Зміни рибницько-біологічних показників при аеромонозі та весняній віремії коропів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

06.02.03 - рибництво

ЗМІНИ РИБНИЦЬКО-БІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

ПРИ АЕРОМОНОЗІ ТА ВЕСНЯНІЙ ВІРЕМІЇ КОРОПІВ

КОМПАНЕЦЬ Едуард Вікторович

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті рибного господарства Української академії аграрних наук

Наукові керівники:	доктор біологічних наук, професор Хоменко Борис Григорович, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри анатомії та фізіології людини; кандидат біологічних наук, Алексієнко Вадим Романович, Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка, доцент кафедри зоології.
Офіційні опоненти:	доктор біологічних наук, доцент Білоцерківського державного аграрного університету, завідувач кафедри іхтіології та зоології Клименко Олег Миколайович кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Інституту рибного господарства УААН, завідувач Дніпропетровської лабораторії рибництва Сидоров Микола Андрійович
Провідна установа:	Інститут зоології імені І.І.Шмальгаузена Національної академії наук України (м. Київ)

Захист дисертації відбудеться _15_ грудня 2004 р. о _12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.364.01 в Інституті рибного господарства за адресою: 03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту рибного господарства УААН за адресою: 03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135.

Автореферат розісланий “__12_” листопада 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук С.А. Кражан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтенсифікація рибництва є одним з основних резервів підвищення показників товарної рибної продукції в водоймах України. Використання високих щільностей посадки на одиницю площі, годівля штучними кормами без належного контролю за екологічним і санітарним станом рибницьких водойм призводить до виникнення та розвитку інфекційних і інвазійних хвороб риб. При вирощуванні коропових риб значних збитків завдають захворювання на аеромоноз і весняну віремію коропа, які погіршують фізіологічний стан риб. Внаслідок чого знижуються економічні показники господарської діяльності рибницьких підприємств, зменшується вихід риби від посадки на вирощування, знижуються темпи її росту. Тому важливою ланкою в технології товарного рибництва є організація і проведення постійного контролю за станом риб, яких вирощують, і проведення своєчасних лікувально-профілактичних заходів. Вирощування фізіологічно повноцінної, здорової риби в належних санітарних умовах є запорука успішної діяльності рибницьких господарств. Це підтверджує актуальність досліджень.

У зв'язку з цим ведуться пошуки шляхів підвищення стійкості риб до хвороб. Особлива увага при цьому приділяється розробці методів оцінки імунної системи і способам захисту риб від інфекційних захворювань.

На характер виникнення і перебіг захворювань впливає не тільки змінене навколишнє середовище, але і стан самого організму риби, змінюється його резистентність, порушується мікробна рівновага в організмі риб, що може призводити до нетипового перебігу відомих хвороб.

До найбільш небезпечних хвороб відноситься аеромоноз коропів - масове захворювання коропа й інших коропових риб. Схожа за клінічними ознаками з цим захворюванням інша небезпечна хвороба - весняна віремія коропа. Відхід риби від цих захворювань у рибницьких господарствах може сягати 10-90% (Микитюк и др., 1984 тощо).

Втрати рибопродукції можуть бути істотно знижені за рахунок заходів, спрямованих на підвищення резистентності об'єкта вирощування шляхом імунопрофілактики. Рибництво України до цього часу не має ефективних вакцин, тому актуальність зазначених розробок вимагає продовження як експериментальних досліджень, так і накопичення новітніх дослідних матеріалів з даної проблеми. Вирішення питань, спрямованих на підвищення стійкості риб до вищевказаних хвороб, дозволить уникнути відходу вирощуваних риб і поліпшити рибницькі показники роботи рибних господарств.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Робота була складовою частиною теми "Розробити методи діагностики, профілактики і терапії інфекційних і інвазійних хвороб риб" (№ державної реєстрації 040638 від 21.01.86 р) тематичного плану науково-дослідних робіт Українського науково-дослідного інституту рибного господарства.

Мета і завдання досліджень. Мета роботи - дослідження змін рибницько-біологічних і імунологічних показників при аеромонозі коропа, розробка наукових основ імунопрофілактики цього захворювання, а також оцінка цих показників при хворобі, яка має близьку клінічну картину - весняній віремії коропа.

Для досягнення цієї мети були виконані такі завдання:

дослідити і порівняти рибницькі показники і імунну відповідь клінічно здорових та хворих риб на аеромоноз і весняну віремію коропів;

дослідити рибницькі показники вирощуваних перехворівших на аеромоноз коропів;

дослідити і порівняти рибницькі показники порід коропів з різним характером лускового покриву і їх стійкість до зараження аеромонадою та рабдовірусом;

дослідити рибницькі і імунологічні показники у коропів, вакцинованих бактеріями Аeromonas hydrophіla;

дослідити і визначити критерії стійкості вакцинованих коропів до зараження бактеріями імунологічними методами, оцінити ефективність різних способів їх вакцинації;

дослідити особливості захисту організму риб при Т- і В-клітинному механізмах імунітету;

дослідити бактеріостатичну активність сироватки крові (БАСК) риб з різних рибницьких господарств і встановити її залежність від абіотичних факторів та хвороб (аеромоноз, весняна віремія коропа, запалення плавального михура).

Об'єкт досліджень - цьогорічки, однорічки та дволітки коропа, клінічно здорові і хворі на аеромоноз і весняну віремією.

Предмет досліджень - рибницько-біологічні показники коропа при аеромонозі та весняній віремії і розробка імунопрофілактики цих захворювань.

Методи досліджень - використано рибницько-біологічні, мікробіологічні, імунологічні та гематологічні методи досліджень за прийнятими у рибництві та іхтіопатології схемами. Застосовано методику вакцинації піддослідних риб і штучне стимулювання захворювань - аеромонозу та весняної віремії коропа.

Наукова новизна. Вперше одночасно вивчені рибницькі показники у поєднанні з якісними, кількісними і функціональними характеристиками основних категорій імунокомпетентних клітин периферійної крові коропів в нормі і при захворюваннях на аеромоноз та весняну віремію. Виявлені суттєві відмінності в механізмі захисту риб при вказаних захворюваннях. Встановлено, що головну роль при аеромонозі виконує клітинна система захисту за допомогою Т-лімфоцитів; при весняній віремії коропа - Т- і В-системи імунітету, з ведучою роллю В-лімфоцитів. Визначено, що у здорових коропів процентний вміст Т- і B-лімфоцитів відносно постійний і показники кількісного вмісту лімфоцитів залежать від температури води. Вперше виявлено, що при нетиповому перебігу аеромонозу імунологічні показники коропа були вищі, ніж при гострому перебігу захворювання, а патогенез хвороби був схожим із станом імуносупресії. Вперше відзначено, що при різних способах вакцинації у коропів відбувається активація різних груп лімфоцитів і забезпечується різна ступінь захисту від інфекції. Найбільш стійкими до аеромонозу виявились риби, яких вакцинували в черевну порожнину. Визначені імунологічні критерії стійкості коропа до захворювань, які дають змогу прогнозувати можливий перебіг хвороби. Встановлено, що у вакцинованих і незахворівших коропів БАСК збільшується, при гострому перебігу інфекційних хвороб - знижується, а при нетиповому - не змінюється, відносно показників клінічно здорових риб.

