Відгодівельні, м’ясо-сальні якості та окремі біологічні особливості свиней різного напрямку продуктивності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. У сучасних умовах ринкової економіки особливо актуальним є одержання дешевої, якісної і конкурентноздатної свинини. У значній мірі це залежить від широкого використання та якісного вдосконалення відгодівельних і м'ясо-сальних якостей вітчизняних порід свиней. Протягом тривалого часу селекційно-племінна робота з вітчизняними породами свиней проводиться у напрямку створення спеціалізованих порід, типів, ліній та родин як шляхом внутрішньопородної селекції, так і з використанням свиней зарубіжних порід (М.Д. Березовський, 2006; В.П. Рыбалко, С.В. Акимов, С.Ю. Смыслов, 2002; А.М. Хохлов 2004; В.П. Рыбалко, С.В. Акимов, В.М. Нагаевич и др., 2006; А.Т. Мисик, 2006).

Саме цим і обумовлена необхідність періодичного вивчення відгодівельних, м'ясо-сальних якостей свиней різного напрямку продуктивності, основних закономірностей росту та розвитку молодняку, його окремих екстер'єрних та інтер'єрних особливостей, якості м'ясо-сальної продукції.

Мета і завдання досліджень. Метою даної роботи було вивчення відгодівельних, м'ясо-сальних якостей та окремих біологічних особливостей свиней різного напрямку продуктивності.

Програмою наукових досліджень передбачалося вирішити такі завдання:

– вивчити відгодівельні якості молодняку свиней різних напрямків продуктивності;

– визначити перетравність поживних речовин та баланс азоту;

– визначити особливості вікових змін росту і розвитку молодняку свиней різних генотипів;

– дослідити гематологічні показники;

– оцінити м'ясо-сальні якості туш піддослідних свиней;

– визначити фізико-хімічні показники продуктів забою;

– провести дослідження з вивчення хімічного складу та міцності стегнових кісток;

– встановити ступінь впливу генотипу на показники продуктивності піддослідних тварин;

– оцінити деґустаційні якості продуктів забою свиней;

– розрахувати економічну ефективність використання свиней різних генотипів для виробництва свинини.

1. Матеріали та методи досліджень

Передбачений обсяг наукових досліджень проводився в умовах дослідного господарства Інституту свинарства УААН відповідно до спеціально розробленої і затвердженої методики. Всі дослідження проводилися на чистопородному поголів'ї свиней відповідних порід: велика біла, велика чорна, полтавська м'ясна, українська степова біла.

Дослідження проводили у два етапи згідно з методичною схемою, наведеною в табл. 1.

Відгодівельні якості молодняку вивчали у першій і другій серіях дослідів згідно з існуючими методичними рекомендаціями. Після досягнення підсвинками живої маси 25-30 кг було сформовано чотири групи тварин різного напрямку продуктивності по 10 голів у кожній. За контроль взято свиней великої білої породи, як основного генотипу, що розводиться в Україні. Свині всіх піддослідних груп протягом дослідів знаходились в аналогічних умовах годівлі та утримання.

Годівлю проводили двічі на добу. Раціони годівлі складали, виходячи з норм, розроблених ІС УААН.

Відгодівельні якості вивчали за швидкостиглістю (вік досягнення живої маси 100 кг, днів), абсолютними та середньодобовими приростами, (кг і г), витратою кормів на 1 кг приросту (корм. од.), товщиною шпику над 6-7 грудними хребцями (мм).

Контрольний забій свиней проводили на Полтавському м'ясокомбінаті, по 4 голови з кожної групи. При цьому визначали забійну масу, кг; забійний вихід, %; довжину напівтуші, см; товщину шпику (на рівні 6-7 грудних хребців), мм; площу “м'язового вічка”, см2; масу задньої частини напівтуші, кг.

Морфологічний аналіз туш (вихід м'яса, сала, кісток) визначали шляхом обвалки правої напівтуші згідно з існуючими рекомендаціями.

Таблиця 1. Науково-методична схема дослідів

ВБ - велика біла, ПМ - полтавська м'ясна, ВЧ - велика чорна, УСБ - українська степова біла.

Фізико-хімічні властивості м'яса і сала вивчали в лабораторіях інституту свинарства УААН.

Ріст та розвиток молодняку свиней вивчали за допомогою взяття промірів: висота в холці, висота в крижах, довжина тулуба, ширина, глибина та обхват грудей, обхват п'ястка. На основі отриманих результатів розраховували індекси їх тілобудов.

