Діагностика та лікування черепно-мозкових травм у собак

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський державний аграрний університет

УДК 619:616 - 073.75

ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ

ЧЕРЕПНО-МОЗКОВИХ ТРАВМ У СОБАК

16.00.05 - ветеринарна хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Телятніков Андрій Володимирович

Біла Церква - 2002

АНОТАЦІЇ

Телятніков А. В. Діагностика та лікування черепно-мозкових травм у собак. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 - ветеринарна хірургія. Білоцерківський державний аграрний університет. Біла Церква, 2002.

Метод комп'ютерної томографії у ветеринарно-медичній нейрології дає змогу проводити чітке пошарове (за заданою програмою) дослідження тканин і органних утворень мозкового черепа. У клінічній практиці комп'ютерна томографія забезпечує постановку максимально достовірного діагнозу, що є передумовою проведення раціонального лікування та отримання високого лікувального ефекту.

Дослідження соска зорового нерва у собак - відносно простий та швидкий метод, який допомагає точно поставити діагноз на гіпертензію, викликану гематомами, вдавленими уламками кісток черепа, гідроцефалією та ін.

Дослідження спинномозкової рідини - достатньо достовірний метод постановки діагнозу на гіпертензію головного мозку та внутрішньомозкову кровотечу.

Ушкодження мозку внаслідок травм можуть бути: а) вогнищевими (ушиби, внутрішньочерепні гематоми, ушкодження, зумовлені підвищенням внутрішньо-черепного тиску - анемічно-гіпоксичні), б)дифузні (дифузне ушкодження аксонів, та дифузне мікроваскулярне ушкодження).

При консервативному лікуванні черепно-мозкових травм (переважно струс, ушиб, субдуральна гематома, набряк мозку тощо) показані кровоспинні (3-5 %-ний розчин іхтіолу в дозі 5-7 мг/кг, 1 %-ний розчин вікасолу 1 мл 1-2 рази на добу, 2,5%-ний розчин етамзилату 2-4 мл 2-3 рази на добу, 10 %-ний розчин кальцію хлориду в/в), осмотерапевтичні (15-20 %-ний розчин маніту - 2 г/кг, в/в), сечогінні (1 %-ний розчин фуросеміду 1-2 мл), протизапальні (дексаметазон в дозі 1-4 мг, в/в кожні 4-8 год), протисудомні (20 %-ний розчин натрію оксибутирату в дозі 50-100 мг/кг, в/в; дроперидол у дозі 3 мг/кг на добу в/м) препарати.

При оперативному лікуванні черепно-мозкових травм (переважно ушиб мозку, субдуральна гематома, здавлювання і переломи черепа, гострий набряк мозку тощо) доцільно проводити декомпресійну краніотомію, трепанацію тім'яної кістки; цистернальна пункція з видаленням частини ліквору при підвищенні внутрішньочерепного тиску загрожує грижею намету мозочка.

Ключові слова: мозковий череп, черепно-мозкові травми, собаки, комп'ютерна томографія, консервативне лікування, оперативне лікування.

Телятников А. В. Диагностика и лечение черепно-мозговых травм у собак. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.05 - ветеринарная хирургия. - Белоцерковский государственный аграрный университет. Белая Церковь, 2002.

Целью проведенных исследований было усовершенствовать методы диагностики и лечения черепно-мозговых травм у собак. С этой целью использовали метод компьютерной томографии (КТ) и разработали консервативный и оперативный методы лечения черепно-мозговых травм у собак.

При проведении КТ сканировали срезы черепа толщиной 2 мм и шагом 10 мм; от базальных отделов до верхушки делали 18-19 срезов. При этом четко различали не только кости черепа, но и все тканевые образования головного мозга и мозжечка, мозговые желудочки, цистерны, мозговые оболочки и т. п.

В дополнение к КТ учитывали нейрологические симптомы, проводили исследование соска зрительного нерва (офтальмоскопически) и спинно-мозговой жидкости (при пункции цистерны). Исследование соска зрительного нерва у собак - относительно простой и быстрый метод диагностики гипертензии, обусловленной гематомой, вдавленным переломом костей черепа, отёком мозга, гидроцефалией т. п. Исследование спинномозговой жидкости (скорость истечения из иглы, цвет и т. п.) дает возможность удостовериться в гипертензии головного мозга и внутримозговых кровотечениях.

Поверхностные деформации мозга вследствие удара приводят к ушибам и субдуральным гематомам, а глубокие деформации - к повреждениям аксонов с явлениями нарушения аксонного транспорта и аксонотомии (посмертно проводимая гистохимическая реакция на кислую фосфатазу).

Повреждения мозга вследствие травм могут быть: а)очаговыми (ушибы, внутричерепные гематомы, повреждения, обусловленные повышением внутримозгового давления - анемично-гипоксические), б)диффузные (диффузное повреждение аксонов и диффузные микроваскулярные повреждения).

КТ представляет возможным определить окончательный диагноз.

Сотрясение головного мозга относится к наиболее легким формам диффузного повреждения мозга, при котором отсутствуют макроскопические изменения. Компьютерные томограммы не выявляют травматических отклонений в состоянии вещества мозга и ликворных внутричерепных пространств.

Ушиб головного мозга. В мозговом веществе выявляются ограниченные зоны сниженной плотности, которые по томоденситометрическим показателям близки к отеку мозга. Эти повреждения могут иметь вид некомпактно расположенных в зоне сниженной плотности высокоплотных включений или умеренно гомогенного повышения плотности на небольшой площади.

Как показывают данные операций и вскрытий, отмеченные КТ-находки соответствуют небольшим кровоизлияниям в зоне ушиба или умеренному геморрагическому пропитыванию мозговой ткани без ее грубой деструкции.

Вдавленный перелом теменной кости, гематома. Хорошо дифференцируются костные отломки, которые попали в вещество мозга. Они вызывают локальное сдавливание головного мозга. Внутримозговая гематома имеет вид округлой или неправильной формы зоны гомогенного интенсивного повышения плотности с четко ограниченными краями.

Посттравматическая гидроцефалия характеризуется баллонообразным расширением желудочковой системы головного мозга, преимущественно передних рогов, часто с перивентрикулярным отеком.

Посттравматическая киста имеет четко очерченную зону снижения плотности. Поражение ямкообразной формы с верхушкой, обращенной в сторону мозга, расположенное в задней черепной ямке.

