Вплив сумісного внесення інгібітору нітрифікації N-serve на врожай цукрового буряку
Морфологічні та біологічні особливості цукрового буряку. Технологія вирощування цукрових буряків: розміщення у сівозміні, обробіток ґрунту, догляд за посівами та збирання врожаю. Вплив органічних та мінеральних добрив на врожай цукрового буряку.
| Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.05.2014 |
| Размер файла | 230,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
IV, VI, VIII варіанти - на фоні P160К160 визначаємо сумісний вплив азотних добрив у різних дозах та інгібітору нітрифікації N-serve: N90 + N-serve, N120+N-serve, N150+N-serve на врожайність цукрового буряку.
Отже, мені запропоновано вести дослід за двофакторною схемою, яка дозволяє визначити вплив азотних добрив з кроком градації 30 кг д.р. - це різниця між двома сусідніми варіантами, на врожай цукрового буряку, а також сумісний вплив азотних добрив та інгібітору нітрифікації N-serve на зменшення втрат азотних добрив при переході амонійного азоту в нітратний.
При порівнянні варіантів за середньо арифметичною я визначила, що найвища врожайність спостерігається у варіанті фон+N120+N-serve - 498ц/га та фон+N150+N-serve - 496ц/га. Найменша врожайність спостерігається у варіантах P160К160 - фон та фон + N-serve відповідно 356ц/га та 358ц/га. За одержаними результати можна зробити висновок, що оптимальна норма під цукрові буряки є P160К160N120+N-serve та P160К160N150+N-serve, але враховуючи те, що різниця між врожаями становить 2ц/га, то збільшення внесення на 30кг д. р. азоту є економічно не вигідним та суттєво не впливає на підвищення врожаю цукрових буряків.
2.4 Програма супутніх спостережень
Проведення польових дослідів супроводжується однократними та періодичними кількісними та якісними спостереженнями за рослинами, за факторами життя та умовами зовнішнього середовища [29]. Усі супутні спостереження повинні бути заплановані при складанні програми досліду, витікаючи із задач та теми, слугувати досягненню певної мети. Вони повинні давати змогу зрозуміти досліджуване явище, зрозуміти внутрішній хід процесу, взаємозв'язок між досліджуваними об'єктами, пояснити отримання тих чи інших прибавок врожаю або зміну його якості [30].
Щоб отримати надійні дані в цих дослідах при розробці програми польових та лабораторних спостережень, необхідно вирішити наступні питання:
які спостереження, аналізи та обліки включити у програму супутніх спостережень;
в які строки проводити спостереження та облік;
визначити оптимальний об'єм вибірок;
забезпечити показність відібраних вибірок [29].
Вибірка - невелика кількість одиничних об'єктів, узятих із всієї сукупності об'єктів.
Перед закладкою польового досліду обстежують ґрунтові ділянки, на яких передбачається закладання досліду. Для точного встановлення ґрунтової різновидності, крім морфологічного описання ґрунтових розрізів по горизонтам, проводять аналіз складу та властивостей ґрунту. Визначають механічний склад ґрунту, вміст гумусу, вміст рухомого фосфору та обмінного калію (за Чирковим та Масловою), вміст аміачного та нітратного азоту по горизонтам; суму поглинених основ та гідролітичну кислотність (за Каппеном); рН водної та сольової витяжки.
Для дослідження ґрунтової ділянки під дослід необхідно зробити мінімум три розрізи для вивчення фізичних та агрохімічних показників по визначеним горизонтам, тобто мати трьохкратну повторність ґрунтових зразків.
При вивченні доз азоту під цукрові буряки необхідно визначити динаміку мінеральних форм азоту: N - NH4 та N - NO3 , для чого беруть зразки по горизонтам, щоб визначити рух азоту по профілю, на глибину 1 - 1,5м в 5 точках ділянки польового досліду: перед посівом культури до внесення добрив, в період вегетації та в кінці вегетації.
При агрохімічному картографуванні ґрунтів зразки відбирають по ширині на довжину через певну кількість кроків.
Фенологічні спостереження проводять шляхом підрахунку числа рослин, що вступили в певну фазу на визначених площадках. Для цього в чотирьох місцях ділянки відраховують без вибору 10 рослин, потім встановлюють скільки рослин вступило в дану фазу, і вираховують, який відсоток вони складають від загальної кількості взятих рослин. За початок фази приймають день, коли вона спостерігається не менше ніж у 10% рослин на ділянці, і масовий початок фази, коли в неї вступає 75% рослин. Спостереження за початком фаз у дослідних рослин рекомендується проводити одній людині в межах одного досліду.
Фенологічні спостереження дозволяють весь вегетаційний період поділяти на окремі періоди, спостереження за якими дають можливість більш детально встановити за рахунок яких показників отримується сумарний ефект, що оцінюється величиною кінцевого урожаю.
В дослідах з добривами представляє інтерес облік динаміки накопичення рослинної маси. Проби цукрового буряку для аналізу на цукри відбирають по двом діагоналям ділянки по 5 штук з чотирьох місць (20 рослин з однієї діагоналі та 20 рослин з другої діагоналі) з урахуванням площі по закінченню вегетації. Можна відбирати проби просапних культур при прориванні до 100 штук, дорослі рослини - 18-20 рослин (коли габаритні - 8-10).
В польових дослідах з добривами досить корисні для пояснення впливу досліджуваних норм на врожайність та для загальної характеристики досліду спостереження за умовами живлення.
Найбільше поширення отримали кількісно-якісні методи (експрес-методи) хімічного аналізу кліткового соку по Магніцкому або за реакціями на зрізах рослин по Церлинг. Ці методи дозволяють вести контроль за живленням рослин азотом, фосфором, калієм, за надходженням а рослину хлору [30].
На практиці широко застосовують метод візуальної діагностики живлення рослин, де ознаки голодання рослин можуть проявлятися на різних частинах та органах рослин:
при нестачі азоту приріст листя і коренеплоду затухає, листя починає жовтіти біля основи жилок і усихає;
при фосфорному голодуванні спостерігається потемніння зеленого забарвлення листя з появою спочатку синюватого, а потім червонуватого відтінків і темно-коричневих плям з наступним відмиранням;
при нестачі калію утворюються темні плями або смужки на черешках, листя скручується і відмирає;
нестача бору викликає захворювання "гниль сердечка" - відмирають зачатки наймолодшого листя: черешки, а потім жилки на них буріють і чорніють, м'якуш ураженого коренеплоду починає відмирати і чорніти, спочатку біля шийки, а потім і глибше;
характерна ознака нестачі міді (зазвичай на торф'яно-болотяних ґрунтах) - хлороз у вигляді плям, який поширюється з верхівки вниз майже на усю поверхню листа. Жилки і частина тканин різко виділяються блакитнувато-зеленим забарвленням, що створює яскраву мармуровість;
при нестачі марганцю (на чорноземах і солонцюватих ґрунтах) листя має видовжену пластинку і відходить від коренеплоду майже вертикально. Краї листя завертаються, зверху жилки зелені, а тканини між ними поступово стають яскраво-жовтими. Тому синдром недоліку марганцю називають жовтяницею.
Потребу рослин в мікроелементах задовольняють, вносячи мікродобрива в ґрунт, а також при обробці насіння або при позакореневому підживленні [15].
