Вплив тривалості лучного періоду в кормовій сівозміні на продуктивність багаторічних трав в умовах осушуваних органогенних ґрунтів Полісся

Размещено на http://allbest.ru

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ гідротехніки і меліорації УААН

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Вплив тривалості лучного періоду в кормовій сівозміні на продуктивність багаторічних трав в умовах осушуваних органогенних грунтів полісся

Спеціальність: 06.01.02 - сільськогосподарська меліорація

(сільськогосподарські науки)

Мануша Іван Григорович

УДК 631.5:631.615

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії землеробства на осушених землях Інституту землеробства Української академії аграрних наук у 1995-1998 рр.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач лабораторії землеробства на осушених землях Інституту землеробства УААН

СЛЮСАР Іван Тимофійович.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Вознюк Степан Тихонович радник ректора Рівненського державного технічного університету

кандидат сільськогосподарських наук, Шматок Віктор Іванович, старший науковий співробітник відділу управління водорегулюючими системами Інституту гідротехніки і меліорації УААН

Провідна установа: Національний аграрний університетКабінету Міністрів України, м.Київ

Захист відбудеться 26 квітня 2000 р. о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.362.01 при Інституті гідротехніки і меліорації УААН за адресою: 252022, Київ-22, вул.Васильківська, 37.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту гідротехніки і меліорації УААН.

Автореферат розісланий 25 березня 2000 року.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, кандидат технічних наук Топольнік Т.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми

Для Полісся України, зони достатнього зволоження, одним із значних резервів при створенні міцної кормової бази для тваринництва є підвищення ефективності використання меліорованих грунтів, площа яких у цій зоні складає понад 2 млн га. Серед осушених грунтів України значну питому вагу мають торфо-болотні грунти, площа яких складає близько 1 млн га.

В основі сучасних наукових розробок з ефективного використання органогенних грунтів покладено принцип раціонального витрачання органічної речовини торфу з одночасним використанням потенціальної родючості цих грунтів. А це можливо шляхом введення кормових сівозмін із значним розширенням лучного періоду.

До того ж багаторічні травосумішки за врожайністю, збалансованістю поживними речовинами корму, економічністю і енергозбереженістю технологій їх вирощування характеризуються показниками значно вищими від однорічних культур. У той же час тривале їх вирощування на одному місці з роками значно знижує їх урожайність і якість корму, що пов'язано, в першу чергу, із зниженням ефективної родючості торфовищ і випаданням найбільш цінних сіяних лучних трав.

Вирощування їх у лучно-кормових сівозмінах забезпечує, здебільшого, усунення зазначених недоліків, але в сучасних умовах при переході до ринкових відносин є потреба значного уточнення параметрів цих технологій у сівозмінах. Тому і виникла нагальна потреба вивчення комплексу агрозаходів для розробки сучасних технологій вирощування багаторічних трав, їх впливу на родючість торфовищ у кормових сівозмінах з урахуванням енергозбереження та екологічної збалансованості агроландшафтів у басейнах малих річок.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Робота виконувалась у лабораторії землеробства на осушених землях Інституту землеробства УААН у межах програми за темою: “Розробити енергозберігаючі екологічно безпечні системи землеробства на осушених торфових землях Полісся я Лісостепу України на 1996-2000рр.”, № держреєстрації 0136018394.

Мета досліджень

Мета досліджень - розробити та обгрунтувати тривалість лучного періоду в кормовій сівозміні і вивчити його вплив на родючість органогенних грунтів, динаміку продуктивності багаторічних травосумішок і якість корму, економічні та екологічні показники технології вирощування трав та збереження торфовищ при їх сільськогосподарському використанні.

Завдання досліджень

Завдання досліджень включали:

розробку ефективної, енергозберігаючої та екологічно безпечної технології вирощування багаторічних травосумішок у кормовій сівозміні;

вивчення впливу дії тривалості лучного періоду у сівозміні на родючість грунту, мінералізацію органічної речовини, енергетичні, економічні та екологічні показники технології вирощування травосумішок;

оцінку впливу тривалості використання багаторічних травосумішок у сівозміні на їх урожайність та якість корму.

