Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладені й обговорені на науково-практичних конференціях викладачів і аспірантів зооінженерного факультету ХДАУ (Херсон, 1999, 2000, 2004), Міжнародній конференції "Шляхи формування конкурентноздатної галузі вівчарства" (Асканія-Нова, 2001), II Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень - 2003" (Дніпропетровськ, 2003), Міжнародній конференції "Новітні технології виробництва і переробки продукції вівчарства" (Асканія-Нова, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових статей, у яких викладений основний зміст наукових досліджень, з яких 5 - у наукових виданнях що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота включає: вступ, огляд літератури, матеріали і методику досліджень, результати досліджень, обговорення та узагальнення результатів досліджень, висновки, список використаних джерел, додатки.

Дисертація викладена на 130 сторінках комп'ютерного тексту і містить

29 таблиць, 11 рисунків, 8 додатків. Список використаної літератури налічує 206 найменувань, в тому числі 18 іноземних.

Матеріал і методика досліджень

Експериментальна робота виконана в умовах СП ім. В.І. Леніна Скадовського району Херсонської області, на кафедрах годівлі, генетики і розведення сільськогосподарських тварин і ветеринарної медицини Херсонського державного аграрного університету в період з 1998 по 2003 роки відповідно схеми досліджень (рис. 1).

Дослідження проводились на вівцях: асканійської тонкорунної породи (І група - Ас) які належали до лінії 100 селекції племзаводу "Червоний Чабан"; таврійського внутрішньопородного типу асканійської тонкорунної породи (ІІ група - ТтАс) лінії 7.67 селекції племзаводу "Червоний Чабан" та тварин, яких отримали від парування маток асканійської тонкорунної породи лінії 100 з баранами-плідниками таврійського типу асканійської тонкорунної породи лінії 7.67 (Ас х ТтАс).

Групи піддослідних тварин сформовані за принципом груп-аналогів. Вивчали показники росту, розвитку молодняка шляхом їх індивідуального зважування вранці до годівлі, розрахунку абсолютного та відносного приросту живої маси. Конституціонально-екстер'єрні особливості овець визначали на підставі лінійних промірів та індексів будови тіла. Дані критерії встановлювали за загальноприйнятими зоотехнічними методиками.

Для оцінки генетичного потенціалу всі тварини утримувались в однакових умовах і мали однаковий набір кормів, який балансували згідно деталізованим нормам годівлі (Ноздрін М.Т. та ін., 1991) та рекомендаціям кафедри годівлі ХДАУ (1998).

Рис. 1. Схема досліджень

З метою вивчення залежності формоутворюючих процесів на продуктивні якості овець провели розподіл дослідних тварин на групи за інтенсивністю формування(Дt) за методикою Ю.К.Свечіна (1979).

Дt=[] ?100 (1),

де W_o, W_4,5, W₈- жива маса ярок при народженні, в 4,5 і 8-місячному віці

(при Дt>ХДt) і повільноформуючих (при Дt<ХДt). Особини, які швидко формуються мають переваги по відносній швидкості росту в перший період (W_4,5 - W_o), а ті, що повільно формуються - у другий період онтогенезу (W₈ - W_4,5).

Поряд з інтенсивністю формування вивчали також показники напруги росту (Ін) - рівень середньодобових приростів за окремі вікові періоди, і визначали індекс рівномірності росту (Ір).

Ін = (2)

Ір = (3),

де СП - середньодобовий приріст за період 0 - 8 місяців,

ВП - відносний приріст за період 0 - 8 місяців.

Вовнову продуктивність і характеристики вовни вивчали за настригом немитого і митого волокна у піддослідних ярок в 14-15 місячному віці. Природну довжину вовни визначали за допомогою лінійки під час бонітування тварин, густоту - шляхом підрахунку кількості волокон на одиницю площі, істинну довжину - на клавішному напівавтоматичному приладі ГМ-0,4, міцність по пучку за допомогою динамометра ДШ-3М. Вихід митого волокна - ваговим методом з використанням апарату ЦС-153. Вміст жиру - ваговим методом (екстрагування в апараті Соксклета), вміст поту - методом Кранахера, вміст механічних домішок за методикою ВНДІВК(1985р.)

