Епізоотологія фасціольозу жуйних тварин в північно-східній частині України, заходи боротьби та профілактики

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

УДК 619:616.995.122.21:616 - 084:636.2/3

Епізоотологія фасціольозу жуйних тварин в північно-східній частині України, заходи боротьби та профілактики

03.00.18 - паразитологія, гельмінтологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Коваленко Олександр Іванович

ХАРКІВ 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі епізоотології Сумського державного аграрного університету.

Захист дисертації відбудеться " 21“ 06 2000 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 359. 01 при Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, Харків, вулиця Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини (61023, Харків, вулиця Пушкінська, 83.)

Автореферат розісланий “16 ” травня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор ветеринарних наук, професор К.Є. КОНАРЖЕВСЬКИЙ

фасціольоз худоба ставовик

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В соціально-економічному розвитку України сільське господарство займає особливе місце. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, складають 75% фонду народного споживання.

Однією з найважливіших галузей сільського господарства України є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.

Серед соціальних та економічних причин, які гальмують розвиток цієї галузі, невід'ємними є гельмінтозні захворювання. Фасціольоз є одним із найбільш небезпечних і широко поширених гельмінтозів жуйних тварин. Хвороба реєструється на всіх континентах земної кулі і має практично повсюдне поширення в країнах Союзу Незалежних Держав .

А.М. Сазанов (1994) повідомляв, що у світі на 1992 рік зареєстровано 15 тис. випадків фасціольозу людей, які мешкають в 40 країнах , у тому числі в 19 країнах Європи. Ці факти надають ще більшої значимості цій проблемі.

Матеріали про поширення фасціольозу серед жуйних тварин на території України свідчать про неблагополуччя перш за все природно-кліматичних зон Карпат та Західного Полісся ( М.Д. Кльосов, 1966; К.П. Корж, М.Д. Кльосов, І967; 0.І. Меремінський, І.Я. Глузман, 1977; М.Л. Япринцева, Л.Г. Кузьмович І983; І.П. Яворьський, І983, 1995; А.І. Антонюк, І983; О.В. Кисельов, В.П. Марциновський, 1987; О.П. Стадніченко, І99І ). Майже відсутні такі дані по зоні Північно-східної частини України, яка охоплює Полісся і Лісостеп, де ведення тваринництва відрізняється від західних областей України, а природно-кліматичні умови мають свої особливості.

Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених вивченню фасціольозу великої рогатої худоби, такі питання як епізоотологія, біологія, терапія, хіміопрофілактика, пасовищна профілактика потребують нових підходів. Більша частина робіт з вивчення біології фасціол мають однобічний характер, не враховують абіотичних і кліматичних факторів ( А.І Антонюк, 1981; А.Е. Сабо, 1983; І.П. Яворський, 1983; А.П. Стадніченко, І986; Л.Г. Кузьмович, 1986, І989, 1994; Ю.Ю. Довгій, 1996). Автори вивчали біологію збудника в експерименті або в природних умовах, враховуючи, в основному, кліматичний фактор, не вивчаючи ці питання в динаміці і в порівняльному аспекті, а фактори залежності ураження проміжного живителя личинковими стадіями фасціоли і ураження дефінітивного живителя не брали до уваги.

Мало робіт присвячено проблемам хіміопрофілактики фасціольозу, а значна кількість, в основному, зарубіжних антгельмінтиків не виправдовують себе на практиці. Пасовищна профілактика фасціольозу в сучасних умовах повинна бути більш радикальною, ефективною і доступною, як для колективних, так і приватних господарств.

Дослідження, проведені в цьому напрямку, дозволяють глибше пізнати розвиток збудника фасціольозу, дають можливість проводити цілеспрямовані і економічно ефективні заходи боротьби в неблагополучних з фасціольозу господарствах Північно-східної частини України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження по дисертаційній роботі проводили відповідно з міждержавною темою "Теоретичне обгрунтування і удосконалення комплексу заходів проти трематодозів тварин з урахуванням соціально-економічних перетворень в Україні" (І994 -1998 рр.). Реєстраційний № 03

Мета та задачі досліджень Метою нашої роботи було вивчення епізоотології фасціольозу жуйних, екології і біології малого ставовика та розробка заходів боротьби з фасціольозом великої рогатої худоби в умовах Північного Полісся і Лісостепу України.

Задачі досліджень:

з'ясувати поширення, сезонну та вікову динаміки фасціольозу великої та дрібної рогатої худоби в зоні Полісся та Лісостепу Сумської області;

визначити біотопи L.truncatula з подальшою їх епізоотологічною характеристикою;

вивчити поширення малого ставовика в залежності від типу грунту;

вивчити сезонну динаміку щільності популяції молюсків та їх ураженості личинковими формами фасціоли;

провести аналіз залежності ураження фасціольозом великої рогатої худоби від ураження малого ставовика личинковими формами фасціоли;

визначити терапевтичну ефективність антгельмінтиків - купріхолу, ацемідофену, фенкуру та вермітану при фасціольозі великої рогатої худоби;

випробувати засоби хіміопрофілактики фасціольозу в пасовищний період;

удосконалити пасовищну профілактику фасціольозу.