Для оцінки генотипів за перетравністю поживних речовин та засвоєння азоту корму проведено фізіологічні досліди за методикою М.А. Коваленка (1977). Визначали коефіцієнти перетравності поживних речовин корму і балансу азоту, кальцію, фосфору.

З метою визначення клінічного стану тварин, їх резистентності визначали вміст альбумінів, %; б, в, г-глобулінів, %; загального білку, г %; гемоглобіну, г % та кількість еритроцитів млн/ммі за загальноприйнятими методиками (Л.И. Слуцкого, 1974; А.А. Кудрявцева и др. 1974; И.П. Кондрахина и др., 1985).

Міцність стегнових кісток на злам вивчали на універсальній машині УММ-20, їх хімічний склад - за методиками А.А. Фридчера (1980), И.П. Кондрахина и др. (1985).

Дегустацію м'яса та бульйону проводили за методикою А.М. Поливоди (1977), а також згідно з “Инструкцией о порядке проведения оценки качества мясных и молочных продуктов”, затвердженої Мінм'ясомолпромом СРСР (1982) та “Методического указания по изучению качества туш, мяса и подкожного жира убойных свиней”, затвердженого ВАСХНИЛ (1978).

Аналіз впливу генотипу на показники продуктивності вивчали відповідно до методик дисперсійного та кластерного аналізів (Д.И. Снедекор, 1961; О.М. Царенко и др., 2000).

Економічну ефективність відгодівлі свиней різних генотипів визначали за валовим приростом, кг, собівартістю 1 ц приросту, грн, прибутком на 1 реалізовану голову, грн, рівнем рентабельності, %.

Експериментальний цифровий матеріал оброблено з допомогою методів варіаційної статистики (Е.К. Меркурьева, 1970, Н.А. Плохинський, 1969) із використанням ПК у середовищі “Windows XP”.

Вірогідність одержаних величин та відмінностей між групами визначали за допомогою критеріїв Стьюдента.

2. Результати досліджень

Ріст та розвиток свиней різного напрямку продуктивності. Аналіз експериментальних даних показав, що у першій серії дослідів протягом усіх періодів відгодівлі найвищу живу масу мав молодняк свиней полтавської м'ясної породи. Так, у віці 4 місяці цей показник становив 45,0 кг, що більше, порівняно з поросятами великої білої породи, на 4,4 % (Р > 0,99) та великої чорної і української степової білої - на 4,65-5,38 % (Р > 0,99-0,99) відповідно.

У 5-місячному віці молодняк свиней полтавської м'ясної породи мав живу масу 59,2 кг, що на 2,42 % більше ніж у підсвинків із І контрольної групи, та на 6,66 % (Р > 0,99) 3,49 % - від ровесників ІІ-ІV груп.

Молодняк свиней полтавської м'ясної породи мав більшу живу масу і в 6 місяців - 75,4 кг, що більше від маси тварин І групи на 2,03 %, від ровесників ІІ та ІV груп, відповідно, на 6,19 % (Р > 0,999) та 3,00 % (Р > 0,95).

Наприкінці відгодівлі тварини полтавської м'ясної породи мали живу масу 108,0 кг, що на 2,95 % більше, ніж у підсвинків контрольної групи і на 6,93 % (Р > 0,999) та 4,95 % (Р > 0,99) від ровесників ІІ і ІV груп.

У другій серії дослідів найвищі показники живої маси мали підсвинки великої білої породи у 5-місячному віці: вони переважали своїх ровесників із ІІ, ІІІ, ІV груп на 8,34-1,96-2,80 % відповідно. У 6 місяців тварини з І групи мали більшу живу масу ніж у ІІ, ІІІ, ІV групах на 8,39-1,14-3,09 %. У 7-місячному віці жива маса у свиней великої білої породи становила 101,3 кг, що на 9,63 % (Р > 0,999) більше від великої чорної породи та на 2,84-4,54 % - від тварин із ІІІ і ІV груп відповідно.

Аналіз показників розвитку піддослідних тварин показав, що в першій серії підсвинки полтавської м'ясної породи за довжиною тулуба переважали ровесників великої білої, великої чорної та української степової білої порід на 5,38-11,28-5,98 % (Р > 0,999). Подібна тенденція спостерігалась і в другій серії дослідів. Перевага свиней ІІІ групи за цим показником у 7-місячному віці перед тваринами І, ІІ, ІV груп становила 5,33-11,57-5,60 % (Р > 0,999). Найбільший обхват грудей у обох серіях дослідів мав молодняк свиней великої чорної породи, перевищував велику білу, полтавську м'ясну та українську степову білу на 2,63; 4,07-4,73; 1,99-2,72 % відповідно.

