Кишкові гельмінтози свиней і собак та експериментальне обґрунтування застосування вітчизняного антгельмінтика альбендазолу

У тому ж господарстві оцінювали протигельмінтні властивості лікарських форм альбендазолу. Співробітниками лабораторії органічного синтезу Державного університету “Львівська політехніка” були розроблені, виготовлені та передані для випробувань дві лікарські форми (ЛФА-1 і ЛФА-2) антгельмінтика у формі порошку, діючою речовиною в яких був альбендазол. До складу ЛФА-1 входило: альбендазол виробництва Державного університету “Львівська політехніка” - 10 %, наповнювач - 90 %; ЛФА-2 вміщував: альбендазол виробництва Державного університету “Львівська політехніка” - 10 %, наповнювач (інші інгредієнти, ніж в ЛФА-1) - 90 %. У досліді використали 115 поросят з групи дорощування.

На підставі результатів досліду з'ясовано, що ЛФА-1 і ЛФА-2 не виявляють гельмінтоцидних властивостей при спонтанному ураженні свиней аскарисами, трихурисами, езофагостомами. Можливо, що випробувані лікарські форми вимагають подальших досліджень, але їх застосування приведе до підвищення дози активно діючої речовини, якою є альбендазол.

У господарстві “Даугаліївський” оцінювали протигельмінтозну дію нової лікарської форми альбендазолу при основних нематодозах свиней. Нами розроблена порошкоподібна лікарська форма з вмістом 10 % альбендазолу (виробництва Державного університету “Львівська політехніка”) та 90 % наповнювача, яка одержала умовну назву ЛФАТ. Кількість альбендазолу у ЛФАТ залишалась стабільна протягом 425 діб при зберіганні в умовах кімнатної температури і постійної вологості. У досліді використали 38 поросят групи дорощування.

Результати паразитологічних досліджень дослідних та контрольних тварин свідчать про те, що ЛФАТ мала високий лікувальний ефект і 100 % ЕЕ при аскаріозі у дозі 5, 10, 15 і 20 мг/кг за діючою речовиною (ДР); трихуріозі - у дозі 15 і 20 мг/кг та езофагостомозі - у дозі 10 і 20 мг/кг за ДР.

У ВАТ “Індустріальний” досліджували протигельмінтозну дію нової лікарської форми альбендазолу при основних гельмінтозах свиней. Робота щодо вдосконалення лікарської форми була спрямована на поліпшення її смакових якостей, підвищення ефективності дії та економічних показників. Для цього до складу порошку нами було внесено подрібнену сахарозу у формі пудри, а також збільшено кількісний вміст діючої речовини (альбендазолу виробництва Державного університету “Львівська політехніка”) до 20 %. Нова форма отримала назву “альбен”. Дослідні тварини - поросята групи дорощування в кількості 58 тварин.

Випробовувались такі дози альбендазолу: поросятам дослідної групи (50 тварин) згодовували альбен у дозі 10 мг/кг за ДР, контрольним тваринам (8 тварин) препарат не давали.

У результаті встановлено, що дослідні тварини добре поїдали корм з антгельмінтиком. Дані паразитологічного обстеження свідчать про 100 % ЕЕ альбену в дозі 10 мг/кг за ДР за умов природного інвазування свиней аскарисами і трихурисами.

Отже, результати наших досліджень з виробничого випробування альбендазолу виробництва Державного університету “Львівська політехніка” та його лікарських форм за умов спонтанного інвазування свиней аскарисами, трихурисами, езофагостомами підтвердили лабораторні дані про його високу активність проти статевозрілих та личинкових форм гельмінтів. Альбендазол у лікарській формі, яка отримала назву альбен, можна застосовувати для лікування та профілактики основних нематодозів свиней.

Порівняльна ефективність альбендазолу та його лікарських форм при гельмінтозах собак. Визначення антгельмінтної дії препаратів альбендазолу здійснювали в умовах експерименту. У першому досліді використовували собак, уражених токсокарами та токсаскарисами. Дослідним тваринам згодовували альбендазол виробництва Державного університету “Львівська політехніка” в дозі 10 мг/кг, бровальзен у дозі 10 мг/кг за ДР, атазол у дозі 10 мг/кг за ДР. У другому досліді собаки були уражені унцинаріями. Альбендазол виробництва Державного університету “Львівська політехніка”, бровальзен, атазол згодовували у дозі 25 мг/кг за ДР, одноразово. У третьому досліді тварини були інвазовані трихурисами. Згодовували ті ж самі препарати у дозі 30 мг/кг за ДР, дворазово, дві доби підряд. Четвертий дослід був здійснений на собаках, уражених цестодами (дипілідіумами і теніями). Випробовували альбендазол виробництва Державного університету “Львівська політехніка”, бровальзен, атазол у дозах 30 мг/кг за ДР, одноразово. Результати експериментів свідчать, що альбендазол вітчизняний та лікарські форми бровальзен і атазол у дозах, які застосовувались, були ефективними при гельмінтозах собак.

