Гельмінтози собак міських популяцій: поширення, терапевтична та імунологічна оцінка комплексної терапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська Академія аграрних наук

Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

ГЕЛЬМІНТОЗИ СОБАК МІСЬКИХ ПОПУЛЯЦІЙ: ПОШИРЕННЯ, ТЕРАПЕВТИЧНА ТА ІМУНОЛОГІЧНА ОЦІНКА КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ

Павленко Світлана Вікторівна

16. 00. 11. - паразитологія, гельмінтологія

Харків - 2004

Анотація

Павленко С.В. Гельмінтози собак міських популяцій: поширення, терапевтична та імунологічна оцінка комплексної терапії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.11-паразитологія, гельмінтологія-Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, Харків, 2004.

Мета дисертації - вивчити умови та закономірності поширення основних кишкових гельмінтозів собак в умовах м. Харкова; експериментально обґрунтувати вибір протигельмінтозних препаратів в комбінації з імуностимуляторами і запропонувати для практичної ветеринарної медицини комплексні лікувально-профілактичні заходи боротьби з основними гельмінтозами собак міських популяцій.

Розроблені комплексні заходи профілактики і лікування собак міських популяцій при гельмінтозах, які включають комплексне застосування ефективних антигельмінтиків, імуностимуляторів, інсектицидних та дезінвазійних засобів.

Ключові слова: антигельмінтики, анкілостомоз, дипілідіоз, імунітет собак, імуностимулятори, токсокароз, токсаскаріоз, трихуроз, теніоз пізиформний, унцинаріоз.

Аннотация

Павленко С.В. Гельминтозы собак городских популяций: распространение, терапевтическая и иммунологическая оценка комплексной терапии. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата ветеринарных наук, за специальностью 16.00.11. - паразитология, гельминтология-Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины, Харьков, 2004.

Цель диссертации - выяснить условия и закономерности распространения основных кишечных гельминтозов собак в условиях г. Харькова; экспериментально обосновать выбор противогельминтозных препаратов в комбинации с иммуностимуляторами и предложить для практической ветеринарной медицины комплексные профилактические мероприятия борьбы с основными гельминтозами собак городских популяций.

В результате проведенных исследований у собак выявлено 5 видов нематод и 4 вида цестод которые широко распространены среди собак всех групп. Экстенсивность инвазии составила T. canis (26,42-100%), T. leonine (5,35-100%), U. stenocephala (6,5-25,3%), T. vulpis (1,3-3,2%), D. caninum, T.pisiformis, T.hydatigena (100%).

Распространение гельминтов зависит от условий содержания и кормления. Степень инвазированности гельминтами зависит от возраста и породы собак.

Доказано, что кишечные гельминты оказывают влияние на иммунобиологическую реактивность инвазированных собак что выражается в снижении количества общего белка, фракции альбуминов, г-глобулинов, повышением уровня фракций б- и в-глобулинов, ЦИК, серомукоидов.

Экспериментально обоснованы оптимальные схемы применения антигельминтиков широкого спектра действия (альбендазол, атазол, бровальзен, бровадазол, флюбенол, ивомек, аверсект, панакур-гранулят, мебенвет-гранулят фенасал) при различных нематодозах и цестодозах. При этом установлено, препараты имели высокий лечебный эффект, но не профилактировали повторного заражения гельминтами, так как большинство препаратов имеют в определенной степени иммуносупрессивные свойства. У собак, обработанных панакур-гранулятом 22,2%, атазолом, флюбенолом анвермином отмечали снижение концентрации общего белка, г-глобулинов, накопление ЦИК и серомукоидов. Выявленный дисбаланс гуморальных факторов иммунитета можно расценивать как благоприятный фон для реинвазирования животных.

Предложены высокоэффективные схемы дегельминтизации собак антигельминтиками (панакур-гранулят 22,2%, атазол, флюбенол, анвермином, празипирин) в комплексе с иммуносимуляторами (КМГ-2, ТМГ, ТБСС, риботан, фумаровая кислота) с помощью которых продолжительное время (1,5-2 мес.) предупреждали повторное заражение гельминтами. При этом отмечали нормализацию содержания общего белка, фракций альбуминов, глобулинов, снижение содержания ЦИК и серомукоидов. Наиболее эффективным иммуностимулятором был ТБСС, комплексное применение которого на уровне иммунокомпетентных клеток обеспечило повышение содержания Т- и В-лимфоцитов.

Комплексное применение инсектицидных препаратов одновременно с антигельминтными препаратами способно предупреждать дипилидиозную реинвазию на протяжении пяти недель.

Использование дезинфектанта Бровадез-20 следует учитывать в системе профилактики гельминтозов мелких домашних животных.

Ключевые слова: антгельминтики, анкилостомоз, дипилидиоз, иммунитет собак, иммуностимуляторы, токсокароз, токсаскариоз, трихуроз, тениоз пизиформный, унцинариоз.

Annotation

S. Pavlenko: Helminthiasis of cite dogs populations: spreading, therapentic and immunological estimation of complex therapy. - the manuscript.

Helmintology.

The purpose of the dissertation - to study conditions and regulation of spreading of basic intestinal dogs helminthiasises in conditions of Kharkov, to prove experemimentally choice anthelminthiasis preparations in a combination with adjuvants and to propose complex treat and prophylactic actions for control against the basic helminthiasises of city dogs for practical veterinary medicine.

Complex actions of preventive maintenance and treatment of city dogs with helminthiasise, wich include effective anthelminthics and adjuvants, were developed.

Key words: antihelmintnics, ankylostomiasis, dipilidiosis, , immunity of dogs, immunostimulants, toxocarosis, toxocariasis, trichocephaliasis, teniasis, uncinariosis.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Епізоотичний стан з паразитарних захворювань домашніх тварин в умовах великих міст України залишається складним і спостерігається тенденція до його погіршення. У поширенні багатьох інвазій значну роль відіграють собаки - носії статевозрілих форм збудників, личинкові стадії яких спричиняють у свійських тварин і людей такі хвороби, як ехінококоз, токсокароз, ценуроз, цистицеркоз. Тому гельмінтози цього виду тварин викликають особливу зацікавленість не лише спеціалістів ветеринарної медицини, а значною мірою медичних працівників як джерело зооантропонозів.

За чисельними повідомленнями дослідників у собак широко реєструються кишкові гельмінтози. Інвазованість ними досліджених тварин сягає 36-100%. Про неблагополуччя держав відносно цієї групи гельмінтозів, які межують з Україною, свідчать публікації із: Росії (Прозоров А.М., 1999; Дьяченко Ю.В. із співавт., 2004); Білорусі (Карасєв М.Ф., 1987); Молдови (Бурей М.Л. із співавт., 1985); Румунії (Olteanu C., 1993); Польщі (Colinska Z, 2000); Угорщини (Fok E. et al.).