На думку багатьох вчених, проміри не дають об'єктивної оцінки тілобудови тварин, тому нами були розраховані індекси розтягнутості, масивності, збитості, глибокогрудості, широкогрудості, високоногості, костистості, широкотілості - вузькотілості. Розрахунки показали, що найвищий індекс розтягнутості в обох серіях дослідів мали підсвинки полтавської м'ясної породи. Він становив 198,7-195,7 %, що на 2,4-9,2; 10,9-8,8; 1,5-9,7 % більше ніж у ровесників великої білої, великої чорної, української степової білої порід. Найвищий індекс масивності був у свиней великої чорної породи і на 9,5-10,5; 16,3-17,8; 9,1-13,7 % перевищував велику білу, полтавську м'ясну та українську степову білу породи.

Проміри, розрахунки індексів тілобудови свідчать, що молодняк свиней полтавської м'ясної породи має екстер'єр, характерний для м'ясних порід, а тварини великої чорної, великої білої та української степової білої, навпаки для сальних та комбінованих генотипів.

Відгодівельні якості молодняку свиней. За період відгодівлі молодняк дослідних груп мав різну інтенсивність росту.

Таблиця 2. Відгодівельні якості піддослідних свиней (М ± m)

Як свідчать дані табл. 2, у першій серії дослідів перевагу за всіма ознаками мали підсвинки полтавської м'ясної породи. Показник середньодобового приросту за весь період відгодівлі становив 506 г, що вище від І групи на 2,43 % (Р > 0,90) та від ІІ-ІV груп на 7,43-4,76 % (Р > 0,999-0,95) відповідно.

Живої маси 100 кг підсвинки полтавської м'ясної породи досягли за 222 дні, на 6-18-12 днів менше від ровесників із І-ІІ та ІV груп (Р > 0,999), витративши при цьому на 1 кг приросту 4,40 корм. од., що на 2,86-6,77-4,76 % менше ніж велика біла, велика чорна, українська степова біла породи.

У другій серії дослідів дещо вищий середньодобовий приріст мали підсвинки великої білої породи - 569 г, що вище ніж у тварин великої чорної на 14,6 % (Р > 0,999), полтавської м'ясної та української степової білої на 9,95-10,3 % (Р > 0,95). При цьому витрати кормів на 1 кг приросту становили 3,93 корм. од. і були меншими від ІІ, ІІІ, ІV груп на 12,66-2,72-8,60 % (Р > 0,999-0,99). Отже, кращими відгодівельними якостями характеризувалися свині полтавської м'ясної та великої білої порід. Найнижчі показники відгодівельних якостей як у першій так і в другій серіях дослідів мав молодняк свиней великої чорної породи.

Вплив генотипу на відгодівельні якості у І серії дослідів знаходився в межах з = 0,282-0,526. Коефіцієнти кореляції між відгодівельними якостями коливалися в межах r = 0,79-0,96 - велика біла порода; велика чорна - r = 0,50-0,82; полтавська м'ясна - r = 0,07-0,94 й українська степова біла - r = 0,86-0,97.

У другій серії дослідів також спостерігалася тенденція впливу аналізованого фактора (з = 0,182-0,809). Коефіцієнти кореляції були в межах: велика біла порода - r = 0,12-0,55, велика чорна r = 0,21-0,91; полтавська м'ясна - r = 0,62-0,91 та українська степова біла порода - r = 0,87-0,98.

Забійні та м'ясо-сальні якості свиней. У першій серії дослідів
(табл. 3) найбільшим забійним виходом характеризувалися підсвинки ІІІ групи (70,0 %), що вище від І, ІІ та ІV груп на 2,2-3,1-4,3 % відповідно (Р > 0,95).

Свині полтавської м'ясної породи мали значно кращі м'ясні якості. Довжина напівтуші у них становила 95,12 ± 0,95, що на 1,92-3,89-0,95 % більше від їх ровесників великої білої, великої чорної, української степової білої порід. За показниками товщини шпику на холці підсвинки великої чорної породи мали перевагу над тваринами І-ІІІ-ІV груп на 11,5-79,4 (Р > 0,99) - 5,1 %. Товщина шпику над 6-7 грудними хребцями у підсвинків ІІ групи була також найвищою - 34,2 мм, що на 9,6-21,3-6,9 % більше від ровесників І-ІІІ-ІV груп.

