Размещено на http://www.allbest.ru/

• Зміст
• Вступ
• 1. Економічні аспекти виробництва соняшнику в Україні
• 1.1 Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні
• 1.2 Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення
• 1.3 Тенденції ринку соняшнику в сільському господарстві України
• 2. Аналіз стану та економічної ефективності виробництва соняшнику на підприємстві ФГ "Виноградово"
• 2.1 Природно-економічні умови та показники господарства

Вступ

Сільське господарство є однією з найважливіших галузей матеріального виробництва, в якій, за попередніми розрахунками, у 2013р. було створено 7,9% валової доданої вартості усіх галузей економіки (за 2012р. - 8,5%), а обсяг сільськогосподарського виробництва становив 258,3 млрд. грн. (у фактичних цінах).

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання.

Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однак неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв'язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. До розгляду цих проблем звертаються багато науковців, серед них М.Ю. Коденська, К.В. Колузанов, А.А. Побережна та інші.

Насіння олійних культур - унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень.

Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мети мають соняшник, соя та ріпак. За обсягом посівних площ олійні культури поступаються лише зерновим (пшениці та ячменю). Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури - нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. У структурі валової продукції сільського господарства соняшник також відіграє помітну роль.

Об'єктом даної роботи е фермерське господарство "Виноградово".

Метою роботи - підвищення дохідності сільськогосподарського господарства "Виноградово".

Задачі:

- вивчення аспектів виробництва соняшнику в Україні;

- аналіз стану та економічної ефективності виробництва соняшнику на підприємстві ФГ "Виноградово";

- обґрунтування заходів з підвищення дохідності ФГ "Виноградово";

- забезпечення безпеки праці.

1. Економічні аспекти виробництва соняшнику в Україні

1.1 Народногосподарське значення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні

Основною олійною культурою, що вирощується в Україні є соняшник. У складі всіх олійних культур він займає 70% посівної площі. І 85% валового збору. Із насіння соняшнику виробляється приблизно дві третини всієї рослинної олії.

Олія має важливе народногосподарське значення. Її споживають як цінний харчовий продукт у натуральному вигляді, широко використовують у харчовій, текстильній, лакофарбовій, парфумерній та інших галузях промисловості для виробництва маргарину, оліфи, мила, стеарину, лінолеуму тощо.

Макуха та шрот (відходи переробки насіння) - цінний корм для сільськогосподарських тварин. Соняшник також вирощують на силос та зелену масу.

Як вже зазначалося, соняшник є основною олійною культурою на Україні. У державних закупівлях насіння олійних культур його питома вага досягає 96%. У валовому виробництві олії 98% припадає на соняшникову.

Насіння соняшнику містить 50-56% олії (від сухої маси насіння) та 16,5% протеїну. Олія має високі смакові якості, за засвоюваністю (86-91%) та калорійністю (929 ккал) значно краща за інші жири. Вона містить до 62% біологічно активної ліноленової кислоти, вітаміни А, Д, Е, К. Вживають олію безпосередньо в їжу, при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі її сорти застосовують при виготовленні оліфи, фарби, лаків, мила тощо.

При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, яка містить 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей та вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких становить 56-60% врожаю насіння. Після обмолочування згодовують великій рогатій худобі -та вівцям. За поживністю вони аналогічні сіну. Соняшникова лузга (16-22% від маси насіння) є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що застосовується для виготовлення пластичних мас, штучних волокон та інше.

Соняшник широко використовують і як кормову культуру. Його зелену масу в суміші з бобовими та іншими культурами застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а також силосують.

За 1 га посіву соняшнику при врожайності 20 ц/га можна одержувати до 10 ц. олії, 8 ц. шроту або макухи, 12 ц. сухих кошиків, 4ц. лузги, 35-40 кг меду.

