Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Епізоотологічний моніторинг вірусних хвороб у диких птахів в Україні

16.00.08 - епізоотологія та інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Музика Денис Васильович

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН та Інституті птахівництва УААН.

Захист відбудеться "4" квітня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 64.359.01 в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83. тел/факс (057) 704-10-90. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий "2" березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор ветеринарних наук, професор А.Ф. Бабкін

Загальна характеристика роботи

Епізоотична ситуація щодо вірусних хвороб серед мігруючих водоплавних птахів у Біосферному заповіднику "Асканія-Нова"

Імунологічний моніторинг. Перший етап досліджень - проведення імунологічних досліджень сироваток крові та жовтків яєць птахів, які гніздилися й мігрували через територію заповідника "Асканія-Нова". Результати досліджень птахів щодо НХ, СЗН-76 та ВЕГ наведені в таблицях 1 та 2.

Таблиця 1

Серологічні дослідження водоплавних птахів, які мігрували через територію заповідника "Асканія-Нова" у 2001-2004 роках

Таблиця 2

Імунологічні дослідження водоплавних птахів, які гніздилися на території заповідника "Асканія-Нова" у 2002-2004 роках

Ньюкаслська хвороба. Аналіз показав, що до вірусу НХ антитіла виявили у птахів усіх 4 досліджених нами видів. Так, у крижнів при серологічних дослідженнях у 2001 та 2003 роках діагностичні титри АТ (1:8 і вище) виявляли у 47,80-61,41 % птахів, причому титри АТ не перевищували 1:128, а у 2004 році діагностичні та вищі титри АТ виявили в 91,73 % крижнів, максимальний титр був 1:512, відповідно високими були й середні титри. Від 40 до 100 % огарів, досліджених у 2001-2004 роках, мали діагностичні титри АТ, максимальний титр АТ становив 1:128. Тільки 37,5 % сірих гусей мали АТ у титрі 1:8. СТ становив 1,62±0,49 log₂. У 2003 році діагностичні титри АТ встановили у 47,37 % білолобих гусей, коливання титрів 1:8-1:128. СТ становив 2,73±0,53 log₂. У наступному році всі досліджені нами білолобі гуси мали АТ до збудника НХ (коливання титрів 1:8 - 1:512). Відповідно високим був і середній титр - 5,8±0,64 log₂.

Так, у 2002-2003 роках діагностичні титри АТ реєстрували в 35-69,78 % крижнів, які гніздилися в заповіднику, середні титри АТ були 1,95±0,43 - 2,93±0,26 log₂, а у 2004 році АТ у крижнів у діагностичних титрах були відсутні. У 2002-2003 роках у 30-50 % жовтків яєць огарів реєстрували діагностичні титри антигемаглютинінів до вірусу НХ. Коливання титрів становило 1:2-1:16. Дослідження жовтків яєць сірої гуски були проведені у 2004 році. Встановлено, що всі 8 проб містили АТ у титрах 1:2-1:4. Середній титр був 1,62±0,18 log₂.

При аналізі результатів імунологічного моніторингу не було встановлено чіткого зв'язку між епізоотичною ситуацією під час зимової та весняної міграцій. Так, у 2001-2002 роках у крижнів, які прилітали до заповідника взимку, та птахів, котрі тут гніздилися, рівень АТ практично не відрізнявся. Взимку 2001 року середній титр АТ до вірусу НХ у крижнів становив 2,94±0,269 log₂, а влітку 2002 року - 2,93±0,26 log₂. У 2003 році збереглася практично така ж тенденція, але середні титри незначно відрізнялися. Взимку 2003 року СТ склав 2,4±0,165 log₂, а влітку цього ж року - 1,95±0,43 log₂. Зовсім інша картина спостерігалася у 2004 році. Взимку серед крижнів, які прилітали до заповідника, зареєстрували велику кількість птахів із титрами вище 1:8. Звертав на себе увагу той факт, що в цьому році у крижнів було зареєстровано високий рівень антигемаглютинінів 1:128-1:256-1:512. Середній титр АТ становив відповідно 5,24±0,170 log₂. Влітку в крижнів, які гніздилися в заповіднику, титри АТ не перевищували 1:4. Відповідним був й середній титр 0,66±0,20 log₂. Отже, при проведенні імунологічного моніторингу мігруючих водоплавних птахів у заповіднику "Асканія-Нова" встановлено наявність АТ до вірусу НХ у крижнів звичайних, огарів, білолобих та сірих гусей. Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок, що титри АТ і кількість птахів, які мають їх у діагностичних титрах, не стабільні. Вони змінюються з року в рік, під час кожного міграційного сезону.