Наукова новизна досліджень

Наукова новизна досліджень полягала у виявленні закономірностей впливу тривалості лучного періоду в кормовій сівозміні на родючість грунту, мінералізацію органічної речовини, поліпшення екологічного стану навколишнього середовища та енергетичних і економічних показників технології вирощування багаторічних трав в умовах осушуваних органогенних грунтів заплав малих річок.

Запропоновано високоефективні агрозаходи отримання високоякісного і стабільного урожаю зеленої маси багаторічних травосумішок на староорних, органогенних грунтах Полісся.

Практична цінність роботи

Практична цінність роботи полягає в розробці рекомендацій щодо науково обгрунтованої тривалості лучного періоду в кормовій сівозміні, отримання високоякісного корму багаторічних трав із тривалим беззмінним їх вирощуванням та ефективним використанням потенціальної родючості органогенних грунтів. Отримані результати досліджень і їх впровадження у виробництво сприятимуть стабілізації екологічно збалансованої системи землеробства на осушуваних грунтах Полісся.

Особистий внесок здобувача

Узагальнення вітчизняної та світової літератури з даної проблеми, розробка програми, методики досліджень, впровадження наукових розробок у виробництво зроблено самостійно автором; проведення значного обсягу польових і лабораторних досліджень, публікації виконано самостійно та в співавторстві з рівною участю у виконаній роботі.

Апробація роботи

Матеріали досліджень, викладені в дисертації, щорічно доповідалися на засіданнях лабораторії землеробства на осушених землях та методичній комісії Інституту землеробства УААН (1996-1999рр.); положення і висновки дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на конференціях молодих вчених та спеціалістів Інституту землеробства (1997 р.).

Реалізація результатів досліджень

Виробничу перевірку отриманих результатів досліджень і розроблених заходів з ефективного вирощування багаторічних травосумішок у лучно-кормових сівозмінах проводили в умовах КСП “Зоря” Рівненського району Рівненської області та державному насіннєвому господарстві “Липова Долина” Сумської області.

Публікація результатів досліджень

Основні положення, висновки, рекомендації виробництву за темою дисертації представлено в 6 наукових працях, опублікованих в республіканських науково-виробничих журналах і наукових збірниках Інституту землеробства УААН.

Структура і обсяг дисертації

Дисертація включає вступ, три розділи, висновки, пропозиції виробництву, список використаної літератури і додатки. Робота викладена на сторінках машинописного тексту, що включає 33 таблиці, 3 додатки.

ЗМІСТ РОБОТИ

(Огляд літератури) Подано короткий огляд літературних джерел із питань загальної характеристики органогенних грунтів, їх водно-фізичних властивостей та регулювання водно-повітряного режиму на них. Розглянуто питання вирощування багаторічних травосумішок на осушуваних грунтах Полісся та їх роль у побудові раціональних сівозмін та високопродуктивному використанні осушуваних грунтів.

Розділ 2. Умови і методика проведення досліджень

1. Характеристика природних та агромеліоративних умов проведення досліджень

Дослідження проводилися протягом 1995-1998рр. у правобережній частині Полісся заплави р.Ірпінь, притоки Дніпра, Київської області. Меліорація заплави розпочата в 1947р. і закінчена в 1951р. У 1969р. було розпочато реконструкцію осушувальної мережі, після чого було фактично заново побудовано осушувально-зволожуючу систему, яка діє донині.

Регулювання водного режиму осушуваних земель проводиться шляхом подання води для зволоження в посушливі періоди вегетації із водосховищ. Визначення потреби у воді для підгрунтового зволоження осушуваних грунтів проводиться за методом водного балансу.

