ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Удосконалення технології вирощування картоплі (огляд літератури)

В огляді використаної наукової літератури висвітлено народно-гос-подарське значення картоплі, потреба рослин у поживних речовинах на протязі вегетації і розклад органічної речовини за різної глибини її заробки. Показано стан вивчення питання щодо впливу добрив і способів основного обробітку ґрунту на продуктивність та якість бульб. Обґрунтовано необхідність вивчення впливу різних систем удобрення та глибини заробки гною на врожайність, якість і лежкість бульб.

Умови, програма та методика проведення досліджень

Дослідження проводились в 1987 - 1990 рр. та 1995 - 1996 рр. у тривалому, тимчасовому і модельному дослідах лабораторії агрохімії нині відділу агрохімії та фізіології рослин в дослідному господарстві Інституту землеробства УААН “Копилів” Макарівського району Київської області з характерними для зони Полісся грунтово-кліматичними умовами.

Грунт на дослідних ділянках дерново-підзолистий супіщаний з вмістом гумусу в орному 0 - 20 см шарі 0,81 - 1,09 %, гідролітична кислотність - 2,40 - 2,52 мг-екв/100 г ґрунту, рН сол. - 4,7 - 5,0, рухомого фосфору (за Кірсановим) - 6,8 - 8,0 мг/100 г ґрунту, обмінного калію (в витяжці за Кірсановим) - 5,8 - 7,4 мг/100 г ґрунту.

Погодні умови 1987 - 1989 рр. та 1995 - 1996 рр. були різними і характеризувались частими відхиленнями від норми за кількістю опадів та температурою повітря. Сприятливими умовами для вирощування картоплі відзначались 1987 та 1989 роки, а 1988, 1995 та 1996 роки - несприятливими, оскільки перші два роки були занадто вологими, а 1996 р. - посушливим.

Тривалий дослід проводився з початку третьої ротації восьмипільної зерно-льоно-картоплярської сівозміни. Попередник - озиме жито. У просторі дослід був розгорнутий на чотирьох полях і мав 9 варіантів у 4-х повтореннях. Площа посівної ділянки - 174 м², облікової - 100 м². Схема досліду представлена в таблиці1.

Тимчасовий дослід з вивчення різних способів основного обробітку проводився після вирівнювального посіву гречкою. Площа посівної ділянки - 65 м², облікової - 50 м², повторність - чотириразова (схема наведена в табл.2).

В дослідах використовували підстилковий гній ВРХ, аміачну селітру, гранульований суперфосфат і 40 %-ну калійну сіль. Восени вносили гній розкидачем ПРТ-10 і вапно - РУМ - 3, мінеральні добрива - по варіантах вручну (суперфосфат і калійну сіль - восени, а аміачну селітру - навесні). В дослідах вирощувалась картопля середньостиглого сорту Гатчинський, технологія вирощування - загальноприйнята для зони Полісся. Оранку на глибину 20-22 см і 12-14 см проводили агрегатом у складі трактора МТЗ-80 і плуга ПЛН-3-35, чизелювання - Т-150 К з чизельним плугом ПЧ-2.5 навесні. Посадку картоплі здійснювали агрегатом у складі трактора МТЗ-80 і картоплесажалки СН-4Б. Для боротьби з колорадським жуком використовували 80 % хлорофос (1,5 кг/га) та децис ( 100 - 150 г/га ), проти фітофтори - ЦИНЕБ (2 кг/га). Збирання врожаю в тривалому і корот-котривалому досліді проводили вручну після підкопування копачем, а у виробничому досліді - комбайном ККУ-2А.

Таблиця 1Схема польового тривалого досліду по вивченню ефективності різних систем удобрення на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті в дослідному господарстві “ Копилів”

Для вивчення інтенсивності мінералізації органічної речовини в 1987 -1988 рр. було проведено модельний дослід, в якому на глибину 5, 10, 20 і 30 см закопували капронові мішечки з сумішшю ґрунту і підстилкового гною зі співвідношенням 1 : 3. Вага мішечка з сумішшю при закладанні становила 1 кг. Повторність - триразова.

