Технологія виробництва свинини в СВК "Хильківський" Полтавської області

Ознаки, що характеризують відгодівельні якості, відзначаються високим коефіцієнтом успадкування: середньодобових приростів у свиней великої білої породи, ландрас і дюрок коливається від 0,24 до 0,77, а витрати корму - від 0,20 до 0,50. Середній коефіцієнт успадкування для 12 порід становив 0,35 з відхиленням від 0,18 до 0,78(10). Фенотипова різнорідність згаданих ознак продуктивності і дає можливість з високим ступенем ефективності вдосконалювати за ними стада свиней.

При повноцінній годівлі підсвинки сучасних порід та помісі у 6 - 7 -місячному віці досягають живої маси 100 - 120 кг, що дає можливість виробляти з розрахунку на кожну тварину в стаді по 150 кг товарної свинини, або 15 - 25 ц у живій масі на одну свиноматку.

Для поліпшення відгодівельних якостей слід широко застосовувати різні форми промислового схрещування та гібридизації. Міжпородне схрещування сприяє скороченню строків відгодівлі та зниженню затрат корму на одиницю приросту живої маси, підвищенню багатоплідності. Проаналізувавши 120 опублікованих науково-дослідницьких робіт, науковці прийшли до висновку, що двопорідні підсвинки дають середньодобові прирости в середньому на 7 % вище чистопородних ровесників ( 7 ).

Велику білу породу, найбільш поширену і досить пристосовану до умов різних регіонів України, використовувати як материнську основу в поєднанні з батьківськими формами кнурів різного напрямку продуктивності. Такі поєднання в порівнянні з чистопородним розведенням сприятимуть підвищенню продуктивності свиноматок, одержанню приплоду з високою енергією росту та покращенню м'ясних якостей туш.

Міжпородне схрещування сприяє скороченню строків відгодівлі та зниженню затрат корму на одиницю приросту живої маси, підвищенню середньодобових приростів (2,4,5,6,19,24).

За результатами досліджень встановлено(табл. 1.1.2), що помісне потомство, одержане від поєднання свиноматок великої білої породи з великим чорним і миргородським кнурами переважало своїх чистопородних ровесників за віком досягнення живої маси 100 кг на 2,8 - 7,2 дні, або 10,1 - 26,4 %, середньодобовому приросту на 12 -38 г, або 3,9 - 12,4 % та витраті кормів на 1 кг приросту на 0,12 - 0,38 корм. од., або 1,7 - 5,7 %.

Кращими відгодівельними якостями характеризувався відгодівельний молодняк 2 дослідної групи (ВБ х ВЧ). Вони переважали тварин інших піддослідних груп за віком досягнення живої маси 100 кг на 4,4 - 7,2 дні (1,6 - 2,6 %), середньодобовими приростами - на 26 - 38 г (8,1 - 12,4 %) та витрачали на 0,26 - 0,38 корм. од. (3,9 - 5,7 %) менше на 1 кг приросту.

Таблиця 2.1.2.1. Відгодівельні якості чистопородних і помісних тварин

Піддослідні групи	Поєднання	Вік досягнення живої маси 100 кг, днів	Середньодобовий приріст, г	Витрати корму на 1 кг приросту, корм. од.
1.	ВБ х ВБ	280,1	307	7,03
2.	ВБ х ВЧ	272,9	345	6,65
3.	ВБ х М	277,3	319	6,91

2.2 Загальна характеристика господарства

2.2.1 Відомості про господарство

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Хильківський» знаходиться на території Хильківської сільської Ради Хорольського району Полтавської області, об'єднуючи два населені пункти - с. Григорівка і с. Хильківка, на відстані 127 км від обласного центру м. Полтава і 25 км районного центру м. Хорол.

Землекористування кооперативу розташоване в зоні Лівобережного лісостепу України в Сумсько - Миргородському агрогрунтовому районі на лівому боці річки Сула, займаючи другу і третю тераси.

За своєю спеціалізацією господарство належить до зернобурякового з розвинутим тваринництвом.

За кліматичними умовами господарство розташоване в напівзасушливому районі з досить вираженою континентальністю.

Середньорічна температура за багаторічними даними становить + 6,8 єС, при відхиленням по рокам від + 6єС до + 8єС. Найхолоднішим місяцем є січень, а самим теплішим - липень. На протязі місяця бувають значні коливання температури, що , особливо в зимові місяці, негативно впливає на розвиток озимих культур. Початок заморозків припадає на другу половину вересня або першу половину жовтня. Сніг випадає в 2 - 3 декаді листопада, але бувають і відхилення. В першій декаді квітня сніг сходить, але бувають роки, що розтає і раніше. В середньому сніговий покрив становить 110 - 120 днів, товщина снігового покрову - 5 - 30 см. Останні заморозки припадають на період між 11 квітня і 15 травня.

Район господарства характеризується як напівсушливий, хоча сума річних опадів достатня. Так, при тривалості вегетативного періоду рослин 200 - 206 днів середньорічна кількість опадів становить 518 мл. (від 450 мл. До 550 мл.). Кількість опадів по вегетаційним періодам : осінній - 150 мл., зимовий - 150 мл. І весняно - літній - 215 мл.

Особливо важливим елементом клімату є режим відносної вологості повітря, який створює напруження посушливості і при значному зниженні вологи в повітрі (менше 30 %) шкідливо відбивається на одержанні сходів та формуванні урожаю сільськогосподарських культур.

Земельний масив господарства розміщений на другій і третій терасах річки Сули, яка не створює великої дренованості через замулення її русла та слабо вираженій течії. Через це рівень грунтових вод високий: на другій терасі вони залягають на глибині 1,5 - 3,5 м, а на третій - 8 - 10 м. Грунтові води містять в собі легкорозчинні солі, зокрема бікарбонат та карбонат натрію, а місцями частково сульфати та хлориди. На ділянках з близьким рівнем грунтових вод, це призвело до засолення поверхневих шарів грунту і розвитку грунтів солонцевого типу грунтотворення. Грунти другої тераси вкриті природною трав'янистістю і використовуються як сіножаті і пасовища. Землі ж третьої тераси використовуються як польові угіддя. Грунти в господарстві в основному представлені чорноземом глибоким малогумусним, глибоким малогумусним і вилуженим, глибоким малогумусним слабозмитим. Вони займають 70 % від всього грунтового покрову орної землі.

2.2.2 Земельні угіддя і рослинництво

Загальна земельна площа СВК «Хильківський» в 2006 році складає 2950 га, в тому числі сільськогосподарських угідь - 2874 га, ріллі- 2536 га., пастівники і сінокоси - 338 га. Якщо загальна земельна площа залишалася незмінною на протязі останніх трьох років , то порівняно з 2004 роком сільськогосподарських угідь збільшилося на 52 га за рахунок зменшення площі ріллі (табл. 3.2.1.).

