Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Агротехнічні вимоги до основного обробітку грунту

2. Агрегати для висіву зернових і зернобобових культур

3. Виробничі операції

4. Комплектування МТА

5. Організація роботи МТА при посіві зернових та зернобобових культур в складі трактора ДТ-75 і сівалки СЗ-3,6

6. Техніка безпеки

Література

1. Агротехнічні вимоги до основного обробітку ґрунту

Основний обробіток ґрунту полягає в зміні будови орного шару і структури ґрунту з метою покращення водного та повітряного режимів, посиленні мікробіологічних процесів та використанні поживних речовин, знищенні бур'янів, шкідників та хвороб сільськогосподарських культур, внесенні добрив та загортанні післяжнивних решток, захисті ґрунту від ерозії.

В зоні підвищеної зволоженості обробіток спрямований на боротьбу з зайвою вологістю та на прискорення прогрівання ґрунту, в зоні з недостатньою кількістю опадів -- на нагромадження, зберігання та ефективне використання вологи сільськогосподарськими рослинами.

Основний обробіток ґрунту може складатися з лущення стерні (після стерньових попередників), оранки та осіннього обробітку зябу. Набір технологічних операцій та агротехнічні вимоги до них залежать від зони, попередника та біологічних особливостей наступної культури.

Лущення стерні проводять вслід або через 2--3 дні після збирання зернових та бобових дисковими лущильниками на глибину не менш як 6, а лемішними -- на 10--18 см (відхилення від середньої глибини в межах +2 см). На обробленому полі утворюється верхній шар з дрібно грудкуватою структурою, не повинно бути огріхів, глибоких розгінних борозен.

Оранку проводять на глибину, яка передбачається технологією вирощування культури, але не менш як на 20-- 22 см (при меншому орному шарі -- на його повну глибину з грунтопоглибленням 1--2 рази за ротацію сівозміни). Оранка повинна бути прямолінійною, без огріхів, з повним обертанням пласта, добрим приорюванням стерні, бур'янів та добрив. Відхилення по глибині не повинні перевищувати + 1 см (а при нерівному рельєфі до ±2 см).

Суцільна культивація в системі осіннього обробітку зябу забезпечує в основному знищення бур'янів, тому вони мають бути повністю підрізаними.

При основному обробітку ґрунту здійснюють такі технологічні операції:

обертання ґрунту так, щоб верхній шар з порушеною структурою і рослинними рештками був покладений на дно борозни, а нижній, структурний, опинився на місці верхнього; подрібнення;

розпушення ґрунту з метою утворення пухкого шару з добрим доступом в пори повітря та вологи;

перемішування ґрунту та добрив:

ущільнення (процес, протилежний розпушенню, застосовується при оранці під озимину);

підрізання бур'янів поєднується з елементами розпушення, подрібнення та перемішування ґрунту;

утворення спеціальних борозен, щілин, гребенів, лунок, зберігання стерні на поверхні ґрунту тощо.

Передпосівний обробіток грунту

Основне призначення передпосівного обробітку ґрунту полягає у закритті вологи, вирівнюванні поверхні, розпушенні ґрунту, знищенні бур'янів та створенні оптимальних умов для одержання повних та дружних сходів сільськогосподарських культур.

Передпосівний обробіток складається з таких технологічних операцій: боронування (або боронування з шлейфуванням), культивації та коткування.

Боронування дозволяє вирівняти поверхню ґрунту (глибина борозенок 3--4 см), розпушити його верхній шар на глибину 4--5 см, утворити дрібні грудочки діаметром З-- 4 см. Знищити бур'яни у фазі білої нитки. Ранньовесняне боронування проводять при посірінні гребенів і завершують у найстисліші строки.

Культивація передбачає розпушування ґрунту, загортання добрів та гербіцидів, повне знищення бур'янів, утворення ложа для насіння. Першу культивацію проводять при доспіванні ґрунту. Глибина культивації залежить від агротехнічних вимог сільськогосподарських культур. Відхилення від заданої глибини не повинні перевищувати 1 см, не повинно бути огріхів.

Коткування, тобто ущільнення верхнього шару ґрунту, додатково вирівнює поверхню, поліпшує умови роботи посівних агрегатів, сприяє утворенню капілярів, по яких з нижніх шарів переміщується волога, котра прискорює набухання та проростання насіння.

На боронуванні працюють в основному три типи зубових борін: важкі (тиск зуба на ґрунт 16--20 Н), середні (тиск 12--15 Н) і легкі (тиск 5--10 Н.