Лечение закрытых черепно-мозговых травм у собак включает различные методы, выбор которых в конкретном случае обусловлен видом травмы, состоянием пациента, наличием соответствующих препаратов и определенных благоприятных условий содержания собак.

Лечение открытых черепно-мозговых травм у собак базируется на применении хирургической обработки раны.

При консервативном лечении черепно-мозговых травм (преимущественно сотрясение, ушиб, субдуральная гематома, отек мозга и др.) показаны кровеостанавливающие (3-5 %-ный р-р ихтиола в дозе 5-7 мг/кг, 1 %-ный р-р викасола 1 мл 1-2 раза в сутки, 2,5%-ный р-р этамзилата 2-4 мл 2-3 раза в сутки, 10%-ный р-р кальция хлорида в/в), осмотерапевтические (15-20 %-ный р-р маннита - 2 г/кг, в/в), мочегонные (1 %-ный р-р фуросемида 1-2 мл), противовоспалительные (дексаметазон в дозе 1-4 мг, в/в каждые 4-8 часов), противосудорожные (20 %-ный р-р натрия оксибутирата в дозе 50-100 мг/кг, в/в, дроперидол в дозе 3 мг/кг в сутки, в/м) препараты.

При оперативном лечении черепно-мозговых травм у собак (преимущественно ушиб мозга, субдуральная гематома, сдавливание и переломы черепа, острый отек мозга и т. п.) рационально производить декомпрессивную краниотомию, трепанацию височной кости; цистернальная пункция с удалением части ликвора при повышении внутричерепного давления угрожает грыжей мозжечкового намёта.

Ключевые слова: мозговой череп, черепно-мозговые травмы, собаки, компьютерная томография, консервативное лечение, оперативное лечение.

Telyatnikov A.V. Diagnosis and therapy of dogs craniocerebral traumatism. - Manuscript.

The dissertation to get the scientific degree of Candidate of Veterinary Sciences on Speciality 16.00.05 - Veterinary Surgery. Bila Tserkva State Agrarian University. Bila Tserkva, 2002.

Computer tomography method in veterinarian and medical neurology makes it possible to carry out a precise layer check up ( according to the program) of cerebral cranium tissue and organ formations. Computer tomography in clinical practice guarantees the most precise diagnosis which is the prerequisite for rational therapy and resultant treatment.

Examination of dogs healthy nerve papilla is a relatively easy and fast method to diagnose hypertension caused by hematoma, impressions of skull fragments, hydrocephalus, etc.

Examination of cerebrospinal fluid is an accurate enough metod to diagnose brain hypertension and intracerebral hemorrhage.

Traumatic brain injury can be caused by: a) fire (contusion, endocranial hematoma, endocranial pressure - anemic hypoxemia), b) diffusion (diffusive axon trauma and diffusive microvascular trauma).

Conservative treatment of craniocerebral traumata (in most cases concussion, trauma, subdural hematoma, brain edema, etc.) recommends hemostatic preparations (3-5% solution of ichthyol, dose being 5-7 mg/kg; 1% solution of vicasol (1ml), daily dose being taken 1-

2 times; 2,5% solution of aethamzilat (2-4ml), daily dose being taken 2-3 times; 10% solution of calcium chloride, intravenous injections); osmotherapeutic preparations (15-20% solution of mannite - 2 g/kg, intravenous injections), diuretic preparations (1% solution of furosemidum, 1-2 ml), antiinflammatory preparations (dexamethasone, 1-4 mg dose being taken at the intervals of 4-8 hours, intravenous injections), anticonvulsive preparations (20% solution of natrium oxybutiras dose being 50-100 mg/kg, intravenous injections; droperidolum, daily dose being 30 mg/kg, intramascular injections).

Surgical treatment of dogs craniocerebral traumata (mostly brain contusion, subdural hematoma, depressed skull fracture, acute brain edema, etc.) recommends decompressive craniotomy, parietal bone trepanation; cisternal puncture with partial removal of liquor accompanied by intracranial pressure may result in tantorium cerebelli hernia.

Key words: cerebral cranium, craniocerebral traumata dogs, computer tomography, conservative treatment, surgical treatment.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор Борисевич Володимир Борисович, Національний аграрний університет, професор кафедри хірургії ім. акад. І.О. Поваженко

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Рубленко Михайло Васильович, Білоцерківський державний аграрний університет, завідувач кафедри незаразної патології тварин Інституту післядипломного навчання керівників і спеціалістів ветеринарної медицини

кандидат ветеринарних наук, доцент Хомин Надія Михайлівна, Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, доцент кафедри хірургії

Провідна установа: Харківська державна зооветеринарна академія, кафедра хірургії Міністерства аграрної політики України, м. Харків

Захист дисертації відбудеться "27" вересня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 при Білоцерківському державному аграрному університеті за адресою: 09111, м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 12б; навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Білоцерківського державного аграрного університету: м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1

Автореферат розісланий "23" серпня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат ветеринарних наук П.О. Стадник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Травми голови складають приблизно 20% усіх пошкоджень і за ступенем частості стоять на другому або третьому місці після травм кінцівок. Переломи кісток черепа трапляються приблизно у 5 % травмованих пацієнтів, а тяжкі мозкові травми - у 2-4 %.

Характер черепно-мозкових травм багато в чому залежить від морфо-функціональних характеристик головного мозку. Останній являє собою м`яку, пухку структуру, яка особливо чутлива до дії травматичних факторів. Він підтримується та захищається частково оболонкою мозку та цереброспінальною рідиною, частково черепною кісткою та хребцями. Оскільки головний мозок повністю закритий твердим черепом, то будь-яке збільшення в об`ємі мозку приведе до збільшення внутрішньочерепного тиску, що може призвести до пошкодження мозку.

Патологічні зміни, які спостерігаються після травми мозку, класифікують як струс, ушиб чи рана. Струс - це найбільш простий вид мозкового ураження. Клінічно проявляється як непритомний стан, що розвивається після травми при відсутності постійного фізичного пошкодження. Внутрішньопаренхіматозні кровотечі та набряк головного мозку можуть спостерігатися при ушибах. Рани, особливо проникні, нерідко являють представляють собою найбільш тяжкий вид ушкодження і, як правило, пов'язані зі значним порушенням нормальної структури елементів мозку. Внаслідок пролому черепа виникають епідуральні гематоми у зв'язку з розривом середньої менінгіальної артерії; це веде до швидкого утворення додаткової маси (крові) та заповнення нею простору між черепом і твердою мозковою оболонкою. Субдуральні гематоми виникають як наслідок розриву дрібних судин, що знаходяться у м`якій судинній мозковій оболонці та подібним же чином чинять тиск на підлеглу мозкову тканину.