Землекористування господарства складається з 390 паїв, середній розмір одного паю становить 7,34 га, в тому числі ріллі 6,50 га і пастівників 0,867 га.

Урожайність сільськогосподарських культур в 2006 році порівняно з минулими роками по більшості сільськогосподарських культур суттєво зменшилась: озима пшениця на 6,2 - 6,7 %, гречка - 4,5 - 9,2, кукурудза на зерно - 31,6, цукровий буряк - 35 - 58, кукурудза на силос - 9 - 10, Багаторічні трави на зелену масу - 3 - 19 % (табл. 2.2.2.1.).

Таблиця 2.2.2.1 Структура земельних угідь

Показники	2004р.	2005р.	2006р.
	га	%	га	%	га	%
Загальна земельна площа	2950	100	2950	100	2950	100
з них с/г угідь	2822	96	2896	98	2874	97
в т.ч. ріллі	2484	84	2558	86	2874	97
Пасовища і сінокоси	338	12	338	12	338	11

В той же час, порівняно з 2005 роком урожайність таких культур, як ячменя, вівса, гороху і соняшнику збільшилась відповідно на 1,9., 1,5, 1,11 і 1,15 разів. Серед зернових культур в 2006 році порівняно з минулими роками валове виробництво ячменя виросло в 1,2 рази, гороху - в 1,1, соняшника - в 1,4 разів. Зменшення кількості озимої пшениці і кукурудзи відбулося, в основному, за рахунок посівних площ та їх урожайності (табл. 2.2.3.1).

Слід відзначити, що в господарстві велика увага приділяється вирощуванню високобілкових зерно - бобових культур - гороху і сої, що , безумовно, повинно сприяти підвищенню продуктивності сільськогосподарських тварин.

Таблиця 2.2.2.2. Урожайність сільськогосподарських культур, ц/га

Назва культур	2004 рік	2005 рік	2006 рік	± до
				2004 р.	2005 р.
Озима пшениця	31,9	31,4	25,2	-6,7	-6,2
Ячмінь	41,7	20,5	38,2	-3,5	+17,7
Овес	37,8	19,1	28,3	-9,5	+9,9
Горох	28,0	22,1	24,5	-3,5	+2,4
Гречка	13,9	9,2	4,7	-9,2	-4,5
Соняшник	13,3	14,7	16,9	+3,6	+2,2
Кукурудза на зерно	43,5	40,8	11,9	-31,6	- 28,9
Соя			16,9		+16,9
Цукровий буряк	320	297	262	-58	-35
Кормовий буряк	246	227	246		+19
Кукурудза на силос	268	267	258	-10	-9
Багаторічні трави: - на зелену масу	290	306	287	-3	-19
- на сіно	25	22,1	23,6	-1,4	+1,5

Таблиця 2.2.2.3. Валове виробництво сільськогосподарських культур ,ц

Назва культур	2004 рік	2005 рік	2006 рік	± до
				2004 р.	2005 р.
Озима пшениця	16258	21508	15860	-396	-5648
Ячмінь	9426	6841	11010	+1584	+4169
Овес	113,4	495	227	+113,6	-268
Горох	2240	2207	2450	+210	+243
Гречка	796	1112	587	-209	-525
Соняшник	3934	4230	5359	+1425	+1129
Кукурудза на зерно	8705	6125	1429	-7276	-4696
Соя	-	-	1048	+1048	+1048
Цукровий буряк	28839	32691	28878	+39	+3813
Кормовий буряк	493	453	509	+16	+56
Кукурудза на силос	49580	49487	47777	-49487	-1710
Багаторічні трави: - на зелену масу	-	30268	20155	-20155	-10113
- на сіно	-	1770	208		-1562

2.2.3 Характеристика галузі тваринництва

Галузь тваринництва в СВК «Хильківський» представлена скотарством і свинарством.

За останні три роки чисельність дійного стаду корів знаходилась на одному рівні - по 360 голів, нарощуванні продуктивності яких є головним завданням виробничої діяльності господарства (табл. 2.2.3.1.). Так, від 2004 - 2005 років в 2006 році за рахунок підвищення надоїв від фуражної корови валовий надій молока збільшився на 1779 - 2856 кг, або на 14,6 - 25,7 %.

Важливо й те, що намітилась тенденція до зростання на 4,5 - 17,9 % продукції вирощування та на 2,8 - 5,7 % вихід телят. Однак, слід звернути увагу на інтенсивність росту молодняка на відгодівлі - середньодобовий приріст був на 11 г (3,5 %) нижчим, ніж в 2005 році.

Таблиця 2.2.3.1. Виробництво продукції ВРХ та її продуктивність

Показники	Одиниця виміру	2004 рік	2005 рік	2006 рік	± до
					2004 р.	2005р.
Корів - всього	гол.	360	360	360	-	-
Валовий надій молока	ц	11094	12171	13950	+2856	+1779
Надій на фуражну корову	кг	3082	3380	3875	+793	+495
Продукція вирощування	ц	554	625	653	+99	+28
Реалізація на м'ясо	ц	656	563	644	-12	+81
Приплід телят	гол.	422	434	446	+24	+12
Середньодобовий при- ріст на відгодівлі	г	277	319	308	+31	-11
Вихід телят на 100 корів	гол.	98	104	104	+9	-

2.2.4 Породний та віковий склад свиней

У свинарстві базовою породою є велика біла. Для одержання двопородних свиней донедавна використовували плідників миргородської породи. В 2005 році в ДП «Надія» інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН було придбано двох кнурців великої чорної породи.

За останні роки структура стада (табл. 2.2.4.1.) змінювалась за рахунок молодняка, при незмінній кількості основних свиноматок - по 25 голів щорічно. В той же час, порівняно з 2004 роком поголів'я свиней суттєво виросло в 2005 році - на 92 голови , або 59 %, дещо зменшилось воно у 2006 році - на 22 голови, або на 9,7 %.