Синдром зниження несучості-76. За результатами імунологічних досліджень у водоплавних птахів всіх досліджених нами видів виявлені АТ до збудника цього захворювання. В сироватці крові крижнів, досліджених у 2001-2004 роках, у 47,37-58,63 % птахів відмічені титри АТ 1:8 і вище, максимальний титр був на рівні 1:128, середній титр АТ був від 2,29±0,278 до 3,22±0,24 log₂. При дослідженні огарів серопозитивними були від 70 до 100% птахів. У сироватці крові реєстрували коливання титрів АТ від 1:2 до 1:256. У 25-50% сірих та білолобих гусей виявлені антигемаглютиніни проти збудника СЗН-76 у титрах, вищих за діагностичні. Максимальний титр становив 1:128.

При дослідженні водоплавних птахів під час гніздування спостерігали зовсім іншу картину. У крижнів, які гніздилися в заповіднику у 2002-2003 роках, встановили високий рівень АТ в жовтках яєць, у 62,8-90 % рівень антигемаглютинінів був діагностичним і вищим за нього. Максимальні титри були 1:256-1:512. Порівняно з цим у 2004 році 22,22 % досліджених жовтків мали АТ у титрі 1:8. При дослідженні жовтків яєць огарів, які гніздилися у 2002 та 2004 роках, у 30-50 % містилися АТ у діагностичних титрах. Максимальні титри становили 1:16-1:32. У 2003 році в усіх жовтках яєць огарів встановили АТ у титрах від 1:8 до 1:32. Яйця сірих гусей були зібрані тільки у 2004 році. З восьми жовтків у 62,5 % виявилися позитивні титри АТ до вірусу СЗН-76.

При аналізі результатів імунологічного моніторингу щодо СЗН-76 серед диких водоплавних птахів заповідника "Асканія-Нова" увагу привернув той факт, що в птахів, які гніздилися навесні, рівень АТ до збудника цієї хвороби був вищий. Так, у 2001 та 2003 роках рівень АТ у крижнів під час зимової міграції становив 2,29-2,9 log₂, що нижче, ніж у птахів, які гніздилися навесні, в 1,5-2,2 раза. Особливо чітко різницю видно у 2003 році, коли зимою рівень АТ становив 2,9±0,21 log₂, а в період гніздування - 5,1±0,50 log₂. У 2004 році спостерігали протилежну картину: у крижнів взимку рівень антитіл був у 2,6 раза вищий, ніж у період гніздування. При дослідженні огарів спостерігалася інша ситуація. Рівень антитіл в огарів взимку 2002 року та взимку 2004 був вищий в 1,3-1,7 раза порівняно з сезоном гніздування. А у 2003 році - навпаки, взимку рівень антитіл був нижчий в 1,2 раза, ніж навесні. Таким чином, дослідження водоплавних птахів у заповіднику "Асканія-Нова" показали високий рівень АТ до вірусу СЗН у представників родини качиних - крижня звичайного та огара.

Вірусний ентерит гусей. У сироватці крові крижнів протягом трьох років виявляли низький рівень АТ. У 2001 році тільки 11,36 % крижнів мали титри АТ 1:8 та 1:16. У наступному році рівень АТ до ВЕГ був ще нижчим. Тільки 7,07 % крижнів мали діагностичні титри АТ, максимальний титр - 1:8. У 2004 році рівень АТ у крижнів до збудника ВЕГ був найвищий за всі три роки досліджень. Діагностичні титри АТ зареєстровані в 23,43 % крижнів. АТ були виявлені в титрах 1:64-1:128. У огарів, досліджених у 2001 році, титри аглютинінів становили 1:4-1:32. Середній титр відповідно 3,33±0,87 log₂. У 2003 році в жодного з огарів не виявлено АТ до ВЕГ. У 2004 році діагностичні титри були в 37,82 % птахів. У сірих гусей у 2003 році титри антитіл коливалися від 1:2 до 1:16. СТ АТ по групі становив 1,87±0,51 log₂. Від 36,82 до 80 % білолобих гусей мали діагностичні та вищі титри антитіл у 2003-2004 роках. У 2004 році в більшості досліджених птахів титри антитіл коливалися від 1:64 до 1:256. Відповідним був і середній титр 5,70±0,91 log₂.

Таким чином, на підставі результатів імунологічного дослідження можемо констатувати інфікованість мігруючих водоплавних птахів у заповіднику "Асканія-Нова" вірусом ентериту гусей.

