Ґрунтозахисна та агрономічна ефективність протиерозійного комплексу в північно-східному Лісостепу України

У ґрунтових зразках визначали: гумус - за Тюріним, азот, що легко гідролізується - за Корнфілдом, рухомі форми фосфору і калію - за Чириковим, реакцію ґрунтового середовища - потенціометричним методом. Визначення агрохімічних показників ґрунту проводилися в атестованій агрохімічній лабораторії Сумського центру “Облдержродючість”.

Економічну ефективність протиерозійного комплексу розраховували за діючими на 01.01.2004 р. цінами на сільськогосподарську продукцію за методикою економічної оцінки наукових досліджень (Інститут аграрної економіки УААН, 1995). Енергетичну ефективність розраховували за методикою О.К. Медведовського і П.І. Іваненка (1988). Результати досліджень обробляли статистичним методом за Б.А. Доспєховим на комп`ютері.

СУЧАСНИЙ СТАН ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ СУМЩИНИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЙОГО ЕКОЛОГІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ

Встановлено, що у Сумській області площа еродованих сільськогосподарських угідь за період з 1961 по 1991 рр. збільшилась на 45 тис. га (24,6 %) і становила 227,8 тис. га, а на початок 2004 року - 305,1 тис. га. Щорічний приріст еродованих земель з 1961 по 1991 рр. склав 1,5 тис. га, а за період з 1991 по 2004 pр. цей показник зріс до 5,9 тис. га

Високими темпами в останні роки зростають площі сільськогосподарських угідь зі середньо- i сильнозмитими ґрунтами. Так, їхній середньорічний приріст за період з 1991 по 2004 рр. склав 2,62 тис. га, що більше як у 10 разів перевищує цей показник за 1961-1991 роки (0,22 тис. га).

На вирішення проблеми екологізації землекористування області в першу чергу необхідно звернути увагу землекористувачів тих районів, де значні площі ріллі знаходяться в ерозійно небезпечних агроландшафтах. За результатами наших досліджень виявлено, що Краснопільський і Тростянецький - це райони, в яких орні землі на схилах з ухилом понад 2° займають більше 38%. Цю групу районів можна віднести до районів з дуже високою небезпекою проявлення ерозійних процесів. До другої групи територій з високою ерозійною загрозою відносяться Липоводолинський, Охтирський, Сумський і Недригайлівський райони, в яких рілля на ерозійно небезпечних схилах займає площу від 20 до 38 %. Третю групу зі середнім рівнем небезпеки проявлення ерозійних процесів складають Білопільський, Великописарівський, Глухівський, Кролевецький, Лебединський, Путивльський і Роменський райони, в яких площа ріллі на ерозійно небезпечних схилах знаходиться в межах 7-20%. Незначний ризик проявлення водної ерозії на орних землях можливий в Буринському і Конотопському районах, де на схилах розміщується до 0,4 % орних земель (четверта група).

На основі проведеного групування адміністративних районів області необхідно розробляти систему протиерозійних заходів.

До першочергових заходів для першої групи районів слід віднести вилучення із

інтенсивного обробітку деградованих земель на схилах з ухилом 100 і більше під природні кормові угіддя чи лісомеліоративні насадження. Таких земель в області обліковується біля 800 га, 300 га з яких знаходяться в Краснопільському і 500 га - в Тростянецькому районах.

Другим важливим протиерозійним заходом є залуження орних земель на схилах з ухилом 5-10°. Із 12,1 тис. га в межах області в розрізі першої, другої, третьої i четвертої груп районів площа земель для залуження буде складати відповідно 2,7; 4,7; 4,6 i 0,1 тис. га. Такий захід, як показали наші дослідження, можна реалізувати протягом одного-двох років у першій і четвертій групі районів. В інших групах районів реалізація цього агрозаходу буде стримуватись відсутністю необхідної кількості насіння багаторічних трав і коштів. Тому переводити opні землі на схилах 5-10° у природні кормові угіддя потрібно поетапно, але з таким розрахунком, щоб повністю ця робота була завершена протягом найближчих років.

Таким чином, за рахунок оптимізації структури земельного фонду Сумської області шляхом вилучення з орних земель крутосхилів з наступним залуженням або залісенням їх, а також завдяки запровадженню ґрунтозахисних агротехнологій на схилових землях з ухилом 3-7° можливо стабілізувати екологічну ситуацію в ерозійно небезпечних агроландшафтах.

ҐРУНТОЗАХИСНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕЛЕМЕНТІВ КОНТУРНО-МЕЛІОРАТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ

Втрати ґрунту в результаті ерозійних процесів. Активність проявлення водної

ерозії ґрунтів значною мірою залежить від ухилу схилу, агрофону, а також від кількості та інтенсивності опадів.

В наших дослідженнях в умовах Гребениківського стаціонару на приводороздільній частині схилу (поле зернопросапної сівозміни, з ухилом до 30) в 2001р. під озимою пшеницею змив ґрунту склав 6,2 т/га, в 2002 р. - 11,8 т/га (агрофон - цукрові буряки), а в 2003 р. - 6,0 т/га (агрофон - горох) і в 2004 р. - 2,4 т/га (агрофон - озима пшениця). Таким чином, найбільший змив ґрунту відмічено в зернопросапній сівозміні під цукровими буряками (табл. 2).

Таблиця 2 Змив ґрунту на Гребениківському і Маловисторопському стаціонарах, т/га

На ділянці між валом-терасою і лісосмугою, де ухил сягає 3-50, змив ґрунту був незначним. У 2002 р. найбільший змив ґрунту 4,9 т/га і 3,6 т/га спостерігався під озимою пшеницею на дослідних ділянках, що розмежовуються лісосмугою. До лісосмуги змив був більший, ніж після неї. Це свідчить про те, що лісосмуга затримувала водні потоки і перешкоджала інтенсивному розвиткові ерозійних процесів. Така ж тенденція була характерна і в інші роки: в 2001 р. змив ґрунту на ділянці між валом-терасою і лісосмугою становив 3,7 т/га, а після неї - 2,4 т/га (агрофон - багаторічні трави); у 2003 р. - 3,8 т/га і 2,5 т/га (агрофон - овес), а в 2004 р. - 1,3 т/га і 1,3 т/га (агрофон - ячмінь з підсіванням конюшини) відповідно.

На середній частині схилу змив ґрунту був незначним і лише в 2002 р. під озимою пшеницею він становив 3,5 т/га. На стокових ділянках, розміщених у підніжжі схилу в 2002 та 2003 рр. спостерігалося намивання ґрунту - 3,7 т/га, агрофон - озима пшениця і 2,5 т/га (агрофон - овес).

Дослідження на Маловисторопському стаціонарі проводились у полях ґрунтозахисної сівозміни з ухилом схилу 3-70 (табл. 2). Встановлено, що на приводороздільній частині схилу (ухил до 30) в 2001 р. під гречкою змив ґрунту склав 7,1 т/га, в 2002 р. на ячмені - 7,1 т/га, а в 2003-2004 рр. втрати ґрунту становили 4,9 і 2,5 т/га на посівах ячменю з підсіванням конюшини та конюшини відповідно.

У верхній частині схилу біля вала-тераси і нижче від нього спостерігався інтенсивний змив ґрунту. У 2001 р. у цьому полі біля вала-тераси змив ґрунту склав 6,7 т/га під озимою пшеницею, на ділянці між валом-терасою і лісосмугою, де посіви озимої пшениці були зріджені, змив ґрунту склав 12,2 т/га. Така ж тенденція спостерігалася і в інші роки: в 2002 р. - 9,5 т/га і 12,5 т/га (агрофон - овес), в 2003 р. - 6,8 т/га і 7,6 т/га (агрофон - вико-овес) і в 2004 р. - 2,7 т/га і 3,2 т/га (агрофон - ячмінь) відповідно. Значний змив ґрунту спостерігався в 2001 році на частині схилу між валом-терасою і лісосмугою (12,2 т/га) та перед лісосмугою (13,5 т/га), що обумовлено концентрацією водних потоків внаслідок інтенсивних зливових опадів, і призвело до розмивання вала-тераси. У 2002 році перед лісосмугою також спостерігався значний змив ґрунту - 12,6 т/га (агрофон - овес). На ділянці між лісосмугою і наораним валом за всі роки досліджень змив ґрунту був мінімальний. У підніжжі схилу в 2001 р. під озимою пшеницею спостерігалося намивання ґрунту - 3,6 т/га, в 2002 і 2003 рр. також відбулося намивання ґрунту - 4,7 т/га (агрофон - овес + люцерна), 2,4 т/га (агрофон - люцерна) відповідно.

