Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МИХАЛЬСЬКА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 635.64.004.4:62-533.6

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ ПЛОДІВ ТОМАТА РІЗНИХ ГЕНОТИПІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕМПЕРАТУРНИХ УМОВ ТА СТИГЛОСТІ

05.18.03 - первинна обробка та зберігання продуктів рослинництва

КИЇВ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН Кравченко Владислав Андрійович, Державне підприємство “Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця”, директор науково-дослідного і навчального центру закритого ґрунту.

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор Колтунов Віктор Андрійович, Київський національний торговельно-економічний університет, професор кафедри товарознавства і експертизи продовольчих товарів;

кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Корабльова Ольга Анатоліївна, Національний ботанічний сад ім. М.М. Гришка НАН України, старший науковий співробітник відділу нових культур.

Провідна установа - Уманський державний аграрний університет, кафедра овочівництва, Міністерство аграрної політики України, м. Умань.

Захист відбудеться “8” червня 2005 року о 10^оо годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.10 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к.41.

Автореферат розісланий “4” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Рожко В.М.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку Україна потребує розширення ринку овочевої продукції та подовження термінів її надходження. Це можливо завдяки добре організованому зберіганню овочевої продукції, асортимент якої з успіхом може розширити томат. Зберігання його плодів у несезонний період є економічно вигідним та подовжує споживання свіжої продукції на 2-2,5 місяці. Вирощування плодів томата в теплицях і завезення їх з південних районів можуть бути лише суттєвим доповненням до великих обсягів дешевих плодів томата, вирощених і закладених на зберігання в середніх і північних районах країни.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету та наукову новизну, визначено основні напрямки досліджень.

У першому розділі „Сучасний стан та перспективи зберігання плодів томата” на основі аналізу й узагальнення літературних даних наведено детальну характеристику хімічних речовин, які входять до складу плодів томата, описано процеси, що відбуваються при зберіганні та фактори, що впливають на лежкість та збереженість.

На основі аналізу джерел літератури сформульовано мету та основні завдання досліджень. У другому розділі „Умови та методика проведення досліджень” викладено порядок проведення досліджень, які виконувалися протягом 2002-2004 рр. на кафедрі технології зберігання, переробки та стандартизації продукції рослинництва ім. професора Б.В. Лесика Національного аграрного університету та у відділі зберігання Київського науково-дослідного центру Інституту овочівництва та баштанництва УААН. У процесі експериментальної роботи здійснювалися лабораторні і виробничі досліди.

Після опрацювання джерел літератури з виробничого досвіду зберігання свіжих плодів томата різних сортів нами були відібрані для проведення досліджень такі сорти і гетерозисний гібрид томата: Лагідний (контроль); Де Барао; Мобіл; Шедевр1(з геном alc); F1Снєгопад (з геном rin).

Розмір зразка, який закладався на зберігання, дорівнював 100 стандартним плодам кожного сорту та ступеня стиглості. Плоди для досліду вирощувалися за загальноприйнятою агротехнікою, прийнятою для отримання більш пізніх врожаїв плодів томата. Для зберігання брали плоди другої, третьої і четвертої китиць відповідного забарвлення, яке було основною ознакою визначення ступеня стиглості, вирощені на спеціальних ділянках в однакових умовах Київського науково-дослідного центру ІОБ. На зберігання закладали плоди томата червоного, рожевого, бурого, бланжевого та зеленого ступенів стиглості. Зберігання плодів в залежності від ступеня стиглості проводили в холодильних камерах КХ-6 при наступних температурних режимах: а) зелені - 12-14^оС; б) бланжеві - 8-10 ^оС; в) бурі - 4-6 ^оС; г) рожеві та червоні - 0-2 ^оС.

При проведенні досліджень ревізію плодів томата в період зберігання, в процесі якої визначали втрати маси за рахунок випаровування вологи і відходу нетоварних плодів, проводили залежно від стану плодів. Протягом всього періоду зберігання спостерігали за станом плодів, але перебирання проводили лише у виключному випадку. При закладанні на зберігання визначали масу кожного зразка даного ступеня стиглості. При перебиранні або при зніманні із зберігання маса всіх плодів враховувалася на цей день. При цьому, окремо враховували масу товарних плодів, в тому числі стиглих, які знімали із зберігання та нетоварних. Ці дані дозволили отримати в динаміці масу плодів і процент їх до закладки на зберігання.

