Управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗМОМ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В АГРАРНИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Дуфенюк Олександра Михайлівна

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

Львів - 2004

Анотація

Дуфенюк О.М. Управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою / Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2004.

Дисертація присвячена розробці теоретичних основ та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки на державному рівні. У роботі досліджено сутність управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів, проведено макроекономічний аналіз ефективності залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор національної економіки, що дало змогу виявити причини низької інвестиційної привабливості сільськогосподарської галузі.

Запропоновано та обґрунтовано: визначення і структуру механізму залучення інвестиційних ресурсів; основні принципи та етапи державного управління таким механізмом на макрорівні; шляхи удосконалення механізму в умовах ринкової трансформації національної економіки.

Ключові слова: управління, механізм, залучення, інвестиційні ресурси, державне регулювання, аграрний сектор, інвестиційний клімат.

Аннотация

Дуфенюк А. М. Управление механизмом привлечения инвестиционных ресурсов в аграрный сектор экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономики / Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2004.

Диссертация посвящена разработке теоретических основ и практических рекомендаций по усовершенствованию привлечения инвестиционных ресурсов в аграрный сектор экономики на государственном уровне. В работе разработан механизм привлечения инвестиционных ресурсов в аграрный сектор экономики Украины.

Под механизмом привлечения инвестиционных ресурсов понимаем совокупность методов и инструментов государственного регулирования инвестиционной деятельности субъектов хозяйствования, направленных на обеспечение благоприятного инвестиционного климата с целью стимулирования потенциального инвестора. Эффективное управление механизмом обеспечивает повышение инвестиционной привлекательности агросферы и на этой основе поступление необходимых отрасли объемов и состава инвестиционных ресурсов.

В первом разделе диссертационной работы “Теоретические основы организации механизма привлечения инвестиционных ресурсов” исследованы теоретические аспекты организации механизма привлечения инвестиционных ресурсов. Рассмотрена экономическая суть инвестиционных ресурсов, разработана обобщенная их классификация, проанализированы приоритетные факторы инвестиционной привлекательности сельскохозяйственной отрасли и предложено определение механизма привлечения инвестиционных ресурсов. Кроме того, разработана структура механизма привлечения инвестиционных ресурсов в аграрный сектор экономики, обоснованы принципы и этапы государственного управления механизмом на макроэкономическом уровне.

Во втором разделе диссертации “Эффективность управления механизмом привлечения инвестиционных ресурсов в аграрный сектор экономики Украины” проанализированы особенности использования финансово-кредитных инструментов механизма и эффективность привлечения инвестиционных ресурсов в сельскохозяйственное производство в 1996-2002 гг.; исследовано влияние прибыли предприятий и полученных ими банковских кредитов на объемы инвестиций в основной капитал сельского хозяйства, разработана параболическая модель их прогноза на последующий период; определены причины, препятствующие эффективной работе механизма.

В третьем разделе диссертационной работы “Усовершенствование механизма привлечения инвестиционных ресурсов в аграрный сектор экономики Украины” проанализирована законодательная база, исследованы организационно-информационное обеспечение механизма и зарубежный опыт использования его инструментов; определены возможности повышения эффективности привлечения инвестиционных ресурсов в аграрный сектор экономики Украины, с учетом зарубежного и отечественного опыта.

Ключевые слова: управление, механизм, привлечение, инвестиционные ресурсы, государственное регулирование, аграрный сектор, инвестиционный климат.

Annotation

Dufenyuk O.M. Management of investment resources implementation mechanism into the agrarian sector of the economy of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for obtaining the scientific degree of the Candidate of Economic Sciences

in speciality 08.02.03. - organization of management, planning and regulation by economics / Ivan Franko National University. - Lviv, 2004.

The dissertation is concerned theoretical basis and practical recommendation treatment directed at improvement of investment resources implementation to the agrarian sector at a state level. The matter of mechanism of investment resources implementation management is researched, the macroeconomic analysis of effectiveness of investment resources implementation to the agrarian sector of national economy is surveyed in this thesis. It helped to find out the causes of low investment appeal of agricultural sector.

The definition and the structure of mechanism of investment resources implementation are proposed and substantiated; basic principles and stages of state management of the mechanism at the macrolevel; the ways of mechanism improving under the conditions of market transformation of national economy.

Key words: management, mechanism, implementation, investment resources, state regulation, agrarian sector, investment climate.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Упродовж усього історичного розвитку Україна була і залишається великою аграрною державою. Земля, особливо чорноземи, є одним з основних багатств українського народу та важливим ресурсом виробництва. Перехід від адміністративно-командної економіки до ринкових форм господарювання зумовив гостру потребу в реформуванні аграрного сектора і, передовсім, у законодавчому впорядкуванні земельних відносин та відновленні приватної власності на землю в Україні.