М'ясну продуктивність вивчали шляхом контрольного забою 8-місячних ярок по 3 голови від кожної досліджуваної групи. Сортовий розруб, обвалку туш і взяття проб м'яса проводили за методикою ВІТ (1978). При цьому визначали передзабійну, масу парної туші, внутрішнього жиру, забійну масу і забійний вихід, а також морфологічний склад туші. У м'якотній частині туші визначали хімічний склад м'яса.

Вивчення обмінних процесів в організмі ярок з метою встановлення зв'язку біохімічних показників крові з господарсько-корисними ознаками здійснювали за інтер'єрними показниками у віці 15 днів; 2; 4,5; 8 та 12 місяців у 20 особин з кожної групи. У сироватці крові овець визначали вміст загального білку (за уніфікованою методикою біуретової реакції), білкових фракцій (методом електрофорезу на фільтрувальному папері), активність ферментів переамінування - аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ) методом Райтмана-Френкеля, лужної фосфатази (ЛФ) метод Боданські (Покровський О.О., 1996 ).

Статистичну обробку експериментальних даних проводили методом варіаційної статистики, кореляційного і дисперсійного аналізу, за допомогою персонального комп'ютера (програми MathCAD, MS Excel). Для встановлення вірогідних різниць між показниками використовували критерій Стьюдента t_d (Плохинський М.О.,1969)

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вплив формоутворюючих процесів на ріст і розвиток дослідного молодняку. Нами проведено порівняльне вивчення росту та розвитку дослідних тварин, які розподілені на класи залежно від їх інтенсивності формування.

Встановлено, що при народженні найбільшу живу масу мали швидкоформуючі ярки таврійського типу, які переважали швидкоформуючих ярок асканійської породи на 1,6 і тварин поєднання Ас х ТтАс на 4,1% (P>0,999).

При відлученні у віці 4,5 міс перевага була на боці ярок третьої групи, що вище на 4,8% в порівнянні з асканійською породою і на 4,5% з тваринами таврійського типу (P>0,999).

У віці 18 міс тварини асканійської породи, які швидко формуються, переважали тварин таврійського типу на 2,2% (P>0,99) і тварин Ас х ТтАс на 0,5%.

Аналізуючи показники вагового росту, треба відмітити, що інтенсивність збільшення живої маси тварин відбувалося нерівномірно як серед груп тварин із різним генотипом, так і у тварин із різною інтенсивністю формоутворюючих процесів, але спостерігалася певна закономірність. Так, тварини, які швидко формуються, у всіх дослідних групах найбільш інтенсивно росли від народження до 4,5-місячного віку. Потім відбувалося поступове зниження темпів росту. Тварини, що повільно формуються, відрізнялися більшою енергію росту з 4,5- до 8-місячного віку і мали уповільнений термін росту.

Аналіз результатів вимірювання будови тіла дослідних груп тварин також виявив певний вплив формоутворюючих процесів на розвиток скелета.

Вікові зміни статей тварин вказують на те, що при народженні у ярок більше розвинений периферичний скелет, потім до 2-3 міс. підсилюється ріст осьового скелету, згодом різниця інтенсивності росту обох відділів згладжується. Для більш повного уявлення про екстер'єр тварин використовують індекси тілобудови, які дають змогу визначити пропорції тіла і ступінь розвитку організму.

Так, ярки різних груп, які інтенсивно формуються, мали найбільші індекси збитості та грудний.

По індексам костистості та довгоногості перевагу мали ярки повільноформуючого типу.

