Економічна ефективність виробництва ріпаку і шляхи її підвищення

Отже, за рахунок збільшення витрат на 1 га та зменшення урожайності собівартість зростає.

Як відомо, одержання прибутку, є головною метою кожного підприємства, саме він є основним джерелом зростання власного капіталу, тому підприємство повинне орієнтуватися на виробництво тієї продукції, яка принесе максимальні доходи.

Для визначення факторів, що вплинули на цю ситуацію, потрібно провести факторний аналіз, дані якого наведені у таблиці 10.

Таблиця 10. Вплив факторів на суму прибутку від реалізації насіння ріпаку у СТОВ "УКРАЇНА" Вінницької області, Іллінецького району, с. Тягун

Продукція	Кількість реалізованої продукції, ц	Ціна 1 ц продукції, грн.	Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	Фінансовий результат прибуток (збиток), тис. грн.	Відхилення +,-
	Базовий рік	Звітний рік	Базовий рік	Звітний рік	Базовий рік	Звітний рік	Базовий рік	умовно 1	умовно 2	Звітний рік	Всього	за рах. К	за рах. Ц	за рах. С
Ріпак	2517	3743	173,6	144,8	142,73	273,33	400,97	596,29	488,49	439,60	38,63	195,32	-107,8	-48,89

Реалізація насіння ріпаку у звітному році була більшою ніж у базисному на 1226 ц, тому і прибуток збільшився на 195,32 тис. грн. За рахунок зменшення середньої ціни 1 ц на 28,8 грн. господарство отримало зменшення прибутку на 107,8 тис. грн., також із збільшенням собівартості 1 ц на 130,61 грн. підприємство не отримало прибутку у розмірі 48,89 тис. грн. Фактично в сумі господарство одержало 439,6 тис. грн. прибутку, що більше, ніж у попередньому році на 38,63 тис. грн.

Основними напрямками, які призведуть до збільшення прибутку у підприємстві є:

збільшення кількості реалізованої продукції;

підвищення середньої реалізаційної ціни;

зниження собівартості продукції.

Для того, щоб розрахувати рівень прибутковості досліджуваного господарства, потрібно розрахувати рівень рентабельності, який показує скільки прибутку отримало господарство на 1 грн. затрат.

Розглянемо вплив факторів на рівень рентабельності насіння ріпаку у наступній таблиці 11.

Таблиця 11. Вплив факторів на рівень рентабельності насіння ріпаку у СТОВ "УКРАЇНА" Вінницької області, Іллінецького району, с. Тягун

Продукція	Прибуток, тис. грн	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	Рівень рентабельності,%	Відхилення +,-
	базовий рік	звітний рік	базовий рік	звітний рік	базовий рік	умовно	звітний рік	всього	за рах. П	за рах. С
Ріпак	400,97	439,60	542,1	879,2	73,97	45,61	50,0	-23,97	4,39	-28,36

Виходячи з даних розрахунків, можна зробити висновок, що загалом рівень рентабельності насіння ріпаку знизився на 23,97 % і становить 50 %, що зумовлено збільшенням собівартості на 337,1 тис. грн., за рахунок чого рівень рентабельності зменшився на 28,36 %. Однак, разом з тим, за рахунок збільшення прибутку на 38,63 тис. грн. рівень рентабельності збільшився на 4,6%.

Даний аналіз свідчить про те, що прибуток та собівартість є основними факторами, які впливають на прибуткову діяльність господарства.

Загальна оцінка економічної ефективності виробництва насіння ріпаку у досліджуваному господарстві наведена у таблиці 12.

Таблиця 12. Економічна ефективність виробництва насіння ріпаку у СТОВ "УКРАЇНА" Вінницької області, Іллінецького району, с. Тягун

Показники	Роки	Відхилення +,-	В %
	2009	2010	2011	2010-2009	2011-2010	2010-2009	2011-2010
Посівна площа, га	150	170	150	20	-20	113,3	88,24
Річні виробничі витрати, тис. грн.	8017,6	8555,4	12735,3	537,8	4179,9	106,71	148,86
Валове виробництво, ц	2010	3400	2940	1393	-459	169,30	86,51
Виручка від реалізації, тис. грн.	440,6	842,4	1163,5	401,8	321,1	119,19	138,12
Кількість реалізованої продукції, ц	2342	2517	3743	175	1226	107,47	148,71
Прибуток від реалізації, тис. грн.	124,8	400,97	439,60	276,1	38,63	321,29	109,63
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	315,2	542,1	879,2	226,9	337,1	172,1	162,18
Урожайність, ц	13,4	20,0	19,6	6,6	-0,4	149,25	98,0
Затрати праці на 1 га посівної площі, люд.-год.	-	-	-	-	-	-	-
Затрати праці на 1 ц продукції, люд.-год.	-	-	-	-	-	-	-
Річні виробничі витрати на 1 га посівної площі, грн.	53,45	50,32	84,90	-3,13	34,58	94,14	168,72
Собівартість 1 ц ріпаку, грн	284,0	142,73	273,33	-141,27	130,60	50,26	191,5
Середня реалізаційна ціна, грн.	187,87	334,60	310,85	146,73	-23,75	178,10	92,90
Прибуток на 1 га, грн.	832	2358,65	2930,66	1526,65	572	283,49	124,25
Прибуток на 1 ц ріпаку, грн.	62,1	117,93	149,52	55,83	31,59	189,90	126,79
Рівень рентабельності,%	43,94	73,97	50,0	30	-23,97	168,34	X