Наукова новизна одержаних результатів. В Північно-східному регіоні України вперше вивчені особливості поширення фасціольозу великої рогатої худоби, сезонна та вікова динаміка, ураження тварин як в колективних, так і в приватних господарствах, з'ясована сезонна динаміка щільності популяції малого ставовика та ураження його личинковими формами фасціол і дана епізоотологічна характеристика біотопів L.truncatula та поширення його в залежності від типу грунтів.

Удосконалена система заходів боротьби з фасціольозом: 1) визначена терапевтична ефективність сучасних антгельмінтних препаратів (ацемідофену, фенкуру, купріхолу та вермітану) при груповому методі дегельмінтизації; 2) розроблено метод хіміопрофілактики фасціольозу великої рогатої худоби;

3) удосконалені методи пасовищної профілактики з використанням маломасштабних методів знищення молюсків.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених експериментальних досліджень і теоретичних узагальнень сформовані нові підходи до поняття епізоотології фасціольозу великої рогатої худоби. Встановлено, що провідне значення у поширенні молюска малого ставовика має тип грунту, рослинність, рН води і загальна кількість опадів протягом теплого періоду року. Біотопи, які мають трав'яний комплекс Carex-Juncus-Gramineal (осокові-ситникові-злакові), Carex-Ranunculus-Juncus-Gramineal (осокові-лютикові-ситникові-злакові), є більш загрозливими для ураження жуйних личинками фасціол. Ступінь інвазії великої рогатої худоби прямо пропорційно залежить від ураження молюска малого ставовика личинковими формами фасціоли. Отримані дані використовують для оцінки благополуччя пасовищ з фасціольозу та при прогнозуванні і розробці профілактичних заходів.

За результатами проведених досліджень розроблені методичні вказівки "Заходи боротьби з фасціольозом жуйних тварин та його профілактика в Північно-східній частині України", які схвалені та затверджені науково - методичною радою при Сумському обласному державному підприємстві ветеринарної медицини. Результати досліджень використані також при написанні відповідних розділів "Робочого зошиту для лабораторних і клінічних занять з паразитології та інвазійних хвороб сільськогосподарських тварин (гельмінтологія)," Суми, 1996. Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі епізоотології і паразитології Сумського державного аграрного університету, кафедрі епізоотології і мікробіології Курської сільськогосподарської академії імені І.І. Іванова. Удосконалені і рекомендовані у виробництво заходи з профілактики і лікування великої рогатої худоби при фасціольозі, які впроваджуються в колективних та приватних господарствах Сумської області

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок дисертанта полягає в самостійному виконанні всього запланованого об'єму експериментальної роботи, обгрунтуванні та аналізі одержаних результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи заслухані і обговорені на наукових конференціях: "Методы профилактики и борьбы с трематодозами человека и животных" (Москва, 9-11 октября І991 г.); "Шляхи підвищення продуктивності і якості сільськогосподарської продукції" (Суми, І993); " Гельминтозы, меры борьбы и профилактика" ( Москва, 4-5 октября І994г); " Ассоциативные паразитарные болезни, проблемы екологии и терапии" (Москва, 5-6 декабря 1995г); " Пути повышения продуктивности и качества сельскохозяйственной продукции" (Сумы, 1995) ; на засіданнях вченої ради Сумського сільськогосподарського інституту (1992; 1993; 1994; 1995) ; на засіданнях кафедри паразитології Сумського сільськогосподарського інституту (1992; І993; І994; І995 ); на засіданнях кафедри епізоотології Сумського державного аграрного університету ( 1996; 1997; 1998); на наукових конференціях професорсько - викладацького складу та аспірантів Сумського державного аграрного університету (1998,1999).

Публікації. По темі дисертаційної роботи опубліковано 12 робіт, із них три статті у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Загальний об'єм дисертаційної роботи - 183 сторінки: включає вступ, огляд літератури, власні дослідження, обговорення результатів власних досліджень, висновки, список використаних джерел і додатки (15 сторінок). Робота ілюстрована 18 таблицями та 16 малюнками. Список використаної літератури включає 284 джерел, у тому числі 83 іноземних авторів.