Таким чином, дослідженнями, проведеними в умовах Гребениківського і Маловисторопського стаціонарів, встановлено, що втрати ґрунту в результаті змиву залежали від елементів КМОТ (валів-терас, протиерозійних стокорегулюючих лісосмуг, наораних валів), сівозмінного фактору та агротехніки вирощування сільськогосподарських культур. За ґрунтозахисних сівозмін, насичених до 50 % багаторічними травами, змив ґрунту був найнижчим.

Водотривка структура ґрунту. В умовах проявлення водної ерозії застосовуваний комплекс агротехнічних заходів, спрямований на покращення водотривкої структури ґрунту, сприяє інтенсивному поглинанню опадів та формуванню ґрунтової поверхні, стійкої проти поверхневого стоку води.

За результатами наших досліджень в умовах Гребениківського стаціонару встановлено, що вміст водотривких структурних фракцій в 0-30 см шарі ґрунту, у середньому за роки досліджень, на приводороздільній частині схилу склав - 38,48%, у верхній частині між валом-терасою і лісосмугою - 39,24%, на ділянці після лісосмуги - 39,74%, у середній частині схилу - 39,94%, а біля підніжжя схилу - 40,18%. Аналогічна закономірність спостерігається і в умовах Маловисторопського стаціонару.

Проведеними дослідженнями встановлено, що елементи КМОТ, мілкий плоскорізний обробіток завглибшки 10-12 см зі одночасним щілюванням до 40 см та культури ґрунтозахисних сівозмін позитивно впливають на формування водостійких структурних фракцій в 0-30 см шарі чорнозему типового слабо- і середньозмитого.

Водопроникність ґрунту. Відомо, що чим краща водопроникність ґрунту, тим меншим є поверхневий стік води та змив ґрунту. Спостереження за динамікою водопроникності залежно від елементів КМОТ дозволяють зробити висновок, що в зоні впливу стокорегулюючої лісосмуги за вирощування багаторічних трав, забезпечуються найкращі умови для поглинання опадів, які випадають у весняно-літній період. Так, у 2001 році навесні на Гребениківському стаціонарі під багаторічними травами (еспарцет) у нижній частині схилу за першу годину спостережень водопроникність становила 85,7 мм, що на 6,4; 9,3; 21,4 і 34,5 мм більше порівняно з дослідними ділянками, які розміщувалися після лісосмуги, між валом-терасою і лісосмугою та на приводороздільній частині схилу відповідно. Така ж закономірність спостерігалась протягом усього року. Встановлено, що восени за одну годину на ділянках, розміщених у підніжжі схилу всмокталось 274,6 мм вологи, а 268,8; 218,1; 162,5; 139,4 мм - на середній частині, ділянках після лісосмуги, між валом-терасою і лісосмугою, на приводороздільній частині схилу відповідно. Така тенденція відмічалася протягом усіх років проведення досліджень. Аналогічна закономірність простежується і на Маловисторопському стаціонарі.

ЗМІНА АГРОФІЗИЧНИХ І АГРОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЧОРНОЗЕМУ ЕРОДОВАНОГО В УМОВАХ ГРУНТОЗАХИСНОЇ СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА З КМОТ

Структурно-агрегатний стан ґрунту. Результати проведених досліджень засвідчили, що за сухого просіювання вміст агрономічно цінних агрегатів у варіантах досліду на Гребениківському стаціонарі в шарі ґрунту 0-30 см мав істотну різницю залежно від варіантів досліду. Встановлено, що вміст брилуватої структурної фракції в 20-30 см шарі ґрунту на ділянках, які знаходились на приводороздільній частині схилу, на ділянках між валом-терасою і лісосмугою, після лісосмуги був на 8,2-13,4% вищим порівняно з ділянками у середній частині і в підніжжі схилу. В цілому ж в 0-30 см шарі ґрунту на дослідних ділянках, розміщених у верхній і середній частинах схилу відбулося збільшення вмісту мікроструктурної фракції агрегатів розміром менше 0,25 мм (пил) майже в півтора раза порівняно з іншими ділянками схилу. Визначення механічно стійких структурних фракцій ґрунту показало, що вміст агрономічно цінних агрегатів в 0-30 см шарі ґрунту на приводороздільній частині схилу, між валом-терасою і лісосмугою, після лісосмуги становив 39,8, 40,4 і 40,5% відповідно, що на 6,8-8,0% менше порівняно з дослідними ділянками, розміщеними у середній частині і біля підніжжя схилу. Аналогічні дані отримані і на Маловисторопському стаціонарі.