Однак повільні темпи ринкових перетворень, відсутність ефективних правових інструментів і належної фінансової підтримки спричинили те, що аграрна реформа не набула системного характеру і прогресивні за своєю суттю суспільно-політичні зміни не забезпечили високих соціально-економічних результатів.

Аграрний сектор вітчизняної економіки перебуває у депресивному стані. Виробництво сільськогосподарської продукції за останнє десятиліття зменшилось удвічі; майже повністю припинилось оновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств, унаслідок чого в аграрному секторі розвинулись процеси деіндустріалізації і переходу до ручної праці; реальні доходи сільського населення помітно знизились, зріс рівень безробіття. Щоб вийти із цього стану, необхідні значні обсяги інвестицій, тоді як капітальні вкладення у сільське господарство за період трансформаційного спаду скоротились майже у 20 разів. Тому, нагальним завданням є стимулювання в аграрній сфері процесів нагромадження інвестиційних ресурсів, зокрема формування сприятливого інвестиційного середовища. Вирішити це завдання можна шляхом створення й ефективного управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів.

Ґрунтовні дослідження теоретичних і практичних аспектів формування інвестиційних ресурсів провели І. Бланк, Л. Борщ, C. Буряк, О. Гаврилюк, М. Герасимчук, А. Гойко, Б. Губський, М. Крупка, Я. Крупка, І. Малий, Л. Нейкова, А. Пересада, С. Реверчук, Д. Черваньов та ін.

Становлення і розвиток теорії та практики управління стали предметом дослідження відомих фахівців у цій галузі знань - Є. Бойка, А. Гальчинського, В. Геєца, В. Гриньової, М. Долішнього, Є. Крикавського, А. Мазаракі, Б. Мізюка, В. Мікловди, О. Онищенка та ін.

Окремим питанням активізації інвестиційної діяльності в аграрній сфері економіки присвячені праці Л. Абсави, В. Благодатного, П. Гайдуцького, М. Гладія, М. Дем'яненка, І. Лукінова, І. Лютого, І. Михасюка, Є. Майовця, Г. Підлісецького, П. Саблука, С. Юрія, В. Юрчишина та ін.

Проте, не всі аспекти зазначеної проблеми достатньо з'ясовані та обґрунтовані. Подальшого опрацювання вимагає розроблення теоретичних і практичних основ управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки на державному рівні. Є потреба в удосконаленні термінологічного апарату, розробці структури механізму, принципів та етапів процесу управління ним. Глибшого вивчення й аналізу потребують чинники, що знижують ефективність залучення інвестиційних ресурсів, необхідні обґрунтовані пропозиції щодо напрямів її підвищення. Усе це зумовило вибір теми дисертації, її мету, структуру та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом “Удосконалення фінансово-кредитного механізму підприємництва” (Реєстраційний № 0197V017013).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних основ і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки на державному рівні. Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

– з'ясувати економічну сутність інвестиційних ресурсів, проаналізувати особливості джерел їх формування в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки;

– дослідити зміст та структуру механізму залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки, принципи та послідовність державного управління таким механізмом;

– проаналізувати проблеми використання основних інструментів механізму, його нормативно-правове та організаційно-інформаційне забезпечення;

– оцінити ефективність залучення інвестиційних ресурсів в аграрну сферу вітчизняної економіки, виявити чинники, що її знижують;

– розглянути зарубіжний досвід залучення інвестиційних ресурсів у сільськогосподарське виробництво та можливості його адаптації до вітчизняних умов;

– обґрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України.

Об'єктом дослідження є механізм залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні аспекти управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки на державному рівні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертації є основні положення економічної теорії, роботи вітчизняних і зарубіжних науковців з питань організації та активізації інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання.

У роботі використовувались методи порівняльного та системного аналізу, індукції і дедукції, конкретизації, абстрагування, аналогії, логічний та історичний методи, статистичні методи, а також методи економіко-математичного моделювання.

Інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти України з питань регулювання інвестиційної діяльності, оподаткування та стратегічних напрямів розвитку аграрного ринку; офіційні статистичні дані, зокрема показники виробничо-господарської діяльності вітчизняних сільськогосподарських підприємств за період 1996-2002 рр.; фахові літературні джерела та власні аналітичні розрахунки автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження дало змогу сформувати, доповнити і систематизувати теоретичні уявлення про сутність управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки, виявити причини його недоліків, обґрунтувати окремі пропозиції щодо їх усунення.