Боронування проводять упоперек, або під кутом до напрямку оранки.

Суцільну культивацію виконують беззчіпковими широкозахватними культиваторами КШУ-18, КШУ-12, КШУ-6 та причіпними гідрофікованими культиваторами КПС-4 із зчіпкою СП-16. глибина культивації залежить від агротехнічних вимог культур.

Для коткування використовують кільчасто-шпоровий коток ЗККШ-6 (ширина захвату 5,7м, робоча швидкість 8-12 м/с), який добре вирівнює, розпушує і ущільнює ґрунт. Коткування проводять упоперек борозен.

2. Агрегати для висіву зернових і зернобобових культур

Будова тракторних зернотукових сівалок

Сівалка зерно тукова універсальна СЗ-3,6 (С -- сівалка, 3 -- зерно тукова, 3,6 -- ширина захвату, м) призначена для рядкової сівби зернових (пшениці, жита, ячменю, вівса) та зернобобових (гороху, квасолі, сої, сочевиці, бобів, чини, нуту, люпину) культур з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив, її можна використовувати для сівби інших культур, близьких до зернових за розміром насіння і нормою висіву. Сівалка причіпна гідрофікована.

Агрегатують одну сівалку з тракторами класу тяги 9,14 кН, а кілька сівалок за допомогою зчіпок СП-16 з тракторами класу тяги З0, 40, 50 кН. Робоча швидкість до 4,2 м/с.

Сівалка СЗ-3,6 (рис. 1) складається з рами 1 з причіпним пристроєм 6, опорно-приводних коліс, двох зерно тукових ящиків 9, насіннєвисівних апаратів 11, туковисівних апаратів, насіннєпроводів, сошників 4, зубових загортачів, механізму піднімання сошників, механізму передачі руху від коліс до висівних апаратів та підніжної дошки. Сівалка комплектується гідроциліндром 7.

Рама сівалки зварна і спирається на два колеса з пневматичними шинами. Спереду до бруса рами кріпиться причіпний пристрій з скобою і опорною ніжкою.

Зверху на рамі встановлені два зерно тукових ящики, виготовлені з листової сталі. Кожний ящик має по два відсіки: передній місткістю 453 дм³ для насіння, а задній 212 дм³ для добрив. Стінка між відсіками має відкривні вікна, а тому при потребі відсіки можна сполучати. Зверху кожний ящик закривається двома підшипниками. Під передніми відділеннями ящиків встановлені штамповані насіннєвисівні апарати котушкового типу, до яких приєднані гофровані насіннєпроводи з прогумованої тканини. До задньої стінки відділення для добрив кріплять котушково-штифтові висівні апарати для висівання гранульованих мінеральних добрив. До корпусів котушково штифтових висівних апаратів приєднані лотоки, кінці яких встановлені в лійки насіннєпроводів.

Кожний котушково-штифтовий апарат складається з стального корпуса 6, котушки 3 з штифтами, розміщеної на валу 5, клапана 1 і заслінки 4.

Працює туковисівний апарат так. Під час обертання вала 5 з котушкою 3 добриво, яке надходить до ящика, захвачують штифти котушки і по клапану 1 викидають його до лотока, звідки воно потрапляє до насіннєпроводу. Кількість добрива, що надходить до висівного апарата, регулюють заслінкою 4. Клапани 1 туковисівних апаратів закріплені на валу 2 з важелем. Повертаючи важіль, можна змінювати положення клапанів. Якщо висівають добрива оптимальної вологості, клапан встановлюють від котушки на відстані 8--10 мм. Для висівання вологих добрив цю відстань збільшують. У певному положенні на секторі важіль вала фіксують болтом.

Щоб видалити з тукових відсіків залишки добрив, клапани за допомогою важелів повертають вниз до упору.

Рух до насіннє- і туковисівних апаратів передається від опорно-природних коліс через ланцюгову передачу, контрпривід, редуктор і шестеренчасто-ланцюгові передачі.

Контрпривід складається з трьох валів. Бокові вали контр-привода, які приводяться в рух від опорно-приводних коліс, з'єднані з середнім валом обгінними муфтами, що дає можливість передавати обертання одночасно від двох коліс.