В картоплесховищі дослідного господарства “Копилів” у 1988 - 1990 рр. проведено дослід по зберіганню картоплі. В сітки набирали товарні бульби і вони зберігались у картоплесховищі протягом семи місяців в окремому контейнері. Повторність досліду дванадцятиразова згідно рекомендацій Інституту картоплярства (1983).

В дослідах проводили фенологічні спостереження і агрохімічні дослідження. Відбір зразків ґрунту в тривалому і короткотривалому дослідах проводили за строками: сходи, бутонізація, цвітіння, два тижні після цвітіння та збирання врожаю.

Відбір зразків ґрунту в тривалому досліді проводили на глибину 0-20 см, в тимчасовому - на 10, 20, 30 та 40 см в усі строки відбору. В модельному досліді відбирали по 3 мішечки з кожної глибини через 1; 3; 6; 12 місяців.

У ґрунті визначали: вміст гумусу - за Тюріним, рН сольовий - потенціометричним методом, гідролітичну кислотність - за Каппеном, вміст амонійного азоту - колориметричним методом з реактивом Несслера; нітратний азот - за методом Гряндвальд - Ляжу з дисульфофеноловою кислотою; рухомий фосфор за методом Кірсанова; обмінний калій на полуменевому фотометрі в витяжці за Кірсановим в модифікації ЦІНАО .

Вивчення розкладання гною в ґрунті проводилось згідно “ Методичних рекомендацій з аналізу органічних добрив” (1981).

При збиранні врожаю проводили його облік і аналіз структури .

В бульбах визначали вміст сухих речовин, “сирий” протеїн, вміст нітратів потенціометричним методом, крохмалю - поляриметричним методом за Еверсом, вміст аскорбінової кислоти за методом Муррі. Оцінку смакових якостей бульб проводили згідно методики І.Веселовського і Є. Бойкової (1972), вміст загального: азоту - колориметрично з реактивом Несслера; фосфору - з аскорбіновою кислотою (за Мерфі - Райлі); калію - на полуменевому фотометрі.

Математичний аналіз одержаних результатів польових дослідів проводили за методикою, викладеною Б.О. Доспєховим (1985). Коефіцієнти споживання поживних речовин з ґрунту і добрив визначали за методом різниці.

Економічну ефективність застосування добрив і різної глибини заробки гною розраховували згідно технологічних карт та відповідних методик за цінами на 1990 та 2001 рік, енергетичний аналіз проводили за О.К. Мед-ведовським та П.І.Іваненком (1988).

Поживний режим дерново-підзолистого супіщаного ґрунту

Тривале і систематичне застосування 8 - 24 т/га підстилкового гною і 175 - 350 кг/га мінеральних добрив (NРК) протягом трьох ротацій зерно -льоно - картоплярської сівозміни створило значні запаси рухомих поживних речовин у ґрунті. Найбільш оптимальні показники родючості ґрунту досягнуто при органо-мінеральних системах удобрення з насиченням сівозміни органічними добривами (8 - 12 т/га) на фоні N₆₀Р₅₀К₆₅, а під картоплю 40 - 60 т/га у поєднанні з N₁₂₀Р₈₀К_180. Використання підстилкового гною разом з мінеральними добривами забезпечувало найбільш продуктивне використання азоту добрив тому, що максимальні запаси мінеральних форм азоту знаходились у ґрунті в період інтенсивного росту надземної частини і могли бути використані безпосередньо рослинами (рис.1).

Фосфатний і калійний режими ґрунту в умовах тривалого використання добрив мали чітку закономірність щодо нагромадження в орному шарі ґрунту рухомих форм фосфору і калію.

Вміст рухомого фосфору в ґрунті в більшій мірі залежав від внесених добрив, ніж способів основного обробітку ґрунту (рис.2). Найбільша кількість запасів обмінного калію в орному шарі ґрунту спостерігалась при заробці гною під мілку оранку з наступним чизельним обробітком ґрунту.

Коефіцієнти використання поживних речовин з ґрунту, в середньому за роки досліджень, складали: по азоту 18 - 26, фосфору 10 - 15 і калію 21 - 36 %.