Метеорологічні показники (кількість опадів, температура та відносна вологість повітря) визначають не по середнім даним за місяць чи декаду, а по міжфазним періодам дослідної рослини [30].
Табл. 9
|
№ п/п |
Мета проведення дослідження |
Що і коли заплановано зробити |
Методика проведення дослідження |
|
|
1. |
Визначення щільності ґрунту |
Навесні, перед сівбою |
Метод ріжучого кільця Н.А. Качинського |
|
|
2. |
Визначення вмісту гумусу |
Восени, перед закладанням досліду |
Визначення загального вмісту гумусу (метод І.В. Тюріна в модифікації В.М. Симакова) |
|
|
3. |
Визначення активної кислотності грунту |
Восени, перед закладанням досліду |
Визначення активної кислотності ґрунту потенціометричним методом |
|
|
4. |
Визначення вмісту рухомих форм фосфору та калію |
Восени, перед закладанням досліду |
Визначення вмісту рухомих форм фосфору та калію в чорноземних ґрунтах за методом Чирикова |
|
|
5. |
Визначення вмісту доступного рослинам азоту |
Навесні, перед сівбою |
Модифікація методу лужного гідролізу, розроблена Є.П.Юрко |
|
|
6. |
Визначення вмісту нітратного та амонійного азоту в грунті |
Навесні перед сівбою, в травні (період найбільшої потреби в азотнму живленні), в серпні |
Об'ємне визначення амонійного і нітратного азоту в одній пробі |
|
|
8. |
Визначення вмісту цукру в цукрових буряках |
Восени, після збирання коренеплодів |
Оптичний метод |
|
|
9. |
Визначення вмісту шкідливого азоту в цукрових буряках |
Восени, після збирання коренеплодів |
Фотометричний метод |
Відбір ґрунтових зразків проводять агрохімічним буром на глибину орного шару (0 - 25см). Точки відбору ґрунтових зразків розташовують зигзагоподібно вздовж довшої сторони площі досліду з відхиленням ліворуч та праворуч від осі на 4-5м. З загальної кількості відібраних зразків методам квартування відбираємо середній зразок ґрунту масою 300 - 400г, запаковують та потім в лабораторії роблять відповідні аналізи [32].
2.5 Вимоги до вибору ділянки під дослід, план досліду і розміщення досліду в натурі
Ділянка - це елементарна складова частина польового досліду, на якій вивчається один будь-який варіант досліду.
При виборі ділянки для проведення досліду необхідно прагнути до того, щоб вона забезпечувала виконання основних вимог до якості проведення польового досліду: типовість, дотримання принципу єдиної відміни, точність та достовірність результатів.
Ділянка під дослід повинна бути рівною або мати рівномірний, односторонній схил невеликої крутизни (до 1 м). необхідно враховувати також мікрорельєф - не повинно бути замкнутих знижень (воронок, блюдець, западин), бугрів, ложбин та ін..
Для забезпечення дотримання принципу єдиної відміни необхідно мати однорідний за агрохімічними та фізичними властивостями ґрунтовий покрив. Для цього необхідно скористатися ґрунтовою картою масштабом не більше 1:10 000 або провести ґрунтове обстеження вибраної вирівняної ділянки під дослід, щоб визначити тип ґрунту, механічний склад, вміст гумусу, водно-фізичні властивості, кислотність, вміст елементів живлення, бо ці показники особливо важливі у дослідах з добривами. Також необхідно виявити границі окремих ґрунтових ареалів у межах дослідної ділянки для того, щоб можна було найкращим чином розташувати дослід на ділянці.
Ділянка, які відводиться під дослід, повинна за останні 3 - 4 роки , а ще краще за повну ротацію сівозміни, засіватися одними й тими ж культурами з нормальним чергуванням по рокам, а також мати однакову систему обробітку, удобрення та ін. Для цього необхідно ретельно вивчити історію ділянки по книзі історії полів та іншим матеріалам, які є у господарстві. Необхідно враховувати також засміченість полів бур'янами.
При виборі ділянки слід звертати увагу на низку випадкових факторів, які можуть порушити однорідність умов майбутнього досліду. Тому не слід розміщувати дослід ближче ніж 50 - 100м від жилих будинків, тваринницьких будівель, суцільного лісу та ближче 25 - 30м від окремих дерев та доріг, поблизу водоймищ, деревних насаджень На ділянці не повинно бути слідів від земляних робіт, засипаних ям та канав, залишків будівель, стоянок худоби, місць зберігання гною, минулих ґрунтових доріг [30].
До важливих елементів методики польового досліду , які забезпечують високу точність результатів і необхідну типовість у конкретних умовах, відносяться величина і форма ділянок, повторність варіантів досліду, правильний спосіб розміщення ділянок та повторностей в досліді.
Польовий дослід ставлять на ділянках, які мають певний розмір та форму. При встановлені розміру ділянки потрібно враховувати особливості агротехніки рослини: ширину міжрядь, густоту посіву, ширину захвату посівного агрегату та ін. Для просапних культур мінімальний розмір ділянки повинен бути достатнім, щоб виключити вплив мінливості окремих рослин на точність досліду. В літературі частіш за все вказується як мінімум 80 - 100 рослин або площа облікової ділянки для просапних - 50 - 100 м2 [29]. За іншими даними оптимальна площа для дослідів з добривами на основі багаторічної практики дослідних закладів можна рекомендувати середні розміри ділянок для просапних культур 100 - 200 м2 [30]. Але у кожному конкретному випадку на розмір ділянки впливають біологічні, агротехнічні особливості культури, грунтово-кліматичні умови території.
Форма ділянки (відношення довжини до ширини) при закладенні польового досліду може бути:
квадратна - коли співвідношення сторін дорівнює 1. Вона застосовується в дослідах, де суміжні варіанти можуть сильно впливати одна на одну;
прямокутна - при співвідношенні довжини до ширини більше 1, але менше 10. Застосовують при закладені досліду на схилі, де може помітно змінюватись родючість ґрунту;
видовжена - при співвідношенні більше 1. Її застосовують при великих розмірах ділянки та при закладені досліду на схилі, де може помітно змінюватись родючість ґрунту [29]. Прямокутної та видовженої форми ділянки розташовують видовженою стороною до зміни родючості грунту.
Розрізняють дві площі ділянки: дослідну (посівну) та облікову. На посівній площі ділянки розраховують та вносять добрива відповідно до варіанту схеми досліду, проводять усі операції з обробітку ґрунту, посіву і робіт з догляду за рослинами, а з облікової ділянки враховують врожай. Площа облікової ділянки становить різницю між загальною площею та площею захисних смуг.
У дослідах з добривами на межах сумісних ділянок та по краях ділянок, які розташовані поряд з дорогами або незасіяними ділянками поля, прийнято виділяти захисні смуги [30]. Розрізняють бокові та кінцеві захисні смуги. Бокові захисні смуги виділяють вздовж довгих сторін ділянок для виключення впливу рослин сусідніх варіантів. У більшості випадків ширину бокової захисної смуги, з якої збирають врожай перед уборкою облікової площі, встановлюють у межах 0,5 - 1,5м. Кінцеві захисні смуги шириною не менше 2м виділяють для захисту облікової ділянки від випадкових пошкоджень. Крім того, для розвороту машин та знарядь з обох кінців ділянок виділяють захисні смуги шириною не менше 5м [29] або не менше 10м [30]. Як показали досліди С.В. Щерби на Довгопрудній агрохімічній дослідній станції, крайовий вплив для просапних культур помітно впливає не далі одного рядку, або на ширину міжрядь. Тому мінімальна ширина захисної смуги кожної ділянки повинна бути з кожної бокової сторони ділянки 2 рядки. Для просапних культур границі захисних смуг виділяють перед самим збиранням врожаю відліком борозен або рядків.