Основою вітчизняного виробництва олійних культур є насіння соняшнику. Його частка у загальному виробництві цієї групи культур становить майже 70%. Упродовж останніх років в Україні спостерігалася тенденція до збільшення виробництва насіння соняшнику. Якщо у 2005 році врожай цієї культури становив 4,7 млн. т, то у 2011 збільшився до 8,7 млн. Цьому сприяло розширення посівної площі торік до 4,7 млн. га, що на 28% перевищує 2005 рік. Разом із розширенням площі підвищувалася урожайність. У 2011 році середня урожайність соняшнику становила 18,4 ц/га, що на 22% перевищує попередній рівень, та на 5,6 ц/га показник 2005 року.

Понад 1 млн. т соняшнику зібрали минулого року у Дніпропетровській та Запорізькій областях. Основне вирощування культури зосереджено у великих та середніх сільськогосподарських підприємствах. Так, частка сільськогосподарських підприємств у загальному виробництві становить 65%, фермерських господарств - 19%. Для порівняння: господарствами населення за підсумками минулого року було зібрано 1,4 млн. т урожаю, що становить 16% загального обсягу.

Таблиця 1.1 - Динаміка виробництва насіння соняшнику в Запорізькій області по роках

Показники	1992	2009	2010	2011	2012	2013р. у % до 1992р.
Посівна площа, тис. га	186,5	355,8	331,3	384,9	477,4	256,1
Площа, з якої зібрано врожай, тис. га	185,5	348,2	322,1	374,7	455,0	245,3
Валовий збір, тис. ц.	2632,6	4441,6	3091,9	4496,9	4793,4	182,1
Урожайність, ц/га	14,2	12,8	9,6	12,0	10,5	73,9

Дані таблиці 1.1 показують, що урожайність соняшнику з роками трохи знизилась, але, незважаючи на це валовий збір соняшнику зростає і, порівняно з 1992 роком, в 2013 році він збільшився на 2160,8 тис. ц., тобто на 82,1%.

Зниження урожайності соняшнику зумовлене насамперед фінансовими та матеріально-технічними нестатками господарств. Більшість з них не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, пально-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Водночас не завжди дотримуються необхідного чергування культур у полях сівозміни, що є винятково важливим саме для соняшнику з огляду на високий рівень винесення цією культурою поживних речовин з ґрунту, а також сприйнятливістю до хвороб при частому висіванні її на тій самій площі. За свідченнями спеціалістів, соняшник можна повторно висівати на одному полі не раніше як через 7-8 років.

Поряд із зниженнями урожайності, великий вплив на валовий збір соняшнику мають втрати при збиранні, транспортуванні, заготівлі та зберіганні.

1.2 Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає, насамперед, вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості - в сировині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою. В якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва - це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідні для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України.

Для оцінки економічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій - це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки. Тому вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю.

Як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. У зв'язку з цим для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об'єднаннях визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути для оцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об'єднаннях необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні найбільш об'єктивно відбивати її рівень. Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому врожайність культур характеризує рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва. Водночас один і той же рівень урожайності досягається при різних витратах, або різні показники продуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва. Для одержання порівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, є вартість валової і товарної продукції господарства. на основі якої можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.

Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності:

1. Вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь. Цей показник розраховують за формулою:

де - вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, т. грн;

ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- площа сільськогосподарських угідь, га.

2. Вартість валової продукції на середньорічного працівника:

де - вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника, тис. грн;

ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- чисельність середньорічних працівників, чол..

3. Вартість валової продукції на 1 люд. - год.:

де - вартість валової продукції на 1 люд. год. ;

ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- сума люд. год.

4. Вартість валової продукції на 100 грн. виробничих витрат:

де - вартість валової продукції на 100 грн. виробничих витрат;

ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- сума виробничих витрат.

5. Вартість валової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів:

де - вартість валової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів;

ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;

- вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів.

6. Розмір валового доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:

де - розмір валового доходу на 1 га сільськогосподарських угідь;

ВД - розмір валового доходу, всього;

- площа сільськогосподарських угідь, га.

7. Розмір валового доходу на 1 середньорічного працівника:

де - розмір валового доходу на 1 середньорічного працівника, тис. грн.;

ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;

- чисельність середньорічних працівників, чол..