Травми центральної нервової системи потребують постановки точного діагнозу та невідкладного ефективного лікування. Необхідно конкретизувати місце пошкодження та оцінити ступінь тяжкості ураження.

Струс, ушиб та стиснення мозку є найбільш частими закритими пошкодженнями черепа, які перебігають з порушеннями функцій мозку. Кожний з цих станів супроводжується певними клінічними ознаками.

Часто зустрічаються комбіновані форми пошкоджень, що проявляється складним симптомокомплексом, елементи якого не завжди легко диференціюються безпосередньо після травми. У багатьох випадках, коли вони перебігають особливо важко, прижиттєвий діагноз залишається нез'ясованим.

Серед механічних травм чільне місце займає транспортний травматизм. Під транспортною травмою розуміють механічні пошкодження, заподіяні зовнішніми або внутрішніми деталями транспорту під час його руху, а також при зіткненні з транспортом, що рухається. Значне збільшення та урізноманітнення транспортних засобів останнім часом зумовлює почастішання випадків транспортного травматизму.

Диференціація та ефективне лікування транспортної травми складають найбільш актуальну проблему травматології, де ушкодження черепа - маловивчена проблема.

У хірургії черепно-мозкові травми відносяться до найбільш складних патологічних процесів. Вони часто важко діагностуються і ще більш важко піддаються лікуванню. У зв'язку з цим нерідко черепно-мозкові травми закінчуються смертю тварини. Тому удосконалення діагностики та лікування черепно-мозкових травм є актуальною проблемою.

У загальній ветеринарній хірургії серед черепно-мозкових травм традиційно розглядають струс, ушиб та комбіноване пошкодження головного мозку (Поваженко І.О., 1961; Плахотін М.В. та співавт.,1966; Поваженко І.О., Братю-

ха С.І., 1989; Бєлов О.Д. та співавт.,1990; Панько І.С. та спіавт., 1999; Борисевич В.Б. та співавт., 1992, 2001 та ін.). Причому діагностика та лікування черепно-мозкових травм представлені в узагальненому вигляді без урахування їх видових особливостей, що не може не позначитися на ефективності лікувальних заходів.

У спеціальній ветеринарній хірургії (. Шакалов К.І та спіавт., 1966; Борисевич В.Б. та співавт., 1993 та ін.) черепно-мозкові травми взагалі не розглядаються, що ще раз підкреслює недостатнє вивчення цього питання.

Черепно-мозкові травми найбільш часто зустрічаються у собак в умовах міста. Переважають травми, зумовлені зіткненням з транспортом (автомобілями, мотоциклами, мопедами) та травми, що іноді виникають при падінні з висоти. Зустрічаються також травми, зумовлені ударом палицею, цеглиною тощо.

Враховуючи сказане, вважаємо, що діагностика та лікування черепно-мозкових травм у собак потребують нового, більш сучасного підходу до їх вивчення, оскільки саме на базі таких розробок надається можливість удосконалення існуючих методів топічної діагностики та раціональної терапії. Саме такий напрям наукових досліджень покладений в основу роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом програми науково-дослідної роботи кафедри хірургії ім. академіка УАСХН І.О. Поваженка факультету ветеринарної медицини ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК Національного аграрного університету (розробити теоретичні основи комп'ютерного методу диспансеризацій тварин з метою діагностики, терапії та профілактики захворювань), яка виконується за завданням державного департаменту ветеринарної медицини Міні-

стерства аграрної політики України (державний реєстраційний номер 0196U013082).

Мета і завдання дослідження. Дослідити можливості удосконалення діагностики черепно-мозкових травм у собак, вивчити симптоми уражень, дати порівняльну оцінку різних методів лікування.

Виходячи з наміченої мети, у роботі були поставлені наступні завдання:

- встановити можливість застосування комп'ютерної томографії для візуалізації стану кісток черепа, судин та речовини головного мозку у собак;

- дослідити ефективність діагностичного застосування у ветеринарно-медичній травматології методу комп'ютерної томографії черепно-мозкових травм у собак;

- диференціювати види черепно-мозкових травм у собак;

- показати порівняльну ефективність різних методів лікування черепно-мозкових травм у собак.

Об'єкт дослідження: клінічно здорові собаки та собаки з різними видами черепно-мозкових травм. томографія собака ветеринарний мозковий

Предмет дослідження: кістки черепа, оболонки, судини, речовина головного мозку, ліквор, сосок зорового нерва, медикаментозні засоби заспокоєння собак, хірургічне та паліативне лікування черепно-мозкових травм.

Методи дослідження: клінічні, неврологічні, гістологічні та гістохімічні (виявлення активності кислої фосфатази), комп'ютерно-томографічні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у вітчизняній ветеринарній медицині розроблено метод комп'ютерної томографії і представлено особливості його застосування у собак. На підставі комп'ютерної томографії удосконалено топічну діагностику черепно-мозкових травм і з'ясовані можливості диференційно-діагностичних параметрів методики, а також представлені раціональні методи лікування черепно-мозкових травм у собак.

Практичне значення одержаних результатів. Удосконалено метод візуалізації стану кісток черепа, оболонок, судин і речовини головного мозку як основного сучасного діагностичного прийому у ветеринарно-медичній травматології. Рекомендовані раціональні методи лікування відносно простих та складних і комбінованих черепно-мозкових травм у собак. Результати досліджень впроваджені у навчальний процес та в лікування тварин кафедр хірургії ім. академіка УАСХН І.О. Поваженка НАУ, акушерства і хірургії ОДАУ, а також у навчальний процес кафедр хірургії БДАУ та Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького.

Особистий внесок здобувача. Дисертант особисто освоїв метод комп'ю-терної томографії, модифікував його для дослідження черепа собак, дослідив і описав комп'ютерно-томографічні показники мозкового черепа собак у нормі та при найбільш поширених черепно-мозкових травмах у даного виду тварин. Дослідив перебіг черепно-мозкових травм, показав їх диференційну діагностику та застосував раціональні методи лікування. Особисто виконав весь обсяг експериментальних досліджень, підбір та опрацювання наукової літератури, здійснив аналіз та інтерпретацію одержаних результатів.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи були апробовані на науково-практичничих конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультетів ветеринарної медицини Національного аграрного університету, Одеського державного аграрного університету у 2000 і 2001 рр., на III міжнародній науково-практичній конференції з неінфекційної патології тварин, присвяченій 90-річчю з дня народження доктора ветеринарних наук, професора А.Ф. Бурденюка (Біла Церква, 2000 р.), на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження академіка, доктора ветеринарних наук, професора І.О. Поваженка (Київ, 2001 р.), а також на I міжнародній науково-практичній ветеринарній конференції з проблем дрібних тварин (Одеса, 2002).