Зокрема вперше:

– запропоновано авторське визначення поняття “механізм залучення інвестиційних ресурсів” - як сукупність методів та інструментів державного регулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання, спрямованих на забезпечення сприятливого інвестиційного клімату відповідного середовища для стимулювання потенційного інвестора (як внутрішнього, так і зовнішнього);

– розроблено структуру механізму залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки, елементами якої виступають фінансово-кредитні, фіскальні та спеціальні інструменти, які, взаємодіючи між собою, на основі нормативно-правової та організаційно-інформаційної бази забезпечують результативність його функціонування;

– сформульовано основні принципи та визначено етапи державного управління залученням інвестиційних ресурсів, що ґрунтуються на врахуванні можливостей і перспектив розвитку сфери залучення ресурсів; забезпеченні відповідності обсягу залучених ресурсів потребам; забезпеченні оптимальної структури інвестиційних ресурсів; оптимізації витрат держави на залучення ресурсів із різних джерел; забезпеченні ефективного використання інвестиційних ресурсів, а також системності управління механізмом їх залучення;

– на основі кореляційно-регресійного аналізу досліджено вплив прибутку сільськогосподарських підприємств та отриманих ними кредитів на обсяг інвестицій в основний капітал сільського господарства, а методом найменших квадратів побудовано параболічну модель прогнозу інвестицій в основний капітал сільського господарства, що дає змогу прогнозувати їхній обсяг на наступний період і визначати напрями управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів.

Крім того, набули подальшого розвитку:

– визначення і класифікація інвестиційних ресурсів та їх джерел. Інвестиційні ресурси класифіковано за такими ознаками: змістом, джерелами їх формування; формою власності суб'єкта господарювання; кількістю інвесторів, що беруть участь у реалізації інвестицій; регіональною приналежністю та напрямами використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестування. Джерела інвестиційних ресурсів пропонується класифікувати на підставі відмінностей між власними та залученими, внутрішніми та зовнішніми, приватними та державними інвестиційними ресурсами;

– аналіз ефективності залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України, визначення проблем, що виникають у процесі використання окремих інструментів механізму залучення інвестиційних ресурсів, чинників, що перешкоджають його роботі;

– обґрунтування шляхів удосконалення управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки, з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду; запропоновано відповідні зміни до нормативно-правового забезпечення механізму, зокрема до Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” і проекту Закону “Про аграрну дорадчу службу в Україні”.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення результатів дослідження полягає у поглибленні знань з проблем удосконалення ресурсного забезпечення інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання в умовах реформування національної економіки.

Практична цінність результатів дослідження полягає у тому, що їх використання законодавчими і виконавчими органами влади дозволить підвищити ефективність залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор вітчизняної економіки.

Головне управління сільського господарства і продовольства Львівської обласної державної адміністрації рекомендувало застосовувати результати дослідження для розробки комплексних інвестиційних програм розвитку економіки регіону, зокрема для вибору методів та інструментів підвищення інвестиційної привабливості сільськогосподарської галузі (довідка №10-01/7-173 від 15.10.2003р.).

Науково-методичні положення дисертації знайшли застосування у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка при вивченні дисциплін “Інвестування” та “Фінансова діяльність суб'єктів господарювання” (довідка №1492-Рн від 06.10.2003р.), а також можуть бути використані при підготовці навчально-методичних посібників.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені у дисертації, автор одержав особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї, положення й розрахунки, які є результатом особистого дослідження здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень доповідались, обговорювались та отримали позитивну оцінку на: міжнародній науково-практичній конференції „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (23-24 травня 2001 р., м.Луцьк); науково-практичній конференції “Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи” (22 листопада 2001 р., м.Львів); всеукраїнській науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної теорії в Україні” (23-24 листопада 2001 р., м.Львів); міжнародній науково-практичній конференції „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (30-31 травня 2002 р., м.Луцьк); міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб'єктів” (26 вересня 2002 р., м.Львів) та на трьох міжнародних студентсько-аспірантських конференціях, які відбувалися на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка у 2001-2003 рр.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено предмет та об'єкт дослідження, його мету і завдання, розкрито наукову новизну, підкреслено теоретичне та практичне значення роботи, зазначено ступінь апробації одержаних результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні основи організації механізму залучення інвестиційних ресурсів” досліджено теоретичні аспекти організації та управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів, а саме: з'ясовано економічну сутність інвестиційних ресурсів, розроблено їх класифікацію, проаналізовано та удосконалено класифікацію джерел інвестицій, розглянуто найважливіші критерії інвестиційної привабливості сільськогосподарської галузі і на цій основі дано визначення та розроблено структуру механізму залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України.