Установлено терапевтичну дозу альбендазолу та його лікарських форм бровальзен і атазол за: токсокарозу і токсаскаріозу - 10 мг/кг за ДР, одноразово; унцинаріозу - 25 мг/кг за ДР, одноразово; трихуріозу - 30 мг/кг за ДР, дворазово, дві доби підряд; теніозів і дипілідіозу - 30 мг/кг за ДР, одноразово.

Отже, альбендазол та його лікарські форми є препаратом широкого спектру дії, який можна рекомендувати для лікування собак, інвазованих гельмінтами.

Виробничі випробування інших препаратів з виявленою антгельмінтною дією при гельмінтозах свиней. З метою перевірки даних, отриманих в експериментальних умовах під час скринінгових досліджень на білих щурах, нами проведені випробування гельмінтоцидних властивостей ФІАТ, тетрамізолу, фенбендазолу, БМК при гельмінтозах свиней в умовах виробництва (спецгосп “Більшовик” Первомайського району Харківської області).

У досліді з метою визначення ефективності вказаних препаратів використовували поросят дво-чотиримісячного віку (454 тварини), спонтанно інвазованих аскарисами, езофагостомами, трихурисами.

У результаті проведених досліджень було встановлено, що екстенсефективність препарату ФІАТ за умов трихуріозу в дозі 15, 20 і 30 мг/кг становила відповідно 72, 79 і 83 %, за умов езофагостомозу - 100 % в усіх цих дозах. Відносно аскаріозу препарат не проявив гельмінтоцидної дії. Екстенсефективність фенбендазолу в дозі 10 мг/кг за умов аскаріозу, трихуріозу та езофагостомозу становила 100 %, а тетрамізолу в такій самій дозі відповідно 90, 63 і 100 %. Застосування БМК було неефективним.

Отже, фенбендазол і тетрамізол за виникнення гельмінтозів у свиней у виробничих умовах проявили себе як препарати з високими гельмінтоцидними властивостями, але подальші їх дослідження не входили в перелік задач, поставлених нами на вирішення.

Удосконалення методу визначення альбендазолу в об'єктах навколишнього середовища, продуктах тваринного походження та вивчення його залишкових кількостей в організмі тварин. Умови визначення альбендазолу базувались на запропонованих лабораторією токсикології ІЕКВМ УААН розробках хроматографічних методів виявлення бензимідазолів в об'єктах тваринного походження.

Установлено, що найбільш оптимальний варіант методики визначення альбендазолу та його сульфоксиду ґрунтувався на екстракції препаратів ацетоном або етанолом, на осадженні коекстрактивних речовин із водно-ацетонової суміші ацетатом свинцю та виморожуванням коекстрактивних речовин, на перерозподілені ДР антгельмінтика в хлороформ і переведенні її в розчин етилового спирту, аліквотна частина якого вводилась в рідинний хроматограф. Спосіб тонкошарової хроматографії слід застосовувати для якісного визначення залишків ДР антгельмінтика та її метаболіту. Для дослідження кількості ДР препарату в об'єктах тваринного походження та навколишньому середовищі потрібно використовувати спосіб рідинної хроматографії.

ДР альбендазолу та її сульфоксид після введення свиням всередину в терапевтичних дозах нерівномірно розподілялись в організмі тварин і виявлялися у тканинах і основних паренхіматозних органах. У перші дві доби після застосування залишкові кількості ДР антгельмінтика виявлялись у м'ясі тварин, але протягом восьми діб м'язова тканина звільнялась від нєї. За вісім та чотирнадцять діб ДР альбендазолу і її сульфоксид концентрувалися у шлунково-кишковому каналі. Більш тривалий час ДР альбендазолу спостерігалася у вмісті товстого відділу кишечника, що свідчило про його виділення із організму, в основному, з каловими масами. Залишки ДР альбендазолу та її метаболітів не виявлялися в органах та тканинах свиней, які можуть бути потенційними продуктами харчування для людей, через вісім діб після застосування антгельмінтика в терапевтичних дозах.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено узагальнення результатів моніторингових досліджень основних кишкових гельмінтозів свиней та собак, а також запропоновано вирішення наукової проблеми відносно забезпечення потреб тваринництва вітчизняними антгельмінтними препаратами, що виявилось у пошуку методом скринінгу речовин з гельмінтоцидними властивостями, визначенні терапевтичних доз потенційних антгельмінтних препаратів, дослідженні їх нешкідливості для тварин, розробці лікарських форм та схем застосування, вивченні термінів виведення з організму. Основні результати праці дали змогу розробити нормативно-технічну документацію (ТУ У, патенти, настанови) щодо виготовлення і використання в Україні вітчизняного альбендазолу та його лікарської форми.

2. В обстежених господарствах найпоширенішими гельмінтозами у свиней виявилися кишкові нематодози - аскаріоз, трихуріоз, езофагостомоз. Збудниками нематодозів були один або декілька видів гельмінтів. У промислових господарствах поросята на дорощуванні уражені одночасно двома (аскариси+трихуриси - 38 %, аскариси+езофагостоми - 14 %) і трьома (аскариси+трихуриси+езофагостоми - 28 %) видами нематод. Аскаріозна та трихуріозна моноінвазії реєструвалися відповідно у 7 % і 3 % поросят. У свиноматок домінували два (аскариси+езофагостоми - 35 %) і три (аскариси+ трихуриси+езофагостоми - 13 %) види збудників. Моноезофагостомозна інвазія спостерігалась у 26 % тварин. Свині на відгодівлі були уражені двома (аскарисами+трихурисами - 20 %, аскарисами+езофагостомами - 10 %) та трьома (аскарисами+трихурисами+езофагостомами - 40 %) видами гельмінтів. Лише аскарисами було уражено 5 % поголів'я.

У фермерських та індивідуальних господарствах поросята на дорощуванні уражені асоційовано аскарисами+езофагостомами на 20 %, лише аскарисами на 20 %, езофагостомами на 100 %. Ураженість свиноматок одночасно аскарисами+езофагостомами становила 16 %, аскарисами - 100 %, езофагостомами - 16 %. Підсвинки на відгодівлі (7-8 місяців) були уражені аскарисами+трихурисами на 16 %. Екстенсивність моноаскаріозної інвазії становила 26,5 %.

3. В обстежених собак зареєстровано дев'ять видів гельмінтів, з них п'ять видів нематод: Toxocara canis, Toxascaris leonina, Ancylostoma caninum, Trichuris vulpis, Uncinaria stenocephala - і чотири види цестод: Dipylidium caninum, Taenia pisiformis, Taenia hydatigena, Echinococcus granulosus.

Екстенсивність гельмінтозної інвазії у собак, що утримувались індивідуально в квартирах, була 39,2 %, в умовах розплідника службового собаківництва - від 19,6 % до 32,7 %, у сторожових собак вівчарських та свинарських господарств - 100 %. У квартирних собак і тварин розплідника службового собаківництва найбільш поширеними були токсокари, токсаскариси, дипілідіуми, які паразитували у вигляді моно- і поліінвазій. У сторожових собак господарського призначення домінували ехінококи.

4. Встановлено, що з метою відтворення моделі нематодозів у лабораторних тварин найсприятливішим було використання личинок ніппострогілюсів дво- та тридобового віку. Дослідженнями на моделі нематодозів зі скринінгу 34 вітчизняних хімічних сполук та біологічних речовин (альбендазолу, БМК, фенбендазолу-1 і 2, 624 А, 624 Б, 624 В, 649, Л, С12Н15S2NO3, есулану, ІК-75, ІК-191, ІК-247, ІК-318, ВС, тетрамізолу, ФІАТ, корфалену, дихсанілу, аверсекту, івомеку, 12 зразків культуральної рідини 10 мутантів гриба Streptomyces avermіtilis) виявлено, що найефективнішим проти гельмінтів виявився альбендазол. За експериментального ніппостронгільозу білих щурів 100 % інтенсефективність альбендазолу була в дозі 20 мг/кг.

5. Експериментальними дослідженнями встановлено 100 %-ну екстенсефективність альбендазолу, застосованого індивідуально в дозах 5, 10, 20 і 50 мг/кг за спонтанного аскаріозу та езофагостомозу. За трихуріозної інвазії 100 %-ну екстенсефективність виявлено від застосування дози 10, 20 і 50 мг/кг. Крім статевозрілих гельмінтів, альбендазол згубно діяв на личинки й яйця аскарисів.

6. Терапевтична доза альбендазолу за спонтанних кишкових гельмінтозів у собак, а саме токсокарозу і токсаскаріозу, становила 10 мг/кг, одноразово; унцинаріозу - 25 мг/кг, одноразово; трихуріозу - 30 мг/кг, дворазово, протягом двох діб; теніїдозів і дипілідіозу - 30 мг/кг, одноразово. Доведено, що альбендазол є препаратом широкого спектру дії, його рекомендовано для дегельмінтизації інвазованих собак.

7. Дослідженнями, проведеними в лабораторних та виробничих умовах, обґрунтовано створення порошкоподібної лікарської форми альбендазолу, її стабільність при збереженні, дози та схеми застосування для дегельмінтизації тварин. Розроблено нормативно-технічну документацію на альбендазол (ТУ У 40.207101.042-2000 “Альбендазол”, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України 14 січня 2000 року) та його лікарську форму (ТУ У 4615.420-99 “Альбен” та Настанови по застосуванню препарату “Альбен”, реєстраційний № 15-14/207, затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України 3 листопада 1999 року).

8. Установлено токсикологічні параметри альбендазолу для лабораторних тварин і свиней. При застосуванні альбендазолу всередину білим щурам показники токсичності становили: LD50 = 1105 мг/кг, LD16 = 850 мг/кг, LD84 = 1359 мг/кг, що відповідає першому класу токсичної небезпеки антгельмінтиків. За основними показниками ембріотоксичної дії альбендазол відноситься до речовин із середнім ступенем виразності ембріотоксичного ефекту. Тератогенну дію альбендазолу не виявлено.