У передній нижній частині рами розміщений сошниковий брус, до якого шарнірно прикріплені передні кінці повідців дискових сошників. Розміщені сошники у два ряди. Повідці переднього ряду коротші, а заднього -- довші. В задній частині до повідців сошників шарнірно приєднані штанги з пружинами, які також шарнірно з'єднані з вилками, закріпленими на квадратних валах механізму навіски сошників. Правий і лівий квадратні вали за допомогою гвинтових тяг з'єднані з круглим валом, до кривошипа якого приєднують гідроциліндр, що піднімає сошник у транспортне положення. Заглиблення сошників регулюють гвинтовим регулятором, встановленим на сниці сівалки.

У задній частині рами на квадратному валу змонтовані зубчасті Загортачі. Під час роботи сівалки вони заглиблюються у ґрунт, а при переведенні сівалки в транспортне положення виглиблюються одночасно з підніманням сошників.

Ззаду до рами прикріплена на кронштейнах підніжна дошка з поручнем.

Сівалка обладнана пристроєм для автоматичного контролю обертання валів висівних апаратів, контролю заглиблення сошників та здійснення дистанційного зв'язку з трактором.

Агротехнічні вимоги до сівалок.

Сівба - одна з найвідповідальніших робіт у процесі вирощування сільськогосподарських культур. Під час сівби слід додержувати таких агротехнічних вимог: сівбу треба розпочинати в установлені для кожної культури строки. Насіння слід рівномірно розміщувати по всій площі і в рядках та загортати вологим ґрунтом на однакову глибину. Відхилення від заданої глибини загортання допускається в межах 1 см. Сівбу проводити рівними рядками з однаковими міжряддями, не допускаючи огріхів і пересівів. Засіяне поле повинно мати рівну поверхню.

3. Виробничі операції

Виробнича операція - це частина виробничого процесу, технологічний елемент дії на предмет праці, внаслідок чого змінюються властивості, стан, положення або місце розташування предмета праці. Усі різноманітні сільськогосподарські виробничі операції розподіляють на три типи: технологічні, транспортні та допоміжні.

Технологічні виробничі операції спрямовані на зміну властивостей та стану матеріалу. До них належать усі роботи на обробітку ґрунту, сівбі, догляді за посівами та збиранні врожаю.

Технологічна характеристика МТА.

Машинно-тракторний агрегат в складі трактора МТЗ-80/82 і сівалки СЗ-3,6 (С - сівалка, З - зерно тукова, 3,6 - ширина захвату, м) призначена для рядкової сівби зернових (пшениці, жита, ячменю, вівса) та зернобобових (гороху, квасолі, сої, сочевиці, бобів, чини, нуту, люпину) культур з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив. Її можна використовувати для сівби інших культур, близьких до зернових за розміром насіння і нормою висіву. Дотримання цих умов визначається технологічними можливостями і характеристиками МТА (рис.1). До таких технологічних параметрів належить ширина захвату і швидкість руху агрегату, норма внесення насіння та мінеральних добрив.

Коротка характеристика агрегату: ширина захвату 3,6 м; робоча швидкість до 4,2 м/с.

Ширина захвату.

Ширина захвату - це ширина смуги, яка обробляється за один робочий прохід МТА по полю. Розрізняють теоретичну, або розрахункову (конструктивну), ширину захвату B_т і робочу В_р.

В нашому випадку В_т = В_р дотримується, тому що при виконанні операції, МТА розрахунковою шириною захвату укладається у ширину обробленої смуги. Такі рівнозначні умови мають місце на сівбі з правильним формуванням стикових міжрядь. Теоретична ширина захвату 3,6 м, тому коефіцієнт використання ширини захвату дорівнює 1,00 (довідник з експлуатації МТП, табл.28)

Робоча ширина захвату буде:

(1)

агрегат трактор висів зерновий

Різниця між теоретичною та робочою шириною захвату визначає розмір перекриття. В нашому випадку розмір перекриття дорівнює 0.

Ширина захвату МТА, як параметр технологічної характеристики, взаємозв'язана у багатьох експлуатаційних розрахунках. До них належать визначення продуктивності агрегату, запасу ходу агрегату за його теологічною місткістю, тяговим опором машини, фактичної норми внесення добрив.

Швидкість руху.

Швидкість руху характеризує відстань, яку проходить за одиницю часу машинно-тракторний агрегат. Розрізнюють теоретичну V_т та робочу (технічну ) V_р швидкість і швидкість холостого ходу.

Теоретична швидкість - це швидкість руху МТА на тій чи іншій передачі без буксування при номінальній частоті колінчастого вала двигуна.

