Технологія заготівлі сінажу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Введення

1. Хімічний склад сінажу

2. Технологія приготування сінажу

3. "Сінаж в упаковці"

4. Новий ОСТ на сінаж

5. Показники і норми для визначення класів якості сінажу

Висновок

Список використаної літератури



Введення

Традиційні для господарств зимові корми - сіно і силос - відрізняються досить низькою поживністю, що змушує тваринників взимку підвищувати частку концентратів у раціонах ВРХ.

Альтернативою цим кормів є сінаж. Це єдиний вид зимового корму, максимально зберігає обмінну енергію, протеїн, цукор, каротин і одночасно досить концентрований (сухий), щоб забезпечувати годування високопродуктивних тварин. У всьому світі в останні 30 років нарощують виробництво сінажу, і зараз його частка в об'ємистих кормах становить більше половини.

Справа в тому, що при дотриманні технології заготівлі сінажу і використанні бобових трав в оптимальні фази росту концентрація обмінної енергії і протеїну в сухій речовині корму зростає. Використання такого високоякісного сінажу дозволяє знизити витрата концентратів, неминучий при низькоякісних об'ємистих кормах. А в годівлі молочної худоби якісний сінаж може використовуватися як єдиний об'ємистий корм .

Сінаж традиційно "важкий" корм, від заготівлі якого господарства свідомо йдуть, тому що тут треба дуже ретельно, скрупульозно дотримуватися технологію. Втрати кількості та якості відбуваються майже на всіх етапах: у полі при затягуванні процесу сушіння; при недостатньому ущільненні сінажу в траншеї, з-за неповної герметизації; втрати при виїмці і роздачі корму. Сумарні втрати становлять більше 20-25% від заготовленого корму .



1. Хімічний склад сінажу

Сінаж - це корм, заготовлений з бобових і злаково-бобових трав і збережений без доступу повітря. Сінаж відноситься до грубих кормів. Відносна вологість трав для заготівлі сінажу перед закладанням на зберігання повинна становити 50 - 55 відсотків. Гнильні і маслянокислі бактерії при концентрації сухої речовини корму 45-50% розвиваються слабо. При цьому обмежується розвиток і молочнокислих бактерій. Розвиток пліснявих грибів успішно усувається ущільненням і приховуванням сінажних мас. При сінажированні трав всі процеси бродіння сповільнюються. Кислотність корму (рН) знаходиться в межах 4,5 - 5,9. У кормі зберігається більше 20% цукру, при цьому біологічні втрати не перевищують 10%. Дотримання технології заготівлі сінажу забезпечує отримання енергонасичених корми (9,8 - 10,2 МДж ОЕ, або 0,80 - 0,84 корм. Од. В 1 кг сухої речовини) з вмістом сирого протеїну в межах 16-20% (при заготівлі корму з бобових трав) .

У раціонах великої рогатої худоби сінаж може повністю замінити силос, сіно, а в деяких випадках і частина коренеплодів без зниження продуктивності тварин. Досліди, проведені у Всесоюзному науково-дослідному інституті тваринництва (ВИЖ), показали, що середній надій від корови становить 16,5 ... 17 кг на добу при згодовуванні 23 ... 24 кг сінажу з конюшини та 0,3 кг концентрованих кормів .

Сінаж на відміну від силосу внаслідок низької вологості не змерзається при зберіганні, що спрощує його виїмку і подачу до місця згодовування. При заміні сінажу сіна, силосу і коренеплодів в раціонах великої рогатої худоби спрощується роздача кормів, так як добова маса кормів для однієї тварини в 2 рази менше, ніж при силосної-коренеплідні годівлі .

2. Технологія приготування сінажу

Для заготівлі сінажу бажано використовувати люцерну, конюшину та бобово-злакові суміші, оскільки вони не придатні для силосування і з них ризиковано заготовляти сіно. Для приготування якісного сінажу бобові трави слід скошувати у фазі бутонізації, а злакові - у фазі виходу в трубку. Порушення строків початку збирання трав зумовлює зниження якості корму, особливо зі злакових трав.