Відзначено, що у стійких до аеромонозу невакцинованих і вакцинованих коропів відносний та абсолютний вміст Т- і B-лімфоцитів в крові мають близькі рівні.

Встановлено, що малолускаті українські коропи мали менший рівень загальної резистентності, ніж лускаті, і були більш уразливими до зараження аеромонадою і рабдовірусом коропа.

Практичне значення. Вивчення рибницько-біологічних показників коропа при захворюваннях на аеромоноз і весняну віремію коропа дає можливість звернути увагу на дотримання рибогосподарських стандартів у посадженої риби, особливо на коефіцієнт вгодованості - непрямого показника більш стійких до аеромонозу коропів. Вирощування лускатих коропів - більш стійких до аеромонозу та весняної віремії, дозволить рибним господарствам менш потерпати від цих захворювань і отримувати рибу більшої товарної маси.

Використання попередніх імунологічних тестів на рівень Т- і В-лімфоцитів у крові дозволить прогнозувати перебіг аеромонозу та весняної віремії коропа.

Вакцинація коропів сприятиме профілактиці риб проти аеромонозу, дозволить підвищити резистентність їх організму, що позитивно впливатиме на показники приросту маси риби.

Використання мікрометоду визначення БАСК сприятиме експрес-визначенню загального імунологічного та фізіологічного стану риби, наданню їй оцінки і проведенню необхідних лікувальних і профілактичних заходів.

Отримані результати можуть бути використані при розробці заходів захисту коропа від інфекційних хвороб і при викладанні спецкурсів з рибництва, іхтіології та іхтіопатології у вузах України.

Декларація конкретного особистого внеску. Дисертантом особисто виконані клінічні, патолого-анатомічні та мікробіологічні дослідження риб, проведено визначення гематологічних та імунологічних показників всіх дослідних робіт, визначені критерії стійкості риб до аеромонозу та весняної віремії коропа. Автором особисто розроблено мікрометод визначення БАСК і проведені дослідження як в лабораторії, так і в рибницьких господарствах. Безпосередньо брав активну участь у відтворенні модельних дослідів по вивченню гострого і нетипового перебігу аеромонозу. Дисертант особисто проводив постановку та облік імунологічних реакцій, виконав статистичну обробку результатів. Аналіз отриманих результатів та їх теоретичне обґрунтування проведено за допомогою консультацій д.б.н., проф. Рягіна С.Т. , д.б.н., проф. Хоменка Б.Г., к.б.н., Алексієнка В.Р.

Апробація роботи. Основні матеріали дисертації були представлені на вчених радах Українського науково-дослідного інституту рибного господарства (Київ, 1986-1995); 4-ій Інтернаціональній конференції Європейської асоціації патологів риб (Іспанія, 1989); всесоюзній нараді "Новые методы интенсивной технологии выращивания пресноводных рыб" (Київ, 1989); республіканській нараді "Опыт работы коллективов предприятий и рыболовецких колхозов объединения "Укррыбхоз" по повышению эффективности рыбоводства" (Київ, 1989); 4-ій Всесоюзній нараді по рибогосподарському використанню теплих вод (Москва, 1990); на міжнародній конференції молодих вчених на базі Інституту рибного господарства (Київ, 2002); 10-му міжнародному конгресі паразитологів (Ванкувер, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з них 9 статей, з яких 7 - в спеціалізованих виданнях і 2 тези доповідей в матеріалах конференцій та з'їздів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 7 розділів власних досліджень, обговорення результатів досліджень, висновків, пропозицій для практичного застосування та списку використаних літературних джерел (231 найменування). Робота викладена на 165 сторінках, містить 14 таблиць і 36 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури за темою. В розділі надано огляд літературних даних про поширення інфекційних хвороб у рибництві, роль і закономірності функціонування імунної системи риб, розглянуті різні способи профілактики і лікування хвороб у рибницьких господарствах.

Матеріали і методи досліджень. Дослідження проводили на цьоголітках, однорічках і дволітках коропа, найбільш уразливих до аеромонозу і весняної віремії вікових груп риб у господарствах Київського, Луганського рибокомбінатів, об'єднання “Полтаварибгосп”, рибгоспі “Нивка” та басейнах ІРГ УААН. В роботі застосовували рибницько-біологічні, мікробіологічні, імунологічні та гематологічні методи досліджень за прийнятими в рибництві і іхтіопатології схемами (Иванова, 1983; Кулинич, Галатюк, 1986; Мусселиус и др., 1983).

У піддослідних риб визначали довжину до кінця лускового покриву, живу масу і коефіцієнт вгодованості за Фультоном. В дослідах враховувались щільність посадки, приріст, виживаність риб протягом дослідів та рибопродуктивність.

Серії дослідів з вакцинації проводили згідно прийнятих в імунології схем (Avtalion, 1981; Купер, 1980) в двократній повторності у садках корисним об'ємом 4 м³, площею 4 м² при щільності посадки коропа 170 екз./м³. Добовий раціон прораховували з урахуванням температури води і маси риби.

Для вакцинації використовували штам вірулентної культури Aeromonas hydrophіla 3605, яку вирощували на рибо-пептоновому агарі (РПА), потім змивали стерильним фізіологічним розчином і інактивували прогріванням при температурі 70^оС протягом 30 хвилин. До бактеріальної маси додавали колоїдний гідроокис алюмінію у співвідношенні 1: 1 і перевіряли на стерильність шляхом висіву на рибо-пептоновому бульйоні (РПБ) та РПА.

Вакцинацію дволіток коропа здійснювали шляхом введення антигену в черевну порожнину та шляхом гіперосмотичної інфільтрації через зябра і покрив тіла. В черевну порожнину вводили по 0,5 мл суспензії (1 млрд.кл.). Контрольній групі риб вводили стерильний фізіологічний розчин. Гіперосмотичну інфільтрацію проводили шляхом витримування риби у 5% сольовому розчині і потім у розчині антигену концентрацією 40 млн.кл./мл. Вакцинацію коропів проводили трикратно - на першу, десяту, і сорок шосту добу, після початку досліду. Рибу годували згідно рибницьких норм комбікормом 111-9.