Коефіцієнти використання поживних речовин з добрив мали чітку залежність від кількості внесених добрив. При внесенні 40 т/га гною вони становили: для азоту - 25, фосфору - 21 і калію 54 %. Зі збільшенням дози органічних добрив у 1,5 рази вони відповідно зменшувались: по азоту в 1,2, фосфору - 1,3 та калію - 1,2 рази. А внесення 120 т/га гною призводило до зниження їх в 2,2 - 2,3 рази порівняно із дозою (40 т/га) та в 1,7 - 1,9 рази порівняно із застосуванням 60 т/га (вдвічі меншої дози).

За мінеральної системи удобрення коефіцієнти використання поживних речовин з добрив були переважно вищими, ніж при органічній системі і становили: по азоту 47 - 83, фосфору - 15 - 43, калію - 45 - 99 %.

При сумісному внесенні органічних і мінеральних добрив коефіцієнти використання поживних речовин з мінеральних добрив були значно нижчими, ніж при мінеральній системі удобрення: по азоту в 2,0 - 3,2, фосфору - 2,3 - 4,3, калію - 3,7 - 6,2 рази. Найвищими коефіцієнти використання поживних речовин з мінеральних добрив за органо-мінеральної системи удобрення були на варіантах з внесенням N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀ на фоні 60 т/га гною і відповідно становили: 42 - азоту, 19 - фосфору та 32 % калію.

Таблиця 2 Використання поживних речовин з дерново - підзолистого ґрунту та гною за різних способів основного обробітку під картоплю в короткотривалому досліді, середнє за 1987 - 1989 рр.

Дослідження поживного режиму за різних способів основного обробітку ґрунту показало, що найбільша кількість біогенних елементів з ґрунту та гною використовувалась рослинами картоплі при мілкій оранці (12 - 14 см) з наступним чизелюванням. Застосування такого обробітку підвищувало коефіцієнти використання азоту з ґрунту та гною відповідно в 1,2 та 1,6 рази порівняно із звичайною (20 - 22 см) для Поліської зони оранкою (табл. 2).

Отже, для підвищення коефіцієнтів використання поживних речовин з гною в перший рік його внесення на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах доцільно проводити мілку, на 12 - 14 см, оранку з наступним чизельним обробітком на 32 - 34 см.

За різних способів основного обробітку ґрунту гній розміщується в різних шарах. Чітко прослідковувалась закономірність: чим менша глибина заробки гною, тим швидше проходила його мінералізація. Найбільш інтенсивно розклад органічної речовини відбувався при заробці гною на глибину 5 і 10 см (рис. 3). Зі збільшенням глибини заробки розклад підстилкового гною уповільнювався.

Найбільш інтенсивно в суміші змінювався вміст вуглецю. Вже через місяць після закладки досліду, його кількість зменшувалась на 4,0 - 18,5 % залежно від глибини відбору. Найбільші втрати органічної речовини - 30,4 - 45,2 %, до вихідних даних, відмічені через три місяці після закладки досліду. Саме в цей період відбувалось інтенсивне зниження вмісту калію і азоту в суміші, тоді як кількість фосфору зменшувалась повільніше.

Таким чином, при внесенні гною в 0 - 10 см шар ґрунту процес мінералізації проходить найбільш інтенсивно і вже через три місяці вивільняється значна кількість поживних речовин, що можуть бути використані рослинами. Цей період співпадає з часом інтенсивного бульбоутворення у картоплі, коли рослинам потрібна значна кількість рухомих поживних речовин. Отже, навіть весняне внесення підстилкового гною з заробкою у верхньому 10-см шарі дозволяє підвищити ефективність використання органічних добрив в перший рік застосування порівняно з їх заробкою в глибші шари ґрунту. Але у цьому випадку можуть зрости і непродуктивні втрати азоту внаслідок процесів денітрифікації та вимивання.

