому кутку розміщений невеликий водоспад, звук від котрого, очевидно, і був причиною, щоб назвати грот Левовим або Громовим;
- острів Анти-Цирцеї, або острів Кохання; виник у перший період будівництва парку в розширеній частині Верхнього ставу (Чаруючого моря). На острів спочатку добиралися за допомогою порома чи човна, а в 1853 р. між північним берегом і островом спорудили дерев'яний місток для пішоходів на кам'яних опорах;
- підземну річку Ахеронт, її довжина під землею становить 211 м, ширина - Зі висота - 3 м; глибина води в каналі досягає 1 м. Протягом усього підземного каналу встановлено 4 люки, за допомогою яких частково забезпечується освітлення, а також здійснюється аерація. При цьому вражає геніальність інженерного розрахунку в поєднанні вибору відстані під час влаштування люків і вигинів каналу, що передбачає абсолютний брак протягу і вберігає відвідувачів від застуди навіть у спеку;
- старий дуб віком майже 400 років, німий свідок багатьох подій, що відбувалися у цих місцях. За народними переказами, саме під деревом збиралися на наради з козаками легендарні українські ватажки Максим Залізняк та Іван Гонта;
Варто звернути увагу також на різноманітні статуї античних богів та давньогрецьких філософів, альтанки, скульптури.
До цікавинок музею належать:
- катання на човні підземною рікою Ахеронт;
- катання на катамаранах і човнах Верхнім ставом, навколо острова Кохання;
- катання на конях, у кареті;
- у зимовий період - катання на санях, запряжених кіньми;
- здійснення весільних обрядів.
Отже, з позиції логістики парк "Софіївка" в Умані цікавий, насамперед, історичною та сучасною транспортно-туристичною інфраструктурою, а також його деревами та рослинами екзотичних порід, привезеними з усього світу.
5. Стрийський парк
Стримйський парк (Парк Кілінського) -- один із найстаріших та найгарніших парків Львова, пам'ятка садово-паркового мистецтва національного значення, що знаходиться у місцевості Софіївка Галицького району. Вважався найгарнішим парком міжвоєнної Польщі.
Історія
У 1887 році Рада міста Львова розглядала питання спорудження у Львові пам'ятника Яну Кілінському -- одному з учасників повстання під проводом Тадеуша Костюшка. Місцем спорудження було призначено парк, який отримав назву на честь Кілінського, однак назва «Стрийський парк» виявилася більш популярною та пройшла випробовування часом.
Стрийський парк був запроектований відомим майстром садово-паркового мистецтва інженером міських плантацій Арнольдом Рьорінґом (нім. Arnold Rцhring) в 1876--1877 роках на території колишнього, так званого «першого», Стрийського кладовища закритого у 1823 році. Парк було закладено у 1879 році.
В 1879 році за ініціативою міського радника Станіслава Немчиновського розпочато облаштування парку. Було висаджено 40000 дерев: смереки, клени, явори, екзотичні породи, такі, як червоний дуб, тюльпанне дерево, червонолистий бук, гінкго. Вже у 1888 році розпочалася робота над спорудженням монументу, що було доручено відомому скульптору Юліану Марковському. З Миколаєва до Львова була доставлена кам'яна брила, з якої скульптор мав виконати в Стрийському парку пам'ятник Кілінському. Пам'ятник був відкритий 18 червня 1895 року.
В ті часи парком була лише нижня частина сучасного парку. Верхня була пустирем. На ній, у 1894 році була проведена Крайова виставка, до якої були збудовані численні виставкові павільйони. До цієї події у Львові було відкрито електричний трамвай, а до території було підведено трамвайну колію.
З 1922 року до початку Другої світової війни в парку працювала виставка-ярмарок «Східні торги», до якої підвели вузькоколійні залізничні шляхи для доставки вантажів і пасажирів від станції Персенківка. Про цю щорічну виставку згадує Станіслав Лем[1]. У 1930-х роках тут побудували вежу для радіопередач.
У 1920-их роках один із путівників Львовом писав:
На півдні міста лежить Стрийський парк, відомий як найгарніший парк країни. Він користується великою любов'ю жителів Львова. Позаду парка на великому плато розміщений «Східний ярмарок». Величезна торговиця має місце тут щороку, в другий тиждень вересня. Серед цих будинків є Рацлавіцька Панорама, що містить чудову панораму авторства Яна Стика і Войцеха Коссака, що зображує битву при Рацлавицях. Сусіднє приміщення містить цікаву діораму «Львів в 18 столітті і сьогодні»
У 1951 році вузькоколійні шляхи, що використовувалися для обслуговування «Східних торгів» частково розібрали, а частково використали для створення Львівської дитячої залізниці.