Стаціонарний дослід із вивчення сівозмін закладено в 1987р. Грунти дослідних ділянок типові для Полісся, торф низинний, осоково-гіпново-очеретяного походження з добре розкладеним верхнім (0-30 см) та чітко відмінним слаборозкладеним підорним шаром. Реакція грунтового розчину слабокисла (рНсольове - 5.3-5.4), грунт мало забезпечений валовим калієм (0.09-0.1%) та фосфором (0.8-0.9%), має середній та високий вміст азоту (2.8-3.4% на суху наважку); зольність орного шару 21%; глибина залягання торфу 1.1-1.15 м.

Клімат басейну р.Супій помірно-континентальний. Середньодобова температура повітря за квітень-вересень складала в 1995р.-16.3⁰С, 1996-16.7, 1997-15.1 і в 1998р.-16.2⁰С при нормі 15.2⁰С; атмосферні опади становили відповідно по роках - 425, 310, 350, 336 при середньобагаторічних 357 мм.

2. Методика і програма досліджень

Дослідження проводились у стаціонарному досліді Гостомельського опорного пункту (заплава р.Ірпінь, Київська область) з п'ятьма шестипільними сівозмінами за схемою, наведеною в таблиці 1. Удобрення сільськогосподарських культур проводилось за схемою, яку представлено у таблиці 2.

Розміщення варіантів досліду по повтореннях систематичне. Площа посівної ділянки 33 м², облікової 25 м². Режим скошування багаторічних травосумішок - триукісний. Висівали насіння багаторічних трав районованих сортів. Облік врожаю проводили зважуванням маси з усієї ділянки в чотириразовому повторенні.

1. Схема досліду за чергуванням культур у сівозміні

Поживний режим на варіантах удобрення визначали в орному (0-30 см) шарі грунту.

Відбір зразків грунту під багаторічними травосумішками проводили в три строки: перший - в період початку виходу в трубку, другий - після другого укосу трав і третій - після третього укосу трав.

У ґрунтових зразках визначили вміст амонійного азоту, нітратного азоту, рухомих форм фосфору і калію.

Вміст аміачного азоту визначали за методикою описаною Н.А. Аринушкіною; нітратний азот - колометричним методом із дисульфофеноловою кислотою; фосфор і калій - за Кірсановим.

2. Схема досліду з вивчення впливу мінеральних добрив на продуктивність багаторічних травосумішок у сівозміні

Вологість грунту визначали термостатно-ваговим методом чотири рази за вегетацію з кожного 10 см шару грунту (0 - З0 см).

Грунт відбирали буром М.О.Качинського з метою визначення повної вологоємності. Розрахунки щодо вологості грунту проводили згідно прийнятих методик.

Вміст загального азоту в рослинах визначали після озолення за методом Гінзбург в модифікації Цапа, фосфору - на фотоколориметрі, калію - на полуменевому фотометрі, нітратного азоту за методом X. Починка-Грисса, сиру клітковину за І.Л. Скворцовою, сиру золу - озоленням.

Під час збирання урожаю проводили ботанічний аналіз багаторічних травосумішок, для чого відбирали по діагоналі зразки травосумішок з кожного варіанта і трав усіх років користування в двох повтореннях.

Екологічну і енергетичну оцінку вирощування багаторічних травосумішок у сівозміні на осушуваних органогенних грунтах проводили за методиками “Методичні рекомендації по затратах праці і засобів виробництва на осушених землях…” П.С.Гордіюк, С.Д.Соколова (1976р.) та “Енергетичний аналіз інтенсивних технологій в сільськогосподарському виробництві” О.К.Медведовський, П.І.Іваненко (1998р.). Математичний аналіз даних проводили методом дисперсійного аналізу за Б.А.Доспеховим (1973р.).

3. Агротехніка вирощування багаторічних трав у дослідах

На дослідних ділянках використовували рекомендовану для органогенних грунтів Полісся технологію вирощування сільськогосподарських культур у сівозміні. У кінці липня після проміжної культури проводили дискування важкими болотними дисками (БДТ-3.0) на глибину 8-10 см з наступним коткуванням важкими болотними котками. Після проростання бур'янів проводили передпосівне дискування з коткуванням. грунт агротехніка меліоративний

Залуження проводили травосумішкою злаків (стоколос безостий -9, костриця лучна -8, тимофіївка лучна - 7 кг/га схожого насіння) на початку серпня після проміжної культури та при перезалуженні. Проводили до- і післяпосівне коткування важкими болотними котками. Спосіб сівби - звичайний рядковий з міжряддям 15 см. Для висівання травосумішок використовувались рекомендовані сорти трав для Київської області.