Інтенсивність росту дослідних тварин. При класифікації особин за інтенсивністю формоутворюючих процесів відмічено, що найбільшим значенням коефіцієнта (t) відрізнялись тварини асканійської породи як швидкоформуючого (t=80), так і повільноформуючого (t=72) типу. Тварини таврійського типу та тварини поєднання Ас х ТтАс із низькою енергією формування, маючи значення t=66, відрізнялися від тварин асканійської породи на 8,4% (Р>0,999). Особини першої і третьої груп з високою енергією формування мали однакові значення коефіцієнта інтенсивності формування (t=80), різниця між тваринами цих груп і тваринами таврійського типу становила 1,3% (Р<0,95).

У таблиці 1 наведені середні значення розрахунків напруги та рівномірності росту для всіх дослідних груп тварин з різною інтенсивністю формування, для вікових періодів 0-1-2, 0-2-4.

Період 0-2-4 характеризується найбільшими показниками індексу напруги росту, що співпадає з періодом найбільшого приросту живої маси Це зумовлено швидкістю росту і вказує на те, що в період від народження і до 2 міс. (0-1-2) від народження до 4 місяців життя (0-2-4) швидкоформуючі тварини мали більш високу енергію росту.

Таблиця 1. Значення індексів напруги росту та рівномірності у різні вікові періоди

Аналіз показників рівномірності росту, свідчить, що повільноформуючі тварини у всі вікові періоди мали більш подовжений і рівномірний термін росту. Але максимальні значення цього показника теж відмічено у період від народження і до 2-місячного віку. Різниця між тваринами з різною енергією формоутворюючих процесів складає у зазначений період для особин асканійської породи -12,8%; для таврійського типу -6,8%; для їх поєднання -7,3% з високим рівнем достовірності (Р>0,999).

Інтер'єрні особливості молодняка овець дослідних груп. Вивчена вікова мінливість вмісту білків, їх фракцій, активність амінотрансфераз, лужної фосфатази у сироватці крові овець з різною енергією розвитку (табл. 2).

Загальною закономірністю у вікових змінах білкового складу сироватки крові овець було поступове збільшення концентрації білків, зменшення концентрації альбумінів і підвищення концентрації глобулінів.

Ярки інтенсивноформуючого типу всіх дослідних груп відрізняються більш швидким досягненням певного періоду біохімічної зрілості, на що вказує різке зменшення у них кількості альбумінів в середньому на 21,2% (Р0,999) і збільшення глобулінів на 22,1% (Р0,999). Збільшення глобулінів, продовжується у тварин до 12-місячного віку, що пов'язано з розвитком деяких біохімічних систем, які пов'язані з імунологічним статусом організму.

Процеси переамінування під час онтогенезу здійснювалися наступним чином: у момент максимального приросту м'язової тканини, а саме при досягнення 2-х місячного віку відбувається підсилення активності АсАТ і АлАТ. Далі спостерігається поступове зниження активності ферментів при відлученні ягнят від матерів і до дорослого стану.

Активність лужної фосфатази сироватки крові в певній мірі пов'язана з швидкістю росту тварин, несучістю птиці і знаходиться під генетичним контролем.

Максимальні значення активності лужної фосфатази мають дослідні тварини у 15-денному віці, згодом спостерігається поступове зниження до 12-місячного віку. Постійне зниження активності лужної фосфатази з віком, можна пояснити згасанням остеосинтетичних процесів. У тварин третьої дослідної групи (АсхТтАс) у всі вікові періоди спостерігається найбільші значення активності лужної фосфатази. Так, порівняно з тваринами асканійської породи швидкоформуючого типу різниця у 15-денному віці складає 32,4%, у 2-місяці - 33,7%, у 8-міс. - 24,2%. Для таврійського типу ця різниця становить: 18,5; 12,1; 19,9% відповідно.