Кишкові гельмінтози собак вивчались в різних містах України: Києві -(Галат В.Ф. із співавт., 1996; Мазуркевич А.Й. із співавт., 1999); Одесі -(Іринчук В.В., 1997); Сумах - (Дахно І.С. із співавт., 1998); Харкові -(Приходько Ю.О., 2002); Корсунь-Шевченківському - (Березовський А.В. із співавт., 2002); Донецьку - (Пригодін А.В., 2003).

Успіх боротьби з гельмінтозами дрібних домашніх тварин багато в чому залежить від наукового обґрунтування комплексу заходів, які можуть бути здійснені тільки на основі детального вивчення і врахування всіх аспектів взаємовідносин в системі „паразит-хазяїн”. Разом з тим у відносинах „гельмінт-собака” на життєдіяльність паразитів суттєво впливають ряд факторів: пора року, вік, порода, фізіологічні особливості інвазованої тварини, стан її імунної системи тощо.

Основним методом боротьби з гельмінтозами тварин є, і ще тривалий час буде залишатись, фармакотерапія антигельмінтними препаратами. Проте більшість із них у терапевтичних дозах є імуносупресорами. Гельмінти, в свою чергу, також зумовлюють стан супресії організму. Тому проблема визначення ефективності використання антигельмінтиків, оптимізації їх доз та застосування імуномодуляторів для посилення імуногенезу у дегельмінтизованих тварин залишається актуальною. А розробка комплексних заходів боротьби з гельмінтозами є важливим завданням, розв'язання якого обумовить ефективність терапії інвазованих тварин.

Зв'язок роботи з науковими планами і темами. Робота виконана відповідно до державних завдань: 08.03. „Вивчити закономірності формування паразитоценозів сільськогосподарських тварин і теоретично обґрунтувати розробку високоефективних екологічно безпечних заходів боротьби (1996-2000 рр.)”, номер держреєстрації 0197V0761 та 10.02(09). „Розробити нові екологічно безпечні засоби захисту тварин від паразитів (2001-2005 рр.)”, номер держреєстрації 0101V001612.

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень було: вивчення закономірностей поширення основних кишкових гельмінтозів собак в умовах м. Харкова; експериментальне обґрунтування вибору протигельмінтозних препаратів в комбінації із імуностимуляторами та розробка комплексних лікувально-профілактичних заходів боротьби з основними гельмінтозами собак міських популяцій.

Досягнення мети здійснювали шляхом вирішення таких завдань:

- провести моніторингові дослідженя для з'ясування поширення кишкових гельмінтозів собак міських популяцій в цілому;

-визначити співвідношення видів гельмінтів у інвазованих тварин в залежності від умов утримання;

-встановити особливості прояву найбільш поширених гельмінтозів собак в залежності від віку тварин та породи;

-вивчити вплив нематод та цестод на функціональну активність імунної системи собак;

-проведення порівняльної оцінки ефективності сучасних антигельмінтних препаратів широкого спектру дії за різних нематодозів і цестодозів;

-вивчити вплив терапевтичних доз антигельмінтиків на імунний статус дегельмінтизованих тварин;

-провести порівняльне вивчення ефективності різних імуномодуляторів в комплексних схемах дегельмінтизації тварин;

-визначити ефективність та тривалість захисної дії деяких інсектицидів проти бліх - проміжних хазяїв цестодозів собак;

-випробування дезінвазійної ефективності препарату бровадез-20 в практичних умовах;

-розробити пропозиції виробництву оптимальних схем комплексного застосування антигельмінтних препаратів, імуномодуляторів, інсектицидних та дезінвазійних засобів для лікування гельмінтозів собак.

Об'єкт дослідження: гельмінтози собак, інтенсивність та екстенсивність інвазії, протипаразитарна дія антигельмінтиків широкого спектру дії, імуностимуляторів і тканинного біостимулятора, постдегельмінтизаційні зміни в організмі собак за умов застосування антигельмінтиків та імуностимуляторів.

Предмет дослідження: поширення, інтенсивність, екстенсивність інвазії, екстенсефективність препаратів, вплив антигельмінтних препаратів та імуностимуляторів на організм тварин, розробка нових схем протигельмінтозної терапії із застосуванням антигельмінтиків та імуностимуляторів.

Методи досліджень: загальноприйняті гельмінтоскопічні методи (гельмінтоскопія, овоскопія, гельмінтоларвоскопія); гематологічні, імунологічні, біохімічні та методи статистичної обробки.

Наукова новизна одержаних результатів. В умовах промислового мегаполіса м. Харкова дістало подальший розвиток вивчення гельмінтофауни собак. З'ясовано, що вона представлена різними класами паразитичних червів. Вперше встановлено ступінь інвазованості собак та показана її залежність від віку, породи, а також умов утримання. Доведено зв'язок змін імунобіологічної реактивності організму собак від ураженості гельмінтами та після застосування антигельмінтиків широкого спектру дії для дегельмінтизації.

Удосконалена хіміотерапія гельмінтозів собак застосуванням тканинного біостимулятора як модулятора імунного стану. Наукову новизну його підтверджено патентом на винахід. Вперше розроблені комплексні заходи терапії і профілактики гельмінтозів собак, які включають: застосування антигельмінтних препаратів одночасно з імуностимуляторами; засоби захисту тварин від ектопаразитів - проміжних хазяїв гельмінтів та дезінвазії об'єктів навколишнього середовища.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені моніторингові дослідження епізоотичного стану з основних кишкових гельмінтозів собак м. Харкова дали змогу визначити поширення токсокарозу, токсаскарозу, унцинаріозу, анкілостомозу, теніїдозів. За результатами комплексного вивчення показників імунологічної реактивності організму собак при моно- та змішаній інвазії їх паразитичними червами, обґрунтовано застосування антигельмінтиків одночасно з патогенетичною терапією.

Матеріали дисертаційної роботи були використані при підготовці „Рекомендації щодо заходів боротьби з інвазійними хворобами м'ясоїдних тварин”, які затверджені Секцією ветеринарної медицини науково-методичної ради Мінагрополітики України (проток. №2, від 20.12.02.). На основі практичних експериментів запропоновано проведення дезінвазії місць утримання домашніх тварин в житлових приміщеннях та вигулів.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному виконанні експериментальної та практичної частини роботи, проведенні досліджень крові, фекалій, випробування антигельмінтиків, імуностимуляторів, інсектицидних та дезінвазійних засобів, статистичної обробки одержаних результатів, підборі й узагальненні наукової літератури. Деякі лабораторні експерименти проводились спільно з науковими співробітниками, які є співавторами окремих публікацій, що включено до списку робіт, опублікованих за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертаційної роботи доповідались та були обговорені на: засіданнях методичної та вченої рад ІЕКВМ УААН (2000-2003 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції „Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (м. Львів, 26-27 червня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”ІЕКВМ - 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (м. Харків, 15-19 жовтня 2002 р.); науково-практичній конференції Міжнародної асоціації паразитоценологів, присвяченої 25-й річниці паразитоценології (м. Луганськ, 7-9 жовтня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Ветеринарна медицина-2004: сучасні аспекти розробки, маркетингу та виробництва ветеринарних препаратів”(м. Феодосія, 24-31 травня 2004 р).