Спосіб розташування повторень та варіантів в досліді повинен бути таким, щоб охоплювати кожним варіантом більш повно усю строкатість родючості ґрунту дослідної ділянки, створити умови найкращої порівнянності між варіантами, що в результаті забезпечує більшу репрезентативність та точність досліду [30].
Для свого досліду я вибрала ділянку класичної прямокутної форми. За схемою досліду бажаний спосіб розміщення ділянок та повторень у досліді випадковий, або рендомізований - розміщення варіантів на ділянках кожного повторення шляхом жеребкування або по спеціально складеним таблицям випадкових чисел. Але для оптимізації робіт та зручності їх проведення я пропоную метод розщеплених ділянок, який переважно використовують для закладання багатофакторних дослідів, коли необхідно в стаціонарному досліді ввести додаткову групу варіантів, зберігши усі первинні варіанти. Нерідко закладка досліду методом розщеплених ділянок диктується технічними умовами проведення експерименту. Схема розщеплених ділянок - це експеримент, в якому ділянки одного досліду використовуються як блоки для іншого. Ділянки першого порядку (великі ділянки) діляться, розщепляються у вертикальному або горизонтальному напрямі на ділянки другого порядку, а ділянки другого порядку на дрібніші ділянки третього порядку.
Варіанти по головним та субділянкам розміщують методом рендомізації. Особливість їх розташування заключається у тому, що варіанти головних ділянок рендомізуються самостійно, а варіанти другого порядку рендомізуються кожен раз спочатку для кожної головної ділянки або для цілого повторення.
Після вивчення та підготовки земельної ділянки необхідно у польовому щоденнику скласти схематичний план досліду, де позначити точні розміри усього досліду: ширину та довжину ділянок, захисних смуг, доріг, розташування повторень, ділянок, позначити номера ділянок та номера варіантів по ділянках. При цьому особливо важливо, щоб площа усіх посівних ділянок точно відповідала прийнятим розмірам, усі ділянки у всіх повтореннях обов'язково повинні бути однакової довжини та ширини, мати сурово прямокутну форму[29].
Табл. 10
Схема досліду для закладення досліду методом розщеплених ділянок
|
А |
Варіанти досліду без застосування інгібітору нітрифікації N-serve |
1 |
P160К160 - фон |
|
|
3 |
Фон + N90 |
|||
|
5 |
Фон + N120 |
|||
|
7 |
Фон + N150 |
|||
|
В |
Варіанти досліду із застосуванням інгібітору нітрифікації N-serve |
2 |
Фон + N-serve |
|
|
4 |
Фон +N90 +N-serve |
|||
|
6 |
Фон+N120+N-serve |
|||
|
8 |
Фон +N150+N-serve |
Дана схема досліду являє собою класичний двухфакторний дослід, де окремо вивчається вплив азотних добрив та сумісний вплив азотних добрив та інгібітору нітрифікації N-serve на фоні P160К160 на врожайність цукрового буряку
Так, як посів в досліді проводиться впоперек ділянок, то довжина ділянок повинна бути кратною ширині захвату сівалки СУПК-12А, яка дорівнює 5,4м. Ширина ділянки повинна бути такою, що можна було б організувати механізоване основне внесення твердих мінеральних фосфорних та калійних добрив восени. Планується ширина ділянки 6м, довжина 16,2м, звідси загальна площа ділянки становить: 6м*16,2м = 97,2 м2.
Бічні захисні смуги в досліді дорівнюють 0,40м, кінцеві - 2,25м; тому довжина облікової ділянки складає 11,7м, а її ширина 5,2м, звідки площа облікової ділянки: 5,2м*11,7м = 60,8м2 .
Навколо досліду залишають захисну смугу шириною 5 м для розворотів агрегатів, які застосовують в досліді. Звідси довжина всього досліду становить: 16,2м*2 + 5м*2 = 42,4м. Ширина досліду дорівнює: 6м*20 + 5,4м*2= 130,8м. Площа під дослідом становить: 130,8м*42,4 м = 5546м2 або 0,55га.
Після вивчення та підготовки земельної ділянки необхідно нанести намічене розташування досліду на схематичний план, де вказують розміри всього досліду, повторень, ділянок тощо з позначенням усіх необхідних розмірів, довжини та ширини ділянки, захисних та бокових смуг, доріг. По схематичному плану потім розміщують дослід в натурі, тобто виділяють та фіксують межі досліду, окремих повторень та ділянок [30].
Схема досліду включає в себе 8 варіантів у 5-кратній повторності, площа під яким 0,55 га, довжиною 130,8м та шириною 42,4м. Розмір посівної ділянки 97,2м (довжина 16,2м, ширина 6м), облікової ділянки 60,8м (довжина 11,7м, ширина 5,2м).
Особливо важливо, щоб площа ділянок відповідала прийнятим розмірам, щоб усі ділянки були однакової довжини та ширини й мали прямокутну форму. Оскільки при неправильній відбивці кутів та сторін, фактична площа не буде відповідати запланованій, що викличе похибки як у визначені кількості добрив, необхідній для внесення на одну ділянку, так і при розрахунках, пов'язаних з обробкою результатів обліку врожаю.
Розбивку ділянки починають з виділення загального контуру досліду та контурів окремих повторень. Дана схема розщепленого рендомізованого розташування варіантів у повтореннях передбачає з усіх сторін по периметру захисні смуги шириною 5м для виключення стороннього впливу. При виділенні загального контуру та контору окремих повторень необхідно дотримуватися найбільш можливої точності, допускаючи похибку не більше 5 - 10см на 100м довжини [30].
Спочатку необхідно відміряти пряму лінію, яку прокладають по одній з довшої сторони (130м), відмічаючи кілочками з однієї і тієї ж сторони 20-метрової рулетки, на яку будуть виходити сторони ділянок по ширині. Межі на прямій лінії фіксують кілочками. Дві кінцеві точки будуть перпендикулярні двом точкам іншої довгої сторони. Для проведення прямого кута зручно користуватися теодолітом або екером. Але при їх відсутності можна користуватися звичайними правилами геометрії, де прямий кут будують за допомогою звичайних шнурів.
Рис. 2 Схема побудови прямого кута у полі за допомогою шнура [35].
Для цього з точки А у двох протилежних напрямках, але на одній прямій, відкладаємо на однакову відстань відрізки А1 та А2 за допомогою мотузки. З точок А1 та А2 тією ж мотузкою, але довшою та зафіксованою одним кінцем в А1 та А2, рухаючись у напрямку до т. А, іншим, однаково натягнутим з обох точок, кінцем на перетині двох мотузок отримуємо точку А3, яка знаходиться під прямим кутом до т. А.
