Соняшник

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Загальна характеристика соняшника

2. Народно-господарське значення

3. Будова зернівки

4. Хімічний склад зерна

5. Ботанічна класифікація

6. Сорти,види та різновидності

Список використаних джерел

1. Загальна характеристика

Соняшник назва: походить від поєднання двох грецьких слів «геліос» - сонце і "anthos" - квітка. таку назву дано йому невипадково. величезні суцвіття соняшнику, облямовані яскравими променистими пелюстками, і справді нагадують сонечко. крім того, ця рослина володіє унікальною здатністю повертати свою головку услід за сонцем, простежуючи весь його шлях від сходу до заходу.опис: обширний і поліморфний рід .. систематики налічують в ньому різну кількість видів. наприклад, бентам і гукер свого часу описали їх 50, уотсон - 108, коккерелл - 180, а росіянин ф.а. сациперов - 264 виду. в даний час видовий склад більш-менш з'ясований. рід соняшник має роз'єднаний ареал. близько 50 видів зосереджено в північній америці (від канади через сша до мексики включно), 17 видів зустрічається в південній америці, в андах, від південної колумбії до болівії. дикорослі соняшники північної і південної америки виростають переважно в преріях, іноді зустрічаються і в прибережних рівнинах, в соснових лісах, іноді на болотах і на мілинах річок. має свою історію культури.більшість видів соняшнику - однорічні рослини, але серед них є і багаторічники. в основному багаторічні види - трав'янисті рослини, але деякі з південноамериканських відносяться до чагарників. дикорослі види соняшнику, як правило, великі рослини - до 3 метрів заввишки. стебло і листя густо покриті щетинистими волосками. листя овально-серцеподібні з трьома головними жилками. суцвіття у формі багатоквіткових кошиків. усередині кошика розташовані трубчасті квітки, по краях - язичкові. коричнево-жовті трубчасті квітки двостатеві. після запилення перетворюються на сім'янки.соняшник - однорічна рослина сімейства складноцвітих. володіє потужною кореневою системою, що швидко розвивається до 140 см в глибину (в особливо оптимальних умовах - до 5 м) і до 120 см в ширину. стебло високий (від 40 см до 4 м), дерев'янистих, покритий жорсткими волосками. листя великі, овально-серцеподібної форми з загостреним кінцем. суцвіття-багатоквіткова корзинка (діаметром у олійних форм в середньому близько 15-20 см) з плоским або опуклим диском. квітки крайові - язичкові, великі, безстатеві, оранжево-жовтого кольору, серединні - трубчасті, звичайно двостатеві, менших розмірів, покривають всі квітколоже. соняшник - хороший медонос. плід - сім'янка, складається з оболонки і ядра. оболонка (лузга) зазвичай становить 35-40%, у високоолійних сортів до 20% від ваги сім'янки. в сім'янка соняшнику міститься 22-27% олії, а у кращих селекційних сортів до 46% (в ядрі значно більше). в одному кошику, в залежності від сорту соняшнику і характеру догляду за рослиною, є від 200 до 7000 сім'янок. батьківщина його - південь. частина півн. америки. у росію завезений з країн західної Європи в 18 в. спочатку його вирощували, як декоративна рослина, потім насіння соняшнику стали розводити на городах і баштанах і вживати як ласощі. обробіток соняшнику як олійної рослини в польовий культурі пов'язане з ім'ям кріпосного селянина бокарева, який вперше почав виробляти з соняшнику олію і з 1835 року збувати його. культура соняшнику отримала широке поширення в рільництві спочатку в саратовської і воронезької губерніях, потім і в інших районах.соняшник є типовим рослиною степової та лісостепової смуги. володіє високою пластичністю, що дозволяє обробляти його в різних кліматичних умовах. у росії зосереджено близько 70% всіх світових посівів. соняшник - основна олійна культура, оброблювана в росії на насіння, з яких отримують харчове і технічне масло. макуха використовуються в корм сільськогосподарським тваринам, із золи стебел отримують поташ або застосовують її як добриво. високорослі сорти соняшнику (до 4 м), що дають велику зелену масу, обробляють як силосну культуру.форми культурного однорічного соняшнику ділять на 3 групи: 1) гризової - мають великі сім'янки, з відносно невеликим ядром, що обумовлює їх знижену олійність, не мають панцирного шару в околоплоднике, а тому легко пошкоджуються гусеницею соняшникової молі, 2) олійні - з більш дрібними сім'янками, що мають панцерний шар в околоплоднике 3) межеумкі - форми, перехідні між гризової та олійними. у россі виробниче значення мають сорти олійного соняшнику.соняшник вибагливий до грунтів. кращими грунтами для нього є суглинкові і супіщані чорноземи, багаті поживними речовинами. піщані грунти для нього непридатні. його сіють в просапний клину сівозміни. кращими попередниками соняшнику є озима пшениця та ярий ячмінь. на колишньому місці соняшнику сіють не раніше ніж через 8-9 років. при внесенні під соняшник органічних і мінеральних добрив отримують високі врожаї. проти шкідників соняшнику, з яких найбільш небезпечні дротяники, ложнопроволочникі, жук-кравчик, соняшниковий вусач, соняшникова шипоноська, а також проти хвороб (склеротинія, або білої гнилі, і іржі) застосовують агротехнічні, механічні та хімічні способи.5.ботанічна характеристика, види, підвиди та різновидності соняшника