2. Основний зміст роботи

Матеріали та методи досліджень. Експериментальну частину, апробацію та виробничу перевірку результатів досліджень виконували протягом 2000-2004 років у лабораторіях гельмінтології, біохімії та експериментальній базі ІЕКМВ УААН.

Вивчення питань епізоотології кишкових гельмінтозів собак, особливостей їх розповсюдження в залежності від умов утримання та господарського призначення проводили у розплідниках: МВС (м. Харків) та ТзОВ „Рассвет” (Харківський район Харківської області).

Видовий склад та поширення гельмінтів у собак визначали на тваринах, які належали жителям м. Харкова та приміської зони. Проводили гельмінтоовокопроскопічні обстеження тварин різних вікових груп (від одного місяця до 6 річного віку). Вивчали характер перебігу та прояв клінічних ознак гельмінтозів.

Проби фекалій відбирали індивідуально у собак і досліджували за загальноприйнятими методиками: на нематодози - методом Котельникова-Хренова (1973); на трематодози - методом Котельникова-Вареничева (1974); на цестодози - методом Щербовича (1952). Одні і ті ж самі тварини обстежували з інтервалом в 1,5-2 місяці упродовж року.

За період роботи обстежено 761 собака, від яких взято 2298 проб фекалій для копроскопії, 525 проб крові для гематологічних та біохімічних досліджень, та 102 зскрібки грунту та піску з вольєрів.

З метою визначення діагностичної ефективності копроскопічних методів при розтинах тварин одночасно брали проби фекалій із прямої кишки і досліджували їх флотаційним методом. Видовий склад гельмінтів собак визначали з використанням методів повних гельмінтологічних розтинів по К.І. Скрябіну (1928) та парціальних методів досліджень. Всього досліджено 9 трупів та 44 евтаназованих собак. Для визначення видової належності гельмінтів використовували атлас гельмінтів тварин (І.С. Дахно, А.В. Березовський, В.Ф. Галат та ін. 2001).

Визначення впливу кишкових гельмінтів на імунний статус проводили на 2-х групах цуценят віком 4-5 місяців, підібраних за методом аналогів та наявності контрольної групи (n=3). Від тварин дослідних і контрольної груп відбирали проби крові на 1, 5, 10, 15, 20, 25 і 30-ту добу досліджень.

На 130 собаках (33 дослідні групи) проведено серію дослідів з визначення терапевтичної ефективності препаратів: вітчизняних на основі альбендазолу - альбен (розробка ІЕКВМ) ) і бровальзен - „Бровафарма” та атазол „Атабай”, (Туреччина); а також мебенвет-гранулят і вермокс заводу Гедеон Ріхтер, (Угорщина); панакур-грануляту, компанії „Хёгст”, (Німеччина); івомеку, фірми MSD Agvet, (США), аверсекту НВО „Фармбіомед”, (Росія), празіпіріну (розробка лабораторії гельмінтології ІЕКВМ), фенасалу виробництва Івано-Франківського заводу тонкого оргсинтезу і флюбенолу фірми „Оріон-юхтюмя”, (Фінляндія). В досліди брали собак, спонтанно уражених різними видами гельмінтів. Тварин відбирали за принципом аналогів, інтенсивність інвазії сягала до 100%. Впродовж періоду досліджень собаки були в однакових умовах утримання і годівлі. Ефективність дії антигельмінтних препаратів визначали копроовоскопічними методами через 10-15 діб після їх застосування. Критерієм оцінки служили показники екстенсивності гельмінтозної інвазії до і після застосування препаратів та в порівнянні з контролем.

На 18 собаках, спонтанно уражених нематодами і цестодами, проводили дослідження з визначення впливу антигельмінтних препаратів на імунний статус дегельмінтизованих тварин. Для цієї мети використали при дегельмінтизаціях: панакур, флюбенол, атазол.

На 48 собаках, спонтанно уражених нематодами і цестодами, проводили дослідження по вивченню терапевтичного ефекту та імунологічних показників організму при застосуванні антигельмінтиків разом з імуностимуляторами. Як імуностимулятори використовували: КМГ-2 та ТМГ - обидві розробки лабораторії біохімії ІЕКВМ; фумарову кислоту (фірма „Сінбіас”, м. Донецьк; риботан (ЗАО „Ветзвероцентр”, м. Москва) та тканинний біостимулятор селезінки, виготовлений за методом Філатова.

Біохімічні дослідження проводили спільно зі співробітниками лабораторії біохімії ІЄКВМ. Визначали вміст загального білку (за біуретовою реакцією), альбуміну і фракції глобулінів (нефелометричним методом), циркулюючих імунних комплексів (по Гриневичу і Алферову, 1981), серомукоїди (по Weimer A., Moshin, 1952).

Імунологічні дослідження по визначенню кількості Т- і В- лімфоцитів та субпопуляцій Т-лімфоцитів проводили із застосуванням методик: виділення фракцій мононуклеарних клітин з периферійної крові, визначення кількості Т-лімфоцитів проводили в реакції спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана по методу M. Jondal et al. (1979). Визначення активних Т-лімфоцитів (ЕА-РУК) проводили за методом Д.К. Новикова та В.І. Новикової (1979). Для постановки реакції теофілінчутливого розеткоутворення користувались методом S. Limatibul (1987). Оцінку репродуктивної активності В-системи імунітету проводили за методом ідентифікації В-лімфоцитів, основаному на наявності у них мембранних рецепторів для С3в- та С3d-компонентів комплементу.

Визначення ефективності схем застосування антигельмінтиків разом з біостимуляторами та імуномодуляторами проводили на 27 собаках, спонтанно інвазованих нематодами та цестодами в умовах експериментальної бази ІЕКВМ, розплідника МВС. Тварин групи №1 дегельмінтизували празіпіріном, орально в дозі 1 пігулка на 10 кг маси тіла; групи №2 комплексно - празіпіріном в такій же дозі та ТБСС в дозі 0,2 см³/кг маси тіла, підшкірно двічі (з інтервалом 7 діб). Собакам груп №3 і №4 задавали панакур-гранулят в дозі 50 мг/кг щодень протягом 3-х діб. При цьому тваринам 4-ї групи проводили таке ж введення ТБСС. На тваринах 5 та 6-ї груп провели досліди з атазолом. Його застосували орально у дозі 40 мг/кг, одноразово. Дегельмінтизацію тварин групи №6 провели комплексно з фумаровою кислотою. Її задавали з кормом в дозі 100 мг/кг щодень протягом 4-х діб. Тварини контрольної групи лікарських засобів не отримували.