Від кінцевих точок однієї прямої по перпендикуляру відкладаємо необхідну відстань (32,4м) до другої прямої та фіксуємо межі загального контуру кілками.
Після виділення загального контуру досліду його розбивають на повторення та ділянки по шнуру та мірній стрічці або рулетці. При цьому розмітку починають з обох сторін в одному напрямку. Кілки на межах ділянок вбивають точно біля відміток з однієї сторони стрічки. На кілках позначають номера ділянок, повторень та інші необхідні дані, надписи на яких розташовують у середину відповідної ділянки.
Зазвичай кілки не залишаються стаціонарними, тому межі досліду необхідно зафіксувати, щоб потім відновити. Отже, необхідно закріпити 3 - 4 основні точки по периметру досліду. Для цього з визначеної точки виймають кілок, на місці якого роблять свердловину на глибину 50-75см. В неї вставляють металевий стрижень з зацепом, надійно фіксують, на нього ціплять проволоку, що виводять на поверхню ґрунту на 30-40см та обсипають, наприклад, фосфорним борошном. Можна на кінець проволоки чіпляти металічну бляшку з номером репера. Так фіксують усі визначені точки.
Щоб знайти певні репери на полі необхідно їх прив'язати до стаціонарних об'єктів на місцевості (телеграфні стовпи, окремі дерева, межові знаки, стовпи електропередач), відстань між якими ретельно вимірюють та записують [30]. Для точності визначення можна використовувати GPS навигатор Magellan eXplorist 500, який дає можливість визначити точні координати певної точки, що дозволяє з найбільшою точністю знайти та відтворити межі загальної площі досліду або окремих повторень чи ділянок.
Рис. 4 GPS навігатор Magellan eXplorist 500
Даний дослід планується закладати на вирівняній за родючістю площі, на полі, де будуть вирощувати цукровий буряк на технічні цілі, що значно спрощує проведення більшості технологічних операцій під час проведення досліду.
Після розбивки площі на ділянки ми прив'язуємося до стовпів електропередачі, які розташовані вздовж асфальтованої дороги на відстані один від одного 50м та до двох одиноких дерев біля ґрунтової дороги, а також визначаємо координати кожної прив'язаної точки та точки початку повторень за допомогою GPS навігатора .
План розміщення досліду в натурі
Площа посівної ділянки 97,2м2
Площа облікової ділянки 60,8м2
Повторність п'ятикратна
Загальне число ділянок в досліді 40
Площа, зайнята під дослід 0,55га
|
1 |
3 |
5 |
7 |
4 |
6 |
8 |
2 |
3 |
1 |
7 |
5 |
6 |
8 |
4 |
2 |
3 |
7 |
1 |
5 |
|
|
2 |
4 |
6 |
8 |
5 |
1 |
3 |
7 |
4 |
6 |
2 |
8 |
1 |
5 |
7 |
3 |
8 |
6 |
2 |
4 |
|
|
І повторення |
ІІ повторення |
ІІІ повторення |
ІV повторення |
V повторення |
Рис. 6 Схематичний план дослідної ділянки
2.6 Визначення необхідної кількості добрив і особливості їх внесення
Визначення оптимальних норм добрив для отримання максимальних врожаїв сільськогосподарських культур - одна з головних задач агрохімії.
Визначення необхідної кількості добрив для внесення на ділянки варіантів
Для першого варіанту нам потрібно розрахувати фізичну масу добрив, з якою внесемо P160К160 - є фоном. Якщо 100 кг суперфосфату простого містить 20кг діючої речовини Р2О5, то Х кг суперфосфату простого містить 160кг діючої речовини Р2О5. Отже, для того щоб внести 160кг діючої речовини Р2О5 , необхідно внести 100*160/20=800кг суперфосфату простого на площу 1га.
Для розрахунку дози добрив на одну ділянку варіанту беремо пропорцію:
на 10 000м2 (1га) необхідно внести 800кг суперфосфату простого, то на 97,2м2 необхідно внести Хкг суперфосфату простого. Отже на 97,2м2 необхідно: 97,2*800/10 000 = 7,776кг. У досліді усі 40 ділянок містять дану дозу добрив, тобто загальна потреба: 7,776*40=311,040кг
Якщо 100 кг калійна сіль містить 40 кг діючої речовини К2О, то Х кг калійної солі містить 160кг діючої речовини К2О. Отже, для того щоб внести 160кг діючої речовини К2О , необхідно внести 100*160/40=400кг калійної солі на площу 1 га.
Для розрахунку дози добрив на одну ділянку варіанту беремо пропорцію:
на 10 000м2 (1га) необхідно внести 400кг калійної солі, то на 97,2м2 необхідно внести Хкг калійної солі . Отже на 97,2м2 необхідно: 97,2*400/10000 = 3,888кг калійної солі . У досліді усі 40 ділянок містять дану дозу добрив, тобто загальна потреба: 3,888*40=155,520кг.
У всіх наступних ділянках необхідно вносити 7,776кг суперфосфату простого та 5,181кг калійної солі на площу однієї ділянки 97,2м2 , оскільки на їх фоні вивчається вплив різних доз азотних добрив та сумісний вплив азотних добрив і інгібітору нітрифікації N-serve на врожайність цукрового буряку.
У другому варіанті на фоні P160К160 вносимо інгібітор нітрифікації N-serve, який беремо у розрахунку 2% від вмісту діючої речовини у азотних добривах. Оскільки даний варіант не передбачає внесення азотних добрив, то беремо мінімальну його кількість від найменшої дози внесення діючої речовини азоту: 90 * 2% = 1,8кг/га. Отже, на 10 000м2 (1га) необхідно внести 1,8кг інгібітору нітрифікації N-serve, то на 97,2м2 необхідно внести Х кг інгібітору нітрифікації N-serve. Отже на 97,2м2 необхідно: 97,2*1,8/10000 = 0,018кг або 18г (на технохімічних вагах). У досліді 10 ділянок містять дану дозу інгібітору нітрифікації N-serve (аналогічна доза інгібітору у четвертому варіанті), тобто загальна потреба: 0,018*10=0,180кг або 180г.
У третьому варіанті вносимо на фоні P160К160 90кг діючої речовини N:
якщо в 100кг аміачної селітри міститься 35кг діючої речовини N, то в Хкг аміачної селітри міститься 90кг діючої речовини N. Отже, для того щоб внести 90кг діючої речовини N, необхідно внести 100*90/35=257кг аміачної селітри на площу 1 га.
Для розрахунку дози добрив на одну ділянку варіанту беремо пропорцію:
на 10 000м2 (1га) необхідно внести 257кг аміачної селітри, то на 97,2м2 необхідно внести Хкг аміачної селітри. Отже на 97,2м2 необхідно: 97,2*257/10 000 = 2,498кг. У досліді 10 ділянок містять дану дозу добрив (ІІІ та ІV варіанти), то загальна потреба становить: 2,498*10=24,980кг.
У четвертому варіанті вносимо 7,776кг суперфосфату простого, 5,181кг калійної солі та 2,498кг аміачної селітри та 0,018кг інгібітору нітрифікації N-serve у розрахунку на площу однієї ділянки 97,2м2 .