Вірусний гепатит каченят. У роботі використовували пули сироваток або жовтків по 10 проб у кожному, тому отримані результати характеризують груповий імунітет. У 2001-2002 роках титри віруснейтралізуючих АТ у крижнів та огарів коливалися в межах 1:2-1:4. У 2003 році в крижнів встановили дещо більші коливання, максимальний титр становив 1:16. Отже, дані імунологічного моніторингу свідчать про те, що дикі качки, які мігрували або гніздилися в заповіднику "Асканія-Нова", мали низький рівень віруснейтралізуючих антитіл проти збудника ВГК як у сироватці крові, так і в жовтках яєць.

Грип. В 2001 році в сироватках крові досліджених огарів не було встановлено АТ до жодного з 13 антигенів, у 17,7 % проб сироваток крові крижнів знайдені АТ у титрах 1:10-1:20 до антигенів Н1, Н2, Н8. У 2,2 % проб титр до Н1 становив 1:40 та в 4,5 % до Н9 - 1:160.

У 2003 році в 100 % сироваток крові огарів встановлені АТ до підтипів вірусу грипу Н1, Н5, Н9 у титрах 1:40-1:160. В 9 % проб сироваток крові білолобих гусей виявлені АТ до Н1 у титрі 1:20 та до Н9 у титрі 1:160. У 14,8 % крижнів виявили АТ до Н9 у високому титрі - 1:160. У 80 % крижнів та 100 % сірих гусей АТ до вірусів грипу (Н1-Н13) не було.

У 2004 році нами було встановлено ширший спектр антигенів вірусу грипу, до яких виявлені АТ, у мігруючих водоплавних птахів порівнянні з попередніми роками. Так, у сироватці крові огарів встановлено діагностичні титри АТ до Н2, Н6, Н8, Н9, Н10, Н12. Зокрема, титр 1:40 мали 16,6 % огарів до Н2 та 8,3% до Н6 і Н12; титр 1:80 - 8,3 % огарів до Н10 і Н12. Також виявлено високі титри АТ (1:160-1:320) до Н8 у 16, 6% проб, до Н9 - 16,6 % та Н10 - 8,3 %. У сироватках крові огарів не було АТ до Н1, Н3, Н4, Н5, Н7, Н11, Н13. У 20 % білолобих гусей були АТ до Н2 (1:80), Н6 (1:40), Н8 (1:80), Н9 (1:320). До інших підтипів вірусу грипу антитіл встановлено не було. У крижнів від 1,5 до 3,0 % проб сироватки крові містили АТ у титрах 1:40 до Н2, Н3, Н6, Н8, Н10. Високі титри антитіл були встановлені до Н8, Н9, Н10. Антитіла до Н8 у титрах 1:80-1:160 містилися в 7,6 % проб, АТ до Н9 у титрах 1:160-1:320 у 13,8 %, АТ у титрі 1:160 до Н10 у 1,5 % проб сироваток крові.

Огарі, які гніздилися у 2002 році, не мали АТ до вірусів грипу, а в крижнів було встановлено низький їх рівень. У 3,2 % проб жовтків було виявлено титр АТ 1:40 до підтипів Н1, Н8, Н9 та Н10, до інших підтипів вірусу грипу АТ не було. Інша картина спостерігалася при дослідженні крижнів та огарів, які гніздилися в заповіднику у 2003 році. Позитивні титри АТ (1:40-1:80) встановлено в жовтках яєць огарів до підтипів Н1, Н2, Н6, Н7. Спектр антитіл, виявлених в жовтках яєць крижнів, був набагато різноманітнішим та представлений АТ до підтипів Н1, Н2, Н3, Н5, Н6, Н8, Н9, Н12 вірусів грипу. Високі титри АТ встановлено до Н2 (1:80-1:160) у 50 %; до Н6 (1:80-1:640) у 33,3 %, до Н9 (1:80-1:160) у 16,6 % жовтків.

У 2004 році на відміну від попередніх років виявлено низький рівень АТ до вірусу грипу в мігруючих птахів, які гніздилися на території заповідника. Було встановлено наявність позитивних титрів АТ тільки до підтипів вірусу грипу Н8, Н9 у титрі 1:40 в жовтках яєць крижнів та сірих гусей.

Отже, за результатами імунологічного моніторингу у водоплавних птахів усіх досліджених видів зареєстровані АТ до різних підтипів вірусу грипу. До більшості з них встановлений низький рівень АТ. Найчастіше виявляли високі титри АТ до підтипів Н2, Н6, Н9, Н10, що свідчило про активнішу циркуляцію збудників у птахів.

Вірусологічні дослідження мігруючих водоплавних птахів. При вірусологічних дослідженнях матеріалу від крижня з кільцем № 310502 на качиних та курячих ембріонах ізолювати будь-який вірусний агент не вдалося. Від крижня без кільця та крижня № 310429 на КачЕ на першому та другому "сліпих" пасажах була відмічена дія інфекційного агента (загибель ембріонів, наявність у них патологічних змін та позитивна РГА в титрі 1:8-1:16), але при проведенні подальшої роботи ці агенти не виявили. Негативні результати отримано також при пасажуванні цих матеріалів на КЕ.