Збереженість плодів томата різних генотипів залежно від температурних умов та стиглості. Тривалість зберігання в досліді була різна, так як сорти закладалися на зберігання в різних ступенях стиглості і зберігалися при різних температурних режимах. Зберігання плодів зеленого ступеня стиглості проводили в холодильних камерах КХ-6 при температурі 12-14 ^оС і воно тривало 60-90 днів. Результати зберігання зелених плодів томата (табл. 1), свідчать, що найшвидше дозріли плоди сорту Мобіл, вихід стиглих товарних плодів у цього сорту в середньому за три роки досліджень після 15 днів зберігання перевищував контроль (10,5%) на 6,3%, 30 днів - на 7,2%%, 40 днів - на 19,3%, 50 днів - на 20,9%. Вихід нестандартних плодів у цього сорту після 40 днів зберігання перевищував контроль на 5,1%, а після 50 - на 6,9%. Втрати маси також були більшими, ніж у плодів інших генотипів та перевищували контроль на 0,2-0,7%. Цей сорт після 50 діб зняли із зберігання. Генотипи з генами „лежкості” Шедевр1 та F1Снєгопад зберігалися найдовше, вихід стандартних плодів у них на 85 день становив 59,0 та 70,6% відповідно, з них стиглих плодів - 55,5, 57,8% відповідно. Плоди цих генотипів під час зберігання характеризувалися повільним дозріванням, меншим виходом нестандартних плодів, а також менш інтенсивно втрачали масу.

Таблиця 1 - Збереженість зелених плодів томата при температурі 12-14^оС

Оскільки швидкість дозрівання є ознакою лежкості, необхідно відмітити, що сорт Мобіл виявився найменш лежким на відміну іншим сортам томата, оскільки плоди цього сорту дозрівали найшвидше. Плоди сорту Мобіл зберігалися лише 50 днів, тоді коли плоди сортів Лагідний та Де Барао зберігалися не менше 65 днів, а плоди сорту Шедевр1 та F₁ Снєгопад зберігалися 85днів. При температурі 8-10 ^оС зберігання плодів бланжевого ступеня стиглості тривало 40-55 днів (табл. 2).

Таблиця 2 - Збереженість бланжевих плодів томата при температурі 8-10 ^оС (у % від маси плодів, закладених на зберігання, середнє за 2002-2004 рр.)

В результаті аналізу збереженості плодів відмічений взаємозв'язок між величиною втрати маси в період зберігання і виходом товарних плодів. Так, сорти, які мають властивість втрачати порівняно невеликий відсоток маси в період зберігання, дають більш високий вихід товарних плодів через місяць після закладки на зберігання і, навпаки, сорти, які втрачають масу більш інтенсивно, значно знижують процент виходу продукції. Плоди сорту Мобіл уже після 10 днів зберігання характеризувалися більшим виходом нетоварних плодів та більшою втратою маси, які в подальшому зростали. Після 40 днів зберігання сорт Мобіл мав 67,6% товарних плодів та 26,1% нетоварних, крім того, втрати маси становили 6,3% - сорт зняли із зберігання. Плоди сорту Де Барао під час зберігання мали найвищий вихід товарних плодів та менш інтенсивно втрачали масу порівняно з контролем та плодами сорту Мобіл. Якщо плоди сортів Де Барао та Лагідний через 10 днів після закладки на зберігання мали найнижчий відсоток втрати маси плодів, відповідно 0,8% та 1,5%, то вихід товарних плодів за цей період у них був найвищий - 92,7% та 89,7%. В цей же час, плоди сорту Мобіл при більш високій втраті маси - 2,0%, дали дещо нижчий вихід товарних плодів - 87,9%.

При зберіганні плодів томата бурого ступеня стиглості ми спостерігали значні зміни швидкості дозрівання і збільшення виходу стиглих товарних плодів на кінець зберігання (табл. 3).

Таблиця 3 - Збереженість бурих плодів томата при температурі 4-6^оС (у % від маси плодів, закладених на зберігання, середнє за 2002-2004 рр.)

При зберіганні плодів томата бурого ступеня стиглості ситуація була аналогічною - плоди сорту Мобіл мали найменший вихід товарних плодів, більш інтенсивно втрачали масу. Втрати маси та вихід нетоварних плодів у цього сорту після 30 днів зберігання були майже вдвічі більшими за контроль та сорт Де Барао. Плоди сорту Мобіл у всі роки проведення досліджень зберігалися 30 днів. Найкращий результат за виходом товарних плодів мав сорт Де Барао, який після 40-45 днів зберігання в середньому за три роки досліджень дав найвищий вихід товарних плодів, що перевищує контроль на 5,2%. За результатами досліджень збереженості плодів томата рожевого ступеня стиглості (табл. 4) можна зазначити, що плоди всіх сортів цього ступеня стиглості зберігаються краще, ніж червоні.

