Захист сільськогосподарських культур в Україні від шкідника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Небезпека та захист від підгризаючих совок

2. Небезпека і захист від листогризучих совок

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В останньому десятилітті агрокліматичні умови та еколого-економічні чинники (виведення з обробітку земель, порушення технологічних процесів вирощування сільськогосподарських культур, скорочення обсягів хімічного та біологічного захисту тощо) сприяли масовому розвитку, значному поширенню та шкодочинності різноманітних комах, передусім, лускокрилих або метеликів: совок, вогнівок, листовійок тощо.

Серед сільськогосподарських фітофагів одне з перших місць за шкідливістю займає ціла група багатоїдних лускокрилих шкідників, яка має назву «совки». У світовій фауні їх нараховується 35 тисяч видів більше ніж із 4200 родів. На сьогодні в Україні зареєстровано 648 видів, з них до 150 видів - небезпечні багатоїдні комахи, здатні пошкоджувати різноманітні культури, дикі рослини та лісові насадження. Совки поширені повсюди, однак їх видовий склад і чисельність суттєво відрізняються в конкретних природно-кліматичних зонах. За особливостями пошкодження рослин совки поділяються на дві групи: підгризаючі і листогризучі. Серед великої родини совок, або нічниць, виділяються найпоширеніші -- озима та оклична, які за характером живлення і пошкодження належать до групи підгризаючих совок. В окремі роки ці комахи, передусім, озима совка, здатні масово розмножуватися, заселяти великі площі та завдавати значних пошкоджень культурним рослинам. В Україні совка, а оклична масово розмножується лише в окремі роки.

сільськогосподарський захист підгризаючий совок

1. Небезпека та захист від підгризаючих совок

Упродовж останніх семи років на посівах сільськогосподарських культур в Україні спостерігається зростання кількості й шкодочинності підгризаючих совок. Серед цих шкідників найбільше поширення набула озима совка (Agrotis segetum Schiff.)(додаток 1), менше і в певні роки -- оклична совка (A. Exclamationis L.). Особливості біології та спосіб життя обох цих видів багато в чому подібні. І зустріти їх можна в господарствах різних форм власності, навіть на присадибних ділянках.

Гусениці підгризаючих совок пошкоджують озимі зернові, буряки, ріпак, кукурудзу, соняшник, рицину, картоплю, тютюн, коноплі, овочеві, баштанні та інші культури. Вони підгризають рослини біля кореневої шийки. На буряках перегризають черешки листків біля основи, виїдають коронку й верхню частину коренеплодів. Високі рослини, такі як рицина, кукурудза тощо, внаслідок пошкоджень совками вилягають, посіви зріджуються, знижується врожай, погіршується його якість. Озима совка здатна розвиватися майже на 150 видах рослин із 36 родин. Протягом 80-х і до середини 90-х років середня по Україні чисельність гусениць підгризаючих совок на полях не перевищувала 0,5-0,7 екз./м2; максимальна щільність їх у вогнищах коливалася від 2-10 до 20-30 екз./м2. А починаючи з 1996 року середня щільність гусениць на посівах підвищилася до 0,8-2 екз./м2. У вогнищах вона сягала 40-63, а подекуди 80 і навіть 160 екз./м2. При цьому спостерігалася значна (40-100%) заселеність першим поколінням совок кукурудзи, цукрових буряків, проса, соняшнику, овочевих культур (особливо пізніх посівів), а також люцерни. Гусениці другого покоління пошкоджували як озимі культури (зернові, ріпак), так і буряки, моркву, картоплю. Пошкодженість рослин озимої пшениці у вогнищах інколи сягала 68-100%. Найбільші вогнища підгризаючих совок було зафіксовано в Донецькій, Харківській, Сумській, Полтавській, Черкаській, Чернігівській, Київській, Вінницькій, а в певні роки і в Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях. Є. М. Білецьким встановлено циклічність масових розмножень багатьох шкідників сільського господарства та її тісний зв'язок з величиною сонячної активності. До того ж, 1998-2000 роки були періодом підвищеної сонячної активності, що могло сприяти посиленому розвиткові озимої совки. На розвиток останньої значною мірою впливають як погодні фактори, так і умови господарювання.

