Дослідження системи крові

Размещено на http://www.allbest.ru

Дослідження системи крові

а) Значення

Кров досліджують, насамперед з метою встановлення діагнозу, особливо при прихованому перебігу захворювань. Ще до появи клінічних симптомів, завдяки результатам досліджень крові, можна діагностувати бруцельоз, лептоспіроз, лейкоз, пулороз птиці, піроплазмоз та багато інших захворювань. Звичайно, при діагностиці цих захворювань переважають клінічні дослідження.

Біохімічні дослідження (наряду з іншими) мають переважне значення у профілактиці незаразних хвороб, мається на увазі планова диспансеризація, одним з етапів якої є дослідження крові.

В практиці лабораторій ветеринарної медицини впроваджено методи визначення вмісту загального білку в сироватці крові (Лаб. 307) загального кальцію, неорганічного фосфору,каротину вітаміну А, глюкози, кетонових тіл. кров тварина гемоглобін мікроелемент

Своєчасне проведення цих біохімічних досліджень дає змогу виявити субклінічні форми хвороб обміну речовин (кетозу, остеодистрофії, А-гіповітамінозу, та ін.), а також призначити групове застосування засобів заміщуючої та коригуючої терапії з метою ліквідації виявленої патології.

За даними дослідження крові уточнюють діагноз, визначають тяжість перебігу хвороби, виявляють ускладнення (ЦРП…), контролюють ефективність лікування, прогнозують закінчення хвороби, провдять оздоровлення господарств від різних інфекційних хвороб.

Кров є також важливим елементом у системі імунного захисту. По її складу можна проводячи певні біологічні серологічні дослідження визначити напруженість специфічного імунітету (за рівнем антитіл) та стан факторів загальної неспецифічної резистентності (фагоцитарна активність мікро- та макрофагів, бактерицидна лізоцима, комплементарна активність сироватки крові).

Дослідження системі крові включає:

· визначення фізичних властивостей (кількість крові, швидкість осідання);

· дослідження морфологічного складу (кількість еритроцитів, лейкоцитів, виведення лейкограми);

· серологічне і бактеріологічне дослідження;

· дослідження кісткомозкового пунктату (цитохімічне).

Біохімічний аналіз крові (з курсу, що ми з вами вивчили, вміти визначати) включає: визначення кількості гемоглобіну, загального білку та його фракцій, Ca, P, Na, K, Mg, Cl, каротину, білірубіну, глюкози, мікроелементів (міді, цинку, заліза, йоду, кобальту, марганцю, селену), вітамінів (A, B, C, D, E), кетонових тіл, гормонів, ферментів.

Звичайно увесь цей перелік досліджень ми не зможемо опрацювати на лабораторних заняттях (мало годин, відсутність деяких реактивів, апаратури) але знати ви зобов'язані.

б) Методи одержання крові

Невелику кількість крові, необхідну для дослідження на гемоглобін, морфологічний склад, виготовлення мазків на піроплазмідози, одержують у сільськогосподарських тварин із кровеносних судин зовнішньої та внутрішньої поверхні вуха (у людей з пальця), у птахів із гребеня або борідок, у гусей і качок - з м'якоті ступні кінцівок, у хутрових звірів - з м'якиша пальця.

Якщо кров беруть для морфологічного дослідження, то перші 2-3 краплі видаляють ватним тампоном, а для діагностики піроплазмідозів - мазки готують з першої краплі, що з'явилася.

Велику кількість крові (у коней, ВРХ, овець, кіз, верблюдів) одержують з яремної вени, зовнішньої грудної.

У свиней - із судин хвоста.

У м'ясоїдних - з вен кінцівок.

У птахів - з підкрилової вени.

У кролів - з вен вуха.

У лабораторних тварин - з серця, яремної вени, вен вуха, хвостової артерії.

Для одержання сироватки кров беруть у чисту, суху пробірку або інший посуд і ставлять у темне місце. Якщо ретракція не настала,то тонкою скляною паличкою відокремлюють згусток від стінок пробірки.

Для одержання плазми необхідно запобігти зсіданню крові. З цією метою до неї додають антикоагулянти:

· Натрій цитрат 30 мг;

· 5% розчин натрію цитрату 1 мл;

· Натрію або калію оксалат по 15 мг;

· 20% водний розчин Na або K оксалату по 0,3 - 0,5 мл;

· 10% розчин трилону Б - 4 краплі;

· 0,5% розчин гепарину 0,2 мл та інші.