Робоча швидкість - це таке значення швидкості руху агрегату під навантаженням, при якій технологічна операція виконується з високими показниками якості, їх відхилення не перевищує дозволених обмежень.

Правильний вибір робочих швидкостей руху МТА в інтервалах дозволеного значення передбачає найбільш повне задоволення агротехнічних вимог до виробничої операції.

Вибір швидкості руху агрегату при сівбі зернових та зернобобових культур пов'язаний з запасом ходу за технологічною місткістю, нормою висіву насіння, норма внесення добрив у відповідній ширині захвату агрегату. При посіві зернових та зернобобових культур V_т=9 - 12 км/год. (довідник з експлуатації МТП, табл.29).

Робоча швидкість нашого агрегату розраховуємо по формулою:

( 2 )

де - коефіцієнт буксування для колісного трактора 12 - 20%.

Під час виробничої експлуатації МТА робочу швидкість руху, як технологічний параметр, застосовують при розрахунках: продуктивності агрегату; запасу ходу агрегату, витрат часу на завантаження або розвантажування його технологічної місткості, норм висіву насіння та внесення добрив.

Норма висіву насіння.

Норма висіву насіння сільськогосподарських культур за агротехнічними вимогами визначається кількістю зернин на гектар або 1 м довжини рядка.

Норма висіву в одиницях маси визначають:

, ( 3 )

де - норма висіву насіння, кг/га;

- норма висіву насіння ( довідник з МТП, табл.. 33 ), тис. шт. /га;

- маса 1000 зернин ( табл.. 33 ).

Запас ходу МТА за технологічною місткістю.

Технологічна місткість є конструктивним елементом ряду сільськогосподарських машин. Вона служить для тимчасового зберігання добрив, насіння, препаратів або зібраного врожаю у процесі виконання МТА виробничої операції.

Технологічна місткість машини для висіву насіння є зерно туковий ящик. При виконанні технологічної операції ( висіві насіння зернових і зернобобових культур ) довжина робочого часу агрегату до повного розвантажування технологічної місткості при відомій ширині захвату є початковим параметром у визначенні фактичної норми висіву насіння.

На основі технологічної місткості визначаємо запас ходу МТА (МТЗ-80/82+СЗ-3,6 ) до повного розвантажування:

за пройденим шляхом:

( 4 ) де

- довжина шляху до повного розвантажування технологічної місткості агрегату, м;

- вантажопідйомність технологічної місткості, т.

- норма внесення мінеральних добрив перед посівом озимої пшениці 0,9 - 1 т/га

- коефіцієнт використання об'єму , 0,85-1;

- об'ємна маса матеріалу ,0,79 - 0,85 т/м³ (довідник з експлуатації МТП, табл.32)

- об'єм технологічної місткості ( довідник з експлуатації МТП, табл.31 ) , СЗ-3,6 буде дорівнювати для насіння 0,453 м³;

, ( 5 )

тоді

за витратами часу:

( 6 )

Норма внесення мінеральних добрив.

Норма внесення мінеральних добрив задається агротехнічними вимогами. Фактичну норму внесення при виконанні МТА технологічних операцій визначають після повного або часткового розвантажування його технологічної місткості за робочою шириною захвату агрегату:

, ( 7 )

Продуктивність агрегату.

Продуктивність агрегату - це кількість роботи, виконаної МТА за певний проміжок часу. Розрізнюють годинну, змінну, сезонну ( річну ) продуктивність машин.

Продуктивність за годину змінного часу агрегату для посіву зернових та зернобобових культур в складі трактора МТЗ-80/82 і сівалки СЗ-3,6 визначається за формулою:

( 8 )

де - продуктивність агрегату за годину змінного часу, га/год;

- робоча ширина захвату агрегату, м;

- робоча швидкість руху агрегату, км/год;

- коефіцієнт використання часу зміни:

= ( 9 )

де - робочий час зміни для виконання корисної роботи, год.;

- тривалість зміни, год. .

Тоді

( 8 )

Змінна продуктивність характеризує виробіток агрегату за час роботи зміни і залежить від продуктивності агрегату за годину чистого робочого часу, коефіцієнта використання часу зміни :

( 10 )

Продуктивність МТА залежить від технічних можливостей агрегату ( робоча ширина захвату і швидкість руху, потужність та тягове зусилля трактора, показники надійності і безвідказності машин, тощо ); умов роботи ( механічний склад ґрунту, розміри і форма поля, рельєф місцевості, вологість ґрунту ); рівня організації використання машин ( технологія робіт агрегатів у загоні, кваліфікація механізаторів, форми організації та оплати праці ).