Найбільшою площею “м'язового вічка” характеризувалися туші свиней полтавської м'ясної породи - 32,87 см2, що на 2,92-5,85-5,50 см2 більше ніж
у І-ІІ-ІV групах.

Таблиця 3. М'ясо-сальні якості піддослідних свиней (М ± m)

У другій серії дослідів свині полтавської м'ясної породи мали також вищі показники довжини тулуба - 93,55см та площі “м'язового вічка” - 30,60см2. Показник забійного виходу у підсвинків І і ІІІ груп знаходився на рівні 66,7-65,4 % відповідно. За показником товщини шпику на холці перевагу мали тварини великої чорної породи (56,2 мм), тоді як у ровесників контрольної групи він становив 52,7мм. Товщина шпику над 6-7 грудними хребцями також була більшою у свиней ІІ групи (37,7 мм), що на 10,23-36,10-8,64 % більше, ніж у І-ІІІ-ІV групах.

Таким чином встановлено, що кращими м'ясо-сальними якостями характеризувалися свині полтавської м'ясної породи. Довжина напівтуші для них є типовою породною ознакою.

Розрахунки однофакторного дисперсійного аналізу показали, що найбільший вплив генотипу встановлено на відгодівельні з = 0,282-0,809, забійні та м'ясо-сальні якості з = 0,117-0,413.

Свині великої чорної породи мали найбільшу осаленість туш (34,2-37,7 мм), що більше від стандарту на 1,2-4,7 мм.

Морфологічний склад туш та результати хімічного аналізу м'яса і сала піддослідних тварин. Виявлені деякі відмінності по співвідношенню окремих частин напівтуші (табл. 4). У першій серії дослідів підсвинки полтавської м'ясної породи мали масу передньої частини півтуші більшу на 2,2 %, ніж тварини великої білої породи, а маса задньої частини півтуші була майже на тому ж самому - 30,8 %. У другій серії дослідів більшу масу передньої частини мали підсвинки великої білої породи - 40,6 %, що на 0,84-0,54-0,68 % більше, ніж у тварин ІІ-ІІІ-ІV груп відповідно. Найвищий показник маси задньої частини півтуші мали підсвинки великої білої та полтавської м'ясної порід - 33,0 %, що на 1,0-1,7 % більше, ніж у ровесників ІІ та ІV груп. Статистично вірогідної різниці за показниками, що вивчались не встановлено.

Таблиця 4. Співвідношення окремих частин напівтуш (М ± m)

За даними таблиці 5 туші всіх піддослідних груп характеризувалися
високим виходом м'яса та дещо нижчим виходом сала. У першій серії
дослідів вихід м'яса знаходився в межах 48,8-62,3 %, а сала 26,2-39,1 %.

Таблиця 5. Морфологічний склад туш свиней (М ± m)

Найвищим виходом м'яса відзначалися свині ІІІ дослідної групи - 62,3 %, що на 7,4-13,5-5,9 % вище, ніж у І-ІІ-ІV групах. Вихід сала у підсвинків полтавської м'ясної породи був найнижчим - 26,2 %, тоді як у великої чорної цей показник був найвищим - 39,1 %. Подібна тенденція за цими показниками спостерігалась і в другій серії дослідів. Найвищій вихід м'яса був у свиней ІІІ групи - 63,6 %, а найвищим виходом сала відзначалися тварини ІІ групи - 37,0 %.

Розвиток внутрішніх органів свиней різних генотипів. Результати досліджень внутрішніх органів піддослідних тварин свідчать, що протягом досліджень найвищий показник маси серця мали тварини великої білої (355-365 г) та полтавської м'ясної порід - 361-373 г (Р > 0,95) (табл. 6).

Таблиця 6. Маса внутрішніх органів свиней різних порід

Перевага за масою печінки та легень також встановлена у свиней цих генотипів. Найнижчими показниками відзначалися тварини великої чорної породи.

Фізико-хімічні властивості м'яса і сала свиней різних порід. Дані таблиці 7 свідчать, що в обох серіях дослідів вищу вологоутримуючу здатність мало м'ясо свиней української степової білої породи - 61,27 та 60,24 %, що перевищувало показник тварин контрольної групи на 0,8-2,9 %. М'ясо підсвинків полтавської м'ясної породи у першій та другій серіях було найніжнішим - 9,53-10,68 сек. М'язова тканина тварин української степової білої породи характеризувалася найбільшою інтенсивністю забарвлення. Результати досліджень фізико-хімічних властивостей сала свідчать про те, що в обох серіях дослідів найвищий вміст вологи встановлено у великої білої породи - 7,35-7,17 %. Найбільша кількість сухої речовини містилась у салі свиней української степової білої - 94,13 та 95,37 %, а найменша - у тварин великої білої породи - 92,65 і 92,83 %. Між показниками початкової і кінцевої температури плавлення сала суттєвої різниці не встановлено.