2. Народно-господарське значення

Соняшник є основною олійною культурою в нашій країні. Його насіння складає 90% сировини, що переробляється масложирової промисловістю. Вміст олії в насінні соняшнику досягає 55-60%. Воно відрізняється високими смаковими якостями, використовується в їжу, для приготування кондитерських виробів, консервів, маргарину. Соняшникова олія застосовується, крім того, в миловарінні, при отриманні оліфи, у виробництві стеарину і олеїнової кислоти.Макуха і шрот, одержуваний від екстракції олії розчинниками - цінні концентровані корми для худоби. 100 кг макухи і шроту містять відповідно 109 і 100 корм. од. За змістом фосфору і кальцію вони перевершують зернові культури.Стебла соняшнику використовують для отримання паперу. У безлісних районах їх вживають на паливо. Зола від спалювання стебел містить близько 35% окису калію і використовується для отримання поташу, застосовуваного в миловарінні, виробництві скла та інших галузях промисловості. Обмолочені корзинки йдуть на корм худобі (1 кг містить 0,8 корм. Од.).У Нечорноземної зоні РРФСР високорослі сорти соняшника вирощують на силос. У степових районах його висівають як кулисное рослина для затримання на полях снігу. Соняшник належить до цінних медоносів.У 1985 р. посіви соняшнику на зерно займали 4.5 млн га.Основними районами вирощування олійного соняшнику є Центрально-Чорноземний район, Поволжі, Північний Кавказ, Україну і Молдова. Його посіви є також в Грузії, Казахстані, степових районах Сибіру і інУ 1981 -1984 рр.. середня врожайність насіння соняшнику в країні становила 1,17 т / га. При обробленні за інтенсивною технологією врожайність насіння в 1985 р. в колгоспі «Кубань» Усть-Лабінського району Краснодарського краю склала 3,16 т / га, в колгоспі ім. Кірова Бершадського району Вінницької області - 3,38 т / га, на Башітінском сортодільниці Калмицької АРСР в середньому за 1984-1985 рр.. - 4.6 т / га.

3. Будова зернівки

4. Хімічний склад

Насіння соняшнику багаті вітамінами Е і РР, а також поліненасиченими жирними кислотами, лецитином, фосфоліпідами, рослинними восками та ін Листя рослини містять смолисті речовини, флавоноїди, каротин та органічні кислоти (фумарова, бурштинова, лимонна та ін.) У квітках містяться антоціани, бетаїн, флавоноїди, антоціани, гіркоти, спирти, фенолкарбонові кислоти і холін.

Табл.1 Химический состав семян подсолнечника (на 100 гр.)