4. Комплектування МТА

Тяговий опір сівалки.

Під час роботи МТА робочі органи сівалки при взаємодії з середовищем або матеріалом витримують силу опору, яку називають тяговим опором.

Розрізняють холості і робочі тягові опори.

Загальний тяговий опір сівалки:

, ( 11 )

де - питомий опір дискової сівалки ( довідник з МТП, табл.. 34 ), 1,0 - 1,8 кН/м;

- ширина захвату агрегату, м.

Визначення складу агрегату.

Визначення складу агрегату передбачає обґрунтування кількості машин і швидкісного режиму їх роботи так, щоб забезпечувалось продуктивне і високоякісне виконання конкретної технологічної операції. Вирішують цю задачу двома способами - пробним і розрахунковим.

Пробним склад агрегату визначають за даними інструкцій до машин і рекомендацій. Цей спосіб використовують при комплектуванні начіпних або причіпних агрегатів з тракторами класу тяги 1,4; коли агрегатується одна машина. До таких агрегатів належить і агрегат для посіву зернових та зернобобових культур в складі трактор МТЗ-80/82 і сівалки СЗ-3,6.

Одномашинний агрегат не потребує обґрунтування ширини захвату, і важливим у цьому випадку є розрахунок швидкісного режиму його роботи. Швидкість руху машини для посіву зернових і зернобобових культур повинна узгоджуватися з нормами висіву насіння.

Візир і слідопокажчик.

Візир і слідопокажчик використовують для забезпечення прямолінійного руху МТА при виконанні технологічної операції з метою правильного формування стикових міжрядь на сівбі сільськогосподарських культур або створення потрібного перекриття між проходами агрегату.

Ведення агрегату по візиру, як правило, використовують при першому проході, коли на поверхні поля відсутні слідові орієнтири для прямолінійного руху. У цьому випадку лінію першого проходу позначають віхами або орієнтиром на протилежному боці поля. Механізатор фіксує своє положення у кабіні трактора, візуально з'єднує орієнтир з умовною вертикаллю на лобовому склі та візиром на капоті двигуна трактора ( пробка радіатора, тимчасова мушка-стержень ) і виконує перший прохід агрегату.

Під час ведення МТА використовують слідопокажчик. Це штанговий пристрій у передній частині трактора, на кінцях якого через ланцюжки підвішують вантажики. При русі агрегату механізатор керує так, щоб вантажик слідопокажчика був над видимим слідом, який залишився на поверхні ґрунту від попереднього проходу колеса, крайньої секції сошника сівалки. Виліт слідопокажчика відносно осі трактора визначають( рис. 2 ) за формулою:

( 12 )

де - ширина між крайніми секціями робочих органів (сошниками), м.

5. Організація роботи МТА при посіві зернових та зернобобових культур в складі трактора МТЗ-80/82 і сівалки СЗ-3,6.

Підготовка зернової сівалки до роботи.

Перевірити технічний стан сівалки.

Перевіряють комплектність сівалки, натяг і правильність встановлення приводних ланцюгів (гачкові ланцюги повинні бути надіті на зірочки гачками догори і вперед за напрямком руху), роботу автоматів і механізмів привода робочих органів сівалки, роботу насіннє- і туковисівних апаратів, очищають насіннєві і тукові ящики від сторонніх предметів, змащують відповідні місця сівалки.

Встановити сошники відповідно до заданої схеми сівби.

Для звичайної рядкової сівби (з міжряддям 15 см) користуються підніжною дошкою сівалки, на якій є спеціальні мітки. Якщо схема сівби інша, на розмічальну дошку наносять мітки.

Сошники розставляють так. Розмічальну дошку укладають між колесами сівалки і опускають на неї сошники. Якщо сошники не збігаються точно з мітками, їх переміщують і закріпляють на новому місці. Розстановку сошників починають від середини сівалки.

Встановити зернову сівалку на норму висіву.