Таблиця 7. Фізико-хімічні властивості м'яса та сала піддослідних свиней (М ± m)

Перетравність і використання основних поживних речовин кормів Основним показником ефективності використання кормів є його витрати на 1 кг приросту живої маси. Представлені у таблиці 8 результати досліджень свідчать про високий рівень перетравності органічної речовини кормів підсвинками усіх генотипів, однак кращі показники мали тварини великої білої породи, відповідно, 81,57-80,17 %. Вони переважали своїх ровесників із ІІ-ІІІ-ІV груп на 3,24-1,40-1,63 % відповідно. Серед генотипів найвищу перетравність протеїну кормів мали свині полтавської м'ясної породи: коефіцієнт перетравності знаходився на рівні - 76,08 %, що на 2,29-3,29-1,09 % більше, ніж у І-ІІ-ІV групах.

Таблиця 8. Перетравність поживних речовин корму тваринами різних генотипів (М ± m)

Результати балансу азоту, кальцію та фосфору, представлені у таблиці 9, свідчать, що свині великої білої, полтавської м'ясної порід при дещо вищій продуктивності мали відповідно кращі показники використання азоту та фосфору як до прийнятого - 57,66-33,90 %, 53,70-32,04 %, так і до перетравленого (74,48-80,48 %, 70,84-84,53 %).

Таблиця 9. Використання азоту, кальцію і фосфору тваринами різних генотипів (М ± m)

Морфологічні показники крові піддослідних свиней. Вміст гемоглобіну у крові свиней великої білої породи становив 12,22 г %, у підсвинків великої чорної, полтавської м'ясної та української степової білої порід, відповідно, - 11,57-11,82-11,50 г %.

Найбільша кількість еритроцитів містилася у крові свиней ІV групи - 7,72 млн/мм3, а менша - у тварин ІІ групи - 7,13 млн/мм3.

Дослідами встановлено, що рівень загального білка в усіх піддослідних свиней знаходився практично на одному рівні. Дещо вищі показники мали тварини ІІ та ІІІ груп - 7,73-7,72 г %. Кількість альбумінів у крові була на рівні 35,19-38,29 %, проте більше їх було також у підсвинків великої чорної та полтавської м'ясної порід.

Аналіз кількісного складу глобулінової фракції свідчить, що у свиней І-ІІ-ІV груп найвищий відсоток припадає саме на г-глобулінову фракцію. Вищою вона була у підсвинків І групи (26,44 %), що на 2,16-4,55-2,33 % більше ніж у ІІ-ІІІ-ІV групах.

Хімічний склад та міцність стегнових кісток. Нами вивчався хімічний склад та міцність стегнових кісток залежно від напрямку продуктивності свиней. Аналіз даних, наведених у таблиці 10 свідчить, що у першій серії дослідів найвища маса стегнових кісток була найвищою у свиней ІІІ групи: в порівнянні з І-ІІ-ІV групами більше на 2,52-10,14-12,67 % (Р > 0,90).

Таблиця 10. Показники міцності стегнових кісток на злом (М ± m)

За показниками зовнішнього та внутрішнього діаметрів кісток у дослідних групах суттєвої різниці не спостерігалося, хоча ці показники виявилися найбільшими у свиней І групи - 2,30-1,57 см.

Найтовща кісткова стінка була у кістках тварин ІІІ групи, що на 8,82-12,12 % товще від даного показника у свиней І-ІІ-ІV груп (Р < 0,90).

За показниками зусилля злому та граничної міцності підсвинки полтавської м'ясної породи також переважали своїх ровесників із І-ІІ-ІV груп на 2,11-6,11-23,0 % (Р > 0,95) та 0,39-1,05-1,61 % відповідно.

У кістковій тканині піддослідних тварин вміст золи знаходився в межах 41,76-48,26 %.

Найвищий показник кальцію був у підсвинків полтавської м'ясної породи - 11,43 %. Різниця за цим показником із ровесниками І-ІІ-ІV груп становила 0,69 (Р > 0,90) - 1,18 (Р > 0,999) - 1,33 % (Р > 0,99) відповідно.

