Формування урожайності і якості сої залежно від технологічних прийомів вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ КОРМІВ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК:633.34:631.53.04:632.9

ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ І ЯКОСТІ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРИЙОМІВ ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Спеціальність: 06.01.09 - рослинництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

ВЕНЕДІКТОВ ОЛЕГ МИХАЙЛОВИЧ

Вінниця - 2006



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті кормів Української академії аграрних наук

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН і РАСГН Бабич Анатолій Олександрович, Інститут кормів УААН, радник дирекції, завідувач лабораторії селекції і технології вирощування зернобобових культур

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор, Зінченко Олександр Іванович, Уманський державний аграрний університет, завідувач кафедри рослинництва та кормовиробництва

кандидат сільськогосподарських наук, Новохацький Микола Леонідович, Білоцерківський державний аграрний університет, доцент кафедри рослинництва

Провідна установа: ННЦ „Інститут землеробства Української академії аграрних наук”, м. Київ

Захист відбудеться „ 26 ” жовтня 2006 року о 10 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 05.854.01 при Вінницькому державному аграрному університеті та Інституті кормів УААН за адресою: 21008, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, корпус 2, аудит. 2120.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеках Вінницького державного аграрного університету та Інституту кормів УААН.

Відзиви на автореферат у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: 21008, м. Вінниця, вул. Сонячна, 3, вченому секретареві спеціалізованої вченої ради Д.05.854.01.

Автореферат розісланий „ 25 ” вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук П.В. Материнський



АНОТАЦІЯ

Венедіктов О.М. Формування урожайності і якості сої залежно від технологічних прийомів вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України. - Рукопис. патоген соя посів фунгіцид

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 - рослинництво. - Вінницький державний аграрний університет, Інститут кормів УААН, 2006 р.

У дисертаційній роботі викладено результати досліджень з вивчення особливостей росту, розвитку та формування фотосинтетичної, симбіотичної і насіннєвої продуктивності сої залежно від строку сівби та заходів захисту від хвороб. Виявлено вплив строку сівби, передпосівної обробки насіння протруйником та післясходового обприскування посівів фунгіцидом на ступінь ураження сої хворобами та обґрунтовано шляхи контролю шкодочинних патогенів. Проведено біоенергетичну та економічну оцінку технологій вирощування сої та встановлено їх конкурентноздатність.

Одержаний і узагальнений матеріал дає можливість рекомендувати до впровадження у виробництво моделі технологій вирощування сої, які забезпечать стале отримання урожаю насіння в умовах Правобережного Лісостепу України на рівні 2,96-3,01 т/га.

Ключові слова: соя, строк сівби, передпосівна обробка насіння, післясходовий обробіток фунгіцидами, фотосинтетична і симбіотична продуктивність, урожайність, якість насіння, біоенергетична і економічна ефективність, конкурентоспроможність.



АННОТАЦИЯ

Венедиктов О.М. Формирование урожайности и качества сои в зависимости от технологических приёмов возделывания в условиях Правобережной Лесостепи Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.09 - растениеводство. - Винницкий государственный аграрный университет, Институт кормов УААН, Винница, 2006 г.

В диссертационной работе изложены результаты исследований по изучению особенностей роста, развития, а также формирования фотосинтетической, симбиотической и семенной продуктивности сои в зависимости от срока сева и средств защиты от болезней. Выявлено влияние срока сева, предпосевной обработки семян и послевсходового опрыскивания фунгицидом на степень поражения сои болезнями и обосновано пути контроля вредоносности патогенов. Проведено биоэнергетическую и экономическую оценку технологий выращивания сои, а также установлено их конкурентоспособность.

Установлено, что максимальный уровень урожайности семян сои (3,01 т/га) формировался при посеве у второй срок, который установлено по уровню термического режима 12 ^оС в почве на глубине 10 см, обработке семян композицией ризоторфін + вітавакс 200 ФФ, а также послевсходовом опрыскивании фунгицидом альто супер у фазах третьего тройчатого листа и бутонизации. Исследуемые факторы увеличивали содержание сырого протеина и жира в семенах сои и соответственно их сбор с единицы площади. Высокий уровень урожайности (2,96 т/га) с улучшенными качественными показателями обеспечили аналогические приемы и на посевах первого срока (при температуре 10 ^оС в почве на глубине 10 см). Меньшая урожайность (2,75 т/га) формировалась при третьем сроке посева (при температуре 14 ^оС в почве на глубине 10 см).

Полученный и обобщенный материал дает возможность рекомендовать к внедрению в производство модели технологий выращивания сои, которые гарантируют стабильное получение урожая семян в условиях Правобережной Лесостепи Украины на уровне 2,96-3,01 т/га.

Ключевые слова: соя, срок сева, предпосевная обработка семян, послевсходовое опрыскивание фунгицидами, фотосинтетическая и симбиотическая продуктивность, урожайность, качество семян, биоэнергетическая и экономическая эффективность, конкурентоспособность.



ANNOTATION

Venediktov O. M. Formation of productivity and qualities of a soybean depending on technological receptions of cultivation in conditions of the Right-bank Forest-Steppe of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining scientific degree of candidate of agricultural sciences in specialty 06.01.09 - plant growing. - Vinnitsa State Agrarian University, Feed Research Institute, Vinnitsa, 2006.

Results of researches on the study of peculiarities of the growth, development and formation of photosynthetic, symbiotic and seed efficiency of a soybean are stated depending on term of sowing and means of protection against illnesses. Influence of term of sowing, preseeding processing of seeds and sowing postgermination spraying by fungicide on a degree of defeat with illnesses is revealed and proved ways of the control of nocuity diseases. It is lead a biopower and economic estimation of technologies of cultivation of a soybean , and also it is established their competitiveness.