9. Мінімальна летальна доза альбендазолу для свиней становила 200 мг/кг, що перевищило терапевтичну у 20 разів. При отруєнні альбендазолом свиней у загиблих тварин спостерігалися такі патолого-анатомічні зміни: внутрішньосудинне дисеміноване згортання крові з утворенням фібринозних і червоних кров'яних згустків; множинні регіонарні стази, колатеральні гіперемії, венозні застої та набряки; геморагічні синдроми у шлунку, кишечнику, тимусі, підшлунковій залозі; ішемія судин печінки, нирок, селезінки.

10. Застосування альбендазолу свиням ентерально в дозах 5, 10, 20 і 50 мг/кг маси тіла не приводило до змін активності лужної та кислої фосфатаз, аденозинтрифосфатази, глюкозо-6-фосфатази, кількості гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, за винятком паличкоядерних нейтрофілів у крові, кількість яких зменшилась. Після введення альбендазолу у тварин не змінювались кількісні показники загального білку, імуноглобулінів G і M, гетерофільних аглютинінів, серомукоїдів, циркулюючих імунних комплексів, лізоциму, глюкози та піровиноградної кислоти.

11. Розроблено методичні вказівки щодо вивчення альбендазолу в повітрі робочої зони, воді, об'єктах тваринного походження методом рідинної хроматографії високого тиску. Встановлено, що в терапевтичних дозах ДР альбендазолу і її метаболіт (сульфоксид) виводяться із організму тварин за 14 діб. Основна кількість ДР антгельмінтика та її метаболітів концентрувалась у вмісті шлунково-кишкового каналу, що свідчило про виведення препарату в складі калу.

Практичні рекомендації: 1. Методичні рекомендації з боротьби та профілактики трихоцефальозу і сальмонельозу свиней (затверджені методичною комісією ІЕКВМ УААН, протокол № 5 від 15 жовтня 1993 року).

2. Рекомендації з профілактики і лікування аскарисо-мікробних пневмоній у свиней (затверджені секцією ветеринарної медицини науково-методичної ради Міністерства агропромислової політики України, протокол № 2 від 16 грудня 1999 року).

3. Методичні вказівки щодо вивчення альбендазолу в повітрі робочої зони, воді, об'єктах тваринного походження (затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України, реєстраційний № 15-14/179 від 11 жовтня 1999 року).

4. Матеріали досліджень видового складу гельмінтів собак увійшли як складова частина до опублікованого посібника “Атлас гельмінтів тварин” (2001).

5. Рекомендації щодо застосування антгельмінтиків, діючою речовиною яких є альбендазол, при гельмінтозах свійських тварин і птиці (затверджені секцією ветеринарної медицини науково-методичної ради Міністерства аграрної політики України, протокол № 1 від 19 грудня 2000 року, та Головним державним інспектором ветеринарної медицини України, наказ № 52 від 7 листопада 2000 року).

6. Для практичної ветеринарної медицини запропонована порошкоподібна лікарська форма альбендазолу “Альбен” (ТУ У 4615.420-99) та Настанова щодо застосування препарату “Альбен” (реєстраційний № 15-14/207) (затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України 3 листопада 1999 року).

7. ТУ У 40.207101.042-2000 “Альбендазол” (затверджені Головою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України 14 січня 2000 року).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Атлас гельмінтів тварин / І. С. Дахно, А. В. Березовський, В. Ф. Галат, С. В. Аранчій, В. О. Євстафьєва, Г. П. Дахно, Ю. О. Приходько. - К.: Ветінформ, 2001. - 118 с.

Дисертант відібрав, підготував та описав збудників гельмінтозів собак - унцинарій, анкілостом, дипілідіумів.

2. Приходько Ю. О., Шеховцов В. С., Темний М. В. Експериментальний трихоцефальоз поросят // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - К., 1993. - Вип. 68. - С. 70-72.

Дисертант особисто здійснив патологоанатомічний розтин дослідних поросят, описав зміни у органах і тканинах.

3. Випробування антгельмiнтної дії хімічних речовин на білих пацюках / Ю. О. Приходько, Л. I. Луценко, В. С. Шеховцов, В. А. Веселий // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - К., 1994. - Вип. 69. - С. 32-34.

Дисертант експериментально обґрунтував зараження білих щурів ніппостронгілюсами, розрахував дози хімічних сполук, які вводились тваринам, узагальнив результати досліду

4. Антгельмiнтна активнiсть та метаболiзм похiдного бензимiдазолу карбамату / В. Шеховцов, О. Малiнiн, В. Шуляк, Ю. Приходько, Л. Луценко, Л. Бабiй, В. Волощенко // Вет. медицина України. - 1997. - № 10. - С. 22-23.

Дисертант визначив антгельмінтну активність альбендазолу за умов спонтанних нематодозів свиней.