У другій серії найбільшу масу мали кістки свиней ІV групи - 278,3 г, а найменшу - ІІ (258,4 г).

За показником зовнішнього та внутрішнього діаметрів, а також товщини кісткової стінки у піддослідних тварин статистично вірогідної різниці не встановлено, хоча незначна перевага за цими показниками спостерігалася у свиней І та ІV груп.

Свині української степової білої породи мали вищі показники зусилля злому - 380,2 кг та граничної міцності - 1013,2 кг/см2, і переважаючи ровесників великої білої, великої чорної, полтавської м'ясної генотипів на 6,49-5,90-7,52 % (Р > 0,95-0,90) та 6,36-2,50-6,30 % відповідно.

За вмістом кальцію у кістках свині ІV групи переважали тварин І-ІІ-ІІІ груп на 2-1,3-2,2 % (Р > 0,99).

Розрахунки свідчать, що кореляційний зв'язок між показниками граничної міцності кісток та вмістом у них кальцію коливався від r = 0,08 до 0,26.

Дегустаційні якості продуктів забою свиней різних генотипів. Із метою якомога повнішої характеристики якості продуктів забою свиней проведена їх деґустаційна оцінка. Дані свідчать, що найбільшу кількість балів отримало м'ясо свиней української степової білої породи - 26,16, що більше від великої білої, великої чорної, полтавської м'ясної на 2,14-1,27-1,51 % відповідно.

Найвищу сумарну оцінку бульйону мала полтавська м'ясна порода - 18,44 балів, що на 3 бали, або 19,4 % (Р > 0,95) більше від великої білої та на 0,56-3,3 балів (Р > 0,999) від великої чорної і української степової білої порід.

Вплив генотипу свиней на показники продуктивності і розвитку піддослідних тварин. У першій серії дослідів встановлено вплив генотипу на показники росту і розвитку: вік досягнення живої маси 100 кг, висота в холці, довжина тулуба - з = 0,526; 0,601; 0,786, що становить 52,6; 60,1; 78,6 % відповідно (Р > 0,95). Дещо у меншій мірі виявлений вплив за показниками: середньодобовий приріст, витрати корму, обхват, ширина та глибина грудей - з = 0,282; 0,335; 0,31; 0,281; 0,335, що становить, відповідно, 28,2; 33,5; 31,1; 28,1 та 33 % (Р > 0,95). За показниками забійного виходу, виходу м'язової тканини і сала та зусилля злому стегнових кісток вплив становив з = 0,117; 0,432; 0,721; 0,370, або 11,7; 43,2; 72,1; 37,0 %.

У другій серії дослідів спостерігалася аналогічна тенденція по впливу аналізованого фактора на результативні ознаки продуктивності свиней.

Кореляційний аналіз показників продуктивності свиней різних порід. Досліджені кореляційні зв'язки між показниками росту, розвитку та забійних якостей свиней свідчать, що напрямок і рівень зв'язку в значній мірі коливається як між генотипами, так і в межах кожної із них, - у цілому по дослідах вони змінювалися від - 0,01 до +0,99 (табл. 11).

Встановлено, що показники відгодівельних якостей у більшій мірі мають суттєві взаємозв'язки з середньодобовим приростом: від 94,5 % - українська степова біла до 96,0 % - полтавська м'ясна порода. Серед показників розвитку найбільшим значенням кореляції відзначалася довжина тулуба: від 0,510 - велика біла до 0,715 - полтавська м'ясна порода.

Таблиця 11. Коефіцієнти кореляції між показниками господарсько-корисних ознак

Примітка: * - Р > 0,95; ** - Р > 0,99; *** - Р > 0,999.

Економічна оцінка результатів досліджень. Підрахунки показали, що за результатами обох серій дослідів найнижча собівартість 1 ц приросту була у молодняку свиней полтавської м'ясної - 351,08 грн. та великої білої порід - 313,50 грн. При цьому в тварин цих генотипів був найвищий прибуток на 1 ц живої маси - 413,92 - 451,50 грн.