5. Ботанічна класифікація

Соняшник - рід однорічних і багаторічних рослин родини складноцвітих. З однорічних рослин в культурі поширений соняшник олійний (Helianthus annuus).Корінь у нього стрижневий, проникає в грунт на глибину 3 - 4 м і поширюється в сторони до 120 см. Сильно розвинена коренева система дозволяє соняшнику використовувати вологу глибоких горизонтів, що дає йому можливість добре виростати в степових посушливих районах нашої країни.Стебло у соняшнику прямостоячий, дерев'янистих, покритий жорсткими рідкими волосками, неветвящійся.Суцвіття - кошик у вигляді плоского диска діаметром від 10 до 20 см у маслінічние і до 40 см і більше в гризової сортів. Корзинка оточена кількома рядами обгорткових листочків. Основу кошика становить квітколоже, по краях якого розташовані безплідні оранжево - жовті язичкові квітки, а всередині - двостатеві трубчасті, що займають майже все квітколоже, (в одному кошику їх від 600 до 1200 і більше). Кожен трубчастий квітка має маточку, що складається з одногніздня зав'язі, стовпчика і рильця, що вінчає стовпчик, а також сростнолепестний віночок з п'ятьма зубчиками. Забарвлення віночка - від світло - жовтого до темно - помаранчевої. Тичинок п'ять з вільними тичіночнимі нитками, але зрощеними пильовиками.Соняшник - перекрестноопиляющихся рослина. У природних умовах частина квіток залишається запиленими, що викликає пустозерность. Її можна знизити, якщо на посіви соняшнику вивозити вулики з бджолами.Плід - видовжена (стисло - яйцевидної форми) сім'янка, що складається з білого насіння (ядра), покритого насіннєвий оболонкою, і шкірястого околоплодника (шкірки), не зростається з ядром.Соняшник олійний по зовнішньому вигляду рослин і будовою сім'янок підрозділяють на гризової, олійний і межеумок.Гризової соняшник має товсте стебло заввишки до4 м, велике листя і кошик (діаметр 25 - 40 см). Сім'янки великі (довжина 11 - 23 мм). Ядро заповнює лише близько половини їх внутрішньої порожнини. Маса 1000 сім'янок 170 г, лузжистостью 46 - 56%, олійність 20 - 35%.Олійний соняшник має відносно тонкий стебло заввишки 1,5 - 2,5 м, менш великі листи і невеликі кошики (діаметр 15 - 20 см). Сім'янки дрібні (довжина 7 - 13 мм). Ядро заповнює всю їхню внутрішню порожнину. Маса 1000 сім'янок 35 - 50 г, лузжистостью 25 - 35%, олійність 38 - 56%.Межеумок займає проміжне положення між двома першими групами. За виконаності сім'янок він стоїть ближче до оливкового соняшнику, а за іншими ознаками - до гризової. Майже всі площі соняшнику зайняті у нас сортами олійної групи. Вони відрізняються великою стійкістю до хвороб і шкідників. Гризової сорти соняшника вирощуються па зелену масу і силос, а також для одержання насіння.

6. Сорти,види та різновидності

соняшник насіння сорт

Коренева система стрижнева, досить розгалужена, проникає у грунт на глибину 2-3 м. основою її є стрижневий головний корінь, який розвивається з первинного зародкового кореня. від стрижневого відходять досить міцні й сильно розгалужені бічні корені, які залежно від зволоження грунту та розподілу поживних речовин утворюють два-три яруси сплетених коренів. перший ярус утворюється близько від поверхні і спочатку росте горизонтально, а на відстані 10-40 cm від головного кореня заглиблюється й поширюється в грунт майже паралельно йому, утворюючи багато дрібних корінців. глибина їх проникнення - 50-70 см. другий ярус бічних, дуже розгалужених коренів відходить від стрижневого кореня на відстані 30-50 см від поверхні. вони заглиблюються в грунт під кутом і утворюють міцне сплетіння великої кількості корінців. окремі бічні корені заглиблюються на 90-100 см.

Крім стрижневого кореня та його розгалужень, соняшник утворює також стеблові корінці, які відростають від підсім'ядольного коліна у вологому шарі грунту. вони ростуть спочатку горизонтально і під невеликим кутом до вертикальної осі рослин, а на відстані 15-40 см від головного кореня заглиблюються.

Стебло культурних форм соняшнику пряме, здебільшого нерозгалу-жене, кругле або ребристе, вкрите шорсткими волосками, всередині виповнене губчастою тканиною. під час достигання верхня частина його разом з кошиком нахиляється, проте в міру висихання насіння воно частково випрямляється. висота стебла соняшнику коливається в значних межах: 50-70 см у скоростиглих сортів, близько 4 м у силосних, 120-150 см в олійних сортів. рослини соняшнику одностеблі, але здатні розгалужуватися, при цьому на бічних гілках можуть формуватися суцвіття.

Листки черешкові, великі. листкова пластинка овально-серцеподібна, із загостреною верхівкою і зубчастими краями. всі листки вкриті короткими шорсткими волосками. нижні супротивні. решта чергові. кількість листків у різних сортів неоднакова: у ранніх - від 23 до 26, середньостиглих - 28-29, пізньостиглих - 34-36 і більше. листкам соняшнику властивий геліотропізм.

Суцвіття - багатоквітковий кошик, який при достиганні має здебільшого опуклу, плоску або увігнуту форму. основа суцвіття складається з великого квітколожа. діаметр кошика в олійних сортів 15-20 см, у межеумка - 20-25 і в лузальних - 40-45 см.

Квітки двох типів: язичкові й трубчасті. язичкові розміщуються в один або кілька рядів по краю кошика. вони безплідні, великі, жовті.

Основна маса квітколожа зайнята трубчастими двостатевими плодоносними квітками з плівчастими приквітниками, що закінчуються при достиганні шорсткими зубцями. віночок трубчастих квіток п'ятизубчастий, оранжево-жовтий. тичинок п'ять, які зрослися з пиляками й утворили трубочку навколо маточки. маточка має стовпчик і дволопатеву приймочку, зав'язь нижня, одногнізда. у кошику закладається 800-1500 трубчастих квіток. важливою особливістю будови квітки соняшнику є наявність спеціальних органів - нектарників, які виділяють нектар.