Таблиця 2.2.4.1. Склад і структура поголів'я свиней у господарстві

Статево-вікові групи тварин	2004 р.	2005 р	2006 р.
	гол.	%	гол.	%	гол.	%
Основних свиноматок	25	16,0	25	10,1	25	11,1
Кнури-плідники	2	1,3	2	0,8	3	1,3
Кнури перевірювані	2	1,3	3	1,2	3	1,3
Ремонтний молодняк	30	19,2	45	18,1	40	17,7
Молодняк на відгодівлі	25	16,0	57	23,0	47	20,8
Поросята 2-4 місяці	26	16,7	24	9,7	30	13,3
Поросята 0-2 місяці	46	29,5	92	37,1	78	34,5
Всього свиней, гол.	156	100,0	248	100,0	226	100,0

2.2.5 Продуктивні характеристики свиней

У свинарстві, як і в багатьох галузях тваринництва, підвищення продуктивності тварин -- невичерпний резерв збільшення виробництва продукції та зниження її собівартості. На відміну від інших сільськогосподарських тварин, основними видами продукції, що одержують від свиней, є м'ясо і сало. Це обумовлюється особливостями будови їхнього організму. Тому в свинарстві враховують велику кількість безпосередніх і посередніх показників та ознак, що свідчать про продуктивність тварин. За їх кількістю свині серед інших видів тварин займають перше місце. Так, продуктивна цінність свиноматки характеризується 28 ознаками, із яких три припадає на розвиток, вісім -- на відтворну здатність, три -- на відгодівельні і 14 на м'ясо-сальні якості. За біологічною природою їх можна об'єднати у дві групи: морфологічну і фізіологічну. До першої групи належать величина, екстер'єр і конституція, м'ясні та забійні якості тварин, до другої -- запліднювальна здатність, багатоплідність, великоплідність, молочність, життєздатність поросят, енергія росту молодняка, використання корму та обмін речовин. Ці показники не рівнозначні і їх величина обумовлюється складною взаємодією генетичних (породних) і не спадкових факторів (умови годівлі, догляду та утримання). Тільки правильне їх поєднання і використання дають змогу одержати від тварин максимальну кількість продукції.

Виробництво і реалізація свинини (табл. 2.3.2.1.) у СВК «Хильківський» збільшилось порівняно з 2004 і 2005 роками відповідно на 14 % і в 2,5 разів. Однак, слід звернути увагу на підвищення:

- середньодобових приростів на вирощуванні та відгодівлі;

- виходу ділових поросят на основну свиноматку.

2.2.6 Технологія годівлі тварин

Ріст і продуктивність свиней великою мірою залежить від повноцінної годівлі, тобто від вмісту, доступності і співвідношення в раціонах поживних і біологічно активних речовин.

Через нераціональне використання кормів продуктивність тварин знижується, а коефіцієнт використання валової енергії кормів на відкладання в тілі не перевищує 15 %.

Вирішальною умовою підвищення продуктивності свиней в господарстві є організація їх повноцінної годівлі. Нормована годівля свиней забезпечується за рахунок згодовування їм повноцінних раціонів з урахуванням маси, фізіологічного стану і продуктивності тварин.

Таблиця 2.2.6.1. Виробництво продукції свинарства

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	± до
				2004 р.	2005 р.
Свиней всього, гол.	156	248	226	+92	-22
в т. ч. основних свиноматок, гол.	25	25	25	-	-
Продукція виробництва, ц	27	127	129	+100	+2
Реалізація на м'ясо , ц	93	42	106	+13	+64
Середньодобовий приріст, г	102	304	236	+134	-68
Приплід, гол.	298	326	279	-19	-47

Годівлю кнурів-плідників організовано нормованою і повноцінною з орієнтацією на заводську вгодованість. Концкорма у раціоні кнурів складають біля 70%. Влітку в раціон вводять зелену масу бобових трав в кількості 25%, а взимку - до 15% коренебульбоплодів. Загальна кількість кормів за добу не перебільшує 2 -3% живої маси тварин. Раціони для кнурів мають є об'ємистими з вмістом сухої речовини для підростаючих кнурів 1,7 кг, а для дорослих - 1- 1,3 кг на 100 кг живої маси при концентрації енергії 1,3 корм. од. (14,2 МДж ) в 1 кг сухої речовини, або 1,1 корм. од. ( 12,2 МДж ) в 1 кг повно раціонного комбікорму. При цьому в перерахунку на 1 корм. од. раціону припадає біля 150 г сирого і 120 г перетравного протеїну або відповідно 20 і 15,5% в сухій речовині ( 17 і 13,3% в комбікормі ). При інтенсивному використанні норму годівлі збільшуються на 20 - 25% для дорослих кнурів і на 25 - 30% - для підростаючих. При помірному використанні кнурів потреба їх в поживних та біологічно активних речовинах зменшується на 10 - 15%. На 100 кг живої маси молодим кнурам згодовують 2 корм. од. або 22,2 МДж обмінної енергії, дорослим - відповідно 1,5 або 16,6.

Потреба свиноматок в енергії та поживних речовинах визначається віком, живою масою, фізіологічним станом. При підготовці маток до осіменіння їх годують за дещо вищими нормами, ніж маток в перші місяці поросності. В останній місяць поросності обмін речовин у маток зростає в 8 - 10 разів, а відповідно зростає і потреба в енергії та окремих поживних речовинах. Важливим критерієм оцінки повноцінної годівлі поросних свиноматок є приріст маси тіла за період поросності. Якщо свиноматки після відлучення поросят худі, то для швидкого доведення їх до норми і стимуляції розвитку необхідної кількості добре сформованих яйцеклітин підвищують рівень годівлі до 4 - 4,5 корм. од. на голову за добу при 100 - 110 г перетравного протеїну на кормову одиницю. Після осіменіння маток дещо обмежують їх годівлю, що сприятливо діє на зменшення ембріональної смертності приплоду в перший місяць поросності. В цілому ж рівень годівлі змінюють в залежності від раціону і вгодованості тварин - при ожирінні зменшують норми годівлі, а при схудненні - підвищують.

За 4 - 5 днів до опоросу свиноматці на 30 - 50% зменшують кормову дачу і, насамперед, об'ємистих і важко перетравних кормів ( комбісилос, зернобобові, соковиті та інші), а вводять до раціону легко перетравні та послаблюючі корма як висівки і вівсянка.

На протязі годівлі підсисних маток не допускають різних змін складу раціону, оскільки це впливає на якість молока і може призвести до кишково-шлункових захворювань поросят, відставання в рості та загибелі.

Годівлю поросят-сисунів проводять відповідно до існуючих в зоотехнії схем, які розраховані на отримання 17 - 18 кг і більше живої маси поросят при відлученні у двомісячному віці ( табл. 2.2.6.1.)

Таблиця 2.2.6.1. Схема підгодівлі поросят- сисунів

Вік, дн.	Компоненти
	молоко	кормосуміш	соковиті та зелені корми
10-15	-	25	-
16-20	100	50	-
21-25	200	75	-
26-30	300	150	20
31-35	400	250	50
36-40	500	350	100
41-45	550	450	150
46-50	600	600	180
51-55	650	700	200
56-60	700	800	300

На 1 кг живої маси поросятам на добу згодовують 0,07 корм. од., а в розрахунку на 1 кормову одиницю перетравного протеїну до живої ваги до 10 кг - 160 г, 10-16 кг - 140 г, 16-20 кг - 130 г ( 18 - 25% від сухої речовини). Всього за перший місяць життя, крім материнського молока, кожне порося повинне додатково одержувати 25 - 30 корм. од. підкорму, з другого по третій місяць - 55- 60 корм. од., а з третього по четвертий місяць - 60 - 65 корм. одиниць. Забезпечити такий рівень годівлі можна за рахунок згодовування поросятам молока, сколотин, рибного і м'ясо-кісткового борошна, гороху і сої та інших високобілкових кормів.