При дослідженні матеріалу (головний мозок, внутрішні органи) від крижня № 434778, у першому та другому "сліпих" пасажах на КачЕ та КЕ була зареєстрована загибель ембріонів. При розтині загиблих ембріонів та тих, що залишилися живими, спостерігали крапчасті крововиливи на тілі та внутрішніх органах, набряк і гіперемію ХАО, затримку розвитку ембріона, а також позитивну РГА. Причому гемаглютинаційний титр екстра-ембріональної рідини становив від 1:64 до 1:2048. Це свідчило, при виключенні контамінації бактеріальною та грибковою мікрофлорою, про виділення вірусного гемаглютинуючого агента, який у ІФА та РЗГА було ідентифіковано як вірус ньюкаслської хвороби. Для визначення патогенності проведено інфікування 10 добових КЕ мінімальною летальною дозою вірусу. Протягом усього часу спостережень (168 годин) загибелі ембріонів встановлено не було, що дало підставу віднести його до групи лентогенних вірусів.

Вірусологічні дослідження патологічного матеріалу від загиблого чорного лебедя здійснювалися шляхом сліпих пасажів на культурі ФЕГ та КачЕ. При пасажуванні матеріалу на культурі ФЕГ протягом трьох "сліпих" пасажів ЦПД встановлено не було, в той же час на КачЕ в процесі двох послідовних "сліпих" пасажів нами було зареєстровано загибель ембріонів, при розтині - крововиливи на серці, а також позитивна РГА (титр 1:8-1:16), але при подальшому пасажуванні присутність інфекційного агенту не виявили. В той же час при дослідженні зразка цього патологічного матеріалу в зворотньо-транскриптазній ПЛР визначення та порівняльний аналіз первинної структури ампліфікованих фрагментів кДНК показали, що зразок містить геном польового ізоляту вірусу НХ, який має 96 % гомології з штамом Ulster, який, за літературними даними, належить до високопатогенних вірусів і уперше його ізолювали від голубів.

При проведенні вірусологічних досліджень 13 клоакальних змивів від крижнів та білолобих гусей протягом трьох послідовних "сліпих" пасажів на КЕ ізолювати будь-якого збудника не вдалося.

Епізоотична ситуація щодо вірусних хвороб серед синантропних птахів, які мешкають у птахівничих господарствах

Імунологічні дослідження. У Харківській області серологічними дослідженнями синантропних птахів у 2001 році в господарстві № 1 встановлено наявність АТ у горобців хатніх, грака та голуба до збудника НХ у титрах 1:8-1:64 і збудника ІЛТ у горобців та грака в титрах 1:2-1:16. Антитіл до збудників СЗН-76, ХГ, ІБК не встановлено. У 2002-2004 роках були проведені імунологічні дослідження жовтків яєць. При цьому в жовтках яєць горобців у 2002 році встановлено діагностичні титри АТ (1:8-1:16) проти вірусу НХ тільки в 13,3 % птахів. Антитіла до збудників ХГ та ІБК в титрах 1:2-1:4 були зареєстровані в невеликої кількості горобців (у 2-3 пробах з 30). У сільських ластівок встановили АТ до НХ та ХГ в титрах 1:2-1:4. У 2003 році проведені дослідження під час першого та другого гніздувань горобців. Під час першого гніздування в жовтках яєць не встановлено АТ до жодного з антигенів. Інші результати отримали під час другого гніздування. Проте не виявили в жовтках АТ до збудників НХ та СЗН-76. До вірусів ХГ та ІЛТ зареєстровані діагностичні титри АТ (1:8) у 20 % проб. У 40 % жовтків виявлені діагностичні титри АТ (1:32, 1:128) проти ІБК. Таким чином, встановлено збільшення інфікованості горобців між першим і другим гніздуваннями. У ластівок виявлені АТ тільки до вірусу НХ у титрах 1:4-1:32. У 2004 році в 57,1 % жовтків яєць горобців відмічали АТ у діагностичних титрах (1:8, 1:16) до збудника НХ, а в 71,4 % жовтків - високий рівень АТ проти збудника ІБК (1:128, 1:256). У 2002 році в жовтках яєць горобців виявили АТ в позитивних титрах до вірусу грипу підтипу Н1 (1:40-1:80) та Н8 (1:80-1:320). В інші роки ні в горобців, ні в ластівок АТ до жодного з підтипів вірусу грипу не було.

