Удосконалення організації та підвищення економічної ефективності виробництва яловичини в сільськогосподарських підприємствах

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та комплексний системний підхід до вивчення економічних процесів, що відбуваються при виробництві яловичини в умовах ринкових перетворень. При цьому використовувалися відомі загальнонаукові прийоми та прикладні методи: абстрактно-логічний застосовувався при моделюванні інтегрованого виробництва для визначення особливостей економічних відносин між його учасниками; монографічний викорис-товувався при вивченні окремих господарюючих суб'єктів, які здійснюють ефективне виробництво яловичини, і на цій основі розроблено заходи щодо використання цих резервів у цілому по галузі; економіко-статистичний слугував основою при обробці й аналізі масових статистичних даних; кореляційно-регресійний дозволив виявити тісноту зв'язку між показниками за неповних зв'язків між ними; економіко-математичний із застосуванням ЕОМ використовувався при оптимізації структури раціонів, кормових площ; на основі рядів динаміки та графічних методів встановлювалася залежність між показниками.

Інформаційною базою дослідження слугували дані статистичної звітності, бухгалтерського обліку досліджуваних господарств, довідники Держкомстату України, моніторинг виробничо-фінансової діяльності підприємств та організацій Мінагрополітики України і Київської області, результати власних досліджень автора, спеціальна література, законодавчі та нормативно-правові акти органів державної влади.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає в обгрунтуванні теоретичних і методичних основ, розробці нових напрямів удосконалення організації та підвищення економічної ефективності виробництва яловичини аграрними підприємствами різних форм власності та господарювання.

Найважливіші результати досліджень, що характеризують їх новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист, полягають у наступному:

- набули подальшого розвитку науково-теоретичні положення формування і функціонування економічного механізму підвищення ефективності виробництва яловичини за рахунок досягнення нормативності витрат та еквівалентного обміну з переробними підприємствами;

- вперше проведено комплексний витратно-ціновий аналіз ринку яловичини в досліджуваному регіоні з урахуванням попиту на м'ясні ресурси та їх пропозиції;

- визначено ступінь впливу основних чинників, які створюють можливість досягнення рентабельного виробництва яловичини в господарствах лісостепової зони Київської області, та запропоновані шляхи їх використання;

- оптимізовано рівень забезпечення кормовими ресурсами поголів'я великої рогатої худоби у господарствах з різним ступенем концентрації та структури стада;

- розроблено основні параметри розвитку скотарства на основі оптимізації виробництва м'яса великої рогатої худоби в модельних господарствах;

- обгрунтовано напрями удосконалення організаційно-економічних відносин у підприємствах з виробництва яловичини та визначено основні принципи формування регіонального ринку м'яса і удосконалення економічних відносин у системі: виробництво - переробка - реалізація (с.12-13).

Практичне значення одержаних результатів. Полягає в науковому обгрунтуванні, аналізі та оцінці чинників, які впливають на рівень ефективності виробництва яловичини. Ці дані можуть бути широко використані сільськогосподарськими підприємствами, районними та обласними управліннями сільського господарства та продовольства при прогнозуванні розвитку галузі скотарства. Методичні положення з питань урегулювання економічних відносин аграрних підприємств з переробними використовуються в ТОВ ім. Шевченка Васильківського району та інших господарствах Київської області, а також прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Київської області, про що свідчать відповідні довідки та акти в додатках дисертації.