5. Шеховцов В., Приходько Ю., Луценко Л. Ефективнiсть аверсекту при екто- та ендопаразитах тварин // Вет. медицина України. - 1997. - № 6.- С. 18-19.

Дисертант особисто підібрав господарство для дослідів, обґрунтував методику експерименту, обчислив результати.

6. Ассоциативные болезни свиней / В. С. Шеховцов, Ю. А. Приходько, Л. И. Луценко, Н. В. Темный, И. Д. Белая // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 1998. - Вип. 75. - С. 182-194.

Дисертант особисто дослідив розповсюдження нематодозів свиней.

7. Шеховцов В. С., Приходько Ю. А., Луценко Л. И. Профилактика и лечение основных нематодозов свиней // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 1998. - Вип. 74. - С. 290-297.

Дисертант експериментально обґрунтував застосування альбендазолу для лікування нематодозів свиней.

8. Приходько Ю. О., Бiла I. Д. Вплив альбендазолу на кiлькiсть Т- i В-лiмфоцитiв у периферичнiй кровi поросят // Науч. тр. Крым. гос. аграр. ун-та. - Симферополь, 2000. - Вип. 64: Вет. науки. - С. 187-190.

Дисертант дослідив вплив альбендазолу на кiлькiсть Т- i В-лiмфоцитiв, розрахував дози препарату, обрахував результати досліду.

9. Приходько Ю. О. Вивчення гострої токсичностi альбендазолу на свинях // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 2000. - Вип. 77. - С. 282-284.

10. Приходько Ю. О. Визначення гострої токсичностi ФIАТ на бiлих щурах // Вiсн. Бiлоцерк. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. - Біла Церква, 2000. - Вип. 14. - С. 230-233.

11. Приходько Ю. О. Вплив альбендазолу на бiлковий обмiн та стан гуморального iмунiтету свиней // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 2000. - Вип. 78, т. 2. - С. 176-182.

12. Приходько Ю.О. Вплив альбендазолу на деякi фiзiолого-бiохiмiчнi показники кровi свиней // Бiологiя тварин: Наук.-теоретич. журн. / Iн-т землеробства i бiологiї тварин. - Львiв, 2000. - Т. 2, № 1. - С. 136-140.

13. Приходько Ю. О. Гельмінтози свиней фермерських та приватних господарств // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць, присвяч. 80-річчю зооінженерного факультету / Харків. зоовет. ін-т. - Х., 2000. - Вип. 6 (30), ч. 2.: Вет. науки. - С. 91-93.

14. Приходько Ю. О., Щетинський I. М. Патологоанатомiчнi змiни при отруєннi свиней альбендазолом // Наук. вiсн. Нац. аграр. ун-ту. - К., 2000. - Вип. 28. - С. 320-323.

Дисертант поставив дослід та здійснив патологоанатомічний розтин загиблих тварин.

15. Приходько Ю. О. Дослідження ембріотропних властивостей альбендазолу // Бiологiя тварин: Наук.-теоретич. журн. / Iн-т бiологiї тварин. - Львiв, 2000. - Т. 2, № 2. - С. 181-184.

16. Приходько Ю. О. Ефективнiсть альбендазолу при гельмiнтозах собак // Вiсн. Сумського держ. аграр. ун-ту: Наук.-метод. журн. - Суми, 2001. - Вип. 6. - С. 97-100.

17. Приходько Ю. О. Розповсюдження гельмінтозів свиней в господарствах з колективною формою власності // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць / Харків. зоовет. ін-т. - Х., 2001. - Вип. 8 (32), ч. 2.: Вет. науки. - С. 285-287.

18. Малінін О., Приходько Ю. Удосконалення методики визначення альбендазолу в продуктах тваринного походження та об'єктах довкілля // Вет. медицина України. - 2001. - № 7. - С. 22.

Дисертант особисто визначив залишки ДР альбендазолу та її метаболітів у органах і тканинах свиней.

19. Приходько Ю. О., Луценко Л. І. Визначення шляхів зараження собак на токсокароз // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць., присвячений 150-річчю ХЗВІ / Харків. держ. зоовет. акад. - Х., 2001. - Вип. 9 (33), ч. 1. - С. 174-177.

Дисертант особисто здійснив патологоанатомічний розтин дослідних тварин, підрахував кількість статевозрілих гельмінтів.

20. Приходько Ю. О., Луценко Л. І. Собака - носій та джерело гельмінтозної інвазії // Вет. медицина: Мiжвiд. темат. наук. зб. - Х., 2001. - Вип. 79, т. 2. - С. 96-100.

Дисертант особисто провів паразитологічне обстеження собак на гельмінтози.

21. Приходько Ю. О. Вивчення гострої токсичності альбендазолу на білих щурах // Вісн. Держ. агроекологічної акад. України. - 2001. - № 2. - С. 52-55.

22. Приходько Ю. А. Альбендазол при гельминтозах свиней // Учен. записки Витебской гос. акад. вет. медицины. - Витебск, 1999. - Т. 35, ч. 1. - С. 113-114.