У господарстві № 2 (Харківська обл.) у 2002 році були проведені серологічні дослідження горобців та галок. Не встановлено АТ у горобців до вірусу НХ, а в однієї з двох галок виявили дуже високий рівень АТ - 1:1024. Щодо ХГ, то АТ проти її збудника встановлено як у горобців, так і у галок, але в невисоких титрах 1:2-1:8. До вірусу ІБК та ІЛТ у сироватці крові горобців та галок реєстрували АТ у титрах 1:2-1:16 у горобців та 1:4-1:64 у галок. У сироватках крові горобців та галок не виявлено АТ до вірусу грипу та вірусу СЗН-76.

У господарстві № 3 (Харківська обл.) у 2002 році в сироватці крові голубів не виявлено антигемаглютинінів проти вірусу НХ та СЗН-76, а також аглютинінів проти збудника ВЕГ. Щодо збудників ІЛТ, ІБК, ХГ, то встановлено невеликі титри АТ до них у сироватці крові голубів: у титрі 1:2-1:16 (ХГ), 1:2-1:8 (ІЛТ, ІБК). В жовтках яєць горобців у 2003 році рівень АТ до вірусу НХ був дуже низький, тільки дві проби з 10 мали АТ у титрі 1:2-1:4. У 2004 році рівень АТ в жовтках горобців був вищий у 44,4 % проб виявлено діагностичні титри 1:8, 1:16. Щодо СЗН-76, то у 2003 році в 40 % птахів титри антигемаглютинінів становили 1:32, 1:64, 1:128, а у 2004 році АТ у жовтках не було. Високий рівень АТ у горобців було встановлено у 2003 році проти вірусу ІБК - 40 % жовтків містили їх у діагностичних титрах (1:32-1:256). У 2004 році рівень АТ у горобців проти ІБК був значно менший і коливався в титрах 1:2-1:4. До вірусу ІЛТ АТ були зареєстровані тільки в жовтках яєць горобців у 2004 році, причому у двох пробах у титрі 1:64. Не встановлено АТ проти вірусу ХГ та ВЕГ ні у 2003 році, ні у 2004. В жовтках яєць ластівок у 2003 році виявлені АТ до всіх антигенів, які використовувалися: до вірусу НХ 40 % жовтків мали АТ у діагностичних титрах (1:8-1:64), 10 % мали АТ проти вірусу СЗН-76 у титрі 1:64 та до збудника ІБК в титрі 1:8; 25 % жовтків - проти вірусу ХГ та 15 % - проти вірусу ІЛТ. В жовтках яєць ластівок АТ проти збудника ВЕГ виявили в невеликих титрах: 1:2, 1:4, 1:8. До вірусу грипу в синантропних птахів цього господарства АТ не виявлено.

У Запорізькій області в господарстві № 4 у сироватці крові голубів виявлені АТ тільки до вірусу НХ у титрах 1:8-1:16 та вірусу ХГ у титрі 1:2, у сироватці крові ворон - АТ до збудника НХ (1:8-1:16), ХГ - 1:2-1:8 і дуже малі титри АТ до ІЛТ (1:2). Слід відзначити наявність у ворон високих титрів АТ (1:16-1:32) до збудника ІБК. У сизих мартинів було зареєстровано невисокий рівень АТ (1:2 - 1:8) до вірусу НХ, ХГ та ІЛТ. Антитіл проти збудників ВЕГ, СЗН-76 у синантропних птахів цього господарства зареєстровано не було. Що стосується грипу, то в сироватці крові однієї ворони виявлені АТ у титрі 1:80 до вірусу грипу Н1, у всіх інших птахів АТ до вірусу грипу не виявлено.

У Черкаській області в господарстві № 5 у сироватці крові горобців встановили наявність АТ тільки до вірусу ІЛТ у титрах 1:2-1:64 (середній титр 1,2±0,43 log₂), до всіх інших антигенів АТ знайдено не було. В сироватці крові яструба встановили АТ до вірусу СЗН-76 (1:32), ХГ (1:16), ІЛТ (1:16), а також АТ до збудника ВЕГ у високому титрі 1:4096. Антитіл до вірусу грипу в синантропних птахів цього господарства не було.

Вірусологічні дослідження синантропних птахів. Для ізоляції збудників хвороб від синантропних птахів провели 3-5 послідовних "сліпих" пасажів на КЕ і культурі клітин фібробластів ембріонів гусей (ФЕГ) та молекулярно-біологічні дослідження в ПЛР зразків патологічного матеріалу від горобців, грака, синиці, горлиці, галки, сизого мартина, голуба, ворони та яструба великого. За результатами цієї роботи нами не ізольовано будь-яких збудників та не виявлено їх геномів у патологічному матеріалі, не дивлячись на наявність у синантропних птахів АТ до цілої низки збудників вірусних захворювань.