Ефективність національної економіки в цілому та аграрного сектора зокрема залежить від наявності необхідних обсягів інвестиційних ресурсів та їх раціонального використання. Інвестиційні ресурси є невід'ємним елементом складної системи зв'язків та відносин, що виникають у процесі інвестування. Будучи похідними стосовно “інвестицій”, “інвестиційні ресурси” тісно пов'язані з такими економічними категоріями, як “фінансові ресурси” та “капітал”, і входять до складу першочергових об'єктів уваги з боку інвестора. Це особливо важливо на підготовчому етапі його інвестиційної діяльності. Адже від обсягу та структури ресурсів, які формуються в цей період, безпосередньо залежать масштаби та напрями його інвестиційної діяльності.

При дослідженні сутності “інвестиційних ресурсів”, було виявлено низку суперечностей, неточностей та неоднозначностей у тлумаченні цього поняття. Найчастіше “інвестиційні ресурси” ототожнюють із “інвестиціями”, “фінансовими ресурсами” і “капіталом”. Враховуючи слабини такого тлумачення, у роботі запропоновано визначення інвестиційних ресурсів як грошових, матеріальних та нематеріальних цінностей, які використовуються суб'єктом господарювання (інвестором) у процесі їх вкладання в об'єкти інвестування для отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Різноманітність форм та видів інвестиційних ресурсів зумовлює необхідність їх класифікації за певними ознаками. Дисертант запропонував узагальнену класифікацію інвестиційних ресурсів за такими найважливішими ознаками: зміст інвестиційних ресурсів, джерела їх формування, форма власності суб'єкта господарювання, кількість інвесторів, які беруть участь у реалізації інвестицій, регіональна приналежність та напрями використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестування.

Аналіз особливостей формування джерел інвестиційних ресурсів виявив низку дискусійних питань стосовно їх визначення та пошуку найбільш ефективних. Першочергової уваги заслуговує проблема співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел інвестиційних ресурсів, а в межах національної економіки - визначення можливостей, пріоритетності та особливостей залучення інвестиційних ресурсів із приватних та державних джерел. Це пов'язано з тим, що кожна із зазначених груп має свої недоліки і переваги. У роботі запропоновано авторську класифікацію джерел інвестиційних ресурсів на мікро- й макрорівнях.

Дослідження сутності та пріоритетних чинників інвестиційного клімату аграрної сфери вітчизняної економіки, зокрема, рівня її прибутковості, ризиків та перспективності розвитку, дозволило запропонувати авторське визначення “механізму залучення інвестиційних ресурсів” та розробити його структуру (рис.1).

Рис. 1. Структура механізму залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки

Згідно з визначенням, під “механізмом залучення інвестиційних ресурсів” розуміється сукупність методів та інструментів державного регулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання, спрямованих на забезпечення сприятливого інвестиційного клімату відповідного середовища (агросфери) для стимулювання потенційного інвестора (як внутрішнього, так і зовнішнього). Обов'язковими складовими механізму залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки є фінансово-кредитні, фіскальні і спеціальні методи та інструменти, нормативно-правове та організаційно-інформаційне їх забезпечення. Механізм забезпечує реалізацію інвестиційної політики держави в аграрній сфері, а тому його структура залежатиме від мети, цілей і завдань цієї політики.

Вибір методів та інструментів механізму зумовлюється прямим чи опосередкованим регулюванням макро- та мікросередовища функціонування учасників агробізнесу і, зокрема, сільськогосподарських товаровиробників. Вони мають стимулюючий або захисний характер та спрямовані на підвищення інвестиційної привабливості агросфери, що, в кінцевому підсумку, повинно забезпечити надходження необхідного для галузі обсягу та складу інвестиційних ресурсів. Досягнення цієї мети забезпечується ефективним управлінням механізмом залучення інвестиційних ресурсів.

При цьому під поняттям “управління механізмом” розуміється сукупність заходів (дій), спрямованих на застосування відповідних методів та інструментів механізму, для забезпечення виконання ним свого функціонального призначення. Суб'єктом управління на макрорівні виступає держава в особі органів законодавчої і виконавчої влади та створених ними державних інституцій.

