на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук

Система моніторингу, контролю і профілактики токсикоінфекцій сальмонельозної та ешерихіозної етіологій

Львів - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті ветеринарної медицини Української академії аграрних наук, м. Київ.

Науковий консультант: доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент УААН Головко Анатолій Миколайович, Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів, директор.

Офіційні опоненти:

- доктор біологічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України Кравців Роман Йосипович, Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького, завідувач кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи, ректор;

- доктор ветеринарних наук, професор Якубчак Ольга Миколаївна, Національний аграрний університет, завідувач кафедри ветеринарно-санітарної експертизи і гігієни переробки продукції тваринництва, виконуючий обовязки декана факультету якості і безпеки продукції АПК;

- доктор ветеринарних наук, професор Ковбасенко Володимир Мусійович, Одеський державний аграрний університет, завідувач кафедри ветеринарно-санітарної експертизи та фармакології.

Провідна установа: Харківська державна зооветеринарна академія, кафедра зоогігієни, ТПТ та ветсанекспертизи Міністерства аграрної політики України.

Захист дисертації відбудеться 27 липня 2004р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.03 у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів - 10, вул. Пекарська, 50, аудиторія №1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів - 10, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий 24 червня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент Салата В.З.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Харчові токсикоінфекції є гострою соціально-економічною проблемою з огляду на те, що споживання контамінованих збудниками (сальмонелами, ентерогеморагічними ешерихіями тощо) продуктів харчування приводить до спалахів захворювань людей (Park Bod., 1971; Пивоваров Ю.П. та ін., 1974; Калініченко Н.І. та ін., 1975; Аваков А.А., 1976; Беляков В.Д., 1978; Постовит В.А., 1984; Gerigk K., Teufel P., 1990; Kroker R., 1991; Шалыгина Н.В., 1991; Davies T.G. et al., 1992; Brodezdorp B. et al., 1994; Dupont H.L., 2000 та ін.). Ця проблема залишається актуальною не тільки для України, а й для економічно розвинених країн Західної Європи та Північної Америки (Вадорацкий В.А., 1979; Гусев А.А.та ін., 1988; Fehlhaber K., 1989; Barrow P.A., 1993; Baggesen D.L., 1994; Walker R.L. et al., 1994-1995 та ін.).

Епідеміологія інфекційних захворювань, що передаються харчовим шляхом, останнім часом швидко змінюється. Крім того, з'явились нові пріоритети в мікробіологічній безпеці їжі, роль яких ще 10 років тому була маловідомою. Зокрема, це поширення збудників із зміненими біологічними властивостями, антибіотикостійких, психротрофних патогенів (Campilobacter jejunii, Y. enterocolitica, Listeria monocytogenes). Від знайомих агентів харчових токсикоінфекцій вони відрізняються більш значними агресивними властивостями, здатністю викликати більш складний патологічний процес поза травною системою (реактивні артрити, патологічні зміни в ниркових канальцях, менінгіти, сепсис), що призводить до високого рівня хронічних ускладнень і летальних випадків у потерпілих. Як збудники токсикоінфекцій стали реєструватися і сапрофітні мікроорганізми, що беруть участь у псуванні харчових продуктів.

Особливу увагу дослідників привертають захворювання, зумовлені сальмонелами і ентерогеморагічними ешерихіями (Шур И.В., 1970; Kohler E.M., 1971; Авдеева Т.А. та ін., 1973; Загаевский И.С. та ін., 1977; Nagy B.et al., 1982; Nagraja K.V., 1984; Покровский В.М. та ін., 1985; Головко А.Н., 1993; Зарицкий А.М., 1998; Wasteson Y., 1999 та ін.).

Убікваторність збудників спричиняє практично повсюдне поширення сальмонельозу та ешерихіозу в товарних тваринницьких господарствах. Цей фактор ускладнює епідеміологічну ситуацію та значно підвищує ризик спалахів токсикоінфекцій серед людей, тому що доволі часто тварини, хворі на сальмонельоз, тварини-реконвалесценти і тварини-бактеріоносії є джерелом збудника захворювань людей (Малтугаева М.Х., 1973; Шаблий В.Я., 1980; Рахманин П.П., 1989; Eich O.K., 1990; Донник Н.С., 1991; Kuhn H., 1993; Martel J.L., 1994; Головко А.Н., Ушкалов В.О., 1999; Донченко Л.В.. Надыкта В.Д., 2001; Фотіна Т.І., 2003 та ін.).

До тварин, що відіграють значну роль в епідеміології сальмонельозних та ешерихіозних захворювань, відносять птицю, велику рогату худобу, свиней, коней, овець, кіз, мишей, щурів. Крім того, захворювання людини можуть викликати продукти харчування - м'ясо і м'ясопродукти, молоко й молочні продукти, риба та рибні продукти, яйця, овочі, фрукти, ягоди, контаміновані певними збудниками (фактори передачі).

На епізоотологічну та епідеміологічну ситуації щодо сальмонельозу та ешерихіозу впливають кліматичні умови, щільність населення, рівень культури сільськогосподарського виробництва і рівень розвитку тваринницької галузі, що впливає на суттєві особливості прояву зумовлених даними збудниками захворювань в окремих регіонах світу. Зважаючи на актуальність проблеми токсикоінфекцій, Всесвітня організація охорони здоров'я акцентувала увагу на всебічному поглибленому вивченні джерел і факторів передачі та біологічних особливостей збудників токсикоінфекцій у різних географічних зонах, закономірності прояву епізоотологічного процесу. Отримані в результаті таких досліджень дані стануть підґрунтям ефективного контролю за токсикоінфекціями. З'ясовано, що суттєвого зниження збитків можна досягти лише за умови комплексного вирішення епідеміологічних та епізоотологічних аспектів цієї проблеми (Urbaneck D.et al., 1980; Конопаткин А.А., 1984; Шустер Б.Ю., 1987; Седов В.А. та ін., 1990; Черкасский В.Л., 1991; Vosterom S., 1991 та ін.).