Таблиця 2. Динаміка біохімічних показників (п=60)

Вплив інтенсивності формоутворюючих процесів на біохімічні показники крові овець. Встановлено, що тварини яким притаманні інтенсивні процеси формування відрізняються більш високою активністю ферментів переамінування (АсАТ і АлАТ). Так, різниця в активності АсАТ, АлАТ, між швидкоформуючими і повільноформуючими тваринами у 2-х місячному віці для асканійської породи становила - 31,4 і 29,2%, для тварин таврійського типу - 29,9 і 28,7% і для тварин поєднання Ас х ТтАс - 29,4 і 28,0%, відповідно з високим ступенем достовірності (Р0,999). У період відлучення ягнят від матерів, коли спостерігалося поступове згасання активності ферментів різниця у тварин з різною енергією формоутворюючих процесів становила 25,1 і 26,4% для першої групи, 29,9 і 20,6% для другої групи і 23,9 і 22,8% для третьої групи.

Тварини з високою енергією росту всіх дослідних груп відрізнялися більшою активністю лужної фосфатази порівняно з тваринами з меншою енергією формоутворюючих процесів. Різниця для тварин асканійської породи становить 23,8; 26,1; 24,5; 25,9; 26,5% відповідно у 15 денному віці, 2; 4,5; 8 та 12 місяців. Для тварин таврійського типу різниця складає 24,5; 24,8; 21,2; 19,4; 19,2%, а для тварин отриманих від поєднання Ас х ТтАс - 28,6; 23,9; 27,4; 24,0; 25,7%. Це, напевно, можна пояснити тим, що у інтенсивноформуючих тварин відбувається посилений процес остеогенезу. Крім того лужна фосфатаза бере участь у синтезі фібрілярних білків і зумовлює швидкість формування скелету овець.

З метою розкладу загальної варіабельності на компоненти, які складаються із організованих в експерименті і випадкових (нерегульованих) факторів, нами проведений дисперсійний аналіз мінливості показників сироватки крові овець. Визначалось наскільки суттєвими є виявлені розбіжності і яка доля впливу на них вивчених факторів. Як свідчать отримані дані, на біохімічні показники суттєвий вплив мають всі організовані в експерименті фактори. Сума впливу всіх факторів становила: 57,6% для загального білка; 83,6% для АсАТ; 89,7% для АлАТ; 91,2% для ЛФ; 93,5% для глобулінів і 93,7% для альбумінів.

Достовірним виявився вплив інтенсивності формування практично на всі інтер'єрні показники. Факторний внесок становив від 0,5% (для глобулінів і альбумінів) до 15,7% (для АсАТ) (Р>0.999), проте на вміст загального білку сила впливу була незначною і не достовірною.

На показник АсАТ вплив віку був найбільш значимим і становив 53,8% для загальної дисперсії і 64,4% для факторної. Також суттєвим виявився клас розподілу-13,1 та 15,7% і генотип тварин - 11,0 та 13,1% відповідно.

Аналогічна тенденція спостерігалась по аланінамінотрансферазі, лужній фосфатазі. Для загального білка суттєвим виявився лише вік тварин. Внесок у загальну дисперсію становив 56,4%, у факторну - 97,8%. Вік є найбільш значимим і для альбумінів (91,6 та 97,8%) та глобулінів (91,4 та 97,7%). Достовірно значимим виявився клас розподілу (0,4 та 0,5%) і генотип (по 0,5%) на вищезгадані ознаки.

Взаємодія вивчених факторів (генотип х інтенсивність формування) виявилася статистично значимою для ферментів переамінування і лужної фосфатази, по іншим показникам сила впливу була маловірогідною.

Вивчення взаємодії таких факторів, як генотип х вік та клас розподілу х вік показало достовірно велику силу впливу на всі біохімічні показники, крім вмісту загального білка.

Взаємодія всіх трьох вивчених факторів (генотип х клас розподілу х вік) була статистично достовірною тільки для лужної фосфатази, по іншим показникам сила впливу була незначною і статистично недостовірною. Це може свідчити про те, що вони діють окремо на ознаки, які вивчалися.