У роботі сформульовано такі основні принципи державного управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів: врахування перспектив розвитку сфери (об'єкта) залучення ресурсів; забезпечення відповідності обсягу залучених ресурсів потребам; забезпечення можливостей формування суб'єктами господарювання оптимальної структури інвестиційних ресурсів; оптимізація витрат держави на залучення ресурсів із різних джерел; забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів, а також системності управління механізмом їх залучення. Встановлені принципи державного управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів є основою для з'ясування змісту та взаємозв'язків етапів цього процесу. На рис.2. зображено схему алгоритму управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів, що містить чотири етапи: формування цілей управління; пошук шляхів досягнення цілей; прийняття рішень та контроль за їх виконанням. Окреслені етапи процесу управління тісно пов'язані між собою і забезпечують не лише цілеспрямовану та безперервну роботу механізму залучення інвестиційних ресурсів, а й можливість корегування його структури та функцій до нових умов, зумовлених зміною зовнішнього і внутрішнього економічного середовища.

У другому розділі дисертаційної роботи “Ефективність управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України” проаналізовано особливості використання фінансово-кредитних інструментів механізму та ефективність залучення інвестиційних ресурсів у сільськогосподарське виробництво протягом 1996-2002 років; досліджено вплив прибутку підприємств та отриманих ними кредитів на обсяг інвестицій в основний капітал сільського господарства, побудовано параболічну модель прогнозу їх обсягу на наступний період; встановлено причини, що перешкоджають ефективній роботі механізму.

Рис. 2. Схема алгоритму управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів

Серед фінансово-кредитних методів залучення інвестиційних ресурсів особливе місце належить компенсаційному та заставному кредитуванню. Впровадження і застосування цих методів в Україні розпочалось три роки тому, однак, уже за такий, відносно короткий, проміжок часу можемо спостерігати позитивні результати. Зокрема, це стосується такого інструменту, як часткова компенсація банківських ставок за кредити, надані сільгоспвиробникам. У результаті її дії суттєво поліпшився доступ до короткострокових кредитних ресурсів та з'явились нові позитивні тенденції у цій сфері. Водночас, такі важливі проблеми, як висока вартість кредитів та мізерна частка довгострокового кредитування, залишилися невирішеними. Така ситуація зумовлена, насамперед, високим ступенем ризику та відсутністю належної застави у сільгоспвиробників.

Іншими важливими інструментами механізму залучення інвестиційних ресурсів, що потребують першочергової уваги, на погляд автора, є форварди, ф'ючерси, опціони та лізинг. Практика використання цих інструментів в Україні незначна і, як показали проведені нами дослідження, містить більше недоліків, ніж переваг. Спільною перешкодою успішному їх застосуванню є нормативно-правове забезпечення, що вимагає доопрацювання та удосконалення. Окрім того, лізингові схеми часто не спрацьовують через неплатежі сільгоспвиробників та відсутність бюджетної підтримки, а біржові інструменти - через повільність у створенні власного біржового менеджменту.

Дослідження також показали, що ефективність залучення інвестиційних ресурсів в аграрну сферу економіки України є дуже низькою. Величина державних витрат, пов'язаних із впровадженням та використанням різноманітних інструментів механізму, сягає понад 10 млрд.грн. щорічно, а обсяг інвестиційних ресурсів, залучених у сільськогосподарське виробництво, не відповідає навіть їх мінімальним потребам.

З 1990 р., обсяг інвестицій в основний капітал галузі неухильно зменшувався і в 2000 р. складав 496 млн.грн., що становило 4,2% від інвестицій 1990 р. Зупинити таку негативну динаміку вдалося лише в 2001 р. (таб.1). У підсумку, за сім років (починаючи з 1996р.) у сільське господарство було вкладено близько 6,86 млрд. грн. прямих інвестиційних ресурсів, із яких майже 50% залучено лише протягом останніх двох років.

Таблиця 1 Інвестиції в основний капітал сільського господарства України

Аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств за цей період дозволив зробити висновок, що зумовили таку ситуацію різноманітні чинники як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, серед яких основними є високий ступінь ризику у сфері агровиробництва та низька прибутковість сільськогосподарських підприємств (табл.2).

Таблиця 2 Основні показники роботи сільськогосподарських підприємств в Україні

У свою чергу, низька прибутковість сільгоспвиробників є наслідком обмеженого платоспроможного внутрішнього попиту, великих маркетингових витрат, невизначеності і різких коливань цін на сільськогосподарську продукцію та обмеженого доступу до кредитних ресурсів, а високий ступінь ризику зумовлений відсутністю необхідних механізмів захисту виробників від різноманітних (і в першу чергу - цінових) ризиків та невідпрацьованістю чинних нормативно-правових актів. Усе це, разом із викривленою структурою державних витрат на залучення ресурсів та дуже низькою оцінкою інвестиційної привабливості національної економіки міжнародними суб'єктами, спричиняє малоактивну поведінку внутрішніх і зовнішніх потенційних інвесторів.