Мікробіологічні дослідження проводили на диференціально-діагностичних середовищах згідно з прийнятими в іхтіопатології методами (Мусселіус і ін., 1983). В роботі використовували вірулентні штами: бактерії Aeromonas hydrophіla №3605 і вірусу Rhabdovіrus carpіo 120_б, які було виділено від хворих на гострий перебіг аеромонозу і весняну віремію коропів. Дослідних риб заражали шляхом введення бактерій і вірусів в черевну порожнину у дозах, що викликали загибель 50% риб (LD₅₀). Патогенну дозу відпрацьовували на 25-30 рибах з тієї же дослідної групи.

При імунологічних дослідженнях визначали відносний і абсолютний вміст Т- і В-лімфоцитів в периферичній крові за допомогою реакції розеткоутворення з індикаторними еритроцитами барана (Кулініч, Галатюк, 1986). Стан Т- і В-систем імунітету оцінювали за відсотком, чисельністю і функціональною активністю Т- і В-лімфоцитів, а також за спроможностю виробляти антитіла проти патогенів в сироватці крові. Функціональну активність Т- і В-лімфоцитів периферійної крові визначали в реакції розеткоутворення з індикаторними еритроцитами шляхом диференційованих підрахунків кількості еритроцитів у розетці за рекомендаціями професора А.А. Сохіна і Е.Ф. Чернушенко (1984). Результати відображали графічно. Функціональну активність лімфоцитів оцінювали за наявністю або відсутністю збільшення високоавідних форм, які приєднували більш ніж 5-6 індикаторних еритроцитів.

Клітини крові визначали і підраховували згідно з класифікацією Н.Т. Іванової (1983), бактеріостатичну активність сироватки крові (БАСК) визначали мікрометодом (Компанець, 1991). Антитілоутворення до бактерії A. hydrophіla штам 3605 вивчали за допомогою реакції аглютинації і реакції гаптоцелюлозної аглютинації (Никитин, 1977, 1982), до рабдовірусу коропа - в реакції непрямої аглютинації (РНГА) (Литвиненко, Осадчая, 1984).

Статистичну обробку результатів дослідів проводили за стандартними методиками з використанням комп'ютерної програми Excel-97 (Лакин, 1973).

Всього за період 1986-2003 рр. було обстежено 3641 екземпляр цьогорічок, однорічок і дволіток коропа. З них для визначення імунологічних і гематологічних показників відібрані проби від 591 риби, відпрацьована доза патогенів на 210 коропах, поставлені біопроби на 800 рибах, вакциновано 2040 коропів.

Рибницько-біологічні показники у коропів при гострому перебігу аеромонозу. Гострий перебіг аеромонозу проходить швидкоплинно (5-10 діб). Відхід риби може сягати 10-90% (Микитюк и др., 1984 тощо). Після спалаху інфекції спостерігаються наслідки захворювання - зниження темпів росту риби, коефіцієнту вгодованості і, як результат, отримання нестандартного посадкового матеріалу і товарної продукції.

Аналіз рибницьких показників показав, що у хворих на гострий перебіг аеромонозу коропів була менша довжина тіла. Вони мали достовірно нижчі (Р<0,05), ніж у незахворівших риб (3,15), показники коефіцієнту вгодованості за Фультоном (2,96). Це свідчить про те, що в першу чергу на аеромоноз хворіють риби менш вгодовані. Вони, як правило, мають і низькі показники загальної резистентності (табл. 1).

Досліди проводили при температурі води 19-22^оС, вмісті кисню 6,2-9,5 мг/л О₂ і рівні водневого показника рН 6,9-7,7 у експериментальних басейнах ІРГ УААН (2000 р.).

У риб, стійких до дії бактерій, спостерігали більш високий рівень відсотка Т-лімфоцитів, у порівнянні з незараженими коропами, відповідно, 31,8 і 23,3%. Відзначали різке зменшення кількості Т- і В-лімфоцитів у хворих риб (0,52 і 0,36 тис. кл./мм³). Достовірної різниці між показниками контрольних і незахворівших коропів не реєстрували (табл. 1).

Таблиця 1. Рибницько-біологічні показники коропів при гострому перебігу аеромонозу (експериментальні басейни лабораторії іхтіопатології ІРГ УААН) (М±m)

Показники	Варіант досліду
	Контроль (n=25)	Хворі (n=24)	Не захворіли (n=25)
Довжина, см	15,02±0,39	14,85±0,40	15,30±0,34
Маса, г	105,00±7,09	103,96±11,87	116,25±8,83
Коефіцієнт вгодованості за Фультоном	3,04±0,07	2,96±0,05	3,15±0,07
Кількість еритроцитів, млн.кл./мм3	2,24±0,141	1,32±0,092	1,55±0,137
Кількість лімфоцитів,тис.кл./мм3	21,06±2,51	4,20±0,94	22,34±4,01
Т-лімфоцити, тис.кл./мм3	4,83±0,91	0,52±0,24	7,36±1,64
В-лімфоцити, тис.кл./мм3	2,59±0,51	0,36±0,11	3,78±0,78
БАСК, %	59,09±10,14	0,53±0,09	47,8±5,96

У захворівших риб спостерігали погіршення рівня рибницько-біологічних, гематологічних і імунологічних показників (табл. 1). У них знижувалась чисельність лімфоцитів до 4,20 тис.кл./мм³. Це узгоджується з даними інших авторів про те, що у хворих на аеромоноз коропів відмічається виникнення анемії в результаті руйнування еритроцитів екзотоксинами аеромонад (Takahashі, 1984; Shome et al., 1996 тощо). У захворівших коропів знижувалась чисельність Т- і В-лімфоцитів у порівнянні з контролем. БАСК зменшувалась фактично до нульових значень.

У коропів стійких до дії бактерій і в контрольних спостерігалися близькі рівні концентрації лімфоцитів (22,34 і 21,06 тис.кл./мм³). В них знижувалась чисельність лімфоцитів, у яких не має Т-рецепторів до 5,17 тис.кл./мм³, порівняно з контролем 8,05 тис.кл./мм³. В той же час відмічали збільшення кількості клітин, які мають одну Т-рецепторну зону (5,82 тис.кл./мм³). Ця обставина може свідчити про те, що при боротьбі з патогеном відбувається "рекрутування" О-клітин в повноцінні Т-лімфоцити, які дозрівають у периферійній крові (Беклемишев, 1986). Одним з основних критеріїв стійкості коропів до аеромонад була стабільність рівня числа Т- і В-лімфоцитів у крові, при цьому знижувалась загальна кількість еритроцитів.

Таким чином, стійкість риб до аеромонозу залежить не від загальної чисельності лімфоцитів у кров'яному руслі, а від наявності достатньої кількості функціонально активних Т- і В-клітин.