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріали і методи

Відповідно до міждержавної тематики "Теоретичне обгрунтування і удосконалення комплексу заходів проти трематодозів тварин з урахуванням соціально-економічних перетворень в Україні" нами в І994-1998 рр. були розпочаті дослідження по вивченню гельмінтозної ситуації та деяких питань епізоотології найбільш поширених трематодозів жуйних тварин Північно-східної частини України. В результаті було встановлено, що із всіх гельмінтозів жуйних найбільш поширеним і недостатньо вивченим для цієї природно-кліматичної зони є фасціольоз. Було визнано доцільним подальші дослідження проводити у напрямку наукового обґрунтування та розробки удосконаленого комплексу протифасціольозних заходів в господарствах Північно-східної частини України.

Досліди проводили на кафедрі паразитології Сумського державного аграрного університету, в господарствах Сумської області, на дев'яти м'ясокомбінатах і 11 забійних пунктах регіону, у ветеринарних лабораторіях районів, в лабораторії "Епізоотологія гельмінтозів" Всеросійського інституту гельмінтології ім. К.І. Скрябіна, в лабораторії гельмінтології Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, кафедрі ботаніки, географії Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка.

Вивчення поширення фасціольозу проводили шляхом аналізу звітної документації ветеринарних лабораторій і відділів виробничого та ветеринарного контролю м'ясокомбінатів області за шість останніх років. В господарствах двох природно-кліматичних зон (Полісся та Лісостепу) обстежили 16816 проб фекалій від великої рогатої худоби і 8331 проб фекалій від овець, провели гельмінтологічний розтин 9541 печінки від великої рогатої худоби різних статевих груп та обстежили 249 га площі пасовищ по виявленню біотопів проміжного живителя F.hepatica - молюска малого ставовика.

Вивчення сезонної та вікової динаміки фасціольозу великої рогатої худоби проводили в районах найбільшого поширення інвазії. Для цього в господарствах сформували дослідні та контрольні групи тварин в двох різних природно-кліматичних зонах області. Піддослідні тварини знаходились під спостереженням протягом року.

Динаміку ураження тварин фасціольозом вивчали шляхом щомісячних гельмінтокопроовоскопічних досліджень кожної тварини і окремими гельмінтологічними розтинами печінки. Для цього використовували метод повного гельмінтологічного розтину органу за К.І.Скрябіним (1928) та В.В. Гороховим (1986).

Екологію і біологію малого ставовика в умовах Північно-східної частини України вивчали в польових та лабораторних дослідах.

Польові досліди включали виявлення біотопів молюсків L.truncatula. в Сумській області на території неблагополучних з фасціольозу господарств Роменського, Білопільського, Сумського та Краснопільського районів.

Для виявлення біотопів малого ставовика обстежували береги водоймищ та вологі ділянки пасовищ. При огляді берегів водоймищ звертали увагу, в першу чергу, на рослинність, а потім дно водоймища. Вивчення ґрунтової зони і типів грунту, географічні закономірності в розповсюдженні, морфологічні, фізичні і хімічні властивості проводили на кафедрі географії Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка за участю провідних фахівців. Для цього в найбільш типових біотопах відбирали зразки грунту (І00г) і води (100мл) з метою визначення типу грунту і рН . В кожному виявленому біотопі вивчали як рослинний, так і тваринний компоненти. Видовий склад рослин та їх кормову цінність визначали за методиками Алтуніна Д.А., Буц В.М., Скороходова Н.В. та інші (І986); Медвєдєв П.Ф., Сметаннікова О.І. (1986). Фауну біотопів вивчали візуально; в окремих випадках брали зразки і вивчали склад планктону. Кожний біотоп молюсків визначали з можливості доступності для тварин.

На квадратах розміром 20х20 см визначали щільність популяції молюсків і підраховували кількість яйцекладок. Для точного визначення періодів розмноження та сезонної динаміки щільності молюсків в 19 біотопах малого ставовика, розташованих на території колективних господарств "Батьківщина" Роменського району, “Батьківщина” Краснопільського району і “Зоря” Білопільського району, проводили систематичні спостереження, починаючи з кінця квітня і по жовтень, один раз в місяць три рази на день.

Лабораторні дослідження проводили у Всеросійському інституті гельмінтології ім. К.І. Скрябіна під керівництвом доктора біологічних наук, професора Горохова Володимира Васильовича. Перша серія лабораторних досліджень була направлена на визначення видового складу прісноводних молюсків L.truncatula їх біотопів та вивчення морфологічної будови. Для визначення відсотку ураженості малого ставовика личинковими формами фасціоли проводили їх розтин та дослідження за методикою В.В. Горохова (І986). За період дослідження провели розтин 10174 молюсків.

Перезимувалих личинкових форм фасціоли в малому ставовику вивчали в природних умовах. Для цього в 1994 - 1995 рр. підібрали 12 біотопів малого ставовика з інвазованими молюсками. В залежності від екстенсивності ураження малого ставовика всі біотопи розділили на дві групи. В першу групу були включені шість біотопів з низькою екстенсивністю інвазії (4,2-7,8%) і в другу - шість біотопів з високою екстенсивністю інвазії (до 36%).