Для кількісного виміру впливу факторних змінних на обсяг інвестицій в основний капітал сільського господарства, на основі кореляційно-регресійного аналізу даних про прибуток сільськогосподарських підприємств та отримані ними кредити комерційних банків, дисертантом побудовано такі регресійні моделі:

у = 1239,03 + 0,196х₁ ;

у = 535,53 + 0,497х₂ ;

у = 856,85 + 0,124 х₁ + 0,32 х₂ ,

де у - обсяг інвестицій в основний капітал сільського господарства, млн. грн.;

х₁ - прибуток, отриманий сільськогосподарськими виробниками, млн. грн.;

х₂ - кредити, надані банками сільськогосподарським виробникам, млн. грн.

Для даних моделей у роботі здійснено аналіз одержаних оцінок параметрів, перевірку їх значущості та з'ясовано, що майже 97% усієї варіації інвестицій пояснюється впливом розглянутих факторів (прибутку і кредитів). Решта 3% викликані дією інших, не врахованих у регресійних моделях, факторів. Проведений однофакторний дисперсійний аналіз показав, що на обсяги інвестицій в основний капітал сільського господарства впливає також форма власності.

Крім того, на підставі статистичних даних про інвестиції у сільському господарстві, у роботі побудовано параболічну модель прогнозу:

у_t = 2031,85 - 724,85 t + 88,2 t²,

де у_t - нормативне значення обсягу інвестицій в основний капітал сільського господарства, млн.грн.; t - час.

Результат моделювання показує, що при збереженні існуючої тенденції обсяг інвестицій в наступні роки зростатиме.

Побудовані регресійні та параболічна моделі дають змогу прогнозувати інвестиції на подальший період, виявити резерви їх зростання і, таким чином, визначити стратегічні напрями управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів.

У третьому розділі дисертації “Удосконалення механізму залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України” досліджено нормативно-правове та організаційно-інформаційне забезпечення механізму, аналізується зарубіжний досвід залучення інвестиційних ресурсів, пропонуються заходи щодо підвищення ефективності залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України.

Підґрунтям функціонування механізму залучення інвестиційних ресурсів є нормативно-правове його забезпечення. Аналіз національного законодавства протягом останніх років виявив низку проблем та недоліків у цій сфері. Основними негативними аспектами правових методів регулювання інвестиційної діяльності агровиробників автор вважає їх невідпрацьованість та несвоєчасне застосування, внаслідок чого спостерігаються численні випадки неузгодженості і суперечностей між різними нормативно-правовими актами, що нерідко призводить до відкритого порушення конституційних норм. Зазначені недоліки спричиняють нестабільність та невизначеність середовища функціонування суб'єктів сільськогосподарського ринку і, таким чином, погіршують інвестиційний клімат галузі.

Аналіз зарубіжного досвіду використання фінансово-кредитних та спеціальних методів механізму показав, що вони є надзвичайно різноманітними. Це забезпечує фермерам потрібний доступ до фінансових ресурсів та широкий вибір інструментів зменшення ступеня ризику, а на цій основі - якнайвигідніше задоволення своїх інвестиційних потреб. Важлива роль у даному аспекті належить ефективному інформаційному забезпеченню діяльності виробників, завдяки мережі різноманітних дорадчих служб.

Безпосередня участь держави у зазначених заходах поступово зменшується, проте, коли індивідуальні зусилля подолати негаразди вичерпуються, уряди більшості розвинутих країн приходять на допомогу фермерам, надаючи позики, прямі виплати та субсидії.

У роботі обґрунтовуються шляхи підвищення ефективності залучення ресурсів у сільськогосподарське виробництво. На думку дисертанта, пріоритетними їх напрямами є: 1) удосконалення інструментів гарантування кредитів та стимулювання приватного кредитування; 2) удосконалення біржових інструментів, тарифної політики та інфраструктури збуту сільськогосподарської продукції; 3) удосконалення організаційно-інформаційного забезпечення національних та іноземних учасників аграрного ринку.