Вміст гумусу в орному шарі ґрунту. Проведені визначення вмісту гумусу на варіантах Гребениківського стаціонару показали, що за 13 років функціонування досліду спостерігається тенденція до збільшення вмісту гумусу на 0,17-0,22% у середній частині та біля підніжжя схилу. Істотне збільшення вмісту гумусу простежується у середній частині схилу: від 3,5% в 1990 році до 3,72% у 2003 році

За рахунок процесу намивання ґрунту вміст гумусу на ділянках, розміщених у підніжжі схилу становив 3,8%. Дещо нижчі його показники були в середній частині схилу та після лісосмуги - 3,6%. На приводороздільній частині схилу вміст гумусу склав 3,3%, а найменший показник - 3,2% був на ділянці між валом-терасою і лісосмугою.

На Маловисторопському стаціонарі - більш високим на 0,1-0,4 % вміст гумусу був на приводрозодільній частині схилу, біля вала-тераси та в підніжжі схилу. Збільшення вмісту гумусу на 1,0 % спостерігалося за рахунок намивання і відкладання ґрунту в підніжжі схилу. Що ж стосується середніх значень за роки досліджень, то найбільший показник вмісту гумусу був на дослідних ділянках, розміщених у підніжжі схилу - 3,23%.

Вплив елементів КМОТ та агротехнічних заходів на забезпеченість ґрунту поживними речовинами. Визначення в орному шарі ґрунту вмісту азоту, що легко гідролізується в умовах Гребениківського стаціонару показало, що за роки досліджень його вміст на дослідних ділянках схилу підвищився порівняно з вихідними показниками і становить від 106 до 133 мг на 1 кг ґрунту. Забезпечення рослин фосфором мало свою певну специфіку залежно від розміщення варіантів по схилу. Відмічено, що вміст рухомого фосфору на дослідних ділянках схилу підвищився і становить від 119 до 157 мг на 1 кг ґрунту. Виявлено, що з посиленням ерозійних процесів спостерігається незначна тенденція до зменшення обмінного калію на Гребениківському стаціонарі. Вміст обмінного калію на дослідних ділянках схилу коливався від 86 до 113 мг на 1 кг ґрунту.

На Маловисторопському стаціонарі у верхній частині (біля вала-тераси) і в підніжжі схилу вміст азоту, що легко гідролізується був дещо вищим порівняно з іншими ділянками схилу. За роки досліджень вміст азоту підвищився від 111 до 161 мг на 1 кг ґрунту на дослідних ділянках схилу. Визначення вмісту рухомого фосфору показало, що в підніжжі схилу вміст зазначеного елементу був на 10-15% вищий порівняно з іншими дослідними ділянками, що пов'язано з акумуляцією його в намитому ґрунті в цій частині схилу. Аналогічна закономірність відмічена і при визначенні вмісту обмінного калію в оброблюваному шарі ґрунту. Встановлено, що найвищі показники вмісту К2О відмічені на ділянці, розміщеної біля підніжжя схилу.

АГРОНОМІЧНА ТА ЕКОНОМІКО-ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОТИЕРОЗІЙНОГО КОМПЛЕКСУ

В умовах стаціонарних дослідів досліджувані елементи КМОТ впливали на продуктивність культур зернопросапної і ґрунтозахисних сівозмін. Так, продуктивність культур зернопросапної сівозміни на Гребениківському стаціонарі у верхній частині схилу, у середньому за роки досліджень, була більшою, ніж продуктивність культур ґрунтозахисної сівозміни на 0,95 т/га кормових одиниць. На Маловисторопському стаціонарі продуктивність культур ґрунтозахисної сівозміни у середній частині схилу, за роки досліджень, була вищою на 0,88 т/га к. од., в порівнянні з ланкою сівозміни, яка розміщувалась у верхній частині схилу, і на 0,69 т/га к. од. вища за продуктивність ланки сівозміни в нижній частині схилу (табл. 3).

