Основні засади організації сільськогосподарського виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Основні засади організації виробництва на підприємстві

2. Система ведення господарства

3. Організація використання земельних ресурсів сільськогосподарським підприємством

4. Організація використання трудових ресурсів сільськогосподарським підприємством та матеріальне стимулювання праці

5. Організація використання матеріально-технічних засобів виробництво сільськогосподарським підприємством

6. Організаційно-господарські основи розвитку галузі рослинництва

7. Організаційно-господарські основи розвитку галузі тваринництва

8. Організація внутрішньогосподарського розрахунку

9. Стратегічний маркетинговий аналіз діяльності підприємства

10. Індивідуальне завдання

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури та джерел

Додатки



Вступ

Підвищення продуктивності праці в аграрному секторі має загальнонародне завдання, оскільки це основа розвитку суспільства. Чим вища продуктивність праці в ньому, тим більше вивільняється працівників для інших галузей і швидше зростатиме виробництво матеріальних благ, підвищиться добробут та культурний рівень населення.

Сільське господарство - складний і різноманітний об'єкт, який складається з комплексу взаємопов'язаних галузей. Основне завдання сільського господарства як галузі матеріального виробництва - надійне забезпечення потреб населення в продовольстві, а промисловості - в сільськогосподарській сировині [3].

Сільське господарство є об'єктом вивчення агрономічних, зоотехнічних, економічних та інших наук. Серед суспільних наук важлива роль у вивченні сільського господарства належить аналізу його діяльності.

Щоб покращити розвиток сільського господарства, потрібно забезпечити зростання обсягів виробництва продукції, розвиток повинен супроводжуватися підвищенням прибутковості галузі як необхідної умови відшкодування матеріальних і фінансових витрат та забезпечення необхідних нагромаджень для подальшого прискорення суспільного виробництва. Це зумовлює зростання вимог до спеціалістів сільського господарства, особливо до керівників щодо раціональної організації та управління виробництвом.

Основною метою проведення виробничої практики є закріплення та використання студентами отриманих знань з дисципліни „Аналіз господарської діяльності” на основі глибокого дослідження діяльності підприємства, а також набуття знань та професійних навичок економічної роботи з метою підготовки до самостійної практичної діяльності на підприємстві.

Завдання виробничої практики:

- проаналізувати виробничо-ресурсний потенціал підприємства, а саме: показники забезпеченності підприємства виробничим потенціалом, спеціалізацію та інтенсифікацію виробництва, основні показники діяльності підприємства;

- проаналізувати виробництво і реалізацію продукції рослинництва: розмір структури посівних площ, економічну оцінку культур у звітному році, виробництво продукції рослинництва, ефективність виробництва продукції;

- зробити аналіз економічної ефективності діяльності підприємства: рівень рентабельності, факторний аналіз прибутку підприємства, резерви збільшення прибутку підприємства.

Предметом дослідження була організаційна, виробнича та економічна діяльність в рослинництві.

Об'єктом проходження практики є ПСП «Нива» - підприємство, з рослинницьким напрямком.

Інформаційну базу для написання звіту склали статистичні дані підприємства, учбова література, періодичні видання.

В результаті аналізу підприємства застосовувалися такі методи як, економіко-статистичні, аналітичні,факторний аналіз, математичні та інші.



1. Основні засади організації виробництва на підприємстві

сільськогосподарський рослинництво маркетинговий земельний

Досліджуваним підприємством є приватне сільськогосподарське підприємство «Нива» (надалі ПСП), яке знаходиться за адресою: Україна, Полтавська обл. Шишацький р-н. с. Баранівка.

Власником даного підприємства Цьова Андрій Олександрович.

Підприємство створене та діє у відповідності до Законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про власність», земельного законодавства та Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки», інших чинних нормативних актів.

Метою даного підприємства, як і будь-якого іншого підприємства є отримання прибутку.