8. Розмір валового доходу на 1 люд. - год.:

де - розмір валового доходу на 1 люд. год.;

ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;

- сума люд. год.

9. Розмір валового доходу на 100 грн. виробничих витрат:

де - розмір валового доходу на 100 грн. виробничих витрат;

ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;

- сума виробничих витрат, тис. грн.

10. Розмір валового доходу на 1000 грн. виробничих фондів:

де - розмір валового доходу на 1000 грн. виробничих фондів;

ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;

- вартість виробничих фондів, тис. грн.

11. Розмір чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:

де - розмір чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь;

ЧД - розмір чистого доходу, всього;

- площа сільськогосподарських угідь, га.

12. Розмір чистого доходу на 1 середньорічного працівника:

де - розмір чистого доходу на 1 середньорічного працівника, тис. грн;

ЧД - розмір чистого доходу, всього;

- чисельність середньорічних працівників, чол..

13. Розмір чистого доходу на 1 люд. - год.:

де - розмір чистого доходу на 1 люд. год.;

ЧД - розмір чистого доходу, всього;

- сума люд. год.

14. Розмір чистого доходу на 100 грн. виробничих витрат:

де - розмір чистого доходу на 100 грн. виробничих витрат;

ЧД - розмір чистого доходу, всього;

- сума виробничих витрат, тис. грн.

15. Розмір чистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів:

де - розмір чистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів;

ЧД - розмір чистого доходу, всього;

- вартість виробничих фондів, тис. грн.

16. Розмір прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь:

де - розмір прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь;

П - розмір прибутку, всього;

- площа сільськогосподарських угідь, га.

17. Розмір прибутку на 1 середньорічного працівника:

де - розмір прибутку на 1 середньорічного працівника, тис. грн;

П - розмір прибутку, всього;

- чисельність середньорічних працівників, чол..

18. Розмір прибутку на 1 люд. - год.:

де - розмір прибутку на 1 люд. год.;

П - розмір прибутку, всього;

- сума люд. год.

19. Розмір прибутку на 100 грн. виробничих витрат:

де - розмір прибутку на 100 грн. виробничих витрат;

П - розмір прибутку, всього;

- сума виробничих витрат, тис. грн.

20. Розмір прибутку на 1000 грн. виробничих фондів:

де - розмір прибутку на 1000 грн. виробничих фондів;

П - розмір прибутку, всього;

- вартість виробничих фондів, тис. грн.

21. Рівень рентабельності - це показник, який використовують на підприємствах для кількісного виміру рентабельності. Рівень рентабельності визначається за формулою:

де П - валовий прибуток від реалізації;

Вв - виробничі витрати на реалізовану продукцію.

22. Для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Н_п):

де П - валовий прибуток від реалізації;

- середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.

По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розрахувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції.

23. Масу прибутку на гектар посіву певної культури (М_к) необхідно визначити з обов'язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:

де ПК - прибуток, одержаний від реалізації певної культури;

S - площа посіву культури;

- коефіцієнт товарності.

З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на зовнішньому і внутрішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначити такий показник, як рентабельність продажу.

24. Показник рентабельності продажу розраховується за формулою:

тобто

де ТП - вартість товарної продукції за поточними цінами реалізації;

В_в - виробничі витрати на реалізовану продукцію.

В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції.

Економічна ефективність виробництва соняшника залежить від складного комплексу природноекономічних, технологічних, науково-технічних факторів. При вивченні даної проблеми слід рахувати наступні особливості галузі: соняшник вимогливий до умов обробітку. Агротехнічні вимоги не дозволяють вирощувати цю культуру у вузькоспеціалізованих господарствах. Рослини цієї культури дуже чуттєві до всіх видів гербіцидів. Слід враховувати також вимоги щодо олії в залежності від мети її використання.