Проведено порівняльний економічний аналіз вирощування культур у ланках сівозмін в умовах стаціонарних дослідів на різних рубежах схилу з протиерозійними гідротехнічними спорудами (вали-тераси, наорані вали) і стокорегулюючими лісосмугами. В дослідженнях на Гребениківському стаціонарі виявлено, що найменша собівартість к. од. була в ланці ґрунтозахисної сівозміни у нижній частині схилу, при цьому собівартість продукції отриманої з дослідної ділянки, розміщеної біля підніжжя схилу становила 198,1 грн./т к. од. (табл. 4).

У середньому в ланці ґрунтозахисної сівозміни собівартість продукції становила 207,8 грн./т к. од., що на 32,4 грн./т к. од. менше, ніж в ланці зернопросапної сівозміни.

Аналогічну залежність виявлено і щодо рівня рентабельності. У середньому по ланці ґрунтозахисної сівозміни рівень рентабельності становив 119%, що на 40% вище рівня рентабельності ланки зернопросапної сівозміни. Найвищий прибуток був в ланці ґрунтозахисної сівозміни на варіантах досліду, розміщених в підніжжі схилу, а найменший - у ланці зернопросапної сівозміни на приводороздільній частині схилу.

На Маловисторопському стаціонарі встановлено, що найменшу собівартість кормових одиниць було отримано в ланці ґрунтозахисної сівозміни на ділянці від лісосмуги і до нижньої частини схилу, у середньому в цій ланці за роки досліджень вона становила 229,6 грн./т к. од. (табл. 4). Найвищий показник собівартості був у ланці сівозміни (гречка - ячмінь - ячмінь+конюшина - конюшина) і в середньому по ланці становив 285,4 грн./т к. од. Щодо отриманого прибутку, то найвищим він був у ланці ґрунтозахисної сівозміни у середній частині схилу і становив 743,3 грн./га, дещо нижчий на дослідних ділянках, розміщених у підніжжі схилу - 713,9 грн./га, а найнижчий - 535,3 грн./га - на приводороздільній частині схилу.

Таблиця 3

Таблиця 4 Економічна ефективність вирощування с.-г. культур на схилах з КМОТ Гребениківського і Маловисторопського стаціонарів (середнє за 2001-2004 роки)

Розрахунки енергетичної ефективності протиерозійного комплексу по Гребениківському стаціонару показали, що найвищим коефіцієнт енергетичної ефективності був у ланці ґрунтозахисної сівозміни і в середньому по ланці знаходився на рівні 4,41, в той час як на приводороздільній частині схилу в ланці зернопросапної сівозміни він становив лише 3,5.

На Маловисторопському стаціонарі найвищим коефіцієнт енергетичної ефективності був у нижній частині схилу в ланці ґрунтозахисної сівозміни і в середньому по ланці становив 4,69. У ланці сівозміни на середній частині схилу коефіцієнт енергетичної ефективності був однаковий з показником ланки сівозміни на контролі і становив 3,77. Це свідчить про те, що в міру насичення сівозміни багаторічними травами і травосумішками коефіцієнт енергетичної ефективності зростає.

Висновки

На основі проведених досліджень можна зробити наступні висновки:

1. Висока розораність (73,3%), незначна кількість сіножатей і пасовищ (близько 25,3%) та багаторічних насаджень (1,4%) свідчать про екологічну нестабільність агро- ландшафту, тому за останні 40 років площа еродованих сільськогосподарських угідь у зоні Лісостепу Сумської області збільшилася від 182,8 тис. га до 305,1 тис. га (в 1,7 раза), а потенційна небезпека щорічного їхнього приросту у середньому по області становить 5,9 тис. га. Активізації ерозійних процесів сприяють висока розораність агроландшафтів, низька протиерозійна облаштованість лісосмугами, водо-регулюючими гідротехнічними спорудами та іншими заходами постійної дії.

2. На схилах з елементами КМОТ в умовах Гребениківського і Маловисторопського стаціонарів (вали-тераси, наорані вали, протиерозійні лісосмуги) взимку відбувається додаткове накопичення снігу. За зимовий період на схилах з елементами КМОТ у середньому нагромаджується на 52-65% вологи більше, ніж на відкритих ділянках, що сприяє кращому забезпеченню вологою рослин у весняний період.