Визначення порівняльної ефективності різних схем терапії паразитозів провели на 15 цуценятах, спонтанно інвазованих блохами та дипілідіями. В експерименті використано комбіновані препарати брованол-плюс^® і брованол-М^® (НВФ „Бровафарма”) та адвантикс^®, новий комбінований лікувально-профілактичний засіб для боротьби з ектопаразитами компанії „Bayer Health Care” (Німеччина). Тварин групи №1 і №2 дегельмінтизували брованол-М^® в дозі 1 таблетка на 4 кг маси тіла. Після чого кожній тварині другої групи на шкірний покрив в двох місцях подовж хребта наносили адвантикс^® в дозі рекомендованою настановою. Тваринам групи №3 - задали брованол-плюс^® у дозі 1 таблетка на 10 кг маси тіла. Цуценят контрольної групи-не обробляли.

Для визначення дезінвазійної ефективності розчину бровадезу-20 відносно яєць гельмінтів при дезінвазії в практичних умовах було задіяно 8 безпородних цуценят 3,5-5 місячного віку, які були спонтанно інвазовані нематодами Toxocara canis. Відібраних цуценят розділили на дві групи (n=4) і розмістили в двох відокремлених вольєрах. Через п'ять днів поспіль визначили ступінь контамінації підлоги в вольєрах яйцями гельмінтів, після чого цуценят обох груп було дегельмінтизовано брованолом-М^® у дозі 1 таблетка (1 г) на 4 кг маси тіла. На третій день після дегельмінтизації провели механічну очистку обох вольєрів та дезінвазію одного з них 1,5% водним розчином препарату бровадез-20 із розрахунку 1 л/м² площі вольєра. Другий вольєр (контрольний) - обробили тільки такою ж кількістю проточної води. Через тиждень після цього провели відбір проб фекалій від цуценят та зскрібків з підлоги обох вольєрів. Зскрібки (по 6 шт.) вагою 10-12 г відбирали ножем по діагоналі вольєрів з відстанню в один метр. Кожну пробу поміщали в стакан і доливали по 200 см³ насиченого розчину NaCl. Перемішували і після годинної експозиції досліджували верхню плівку на наявність яєць паразитичних червів.

Для проведення другого досліду було змодульовано дитячу пісочницю, для чого площадку розміром 4 м² заповнили шаром (15 см) річкового піску. На нього розсіяли 200 г фекалій, відібраних від собак, інвазованих Toxascaris leonine, добре перемішали всю масу піску і розділи на чотири рівні фрагменти. Частки за №№1, 2 та 3 обробили 1,5% водним розчином бровадезу-20 з розрахунку по 1, 1,5 і 2 л розчину відповідно на кожну, а №4 зволожили двома літрами проточної води. Всю поверхню накрили плівкою. Через добу з різних місць кожного фрагменту відбирали по 10 чайних ложок піску (50 г) і такі збірні проби досліджували методом, як і зскрібки із вольєрів. Установлювали кількість яєць гельмінтів в пробах і вираховували середню наявність їх одному грамі піску. Потім, по 20 екземплярів яєць від кожної проби в чашках Петрі з водою поміщали в термостат та культивували на протязі 2-х тижнів при температурі +24°С за методикою П.А. Астаф'єва (1986), після чого мікроскопією визначали ступінь розвитку (життєздатність) яєць (з урахуванням деформації зародка і личинки).

В процесі виконання роботи математично-статистичну обробку одержаних результатів проводили згідно рекомендацій по біометрії на персональному комп'ютері з використанням пакету програм Microsoft Excel for Windows 2000.

3. Результати досліджень

Особливості епізоотології гельмінтозних захворювань у собак в умовах м. Харкова. В результаті проведених досліджень у собак виявлено 5 видів нематод: Toxascaris leonine (Linstow,1902); Toxocara canis (Werner,1782); Ancylostoma caninum (Ercolani,1859); Uncinaria stenocephala (Rail.,1884); Trichuris vulpis (Froelich,1789) та 4 види цестод: Dipylidium caninum (L., 1758); Taenia pisiformis (Bloch,1780); Taenia hydatigena (Pallas,1766); Echinococcus granulosus (Batsch,1786).

Дослідженнями за період 2000-2003 рр. встановлено, що нематоди Toxascaris leonine, Toxocara canis, Ancylostoma caninum, Uncinaria stenocephala, Trichuris vulpis широко розповсюджені серед собак всіх груп. Екстенсивність інвазії становила T. canis (26,42-100%), T. leonine (5,35-100%), U. stenocephala (6,5-25,3%), T. vulpis (1,3-3,2%).

Поширення цих нематод залежить від умов утримання та годівлі. У собак, які вільно утримувалися (вартові експериментальної бази і вольєрні) - спостерігали 100% інвазованість. Ці тварини мали доступ до сміттєзбірних контейнерів та різних звалищ. Найменший відсоток зараження - у тварин з розплідників та квартирних собак. Тварини, які належали мешканцями міських квартир, на 39,2% були інвазовані гельмінтами 3-4 видів. Собаки цієї категорії інвазовані токсокарами (32,25%) та дипілідіями (21,53%), значно менше унцинаріями (7,43%), токсаскарісами (5,35%), теніями (4,65%), анкілостомами (1,45%) і трихурісами (1,8%).

Інтенсивність інвазованості цестодами також залежала від умов утримання та годівлі. Так, вольєрні і вартові собаки були уражені дипілідіями на 100%. Екстенсивність інвазії собак D. сaninum залежала від ступеню ураження їх блохами - проміжними хазяями дипілідій. Екстенсивність інвазії теніями була найвища у вартових - 100% і вольєрних - 32,5% собак. У собак цих груп більша можливість поїдати нутрощі сільськогосподарських тварин, інвазованих личинками теніїд.

Найвища інвазованість нематодами серед „квартирних” собак виявлена серед порід: вівчарок (30,6%), різеншнауцерів (30%), догів (26,3%), пуделів карликових (20%). Дещо вищим був відсоток цестодозної інвазованості. Цестодою Dipylidium caninum найбільш уражені собаки породи різеншнауцер (70%), тер'єр (36%), дог (31,6%), вівчарки (30,6%), спанієлі (28%). Це, на нашу думку пов'язане зі ступенем ураження блохами. Зокрема, собаки порід, що мають довгу шерсть, інвазовані в більшій мірі.