Перед сплячкою молюсків (середина жовтня) визначали стадію розвитку в них личинкових форм фасціол. Результати дослідів визначали весною наступного року (до 5-10 травня) шляхом розтину малого ставовика із всіх біотопів. На розтині підраховували ураженість молюсків і стадію розвитку в них личинкових форм фасціоли.

Сезонну динаміку ураженості малого ставовика личинковими формами фасціоли вивчали протягом трьох років, починаючи з кінця квітня і по жовтень. Для диференціації знайдених в молюсках личинок трематод використовували методику Т.А. Генецинської (І968). Вірність визначення церкаріїв фасціоли в необхідних випадках уточнювали у Всеросійському інституті гельмінтології ім К.І.Скрябіна (в музеї гельмінтології з директором музею Л.М. Романенко).

Визначення терапевтичної ефективності антгельмінтних препаратів при фасціольозі великої рогатої худоби проводили в колективному господарстві "Зоря".

Ефективність препаратів визначали в більшості випадків за результатами копроовоскопічних досліджень тварин дослідних та контрольних груп. Їх проводили через 12-18-45 днів після дачі препаратів, а також патологоанатомічними розтинами забійних тварин через 17-21 день після дегельмінтизації.

При проведенні дослідів формували групи дослідних і контрольних тварин з однаковою кількістю виділених яєць фасціол. Тварин підбирали із одного гурту за принципом аналогів, враховуючи: вік, стать, вгодованість, і масу. Кількість тварин у групах була від 8 до 18 голів. Їх утримували в однакових умовах, на певному раціоні годівлі протягом всього періоду проведення досліду.

Виробничі досліди з хіміопрофілактики фасціольозу великої рогатої худоби проводили в колективному господарстві " Зоря" в літній період І998 року під час масового зараження тварин фасціолами. Використовували антгельмінтики вермітан і ацемідофен. Всього в досліді використали 274 голови великої рогатої худоби віком від одного до трьох років.

Препарати задавали груповим та індивідуальним методом з інтервалом в один день, починаючи з середини серпня по 15 вересня включно. Результати лікування визначали копроовоскопічним обстеженням тварин після останньої дачі препарату на 15-18-45 дні, та шляхом періодичного забою тварин. Всього було забито 20 тварин.

Досліди по застосуванню міді сульфату для знищення молюска малого ставовика проводили в колективному господарстві "Батьківщина" Краснопільського району протягом І997 року

Міді сульфат вносили в біотопи в кінці травня і на початку серпня. Підрахунок молюсків проводили кожного місяця, розраховуючи їх кількість на одному м2 біотопу. Ефективність молюскоциду визначали співвідношенням мертвих і живих молюсків, знайдених в дослідних і контрольних біотопах протягом трьох днів після внесення молюскоциду.

Математичну та статистичну обробку результатів дослідів проводили за допомогою комп'ютера ІВМ РС, оцінку вірогідності показників визначали за таблицею Т - критеріїв Стьюдента.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Епізоотологія фасціольозу жуйних в Північно-східній частині України Фасціольоз серед жуйних тварин 18 адміністративних районів Сумської області має широке розповсюдження. Але екстенсивність (ЕІ) і інтенсивність інвазії (ІІ) різна і залежить від природно-кліматичних зон.

Так, в зоні Полісся велика рогата худоба інвазована від13,6% до 37,7 % при ІІ - 215,5 екз. на голову. Екстенсивність інвазії овець - 5,6 - 7,2% при ІІ - 12,8 екз.. В зоні Лісостепу велика рогата худоба інвазована фасціолами від 0,4% до 24,7% з ІІ - 53,3 екз. на голову.ЕІ у овець коливається в межах від 0,4% до 3,4% при ІІ - 11,2 екз. на голову.

Ураженість великої рогатої худоби фермерів, та тієї, що знаходиться у приватному користуванні громадян, в зоні Полісся складає 40,18 %, Лісостеповій зоні в середньому - 18,6 %. Аналіз результатів ветеринарно-санітарної експертизи туш жуйних тварин на ринках області за період з І994 по І996 роки показав, що найбільше на фасціольоз хворіє велика рогата худоба з максимальною ЕІ в зоні Полісся 25,0% і Лісостеповій ЕІ- 10,7%. Вівці менше уражені цим гельмінтозом і відсоток ураженості складає в зоні Полісся 2,9%, а Лісостеповій - З,7%.