В умовах широкого поширення захворювання та відсутності тенденції до зниження напруженості епізоотичної ситуації, відчутна недостатня ефективність наявних підходів до діагностики та методів профілактики токсикоінфекцій. У зв'язку з цим актуальним напрямком досліджень залишається створення засобів для експрес-діагностики та екологічно безпечних методів знезараження інфікованих збудниками токсикоінфекцій продуктів тваринного походження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною досліджень, передбачених тематичним планом ІВМ УААН: "Дослідити поширення й антигенну структуру шиготоксинпродукуючих E.coli, виділених від тварин і продуктів тваринництва, розробити методи діагностики та заходи профілактики" (№ державної реєстрації 0101U000820); "Вивчити ветеринарно-санітарний стан продуктів птахівництва (м'яса, яєць) при сальмонельозі в товарних і спеціалізованих господарствах, розробити критерії оцінки та заходи профілактики" (№ державної реєстрації 0101U000821).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи - теоретично та експериментально обґрунтувати, розробити та впровадити методи і засоби діагностики, моніторингу та профілактики токсикоінфекцій сальмонельозної та ешерихіозної етіологій для отримання безпечної у санітарному відношенні продукції.

Основні задачі досліджень:

· провести аналіз поширення харчових токсикоінфекцій в Україні та визначити етіологічний зв'язок з продуктами тваринництва, які контаміновані різними збудниками;

· дослідити видовий склад мікрофлори та рівень контамінації м'яса потенційними збудниками токсикоінфекцій;

· з'ясувати ступінь поширення збудників сальмонельозу та шиготоксинпродукуючих ешерихій у різних регіонах України;

· визначити роль об'єктів довкілля як факторів передачі збудників сальмонельозних токсикоінфекцій та життєздатність сальмонел у навколишньому середовищі;

· проаналізувати ступінь поширення факторів патогенності у штамів сальмонел і ешерихій;

· вдосконалити методику бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин;

· визначити рівень циркуляції різних фаготипів сальмонел у регіонах України;

· розробити методи для експрес-індикації сальмонел за допомогою ПЛР та випробувати в виробничих умовах створену тест-ситему;

· розробити спосіб деконтамінації м'яса за допомогою фагів.

Об'єкт дослідження: збудники токсикоінфекцій, засоби діагностики сальмонельозу і профілактики токсикоінфекцій.

Предмет дослідження: особливості епізоотології сальмонельозу тварин; поширення сальмонел та ешерихій з ознаками патогенності серед поголів'я сільськогосподарських тварин; хворі на сальмонельоз та ешерихіоз тварини; способи конструювання засобів індикації сальмонел молекулярно-генетичними методами.

Методи досліджень: ретроспективний епізоотологічний аналіз; методи бактеріологічних, серологічних досліджень, біологічного експерименту; біохімічні, молекулярно-генетичні та статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчено ступінь поширення та етіологічну структуру харчових токсикоінфекцій в Україні; встановлено взаємозв'язок між рівнем контамінації продуктів тваринництва потенційними збудниками токсикоінфекцій і станом епідеміологічної ситуації; визначено епізоотологічні особливості сальмонельозу тварин та ступінь поширення різних сероварів і фаготипів збудників сальмонельозу тварин по регіонах України; досліджено ступінь поширення шиготоксинпродукуючих ешерихій серед сільськогосподарських тварин; одержано нові дані щодо життєздатності збудників харчових токсикоінфекцій в об'єктах довкілля; теоретично обґрунтовано і запропоновано нові методи діагностики сальмонельозу, а також методи індикації цих збудників у харчових продуктах тваринного походження на основі ПЛР; з'ясовано вплив різних збудників токсикоінфекцій на якісні показники (біохімічні та біологічні) м'яса: вивчено особливості динаміки вмісту ключових метаболітів у крові, а також активність ряду ферментів та стану окислювально-антиоксидантної рівноваги у динаміці захворювання поросят сальмонельозом за умов експериментальної ендотоксемії, що поглиблює та розширює сучасне розуміння механізмів розвитку токсикозів сальмонельозної етіології в інфікованих тварин та визначено біологічну цінність м'яса, одержаного від тварин, хворих на сальмонельоз та коліентеротоксемію; теоретично і експериментально обґрунтовано та розроблено нову екологічно безпечну технологію деконтамінації продуктів тваринництва від сальмонел за допомогою фагів та визначена ефективність її застосування.

Практичне значення одержаних результатів. Отримано нові дані про поширення збудників сальмонельозу серед тварин та продуктів тваринного походження у результаті вимушеного забою; досліджено ступінь поширення шиготоксинпродукуючих ешерихій серед сільськогосподарських тварин; встановлено розповсюдження рідкісних сероварів збудників сальмонельозу в різних регіонах та поширення сальмонел, здатних до токсиноутворення та експресії фімбріальних адгезинів. Проаналізовано зв'язки між рівнем контамінації кормів сальмонелами та феноменом сальмонелоносійства. З'ясовано роль різних об'єктів довкілля як факторів передачі збудників сальмонельозу. Розроблено та затвержено "Настанову з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин" (8.05.2002, №15-14/134). Розроблено тест-систему для експрес-індикації бактерій роду Salmonella в полімеразній ланцюговій реакції "Sal-Test": інструкція по виготовленню та контролю, настанова по застосуванню від (31.07.2003, №15-14/268 ) - ТУУ 24.4.19024865.703-2003. Експериментально доведено можливість використання розчину фагу для зниження рівня контамінації сальмонелами м'яса. Розроблено і затверджено "Інструкцію щодо профілактики сальмонельозу тварин" (12.12.2003, №1).

Особистий внесок здобувача. Автор брав участь у виконанні наукових програм, які покладені в основу дисертаційної роботи; розроблено схеми і методи проведення експериментів у лабораторних та виробничих умовах; виконано експериментальні й аналітичні дослідження; проведено аналіз та узагальнення отриманих результатів; обґрунтовано висновки та практичні рекомендації; здійснено підготовку науково-технічної документації, висвітлено результати досліджень у наукових працях.