Таблиця 4. Вовнова продуктивність дослідних тварин у віці 14-15 місяців

Примітка: вірогідність різниці з швидкоформуючим типом **-Р>0,99.

Перевага спостерігається у тварин таврійського типу, які переважали асканійських овець на 7,9 (Р0,999), а тварин поєднання Ас х ТтАс на 1,1% .

Різниця за настригом вовни між повільно- і швидкоформуючими тваринами склала: 1,1; 2,5; 3,1% для I (Ас), II (ТтАс) і III (АсхТтАс) груп відповідно.

За настригом митої вовни повільноформуючі тварини таврійського типу достовірно переважають тварин асканійської породи на 19,6% і тварин отриманих від поєднання Ас х ТтАс на 8%.

Максимальний вихід чистого волокна мали швидкоформуючі ярки таврійського типу (50,7), що на 7,4% більше, ніж у тварин асканійської породи і на 4,4%, ніж у тварин поєднання Ас х ТтАс.

Встановлено певний зв'язок між інтенсивністю формування тварин і довжиною вовни. Завдяки високій енергії росту, а відповідно і підвищеному обміну речовин, ярки швидкоформуючого типу всіх дослідних груп мали суттєві переваги за цим показником.

Так, різниця між тваринами швидкоформуючого типу за природною довжиною вовни становила для першої групи (Ас) 6,5, для другої (ТтАс) 6,7 і для третьої (АсхТтАс) 8,2%, по істинній довжині вовни ці показники мали такі значення: 6,6, 7,2, 5,0% відповідно.

Вовна дослідних тварин мала товщину яка відповідає 64-60 якості. Більший діаметр вовнинок був у повільноформуючих тварин всіх груп. Тварини асканійської породи мали перевагу над тваринами таврійського типу на 3,5% і помісними тваринами на 1,3%. Різниця між тваринами з різною енергією формоутворюючих процесів у межах груп складала 4,3, 3,6 і 4,8% для I (Ас), II (ТтАс) і III (Ас х ТтАс) відповідно.

Досить важливою ознакою є вирівняність за товщиною вовни у штапелі і по руну.

Цю ознаку характеризує коефіцієнт мінливості. Найбільш вирівняну за товщиною вовну мали інтенсивноформуючі тварини таврійського типу.

Міцність вовни у тварин повільноформуючого типу асканійської породи була вище, ніж у тварин таврійського типу і помісних на 6,4% і 2,6%, що узгоджується з даними по товщині вовни.

З метою вивчення впливу породних особливостей та класу розподілу на вовнову продуктивність, ми провели двохфакторний дисперсійний аналіз.

Найбільший вплив на всі показники вовнової продуктивності справляє генотип тварин. Факторний внесок становить від 93,7 до 99,1% з високим рівнем значимості.

Клас розподілу тварин за інтенсивністю формування має незначну силу впливу на продуктивні ознаки і є маловірогідним.

Взаємодія факторів що вивчалися (генотип х клас розподілу) теж має досить незначний і маловірогідний вплив на показники вовнової продуктивності.

Це може свідчити про те, що організовані фактори діють незалежно один від одного на вивчені ознаки.

Для виявлення зв'язку між інтер'єрними показниками і вовновою продуктивністю овець ми провели кореляційний аналіз (табл. 5, 6).

Отримані результати свідчать, що активність аспартатамінотрансферази (АсАТ) у 2 та 4,5 місяців позитивно і достовірно корелює з масою митої вовни (r=0,652...0,758), та виходом митої вовни (r=0,520...0,878) у всіх дослідних груп овець. З показником товщина вовни є суттєвий від'ємний зв'язок (r=-0,690...-0,885), а з довжиною вовни - слабкий позитивний. Активність аланінамінотрансферази (АлАТ) у 2 міс. віці має достовірний від'ємний зв'язок з товщиною вовни, а у 4,5 міс. віці від'ємний кореляційний зв'язок з такими показниками, як вихід митої вовни (r=-0,550...-0,706) та товщина вовни (r=-0,589...-0,819).