Теоретичні положення та інформаційно-аналітична база дисертації можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні дисицпліни “Організація сільськогосподарського виробництва” та “Виробничий менеджмент” у вищих і спеціальних навчальних закладах України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, виконаним автором самостійно. У ній розкрито питання удосконалення організації виробництва яловичини та обґрунтування шляхів і резервів підвищення його економічної ефективності в ринкових умовах господарювання. Їх використання в практиці роботи сільськогосподарських підприємств сприятиме економічному зростанню галузі скотарства.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження викладені автором у доповідях на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 50-річчю економічного факультету НАУ “Механізм господарювання та економічного зростання АПК: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, Національний аграрний університет, 18-19 жовтня 2001 р.), науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової трансформації” (м. Київ, Національний аграрний університет, 29-30 березня 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, Національний аграрний університет, 25-26 квітня 2002 р.), Міжнародному науково-практичному семінарі з виробничої економіки (Казахстан, м.Алмати, КазНАУ, 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 5 наукових працях у фахових виданнях обсягом 1,4 друкованого аркуша.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація написана українською мовою, викладена на 181 сторінці основного тексту. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 158 найменувань, містить 36 таблиць, 4 рисунків, 4 додатки.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету завдання, предмет і об'єкт дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Теоретичні аспекти удосконалення організації та підвищення економічної ефективності виробництва яловичини” - розглядаються теоретичні та методологічні аспекти організаційно-економічних відносин у постреформованих підприємствах з виробництва та переробки яловичини. Встановлено, що необхідною передумовою розвитку ринкової економіки в аграрній сфері України є формування економічної системи, яка базується на різноманітних формах власності та господарювання. При цьому різко підвищується роль приватної власності. Адже саме вона зумовлює індивідуальне прагнення окремої особи до примноження власності, а тому є потужною рушійною силою розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва.

Розглядаючи економічну ефективність виробництва яловичини з народногосподарської токи зору можна сформулювати її як виробництво високоякісного м'яса великої рогатої худоби на душу населення з мінімальними витратами на одиницю продукції. Економічну ефективність виробництва яловичини на рівні підприємства, галузі можна характеризувати, на наш погляд, у загальному і конкретному підходах. Загальний підхід відображає діяльність у цілому на всіх рівнях і показує співвідношення продукції до витрат виробництва або затрат ресурсів.

Особливість галузі скотарства полягає в тому, що об'єктом відтворення є молодняк і дорослі тварини на відгодівлі, які належать до оборотних засобів виробництва. Отже, кінцевий результат, ефективність використання відгоді-вельного контингенту, а також інших засобів виробництва залежить від швидкості обороту м'ясного поголів'я, інтенсивності його вирощування та відгодівлі. Тому підвищення ефективності виробництва яловичини можна досягнути лише на основі інтенсивної відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, що дозволяє використовувати енергію його росту, прискорювати оборот засобів, підвищувати коефіцієнт використання тваринницьких приміщень. Результатом інтенсифікації є забезпечення відгодівлі тварин з великою масою і вгодованістю.

Розвиток виробництва яловичини тісно пов'язаний з реформуванням аграрних підприємств, удосконаленням їх виробничої та галузевої структур, які можуть бути сформовані лише на основі спеціалізації, кооперування й оптимальної концентрації галузей. Повною мірою судити про рівень економічної ефективності виробництва яловичини можна лише після її реалізації. Ринок м'яса великої рогатої худоби формується в основному з двох сегментів: перший - реалізація яловичини та телятини у свіжому вигляді, яка відбувається на ринках і в роздрібній торгівлі, другий - продаж худоби як сировини для підприємств м'ясної промисловості. Ці сегменти ринку суттєво відрізняються. Якщо перший можна віднести до конкурентних ринків, то другий є складною ринковою системою з монопсонічною та монополістичною владою, яка полягає у формуванні закупівельної й реалізаційної ціни.

У підвищенні ефективності виробництва яловичини важлива роль належить інтеграції. Сутність будь-яких інтеграційних процесів полягає в поліпшенні співпраці окремих контрагентів, підвищенні ефективності функціонування інтегрованої структури та кожного її учасника.

У дисертації розглянуто методологічні основи й узагальнено методичні підходи до розрахунку показників економічної ефективності виробництва яловичини з урахуванням її реалізації і переробки, сформульовані основні принципи економічної оцінки м'ясопродуктового виробництва.