У п'ятому варіанті вносимо на фоні P160К160 120кг діючої речовини N:
якщо в 100кг аміачної селітри міститься 35кг діючої речовини N, то в Хкг аміачної селітри міститься 120кг діючої речовини N. Отже, для того щоб внести 120кг діючої речовини N, необхідно внести 100*120/35=343 кг аміачної селітри на площу 1 га.
Для розрахунку дози добрив на одну ділянку варіанту беремо пропорцію:
на 10 000м2 (1га) необхідно внести 343кг аміачної селітри, то на 97,2м2 необхідно внести Хкг аміачної селітри. Отже на 97,2м2 необхідно: 97,2*343/10 000 = 3,334кг. У досліді 10 ділянок містять дану дозу добрив(V та VІ варіанти), тобто загальна потреба становить: 3,334*10=33,340кг.
У шостому варіанті вносимо 7,776кг суперфосфату простого, 5,181кг калійної солі та 3,334 кг аміачної селітри у розрахунку на площу однієї ділянки 97,2м2 .
Інгібітор нітрифікації N-serve беремо у розрахунку 2% від вмісту діючої речовини у азотних добривах: 120 * 2% = 2,4кг/га. Отже, на 10 000м2 (1га) необхідно внести 2,4кг інгібітору нітрифікації N-serve, то на 97,2м2 необхідно внести Хкг інгібітору нітрифікації N-serve. Отже на 97,2м2 необхідно: 97,2*2,4/10 000 = 0,023кг або 23г (на технохімічних вагах). У досліді 5 ділянок містять дану дозу інгібітору нітрифікації N-serve, тобто загальна потреба: 0,023*5=0,115кг або 115г.
У сьомому варіанті вносимо на фоні P160К160 150кг діючої речовини N:
якщо в 100кг аміачної селітри міститься 35кг діючої речовини N, то в Хкг аміачної селітри міститься 150кг діючої речовини N. Отже, для того щоб внести 150кг діючої речовини N, необхідно внести 100*150/35=429кг аміачної селітри на площу 1га.
Для розрахунку дози добрив на одну ділянку варіанту беремо пропорцію:
на 10 000м2 (1га) необхідно внести 429кг аміачної селітри, то на 97,2м2 необхідно внести Хкг аміачної селітри. Отже на 97,2м2 необхідно: 97,2*429/10 000 = 4,170кг. У досліді 10 ділянок містять дану дозу добрив (VІІ та VІІІ варіанти), то загальна потреба становить: 4,170*10=41,700кг.
У восьмому варіанті вносимо 7,776кг суперфосфату простого та 5,181кг калійної солі та 4,170кг аміачної селітри у розрахунку на площу 97,2м2 .
Інгібітор нітрифікації N-serve беремо у розрахунку 2% від вмісту діючої речовини у азотних добривах: 150 * 2% = 3,0кг/га. Отже, на 10 000м2 (1га) необхідно внести 3,0кг інгібітору нітрифікації N-serve, то на 97,2м2 необхідно внести Хкг інгібітору нітрифікації N-serve. Отже на 97,2м2 необхідно: 97,2*3,0/10 000 = 0,029кг або 29г (на технохімічних вагах). У досліді 5 ділянок містять дану дозу інгібітору нітрифікації N-serve, тобто загальна потреба: 0,029*5=0,145 кг або 145г.
Розрізняють до посівне внесення добрив (основне), припосівне (рядкове, гніздове) і підживлення (внесення добрив протягом вегетації).
Внесення добрив при закладанні польового досліду - одна з найбільш відповідальних операцій, оскільки допущені в цьому процесі помилки не можливо виправити в подальшому.
Для закладення досліду дози добрив вже розраховані для кожного варіанту схеми з урахуванням площі посівної ділянки в кілограмах, виходячи із вмісту в відсотках основного елементу живлення в добриві.
Для забезпечення точності при зважуванні добрив необхідно наважки менше 1кг зважувати з точністю до одного грама, від 1 до 10кг - з точністю до 10г, більше 10кг - з точністю до 100г[30].
Схема досліду передбачає основне внесення добрив, яке призначене для забезпечення рослин елементами живлення на весь період вегетації. Фоном у даному досліді є P160К160, яке ми вносимо восени під глибоку оранку на всі ділянки. Для цього необхідно відновити кінцеві точки досліду для встановлення його меж. Схема досліду містить 40 ділянок, на які необхідно внести 311,040кг суперфосфату простого та 155,520кг калійної солі. Оскільки фізична маса добрив значна, то зважування їх будемо проводити безпосередньо в полі та вносити механізовано. Для цього, після відновлення меж, в поле приїздить вантажна машина, на якій у тарі в сухому стані окремо один від одного знаходяться добрива. Необхідну кількість добрив зважуємо на переносних терезах, одночасно ретельно переміщуючи їх між собою оскільки вноситься два елементи живлення з різних добрив. Переміщувати можна на брезенті або плівці після зважування. Переміщанні добрива завантажуємо у бункер МВУ-0,5А, уникаючи втрат.
Для механізованого внесення застосовуємо машину для внесення твердих мінеральних добрив МВУ-0,5А, яка призначена для поверхневого внесення твердих мінеральних добрив у гранульованому та кристалічному вигляді на дрібноконтурних полях з наступним загортанням їх ґрунтообробними знаряддями. Дозу внесення на необхідну регулюємо зміною робочої швидкості агрегату та положенням дозувальних заслінок [39]. Об'єм бункера машини становить 500кг, що відповідає необхідній кількості добрив, що потрібно внести - 466,560кг. Ширина смуги розсівання добрив становить 16м, що є оптимальною для розкидування добрив поперек ділянок. Для цього необхідно зробити 6 проходів агрегату.
Обов'язковою умовою є без зупиночний рух агрегату на одній швидкості по всій площі досліду при розкидуванні добрив, що забезпечує точність та рівномірність внесення добрив.
Не заробленими на поверхні поля добрива можуть залишатися не більше 12 годин, тому необхідно в мінімальні строки провести оранку на глибину 28-32см плугом ПЛН-3-35 з передплужником.
Азотні добрива та азотні добрива у суміші з інгібітором нітрифікації N-serve вносимо весною під культивацію, для того щоб запобігти їх втратам при вимиванні нітратного азоту та щоб дослідити вплив інгібітору нітрифікації N-serve на інтенсивність процесу нітрифікації, його вплив на рослину та на добрива.
Оскільки основне внесення діючої речовини азоту та інгібітору проводимо весною, це дає нам змогу підготувати наважки добрив за декілька днів до внесення в лабораторних умовах на стаціонарних вагах з більшою точність через те, що в досліді вивчається саме їх вплив на фоні P160К160 на врожайність цукрового буряку.
Аміачна селітра, яка береться для проведення досліду, повинна бути сухою, без грудочок та домішок інших добрив. Для зважування аміачної селітри беремо технічні ваги ВТА-60/6-7 середнього класу точності, оскільки фізична маса добрива в діапазоні 2,498-4,170кг/ділянка, що вимагає точності зважування до 10г. Це настільні ваги, на яких можна встановити на необхідну тару або підключити використання пристрою дозатору. Їх діапазон зважування 6 - 0,01кг, точність 0,5г (0 - 1,5кг), 1г (1,5 - 3кг), 2г (3 - 6кг).