У зв'язку із загальною економічною скрутою нинішній стан сільського господарства в нашій країні залишається важким. Дефіцит коштів призводить до того, що технологія рослинництва часто виконується далеко не в повному обсязі і, як результат, значно порушується агротехніка вирощування культур, зростає забур'яненість полів, до абсурдного мінімуму зводиться застосування трихограми, вкрай недостатньо здійснюються хімічні заходи захисту посівів. Погіршенню фітосанітарної ситуації, стрімкому поширенню шкідників, зокрема совок, сприяє також стихійне вилучення землі із сівозміни й разом з тим відновлення екологічної ніші різних багатоїдних фітофагів. Озима совка (додаток 1) в умовах України розвивається, як відомо, у двох поколіннях. Зимують дорослі гусениці в грунті на глибині орного шару 18-20 см. Навесні вони піднімаються у верхній шар (6-10 см), де й заляльковуються. Літ метеликів першого покоління припадає на середину травня -- червень. Метелики активні в присмерк та вночі. Удень вони ховаються в куртини бур'янів, а також під грудочки грунту.

Для відкладання яєць віддають перевагу паровим полям, посівам просапних і овочевих культур, вибираючи серед них зріджені й забур'янені. Самки відкладають яйця на нижній бік листків осоту, березки польової, лободи та інших бур'янів, а також на грунт і сухі рослинні рештки -- зазвичай по одному, рідше невеликими купками по 10-30 шт. За сприятливих умов один метелик може відкласти до 2000 яєць. Гусениці у своєму розвитку проходять шість віків. У молодшому віці вони живляться листками бур'янів, а починаючи з третьої генерації -- пошкоджують культурні рослини. Живляться гусениці ввечері та вночі, а вдень ховаються в поверхневому шарі грунту або з нижнього боку листків, які прилягають до землі. Живлення гусениць триває 24-26 днів, після чого вони роблять у грунті, на глибині до 6 см, комірку, в якій заляльковуються. Метелики другого покоління літають із середині липня до середини вересня. Самки відкладають яйця переважно на забур'янених парових полях, на стерню, низькорослі й пізні посіви просапних культур. Гусениці цього покоління живляться бур'янами, сходами озимих культур, можуть вигризати бульби картоплі, коренеплоди моркви, буряків, а також знищувати висіяне насіння й проростки.

Особливо потерпають пізні й недружні сходи озимої пшениці, які пошкоджуються до кущіння -- у таких випадках рослини гинуть. За більш пізнього пошкодження вузол кущіння залишається неушкодженим, і рослини можуть вижити. Живлення гусениць триває до початку жовтня, а за теплої осені -- до середини місяця, після чого, досягши п'ятого-шостого віку, шкідники залазять у глибокі шари грунту на зимівлю. З огляду на зазначені трофічні особливості та спосіб життя озимої совки в обмеженні її чисельності й шкодочинності важливу роль відіграють організаційно-господарські й агротехнічні заходи, які є складовими технології отримання високих урожаїв майже всіх культур, вирощуваних у тому чи тому господарстві. Інші ж спеціальні заходи (біологічні, хімічні) мають лише доповнювати основні в інтегрованій системі захисту.