Моніторинг шиготоксинпродукуючих E.coli проводили у співпраці з науковцями лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ІВМ УААН (Волинець Л.К., Тарасюк Т.І., Зоценко Л.В.). Біохімічні дослідження здійснювали спільно з співробітником лабораторії вірусології ІВМ к. б. н. Сокирко Т.О. Адгезивні властивості виділених культур сальмонел та розробку тест-системи ПЛР вивчали разом із співробітниками ДНКІБШМ: Головко А.М., Волошиною Н.О. та Кацимоном В.В. "Настанову з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин" та "Інструкцію щодо профілактики сальмонельозу тварин" підготували у співпраці з колективом авторів з ІЕКВМ УААН, ДНКІБШМ, ЦЛВМ, ДБАУ. Результати цих досліджень знайшли відображення у колективних публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались, обговорювались і були схвалені на засіданнях вченої ради Інституту ветеринарної медицини УААН (м. Київ) в 1998-2004рр. та науково-практичних конференціях: "До 120-річчя від часу заснування

ветеринарної школи у Львові" (м. Львів, 2001); "Сучасні ветеринарні та технологічні аспекти свинарства" (м. Київ, 2002); Міжнародній науковій конференції "Актуальные проблемы инфекционной патологии животных" (м. Володимир, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції "Современные вопросы патологии сельскохозяйственных животных" (м. Мінськ, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції "Ветеринарна медицина-2004: Сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів" (м. Феодосія, 2004).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 26 наукових працях (одноосібних - 13), із яких 1 монографія, 1 довідник, 20 статей у наукових фахових виданнях, 4 публікації у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 312 сторінках комп'ютерного тексту і складається з таких розділів: "Вступ", "Огляд літератури", "Загальна методика та основні методи досліджень", "Результати власних досліджень", "Обговорення результатів досліджень", "Висновки", "Практичні пропозиції", "Список використаних джерел", "Додатки". Роботу ілюстровано 50 таблицями, 29 рисунками та 1 фотографією. Список використаних літературних джерел складає 389 найменувань, у тому числі 134 зарубіжних авторів.

Загальна методика та основні методи досліджень

Дослідження проводили протягом 1998-2004 р. на базі лабораторії ветсанекспертизи Інституту ветеринарної медицини УААН, лабораторії молекулярної біології та імунохімії Державного науково-контрольного інституту біотехнології і штамів мікроорганізмів, відділу бактеріології Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини, Київської міської лабораторії ветеринарної медицини, у тваринницьких господарствах України різних форм господарювання і спеціалізації.

Епізоотологічний моніторинг поширення найчастіших збудників харчових токсикоінфекцій бактеріальної етіології в Україні здійснювали шляхом ретроспективного аналізу ветеринарних статистичних даних.

Епідеміологічні особливості поширення харчових токсикоінфекцій в Україні вивчали на основі даних Міністерства охорони здоров'я.

Рівень виробництва продукції тваринництва з'ясовували на основі аналізу даних Державного кабінету статистики України.

Рівень контамінації продуктів тваринництва бактеріями різних видів вивчали на основі результатів бактеріологічних досліджень матеріалів від вимушено забитих тварин, проведених у лабораторіях ветеринарної медицини України у 1990-2000 рр., та власних бактеріологічних досліджень.

Аналіз особливостей епідеміологічного та епізоотологічного процесів при сальмонельозі та ешерихіозі на основі даних статистики здійснювали саме у той період, коли спостерігався їх найбільш яскравий прояв.

При проведенні ветеринарно-санітарної експертизи вимушено забитих тварин виявляли характер патологоанатомічних змін у тушах і внутрішніх органах згідно з методиками викладеними у "Правилах предубойного санитарного осмотра животных и ветсанэкспертиза мяса и мясопродуктов" (1981).

Лабораторну діагностику сальмонельозу здійснювали згідно з "Методическими указаниями по бактериологической диагностике сальмонеллезов животных"(1971), "Лабораторная диагностика сальмонеллезов человека и животных, обнаружение сальмонелл в кормах, продуктах питания и объектах внешней среды. Методические указания" (1990) і відповідно до розробленої нами "Настанови з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин" (2003) та за допомогою розробленої тест-системи "Sal-test" для індикації бактерій роду Salmonella.

Бактеріологічні дослідження проводили згідно з методиками, викладеними у ГОСТ 21237-75, ГОСТ 28669-85, ГОСТ 77022-74.

Серологічну типізацію виділених культур сальмонел здійснювали за допомогою "Набору сироваток сальмонельозних монорецепторних О- і Н-аглютинуючих", відповідно до ТУ 46.21-1543-85.

Фаготипізацію проводили за методом Фелікса і Келлоу за допомогою еталонних фагів. Чутливість сальмонел до антибіотиків визначали з використанням стандартних дисків фірми ОXОІD із хлорамфеніколом, канаміцином, поліміксином В, неоміцином, сульфаметаксазолом, гентаміцином, кислотою налідіксовою, колістином, ампіциліном, ципрофлаксином, амікацином, стрептоміцином, тетрацикліном, фуразоліном, цефуроксином, сульфонамідом. Наявність адгезивних властивостей у сальмонел визначали по здатності аглютинувати еритроцити різних видів тварин у реакції гемаглютинації (РГА) та монорезистентної гемаглютинації (РМРГА). Токсигенні властивості культур визначали в тесті на мишенятах-сисунах (2-4-денного віку) за методикою Романенкова Н.І.

Лабораторну діагностику ешерихіозу здійснювали відповідно до "Настанови з лабораторної діагностики ешерихіозу (колібактеріозу) тварин" (1996) та "Методические указания по бактериологической диагностике колибактериоза (эшерихиоза) животных" (1991). Здатність до продукування шигоподібних токсинів у виділених штамів Е.coli вивчали в культурі клітин Vero за методом Konovalchuk L. Накопичення токсинів проводилось на середовищах МПБ, Еванса, УНДІЕВ, Добреску, Гітелі.

Належність виділених штамів ешерихій до певних О-серогруп встановлена за допомогою типоспецифічних аглютинуючих сироваток у реакції аглютинації.

Здатність до продукування термолабільного ентеротоксину вивчали в Бікен-тесті, термостабільного - на мишенятах-сисунах, гемолізинів - на кров'яному МПА. Кількість еритроцитів підраховували в камері Горяєва, рівень гемоглобіну - за допомогою гемометра Салі, фагоцитарну активність нейтрофілів - методом відновлення ТЗГ, кількість Т-лімфоцитів - за реакцією спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана, загальний білок - рефрактометрично.