Вплив добрив і способів основного обробітку ґрунту на врожайність і якість бульб картоплі

Дослідження різних систем удобрення, проведенні у ІІІ і IV ротації зерно-льоно-картоплярської сівозміни свідчать, що найкращий поживний режим було створено у варіантах з сумісним використанням органічних і мінеральних добрив. Це забезпечило одержання вищого приросту врожаю бульб картоплі, порівняно із застосуванням лише мінеральних чи органічних добрив. Найвищий врожай картоплі було отримано на варіанті з сумісним внесенням 60 т/га гною і N120Р80К180.

Значний вплив на продуктивність картоплі в роки проведення досліджень мали погодні умови року. В сприятливі за погодними умовами вегетаційні періоди високоокультурений дерново-підзолистий супіщаний грунт може забезпечувати врожайність бульб картоплі на фонах з помірним органо-мінеральним удобренням понад 400 ц/га (1987 р.), а в середньому за ІІІ ротацію вона становила 300 ц/га. Врожайність картоплі в екстремальних погодних умовах (1995 - 1996 рр.) незалежно від систем удобрення була на 50 - 60 % нижчою порівняно із сприятливими умовами 1987, 1989 років (табл.3).

Визначення середньої врожайності при різних системах удобрення - органічній, мінеральній і органо-мінеральній переконливо свідчить про більш високу ефективність, за будь-яких погодних умов, органо-мінеральної системи удобрення. Найкращі умови для мінерального живлення рослин складалися на варіанті з внесенням N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀ на фоні 60 т/га підстилкового гною. Впродовж третьої ротації польової сівозміни (1987 - 1989 рр.) тут отримано найвищий середній врожай бульб - 316 ц/га з приростом до контролю 163 ц/га, а в екстремальні 1995 - 1996 рр. відповідно 151 і 63 ц/га.

Економічний та енергетичний аналіз проведених досліджень свідчить, що найбільш ефективним в таких умовах є використання 60 т/га гною у поєднанні з одинарною дозою мінеральних добрив N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀, що підтверджується і багаторічними даними відділу агрохімії та фізіології рослин Інституту землеробства УААН. Досить низька собівартість продукції 18,18 грн/ц (в середньому за п'ять років в перерахунку на ціни 2001 року) відмічена саме на цьому варіанті (табл.6). Рівень рентабельності тут був досить високим - 104 (1987 - 1989 рр.) та 61,4 % (1995 - 1996 рр.) або 43 % за цінами 2001 року. Проте, враховуючи нестабільність економічної ситуації і пов'язаного з цим підвищенням цін на добрива та паливно-мастильні матеріали, як альтернативний варіант можна запропонувати на цих ґрунтах вносити 40 т/га гною у поєднанні з N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀. При цьому собівартість одного центнера продукції порівняно з використанням 60 т/га гною і

Таблиця 6 Економічна ефективність застосування різних систем удобрення під картоплю в тривалому досліді в перерахунку за цінами 2001року ( в середньому за 1987 - 1989 рр., 1995 - 1996 рр. )

N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀ зростає на 1,3 - 12,4 %, а загальні витрати зменшуються на 2 - 5 %. При застосуванні лише мінеральних добрив - N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀ був отриманий найвищий чистий прибуток - 10,88 грн на 1 ц. Однак, суто мінеральна система удобрення на цих ґрунтах не може бути рекомендована з екологічних міркувань.

Економічний аналіз різних способів основного обробітку свідчить, що проведення чизелювання на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті є економічно виправданим і доцільним. При збільшенні витрат на основний обробіток ґрунту на 20 - 22 % і загальних витрат на 3,7 - 14,6 % такий агрозахід дозволяє знизити собівартість продукції на 8,3 - 22,0 %. Найбільш економічно виправданим в цих умовах є застосування його після оранки на глибину 12 - 14 см, що дозволяє знизити собівартість на 14,3 - 22,0 % та підвищити рентабельність вирощування цієї культури на 21,0 - 40 % порівняно із звичайною оранкою.

Застосування чизельного обробітку було виправданим і з енергетичної точки зору. Найбільш ефективним було проведення такого агрозаходу після мілкої оранки. Коефіцієнт енергетичної ефективності підвищувався на 36,9 - 43,0 % порівняно із звичайною оранкою.