Якщо в господарстві не вистачає обрату його замінюють штучним молоком. Для цього приготовляють суміш концкормів такого складу (% в до маси):

дерть ячмінна - 56,5

дерть пшенична - 20,0

дерть вівсяна - 20,0

крейда - 2,0

сіль - 1,5

Всю цю суміш заливають водою (100 кг суміші + 400 л води), яка настоюється 1,5-2 години, проціджується та вживається. При цьому інколи одержане штучно молоко змішують з відвійками (з розрахунку 150-200 кг штучного молока, 150-200 кг відвійок). Густу частину кормосуміші, після проціджування згодовують свиноматкам.

Відлучені поросята дуже вимогливі до годівлі як при недостатній і неповноцінній, так і перегодівлі. Тому, з метою запобігання захворювань шлунково-кишкового тракту, поросятам на протязі 15 - 20 днів після відлучення, згодовують такі ж корма, які були на підсосі. Недотримання послідовності у переведенні поросят на інший режим годівлі призводить до пониження їх енергії росту. З метою зменшення стресу поросят утримують в своєму ж станку після відлучення не менше 15 днів. Через три дні після відлучення кількість кормів збільшують на 10 - 15%, ще через три дні - добавляють до норми концентровані корма ( стартовий комбікорм ), а також соковиті або зелені корма в кількості до 3% за поживністю. В перехідний період поросят годують три - чотири рази на добу з таким розрахунком, щоб кормів у годівницях не було через 20 хвилин.

Поживність раціону складає не менше 1,4 корм. од. при 175 - 180 г перетравного протеїну ( на 1 корм. од. - 125-130 г перетравного протеїну ). Через кожні 10 днів поживність раціону підвищують на 0,1 - 0,15 корм. од. з тим, щоб середньодобовий приріст знаходився на рівні 400 - 500 г і поросята в чотирьохмісячному віці досягали 35 - 40 кг.

Концентровані корма вводять до раціону в вигляді комбікормів або кормо сумішей за поживністю не менше 75 - 80%, а решта - соковиті або зелена маса ( 15 - 20% ) і сінне або трав'яне борошно ( 5%).

Слабим і відсталим в рості відлученим поросятам забезпечують особливий догляд та кращу годівлю. З цією метою їх розміщують в окремих станках, згодовуючи високопоживні корма.

Годівлю ремонтного молодняку проводять з таким розрахунком, щоб в їх раціоні при живій масі 40 - 50 кг було 2,5 корм. од. і 267 г перетравного протеїну, від 60 до 70 кг - 3,0 і 287, від 70 до 80 кг - 3,2 і 320, від 80 до 90 кг - 3,4 і 36 та від 90 до 120 кг і вище - 3,6 корм. од. і 383 г перетравного протеїну. Середньодобовий приріст такого молодняку знаходитися в межах 500 - 600 г, а жива маса у 9- місячному віці 110 кг свинок і до 130 кг кнурців. Надмірна годівля свиней в період вирощування веде до ожиріння, зниження відтворювальної здатності, скорочення тривалості використання свиноматок. В той же час, різке зменшення рівня годівлі тварин на 50% від вживання кормів, затримує їх статеву зрілість. З метою нормального розвитку м'язо-жирово-кісткової тканини у ремонтних кнурців і свинок в їх раціоні регулюють кількість клітковини: від 40 до 80 кг - 5,4%, від 81 до 120 - 150 кг - 9,1% або в сухому кормі відповідно 5,5 і 7,0%.

Годівля свиней на відгодівлі забезпечують одержання середньодобових приростів в межах 300 - 400 г. Для цього тваринам в перерахунку на 100 кг ваги забезпечують: в період вирощування від 40 до 70 кг - близько 4,7 корм. од. при концентрації енергії в 1 кг сухої речовини не менше 1,2 корм. од., а в перерахунку на 1 корм. од. не менше 100 г перетравного протеїну і не більше 50 г клітковини; в період від 70 до 120 кг - відповідно 4,2 і 1,3 корм. од.,90 і 55 г перетравного протеїну. Особливу увагу звертають на забезпеченість свиней не замінимими амінокислотами і мінеральними речовинами ( лізину - 0,6 -0,73%, метіонін + цистін - 0,36-0,44, кальцій - 0,81-0,84, фосфор - 0,67-0,70% від сухої речовини). Раціони для свиней на відгодівлі складають з різноманітних легко перетравних кормів, які позитивно впливають на якість продукції. Кількість концентрованих кормів у раціоні ( 70-80%) залежить від типу годівлі та умов кормовиробництва. В перший період відгодівлі ( від 30-35 кг до 60-70 кг ) в раціон вводять високобілкові корма ( горох, макуха, кормові дріжджі, м'ясне і рибне борошно, молочні відходи). Якщо в господарстві немає кормів тваринного походження, в раціон необхідно додавати недостаючі не замінимі амінокислоти. У другому періоді відгодівлі в раціони вводять корми, що впливають на якість продукції (ячмінь, пшениця, зерно бобових, молочні відходи).

Під час відгодівлі притримуються вільного доступу до води. Відомо, що тварини гірше переносять нестачу води, ніж корму. Потреба свиней на відгодівлі у воді (на 1 голову за добу) : до б-місячного віку -- 6 л, від 6 до 8 місяців -- 8 л.

Хід відгодівлі контролюють зважуванням тварин. Для недопущення стресів при перегонах на ваги та зважуванні у відгодівельному приміщенні знаходиться контрольна група свиней, розміщена ближче до ваг, і тварин зважують подекадно.

В умовах СВК «Хильківський» при організації кормової бази необхідно, насамперед, звернути увагу на підвищення енергетичної і поживної цінності кормів. Якщо кількість кормових одиниць при заготівлі концкормів в господарстві зросла на 456 ц (15,2 %), сіна - 322 ц (48,6 %) і кормового буряку - на 3,1 %, то суттєво зменшилась заготівля сінажу, силосу і соломи - на 47,9, 23,8 і 44,1 відсотків відповідно (табл. 2.2.6.2.).

Таблиця 2.2.6.2. Забезпеченість тваринництва кормами, ц корм. од.