Висновки

відгодівельний генотип молодняк

1. Аналіз відгодівельних якостей свиней різних генотипів показав, що в обох серіях дослідів більш скоростиглими були підсвинки великої білої і полтавської м'ясної порід. Живої маси 100 кг вони досягли у 228-205 та 222-210 днів при середньодобових приростах - 494-569 і 506-553 г, витративши на 1 кг приросту 4,53-3,93 та 4,40-4,04 кормових одиниць. За показником скоростиглості тварини великої білої і полтавської м'ясної порід переважали ровесників великої чорної породи на 5,0-8,4 % (Р > 0,99 - Р > 0,999) та 7,5-6,2 % (Р > 0,999), а українську степову білу породу - на 2,5-5,0 % (Р > 0,999) і 5,1-2,7 % (Р > 0,999 - Р > 0,95). Витрати корму при цьому були меншими, порівняно з великою чорною породою, на 4,0-12,6 % (Р > 0,95 - Р > 0,999) та 6,7-10,2 % (Р > 0,999), а від української степової білої породи - на 1,9-8,6 % (Р > 0,99) та на 4,7-6,0 % (Р > 0,95).

2. Свині полтавської м'ясної породи у 8-7-місячному віці мали більш виражений м'ясний тип тілобудови. Показник довжини тулуба знаходився на рівні 129,2-124,3 см, що більше ніж у тварин великої білої породи на 5,4 %
(Р > 0,999), великої чорної та української степової білої на 11,2-11,5 % (Р > 0,999) та 5,9-5,6 % (Р > 0,999) відповідно. За індексом розтягнутості (198,7-195,7 %) підсвинки полтавської м'ясної породи також переважали свиней великої білої, великої чорної та української степової білої порід на 6,3-9,2 %, 11,5-8,8 % та 6,8-9,7 % відповідно. Свині великої чорної породи мали найвищий індекс збитості 97,2-96,3 %, що на 7,5-5,5 % більше, ніж у великої білої породи та на 13,8-13,4 і 7,1-6,9 % порівняно з полтавською м'ясною та українською степовою білою породами.

3. Результатами фізіологічних дослідів доведено, що підсвинки великої білої породи мали найвищі коефіцієнти перетравності сухої та органічної речовини корму (80,78 і 81,57 %). Протеїн корму краще за інших перетравлювали свині полтавської м'ясної породи (76,08 %), а найнижчий коефіцієнт перетравності протеїну був відмічений у тварин великої чорної породи - 72,79 %. Свині великої білої та полтавської м'ясної порід краще від інших засвоювали азот корму (74,48-70,84 %), у тварин великої чорної породи цей показник становив 66,24 %.

4. Морфологічні дослідження крові свідчать, що за показником загального білка дещо більшу перевагу мали свині полтавської м'ясної породи (7,72 %) при (Р < 0,90). За вмістом гемоглобіну, кількістю еритроцитів суттєвої різниці не встановлено, що свідчить про клінічно здоровий стан тварин.

5. За м'ясо-сальною продуктивністю при забої свиней живою масою 100 кг встановлено, що в обох серіях дослідів тварини полтавської м'ясної породи мали вищі показники довжини напівтуш - 95,12-93,55 см, і площі “м'язового вічка” - 32,87-30,60 смІ, що на 1,92-2,03 % та 2,92-4,61 % більше від ровесників контрольної групи. Найбільша товщина шпику на рівні 6-7 грудних хребців була у свиней великої чорної породи (34,2-37,7 мм), а найменша - у ровесників полтавської м'ясної (28,2-27,7 мм). Більший вихід м'яса відмічено у тварин полтавської м'ясної породи - 62,3-63,3 %, що на 7,4-6,4 % більше від контрольної групи. За показником виходу сала перевагу мали свині великої чорної породи (39,1-37,0 %), що на 5,8-7,1 % більше за відповідні показники у великої білої породи. Різниця статистично невірогідна.

6. Дослідженнями якості м'язової тканини туш піддослідних тварин встановлено, що вологоутримуюча здатність м'яса свиней великої білої породи становила 60,47-57,36 %, великої чорної - 60,80-54,06 %, полтавської м'ясної - 61,07-55,08 % та української степової білої - 61,27-60,24 %. Показник активної кислотності у всіх генотипів був у межах 5,54-5,63. Найніжнішим (9,53-10,68 сек.) було м'ясо підсвинків полтавської м'ясної породи. Найбільша кількість жиру (5,74-4,86 %) містилась у м'ясі тварин великої чорної породи, що на 0,54-2,59 % перевищувало аналогічний показник великої білої породи.

7. За показниками розвитку внутрішніх органів свиней дослідних груп суттєвої різниці не встановлено; їх маса знаходилася у межах фізіологічної норми.