Незважаючи на велику кількість досліджень, питання підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва не втрачає актуальності, особливо впливу факторів, насамперед мікроекономічного рівня, на ефективність вирощування соняшнику, які ще недостатньо вивчені. Тому виникає необхідність поглибленого аналізу факторів, що зумовлюють кінцеві результати господарювання та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику за сучасних умов.

Галузь олійництва в Україні нині розвивається екстенсивним шляхом. Порівняно із 2010 роком в 2013 році площі соняшнику зросли на 0.3млн г і досягли 4,8 млн. га. середня урожайність по Україні за даний період зросла на 10% - до 15,6 ц/га. Нинішнього року площі соняшнику суттєво розширилися. На це вплинула здебільшого економічна привабливість культури. При пересіві загиблої озимини віддавалася перевага соняшнику та кукурудзі. За прогнозами Мінагропроду, у 2012 році площа соняшнику становить 4,8 млн. га, що на 106 тис. га перевищує минулорічний рівень. Сподівання на високі врожаї були відкориговані посушливим періодом вегетації рослин.

За підсумками минулого року, сільськогосподарські підприємства - виробники соняшнику - отримали майже 6 млрд. грн. прибутку, що забезпечило рентабельність цього напряму діяльності на рівні 58%. Це найвищий рівень прибутковості порівняно із зерновими та іншими олійними культурами. Так, рентабельність ріпаку становила 32%, зернових та зернобобових культур - 25%. Враховуючи недобір врожаю та зростання цін на соняшник, нинішнього року аграрії матимуть не гірші економічні показники господарювання порівняно з минулорічними.

1.3 Тенденції ринку соняшнику в сільському господарстві України

За даними ІА "АПК-Інформ", у поточному році соняшником в Україні було засіяно 5,4 млн. га. Розширення посівних площ під соняшником подарувало переробникам надію на "світле майбутнє". Протягом усієї посівної кампанії строки сівби випереджали показники попередніх сезонів, що дозволило припускати, що врожай олієнасіння в сезоні-2012/13 буде на рівні попереднього сезону. У період сівби в ряді регіонів (північні, західні, центральні області) спостерігалися сприятливі погодні умови. Трійку лідерів по посівах соняшнику сформували Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області (457 тис. га, 447,9 тис. га та 415 тис. га відповідно). У той же час, в південних і південно-східних областях відзначалися відсутність опадів і аномальна спека, що негативно вплинуло на стан посівів.

Так, за червневим прогнозами ІА "АПК-Інформ", урожай соняшнику в Україні прогнозувався на рівні 9,3 млн. тонн. Тим не менш, природа вже в який раз довела нам своє панування. У міру наближення збиральної кампанії прогнози врожаю насіння соняшнику піддавалися неодноразовому коригуванню у бік зниження. Причиною цього було посушливе літо, яке призвело до значного скорочення збиральних площ і зниження середньої врожайності. І, за іронією долі, серед постраждалих від аномально посушливого літа виявилися області, які в період сівби були лідерами. Так, на початку збиральної кампанії врожайність в окремих південних областях (Одеська, Херсонська, Миколаївська) не перевищувала 12 ц / га, а в деяких випадках навіть перебувала в межах 5-7 ц / га. У той же час, в окремих східних і центральних областях (Харківська, Луганська, Кіровоградська) врожайність соняшнику була досить високою і варіювалася в діапазоні 18-20 ц / га. В цілому по Україні середня врожайність соняшнику, за даними ІА "АПК-Інформ", склала 16,5 ц / га, що є найнижчим показником за останні кілька сезонів. За жовтневим прогнозам аналітиків ІА "АПК-Інформ", валовий збір насіння соняшнику складе 8,6 млн. тонн.

У той же час, хотілося б сказати, що якісні характеристики олієнасіння також залишали бажати кращого. Так, на початку збиральної кампанії покупці оцінювали основні якісні характеристики даної олійних як низькі, а саме, показник олійності в деяких випадках озвучувався в межах 38-39%. Крім того, як відзначали аграрії, велика кількість пустотілого насіння соняшнику було причиною високого показника смітної домішки. Вологість насіння соняшнику, незважаючи на дощову погоду в деякі періоди збиральної кампанії, залишалася в межах норми.