Індикацію генів, які відповідають за синтез певного виду токсинів у шиготоксинпродукуючих ешерихій, проводили за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з праймерами МК1/МК2 (для stx-генів), LP30/LP31 (для stx1-генів), LP40/LP41 (для stx2-генів), синтезованими „DNA-Gdansk" (Польща).

При сальмонельозі в крові та гомогенатах печінки тварин визначали показники окислювально-антиоксидантного гомеостазу: аналіз вмісту гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) у плазмі крові проводили за методом AsakawaТ., МДА визначали у безбілковому екстракті гомогенатів з 2-тіобарбітуровою кислотою.

Антиокислювальну активність (АОА) ліпідів встановлювали за ступенем їх здатності гальмувати накопичення ТБК-активних продуктів ПОЛ при інкубації суспензії жовткових ліпопротеїдів. Перекисну резистентність еритроцитів (ПРЕ) до гемолізу виявляли спектрофотометрично. Визначенню підлягала також активність антиоксидантних ферментів. Аналіз вмісту білка здійснювали за Лоурі у модифікації Міллера.

Ряд метаболітів та активність гепатоспецифічних ферментів: аланін- і аспартатамінотрансфераз, лужної фосфатази у плазмі крові визначали з використанням стандартних наборів реактивів виробництва фірми Реагент (Україна). Вміст макро- та мікроелементів у крові виявлялися загальноприйнятими методами.

Хімічний аналіз м'яса визначали так: вміст загального азоту - за методом К'єльдаля, жиру - за Сокслетом, вологи - за допомогою висушування до постійної ваги наважки при температурі 1050 С, вміст золи - шляхом спалювання наважки в муфельній печі при температурі -450-5000 С до постійної ваги. Токсичність встановлювали з використанням інфузорії Tetrachimena piriphormis згідно з ГОСТ 13496.7-97. Біологічну оцінку м'яса проводили відповідно до "Методических рекомендаций по биологической оценке продуктов животноводства и кормов с использованием тест-объекта Тетрахимена пириформис" (1983). Калорійність м'яса визначали за формулою Александрова В.М.

Обробку отриманих результатів здійснювали варіаційно-статис-тичними методами.

Результати досліджень та їх аналіз

Динаміка виділення збудників токсикоінфекцій з різної продукції та визначення рівня її контамінації

За останні десять років виробництво м'яса всіх видів тварин у світі збільшилося з 179 млн. тонн до 223 млн. тонн, тобто на 26%.

В Україні також відчутні зміни: якщо в 2001 р. реалізовано на забій худоби та птиці в живій вазі 2332,5 тис. тонн, то в 2003 р. цей показник зріс до 2629,4 тис. тонн, а виробництво м'яса на душу населення підвищилося відповідно з 31,2 кг до 36,1 кг, тобто на 15,7%.

Означена тенденція до підвищення обсягу виробництва м'яса у світі загалом і в Україні, зокрема, зумовлює необхідність підвищення вимог до профілактики і боротьби з харчовими токсикоінфекціями, тому що вони здебільшого виникають при споживанні харчових продуктів тваринного походження.

За результатами проведеної ветеринарно-санітарної оцінки м'яса в 2000р. направлено на утилізацію 54773 тонни м'яса великої рогатої худоби, 39644 тонни свинини, 15018 тонн м'яса інших видів тварин; направлено на знезараження 66326 тонн м'яса великої рогатої худоби, 71482 тонни свинини, 19064 тонни м'яса інших видів тварин.

На ринках України виявлено 18 туш великої рогатої худоби і 13 туш свиней, контамінованих сальмонелами.

Питома вага м'ясних продуктів як фактора передачі збудника ботулізму серед населення України складала: в 1991 р. - 49%, в 1992 р. - 49%, в 1993 р. - 44%, в 1994 р. - 52%, в 1995 р. -58%, в 1996 р. - 57%, в 1997 р. -52% (за даними Міністерства охорони здоров'я України).

На основі аналізу звітних даних державних лабораторій ветеринарної медицини України за період 1990 - 2000 рр. та результатів власних бактеріологічних досліджень матеріалів від вимушено забитих тварин різних видів виявлено, що 21,1% досліджених проб (п'ята частина) були інфіковані мікроорганізми різних видів - потенційними збудниками токсикоінфекцій (табл. 1).

Таблиця 1

Результати бактеріологічних досліджень матеріалів від різних видів вимушено забитих тварин за період 1990-2000 рр.

У 14,4% досліджених проб продуктів вимушеного забою тварин виявлено ешерихії, у 3,5% - кокову мікрофлору, в 1,8% - протей, у 1,2% - сальмонели. Відсоток ешерихій серед виділених мікроорганізмів найбільший - 68,2; частка кокової мікрофлори становить 16,5%, протею - 8,4%, сальмонели - 5,7%.

Варто зазначити, що частка певних бактерій значно коливалась залежно від виду тварин. Як свідчать результати проведеного аналізу, найбільше сальмонел виділяли із м'яса вимушено забитих свиней (2,1% контамінованих сальмонелами проб і 10,5% від усіх виявлених мікроорганізмів). Встановлено, що 1,0% проб м'яса вимушено забитої ВРХ було інфіковано сальмонелами, частка яких від усіх виділених мікроорганізмів складала 4,0%. Від птиці в 1,2% досліджених проб виділяли сальмонели, що складало 35,1% від усіх виявлених мікроорганізмів. Із конини сальмонели виділяли у 1,0% відібраних проб, із м'яса дрібної рогатої худоби - 0,2% що складає відповідно 4,3% та 1,4% від усіх виявлених бактерій.

Дещо інакше виглядають результати виявлення ешерихій . Найбільше ешерихіями були контаміновані проби яловичини (16,9%), свинини (13,2%), конини (12,4%); менше - м'ясо овець (9,3%) та птиці (1,8). Слід наголосити, що частка ешерихій складає 70,4% від виділених із яловичини мікроорганізмів, 65,0% - із свинини, 63,4% - від м'яса овець, 55,3% - із конини і 51,6% - від м'яса птиці.

Кокову мікрофлору виділяли у 0,5% підданих дослідженню проб м'яса птиці, 2,9% - свинини, 3,2 % - баранини, 3,6 % - конини та 4,0 % - яловичини. Частка контамінованого даними мікроорганізмами м'яса відносно всіх виділених бактерій складала: у баранині -21,5%; в яловичині -16,8%; у конині -16,2%; у свинині -14,2%; у м'ясі птиці -13,3%.