Корма	2004 рік	2005 рік	2006 рік	± до 2004 р.
	кількість,ц	ц корм.одиниць	кількість,ц	ц корм.одиниць	кількість,ц	ц. корм.одиниць	кількість,ц	ц корм.одиниць
Кормовий буряк	493	128	-	-	509	132	+16	+4
Сіно	1350	662	1770	850	2008	984	+658	+322
Силос	52885	11106	40910	8591	42708	8969	-10177	-2137
Солома	11611	3329	10000	2200	11000	2310	-611	-1019
Сінаж	24680	8638	19200	6720	16682	5839	-7998	-2799
Концкорма	3000	3000	3000	3510	3000	3456	-	+456
Всього:		26863		21871		21690		-5173

2.2.7 Утримання свиней різних статево - вікових груп

В СВК «Хильківський» застосовують стандартну систему утримання свиней, коли всі вікові та виробничі групи свиней утримуються в типових стаціонарних приміщеннях з використанням вигулів. Норми площі вигулів для кнурів і поросних свиноматок (за 10 - 15 днів до опоросу) та підсисних маток з поросятами - 10 м2 на одну голову, для свиноматок холостих і першого періоду поросності - 5; ремонтного і відгодівельного молодняку - 0,8 - 1,5 м2.

У весняно - літній період для укриття від сонячного проміння та жари влаштовано на вигулах тіньові навіси висотою 1,6-1,8 м з розрахунку 2 м2 на кнура, 1,5 м2 - на свиноматку і 0,5 м2 - на одну голову молодняку.

Система видалення і транспортування гною із свинарських приміщень передбачає очищення станків від гною, транспортування з приміщення і за межі території ферми. Для цього використовують механічний спосіб очищення приміщень - транспортером ТСН - 2,0 Б.

В приміщеннях для утримання свиней придержуються оптимального мікроклімату.

Кнурів - плідників утримують індивідуально в станку площею 7 мІ, холості та поросні свиноматки на фермі утримують по 8-10 голів в станку.

При груповому утриманні передбачено щонайменше переміщення свиноматок після осіменіння, тобто не допущення переведень та перегрупувань до інших станків. Недопустиме є переущільнення свиноматок в станку - зайвих або слабих вилучають в резервні станки. Поросних свиноматок за 5-15 днів до опоросу переводять у свинарники - маточники і розміщують в індивідуальних станках, в яких підсисні свиноматки знаходяться на протязі всього періоду їх спільного утримання з поросятами.

Відлучені поросята утримуються в тих же станках погніздно на протязі 15 - 20 днів, а потім переводяться в станки для дорощування молодняку до живої маси 25 - 30 кг.

Вирощування ремонтного молодняку, а також свиней на відгодівлі проводять в групових станках по 10-15 голів у станку, але не більше 25 голів. При цьому з ростом живої ваги тварин (до 30, 50, 80 і 110 кг) проводять комплектацію відповідно (0,35, 0,5, 0,6 і 0,7 мІ) до площі підлоги на одну голову.

2.2.8 Експлуатація свиней

Результат роботи в СВК «Хильківський» багато в чому залежить від організації використання свиней, вміле керування яким забезпечує максимальну ефективність виробничої діяльності господарства - одержання більшої кількості продукції з найменшими матеріальними витратами.

Досягнення цієї мети залежить від виконання ряду тісно пов'язаних між собою умов, таких як забезпечення належного відбору, вирощування, підготовки кнурів, свиноматок і ремонтного молодняку до племінного використання, організація парування, контролю за результатами осіменіння, годівлі, догляду і утримання тварин у різні періоди використання та фізіологічного стану, одержання міцного приплоду і максимального його збереження при вирощуванні.

В господарстві прийнята круглорічна система опоросів, коли основні свиноматки поросяться на протязі року рівномірно певними групами, а перевірювані - в травні-червні.

Головне завдання маточного стада ферми є відтворення високопродуктивного молодняка для власного ремонту та відгодівлі. Тому правильна організація робіт по комплектуванню та ремонту основних свиноматок тільки сприятиме успішній роботі в свинарстві.

Середня тривалість продуктивного використання свиноматок у господарстві - до 5 років ( рівень вибракування визначається від показників продуктивності тварин і знаходиться в межах 20 - 25 % ), а найцінніших тварин - по мірі одержання від них високоякісних нащадків. Поповнення стада кнурами відбувається за рахунок завезення з інших господарств через кожні три роки.

В господарстві використовують природне парування, при цьому прохолост складає 8 - 12 %.

Вибір свиноматок в охоті здійснюють кнуром - пробником один раз (вранці), проганяючи його проходом приміщення та виявляючи маток за «рефлексом нерухомості». Початком охоти у свиноматок вважають середній час між останньою перевіркою, яка виявила охоту, та послідуючою. В зв'язку з тим, що в більшості дорослих маток овуляція відбувається через 20-24 години від початку охоти, а в молодих свинок - через 24-30 годин, то свиноматок осіменяють при одноразовому виявленні їх в охоті зразу та через добу , а при дворазовому - через 12 і 24 години з часу виявлення «рефлексу нерухомості».

Запліднених свиноматок утримують на протязі періоду умовної поросності в індивідуальних станках або в групових по 2-3 голів, з розрахунку 1,8 -2 м2 площі станка на одну голову. Група маток, як виробнича одиниця, комплектується і зберігається в такому складі до опоросу, крім тих, що не запліднились. Через 16-18 днів від початку формування групи кнуром - пробником повторно виявляють не запліднених маток ( передбачається до 20-25% прохолосту). Свиноматок, які приходять в охоту в третій раз , із стаду вибраковують. Незапліднених свиноматок не завжди виявляють на протязі «критичного періоду поросності» - перших чотирьох тижнів після осіменіння. Тому й осіменяють холостих або тих , що перегуляли, виявляючи та виділяючи в два етапи - по закінченню першого і другого статевих циклів від початку осіменіння. Тільки після цього глибокопоросних свиноматок переводять в групові станки, в яких вони й утримуються до переведення в маточник.

Ремонтні свинки 9-місячного віку, в яких ознаки охоти відсутні, піддають дії таких стресових подразників, як перегрупування або переведення в нові станки, активному моціону і випасанню, забезпечують прямий контакт з кнурами, що сприяє прискоренню статевого дозрівання свинок на 30-40 днів; покращують годівлю (на 30%) за 2-3 тижні до осіменіння; включають до раціону корма, багаті на естрогени (овес, висівки пшеничні), а також соковиті та зелені корма, в яких міститься велика кількість фотоестрогенів.

Важливий резерв збільшення виробництва продукції свинарства в свинопідприємствах - налагодження інтенсивного використання основних свиноматок (кількість опоросів - 1,5 - 2,2 і кількість поросят15- 20, одержаних від свиноматки за рік). На даний час свиноматки в господарстві використовуються недостатньо ефективно, на що необхідно звернути увагу.

Строки відлучення поросят від свиноматок залежать від рівня виробництва, забезпеченості приміщенням, кормовими та енергетичними ресурсами, а також стану здоров'я, молочності свиноматок тощо.