Азотні добрива у формі аміачної селітри, фосфорні - гранульованого суперфосфату , калійні - хлористого калію вносили вручну під багаторічні травосумішки тричі за вегетацію (під кожний укіс).

Боротьбу з бур'янами на полях багаторічних травосумішок у рік сівби проводили шляхом одно- або дворазового їх підкошування після сходів у літньо-осінній період.

Скошування багаторічних травосумішок проводили у фазу викидання волоті - початку цвітіння злаків косаркою німецького виробництва Е-281.

Розділ 3. Результати досліджень

1. Вплив погодних умов, меліоративних та агротехнічних заходів на водний режим грунту

Спостереження за рівнями грунтової води за роками досліджень показали (таблиця 3), що їх режим істотно залежав від погодних умов і режиму роботи меліоративної системи. В сухі роки (1996) рівні води за вегетацію знаходились найнижче - 86 см, а у середні та вологі роки (1995, 1997) - піднімались найближче до поверхні грунту - 68-76 см.

3. Глибина залягання грунтових вод на дослідних ділянках, см від поверхні грунту

Чіткої залежності щодо вологості грунту, як від вологості років, так і від варіантів досліду, не спостерігали. Можна лише відмітити, що вологість активного шару грунту за всі роки досліджень практично не опускалась нижче 40% від повної вологоємності і не перевищувала 63% від ПВ, що відповідає межам оптимальної вологості для багаторічних трав. Таке забезпечення вологою визначалось чіткою роботою Ірпінської осушувально-зволожуючої системи. Так у посушливі періоди вегетації проводили: два додаткові зволоження в 1996р. (1-7 травня і 15-22 червня), два - у 1997р. (20-27 травня і 15-22 червня) і три - у 1998р. (21-28 травня, 22-27 червня і 25-31 липня). У 1995р. додаткового зволоження не проводили, так як потреби в цьому не було, коли опадів випало близько 120% норми.

2. Вплив вирощування багаторічних трав на поживний режим торфовищ

2.1 Мінералізація органічної речовини грунту та вміст рухомих форм азоту

Найбільш інтенсивно розклад тканини відбувається під багаторічними травами 1-го року користування та в сівозмінах з найбільшим польовим періодом (сівозміна 5), коли в сівозміні було три просапні культури. На початку вегетації травосумішок 1-го року використання розкладалось 55-60%, а після другого укосу трав 65-75%. Особливо високі показники втрати клітковини спостерігали під травами у сівозміні з трьома просапними культурами - 72-75%. Зі зменшенням кількості просапних культур у сівозміні до однієї мінералізація знижується на 3-5%.

З старінням травостою чітко спостерігається послаблення мікробіологічної діяльності в торфовищах, а, значить, і спрацювання торфовищ. Так, на травах 3-го року використання розкладання тканини складало 35-45%, а на травах 5-го року - 25-30%.

У досліді спостерігали зменшення вмісту нітратного азоту в грунті зі старінням травостою. Так, на травах 1-го року користування весною (1995 р.) кількість нітратного азоту в грунті часто доходила до 74-92, а восени - 121-146.7 мг на 100 г сухого грунту, а під травами четвертого року відповідно - 41.4-55.7 і 83.8-115.6 мг.

Подібну залежність спостерігали і в інші роки. Вміст нітратного азоту в грунті чітко залежить від тривалості польового періоду в сівозміні. Так, під травами 3-го року використання (1996 р.) під беззмінними посівами багаторічних травосумішок кількість нітратного азоту на фоні РК доходила під час вегетації до 14.7-20.1 мг на 100 г сухого грунту, в сівозмінах з однією просапною культурою відповідно 23,6-28,8 мг, з двома просапними культурами - 21.7-41.8 мг і з трьома просапними культурами - 26.3-49.5 мг на 100 г сухого грунту.