Мисливські породи собак (дорослі тварини) на 95,5-100% були уражені цестодами, особливо в зимово-весняну пору року, а їх цуценята - на 100% нематодами (токсокарами) і цестодами (дипілідіями).

Результати досліджень впливу кишкових гельмінтів на імунобіологічну реактивність інвазованих собак свідчать про зменшення в плазмі крові кількості загального білку (45,7±0,06-43,75±0,03 г/дм³) впродовж всього періоду досліджень. Одержані дані дають підставу стверджувати, що міграція личинок зумовлює вірогідне зниження загального білку, яке пов'язане з пошкодженням печінки і порушенням її білоксинтезуючої функції. Середня концентрація альбумінів (38,53±0,03-40,77±0,03 відн.%), б-глобулінів (15,9±0,01-19,6±0,01 відн.%) та - глобулінів сягала вище межі фізіологічної норми.

Рівень циркулюючих імунних комплексів (0,22±0,01-0,28±0,01 мг/см³) і серомукоїдів (1,8±0,06-3,5±0,06 мг/см³) в сироватці крові інвазованих собак зростав протягом всього періоду дослідження. Таким чином, зміни в біохімічних показниках загального білку та його фракцій, циркулюючих імунних комплексів і, особливо рівня імуносупресивних білків при асоціативних гельмінтозах свідчать, що паразитичні черви зумовлюють імунодепресію і сприяють розвитку імунодефіцитного стану у хворих тварин.

Розробка ефективних схем терапії гельмінтозів собак. Для визначення ефективних доз антигельмінтиків широкого спектру дії при гельмінтозах було проведено серію дослідів на собаках, спонтанно уражених різними видами нематод і цестод при моно- і асоціативних інвазіях.

За результатами досліджень антигельмінтні препарати виявляли високу (100%) ефективність при різних гельмінтозах у лікувальних дозах. Препаративні форми різних виробників на основі альбендазолу (мг ДР/кг маси тіла) 100% ефективність виявляли в наступних дозах: альбен - 10 мг/кг при токсокарозі; 20 мг/кг застосований двічі з добовим інтервалом - при унцинаріозі, токсаскарозі, дипілідіозі і теніозі; 30 мг/кг - при унцинаріозі, теніозах; 40 мг/кг - при трихурозі. Атазол у дозі 25 мг/кг - при токсокарозі і токсаскарозі; в такій же дозі двічі з добовим інтервалом - при дипілідіозі і теніозах; 30 мг/кг - при анкілостомозі; 40 мг/кг дві доби поспіль - при трихурозі. Бровальзен - 10 мг/кг при токсокарозі; 30 мг/кг при - токсаскарозі, дипілідіозі і трихурозі.

Бровадазол (ДР - фенбендазол) в дозі 12,5 мг/кг проявив високу антигельмінтну дію при токсокарозі.

Івомек (ДР - івермектин) у дозі 1 см³/30 кг маси тіла виявився ефективним проти анкілостом, токсокар, токсаскарісів, трихурісів та унцинарій. Аналогічну ефективність проявив аверсект (ДР - авермектин) у дозі 1 см³/25 кг маси тіла.

Панакур-гранулят 22,2% в дозі 150 мг/кг маси тіла одноразово на 100% ефективний при теніозах собак. Мебенвет-гранулят у дозі 40 мг/кг одноразово мав 100% ефективність при дипілідіозі собак.

Фенасал у дозі 150 мг/кг маси тіла при дворазовій дачі з інтервалом в 14 діб виявив 100% ефективність при дипілідіозі.

Визначена терапевтична ефективність комплексного антигельмінтного препарату празіпіріну (ДР - празіквантел і пірантела памоат). В досліді на 12 собаках, уражених токсаскарісами і теніями, встановлена 100% його ефективність в дозі 1 пігулка на 10 кг маси тіла.

Вплив антигельмінтиків широкого спектру дії на імунобіологічну реактивність тварин. У собак, спонтанно заражених токсокарами, токсаскарисами, теніями і дипілідіями, через 30 діб після дегельмінтизації відмічали реінвазію. Вона проявлялась майже однаково у всіх випробуваних препаратах. ІІ становила при застосуванні: атазолу - 42,6±0,5 екз. яєць нематод в 1 г фекалій, (Р<0,05); панакур-грануляту - 36,7±0,4, (Р<0,05); флюбенолу - 32,1±0,7 (Р< 0,05). Таким чином, всі досліджені антигельмінтні препарати показали високий лікувальний, але їх профілактичний ефект був низьким. Це, на нашу думку, пов'язано з імуносупресивною дією препаратів.

Проведені дослідження показали, що майже всі препарати мають в певній мірі імуносупресивні властивості. У дегельмінтизованих собак реєстрували зниження: загального білка з 49,2±3,6 до 43,0±1,15г/дм³ (флюбенол), з 50,07±0,41 до 42,57±1,27 г/дм³ (атазол), з 71,67±0,77 до 55,83±1,88 г/дм³ (анвермін); г-глобулінів з 14,87±0,09 до 11,8±0,4 відн.% (флюбенол); накопичення імунних комплексів з 0,09±0,01 до 0,15±0,01 мг/см³ (панакур-гранулят), з 0,13±0,01 до 0,23±0,01 мг/см³ (анвермін) та імуносупресивних білків- серомукоїдів з 0,9±0,06 до 1017±0,03 мг/см³ (панакур-гранулят), з 2,3±0,06 до 2,8±0,12 мг/см³ (атазол), з 1,9±0,06 до 2,63±0,06 мг/см³ (анвермін). Виявлений дисбаланс гуморальних факторів імунітету слід розцінювати як сприятливий фон для реінвазування тварин.

У зв'язку з цим було вивчено вплив указаних вище антигельмінтиків у комплексі з окремими імуностимуляторами на імунологічні показники дегельмінтизованих собак і визначення термінів профілактичних наслідків таких обробок. В якості імуностимулятів застосовували: ТМГ, КМГ-2, ТБСС та риботан.