Встановлено, що контаміноване протеями м'ясо найчастіше отримували в результаті вимушеного забою великої і дрібної рогатої худоби (по 2,0% від досліджених проб), рідше - свиней (1,4%) і коней (1,0%). Частка протею складає 13,3% від виділених у м'ясі дрібної рогатої худоби мікроорганізмів, відсоток у яловичині - 8,5%, у свинині - 7,0%, у конині - 4,3%.

Результати проведених нами досліджень свідчать про необхідність спеціальної обробки харчових продуктів, отриманих внаслідок вимушеного забою тварин, тому що вони є потенційним джерелом виникнення токсикоінфекцій у людини. Розвиток харчових токсикоінфекцій та токсикозів мікробного походження пов'язаний, насамперед, із вживанням в їжу контамінованих збудниками токсикоінфекцій продуктів: м'яса, молока, яєць.

Поширення шиготоксинпродукуючих ешерихій

Зважаючи на те, що більше, ніж у 68% випадків м'ясо від вимушено забитих тварин контаміновано ешерихіями (найчастіше - яловичина), ми дослідили поширення шиготоксинпродукуючих E.coli серед цього виду тварин у господарствах України. З цією метою досліджено штами ешерихій, виділених із фекалій здорових тварин, хворих на діарею телят і патологічного матеріалу від загиблих тварин з клінічною картиною ураження кишкового тракту.

Від здорових тварин відібрано і піддано бактеріологічним дослідженням 538 проб фекалій з 15 господарств, з яких 294 проб від дорослої великої рогатої худоби і 244 проб від телят. При цьому виділено і досліджено 388 культур ешерихій. Аналіз отриманих результатів показав, що шиготоксинпродукуючі ізоляти ешерихій виділено від 22 дорослих тварин і 31 теляти.

Від 141 хворих на діарею та загиблих тварин з 10 господарств Київської та Вінницької областей досліджено проби патологічного матеріалу, з яких виділено 141 культуру ешерихій, що були патогенні для лабораторних тварин, причому 33 з них продукували шиготоксин, що становить 23,4%.

Виділені нами культури E. coli належали до серогруп О101, О26, О8, О2, зокрема переважна більшість - до серогрупи О26. Встановлено, що патогенність виділених штамів не пов'язана з належністю до певної О-серогрупи, проте варто зазначити, що E. coli серогрупи О26, відносяться до групи класичних ентерогеморагічних ешерихій, патогенних для людини; здатність у 100% випадків продукувати шиготоксин є властивістю лише одного серотипу - 0157:Н7. Виділені з матеріалів хворих та загиблих тварин культури за своїми особливостями не відрізнялись.

Результати дослідження виділених культур E. coli в біологічних моделях свідчать, що 87,2% із досліджених культур утворювали екзотоксини різних типів, 48,9% досліджених культур утворювали термолабільний ентеротоксин, 14,9% ешерихій синтезували термостабільний тип ентеротоксину, і лише у 12,8% виділених культур не зареєстровано продукування токсичних метаболітів (екзотоксинів).

Адгезивними властивостями володіли 91 з 141 досліджених культур (64,5%), гемаглютинацію зумовлювали 105 (74,5%) досліджених культур.

Наступні дослідження ми здійснювали з метою встановлення ступеню поширення генів, що обумовлюють утворення шигоподібних екзотоксинів ешерихіями, що циркулюють серед великої рогатої худоби.

В результаті проведених досліджень встановлено, що виділені від здорових тварин ешерихії здебільшого були носіями генів stx2 (54,5% шиготоксинпродукуючих штамів, виділених від дорослої ВРХ, 51,6% - від телят); виділені від хворих та загиблих тварин штами переважно були носіями stx1-генів (42,4%).

Отже, результати наших досліджень доводять, що ешерихії є одними з основних бактеріальних контамінантів м'яса та м'ясопродуктів. У структурі бактерій виявлявся значний арсенал факторів патогенності, що суттєво підвищує їх патогенетичне значення в розвитку харчових токсикоінфекцій.

Етіологічне значення сальмонел як збудників харчових токсикоінфекцій

Нами проведено аналіз матеріалів Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) щодо рівня захворювання людей на сальмонельоз в Україні за період з 1970 по 1997 рр. (рис. 1).

Рис. 1 Кількість випадків захворювання людей на сальмонельоз за період 1970-1997 рр.

Результати проведених досліджень свідчать, що сальмонельоз залишається злободенною, досі не вирішеною проблемою. Так, за вказаний проміжок часу щорічно, в середньому, реєстрували 11089 випадків захворювання людей на сальмонельоз.

Для оцінки епідеміологічної ситуації із сальмонельозу на сучасному етапі здійснено аналіз даних МОЗ по Україні та по м. Києву за останні п'ять років (1999-2003 рр.) (рис. 2, 3). Ми з'ясували, що рівень захворювання на сальмонельоз не зменшується: на 100000 населення в ці роки він коливався в межах 15,91-21,78 випадків (по Україні) і 15,90-25,59 - по м. Києву. Ці дані підтверджують незмінну і нагальну актуальність досліджуваної проблеми. Реєстровані щороку сальмонельозні токсикоінфекції уражають велику кількість людей як в цілому по Україні, так і в м. Києві, зокрема.

Для оцінки епідеміологічної ситуації на сучасному етапі було встановлено частку захворювань на сальмонельоз у захворюваннях на гострі кишкові інфекції за останні п'ять років по Україні та м. Києву.

В результаті аналізу досліджуваного матеріалу встановлено, що відсоток захворювань на сальмонельоз серед захворювань на гострі кишкові інфекції складає в середньому 9,54% по Україні та 12,46% - по м. Києву.

Рис. 2 Динаміка рівня захворювання на сальмонельоз за період 1999-2003 рр. по м. Києву (кількість випадків на 100 000 чол.).

Рис. 3 Динаміка рівня захворювання на сальмонельоз за період 1999-2003 рр. по Україні (кількість випадків на 100 000 чол.).