Отже, найбільш економічно і енергетично ефективним на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті є застосування 40 - 60 т/га підстилкового гною у поєднанні з N₁₂₀Р₈₀К_180. Важливим резервом підвищення ефективності використання добрив є заробка підстилкового гною під мілку оранку з наступним чизельним обробітком.

ВИСНОВКИ

1. Визначальними факторами у забезпеченні високої продуктивності і якості бульб картоплі є загальний рівень окультурення ґрунту, в якому провідна роль належить системі удобрення в науково-обгрунтованій сівозміні та вибору найбільш ефективного способу обробітку ґрунту. Систематичне внесення на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті підстилкового гною в зростаючих дозах від 8 до 12 т і N₆₀Р₅₀К₆₅ в сівозміні, а під картоплю 40 - 60 т/га та мінеральних добрив N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀ на 1 га ріллі, створює умови ефективного азотного живлення рослин. Подвоєння доз гною і мінеральних добрив не забезпечує адекватного азотного режиму порівняно з помірними дозами органічних і мінеральних добрив.

Найкращі умови для азотного живлення рослин складаються при заробці підстилкового гною під мілку оранку на 12 - 14 см з чизельним обробітком ґрунту на глибину 32 - 34 см .

2. Фосфатний і калійний режими ґрунту в умовах тривалого використання добрив в польовій сівозміні відзначаються нагромадженням в орному шарі рухомих форм фосфору і калію. На варіантах без добрив їх вміст залишався на вихідному низькому рівні і становив 5,8 - 7,2 мг/100 г ґрунту. При використанні середніх для сівозміни доз добрив (60 т/га гною + N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀) досягнуто значень підвищеного і високого вмісту Р₂О₅ (20,6 мг/100г ґрунту) і К₂О ( 19,0 мг/100 г ґрунту). При використанні окремо відповідних доз гною та мінеральних добрив їх вміст був значно нижчим і становив - 13,0 - 13,9 і 14,6 - 16,8 мг/100 г ґрунту. В кінці вегетаційного періоду рівень забезпеченості рухомими формами фосфору ґрунту відповідав середній градації.

Зміни фосфатного і калійного режимів ґрунту за різних способів обробітку були менш динамічними порівняно з фондом мінерального азоту ґрунту.

3. Зміна коефіцієнтів використання поживних речовин з добрив тісно пов'язана з рівнем удобрення в сівозміні. Для середніх доз гною (40 - 60 т/га) вони були в межах N - 20 - 25, Р -16 - 21, К - 42 - 54 %, для високої дози гною (120 т/га) і подвійної дози NРК - переважно вдвічі нижчими.

Істотний вплив на підвищення коефіцієнтів використання поживних речовин з гною мав чизельний обробіток ґрунту. Проведення такого обробітку на фоні мілкої оранки підвищувало в 1,2 і 1,8 рази коефіцієнти використання поживних речовин з ґрунту та гною порівняно із загальноприйнятою технологією.

4. Мінералізація органічної речовини гною найбільш інтенсивно відбувається у верхньому 0 - 10 см шарі ґрунту, досягаючи значень втрат вуглецю протягом 6-місячного терміну спостережень 51,6 - 56,9 %. На глибині 30 см ці втрати знижуються в 1,5 і 4,6 рази, азоту - втричі на початку вегетації і в 1,7 рази через півроку, уповільнюється звільнення фосфору і калію в 2 - 3 рази. Це свідчить про більш швидкі темпи мінералізації гною при мілкій заробці і можливість збільшення запасів рухомих форм поживних речовин у ґрунті на протязі вегетаційного періоду в перший рік внесення гною.