Аналізуючи результати серологічних та вірусологічних досліджень, можна констатувати, що в популяціях синантропних птахів, які мешкають у досліджених нами господарствах, циркулюють збудники НХ, СЗН-76, ХГ, ІЛТ та ВЕГ, але підтвердити це їх ізоляцією не вдалося.

Імунологічні дослідження птахів, які є звичайними мешканцями біотопів Східної України і не пов'язані з сільськогосподарською птицею

Результати досліджень, що наведені в попередніх розділах роботи, характеризують популяції синантропних птахів, які мешкають поблизу птахівничих господарств або на їх території. Для порівняння було проведено імунологічний моніторинг птахів 11 видів, не пов'язаних з сільським господарством, контакти яких із сільськогосподарськими птахами мінімальні або відсутні.

В жовтках яєць чикотнів титри АТ до вірусу НХ коливалися від 1:4 до 1:128, сорок - 1:16-1:64, зябликів та зеленяків - 1:8-1:256, а до вірусу СЗН-76 дроздів співочих - 1:64-1:128, чорних дроздів - 1:64-1:256, сорок - 1:32-1:128, мухоловок, зябликів, костогризів, зеленяків - 1:16-1:64. Антитіла до ІБК виявили в чикотнів, чорних та співочих дроздів у титрах 1:2-1:4, у діагностичних титрах у мухоловки, костогризів, сорокопудів та горихвістки, вони були відсутні в сорок, зябликів, вільшанки, зеленяків. До вірусу ІЛТ АТ у низьких титрах були тільки у співочих та чорних дроздів, сорокопудів, були відсутні в чикотнів, сорок, зябликів, костогризів, вільшанки, зеленяків, горихвістки. До вірусу ХГ низький рівень АТ було встановлено в чикотнів, співочих і чорних дроздів, сорок, костогризів і сорокопудів; у інших птахів вони були відсутні. Антитіл до вірусу грипу у птахів досліджених видів не виявлено.

Розробка методики приготування та використання екстрактів жовтків яєць диких птахів

Проведення серологічних досліджень диких птахів пов'язано з низкою труднощів - необхідністю проводити відстріл або відлов птахів, для чого треба мати спеціальні технічні засоби, і неможливістю отримувати в достатній кількості сироватку крові без завдання шкоди організму птахів невеликих розмірів. Тому нами було розроблено методику виготовлення екстрактів жовтків яєць диких птахів для імунологічних реакцій. Загальновідомо, що пасивний, або материнський, імунітет у птахів забезпечується за рахунок антитіл сироватки крові, які потрапляють в жовток фолікулів, що формуються. В жовтку не відбувається кумуляції антитіл, їх кількість не перевищує титру антитіл у сироватці крові та, як правило, титр антитіл у жовтку завжди трохи менший порівняно з сироваткою. Але все ж за їх кількістю в жовтку можна судити про імунний статус дорослих птахів, які знесли ці яйця (І.А. Болотніков, 1982; Н.В. Фоміна, 1995). Власними дослідженнями доведена можливість використання замість сироваток крові в імунологічних реакціях екстрактів жовтків яєць. Було відпрацьовано дві методики виготовлення екстрактів. Результати цієї роботи показали: екстракти, виготовлені за першою методикою, були непрозорі, мали забарвлення від слабо-жовтого до жовтогарячого, що інколи заважало проведенню обліку реакції або спостерігалася неспецифічна реакція. Такі препарати екстрактів зберігаються при температурі 2-4⁰С протягом 3-4 діб без заморожування. Екстракти, виготовлені за другою методикою, не мали жовтого забарвлення і не давали неспецифічних реакцій. Зберігати такі екстракти можна було як при температурі 2-4⁰С протягом 3-4 діб, так і в замороженому стані. Після відтавання вони були прозорі й цілком придатні для досліджень. Успішне випробування методики виготовлення екстрактів жовтків яєць диких птахів при постановці імунологічних реакцій та аналіз отриманих даних дали підставу стверджувати, що такі екстракти можна використовувати для імунологічного моніторингу.