У періоди спалахів чисельності підгризаючих совок треба посилювати спостереження за їхнім розвитком та встановлювати ступінь загрози на кожному полі. Для цього слід мати феромонні пастки або коритця для меляси, що шумує. Останні є універсальними для всіх видів совок і відловлюють більше самок перед відкладанням та в період відкладання яєць. Це дає змогу простежити не лише за силою льоту метеликів, а й за їхньою потенційною плодючістю та дозріванням яєць. За допомогою контрольних коритець можна встановити на кожному полі початок та масове відкладання яєць, розрахувати щільність популяції шкідника, норми, строки і кратність випуску трихограми. Велике значення мають ранні й стислі строки сівби просапних культур, забезпечення оптимальної густоти рослин та умов їхнього росту й розвитку. Такі посіви менше заселяються совками. У період відкладання яєць ефективно тричі випускати яйцеїда-трихограму совкової форми з інтервалом у 4-5 днів -- по 30-40 тис. особин на 1 га посіву. У цей же період, а також під час заляльковування совок ефективним заходом є розпушування міжрядь просапних та овочевих культур із присипанням бур'янів у рядках. У зоні зрошуваного землеробства в період виплодження гусениць та їхнього відходу на заляльковування полив дощуванням забезпечує загибель близько 85% популяції цих шкідників. При підготовці полів під посів озимої пшениці після нестерньових попередників, а також на чистих та зайнятих парах рекомендовані культивації в період відкладання яєць та виплодження гусениць озимої совки. Це сприяє як очищенню полів від бур'янів, так і зниженню щільності популяції шкідника на 80-92%. Ефективним заходом для обмеження чисельності гусениць у цей період є також випуск трихограми; за точного дотримання вимог щодо випуску паразита зараження ним яєць шкідника перевищує 60%. Значно знизити чисельність гусениць підгризаючих совок на озимих посівах можна й за допомогою передпосівної культивації. Важлива роль у підвищенні стійкості рослин до цих шкідників належить і оптимальним строкам сівби. У зниженні чисельності озимої совки певну роль відіграють також природні ентомофаги. Це паразити яєць, гусениць та лялечок із ряду перетинчастокрилих: трихограма, наїзники (іхнеумоніди, браконіди). На гусеницях та лялечках паразитують також певні види мух. Гусениць знищують жужелиці, мурахи, земноводні, плазуни і птахи (грак, шпак, чайка, одуд), ссавці (кріт). Деякі птахи поїдають і метеликів.

Система спостережень за озимою та іншими підгризаючими совками передбачає проведення осінніх, весняних і літніх обстежень. Навесні обліки совок починають з моменту переходу температури грунту на глибині зимовки (18-25 см) через 10°С. Весняні (контрольні) обстеження проводять на тих полях, де восени було найбільше озимої совки. Кількість грунтових проб на глибині 15-20 см беруть залежно від площі (але не менше 8) для виявлення кількості гусениць на 1 м². Матеріали весняних обстежень співставляють з осінніми, що дає змогу уточнити прогноз, маючи стан перезимівлі гусені.

Влітку проводять відловлення метеликів на коритце з патокою або світлопастками чи феромонними пастками. Початок льоту -- відловлення поодиноких особин, інтенсивний літ -- 30 і більше метеликів на коритце за добу. Проводять облік плодючості самиць і зрілості яйцепродукції спеціалісти із захисту рослин. Наявність 400 яєць на самицю свідчить про високу плодючість метеликів.

Грунтовими розкопками влітку встановлюють загальну кількість гусениць і лялечок на 1 м². Розмір однієї проби-- 25х25 см, глибина -- 5 см. У разі виявлення 0,8 і більше гусениць на 1 м2 заселеність посівів вважається сильною.

Осінніми обстеженнями виявляють запас зимуючих гусениць, віковий склад та їхній фізіологічний стан. Перше обстеження -- за тиждень до сівби озимих, друге -- під час появи сходів -- проводять для прогнозування розвитку й поширення совки в наступному році та, в разі потреби, захисту посівів.

Водночас із обліком чисельності озимої совки визначається ступінь пошкодженості нею посівів. У 10 пробах ураховується загальна кількість рослин і пошкоджених. Існує 4-бальна система: 0 -- непошкоджені рослини; 1 -- слабко пошкоджені (на кореневій шийці виїдені невеличкі ямки, перегризені окремі листки); 2 -- сильно пошкоджені рослини (коренева шийка дуже з'їдена, обгризене все листя, але вузол кущення не зачеплений); 3 -- рослини загинули (коренева шийка, вузол кущення перегризені). Потреба в хімічному захисті посівів визначається наявністю 2-3 і більше гусениць совки на 1 м² площі.