Наприклад, за період 1993-1997 рр. всього зареєстровано 171 випадок харчових отруєнь і гострих кишкових інфекцій, в тому числі - 54 спалахи сальмонельозу, що становить 31,6%. Отож, на частку сальмонельозу припадало більше третини зареєстрованих спалахів гострих шлунково-кишкових інфекцій.

Спалахи сальмонельозних токсикоінфекцій реєстрували кожного року; їх кількість коливалася в межах 6-20%. Однак, це стосується лише резонансних випадків, коли захворювання перебігало в гострій формі з охопленням великої кількість людей (в середньому більше 10 чол.).

Результати проведеного аналізу даних, одержаних в Міністерстві охорони здоров'я України за період 1993-1997 рр., дозволили визначити основні фактори передачі збудників харчових отруєнь і гострих кишкових інфекцій. Встановлено, що найчастіше як фактор передачі збудників виступають готові харчові продукти, виготовлені з м'яса - в 53,8%; в 22,2% випадків - фактором передачі була вода (табл. 2).

Таблиця 2

Харчові отруєння і гострі кишкові інфекції, зареєстровані в Україні (розподіл за фактором передачі) 1993-1997 рр.

Для оцінки ролі харчових продуктів як джерела збудників сальмонельозу було встановлено частку харчових факторів передачі від усіх можливих, а також відсоток різних продуктів як факторів передачі (на основі даних МОЗ за 1999-2003 рр.). У результаті проведених досліджень виявлено, що із всіх встановлених факторів передачі збудників сальмонельозу 96,3-99,5% належить харчовим факторам.

Одержані дані підтверджують результати аналізу за 1993-1997 рр. щодо факторів передачі збудників сальмонельозу. Ґрунтуючись на даних МОЗ за 1999-2003 рр., ми виявили провідну роль готових продуктів як джерела збудників сальмонельозу: частка молокопродуктів складає 22,4%, ковбасних виробів - 7,4%, яєць - 6,5%, кондитерських виробів - 2,88%, готової кулінарії - 35,52%, овочів/фруктів - 20,22% (табл. 3).

Отже, визначено, що першочергове значення у виникненні токсикоінфекцій сальмонельозної етіології посідають продукти харчування, контаміновані збудниками захворювання (тобто, продукти тваринного походження, або продукти, при виготовленні яких використовувалися продукти тваринництва).

Крім того, отримані дані свідчать про те, що за останні роки в Україні підвищилась роль готових до споживання продуктів як факторів передачі збудників сальмонельозу. Щоправда, вода як джерело даного збудника на сьогодні не втрачає значення.

Таблиця 3

Частка продуктів харчування як фактору передачі збудників сальмонельозу (1999-2003 рр.)

Поширення та етіологічна структура сальмонельозу тварин

Основним джерелом збудника сальмонельозних харчових токсикоінфекцій є хворі тварини та бактеріоносії, тому було проведено аналіз епізоотологічної ситуації щодо сальмонельозу тварин в Україні, а також вивчено біологічні особливості збудника.

За період 1990-2000 рр. в Україні сальмонельози реєстрували у великої рогатої худоби, свиней, дрібної рогатої худоби, птахів різних видів, хутрових звірів, коней і бджіл.

За даними ветеринарної статистики і власних досліджень, на території України сальмонельоз тварин найчастіше спричиняють 14-16 сероварів сальмонел, частка кожного з яких у загальної кількості виділених збудників захворювань перевищує 1%. Серед них найбільш розповсюдженими є Salmonella typhimurium, Salmonella choleraesuis, Salmonella dublin, Salmonella enteritidis, Salmonella gallinarum, Salmonella pullorum, Salmonella typhisuis.

За період 1990-2000 рр. встановлено, що: сальмонельоз у ВРХ найчастіше викликають S.dublin (у 62,9% випадків), S. еnteritidis (в 19,7% випадків), S.typhimurium (в 17,4% випадків). У свиней сальмонельоз переважно зумовлюють S.сholeraesuis (77,6%), S. typhisuis (13,3%), S.typhimurium (6,6%), S. еnteritidis (1,3%), S.dublin (1,2%). У хутрових звірів сальмонельоз найчастіше спричиняють S.typhimurium (39,6%), S. gallinarum (32,9%), S.dublin (18,5%), S. еnteritidis (8,9%). Сальмонельоз у птахів переважно викликають S. pullorum (gallinarum) (78,3%), S.typhimurium (9,2%), S. еnteritidis (3,4%), S. dublin (0,4%).

За період 1995-1999 рр. на території України зареєстровано 55 590 випадків виявлення у тварин і птиці збудників сальмонельозу, які відносяться до 58 сероваріантів, в т.ч. у птиці - у 39 828 випадків. Це свідчить про те, що птиця залишається одним із основних резервуарів сальмонел. Встановлено, що збудники виявлялися кожного року у великій кількості: частка виділених від птиці сальмонел складає 66,3-73,3%.

До сучасних епізоотологічних особливостей сальмонельозів сільськогосподарських тварин відноситься тенденція до поширення сальмонельозу, зумовленого сероварами збудника, що раніше зустрічалися рідко.

Окрім семи сероварів сальмонел, які переважно виділяли в Україні від сільськогосподарських тварин, останнім часом зросла кількість випадків ізоляції рідкісних сероварів сальмонел від хворих тварин і птахів. Джерелом подібної інфекції можуть бути неякісні продукти та сировина тваринного походження, завезені з-за кордону.

В Україні досить часто реєструється циркуляція таких рідкісних сероварів сальмонел: S. virchow, S.heidelberg, S. anаtum, S. thompson, S. newport, S. arkansas, S. derbi, S. paratyphi A, S. paratyphi B, S. paratyphi C, S. glasgow, S.sanita, , S. heidelberg, S. rostoc, S. lindenburg, S. abortusequi, S. budapest R, S.hamburg S. seremban, S. chandans, S. rochdale, S. london, S. agama R, S. bovis morbificans, S. lodos, S. munchen C, S. pomona C2, S. infantis C1, S. omderman C1, S. ankow E2, S. ogos, S. sangi C1, S. ubislaw F, S. zteka B, S. maracaibo, S.infantis, S. arizonae, S. concord, S.kentucky, S. usumbura K, S. logos B, S.senegal F, S. fulica, S. stanley, S. zadar, S. alabama D1, S. seremban, S. teshie, S.riggil; S. baragwanatrh; S. newland, S.panama, S. mendoza, S. abortusbovis, S.reading.