Після комплексної дегельмінтизації разом з імуностимуляторами реєстрували: збільшення вмісту загального білка з 68,33±2,8 до 72,33±2,67г/дм³ (панакур+КМГ-2), з 71,67±1,45 до 74,67±2,33г/дм³ (панакур-гранулят+риботан), з 45,33±0,88 до 56,5±2,47 г/дм³ (флюбенол+ТБСС), з 41,93±1,1 до 51,0±0,66 г/дм³ (флюбенол+ТМГ), з 46,5±3,71 до 52,1±0,64 г/дм³ (атазол+ТБСС), з 51,5±0,76 до 63,4±1,14 г/дм³ (анвермін+ТБСС), з 50,27±0,64 до 54,07±1,16 г/дм³ (празіпірін+ТБСС), з 51,0±1,24 г/дм³ (празіпірін+КМГ-2), альбумінів з 44,83±2,64 до 47,2±0,45 відн.% (панакур-гранулят+ТБСС), 45,0±1,84 до 54,63±1,64 відн.% (панакур-гранулят+риботан), з 42,77±0,81 до 46,67±1,7 відн.% (флюбенол+ТМГ), з 45,2±0,94 до 46,87±1,88 відн.% (атазол+ТБСС), з 45,97±0,98 до 50,3±0,3 відн.% (анвермін+ТБСС), з 41,3±0,75 до 47,0±1,15 відн.% (празіпірін+ТБСС), з 46,33±0,66 до 51,67±0,88 відн.% (празіпірін+КМГ), г-глобулінів (з 18,0±0,76 до 21,4±1,31 відн.% (панакур-гранулят+ТБСС), з 13,93±0,84 до 21,37±2,92 відн.% (флюбенол+ТМГ), з 12,27±0,74 до 20,37±1,42 відн.% (флюбенол+ТБСС), з 14,10±0,06 до 17,77±0,49 відн.% (атазол+ТБСС), з 18,07±1,30 до 23,47±0,20 відн.% (празіпірін+ТБСС), з 17,2±0,46 до 20,43±1,99 відн.% (празіпірін+КМГ-2). Відбувалося зменшення рівня фракцій б-глобулінів з 12,97±4,88 до 10,87±0,75 відн.% (панакур-гранулят+ТБСС), з 19,1±1,05 до 15,03±1,15 відн.% (панакур-гранулят+КМГ-2), з 15,13±2,48 до 13,42±1,08 відн.% (флюбенол+ТБСС), з 17,15±3,78 до 12,2±1,83 відн.% (флюбенол+ТМГ), з 13,47±1,15 до 11,5±0,79 відн.% (анвермін+ТБСС), з 14,0±0,52 до 8,17±0,09 відн.% (празіпірін+ТБСС) та в-глобулінів. Впродовж періоду дослідження у тварин дослідних груп імуностимулятори сприяли вірогідному зниженню в сироватці крові вмісту циркулюючих імунних комплексів та імуносупресивних білків, серомукоїдів (з 1,43±0,03 до 1,0±0,06 мг/см³ (панакур-гранулят+КМГ), з 1,26±0,03 до 0,82±0,07 мг/см³ (панакур-гранулят+риботан), з 0,97±0,03 до 0,095±0,08 мг/см³ (флюбенол+ТБСС), з 2,30±0,06 до 1,9±0,06 мг/см³ (празіпірін+ТБСС), з 1,9±0,03 до 1,6±0,17 мг/см³ (празіпірін+КМГ-2). Це є свідченням зменшення токсичної дії антигельмінтних препаратів на організм собак, що забезпечує не лише елімінацію гельмінтів, а й поліпшення фізіологічного стану організму дегельмінтизованих тварин.

Комплексне використання разом з антигельмінтиками біостимулятору ТБСС забезпечувало відновлення кількості Т- і В-лімфоцитів. У тварин, яким застосовували празіпірін і анвермін разом з ТБСС та з КМГ-2, спостерігали зростання у периферичній крові кількості В-лімфоцитів. Так, у тварин, яким застосовували празіпірін разом з ТБСС, відмітили підвищення кількості В-лімфоцитів після першої доби спостережень (від 5,0±1,73% до 36,0±1,15%). У тварин дослідної групи (празіпірін разом з КМГ-2) вміст В-лімфоцитів був високим протягом всього періоду досліджень (5,17±2,2% - до 22,13±2,2% (Р<0,05) і до 25-ї доби він залишався без суттєвих змін (20,33±1,2%).

Імуностимулятори сприяли збільшенню кількості Т-лімфоцитів. У тварин, яким застосовували празіпірін разом з ТБСС, відмітили підвищення кількості Т-лімфоцитів (від 28,0±1,73% до 35,67±0,6%). Доведено підвищення вмісту теофілінрезистентних тимусзалежних імунокомпетентних клітин у крові собак, яким застосовували празіпірін разом з імуностимуляторами, особливо ТБСС (від 43,5±2,02% до 51,67±1,42%). Таким чином, застосування КМГ-2 або ТБСС запобігало імуносупресивній дії антигельмінтних препаратів у перші два тижні після дегельмінтизації.

Розробка комплексних схем лікування і профілактики основних гельмінтозів собак. При традиційному проведенні дегельмінтизації у відповідності з настановами виробників, інвазійні елементи в фекаліях тварин виявляли вже на 30-ту добу після дегельмінтизацій, що свідчить про повторне ураження паразитичними червами.

При лікуванні атазолом в комбінації з фумаровою кислотою перше виділення інвазійних елементів гельмінтів було зареєстровано на 60-ту добу після дегельмінтизації (5,7±0,7 екз. яєць в 1 г фекалій; (Р<0,05). При комбінованому застосуванні празіпіріну або панакур-грануляту разом з ТБСС, яйця гельмінтів вперше виявляли лише на 75-ту добу досліджень. ІІ становила відповідно, 2,3±0,3 і 4,7±0,3 екз. яєць в 1 г фекалій (Р<0,05). Таким чином, проведення комплексної терапії з імуностимуляторами дає не лише високий лікувальний, а й профілактичний ефект.

Комплексне застосування разом з антигельмінтними препаратами: фумарової кислоти попереджало реінвазію тварин протягом місяця, а ТБСС - на 1,5 місяці після дегельмінтизації.

Імунокорегуючі препарати, застосовані при лікувальних дегельмінтизаціях тварин, зводять до мінімуму супресивну дію антигельмінтиків, активізують захисні механізми організму і це подовжує терміни не реінвазування тварин.

При традиційному проведенні лікувальних дегельмінтизацій, коли застосовували лише один антигельмінтик (брованол-М^®), копроскопічними дослідженнями інвазійні елементи дипілідій починали виявляти на 28-му добу після дегельмінтизації (4,4±0,2 яєць в 1 г фекалій). При комплексному застосуванні адвантиксу^® разом з брованолом-М^®, яйця гельмінтів не виявлялись протягом дев'яти тижнів (7,8±0,2 яєць в 1 г фекалій).

Комплексний препарат брованол-плюс^®, за рахунок включеного в його склад івермектину, здатний попереджати реінвазію бліх протягом двох тижнів.