Результати власних досліджень, а також літературні дані свідчать, що дикі птахи є резервуаром збудників особливо небезпечних інфекцій (грип, ньюкаслська хвороба та ін.) та можуть представляти загрозу для промислового, а особливо фермерського та присадибного птахівництва. Збудники можуть вільно циркулювати в популяціях диких птахів різних груп. Мігруючі птахи, в першу чергу водоплавні, - один із важливих векторів, які "постачають" збудників інфекційних хвороб у популяції сільськогосподарської птиці. Другим вектором можуть бути синантропні птахи у зв'язку з особливостями їх екології (близьке мешкання поряд з людиною, свійською птицею та ін.). Роль синантропних птахів полягає в тому, що вони є складовою часткою в ланцюгу дикі птахи > синантропні птахи > сільськогосподарська птиця або в ланцюгу мігруючі птахи > синантропні птахи > сільськогосподарська птиця. Разом із тим не виключена можливість інфікування диких птахів від сільськогосподарської птиці. В такому випадку дикі птахи, особливо синантропні, включаються до епізоотичного ланцюга сільськогосподарська птиця > дикі птахи > сільськогосподарська птиця. На підставі зазначеного вважаємо, що головними об'єктами епізоотологічного моніторингу повинні бути мігруючі та синантропні птахи. Епізоотологічний моніторинг мігруючих птахів необхідно проводити не менш ніж двічі на рік. Найбільш придатні для відбору діагностичного матеріалу є місця їх масового скупчення, так звані "ключові точки" міграційних коридорів. На території України це, перш за все, узбережжя Чорного та Азовського морів, а також заповідники: Асканія-Нова", Чорноморський, Дунайський. Для роботи необхідно обирати масові фонові види птахів, які в повній мірі можуть характеризувати епізоотичну ситуацію в популяціях диких птахів. Матеріал треба відбирати від відстріляних, або відловлених птахів. У період гніздування можна досліджувати жовтки яєць. Проведення досліджень синантропних птахів може бути викликане необхідністю з'ясування епізоотичної ситуації серед них в окремому регіоні або в господарстві. За необхідності їх слід проводити під час перельоту мігруючих птахів. Для досліджень треба обирати фонові та найчисельніші в цьому регіоні види. При дослідженні у господарствах використовують тих птахів, які мешкають безпосередньо на території цього господарства. Матеріал можна отримувати шляхом відлову або відстрілу птахів, а навесні - досліджувати яйця птахів.

дикий птах вірусна хвороба

Висновки

1. За результатами імунологічних та вірусологічних досліджень встановлено інфікованість диких мігруючих водоплавних птахів 4 видів збудниками ньюкаслської хвороби, грипу, синдрому зниження несучості-76, вірусного гепатиту каченят, вірусного ентериту гусей; синантропних птахів 9 видів збудниками ньюкаслської хвороби, грипу, синдрому зниження несучості-76, інфекційного бронхіту, інфекційного ларинготрахеїту, хвороби Гамборо, вірусного ентериту гусей, а також птахів 11 фонових видів Сходу та Півдня України, не пов'язаних з сільськогосподарською птицею, збудниками ньюкаслської хвороби, грипу, синдрому зниження несучості-76, інфекційного бронхіту курей, інфекційного ларинготрахеїту, хвороби Гамборо. Циркуляцію вірусу ньюкаслської хвороби підтверджено ізоляцією збудника від водоплавних птахів.

2. Встановлено, що від 35 до 100 % мігруючих водоплавних птахів (крижень, огар, білолоба та сіра гуски) та від 13,3 до 86,67 % синантропних птахів (горобець, грак, голуб, ластівка, галка, мартин) мають у сироватках крові та жовтках яєць антитіла до вірусу ньюкаслської хвороби в діагностичних титрах. Максимальні титри антитіл до збудника цієї хвороби у водоплавних птахів становили 7-9 log₂, у синантропних - 6 log₂. У жовтках яєць чикотнів, співочих та чорних дроздів, сорок, мухоловок, зябликів, костогризів, зеленяків, сорокопудів рівень цих антитіл коливався від 2 до 8 log₂.

3. У сироватці крові та жовтку яєць 2,2-14,8 % крижнів у різні сезони виявлені антитіла в титрах (1:40-1:640) до вірусів грипу підтипів Н1, Н2, Н3, Н5, Н6, Н8, Н9, Н10, Н12; у 8,3-100 % огарів - у титрах 1:40-1:160 до підтипів Н1, Н2, Н5, Н6, Н7, Н8, Н9, Н10, Н12; у 37,5 % сірих гусей - до Н8, Н9 у титрах 1:40; у 20 % білолобих гусей - до Н1, Н2, Н6, Н8, Н9 у титрах 1:40-1:320. Встановлено антитіла до вірусу грипу підтипу Н1 у титрі 1:80 у ворон та підтипів Н1, Н8 у титрах 1:40-1:320 у горобців.