Кількість фасціол в печінці великої рогатої худоби обернено пропорційно залежить від віку тварин. Молодняк (6-18міс.) великої рогатої худоби, яких вперше випасають на неблагополучних з фасціольозу пасовищах, уражується значно інтенсивніше ніж тварини старшого віку. Так, у тварини віком шість-вісімнадцять місяців кількість фасціол в середньому склала 477,3 екз. на голову при ЕІ - 10,2%, півтора - три роки - ІІ - 338,3 екз., ЕІ - 18,4%, три - п'ять років - ІІ - 175 екз., ЕІ - 26,5%; у тварин старше п'яти років - ІІ-І70 екз., при ЕІ - 47,7%.

Вивчення сезонної і вікової динаміки в господарствах зони Полісся показало, що вперше фасціольоз у молодняку від 6 до 18 місяців реєструють в серпні ( ЕІ - 3,8 % ), а максимально в листопаді, грудні, січні (ЕІ 26,2 - 33,7%), в Лісостепу відповідно в липні, серпні, листопаді, грудні. У нетелів двох - трьох років, а також тварин інших вікових груп підвищення фасціольозної інвазії спостерігали в грудні, січні (ЕІ - 35,4%).

Таким чином, в господарствах Сумської області фасціольоз у молодих тварин ( 6 - 18 місяців) вперше реєструють в серпні . Всі інші вікові групи тварин уражаються фасціольозом протягом року. Максимальна ЕІ приходиться на листопад, грудень, січень. Вищу екстенсивність інвазії великої рогатої худоби реєстрували в зоні Полісся; нижчу - в Лісостеповій природно-кліматичній зоні.

Екологія і біологія молюска малого ставовика в умовах північного Полісся і Лісостепу України. Молюск малий ставовик (L. truncatula) - проміжний живитель F. hepatica на пасовищах Сумської області мешкає як в постійних, так і тимчасових біотопах. Постійні біотопи, на відміну від тимчасових, розташовуються на пологих берегах струмків та боліт, перезволожених луках і характеризуються постійною наявністю вологи. До тимчасових біотопів, як правило, відносяться калюжі на дорогах, перегонах, в пониженнях грунту на пасовищах, в слідах від копит тварин, по краях розораних земель та канавах, в яких в необхідні періоди часу немає достатньо постійної вологи і достатньої кількості води - фактору передачі мірацидія молюску.

Постійні біотопи, на відміну від тимчасових, в екологічному плані є більш сприятливі для розвитку малого ставовика, але це не означає, що вони більш небезпечні в епізоотологічному плані.

Тимчасові біотопи, в яких менша в'язкість грунту і рослинність представлена комплексом Carex-Juncus-Gramineаl (осокові - ситникові - злакові), Carex-Ranunculus-Juncus-Gramineal (осокові - лютикові - ситникові - злакові), які приваблюють тварин, є більш загрозливими до ураження жуйних личинками фасціол.

Біотопи, які характеризуються комплексом Carex-Ranunculus (осоково - лютикові), значно рідше або зовсім не відвідуються тваринами із-за в'язкості грунту, низької за кормовими якостями рослинності та непридатності для пиття води.

Розповсюдження малого ставовика залежить не тільки від типу біотопу, але і від типу грунту. На глинистих грунтах малий cтавовик розповсюджений значно ширше, ніж на піщаних. Враховуючи цю особливість, нами було обстежено 121 га пасовищ в Лісостеповій зоні і 78 га пасовищ в зоні Полісся.

Результати обстежень свідчать, що розповсюдження малого ставовика на глинисто-піщаних, піщаних, торф'яно-болотних, луково-чорноземних має суттєві особливості. Так, на глинисто-піщаному грунті постійні і тимчасові біотопи малого ставовика знаходяться приблизно в рівному співвідношенні, в той час як на піщаних кількість постійних біотопів значно нижча, а тимчасових нам зовсім не вдалось знайти в зв'язку з посушливим літом. На луково-чорноземних і торф'яно-болотних грунтах співвідношення постійних і тимчасових біотопів складає 2 : 1. Кількість біотопів з розрахунку на площу пасовища в зоні Полісся, де переважають глинисто-піщані грунти, на один гектар пасовища приходиться один біотоп молюсків L.truncatula. В Лісостеповій зоні на пасовищах з піщаним грунтом один біотоп знаходиться на 10 га, на луково-чорноземних, торф'яно-болотних один біотоп на 1 га, торф'яно-болотних, луково-чорноземних один на 4 га і глинисто-піщаних один біотоп на 1 га. В середньому в зоні Полісcя один біотоп приходиться на 3 га і в Лісостеповій - на 16 га.