Аналізуючи дану таблицю, ми бачимо, що урожайність у 2011 р. в порівнянні з 2009 р. збільшилась на 6,2 ц/га, а порівняно з 2010 роком - зменшилась на 0,4 ц/га, і у 2011 році склала 19,6 ц/га, найнижчою вона була у 2009 році - 13,4 ц/га.

Щодо річних виробничих витрат, то у 2011 р. вони збільшились в порівнянні з 2009 роком на 31,45 грн. на 1 га, а в порівнянні з 2010 роком збільшились на 34,58 %. Порівняно з 2010 роком у 2011 році збільшилась і собівартість 1 ц насіння ріпаку на 130,6 грн.

У 2011 році зменшилась середня реалізаційна ціна 1 ц насіння ріпаку порівняно з 2010 роком на 23,75 грн., однак у 2010 році в порівнянні з 2009 роком відмічалось зростання цього показника на 146,73 грн.

За останні три роки прибуток зріс з 124,8 тис. грн. у 2009 році до 439,6 тис.грн. у 2011 році, внаслідок цього підвищився прибуток на 1 га на 2098,66 грн., зріс і прибуток на 1 ц насіння ріпаку на 87,42 грн. у 2011 році в порівнянні з 2009 роком.

Виходячи з даних показників підвищився і рівень рентабельності до 50 % у 2011 році.

З аналізу економічної ефективності виробництва насіння ріпаку у СТОВ «УКРАЇНА» ми бачимо, що виробництво даного виду продукції є прибутковим, а отже, доцільним.

Розділ 3. Проект підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку

3.1 Обгрунтування рівня беззбитковості виробництва ріпаку

У сільському господарстві, як і в інших галузях народного господарства, виробництво продукції пов'язане з використанням виробничих ресурсів галузі - трудових, земельних, водних, матеріальних, в процесі якого вони частково або повністю споживаються і переносяться на новостворену продукцію. Сукупність спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів становить витрати виробництва.

Перехід до нових умов господарювання на основі ринкових відносин загострює проблему підвищення економічної ефективності виробництва. Для підприємства важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й скільки витрачено матеріальних засобів і праці, яка собівартість цієї продукції, наскільки ефективна та чи інша галузь виробництва. Тому великий вплив на економічні показники ефективності мають постійні та змінні витрати виробництва. Працюючи в умовах самофінансування (повного або часткового), підприємства вимушені співставляти свої витрати із очікуваними доходами, прогнозувати прибуток (чистий доход) з врахуванням еластичності попиту, визначати приорітетні орієнтири напрямку діяльності. Кожний підприємець чи керівник підприємства завжди повинен знати, як вести господарську діяльність, щоб не мати збитків, і які завдання потрібно вирішувати, щоб одержати прибуток. Саме аналіз рівня беззбитковості підприємства і дозволяє керівництву вирішувати ці питання.

Саме виробничі витрати та рівень беззбитковості виробництва ріпаку будуть наведені у наступній таблиці 13.

Таблиця 13. Розмір виробничих витрат та рівень беззбитковості виробництва ріпаку у СТОВ «УКРАЇНА» Вінницької області, Іллінецького району, с. Тягун

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у % до 2009 р.
1.Виробнича собівартість, всього, тис. грн.	251,3	561,5	677,0	269,40
2.Постійні витрати, всього, тис. грн. з розрахунку на:	144,90	229,40	326,0	226,4
1 га посіву, грн.	966,0	1349,41	2173,33	224,9
1 ц насіння, грн.	72,09	67,41	110,73	153,6
3.Змінні витрати, всього тис.грн. з розрахунку на:	106,4	332,1	351,0	329,8
1 га посіву, грн.	709,33	1953,53	2340,0	329,9
1 ц насіння, грн.	52,94	97,59	119,23	225,2
4.Ціна реалізації 1 ц/грн.	187,87	334,60	310,85	165,46
5.Точка беззбитковості, грн./га	1,34	1,68	2,18	162,7
6.Запас міцності ,%	99,93	99,95	99,9	X

Розрахувавши постійні і змінні витрати на 1 га посіву та 1 ц насіння ріпаку у досліджуваному підприємстві, ми побачили, що загальна виробнича собівартість ріпаку у 2011 р. склала 677 тис. грн., що на 425,7 тис. грн. (269,4%) більше ніж у 2009 р., що пов»язано зі зростанням постійних та змінних витрат.