Обмеження чисельності й шкідливості совок можна домогтися умілим поєднанням ефективних заходів. Насамперед, старанний обробіток парового поля, за якого знищуються бур'яни, на яких живляться гусениці до появи сходів озимини. Одна з культивацій парового поля має збігатися в часі із закінченням масової яйцекладки й початком відродження гусениць. Вона приводить до їх загибелі від голоду.

Шкідливість гусениць знижує, за можливості, рання сівба цукрових буряків, соняшнику, інших просапних культур. У зоні зрошування під час заляльковування гусені першої та виплодження другої генерації рекомендуються поливання, передусім, дощування, які приводять до загибелі 80-85% гусениць.

Глибока зяблева оранка, ретельний передпосівний й міжрядний обробіток сприяють знищенню гусениць чи лялечок озимої совки. Обкошування квітуючих бур'янів на межах і узбіччі доріг погіршує умови живлення метеликів.

Із механічних методів боротьби з озимою та окличною совками використовують виловлювання метеликів на шумуючу мелясу (патока, розведена двічі-тричі водою). Патоку заливають у корита із загнутими краями, які виставляють на висоті 0,9-1 м за 10-20 м від краю поля на відстані 20-30 м одне від одного під час льоту метеликів. Бродіння меляси досягається додаванням до неї пивних чи звичайних дріжджів. На запах ефірів, що утворюються при цьому, злітаються метелики вказаних вище та зернової, капустяної, конюшинової, інших совок і прилипають до меляси. Коритця слід повсякчас переглядати, видаляти метеликів, поновлювати мелясу.

Із біологічних заходів захисту посівів від підгризаючих совок застосовують випускання яйцеїда -- трихограми. Розпочинають випускати за наявності 0,4-0,6 яєць на 1 м²; вперше -- на початку, вдруге -- під час масового відкладання яєць.

Якщо у посівах цукрових буряків, багаторічних трав, соняшнику, озимої пшениці знаходять до 30 яєць на 1 м², то випускають 30 тис. самиць на га. За 30 і більше яєць на 1 м² норму визначають з розрахунку одна самиця на 10 яєць шкідника.

На парових полях за першого розселення випускають 10 тис. самиць, а надалі -- залежно від чисельності яєць на 1 м2: до 1 яйця -- 1:1, тобто з розрахунку одна самиця на одне яйце шкідника або 10 тис. на га; до 5 -- 1:5, тобто до 17 тис. на га; до 15 яєць -- 1:7, тобто до 20 тис. на га; понад 15 яєць на 1 м2 -- 1:10.

У посівах цукрових буряків і на парах випускання трихограми слід поєднувати з 3-4-ма культиваціями та боронуванням цих площ, що дасть змогу знизити чисельність шкідників до незначної кількості.

Якщо у посівах буряків нараховується 1-2; кукурудзи, соняшнику, картоплі, інших просапних культур -- 3-8; озимої пшениці -- 2-3 гусениці на 1 м², то слід застосовувати хімічні препарати. Серед дозволених -- Базудин, в.е., Діазинон, к.е. -- 1-1,5 л/га, Децис, Штефесин, к.е., 0,2-0,5 л/га, Шерпа, Арріво, к.е., 0,24-0,32 л/га, інші -- за регламентами існуючих технологій. Ефективні суміші піретроїдних і фосфорорганічних препаратів у половинних нормах їх витрат з додаванням 3-4 кг/га сечовини. Обробки проводять ввечері, коли гусінь харчується на рослинах.

Ретельне виконання технологічних заходів вирощування та захисту культур забезпечить одержання високопродуктивних посівів і стабільних урожаїв.

2. Небезпека і захист від листогризучих совок

Щороку посівам сіль господарських культур завдають шкоди листогризучі совки.