Скошування трав в ранній фазі вегетативного розвитку забезпечує не тільки отримання високоякісного корму, а й підвищення вміст кормових одиниць і сирого протеїну. Крім своєчасного прибирання в стислі терміни, дуже важливо забезпечити контроль пров'ялення трав до оптимальної для сінажу вологості - 50-55%, тому що збільшення вологості вище 55% консервування маси відбувається за типом силосування. При зниженні вологості заготовленої маси нижче 50% призводить до збільшення польових втрат і підвищенню пружності стебел рослин, що в свою чергу ускладнює її ущільнення при укладанні в сховище .

Для більш точного визначення вологості пров'яленої маси використовують стаціонарний (ВЧ, ВЗМ) або переносний (ЛЛК-0, 1) вологоміри. При відсутності даних приладів визначення вологості можна провести візуально.

При вологості маси близько 45% у рослин скручуються листя, при 55% стебла і листя м'які, але не обламуються. При стисканні маси в жмені рослини стають вологими, але сік не виділяють, а при відпусканні маса розсипається. При розтиранні листя між пальцями листя скочуються в трубочку, але сік не виділяється і воно не руйнуються. Якщо при скручуванні пров'яленої маси в джгут сік не виділяється, то маса готова для прибирання, її вологість не більше 60%.

Висота зрізу при скошуванні багаторічних трав першого року скошування не більше 8 - 9 см, бобово-злакових сумішей 5-6 см. Збільшення висоти зрізу трав призводить до недобору корму на 2 -3 центнера з гектара. Зменшення висоти зрізу трав призводить до пошкодження або до забруднення корму землею та знищення ростових бруньок рослин, що в свою чергу призводить до погіршення врожайності культур .

Тривалість збирання однотипного рослини не повинна перевищувати 10 днів, а площа скошуваних за день трав повинна відповідати можливостям швидкого прибирання, не допускаючи пересихання маси на полі.

При збиранні трав на сінаж техніка повинна забезпечувати рівномірне пров'ялені корми (прискорена вологовіддача рослин і прискорене зневоднення їх).

Найбільш прийнятними апаратами для порушення цілісності стебел шляхом їх ізмінанія, счесиванія їх кутикули зарекомендували сінокосарки обладнані кондиціонерами. Використання цих апаратів сприяє зниженню різниці у швидкості зневоднення стебел і листя рослин і зменшує польові втрати. Для злакових трав найбільш прийнятні кондиціонери з вилами Y-подібної форми, для бобових - профільовані гумові вальці. До таких сінокосарка з кондиціонерами першого типу відносяться ПН-540 Тульського комбайнового заводу, другий тип сінокосарки з кондиціонером проводиться АТ "Пермьтехмаш-Агро" .

При скошуванні маси косарками старих конструкцій КС-Ф-2, 1, КДП-4 (брусові) і КПРН-3, 0, КРН-2, 1 масу слід проворошіть по всій ширині Прокоса і в умовах Чувашії залишити для зневоднення на 5-7 годин. У прокошуваннях маса пров'ялюють до 60-70%. Потім збирають у валки і пров'ялення проводять до 50-55%. Для розкидання та збору маси у валки застосовують граблі-ворушарки ГВР-6, 0, ПН-600 або ПН-610.

При низьковрожайних травостоях переважно використовувати косарки-плющилки Е-301, Е-302 і КПС-5Г.

Підбір валків виробляється при вологості маси 60% з тим, щоб прибрати з поля основна кількість її вологістю 50-55%.

Довжина різання трав для приготування високоякісного сінажу повинна становити 2-3 см. таку різку забезпечують кормозбиральні комбайни: ПН-450, "Дон-680", Ярославець "," Полісся-250 "," Полісся-3000 ", КСК-100А та ін . Мелкоізмельченниє маса добре ущільнюється і зручна при розмішуванні з іншими компонентами корму і роздачі тваринам. При експлуатації підбирачів-подрібнювачів необхідно суворо дотримуватися інструкції із заточування ножів і регулюванню подрібнюючих апаратів.

Для забезпечення безперебійної роботи підбиральної техніки організувати своєчасний вивіз маси на сховище. З метою спрощення технічного обслуговування кормозбиральної і транспортної техніки необхідно організувати роботу поточно-груповим методом .

З метою виключення втрат необхідно обладнати транспортні засоби знімними каркасами обтягнуті мілкоячеїстою сіткою. Для перевезення подрібненої маси використовують спеціальні причепи ПСЄ-20, ПСЄ-12, 5, ПІМ-40, самосвальні причепи 2-ПТС-4 з нарощеними бортами.