Obtained and generalized material enables to recommend to introduction in manufacture of model of technologies of cultivation of a soybean which guarantee stable reception of a crop of seeds in conditions of Right-bank Forest-Steppe of Ukraine at the level of 2,96-3,01 т/га.

Key words: a soybean, preseeding processing of seeds, sowing postgermination spraying of fungicide, photosynthetic and symbiotic efficiency, productivity, quality of seeds, biopower and economic efficiency, competitivenes.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Соя була і залишається основою піраміди рослинного білка та олії в світі. Перевага її над іншими зернобобовими культурами, полягає в тому, що в її насінні міститься 38- 42 % білка високої якості, який за біологічною повноцінністю займає провідне місце серед білків основних сільськогосподарських культур. Окрім того, насіння сої містить 18-23 % жиру, 25-30 % вуглеводів, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини та ін., що дозволяє використовувати її при виробництві продуктів харчування, промислових товарів, медицині (Бабич А.О., 1993, 1996).

Тому комплексне вирішення проблеми сталого нарощування виробництва сої в Україні дасть змогу, перш за все, покращити забезпеченість галузей народного господарства цінною сировиною, а також знизити собівартість продукції за рахунок включення в біологічний кругообіг атмосферного азоту, покращити азотний баланс ґрунтів, фітосанітарний стан посівів та значно підвищити продуктивність сівозмін.

Актуальність теми. Зростаючий інтерес до вирощування сої останніми роками, потребує вирішення проблеми розробки та впровадження сучасних сортових технологій вирощування сої, особливо у зв'язку з появою у виробництві сортів інтенсивного типу з потенціалом урожайності 3,5-4,0 т/га і більше (Бабич А.О. та ін., 2002; Петриченко В.Ф. та ін., 2003; 2005, Камінський В.Ф. та ін., 2005).

Незважаючи на зростання посівних площ під соєю, із 73 тис. га в 2001 р. до 435 тис. га в 2005 р., впровадження у виробництво високопродуктивних сортів, рівень її урожайності залишається низьким - 1,4 т/га. Це є свідченням того, що не повністю вивчені процеси росту і розвитку її рослин, формування фотосинтетичного, симбіотичного апаратів та умов реалізації потенціалу насіннєвої продуктивності. Крім цього, динамічне збільшення площ посіву при послабленні уваги до заходів захисту при вирощуванні веде до розповсюдження різних захворювань, що призводить до зниження урожайності та якості продукції. Тому розробка нових та удосконалення існуючих прийомів технології вирощування сої, зокрема за рахунок оптимізації строку сівби та застосування системи захисту від шкодочинних об'єктів є важливою науковою проблемою, яка потребує детального вивчення та наукового обґрунтування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертаційної роботи проводилися у відповідності з тематичним планом лабораторії селекції та технології вирощування зернобобових культур Інституту кормів УААН згідно НТП „Кормовиробництво” на 1996-2000 рр. (№ державної реєстрації 0196U018129) та 2001-2005 рр. (№ державної реєстрації 0102U000106).

Мета та задачі досліджень. Мета досліджень полягала у виявленні особливостей формування продуктивності сої залежно від строку сівби, передпосівної обробки насіння та післясходового обприскування посівів фунгіцидами в умовах Правобережного Лісостепу України.

У зв'язку з цим були поставлені такі задачі:

- встановити вплив строку сівби, передпосівної обробки насіння протруйником, ризоторфіном та післясходового обприскування посівів фунгіцидом на процеси росту, розвитку та формування врожаю насіння сої;

- виявити вплив строку сівби та передпосівної обробки насіння протруйником на польову схожість та ураженість проростків сої хворобами;

- визначити ступінь поширення та інтенсивність розвитку основних хвороб сої в регіоні;

- виявити та апробувати найбільш ефективні шляхи зниження ураження сої хворобами;

- обґрунтувати специфіку формування фотосинтетичного та симбіотичного апаратів у сої залежно від строку сівби та заходів захисту від хвороб;

- встановити зв'язки між наявними гідротермічними ресурсами регіону та продуктивністю сої;

- дати економічну і біоенергетичну оцінку ефективності прийомів технології вирощування сої, провести оцінку технологій на конкурентоспроможність.

Об'єкт досліджень - процеси та закономірності росту і розвитку рослин, формування і функціонування фотосинтетичного, симбіотичного апаратів та реалізації потенціалу насіннєвої продуктивності сої залежно від впливу технологічних прийомів.

Предмет досліджень. Рослини сої, фактори формування її продуктивності (строк сівби, засоби захисту від хвороб, гідротермічні ресурси).

Методи досліджень. Польовий в поєднанні із візуальним - для визначення взаємодії об'єкта досліджень з природними та досліджуваними чинниками; ваговий - для визначення продуктивності рослин і посівів; біохімічний - для визначення хімічного складу насіння; фізіологічний - для визначення фотосинтетичної і симбіотичної діяльності посівів сої; статистичні методи: дисперсійний, кореляційно-регресійний - для визначення вірогідності даних, кореляційних залежностей; розрахунково-порівняльний - для визначення економічної, енергетичної ефективності та оцінки технологій вирощування на конкурентоспроможність.

Наукова новизна. Вперше в умовах Правобережного Лісостепу України встановлено залежності формування урожайності і якості насіння сої залежно від строку сівби, передпосівної обробки насіння та післясходового обприскування посівів фунгіцидами. Виявлено особливості формування фотосинтетичного та симбіотичного апаратів у сої залежно від досліджуваних чинників. Встановлено зв'язки між рівнем урожайності, якістю насіння та гідротермічними ресурсами регіону. Обґрунтовано вплив строку сівби та заходів захисту від хвороб на зміну показників ураження сої шкодочинними патогенами, формування індивідуальної продуктивності, урожайності і якості насіння. Доведено конкурентоспроможність технологічних прийомів вирощування сої на насіння.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в результаті досліджень розроблено прийоми підвищення продуктивності сої, які дають змогу одержувати урожайність насіння на рівні 2,96-3,01 т/га, збір сирого протеїну - 1,11-1,14 т/га, жиру - 0,67 т/га, заощадити енерговитрати - на 15-20 %.