Таблиця 2. Рибницькі показники у коропів після гострого перебігу аеромонозу (експериментальні басейни лабораторії іхтіопатології ІРГ УААН) (М±m)

Показники	Контрольна група	Риби, які перехворіли на аеромоноз
Щільність посадки, екз./м3	100	100
Початкова середня маса, г	105,0±7,09	110,1±9,36
- % до контролю	100	104,9
Кінцева середня маса, г	163,4±8,14	147,6±15,79
- % до контролю	100	90,3
Вихід, %	92,0	77,0
Приріст, г	58,4	37,5
- % до контролю	100	64,2
Рибопродуктивність, кг/м3	5,4	2,9
- % до контролю	100	53,7

Дослід було продовжено ще на 60 діб з метою визначення рибницьких наслідків перенесеної хвороби. Рибу годували 3 рази на добу комбікормом 111-9 згідно загально прийнятих норм. У риб, які перехворіли на аеромоноз, реєстрували зниження темпів приросту маси, відсотку виходу і рибопродуктивності у порівнянні з контролем (табл. 2).

Рибницько-біологічні показники при нетиповому перебігу аеромонозу та весняній віремії коропа. У зв'язку з великим антропогенним впливом на водне середовище водойм рибних господарств спостерігаються нетипові інфекції, при яких знижується темп росту риб, вгодованість, збільшується їх загибель (Wіlson, Hollіman, 1994). До того ж ці інфекції ще мало вивчені. Тому нами були досліджені захворювання коропа, які були викликані бактерією A. hydrophіla і вірусом R. carpіo, з метою визначення різниці в імунній відповіді при хворобах, що мають подібну клінічну картину. Досліди проводили у 1990 році при температурі води 12-16^оС, яка викликає нетиповий перебіг хвороби, вмісту кисню 6,8-10,4 мг/л О₂ і рН 6,7-7,3.

Початкові показники середньої маси коропів були фактично однаковими у всіх дослідних груп риб (табл.3). Середня довжина та середня маса коропів контрольного варіанту були достовірно вищі (Р<0,05) ніж у заражених бактеріями та вірусами риб (табл. 3). Найменший коефіцієнт вгодованості був у коропів, заражених вірусами, як за відношенням до контролю (Р<0,05), так і за відношенням до риб, заражених бактеріями (Р<0,001) (табл.3). У інфікованих риб фіксували низькі показники виживаності. В обох дослідних групах при нетиповому перебігу хвороби вони були у межах 57,0-62,0%, у той час як в контролі виживаність коропів досягала 96%. Більший рівень приросту маси коропа та рибопродуктивність за період проведення цих дослідів спостерігали в контрольній групі риб. При нетиповому перебігу аеромонозу та весняній віремії коропів ці показники були меншими (табл.3).

Таблиця 3. Рибницько-біологічні показники у коропів при нетиповому перебігу аеромонозу та весняній віремії (експериментальні басейни лабораторії іхтіопатології ІРГ УААН) (М±m)

Показники	Контрольна група (n=30)	При аеромонозі (n=30)	При весняній віремії коропа (n=30)
Щільність посадки, екз./м3	100	100	100
Початкова середня маса, г	190,8±8,26	193,1±8,33	196,3±8,61
- % до контролю	100	101,2	102,9
Кінцева середня маса, г	230,5±9,82	201,7±9,08	219,0±9,77
- % до контролю	100	96,5	92,8
Вихід, %	96,0	57,0	62,0
Приріст, г	39,7	8,6	22,7
- % до контролю	100	21,7	57,2
Рибопродуктивність, кг/м3	3,8	0,5	1,4
Коефіцієнт вгодованості	2,28±0,03	2,21±0,03	2,11±0,03
Кількість еритроцитів, млн.кл./мм3	0,661±0,047	0,568±0,065	0,470±0,059
Кількість лімфоцитів, тис.кл./мм3	9,75±1,10	4,26±0,57	8,22±1,02
Т-лімфоцити, тис.кл./мм3	2,61±0,36	1,73±0,25	2,64±0,32
В-лімфоцити, тис.кл./мм3	1,55±0,20	0,83±0,14	2,18±0,30
БАСК, %	48,2±3,93	50,5±4,03	48,3±4,15

Вміст Т- і В-лімфоцитів у крові контрольних риб був, відповідно, 26,3% і 16,8%. Зараження бактерією призводило до збільшення відсотка Т-клітин (43,0%). За рахунок зменшення загальної кількості лімфоцитів (4,26 тис.кл./мм³) у цьому варіанті дослідів чисельність Т- і В-лімфоцитів була достовірно нижчою (Р<0,05-0,001) у порівнянні з контролем і зараженими вірусом рибами. Кількісні показники Т- і В-лімфоцитів складали 1,73 тис.кл./мм³ та 0,83 тис.кл./мм³ (табл.3).

Інокуляція коропа вірусом призводила до збільшення кількості Т- і В-клітин: 33,9 та 26,5% і була більшою (Р<0,05-0,001), ніж у контрольній і бактеріальній групах риб. Збільшення чисельності В-лімфоцитів було достовірним (Р<0,05-0,001) по відношенню як до контролю, так до і риб заражених аеромонадою. Це свідчить про те, що при інфікуванні вірусом головну роль в захисті організму коропів виконує В-клітинна система.

Титри антитіл проти рабдовирусу не збільшувались і вони зовсім були відсутні проти аеромонад. Це відбувалась за рахунок температур, які були нижчими за оптимальні для коропа, що узгоджується з даними В. Ане (1988). БАСК у риб достовірно не відрізнялась (48,2-50,5%). У риб після зараження вірусом, у порівнянні з контрольними коропами (0,660 тис.кл./мм³), на 28,9% знижувалась кількість еритроцитів (0,470 тис.кл./мм³).

Рибницько-біологічні показники у вакцинованих коропів. Захист риб від аеромонадної інфекції в рибницьких господарствах може здійснюватися шляхом профілактичних вакцинацій. Тому виникає питання щодо вивчення механізму дії цих вакцин на імунну систему коропів, що дозволило б наблизитись до розробки більш дієвих засобів профілактики і захисту риб від аеромонозів. У 1998 році нами були проведені дослідження рибницько-біологічних показників у коропів після трикратної вакцинації антигеном бактерії A. hydrophіla. Досліди проводили у садках при температурі води 14,8-26,1^оС, вмісті кисню 3,8-8,0 мг/л О₂ і рН 6,9-7,4.

Показники маси, довжини тіла, коефіцієнта вгодованості, приросту, виходу та рибопродуктивності у піддослідних риб під час вакцинації достовірно не відрізнялись від контрольної (табл.4 і 5) (Р0,05).