23. Пат. 94076074 Україна, МПК С07В277/60. Спосіб одержання бром (хлор) гідрату 6-фенілімідазо [2.1-b] тіазолідина / А. Ф. Попов, Л. І. Дереза, Ю. О. Приходько, М. В. Спiцин, В. С. Шеховцов, Л. І. Луценко (Україна). - № 12587А; Заявл. 05.07.94; Опубл. 28.02.97, Бюл. 1. - 2 с.

Дисертант особисто підібрав та дослідив прототипи патентованого способу.

24. Пат. 94076073 Україна, МПК 5A61K31/425. Ветеринарний антигельмiнтик / А. Ф. Попов, М. В. Спiцин, Л. I. Дереза, В. С. Шеховцов, Ю. О. Приходько, Л. І. Луценко (Україна). - № 13988А; Заявл. 05.07.94; Опубл. 25.04.97, Бюл. 2.- 2 с.

Дисертант особисто визначив антгельмінтну ефективність патентованого ветеринарного антгельмінтика.

25. Пат. 98084434 Україна, МПК 7C07D235/32 Спосіб одержання 2-[(метоксикарбоніл)-аміно]-5-пропілтіо-1Н-бензимідазолу / В. І. Лубінець, В. П. Новіков, В. З. Клеп, Т. К. Білозір, В. О. Бусол, В. Ф. Бабкін, В. С. Шеховцов, Ю. О. Приходько, О. О. Малінін (Україна). - № 42858; Заявл. 14.08.98; Опубл. 15.11.01, Бюл. № 10. - 2 с.

Дисертант підібрав релевантну літературу, прототипи та аналоги патентованого способу.

26. Шеховцов В. С., Приходько Ю. А. Распространение нематодозов свиней, средства и меры борьбы // Пробл. науч. обеспечения животноводства Молдавии: Тез. докл. конф., 25 мая 1990 г. - Кишинев, 1990. - С. 165.

Дисертант вивчив поширення нематодозів свиней.

27. Приходько Ю. А., Кузьмин А. А., Темный Н. В. Экономический ущерб от нематодозов свиней // Повышение продуктивности с.-х. животных и совершенствование мер борьбы с болезнями в условиях интенсив. ведения животноводства и создания фермер. хозяйств: Тез. докл. всeсoюз. науч. конф., 17-22 сент. 1991 г., посвящ. 140-летию ХЗВИ. - Х., 1991. - С. 166.

Дисертант розрахував збитки від асоційованих гельмінтозів свиней.

28. Приходько Ю. А. Эффективность ПТБК (производного бензимидазола) при нематодозах животных // Легочные и желудочно-кишечные нематодозы человека и животных и меры борьбы с ними: Материалы науч. конф., г. Москва, 5-6 окт. 1993 г. - М., 1993. - С. 69.

29. Луценко Л. И., Приходько Ю. А., Веселый В. А. Особенности эпизоотического процесса при гельминтозах собак и кошек // Общая эпизоотология: иммунол., экол. и методол. пробл.: Материалы междунар. науч. конф., 20, 21, 22 сент. 1995 г. / Ин-т эксперимент. и клин. вет. медицины. - Х., 1995. - С. 126-129.

Дисертант дослідив та описав ступінь ураженості собак гельмінтами, визначив їх видовий склад.

30. Луценко Л. И., Приходько Ю. А., Веселый В. А. Скрининг химических соединений по антгельминтным свойствам на белых крысах // Ассоциатив. паразитар. болезни, пробл. экологии и терапии: Материалы докл. науч. конф., г. Москва, 5-6 дек. 1995 г. - М., 1995. - С. 92-93.

Дисертант розрахував дози хімічних сполук, що вводились ураженим щурам, обчислив результати досліду.

31. Розподiл похiдного бензимiдазолу карбамату в органiзмi курей / В. Д. Шуляк, I. I. Коваленко, О. О. Малiнiн, В. С. Шеховцов, Ю. О. Приходько // Неiнфекційна патологiя тварин: Матерiали наук.-практ. конф., м. Бiла Церква, 7-8 черв. 1995 р. - Бiла Церква, 1995. - Ч. 1. - С. 232-233.

Дисертант особисто визначив термін виведення з організму курей альбендазолу та його похідних.

32. Антгельмiнтна дiя препаративної форми альбендазолу / В. С. Шеховцов, О. О. Малiнiн, В. Д. Шуляк, Ю. О. Приходько, Л. I. Луценко // Розвиток ветеринарної науки в Українi: здобутки та проблеми: Зб. матерiалiв мiжнар. наук.-практ. конф., м. Харкiв, 24-26 верес. 1997 р. / Iн-т експеримент. і клін. вет. медицини. - Х., 1997. - С. 69.

Дисертант експериментально встановив можливість використання лікарської форми альбендазолу для лікування свиней.