Необхідно взяти по 10 наважок: 2,498кг, 3,334кг, 4,170кг. Кожну взяту наважку висипаємо в плівкові пакети або мішечки, до яких прикріпляємо етикетку, де вказана назва добрива, його кількість та номер ділянки, куди його необхідно внести [30].
Інгібітор нітрифікації N-serve необхідно зважити на технохімічних вагах, які забезпечують точність 0,01г, оскільки його маса незначна. Спочатку зважуємо 5 наважок по 18г, які висипаємо в окремі пакети та робимо необхідні позначки. Потім беремо 5 наважок по 18г інгібітору нітрифікації N-serve, кожну з яких ретельно переміщуємо з 2,498кг аміачної селітри й робимо відповідний напис на етикетці: N90+N-serve, 4/ІІ. За такою схемою зважуємо та змішуємо по 5 наважок інгібітору нітрифікації N-serve по 23 та 29г та змішуємо з відповідними азотними добривами .
Через те, що ми маємо невелику фізичну масу добрива, що погіршує ручне внесення, то для збільшення об'єму застосовуємо попередньо відмитий та обов'язково висушений пісок, яким доводимо масу добрив або суміші до 5кг. Усі компоненти суміші ретельно перемішуємо між собою.
Перед весняним внесенням основного добрива повністю відновлюємо дослід за даними прив'язки та по координатам, отриманим GPS навігатором. Біля кожної ділянки досліду встромляємо кілочок з позначенням варіанту та повторення (рис. 3). Приготованим шнуром або шпагатом, на кінцях якого знаходяться шпички з отвором, відокремлюємо одна від одної ділянки по периметру її площі. Це можна робити так: з двох сторін по довжині, протягуємо та фіксуємо шпагат, в ці межі попадає дві дослідні ділянки, які ми по ширині відокремлюємо теж шпагатом.
На відокремлені шпагатом ділянки, відповідно до схеми досліду та позначок на кілочках, вносимо вручну заздалегідь приготовану суміш добрива з сухим піском або суміш добрива, інгібітору нітрифікації N-serve та сухий пісок. Висівати добрива починаємо в тиху погоду. При внесені добрив вручну необхідно добрива розкидувати однією рукою в одному напрямі з однаковим зусиллям рухаючись вздовж ділянки таку кількість разів, яка необхідна для того, щоб засіяти добривами усю площу ділянки . Для забезпечення максимальної рівномірності розділу добрив по ділянці, необхідно розкидати добрива не за один прохід, а за декілька (3,4,5), для того щоб виправити похибку при першому проході.
За такою схемою: відділяючи шпагатом межі ділянок та вносячи добрива на них, у найменший проміжок часу з максимальною продуктивністю та точністю розподіляємо добрива згідно схеми досліду в натурі.
Після внесення добрив змотуємо шпагат та виймаємо кілки, й у той же день заробляємо добрива під час культивації.
Табл. 11
Розрахунок потреби в добривах для проведення досліду
|
Назва добрива |
% діючої речовини в добривах |
Доза діючої речовини, кг/га |
Фізична маса добрив, кг/га |
Площа ділянки, м2 |
Кількість ділянок в досліді з даною дозою |
Фізична маса добрив, кг |
Загальна потреба в добривах для досліду |
||
|
на одну ділянку варіанту |
на всі ділянки досліду |
||||||||
|
Суперфосфат простий |
20 |
160 |
800 |
97,2 |
40 |
7,776 |
311,040 |
311,040 |
|
|
Калійна сіль |
40 |
160 |
400 |
97,2 |
40 |
3,888 |
155,52 |
155,520 |
|
|
Аміачна селітра |
35 |
90 |
257 |
97,2 |
10 |
2,498 |
24,980 |
100,020 |
|
|
Аміачна селітра |
35 |
120 |
343 |
97,2 |
10 |
3,334 |
33,340 |
||
|
Аміачна селітра |
35 |
150 |
429 |
97,2 |
10 |
4,170 |
41,700 |
||
|
Інгібітор нітрифікації N-serve |
1,8 |
1,8 |
97,2 |
10 |
0,018 |
0,180 |
0,440 |
||
|
Інгібітор нітрифікації N-serve |
2,4 |
2,4 |
97,2 |
5 |
0,023 |
0,115 |
|||
|
Інгібітор нітрифікації N-serve |
3,0 |
3,0 |
97,2 |
5 |
0,029 |
0,145 |
|||
|
Актеллік |
50% к.е. |
2,0 л/га |
97,2 |
40 |
0,0194л |
0,776 |
0,776 |
2.7 Порядок проведення сівби, догляду за рослинами в умовах досліду
Передпосівний обробіток ґрунту і сівбі - це єдиний технологічний комплекс. Розрив у часі між цими операціями повинен бити мінімальним - не більше пів години. Якщо сіяти пізніше, то верхній шар пересихає, що різко знижує польову схожість насіння. Верхній шар ґрунту розпушують на глибину 2-3см, утворюють тверде насіннєве ложе для забезпечення капілярного підняття вологи до насіння. Поверхня ґрунту повинна обов'язково бути вирівняною.
Насіння цукрових буряків підготовляють до сівби у декілька етапів на насіннєвих заводах: очищають, калібрують (виділяють дві посівні фракції діаметром 3,5-4,5 та 4,5-5,5 см), шліфують з частковим видаленням оплодня, що забезпечує одноростковість та питому вагу насіння, інкрустують (наносять на поверхню насінини тонку плівку, що складається з плівкоутворюючої речовини, фунгіцидів, інсектицидів, стимуляторів, барвників, які захищають рослину від шкідників і хвороб рослину на перших етапах онтогенезу). Для підвищення якості сівби використовують дражоване насіння. Йому надають кулясту форму, покриваючи шаром інертної маси, яка має гігроскопічні властивості і містить поживні, стимулюючи та захисні речовини [2]
Основний спосіб сівби - пунктирний з шириною міжрядь 45 см. Для цього використовують бурякову пневматичну сівалку СУПК-12А точного висіву, яка має такі характеристики: норма висіву насіння 8 - 16шт/м, робоча ширина захвату 5,4м, робоча швидкість 5,4км/год., продуктивність - 2,9 га/год.
Для проведення досліду беремо гібрид цукрового буряку «Авторитетний», зареєстрований у 2006 році. Гібрид стійкий до цвітушності, толерантний до ураження коренеїдом та церкоспорозом. Має хорошу придатність до механізованого збирання та високу технологічну якість. (Рис. 10).
Диплоїдний гібрид ТОВ «Всеукраїнський науковий інститут селекції України». Клубочок одноростковий. Паросток з помірним антоціановим забарвленням. Тип розетки розлогий. Листок за довжиною середній. Листкова пластинка за довжиною коротка, за шириною вузька із сильною хвилястістю країв, помірно гофрована, верхівка тупа з помірним зеленим забарвленням. Черешок зелений, широкий з білувато-зеленим забарвленням в основі. Коренеплід середнього розміру, за довжиною середній, ширококонічної форми, повністю заглиблений у ґрунт.
Гібрид урожайно-цукристого напряму. За роки випробування (2003-2005) середня врожайність коренеплодів у зоні Степу становила 577 ц/га, Лісостепу-485ц/га, Полісся -509ц/га, цукристість відповідно 17,4; 17,0; 18,0%, збір цукру з гектара відповідно 100,7; 83,1; 91,4 центнера.