Сховища сінажу підбирають з урахуванням можливості швидкого заповнення та ретельної герметизації маси, а також надійної механізованої виїмки готової маси. У нинішніх умовах зберігання сінажу виробляється в основному в наземних траншеях із залізобетонних конструкцій. Розміри траншеї визначаються потребою в сінажі, наявністю кормозбиральної техніки та сировинної бази.

Найбільш оптимальний термін заповнення траншеї 3-4 дні при щоденній укладанні маси не менше 80 см. Стіни траншей повинні бути з ухилом 10-14 ° у зовнішню сторону, а дно вище за рівень грунтових вод не менше, ніж на 0,5 м.

Показником правильного ущільнення маси є температура маси, яка не повинна перевищувати 35-37 ° С.

З метою дотримання правил техніки безпеки не дозволяється ущільнення маси колісними тракторами. Ущільнення маси слід вести гусеничними тракторами Т-130, ДТ-75, Т-4 та інші.

Сінажну траншею після укриття чорною плівкою притискають відпрацьованими гумовими покришками. З метою недопущення промерзання сінажу бажано вкривати соломою шаром 50 см.

Перспективними сховищами для закладання сінажу слід визнати сінажні вежі, які дозволяють створювати на фермах потокові технологічні лінії зберігання, транспортування і роздачі силосу та сінажу.

Основні переваги веж - займає невелику площу, мінімальна відкрита поверхня, ізоляція корму від потрапляння атмосферних опадів, повна механізація завантаження і розвантаження.

За способом розвантаження вежі поділяють на три основних типи: з верхньої, нижньої і комбінованої вивантаженням корму.

Найбільш поширені вежі з верхньою вивантаженням корму. Вони мають вертикальний ряд люків з герметичними кришками і зовнішню шахту, куди відкриваються люки .

Розвантаження корму здійснюється розвантажувачів з верхньою вивантаженням, робочими органами якого є один або два радіальних шнека і вентилятор-швирялка. Обертові шнеки поволі повертаються ребристим катком навколо осі вежі, зрізають і подають шар корму до "сі вежі у вентилятор, який за розсувний трубі викидає його в шахту. Корм падає в кормороздавальник або на транспортер. Всі робочі органи розвантажувача наводяться в рух від електродвигуна.

Роздавальник підвішений на тросі у верхній частині на тросі у верхній частині сінажних вежі і в міру виїмки корму в ручну або від електродвигуна опускається вниз. Продуктивність розвантажувача нерівномірна і залежить від ступеня ущільнення корму в різних ділянках вежі, рівня поверхні корму, натягу підтримує троса та ін.

Це істотний недолік, тому що при напрямку потоку корму безпосередньо в годівниці тварини отримують неоднакові його порції. У середньому розвантажувачі такого типу мають продуктивність близько 3 т / ч. Останнім часом розробляються розвантажувачі продуктивністю до 6 т / год.

Заповнюють вежу з дотриманням необхідного темпу завантаження - 5 м. по висоті сховища в день. Грейферним навантажувачем ТПЕ-10А завантажують масу в стаціонарно встановлений електрофікованого бункер-дозатор, який подає її дозами в живильник пневмотранспортера ТЗБ-30 або ЗБ-50. Останні направляють масу в центр сховища. Насипний матеріал при цьому утворює конус з рівномірним кутом укосу.

У більшості веж всіх типів під куполом розміщуються пристрої, що підтримують тиск у вежі на рівні атмосферного без газообміну з зовнішнім повітрям. Такий пристрій складається з мішків, виготовлених із синтетичної плівки і підвішених до даху вежі таким чином, щоб був вихід в атмосферу. Коли тиск у вежі збільшується (внаслідок нагрівання вежі від сонця в жарку погоду або розігрівання корми), повітря з мішків виходить назовні.

При зменшенні тиску в башті (вночі, в мороз і ін) повітря з атмосфери заповнює мішки. Якщо обсяг мішків виявляється недостатнім при великих коливаннях тиску, спрацьовує запобіжний клапан подвійної дії. Таким чином, під час зберігання корм надійно захищається від доступу повітря.

Башти з нижньою вивантаженням корми можуть завантажуватися одночасно з розвантаженням. Вивантаження проводиться за допомогою фрез через люк, розташований в нижній частині вежі. Для нормального осідання корму необхідно, щоб внутрішня поверхня вежі була гладкою, а корм був сипучим і не примерзали до стінок .