За даними розрахунків на 1 га посівної площі у 2009 р. припадало 966,0 грн. постійних витрат, оскільки всього постійні витрати у цьому році склали 144,9 тис. грн., а посівна площа - 150 га.; на 1 ц насіння припадало 72,09 грн. постійних витрат, оскільки валовий збір склав 2010 ц.

У 2010 р. постійні витрати з розрахунку на 1 га зросли на 383,41 грн. в порівнянні з 2009 р. і склали 1349,41 грн.,тому що постійні витрати також зросли і склали 229,4 тис. грн., а площа в порівнянні з попереднім роком збільшилась на 20 га і склала 170 га.

У 2011 р. постійні витрати на 1 га посіву ріпаку склали 2173,33 грн., що на 1207,33 грн. більше ніж у 2009 р., це пов»язано зі збільшенням постійних витрат на виробництво ріпаку до 326,0 тис. грн., які по відношенню до 2009 р. зросли на 181,1 тис.грн.; постійні витрати з розрахунку на 1 ц насіння ріпаку дорівнювали 110,73 грн., що на 38,64 грн. більше ніж у 2009 р., зміни сталися внаслідок збільшення постійних витрат вцілому та валового збору насіння ріпаку до 2940 ц, внаслідок підвищення урожайності у 2011 році порівняно з 2009 роком.

Щодо змінних витрат, то у 2009 р. на 1 га посіву ріпаку їх припадало 709,335 грн., оскільки загальна їх сума на виробництво ріпаку складала 106,4 тис. грн., а площа дорівнювала 150 га; на 1 ц насіння ріпаку припадало 52,94 грн., тому що валовий збір дорівнював 2010 ц.

У 2010 р. змінні витрати на 1 га посівів ріпаку зросли в порівнянні з 2009 р. на 1244,2 грн. і склали 1953,53 грн., зростання відбулося за рахунок зростання змінних витрат до 332,1 тис.грн., при тому, що посівна площа збільшилась на 20 га в порівнянні з минулим роком. Змінні витрати на 1 ц насіння ріпаку дорівнювали 97,59 грн., що пов»язано з підвищенням валового збору до 3400 ц.

У 2011 р. змінні витрати з розрахунку на 1 га посіву ріпаку склали 2340 грн., що на 1630,67 більше, ніж у 2009 р., зміна відбулася за рахунок збільшення змінних витрат до 351,0 тис. грн., що на 244,6 тис.грн. більше, ніж у 2009 р. Змінні витрати з розрахунку на 1 ц насіння ріпаку у 2011 р. становили 119,23 грн., що на 66,29 грн. більше ніж у 2009 р., це пов»язано зі збільшенням змінних витрат в цілому та збільшенням валового збору до 2940 ц.

Таким чином, точка беззбитковості по виробництву ріпаку у 2009 р. становила 1,34 ц/грн., у 2010 році - 1,68 ц/грн., у 2011 р. - 2,18 ц/грн., оскільки зросла ціна та збільшились змінні витрати, у цьому році точка беззбитковості була найвищою.

Таблиця 14. Нижній рівень ціни та ціна на насіння ріпаку для досягнення рівня рентабельності 40% у СТОВ «УКРАЇНА» Вінницької області, Іллінецького району, с. Тягун

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у % до 2009 р.
Рівень рентабельності, % фактично по ріпаку	43,94	73,97	50,0	67,59
Собівартість 1 ц, насіння	141,3	142,82	273,33	193,44
Ціна реалізації, грн. при 40 % рівні рентабельності	197,82	199,64	382,14	193,18

Аналізуючи дану таблицю, ми можемо зробити висновок, що для досягнення 40 % рівня рентабельності та при незмінній собівартості у 2009 р. ціна повинна становити 197,82грн., у 2010 р.- 199,64 грн., у 2011 р. - 382,14 грн.; таким чином відхилення 2011 р. по відношенню до 2009 р. становить 193,18%.

3.2 Інтенсифікація виробництва ріпаку

Підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку передбачає збільшення виробництва і підвищення якості продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності ріпаку. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація - це соціально-економічний процес, спрямований на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості і зниження собівартості на основі впровадження у виробництво нових засобів, нових технологій, нових сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, нових форм організації праці та виробництва, підвищення кваліфікації кадрів тощо, що є складовою НТП.

Економічна наука розрізняє дві форми розширеного відтворення і збільшення виробництва продукції сільського господарства: екстенсивну і інтенсивну.