У другому розділі - “Організація та економічна ефективність виробництва яловичини” - висвітлено аналіз біокліматичних й економічних умов розвитку виробництва яловичини та його організації в господарствах Лісостепу Київської області. Визначено рівень впливу основних чинників на формування економічної ефективності виробництва м'яса великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах досліджуваної зони. Лісостепова зона Київської області займає територію 897,3 тис. га, або 76% від загальної площі області. Кількість населення, яке проживає у сільській місцевості, становить 1,3 млн. осіб. Зона має певні грунтово-кліматичні відмінності, що накладає відбиток на систему ведення сільськогосподарського виробництва, його спеціалізацію, але рівень їх використання є незадовільним. За період з 1990 по 2001 р. виробництво основних видів тваринницької продукції по всіх категоріях господарств лісостепової зони Київської області суттєво зменшилося. Особливо це негативне явище спостерігається в сільськогосподарських підприємствах, де виробництво м'яса скоротилося в 5,3 раза, у тому числі яловичини - майже в 4 рази.

Насамперед це відбулося через значне скорочення поголів'я великої рогатої худоби, чисельність якої зменшилася в усіх категоріях господарств досліджуваної зони на 61,2%, а корів - на 44 відсотки. Особливо негативним явищем є різке скорочення поголів'я корів, яке зменшує надходження приплоду, а отже, потенціал виробництва м'яса великої рогатої худоби. Проте в господарствах населення за досліджуваний період спостерігається абсолютне й відносне зростання поголів'я корів. За аналізований період їх частка у загальному поголів'ї великої рогатої зросла на 15,5 відсоткових пункта, а корів - на 22,9 пункта і становить відповідно 26,8 та 42,7 відсотки.

Таким чином, скорочення поголів'я великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах не перекриває обсяги його збільшення у приватному секторі досліджуваної зони. Дані, що характеризують динаміку цих показників, наведені в табл. 1.

аграрний економіка ринковий худоба

Таблиця 1. Динаміка поголів'я та показників ефективності виробництва яловичини в сільськогосподарських підприємствах лісостепової зони Київської області

З даних таблиці 1 видно, що за аналізований період поголів'я великої рогатої худоби зменшилося втричі. Третина господарств практично згорнула скотарство як галузь. Відбувається реструктуризація виробництва, внаслідок якої сільськогосподарські підприємства переходять виключно на землеробський напрям. Припинили свою діяльність спеціалізовані відгодівельні господарства.

Наведені дані свідчать, що із скороченням поголів'я худоби залишається низькою її м'ясна продуктивність: річний приріст 1 голови худоби залишається на рівні 109-112 кг, а середньодобовий - 300 г.

У господарствах досліджуваного регіону виробництво яловичини за останнє десятиріччя супроводжувалося зниженням його ефективності. Знизилася продуктивність худоби, збільшилися затрати кормів з розрахунку на 1 ц приросту живої маси на 11%, праці - на 64 відсотки. Собівартість 1 ц живої маси зростала випереджаючими темпами, порівняно з її ціною, що й призвело до збитковості виробництва яловичини, починаючи з 1995 року. Аналізуючи період з 1996 р., спостерігаємо деяке підвищення продуктивності худоби, а також зниження кормомісткості приросту живої маси на 10,9 відсотка. Водночас відбулося незначне зменшення продуктивності праці. Хоча ресурсомісткість виробництва яловичини за 1996-2001 рр. майже не змінилася, однак собівартість 1 ц приросту зросла на 68,1 відсотка. Причиною цього стало в основному підвищення вартості спожитих ресурсів. Отже, вирощування худоби на м'ясо залишається надто збитковим.

Такий стан галузі зумовлений дією багатьох чинників, насамперед, економічного характеру. На макрорівні - це диспаритет цін на сільсько-господарську і промислову продукцію, позбавлення державної підтримки розвитку скотарства, на мікрорівні - низький рівень забезпечення оборотними коштами, зниження рівня годівлі, погіршення якості кормів і матеріально-технічної бази, зниження рівня організації виробництва й мотивації праці. Все це не дає змоги застосовувати нові технології, не забезпечує ритмічності виробництва, не сприяє збільшенню обсягу продукції, поліпшенню якості та зниженню собівартості яловичини. У нинішніх умовах забезпечення високого рівня розвитку скотарства вимагає від господарств значних матеріальних і фінансових ресурсів, однак у більшості з них вони відсутні.