Цінова ситуація, яка складалася на початку збиральної кампанії і складається на ринку насіння соняшнику в поточному сезоні, не підкоряється ринковим стереотипам. Так, якщо раніше з огляду на те, що Україна є одним з найбільших експортерів соняшникової олії на зовнішні ринки, розвиток цінової ситуації на ринку насіння соняшника залежало, головним чином, від кон'юнктури світового ринку соняшникової, то в поточному сезоні на ринку складається дещо інша ситуація. Головним чином, це відбувається за ініціативою переробних підприємств.

Отже, прогнози стартового рівня цін на насіння соняшника нового врожаю почали озвучуватися на ринку ще задовго до збиральної кампанії. При цьому формувалися ціни, виходячи з цін на соняшникову олію на експортному ринку на базі поставки FOB. Крім того, істотний вплив на формування закупівельних цін надавали прогнози невисокого врожаю соняшнику. Цей факт, як згодом виявилося, став фатальним, тому що в гонитві за обсягами для формування основної сировинної бази крупні виробники соняшникової олії не врахували розвитку ситуації на світовому ринку рослинних масел і супутніх ринках. У міру наближення збиральної кампанії ціни на соняшник піддавалися коригуванню. Отже, з надходженням на ринок перших речень насіння соняшнику нового врожаю ринок активізувався, головним чином, завдяки тому, що великі переробники включилися в формування сировинної бази.

Стартував сезон-2012/13 з цін у межах 4000 -4200 грн. / т EXW і до 4400 грн. / т СРТ. Пропозиції за такими цінами надходили в обмеженій кількості, при цьому покупці не поспішали підвищувати ціни, розраховуючи на збільшення кількості пропозицій по мірі просування прибиральної. Однак дощова погода, що встановилася в ряді областей, сприяла зниженню і без того невеликої кількості пропозицій олієнасіння, що стало причиною підвищення закупівельних цін на сировину великими переробниками. Всупереч очікуванням учасників ринку, що встановлення сприятливих погодних умов і, відповідно, подальше просування прибиральної призведуть до збільшення пропозицій насіння соняшнику і зниження цін згодом, ціни продовжували зростати.

У першій декаді вересня основна частина великих переробних підприємств закупівельну діяльність здійснювали за цінами в межах 4500-4600 грн. / т EXW і 4500-4700 грн. / т СРТ. Закупівлі за максимальним і близьким до них цінами здійснювали переважно переробники південних і західних областей, де кількість пропозицій соняшнику було мінімальним: у південних областях зважаючи особливо низького врожаю в порівнянні з іншими областями, в західних областях з огляду на те, що збиральна там тільки набирала обертів. Проте вже в другій половині вересня ситуація кардинально змінилася, і цінової зростання змінилися знижувальною тенденцією. Так, зважаючи на зниження цін на соняшникову олію на базисі поставки FOB / СРТ ринок покупців олієнасіння розділився на два табори. Одні підприємства тимчасово призупинили закупівельну діяльність до стабілізації цінової ситуації, інші знизили закупівельні ціни. Підприємства, які розраховували в період знижувального тренду збільшити обсяги закупівель, продовжували декларувати досить високі закупівельні ціни. Такі тенденції зберігалися на ринку практично до кінця жовтня, і до кінця звітного періоду ціни озвучувалися в межах 4000-4250 грн / т EXW і до 4100-4450 грн. / т СРТ.

Такий досить широкий діапазон цін пояснювався низкою факторів, а саме: територіальним розташуванням підприємств і конкуренцією за сировину в цьому регіоні, також якість олієнасіння чинило деякий вплив на ціни. Незважаючи на зниження цін у цілому на ринку, максимальні ціни зберігалися в південних областях (Одеська, Херсонська, Миколаївська). Ситуація в даному регіоні ускладнювалася конкуренцією з експортерами, які включилися в закупівлю насіння соняшнику урожаю - 2012/13. Варто відзначити, що в цей період кількість пропозицій насіння соняшнику продовжувало залишатися невеликим, так як аграрії прекрасно розуміли своє вигідне становище. Перша половина листопада ознаменувалася зростанням цін попиту / пропозиції на насіння соняшнику, що стало наслідком підвищувальної тенденції на експортному ринку нерафінованої соняшникової масла і необхідності формувати сировинну базу для виконання певних експортних контрактів.