33. Видовой состав паразитов домашних животных / В. С. Шеховцов, И. А. Машкей, А. А. Мищенко, Ю. А. Приходько, Л. И. Луценко // Пробл. вет. обслуговування дрiбних домашнiх тварин: Зб. матерiалiв II мiжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, Україна, 2-3 жовт. 1997 р. - К., 1997. - С. 64.

Дисертант особисто визначив видовий склад гельмінтів собак.

34. Рекомендацiї щодо застосування антгельмiнтикiв, дiючою речовиною яких є альбендазол, при гельмiнтозах тварин та птицi / Ю. О. Приходько, Л. І. Луценко, В. А. Веселий, М. М. Корженевський, Н. Г. Полещук, І. С. Дахно, Ю. В. Дідок / Iн-т експеримент. і клін. вет. медицини. - Х., 2000. - 20 с.

Дисертант особисто випробував альбендазол та лікарські форми за умов інвазування свиней гельмінтами; вивчив залишки ДР альбендазолу та її метаболітів в організмі свиней. Брав участь у написанні рекомендацій.

АНОТАЦІЯ

Приходько Ю. О. Кишкові гельмінтози свиней і собак та експериментальне обґрунтування застосування вітчизняного антгельмінтика альбендазолу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.11 - паразитологія, гельмінтологія. - Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2002.

Дисертацію присвячено моніторинговим дослідженням кишкових гельмінтозів свиней та собак, вивченню протигельмінтної активності препаратів, створюваних в Україні. У дисертації теоретично і експериментально обґрунтовано застосування вітчизняного альбендазолу для дегельмінтизації тварин.

Встановлено, що у свиней промислових, фермерських, індивідуальних господарств найбільш поширеними гельмінтозами є аскаріоз, трихуріоз, езофагостомоз. У собак зареєстровано 9 видів гельмінтів, з них 5 нематод (Toxocara canis, Toxascaris leonina, Ancylostoma caninum, Trichuris vulpis, Uncinaria stenocephala) і 4 цестод (Dipylidium caninum, Taenia pisiformis, Taenia hydatigena, Echinococcus granulosus).

За результатами скринінгу 34 хімічних сполук, найбільш ефективним щодо дії на гельмінтів виявився альбендазол, виробництва Державного університету “Львівська політехніка”. Вивчено гостру токсичність альбендазолу на білих щурах, дослідним шляхом встановлено ефективну дозу для лікування основних гельмінтозів свиней і собак. Визначено мінімальну токсичну і смертельну дози альбендазолу для свиней, описано клінічну картину отруєння, патологоанатомічні зміни. Експериментально доведено нешкідливість для свиней альбендазолу в терапевтичних дозах. Розроблено лікарську форму альбендазолу. Запропоновано методику визначення залишків діючої речовини альбендазолу і її метаболіту у продуктах тваринного походження та об'єктах навколишнього середовища. Основні результати праці дали змогу запропонувати до виготовлення і використання в Україні вітчизняний альбендазол та його лікарську форму.

Ключові слова: гельмінтози, антгельмінтики, альбендазол, білі щури, свині, собаки.

АННОТАЦИЯ

Приходько Ю. А. Кишечные гельминтозы свиней и собак и экспериментальное обоснование применения отечественного антгельминтика альбендазола. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.11 - паразитология, гельминтология. - Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена мониторинговым исследованиям кишечных гельминтозов свиней и собак, изучению противогельминтозной активности препаратов, созданных в Украине. В диссертации теоретически и экспериментально обосновано использование отечественного альбендазола для дегельминтизации животных.

Установлено, что у свиней промышленных, фермерских, личных хозяйств наиболее распространенными являются аскариоз, трихуриоз, эзофагостомоз. Эти гельминтозы чаще всего проявлялись в виде полиинвазий. У собак зарегистрировано 9 видов гельминтов, из которых 5 нематод (Toxocara canis, Toxascaris leonina, Ancylostoma caninum, Trichuris vulpis, Uncinaria stenocephala) и 4 цестод (Dipylidium caninum, Taenia pisiformis, Taenia hydatigena, Echinococcus granulosus).

Исследованиями, выполненными на модели нематодозов по скринингу 34 отечественных химических соединений и биологических жидкостей (альбендазола, БМК, фенбендазола-1 и 2, 624 А, 624 Б, 624 В, 649, Л, С12Н15S2NO3, эсулана, ИК-75, ИК-191, ИК-247, ИК-318, ВС, тетрамизола, ФИАТ, корфалена, дихсанила, аверсекта, ивомека, 10 мутантов гриба Streptomyces avermіtilis), определено, что наиболее эффективным против гельминтов был альбендазол. При экспериментальном ниппостронгилезе белых крыс интенсэффективность альбендазола в дозе 20 мг/кг составляла 100 %. Экспериментальными исследованиями установлено 100 %-ную экстенсэффективность альбендазола, примененного индивидуально в дозах 5, 10, 20 и 50 мг/кг при спонтанном аскариозе и эзофагостомозе свиней. Кроме половозрелых гельминтов, альбендазол губительно действовал на личинок и яйца аскарисов. Установлено терапевтическую дозу альбендазола при спонтанных кишечных гельминтозах собак, которая составила при токсокарозе и токсаскариозе - 10 мг/кг, однократно; унцинариозе - 25 мг/кг, однократно; трихуриозе - 30 мг/кг, двукратно, двое суток подряд; тениидозах и дипилидиозе - 30 мг/кг, однократно. Исследованиями, проведенными в лабораторных и производственных условиях, обосновано создание порошкообразной лекарственной формы альбендазола, доказана её стабильность при хранении, отработаны дозы и схемы применения для дегельминтизации животных. Разработана и утверждена нормативно-техническая документация на альбендазол (ТУ У 40.207101.042-2000 “Альбендазол”) и его лекарственную форму “Альбен” (ТУ У 4615.420-99).