Потім кров центрифугують 10 - 15 хв при 3000 об/хв, або 20 - 30 хв при 1500 об/хв. Для визначення гемоглобіну, підрахунку еритроцитів, стабілізовану кров можна зберігати в холодильнику при +4С протягом трьох діб, для підрахунку лейкоцитів і підготування мазків не більше 24 годин!!!

Дослідження крові (біохімічне)

(P.S. На інших методах ми зупинятися не будемо так як ви їх вивчали на інших дисциплінах - клінічній діагностиці та ін.)

У районних, обласних державних лабораторіях ветеринарної медицини щороку проводять велику роботу по біохімічному дослідженню крові з метою діагностики порушень обміну речовин (ми поїдемо в обласну ветеринарну лабораторію)

Подальше вдосконалення даної роботи, перехід на автоматичні аналізатори дадуть змогу більш чітко і швидко проводити біохімічні дослідження та давати рекомендації щодо діагностики та профілактики патології. Завдання медичних біохімічних лабораторій значно розширені. (Розк про ЦРБ, ШОЕ).

Хімічний склад та біохімічне дослідження крові

До речі слід згадати, що кров складається з плазми і форменних елементів.

Для біологічних досліджень використовують свіжу кров (формені елементи, плазма сироватка). Кров, з якої видалені формені елементи називається плазмою; плазма без фібрина називається сироваткою. В плазмі містяться різні хімічні речовини, які містяться в міжклітинній рідині тканин.

Плазма (сироватка) крові містить сотні різних білків (6-8 г%, 60-80 г/л). Вонирізняться між собою структурою, фізико-хімічними властивостями, функціями. Загальну кількість їх визначають за допомогою рефрактометра або біуретовим методом, а окремі компоненти - електрофорезом.

Залежно від методу розподілу білків можна одержати від 5 до 100 фракцій. Електрофорезом на папері в сироватці крові виявляють 4-5 головних фракцій: альбуміни, альфа-, бета- і гамаглобуліни. А електрофорезом в агаровому, крохмальному і поліакріламідному гелях значно більше (до 30). (Лабораторні заняття з вами проведе, в 307ауд. Я зупиняюсь на значенні білків: інтерпретації аналізів.)

Кількість загального білку і співвідношення між окремими фракціями в сироватці крові тварин різних видів коливається, наприклад:

Вид тварини	Загальний білок, г/л	Білкові фракції,%
		Альбуміни	Глобуліни
			Альфа-	Бета-	Гамма-
ВРХ	72-86	38-50	12-20	10-16	25-35
Вівці	65-75	40-50	13-20	7-12	20-35
Свині	70-85	35-45	14-20	16-20	17-25
Коні	70-80	35-45	14-18	20-26	18-24
Собаки	60-75	45-57	10-16	20-25	10-14
Кури	43-60	31-35	17-19	11-13	30-35

У молодняку вміст загального білку нижчий ніж у дорослих: у телят віком 1-10 днів 56-70г/л, новонароджених поросят 45-60г/л, ягнят 46-54г/л.

Коротка інтерпретація:

Зменшення вмісту загального білку в сироватці крові - гіпопротеїнемія розвивається при недостатньому надходженні білків в організм, незбалансованості раціону за окремими незамінними амінокислотами, недостатньому перетравленні білка, всмоктуванні амінокислот в кишечнику, що зумовлене зниженням секреторної функції шлунку, кишечника, підшлункової залози (гастрити, ентерити, пневмонії), порушенні синтезу білка в печінці:

· При її хворобах (цироз, гепатит);

· При витраті білка при захворюваннях нирок (нефроз, нефрит);

· При кровотечах, обширних ексудатах, трансудатах;

· При злоякісних пухлинах.

Зменшення кількості білка частіше всього відбувається за рахунок альбумінів - фракції яка легко проходить через судинні мембрани та стінки клубочків нирок.

Гіперпротеїнемія - зустрічається рідше. Вона спостерігається при зневодненні організму, при збільшенні кількості гаммаглобулінів, при надмірній кількості в раціоні білків, гепатиті, хронічних інфекціях, токсикозах тощо.