Таблиця 5. Взаємозв'язок інтер'єрних показників (2 міс.) і вовнової продуктивності

Примітка: *-Р>0,95; **-Р>0,99; ***-Р>0,999.

Активність лужної фосфатази у дослідних груп овець від'ємно корелює з масою митої вовни (r=-0,697...-0,877), виходом митої вовни (r=-0,567...-0,867) та товщиною вовни (r=-0,565...-0,769), причому характер такого зв'язку високовірогідний і спостерігається як у 2-х місячному так і в 4,5 місячному віці. З довжиною вовни даний біохімічний показник має слабкий позитивний зв'язок.

Вміст загального білка та концентрація альбумінів і глобулінів у 2-х місячному віці з ознаками вовнової продуктивності носить слабкий позитивний або від'ємний зв'язок і є малодостовірним, крім показника товщини вовни тварин третьої групи (Ас х ТтАс). У віці 4,5 місяці є достатньо високий негативний зв'язок вмісту альбумінів з виходом митої вовни та товщиною вовни і позитивний зв'язок цих показників з вмістом глобулінів. Концентрація загального білка має несуттєвий зв'язок з ознаками вовнової продуктивності у цьому віці.

При прогнозуванні вовнової продуктивності тварин слід враховувати показники активності аспартатамінотрансферази (АсАТ), лужної фосфатази у 2-х чи 4,5-місячному віці, бо ці показники мають значний зв'язок з основними ознаками вовнової продуктивності.

Таблиця 6. Взаємозв'язок інтер'єрних показників (4,5 міс.) і вовнової продуктивності

Примітка: *-Р>0,95; **-Р>0,99; ***-Р>0,999.

Оцінка м'ясної продуктивності дослідних овець. Для визначення впливу формоутворюючих процесів на м'ясну продуктивність овець різних генотипів, ми провели контрольний забій тварин у віці 8 місяців по 3 голови з кожної групи (табл. 7).

Результати забою свідчать, що швидкоформуючі тварини всіх груп мають значну перевагу по м'ясним якостям над повільноформуючими.

Таблиця 7. М'ясна продуктивність ярок у віці 8 місяців

Примітка: вірогідність різниці з повільноформуючим типом ^***-Р>0,999.

Маючи більш високу передзабійну живу масу ярки поєднання Ас х ТтАс швидкоформуючого типу переважали ярок асканійської породи та таврійського типу по масі туші на 3,2 і 12,5%, по забійній масі 3,8 і 13,2% . Різниця за цими показникам між тваринами з різною інтенсивністю формування по групам склала: 26,7 і 17,3% для асканійської породи; 13,8 і 14,1% для таврійського типу і 19,9 і 20,6 % для тварин поєднання АсхТтАс.

Така ж закономірність спостерігається і по масі внутрішнього жиру. Тварини швидкоформуючого типу всіх дослідних груп мають перевагу над повільноформуючими тваринами: для першої групи (Ас) ця різниця становить 33,3%; для другої (ТтАс) 19,9 % і для третьої (АсхТтАс) 39,7 % з високим рівнем достовірності (Р0,999).

Найбільший забійний вихід мають тварини третьої групи швидкоформуючого типу (45,9%), що на 3,7% вище ніж у тварин другої групи і на 1,2% ніж у тварин першої групи з високою інтенсивністю формоутворюючих процесів.

Вплив генотипових особливостей овець, та інтенсивність формоутворюючих процесів на ознаки м'ясної продуктивності, вивчали за допомогою двохфакторного дисперсійного аналізу.

Встановлено, що на показники м'ясної продуктивності овець у 8 місяців діють усі організовані фактори і сила впливу складає від 82,4% для маси внутрішнього жиру до 93,2% для забійної маси. Найбільш впливовішим на ознаки, що вивчалися, виявився клас розподілу тварин за інтенсивністю формоутворюючих процесів. Загальний внесок у передзабійну масу та масу туші склав по 72,9%, у забійну масу 73,5% з високим ступенем значимості.