Таблиця 4. Рибницькі показники у коропів при вакцинації (Київське виробниче товарне рибне господарство (КВТРГ)) (М±m)

Показники	Контрольна група	При вакцинації в черевну порожнину	При вакцинації гіперосмотичним методом
Щільність посадки, екз./м3	170	170	170
Початкова середня маса, г	27,0±1,26	27,0±1,26	27,0±1,26
- % до контролю	100	100	100
Кінцева середня маса, г	107,5±8,39	111,2±6,28	112,8±12,97
- % до контролю	100	103,4	104,9
Вихід, %	97,6	94,7	97,1
Приріст, г	80,5	84,2	85,8
- % до контролю	100	104,6	106,6
Рибопродуктивність, кг/м3	13,3	13,5	14,2
- % до контролю	100	101,5	106,8

Вакцинація в обох дослідних групах супроводжувалася достовірним збільшенням бактерицидної активності сироватки крові (до 88,0-88,6%) у порівнянні з контрольними рибами (66,7%). У вищевказаних групах риб у крові збільшувались титри антитіл до A. hydrophіla, особливо у риб вакцинованих в черевну порожнину. Це свідчить про стимуляцію імунної системи. У цих риб спостерігали зменшення чисельності Т-лімфоцитів. Це підтверджує літературні відомості, що при даному методі вакцинації, антиген концентрується в нирках і селезінці риб, де відбуваються процеси диференціації антигенреагуючих лімфоцитів (Гончаров, 1973; Балабанова, 1986; Микряков, Степанова, 1986; Lamers, 1986).

Таблиця 5. Вплив способу вакцинації на рибницько-біологічні показники коропів (КВТРГ) (М±m)

Показники	Контроль (n=25)	Група риб вакцинована
		в черевну порожнину (n=26)	гіперосмотично (n=26)
Довжина, см	14,9±0,39	15,0±0,33	15,2±0,44
Маса, г	107,5±8,39	111,2±6,28	112,8±12,97
Коефіцієнт вгодованості за Фультоном	3,13±0,08	3,26±0,07	2,98±0,08
Кількість еритроцитів, млн.кл./мм3	2,19±0,12	2,02±0,12	2,19±0,11
Кількість лімфоцитів, тис.кл./мм3	20,67±1,95	12,2±1,14	29,91±3,33
Т-лімфоцити, тис.кл./мм3	4,93±0,77	3,32±0,43	7,51±0,82
В-лімфоцити, тис.кл./мм3	2,84±0,51	2,40±0,28	7,48±1,20
БАСК, %	66,7±11,43	88,0±4,69	88,6±2,89

У риб, вакцинованих гіперосмотичним шляхом, у порівнянні з вакцинованими в черевну порожнину, відзначено підвищення кількості Т- і В-лімфоцитів у крові. Це пояснюється тим, що при інфільтрації антигену через зябра і покрив тіла коропів відбувається його часткова затримка в верхніх шарах шкіри і зябер, в яких є лімфоїдні утворення (Rіchter, 1985; Kіkuchі et al., 1995) у вигляді локальної імунної системи з лімфоцитоподібними клітинами (Peleteіro, Rіchrds, 1988; Lemaіtre et al., 1996). З цими клітинами можуть взаємодіяти лише лімфоцити периферичної крові. Є свідчення, що при цьому способі введення антигену, в нирках і селезінці риб кількість антигенреагуючих лімфоцитів у 1,5-2 рази менша, ніж при внутрішньочеревному введенні (Балабанова, 1986).

При гіперосмотичній вакцинації виявляли збільшення кількості низькоавідних Т-лімфоцитів (P<0,05-0,01) і всіх категорій В-лімфоцитів (P<0,05-0,01), у порівнянні з контролем. У цих риб відмічена більш висока функціональна активність Т- і В-лімфоцитів периферійної крові. Це узгоджується з даними, що при даному способі введення бактерії у коропа в лімфоїдних органах не виявляються (Lamers, De Haas, 1985), отже, вони затримуються в інших утворюваннях - у зябрах, кишечнику і шкірі риб (Richter, 1985). В них відбуваються імунні процеси трансформації антигену. На це вказує підвищений вміст імуноцитів у крові, тоді як у риб при внутрішньочеревному введенні, антиген затримується в нирках і селезінці.

Отже, найбільш інформативною при оцінці способу вакцинації риб є кількісна характеристика лімфоцитів. Відносний вміст лімфоцитів у вакцинованих і контрольних риб має схожу картину. Коропи, вакциновані способом інфільтрації, мають більш високу функціональну активність Т- і В-лімфоцитів в периферійній крові. У риб, вакцинованих шляхом введення бактеріального антигену в черевну порожнину, навпаки, найбільшою функціональною активністю відзначаються клітини в лімфатичних органах (Микряков, 1970; Лукьяненко, 1971; Купер, 1980; Балабанова, Матей, 1985 тощо), тоді як у периферійній крові характерним є зниження кількості і Т-, і В-лімфоцитів.

Отже, при різних способах введення антигену відбувається стимуляція різних груп лімфоцитів, що передбачає різний ступень захисту риб. Це необхідно враховувати при проведенні профілактичної вакцинації риб у виробничих умовах.

Вплив аеромонад на імунологічні та гематологічні показники вакцинованих в черевну порожнину коропів. Відомо, що вакциновані риби більш стійкі до дії патогену, ніж неімунні (Лукьяненко, 1971, 1989; Купер, 1980; Мікряков, 1969, 1984; Віхман, 1996 тощо). Однак даних про вплив бактеріального інфікування на Т- і В-клітинний імунітет вакцинованих коропів недостатньо.

Було досліджено вплив зараження бактерією A.hydrophila на вакцинованих в черевну порожнину коропів.

У риб, які захворіли після інфікування бактерією, відзначали достовірне зниження відсотка Т-лімфоцитів (11,4%), як по відношенню до вакцинованих контрольних риб (26,0%; P<0,001), так і до незахворівших після введення бактерії (35,7%; P<0,001). Відносний вміст В-клітин у контрольних і заражених бактерією риб достовірно не змінювався (15,0-17,9%).

У хворих риб відзначали низьку чисельність імунокомпетентних клітин. Кількість Т-лімфоцитів у вакцинованих хворих риб була нижча (1,02 тис.кл./мм³), ніж у вакцинованих контрольних (3,61 тис.кл./мм³; P<0,001) і незахворівших (9,49 тис.кл./мм³; P<0,001). Достовірною була різниця також між двома останніми групами. Кількість В-лімфоцитів у хворих коропів була нижча (0,97 тис.кл./мм³), ніж у стійких до дії бактерії (4,84 тис.кл./мм³; P<0,01) і контрольних незаражених риб (2,55 тис.кл./мм³; P<0,001).

Зменшення кількості Т- і В-лімфоцитів у хворих риб пов'язано із зниженням загальної кількості лімфоцитів у крові цих риб до 7,50 тис.кл./мм³ у порівнянні з контрольними і незахворівшими рибами (14,61 і 28,50 тис.кл./мм³). риба імунітет вакцинація аеромоноз

В обох дослідних групах риб, яких заражали бактерією, знижувався рівень БАСК до 22,6 - 35,2%, у порівнянні з вакцинованими контрольними коропами - 86,6% .