Рекомендований для вирощування на всій території України.
Для проведення досліду орний горизонт ґрунтової ділянки підготували згідно стандартним вимогам культури у сучасній системі землеробства. Для одержання високої врожайності на 1га необхідно перед збиранням мати 90 000 - 110 000 рослин, або 4,5-5,5 рослин на 1м рядку, де їх рівномірно розміщують орієнтовно через 16-20см [2] або на 1м2 - 10 рослин. Оскільки в досліді беремо малі норми висіву, то використовуємо однорядний диск, який забезпечує якісний розподіл насіння в рядку [2].
Розрахунок норми висіву на кінцеву густоту:
Для посіву беремо дражоване насіння гібриду цукрового буряку «Авторитетний», лабораторна схожість якого становить 90%, польова схожість - 80%, втрати рослин після сходів - 5%. Необхідно розрахувати кількість клубочків, яку необхідно висіяти на 1га для одержання 100 000 рослин перед збиранням. Потреба насіння в посівних одиницях на 1га (1 п.о.=100 000) досліду, якщо ширина міжрядь 45,0см, а відстань між насінинами в рядку 20,0см становить 1,11.
Поправка на лабораторну схожість :Норма висіву =100000*100/90 = 111111шт.
Поправка на польову схожість:
Норма висіву=111111*100/80=138889 шт.
Поправка на втрати після сходів:
Норма висіву=138889*100/95=146199шт.
При масі 1000 насінин 14г на 1га необхідно висіяти:
Норма висіву насіння: 146199*14/1000=2047г або 2,047кг/га [2].
Загальна площа під дослідом з урахуванням кінцевих захисних смуг по периметру посівних ділянок становить 0,55га, для засіву якої необхідна норма висіву насіння:
якщо на 1 га ріллі необхідно 2,047кг насіння, то на 0,55га необхідно Х кг насіння. Отже, на 0,55га необхідно: 2,047*0,55/1=1,126кг насіння.
Площа під посівними ділянками досліду займає 0,39га, для якої норма висіву насіння становить:
якщо на 1 га ріллі необхідно 2,047кг насіння, то на 0,39га необхідно Х кг насіння. Отже, на 0,39га необхідно: 2,047*0,39/1=0,798кг насіння.
Цукровий буряк розташовуємо у ланці сівозміни: зайнятий пар - озима пшениця - цукровий буряк на полі, яке чисте від бур'янів за рахунок застосування гербіцидів в посівах озимої пшениці та обробітку ґрунту перед сівбою.
При визначенні строків сівби необхідно враховувати, що для проростання насіння потребує велику кількість води - 150-160% від власної маси, а дражоване - до 200%. Цукровий буряк має довгий вегетаційний період - 180-220 днів, що підвищує цінність ранніх строків сівби.
Сівбу починають з настанням фізичної стиглості ґрунту за температури 5 - 6°С на глибині 8-10см. Така температура характерна для першої декади квітня. У пізні і сухі весни цукровий буряк сіють якомога раніше (одночасно з ранніми ярими зерновими культурами). У холодні і дощові весни сівбу проводять слідом за ранніми зерновими.
Посів цукрового буряку проводимо на всій площі поля, у тому числі й на площі, яка зайнята під дослід, що зменшує навантаження на дослідника при проведення агротехнічних робіт за один день пунктирним способом сівби з міжряддям 45см на глибину 3-4см. Посів проводиться поперек ділянок, де ширина захвату кратна довжині кожної окремої ділянки.
Перший прохід сівалки по територій досліду припадає на кінцеву захисну смугу по ширині розташування повторень, який робимо по відбитій під шнур борозні. Під час сівби на дослідній площі категорично забороняється зупинка сівалки, оскільки це призводить до огріхів. Необхідно ретельно стежити за роботою посівних секцій та за кількістю насіння в бункері, за якістю сівби. Обов'язковою умовою проведення сівби є те, щоб на кожну посівну ділянку досліду припадало по 36 рядків, з відстанню в них між цукровими буряками 20см, а кількість рослин була 972 шт [29].
На всю площу досліду припадає 8 проходів сівалки СУПК-12А.
Через 4-5 днів після сівби проводимо досходове боронування посівними боронами ЗБП-0,6 в поперек до напрямку рядків на малій швидкості на глибину 2-3см.
Післясходове боронування проводимо, якщо на одному метрі 10 рослин у фазі 1-2 пари справжніх листків, легкими боронами на глибину 3 см.
Оскільки поле, де вирощують рослини є відносно не забур'янене, то розпушуємо ґрунт у міжряддях у фазі утворення у рослин 2-3 пар справжніх листків на глибину обробітку 8-10см та у фазу 4-5 пар листків на глибину 7-14см використовуючи долота та підгортальні лапи. Захисна зона 12-14см. Дані операції забезпечують утримання поля в чистому від бур'янів та розпушеному стані. Вони проводяться на всій площі поля, в т.ч. й на досліджуваних ділянках [2].
Цукровий буряк може ушкоджуватися більш ніж 250 шкідниками. Для захисту на початкових фазах розвитку від шкідників насіння обробляють інсектицидами на насіннєвому заводі.
На даному полі спостерігається ураженість рослин буряковою мінуючою міллю, блішкою південною та довгоносиком буряковим чорним.
Довгоносик буряковий чорний
(Psalidium maxillosum F.)
Жук довжиною 7,5--9 мм, тіло блискучо-чорне, зверху неопушене, знизу в сірих волосках, нe літає. Багатоїдний масовий шкідник, який пошкоджує цукрові буряки, соняшник, горох, квасолю, конюшину, люцерну, еспарцет, льон, коноплі, капусту, гірчицю, ріпак, бавовник та ін. У цукрових буряках жуки підгризають стебла сходів, часто перегризають ростки ще в землі. На дорослих рослинах вони об'їдають листки, на насінниках -- листки і квітки.
Блішка південна
(Chaetocnema breviuscula Fald)
Стрибаючий жук довжиною 1,7--2,3 мм. Тіло яйцеподібне, зверху темно-зелене з бронзовим блиском. Личинка до 4,4мм довжиною, біла, з буро-жовтою головою і ногами. Кінець черевця заокруглений, з двома короткими і загнутими вгору шипиками.
Жуки пошкоджують сім'ядолі і листки сходів цукрових буряків, а личинки обгризають їх корінці. Жуки, що перезимували, весною спочатку живляться дикорослими лободовими, а потім переходять на сходи буряків, об'їдаючи в них верхівкові бруньки, внаслідок чого рослини гинуть. На Україні повсюдно в зоні бурякосіяння.
Міль мінуюча бурякова
(Gnorimoschema ocellatella Boyd.)
Метелик довжиною 6--7 мм, в розмаху крил 9--14 мм. Передні крила коричнювато-бурі або жовтувато-сірі, з вохряно-жовтим рисунком і темними очкуватими плямами. Задні крила блідо-сірі, з довгою бахромою із зовнішнього краю.
Молоді гусениці блідо-сірі, з бурою головою, а старші зеленувато-рожеві, з коричневою головою і плямами на потиличному щитку і кінці тіла; довжина тіла гусениць останнього віку 9--11 мм.