Публікації результатів досліджень. За результатами досліджень опубліковано 10 наукових робіт у збірниках наукових праць Національного аграрного університету (1), Одеського державного аграрного університету (3), Білоцерківського державного аграрного університету (2), журналах "Ветеринарна медицина України" (3), "Ветеринария" (1).

Структура та обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 149 сторінках комп'ютерного тексту; вона складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, власних досліджень, аналізу й узагальнення отриманих результатів, висновків, рекомендацій виробництву та списку літератури, що включає 202 джерела літератури. Дисертація містить 10 таблиць та 26 рисунків.

ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Роботу виконано на кафедрі хірургії ім. акад. І. О. Поваженка Національного аграрного університету та кафедрі акушерства і хірургії Одеського державного аграрного університету на безпородних собаках та собаках різних порід (східноєвропейська вівчарка, дог, боксер, пікінес, колі та ін.) у кількості 167 голів, протягом 1999 - 2002 рр. При опрацюванні порівняльної ефективності різних методів діагностики та лікування черепно-мозкових травм досліджуваних тварин підбирали за принципом аналогів (порода, вік, стать, характер травми).

Всього зареєстровано 3986 собак-пацієнтів, з них черепно-мозкові травми були у 145 тварин (3,6 %). Основні види ушкоджень такі: струс ГМ -18 (12,41 %), ушиб ГМ -16 (11,04 %), комбіноване ураження - 25 (17,24 %), внутрішньочерепні гематоми - 17 (11,73 %), розрив мозку - 2 (1,37%) набряк мозку - 21 (14,48%), деформація кісток мозкового черепа - 15 (10,34 %), переломи кісток мозкового черепа - 23(15,87 %), дифузне аксональне ураження (ДАУ) - 8 (5,52 %). Результати досліджень подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Деякі характеристики черепно-мозкових травм у собак

Травми	Кількість хворих	%
Струс мозку	18	12,41
Ушиб мозку	16	11,04
Комбіновані ураження	25	17,24
Внутрішньочерепні гематоми	17	11,73
Розрив мозку	2	1,37
Набряк мозку	21	14,48
Деформація кісток мозкового черепа	15	10,34
Переломи кісток мозкового черепа	23	15,87
Дифузне ураження аксонів	8	5,52

ДАУ може бути встановлено на розтині при гістохімічному дослідженні на кислу фосфатазу за методом Гоморі. Нейроцити й аксони імпрегнуються солями свинцю в інтенсивно коричневий або чорний колір. У випадках ДАУ, зумовлених надзвичайно сильним уповільненням/прискоренням, встановлюються місця розривів аксонів з явищами нерівномірної їх імпрегнації та ділянками відсутності активності кислої фосфатази.

При клінічних дослідження виміряли температуру, частоту і характер пульсу, частоту і характер дихання, аналізували неврологічні симптоми, результативність та тривалість консервативного та оперативного лікування черепно-мозкових травм (ЧМТ).

Комп'ютерну томографію (КТ) мозкового черепа (МЧ) собак в умовах норми і патології проводили за допомогою апарата Somaton AR.T фірми Simens (Німеччина).

Додатково проводились дослідження спинномозкової рідини (цистернальна пункція) та соска зорового нерва методом офтальмоскопії.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили з використанням критерію Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Комп'ютерна томографія мозкового черепа собак у нормі. Тканини черепа візуалізуються на підставі врахування їх щільностей (в од. H/Haunssfield): сіра речовина мозку +36…+46, біла речовина мозку +22…+33, спинномозкова рідина +4…+16, кров +12, кров, що згорнулася +55…+75, повітря -1000, жир -100, кістки +200… +1000, вода 0.

Для запобігання виникненню артефактів під час виконання КТ собаки, робили премедикацію (1 %-ний розчин атропіну в дозі 0,1 - 0,3 мл, 2,5 %-ний розчин аміназину в дозі 0,5-2,0 мл на одну тварину) з наступним внутрішньовенним ін'єктуванням 20 %-ного розчину натрію оксибутирату в дозі 70-100 мг/кг маси або внутрішньом'язовим 5 %-ного розчину кетаміну із розрахунку 5-7 мг/кг маси.

Сканували зрізи товщиною 2 мм і кроком 10 мм. Від базальних відділів до верхівки робили 18-19 зрізів наступних рівнів.

Нижній рівень. Перші три зрізи цього рівня проходять через різні кістки основи черепа. Розрізняються частини турецького сідла клиноподібної кістки (у центрі якого є гіпофізарна ямка), зовнішній і внутрішній слухові проходи, тіло клиноподібної й передньої клиноподібної кістки (беруть участь у формуванні середньої черепної ямки), крила передньої клиноподібної кістки (беруть участь в утворенні медіальної стінки орбіт і передньої мозкової ямки). Добре видно гребені кам'янистої кістки, які розмежовують середню і задню черепні ямки. Каудально від гребеня розташовані відділи мозкового мосту і довгастого мозку, розрізняються сліди четвертого мозкового шлуночка та цистерни довгастого мозку.

На наступних трьох зрізах, проведених на 1 см вище від попереднього, і зрізу, що закінчує нижній рівень, також з'являється пластинка чотиригорбкового тіла, яка є дорсальною частиною середнього мозку. На цих зрізах добре видно середні відділи півкуль мозочка, цистерну чотиригорбкового тіла.

Визначено також стан речовини ромбоподібного та нижніх відділів великого мозку, сільвієва водогону, підпавутинного і субарахноїдального просторів, цистерн головного мозку (ГМ) тощо. Внаслідок майже рівних коефіцієнтів поглинання цереброспінальної рідини і води лікворні системи подано у вигляді зон зниженої щільності (чорного кольору).