У 1952 році головний вхід у парк прикрасили легкою аркою корінфського ордеру за проектом радянського архітектора Г. Швецького-Вінецького. У радянський період територію парку збільшили за рахунок пустирів і невживаних ділянок, встановили чавунну огорожу, посадили нові породи дерев і чагарників.
У 2008 році у верхній частині Стрийського парку було відкрито перший в Україні скейт-парк. У 2009 році на кошти, виділені урядом Республіки Польща, було реставровано пам'ятник Яну Кілінському. З 2009 року триває реконструкція парку, зокрема, відновлюється зовнішнє освітлення, перемощуються доріжки.
Сучасний стан
Парк займає 52 з невеличким гектари, знаходиться у Франківському районі Львова, між вулицями Івана Франка, Стрийською, Уласа Самчука і Козельницької. Складається з трьох ландшафтних частин:
§ зона нижніх партерів -- по дну балки
§ лісопаркова зона -- на схилах балки
§ верхня тераса, яка фактично є територією колишньої виставки «Східні торги» (пол. Targi Wschodnie)
Основою планування паркової території є глибока ерозійна долина, якою протікав струмок Сорока (ліва притока Полтви); тепер тут пішохідна доріжка, яка зв'язує верхню терасу з нижньою частиною парку.
У Стрийському парку налічується понад 200 видів дерев і рослин, є оранжерея, альпінарій, платанова і липова алеї. Тут зростають червоний дуб, тюльпанове дерево, магнолія, сосна Веймутова, японський бузок.
Біля головних воріт знаходиться ставок з лебедями. У парку є також спортивні корпуси Львівської політехніки (розташовані в будівлях колишнього Палацу Мистецтв та Рацлавицької панорами), головний корпус Української академії дизайну, кінотеатр «Львів», три ресторани, Львівська торгово-промислова палата.
Висновки
Дендропарк "Тростянець" цікавий насамперед тим, що місцевість з одноманітним, майже рівнинним рельєфом, завдяки пластичній обробці була перетворена на мальовничий ландшафт. Цей чудовий ефект досягнуто шляхом насипки Цілої системи гір і горбів, створенням штучних долин і ущелин, озер, ставків і проток. Прийом пластичної обробки рельєфу, широко застосований у "Тростянці", не має собі рівного у вітчизняній паркобудівній практиці.
Досить характерною рисою "Тростянця" є майже повна відсутність у ньому різноманітних паркових прикрас типу штучних руїн, різних альтанок, гротів та інших аксесуарів, характерних для парків більш раннього періоду. Їх відсутність не створює будь-якого негативного впливу на композиційно-просторові рішення. Навпаки просторове розміщення рослинності у поєднанні з мальовничими галявинами, полянами, лужками та спокійними плесами водоймищ виконано настільки вдало й високохудожньо, що парк створює враження величного, грандіозного творіння мистецтва.
У Гурзуфському парку було підтверджено експериментально, що метод "прямого приручення" до несприятливих кліматичних умов уже сформованих субтропічних рослин є помилковим. Досліди, що проводились у "Тростянці" в широких розмірах і на великому матеріалі, заслуговують на увагу ще й тому, що ними було встановлено крайні північні межі поширення ряду екзотичних дерев і кущів. Як на блискучий приклад можна вказати на успішне розведення тут туї гігантської, вперше інтродукованої цим парком. Північніше Тростянця ця туя в культурі невідома. Також на північ від Тростянця уже не можна зустріти смереку Фразера, платана західного, софори японської та ін.
Можна сподіватись, що дендрологічний парк “Софіївка” і надалі займатиме чільне місце в системі рекреаційно-туристичного комплексу України.