Методи підвищення інтенсивності використання свиноматок:

1. Раннє відлучення поросят. Традиційне відлучення в 60 денному віці має ряд недоліків, а саме те, що свиноматки втрачають до 25 - 60 кг своєї маси і через схуднення можуть запізно прийти «в охоту» (на протязі 2-3 місяців). Для того, щоб свиноматка досягла середньої вгодованості, необхідно витратити додатково 1,0 - 1,5 ц кормів, а це, в сою чергу, відобразиться на кількості опоросів - одержують тільки по 1,2 - 1,4 опороси. Крім того, довго знаходячись під свиноматкою, через недостатньо розвинений шлунково- кишковий тракт, поросята погано привчаються до поїдання звичайних кормів, що впливає на фізіологічний їх стан після відлучення. Тому нами запропоновано зменшити строк відлучення поросят до 42 днів.

2. Діагностика поросності свиноматок - впливає як на подальше утримання тварин, так і формування та переміщення основних виробничих груп свиней. У виробничих умовах поросність свиноматок визначають тільки через 17 - 30 діб після парування. Повторно приходять «в охоту» незапліднені свиноматки й ті, в яких зародки загинули на ранній стадії ембріогенезу. Непоодинокі випадки виявлення незапліднених свиноматок безпосередньо перед постановкою на опорос.

2.2.9 Продукція, реалізація і переробка свиней

В 2006 році господарством одержано 279 поросят, що складає 11,2 поросяти на свиноматку. Крім того реалізовано 106 ц м'яса , що порівняно з 2005 роком більше на 64 ц, або в 2,5 рази. ( табл. 3.3.2).

У господарстві забій тварин проводять на скотозабійному майданчику з використанням вертикального способу періодичної дії ( лебідки, талі). Забій проводять механічним способом з подальшим знекровленням, опаленням, відділенням голови і кінцівок, нутровкою, розділенням туші на півтуші, сухим та мокрим очищенням, визначенням якості м'яса та категорії вгодованості.

Якісний обробіток, особливо нутровка, в значній мірі залежить від тривалості передзабійної витримки свиней, за який у них відбувається частичне звільнення кишковика. Тому свиней перестають годувати не менше як за 5 годин перед забоєм та давати воду - за 2 - 3 години.

Перед початком забою тварин зважують. В господарстві практикують два методи забою свиней. Молодняк в основному забивають введенням ножа під «лопатку» в напрямку до серця. Повновікових вибракуваних свиноматок і кнурів - ножем в місці з'єднання шиї з грудиною, при цьому ніж направляють вверх, перерізуючи яремну вену і сонну артерію поблизу серця та невеликим розрізанням тканин (10 - 15 см) в напрямку до голови для повного знекровлення, яке триває 6 - 8 хвилин.

Далі за допомогою газового пальника або паяльної лампи проводять обсмалювання туші, після якого поверхність туші миють теплою водою і ножами зачищають її від нагару та згорілого епідермісу. Очищену тушу повторно миють холодною водою.

Перед початком видалення внутрішніх органів із туші (нутровці) інколи відрізають голову ( у випадку перерізання яремної і сонної артерій), також знімають роговицю з копит та відрізають кінцівки. Для полегшення нутровки за допомогою спеціального механізму або вручну проводять розтягування на відстань біля 900 мм задні ноги і навколо анального отвору роблять розріз і звільняють відхідник по всій його довжині. Потім розрізають вздовж білої лінії черевну стінку й видаляють органи черевної порожнини. Одночасно видаляють і сорочковий жир (сальник). Після розрізу діафрагми на місці переходу її в бокові стінки туші витягують за трахею з грудної порожнини серце та легені, а також від внутрішніх органів відділяють печінку і нирки. Далі вздовж спинного хребта розрубують сокирою тушу на дві півтуші та виконують їх суху і вологу зачистку. М'ясо направляють до складського приміщення господарства, яке складається із холодильної камери для зберігання м'яса та м'ясопродуктів, приміщення для прийому і видачі, а також допоміжного приміщення для машинного відділу з компресорною установкою та зберігання тари тощо.

Подальше використання м'яса визначається, виходячи з потреб виробничо-господарської діяльності кооперативу.

2.3 Економічна ефективність господарства

Підвищення цін на енергоносії та низькі закупівельні ціни на продукцію тваринництва суттєво вплинули як на собівартість сільськогосподарської продукції (табл. 2.3.2.), так і її рентабельність (табл. 2.3.1.).

Найвищою була собівартість приросту ВРХ - 869,9 тис. грн., що більше на 33,5 %, ніж у 2004 році. Собівартість приросту свиней порівняно з 2005 роком теж підвищилась на 68,7 %. Серед зернових культур зросла собівартість кукурудзи - на 89,0 %, озимої пшениці - на 58,5, вівса - на 24,0, гороху - 11,4 і цукрового буряку - на 8,6 %. Лише вирощування ячменю і соняшника в 2006 році порівняно з минулим роком було менш витратним - відповідно на 41,3 і 19,7 відсотків.

Висока собівартість продукції значно вплинула і на рівень виробничої рентабельності. Так, збитковим було тваринництво (продукція ВРХ і свиней, молоко). Серед зернових культур - кукурудза на зерно і овес. Інші ж зернові і зерно-бобові культури мали позитивний рівень: найвищий - ячмінь (85,1 %), соя (81,7 %), соняшник (63,0 %); середній - озима пшениця (37,9 %), цукровий буряк (34,0 %); найнижчий - гречка (6,6 %).

В цілому ж рівень рентабельності по господарству становив 7,7 відсотків.

Таблиця 2.3.1. Реалізація сільськогосподарської продукції в 2006 році

Показники	Кількість, ц	Собівартість, тис. грн.	Виручка, тис. грн.	Прибуток, тис. грн.	Рентабельність %
Зернові і зернобобові - всього	21270	776,8	1076,0	299,2	38,5
в т. ч. пшениця	15455	568,0	783,6	215,6	37,9
гречка	500	48,4	51,6	3,2	6,6
кукурудза на зерно	275	12,0	10,5		-20,8
Ячмінь	3945	97,8	181,2	83,2	85,1
Соя	757	38,2	69,4	31,2	81,7
Овес	117	5,4	4,4		-18,5
Соняшник	4648	247,6	403,5	155,9	63,0
Цукровий буряк	27566	314,3	421,3	107,0	34,0
Всього по рослинництву		1383,1	1982,5	599,4	43,3
Реалізація: ВРХ	644	527,9	232,9	-295,0	-55,9
свиней	106	155,8	81,3	-74,5	-47,8
молоко	12745	1054,3	1094,6	30,3	2,9
інше	-	1,3	2,5	1,2	92,3
Всього по тваринництву		1749,3	1411,3	-338,0	-193,2
Промислова продукція		95,5	97,6	2,1	2,2
Інша продукція		92,9	89,7	-3,2	-3,4
Реалізація товарів		54,4	53,4	-1,0	-1,8
По господарству:		3375,2	3634,5	+ 259,3	7,7

Таблиця 2.3.2. Собівартість сільськогосподарської продукції, тис. грн.