Таблиця 4 - Збереженість рожевих плодів томата при температурі 0-2^оС (у % від маси плодів, закладених на зберігання, середнє за 2002-2004 рр.)

При дослідженні збереженості рожевих плодів після 10 днів зберігання відмічали високий вихід товарних плодів у всіх сортів. Втрати маси та вихід нетоварних плодів були найвищими у сорту Мобіл. Через 20 днів зберігання втрати маси та вихід нетоварних плодів зросли у всіх сортів. Необхідно зазначити, що вихід нетоварних плодів у сорту Лагідний та Мобіл збільшилися майже в 3 та 2 рази відповідно. Після 30 днів зберігання сорт Мобіл при найбільш високій втраті маси плодів (8,9%) дав найнижчий вихід товарних плодів - 63,1 %. В той же час плоди сорту Лагідний та Де Барао втратили масу відповідно лише на 5,5% та 4,9%, а вихід товарних в них в середньому за три роки досліджень становив відповідно 71,1% і 75,2%. При зберіганні плодів томата підтверджується та закономірність, що більш лежкі плоди менш інтенсивно втрачають масу.

В результаті досліджень збереженості стиглих плодів томата (табл. 5) встановлено, що найменшими втратами маси під час зберігання характеризувалися плоди генотипів Шедевр1 та Снєгопад F₁, більш інтенсивно втрачали масу - плоди сорту Мобіл. Після 10 днів зберігання відмічався найбільший вихід товарних плодів у всіх сортів, який в подальшому зменшувався. Плоди всіх сортів після 10 днів зберігання мали найменший вихід нетоварних плодів, який після 20 днів збільшився в 2-3 рази.

Таблиця 5 - Збереженість стиглих плодів томата при температурі 0-2^оС

(у % від маси плодів, закладених на зберігання, середнє за 2002-2004 рр.)

Після 30 днів зберігання найменший вихід товарних плодів мав сорт Мобіл - 59,5%. В середньому за три роки досліджень, F1Снєгопад з геном rin при найменшій втраті маси 3,2%, дав найвищий процент виходу товарних плодів, що перевищує контроль (69,9%) на 10,7%. Плоди сорту Мобіл найбільш інтенсивно втрачали масу (втрати становили 10,2%) і вихід товарних плодів при цьому був менший за контроль на 10,4%. Що стосується генотипу Шедевр1 з геном alc, у нього вихід товарних плодів був на 2,9% більшим за контроль. Стосовно сорту Де Барао необхідно зазначити те, що він не має генів „лежкості”, але вихід товарних плодів був на 4,9% більший за контроль та на 2,0% більший за вихід сорту Шедевр1. Проміжне місце між сортами з дещо підвищеною і низькою лежкістю займає сорт Лагідний (контроль). Це ще раз підтверджує ту закономірність, що плоди, які втрачають масу більш інтенсивно, мають менший вихід товарних плодів при зберіганні. Важливо також відмітити те, що генотип сорту Де Барао хоча і не має генів „лежкості”, та нічим не поступається генотипу Шедевр1 з геном alc.

Збереженість плодів різних ступенів стиглості в нерегульованих умовах

В результаті досліджень збереженості зелених плодів в нерегульованих умовах встановлено, що найменший вихід товарних плодів через 30 днів зберігання був у сорту Мобіл - менше за контроль (70,0%) на 40,0%, а найвищий - у генотипів з генами „лежкості” F1Снєгопад та Шедевр1, що перевищує контроль на 22,0 та 18,0% відповідно (табл. 6). У сорту Де Барао вихід товарних плодів перевищував контроль на 5,0%. Через 60 днів ситуація була аналогічною - найбільший вихід товарних плодів був у генотипів з генами „лежкості”, вихід товарних плодів сорту Де Барао теж дещо перевищував контроль (на 4,0%), а сорт Мобіл взагалі зняли із зберігання.

Таблиця 6 - Збереженість зелених плодів томата в нерегульованих умовах (у % від маси плодів, закладених на зберігання, середнє за 2002-2004 рр.)

За результатами досліджень збереженості бланжевих плодів в нерегульованих умовах (табл. 7), вже через місяць зберігання 76,0% плодів сорту Мобіл були зіпсовані.