Отже, тривале перебування торфовищ під багаторічними травами сприяє зниженню мікробіологічної активності органогенних грунтів, а, значить, послаблюється і інтенсивність мінералізації органіки. До того ж, чим триваліший період вирощування трав на одному місці, тим більшою мірою гальмується процес мінералізації. І, навпаки, проведення оранки дернини і висівання просапних культур різко змінює біологічну активність грунту, вона значно посилюється і забезпечує значне накопичення в грунті рухомого азоту.

2.2 Вплив мінерального удобрення та способу використання торфовищ на фосфорно-калійний режим грунту

Запаси рухомого фосфору, як і рухомих форм азоту, збільшуються пропорційно посиленню біологічної активності органогенних грунтів. Кількість рухомого фосфору у грунті підвищується в напрямку збільшення польового періоду в сівозміні і зменшується в напрямку старіння травостою та зменшення кількості просапних культур у сівозміні. Так, на травах 4-го року користування при беззмінному їх вирощуванні рухомого фосфору в активному шарі грунту було найменше - 28.5-28.6 мг; в сівозміні з однією просапною культурою - 26.6-28.8 і в сівозміні з трьома просапними культурами - 45.3-48.6 мг на 100 г сухого грунту.

Щодо рухомого калію в грунті, то кількість його знаходиться в мінімумі і повністю залежить від внесених мінеральних добрив. Він є основним лімітуючим макроелементом живлення для всіх сільськогосподарських культур на осушуваних торфовищах.

2.3 Вплив вирощування культур у сівозміні на вимивання рухомих поживних речовин у грунтові води

Рухомий азот вимивався у значно більшій кількості у грунтові води під багаторічними травосумішками, розміщеними у сівозмінах, де лучний період був менший, а польовий - включав дві-три просапні культури, ніж на полях із беззмінним вирощуванням багаторічних травосумішок. Так, восени 1995р. нітратного азоту вимивалось на фоні NPK при беззмінному вирощуванні багаторічних травосумішок (сівозміна 1) 8.6 мг, а в сівозміні 4 з двома просапними культурами - 13.8 мг на 1 л води.

Ще більшу різницю мали щодо вимивання амонійного азоту. Так, при беззмінному вирощуванні трав в грунтові води навесні 1995р. вимивалось на фоні NPK 7.8 мг, а під травами у сівозміні з двома просапними культурами - 38.7 мг на 1 л грунтової води.

Подібну залежність спостерігали і стосовно вимивання рухомого калію. Навесні 1996р. на посівах трав із беззмінним їх вирощуванням вимивалось 2-2.1 мг на 1 л грунтової води, тоді як під травами у сівозміні з двома просапними культурами - 7 мг на 1 л води. Вимивання рухомого фосфору було незначним і майже на всіх варіантах практично однаковим.

Таким чином, найбільше поживних речовин у грунтових водах знаходилось під однорічними культурами та багаторічними травосумішками в перший рік їх використання. Упродовж періоду вегетації вміст їх зменшується від весни до осені, що є результатом внесення на початку вегетації мінеральних добрив, а з ростом і розвитком рослин процес поглинання поживних речовин посилюється, що й призводить до зменшення їх втрат у грунтові води.

3. Вплив агротехнічних заходів на ріст і розвиток багаторічних трав

У рік літньої сівби трав (серпень) настання сходів і кущіння травосумішок мало залежало від удобрення і сівозміни. Основний вплив мали опади та вологість грунту. Повне розкущення трав спостерігали лише в кінці вересня.

Внесення мінеральних добрив сприяло помітному збільшенню тривалості міжфазних періодів і вегетаційного періоду в цілому. У таких варіантах досліду трави починали навесні відростати раніше, а період від початку відростання до фази початку цвітіння збільшувався приблизно на 3-4 дні проти ділянок, де добрива не вносили.