При екстенсивній формі збільшення виробництва продукції досягається за рахунок розширення посівних площ, або збільшення поголів'я тварин на незмінній технічній і агротехнічній основі.

При другій формі - зростання виробництва продукції відбувається за рахунок підвищення економічної родючості ґрунту і продуктивності тварин.

У сільському господарстві об'єктивна необхідність переходу від екстенсивної до інтенсивної форми розширеного відтворення зумовлена, по-перше, зростанням населення земної кулі та необхідністю збільшення сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженістю орнопридатних земель.

Об'єктивна можливість ведення інтенсивного виробництва ґрунтується на тій особливості землі, як засобу виробництва, що вона при правильному обробітку здатна підвищувати свою родючість, а в тваринництві - підвищувати продуктивні якості; наявності у суспільстві достатньої кількості засобів виробництва; рівні розвитку науково-технічного прогресу, інших факторів.

Виділяють наступні ознаки інтенсифікації:

- проводяться додаткові вкладення засобів виробництва (сільськогосподарської техніки, добрив, поголів'я худоби) і живої праці на одиницю земельної площі;

- збільшення вкладень супроводжується підвищенням їх якості (вдосконалюється сортовий і породний склад сільськогосподарських культур і тварин, добрив; запроваджуються нові машини, нові технології і способи утримання худоби);

- вдосконалюються форми і методи організації праці і ведення господарства, підвищується кваліфікація кадрів.

Логічно послідовне вчення про інтенсифікацію сільського господарства було створене К. Марксом. На основі результатів досліджень тих змін, які відбувалися в сільському господарстві внаслідок прикладання капіталу до незмінної площі землі, він дав класичне визначення інтенсифікації: "В економічному значенні під інтенсивною культурою розуміють не що інше, як концентрацію капіталу на одній і тій же земельній площі замість розподілу його між земельними ділянками, які розміщені одна біля одної."

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва - основне джерело утворення диференціальної ренти. Якщо землі мають однакову площу і при однакових витратах дають неоднаковий прибуток, то це пояснюється відмінністю у родючості ґрунту, або в місцезнаходженні їх ділянок.

Надлишок прибутку, який одержують за цих умов, становить диференціальну ренту І. Диференціальна рента ІІ утворюється завдяки ефективнішим додатковим вкладенням в одну і ту ж ділянку землі, тобто, завдяки інтенсифікації.

Розширення об'єму меліоративних робіт, застосування хімічних засобів в сільському господарстві (добрив, гербіцидів, пестицидів) повинно супроводжуватися постійним покращенням їх якості, вдосконаленням методів застосування. В переробних і обслуговуючих галузях АПК інтенсифікація зв'язана з якісним вдосконаленням матеріально-технічної бази цих галузей, застосуванням прогресивних і безвідходних технологій.

Інтенсивне сільське господарство зробило можливим значне збільшення продуктивності протягом двадцятого сторіччя, і допомагає гарантувати належне і стійке постачання харчових продуктів до зростаючого населення, в той же час зменшуючи кількість потрібної землі. Ріст продуктивності дозволяє скоротити кількість людей зайнятих у сільському господарстві, особливо в розвинених країнах. Крім того, звільнюється земля, що може використовуватися для створення заповідників і національних парків. Інтенсифікація сільського господарства з сорокових років до шестидесятих також відома як зелена революція. Країни, що розвиваються, проте, не могли у повній мірі поживитися від переваг сучасного сільського господарства із-за відсутності коштів. Збільшена сільськогосподарська продуктивність привела до значного зменшення цін на харчові продукти.

На жаль, явище інтенсифікації має також і негативні наслідки:

По-перше, інтенсивне сільське господарство часто проводиться за рахунок руйнації навколишнього середовища, що пояснює неприйняття цих методів деякими виробниками і споживачами. Використання інтенсивного сільського господарства фермерами наносить шкоду природі і харчовому ланцюгу такими шляхами:

Видалення огорож, щоб зробити великі поля для максимальної ефективності. Це знищує ареал деяких диких тварин і може привести до ерозії ґрунту.

Використання добрив забруднює ріки і озера.

Пестициди порушають харчовий ланцюжок і значно скорочують популяції комах, птахів і ссавців, забруднюють водний стіл.

А зараз, проаналізуємо рівень інтенсивності виробництва ріпаку по досліджуваному господарству.