Цілями діяльності підприємства є:

1. Вирощування зернових та технічних культур

2. Овочівництво і декоративнее садівництво та вирощування продукції розсадників

3. Вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв та прянощів

4. Розведення великої рогатої худоби

5. Розведення овець та коней

6. Розведення свиней

7. Розведення птиці

8. Розведення інших тварин

9. Надання послуг у рослинництві облаштування ландшафту

10. Надання послуг у тваринництві

11. Виробництво м'яса

12. Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах

13. Лісівництво та лісозаготівля

14. Надання автотранспортних, ветеринарних, зоотехнічних, агротехнічних та інших послуг громадянам, підприємствам, організаціям та установам.

Загальна площа якою володіє ПСП «Нива» на 2012 рік становить 2124,39 га, з них рілля - 1630,43 га.

Відстань від центральної садиби до районного центру становить 12 км, до обласного центру - 87 км.

Загальна кількість працівників які працюють у ПСП «Нива» на 2012 рік становить 139 осіб, з них зайняті в рослинництві - 68 осіб, в тваринництві - 73 особи.

ПСП «Нива» знаходиться в Лісостеповій зоні. Територія на якій знаходиться підприємство є практично рівнинною, що має позитивне значення для розвитку підприємства.

Оскільки підприємство знаходиться в Лісостеповій зоні воно має сприятливі умови для виробництва сільськогосподарської продукції (зернові та технічні культури). На даній території спостерігається тепле літо, та помірні зими. Середня температура 19 - 28 градусів тепла літом, -3 - (-15) градусів зимою. Даний температурний режим не впливає на посіви сільськогосподарських культур.

Посівні площі практично складаються із чорноземів що є позитивним для урожайності рослин.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Організаційна структура досліджуваного підприємства є досить простою оскільки вона не має філій та представництв. До складу даного підприємства відносяться: автопарк, пилорама, столова, склади, рільнича бригада, пасіка, тік, молочний комплекс (див. додаток А).

Кожній організаційній будові господарства відповідає певна структура управління, яка визначається системою взаємопідлеглості та характером відносин між управлінськими працівниками різних видів управління. Під структурою управління розуміють сукупність ланок і окремих працівників аппарату управління, що виконують різноманітні функції управління, їх взаємозв'язок та взаємодія, що грунтуються на виробничій та організаційній структурі підприємства. У сучасному сільськогосподарському виробництві існують різні системи взаємовідносин між управлінськими працівниками, до яких насамперед слід віднести лінійну, лінійно-штабну, лінійно-функціональну, матричну, продуктову (дивізіональну).

На розвиток структур управління впливає ряд чинників, до яких належать виробнича структура, трудомісткість та складність управлінської роботи, а також вимоги до ринку.

Так на данному підприємстві спостерігається лінійна форма управління (див. додаток Б).

Спеціалізація відображає виробничий напрямок та галузеву структуру підприємства.

Спеціалізація - це динамічний процес, який постійно розвивається і вдосконалюється. Рівень спеціалізації найбільш точно характеризується питомою вагою в структурі товарної продукції. Він дозволяє виявити ті види продукції, з якими господарство виступає в суспільному розподілі праці. Рівень спеціалізації визначається по товарній продукції питомою вагою в вартості всієї товарної продукції. Галузеві, які займають найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції, валової продукції, витратах - називають головними.

Для оцінки рівня спеціалізації господарства розглянемо обсяг і структуру його товарної продукції (табл. 1.1.), тис. грн.



Таблиця 1.1 Склад і структура товарної продукції у ПСП «Нива» Шишацького району, 2010 - 2012 рр.

Назва продукції	Вартість товарної продукції в середньому за 3 роки, тис. грн.	Питома вага до загального підсумку, %	Місце продукції за питомою вагою
Всього по підприємсту	6317,9	100,0	Х
в т. ч. продукція рослинництва - всього	1699,3	26,9	Х
Пшениця озима	326,8	5,2	6
Жито	27,4	0,4	9
Гречка	11,7	0,2	10
Кукурудза на зерно	638,03	10,1	4
Ячмінь ярий	146,3	2,3	7
Овес	2	0,03	12
Просо	4,1	0,06	11
Соняшник	542,9	8,6	5
у т. ч. продукція тваринництва- всього	4618,6	73,1	Х
ВРХ	688,7	10,9	3
Свині	70,7	1,1	8
Молоко	2137,2	33,8	1
Мед	1722	27,3	2

Проаналізувавши дані таблиці 1.1 можемо зробити висновок, що підприємство має молочний напрямок спеціалізації з розширеним зерновим напрямком. У галузі тваринництва найбільша спеціалізація становить по молоці 5289,3 тис. грн. (40,3 %), у рослинництві - зернові та зернобобові 4413,5 тис. грн. (33,6 %).