Запропоновані технологічні прийоми вирощування сої пройшли виробничу перевірку в господарствах Вінницької та Київської областей на площі 310 га, де забезпечили приріст урожаю насіння - 0,41-0,51 т/га.

Особистий внесок здобувача полягає у безпосередній участі при розробці програми, закладці та проведенні польових, лабораторних і виробничих досліджень, узагальненні результатів, їх систематизації та підготовці до друку. На основі одержаного експериментального матеріалу написано дисертаційну роботу, узагальнено і сформульовано висновки та пропозиції виробництву.

Апробація результатів досліджень. Основні положення і результати досліджень висвітлювались на третій Всеукраїнській конференції „Виробництво, переробка і використання сої на кормові і харчові цілі” (Вінниця, Інститут кормів УААН, 2000 р.), на першій і другій міжвузівських конференціях аспірантів і молодих викладачів „Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” (Вінниця, державний аграрний університет, 2001,2002 рр.), науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів „Новітні технології виробництва конкурентноспроможної продукції рослинництва” (Чабани, Інститут землеробства УААН, 2005 р.), засіданнях лабораторії селекції та технології вирощування зернобобових культур та вченої ради Інституту кормів УААН (2000-2004 рр.), обласних, районних науково-практичних семінарах з питань освоєння і впровадження сучасних технологій виробництва сої (2000-2003 рр.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 9 наукових праць, з яких 5 у фахових виданнях. Отримано деклараційний патент на корисну модель (№ 9298).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 234 сторінках машинописного тексту комп'ютерної верстки, включає 8 розділів, 43 таблиці, 16 рисунків, висновки і пропозиції виробництву та таблиці-додатки. Список використаних джерел включає 306 найменувань, з яких 32 - латиницею.

ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі наведено результати досліджень вітчизняних та закордонних науковців з питань впливу строку сівби, засобів захисту від хвороб та інших факторів інтенсифікації на процеси росту, розвитку рослин, показники ураження хворобами та формування продуктивності сої. Проаналізовано результати проведених попередніх досліджень з питань розробки технології вирощування сої і на основі цього висунуто робочу гіпотезу та обґрунтовано напрямки наукової роботи.

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводилися упродовж 1999- 2002 рр. в польовій сівозміні лабораторії селекції і технології вирощування зернобобових культур Інституту кормів УААН на полях дослідного господарства “Бохоницьке”.

Ґрунт дослідної ділянки - сірий лісовий середньосуглинковий на лесі з такими агрохімічними показниками орного шару: вміст гумусу (за Тюріним) - 1,8-2,1%, легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом) - 7,2-10,8 мг.-екв. на 100 г ґрунту, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чіріковим) відповідно 9,8-13,2 і 12,6-15,8 мг.- екв. на 100 г ґрунту. Гідролітична кислотність 2,8-3,5. Сума ввібраних основ 12,7-15,2 мг.- екв. на 100 г ґрунту, рН сольове - 5,2-5,4.

Гідротермічні умови (температурний режим та кількість опадів) в роки проведення досліджень відрізнялися поміж собою що дало змогу об'єктивно оцінити дію та взаємодію досліджуваних чинників на хід продукційного процесу. Найсприятливіші умови для росту, розвитку та формування урожайності сої склалися в 2000 та 2002 рр., коли відмічено достатню забезпеченість рослин, як тепловими ресурсами, так і вологою упродовж всього вегетаційного періоду. Найбільш жарким і посушливим виявився 1999 рік, коли середньодобова температура в окремі літні місяці перевищувала середньостатистичні дані на 3,0-3,5 °С, при цьому сума опадів за період травень-вересень склала лише 234 мм, однак основна їх кількість (більше 45 %) випала в критичний для рослин період за вологоспоживанням. Несприятливим за вологозабезпеченістю виявився 2001 рік, адже із 390 мм опадів, які випали у період вегетації, основна їх кількість (більше 80 %) припадала на початкові та завершальні етапи росту і розвитку, тоді як в період формування та наливання насіння спостерігався значний дефіцит вологи.

В основі схеми польового досліду було вивчення дії та взаємодії трьох факторів: А - строки сівби; В - передпосівна обробка насіння; С - післясходовий обробіток фунгіцидами. Співвідношення досліджуваних факторів 3:2:3. Повторність в досліді чотириразова. Розміщення варіантів систематичне в два яруси. Розмір облікової ділянки - 50 м². Контролем був варіант А1В1С1, який передбачав сівбу сої при температурі 10 ^оС в ґрунті на глибині 10 см, обробку насіння перед сівбою ризоторфіном, післясходовий обробіток посівів фунгіцидами не проводився.

Попередник - озима пшениця. Технологія вирощування сої, окрім досліджуваних чинників, загальноприйнята для зони Лісостепу. Система удобрення передбачала внесення фосфорних і калійних добрив (простий суперфосфат та калійна сіль) з розрахунку Р60К60 під основний обробіток ґрунту та азотних у формі аміачної селітри (N45) під передпосівну культивацію. За 3-4 дні до посіву вносили ґрунтовий гербіцид харнес в дозі 2,2 л/га з одночасним загортанням його в ґрунт.