В дослідах по вивченню дезінвазійних властивостей бровадезу-20 при дослідженні зскрібків, взятих до дегельмінтизації, встановлено, що інтенсивність забруднення першого вольєру, в середньому, становила 4,5 екз. яєць гельмінтів в 1 г зскрібку, другого і третього - 3,8

При мікроскопуванні культур яєць, виділених із зскрібків підлоги вольєрів, взятих через тиждень після обробки розчином бровадезу і культивованих в термостаті, не реєстрували змін оболонок яєць, деформації зародків і личинок у 19 екз. (95%) із контрольної ділянки №4. У пробі з першої ділянки ознаки розвитку личинок встановлені в 2-х екз. (10%). В пробах із ділянок 2 та 3 всі яйця були деформовані і без ознак розвитку личинок, що свідчить проте, що бровадез-20 в 1,5 % розчині є ефективним дезінвазійним засобом при нематодозах собак і його використання слід передбачати в системі профілактики гельмінтозів дрібних домашніх тварин.

Висновки

1. За результатами моніторингу міських популяцій собак (на прикладі м. Харкова) з'ясовано видовий склад гельмінтофауни та інтенсивність інвазії тварин залежно від умов їх утримання і призначення. Встановлено, що гельмінти пригнічують активність імунної системи у інвазованих собак. Визначені ефективні лікувальні дози антигельмінтиків широкого спектру дії при основних нематодозах і цестодозах, встановлено їх супресивний вплив на імунобіологічну реактивність організму собак. Розроблено схему комплексного застосування антигельмінтиків, імуностимуляторів, інсектицидних та дезінвазійних засобів, проведено оцінку її лікувальної і профілактичної ефективності. Результати роботи дали можливість розробити рекомендації щодо заходів боротьби з інвазійними хворобами м'ясоїдних (методичні вказівки).

2. У собак м. Харкова та його приміських зон виявлено 9 видів гельмінтів, з яких 5 видів нематод: Toxascaris leonine, Toxocara canis, Ancylostoma caninum, Uncinaria stenocephala, Trichuris vulpis та 4 види цестод: Dipylidium caninum, Taenia pisiformis, Taenia hydatigena, Echinococcus granulosus.

3. Екстенсивність інвазії тварин залежить від умов утримання та їх годівлі. Собаки, які утримуються в квартирах, інвазовані нематодами і цестодами в різних асоціаціях на 39,2%, в тому числі: токсокарами - 32,2%, дипілідіями - 21,5%, унцинаріями - 7,4%, токсаскарісами - 5,4%, теніями - 4,7%, анкілостомами - 1,45% і трихурісами - 1,8%. У собак, які вільно утримуються (вартові експериментальної бази і вольєрні) - 100% інвазованість нематодами і цестодами.

4. Ступінь інвазованості гельмінтами залежить від віку тварин. Висока ступінь інвазованості T. canis та в асоціації з цестодами D.caninum спостерігалось у цуценят віком 1,5-6 місяців (51,7-85,7%). Молоді тварини (7-12 міс.), а також дорослі (від 1-4-х років та старші), були уражені T. canis, A. caninum, U. stenocephala, T. vulpis, D. сaninum в різних асоціаціях.

Виявлено певну залежність інвазованості собак від породи. Нематоди частіше діагностувались у лайок (33,3%), вівчарок (30,6%), різеншнауцерів (30%), догів (26,3%), пуделів карликових (20%). Дипілідіями в значній мірі були уражені різеншнауцери (70%), тер'єри (36%), доги (31,6%), вівчарки (30,6%).У собак мисливських порід - (курцхар, російський хорт, ірландський сетер, такса, російський спанієль) ураженість теніями та дипілідіями становила 95,5-100%.

5. Доведено, що розвиток патологічного процесу в організмі собак при гельмінтозах супроводжується змінами біохімічних показників: зниженням вмісту загального білку, фракції альбумінів, підвищенням рівня фракцій б та в-глобулінів, збільшенням вмісту ЦІК. Підвищений рівень серомукоїдів свідчить про імуносупресивну дію гельмінтів на загальний стан організму тварин. Імуносупресія посилюється при змішаних гельмінтозах.

6. Експериментально визначені оптимальні лікувальні дози антигельмінтиків широкого спектру дії (аверсект, альбендазол, атазол, бровальзен, бровадазол, вермокс, івомек, мебенвет-гранулят, панакур-гранулят, флюбенол, фенасал) при різних нематодозах і цестодозах.

7. Лікарські засоби, застосовані для фармакотерапії в дозах, рекомендованих виробниками (анвермін, атазол, панакур-гранулят, флюбенол) проявляють імуносупресивні властивості у дегельмінтизованих тварин протягом 5-20 діб.

8. Доведено, що імуностимулятори (КМГ-2, ТМГ, ТБСС, риботан) застосовані в схемах дегельмінтизації собак (анвермін, атазол, празіпірін, панакур, флюбенол) на тривалий час (15-20 діб) нормалізували вміст загального білку і глобулінових фракцій, сприяли зниженню рівня ЦІК та серомукоїдів, внаслідок чого попереджалось реінвазування збудниками гельмінтів. Застосування з антигельмінтиками фумарової кислоти попереджало реінвазію тварин протягом місяця. Найефективнішим імуностимулятором виявився тканинний препарат (ТБСС). Він зумовлював довготривале збільшення вмісту загального білку, г-глобулінової фракції білків, зниження концентрації ЦІК, серомукоїдів; на рівні імунокомпетентних клітин спостерігалось збільшення вмісту В-лімфоцитів, Т-лімфоцитів, що є свідченням активізації захисних механізмів і допомагає організму тварин більший термін часу після дегельмінтизації (до 1,5 міс.) протистояти реінвазії.

9. Визначено, що відсутність захисту тварин від бліх Ctenocephalides canis-проміжних хазяїв цестод, зумовлювало швидку дипілідіозну реінвазію. Інсектицидний препарат адвантикс^® (виробник „Bayer^®”) здатний попереджувати реінвазію блохами у собак протягом п'яти тижнів. Комбінований препарат брованол-плюс^® поряд з високою (100%) цестодозно-нематодозною ефективністю є одночасно дієвим інсектицидом і такий вплив триває протягом 2-х тижнів.

10. Бровадез-20 в формі 1,5% водного розчину є ефективним дезінвазійним засобом, що дозволяє застосовувати його не тільки для дезінвазії об'єктів навколишнього середовища, а і при утриманні тварин в квартирних умовах. Використання бровадез-20 вписується в систему профілактики гельмінтозів дрібних домашніх тварин.

Пропозиції виробництву

1. Розроблені „Рекомендації щодо заходів боротьби з інвазійними хворобами м'ясоїдних тварин” (методичні вказівки), затверджені на засіданні науково-методичної Ради Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України, протокол №2 від 20 грудня 2002 р.