Для поглибленого дослідження за обраною темою відібрано 57 господарств лісостепової зони Київської області: частка яловичини в товарній сільськогосподарській продукції кожного господарства перевищує 10%, а поголів'я худоби на відгодівлі - 600 голів.

Аналітичні групування досліджуваних підприємств (за даними 2001 р.) показали, що найбільший вплив на основні показники ефективності виробництва яловичини має рівень продуктивності худоби (табл. 2).

Групування господарств за рівнем середньодобових приростів живої маси 1 голови худоби свідчить, що при збільшенні цього показника від І до ІV групи на 55,6% зростає віддача кормів і праці. Затрати кормів на 1 ц приросту знижуються на 24%, а трудомісткість - на 36 відсотків. Окупність кормів підвищується на 34,5%, а продуктивність праці при вирощуванні худоби зростає на 53,3 відсотка. За таких умов спостерігається зниження собівартості 1 ц приросту живої маси від І до ІV групи з 503,9 грн. до 389,7 грн., або на 22 відсотки. Знижується також і рівень збитковості виробництва яловичини.

Таблиця 2. Вплив продуктивності відгодівельного поголів'я на економічну ефективність виробництва яловичини, 2001 р.

Підвищення рівня рентабельності виробництва м'яса великої рогатої худоби має велике значення при переведенні галузі в кожному сільськогосподарському підприємстві на самоокупність. Серед резервів підвищення рентабельності виробництва яловичини поряд з раціональним використанням ресурсів важливе місце належить чинникам, які підвищують рівень реалізаційних цін: якість яловичини, строки її реалізації та вгодованість тварин.

У третьому розділі - “Удосконалення організації та підвищення ефективності виробництва яловичини” - обгрунтовано концептуальні підходи до формування ринку м'яса великої рогатої худоби та виробництва яловичини в постреформованих сільськогосподарських підприємствах, визначено основні напрями удосконалення організації виробництва у скотарстві при вирощуванні худоби на м'ясо та взаємодії виробників яловичини із зовнішнім і внутрішнім економічним середовищем. Для суспільства збільшення виробництва (крім ефекту мультиплікатора) відповідає вимогам повноцінного харчування населення, сприяє створенню експортного потенціалу, дозволяє раціонально використовувати природно-економічні умови досліджуваного регіону.

Нині ж гострою проблемою є недовиробництво, дефіцит м'ясної продукції, хоча через низьку купівельну спроможність населення створюється видимість її перевиробництва. Низький попит на кінцеву м'ясну продукцію призводить до адекватного рівня попиту на м'ясну сировину, пропозиція якої через збитковість постійно знижується. Джерелами збільшення пропозиції м'яса є недовикористаний виробничий потенціал м'ясопродуктового підкомплексу, незадовільні потреби населення та тенденція росту попиту на м'ясо і м'ясопродукти. Джерела збільшення попиту на м'ясо і м'ясопродукти - низький рівень їх споживання, тенденція підвищення реальних доходів населення. При збільшенні сукупних доходів на 1% у 2001 р. населення було готове збільшити споживання м'ясопродуктів на 1,43 відсотка.

Перспективи виробництва яловичини тісно пов'язані із ситуацією на ринку кінцевої продукції м'ясного підкомплексу, яка перебуває під впливом динаміки попиту. Розрахунки свідчать, що для самозабезпечення досліджуваної зони яловичиною виробництво необхідно збільшити на 15-20 відсотків. Такого результату можна досягти лише за рахунок підвищення м'ясної продуктивності худоби відгодівельного контингенту. Однак перед галуззю стоїть завдання забезпечити інші регіони України і створювати експортний потенціал. Досягнути цього можна не лише через створення ефективного власника, а й через технічне переозброєння виробництва на основі залучення інвестицій. Важливого значення при цьому набувають кредити, без яких виробництво м'ясних ресурсів існувати не може. Тому на перший план висувається проблема інвестування сільськогосподарських підприємств. Підвищення ефективності виробництва яловичини на нинішньому етапі може бути досягнуто значною мірою за рахунок використання некапіталомістких організаційних чинників - поглиблення спеціалізації, кооперації, інтеграції, розвитку міжрегіональних і міжгалузевих зв'язків, освоєння інноваційних програм.