Далі визначимо рівень спеціалізації за формулою:

(1.1)

Судячи зі значення коефіцієнта спеціалізації, рівень спеціалізації в господарстві - середній. Це значить, що господарство не займається поглибленим виробництвом однієї-двох видів продукції, а основна його ціль - забезпечення потреб населення в основних продуктах харчування.

2. Система ведення господарства

Для оцінки виробництва та реалізації продукції підприємства використовують такі вартісні показники як валова, таварна, реалізована продукція та чиста продукція.

Валова продукція сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісній - оцінений за порівняльними цінами відповідного року.

У вартісній формі валову продукцію сільського господарства розраховують з метою визначення:

- обсягу її виробництва в цілому по підприємствах, окремих регіонах і на державному рівні;

- темпів зростання валового виробництва продукції, продуктивності праці та інших якісних показників у цілому по сільському господарстві.

Вона вкладається з валової продукції рослинництва і валової продукції тваринництва. Валова продукція рослинництва включає валові збори сільськогосподарських культур з урахуванням побічної продукції, вартість закладення багаторічних насаджень, вирощування молодих багаторічних насаджень і приріст незавершиного виробництва. Валова продукція тваринництва - це готова продукція, не пов'язана із забоєм тварин (молоко, вовна, яйця), приплід, приріст вирощеного молодняку і дорослої худоби, а також побічна продукція.

Товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це - важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. Рівень товарності по окремих видах продукції залежить, насамперед, від обсягу її виробництва. Чим більший він, тим більше підприємство може продати продукції за інших однакових умов, і навпаки.

Таблиця 2.1 Склад і структура валової і товарної продукції у ПСП «Нива», 2010 - 2012 рр.

Види продукції	Валова продукція	Товарна продукція
	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
	Вартість, тис. грн.	% до підсумку	Вартість, тис. грн.	% до підсумку	Вартість, тис. грн.	% до підсумку	Вартість, тис. грн.	% до підсумку	Вартість, тис. грн.	% до підсумку	Вартість, тис. грн.	% до підсумку
Всього по підприємству	10750,3	100,0	10702,3	100,0	10708,4	100,0	5338,9	100,0	6022,2	100,0	7592,6	100,0
в т. ч. продукція рослинництва - всього	2201,01	20,5	2679,78	25,03	2653,5	24,8	1043,3	19,5	1301,1	21,6	2753,5	36,3
Пшениця озима	405,76	3,8	710,1	6,6	262,0	2,4	307,3	5,8	276,6	4,6	396,5	5,2
Жито	51,97	0,5	42,7	0,4	51,02	0,5	41,9	0,8	1,3	0,2	38,9	0,5
Гречка	42,03	0,4	68,8	0,6	43,7	0,4	26,01	0,5	0,7	0,01	8,5	0,1
Кукурудза на зерно	951,32	8,8	1059,8	9,9	1052,3	9,8	64,2	1,2	514,3	8,5	1335,6	17,6
Ячмінь ярий	314,00	2,9	215,3	2,01	379,0	3,5	194,7	3,6	179,3	3,0	64,9	0,9
Горох	38,53	0,4	35,1	0,3	20,04	0,2	Х	Х	Х	Х	Х	Х
Овес	10,65	0,1	55,02	0,5	20,98	0,2	3,8	0,07	Х	Х	2,2	0,03
Просо	Х	Х	42,3	0,4	4,42	0,04	12,4	0,2	Х	Х	Х	Х
Соняшник	381,21	3,5	446,6	4,2	816,3	7,6	393,0	7,4	328,9	5,5	906,9	11,9
Картопля	5,54	0,5	4,06	0,04	3,72	0,03	Х	Х	Х	Х	Х	Х
в т. ч. продукція тваринництва - всього	8549,33	79,5	8022,5	74,96	8054,92	75,2	4295,6	80,5	4721,1	78,4	4839,1	63,7
ВРХ	699,94	6,5	658,7	6,1	778,4	7,3	523,8	9,8	868,8	14,4	673,4	8,9
Свині	116,57	1,1	137,7	1,3	79,4	0,7	53,3	1,0	97,5	1,6	61,3	0,8
Молоко	2227,21	20,7	2211,1	20,7	2750,1	25,7	2011,0	37,7	1974,8	32,8	2425,9	31,95
Мед, кг	5505,61	51,2	5015,0	46,9	4447,02	41,5	1707,5	32,0	1780,0	29,6	1678,5	22,1