5. Комплексне окультурення дерново-підзолистого ґрунту за рахунок сівозмінного фактору, систем удобрення і диференційованого обробітку ґрунту створює передумови для високої продуктивності при вирощуванні картоплі. За сприятливих умов, середня врожайність бульб картоплі без застосування добрив становила 153 ц/га., при використанні 40 - 60 т/га гною на фоні N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀ вона була найвищою - 305 - 316 ц/га. Подвоєння доз гною і мінеральних добрив не забезпечувало підвищення врожайності бульб. Роздільне внесення цих доз гною і мінеральних добрив зменшувало врожайність картоплі на 14 - 64 ц/га, що свідчить про агрономічну доцільність в зоні Полісся органо-мінеральної системи удобрення з помірними дозами добрив.

6. Важливі резерви підвищення врожайності картоплі відкриваються внаслідок підбору ефективних способів обробітку ґрунту. Для дерново-підзолистих ґрунтів Полісся найбільш вигідним є обробіток ґрунту, який полягає в мілкій оранці на 12 -14 см з наступним чизелюванням на глибину 32 - 34 см та внесенням добрив. Цей агротехнічний захід дозволив підвищити урожайність картоплі порівняно із звичайною оранкою (контролем) на 99 ц/га і забезпечив найбільш ефективне використання поживних речовин органічних добрив рослинами картоплі (приріст врожаю - 71 ц/га). Порівняно з традиційною оранкою і внесенням 60 т/га гною чизельний обробіток ґрунту на фоні мілкої оранки забезпечував підвищення врожайності на 67ц/га або 40,6 %. Поєднання глибокої оранки і чизелювання було менш ефективним від зазначеної технології.

7. Тривале і систематичне застосування органічних і мінеральних добрив та диференційованого обробітку ґрунту в польовій сівозміні визначає сприятливий вплив агрозаходів на якісні показники врожаю бульб картоплі, особливо при застосуванні помірних доз добрив в органо-мінеральній системі удобрення та при внесенні гною під мілку оранку з наступним чизелюванням ґрунту на глибину до 34 см.

8. Показники якості бульб визначаються системою удобрення. Найкращу якість продукції забезпечувала органо-мінеральна система з помірними (40 - 60 т/га) дозами підстилкового гною. Суто мінеральна система удобрення з подвійною дозою NРК на 20 % знижувала якісні показники бульб картоплі.

9. Встановлено пряму залежність вмісту нітратів в бульбах картоплі від погодних умов і доз азотних добрив. У сприятливі за погодними умовами роки навіть високі дози добрив не підвищували вмісту нітратів понад 86 - 94 мг NО₃ на 1 кг сирої речовини бульб при ГДК - 120 мг/кг, тоді як в екстремальні роки на більшості варіантів (як на високих так і помірних агрофонах) перевищення ГДК становило 1,4 - 2,6 рази. Залежність вмісту нітратів у врожаї бульб картоплі від способу обробітку ґрунту є незначною.

10. Встановлено чітку залежність ураженості паршею звичайною і лежкості бульб картоплі від удобрення і способів обробітку ґрунту. З підвищенням доз добрив, особливо органічних до 120 т/га, зростала враженість бульб картоплі паршею до 26 - 29 %. Бульби вирощені на високих агрофонах на 11,5 - 18,2 % більше втрачали у вазі під час зберігання порівняно із бульбами вирощеними при застосуванні помірних доз добрив, а кількість гнилих бульб навесні досягала 3 %, тоді як при внесенні помірних доз добрив не перевищувала 1,4 %.

Чизельний обробіток ґрунту майже на 8 % знижував ураженість бульб паршею звичайною порівняно із варіантами без нього, кількість гнилих бульб при зберіганні була найнижчою і не перевищувала 0,7 %.

11. Високу економічну і енергетичну ефективність застосування добрив забезпечувало використання помірних доз підстилкового гною (40 - 60 т/га) на фоні одинарних доз мінеральних добрив (N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀). Собівартість вирощеної продукції знижувалась на 15 %, а рівень рентабельності зростав у 1,2 - 2,7 рази порівняно з використанням більш високих доз добрив. Мінеральна система є витратною не стільки економічно, скільки екологічно внаслідок розвитку деградаційних процесів у ґрунті.