Таким чином, перебіг інфекційного процесу у вакцинованих хворих на аеромоноз коропів супроводжувався зниженням рівня всіх досліджених нами імунологічних і гематологічних показників крові. У стійких до дії бактерії коропів не відзначали зміни вмісту еритроцитів у крові. У них спостерігали підвищення кількості В- і, особливо, Т-лімфоцитів.

Вплив аеромонад на імунологічні та гематологічні показники гіперосмотично вакцинованих коропів. Гіперосмотичний метод вакцинації є одним з найбільш привабливих в рибництві з точки зору зручності проведення, особливо при обробці риби в садках та басейнах. Гіперосмотичний метод досить вдало застосовується при масовій вакцинації лососевих риб проти інфекційних хвороб (Gudding et al., 1999). Нами було досліджено стійкість вакцинованих цим методом коропів до аеромонозу.

Після зараження у хворих риб відзначали зменшення відсотка Т-(11,7%) і В-лімфоцитів (8,0%), у порівнянні з незахворівшими (28,5 і 13,7%; P<0,001) і контрольними коропами (25,3 і 22,1%; P<0,001). У стійких до дії бактерії коропів спостерігалося зменшення відсотка В-лімфоцитів (13,7%) у порівнянні з контрольною групою риб (22,1%; P<0,05). За рахунок руйнування Т- і В-клітин у патологічному процесі збільшився відсоток О-лімфоцитів у хворих риб (80,2%). У незахворівших і контрольних особин він статистично не відрізнявся (P0,05).

При аналізі чисельності імуноцитів у хворих риб відзначали різке зниження Т-, В- і О-лімфоцитів у порівнянні з двома іншими групами коропів. В той же час, між незахворівшими і контрольними вакцинованими рибами статистичних відмінностей не спостерігали (P0,05).

У дослідних коропів відбувалося зниження показника БАСК. Найменше його значення спостерігали у хворих риб (до 20,9%).

У риб з клінічними ознаками аеромонозу достовірно, по відношенню до двох інших груп, зменшувались досліджені гематологічні показники. Кількість лімфоцитів в крові у незахворівших і контрольних коропів була фактично однаковою (29,05 і 29,56 тис.кл./мм³).

Рівень функціональної активності Т-лімфоцитів у незахворівших коропів не відрізнявся від такого у вакцинованих гіперосмотичним шляхом. У хворих риб відзначалося значне зниження функціональної активності Т- і В-лімфоцитів.

У хворих коропів відзначали зменшення рівня гематологічних і імунологічних показників крові по відношенню до всіх інших груп риб. У коропів, стійких до дії бактерії, поряд з деяким зменшенням чисельності еритроцитів, кількість лімфоцитів залишалась без змін. У цієї групи риб спостерігали достовірне зниження відсотка і чисельності В-лімфоцитів.

Таким чином, стійкість до зараження бактерією A. hydrophіla у коропів, вакцинованих гіперосмотичним шляхомї, залежить від чисельності Т- і В-лімфоцитів у крові. Зниження відсотка і, особливо, чисельності Т- і В-лімфоцитів призводить до зменшення захисної дії імунної системи і до появи клінічних ознак гострого перебігу аеромонозу.

Порівняння імунологічних і гематологічних показників у хворих і незахворівших коропів після зараження бактерією A. hydrophila. Аналіз результатів показав, що в цілому у всіх захворівших на гострий перебіг аеромонозу риб, відзначались низькі імунологічні і гематологічні показники.

У вакцинованих і невакцинованих риб, стійких до дії бактерії, спостерігались схожі показники. Виняток складає досить низьке значення БАСК у риб, яких вакцинували в черевну порожнину (22,6%), у порівнянні з двома іншими групами риб (47,8 - 49,7%; Р<0,05-0,01), що, імовірно, є слідством перерозподілу цього фактору імунітету з крові у внутрішні органи (селезінку, нирки), де відбувається затримка і знищення бактерій (Лукьяненко, 1971,1989). Реєстрували меншу кількість еритроцитів у невакцинованих риб у порівнянні з вакцинованими методом гіперосмосу (Р<0,05). Інші показники коропів, незахворівших після введення бактерії, достовірно не розрізнялись.

У всіх незахворівших риб, при розподілі лімфоцитів за кількістю Т-рецепторів, спостерігали характерні для процесів диференціації і визрівання підвищені значення у клітин, що утворюють неповні розетки.

Порівнюючи отримані дані можна відзначити, що вирішальним в оцінці стійкості коропів до бактеріальної інфекції є число Т- і В-лімфоцитів у крові, в той час як у відсотковому співвідношенні можуть відзначатись близькі їх значення як у хворих, так і у незахворівших риб.

Стійкість до аеромонозу вакцинованих коропів. Профілактичним заходом може бути імунопрофілактика риб. Для того, щоб її здійснити, треба створити вакцини, а також розробити способи їх введення для отримання ефективного захисту риб від хвороб. Для проведення досліджень були використані коропи після двох схем вакцинації бактеріальним антигеном: методом введення в черевну порожнину і гіперосмотичним методом.

Середній рівень бактеріостатичної активності сироватки крові у коропів на початку дослідів складав від 30,0 % до 46,0 %, після вакцинації виявляли збільшення цього показника у всіх вакцинованих коропів до 87,7-89,3%. БАСК в контрольній групі поступово збільшувалась до 59,1% при збільшенні температури води у весняно-літній період. Температура води в садках протягом дослідів зростала з 14,8^о до 26,1^оС, вміст кисню був у межах 5,8-10,6 мг/л О₂, водневий показник рН - 7,6-8,2.

Для перевірки стійкості вакцинованих коропів були проведенні досліди біологічної проби. В досліді захворіло 90% і відійшло 75% всіх невакцинованих контрольних риб. У групі коропів, щеплених способом інфільтрації, за вісім днів захворіло і загинуло 55% риб. В групі риб, вакцинованих в черевну порожнину, захворіло 55% риб і загинуло - 30% (рис.1).

--¦-- - контроль;

--¦-- - риби, вакциновані шляхом введення бактеріального антигену в черевну порожнину;

--Д-- - риби, вакциновані гіперосмотичним способом.

Рис.1. Динаміка відходу вакцинованих і невакцинованих риб при проведенні біологічної проби

Вакциновані в черевну порожнину коропи, після зараження бактерією A. hydrophіla, на 90% відповіли виробленням антитіл у титрах 1:8 - 1:128, вакциновані гіперосмотичним методом, у титрах - 1:1-1:4, що становило рівень фонових значень.

Таким чином, найбільш стійкими до зараження аеромонадами (на 45%) були коропи, вакциновані в черевну порожнину. Гіперосмотична вакцинація була менш ефективною і давала захист лише на 20% вище, ніж у контрольних коропів.