Середній рівень. Виявляє стан передніх рогів бокових шлуночків, третій мозковий шлуночок, перетинчастий міжмозочковий намет, що переходить на зрізах знизу вгору у відросток намету (tentoricus). Останній є місцем кріплення складок твердої мозкової оболонки, які проходять між півкулями великого мозку і відокремлюють його від мозочка. На цих зрізах можна спостерігати лобні синуси, розділені поздовжньою сагітальною і численними додатковими перегородками на окремі камери при наявності решітчастої кістки. На останніх трьох зрізах середнього рівня добре видно тіла бокових шлуночків, частково їх задні роги, відросток намету, лобні пазухи і кістки черепа, що відмежовують черепну порожнину від тканин голови, а також тім'яні, потиличну і лобні кістки.

Наступний зріз характеризується слідами тіл бокових шлуночків; тут з'являються звивини кори головного мозку.

Зрізи даного рівня дозволяють оцінити стан лікворних просторів третього і бокових шлуночків головного мозку, а також зміни щільності його речовини (крововиливи, пухлини, набряки, ушиби, струси тощо), наявність субдуральних і субарахноїдальних крововиливів, стискань головного мозку кістковими уламками тощо.

Верхній рівень. На першому з цих зрізів ще можна спостерігати верхні ділянки центральних частин бокових шлуночків головного мозку. Поздовжня щілина його півкуль на цьому рівні не поділяється на відділи, а відросток намету практично не проглядається. На наступних зрізах спостерігаються кістки черепа: лобна, тім'яні, потилична. Видно лобні синуси, борозни і звивини кори головного мозку. Дослідження черепної порожнини закінчується зрізом, що відображає верхню частину лобної та тім'яних кісток, навколо яких візуалізуються м'які тканини голови.

Зрізи цього рівня дозволяють оцінити наявність субдуральних, субарахноїдальних крововиливів, стискань головного мозку кістковими уламками, зміни щільності його речовини.

Таким чином, дослідження мозкового черепа КТ дає в руки дослідника цінний морфологічний матеріал, елементи якого набувають важливого клінічного змісту.

Діагностика черепно-мозкових травм. Здійснювалась методом КТ та на підставі клінічних ознак. В останьому випадку найбільш важливими для оцінки травм голови, поряд з вимірюванням температури тіла, частоти і характеру пульсу і дихання, є стан свідомості, розмір зіниць і їх реакція, положення тіла і функція руху тощо.

Важливі клінічні дані отримуємо при дослідженні спинномозкової рідини (СМР), та визначаючи стан соска зорового нерва.

Підвищення тиску СМР чітко диференціюється не тільки манометрично, але і за силою її витікання з пункційної голки. При нормальному тиску СМР, який за манометричними показниками у лежачому положенні тварини в нормі становить 100-140 мм водн. ст., витікає біля 60-80 крапель рідини за хв. Більш часте витікання крапель (90-110 за 1 хв) , що відповідає 145-160 мм водн. ст., характеризує помірне підвищення тиску СМР; останнє характерне для порівняно незначного ушибу ГМ, невеликих його гематом. Дуже часте витікання крапель (115-130 за 1 хв), що відповідає 170-180 мм водн. ст., характеризує значне підвищення тиску; воно має місце при значних ушибах ГМ, крупних його гематомах, деформації кісток МЧ. При дуже високому тиску СМР, остання витікає струменем (190-210 і більше мм водн. ст.); це спостерігається при значній деформації кісток МЧ, множинних його переломах, обширних гематомах, а також при гідроцефалії.

При внутрішньомозковій кровотечі у СМР виявляються домішки крові (помірні та значні внутрішньомозкові гематоми). У випадку множинних дрібних внутрішньомозкових гематом СМР стає напівпрозорою, інколи мутною, а колір її змінюється від яскраво-червоного до кавово-жовтого, що залежить від часу обстеження з моменту травми.

Дослідженням соска зорового нерва при ЧМТ виявляли його набряк (вдавлені переломи черепа, внутрішньочерепні гематоми, гідроцефалія, обширні ушиби ГМ); при цьому артерії соска виглядають звуженими, а вени розширеними. На краю набряклого соска спостерігається явище “переривання вен”; оскільки на краю соска зорового нерва вени згинаються і перекриваються опуклістю диска.

Зміни стану очних яблук і зіниць (ністагм, міоз, мідріаз, анізокорія) спостерігали при сильному ушибі ГМ, деформації і переломі кісток МЧ, гідроцефалії, набряку ГМ.

Комп'ютерна томографія черепно-мозкових травм у собак. Сканування здійснювали за параметрами, яких притримувалися при дослідженні МЧ собак у нормі. Результати досліджень подано у таблиці 2.

Струс головного мозку. Належить до найлегших форм дифузного ураження мозку, при якому відсутні макроскопічні зміни. Комп'ютерні томограми у тварин зі струсом не виявляють травматичних відхилень у стані речовини мозку (щільність сірої та білої речовини залишається у межах норми - відповідно 36-46 Н) і лікворовмісних внутрішньочерепних просторів.

Ушиб головного мозку. У мозковій речовині виявляються обмежені зони зниженої щільності, близької за томоденситометричними показниками до набряку головного мозку (від 18 до 28 Н). Ці зони можуть мати некомпактно розміщені у ділянці зниженої щільності високощільні включення або помірне гомогенне підвищення щільності на невеликій площі

Як показують дані операцій та розтинів, зазначені КТ-знахідки відповідають невеликим крововиливам у зоні ушибу чи помірному геморагічному просочуванню мозкової тканини без її грубої деструкції.

Вдавлений перелом тім'яної кістки, гематома. Добре диференціюються кісткові уламки, що потрапили у речовину мозку. Внутрішньомозкова гематома має вигляд округлої чи неправильної форми зони гомогенного інтенсивного підвищення щільності (від 55 до 75 Н) з чітко окресленими краями.

Посттравматична гідроцефалія. Характеризується балоноподібним розширенням шлуночкової системи головного мозку, переважно передніх рогів, часто з перивентрикулярним набряком (від 18 до 28 Н).

Посттравматична кіста. Має чітко окреслену зону зниженої щільності (від 4 до 16 Н). Ураження ямкоподібної форми з верхівкою, повернутою у бік мозку, розташоване у задній черепній ямці.

Своєчасна і достовірна діагностика за допомогою КТ та раціональнє лікування забезпечують порівняно швидке і надійне виліковування собак з ЧМТ.

Оперативне лікування черепно-мозкових травм у собак. Якщо стан погіршується, незважаючи на проведену терапію, то може виникнути необхідність хірургічного втручання.