Перші метелики вилітають в період з'явлення сходів цукрових буряків. Яйця відкладають по одному або по кілька на нижній бік листків, на шийку коренів, рослинні рештки та грудки землі. Через 4--7 днів з них виходять гусениці, які протягом 20--30 днів живляться, а потім прядуть у міжряддях на глибині 2-- 5см павутинні кокони. Гусениці пошкоджують цукрові буряки від часу з'явлення сходів до збирання врожаю. На молодих рослинах гусениці обплітають павутинням центральні листочки і виїдають дрібні наскрізні отвори вздовж серединної жилки листка і борозенки на його черешках. На розвинутих рослинах вони живуть під загорнутим краєм листків та в мінах всередині черешків або вигризають звивисті ходи довжиною до 5 см на коренеплодах та всередині їх.
Для боротьби з цими шкідниками при перевищенні економічного порогу шкодочинності необхідно застосовувати інсектициди, дозволені до використання в Україні згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» відповідного року видання. Наприклад, можна застосовувати такі препарати як «Актеллік», «Бі-58 новий», «Золон», «Карате», «Фуфанон» та ін., які застосовують в період вегетації шляхом обприскування [2].
Хвороби, які уражають цукрові буряки, зумовлюють великі втрати врожаю та погіршення якості сировини. Найбільш поширеними хворобами є:
церкоспороз, який проявляється в другій половині червня -- кінці вегетації буряків. Характерними ознаками уражених рослин є округлі, діаметром 2--3 мм, світло-бурі плями з червоно-буруватою облямівкою, на яких з'являється сірий бархатистий наліт спор гриба, що проявляється на листках, черешках, стеблах, оплоднях;
пероноспороз, який проявляється у кінці вегетації, при якому центральні листки розетки закручуються краями донизу, потовщуються, набувають блідо-зеленого кольору, стають крихкими, на них з'являється сірий з фіолетовим відтінком наліт конідій гриба;
бура гниль коренеплодів, яка проявляється в кінці травня -- кінці вегетації в умовах перезволоження і ущільнення ґрунту, характерними ознаками якої є скручування, почорніння та відмирання листків, коренеплоди загнивають з хвоста, уражені тканини бурі.
Для захисту від хвороб використовують такі препарати: «Акробат МЦ», «Дерозал», «Імпакт», «Фундазол», «Штефазал», які застосовують в період вегетації певну кількість разів [2].
Усі хімічні обробки проводять на всій території поля, включаючи площу досліду, що полегшує проведення обов'язкових технологічних операцій при вирощуванні цукрового буряку в межах досліду.
Для того, щоб визначити кількість пестицидів, які вносять на окрему ділянку досліду можна скористуватися пропорцією:
якщо на 10000 м2 вносимо 2,0л інсектициду «Актеллік» (2,0л розводимо в певному об'ємі води), то на 97,2м2 необхідно внести Х л інсектициду «Актеллік». Отже, на 97,2м2необхідно: 97,2*2,0/10000=0,0194л або 194мл. Інсектицидом обробляється вся площа, на якій необхідно застосувати: 0,0194*40=0,7760л «Актелліку».
2.8 Порядок і особливості проведення обліку врожайності
Збирання та облік врожаю є досить відповідним моментом у роботі, який потребує пильності та ретельності при проведенні, щоб запобігти можливості навіть незначних втрат врожаю.
Незадовго до збору врожаю усі ділянки оглядають, відновлюють кілки на межах кожної ділянки, кілки з позначення варіанту та повторення, перевіряють стан рослин. За 1-2 дні до збирання необхідно зібрати захисні смуги [30] відраховуючи по 5рядків буряків по ширині ділянки - збираємо врожай з кінцевих захисних смуг ділянки, та по довжині ділянки, рухаючись поперек рядів, збираємо з кожного з них по 2 рослини, відстань між якими в рядку 20см - це врожай з бокових захисних смуг. Зібраний врожай з захисних смуг не зважують та не включають до облікового врожаю.
При зборі врожаю використовуємо суцільний метод обліку врожаю, при якому можна врахувати всю масу врожаю з облікової площі кожної ділянки при зважуванні його на великих переносних вагах одразу після збору безпосередньо в полі[30].
Подобные документы
Технологія вирощування цукрового буряку. Основний обробіток ґрунту. Вибір способу догляду за посівами. Аналіз конструкцій сільськогосподарських машин. Обґрунтування кількісного і структурного складу механізованої ланки для вирощування цукрового буряку.
дипломная работа [677,5 K], добавлен 21.02.2013Загальна характеристика та методика вирощування цукрового буряку, підвищення його урожайності. Основний та весняний обробіток ґрунту. Порядок підготовки насіння та його сорти. Шкідники та хвороби цукрового буряку, найпоширеніші шляхи боротьби з ними.
реферат [34,1 K], добавлен 07.10.2009Інтенсивна технологія вирощування гречки: сорти, попередники та місце в сівозміні, удобрення, обробка ґрунту, догляд за посівами та збирання врожаю. Графік завантаження тракторів та сільськогосподарських машин для вирощування культури в господарстві.
курсовая работа [99,7 K], добавлен 24.06.2011Морфологічні та біохімічні особливості картоплі, характеристика сортів. Технологія вирощування планового врожаю. Система обробки ґрунту, система добрив, розрахунок необхідної кількості добрив на врожай. Догляд за посівом, підвищення якості продукції.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 22.11.2010Ботанічна характеристика та морфобіологічні особливості тритикале озимого. Характеристика господарства: кліматичні та ґрунтові умови. Проектування біологічної врожайності культури. Обробіток ґрунту, підготовка насіння. Догляд за посівами, збирання врожаю.
курсовая работа [79,1 K], добавлен 11.03.2015Біологічні особливості кукурудзи, можливості рекомендованих сортів. Оцінка ґрунтово-кліматичних умов вирощування. Обґрунтування технології вирощування кукурудзи. Строки, способи та глибина сівби. Догляд за посівами. Збирання врожаю і первинна обробка.
курсовая работа [51,3 K], добавлен 06.04.2014Господарське значення культури. Біологічні особливості та морфологічні ознаки сої. Вплив органічних і мінеральних добрив на врожайність та якість зерна сої сорту Харківська 80. Економічна оцінка ефективності прийомів технології вирощування сої на зерно.
дипломная работа [163,9 K], добавлен 23.09.2013Господарське значення, ботанічна характеристика та біологічні особливості буряка цукрового; особливості вирощування: технологія, селекція, живлення, система захисту посівів від бур'янів, хвороб та шкідників. Особливості насінництва гібридів буряка.
контрольная работа [56,5 K], добавлен 25.03.2013Характеристика господарства та технологічна схема при виробництві цукрових буряків. Розрахунок агрегату для збирання буряку, опис пристосування. Організація робіт та технічного обслуговування процесу. Визначення собівартості виготовлення пристосування.
дипломная работа [163,3 K], добавлен 18.07.2011Ботанічна характеристика та види соняшника. Визначення панцирності соняшника. Біологічні особливості: місце в сівозмінні, добрива, сорти і гібриди. Передпосівний обробіток насіння, ґрунту, внесення гербіцидів, сівба. Догляд за посівами, збирання врожаю.
доклад [18,4 K], добавлен 27.07.2009