Вежі можуть будуватися з горизонтальним дном і бічним вивантажним люком або з конусним дном і центральним вивантажним люком. У веж першого типу в нижньому поясі є бічний люк, закритий герметичною кришкою, куди перед вивантаженням вставляється розвантажник фрезерного типу у вигляді ланцюгового транспортера. На його ланках закріплені розпушувальні ножі. Оборот розвантажувача навколо центру башти відбувається за 40 ... 50 хв. Фреза розпушує корм і подає його в центр вежі, звідки він .

Розвантажник приводиться в рух електродвигуном і може послідовно розвантажувати кілька веж. Істотний недолік розвантажувача з нижньою вивантаженням полягає в тому, що при поломці або заклинювання фрези її дуже важко витягти з вежі. Середня продуктивність таких розвантажувачів 1,0 ... 1,5 т / ч.

Таким чином, технологію приготування і роздачі сінажу тваринам можна повністю механізувати й автоматизувати. Основні операції технологічного процесу виконують наступним комплексом машин: скошування і плющення - косарки-плющилки Б-301, Б-302, КПС - 5 Б, КПВ - 3, косаркою причіпний КТП - 6; ворушіння і згрібання валків - граблями Б - 247, ГВК - 6, ГВР - 6; підбір трав з валків, подрібнення і навантаження - агрегатами Е - 280, КСК - 100, Е - 0.67, КУФ - 1.8 При закладці зеленої маси для розрівнювання і трамбівки в траншеях використовують важкі трактори з бульдозерної лопатою .

Заготівля сінажу в меншій мірі залежить від погодних умов, ніж заготівля сіна. Зазвичай на пров'ялення трави для приготування сінажу потрібно 4-7 годин в гарну погоду і 1-2 дні - в похмуру.

У змінну погоду приготування сінажу з трав дозволяє істотно збільшити темпи збирання при одночасному підвищенні збору поживних речовин та їх перетравності. Скорочення терміну пров'ялення на 2-3 діб дозволяє отримати більш якісний корм, з енергетичної та протеїнової поживності, в порівнянні з сіном .

Для приготування сінажу строки збирання трав є другим важливим фактором, що визначає якість корму, енергетичну поживність, вміст у ньому перетравного протеїну, клітковини, вітамінів і інших елементів живлення, а також його поїдаємість тваринами.

При ретельному дотриманні технології заготівлі сінажу втрати поживних речовин бувають менше, ніж при приготуванні сіна і силосу.

Сінаж зберігається не тільки в башти і траншеї, але і упакований в плівку .

3. "Сінаж в упаковці"

Труднощі і недоліки традиційної заготівлі сінажу успішно долаються при заготівлі цього корму за технологією "сінаж в упаковці". Вона успішно застосовується в Європі вже майже 20 років. На практиці селяни швидко переконалися, що сінаж в упаковці може реально зняти застарілу, вже традиційну для нас проблему заготівлі кормів з найменшими втратами якісно і в короткі терміни, навіть у несприятливих погодних умовах .

Технологія заготівлі кормів з упаковкою в плівку широко поширена в усьому світі: у Європі вона з успіхом застосовується вже більше 15 років.

Для Росії ця технологія є новою і в порівнянні з традиційною має ряд незаперечних переваг:

високу якість одержуваного корму;

заготівля може проводитися при несприятливих погодних умовах;

мінімальні втрати при збиранні, зберіганні та згодовування;

збільшення продуктивності праці в 2 рази;

стислі строки заготівлі корму (2000 тонн за 20 днів);

можливість косіння трав з більш високою кормовою цінністю в більш ранні терміни

окупність вкладених коштів за 2-3 роки.

Технологія заготівлі трав'яних кормів з упаковкою в плівку. Процес заготівлі корму включає в себе наступні операції:

1. Косіння трав з одночасним плющенням;

2. Рихлення і підв'ялювання скошеної маси;

3. Формування валків;

4. Пресування рулонів з подальшою їх транспортуванням до місця упаковки та зберігання

5. Упаковка рулонів у спеціальну плівку, складування упакованих рулонів;

6. Подрібнення і роздача кормів тваринам.