Сільськогосподарським культурам в Україні шкодить ціла група багатоїдних лускокрилих шкідників, яка має назву “листогризучі совки”. До початку нашого століття домінуючими були капустяна совка, совка-гамма та С-чорне. Згодом зросла кількість інших видів совок: бавовникова, помідорна (карадрина), городня, горохова.

Останнім часом на полях зафіксовано високу чисельність і шкодочинність цієї групи шкідників.

Так, у 2001-2004 рр. виявляли осередки, в яких пошкодженість рослин цукрових буряків і багаторічних трав совкою-гаммою сягала 53-75% за чисельності гусениць 10-26 екз./м² (Київська, Вінницька, Сумська, Черкаська обл.). Капустяна совка в господарствах АР Крим, Миколаївської, Одеської, Харківської, Хмельницької областей місцями пошкоджувала майже 100% рослин капусти.

У степовій зоні в 2000-2004 рр. значної шкоди завдавали помідорна й бавовникова совки. Так, за середньої пошкодженості томатів карадриною (5-17%) в осередках цей показник сягав 50-100%. Бавовникова совка пошкоджувала рослини кукурудзи, соняшнику, овочевих культур на 3-17, максимально -- на 30-80%.

На інтенсивність розмноження листогризучих совок водночас із погодними чинниками значною мірою впливають умови господарювання. Так, з огляду на загальну економічну скруту, нинішній стан сільського господарства в нашій країні залишається важким. Через дефіцит фінансів технологію рослинництва аграрії часто виконують не в повному обсязі і, як наслідок, значно порушують агротехніку вирощування культур, що, своєю чергою, спричиняє надмірну забур'яненість полів.

На жаль, Україна втратила провідні позиції застосування біологічного методу захисту рослин. Так, у 2001 р. на повну потужність працювали 268 біолабораторій, а біологічні засоби використовували на площі 5 млн га. Нині в країні функціонує лише 73 біолабораторії (до того ж, більшість із них -- комерційні підприємства з некваліфікованими кадрами), а біозахист здійснюють на 1 млн га землі.

Через це застосування трихограми для боротьби з лускокрилими шкідниками сільгоспкультур зведено до абсурдного мінімуму. Вкрай недостатні й обсяги застосування хімічних заходів захисту рослин.

Погіршенню фітосанітарної ситуації посівів, стрімкому поширенню шкідників, зокрема совок, сприяє також стихійне вилучення землі з обороту і водночас відновлення екологічної ніші різних багатоїдних фітофагів.

Особливості розвитку й спосіб життя листогризучих совок багато в чому подібні з підгризаючими. Метелики літають, починаючи з квітня і до кінця вегетаційного періоду. Яйця відкладають зісподу листя бур'янів, а також культурних рослин. Гусениці живляться листками: спершу скелетують їх, а потім обгризають. Заляльковуються на рослинах або в грунті.

Протягом року більшість видів розвивається в двох генераціях. Тоді ж совка-гамма (додаток 1), а інколи й карадрина та бавовникова совка (додаток 1) дають три покоління.

Листогризучі совки мають своїх природних ворогів, до яких належать паразитичні комахи з ряду перетинчастокрилих, зокрема яйцепаразит трихограма, а також мухи-тахіни. Яйця гусениць і лялечок знищують хижі жужелиці, золотоочки, мурахи, птахи (шпаки, граки, чайки, галки, горобці).

Зважаючи на трофічні особливості й спосіб життя листогризучих совок, осередкове заселення ними посівів, для обмеження чисельності й шкодочинності цих фітофагів потрібна система заходів захисту. Складовими цієї системи є агротехнічні, механічні методи, широке застосування біологічних і хімічних засобів.

Оскільки заселеність полів совками багато в чому залежить від забур'яненості, для обмеження темпів розмноження цих шкідників ефективними будуть заходи, спрямовані на знищення бур'янів. Серед агротехнічних заходів захисту рослин важливе значення мають обробіток грунту та дотримання технології вирощування сільськогосподарських культур.