Визначення стійкості до аеромонозу та весняної віремії коропа риб різного лускового покриву. Деякі автори приділяють увагу до генетичнообумовленої стійкості риб до захворювань. Наприкінці 80-х років серед племінних стад коропа рибгоспу “Нивка” була зафіксована інбредна депресія, особливо з виживаності ікри і личинок (Томиленко и др., 1990). Для відновлення генетичного балансу місцевих стад українського рамчатого коропа антонінсько-зозуленецького внутрішньопородного типу (УРКм) використовували коропа того ж типу з рибгоспу “Антоніни” Хмельніцької області. Контролем були неінбредні українські лускаті коропи нивківського внутрішньопородного типу (УЛНК).

При інкубації ікри на стадії рухливого ембріона відмічали у інбредних місцевих малолускатих коропів (УРКм) низьку виживаність (20%), у порівнянні з лускатими (УЛНК) і малолускатими коропами з прилитою кров'ю (УРКма) (78-89%). Ще нижчим у останньої групи риб був відсоток виходу личинок - 6,5%, проти 71,6-77,3% у інших генетичних групах риб.

З цього матеріалу сумісно вирощували двохліток у ставу площею 0,1 га (1990 рік) (табл. 6). Цьогорічкі інбредних малолускатих коропів були меншими за розмірами, ніж неінбредні риби. Неоднаковий темп росту на першому році не зрівняв їх масу і на другому. Кращими за рибницькими показниками були лускаті коропи аутбредного походження. Ці показники у інбредних коропів місцевих стад були нижчими.

Таблиця 6. Рибницькі показники у коропів різного лускового покриву (рибгосп “Нивка”) (М±m)

Показники	УЛНК	УРКма	УРКм
Щільність посадки, екз./м3	1800	1800	1800
Початкова середня маса, г	35,5±1,63	31,6±1,57	22,6±2,12
- % до контролю	100	89,0	63,7
Кінцева середня маса, г	323,0±17,03	293,0±16,33	214,0±20,24
- % до контролю	100	90,7	66,2
Вихід, %	61,0	56,0	33,0
Приріст, г	287,5	261,4	191,4
- % до контролю	100	90,9	66,6
Рибопродуктивність, кг/м3	315,7	263,5	113,7

Нами досліджено динаміку одного з показників уродженого імунітету - БАСК, а також спроможність протистояти інфекції в залежності від стартових значень цього показника. Для перевірки стійкості до аеромонозу були відібрані лускаті українські коропи нивківського внутрішньопородного типу (УЛНК) і місцеві інбредні українські малолускаті коропи антонінсько-зозуленецького внутрішньопородного типу (УРКм).

Після зараження бактеріями захворіло і відійшло 75% всіх інбредних малолускатих коропів. У лускатих коропів загальна кількість загинувших риб склала 55% (рис.2(1)).

Було встановлено, що лускаті коропи були більш стійкими до дії бактерії і мали більш високий рівень загальної резистентності ніж малолускаті. У всіх коропів, які захворіли на гострий перебіг аеромонозу, не залежно від типу лускового покриву, спостерігали дуже низькі показники БАСК - від 0% до 3-5%.

Була випробувана стійкість коропів різного лускового покриву до весняної віремії коропа. Для дослідів було відібрано коропи УЛНК, УРКм і аутбредні українські малолускаті коропи антонінсько-зозуленецького внутрішньопородного типу (УРКма). До останньої групи приливали кров коропів того ж типу, яких брали з рибгоспу “Антоніни” (рис. 2(2)).

1

2

--¦-- - УРКм; --¦-- - УЛНК ; --Д-- - УРКма.

Рис. 2. Динаміка загибелі риб різного лускатого покриву, після зараження бактерією (1) і вірусом (2).

Риби різного лускового покриву по різному відповідали на введення рабдовірусу коропа. Неінбредні УЛНК та УРКма були більш стійкими до захворювання (загибель - 25,0% і 31,5%), ніж УРКм (загибель - 43,3%) (рис. 2(2)). У цих риб були вищими і показники БАСК - 53,9% і 45,6%, проти 35,9% у УРКм. Однак найбільш стійкими виявились лускаті коропи, які стоять ближче до дикої форми (сазана) за типом лускового покриву. У коропів від плідників місцевих стад відмічали менший рівень початкової імунологічної реактивності, яка після зараження вірусом ще більше знизилась. Коропи цієї групи мали також найменші показники маси тіла. Отримані дані співпадають з даними інших авторів (Томиленко і ін., 1981; Кирпичников, 1987; Чихарев, 1987) і пов'язані з дією інбредної депресії на імунну систему риб.

Оцінка загальної реактивності організму коропів в різних рибницьких господарствах. Нами були використані показники БАСК як тест для визначення загальної реактивності організму клінічно здорових і хворих на аеромоноз, весняну віремію і запалення плавального міхура (ЗПМ) коропів. Досліди було проведено із сироваткою крові, відібраною від цьогорічок, однорічок і дворічок коропа клінічно здорових, а також хворих на аеромоноз, весняну віремію коропа і ЗПМ із восьми рибницьких господарств України.

Було встановлено, що БАСК клінічно здорових коропів коливалась від 36,9% до 87,9% і у середньому складала 62,4%; при явищах задухи у водоймі (вміст кисню 0,6-1,5 мг/л О₂) вона знижувалась до середнього значення 21,3% (табл. 7).

У хворих на аеромоноз коропів показники у середньому були на рівні 12,4%. При весняній віремії коропа БАСК у середньому складала 26,7%, при ЗПМ - 6,6% (табл. 8).

Аналіз БАСК у хворих на аеромоноз риб з двох різних типів лускового покриву груп коропа показав, що у лускатих коропів вона була вище (23,7%), ніж у малолускатих (12,1%). Серед клінічно здорових риб лускаті коропи також мали вищі антимікробні властивості сироватки крові (52,7%), ніж малолускаті (36,9%). Низькі показники БАСК крові виявлялась у зовні здорових коропів із неблагополучної на аеромоноз коропа рибдільниці “Щастя” Луганського рибокомбінату (65,5%), ніж у риб з благополучного господарства “Нивка” (81,6-87,9%).

Таблиця 7. Бактерицидна активність сироватки крові клінічно здорових коропів, % (М±m)

Рибне господарство “Нивка”	Рибдільниця “Щастя” Луганського рибокомбінату	КВТРГ
Липень	Серпень	Жовтень	Вересень	Листопад	Грудень
Лускаті	Лускаті	Лускаті	Лускаті	Лускаті	Малолускаті	Лускаті
87,9±5,2	21,3±7,0	81,6±4,8	65,5±8,4	52,7±2,1	36,9±4,0	38,6±4,8

Таблиця 8. Бактерицидна активність сироватки крові у хворих коропів, % (М±m)

Весняна віремія коропа	Аеромоноз	ЗПМ
Техводойом №3 Луганського рибокомбінату	Центральна дільниця Луганського рибокомбінату	Лиманське товарне рибне господарство об'єднання “Полтаварибгосп”	Броварське товарне рибне господарство об'єднання “Полтаварибгосп”	Святилівське товарне рибне господарство об'єднання “Полтаварибгосп”
Травень	Травень	Червень	Серпень	Серпень	Липень
Лускаті	Лускаті	Лускаті	Лускаті	Малолускаті	Лускаті
26,7±6,8	7,9±3,3	5,9±3,9	23,7±6,8	12,1±8,8	6,6±4,6

Протягом вегетаційного сезону в рибницьких господарствах простежувалась зміна бактеріостатичної активності сироватки крові. В літні місяці і на початку осені у клінічно здорових риб відмічались показники БАСК на рівні 87,9-65,5%, з листопада по грудень ці показники поступово зменшувались з 52,7% до 38,6%, що свідчить про зменшення імунологічної активності організму під час підготовки коропів до зимівлі і під час зимівлі.