Таблиця 15. Показники інтенсифікації насіння ріпаку у СТОВ «УКРАЇНА» Вінницької області, Іллінецького району, с. Тягун

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у % до 2009 р.
1. Річні виробничі витрати на 1 га, грн.	53,45	50,32	84,90	158,84
2. Вартість валової продукції, тис. грн. з розрахунку на :	7236,34	7610,34	8978,41	124,07
- на 1 га	3,03	3,18	3,71	122,44
3. Урожайність, ц/га	13,4	20,02	19,63	146,49
4. Прибуток на 1 га, грн.	124,8	400,97	439,60	352,24
5. Рівень рентабельності, %	43,94	73,97	50,0	113,79
6. Окупність витрат, грн.	2,33	7,97	5,18	222,32

Проаналізувавши показники інтенсифікації, ми прослідкували такі позитивні зрушення: урожайність ріпаку зросла на 0,39 ц/га (146,49%) в 2011 році порівняно з 2009 роком. Це головним чином досягнено за рахунок покращення умов вирощування, внесення мінеральних добрив, використання елітних сортів насіння та системи захисту рослин. Таким чином прибуток на 1 га зріс на 352,24% з 2009 до 2011 року і склав 439,6 грн. Отже, зріс і рівень рентабельності виробництва на 113,79% у 2011 р. в порівнянні з 2009 р. і таким чином склав у 2011 р. 50 %.

Виробничий досвід показує, що точне і своєчасне застосування всіх прийомів агротехніки є запорукою добрих урожаїв ріпаку на всіх площах посіву навіть без застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами.

Підприємствам з метою підвищення ефективності виробництва слід дотримуватись вузької виробничої спеціалізації, коли вирощується небагато культур у 3-7-пільних сівозмінах. Якщо господарство вирощує великий набір культур, то розміщувати їх необхідно в багатопільних сівозмінах. Коли ж планується зосередити роботу на 2-4 культурах, то тут мають бути короткоротаційні 4-5-пільні сівозміни.

Безперечним є те, що спеціалізація забезпечує високий рівень концентрації виробництва і ефективне використання природно - економічного потенціалу виробничих підрозділів і підприємства в цілому. Але спеціалізуючись на виробництві насіння ріпаку, підприємства повинні не забувати, що в перспективі це негативно впливатиме на врожайність культур та якість продукції, оскільки ріпак швидко виснажує землю і постійно потребує зміни сівозміни.

3.3 Впровадження прогресивних форм організації виробництва й оплати праці

Підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції та забезпечення на цій основі високої конкурентоспроможності підприємства, його прибутковості безпосередньо пов'язані з пошуком і використанням внутрішніх резервів, зокрема зі зниженням трудомісткості продукції (робіт). Загальновживана в народному господарстві України система матеріального стимулювання запровадження прогресивних норм як передумови зниження трудомісткості продукції передбачає:

- додаткову оплату праці робітників у разі переходу на нові норми трудових затрат (на період освоєння цих норм);

- підвищення на 20 % відрядних розцінок у разі впровадження технічно обґрунтованих норм праці;

- підвищення на 10 % тарифних ставок у разі впровадження технічно обґрунтованих норм праці на роботах, що оплачуються почасово;

- одноразову винагороду робітникам за перегляд норм з їхньої ініціативи;

- одноразову винагороду службовцям за розробку та впровадження організаційно-технічних заходів, що забезпечують зниження трудомісткості продукції;

- коригування розмірів премій службовців, що нараховані за основні результати господарської діяльності, залежно від виконання плану зниження трудомісткості та досягнення проектного рівня трудових затрат.

Велику роль грає , також, моральне стимулювання, що виражається у виникненні в працівника почуття внутрішнього задоволення від результатів своєї роботи. Моральна винагорода спрямована виключно на задоволення вторинних потреб працівника (згідно з теорією Маслоу) й може виражатись у формі публічної подяки з боку керівництва, подання до відзначення нагородами тощо. Громадське визнання сприяє підвищенню престижу (подяка, грамота, дошка пошани, присвоєння почесних звань, нагородження орденами чи медалями тощо). В даному разі предметом потреби виступають цінності та явища, які сприяють підвищенню престижу й авторитету об'єкта управління.

Зниження собівартості виробництва ріпаку передбачає:

* зниження витрат на виробництво (зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості, енергомісткості);

* заміну дефіцитних, імпортних матеріалів, комплектуючих виробів;

* збільшення обсягу продукції без додаткових матеріальних вкладень та ін.;

* ліквідацію "вузьких місць" у виробництві;

* зниження експлуатаційних і транспортних витрат;

* розробка нових або вдосконалення існуючих конструкцій, технологічних процесів, систем організації праці і керування виробництвом, прогнозування розвитку об'єктів тощо.

Формування великих партій та підвищення рівня спеціалізації виробництва, концентрації й цілісного використання ресурсів дає змогу знизити вартість технологічних операцій післязбиральної доробки товарного насіння.