За даними таблиці 2.1 можна зробити висновок, що на протязі досліджуваного періоду зменшується рівень валової продукції від 10750,3 тис. грн. у 2010 р. до 10708,4 тис. грн. у 2012 р.. Також на протязі досліджуваного періоду збільнувався рівень товарної продукції від 5338,9 тис. грн. у 2010 р. до 7592,6 тис. грн. у 2012 р.

Це може бути спричинене такими чинниками як, сприятливі погодні умови, попит на ринку, сприятливі ціни для реалізації продукції.

Таблиця 2.2 Визначення рівня спеціалізації підприємства

Назва продукції	Вартість товарної продукції в середньому за 3 роки, тис. грн.	Питома вага до загального підсумку, %	Місце продукції за питомою вагою
Всього по підприємсту	6317,9	100,0	Х
в т. ч. продукція рослинництва - всього	1699,3	26,9	Х
Пшениця озима	326,8	5,2	6
Жито	27,4	0,4	9
Гречка	11,7	0,2	10
Кукурудза на зерно	638,03	10,1	4
Ячмінь ярий	146,3	2,3	7
Овес	2	0,03	12
Просо	4,1	0,06	11
Соняшник	542,9	8,6	5
у т. ч. продукція тваринництва- всього	4618,6	73,1	Х
ВРХ	688,7	10,9	3
Свині	70,7	1,1	8
Молоко	2137,2	33,8	1
Мед	1722	27,3	2

Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна зробити висновок що, підприємство має молочний рівень спеціалізації з розвиненим виробництвом меду. Таким чином вартість молочної продукції в середньому за 3 роки складає 2137,2 тис. грн., а виробництво меду 1722 тис. грн.



3. Організація використання земельних ресурсів у сільськогосподарському підприємстві

Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Від характеру і рівня ефективності використання землі залежить розвиток продуктивних сил, масштаби виробництва і матеріальне благополуччя народу. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак її роль в різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона - головний засіб виробництва. Роль землі в сільськогосподарському виробництві визначається тим, що їй притаманна специфічна унікальна властивість - родючість. Завдяки цій властивості земля активно впливає на процесс сільськогосподарського виробництва.

Зобразимо склад і структуру сільськогосподарських угідь на діаграмах (рис. 3.1; 3.2).

Рис. 3.1 Склад сільськогосподарських угідь у ПСП «Нива»

Як ми можемо побачити з рис. 6.1., площа сільськогосподарських угідь у 2012 р. зменшилася на 92,99 га (4,2%) у порівнянні з 2010 р., з них площа ріллі зменшилася на 158,58 га (8,9%). Це пов'язано із зменшенням пайових вкладів у підприємство.

Як показано на рис. 6.2, відсотковий склад ріллі у підприємстві зменшився на 3,94 %. Це було пов'язано з тим що цю частину сільськогосподарських угідь було віддано під сінокоси та пасовища.

Рис. 3.2 Структура сільськогосподарських угідь у ПСП «Нива»

Далі доречно розглянути склад і структуру посівних площ у ПСП «Нива» (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1 Структура посівної площі у ПСП «Нива» Шишацького району, 2010 - 2012 рр.