Всі операції виконуються комплексом машин, що агрегатуються з МТЗ-80, 82. Управління машинами здійснюється безпосередньо з кабіни трактора. Всі машини, на думку спеціалістів господарств, надійні, прості в експлуатації, технологічні та продуктивні .

Досвід тільки останніх років показує, що сінаж в упаковці дає збільшення поживності кормів приблизно на 20%, дозволяє отримати повністю збалансований корм, ефективно його використовувати і підвищити продуктивність тварин на 20-30%, знизити витрати кормів у сухій речовині і собівартість продукції тваринництва, зменшити потреба в площі для виробництва кормів на 25% навіть при збереженні існуючого рівня врожайності кормових культур і угідь.

Основні переваги сінажу в упаковці в порівнянні з традиційними кормами такі. Нестійка погода під час заготівлі кормів не грає ролі: сінаж з вологістю до 55% протягом дня упаковується в спеціальну плівку без додавання консервантів і зберігається без істотної втрати кормових якостей; упаковані в плівку корму зручно зберігати в будь-якому місці навіть без укриття, постійна вага рулонів зручний при дозованому годівлі худоби, рулони пожежобезпечні і чудово зберігаються не менше одного року; підвищується ефективність і рентабельність виробництва молока і м'яса; значно полегшується праця механізаторів, скотарів і доярок, підвищується культура виробництва .

4. Новий ОСТ на сінаж

Підвищення якості кормів є одним з найбільш реальних і відчутних резервів у створенні міцної кормової бази для тваринництва країни. Проблема поліпшення якості кормів є комплексною і передбачає отримання сировини з високим вмістом поживних речовин і екологічно безпечного.

Повне задоволення потреби в кормах може бути досягнуто не тільки шляхом підвищення врожайності кормових культур, а й поліпшенням якості, зниженням втрат поживних речовин кормів у процесі заготівлі, переробки та зберігання. Успіх справи багато в чому залежить від вибору найбільш ефективного способу консервування зелених рослин .

В останні роки широке поширення одержав такий спосіб консервування як сінажирування, що дозволяє зберегти корми з мінімальними втратами поживних речовин, особливо вуглеводної частини. Правильно приготовлений сінаж - це корм з рослин, прибраних в ранні фази вегетації (переважно бобових), пров'ялених до вологості 45-55% і збережених в анаеробних умовах (без доступу повітря).

На практиці сінаж іноді вважають силос з пров'ялених трав, з вологістю 70% і більше або корм з перестояв трав і соломи сім'яників, що в корені неправильно.

До теперішнього часу якість сінажу визначали за ГОСТ 23637-90 "Сінаж. Технічні умови", розробленому в 1990 році. За цей час відбулися суттєві зміни. З'явилася необхідність перегляду колишніх союзних стандартів, удосконалення їх відповідно до вимог сучасного сільськогосподарського виробництва та переоформлення в стандарти Російської Федерації .

Надаючи важливого значення ролі стандартів у поліпшенні якості кормів, ВНДІ кормів імені В.Р. Вільямса розробив заміну ГОСТ 23637-90 новий галузевий стандарт на вимоги до якості силосу - ОСТ 10 201-97 "Сінаж. Технічні умови", затверджений Мінсільгосппродом Росії і вводиться в дію з 1 січня 1998 року. У новий стандарт внесено суттєві зміни, як за формою, так і за змістом. Основні вимоги до якості сінажу за новим стандартом викладено в таблиці.

Особливу увагу в новому стандарті приділено екологічної безпеки корму. Поряд з раніше прийнятим в стандарті на сінаж таким лімітуючим показником якості, як наявність масляної кислоти в сінажі, у новому стандарті введена оцінка за вмістом нітратів, солей важких металів, мікотоксинів, залишкових кількостей пестицидів та інших небезпечних речовин при утриманні їх вище гранично допустимої концентрації .

До важких металів ставляться метали з питомою масою більше 4,5 г / куб. см. Деякі з них (наприклад, залізо, марганець та інші) життєво важливі для тварин і людини. З токсичних елементів найбільшу небезпеку представляють ртуть, свинець, миш'як, мідь і цинк. Тому контроль кормів в першу чергу проводиться на утримання цих елементів. Це завдання особливо актуальне в районах, що мають екологічно небезпечні виробництва, в зонах промислових викидів і рудних розробок, на що є вказівка в стандарті.