2. Лікування собак при гельмінтозах доцільно проводити за комплексними схемами антигельмінтно-імуностимулюючої терапії, зокрема антигельмінтиками широкого спектру дії та тканинним стимулятором (ТБСС в дозі 0,2 см³ підшкірно, дворазово - у день дегельмінтизації та через 7 діб).

3. В системі лікувально-профілактичних заходів проти гельмінтозів собак доцільно включати інсектицидні препарати - засоби для знищення проміжних хазяїв гельмінтів та проводити систематичну дезінвазію основних місць утримання дрібних домашніх тварин.

гельмінтоз собака імунний

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Рекомендації щодо заходів боротьби з інвазійними хворобами м'ясоїдних тварин / П.І. Вербицький, , І.А. Машкей, Ю.О. Приходько, Л.І. Луценко, А.М. Машкей, С.В. Павленко, А.В. Пригодін. - Х., 2002. - 45 с.

(Дисертант визначила ефективні дози антигельмінтних препаратів при лікуванні деяких гельмінтозів у собак)

2. Шеховцов В.С., Луценко Л.І., Павленко С.В. Визначення ефективних антигельмінтиків, їх доз при нематодозах, цестодозах та при асоціативних гельмінтозах собак // Вет. медицина: міжвід. темат. наук. збірн. - Х.; 2001. - Вип. 79. - С. 191-205.

(Дисертант розробила ефективні схеми використання антигельмінтиків широкого спектру дії при гельмінтозах собак.)

3. Луценко Л.І., Павленко С.В., Веселий В.А. Застосування деяких антигельмінтиків при гельмінтозах собак // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Збірн. наук. праць присвячен. 150-річчю від дня заснування Харк. зоовет. ін-ту. - Х.; 2001. - Вип. 9 (33). Ч.1. - С. 182-184.

(Дисертант провела дослідження з випробування антигельмінтиків широкого спектру дії при гельмінтозах у собак.)

4. Луценко Л.І., Павленко С.В. Розповсюдження гельмінтозів у собак в залежності від породи // Вісник Державного агроекологічного університету. - Житомир; 2002. - Вип. 2. - С. 53-55.

(Дисертант вивчила розповсюдження гельмінтозів у собак залежно від їх породи)

5. Луценко Л.І., Павленко С.В., Купченко П.О. Ефективність празіпіріну та його комбінацій з ТБСС і КМГ при гельмінтозах собак // Вет. медицина: міжвід. темат. наук. збірник. - Х., 2002. - Вип. 80. - С. 390-398.

(Дисертант визначала ефективність празіпіріну, ТБСС і КМГ при гельмінтозах у собак)

6. Павленко С.В. Вибір оптимальних умов виконання реакції розеткоутворення з лімфоцитами кролів // Вет. медицина: міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2002. - Вип. 81. - С. 234-237.

7. Луценко Л.І., Веселий В.А., Павленко С.В. Вплив панакуру на імунний статус собак та шляхи його корекції // Тр. Крымского гос. аграрн. ун-та. -Симферополь, 2002. - Вып. 71. - С. 67-71.

(Дисертант провела дослідження з вивчення імунотропних властивостей панакуру)

8. Павленко С.В. Антгельмінтна ефективність комбінації панакуру з тканинним препаратом // Наук. вісн. Львівської держ. академ. вет медицини. - Львів; 2002. - Т.4, Ч.1. - С. 123-128.

9. Луценко Л.І., Павленко С.В., Шутченко П.О. Вибір оптимальних умов виконання реакції розеткоутворення з лімфоцитами собак // Наук. вісн. НАУ. - Київ, 2002. - Т.55. - С.218-220.

(Дисертант визначила оптимальні умови постановки реакції розеткоутворення з лімфоцитами собак).

10. Луценко Л.І., Михайлова С.А., Павленко С.В. Комплексне застосування антгельмінтика празіпіріну в поєднанні з імуностимуляторами при дегельмінтизації собак // Збірн. наук. праць Луганського націон. аграрн. ун-ту. - Луганськ; 2003. - С. 349-352.

(Дисертант розробила схеми комплексної терапії собак при гельмінтозах)

11. Луценко Л.І., Павленко С.В. Антгельмінтик флюбенол. Досліди на собаках та кролях // Вет. медицина: міжвід. темат. наук. зб. - Х.; 2003. - Вип. 82. - С. 355-358.

(Дисертант на кролях та собаках визначила антигельмінтну активність та вивчила імунотропні властивості флюбенолу)

12. Луценко Л.І., Павленко С.В., Пономаренко А.М. Особливості епізоотології гельмінтозів у собак в умовах м. Харкова // Вет. медицина: міжвід. темат. наук. зб. - Х., 2003. - Вип. 81. - С. 198-202.

(Дисертант вивчила розповсюдження основних гельмінтозів собак в м.Харкова)

13. Павленко С.В., Березовський А.В. Порівняльна ефективність різних схем терапії при паразитозах собак // Вет. медицина України. - 2004. - №9. - С. 19-20.

(Дисертант визначала ефективність різних схем лікування паразитозів).

14. Павленко С.В., Березовський А.В. „Бровадез-20” як дезінвазійний засіб в системі запобіжних заходів гельмінтозів домашніх тварин / Вісник Сумського агр. ун-ту / Серія: Ветеринарні науки.- Суми, 2004. - №3(12).- С. 136-140.

(Дисертант провела дослідження з визначення ефективності „Бровадез-20”).

15. Деклараційний патент 67243 А Україна. А61К35/12. Модулятор імунного стану при дегельмінтизаціях собак / Луценко Л.І., Павленко С.В. ( UA). - 2003087657; Заявл. 13.08.03; Опубл. 15.06.04, Бюл. №6.

16. Особливості епізоотології гельмінтозів м'ясоїдних в умовах великих промислових міст України / В.С. Шеховцов, Л.І. Луценко, С.В. Павленко, А.В. Пригодін // Тези доп. ІІ конф. Міжнар. асоціації паразитоценологів, присв. 25-й річниці парадигмальній науці паразитоценології, Луганськ, 7-10 жовтня 2003 р. - Луганськ, 2003. - С. 145-146.

(Дисертант вивчила деякі питання епізоотології основних гельмінтозів собак в м. Харкова).

17. Імунокорегуюча терапія при лікувальних дегельмінтизаціях при основних гельмінтозах у собак / Л.І. Луценко, С.В. Павленко // Вет. медицина: міжвід. темат. наук. збірник - Х., 2004. - Вип.. 84. - С.431-434.

(Дисертант провела дослідження з розробки схем неспецифічної імунопрофілактики гельмінтозів собак)

Размещено на Allbestru