Культури	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. в % до 2010 р.
	га	%	га	%	га	%
Пшениця озима	280	23,7	498	37,7	150	13,3	53,6
Жито	132	11,2	82	6,2	30	2,7	22,7
Гречка	50	4,2	80	6,1	80	7,1	160,0
Кукурудза на зерно	270	22,9	241	18,2	330	29,2	122,2
Ячмінь ярий	199	16,9	100	7,6	204	18,1	102,5
Горох	70	5,9	40	3,0	20	1,8	28,6
Овес	10	0,8	109	8,2	15	1,3	150,0
Просо	Х	Х	40	3,0	11	1,0	Х
Соняшник	168	14,2	130	9,8	288	25,5	171,4
Картопля	2	0,2	0,50	0,04	1	0,08	50,0
Овочі відкритого грунту	Х	Х	1	0,08	Х	Х	Х
Загальна посівна площа	1181	100,0	1321,5	100,0	1129	100,0	95,6

Виходячи з даних таблиці 3.1 можемо зробити висновок, що рівень посівної площі зменшився на 52 га (4,4 %). Також по деяких культурах спостерігається збільшення посівної, а по інших зменшення.

Так збільшення посівної площі спостерігається по таких посівах як, гречка - на 30 га (60,0 %), кукурудза - 60 га (22,2 %), ячмінь ярий - 5 га (2,5 %), овес - 5 га (50,0 %), соняшник - 120 га (71,4 %).

Зменшення спостерігається по таких культурах: пшениця озима - 130 га (46,4 %), жито - 102 га (77,3 %), горох - 50 га (71,4 %), картопля - 1 га (50,0 %).

4. Організація використання трудових ресурсів сільськогосподарського підприємства і матеріальне стимулювання праці

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Проаналізуємо динаміку середньооблікової чисельності працівників підприємства, зайнятих у сільськогосподарському виробництві за допомогою діаграми 4.1.



Рис. 4.1 Динаміка середньооблікової чисельності працівників у ПСП «Нива», 2010 - 2012 рр.

Як можемо побачити з даної діаграми, що чисельність працюючих зменшилася на 17 осіб (10,9 %) і становить 139 осіб, в рослинництві чисельність зменшилася на 4 особи (5,6 %) і становить 68 осіб, а у тваринництві чисельність працюючих зменшилася на 11 осіб (13,1 %) і становить 73 особи. Це пов'язано із скороченням штату підприємства.

Середньооблікову чисельність штатних працівників спискового складу і середньооблікову чисельність всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості розраховують за кожний місяць і за рік. Кваліфікація робітників поділяється: висококваліфіковані (2 - 3 роки, певний досвід роботи), малокваліфіковані (1 - 2 роки), кваліфіковані та некваліфіковані.

Таблиця 4.2 Наявність та склад персоналу у ПСП «Нива» Шишацького району, 2010 - 2012 рр.

Показники	Роки	2012 р. у % до 2010 р.
	2010	2011	2012
Середньооблікова чисельність штатних працівників	165	145	149	90,3
Чисельність працюючих у віці: 15 - 34 років	62	37	57	91,9
50 - 54 років	20	20	4	20,0
55 - 59 років	9	10	8	88,9
Чисельність працівників, які закінчили вищі заклади освіти: 1 - 2 рівня акредетації	59	60	65	110,2
3 - 4 рівня акредетації	9	9	9	100,0

Аналіз даних таблиці 4.2. показав, що середньооблікова чисельність працюючих змешнилася на 16 осіб (9,7 %) і становить 149 осіб. У тому у віці 15 - 34 років - 57 осіб, 50 - 54 роки - 4 особи, 55 - 59 років - 8 осіб. Чисельність працівників, які закінчили вищі заклади 1 - 2 рівня акредетації збільшилося на 6 осіб (10,2 %), 3 - 4 рівня акредетації залишилося незмінним і становить 9 осіб. Таким чином, спостерігається омолодження персоналу, та збільшення його освітнього рівня.

Продуктивність праці - це показник економічної ефекивності трудової діяльності працівників підприємства. Вартісні показники продуктивності праці визначаються діленням обсягу виробленої продукції в грошовому виразі.

Проаналізуємо вартісні показники продуктивності праці на данному підприємстві.

Таблиця 4.3 Вартісні показники продуктивності праці у ПСП «Нива» Шишацького району, 2010 - 2012 рр.