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	± до 2005 р.
Озима пшениця	19,53	24,1	38,2	+14,1
Ячмінь	14,4	33,2	23,5	-9,7
Овес	-	38,3	47,5	+9,2
Горох	23,1	39,4	43,9	+4,5
Кукурудза	32,6	29,9	86,4	+53,8
Соняшник	40,4	58,2	48,6	-9,6
Соя	-	-	48,8	+48,8
Цукровий буряк	7,01	10,5	11,4	+0,9
Молоко	65,2	81,99	83,5	+1,6
Приріст ВРХ	651,6	763,2	869,9	+106,6
Приріст свиней	2714,8	1251,9	1257,1	+52

Слід відмітити також, що на даний час в господарстві працює 144 робітників, середня заробітна платня яких в 2006 році складала 578 грн., що вище за минулі роки на 91 - 214 грн., або на 18,7 - 58,8 %.

Таблиця 2.3.3. Оплата праці працівників господарства

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	± до 2005 р.
Валова продукція, тис. грн.	4066	3978	3731	-247
в т. ч. на 1 працівника, тис. грн.	237	249	259	+10
Річний фонд оплати праці, тис. грн.	752	911	1074,5	+163,5
Середня чисельність працівників	172	160	144	-16
Середня зар. плата одного Працівника, грн.	364	487	578	+91
Дебіторська заборгованість, грн.	187	119	106	-13
Кредиторська заборгованість, грн.	355	299	70	- 229

2.4 Екологічна експертиза

Проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. Порядок проведення екологічної експертизи визначається законодавством України.

Суть екологічної експертизи полягає у системі комплексної оцінки всіх можливих екологічних і соціально - економічних результатів здійснення проектів функціонування народногосподарських об'єктів, прийняття рішень спрямованих на запобігання їх негативного впливу на навколишнє середовище і на вирішення намічених завдань із найменшою втратою ресурсів і мінімальними наслідками.

Екологічна експертиза являє собою урегульовану нормами діяльність експертів по аналізу, перевірці й оцінці документації, об'єктів і рішень, та їх відповідальність правилам і вимогам охорони навколишнього середовища і раціонального, природокористування з метою запобігання можливих негативних впливів на природу і забезпечення сприятливого її стану.

Мета екологічної експертизи:

- забезпечення науково обґрунтованого визначення відповідальності проектних рішень сучасними науками перед їх затвердженням у компетентних державних органах;

- запобігання можливих негативних впливів на екосистему об'єктів, що плануються, проектуються і функціонують у процесі їх реалізації;

- підтримання динамічної природної рівноваги і сприятливого стану навколишнього середовища при реалізації господарських планів.

Екологія - це підсумок знань, що відносяться до економіки природовивчення всієї сукупності взаєморозуміння тварин і навколишнього середовища, як органічного так і неорганічного і перш за все його дружніх, або ворожих взаєморозумінь.

Будівництво тваринницьких комплексів, в яких вирощуються десятки і сотні тисяч тварин, в лічені роки утворило навколо них, серйозні екологічні проблеми, які значно відрізняються від тих, які пов'язані з дикими тваринами.

Свиноферма підсобного господарства розміщена нижче по відношенню до сусіднього населеного пункту і розміщена з підвітряної сторони так, щоб північно-західні вітри відносили в бік неприємні запахи, мікроби, пил, що не допускає населенні пункти до зараження та забруднення.

Стічні води з джерел за допомогою дренажів добре адсорбуються ґрунтом. Гній з приміщень видаляється транспортером ТСН-2,0Б на гноєсховище, яке заходиться за межами ферми на відстані 1,5 км.

Персонал проходить медичне обстеження: тваринники 1 раз на півроку, доярки 1 раз на квартал. Очищають території ферм від бур'янів і сторонніх предметів, але обслуговуючий персонал не отримує спецодяг 1 раз на рік.

Свиноферма озеленена, по периметру території обсаджена тополями, кленами, ялинами та іншими зеленими насадженнями, шириною до 10 м.

Для напування свиней, приготування кормів та прибирання приміщень використовують артезіанську воду, яку з підземних джерел накачують за допомогою глибинного насосу . Для напування свиней використовують годівниці, наповнюючи їх водою з відер, після годівлі.

Очищення повітря у виробничих приміщеннях, особливо в зимовий період проводиться з допомогою природної припливно-витяжної системи вентиляції. Але цього недостатньо, щоб створити нормальні умови роботи працюючих та утримання свиней. Тому загазованість приміщень висока, що вимагає впровадити примусову систему вентилювання виробничих приміщень.

Оскільки свиноферма невелика відповідні механізації приготування та роздавання кормів немає. Але для подрібнення зернових кормів, для свиней, використовують дробарку.

При годівлі тварин користуються напіврідкими кормами. Для приготування корми запарюються в чанах. Таку обробку корми проходять обов'язково, інакше в господарство можуть бути занесені збудники інфекційних захворювань.

Комбікорми для свиней різних груп не виготовляють, а використовуються прості суміші, які, як правило, неповноцінні. Роздача кормів проводиться вручну. При такому великому обсягу робіт можливе забруднення території ферми кормовими відходами, що є джерелом розповсюдження гризунів, мух, приваблює диких та бездомних тварин.

З поголів'ям свиней на фермі систематично проводяться профілактичні заходи, згідно плану проти епізоотичних міроприємств по підсобному господарству на 2007 р.: дослідження на гельмінти - щоквартально, щеплення проти збудників інфекційних хвороб, дегельмінтизація - всі вікові групи - щоквартально, боротьбу з переносниками інфекційних захворювань (дезинфекція приміщень, дезинсекція, дератизація) - після підготовки приміщень за одну неділю до постановки тварин. Але ефективність дератизації низька і не дає належних результатів. Випадків інфекційних захворювань тварин на свинофермі за останні роки не спостерігалось. Регулярно проводять профілактичне купання свиней проти ектопаразитів. Проводять 1 раз на тиждень санітарний день - четвер. Обмітається павутина, біляться годівниці і стіни та інше.

Аналіз епізоотичного та санітарно - зоогігієнічного стану на свинофермі свідчить про те, що господарство благополучне на інфекційні захворювання, але зараження тварин гельмінтами існує.

Міроприємства по покращенню охорони довкілля ферми:

1. Створити в господарстві екологічну службу для контролю за екологічним станом території ферм та господарства.

2. Збільшити об'єм фінансування на виконання природно-охоронних робіт, та забезпечити необхідного спецодягу.

3. Обладнати під'їзні шляхи до гноєсховищ.