За 5 - 6 діб до сівби насіння сої обробляли системним протруйником вітавакс 200 ФФ з розрахунку 2,5 л/т насіння. В день сівби проводили інокуляцію посівного матеріалу ризоторфіном (штам 634 б). Сіяли сою, керуючись температурними показниками ґрунту, згідно схеми досліду насінням середньоранньостиглого сорту Агат. Спосіб сівби широкорядний з міжряддями 45 см. Норма висіву - 600-650 тис./га схожих насінин. У період вегетації проводили обприскування посівів сої фунгіцидом альто супер (0,4 л/га), керуючись схемою досліду, а також два міжрядних рихлення до змикання її міжрядь.

Наукові дослідження проводилися методом постановки польових, лабораторно-польових дослідів згідно методики польового досліду (Б.А. Доспєхов, 1985) та методики проведення дослідів з кормовиробництва та годівлі тварин (1998). Фенологічні спостереження за ростом і розвитком сої проводили за “Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур (2000), оцінку фотосинтетичної діяльності проводили за такими показниками: площу листкової поверхні визначали методом “висічок”, фотосинтетичний потенціал (ФП) та чисту продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) за методикою А.А.Ничипоровича та ін. (1961), симбіотичну продуктивність визначали за методикою Г.С.Посипанова (1983), фітопатологічну оцінку проводили згідно „Методики оцінки сої на стійкість до хвороб і шкідників (1994)”, „Шкодочинність хвороб сільськогосподарських культур” (1990), „Методики випробування і застосування пестицидів” (2001) та ін.; математичну обробку одержаних рівнів урожайності та якісних показників проводили за методикою дисперсійного та кореляційно-регресійного методів із використанням спеціальних програм і пакетів Exel, Sigma та Statistika. Розрахунок економічної та біоенергетичної ефективності вирощування сої проводили за методикою Інституту аграрної економіки УААН та згідно методичних рекомендацій „Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в сільськогосподарському виробництві” (1988). Оцінку змодельованих технологій на конкурентоспроможність проводили за методикою А.Д. Гарькавого, В.Ф. Петриченка, А.В.Спіріна (2003).

В умовах Правобережного Лісостепу України ріст і розвиток рослин сої, тривалість міжфазних періодів та вегетаційного періоду в цілому, залежать як від гідротермічних умов року, так і від чинників, що були поставлені на вивчення. Встановлено, що при сівбі за температури 10 ^оС в ґрунті на глибині 10 см (перший строк) рослини сої проходять більшу дистанцію по міжфазних періодах і мають довший вегетаційний період в порівнянні зі строками, проведеними пізніше. Найдовший період вегетації (131 доба) відмічено на посівах першого строку сівби, де застосували композицію вітавакс 200 ФФ + ризоторфін для передпосівної обробки насіння та альто супер для обробітку посівів в період вегетації. Сівба в подальші строки призводила до скорочення вегетаційного періоду на 3-7 діб.

Застосування протруйника вітавакс 200 ФФ в поєднанні із ризоторфіном для обробки насіння перед сівбою сприяло одночасно скороченню тривалості періоду сівба-повні сходи та підвищенню польової схожості насіння сої на ділянках першого строку сівби на 12,9 %, другого - на 5,4 та третього - на 3,2 %.

Досліджувані чинники впливали і на виживання рослин сої в посіві. Так, найбільше виживання рослин в посіві 97,3 та 97,0 % відмічено відповідно при другому строці сівби (за рівнем термічного режиму 12 ^оС в ґрунті на глибині 10 см) та першому (при температурі 10 ^оС в ґрунті на глибині 10 см), де застосовували композицію вітавакс 200 ФФ + ризоторфін для обробки насіння та альто супер двічі (у фазах третього трійчастого листка та бутонізації). Ці ж заходи сприяли й підвищенню середньодобового росту рослин сої відповідно - до 0,75 та 0,73 см/ добу.

Вивчення характеру формування плодоелементів показало, що найбільша кількість квіток на одній рослині (74,5-76,5 шт.) утворювалася при сівбі в третій строк (при температурі 14 ^оС в ґрунті на глибині 10 см). Однак сприятливіші умови для утворення зав'язі та формування бобів складались на ділянках другого строку сівби, де проводили до- та післясходові заходи захисту від хвороб. На цих ділянках зав'язалось по 20,1 бобів на одній рослині, з яких 16,1 збереглися до збирання. При цьому зафіксовано найнижчий рівень абортивності квіток (73,4 %) та бобів (19,9 %).

Важливою умовою для максимально ефективного використання сонячної енергії є формування рослинами оптимальної листкової поверхні та тривале перебування асиміляційної поверхні в активному стані. Максимальна площа листкової поверхні сої (45,9 та 44,7 тис.м²/га) була сформована у фазі наливання насіння на ділянках відповідно другого та першого строків сівби, де проводили передпосівну обробку насіння композицією вітавакс 200 ФФ + ризоторфін та обробіток посівів фунгіцидом альто супер у фазах третього трійчастого листка та бутонізації, що на 9,5 і 8,3 тис.м²/га більше в порівнянні з ділянками першого строку сівби, на яких не застосовували засоби захисту від хвороб. Аналогічну залежність виявлено і при формуванні показників вмісту загального хлорофілу та фотосинтетичного потенціалу посіву.

Встановлено, що на відміну від динаміки формування асиміляційної поверхні листків чиста продуктивність фотосинтезу мала зворотній характер: до початку цвітіння вона зростала, досягаючи абсолютного максимуму, потім у фазі цвітіння, утворення зелених бобів - зменшувалася, а в кінці цвітіння-повному наливанні насіння знову зростала і досягала другого максимуму. Після цього чиста продуктивність фотосинтезу зменшувалася і характеризувалася значно нижчими показниками.