Крім вмісту загального білку, для діагностики патологічних процесів важливе значення має визначення білкових фракцій. Порушення нормального співвідношення між ними називається диспротеїемією.

Зменшення кількості альбумінів - гіпоальбумінемія. (Альбуміни, ви знаете з біохімії, виконують функції щодо підтримання колоїдно-осмотичного тиску крові, регуляції водного обміну між кров'ю і міжтканинним простором, зв'язування та транспортування вуглеводів, ліпідів, гормонів, вітамінів, пігментів, мінеральних речовин.) Синтезуються альбуміни в печінці. Гіпоальбумінемія розвивається внаслідок білкового голодування і є типовою ознакою хвороб печінки (гепатит, цироз, пухлини, абсцеси) спостерігається вона і при різних незаразних, інфекційних та паразитарних хворобах (коли настає вторинне ураження печінки). Буває часто гіпоальбумінемія при хронічних захворюваннях нирок (нефроз, нефрит) які супроводжуються втратою білка з сечею (протеїнурія) та розвитком набряків.

Збільшення кількості альбумінів буває рідко - в основному при дегітратації. Слід відмітити що: при змінах кількості альбумінів порушується і їх співвідношення з глобулінами тобто змінюється альбуміно-глобуліновий коефіцієнт. Який у здорових тварин коливається у межах від 0,7 до 1.

Про зміни кількості глобулінів: , ,

Кількість альфа-глобулінів збільшується при гострих запальних процесах (ревматизм, пневмонія, артрит, нефрит) і при загостренні хронічних хвороб (туберкульоз, гепатит). Зменшуються альфа-глобуліни рідко, в основному при дистрофічних процесах печінки де гамма-глобуліни частково синтезуються.

Бета-глобуліни: збільшуються при хронічно-перебігаючих інфекціях, хворобах нирок, цирозі печінки, а зменшуються - при хворобах печінки, де він синтезується.

Гамма-глобуліни - містять основну масу антитіл (імуноглобуліни) які забезпечують гуморальний захист організму. Низький рівень буває у новонароджених, оскільки вони не проходять через плаценту, а надходять лише з молозивом. Синтез їх починається в організмі з 5-7 дня зниження їх свідчить про захворювання, що супроводжується ураженнями імунної системи (мієлома, лімфолейкоз, хвороба Гамборо) при нефрозах, ентеритах, кровотечах, дача імунодепресантів (ліків), недостатнє протікання в раціоні тощо. Гіпергаммаглобулінемія спостерігається при хонічних гепатитах, цирозі печінки, деяких паразитарних хворобах.

Визначення та значення гемоглобіну крові

Гемоглобін - це дихальний фермент крові, який міститься в еритроцитах і забезпечує транспорт кисню з легень до тканин та вуглекислоти з тканин до легень, входить до складу гемоглобінової буферної системи крові яка бере участь у регуляції кислотно-основного балансу.

Синтезується гемоглобін у червоному кістковому мозку, а руйнується через 110-130 днів життя еритроцитів.

Існують фізіологічні і патологічні види гемоглобіну. До фізіологічних відносять HbA, HbA2, HbF, тобто Hb дорослих та плода. Патологічні різновиди Hb (B, C, D, E та інші) виникають в результаті уродженого дефекту синтезу гемоглобіну, вони передаються потомству і є основою розвитку гемоглобінопатій (гемоглобінозів), які можуть бути причиною анемій гемолітичного типу.

Hb може вступати в сполуки не лише з киснем (оксигемоглобін) та вуглекислотою (карбгемоглобін), але й з іншими газами та речовинами. При з'єднанні з окисом вуглецю(CO) утворюється карбоксигемоглобін, при з'єднанні Hb з нітритами (нітритоксикоз) утворюється метгемоглобін, у якому залізо тривалентне й тому кисень не приєднується, що призводить до розвитку гіпоксії. Hb може з'єднуватися і із сульфаніламідами (сульфгемоглобін) який також не може переносити кисень.

Існує декілька методів визначення гемоглобіну:

- колориметричний (гематиновий, метод Салі) (- ми будемо визначати гемоглобін на лабораторних заняттях);

- ціанметгемоглобіновий;

- фотометричний;

- газометричний;

- за вмістом заліза та ін.