Ботанічний аналіз травостою показує, що найбільшу кількість несіяних трав (разом із бур'янами) відмічено в перший рік їх використання: вона становила за вагою зеленої маси до 42-44%, у 5-й рік - до 34-36% від загальної маси травостою.

Посіви трав 1-го року користування були забур'янені, в основному, однорічними та частково багаторічними бур'янами, а починаючи з травостою 4-го року користування все більше заселялися несіяними злаками (тонконіг лучний, костриця червона та інші) та багаторічними бур'янами (кульбаба, подорожник тощо).

Якщо забур'яненість травостою 1-го року використання пов'язана з наслідками дії попередника (однорічних трав), то травостої починаючи з 4-го року користування мали іншу причину - це випадання сіяних злаків із травостою (тимофіївки та костриці лучної) і заселення диким біоценозом. Найбільший відсоток сіяних злаків мали в травостої 2-го і 3-го років користування незалежно від сівозмін і удобрення. Починаючи з трав 4-го року використання, несіяні трави збільшуються майже вдвічі, а 5-го - в три-чотири рази, проти забур'яненості травостою 2-3-го року користування.

Таким чином, спостереження за ростом і розвитком багаторічних травосумішок за лучний період сівозміни показало, що найбільший відсоток займають високопродуктивні сіяні злаки у травостої 2-го та 4-го років користування, далі їх кількість відчутно зменшується. Безумовно, це істотно впливає на продуктивність луків, що ми будемо спостерігати у наступних розділах роботи.

4. Продуктивність багаторічних травосумішок залежно від тривалості лучного періоду в сівозміні та удобрення

Найвищу урожайність багаторічних травосумішок (122.4-128.0 ц/га абсолютно сухої маси) мали при повному мінеральному удобренні на травах 2-го і 3-го року користування (табл.4). На тих же варіантах, на травах 4-го року користування врожайність трав знижувалась понад 15% порівняно з травами 3-го року користування. Нижчий врожай багаторічних травосумішок отримано і на посівах трав 1-го року користування. Найнижчу врожайність багаторічних травосумішок мали на 5-му році їх використання (101.6 ц/га сухої маси при повному удобренні).

Урожайність багаторічних травосумішок першого року користування при калійному удобренні склала 66.2 ц/га сухої маси, на другий рік відповідно склала (сівозміна 2) 91.2 ц/га, на третій рік - 78.2 і четвертий рік - 66.6 ц/га абсолютно сухої маси. Подібну залежність спостерігали і при фосфорно-калійному удобренні.

4. Вплив тривалості використання травостою і польового періоду в сівозміні та удобрення на продуктивність трав, 1995-1998рр., ц/га абсолютно сухої маси НІР₀₅, ц/га 3.2

Встановлено, що зі збільшенням кількості просапних культур у сівозміні (п'ята сівозміна) продуктивність трав зменшується повільніше, і навпаки, триваліший лучний період у сівозміні сприяє швидкому зниженню продуктивності травосумішок із роками їх використання.

Внесення фосфорних добрив у дозі Р₄₅ на фоні К₁₅₀ давало приріст урожайності трав на травах 1-го року користування в межах 12-33%, на травах 2-го року - 9.1-17.0%, 3-го - 4.1-9.6% і 4-го року користування - 2.3-5.0%. Зменшується приріст урожайності багаторічних травосумішок зі збільшенням тривалості польового періоду в сівозміні. Так, на травах 1-го року користування з однією просапною культурою в сівозміні приріст урожайності від внесення Р₄₅ складав понад 33%, а в сівозміні з трьома просапними культурами - 12%, на травах 2-го року користування відповідно 18.0 і 9.5%, 3-го року - 9.6 і 4.1% і 4-го - 3.4 і 2.3%. Із збільшенням тривалості використання травостою віддача фосфорних добрив зменшується.