Установлены токсические параметры альбендазола для белых крыс и свиней. При применении альбендазола внутрь белым крысам показатели токсичности составляли: LD50 = 1105 мг/кг, LD16 = 850 мг/кг, LD84 = 1359 мг/кг. По основным показателям альбендазол относится к веществам со средней степенью выраженности эмбриотоксического действия. Тератогенных свойств альбендазола не установлено. Опытами доказано, что минимальная летальная доза альбендазола для свиней составляет 200 мг/кг, которая превышает терапевтическую в 20 раз. При отравлении свиней альбендазолом у павших животных обнаруживали следующие патологоанатомические изменения: внутрисосудистое диссеминированное свертывание крови с образованием фибринозных и красных кровяных сгустков; множественные регионарные стазы, коллатеральные гиперемии, венозные застои и отеки; геморрагические синдромы в желудке, кишечнике, тимусе, поджелудочной железе; ишемия сосудов печени, почек, селезенки.

Применение альбендазола свиньям энтерально в дозах 5, 10, 20 и 50 мг/кг массы тела не приводило к изменению активности щелочной, кислой фосфатаз, аденозинтрифосфатазы, глюкозо-6-фосфатазы, количества гемоглобина, эритроцитов, лейкоцитов, за исключением уменьшения количества палочкоядерных нейтрофилов в крови. После введения альбендазола у животных не изменялись количественные показатели общего белка, иммуноглобулинов G и M, гетерофильных агглютининов, серомукоидов, циркулирующих иммунных комплексов, лизоцима, глюкозы и пировиноградной кислоты.

Разработаны методические рекомендации по изучению наличия альбендазола в воздухе рабочей зоны, воде, объектах животного происхождения на основе метода жидкостной хроматографии высокого давления. Установлено, что в терапевтических дозах действующее вещество альбендазола и его метаболит (сульфоксид) выводятся из организма животных на протяжении 14 суток. Основное количество действующего вещества антгельминтика и его метаболита концентрировалось в содержимом желудочно-кишечного тракта, что свидетельствовало о выведении препарата с калом.

Результаты работы явились перспективной основой для промышленного изготовления и применения в Украине отечественного альбендазола и его лекарственной формы.

Ключевые слова: гельминтозы, антгельминтики, альбендазол, свиньи, собаки, белые крысы.

ANNITATION

Prikhodko Yu. A. Intestinal helminthoses of pigs and dogs, the experimental basis of application of home anthelminthic (albendazole). - Manuscript.

The dissertation for the academic degree of Doctor of Veterinary Sciences, speciality 16.00.11 - parasitology, helminthology. - The Institute of experimental and clinical veterinary medicine of Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, Kharkiv, 2002.

The dissertation is devoted to the monitoring research of intestinal helminthoses of pigs and dogs, the study of anthelminthic activity of preparations made in Ukraine.

This dissertation provides theoretical and experimental basis for of the use of domestic albendazole for dehelminthization of animals.

It is proved that on industrial, collective and private farms the most widespread pig diseases are ascariosis, trichuriosis, oesophagostomosis.

These helminthoses are more often manifested in the form of polyinvasion. Nine species of helminthes, among them 5 nematodes (Toxocara canis, Toxascaris leonina, Ancylostoma caninum, Trichuris vulpis, Uncinaria stenocephala) and 4 cestodes (Dipylidium caninum, Taenia pisiformis, Taenia hydatigena, Echinococcus granulosus) were registered in the dogs.

As a result of screening of 34 chemical substances albendazole produced by State University 'Lvivska polytechnica' showed the most effective action on the helminths.

The acute toxicity of albendazole on white rats is studied, the effective dose for treatment of main helminthoses of pigs and dogs was proved experimentally.

The minimum toxic and lethal doses of albendazole for pigs were studied, the clinical picture of poisoning, pathologicoanatomic changes were described.

The harmlessness of albendazole for pigs in therapeutic doses was experimentally proved.

The medicinal form of albendazole and its metabolite in animal products and environment objects were proposed.

The results of work were the perspective basis for industrial production and use of domestic albendazole and its medicinal form in Ukraine.

Key words: helminthoses, anthelminthics, albendazole, pigs, dogs, white rats.

Размещено на Allbest.ru