Показники	Роки	2012 р. у % до 2010 р.
	2010	2011	2012
Вироблено валової продукції, тис. грн.:	13025,7	16794	18997	145,8
на одного середньооблікового працівника	83,5	115,0	136,67	163,7
на 1 люд.-год., грн.	44,01	58,34	69,1	157,01
Одержано товарної продукції, тис. грн.:	9694,3	12093,4	17795	183,6
на одного середньооблікового працівника	62,1	82,8	128,0	206,1
на 1 люд.-год., грн.	32,75	42,01	64,73	197,6
Одержано чистого прибутку, тис. грн.:	3906	2227	3784	96,9
на одного середньооблікового працівника	25,0	15,3	27,2	108,8
на 1 люд.-год., грн.	13,2	7,74	13,76	104,2



Проаналізувавши дані таблиці 4.3. бачимо, що валова продукція зросла на 5971,3 тис. грн. (45,8 %), на одного середньооблікового працівника припадає 136,67 тис. грн. (63,7 %). Чистий прибуток на одного середньооблікового працівника збільшився на 2,2 тис. грн. (8,8 %).

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чиним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік; премії за спеціальними положеннями і системами; компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми. Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової, що перебувають у співвідношенні 70 : 30. Фонд оплати праці штатних працівників складається із:

- фонд основної заробітної плати;

- фонд додаткової заробітної плати;

- інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Проаналізуємо склад та структуру фонду оплати праці у підприємстві за допогою таблиці 4.4.



Таблиця 4.4 Склад фонду оплати праці у ПСП «Нива» Шишацького району, 2010 - 2012 рр.

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	2012 р. у % до 2010 р.
	сума, тис. грн	питома вага, %	сума, тис. грн	питома вага, %	сума, тис. грн	питома вага, %
Фонд оплати праці штатних працівників	2578,1	100,0	3090,2	100,0	3419,3	100,0	132,6
у т. ч. фонд основної заробітної плати	2324,3	90,2	2754,50	89,1	3114,0	91,1	134,0
фонд додаткової заробітної плати	249,3	9,7	296,30	9,6	292,3	8,5	117,2
з нього: надбавки та доплати до тарифних ставок та окладів	39,9	1,6	54,8	1,8	54,3	1,6	136,1
заохочувальні та компенсаційні виплати	4,5	0,2	39,4	1,3	13,0	0,4	288,9
з них: матеріальна допомога	4,5	0,2	39,4	1,3	13,0	0,4	288,9
Оплата за невідпрацьований час	209,4	8,1	241,5	7,8	238,0	7,0	113,7

Виконавши аналіз даних бачимо, що на підприємстві фонд оплати праці зріс на 32,6 % і становить 3419,3 тис. грн. Згідно з цього, найбільшу питому вагу займає основної заробітної плати який зріс на 34,0 % і становить 3114,0 тис. грн., а фонд додаткової заробітної плати збільшився на 17,2 % і становить 292,3 тис. грн.

Проаналізуємо динаміку фонду оплати праці на підприємстві (таблиця 4.5.).

Таблиця 4.5 Динаміка фонду оплати праці у ПСП «Нива» та чинників його формування, 2010 - 2012 рр.

Показники	Роки	Абсолютне віхилення
	2010	2011	2012	загальне	у т. ч. за рахунок
					середньорічної заробітної плати	середньооблікової чисельності працівників
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.	13025,7	16794	18997	5971,3	Х	Х
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	156	146	139	-17	Х	Х
Фонд оплати праці, тис. грн.	2578,1	3090,2	3419,3	841,2	1259388	-280947,1
Середньорічна оплата 1 працівника, грн	16526,3	21165,8	24599,3	8073	Х	Х
Зарплатомісткість продукції, грн.	197,9	184,01	179,99	-17,91	Х	Х

Аналіз даних таблиці 4.5 показує що, обсяг виробництва продукції збільшилася на 5971,3 тис. грн. і становить 18997 тис. грн., натомість чисельність працівників зменшилася на 17 осіб і становить 139 осіб. Фонд оплати праці збільшився на 841,2 тис. грн., а зарплатомісткість продукції зменшилася на 17,91 грн. і становить 179,99 грн.