Для розширеного відтворення стада і збільшення виходу продукції скотарства важливе значення має його структура. Розрахунки показують, що оптимальною для сільськогосподарських підприємств лісостепової зони Київської області є така структура стада, за якої частка корів становить 40-45 відсотків. З підвищенням частки корів зростає швидкість обороту стада, скорочується період вирощування ремонтного молодняку, ущільнюються строки нагулу і відгодівлі, а отже, скорочуються витрати на його утримання та відгодівлю.

Продуктивність худоби, виробництво яловичини та його економічна ефективність тісно пов'язані з рівнем годівлі тварин, а успішне вирішення проблеми кормозабезпечення значною мірою залежить від структури посівних площ.

Тому в дисертації проаналізовано структуру посівних площ з одночасною оптимізацією кормових раціонів. За цільову функцію вибрано вартість товарної продукції, за вирахуванням затрат на корми, що забезпечує одночасну максимізацію вартості товарної продукції та мінімізацію затрат на корми (формула (1)):

Z = XВТП - XВК > max,

де XВТП - вартість товарної продукції; XВК - вартість кормів.

За цією числовою моделлю проведено розрахунки на ЕОМ за допомогою програми оптимізації лінійних задач математичного програмування. В оптимальній структурі посівних площ зернові та зернобобові становлять 53,2%, а кормові культури - близько 30 відсотків.

На основі обробки статистичних даних виробництва яловичини в досліджуваних господарствах визначено систему регресійних рівнянь залежності показників його ефективності від сукупності факторів, що дозволило оптимізувати параметри модельних господарств з виробництва яловичини для досліджуваної зони (табл. 3).

Таблиця 3. Модельні господарства з виробництва яловичини в лісостеповій зоні Київської області

В основу розрахунків з прогнозування собівартості виробництва яловичини покладено параметри проектної продуктивності в модельних господарствах, а грошових витрат - на одиницю продукції та голову худоби, що склалися в передових господарствах.

В результаті отримана собівартість 1 ц приросту живої маси - 338,60 грн., тому для рентабельного виробництва яловичини закупівельна ціна повинна бути на рівні 420-450 грн. за 1 ц живої маси. Просування м'ясних ресурсів в ланцюгу виробництво - переробка - торгівля - споживання значно підвищує ціну реалізації кінцевого продукту, призводить до того, що початкові ланки цього ланцюга спрямовані на задоволення попиту наступної ланки і лише остання - кінцевого споживача.

Реальним виходом із ситуації, що склалася, на обласному рівні є оптимізація міжгосподарських зв'язків у м'ясопродуктовому підкомплексі. Такі міжгосподарські зв'язки необхідно розглядати як урахування інтересів кінцевого споживача через підвищення економічної ефективності, стабілізацію й нарощування обсягів виробництва м'яса, підвищення ефективності заготівлі, забою і переробки м'ясної сировини, а також реалізації кінцевої м'ясної продукції. Взаємовідносини між партнерами будуються на основі розподілу виручки від реалізації кінцевої м'ясної продукції залежно від нормативних витрат.

Організація моделі запропонованої вертикально-інтегрованої структури та її функціонування спроможна значно підвищити ефективність діяльності всього м'ясопродуктового підкомплексу області та суміжних партнерів, створити умови розширеного відтворення для виробників м'ясної сировини, сприяти створенню передумов для залучення інвестицій, забезпечення населення області якісною м'ясопродукцією за доступними цінами, що відповідають збалансованості ринкового попиту і пропозиції.

Висновки