З метою ліквідації втрат під час збирання і переробки ріпаку потрібно стежити за умовами підготовки зерна до зберігання, а саме: добре зберігається насіння ріпаку в регульованому газовому середовищі, %: кисню -- 1, вуглекислого газу 1,5--2, решта -- азот. Гідролітичні процеси при цьому не припиняються, але інтенсивність їх нижча, і насіння вологістю 8 % та з дещо підвищеним кислотним числом (1,3 мг КОН) і температурою 5--10 °С може без псування зберігатись протягом 4 міс, а при вологості 10 % -- лише 50-60 діб. У період весняного потепління треба стежити за тим, щоб в масу охолодженого насіння не проникало тепле і зволожене повітря. Якщо виявлено підвищення температури в насипу, його слід охолодити, а при потребі і просушити.

Управління ефективним виробництвом насіння ріпаку аграрними підприємствами полягає в інтеграції з переробними підприємствами олієжирового підкомплексу з метою вирішення проблем виробництва і раціонального використання урожаю.

На даний час підприємець є для сільськогосподарських виробників головним авансодавачем. Отримане насіння ріпаку підприємець реалізує за договорами на експорт або здає на спеціалізовані підприємства, збільшуючи при цьому ціну реалізації.. Нажаль, у досліджуваному господарстві практика переробки олії ріпаку не прослідковується, поскільки воно не має власного цеху і технології по переробці даної продукції.

Найвагомішим каналом збуту зернових і олійних як для фермерів, так і для сільгосппідприємств є продаж продукції оптовим торговельним компаніям (трейдерам). Другим за важливістю каналом реалізації насіння ріпаку є продаж на роздрібних фермерських ринках. Таким чином, можливість отримання вищої ціни і доступність цього каналу збуту може переважити основні його недоліки - незначні обсяги реалізації та істотні витрати робочого часу. Третім за важливістю каналом збуту олійних для двох категорій господарств є оптові ринки, видно, що сільгосппідприємства традиційно тісніше працюють з державними закупівельними організаціями - 6% товарної продукції сільгосппідприємств реалізується державі. Обсяги реалізації ріпаку через інші канали збуту (біржі, комбікормові заводи, прямий експорт) є дуже незначними.

Висновки і пропозиції

Під час виконання курсової роботи, я здійснила аналіз економічної ефективності виробництва ріпаку та шляхи її підвищення в СТОВ «УКРАЇНА», с.Тягун, Іллінецького району, Вінницької області.

Далі подані загальні висновки по діяльності досліджуваного підприємства.

Розрахувавши структуру грошових надходжень від реалізації продукції у досліджуваному підприємстві, ми визначили, що у 2009 р. всього по підприємству виручка від реалізації складала 7288,6 тис. грн., в тому числі 54,35% виручки було одержано за рахунок галузі рослинництва (3961,5 тис. грн.) та 44,76% - галузі тваринництва (3263,1 тис. грн.). Найбільші надходження в галузі рослинництва принесли зернові та зернобобові 3113,5 тис. грн.(42,72%), соняшник - 326,0 тис. грн. (4,47%), ріпак 284,0 тис. грн. (3,9%). А найменші надходження принесла соя 180,0 тис. грн.(2,47%) та інша продукція рослинництва 58,0 тис. грн. (0,79%). У тваринництві дохід принесло виробництво молока 1771,7 тис. грн.(24,3%), виробництво м»яса ВРХ 1207,5 тис. грн. (16,56%) та інша продукція тваринництва 255,0 тис. грн. (3,5%).

У 2010 р. виручка від реалізації продукції всього по підприємству склала 7742,1 тис. грн., що на 453,5 тис. грн. більше ніж у попередньому році. Дохід від галузі рослинництва склав 4050,4 тис. грн. (52,31%), найбільша виручка була одержана від реалізації зернових та зернобобових 2175,2 тис. грн. (28,09%) та ріпаку 485,3 тис. грн. (6,27%). У галузі тваринництва було одержано 3608,7 тис. грн.(46,61%), в тому числі за рахунок реалізації молока - 2255, 2 тис. грн. (29,13%) та м'яса ВРХ - 846,2 тис. грн. (10,92%).

У 2011 р. знову ж таки виручка від реалізації продукції по підприємству зросла на 3993,9 тис. грн. і склала 11736 тис. грн. Продукція рослинництва принесла 6607 тис. грн.(56,3%), найбільш дохіднішими були зернові та зернобобові, які принесли 3936 тис. грн.(33,54%) доходу, що на 1760,8 тис. грн. більше ніж у попередньому році. Значно зросла порівняно з минулим роком питома вага сої - з 4,97% у минулому році до 7,4% у 2011 році і склала 868,9 тис. грн, що більше попереднього року на 483,7 тис. грн. Ріпак приніс 803,6 тис. грн. (6,85%) доходу, що більше, ніж у минулому році на 318,3 тис. грн. Зменшилась питома вага цукрового буряка у структурі товарної продукції з 9,98% до 8,18%, що становить 960,1 тис. грн. Питома вага продукції галузі тваринництва у порівнянні з минулими роками зменшилась і складала 42,89% і принесла 5033,3 тис. грн. доходу, в основному за рахунок виробництва молока та м»яса ВРХ.