12. Значним резервом підвищення економічної і енергетичної ефективності картоплярства є чизельний обробіток ґрунту. Рівень рентабельності вирощування картоплі при застосуванні чизельного обробітку ґрунту по мілкій (12 -14 см) оранці досягав 130 %, тоді як за звичайної технології не перевищував 80 %. Коефіцієнт енергетичної ефективності відповідно зростав в 1,4 рази порівняно із загально прийнятою технологією.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для забезпечення високої продуктивності галузі картоплярства в зоні центрального Полісся вирощувати картоплю необхідно в науково-обгрунтованих сівозмінах за органо-мінеральної системи з внесенням на дерново-підзолистих ґрунтах підстилкового гною в дозах 40 - 60 т/га і мінеральних добрив у співвідношенні N₁Р_0.7К_1.5, що забезпечує одержання бульб картоплі в сприятливі за погодними умовами роки до 300 - 400 ц/га, в екстремальні - до 150 - 180 ц/га.

2. Ефективним заходом щодо підвищення врожайності картоплі і коефіцієнту використання поживних речовин з добрив є проведення диференційованого обробітку ґрунту - мілка оранка на 12 - 14 см з подальшим проведенням чизельного обробітку ґрунту на глибину до 34 см та внесенням добрив.

3. Найкращі умови для одержання здорових бульб картоплі та зниження втрат лежкості і якості бульб при зберіганні забезпечує продукція вирощена при застосуванні помірних доз добрив в органо-мінеральних системах удобрення, які є економічно виваженими і найбільш екологічно безпечними.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шкарівська Л.І. Енергетична ефективність вирощування картоплі за різних систем удобрення //Техніка АПК.- 1998.-№1.-С.19.

2. Шкарівська Л.І. Вплив органічних та мінеральних добрив на ураженість бульб //Захист рослин. -1998. -№5. -С.18.

3. Шкарівська Л.І. Оптимізація застосування органічних та мінеральних добрив під картоплю в умовах Полісся України //Вісник аграрної науки. -1998.-№7.-С. 70 -71.

4. Шкарівська Л.І. Вплив системи удобрення і основного обробітку на формування врожайності та якості картоплі // Збірник наукових праць ІЗ УААН. -К.: 2001. Вип.1. -С. 27-31.

5. Ильницкая Л.И. Определение оптимальных параметров применения удобрений при выращивании картофеля на дерново-подзолистой почве // Тезисы док. Научно-практической конференции молодых ученых и специалистов: Вклад молодых ученых в интенсификацию сельского хозяйства. -Чабаны, 1990. -С.29.

6. Шкарівська Л.І. Вплив різних способів основного обробітку ґрунту на ефективність використання гною та врожай картоплі в умовах Полісся України // Технічний прогрес у сільськогосподарському виробництві. Сек.-ція 2.Технічний прогрес у рослинництві. Мат. Міжнародної науково-технічної конференції -Глеваха, 1997.- С.30 -32.

АНОТАЦІЯ

Шкарівська Л.І. Вплив системи удобрення і основного обробітку дерново-підзолистого супіщаного ґрунту на формування врожайності і якості картоплі.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01. - загальне землеробство. Інститут землеробства УААН, Чабани, 2002.

Дисертаційна робота містить результати досліджень автора по визначенню оптимальних доз органічних і мінеральних добрив та різних способів основного обробітку грунту під картоплю.

Встановлено, що вирощування картоплі за органо-мінеральної системи удобрення картоплі в науково-обгрунтованій сівозміні з внесенням на дерново-підзолистих ґрунтах підстилкового гною в дозах 40 - 60 т/га і мінеральних добрив у співвідношенні N₁Р_0,7К_1,5 забезпечує одержання бульб в сприятливі за погодними умовами роки до 300 - 400 ц/га, в екстремальні до 150 ц/га. Саме при використанні цієї дози добрив бульби мають добрі товарні якості і лежкість.

Найбільш ефективним на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах є внесення підстилкового гною під мілку оранку (12 - 14 см) з наступним чизельним обробітком на 32 - 34 см, що дозволяє підвищити врожайність на 40 % порівняно з типовим для даної зони обробітком.