5. Організація використання матеріально-технічних засобів виробництва сільськогосподарським підприємством

Основні виробничі фонди - це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму. За функціональним призначенням основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі. Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства, безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. Вони поділяються на такі групи:

- будівлі - корпуси цехів, житлових будинків, адміністративно-господарських приміщень, закладів громадського харчування, торгівлі тощо;

- споруди - інженерно-технічні побудови: мости, тунелі очисні споруди, водонапірні башти, насосні станції та інші;

- машини і обладнання поділяються на: силові машини і обладнання (котли, двигуни), робочі машини і обладнання, вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої. Найважливіша складова - робочі машини і обладнання, вони безпосередньо впливають на предмети праці, змінюють їх.

- Транспортні засоби - враховуються засоби внутріцехового, міжцехового, міжзаводського транспорту: тепловози, вагони, автомобілі, тягачі, електрокари, автонавантажувачі тощо.

Дослідимо динаміку складу і структури основних фондів підприємства за допомогою таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Забезпеченість підприємства основними засобами

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Звітний рік до базисного, %
Наявність основних фондів - всього, тис. грн.	21535	25411	28847	133,95
в т. ч. виробничих засобів	11109	10943	13522	121,72
невиробничих засобів	10426	14468	15325	146,99
Наявність основних виробничих фондів на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	971,34	1146,2	1357,9	139,8
Наявність основних виробничих фондів на 1 середньооблікового працівника, грн..	138,04	175,25	207,5	150,32

Проаналізувавши дані таблички 5.1 бачимо, що наявність основних фондів збільшилася на 33,95 % і становить 28847 тис. грн., найбільшу їхню частку становлять невиробничі фонди які збільшилися 46,99 % і становить 15325 тис. грн.

Основні втробничі фонди (основний капітал) - це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму. Фондовіддача - відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. По аграрних підприємствах фондовіддача основних виробничих фондів істотно коливається, що пов'язано з різним рівнем господарювання, неоднаковою оснащеністю їх цим ресурсом, різним співвідношенням його складових елементів, ступенем придатності та інші. Фондомісткість - це зворотний показник фондовіддачі. Він указує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції. Фондоозброєність - до середньорічної кількості працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництвію

6. Організаційно-господарські основи розвитку галузі розлинництва

ПСП «Нива» займається виробництвом бвгатьох видів сільськогосподарської продукції. Господарство спеціалізується на виробництві насіння зернових культур (озима пшениця, ярий ячмінь, жито, овес просо, горох, гречка, кукурудза), олійних (соняшник).

Рівень спеціалізації в господарстві - середній. Це свідчить про те, що господарство не займається поглибленим виробництвом одного з видів продукції, наприклад - зернової, а основна його ціль - забезпечення потреб населення в основних продуктах харчування.

Розглянемо площу посіву основних видів сількогосподарських культур (табл. 6.1).

Таблиця 6.1 Площа посіву основних видів сільськогосподарських культур у ПСП «Нива», 2010 -2012 рр., га

Культури	Роки	2012 р. до 2010 р.
	2010	2011	2012	(+; -)	%
Пшениця озима	280	498	150	-130	53,6
Жито	132	82	30	-102	22,7
Гречка	50	80	80	30	160,0
Кукурудза на зерно	270	241	330	60	122,2
Ячмінь ярий	199	100	204	5	102,5
Горох	70	40	20	-50	28,6
Овес	10	109	15	5	150,0
Просо	Х	40	11	11	Х
Соняшник	168	130	288	120	171,4
Картопля	2	0,5	1	-1	50,0
Всього	1181	1320,5	1129	-52	95,6

Аналізуючи дані таблиці 6.1, можемо зазначити, що розміри посівних площ сільськогосподарських культур були досить нестабільними: кожен рік відбувалися досить значні зміни у розмірах посівних площ, що пояснюється попитом на ринку сільськогосподарської продукції.