Таблиця 2

Оцінка неврологічних симптомів при черепно-мозковій травмі з даними комп'ютерної томографії

Досліджено тварин	Стан свідомо сті	Стан зіниць	Стан рухової функції, положення тіла, менінгіальні симптоми	Показники життєво важливих функцій	Дані КТ
12	Знижена психічна реакція	Знижена реакція на світло	Сидяче положення; тимчасова ригідність потиличних м'язів; ністагм	Незначне підвищення температури тіла або вона нормальна	Струс
9	Ступор	Анізокорія	Атаксія; тварина лежить на животі; ністагм; ригідність потиличних м'язів	Прискорення пульсу, незначне підвищення температури тіла	Ушиб
7	Кома	Тремтіння зіниць; відсутність зіничного та рогівкового рефлексів	Атаксія; розгинальні судоми грудних кінцівок; виражена ригідність потиличних м'язів	Прискорення пульсу; дихання Чейн-Стокса; зниження температури тіла	Вдавлений перелом тім'яної кістки. Гематома
5	Ступор	Двобічн. мідріаз, горизонтальн. ністагм, двобічне зниження рефлексів рогівки	Лежить на боці; ригідність потиличних м'язів; плавальні рухи кінцівок	Прискорення пульсу; температура у межах норми	Пост-травматична гідроцефалія
3	Знижена психічна реакція	Нормальна реакція зіниць; правобічне зниження рефлексу рогівки	Манежні рухи за годинниковою стрілкою; ригідність потиличних м'язів; епілептичні припадки	Пульс, дихання і температура тіла в межах норми	Пост- травматична кіста задньої черепної ямки

Перед початком проведення хірургічної операції слід вияснити, чи погіршення неврологічних симптомів є наслідком кровотечі в стовбурі мозку, чи наслідком екстрацеребрального тиску. Підвищений екстрацеребральний тиск може бути результатом набряку ГМ, субдуральних чи епідуральних гематом, а також переломів кісток черепа внаслідок роздавлювання. За таких причин після проведення декомпресійної хірургії прогноз стає сприятливим. На противагу вищесказаному, при кровотечі в стовбурі ГМ прогноз буде несприятливим.

Не допустиме приведення до норми екстрацеребрального тиску застосуванням спинномозкової пункції, оскільки це призведе до грижі намету мозочка, при якій на півкулі головного мозку будуть діяти сили, зумовлені стисненням мозочка й середнього мозку. Це у свою чергу викличе кровотечу в стовбурі мозку.

Неврологічні симптоми прогресуючого розвитку грижі намету мозочка подібні до симптомів кровотечі основного головного мозку. Два стани можуть бути розпізнані по тому, що їх прояви різні за часом: симптоми кровотечі основного стовбура головного мозку розвиваються відразу ж після травми, тоді як симптоми грижі намету мозочка починають розвиватися протягом годин або навіть днів.

У передопераційному періоді та після операції обов'язково застосовували наступні лікарські засоби: а) внутрішньовенне введення 20%-ного розчину манітолу (1-2 г/кг 1-2 рази на добу) або внутрішньом'язове введення 1%-ного розчину фуросеміду (1-2 мл/твар. 2-3 рази на добу) для боротьби з набряком ГМ; б) внутрішньом'язове введення 1%-ного розчину вікасолу (1-2 мл/твар. 1-2 рази на добу) та 2,5%-ного розчину етамзилату (1-2 мл/твар. 1-2 рази на добу) для попередження крововиливів; в) внутрішньом'язове введення антибіотиків широкого спектра дії (гентаміцину, цефалоспоринів, фторхінолонів та ін.)

Трепанацію черепа у собак проводили через тім'яну кістку. Розріз по середній лінії голови починали від надбрівних дуг через потиличний горб і до початку шиї. Розрізали шкіру, поверхневі м'язи тім'яні. Сухожилок скроневого м'яза, прикріплений до гребеня тім'яної кістки, розсікали по всій його довжині. При розрізі треба бути обережним і не спускатися глибоко по м'язі ні в передньому, ні в задньому куті розрізу, оскільки тут проходять дві великі гілки тім'яної артерії.

Распатором, щільно притискуючи його до поверхні кістки, відділяли скроневий м'яз, по можливості не пошкоджуючи його.

Сколювання кістки починалось тільки після того, як у ній трепаном робився отвір і тверда мозкова оболонка відокремлювалась від внутрішньої поверхні кістки.

Для попередження кісткової кровотечі краї кісткової рани змазували стерильним воском, змішаним з вазеліном. У твердій мозковій оболонці робився хрестоподібний розріз, з якого виливалась велика кількість СМР; її збирали тампоном. Після видалення кісткових уламків та крові клапті твердої мозкової оболонки обережно клались на мозок без накладання швів на випадок з'явлення післяопераційного набряку мозку.

Окремими вузлуватими швами зшивали по всій довжині розріз сухожилля скроневого м'яза. Потім зшивали поодинокими швами шкіру з підлеглими розсіченими м'язами голови. Безпосередньо після операції собак утримували у теплому приміщенні в спеціальній клітці з м'якими мішками.

Оперативне лікування в першу чергу ефективне при видаленні гематом, а також як декомпресивний засіб.

Оперовано 42 собаки з ЧМТ середнього ступеня тяжкості, з них видужало 23 тварини (54,76 %), у 9 собак (21,43 %) відмічено значне поліпшення, у 3 собак (7,14 %) патологічний стан залишився без змін, 7 собак (16,67 %) загинули.

Таким чином, лікування собак, що отримали черепно-мозкову травму середнього ступеня тяжкості, цілком можливе оперативними методами. Оптимальним місцем для трепанації черепа у собак можна вважати доступ через тім'яну кістку.

Консервативне лікування ЧМТ. Травматичне стиснення ГМ може бути викликане внутрішньочерепними гематомами (епідуральними, субдуральними, внутрішньомозковими), вдавленими переломами кісток черепа, посттравматичними кістами, гідроцефалією тощо. Усі ці ураження призводять до підвищення внутрішньочерепного тиску та додаткового пошкодження мозкової тканини за рахунок порушення кровообігу, недостатнього кровопостачання та гіпоксії, що викликає подальший набряк та стиснення головного мозку.

Таким чином, лікувальна тактика при середньотяжкій травмі головного мозку, крім поліпшення дихання та серцевої діяльності, повинна бути націлена на припинення кровотечі (якомога раніше), боротьбу з набряком та гіпоксією ГМ.