Нами встановлено, що на пасовищах з широким розповсюдженням і високою ураженістю малого ставовика екстенсивність фасціольозу у тварин значно вища, ніж на пасовищах з обмеженим розповсюдженням і низькою ураженістю малого ставовика. Тимчасові біотопи молюсків L.truncatula в епізоотичному плані є більш небезпечними для ураження тварин фасціольозною інвазією. Вони є більш доступні, з багатою рослинністю, яка має високі кормові якості, що приваблюють тварин. Щільність популяції молюсків на 1м2 в тимчасових біотопах теж вища, ніж в постійних, за виключенням біотопів з перевагою піщаних грунтів

Терапевтична ефективність деяких антгельмінтних препаратів при фасціольозі великої рогатої худоби. Своєю метою ми поставили вивчити терапевтичну ефективність антгельмінтних препаратів, які уже отримали визнання на території України та які не використовувались для дегельмінтизації тварин в господарствах і знаходяться у стадії удосконалення та мають реальні перспективи широкого практичного застосування. Це препарати: ацемідофен та фенкур, вермітан і купріхол.

Екстенсефективність (ЕЕ) купріхолу в дозі 0,3 г/кг маси тварин, індивідуально, одноразово склала 75,0 %, при інтенсефективності (ІЕ) 97,7 %. Фенкуру в дозі 10,0 мг/кг при індивідуальній дегельмінтизації ЕЕ дорівнювала 70,0 %, а ІЕ - 90,6%, при груповій дегельмінтизації ЕЕ-50,0 %, ІЕ - 91,0 %. Ацемідофен тваринам першої дослідної групи задавали у вигляді 10% суспензії, індивідуально 150 мг/кг. ЕЕ дорівнювала 62,5 % при ІЕ - 94,5 %. Тваринам другої дослідної групи препарат задавали груповим методом разом з концентратами із розрахунку 150 мг/кг. ЕЕ - 76,9 % а ІЕ - 95,5 %. Вермітан" задавали з розрахунку по ДР 15 мг/кг маси, одноразово, індивідуально , ЕЕ досягала 100% і ІЕ - 100%. При виробничому випробуванні на великій рогатій худобі ЕЕ дорівнювала 98,4%.

М.В.Демідов, А.В.Понікаров (І99І) відмічали, що хіміопрофілактика - це один із заходів боротьби з гельмінтозами тварин, який базується на застосуванні високоефективних препаратів в половинній або лікувальній дозі для того чи іншого гельмінтозу в період можливого найбільшого ураження тварин інвазійними елементами.

Враховуючи ці обставини, ми провели досліди по визначенню хіміопрофілактичноі дії антгельмінтних препаратів ацемідофену та вермітану.

Ацемідофен задавали в дозі 100 мг/кг маси тварини в суміші з концентратами, індивідуально з інтервалом в один день, починаючи з середини серпня по п'ятнадцяте вересня включно. Вермітан задавали в дозі (по ДР) 10 мг/кг, індивідуально з концентратами по аналогічній схемі. Облік результатів досліджень проводили шляхом копроовоскопічного обстеження тварин після останньої дачі препарату через 15-18-45 днів та патологоанатомічним дослідженням забитих тварин. Забій тварин проводили (по можливості) з кожної дослідної і контрольної груп. 3 першої групи було забито 5, з другої - 7, з контрольної - 8 голів. Останній забій зроблено в кінці січня 1999 року.

Екстенсефективність ацемідофену склала 59,3% , інтенсефективність 66,7%. Хіміопрофілактична дія вермітану рівнялась нулю.

Знищення молюска L. truncatula в його природних біотопах проводили на неблагополучних з фасціольозу пасовищах малооб'ємним методом, застосовуючи в якості молюскоциду міді сульфат, який вносили в біотоп за допомогою капронових мішечків розміром 10 х 20 см. В досліді були задіяні 5 біотопів, два з яких були постійними і три тимчасовими. Контрольним був один із постійних біотопів.

Для знищення прісноводних молюсків ми використовували міді сульфат у двох розведеннях . В постійний біотоп з малопроточною водою внесли препарат в розведенні 1:10000. Ця концентрація міді сульфату вбивала проміжних живителів фасціол протягом 40 - 60 хвилин.

В біотопах із стоячою водою міді сульфат застосовували в розведенні 1:50000. Препарат в цій концентрації молюскоциду знищував прісноводних молюсків протягом 6-12 годин.

Міді сульфат в біотопи вносили в кінці травня і на початку серпня тобто два рази протягом пасовищного періоду. Підрахунок молюсків проводили кожного місяця (до внесення молюскоциду і після нього до жовтня) .

Міді сульфат при внесенні в постійні біотопи з проточною водою в концентрації 1:10000 мав високу ефективність - (91,1%) . В концентрації 1:50000 в постійних біотопах з стоячою водою ефективність його склала 100%. Особливе місце в проведеному досліді слід відвести тимчасовому біотопу з протікаюче-стоячою водою, де зниження кількості молюсків при внесенні молюскоциду в концентрації 1:50000 відбулось в незначній кількості, а ефективність склала - 75,0%. Цей факт ми пояснюємо низькою концентрацією міді сульфату для цього типу біотопів та високою міграційною здатністю малого ставовика в літній період.