Отже, бактеріостатична активність сироватки крові у риб залежить від вегетаційного сезону, від зменшення вмісту розчиненого у воді кисню і захворювання риб на аеромоноз, весняну віремію коропа і ЗПМ (табл. 7 і 8). Показники БАСК як у клінічно здорових, так і у хворих на аеромоноз лускатих коропів вищі, ніж у малолускатих.

Економічна ефективність здійснених заходів. Дослідженнями встановлено, що при вирощуванні інбредних рамчастих українських коропів економічна ефективність вирощування зменшується на 64%. Вирощування перехворівших на гострий перебіг аеромонозу коропів знижує економічний ефект на 46%, при нетиповому перебігу аеромонозу - на 87%, після весняної віремії коропів - на 63%.

Впровадження в господарствах вакцинації коропів методами введення в черевну порожнину і гіперосмотичної інфільтрації дозволяє зменшити економічні збитки від аеромонозу, відповідно, на 45% і 20%.

ВИСНОВКИ

1.При гострому і нетиповому перебігу аеромонозу та весняній віремії коропа знижуються маса, темп росту і коефіцієнт вгодованості за Фультоном у порівнянні з клінічно здоровими рибами. У риб після гострого перебігу аеромонозу на 46,1% знижується приріст і на 46,3% - рибопродуктивність. Після вакцинації у коропів не реєстрували зниження темпів росту і рибопродуктивності. Найменш стійкими до зараження виявлялись коропи з найменшим коефіцієнтом вгодованості.

2.При нетиповому перебігу аеромонозу і весняної віремії коропа у риб відбувалось зменшення приросту (на 42,8-78,3%), виживаності (на 38-43%), рибопродуктивності (на 63,2-86,9%) і поступове зниження рівня фізіологічних і імунологічних показників.

3.Основними критеріями стійкості коропів до інфекцій є стабільність кількості Т- і В-лімфоцитів на рівні 2,61-4,93 тис.кл./мм³ і 1,55-2,84 тис.кл./мм³, а також наявність достатнього рівня гуморального захисту (БАСК) (65% і вище).

4.Неінбредні лускаті українські коропи нивківського внутрішньопородного типу мають більш високу імунологічну реактивність за показниками БАСК - 53,9%, ніж неінбредні і інбредні українські рамчасті коропи антонінсько-зозуленецького внутрішньопородного типу: БАСК -35,9-45,6%, а також більшу на 6,3-20% стійкість у відповідь на зараження аеромонадою і рабдовірусом коропа.

5.Відсотковий вміст Т- і В-лімфоцитів у периферійній крові клінічно здорових риб є величиною досить постійною і складає для Т-клітин 23,3-26,3%, для В-клітин - 14,3-16,8%. Кількісні показники залежать від температури води. При температурі води 12-16°С ці значення складали 2,61 і 1,55 тис.кл./мм³, при 20 - 26°С вони були вищі - 4,93 і 2,84 тис.кл./мм³.

6.У хворих на гострий перебіг аеромонозу коропів відзначено суттєве зниження чисельності Т- і В-лімфоцитів (у 7,2-9,3 разів), кількості еритроцитів і лімфоцитів (у 1,7 і 5,0 разів).

7.У коропів при гострому і нетиповому перебігу аеромонозу головну роль у захисті організму відіграє Т-клітинний механізм імунітету. При весняній віремії коропів визначено збільшення активності Т- , і особливо, В-лімфоцитів.

8.При різних способах вакцинації відбувається стимуляція різних груп лімфоцитів. Вакцинація коропів в черевну порожнину приводить до підвищення БАСК і титрів антитіл до бактерій та істотно не змінює кількісних характеристик Т- і В- лімфоцитів у периферійній крові. Вакцинація риб гіперосмотичним методом підвищує БАСК, чисельність Т- і В-лімфоцитів та відсоток В-лімфоцитів, але при цьому істотно не змінює титр антитіл до бактерій.

9.Стійкішими на 45% до зараження бактеріями виявились риби, вакциновані в черевну порожнину. Вакцинація гіперосмотичним методом підвищувала захист на 20%.

10.БАСК у риб в різних рибницьких господарствах залежить від вегетаційного сезону. Зниження цього показника до 21,3% спостерігали при зменшенні вмісту розчиненого у воді кисню і до 5,9-26,7% при інфекційних хворобах (аеромоноз, весняна віремія коропа і запалення плавального міхура).

11.Вакцинація коропів методом введення в черевну порожнину і гіперосмотичним методом дозволяє зменшити економічні збитки від аеромонозу відповідно на 45% і 20%.

ПРОПОЗИЦІЇ ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

В рибницьких господарствах слід не допускати відхилень від рибогосподарського стандарту. Слід звертати увагу на показник коефіцієнта вгодованості, який може розглядатись як непрямий показник стійкості коропів до аеромонозу.

При проведенні селекційної роботи і формуванні ремонтних і маточних стад коропа рекомендуємо разом із рибницькими показниками використовувати дані про стан імунітету організму риб.

Для швидкого визначення стану імунітету організму риб в господарствах рекомендуємо використовувати мікрометод визначення БАСК, за допомогою якого можна дати оцінку рівня резистентності коропів і своєчасно провести необхідні як лікувальні, так і профілактичні заходи.

Для профілактики аеромонозу коропів бажано застосовувати вакцинацію, яка дозволить підвищити рівень резистентність їх організму і позитивно впливатиме на показники приросту маси риби. Для плідників і ремонту пропонуємо введення вакцини в черевну порожнину, для молодших вікових груп - метод гіперосмотичної інфільтрації.

СПИСОК ОСНОВНИХ РОБІТ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Компанец Э.В., Алексеенко В.Р. Иммунологические аспекты устойчивости карпов к аэромонозу после вакцинации методом иммерсии // Теор. и практ. аспекты ихтиопатологии. - Ривнэ: Ин-т эпизоотологии УААН. - 2003. - С.248-255 - (участь в проведенні вакцинації, постановка імунологічних реакцій, статистична обробка, участь в написанні статті).