Соняшник - перехреснозапильна рослина. кошик цвіте 7-10 днів. у суцвітті розпускаються спочатку язичкові квітки. наступного дня починають цвісти трубчасті квітки першого периферійного ряду, потім щодня зацвітають від периферії до центра квітки другого-третього рядів. приймочки зберігають здатність запліднюватися до 10 днів.

Плід - сім'янка з шкірястим оплоднем (лушпиння), в якій міститься ядро. насінина (ядро) вкрита тонкою прозорою оболонкою і складається із зародка з сім'ядолями й корінця. високоолійні сорти мають лушпинність 18-22, а гібриди - 21-28%.

Лушпиння має три основних шари клітин: зверху - епідерміс, середній - гіподермальна паренхіма, або пробкова тканина, і внутрішній - склеренхіма.

Сім'янка слабочотиригранна, донизу звужена, гола, ребриста, різного кольору - біла, чорна, смугаста тощо. маса 1000 насінин - 45-120 г.

Визначення видів, підвидів та груп різновидностей соняшнику

· рід соняшнику helianthus l. об'єднує понад 50 видів, більшість яких багаторічні. з однорічних видів у культурі поширений один - н. annuus l. за сучасною класифікацією (венцлавович ф.с.), його поділяють на два самостійних види: соняшник культурний (h. cultus wenz.) та дикорослий (н. ruderalis wenz.).

· соняшник культурний за морфологічними і біологічними ознаками поділяється на два підвиди: польовий (ssp. sativus) і декоративний (ssp. omamentalis).

· підвид польового соняшнику об'єднує чотири групи (типи) різновидностей: пів-нічно-, середньо-, південноросійська та вірменська. всі селекційні сорти та гібриди належать до перших двох груп різновидностей.

· за розмірами сім'янок, особливостями їхнього виповнення та за іншими ознаками розрізняють три групи соняшнику: олійний, лузальний та межеумок.

· олійний соняшник низькорослий (рослини заввишки 1,5- 2,5 м), з тонким поодиноким або гіллястим стеблом. кошик діаметром 15-25 см. сім'янка невелика, з тонкою оболонкою, добре виповнена ядром. маса 1000 сім'янок - 35-80 г, лушпинність - 25-35%.

· лузальний соняшник високорослий (стебла заввишки близько 4 м). листки великі, кошик діаметром 35-45 см, оболонка сім'янок товста, ребриста, ядро не повністю виповнює внутрішню порожнину, що зумовлює високу (45-56%) лушпинність. маса 1000 сім'янок - 100-170 г.

· межеумок займає проміжне місце між олійним і лузальним соняшником. за висотою стебла, розмірами листків, кошиків, сім'янок він близький до лузального, а за виповненістю - до олійного.

Визначення панцирності соняшнику

· характерною особливістю сім'янок соняшнику є наявність панцирного шару в оболонці плоду. верхні клітини склеренхіми виділяють чорну речовину - фітомелан, яка містить 76% вуглецю й утворює панцирний шар між пробковою тканиною та склеренхімою. він захищає сім'янку від пошкодження соняшниковою міллю.

· у сіро-смугастих сортів і гібридів панцирність визначають запарюванням насіння окропом протягом 10 хв. після охолодження води до кімнатної температури панцирні сім'янки стають темнішими, а безпанцирні - світло-сірими. у сортів та гібридів з чорним забарвленням панцирність визначають хімічним способом - обробкою насіння двохромовосірчаною сумішшю. готують її з 85 частин (за об'ємом) двохромовокислого калію і 15 частин концентрованої сірчаної кислоти. сім'янки занурюють у суміш на 30 хв при кімнатній температурі. після такої обробки непанцирні сім'янки стають жовтувато-сірими, а панцирні залишаються чорними.

· фази розвитку вегетаційний період соняшнику триває 120-140 днів. протягом вегетації розрізняють такі фази розвитку: сходи, початок утворення кошика, цвітіння та достигання. міжфазні періоди мають орієнтовно таку тривалість:

сівба - сходи - 14-16 днів,

сходи - початок утворення кошиків - 37-43,

початок утворення кошиків - цвітіння - 27-30,

цвітіння - достигання - 44-50 днів.

Список використаних джерел:

1. Асновы агранамii [Тэкст]: падручнiк / Л.А.Верамейчык [i iнш.]. - Мн.: Ураджай, 1999

2. Долгачева В.С. Растениеводство [Текст]: учебник / В.С.Долгачева. - М.: Academia, 1999. - 368 с.

3. Агрономия [Текст] / под ред. В.Д.Мухи. - М.: Колос, 2001. - 504 с.

Размещено на Allbest.ru