Визначальну роль при цьому відіграє нормативно-правове забезпечення реалізації визначених напрямів. Аналіз низки законодавчих актів і, зокрема, Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 4 липня 2002 р. та законопроекту України “Про аграрну дорадчу службу” від 5 лютого 2003 р. засвідчив, що необхідним є їх доопрацювання. У роботі запропоновано відповідні зміни, а саме: до Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” - передбачити лише два види складських свідоцтв (подвійне складське свідоцтво та складську квитанцію); чітко й однозначно сформулювати механізм реалізації заставного кредитування, права кожного з його учасників; передбачити право продажу й викупу подвійних складських свідоцтв та відокремлених їх частин, а також способи реалізації цих прав; встановити умови, за яких товаровиробник може відмовитись від укладення договору заставних закупівель із держагентом чи його уповноваженими; детально регламентувати термін та умови страхування зерновими складами прийнятого на зберігання зерна, а також час розрахунків за послуги страхування для товаровиробників та розмір відсотків (або його граничні межі), що сплачується товаровиробником, якщо до закінчення терміну дії договору заставних закупівель складське свідоцтво було відчужене.

Стосовно проекту Закону України “Про аграрну дорадчу службу” пропонується уточнити сутність та зміст такої форми дорадчої діяльності, як “навчання дорослого населення” із детальним переліком методів, за допомогою яких ця форма може бути реалізована; чітко встановити перелік “суспільнонеобхідних послуг”, що надаються дорадчими службами безоплатно, та перелік послуг із частковою їх оплатою або повністю платних; розробити й передбачити Законом способи непрямої участі держави у наданні дорадчих послуг.

Висновки

у дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка виявляється у з'ясуванні основних складових та чинників механізму залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор вітчизняної економіки для відновлення та прискорення його розвитку.

Проведене дослідження дало підстави зробити такі висновки та пропозиції.

1. Ефективність національної економіки та аграрного сектора зокрема залежить від наявності необхідних інвестиційних ресурсів та їх раціонального використання. Однак сьогодні сільськогосподарська галузь відчуває гострий дефіцит таких ресурсів, що зумовлено несприятливим інвестиційним кліматом. Вирішення цієї проблеми пов'язане з розробленням адекватного механізму залучення інвестиційних ресурсів.

2. Інвестиційні ресурси є невід'ємним елементом складної системи зв'язків та відносин, що виникають у процесі інвестування. Вони тісно пов'язані з такими економічними категоріями, як “фінансові ресурси” та “капітал” і входять до складу першочергових об'єктів уваги з боку інвестора, особливо на підготовчому етапі його інвестиційної діяльності.

Різноманітність форм та видів інвестиційних ресурсів вимагає їх класифікації за певними ознаками. Серед них найважливіші: зміст інвестиційних ресурсів, джерела їх формування, форма власності суб'єкта господарювання, кількість інвесторів, які беруть участь у реалізації інвестицій, регіональна приналежність та напрями використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестування. Джерела інвестиційних ресурсів пропонується класифікувати на підставі відмінностей між внутрішніми та зовнішніми, приватними та державними інвестиційними ресурсами.

3. Дослідження сутності та пріоритетних чинників інвестиційного клімату агросфери, зокрема прибутковості, інвестиційних ризиків та перспектив розвитку галузі, - дало змогу запропонувати визначення “механізму залучення інвестиційних ресурсів” і розробити його структуру. Згідно з визначенням, “механізмом залучення інвестиційних ресурсів” є сукупність методів та інструментів державного регулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання, спрямованих на забезпечення сприятливого інвестиційного клімату відповідного середовища (агросфери) для стимулювання потенційного інвестора. Основними та необхідними складовими механізму на макрорівні є фінансово-кредитні, фіскальні і спеціальні методи та інструменти, а також нормативно-правове та організаційно-інформаційне їх забезпечення.

4. Врахування особливостей формування інвестиційних ресурсів на мікрорівні дало змогу сформулювати такі основні принципи державного управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів: 1) врахування перспектив розвитку сфери (об'єкта) залучення ресурсів; 2) забезпечення відповідності обсягу залучених ресурсів потребам; 3) забезпечення можливостей формування суб'єктом господарювання оптимальної структури інвестиційних ресурсів; 4) оптимізація витрат держави на залучення ресурсів із різних джерел; 5) забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів; 6) забезпечення системності управління механізмом. Окрім того, розроблено алгоритм процесу управління механізмом залучення інвестиційних ресурсів, що здійснюється в чотири етапи: формування цілей управління; пошук шляхів досягнення цілей; прийняття рішень та контроль за їх виконанням.