Отже, можна зробити висновок, що спеціалізація СТОВ «УКРАЇНА» зернова з розвинутим скотарством.

Середньорічна вартість основних фондів за досліджуваний період збільшилась з 2091,5 тис. грн. до 3051,0 тис. грн., що у відсотковому співвідношенні, порівняно з 2009 роком складає 145,8 %. Внаслідок збільшення середньорічної вартості основних фондів та збільшенням вартості валової продукції в порівняльних цінах,на 1742,07 тис. грн., зменшилась фондовіддача, що на 15,1 % менше у 2011 році, порівняно з 2009 роком. Також відмічається збільшення фондозабезпеченість, у 2009 році вона становила 0,88 тис. грн, а в 2011 році - 1,26 тис. грн, що у відсотковому співвідношенні 2011 р. до 2009 р. становить 143,2%, це можна пояснити збільшенням вартості основних фондів та збільшенням площі сільськогосподарських угідь. Змінилась також і фондоозброєнність на підприємстві, так в 2009 році вона становила 15,38 тис. грн, в 2010 році - 14,84 тис. грн, а в 2011 році - 23,65 тис. грн., тобто порівняно з попередніми роками вартість основних фондів на 1 працівника збільшилась, лише у 2010 році в порівнянні з 2009 зменшилась на 0,54 тис., а у 2011 порівняно з 2009 роком збільшення становило 8,27 тис. грн., або на 53,8%, що можна пояснити збільшенням вартості валової продукції та зменшенням кількості працюючих на підприємстві. Щодо фондомісткості, то вона збільшилась за рахунок збільшення вартості основних фондів на 0,06 грн. і у відсотках 2011 р. до 2009 р. складає 121,4%.

Норма прибутку у СТОВ «УКРАЇНА» у 2011 р. склала 27,41%, що більше ніж у попередні роки. Це говорить про те, що підприємство використовувало основні фонди ефективно.

Слід відмітити, що виробництво ріпаку у 2011 р. в порівнянні з 2009 р. збільшилось на 46,47 %. Збільшення валового збору ріпаку відбулося підвищення урожайності на 6,2 ц/га або на 46,47%. Таким чином у 2011 р. було вироблено 2940 ц ріпаку. Найвищий рівень урожайності було досягнуто у 2010 р. - 20 ц/га. Посівні площі ріпаку з року в рік змінювались, так у 2009 році під посіви ріпаку було відведено 150 га, у 2010 році - посівна площа збільшилась на 20 га і становила 170 га, а у 2011 році знову зменшилась і становила 150 га, тобто на рівні 2009 року.

Щодо річних виробничих витрат, то у 2011 р. вони збільшились в порівнянні з 2009 роком на 31,45 грн. на 1 га, а в порівнянні з 2010 роком збільшились на 34,58 %. Порівняно з 2010 роком у 2011 році збільшилась і собівартість 1 ц насіння ріпаку на 130,6 грн.

У 2011 році зменшилась середня реалізаційна ціна 1 ц насіння ріпаку порівняно з 2010 роком на 23,75 грн., однак у 2010 році в порівнянні з 2009 роком відмічалось зростання цього показника на 146,73 грн.

За останні три роки прибуток зріс з 124,8 тис. грн. у 2009 році до 439,6 тис. грн. у 2011 році, внаслідок цього підвищився прибуток на 1 га на 2098,66 грн., зріс і прибуток на 1 ц насіння ріпаку на 87,42 грн. у 2011 році в порівнянні з 2009 роком.

Виходячи з даних показників підвищився і рівень рентабельності до 50% у 2011 році.

З аналізу економічної ефективності виробництва насіння ріпаку у СТОВ «УКРАЇНА» ми бачимо, що виробництво даного виду продукції є прибутковим, а отже, доцільним.

Метою написання даного курсового проекту було дослідження діяльності реального підприємства, аналіз економічної ефективності виробництва насіння ріпаку на підприємстві, а також надання пропозицій щодо шляхів її підвищення.

Для зниження собівартості насіння ріпаку я пропоную такі шляхи:

Найперспективніший напрям зниження собівартості насіння ріпаку -- підвищення врожайності сільськогосподарських культур, що ґрунтується на системі заходів щодо підвищення економічної родючості ґрунтів, тобто раціональне їх використання, продумане внесення добрив та ін.

Всебічна інтенсифікація виробництва ріпаку (освоєння сівозмін, використання інтенсивних технологій, раціональне використання мінеральних та органічних добрив, боротьба з вітровою і водною ерозією ґрунтів, зрошення та осушення земель).