3. Встановлено просторову закономірність формування змиву ґрунту вздовж схилу, яка за проявлення ерозії від зливових опадів і в період сніготанення була майже однаковою. Мінімальні значення змиву ґрунту (2,4-7,1 т/га) відмічені у верхній частині схилу з наступним зростанням цього показника у середній його частині (3,7-13,5 т/га), а в підніжжі схилу відбувається акумуляція ґрунту. Змив ґрунту знаходиться в прямій залежності від ухилу схилу (чим крутіше схил, тим інтенсивніше відбуваються ерозійні процеси). В ґрунтозахисних сівозмінах за вирощування багаторічних трав, травосумішок та культур суцільної сівби втрати ґрунту зменшуються в 2,5-3 рази на всіх досліджуваних елементах схилу з КМОТ.

4. Виявлено, що збільшення у верхніх шарах ґрунту вмісту водотривких структурних фракцій на 1,7-2% за тривалого використання плоскорізного обробітку і елементів КМОТ обумовлює підвищення протиерозійної стійкості еродованих чорноземів північно-східного Лісостепу.

5. Встановлено, що в нижніх частинах схилів покращуються показники родючості ґрунту, збільшується вміст водотривкої структури та стабілізуються інфільтраційні властивості ґрунту, чому сприяють лісосмуги і вали-тераси, при цьому зменшуються втрати ґрунту від ерозії. Значну ґрунтозахисну роль відіграють також багаторічні трави та зернові культури, після яких на поверхні ґрунту залишається велика частина рослинних і кореневих рештків, які утворюють протиерозійний мульчуючий фон, що краще всмоктує воду.

6. При плануванні та розробленні системи ґрунтозахисних сівозмін на схилах з ухилом 30 і більше рекомендується повністю вилучити з них просапні культури і максимально насичити багаторічними травами та їхніми сумішками із зернобобовими культурами.

7. Протиерозійні гідротехнічні споруди на схилових землях з ухилом понад 30 мають високу ґрунтозахисну, вологонакопичуючу і водорегулюючу ефективність. Однак встановлено, що елементи КМОТ (вали-тераси, наорані вали), у результаті недотримання технологічних вимог з їх експлуатації, руйнуються і потребують подальшого догляду і реконструкції, що встановлено дослідженнями на Маловисторопському стаціонарі.

8. Збільшення вмісту агрономічно-цінних фракцій за тривалого застосування плоскорізного обробітку і вирощування багаторічних трав є одним із заходів підвищення протиерозійної стійкості слабо- і середньозмитих чорноземів.

9. Спостерігається тенденція до незначного (на 0,25-0,30 г/см3) збільшення щільності 20-40 см шару чорнозему слабо- і середньозмитого порівняно з верхнім 0-20 см шаром в середній і нижній частинах схилу. Проте в цілому цей показник не виходив за межі оптимальних значень для сільськогосподарських культур, які вирощувалися в сівозмінах.

10. Агрохімічний аналіз ґрунту стаціонарів за 13-ти річний період їхнього функціонування показав, що спостерігається тенденція до збільшення вмісту гумусу на 0,17-1% у середній і нижній частинах схилів за рахунок ґрунтозахисної ефективності системи землеробства з КМОТ. Вміст азоту, що легко гідролізується, доступних форм фосфору та обмінного калію в орному шарі, у середньому за роки досліджень, підвищився порівняно з вихідними даними, а показники кислотності ґрунтового середовища знаходилися в межах оптимальних значень на всіх ділянках схилів.

11. Урожайність сільськогосподарських культур на ділянках, розміщених біля підніжжя схилів, була вищою на 4,5-18,9% порівняно з дослідними ділянками, розміщеними в середній частині схилу. Така тенденція спостерігалася в усі роки проведення досліджень. Елементи КМОТ (вали-тераси, наорані вали та лісосмуги) і безполицевий обробіток ґрунту за тривалого застосування на схилових землях підвищують продуктивність ланок сівозмін на 0,19-0,88 т/га к. од. за істотного зниження втрат ґрунту в результаті зменшення ерозійних процесів.

12. Економічна ефективність вирощування сільськогосподарських культур за застосування різних елементів КМОТ в умовах стаціонарних дослідів залежала як від територіального розміщення ланки сівозміни за рельєфом, так і в залежності від агротехнічних особливостей вирощування.