Як відзначають фахівці компаній, на даному етапі цінова ситуація на ринку насіння соняшника нестабільна і достатньо складна і, головним чином, не піддається логічним поясненням. По-перше, частина підприємств не забезпечена насінням соняшнику в достатній кількості, що стимулює їх до підвищення закупівельних цін, при цьому нестабільна цінова ситуація на експортному ринку олії не завжди є чинником, стримуючим зростання цін на насіння соняшнику. По-друге, проблеми з вагонами, які ускладнюють виконання експортних контрактів на поставку шроту соняшнику на умовах DAP, ведуть до насичення внутрішнього ринку пропозицією продукту, що вже на даному етапі призвело до зниження цін на шрот соняшнику. В результаті цього переробники стоять на роздоріжжі: купити сировину і працювати у збиток, або залишитися без сировини і тим самим піддати виробництво простоювання. Що в тому, що в іншому випадку переробники знаходяться не в самому кращому положенні.

Що стосується подальшого розвитку ситуації, то райдужних перспектив, як відзначають фахівці, не передбачається. Кількість пропозицій олієнасіння буде продовжувати залишатися невеликим огляду на те, що багато власників олійної розташовують обсягами зернових і воліють реалізовувати їх. Таким чином, логічно припустити, що традиційного зниження цін на соняшник в кінці року не передбачається або він буде мінімальним. У свою чергу, припускати, як поведуть себе переробники насіння соняшнику в ситуації, що склалася, важко.

2. Аналіз стану та економічної ефективності виробництва соняшнику на підприємстві ФГ "Виноградово"

2.1 Природно-економічні умови та показники господарства

Фермерське господарство "Виноградово" розташоване в західній частині Михайлівського району, Запорізької області.

Господарство має в розпорядженні 100 га земель. Земельний пай 19,7 га та 80,3 га майнових.

Виробниче направлення Фермерське господарства зерно-овочеве.

Відстань від господарства до районного центру смт. Михайлівка - 15 км, до обласного центру міста Запоріжжя - 64 км. Господарство має вигідне місце розташування й хороші путі повідомлень.

Фермерське господарство "Виноградово" входить у другий агро-кліматичний район Запорізької області. Кліматичні умови цієї зони характеризуються зниженою кількістю опадів, нерівномірним впадінням їх по періодам року, високим температурним режимом, низькою відносною вологістю повітря, особливо в критичні періоди росту, розвитку рослин. Суми температур більші ніж 10 0С складають 3250 0С на рік. Хід середньомісячних температур протягом року по багаторічним даним в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Середньомісячна температура повітря в Запорізькій області

Місяці	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Градуси	-4,5	-3,7	2,1	8,7	16,2	20,1	23	22	16,6	10,1	3,3	-1,3

Середньорічна кількість опадів складає 112 мм, що дорівнює 4120 тони води на 1 га. Найбільша кількість опадів випадає в червні - липні, що співпадає з періодом максимального росту сільськогосподарських культур, найменша в кінці.

По багаторічним даним Михайлівської метереологічної станції кількість опадів таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Кількість опадів за рік, в Запорізькій області

Місяці	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Кількість, мм	27	25	31	27	35	63	57	34	30	27	28	29

Найбільш холодними місяцями є січень та лютий, найбільш теплими місяцями року є липень та серпень.

Абсолютний річний мінімум температури повітря припадає на січень (-32 єС), максимум - на червень (+38 єС).

Тривалість безморозного періоду становить 165 днів. Ґрунти господарства "Виноградово" багатий гумусом, південні чорноземи. Ґрунтове покриття сформувалося під впливом сухого теплого континентального клімату на зарівнюваному із западинами рельєфі при неглибокому заляганні ґрунтових вод.