Ключові слова: сівозміна, система удобрення, обробіток ґрунту, чизелювання, мінералізація, лежкість, товарність, ураженість паршею.

АННОТАЦИЯ

Шкаровская Л.И. Влияние системы удобрения и основной обработки дерново-подзолистой супесчаной почвы на урожайность и качество картофеля.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.01. - общее земледелие. Институт земледелия УААН, Чабаны, 2002.

Диссертационная работа содержит результаты исследований автора по определению оптимальных доз органических и минеральных удобрений, разных способов основной оброботки почвы под картофель.

Результаты исследований свидетельствуют, что определяющими факторами высокой продуктивности картофеля является общий уровень плодородия почвы. Применение органо-минеральной системы удобрения картофеля в научно-обоснованном севообороте с внесением на дерново-подзолистых почвах подстилочного навоза в дозах 40 - 60 т/га и минеральных удобрений в соотношении N₁Р_0,7К_1,5 обеспечивает получение, в благоприятные по погодным условиям года, до 300 - 400 ц/га, в экстремальные до 150 ц/га клубней картофеля.

Использование этой дозы удобрений позволяет получать клубни с хорошими товарными и вкусовыми качествами, лежкостью. Увеличение доз органических до 120 т/га и минеральных удобрений до N₁₂₀Р₈₀К₁₈₀ не способствовало повышению урожайности, количество клубней поврежденных паршой обыкновенной при этом увеличивалось. Содержание нитратов в клубнях имело четкую зависимость от климатических условий года. В благоприятные по погодным условиям годы внесение даже высоких доз удобрений не повышало содержание нитратов более 86 - 94 мг NО₃ на 1 кг сырого вещества при ПДК 120 мг/кг. В экстремальные годы превышение ПДК составляло 1,4 - 2,6 раза (как по высоких так и умеренных дозах удобрений).

Важным резервом повышения продуктивности картофеля является мелкая вспашка на глубину 12 - 14 см с последующей чизельной обработкой почвы на глубину до 34 см. При такой неглубокой заделке подстилочного навоза наиболее интенсивно проходит процесс минерализации органического вещества, что способствует более высокому уровню обеспеченности растений подвижными элементами питания. В результате этого урожайность повышается почти на 40 % в сравнении с традиционной основной обработкой почвы. Проведение такой обработки почвы при выращивании картофеля несмотря на увеличение общих затрат на 11,2 % на обработку почвы позволяет уменьшить себестоимость на 21,1 %. Коэффициент энергетической эффективности при этом возрастал в 1,4 раза.

Ключевые слова: севооборот, система удобрения, обработка почвы, чизелевание, минерализация, лежкость, товарность, поврежденность паршой.

SUMMARY

Shkarivska L.I. Effect of fertilizer system and basic tillage method of the soddy podzolic sandy loam soil on potato yield and quality.

The thesis for the degree of Candidate of Agricultural Sciences in the speciality 06.01.01. - general agriculture. Institute of Agriculture of the UAAN, Chabany, 2002.

The thesis work cotains the author's research results on the determination of optimal organic and mineral fertilizer doses and different basic soil tillage methods under potatoes.

It is established that use of оrgano-mineral system fertilizer system of potatoes in the scientifically grounded crop rotation with the application of litter manure in doses 40 - 60 tons/ ha and mineral fertilizers in the ratio N₁Р_0,7К_1,5 on the soddy podzolic soils ensures the getting of potato tubers up to 300 - 400 hkg/ha in the years favorable on weather conditions and to 150 hkg/ha in the extreme ones. It is when using doze the tubers have good commercial and kceping qualities. The increase of organic and mineral fertilizer dose did not promote yield increasing, a number jf tubers affected by scab increased.

The application of litter manure under shallow plowing (12 - 14 cm) with next chisel cultivation 32 - 34 cm deep is most effective on the soddy podzolized sandy loam soils what allons to increase the yield by 40 % as compared with the cultivation typical for this zone.

Key words: crop rotation, fertilizer system, soil cultivation, chisel tillage, mineralization, keeping quality, marketability, affection by scab.

Размещено на Allbest.ru