У господарствах з інтенсивним кормо виробництвом необхідно систематично перевіряти корми на наявність нітратів і нітритів. Гранично допустимі концентрації (ГДК) хімічних речовин, нітратів і нітритів рекомендуються затвердженими нормами (вказані в стандарті), регулюються ветеринарним законодавством і контролюються ветсанекспертизи.

На підставі узагальнення та аналізу статистичних даних агрохімлабораторіях та наукових установ про якість сінажу, заготовленого в умовах Росії за останні 20 років, встановлено, що діяв стандарт на сінаж за деякими параметрами не відповідав вимогам сучасного сільськогосподарського виробництва і потребував перегляду і вдосконалення.

З огляду на те, що в останні роки різко скоротилося внесення мінеральних добрив, особливо азотних, під кормові культури, спостерігається тенденція до зниження вмісту в кормах сирого протеїну. Тому розробники змушені були піти на зниження рівня сирого протеїну на 1-2% залежно від виду сінажу. У що діяв стандарті цей показник був сильно завищений, особливо для сінажу зі злакових трав, так як він був об'єднаний в одну групу зі злаково-бобовим .

На відміну від діючого ГОСТу, де сінаж з трав підрозділяється на дві групи:

1) бобовий, бобово-злаковий ;

2) злаковий, злаково-бобовий і практично важко встановити бобово-злаковий це чи злаково-бобовий, у новому стандарті сінаж підрозділяється на 3 види:

1) бобовий,

2) злаково-бобовий

3) злаковий.

За змістом сирої клітковини в ГОСТ встановлені єдині норми для всіх видів сінажу, так як вони незначно відрізняються один від одного (в межах 1-2%).

Так як показник якості корму "масова частка золи, не розчинної в соляній кислоті", включений у діяв стандарт, не працював і його визначення в агрохімлабораторіях не здійснювалося, вирішено замінити його, як у раніше діяв ГОСТ, на показник "масова частка сирої золи" в сухій речовині і ввести його в таблицю для визначення класу якості, як показник, який вказує на забруднення сінажу землею.

У новому стандарті для визначення якості сінажу збережені такі органолептичні показники як запах і структура, а зміст масляної кислоти дається в перерахунку на суху речовину, як і всі інші показники.

У що діяв ГОСТі 23638-90 були введені так звані "Рекомендовані програми" з формулами з розрахунку енергетичної поживності трав'яного сінажу за змістом сирої клітковини і сирого протеїну. Перевірка показала некоректність цих формул, що привносив помилку в остаточну оцінку сінажу. Це ж стосується і формули перерахунку обмінної енергії в кормові одиниці (корм. од. = 0,0081 х ОЕ2), яка не відбиває справжнє співвідношення між продуктивною й обмінної енергією .

Оскільки розрахунок поживності кормів є прерогативою практикумів та допомог по годівлі сільськогосподарських тварин, "Рекомендовані програми" зі стандарту виключені.

Відповідно до вимог Державної системи стандартизації Російської Федерації в стандарт на сінаж внесені такі нові структурні елементи: область застосування, нормативні посилання, визначення, вимоги до сировини, вимоги безпеки, бібліографічні дані.

Новий галузевий стандарт не суперечить законодавству Російської Федерації, а також правилам та рекомендаціям щодо стандартизації. Показники, закладені в стандарт, відповідають сучасній науково-технічній базі, вимогам сільськогосподарського виробництва та знаходяться на рівні прогресивних національних стандартів інших країн.

Введення оцінки сінажу за вмістом нітратів, солей важких металів, залишкових кількостей пестицидів та інших шкідливих речовин, сприятиме отриманню кормів, що виключають наявність екологічно шкідливих речовин в кількостях, що перевищують гранично допустимий рівень. Це в свою чергу сприятливо позначиться на стані і продуктивності тварин .

Одна з головних умов для отримання сінажу високої якості - дотримання термінів скошування . Прибирати злакові трави на сінаж рекомендується у фазі колосіння , бобові - бутонізації - початку цвітіння.