5. Аналіз практики використання окремих елементів механізму дозволив виявити низку проблем, а саме: нормативно-правове забезпечення механізму неузгоджене і породжує нестабільність та невизначеність середовища функціонування суб'єктів господарювання; сучасна система освіти й передачі знань не відповідає потребам сільгоспвиробників та потенційних інвесторів; компенсація банківських ставок (традиційний інструмент механізму) поліпшила доступ до короткострокових кредитних ресурсів, але проблему високої їх вартості та майже повної відсутності довгострокового кредитування не вирішено; заставне кредитування не спрацьовує через відсутність необхідної законодавчої бази, цільового фінансування та недоліки організаційно-методичного характеру; не вирішена проблема пільгових умов обов'язкового страхування.

Окрім того, ефективність залучення інвестиційних ресурсів суттєво знижують низька прибутковість сільськогосподарських виробників, відсутність необхідних механізмів захисту від різноманітних (і в першу чергу - цінових) ризиків та непривабливий міжнародний імідж вітчизняної економіки. У результаті обсяг інвестиційних ресурсів, залучених у сільськогосподарське виробництво, не відповідає мінімальним його потребам.

6. На підставі статистичних даних про діяльність сільськогосподарських підприємств побудовано регресійні моделі впливу прибутку підприємств та одержаних ними кредитів на обсяг інвестицій в основний капітал сільського господарства, а також параболічну модель прогнозу інвестицій, що дає змогу визначати стратегічні напрями управління механізмом їх залучення.

7. При визначенні шляхів підвищення ефективності залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор національної економіки обґрунтовано, що пріоритетними їх напрямами є: удосконалення інструментів гарантування кредитів та стимулювання приватного кредитування; удосконалення біржових інструментів, тарифної політики та інфраструктури збуту сільськогосподарської продукції; удосконалення організаційно-інформаційного забезпечення національних та іноземних учасників аграрного ринку. Вирішальна роль у даному контексті належить нормативно-правовому забезпеченню визначених напрямів. Аналіз законодавчої бази, зокрема Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, а також законопроекту “Про аграрну дорадчу службу” виявив суперечності та недоліки, що потребують виправлення та доопрацювання. Запропоновано відповідні зміни, які вважаємо доцільним внести у ці документи.

інвестиція аграрний економіка

Список опублікованих праць за темою дисертації

Дуфенюк О.М. Інвестування аграрного сектора економіки України: проблеми і перспективи // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Випуск 30. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001. - С. 558-561.

Дуфенюк О.М. Кредитний механізм формування інвестиційних ресурсів аграрного сектора економіки України // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Серія “Економічні науки”. - 2001. - №3. - С.214-218.

Дуфенюк О.М. Біржа як необхідний елемент механізму залучення інвестицій в аграрний сектор економіки України // Фінанси України. - 2001. - №9. - С.111-116.

Дуфенюк О.М. Особливості залучення іноземних інвестиційних ресурсів в аграрний сектор економіки України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні ( Збірник наукових праць). Випуск 2 / НАН України, Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І. Долішній. Частина 2. -Львів, 2002. - С.110-115.

5. Дуфенюк О.М. Інвестиційний клімат агроринку України у світлі земельної реформи // Формування ринкової економіки в Україні. - Спецвип. 9. Актуальні проблеми економічної теорії. Науковий збірник / За ред. проф. З.Г. Ватаманюка. - Львів: Інтереко, 2002. - С.355-361.

6. Дуфенюк О.М. Лізинг у фінансовому забезпеченні розвитку сільськогосподарського виробництва // Фінанси України.-2002.-№7. - С.71-78.

7. Дуфенюк О.М. Інформаційне забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських виробників // Формування ринкової економіки в Україні. - Спецвип. 11. Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб'єктів / За ред. Є.В. Мниха. - Львів: Інтереко, 2002. - С.35-42.

8. Дуфенюк О.М. Іноземні інвестори на агроринку України: уроки і перспективи // Вісник Львівського університету. Серія економічна. Випуск 31. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2002. - С. 180-187.

9. Дуфенюк О.М. Удосконалення правового поля формування оптимальної інфраструктури аграрного ринку України // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції “Україна в 21 ст.: Формування економічної системи”. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001. - С. 109-111.

10. Дуфенюк О.М. Проблеми реформування аграрних відносин в Україні // Матеріали науково-практичної конференції “Українське державотворення: уроки, проблеми, перспективи”. - Львів: ЛФ УАДУ, 2001. - Ч.2. - С.199-203.

11. Дуфенюк О.М. Інвестиційне забезпечення технічної політики в аграрній сфері економіки України // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції “Актуальні проблеми формування економічної системи України”. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2002. - С.101-102.

12. Дуфенюк О.М. Купівельна спроможність галузі як пріоритетний чинник її інвестиційної привабливості // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку”. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - С. 97-98.

Размещено на Allbest.ru