Найчастіше рідкісні серовари сальмонел виявляли у східних та центральних областях України, рідше - в західних; північних та південних регіонах.

На підставі отриманих даних можна констатувати, що від тварин виділяється велика кількість сальмонел, в тому числі рідкісних сероварів, які є потенційними збудниками харчових токсикоінфекцій.

Роль об'єктів довкілля як факторів передачі збудників сальмонельозу

Суттєву роль як фактори передачі відіграють вода і об'єкти навколишнього середовища, які забруднюються потенційними збудниками токсикоінфекцій. Тому слід враховувати можливість зберігати життєздатність і вірулентність мікроорганізмів на різних об'єктах довкілля.

В результаті проведених досліджень термінів виживання сальмонел у воді залежно від температури та типу води в лабораторних умовах (рис. 4) виявлено, що сальмонели впродовж тривалого часу здатні зберігати життєздатність у водному середовищі: природних джерелах і водопровідній воді - до 75 діб і 111 діб - у кип'яченій воді. При температурі 0...+40 С життєздатність збудників була найдовшою незалежно від типу води.

Рис. 4. Термін життєздатності сальмонел у водному середовищі природних джерел і водопровідній воді.

При вивченні вірулентних властивостей встановлено, що сальмонели у воді кімнатної температури (в умовах лабораторії) зберігали свою вірулентність протягом двох тижнів. Потенціал вірулентності у дослідних культур знижувався залежно від тривалості досліду. Так, якщо сальмонели, виділені з води в перші дні, спричиняли загибель дослідних тварин протягом 12-24 год., то через два тижні перебування у водному середовищі призводили до загибелі мишей лише через 6-7 діб.

На наступному етапі наших досліджень вивчено терміни виживання збудників сальмонельозу на об'єктах довкілля та збереження їх вірулентних властивостей. Експерименти проводили в лабораторних умовах. При цьому як тест-об'єкти було обрано такі матеріали: поверхня (дерев'яна - дошка, цегляна, цементна), зерно пшениці, спецодяг (бавовняна тканина халатів, гума - чоботи, мішковина, поліетилен).

Внаслідок проведення цієї роботи встановлено, що залежно від температури та характеру поверхні досліджуваного матеріалу збудники сальмонельозу зберігали свою життєздатність протягом 20-130 днів і вірулентність протягом 2-95 днів (табл. 4).

Штами збудників сальмонельозу, що висівались із усіх штучно інфікованих зразків, у процесі зберігання при різних температурних умовах не змінювали свої типові ознаки. За морфологічними, культуральними та біохімічними властивостями, виділені з об'єктів довкілля культури відповідали вихідним властивостям збудників, які використовувалися в експериментах. Одержані результати вказують на те, що в умовах зниженої температури навколишнього середовища збудники довше зберігають свою життєздатність і вірулентність.

Таблиця 4

Результати вивчення життєздатності сальмонел та збереження їх вірулентності (в днях) в об'єктах довкілля

Варто наголосити, що в умовах підвищеної температури навколишнього середовища інактивація збудників відбувається значно швидше. Так, якщо термін виживання сальмонел при температурі 0...+4⁰С коливався в межах 25-97 діб залежно від виду об'єкту, то при температурі +37...+38⁰С термін виживання сальмонел на різних об'єктах довкілля перебував у межах 3 -12 діб.

При температурі +3...+5⁰С штами Salmonella зберігали життєздатність у концентрованих розчинах кухонної солі (10, 15, 25%) протягом 6 міс. (термін спостереження) в умовах холодильника (0...+4⁰С). При дослідженні теплостійкості з'ясовано, що температуру 80⁰С витримують 13% досліджуваних штамів сальмонел у м'ясній воді, а в фізіологічному розчині - 4,3%.

Отже, аналіз одержаних результатів підтверджує, що об'єкти зовнішнього середовища тривалий час можуть бути контаміновані живими збудниками токсикоінфекцій, тобто виступати факторами передачі.

Поширення сальмонелоносійства у тварин та його зв'язок з виникненням харчових токсикоінфекцій у людей

З метою встановлення зв'язків між рівнем сальмонелоносійства сільськогосподарських тварин і забрудненням кормів сальмонелами було вивчено структуру сероварів сальмонел, виділених від тварин та сухих кормів тваринного походження.

Бактеріологічним та серологічним дослідженням піддавали матеріал від тварин, продукція яких найчастіше вживається в їжу (птиця, свині, ВРХ), та зразки сухих кормів тваринного походження. Сухі корми тваринного походження є компонентом комбікормів і, безсумнівно, відіграють теж важливу роль у поширенні сальмонельозу серед тварин.

У результаті проведення бактеріологічних досліджень виділено і вивчено 908 культур сальмонел, з яких 276 культур ізольовано від великої рогатої худоби, 203 - від свиней, 188 - від птиці та 241 - з комбікормів.

Аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок: контаміновані сальмонелами корми є одним з провідних факторів, які спричиняють феномен сальмонелоносійства у тварин. Про це свідчать результати бактеріологічних досліджень кормів тваринного походження: ідентичні серовари сальмонел виділено в 45% штамів з комбікормів та матеріалів від різних видів тварин, 35% - з комбікормів та матеріалів хоча б одного виду тварин і у 20% з комбікормів збудники певних серогруп не виділялись при наявності їх у матеріалах від тварин.

Небезпека сальмонелоносійства у сільськогосподарських тварин полягає в тому, що при візуальному обстеженні продуктів забою неможливо зареєструвати типові зміни у внутрішніх органах, а тим більше - у м'ясі.

Між серологічною структурою сальмонел, виділених від хворих на токсикоінфекції сальмонельозної етіології людей, та виділеними від тварин штамами сальмонел ми також визначили певну залежність (табл. 5).

токсикоінфекція тваринництво сальмонельозний ешерихіозний

Таблиця 5

Частка деяких сальмонел, виділених від хворих людей та тварин-сальмонелоносіїв (%)

Отже, виявлено, що від тварин, кормів (особливо з добавками тваринного походження) та від хворих сальмонельозом людей найбільш часто виділяються культури S. typhimurium і S. enteritidis (які на сьогоднішній день залишаються найпоширенішими збудниками сальмонельозних токсикоінфекцій у людей).