Другий важливий чинник, що обумовлює успіх заготівлі сінажу , - ступінь пров'ялення рослин. Усунення гнильних процесів і маслянокислого бродіння при сінажування люцерни , еспарцету і злакових трав , вирощених при використанні високих доз азотних добрив і скошених в ранні фази ( бутонізація , вихід в трубку), забезпечується в тому випадку , коли середня вологість скошених рослин не перевищує 55 %. Рекомендується приступати до підбору трав на сінаж після зниження вологості до 55 % , з тим щоб основна кількість маси було прибрано при вологості 40-55 %. Для того щоб прискорити пров'ялення трав , застосовують плющення бобових і бобово- злакових травостоїв . При врожайності трав до 10т/га косарки-плющилки (Е- 301 , КПС- 5Г , КПВ- 3 , 0 ) забезпечують рівномірне пров'ялення трав у валках і без ворошіння . Але при врожайності понад 10 т / га валки , сформовані косарками - плющилки , необхідно ворушити або обертати (особливо валки з люцерни і еспарцету ) для їх рівномірного сушіння . Контроль за дотриманням верхньої межі вологості особливо необхідний при заготівлі сінажу з люцерни та інших трав , що містять 15 % протеїну і більше. Для таких трав критична межа вологості , при якому повністю усувається освіту масляної кислоти , - близько 55 %. Пров'ялення до вологості 45 % небажано , так як на це потрібно більше часу , збільшуються механічні втрати (особливо бобових ) , знижуються перетравність поживних речовин і якість сінажу .

На збереження поживних речовин і якість сінажу впливає також ступінь подрібнення . Для кращого ущільнення та усунення маси необхідно подрібнювати на відрізки довжиною до 20-30 мм. Маса з більш крупно подрібнених рослин ( 50 мм і більше) починає добре ущільнюватися лише після того , як нагріється до температури 39-40 ° С , що сприяє збільшенню втрат поживних речовин при закладці і виїмку сінажу . Потрібну ступінь подрібнення маси ( 20-30 мм ) забезпечують комбайни КСК- 100 , КПКУ- 75 , а також комбайни типу Е - 281 . Слід постійно стежити за гостротою ножів і регулюванням зазору в подрібнюючому апараті .

Транспортують подрібнену масу тракторними причепами ПСЄ- 12 , 5 , КТУ- 10К , 2ПТС- 4 - 887А та ін , обладнаними додатковими сітками і щитами , так як механічні втрати , в першу чергу листя , при подачі маси в кузов у вітряну погоду досягають 30 % і більше.

Зберігання сінажу - одна з найбільш відповідальних операцій . У господарствах застосовують сховища двох типів - траншеї і вежі. Збереження і перетравність поживних речовин сінажу , що зберігається в баштах , вище , ніж зберігається в траншеях .

У більшості зон нашої країни сінаж закладають у наземні ємності. Для зменшення втрат корму , створення зручностей в роботі і більш ефективного застосування механізації траншеї будують з облицьованими стінами і з твердим бетонною основою . Залежно від рівня грунтових вод і характеру підстилаючого грунту будують наземні , полузаглубленние і заглиблення траншеї. Для збільшення герметичності та вологонепроникності стіни і дно траншеї обробляють спеціальним розчином або промазують гарячим бітумом.

Важлива умова отримання якісного сінажу - ретельне ущільнення і хороша герметизація рослинної маси .

При заповненні сховищ дуже важливо не допустити сильного нагрівання маси. У вежі сучасних конструкцій (БС - 9 , 15 ) масу закладають без примусового ущільнення. У них захист від проникнення повітря в товщу корму забезпечується діоксидом вуглецю , що утворюється при диханні рослинних клітин. Для того щоб не допустити сильного самосогревания маси в баштах , в день потрібно укладати шар маси завтовшки не менше 5 м. З урахуванням осідання маси термін завантаження вежі не повинен перевищувати 7 днів . Після заповнення вежі поверхню сінажу обов'язково вкривають полімерною плівкою і ретельно закривають усі люки купола вежі , герметизируя завантажувальну трубу.

Ізоляція маси від повітря при її укладанні в траншеї забезпечується також газами, що утворюються при диханні рослинних клітин. У зв'язку з цим товщина щодня шару, що укладається в ущільненому вигляді не повинна становити менше 1 м. Термін закладки 2-3 дні.

При заготівлі сінажу велику увагу звертають на ущільнення і трамбування , використовують трактори Т- 153 , К- 701 , Т- 150 , ДТ- 75 . Траншеї заповнюють на 0,8-1,0 м вище рівня стінок . Після заповнення сховища масу негайно вкривають поліетиленовою або хлорвінілової плівкою. Краї плівки ретельно закладають біля стін . Поверх плівки укладають вантаж ( земля , торф , тирса , тюки соломи) .