4. Систематично заправляти дезбар'єри у тваринницьких приміщеннях та при в'їзді на територію ферми.

5. Своєчасно проводити ветеринарно-санітарні заходи.

6. Регулярно проводити профілактику проти гельмінтів.

7. Огородити ферму.

Висновки

1. Схрещування свиноматок великої білої породи з кнурами великої чорної і миргородської порід порівняно чистопородним розведенням сприяло підвищенню багатоплідності на 0,14 - 0,28 поросят, ( 1,4 - 2,8%), виходу поросят і маси гнізда при відлученні в 42 - денному віці відповідно на 0,2 - 0,6 гол. (2,6 - 7,8 %) і 4 - 8 кг (5,6 - 11,3%).

2. Помісний двопородний молодняк, отриманий від поєднання свиноматок великої білої породи свиней з плідниками великої чорної породи, переважав тварин інших піддослідних груп за віком досягнення живої маси 100 кг на 4,4 - 7,2 дні(1,6 -2,6 %), середньодобовими приростами - на 26 - 38 г (8,1 - 12,4 %) та менше витрачав корму на 1 кг приросту на 0,26 - 0,38 корм.од. (3,9 - 5,7 %).

3. Підвищення цін на енергоносії та низькі закупівельні ціни на продукцію тваринництва суттєво вплинули як на собівартість сільськогосподарської продукції (кукурудзи - на 89,0 %, озимої пшениці - на 58,5, вівса - на 24,0, гороху - 11,4, приріст свиней - на 68,7 % від 2005 р.), так і її рентабельність в цілому по господарстві - 7,7 %.

Пропозиції

1. Для збільшення виробництва свинини в умовах товарної свиноферми СВК «Хильківський» використовувати помісних підсвинків, одержаних при схрещуванні великої білої породи з кнурами великої чорної породи.

Список використаної літератури

1. Анкер А.О. Задачи и проблемы селекции и гибридизации свиней// Актуальные вопросы прикладной генетики в животноводстве. - М.: Колос, 1982. - С. 216 - 253.

2. Березовский Н. Д. Мясные качества и некоторые биологические особенности помесей от маток крупной белой породи с хряками пьетрен и ландрас: Дис.... кандидата с.-х. наук: 06.02.01. - Полтава, 1968. -

3. Вепринцев А., Маштак 3. Об зффективности промшленного скрещивания свиней// Свиноводство.- 1980.- №12.- С.30.

4. Герасимов В.И., Пронь Е.В. Промьішленное скрещивание свиней Итоги 40-летних работ// Вісник аграрної науки Причорномор'я «Актуальні

і проблемою розвитку галузі свинарства"- Миколаїв.- 2002.- С.97-102.

5. Герасимов В.И. Закономерности наследования породных особенностей свиней при двух и трехпородном скрещивании: Автореф. дис. на соискание кандидата с.-х. наук. - Харьков, 1967. - 23 с.

6. Горин В.Т. Степень проявления гетерозиса по продуктивным качествам свиноматок при межпородном скрещивании //Научн. развития животноводства в БССР. - Минск: Урожай, * С. 22 - 25.

7. Гришина Л. П., Пономареико О. Є. Використання різних методів селекції для підвищення продуктивності свиней. // Підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин: 36. наук. пр. ХДАУ; ХЗВІ. -Харків, 2000. - С. 34-39.

8. Грудев Д.И. , Сильвинская О.Е. Повышение продуктивности свиней. - М.: Россельхозиздат, 1977. - 36 с.

9. Данілова Т. М. Підвищення ефективності використання сучасного генофонду свиней великої білої породи при чистопородному розведенні, схрещуванні та гібридизації. - Автореф. дис. ... канд. с.-г. наук: 06.02.01 / Ін-т свинарства УААН. - Полтава, 2001. - 20

10. Данилов С.Е. Интенсивность роста свиней разных генотипов// Тези доповідей УААН інститут тваринництва.- Харків.- 1995.- С.69.

11. Иванов М.Ф. Свиноводство: Учеб. Пособие. - М.: Сельхозгиз, 1958. - 324 - 358.

12. Иогансон И., Хзммонд Дж., Харинг Ф. Руководство по разведению

животных. - М: Изд. с.-х. литературьі, 1963. - Т. 2. - С. 45 - 56.

13. Кисловский Д.А. Проблема породы и ее улучшения // Изб. соч.. -М.: Колос, 1965. - С.277-300.

14. Кулешов П.Н. Свиноводство. -М.: Роесельхозгаз, 1927. - С.76-77.

15. Крупномасштабная селекция в животноводстве/ Басовский Н.З., Буркат В.П., Власов В.И., Коваленко В.П. - К.: Ассоциация «Украйна».- 1999.-С.176-226.

16. Лебедев Ю.В. Перспективы повышения продуктивности свиней//Сельськое хозяйство за рубежом. - 1982. - № 9. - С. 55 - 59.

17. Лэсли Дж. Генетические основы селекции сельскохозяйственных животных. - М. : Колос, 1982. - 391 С

18. Любецький М.Д., Кімбамбе Б.Е. Вплив живої маси при народженні

чистопородних і гібридних поросят на їх ріст та відгодівельні якості//Свинарство: Міжвід. темат. наук. зб. - К.: Урожай, 1994. - Вип. 50. -

С.38-41.

19. Никитченко И.Н. Гетерозис в свиноводстве. - Д.: Агропромиздат, 1987. - 215 С.

20. Овсянников О.И. Промышленное скрещивание и гетерозис в свиноводстве //Животноводство. - 1967. - № 3. - С. 18 - 21.

21. Розведення свиней. - Навчальний посібник/ В.М. Нагаєвич, В.І. Герасимов, М.Д.Березовський, В.П. Рибалко та інші,-Х.:Еспада, 2005. - 296с.

22. Ростовцев И.Ф. Промышленное скрещивание и возможности гетерозиса в скотоводстве // Гетерозис: теория и практика - М.: Колос, 1968. -С. 198-215.

23. Рибалко В. П. Гетерозис в свиноводстве. // Животноводство. -1981. - №5. -С. 34-35.

24. Рыбалко В.П. Генотип и продуктивность свиней. - Л.: Урожай, 1984.

25. Рибалко В.П., Баньковський Б.В., Коваленко В.Ф. та інші. Інтенсив-

на технологія виробництва свинини. - К.: Урожай, 1991. - 176 с.

26. Швейтис Ю.Ю. Методы улучшения хозяйственно - биологических качеств литовских белых свиней: Автореф. дис. … докт. С.-х. наук. - Дубровицы, 1984. - 38 С.

27. Методика определения зкономической зффективности использования в сельском хозяйстве результатов научно-исследовательских работ, новой технологии, изобретений и рационализаторских предложений. - М.: ВНИИПИ, 1983.- 149с

Размещено на Allbest.ru