Серед досліджуваних чинників найбільша чиста продуктивність фотосинтезу була на ділянках другого строку сівби, де застосовували до- та післясходові заходи захисту від хвороб. У період повні сходи-початок цвітіння вона становила 3,30 г/м² за добу, початок цвітіння-кінець цвітіння - 1,88, кінець цвітіння-повне наливання насіння - 2,95 та повне наливання насіння-фізіологічна стиглість - 0,57 г/м² за добу. На аналогічних ділянках першого строку сівби значення чистої продуктивності фотосинтезу були дещо нижчими і становили відповідно - 3,25; 1,85; 2,92 та 0,56 г/м² за добу. Найменше зростання ЧПФ виявлено на посівах третього строку сівби.

Комплексний підхід до захисту сої від хвороб на основі використання протруйника із ризоторфіном для обробки насіння та фунгіциду у період вегетації дозволив одержати на ділянках першого строку сівби - 6,10 т/га сухої речовини, другого - 6,29 та третього - 5,57 т/га.

Нами встановлено, що підвищення фотосинтетичної продуктивності, зниження рівня ураження рослин сої хворобами за рахунок оптимізації строку сівби та застосування засобів захисту від хвороб сприяло й підвищенню симбіотичної продуктивності посівів. Так, найбільшу кількість активних бульбочок на коренях сої (46,9 шт./ рослину) та їх масу (762 мг/рослину) відмічено у кінці цвітіння на ділянках другого строку сівби, де застосовували до- та післясходові заходи захисту від хвороб. На цих ділянках відмічено довший період загального та активного симбіозу (90 та 83 доби), формування більших показників загального та активного симбіотичного потенціалів (24,6 та 21,9 тис. кг діб/га) та кількості біологічно фіксованого азоту (142 кг/га).

У процесі обстеження посівів сої упродовж чотирьох років досліджень нами відмічено симптоми таких хвороб: фузаріоз (Fusarium oxysporum Schl), септоріоз (Septoria gliсines L. Hemmi), пероноспороз (Peronospora manshurica Syd.), бакте-ріоз проростків (Pseudomonas) та зморшкуватої мозаїки (Soja virus 1 Smith). Поширення та інтенсивність розвитку цих захворювань досить істотно залежали від погодних умов року, а також досліджуваних чинників.

Одержані результати біометричного та структурного аналізів рослин сої показали, що при ураженні рослин септоріозом на рівні 1 балу втрати урожаю становили 0,24 г/рослину, пероноспорозом - 0,22, зморшкуватою мозаїкою - 0,15 г/рослину, тоді як при рівні ураження 2-3 бали втрати зросли відповідно - до 0,78-1,37; 0,96-1,62 і 0,69 г/рослину. При цьому шкодочинність септоріозу склала 11,4-20,1 %, пероноспорозу - 14,1-23,8, зморшкуватої мозаїки - 10,1 %.

Виявлено, що посіви сої першого строку сівби були найменш толерантними до шкодочинних патогенів. Застосування хімічних препаратів дозволило істотно знизити ступінь ураженості посівів хворобами. Обробка насіння протруйником вітавакс 200 ФФ була більш ефективною проти фузаріозу - 67,8 % та пероноспорозу - 55,9 %, обприскування посівів фунгіцидом альто супер проти септоріозу - 56,0 %. Поєднання до- та післясходових заходів захисту забезпечили найвищу ефективність дії хімічних препаратів: проти септоріозу - 85,5 %, пероноспорозу - 80,0 %, зморшкуватої мозаїки - 48,2 %. Вплив хімічних засобів захисту на зморшкувату мозаїку можна трактувати, як непряму їх дію на вірусну хворобу, а швидше, як наслідок покращення умов для росту і розвитку рослин, формування фотосинтетичної продуктивності, звільнення рослин від супутніх хвороб тощо.

Найвищою індивідуальною продуктивністю характеризувалися рослини сої в посівах другого строку сівби, де проводили передпосівну обробку насіння композицією вітавакс 200 ФФ + ризоторфін, а також післясходовий обробіток її посівів фунгіцидом альто супер у фазах третього трійчастого листка та бутонізації. На цих ділянках в середньому на одній рослині формувалося по 15,8 боба, 36,3 насінини, маса насіння з однієї рослини становила 6,71 г, маса 1000 насінин - 185 г, що відповідно більше - на 2,6 і 8,0 штук, 1,76 та 13 г в порівнянні з показниками на ділянках першого строку сівби на фоні обробки насіння ризоторфіном. Однак, слід відмітити досить суттєвий вплив аналогічних заходів на посівах першого строку, де показники індивідуальної продуктивності рослин були дещо нижчими і склали відповідно - 15,6 і 35,8 бобів та 6,64 і 184 г. На посівах третього строку ефективність цих засобів захисту була нижчою.

Кінцевим відображенням ефективності дії того чи іншого прийому технології, є рівень урожайності насіння сої. Найвищу урожайність насіння сої (3,01 т/га) одержали при сівбі сої у строк, який встановлено за рівнем термічного режиму 12 ^оС в ґрунті на глибині 10 см на фоні передпосівної обробки насіння композицією вітавакс 200 ФФ + ризоторфін та поєднанні двох профілактичних обприскувань її посівів фунгіцидом альто супер у фазах третього трійчастого листка і бутонізації, що на 0,6 т/га більше в порівнянні з ділянками де сою висівали в перший строк (при температурі 10 ^оС в ґрунті на глибині 10 см) з використанням лише ризоторфіну.

Слід відмітити, що застосування вітаваксу 200 ФФ до сівби та альто супера в період вегетації дозволило досить суттєво підвищити урожайність при першому строці сівби, де вона була дещо нижчою і склала 2,96 т/га. При сівбі сої в третій строк (при температурі 14 ^оС в ґрунті на глибині 10 см) аналогічні заходи захисту від хвороб мали менш суттєвий вплив і забезпечили нижчу урожайність (2,75 т/га).