Так, під час зяблевої оранки зимуючих лялечок листогризучих совок заорюють у глибші шари грунту, звідки метелики не в змозі вибратись. Після гороху й інших бобових культур та ріпаку поле треба переорати відразу ж, зібравши врожай, оскільки саме на них починає розвиватися перше покоління капустяної совки.

Посіви просапних культур (цукрові буряки, соняшник, кукурудза, овочеві) з оптимальною густотою рослин і чистими від бур'янів та розпушеними міжряддями в період льоту метеликів совок менше принаджують їх для відкладення яєць. Розпушення міжрядь названих вище культур із присипанням бур'янів у рядках під час відкладення яєць і виплодження гусениць та відходу їх на залялькування й розвиток лялечок сприяє зниженню значної частки популяцій шкідників та активізації діяльності хижих комах.

На зрошуваних полях дощування під час виплодження гусениць і залякування призводить до загибелі 80-85% гусениць молодших віків та лялечок.

Для відловлювання метеликів совок можна використовувати коритця з мелясою, що шумує. Їх виставляють по периметру поля через 20-30 м одне від одного на відстані 15 м від краю поля. Щоранку метеликів вибирають із коритець у відро з водою і знищують. За допомогою коритець можна відловити близько 70% метеликів, саме тому їх вважають важливим засобом обмеження чисельності совок.

Із біологічних заходів регулювання чисельності листогризучих совок ефективним є застосування трихограми совкових форм у зонах Лісостепу й Північного Степу. У регіонах, де складаються сприятливі умови для розвитку цього яйцепаразита (ГТК 0,9-1,2), перший його випуск проводять на початку, другий -- у період масового відкладання яєць. За умов подовжених строків льоту здійснюють додатковий випуск трихограми -- через 5-7 днів після другого. На зернобобових, багаторічних травах, цукрових буряках, овочевих у перший строк випускають 20 тис. самиць паразита на 1 га, в дальших випусках -- із розрахунку одна самиця на 20 яєць шкідника на 1 м².

За ГТК 0,5-0,8 або 1,3-1,7 використовують трихограму методом повторних випусків, оскільки її дія обмежується 3-5 днями. Перший випуск паразита (30-40 тис. на 1 га) проводять за чисельності не менше 4-5 яєць на 1 м² (перше покоління); 7-8 яєць на 1 м² (друге покоління) для совок із груповою яйцекладкою (капустяна, бавовникова) та 15 яєць на 100 рослин за поодинокої яйцекладки (совка-гамма, карадрина). Для оптимізації строків і норм випуску трихограми слід дотримуватися технології використання феромонних пасток. Якщо, наприклад, на одну пастку виявлено в середньому 3-4 самиці першого або 7-8 другого покоління капустяної совки чи 4 самиці бавовникової совки, то трихограму випускають через 2-3 дні.

Під час захисту посівів від карадрини можуть виникнути труднощі, пов'язані з біологічними особливостями шкідника. Яйцекладки, які з'являються через 1-3 дні після вильоту совки, прикриті сіруватими волосинками, що захищають яйця від паразитів та інших чинників негативного впливу. Тому ефект від трихограмування можливий у разі випуску цієї комахи на плантації до та під час відкладання яєць карадриною, починаючи з другої половини травня. Серед інших важливими є названі вище агротехнічні заходи.