Програма розвитку рекреації і туризму повинна базуватися на реконструкції та оновленні у відповідності з найновішими досягненнями НТП санаторно-курортних комплексів, туристичних та спортивних баз; освоєнні ще не використаних територій, рекреаційних та бальнеологічних ресурсів для розвитку санаторно-курортного господарства; створенні сприятливого рекреаційного та естетичного середовища, завершеної системи національних парків, пам'яток природи і заказників; впорядкуванні і відновленні архітектурних, історичних та етнографічних пам'яток; прокладанні нових туристських маршрутів; створенні сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері рекреаційного бізнесу; розширенні підготовки у вищих і середніх навчальних закладах медичних працівників, інструкторів з туризму та інших працівників; розвитку спеціальних галузей промисловості для виробництва спеціального обладнання для курортів, туристичних і спортивних баз; виробництві медикаментів та ліків для рекреантів; переорієнтації сільськогосподарських підприємств на виробництво високоякісної, екологічно чистої та вітамінізованої продукції землеробства і тваринництва; створенні спеціалізованої системи побутового обслуговування населення в рекреаційних зонах; здійсненні комплексу природоохоронних, середовищеформуючих, землевпорядних та декоративних заходів з метою формування найбільш сприятливого курортно-туристичного та спортивного середовища.
Кожний курортно-туристичний та спортивний комплекс в Україні повинен являти собою укомплектовані й пов'язані між собою групи санаторіїв, лікарень, туристичних і спортивних баз з єдиною системою медичного, культурно-побутового і господарського обслуговування. Для забезпечення їх подальшого розвитку необхідно провести широкомасштабні дослідження і пошукові роботи з виявлення і оцінки нових територій, рекреаційних та бальнеологічних ресурсів, з обґрунтування основних напрямів їх використання для розвитку рекреації, туризму та організованого відпочинку населення з відповідною інфраструктурою обслуговування. Необхідно також створити систему національних та природних парків і заповідників, пам'яток природи, історії та культури з метою їх охорони і формування сприятливого естетичного середовища. Розміщення галузей промисловості, сільського господарства та сфери обслуговування в рекреаційних районах треба пов'язувати ефективним функціонуванням останніх.
Подобные документы
Методи відновлення парків-пам’ятників. Класифікація об’єктів садово-паркового мистецтва. Принципи дослідження парків та їх елементів. Ландшафтна оцінка території. Організація обліку і охорони парків. Консервація об’єктів садово-паркового будівництва.
курс лекций [132,0 K], добавлен 22.02.2013Загальна характеристика сучасного стану лісового фонду України Особливості правового регулювання охорони та використання лісових ресурсів в Україні. Рекомендації щодо поліпшення використання лісових ресурсів та аналіз наслідків впровадження їх у життя.
реферат [24,1 K], добавлен 04.10.2010Характеристика лісових ресурсів України, структура їх розподілу. Сучасний стан лісової промисловості. Проблеми забезпечення народного господарства України сировиною, раціонального використання лісових ресурсів. Перспективи розвитку ресурсного потенціалу.
реферат [1,0 M], добавлен 04.05.2011Сутність, значення і місце лісової промисловості в господарстві держави. Передумови, проблеми та перспективи її розвитку. Територіально-галузева структура лісопромислового комплексу України. Особливості галузі деревообробки та целюлозно-паперової.
контрольная работа [30,4 K], добавлен 28.09.2016Застосування сценарних методів у транспортному менеджменті. Дослідження тенденцій економічного розвитку морегосподарського комплексу України. Особливості сценарного аналізу. Сучасні напрями реалізації сценаріїв розвитку морегосподарського комплексу.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 19.05.2017Роль агропромислового комплексу в народному господарстві, структура та форми територіальної організації АПК в економіці України, взаємозв'язок з іншими галузями господарства. Проблеми розвитку АПК, їх соціально-економічна сутність та шляхи вирішення.
курсовая работа [63,2 K], добавлен 09.10.2010Проблеми інфраструктурного забезпечення агропромислового комплексу України. Ринок в АПК. Розвиток ринку матеріально-технічних ресурсів. Особливості ринку праці в аграрній сфері. Агропромислові вільні економічні зони. Стратегія їх розвитку в Україні.
курсовая работа [32,6 K], добавлен 29.07.2008Структура центрального апарату Державного агентства земельних ресурсів України. Розміщення державного замовлення на проведення загальнодержавних геодезичних і картографічних робіт. Контроль за використанням та охороною земель. Право власності на землю.
реферат [20,7 K], добавлен 10.11.2014Сутність, структура та територіальне розташування лісової та лісопереробної промисловості України. Оцінка показників функціонування вітчизняної лісової та деревообробної галузі. Упровадження зарубіжного досвіду у розвиток лісового господарства України.
курсовая работа [72,1 K], добавлен 18.02.2011Загальна характеристика важливих проблем аграрного сектору економіки України: ризики збільшення виробничих витрат, незавершеність земельної реформи. Аграрний сектор як один з найбільш пріоритетних та стратегічних напрямів розвитку економіки України.
реферат [46,2 K], добавлен 13.09.2014