Опираючись на результати регресійного аналізу нами встановлено, що всі досліджувані чинники впливали на урожайність насіння у складній взаємодії. Залежність між величиною урожайності, строками сівби та системою захисту сої від хвороб виражається рівнянням множинної квадратичної регресії:

У = 1,8731 + 0,614*X1+0,1325*X2-0,1367*X1²-0,0297*X1*X2-0,0002*X2²,

де У- урожайність насіння, т/га; X₁- cтрок сівби, X₂-система захисту від хвороб.

На основі біохімічного аналізу насіння сої встановлено, що максимальний вміст сирого протеїну (37,86 %) та його збір з одиниці площі (1,14 т/га) формувався на ділянках другого строку сівби при застосуванні до- післясходових заходів захисту від хвороб, тоді, як найбільший вміст жиру (22,50 %) - в насінні першого строку сівби. При цьому збір жиру з одиниці площі для обох строків сівби був на рівні 0,67 т/га. Тобто, із зміщенням строку сівби в сторону пізнього вміст сирого протеїну зростав, а жиру, навпаки, зменшувався.

Статистична обробка результатів досліджень дозволила встановити тісний кореляційний зв'язок між вмістом сирого протеїну та рівнем урожайності насіння сої Агат (r = 0,847). Опис залежності вмісту сирого протеїну від урожайності відображено у побудованому рівнянні регресії:

У₁ = 28,1610 + 3,1868Х1; R = 847; R² = 0,717,

де У₁ - вміст сирого протеїну в насінні сої, %; Х1 - урожайність насіння, т/га; R - коефіцієнт множинної кореляції; R²- коефіцієнт детермінації.

Залежність збору сирого протеїну від забезпеченості посівів гідротермічними ресурсами і рівня урожайності описується рівнянням регресії:

У_зп = - 0,6221 + 0,4034Х1 + 0,0007Х2 - 0,3738Х3; R² = 0,980 - (1999 р.);

Узп = - 0,4119 + 0,4380Х1 - 0,0002Х2 + 0,2695Х3; R² = 0,969 - (2000 р.);

Узп = 0,2536 + 0,4015Х1 - 0,0013Х2 + 0,6095Х3; R² = 0,996 - (2001 р.);

Узп= 0,3998 + 0,5134Х1 - 0,0012Х2 + 0,2307Х3; R² = 0,989 - (2002 р.),

де У_зп - збір сирого протеїну, т/га; Х1 - урожайність насіння т/га; Х2 - сума ефективних температур, ⁰С; Х3 - гідротермічний коефіцієнт (ГТК); R² - коефіцієнт детермінації.

Опис формування величини збору жиру залежно від гідротермічних умов року та рівня урожайності насіння сої відображено у побудованих регресійних моделях, які мають такий вигляд:

У_зж = - 0,2807 + 0,2267Х1 + 0,0001Х2 + 0,1834Х3; R= 0,997; R² =0,994 - (1999 р.);

Узж = - 0,5052 + 0,1719Х1 + 0,0002Х2 + 0,2450Х3; R= 0,994; R² =0,988 - (2000 р.);

Узж = - 0,4500 + 0,1880Х1 + 0,0001Х2 + 0,2816Х3; R= 0,995; R² =0,990 - (2001 р.);

Узж = - 0,5656 + 0,2326Х1 +0,0006Х2 - 0,0229Х3; R= 0,994; R² =0,988 - (2002 р.),

де У_зж - збір жиру, т/га; Х1 - урожайність насіння т/га; Х2 - сума ефективних температур, ⁰С; Х3 - гідротермічний коефіцієнт (ГТК); R- коефіцієнт множинної кореляції; R² - коефіцієнт детермінації.

Виявлено зміни в амінокислотному та жирнокислотному складі насіння сої під впливом досліджуваних чинників.

Поряд з цим, аналітичні дослідження з визначення залишків діючих речовин використаних пестицидів в насінні сої не виявили перевищення гранично допустимих рівнів, що є свідченням досить високої інактивації діючих речовин використаних препаратів, повної їх деструкції до настання фази повної стиглості.

Біоенергетична оцінка технологій вирощування сої на насіння показала, що на ділянках, де застосовували до- та післясходові заходи захисту від хвороб (вітавакс 200 ФФ і альто супер двічі) відмічено найвищі витрати сукупної енергії на вирощування сої (28210 МДж/га), тоді як при використанні лише ризоторфіну вони були меншими -27934 МДж/га. Однак ці заходи забезпечили найвищий вихід обмінної енергії, оскільки застосування засобів захисту забезпечило досить суттєве зростання рівня урожайності та накопичення в ньому енергії. Так, найбільше енергії з урожаєм (97918 МДж/га) та найвищий чистий енергетичний прибуток (69708 МДж/га) отримали на посівах другого строку сівби. На цих же ділянках відмічено і найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності (2,47) та енергетичний коефіцієнт (3,47). Дещо нижчі енергетичні показники відмічено на аналогічних ділянках першого строку сівби відповідно - 94960 і 66750 МДж/га та 2,37 і 3,37, найнижчі - при сівбі в третій строк (86709 і 58499 МДж/га та 2,07 і 3,07).

Найвищий економічний ефект забезпечує технологія вирощування, яка передбачає сівбу в другий або перший, із досліджуваних, строки, передпосівну обробку посівного матеріалу композицією вітавакс 200 ФФ + ризоторфін та післясходовий обробіток посівів фунгіцидом альто супер у фазі третього трійчастого листка. Ці заходи забезпечили формування найвищого рівня рентабельності - 197 та 193 % при нижчій собівартості 1 т насіння - 437 та 443 грн. Додаткове обприскування посівів фунгіцидом альто супер у фазі бутонізації обумовило зниження економічних показників.