Встановлена залежність між серологічними варіантами сальмонел, виділених від хворих на токсикоінфекції сальмонельозної етіології людей та виявленими у тварин вказує на те, що хворі тварини є джерелом сальмонельозних токсикоінфекцій у людей.

Антибіотикорезистентність, адгезивність та токсигенність епізоотичних штамів сальмонел

Феномени антибіотикорезистентності, адгезивності та токсигенності можна використовувати як критерії оцінки потенційного рівня патогенності збудників токсикоінфекцій для людини, тому їх вивченню слід надавати належного значення.

Наявність антибіотикорезистентності вивчали у 296 ізолятів сальмонел, виділених у птахівничих господарствах із комбікормів, шкаралупи яєць, предметів догляду та патологічного матеріалу від птиці. Зокрема, було визначено резистентність до антибактеріальних препаратів штамів сальмонел, що належали до сероварів: S. enteritidis - 115 штамів, S.typhimurium - 49 штамів, S.gallinarum - 38 штамів, S. pullorum - 35 штамів, S. infantis - 7 штамів, S.anatum - 5 штамів, S. virchow - 4 штами, S. london - 4 штами, сальмонели, що не типувалися з сироватками, які входили до діагностичного набору, - 39 штамів.

Досліджені штами лише в 18,5% випадків виявилися чутливими до дії як мінімум до одного із застосованих у дослідженнях антибіотиків. Зареєстровано деяку різницю між сероваріантною приналежністю та чутливістю до дії антибактеріальних препаратів штамів сальмонел.

Серед сальмонел, які не типувались за допомогою використаних у досліді типоспецифічних сироваток, виявлено 35,8% чутливих до дії антибактеріальних препаратів штамів збудника. Тобто, більше ніж третина досліджуваних штамів, які не піддаються типізації зі стандартними монорецепторними сальмонельозними сироватками, були чутливими до дії антибіотиків.

Водночас серед досліджуваних штамів S. enteritidis виявили лише 14,7% чутливих до дії антибіотиків. Тобто 85,2% досліджених нами штамів S. enteritidis, 89,8% штамів S. typhimurium,78,9% штамів S. gallinarum, 88,6% штамів S. pullorum та 64,1% штамів сальмонел, що не типуються за допомогою стандартного набору типоспецифічних сироваток, були резистентними до дії антибіотиків. В середньому, резистентними до дії антибактеріальних препаратів були 81,4% досліджених польових штамів сальмонел.

Адгезивні властивості вивчали у 321 культур сальмонел в реакціях гемаглютинації (РГА) і манозорезистентної гемаглютинації (РМРГА).

Всього за даними реакції гемаглютинації адгезивні властивості виявлено у 278 (86,6%) досліджених штамів сальмонел. Водночас, за даними реакції манозорезистентної гемаглютинації монорезистентні адгезини виявлено у 274 (85,4%) досліджених штамів сальмонел. Отримані дані свідчать про те, що сальмонелам, як і іншим представникам ентеробактерій, притаманна наявність, як мінімум, двох типів фімбріальних адгезинів - манозочутливих та манозорезистентних.

У культур сальмонел було також досліджено здатність до утворення екзотоксинів.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що 80,1% культур утворювали термолабільний екзотоксин, а 36,4% культур утворювали термостабільний екзотоксин. У 8,7% ізолятів не виявлено продукції екзотоксинів за допомогою даного тесту.

Отже, одержані дані свідчать про те, що сальмонели мають цілий арсенал факторів патогенності - адгезивні антигени (86,6%), які забезпечують прикріплення бактерій до епітеліальних клітин хазяїна; екзотоксини - як мінімум, двох типів (91,3%), які своєю безпосередньою дією на еукаріотичні клітини спричиняють суттєве порушення внутрішньоклітинного метаболізму, що призводить до функціонального розладу діяльності всього макроорганізму. Крім того, сальмонелам властива стійкість до дії антибактеріальних препаратів (81,4%).

Зазначені фактори патогенності, функціонуючи синергічно, забезпечують розмноження і накопичення збудника в ураженому організмі та призводять до розвитку інфекційного процесу.

Поширення основних фаготипів сальмонел у різних регіонах України

Визначаючи фаготип збудника, що спричиняє хворобу, слід не лише розпізнати джерело інфекції, а й відстежити його складний шлях до сприятливого організму, провести аналіз причин спалаху захворювання та виявити фактори передачі .

Численними спостереженнями визначено роль свиней у виникненні сальмонельозних токсикоінфекцій (зокрема, свині досить часто виступають джерелом найбільш патогенного для людини серовару - S. typhimurium), тому ми досліджували фаготипи культур S. typhimurium, виділених від свиней.

За допомогою стандартних фагів було досліджено 81 культуру S.typhimurium із 19 свинарських господарств, розташованих в різних регіонах України.

Проведеними дослідженнями встановлено, що на території України циркулюють 4 основні фаготипи S. typhimurium - 1, 2, 3, 5 (табл.6).

Виявлено, що лише 65,4% культур сальмонел, віднесених до серовару S. typhimurium, із 81 підданих дослідженню, було віднесено хоча б до одного із основних (які нами визначалися) фаготипів S. typhimurium, 34,6% - не типувалися за допомогою еталонних фагів.

Результати проведених досліджень засвідчують наявність зв'язку між фаготипом сальмонел та певною місцевістю. Це дає підстави припустити, що існує тенденція поширення окремих фаготипів збудника сальмонельозу (S. typhimurium) у різних регіонах України. Отримані дані можуть стати основою для створення карти циркуляції фаготипів збудників сальмонельозу, які матимуть діагностичне значення та використовуватимуться в системі контролю харчових токсикоінфекцій.

Таблиця 6

Структура фаготипів S. typhimurium, виділених від свиней у різних регіонах України

Розробка тест-системи для індикації сальмонел у полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР)

З метою прискорення індикації сальмонел у різних матеріалах було проведено комплекс досліджень із створення тест-системи для ПЛР. Спочатку був здійснений аналіз генетичних послідовностей збудників сальмонельозу. За літературними даними з'ясовано, що для створення праймерів більш придатною є ділянка 23 S рибосомальної ДНК різних видів бактерій роду Salmonella.