В цілому запропонований нами метод в економічному плані дешевший в порівнянні з масштабними методами, які передбачають обов'язкове використання технічних засобів. Він доступний як для колективних, так і фермерських господарств.

ВИСНОВКИ

1. Фасціольоз в Північно-східній частині України досить поширений , має різну екстенсивність інвазії в двох природно - кліматичних зонах . Екстенсивність фасціольозної інвазії у великої рогатої худоби в Поліссі складала 13,6 % - 37,7 % при ІІ - 215,5 екз., у овець - 5,6 % - 7,2% при ІІ - 12,8 екз.. В зоні Лісостепу ЕІ у великої рогатої худоби - 0,4 % - 24,7% з ІІ - 53,3 % екз., у овець ЕІ - 0,4 % - 3,4 % при ІІ - 11,2 екз..

2. Інвазованість великої рогатої худоби фасціольозом у приватних господарствах в зоні Полісся склала 40,18 %, Лісостепу - 18, 6 %, За даними лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи області фасціольозом хворіє велика рогата худоба з максимальною екстенсивністю інвазії в зоні Полісся 25,0 %,а в Лісостеповій зоні ЕІ - 10,7 %, вівці - відповідно 2,9 % і 3,7 %.

3. В зоні Полісся фасціольоз великої рогатої худоби вперше копроовоскопічно реєструють у молодняку 6-18 місяців у серпні (ЕІ - 3,8 %), максимально - в листопаді, грудні, січні ( ЕІ - 26,2 % - 33,7%), в Лісостеповій -відповідно в липні, серпні і листопаді, грудні. Підвищення ЕІ в листопаді , грудні спостерігається також і у інших вікових групах великої рогатої худоби. Інтенсивність інвазії (ІІ) у молодняку 6-18 місяців, який вперше випасається на неблагополучних по фасціольозу пасовищах, складає 477,3 екз. при ЕІ - 10,2%, у тварин, старших п'яти років, відповідно - 170, 0 екз. та - 47,7 %.

4. Щільність біотопів проміжного живителя фасціоли молюска малого ставовика на пасовищах Північно-східної частини України залежить в першу чергу від типу грунту . На пасовищах, де переважають глинисто-піщані та торф'яно-болотяні грунти, один біотоп знаходиться на 1 га площі, луго- чорноземні - на 4 га, а на пасовищах, де переважають піщані - один біотоп на 10 га площі.

5. Тимчасові біотопи малого ставовика з рослинним комплексом ОСОКОВІ - СИТНИКОВІ - ЗЛАКОВІ (Сareх -Juncus -Gramineal), ОСОКОВІ - ЛЮТИКОВІ - СИТНИКОВІ - ЗЛАКОВІ (Careх - Ranunculus - Juncus - Gramineal), є більш загрозливими для ураження жуйних тварин личинками фасціол. Біотопи, які характеризуються рослинним комплексом ОСОКОВІ - ЛЮТИКОВІ (careх - ranunculus), рідко або зовсім не відвідуються тваринами з причин високої в'язкості грунту, низької за кормовими якостями рослинності та непридатності води для пиття і тому практично не мають епізоотологічного значення щодо ураження тварин фасціольозом.

6. Екстенсивність ураження малого ставовика личинками фасціоли залежить від кількості опадів у теплий період року. У рік з найбільшим числом опадів (806 мм) вона складає 10,7 %, з мінімальними рівнями - (505мм) - 1,9%. Ураженість молюсків у квітні, травні зумовлюється зимувалими личинками фасціол (редій та церкаріїв) і значно підвищується у роки з попереднім вологим літом. У рік з найбільшою кількістю опадів екстенсивність інвазії молюсків у квітні була 0,1 %, у травні - 0,4 %, а у наступне літо - відповідно 1,2 % і 0,8 %.

7. Щільність популяції молюсків ранньою весною найнижча і зростає в літній період майже до вересня. Підвищення щільності популяції молюсків на

1 м2 супроводжується зростанням їх ураженості личинковими формами фасціоли. Межа літнього ураження молюсків залежить і від кількості опадів. Пік інвазії в дощові роки спостерігається в кінці липня - серпні, в засушливі - в кінці серпня - вересні, в помірно зволожені - протягом серпня. У тварин, які знаходяться на пасовищах з широким розповсюдженням і високою ураженістю малого ставовика, екстенсивність фасціольозної інвазії значно вища, ніж у тих, яких випасають на пасовищах з обмеженою щільністю біотопів і низькою ураженістю молюсків.