Провівши оцінку розроблених технологій вирощування сої на конкурентоспроможність, нами встановлено, що найбільш конкурентоспроможною з чітко вираженим інтенсивним напрямком розвитку є технологія, яка передбачає сівбу в другий строк (за рівнем термічного режиму 12 ^оС в ґрунті на глибині 10 см) або перший (при температурі 10 ^оС в ґрунті на глибині 10 см), передпосівну обробку насіння композицією вітавакс 200 ФФ + ризоторфін та післясходовий обробіток посівів фунгіцидом альто супер у фазі третього трійчастого листка.



ВИСНОВКИ

1. Проведені дослідження упродовж 1999-2002 рр. показали, що формування продуктивних посівів сої сорту Агат на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах Правобережного Лісостепу в значній мірі визначається строком сівби та заходами захисту її агрофітоценозу від хвороб, а також забезпеченістю гідротермічними ресурсами в період її вегетації.

2. Тривалість міжфазних періодів та вегетаційного періоду в цілому, залежать як від гідротермічних умов року, так і від чинників, що були поставлені на вивчення. Найдовший період вегетації (131 доба) відмічено на посівах першого строку сівби (при температурі 10 ^оС в ґрунті на глибині 10 см), при застосуванні вітаваксу 200 ФФ і ризоторфіну для передпосівної обробки насіння та альто супер для обробітку посівів у період вегетації. При другому і третьому строках сівби він зменшувався на 3-7 діб.

3. Виявлено, що одночасно із скороченням періоду сівба-повні сходи підвищується польова схожість насіння сої. Найвища польова схожість насіння (85,3 %) відмічена на ділянках другого строку сівби (за рівнем термічного режиму 12 ^оС в ґрунті на глибині 10 см) на фоні передпосівної обробки насіння композицією вітавакс 200 ФФ + ризоторфін. Сівба раніше та пізніше цього строку призводила до зниження показника польової схожості її насіння.

4. Сівба сої в другий та перший строки із передпосівною обробкою насіння вітаваксом 200 ФФ і ризоторфіном та післясходовим обприскуванням посівів у фазах третього трійчастого листка та бутонізації забезпечили виживання найбільшої кількості рослин на площі - відповідно 97,3 і 97,0 %. На цих ділянках відмічено і вищий середньодобовий ріст рослин (0,75 та 0,73 см/добу).

5. Найбільша кількість квіток на одній рослині (74,5-76,5 штук) утворювалася при сівбі в третій строк (при температурі 14 ^оС в ґрунті на глибині 10 см), проте найсприятливіші умови для утворення зав'язі та формування бобів складались при сівбі в другий строк і застосуванні заходів захисту від хвороб. Кількість зав'язаних бобів на рослині та бобів, що визріли, складала відповідно - 20,1 і 16,1 штук. Ці ж заходи забезпечили і найнижчий рівень абортивності її генеративних органів (73,4 і 19,9 %).

6. Створення сприятливих умов для росту і розвитку сої при першому та другому строках сівби за рахунок передпосівної обробки насіння композицією вітавакс 200 ФФ + ризоторфін та проведення післясходового обприскування посівів фунгіцидом альто супер сприяло формуванню максимальної площі листкової поверхні у рослин сої, яка у фазі наливання насіння становила відповідно 45,9 та 44,7 тис.м²/га. Аналогічну залежність виявлено і при аналізі показників вмісту загального хлорофілу та формуванні фотосинтетичного потенціалу посіву. Відмічено синусоїдний характер зміни чистої продуктивності фотосинтезу. Найбільша чиста продуктивність фотосинтезу була у період від повних сходів до початку фази цвітіння (3,30 і 3,25 г/м² за добу) та від кінця фази цвітіння до повного наливання насіння (2,95 і 2,92 г/м² за добу).

7. Максимальне накопичення сухої речовини рослинами сої у період повного наливання насіння - фізіологічної стиглості відмічено на ділянках другого (6,29 т/га) та першого (6,10 т/га) строків сівби, де проводили обробку насіння перед сівбою вітаваксом 200 ФФ і ризоторфіном та післясходовий обробіток посівів фунгіцидом альто супер у фазах третього трійчастого листка та бутонізації. При сівбі в перший строк на фоні обробки насіння лише ризоторфіном цей показник складав 4,77 т/га.

8. Формування найбільшої кількості активних бульбочок на коренях сої (46,9 шт./рослину) та їх маси (762 мг/рослину) відмічено у кінці цвітіння на ділянках другого (оптимального) строку сівби із застосуванням заходів захисту від хвороб. Ці ж прийоми забезпечили довший період загального та активного симбіозу (90 та 83 доби), формування більших показників загального та активного симбіотичного потенціалів (24,6 та 21,9 тис. кг діб/га) та кількості біологічно фіксованого азоту (142 кг/га).

9. Домінуючими хворобами в посівах сої були фузаріоз і бактеріоз проростків, септоріоз, пероноспороз та вірус мозаїки сої у вигляді зморшкуватої мозаїки. Посіви сої першого строку сівби були найменш толерантними до шкодочинних патогенів. Застосування протруйника вітавакс 200 ФФ для обробки її насіння було більш ефективним проти фузаріозу (67,8 %) та пероноспорозу (55,9 %), тоді як обприскування посівів фунгіцидом альто супер - проти септоріозу (56,0 %). Поєднання до- та післясходових заходів захисту забезпечили найвищу ефективність дії хімічних препаратів: проти септоріозу (85,5 %), пероноспорозу (80,0 %), зморшкуватої мозаїки (48,2 %).

10. Найбільшу кількість бобів на одній рослині (15,8 шт.), кількість насінин (36,3 шт.), масу насіння (6,71 г) та масу 1000 насінин (185 г) одержано на ділянках другого строку сівби при обробці насіння перед посівом композицією вітавакс 200 ФФ + ризоторфін та післясходовому обприскуванні посівів фунгіцидом альто супер у фазах третього трійчастого листка та бутонізації.