Впровадження високоврожайних сортів ріпаку.

Використання ефективних засобів боротьби з шкідниками та хворобами ріпаку.

Важливий напрям зниження рівня собівартості насіння ріпаку -- широке використання досягнень науково-технічного прогресу.

Невідємним заходом при підвищенні економічної ефективності виробництва ріпаку є поліпшення умов заготівлі, зберігання та переробки насіння.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про основні засади аграрної політики на період до 2015 року", затверджений постановою Верховної Ради України № 2982 від 18 жовтня 2005 року.

2. Закон України «Про державний бюджет України», затверджений постановою Верховної Ради України № 835-VI від 26 грудня 2008 року.

3. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України», затверджений постановою Верховної Ради України № 1877-IV від 24 червня 2004 року.

4. Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 2002 року.

5. Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” від 18.01.2001 р. № 2238 (із зм. і доп.) // www.rada.gov.ua.

6. Андрійчук В.Г., Зубець М.В., Юрчишин В.В. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти. -- К.: Аграрна наука, 2005. -- 140 с.

7. Білоусько Я.К., Питулько В.О., Товстопят В.Л. Державна підтримка техніко-технологічного забезпечення аграрного виробництва // Економіка АПК. -- 2005. -- № 5. - С. 31-32.

8. Бойко С.М. Стан олійно-жирової галузі України, проблеми і перспективи розвитку // Вісник Державного агроекологічного університету. - 2003. - Вип. 1. - С. 281-285.

9. Вихруща В.П., Харіна П.С. "Економіка підприємств": - Тернопіль, 1995. 203 с.

10. Горфинкель В.Я. "Економика предприятия": Учебник для вузов. - М.: ЮНИТЖ 2000. - 742 с.

11. Л.А. Євчук. Напрями підвищення ефективності вирощування ріпаку // Вісник аграрної науки Причорномор'я.- 2005.- № 1.- С. 42-46.

12. Здоровцов ОХ, Касьянов Л.І., Мацибора В.Й. "Економіка сільського осподарства": Підручник - К.: Видавництво УСГА 1993. - 320 с.

13. Карлик А.Е. "Экономика предприятия"; Учебник - Инфа - М., 2003 - 432 с. -(Серия "Висшее образование").

14. Карпенко А.В. Ефективність виробництва ріпаку / Збірник наукових праць Подільської державної аграрно-технічної академії. - К. Подільський, 2000.- С. 369-372.

15. Карпенко А.В. Інтенсифікація - основний шлях стабілізації виробництва ріпаку / Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - Випуск 50.- С. 23-27.

16. Карпенко А.В. Проблеми ефективності виробництва ріпаку в регіоні / Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК: Вісник ХДАУ. - Харків, 2001. - № 7. - С. 218-220.

17. Кириленко І.Г. Аграрна реформа в Україні: надбання, проблеми // Економіка АПК. -- 2005. -- № 5. -- С. 8-14.

18. Лисенький А.С. Ріпак. Урожайність. Цифри і факти // Пропозиція, 2005р. - № 1 - С. 62.

19. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К.: Вища шк.., 1994.-415 с.

20. Мельник Л.Г. "Зкономика предприятия": Учебное пособие ~ Суми: МТД "Универсальная книга", 2002. - 632 с.

21. Митченок О.О. Тенденції розвитку світового ринку олійних культур // Економіка АПК. - 2000. -№ 1.- С. 73-75.

22. Б. Овчаренко. Урожайність ріпаку в Україні та шляхи її підвищення // Пропозиція .- 1999.-№ 5. - С. 22-25.

23. Примак Ї.О. "Економіка підприємства": Навчальний посібник - К.: Вікар, 2001, - І87 с. - (Вища освіта XXI ст.).

24. Руденко А.И. Экономика предприятия: Учебник для экономических вузов, -Издание 2-е, переработанное и дополненное, 1995, ~ 475 с.

25. Руснак П.П., Аидрійчук В.В., Ільєнко А.А. "Економіка підприємства": Підручник - 2003. - 256 с.

26. Руснак П.П., Жебрака В.В., Рудий М.М. "Економіка підприємства": - К.: Урожай, 1998 - 320 с.

27. Удова Л.О. Підвищення стійкості виробництва ріпаку // Економіка АПК.- 1999.- С. 69-71.

28. Чекотовський Е.В. Основи статистики с/г.Навчальний посібник./ К.: 2001.

29. Ярмоленко В.П. Про формування собівартості сільськогосподарської ггродукціїУ/Економіка АТЖ -- К, 1999, - № 8. - С. 64-70.

30. Ярмоленко В.П. Собівартість - об'єктивна економічна категорія//Бухгалтерія -К., 2000.-№ 8.-С. 8-13.

Размещено на Allbest.ru