Вміст гемоглобіну в крові різних тварин

Вид тварин	Hb, г/л	Вид тварин	Hb, г/л
ВРХ	95-125	Качки	100-125
Вівці	90-135	Гуси	90-135
Кози	100-150	Індики	70-110
Коні	90-140	Кролі	105-125
Свині	90-110	Норки	150-175
Собаки	110-170	Песці	120-170
Кури	80-120	Лисиці сріблясто-чорні	120-160

Коротка інтерпретація змін:

Збільшення вмісту Hb (плейохромія) гіперхромемія спостерігається при згущенні крові (діарея, утворення ексудатів, трансудатів) серцево-легеневій недостатності і збігається, як правило, зі збільшенням еритроцитів.

Зменшення кількості Hb (олігохромемія) спостерігається при анеміях різного походження причиною яких є дефіцит міді, кобальту, заліза, вітамінів , , кровотечі, гемоліз еритроцитів при піроплазмідозах, лептоспірозі, порушенні функції кісткового мозку та ін.

Але визначення в крові кількості гемоглобіну та еритроцитів не завжди дає змогу виявити характер анемії і її причини. Для цього додотково потрібно визначити співвідношення між кількістю еритроцитів і гемоглобіном, тобто вирахувати так звані індекси червоної крові - кольоровий показник і середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті.

Кольоровий показник КП - насиченість еритроцитів (Ер) гемоглобіном (Hb) у хворої тварини порівняно з анологічним середнім показнаком у здорових тварин даного виду.

;

Де і - кількість гемоглобіну і еритроцитів в досліджуваної тварини;

і - середній вміст усіх показників у здорових тварин;

КП здорових тварин: ВРХ і свиней 0,85-1,15; коней і собак 0,8-1,2; овець 0,5-0,7; курей 2-3,0.

Середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) визначають діленням вмісту Hb, г/л на кількість еритроцитів в тому ж об'ємі і виражають в пікограмах (ПГ; 1г=пг). Наприклад: вміст Hb 120г/л, еритроцитів 6*. ВГЕ=120*/6*=20пг. Норма ПГ у ВРХ 15-20, у овець 10-13, свиней 16-19, коней 17-20, собак 19-23, кролів 21-23, курей 36-40.

Збільшення КП і ВГЕ називається гіперхромією. Зустрічається вона при хронічних гемолітичних, міелотоксичних анеміях, нестачі кобальту, вітаміну .

Зниження КП і ВГЕ (гіпохромія) спостерігається при нестачі в раціоні міді, заліза, протеїну (аліментарно-дефіцитна анемія), і рідин при зменшенні об'єму еритроцитів.

Резервна лужність і кислотна місткість крові

Більшість біологічних процесів в організмі перебігає у нейтральному або слаболужному середовищі (за вийнятком травлення у шлунку).

У плазмі крові велчина pH постійно утримується у межах 7,30-7,45. На стан кислотно-основного балансу впливають, як кислоти, що утворюються із білків і ліпідів в результаті проміжного обміну речовин у клітинах і тканинах, бродильних процесів в органах травлення, так і луги, які надходять в організм з рослинними кормами утворюються в процесі обміну речовин (аміак, аміни та ін.). Але кислоти і луги також утворюються при розвитку різних патологічних процесів.

Не зважаючи на вище сказане, водневий показник крові - величина досить стабільна. Стабільність pH забезпечується буферними системами крові, а також діяльністю нирок (які виводять з організму лужні і кислі продукти обміну речовин), легень, що виділяють залишки вуглекислоти, та органів травлення, шкіри.

А тому зміни концентрації водневих іонів (pH) спостерігаються лише в окремих, дуже тяжких випадках і тому оцінку стану кислотно-лужної рівноваги проводять за результатами дослідження буферних систем крові (гідрокарбокситної, фосфатної, білкової та гемоглобінової).

Такі показники, на жаль, можна визначити тільки в крові, взятій без доступу кисню і на приладі «Аструп», «Азіс».

У парктиці ветеринарної медицини стан кислотно-основного балансу крові визначають за результатами досліджень резервної лужності плазми крові одержаній без доступу повітря. Під резервною лужністю розуміють запас бікарбонатів крові, визначений за кількістю вуглекислоти в 100мл плазми і виражають в об'мних мл %. У здорових тварин резервна лужність становить 45-66 об.% (за Кондрахіним І. П.).