Проведено дослідження порівняльної ефективності двох методів консервативного лікування ЧМТ. Тварини для дослідів були підібрані за принципом аналогів. У кожній групі було по 25 собак.

Першу групу лікували за загальноприйнятими методиками. Хворій тварині надавали повний спокій, попереджували судинні порушення шляхом накладання на голову сухого холоду та введення кортикостероїдних препаратів. При погіршенні серцевої діяльності застосовували камфору, сульфокамфокаїн, кофеїн, атропін. При поверхневому диханні - підшкірно ін'єктували 0,15%-ний розчин цитітону. Для зменшення набряку ГМ внутрішньовенно вводили гіпертонічні розчини (40%-ний розчин глюкози, 10%-ний розчин натрію або кальцію хлориду, 40%-ний розчин гексаметилентетраміну). Для зняття збудження - анальгін, баралгін, натрію бромід, препарати ксилазину.

У другій групі додатково, крім вищезазначених препаратів, застосовували: а)для зупинки кровотечі 2,5%-ний розчин етамзилату (дицинон) 2-4 мл/твар. внутрішньовенно,одноразово; далі - по 1-2 мл/твар. з інтервалом 6-8 год внутрішньом'язово; б) для зменшення набряку мозку - фуросемід (лазикс) 1-

2 мл/твар. 2-3 рази на добу, спочатку внутрішньовенно, а потім внутрішньом'язово. При цьому було зменшено кількість введених гіпертонічних розчинів; в)для боротьби з гіпоксією - 20%-ний розчин натрію оксибутирату (натрієва сіль гама-оксимасляної кислоти) дозою 50-100 мг/кг внутрішньовенно 2-3 р/добу; г) в окремих випадках застосовували оксигенотерапію за допомогою апарата штучної вентиляції легенів “Кокчетав-1.У2”. Проводили інтубацію трахеї інтубаційними трубками без допомоги ларингоскопа; позитивний тиск був у межах +15+20 см водн.ст. при пасивному видиху (кількість дихальних рухів складала до 15 за хвилину, тривалість оксигенації - до 1,5 год декілька разів на добу).

Лікування тривало у середньому протягом 2-х тижнів, деякі тварини лікувались протягом одного місяця. За позитивний лікувальний ефект вважали поліпшення загального стану, здатність самостійно рухатись та приймати корм.

У першій групі поліпшення загального стану мало місце у 15 собак (60 %), повністю вдалось вилікувати 11 собак (44 %); тривалість лікування 14,91±0,11. У другій групі поліпшення загального стану мало місце у 18 (72 %, Р <0,05) собак, з них вдалось повністю вилікувати 16 (64 %, Р <0,05) собак. Тривалість лікування склала 8,81±0,29, Р<0,01).

Ще більш ефективний наступний спосіб консервативного лікування ЧМТ (переважно струс, ушиб, субдуральна гематома, набряк мозку тощо): кровоспинні (3-5 %-ний розчин іхтіолу в дозі 5-7 мг/кг, 1 %-ний розчин вікасолу 1 мл 1-2 рази на добу, 10 %-ний розчин кальцію хлориду в/в), осмотерапевтичні (15-20 %-ний розчин маніту - 2 г/кг, в/в), сечогінні (1 %-ний розчин фуросеміду 1-

2 мл), протизапальні (дексаметазон у дозі 1-4 мг, в/в кожні 4-8 год), протисудомні (20 %-ний розчин натрію оксибутирату у дозі 50-100 мг/кг, в/в; дроперидол у дозі 3 мг/кг на добу в/м) препарати. Терапевтичний ефект склав 80 %, час виліковування скоротився до 4-5 днів.

Порівняльна ефективність клінічних та комп'ютерно-томографічних методів діагностики черепно-мозкових травм. Своєчасна і точна діагностика при застосуванні високоефективних методів лікування будь-яких болючих процесів, у тому числі і черепно-мозкових травм, багато в чому забезпечує успіх виліковування, що відображено в таблицях 3 і 4.

Таблиця 3

Ефективність різних методів діагностики черепно-мозкових травм у собак за кінцевим лікувальним ефектом

Ураження	Клінічні дослідження	Комп'ютерно-томографічні дослідження
	хворих собак	вилікувано	%	хворих собак	вилікувано	%
Струс	9	8	88,9	9	9	100
Ушиб	7	4	57,1	9	8	88,9
Комбіноване ураження	11	6	54,5	14	11	78,6
Внутрішньочерепні гематоми	6	3	50,0	11	9	81,8
Деформація кісток черепа	7	3	42,6	8	6	75,0
Переломи кісток черепа	10	6	60,0	13	11	84,6
Набряк мозку	9	5	55,5	12	9	75,0
Біометрична обробка	-	-	59,14±7,11	-	-	83,4±3,78 P<0,01

Таблиця 4

Тривалість лікування ЧМТ собак

Ураження	Тривалість лікування (днів)	Р
	діагноз за клінічними ознаками	комп'ютерно-томографічний діагноз
Струс	2,55±0,12	2,4±0,12	>0,05
Ушиб	8,86±0,61	7,0±0,24	<0,05
Комбіноване ураження	11,36±0,41	8,79±0,23	<0,01
Внутрішньочерепні гематоми	8,3±0,36	5,8±0,21	<0,01
Деформація кісток черепа	7,1±0,45	4,87±0,27	<0,01
Переломи кісток черепа	20,8±0,76	19,0±0,43	<0,05
Набряк мозку	5,1±0,36	4,08±0,28	<0,05

Як видно з таблиці 3, у переважній більшості випадків застосування досконалої діагностики ЧМТ, а саме комп'ютерної томографії, дає змогу досягти більш повного і швидкого виліковування пацієнтів, ніж застосування традиційних клініко-діагностичних методів. Виняток становить лише струс головного мозку, тривалість лікування якого в обох випадках була практично однаковою (див. табл. 4).

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведені теоретичні положення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у з'ясуванні особливостей діагностики та лікування черепно-мозкових травм у собак, розробці і застосуванні комп'ютерної томографії мозкового черепа собак у нормі і в патології.

2. Метод комп'ютерної томографії у ветеринарно-медичній нейрології дає змогу проводити чітке пошарове (за заданою програмою) дослідження тканин і органних утворень мозкового черепа. У клінічній практиці комп'ютерна томографія забезпечує постановку максимально достовірного діагнозу, що є передумовою проведення раціонального лікування та отримання високого лікувального ефекту.