Із хімічних засобів проти листогризучих совок використовують Альтекс 100, к.е. (0,10-1,15 л/га), Базудин 600 EW, 60% в.е. (1-2 л/га), Дамаск, 60% в.е. (1 л/га), Діазинон, 60% к.е. (1 л/га), Децис, 2,5% к.е (0,3 л/га), Децис Форте, 12,5% к.е (0,05-0,08 л/га), Золон, 35% к.е. (1,5-3,0 л/га), Сумі-альфа, 5% к.е. (0,2 л/га), Ф'юрі, 10% в.е. (0,1-0,15 л/га), Шерпу, 25% к.е. (0,16 л/га). Ефективним є використання гормональних препаратів у посадках капусти: Димілін, 25% з.п. (0,08-0,12 кг/га), Матч 050, 5% к.е. (0,4 л/га), Номолт, 15% к.с. (0,3 л/га). Застосування інсектицидів на плантаціях томатів, баклажанів, перцю проти гусениць помідорної, бавовникової та інших совок бажане до початку плодоутворення. Відомо, що використання навіть високоефективних хімічних інсектицидів не гарантує довготривалого стримування чисельності шкідників. До того ж, санітарно-гігієнічні вимоги потребують обмеження застосування інсектицидів, особливо на овочевих культурах, насінниках багаторічних трав. Тому в захисті вирощуваних культур від листогризучих совок істотного значення набувають такі екологічно безпечні засоби, як мікробіопрепарати. З останніх ефективними проти названої групи шкідників є Бітоксибацилін (норма витрати -- 2-3 кг/га) та Лепідоцид (1,5-2,0 кг/га). Ці препарати застосовують проти гусениць I-II покоління.

Враховуючи наявність природних ворогів листогризучих совок, певне значення в обмеженні чисельності останніх можуть мати й природоохоронні заходи.

На присадибних ділянках для зниження шкодочинності капустяної совки після збирання капусти та інших капустяних культур грунт потрібно перекопати й заборонувати. Вивернутих лялечок шкідника добре поїдають граки, шпаки, чайки, а також свині й свійські птахи. Розсаду капусти треба висаджувати в ранні строки, ретельно знищувати бур'яни. Чимале захисне значення має також розпушування міжрядь капусти та інших культур, що спричиняє загибель великої кількості лялечок та погіршує умови для вильоту метеликів. Яйця молодих гусениць можна збирати і вручну, поки вони не залізли вглиб качана. Робити це слід рано вранці або вдень у похмуру погоду.

Висновок

Отже, сільськогосподарських фітофагів одне з перших місць за шкідливістю займає ціла група багатоїдних лускокрилих шкідників, яка має назву «совки». У світовій фауні їх нараховується 35 тисяч видів більше ніж із 4200 родів. На сьогодні в Україні зареєстровано 648 видів, з них до 150 видів - небезпечні багатоїдні комахи, здатні пошкоджувати різноманітні культури, дикі рослини та лісові насадження.

Для захисту рослин від листогризучих совок проводять: в зв'язку з тим, що вони відкладають яйця на бур'яни і гусениці живляться спочатку бур'янами, велике профілактичне значення має знищення бур'янів; випуск яйцеїда - трихограми під час масового відкладання яєць з нормою 30 - 50 тис/га проти першого та другого поколінь; при чисельності 5-10 і більше гусениць на 1м2 застосовуються інсектициди: Актеллік, Альтекс, Волатон 500, Децис, Диазинон, Дімілін, Золон, Сумітіон та інші препарати згідно з переліком пестицидів, дозволених до використання в Україні.

Проти підгризаючих совок проводяться агротехнічні, біологічні та хімічні способи боротьби: ретельний догляд за парами та просапними культурами, що призводять до знищення яєць, гусениць перших віків та лялечок; знищення бур'янів, де переважно відкладаються яйця та спочатку живляться гусениці; на зрошуваних землях використовують зайняті пари з густим травостоєм, які не принаджують метеликів для відкладання яєць; випуск на просапних культурах яйцеїда-трихограми в період масового відкладання совками яєць в кількості 20 - 50 тис./га по 1-2 рази проти першого та другого поколінь; перед посівом озимих зернових проводять обстеження ґрунту методом ґрунтових розкопок. При чисельності 2-3 і більше гусениць на 1м² необхідні хімічні заходи.

Список використаної літератури

1. Бондаренко Н.В., Поспєлов С.М. Загальна і сільськогосподарська ентомологія Л.: Агропромиздат - 1991

2. http://www.br.com.ua

3. http://golovdergzahist.com.ua

Размещено на Allbest.ru