Крім резервної лужності в лабораторіях ветеринарної медицини визначають кислотну місткість сироватки або плазми крові. Норми: ВРХ 230-380 мг/100мл, коней 270-400, овець 230-320, свиней 260-400, собак 220-340 мг/100мл.

При порушенні кислотно-основного балансу може розвиватися ацидоз (надлишок кислоти і нестача лугів) алкалоз (надлишок лугів). Якщо ацидоз і алкалоз перебігають без порушення pH крові, то їх називають компенсованими, а якщо pH змінюється - декомпенсованими. За походженнями ацидоз і алкалоз можуть бути метаболічними (обмінними) і респіраторними (газовими).

Метаболічний (обмінний надлишок кислот) ацидоз зустрічається найчастіше. Він розвиається внаслідок: порушення проміжного обміну речовин у тканинах і нагромадження в них органічних кислот(молочної, ацетил-оцтової), при недостатньому виділенні їх ураженими органами (печінкою, легенями, нирками, кишечником), а також при згодовуванні тваринам кормів, що містять надлишок органічних кислот, особливо масляної, та концентратному типі годівлі. При згодовуванні великої кількості ВРХ цукрових буряків, картоплі, кукурудзи утворюється багато молочної кислоти в шлунку. Як наслідок діареї різної етіології, рахіту, пневмонії, нефриту, нефрозу, діабету, серцевосудинної та дихальної недостатності.

Компенсований ацидоз розвивається тоді, коли тварини довго не користуються активним моціоном, внаслідок чого в огранізмі тварин утворюються недоокислені продукти обміну речовин, кетонові тіла які зв'язують карбонатні і лужні елементи крові.

Метаболічний алкалоз (надлишок лугів) буває при порушенні травлення в пердшлунках. Якщо тваринам згодовують надмірну кількість азотистих кормів: зеленої маси або сінажу конюшини, люцерни, сечовини, солей амонію, дачі кормів урвжених пліснявими грибами; у моногастричних тварин при блюванні коли з масами втрачається HCl.

Респірраторний ацидоз розвивається при недостатній вентиляції легень, при цьому з легень неповністю виділяється і відповідно вміст вуглекислого газу в крові підвищується (пневмонія, емфізема, плеврит, метеоризм кишечника, підвищення вуглекислоти в повітрі). При цьому виді ацидозу відбувається і недостатнє надходження кисню (гіпоксія), яка зумовлює метаболічний ацидоз.

Респіраторний алкалоз характеризується дисбалансом між утвореням у тканинах і підвищеним виділенням його пригіпервентиляції легнь. Причина: безпосередній вплив на дихальний центр, а також при енцефаліті, менінгіті, інтоксикації аміаком, пухлини мозку, перегрівання організму та ін.

Каротин та вітамін А (ретинол) в сироватці крові

Каротин є попередником вітаміну А. Він міститься в рослинних кормах, молозиві, молоці, жовтках яєць, печінці, риб'ячому жирі. Є декілька ізомерів каротину, серед яких найбільшу біологічну активність має бета-каротин.

У стінці тонкого кишечника і частково у печінці він перетворюється у ретинол (вітамін А) Депо вітаміну А - печінка (90%)

Функції вітаміну А різнобічні: в органах зору він здійснює велику таємницю природи - перетворює фізичну енергію світла в зоровий нервовий сигнал. Бюере участь в формуванні і підтриманні структури епітелію слизових оболонок та шкіри (при його нестачі - кератинізація, кон'юктивіт), уражуються слинні залози, дихальні шляхи (бронхіт, бронхопневмонія), органві травлення (гастрит, ентерит), статевих органів (вагініт, ендометрит).

Вітамін А бере участь в обміні речовин (білків, ліпідів, вуглеводів, мікроелементів), імуногенезі, підвищує резистентність організму, фагоцитарну активність нейтрофілів, стимулює репродуктивну функцію самців та самок, сприяє нормальному розвитку плода та ін.

Рівень каротину в сироватці крові залежить від виду і віку тварин. У свиней, дрібної рогатої худоби, кролів,собак є лише залишки каротину тому визначити його майже неможливо. Мало його і в новонароджених телят 1-5 мкг/100мл і телят місячного віку 20мкг/100мл. У телят 2-6 місячного віку 250-600мкг/100мл, у корів 450-2000мкг/100мл, у пасовищний період у корів приблизно 900мкг/100мл.