8. Міцність стегнових кісток у свиней піддослідних груп була на достатньо високому рівні, але найвищу граничну міцність - 930,7 кг/см2 та зусилля злому - 352,3 кг у першій серії дослідів мали кістки тварин полтавської м'ясної породи, що на 3,7-9,7-14,8 кг/смІ та 7,3-20,3-66,1 кг (Р > 0,95) перевищували показники тварин І-ІІ-ІV груп. У другій серії перевага за цими показниками була у підсвинків української степової білої породи - 1013,2 кг/см2 та 380,2 кг, що більше від І-ІІ-ІІІ груп свиней на 60,6-24,7-60,0 кг/смІ та на 23,2 (Р > 0,95) - 21,2-26,6 кг (Р > 0,90) відповідно.

9. За органоліптичною характеристикою продукти забою свиней піддослідних генотипів отримали високу оцінку, проте варене м'ясо тварин української степової білої породи найвищу - 26,2 балів. Найбільшу кількість балів отримав бульйон полтавської м'ясної породи - 18,44, що на 3 бали більше від контрольної групи.

10. Дисперсійний аналіз показав, що на рівень росту, розвитку та продуктивності піддослідних свиней вплив генотипу становив у першій серії дослідів від 11,7 до 78,6 %, а у другій серії - від 18,2 до 80,9 %.

11. За економічними показниками велика біла та полтавська м'ясна породи мали перевагу над ровесниками великої чорної та української степової білої порід. Так, показник собівартості 1 ц приросту в обох серіях дослідів у них становив 360,90; 313,50 грн. та 351,08; 322,72 грн., а у ІІ і ІV групах він знаходився на рівні 376,44; 359,17 грн., та 368,76; 342,36 грн. відповідно. Одержано прибутку на 1 ц приросту: велика біла порода - 404,10; 451,50 грн., полтавська м'ясна - 413,92; 442,28 грн., у той час, як у великої чорної породи цей показник становив - 388,56; 405,83 грн., а в української степової білої - 396,24; 422,64 грн.

Пропозиції виробництву.

1. Для одержання м'ясних туш рекомендуємо використовувати свиней полтавської м'ясної та великої білої порід, а більш жирних туш - велику чорну та українську степову білу породи свиней.

2. При вдосконаленні відгодівельних і м'ясо-сальних якостей свиней великої білої, великої чорної, полтавської м'ясної, української степової білої порід доцільно враховувати встановлену залежність між екстер'єрними, інтер'єрними показниками та їх продуктивністю.

3. Одержані експериментальні дані слід використовувати у навчальному процесі вищих учбових закладів І - ІV рівнів акредитації при вивченні дисципліни “Технологія виробництва продукції свинарства”, “Розведення сільськогосподарських тварин”.

Література

1. Нагаєвич В.М., Шостя А.М., Троцький М.Я., Чухліб Є.В., та ін. Вміст еритроцитів у крові молодняку свиней різних порід. // Вісник ПДСГІ. - Полтава, 2001. - № 4. - С. 98-99.

2. Рибалко В.П., Нагаєвич В.М., Ландар А.А. Чухліб Є.В. Особливості методики визначення міцності стегнових кісток у свиней. // Вісник ПДАА. - Полтава, 2002. - № 5-6. - С. 118-119.

3. Чухліб Є.В., Передера Ж.О., Бурбак А.М. Органолептична оцінка м'яса свиней різних порід. // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. - Ветеринарні науки. - Полтава, 2002. - Том 2 (21). - С. 254-256.

4. Бондаренко О.М., Чухліб Є.В. Результати деґустації м'яса основних планових порід свиней України. // Вісник ПДАА. - Полтава, 2003. - № 3-4. - С. 72-73.

5. Чухліб Є.В., Бондаренко О.М. Хімічний склад і деґустаційна оцінка якості м'яса у свиней різного напрямку продуктивності. // Тваринництво України. - Київ, 2004. - № 1-2. - С. 6-8.

6. Рибалко В.П., Нагаєвич В.М., Ландар А.А., Чухліб Є.В. Методика визначення міцності кісток. // Сучасні методики досліджень у свинарстві. - ПДАА. - Полтава. - 2005. - С. 16-21.

7. Чухліб Є.В. Особливості росту та розвитку свиней різного напрямку продуктивності. // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Зб. наук. праць. - Х.: РВВ ХДЗВА, 2005. - Вип. 12 (37). - С. 105-109.

8. Чухліб Є.В. Міцність кісткової тканини свиней різного напрямку продуктивності. // Вісник ПДАА. - Полтава, 2006. - № 1. - С. 168-171.

Размещено на Allbest.ru