Найвищий рівень економічної ефективності на Гребениківському стаціонарі отриманий за вирощування сільськогосподарських культур в ґрунтозахисній сівозміні, яка розміщувалася в нижній частині схилу. При цьому умовно чистий прибуток становив 1301,8 грн. на 1 га при рівні рентабельності 129%. В умовах Маловисторопського стаціонару у верхній частині схилу (біля вала-тераси) при вирощуванні культур в ланці ґрунтозахисної сівозміни отриманий прибуток, який склав 828,5 грн. на 1 га при рівні рентабельності 78 %.

Вищі коефіцієнти енергетичної ефективності - 4,41-4,69 відзначено при вирощуванні культур в ланках ґрунтозахисних сівозмін, розміщених в нижній частині схилів стаціонарних дослідів.

Рекомендації виробництву

1. В умовах високої інтенсивності ерозійних процесів на схилових землях північно-східного Лісостепу доцільно впроваджувати ґрунтозахисну систему землеробства з контурно-меліоративною організацією території, що включає застосування комплексу організаційно-господарських заходів (оптимізація структури землекористування), меліоративних водорегулюючих та протиерозійних заходів постійної дії (гідротехнічні протиерозійні споруди, полезахисні стокорегулюючі лісосмуги) в поєднанні з агротехнічними.

2. З метою підвищення протиерозійної та господарської ефективності агроценозів на всіх площах польових і ґрунтозахисних сівозмін застосовувати систему протиерозійних агротехнічних заходів, які включають:

- підбір культур з високою ґрунтозахисною здатністю (багаторічні трави, зернові суцільної сівби);

- безполицевий обробіток ґрунту завглибшки 10-12 см з одночасним щілюванням на глибину до 40 см за внесення рекомендованих норм добрив.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Давиденко Г.А. Технологія вирощування картоплі на важких ґрунтах Німеччини // Вісн. Сумського ДАУ. Агрономія і біологія. - 2001. № 5. - С. 29-31.

2. Давиденко Г.А. Змив дрібнозему з ґрунту на схилових землях Сумської області // Вісн. Сумського НАУ. Агрономія і біологія. - 2002. № 6. - С. 114-117.

3. Давиденко Г.А. Динаміка агрохімічних показників орного шару чорнозему типового на різних рубежах схилу під впливом водної ерозії // Вісн. Сумського НАУ. Агрономія і біологія. - 2003. № 6. - С. 81-84.

4. Кравченко М.С., Іванов В.П., Давиденко Г.А. Агроекологічний стан ґрунтів в умовах Сумської області // Вісн. Сумського НАУ. Агрономія і біологія. - 2003. № 6. - С. 63-66 (проведено аналіз літератури та його обґрунтування).

5. Прасол В.І., Міщенко Ю.Г., Давиденко Г.А. Розробка сидеральної системи удобрення для умов північно-східного Лісостепу України // Зб. наук. праць Уманського ДАУ (спецвипуск). Біологічні науки і проблеми рослинництва. - Умань. - 2003. - С. 808-813 (проведення досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів).

6. Міщенко Ю.Г., Прасол В.І., Давиденко Г.А., Масик І.М., Бабка А.М. Вплив основного удобрення та способів його заробки на вологозабезпечення і продуктивність картоплі // Вісн. Сумського НАУ. Агрономія і біологія. - 2004. № 1(8). - С. 119-123 (отримання експериментальних даних, висновки).

7. Давиденко Г.А. Вплив елементів контурно-меліоративної організації території (КМОТ) на змив ґрунту і агрохімічні показники чорнозему типового на різних рубежах схилу // Вісн. Сумського НАУ. Агрономія і біологія. - 2004. № 6(9). - С. 114-117.

8. Давиденко Г.А. Вплив елементів контурно-меліоративної організації території (КМОТ) на продуктивність культур ґрунтозахисних сівозмін // Вісн. Сумського НАУ. Агрономія і біологія. - 2004. № 12(10). - С. 115-117.

9. Давиденко Г.А. Стан використання сільськогосподарських угідь у Сумській області // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН. Спецвипуск.- 2005.- С. 91-94.

МАТЕРІАЛИ КОНФЕРЕНЦІЙ

10. Давиденко Г.А., Іванов В.П. Оцінка агроекологічного стану земель в Сумській області // Матер. Всеукраїнської конф. молодих вчених "Засади сталого розвитку аграрної галузі" (м. Київ, 28-30 жовтня 2002р.). - К.: ІАБ, 2002. - С. 25-26 (проведені експериментальні дослідження та їх теоретичне обґрунтування).