Низький вміст каротину у сироватці крові корів - гіпокаротинемія (менше 450мг/100мл) є показником недостатнього надходження провітаміну у складі кормів раціону, руйнування його антивітамінами в шлунку і кишечнику, порушення засвоєння у тонких кишках при їх запаленні, або патології печінки. Критична кількість 300 мкг/100мл.

В ветеринарній практиці частіше визначають вітамін А: норма у телят 6-12 міс 30-80 мкг/100мл, у корів у стійловий період 25-80, літній 40-150, у овець 15-25, коней 10-17, свиней 30-70.

Зниження рівня вітаміну А А-гіповітаміноз спостерігається:

· при недостатньому надходженні каротину;

· порушенні перетворення каротину в вітамін А (ентерит, нестача білків, кобальту, йоду в раціоні та наявності в кормах антивітамінів - нітритів, хлоридів);

· хворобах печінки - жовчні компоненти беруть участь в емульгауії вітаміну А і транспорті до кишок.

Загальний кальцій сироватки крові

У тілі дорослих тварин міститься 1,2-1,5% кальцію. 90% його знаходиться у кістковій тканині, решта в позаклітинній рідині, в тому числі плазмі крові.

Значення кальцію:

· формування скелету;

· бере участь у процесах зсідання крові;

· забезпечує нормальну збудливість і скоротливість різних м'язів;

· посилює систолічне скорочення серця;

· підвищує тонус серцевого м'яза;

· підвищує захисні функції організму;

· знижує проникність кровоносних судин.

Джерело кальцію - надходить з рослинними кормами і мінеральними добавками. Із організму кальцій виводиться через кишечник, з молоком, незначна кількість з сечею.

У сироватці крові кальцій міститься в основному в двох формах: колоїдній, зв'язаній з білками 40% - неактивна форма, і дифундованій 55% - іонізований кальцій, 5% зв'язаний з органічними іонами.

Для оцінки кальцієвого обміну частіше визначають вміст загального кальцію.



Вміст загального кальцію в сироватці крові здорових тварин:

Вид тварин	Загальний кальцій
	мг/100мл	ммоль/л
ВРХ	9,5-12,5	2,38-3,13
Телята	10-12,5	2,5-3,13
Вівці	9,5-13,5	2,38-3,38
Коні	10-14	2,5-3,5
Свині	10-14	2,5-3,5
Норки	8-14,5	2-3,61
Птиці	Непродуктивний період	9-12	2,25-3
	Продуктивний період	до 40-46	до 11,5

Зниження вмісту кальцію - гіпокальцемія. Спостерігається при:

· тривалій нестачі кальцію в раціоні;

· порушення засвоєння внвслідок дефіиту вітаміну А;

· рахіті, остеодистрофії, післяродовій гіпокальцемії (родовому парезі);

· хронічні хвороби нирок також сприяють гіпокальцемії.

Неорганічний фосфор сироватки крові

В організмі дорослих тварин міститься 0,6-0,75% фосфору (у корови 600кг вагою фосфору 3,6-4кг). Приблизно 83% всього фосфору міститься в кістковій тканині, 8-9% в м'язовій тканині, 0,7% в нервовій тканині, 0,2% крові.

Значення: важко назвати в організмі функцію в здійсненні якої сполуки фосфорної кислоти не брали б пряму або посередню участь. Завдяки фосфору відбувається кишкова абсорбція, окислення вуглеводів,транспорт ліпідів, робота АТФ - хімічна енергія перетворюється у механічну. З сполуками фосфору пов'язані всі синтетичні процеси спрямовані на ріст і утворення продукції.

Фосфор входить до складу нуклеїнових кислот, які є носіями генетичеої інформації, регулюють біосинтез білка і так далі.

Джерело надходження: в організм тварин фосфор надходить у вигляді одно-, дво- і тризаміщених неорганічних фосфатів, а також органічних сполук - фосфоліпідів, фосфопротеїдів, фітатів. Розчинні фітати легко всмоктуються в тонкому кишечнику, а важкорозчинні частково адсорбуються після утворення комплексів з жовчними кислотами. Виводиться через нирки, молоко, травний канал.

У крові фосфор міститься у вигляді органічних і неорганічних сполук (3-4:1). Органічний фосфор зв'язаний з білками та ліпідами.