При заповненні траншеї похило розташованими шарами з торця траншеї подрібнену масу укладають так , щоб довжина щодня заповнюваної частини траншеї становила не менше 4-6 м.

Щодня в кінці робочого дня закладену за день і ретельно ущільнену масу вкривають поліетиленовою плівкою. Для зручності перед початком робіт плівку зварюють і згортають в рулон , а потім розмотують по мірі заповнення траншеї. На укриття 1 т сінажу в траншеї необхідно в середньому 1 м2 плівки.



5. Показники і норми для визначення класів якості сінажу

Показник (%)	Норма для класу
	1	2	3
Масова частка сухої речовини	40-60	40-60	40-60
Масова частка в сухій речовині: сирого протеїну, не менше, в сінажі з:
бобових трав (крім конюшини)	16	14	12
конюшини	15	13	11
бобово-злакових трав	13	11	9
злакових трав	12	10	8
сирої клітковини, не більше	30	33	35
сирої золи, не більше	10	11	13
масляної кислоти, не більше	-	0,3	0,6



Висновок

сінаж заготівля стандарт енергетичний

Забезпечення тваринництва кормами в зимовий період є дуже актуальною проблемою. Але так як корм виробляють лише у вегетаційний період, то очевидна важливість консервованих (силос, сінаж), або сухих (сіно) кормів. З перерахованих видів кормів у сінажу найбільш висока енергетична та протеїнова цінність, а за хімічними показниками він ближче за всіх до зеленій траві.

Традиційно заготовляють сінаж в горизонтальних траншеях або у вертикальних вежа. Але дана технологія має ряд недоліків: прибирання та закладення трав на зберігання необхідно проводить в суху погоду, весь обсяг башти або траншеї необхідно заповнити в найкоротші терміни, сінажуюча маса повинна бути повністю ізольована від доступу повітря і так далі.

Для більш оперативного заготівлі високоякісного сінажу використовують технології приготування корму в поліетиленових рукавах і рулонах. При заготівлі сінажу в рукавах немає необхідності в будівництві траншей - можна завантажувати рукав прямо на полі, безпосередньо в процесі збирання, а при зберіганні відсутні втрати у крайових і поверхневих шарах. Але все ж, щоб заповнити рукав повністю, потрібно досить велика кількість зеленої маси в короткий проміжок часу, що не завжди можливо для невеликих господарств. У цьому випадку добре використовувати технологію "Сінаж в упаковці", яка дозволяє заготовляти корм порційно, без втрат його якості. Для отримання високоякісного сінажу в упаковці застосовуються такі технологічні операції: Скошування трав, ворушіння маси в прокошуваннях згрібання валків добирає із валків і пресування у високощільні рулони Перевезення рулонів до місця Упаковка рулонів у плівку Зберігання упакованих рулонів. Дана технологія забезпечує високу швидкість консервування, при зберіганні рулони не вимагають спеціальних умов, їх можна складувати на вирівняною майданчику.



Список використаної літератури

1. Агаєв Ю.М. Використання сінажу, заготовленого за рулонної технології, в раціонах тварин / / Зоотехнія. - 2007. - № 10. - С.6-7;

2. Баканов В.Н., Менькін В.К. Годівля сільськогосподарських тварин. - М.: Агропромиздат. - 1989. - 511с;

3. Бондарєв В. Заготівля сінажу в будь-яку погоду / / Тваринництво Росії. - 2006. - № 3. - С.58-59;

4. Буряків А.Т. Сінаж в упаковці / / Землеробство. - 2002. - № 3. - С.24-25;

5. Маскаленко С.П. Рубцеве травлення у корів при годуванні сінажу, заготовленому в плівковій упаковці / / Зоотехнія. - 2003. - № 7. - С.11-12;

6. Коробов А.П. Порівняльна ефективність згодовування коровам сінажу різної технології заготівлі / / Зоотехнія. - 2005. - № 2. - С.12-13;

7. Особливу В. Сінаж в упаковці / / Тваринництво Росії. - 2007. - № 6. - С.68;

8. Петрухін І.В. Корми і кормові добавки. - М.: росагропромиздат. - 1989. - 526с.

Размещено на Allbest.ru