Таблиця 7 - Збереженість бланжевих плодів томата в нерегульованих умовах (у % від маси плодів, закладених на зберігання,середнє за 2002-2004 рр.)

Плоди сорту Мобіл знову раніше, ніж інші сорти зняли із зберігання. Це свідчить про те, що плоди сорту Мобіл найшвидше дозрівають з усіх інших сортів та гібридів, а отже для тривалого зберігання непридатні. Найповільніше дозрівали генотипи з генами „лежкості” F1Снєгопад, Шедевр1 та сорт Де Барао, в генотипі якого гени „лежкості” відсутні.

Стійкість плодів проти хвороб при зберіганні

При проведенні нами досліджень щодо вивчення збереженості різних генотипів томата було встановлено, що навіть при закладанні на зберігання стандартної продукції, плоди томата все ж уражуються хворобами під час зберігання. Найбільші втрати при зберіганні спричиняли фітофтороз та чорна гниль плодів.

При зберіганні зелених плодів найбільше хворих після 30 днів мав сорт Мобіл (16,7%), що на 3,4% більше за контроль. Сорт з геном rin F₁ Снєгопад виявився найбільш стійким до хвороб в процесі зберігання, кількість хворих плодів у цього гібриду на 30 день була (4,5%) на 8,8% менше за контроль. Сорти Де Барао та з геном alc Шедевр1 характеризувалися близькими показниками (відповідно 10,5% та 8,7%) хворих плодів, що менше за контроль на 2,8% та 4,6% відповідно. Дослідження показали, що плоди генотипу Шедевр1 більш уражувалися хворобами, ніж плоди Де Барао, це свідчить про те, що природна стійкість проти хвороб цього генотипу нижча. При зберіганні плодів бланжевого ступеня стиглості спостерігалася така ж закономірність, як і при зберіганні зелених плодів томата. Сорт Мобіл після 30-32 днів зберігання мав хворих плодів на 4,9% більше, а сорт Де Барао - на 3,3% менше за контроль. При зберіганні плодів бурого ступеня стиглості найбільша кількість хворих відмічена у сорту Мобіл. Втрати від хвороб також відмічені при зберіганні плодів рожевого та червоного ступенів стиглості. При зберіганні червоних плодів після 30 днів зберігання генотип F1Снєгопад виявився найбільш стійким, мав найменше хворих плодів - 16,2%, що на 8,1% менше за контроль (24,3%). Другим був сорт Де Барао, кількість хворих плодів у нього становила 20,1%, що на 4,2% менше за контроль. Сорт Шедевр1 із геном „лежкості” за стійкістю проти хвороб поступався генотипу Де Барао, хворих плодів у нього було на 2,0% менше за контроль та на 2,2% більше за Де Барао. Сорт Мобіл виявився найменш стійким проти хвороб при зберіганні, мав найбільшу кількість хворих плодів (30,3%).

Хімічний склад плодів та його зміна при зберіганні

В результаті досліджень встановлено, що на момент закладки максимальна кількість сухої речовини відмічена у плодах червоної, а мінімальна - бланжевої стиглості. Під час зберігання вміст сухої речовини в плодах змінювався залежно від строків зберігання та ступеня стиглості плодів. При зберіганні плодів бланжевої стиглості на 20 день відмічали незначне підвищення вмісту сухої речовини, яке надалі зменшувалося. Втрати сухої речовини у плодах бланжевого ступеня стиглості становили 0,5-0,8%, або від 11,90 до 17,39% початкового вмісту. У плодах бурого ступеня стиглості втрати становили - 0,9-1,3% або 21,28-26,00% початкового вмісту. Мінімальними були втрати сухої речовини при зберіганні плодів рожевої стиглості (0,6-0,9%) - 15,09-21,15% початкового вмісту. При зберіганні плодів червоної стиглості втрати сухої речовини були в межах 0,8% - 1,6%, що становило 14,55-30,19% початкового вмісту.

При зберіганні плодів різних ступенів стиглості також відмічали зміну вмісту цукрів, яка чітко залежала від ступеня стиглості.

Плоди червоної стиглості на момент закладки містили максимальну кількість цукрів, а мінімальна відмічена у плодах бланжевого ступеня стиглості. Вміст цукрів в плодах рожевого ступеня стиглості був близький до вмісту червоних плодів. У плодах бланжевої стиглості в перші 10-20 днів зберігання відмічалося збільшення вмісту цукрів, яке надалі починало зменшуватися. При зберіганні плодів бурого ступеня стиглості відмічали зменшення цукрів під час зберігання.