8. Терапевтична ефективність антгельмінтиків при фасціольозі великої рогатої худоби склала: фенкуру - при згодовуванні індивідуальним способом в дозі 10,0 мг/кг маси тварини - 70,0 %, ІЕ - 90,6 %; груповим - 50,0 % і 91,0 %; ацемідофену у формі 10 % суспензії в дозі 150 мг/кг 62,5 % і 94,5 %, груповим методом відповідно 76,9 % і 95,5 %; купріхолу в дозі 0,3 г/кг при індивідуальній дегельмінтизації - 75,0 % та 97,7 %, а вермітану в дозі 15 мг/кг (ДР) - 100 % і 100 % ,

9. Хіміопрофілактична ефективність ацемідофену при фасціольозі великої рогатої худоби в дозі 100 мг/кг маси тварини груповим згодовуванням протягом 20 днів в пасовищний період (з середини серпня по 15 вересня ) склала: ЕЕ - 59,3 %, ІЕ - 66,7 %;. Вермітан в дозі 10 мг/кг (ДР), згодований в такому ж режимі, не має хіміопрофілактичної дії.

10. Ефективність обробки біотопів молюскоцидом міді сульфатом при дворазовому застосуванні малооб'ємним способом у травні та серпні в постійних та тимчасових біотопах L. truncatula з проточною водою в концентрації 1 : 10000 складає 91,1 %. Міді сульфат в концентрації

1 : 50000 при внесенні його в біотопи з стоячою водою знищує малого ставовика - проміжного живителя F. hepatica на 100%.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коваленко О.І. Динаміка ураження малого ставовика личинковими формами фасціоли залежно від пори року. // Вісник Сумського сільськогосподарського інституту. Науково - методичний журнал .- 1997.- Вип.1.- С. 121-124.

2. Коваленко О.І., Дахно І.С., Коваленко Л.М.. Розповсюдження фасціольозу серед жуйних тварин фермерських господарств в Північно-східній Україні .// Вісник Сумського сільськогосподарського інституту. Науково - методичний журнал. - 1997.- Вип 1. - С. 124 -127.

3. Коваленко О.І.. Пасовищна профілактика фасціольозу. // Ветеринарна медицина України . - 1997. - № 5. - С. 25.

4. Коваленко О.І.. Характеристика біотопів молюска малого ставовика, як проміжного живителя фасціоли.// Вісник Сумського державного аграрного університету. Науково-методичний журнал. - 1998.- Вип.2. - С.162-164.

5. Романенко П.Т., Дахно І.С., Заремба І.А.,. Дахно Г.П, Ємець О.М., Коваленко О.І.. Трематодозы жвачных животных и их профилактика в Сумской области // Тезисы докладов Всесоюзной конференции. Методы профилактики и борьбы с трематодозами человека и животных. - Сумы, 9-11 окт. 1991 - М., 1991 .- С. 98-99.

6. Коваленко О.І.. Зональні відмінності розповсюдження фасціольозу жуйних тварин Сумської області.// Шляхи підвищення продуктивності і якості сільськогосподарської продукції: Матеріали / Наук. конф. ,- Суми ,1993 .- С. 115

7. Коваленко О.І., Коваленко Л.М.. Екологічні основи пасовищної профілактики фасціольозу та дикроцеліозу жуйних тварин Сумської області.// Шляхи підвищення продуктивності і якості сільськогосподарської продукції: Матеріали/ Наук. конф., - Суми ,1993 .- С. 122.

8. Коваленко А.И., Шолохова С.Е., Коваленко Л.М., Романенко П.Т.. Распространение трематодозов и меры борьбы с ними на Северо-востоке Украины . // Гельминтозы - меры борьбы и профилактика : Материалы / Науч. конф.,Москва, 4-5 окт.,- М., 1994 .- С. 76-78.

9. Коваленко А.И, Коваленко Л.М., Романенко П.Т., Дахно И.С.. К динамике инвазии жвачных животных на Северо - Востоке Украины.// Ассоциативные паразитарные болезни, проблемы экологии и терапии. Сб. науч. конф . ВИГИС, Москва, 1995. - С. 77-79.

10. Коваленко О.І., Коваленко Л.М.. До виявлення фасціольозно - дикроцеліозної інвазії жуйних тварин в господарствах Сумської області. //Шляхи підвищеняя продуктивності і якості сільськогосподарської продукції. : Матеріали / Наук. конф., - Суми, 1995 .- С. 59.

11. Коваленко О.І.. До вивчення екології прісноводного молюска L.truncatula в Сумській області.// Шляхи підвищення продуктивності і якості сільськогоподарської продукції .: Матеріали / Наук. конф.,- Суми, 1995.- С. 77.

12. Коваленко О.І., Коваленко Л.М.. До вивчення проміжних живителів збудників фасціольозу жуйних тварин в Сумській області. зб. наук. пр. ІЕКВМ, - Харків, 1995.- С. 152-153.

Размещено на Allbest.ru