11. Високий рівень урожайності насіння сої (3,01 т/га) формувався при сівбі у строк, який встановлено за рівнем термічного режиму 12 ^оС в ґрунті на глибині 10 см (оптимальний) та при температурі 10 ^оС в ґрунті на глибині 10 см (2,96 т/га) на фоні комплексного застосування засобів захисту від хвороб (вітавакс 200 ФФ + ризоторфін для передпосівної обробки насіння + альто супер для обприскування посівів сої в період вегетації).

12. Виявлено сильну кореляційну залежність між вмістом сирого протеїну та рівнем урожайності насіння сорту сої Агат (r = 0,847). Ця залежність описується рівнянням регресії: У1 = 28,1610 + 3,1868 Х1. Максимальний вміст сирого протеїну в насінні сої (37,86 %) та його збір з одиниці площі (1,14 т/га) відмічено на ділянках другого строку сівби, де проводили до - та післясходові заходи захисту від хвороб, тоді як найвищий вміст жиру одержано при першому строці сівби (22,50 %). Збір жиру при цих строках сівби був на рівні 0,67 т/га. Виявлено зміни в амінокислотному та жирнокислотному складі насіння сої під впливом досліджуваних чинників. Відмічено повну деструкцію діючих речовин використаних хімічних препаратів до настання фази повної стиглості сої .

13. Біоенергетична оцінка технології вирощування сої показала, що при сівбі в другий (за рівнем термічного режиму 12 ^оС в ґрунті на глибині 10 см) та перший (при температурі 10 ^оС в ґрунті на глибині 10 см) строки, застосуванні вітаваксу 200 ФФ і ризоторфіну для обробки насіння та фунгіциду альто супер у фазах третього трійчастого листка та бутонізації одержали найвищий енергетичний прибуток - 60708 і 66750 МДж/га, енергетичний коефіцієнт - 3,47 і 3,37, коефіцієнт енергетичної ефективності - 2,47 і 2,37. Найкращі економічні показники забезпечили ті ж самі заходи, але лише з одним обприскуванням фунгіцидом альто супер у фазі третього трійчастого листка. Рівень рентабельності при цьому склав відповідно - 197 та 193 % при собівартості 1 т насіння - 437 та 443 грн. Ці ж технологічні прийоми вирощування сої виявилися і найбільш конкурентоспроможними. При цьому комплексний коефіцієнт конкурентоспроможності був найвищим і склав 1,057 при другому строці сівбі та 1,050 - при першому.

Пропозиції виробництву

На основі результатів польових і лабораторних досліджень, їх економічного та біоенергетичного аналізу, а також оцінки технологічних прийомів вирощування на конкурентоспроможність агроформуванням Правобережного Лісостепу рекомендується:

1. Сівбу середньоранньостиглого сорту сої Агат проводити у строк, встановлений за рівнем термічного режиму 12 ^оС в ґрунті на глибині 10 см (оптимальний) або при температурі 10 ^оС в ґрунті на глибині 10 см з обов'язковим захистом насіння і посівів від хвороб;

2. Застосовувати системний протруйник вітавакс 200 ФФ в поєднанні із ризоторфіном для передпосівної обробки насіння та фунгіцид системної дії альто супер.



ПЕРЕЛІК ДРУКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Венедіктов О.М. Урожайність насіння сої залежно від строків сівби та системи захисту від хвороб в умовах центрального Лісостепу України // Матеріали першої наукової міжвузівської конференції аспірантів і молодих викладачів „Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” 10-11 квітня 2001 р. - Вінниця, 2001. - С. 22-23.

2. Венедіктов О.М. Продуктивність сої залежно від строків сівби та системи захисту від хвороб //Збірник матеріалів другої міжвузівської науково-практичної конференції аспірантів „Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” 27-28 квітня 2002 р. - Вінниця, 2002. - С. 36-38.

3. Венедіктов О.М. Розробка прийомів технології вирощування сої в умовах центрального Лісостепу України // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця, 2002 . - Вип. 12 . - С. 33-36.

4. Венедіктов О.М. Шляхи підвищення продуктивності сої в умовах центрального Лісостепу України // Корми і кормовиробництво. - Вінниця „Тезис”. - 2003. - № 50. - С.65-69.

5. Бабич А.О., Венедіктов О.М. Фотосинтетична діяльність та урожайність насіння сої залежно від строків сівби та системи захисту від хвороб в умовах Лісостепу України // Корми і кормовиробництво. - Вінниця. - 2004. - № 53. - С.83-88. (Проведення досліджень, обробка та аналіз отриманих даних, написання статті)

6. Венедіктов О.М. Технологічні аспекти вирощування сої для одержання конкурентоспроможної продукції // Матеріали науково-практичної молодих вчених і спеціалістів „Новітні технології виробництва конкурентоспроможної продукції рослинництва” 29-30 листопада 2005 р. - Київ-Чабани, 2005. - С. 59-60.

7. Бабич А.О., Колісник С.І., Венедіктов О.М. Стійкість агрофітоценозу сої // Карантин і захист рослин. - 2006. - № 6. - С.11-14. (Проведення досліджень, обробка та аналіз отриманих даних, написання статті)

8. Бабич А.О., Венедіктов О.М. Моделі технологій вирощування сої, їх економічна ефективність та конкурентоспроможність // Корми і кормовиробництво. - Вінниця. - 2006. - № 56. - С. 22-29. (Проведення досліджень, обробка та аналіз отриманих даних, написання статті)

9. Пат. № 9298 UA, МПК 7 А 01 С 1/ 0,8. Спосіб передпосівного обробітку зерна сільськогосподарських культур. Опубл. в Б. В. №9, 2005 р.

Размещено на Allbest.ru