Піднімають раму сівалки на підставки (козли) на таку висоту, щоб дно насіннєвого ящика зайняло горизонтальне положення, а колеса вільно оберталися. Перевіряють, чи у всіх висівних апаратах однакова довжина робочої частини котушок, для чого виміряють робочу частину котушок у різних положеннях регулятора. Якщо котушки висуваються не на однакову величину, їх регулюють. У сівалках з штампованими насіннєвими коробками для цього переміщують самі коробки відносно ящика і котушки. У сівалках з вилитими насіннєвими коробками котушки пересувають вздовж вала висівних апаратів, встановлюючи на валу певну кількість підковоподібних шайб. У сівалках з висівними апаратами, що мають шарнірно закріплені денця, необхідно залежно від розміру насіння встановити денця у всіх апаратах в однакове положення.

Туковисівні апарати комбінованої сівалки на норму внесення добрив установлюють так само, як і насіннєвисівні апарати.

Підготовка поля до сівби.

Підготовка поля до сівби і способи руху посівних агрегатів.

Напрям руху посівного агрегату, як правило, має бути перпендикулярним до напрямку оранки, а на схилах - упоперек схилу. Коли суміжні ділянки дають можливість робити повороти, то смуги не виділяють. Ширина поворотних смуг для агрегатів з однією сівалкою повинна дорівнювати чотирьом.

Сіють найчастіше човниковим способом. При цьому перший прохід агрегату роблять за допомогою встановлених віх, а наступні - по маркерних лініях.

Перехресну сівбу можна проводити двома способами: поздовжньо-поперечним і діагонально-перехресним.

При поздовжньо-поперечному способі сівби поле спочатку засівають у поздовжньому напрямі, а потім у поперечному човниковим способом. Якщо є два агрегати, то краще сіяти одночасно в обох напрямках. Цей спосіб рекомендується на полях, в яких ширина становить не менш як 0,75 довжини поля.

Діагонально-перехресну сівбу проводять тільки одним агрегатом і застосовують на полях прямокутної форми. Поворотні смуги засівають після засівання поля тим самим агрегатом, яким засівали поле.

Заправлення сівалок.

Сівалки заправляють насінням тоді, коли агрегат на поворотній смузі робить холостий заїзд. Під час роботи не можна допускати, щоб ящики сівалок спорожнялися від насіння більш як на 80 - 90%. Якщо місткість ящика сівалки не дає змоги засипати потрібну кількість насіння на повний круг роботи, то на ящик треба брати додатково мішки з насінням. Щоб полегшити працю і зекономити час на заправлення сівалок насінням, застосовують шнекові завантажувачі, які монтують на автомобілях ГАЗ-52, ГАЗ-53А. завантажувач обслуговують шофер і один сівач.

Контролювання якості сівби.

Якість сівби контролюють систематично - не менш як 2 - 3 рази за зміну, а на початку роботи посівного агрегату особливо перевіряють якість роботи на першому, другому і третьому проходах. При цьому контролюють ширину стикових міжрядь двох суміжних сівалок в агрегаті і двох суміжних проходів агрегату, відкривання котушок висівних апаратів, норму висівання і глибину загортання насіння.

Відхилення стикових міжрядь між суміжними сівалками в агрегаті не повинно перевищувати 1 см, а між суміжними проходами агрегату - 2,5 см. Середня глибина загортання насіння з 10 промірів не повинна відхилятися від заданої більш як на 15%. Остаточна якість сівби визначають після появи сходів. Виявлені огріхи засівають.

6. Техніка безпеки

Під час руху агрегату забороняється:

- сидіти на насіннєвому ящику сівалки, на рамі, зчіпці або на причепі трактора;

- стояти на підніжній дошці проти механізму включення сівалки в роботу;

- регулювати і змащувати механізми;

- прочищати руками або дротиком висівні апарати;

- перемішувати насипне насіння руками, коли включені в роботу ворушили;

- перебувати перед посівним агрегатом;

- очищати сошники руками.

Під час роботи машини сівач повинен стояти на підніжній дошці.

Література

1. Гапоненко В.С. Сільськогосподарські машини і тех6нологія механізованих робіт.

2. Гапоненко В.С. Сільськогосподарські машини.

3. Левитський Г.І. Практикум по організації і технології виробництва механізованих робіт.

4. Самокиш М.І. Організація і технологія механізованих робіт.

5. Крищенко В.П. Інтенсивна технологія вирощування озимої і ярової пшениці.

6. Бубнов В.З. Сільськогосподарські машини і тех6нологія механізованих робіт.

7. Єльченко В.Ю. Довідник з експлуатації машинно-тракторного агрегату.

8. Кравчук Г.А. Безпека праці сільських механізаторів.

Размещено на Allbest.ru