Значно меншою була сила впливу генотипу на показники м'ясної продуктивності (від 13,7 до 22,0%), але вона високовірогідна.

Данні дисперсійного аналізу підтверджують, що на м'ясні якості овець в найбільшій мірі впливає інтенсивність формоутворюючих процесів постембріонального розвитку тварин. Тварини з більшою енергією росту мають кращі показники м'ясної продуктивності.

При оцінці м'ясності тварин найважливішим показником є співвідношення м'якотної частини та кісток у туші. М'ясна продуктивність овець зумовлюється ступенем розвитку м'язової тканини, яка є головною складовою частиною туші (табл. 8).

Тварини, з високою енергією формоутворюючих процесів, переважають тварин повільноформуючого типу за вмістом м'якоті в тушах. Для асканійської тонкорунної породи ця різниця складає 3,4% (Р0,99), для таврійського типу-1,7% і їх поєднання - 3,7% (Р0,99).

За вмістом кісток у туші перевага у тварин повільноформуючого типу. Так, для тварин першої групи різниця складає 9,4; для другої 4,7; для третьої 9,1%. За розвитком найдовшого м'яза спини і відносною величиною "м'язового вічка" роблять висновок про м'ясність туші.

Більша відносна величина "м'язового вічка" свідчить про кращу м'ясність туші.

Таблиця 8. Морфологічний склад туш

Примітка: *-Р>0,95; **-Р>0,99; ***-Р>0,999.

Найбільша площа "м'язового вічка" була у ярок швидкоформуючого типу, різниця за цим показником між тваринами з різною енергією формоутворюючих процесів складала в межах групи для асканійської породи - 6%, для тварин таврійського типу - 3,8%, і для тварин поєднання Ас х ТтАс - 6,3%.

Визначаючи коефіцієнт м'ясності, слід звернути увагу на те, що спостерігається загальна закономірність: інтенсивноформуючі тварини всіх дослідних груп переважають за цим показником тварин з меншою енергією формоутворюючих процесів. Різниця складає 12,3, 5,9; 14,1% відповідно для I, II і III групи з високим рівнем достовірності (Р0,999).

Певні відмінності, залежно від породних особливостей тварин та інтенсивності формоутворюючих процесів, необхідно враховувати при використанні молодняка овець для розведення та одержання баранини.

Економічна ефективність проведених досліджень. Розрахунок вартості виробленої вовни дозволяє об'єктивно оцінити вартісні показники додатково отриманої продукції від тварин повільноформуючого типу в порівнянні зі швидкоформуючими ярками всіх дослідних груп. Вартість додатково отриманої митої вовни у розрахунку на 1000 голів склала для І групи (Ас) - 450,0 грн., для ІІ групи (ТтАс) - 375,0 грн. і для ІІІ групи (АсхТтАс) - 750,0 грн.

Використання тварин повільноформуючого типу для виробництва вовни є найбільш доцільним і в практичних умовах ведення вівчарства не потребує додаткових капіталовкладень, що економічно вигідно.

Ярок, із високою інтенсивністю формоутворюючих процесів доцільно використовувати для виробництва баранини. Розрахунки додатково отриманої продукції підтверджують наше припущення. Вівці з високою енергією росту всіх дослідних груп по м'ясній продуктивності переважають тварин повільноформуючого типу. По вартості 1 голови ця різниця для асканійської породи складає 19,91 грн., для таврійського типу - 18,73 грн., для тварин, отриманих від поєднання асканійської тонкорунної породи з таврійським типом - 20,69 грн.

Отримані результати необхідно враховувати при формуванні груп тварин різного призначення у ранньому віці, спираючись на показники активності ферментів аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази та концентрації альбумінів і глобулінів.

ВИСНОВКИ