4. У різні сезони року в 47,37-100 % диких качок та в 36,84-87,5 % диких гусей виявлено антитіла в діагностичних титрах до збудника синдрому зниження несучості-76. У горобців, ластівок та яструба великого встановлено антитіла до цього збудника в титрах 5-7 log₂, а в чикотнів, співочих та чорних дроздів, сорок, мухоловки, зябликів, костогризів, зеленяків у жовтку виявлені антитіла у титрах 4-7 log₂.

5. У крижнів та огарів у сироватках крові та жовтку яєць виявлено низький рівень віруснейтралізуючих антитіл до збудника вірусного гепатиту каченят. В різні сезони року титри антитіл коливалися від 3 до 4 log₂.

6. Встановлено наявність антитіл у титрах 3-4 log₂ до вірусу хвороби Гамборо в голубів, галок, ворон, мартинів, ластівок, яструба великого, а також у співочих та чорних дроздів і костогризів.

7. Виявлено антитіла до вірусу інфекційного бронхіту курей у титрі 3 log_{2 у} сироватках крові голубів, ластівок, ворон, у титрах 5-8 log₂ у сироватках крові горобців та галок, а також у жовтках мухоловки в титрі 6 log₂, костогризів - у титрі 3-5 log₂, сорокопуда та горихвістки - 4 log₂.

8. Антитіла до вірусу інфекційного ларинготрахеїту виявлено в синантропних птахів: у горобців (титри антитіл 3-6 log₂), граків (3 log₂), галок (6 log₂), голубів (3 log₂), яструба великого (4 log₂), ластівки сільської (3 log₂), а також у чорного дрозда та сорокопуда (3-4 log₂).

9. Діагностичні титри антитіл до вірусу ентериту гусей виявлені в 7-66,6 % крижнів та огарів, а також у 36,82-80,0 % диких гусей у різні сезони року. Причому в гусей були зареєстровані високі титри антитіл - 7-8 log₂. Антитіла в титрах 2-3 log₂ до парвовірусу гусей виявлено в ластівок сільських та в титрі 12 log₂ у сироватці крові яструба великого.

10. Розроблено дві методики підготовки жовтка яєць диких птахів для досліджень (на фізіологічному розчині та з використанням хлороформу), які дають можливість їх використання при проведенні імунологічних досліджень, значно спрощують проведення епізоотологічного моніторингу диких птахів у період гніздування.

11. Ізольовано лентогенний вірус ньюкаслської хвороби з патологічного матеріалу мігруючого крижня. В патологічному матеріалі чорного лебедя виявлено антиген вірусу ньюкаслської хвороби, який за результатами визначення та порівняльного аналізу первинної структури гена має 96 % гомології зі штамом Ulster.

12. Найкритичнішими з точки зору виникнення та поширення інфекційних захворювань серед диких птахів є гніздування та міграція, тому епізоотологічний моніторинг мігруючих, синантропних птахів доцільно проводити в ці періоди з використанням вірусологічних та імунологічних методів.

Практичні пропозиції

1. Розроблений спосіб одержання екстрактів жовтків яєць диких птахів і використання їх в імунологічних реакціях слід впровадити у широку практику роботи лабораторій ветеринарної медицини для визначення епізоотологічного статусу диких птахів.

2. Методичні рекомендації "Епізоотологічний моніторинг та діагностика інфекційних хвороб диких птахів", затверджені Вченою радою ІЕКВМ УААН та науково-технічною радою Державного департаменту ветеринарної медицини України, доцільно застосовувати у роботі лабораторій ветеринарної медицини, лікарів ветеринарної медицини зоопарків, заповідників та ін.

Список основних праць, опублікованих за темою дисертації

1. Музика Д.В., Стегній Б.Т., Безрукава І.Ю. Вивчення епізоотичного статусу диких водоплавних птахів // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2001. - Т.2., Вип.79. - С.211-216. (Дисертант провів серологічні дослідження диких водоплавних птахів у заповіднику "Асканія - Нова").

2. Музика Д.В., Стегній Б.Т., Безрукава І.Ю. Епізоотологічний моніторинг диких водоплавних птахів в Біосферному заповіднику "Асканія-Нова" методом дослідження екстрактів жовтків яєць // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2002. - Вип.80. - С.439-442. (Дисертант відпрацював методику виготовлення екстрактів жовтків яєць диких птахів та провів імунологічні дослідження диких водоплавних птахів у заповіднику "Асканія - Нова").

3. Вивчення епізоотичного статусу щодо вірусного ентериту гусей методом серомоніторингу / Білецька Г.В., Безрукава І.Ю., Пересада Н.М., Музика Д.В., Стегній Б.Т. // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2003. - Вип.81. - С.45-51. (Дисертант особисто провів серологічні дослідження диких птахів щодо наявності антитіл до вірусу ентериту гусей).