В клінічній практиці діагностичне значення має визначення неорганічного фосфору. Слід знати, що при зберіганні сироватки крові органічний фосфор розкладається і штучно збільшує показник неорганічних тому слід досліджувати свіжу сироватку або одержувати безбілковий фільтрат (додають три хлороцтову кислоту і фільтрують).

Зниження змісту неорганічного фосфору - гіпофосфатемія. Спостерігається при:

· нестачі його в раціоні;

· недостатньому засвоєнні (ентерит);

· дефіциті вітаміну D, аліментарній остеодистрофії, рахіті та інших хворобах.

Збільшення рівня фосфору - гіперфосфатемія. Спостерігається при:

· прийманні великої кількості вітаміну ;

· захворюваннях нирок;

· зменшення секреції паратгормону.

У регуляції гомеостазу Ca і P важлива роль належить вітамінам групи D (), дія їх пряма і посередня.



Вміст неорганічного фосфору в сироватці крові здорових тварин

Вид тварин	Неорганічний фосфор
	мг/100мл	ммоль/л
ВРХ	4,5-6,5	1,45-2,1
Телята	5,5-7,5	1,78-2,42
Вівці	4,5-7,5	1,45-2,48
Свині дорослі	4-6	1,29-1,94
Поросята відлучені	5,5-8	1,78-2,58
Кролі	2,5-3,5	0,81-1,13
Норки	2,5-6,5	0,81-2,1

Магній сироватки крові

Магній активізує холін естеразу і прискорює гідроліз ацетилхасіну тому при його нестачі підвищується нервова збудливість, з'являються судоми.

Магній (65% від загальної кількості) міститься у кістковій тканині. У крові магній буває у двох формах: іонізованій (75%), зв'язаний з білками (25%).

Гемостаз магнію в організмі тварин підтримується при надходженні його з кормом. Вміст магнію в сироватці крові у ВРХ і коней 2-3 мг/100мл (0,82-1,23 ммоль/л), овець 2-3,5 (0,82-1,44), свиней 2,5-3,5 (1,03-1,44).

Гіпомагнемія спостерігається:

· при недостатньому надходженні магнію з кормом (якщо грунти бідні на йод);

· при використанні великих кількостей азотних добрив, особливо калійних. Ці солі зменшують засвоєння рослинами магнію;

· при порушенні всмоктування магнію;

· при згодовуванні зеленої маси, багатої на протеїн, при цьому у рубці жуйних утворюється багато аміаку з яким магній утворює малорозчинні сполуки.

Гіпермагнемія буває рідко (в основному ін'єкціонна), а також при післяродовій гіпокальцемії.

Мікроелементи крові

Залізо - складова частина гемоглобіну та багатьох ферментів.

Мідь - стимулює перетворює тривалого заліза корму в двовалентне і вклеювання його в гемоглобін.

Кобальт - входить до складу вітаміну , регулює гомеопоез, активність ферментів, стимулює азотний і вуглеводневий обмін, функцію підшлункової залози.

Цинк - складова ферментів, активізує функцію статевих гормонів, гіпофіза та підшлункової залози.

Мікроелементи містяться в організмі тварини в невеликій кількості ( і менше від маси тіла, в %), частина їх віднесена до життєво необхідних (біотичних), при їх нестачі в раціоні виникають характерні симптоми хвороб (мікроелементози) і відповідні біохімічні зміни в тканинах. Життєво необхідні мікроелементи: цинк, марганець, залізо, мідь, кобальт, йод, селен, молібден. Визначити кількість їх в організмі значно важко. Нині найчастіше їх визначають методом атомної абсорбційної спектрофотометрії, або різними хімічними наборами реактивів фірми «Лахома»

Вміст заліза, міді, кобальту та цинку в сироватці та крові тварин, мкг/100мл

Вид тварин	У сироватці	Кобальт у крові	Цинк у сироватці
	Залізо	Мідь
ВРХ	90-150	80-120	3-5	100-150
Вівці	100-150	60-100	2,5-5	100-120
Свині	110-180	200-400	2,5-5	100-160
Коні	110-200	100-190	2-5	60-70

Оптимальний вміст життєво необхідних мікроелементів в організмі сільськогосподарських тварин забезпечує нормальний рівень і характер обмінних процесів, добрий стан здоров'я, високу їх природну резистентність і продуктивність.

Размещено на Allbest.ru