В результаті досліджень кислотності плодів, на момент закладки максимальна її кількість відмічена у плодах бланжевого, а мінімальна - рожевого ступеня стиглості.

За результатами проведених аналізів при зберіганні плодів бланжевого ступеня стиглості, кислотність на кінець зберігання зменшувалася у всіх сортів. У плодах рожевого ступеня стиглості втрати кислотності на кінець зберігання були в межах 0,03-0,05%, або 7,32-11,36% початкового вмісту. При зберіганні плодів повного ступеня стиглості вміст кислотності на кінець зберігання зменшився від 0,54% до 0,47%, що становить 12,96% початкового вмісту. За результатами досліджень, плоди бланжевої, бурої, рожевої та повної стиглості відрізнялися також за вмістом вітаміну С.

На момент закладки максимальну кількість вітаміну С мали плоди червоної та рожевої стиглості, мінімальну - бланжевої. При зберіганні плодів бланжевої стиглості спостерігалося збільшення вмісту вітаміну С тоді, як при зберіганні плодів рожевої та червоної стиглості, вміст вітаміну С в них знижувався. Зниження вмісту вітаміну С в червоних та рожевих плодах пов'язане з перезріванням плодів та відбувається внаслідок окисних процесів, пов'язаних з деструктивними змінами тканини. Плоди, які закладали на зберігання в червоній стиглості, втрачали вітаміну С в межах 12,79-28,68% початкового вмісту. Це ще раз підтверджує правильність думки про доцільність зберігання повністю сформованих плодів не більше 30 днів.

Результати проведених аналізів свідчать про те, що між деякими показниками хімічного складу плодів, збереженістю існував тісний кореляційний взаємозв'язок, між іншими - середній або незначний. Так, на вихід здорової продукції позитивно впливали вміст у плодах сухої речовини (r=+0,61) та цукрів (r=+0,59): тобто плоди з більшим вмістом сухої речовини та цукрів краще зберігалися. Аналіз кореляційної залежності вказує на тісний прямий зв'язок між вмістом сухої речовини та цукрів (r=+0,93), що погоджується з даними інших авторів.

Вплив способів післязбирального дозрівання томата на поживну цінність зрілих плодів

Результатами досліджень встановлено, що при післязбиральному дозріванні на бадиллі відмічалося більш інтенсивне накопичення сухої речовини, цукрів, вітаміну С, ніж при післязбиральному дозріванні в ящиках.

У плодах всіх сортів, які дозрівали на бадиллі, вміст сухої речовини на кінець зберігання був більший на 0,2-0,3%, що становить 3,92-6,12% початкового вмісту, ніж у плодах, які дозрівали в ящиках.

При післязбиральному дозріванні також відбулася зміна вмісту цукрів. На 30-й день зберігання відмічалось збільшення проценту цукрів внаслідок гідролізу крохмалю. На кінець зберігання вміст цукрів зменшувався, оскільки вони, головним чином, витрачаються на процеси життєдіяльності. Плоди, які дозрівали на бадиллі, містили більше на 3-4% початкового вмісту цукрів, ніж плоди, які дозрівали в ящиках.

В результаті досліджень також відмічена зміна кислотності при зберіганні плодів різних ступенів стиглості. Дослідженнями встановлено, що кислотність плодів, які дозрівали в ящиках, була вищою на 0,02-0,04%, або на 3,33-6,15% початкового вмісту, ніж в тих, що дозрівали на бадиллі. Кислотність плодів поступово зростала до настання повного ступеня стиглості, після чого починала зменшуватися, оскільки органічні кислоти витрачаються на дихання плодів.

Результатами досліджень встановлено, що в період дозрівання плодів, кількість аскорбінової кислоти значно зростає, а при подальшому перезріванні плодів падає. Необхідно відмітити, що вміст вітаміну С у плодах, які дозрівали на бадиллі був на 4,63-10,16% більшим від початкового вмісту плодів, які дозрівали в ящиках.