3. Дослідження соска зорового нерва у собак - відносно простий та швидкий метод, який допомагає точно поставити діагноз на гіпертензію, викликану гематомами, вдавленими уламками кісток черепа, гідроцефалією та ін.

4. Дослідження спинномозкової рідини - достатньо достовірний метод постановки діагнозу на гіпертензію головного мозку та внутрішньомозкову кровотечу.

5. Поверхневі деформації мозку внаслідок удару призводять до ушибів та субдуральних гематом, а глибокі деформації - до дифузного ушкодження аксонів з ознаками порушення аксонного транспорту та аксонотомії.

6. Ушкодження мозку внаслідок травм можуть бути: а)вогнищевими (ушиб, внутрішньочерепні гематоми, ушкодження, зумовлені підвищенням внутрішньочерепного тиску -- анемічно-гіпоксичні), б)дифузні (дифузне ушкодження аксонів, та дифузне мікроваскулярне ушкодження).

7. Лікування закритих черепно-мозкових травм у собак включає різні методи, вибір яких у конкретному випадку зумовлений видом травми, станом пацієнта та наявністю відповідних препаратів і певних сприятливих умов утримання собак.

8. Лікування відкритих черепно-мозкових травм у собак базується на застосуванні хірургічної обробки ран.

9. При консервативному лікуванні черепно-мозкових травм (переважно струс, ушиб мозку, субдуральна гематома, набряк мозку тощо) показані кровоспинні (3-5 %-ний розчин іхтіолу в дозі 5-7 мг/кг, 1 %-ний розчин вікасолу 1 мл 1-2 рази на добу, 2,5%-ний розчин етамзилату 2-4 мл 2-3 рази на добу, 10 %-ний розчин кальцію хлориду в/в), осмотерапевтичні (15-20 %-ний розчин маніту - 2 г/кг, в/в), сечогінні (1 %-ний розчин фуросеміду 1-2 мл), протизапальні (дексаметазон в дозі 1-4 мг, в/в кожні 4-8 год), протисудомні (20 %-ний розчин натрію оксибутирату в дозі 50-100 мг/кг, в/в; дроперидол у дозі 3 мг/кг на добу, в/м) препарати.

10. При оперативному лікуванні черепно-мозкових травм (переважно ушиб мозку, субдуральна гематома, здавлювання і переломи черепа, гострий набряк мозку тощо) доцільно проводити декомпресійну краніотомію, трепанацію тім'яної кістки; цистернальна пункція з видаленням частини ліквору при підвищенні внутрішньочерепного тиску загрожує грижею намету мозочка.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Оптимальним методом діагностики черепно-мозкових травм у собак є комп'ютерна томографія. Можна також застосовувати загальні клінічні і неврологічні методи діагностики, у тому числі дослідження соска зорового нерва (за допомогою офтальмоскопії) та ліквору (при застосуванні цистернальної пункції).

При консервативному лікуванні черепно-мозкових травм (переважно струс, ушиб мозку, субдуральна гематома, набряк мозку тощо) показані кровоспинні (3-5 %-ний розчин іхтіолу в дозі 5-7 мг/кг, 1 %-ний розчин вікасолу 1 мл 1-2 рази на добу, 2,5%-ний розчин етамзилату 2-4 мл 2-3 рази на добу, 10 %-ний розчин кальцію хлориду в/в), осмотерапевтичні (15-20 %-ний розчин маніту - 2 г/кг, в/в), сечогінні (1 %-ний розчин фуросеміду 1-2 мл), протизапальні (дексаметазон в дозі 1-4 мг, в/в кожні 4-8 год), протисудомні (20 %-ний розчин натрію оксибутирату в дозі 50-100 мг/кг, в/в; дроперидол у дозі 3 мг/кг на добу в/м) препарати.

При хірургічному лікуванні черепно-мозкових травм (переважно ушиб мозку, субдуральна гематома, здавлювання і переломи черепа, гострий набряк мозку тощо) доцільно проводити декомпресійну краніотомію, трепанацію тім'яної кістки; цистернальна пункція з видаленням частини ліквору при підвищенні внутрішньочерепного тиску загрожує грижею намету мозочка.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Телятніков А.В., Борисевич В.Б. Комп`ютерна томографія мозкового черепа у собак // Аграрний вісник Причорномор`я: Зб. наук. праць Одеського державного сільскогосподарського інституту. - Одеса, 2000. - Вип.4 (9) - Біологічні, сільськогосподарські та ветеринарні науки. - С. 41 - 46.

2. ТелятніковА.В. Комп'ютерна томографія у ветеринарній медицині // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. праць. - Біла Церква, 2000. - Вип.13 - Ч.1. - С. 95 - 99.

3. Телятніков А.В., Борисевич В.Б. Комп'ютерна томографія у ветеринарній медицині //Вет.медицина України . - 2001. - №1- С. 38-39.

4. Телятников А.В., Борисевич В.Б. Компьютерная томография // Ветеринария. - 2001. - №2. - С. 42 -46.

5. Телятніков А.В. Комп`ютерна томографія в діагностиці черепно-мозкових травм у собак // Аграрний вісник Причорномор`я: Зб. наук. праць Одеського державного сільскогосподарського інституту. - Одеса, 2001. - Вип.4 (14) - Біологічні, сільськогосподарські та ветеринарні науки. - С. 210 - 214.

6. Телятніков А.В. Комп'ютерна томографія черепно-мозкових травм у собак // Науковий вісник Національного аграрного університету: Зб. наук. праць. - Київ, 2001. - Вип. 38. - С. 77 - 81.

7. Телятніков А.В. Комп'ютерна томографія черепно-мозкових травм //Вет.медицина України . - 2001. - №10 - С. 40-41.

8. Телятніков А.В. Лікування черепно-мозкових травм у собак //Вет.медицина України . - 2002. - № 3- С. 37-38.

9. Телятніков А.В. Дослідження соска зорового нерва та спинномозкової рідини при черепномозковій травмі у собак // Аграрний вісник Причорномор`я: Зб. наук. праць Одеського державного аграрного університету. - Одеса, 2002. - Вип.4 (15) - Біологічні, сільськогосподарські та ветеринарні науки. - С. 240 - 243.

10. Телятніков А.В. Консервативне лікування середньотяжких черепно-мозкових травм у собак // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. праць. - Біла Церква, 2002. - Вип.21- С. 224 - 227.

Размещено на Allbest.ru