Аналіз даних приросту урожайності травосумішок залежно від внесення азотних добрив показує, що ефективність їх має протилежну залежність порівняно з фосфорними добривами. Чим триваліший лучний період у сівозміні (сівозміна 5) і чим старіший травостій, тим ефективніша віддача азотних добрив. Так, на травах 1-го року користування у сівозміні з однією просапною культурою приріст урожаю багаторічних трав від внесення 1 кг діючої речовини азотних добрив складав 10.4 кг абсолютно сухої маси, на травах 3-го року - 21.6 кг і 4-го - 24.8 кг.

Отже, продуктивність багаторічних травосумішок у сівозмінах зростає від першого до другого і третього років користування, а починаючи з четвертого року їх продуктивність подає. Ефективність азотних добрив на травах зростає від першого до старіших років користування, а дія фосфорних має зворотну залежність.

5. Біохімічний склад корму залежно від удобрення та тривалості використання травостою

Збільшення вмісту нітратів у рослинах спостерігали не тільки від внесення азотних добрив, а і від насичення просапними культурами. З старінням травостою вміст нітратів у кормі значно знижується і в сіні трав 4-го року знаходиться в оптимальних межах.

Вміст сирого протеїну в рослинах зростає з внесенням азотних добрив та зі збільшенням тривалості просапного періоду в сівозміні. Кількість фосфору в рослинах зростає зі зменшенням урожайності трав, внесенням мінеральних добрив та від першого до третього укосів трав.

6. Екологічна, економічна та енергетична оцінка вирощування багаторічних травосумішок залежно від різних агрозаходів

Найбільший вихід обмінної енергії в умовах осушуваних торфовищ забезпечують травосумішки 3-го року користування при повному удобренні (124.5-126.1 ГДж/га). Внесення фосфорно-калійних добрив на цих же травах зменшує вихід обмінної енергії майже на 25-32%, а при внесенні лише калійних добрив знижує на 5-11%. Найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності (3.6) мали на травах 1-го року користування при фосфорно-калійному удобренні, зі старінням травостою коефіцієнт значно знижується (майже на 25%).

Економічний аналіз показав (табл.5), що загальні витрати зростають зі збільшенням доз внесення добрив. Подібну залежність спостерігали і щодо вартості вирощеної продукції, хоча з роками чистий прибуток зменшується.

Собівартість урожаю трав залежить не тільки від удобрення, але і від тривалості лучного періоду в сівозміні, вирощування їх на одному місці та віку травостою.

Рівень рентабельності отриманої продукції збільшувався від трав 1-го до трав 3-го року використання, а вже на 4-й рік користування травами цей показник зменшувався майже вдвічі.

Отже, економічна та енергетична оцінка вирощування багаторічних травосумішок на органогенних грунтах Полісся показала, що найбільш доцільно вирощувати багаторічні травосумішки у сівозміні з внесенням повного мінерального удобрення починаючи із трав 2-3-го року користування, а на травосумішках 1-го року використання достатньо вносити фосфорні та калійні добрива.

ВИСНОВКИ

Аналіз водного режиму осушуваних грунтів заплави р. Ірпінь протягом 1995-1998рр. показав, що побудовані осушувально-зволожувані меліоративні системи з їх сучасним станом та сільськогосподарським використанням забезпечують регулювання рівнів грунтової води та вологості активного шару грунту в оптимальних межах для вирощування багаторічних трав. За період проведення дослідів, незалежно від природного зволоження, водний режим грунту на всіх варіантах досліду в абсолютній більшості періодів знаходився в оптимальних межах. Вологість активного шару грунту не перевищувала найменшої вологоємності і дуже рідко знижувалась за межі вологості розриву капілярів.

Тривалість лучного періоду у сівозміні, внесення мінеральних добрив та вік травостою мало впливали на водний режим грунту, який в основному залежав від штучного підгрунтового та природного зволоження.

Можна відмітити лише тенденцію до зниження вологості верхнього шару грунту у варіантах, де спостерігали високу врожайність багаторічних травосумішок (внесення повного мінерального добрива, трави 2-3-го року користування), що пов'язано з ліпшим розвитком рослин та підвищеним водоспоживанням трав.