Економічна ефективність зберігання плодів томата залежно від сортових особливостей та ступеня стиглості

Оцінка економічної ефективності зберігання плодів томата різних генотипів та ступенів стиглості проводилась за допомогою натуральних і вартісних показників, які відображають співвідношення між досягнутим результатом і використаними виробничими ресурсами. Результати досліджень свідчать, що максимальний прибуток від реалізації і високий рівень рентабельності отримали при зберіганні плодів зеленого ступеня стиглості. Найвищий рівень рентабельності відмічений при зберіганні зелених плодів томата гібриду Снєгопад F₁ - 188%, сортів Де Барао - 156% та Шедевр1 - 139%, а найменший - плодів сорту Мобіл - 112%. Прибутковість та рівень рентабельності плодів червоного, рожевого та бурого ступенів стиглості при реалізації їх відразу після збирання були вищими, ніж після зберігання, а у плодів бланжевого і зеленого ступенів стиглості післязбиральна реалізація навпаки, збиткова.

ВИСНОВКИ

На підставі проведених досліджень з вивчення збереженості плодів томата різних генотипів можна зробити наступні висновки:

1. Зберігання свіжих плодів томата різних генотипів в умовах оптимальної та генотипів з генами „лежкості” в умовах нерегульованої температури дозволяє подовжити період їх споживання на 1,5-2,5 місяці. В період зберігання відбуваються зміни хімічного складу плодів - найменші втрати сухої речовини, цукрів, вітаміну С відмічені в плодах рожевої стиглості. При зберіганні зелених плодів поживна цінність їх підвищувалася в зв'язку з дозріванням, особливо при дозріванні на бадиллі.

2. Генетичні особливості сортів та гібридів визначали лежкоздатність та збереженість плодів. Найкращу лежкість та збереженість мали форми з генами лежкості F1 Снєгопад, сорт Шедевр1, про що свідчить високий вихід товарних плодів. Генотип Де Барао хоча не має генів „лежкості”, але характеризувався доброю збереженістю плодів. Плоди сорту Мобіл для тривалого зберігання непридатні. Використання сортів з генами „лежкості” сприяло повільнішому дозріванню плодів, здатності зберігати свої товарні властивості 60-90днів.

3. Генотипи томата, в яких період післязбирального дозрівання більш тривалий (F₁ Снєгопад, сорт Шедевр1, Де Барао та в деякій мірі Лагідний), характеризувалися більш високою лежкістю, ніж ті, у яких він короткий або взагалі відсутній (сорт Мобіл).

4. Природна стійкість плодів проти хвороб відігравала важливу роль при збереженні продукції та визначалася сортовими особливостями. Найменшу природну стійкість плодів при зберіганні мав сорт Мобіл. Сорт Де Барао та F₁ Снєгопад найменше уражувалися при зберіганні. Сорти Лагідний та Шедевр1 займали проміжне місце між найменш стійким сортом Мобіл та більш стійкими Де Барао та F₁ Снєгопад.

5. При зберіганні плодів рожевої стиглості сортів Де Барао та Мобіл відмічені найменші зміни вмісту сухої речовини. Втрати становили відповідно 15,09 та 16,33%, а втрати сорту Лагідний - 21,15% початкового вмісту. Гірше зберігався вміст сухої речовини в плодах повної стиглості при тих же температурах (0-2^оС) і тривалості зберігання (30 днів). Втрати сухої речовини у стиглих плодів були в межах 14,55-30,19%, бланжевих - 11,90-17,39%, бурих - 21,28-26,00% початкового вмісту.

6. У сортів з високим виходом товарної продукції (F1Снєгопад, Шедевр1, Де Барао) кількість цукрів зменшувалася незначно, тоді як сорти менш лежкі (Лагідний та Мобіл) втрачали їх за цей період значно більше. Максимальні втрати цукрів відмічені при зберіганні плодів слаболежкого сорту Мобіл всіх ступенів стиглості.

7. Виявлена зміна кислотності у плодах всіх сортів, гібридів різних ступенів стиглості при зберіганні. Найбільші втрати кислотності при зберіганні відмічені у плодах бланжевого ступеня стиглості всіх сортів, а мінімальні - у плодах рожевого ступеня стиглості сортів Мобіл та Де Барао - відповідно 7,32 та 11,36% від початкового вмісту.

8. В період дозрівання бланжевих плодів, вміст вітаміну С зростав, а при подальшому перезріванні їх - падав. Втрати вітаміну С при зберіганні плодів повної стиглості були в межах 12,79-28,68% від початкового вмісту. У генотипів, які характеризувалися кращою збереженістю плодів (F₁ Снєгопад, Шедевр 1 та Де Барао) відмічені мінімальні втрати вітаміну С. Сорт Мобіл характеризувався максимальними втратами вітаміну С. Втрати вітаміну С у плодах сорту Лагідний були 28,31% початкового вмісту, що підтверджує доцільність зберігання стиглих плодів не більше 30 днів.