Землі господарства "Виноградово" мають потенціальну родючість. Основні прийоми в системі просапних сівозмін. Накопичення та правильне використання вологи, внесення добрив, покращення найбільш цінних культур і сортів. соняшник олія експорт прибуток

Господарство займається зерновими, томатами та виробництвом соняшника. Кількість працівників варіюється в зв'язку с сезонністю праці.

Серед матеріальних умов, необхідних для життя людей, земля має особливе значення. Земельні ресурси - національне багатство нашої країни, важлива умова життя і діяльності суспільства, матеріальна основа розвитку сільського господарства, база для розміщення і функціонування усіх галузей народного господарства. Тому найбільш повне і раціональне використання землі для виробництва продукції є найважливішим завданням сільського господарства.

Структура товарної продукції відображає спеціалізацію підприємства, яка виражається за допомогою словесної формули. Структура товарної продукції визначається як процентне співвідношення вартості продукції окремих культур в загальній сумі вартості товарної продукції по господарству, яка приймається за 100%. Місце культур в господарстві визначається їх питомою вагою в структурі вартості товарної продукції.

Земля є головним засобом виробництва у сільському господарстві. Про склад і структуру земельних угідь фермерського господарства "Виноградово" дізнаємось з таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Склад і структура земельних угідь

	2011р	2012р	2013р
Загальна земельна площа, га	100	100	100
Соняшник	13	17	20
Пшениця	15	17	20
Томати	20	18	20
Кукурудза	37	35	24
Ячмінь	15	13	16

Рисунок 2.1 Структура розподілення культур ФГ "Виноградово", 2011 рік.

Рисунок 2.2 Структура розподілення культур ФГ "Виноградово", 2013 рік.

Аналізуючи дані таблиці 2.1 можна сказати, що ФГ "Виноградово" має досить диверсифіковане виробництво. Масова частка виробництва, що припадає на соняшник зросла з 13% до 20%. Це зумовлено зниженням попиту на кукурудзу, а також зниженням її вартості в регіоні, з 1800 грн. за тонну в 2010 році, до 1400 в 2012 році. Це зумовлено високою концентрацією виробництва в регіоні. Данні по урожайності в таблицях 2.4 та 2.5.

Таблиця 2.4 - Урожайність по рокам

Культура	Урожайність т/га	Всього зібрано, т	Урожайність т/га	Всього зібрано, т	Урожайність т/га	Всього зібрано, т
	2011	2012	2013
Соняшник	1,8	23,2	1,8	30,6	2,1	42
Пшениця	1,7	25,5	1,8	30,6	2,2	44
Томати	2,0	40	2,0	36	2,0	40
Кукурудза	3,0	111	2,8	92,4	2,5	60
Ячмінь	1,5	22,5	1,6	20,8	1,8	28,8

Таблиця 2.5 - Зростання урожайності, у відсотках

Культура	З 2011 по 2012	З 2012 по 2013	Відношення показників до середніх по регіону 2013 рік
Соняшник	+32%	+37%	+44%
Пшениця	+5%	+22%	-16%
Томати	0%	0%	-8%
Кукурудза	-7%	-11%	-19%
Ячмінь	+6%	+12%	-4%

Рис.2.3 Динаміка урожайності з 2011 по 2013 рік

Аналізуючи данні таблиці ми бачимо, що урожайність соняшника в період з 2011 по 2013 зросла на 44%, та становить 2,1 тонни за 1 гектару, що на 44% перевищує середній показник по регіону. Це зумовлено, в першу чергу, високоякісним посівним фондом, а також сприятливими погодними умовами. Урожайність пшениці,ячменю та томатів хоч і зросла, але вона все одно менше середніх показників по регіону. Найбільш пильно ми маємо звернути увагу на показники урожайності кукурудзи, вона знизилась за 2 роки, в сумі, на 18%. Це викликано не достатком вологи для цієї культури.

Размещено на Allbest.ru