9. Зміни хімічного складу зелених плодів в період зберігання аналогічні змінам, які відбуваються в них при дозріванні безпосередньо на рослині. При післязбиральному дозріванні вміст сухої речовини, цукрів, вітаміну С по мірі дозрівання плодів збільшувався, а при перезріванні падав.

10. Плоди при дозріванні на бадиллі на кінець зберігання мали більше сухої речовини на 3,92-6,12%, цукрів на 3-4%, вітаміну С на 4,63-10,16% від початкового вмісту плодів, які дозрівали в ящиках. Кислотність плодів, які дозрівали в ящиках, була вищою на 3,33-6,15%, ніж при дозріванні на бадиллі. Загальний коефіцієнт якості в кінці дозрівання плодів на бадиллі був вищим на 0,02-0,05%, ніж при дозріванні в ящиках.

11. Між показниками хімічного складу плодів, збереженістю існував тісний, середній або незначний кореляційний взаємозв'язок. На вихід здорової продукції при зберіганні позитивно впливали вміст у плодах сухої речовини та цукрів. Плоди з більш високим вмістом сухої речовини та цукрів краще зберігалися, коефіцієнт кореляції між їх вмістом та збереженістю становив (r=+0,56) та (r=+0,59) відповідно. Також існував тісний прямий зв'язок між вмістом сухої речовини та цукрів (r=+0,93).

12. Плоди зеленого та бланжевого ступеня стиглості економічно невигідно реалізувати в період масового збирання врожаю, а більш доцільно закладати на післязбиральне дозрівання. Найвищий рівень рентабельності при зберіганні зелених плодів томата мали F1Снєгопад - 188%, Де Барао - 156%, Шедевр1 - 139%, Лагідний - 133%, а найменший - у сорту Мобіл - 112%.

Рекомендації виробництву

1. Для тривалого зберігання використовувати сорти Де Барао, Шедевр1 та F1 Снєгопад, плоди яких відрізнялися високою лежкістю та збереженістю. Плоди цих сортів стійкі проти хвороб при зберіганні, характеризуються повільним дозріванням, що є ознакою лежкості, відзначаються високою стійкістю проти хвороб і у вегетаційний період.

2. Для отримання високоякісної продукції з добрими смаковими властивостями необхідно плоди червоного та рожевого ступенів стиглості зберігати не більше 30 днів при температурі 2 ^оС.

3. Для подовження періоду споживання томата слід закладати зелені та бланжеві плоди на післязбиральне дозрівання.

4. Щоб отримати плоди з високим вмістом поживних речовин, зелені необхідно закладати на післязбиральне дозрівання з бадиллям, що сприятиме відтоку поживних речовин з стебла в плоди і підвищуватиме цінність плодів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Хилевич В.С., Михальська О.М. Сучасний стан та перспективи зберігання томатів різних сортів // Науковий вісник НАУ. - Київ. - 2003. - №64. - С.246-248.

2. Михальська О.М. Види хвороб томата та стійкість плодів до них при зберіганні // Вісник ДААУ. - Житомир. - 2004. - №1. - С. 287-292.

3. Михальська О.М. Вплив строків дозарювання томата на поживну цінність плодів // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця. - 2004. - №18. - С.15-19.

4. Михальська О.М. Зміна вмісту сухої речовини та цукрів у плодах томата при зберіганні // Науковий вісник НАУ. - Київ. - 2005. - №84. - С.298-302.

5. Михальська О.М. Збереженість плодів томата залежно від сортових особливостей // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції „Науковий потенціал світу 2004”. Том 55. Сільське господарство. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.43-44.

АНОТАЦІЇ

У дисертації подані результати досліджень вивчення збереженості плодів томата різних генотипів залежно від температурних умов та стиглості. Встановлено, що плоди томата з генами „лежкості” повільніше дозрівають та зберігають свої товарні властивості 60-90 днів. Результатами досліджень встановлено, що збереженість плодів, природна стійкість їх проти хвороб при зберіганні залежать від генетичних особливостей сорту та метеорологічних умов вегетаційного періоду. Виявлено, що сорт Мобіл найменш стійкий проти хвороб та для тривалого зберігання непридатний Встановлено, що хімічний склад плодів томата та його зміни при зберіганні залежать від генетичних особливостей сорту, ступеня стиглості та строків зберігання. Вивчено вплив способів післязбирального дозрівання на поживну цінність плодів. Встановлено оптимальний ступінь стиглості для закладання на зберігання. Проведена економічна оцінка ефективності збереження плодів томата різних генотипів та ступенів стиглості. Основні результати досліджень впроваджені у виробництво.

Ключові слова: томат, збереженість, генотип, плоди, ступінь стиглості, лежкість, післязбиральне дозрівання, суха речовина, цукри, кислотність, вітамін С, економічна оцінка.

Михальская Е.Н. Сохраняемость плодов томата различных генотипов в зависимости от температурных условий и зрелости. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 05.18.03 - первичная обработка и хранение продуктов растениеводства. Национальный аграрный университет, Киев, 2005.

Представлены результаты исследований по изучению сохраняемости плодов различных генотипов томата пяти степеней зрелости, изменения химического состава плодов при хранении, а также влияние способов послеуборочного дозревания на питательную ценность плодов.

В результате исследований установлено, что изучаемые сортообразцы характеризуются различными химическим составом плодов, природной устойчивостью против болезней, а это обуславливает различия в сохраняемости плодов исследуемых генотипов. Установлено, что сохраняемость плодов также зависит от метеорологических условий вегетационного периода. томат генетичний стиглість

Установлено, что сорта с генами „лежкости” медленнее дозревают, сохраняют товарные качества плодов 60-90 дней.

Определено, что природная устойчивость плодов к болезням - сортовая особенность. Она играет важную роль при хранении продукции. Наименее устойчив к болезням сорт Мобил.

Выявлены сортовые особенности изменений химического состава плодов томата за период хранения. У сортов с высоким выходом товарной продукции (гибрид Снегопад, сорта Шедевр1 и Де Барао), содержание сахаров уменьшалось незначительно, тогда как, сорта менее лежкие (Мобил) теряли их гораздо больше. Максимальные потери сахаров были отмечены при хранении плодов слаболежкого сорта Мобил всех степеней зрелости.

Проведенными экспериментальными исследованиями доказано, что питательная ценность плодов при дозревании их вместе с растениями выше, чем при дозревании в ящиках. Плоды при дозревании вместе с растениями к концу хранения содержали сухого вещества, сахаров, витамина С больше, чем плоды, которые дозревали в ящиках. Кислотность была выше у плодов, дозревших в ящиках.

Исследованиями установлено, что выход товарных плодов положительно коррелировал с содержанием в плодах сухого вещества (r=+0,61) и сахаров (r=+0,59). Между сухим веществом и содержанием сахаров установлена прямая корреляция (r=+0,93).

Экономическая эффективность хранения томата зависит от сохранности плодов. Высокой экономической эффективностью характеризовалось хранение зеленых плодов гибрида Снегопад F1, сортов Шедевр1 и Де Барао, рентабельность хранения плодов этих сортов превышала контроль (133%) на 55, 7 и 23% соответственно. Хранение сорта Мобил оказалось наименее рентабельным.

Ключевые слова: томат, сохраняемость, генотип, плоды, степень зрелости, лежкость, послеуборочное дозревание, сухое вещество, сахара, кислотность, витамин С, экономическая оценка.

Mihalskaya L.N. Preservation ability fruits of tomatoes different genotypes depending on temperature condition and maturity. Manuscript.

The dissertation on competetition of candidate's degree in agriculture, speciality 05.18.03 - primary plant products processing and storage. - National agricultural university, Kyiv, 2005.

The dissertation is devoted for studies of preservation ability of fruits different genotypes of tomatoes depending on temperature conditions and stages of maturity. It was established, that fruits of tomatoes with genes „keeping ability” slow maturated, preserved goods quality during 60-90 days. As a result of researches it is established, that preservation ability of fruits and them natural stability against diseases depend on its genetic peculiarity's of sort and meteorological conditions during vegetation period. Natural stability of fruits against diseases - high-quality feature and it plays the important role at storage of production. The sort Mobil is least steady against diseases and for prolonged storage unfit. It was established that chemical structure of fruits tomatoes and him change during the storage depend on genetic peculiarity's of sort, stage of maturity, periods of storage. The study determined of influence of ways store maturation on nutritional value of fruits. Also established optimal stage of maturity for storage. Economic appraisal was made of effective fruits storing of different genotypes and stages of maturity.

The basic results of thesis have found application in practice.

Key words: tomato, preservation ability, genotype, fruits, stage of maturity, keeping ability, store maturation, dry material, sugar, acidity, vitamin C, economical estimation.

Размещено на Allbest.ru