Виробництво сільськогосподарських культур в натуральному виразі вимірюється величиною валового збору, представленою в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2 Склад валового збору сільськогосподарських культур у ПСП «Нива», 2010 - 2012 рр., ц

Культури	Роки	2012 р. до 2010 р.
	2010	2011	2012	(+; -)	%
Пшениця озима	9999	17499	6456	-3543	64,6
Жито	1425	1170	1399	-26	98,2
Гречка	496	812	516	20	104,03
Кукурудза на зерно	26514	29536	29327	2813	110,6
Ячмінь ярий	6605	4529	7973	1368	120,7
Горох	1000	912	520	-480	52,0
Овес	300	1550	591	291	197,0
Просо	Х	1367	143	Х	Х
Соняшник	4331	5074	9274	4943	214,1
Картопля	82	60	55	-27	67,1
Всього	50752	62509	56254	5502	110,8

У ПСП «Нива» валовий збір основних сільськогосподарських культур у 2012 році порівняно з 2010 роком по деяких культурах збільшується, а по інших зменшується. Так збільшення валового збору спостерігається по таких культурах як, гречка на 20 ц (4,03 %), кукурудза на зерно - 2813 ц (10,6 %), ячмінь ярий - 1368 ц (20,7 %), овес - 291 ц (97,0 %), соняшник - 4943 ц (у 2,14 рази). Зменшення валового збору спостерігається по: пшениця озима - 3543 ц (35,4 %), жито - 26 ц (1,8 %), горох - 480 ц (48 %), картопля - 27 ц (32,9 %).

Загалом валовий збір продукції по підприємству збільшився на 5502 ц (10,8 %).

Дане явище може бути спричинене тим, що на протязі досліджуваного періоду підприємство використовувало різні розміри площ для посіву даних культур.

При оцінюванні ефективності виробництва продукції рослинництва особливої уваги потребує вивчення показника урожайності культур , представленого в таблиці 6.3.

Аналіз даних таблиці 6.3 показав, що урожайність сільськогосподарських культур у 2012 році майже збільшилася по всих культурах у порівнянні з 2010 роком. Відносне збільшення врожайності спостерігається по таких культурах як, жито на 35,8 ц/га (у 4,32 рази), горох - 11,7 ц/га (81,8 %), овес - 9,4 ц/га (31,3 %), пшениця озима - 7,34 ц/га (20,6 %), соняшник - 6,4 ц/га (24,8 %), ячмінь ярий - 5,9 ц/га (17,8 %). По інших культурах спостерігається зменшення врожайності.

Таблиця 6.3 Урожайність сільськогосподарських культур у ПСП «Нива», 2010 - 2012 рр., ц/га

Культури	Роки	2012 р. до 2010 р.
	2010	2011	2012	(+; -)	%
Пшениця озима	35,7	35,14	43,04	7,34	120,6
Жито	10,8	14,3	46,6	35,8	431,5
Гречка	9,92	10,15	6,45	-3,47	65,02
Кукурудза на зерно	98,2	122,6	88,9	-9,3	90,5
Ячмінь ярий	33,2	45,29	39,1	5,9	117,8
Горох	14,3	22,8	26,0	11,7	181,8
Овес	30,0	14,2	39,4	9,4	131,3
Просо	Х	34,2	13,0	13,0	Х
Соняшник	25,8	39,03	32,2	6,4	124,8
Картопля	41,0	120,0	55,0	14,0	134,1
Всього	298,92	457,71	389,69	90,77	130,4

У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Це пояснюється винятковим значенням його та різнобічним використанням.

Галузь виробництва зерна є галуззю стратегічного значення. Продукція галузі використовується в трьох основних і дуже важливих напрямках. По-перше, вона має продовольче значення, бо хліб та хлібопродукти є одним із основних продуктів харчування населення України. По-друге, зерно є високопоживним кормом для тварин, тому воно виступає важливим складовим елементом кормової бази тваринництва. Тому від розвитку галузі виробництва зерна в значній мірі залежить економічна ефективність галузі тваринництва. По-третє, зерно є сировиною для багатьох галузей народного господарства: хлібопекарської, борошномельно-круп'яної, макаронної тощо.

Зерно є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.

Обсяги виробленого зерна в підприємстві визначають рівень розвитку зернового господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.

Для забезпечення стійкого зберігання зерна і зменшення втрат його (як за кількістю, так за і якістю) проводять певну технологічну підготовку зернових мас до тривалого зберігання. Вона полягає у підготовці току і сховищ до приймання зерна нового врожаю, правильному визначенні якості зерна, яке надходить з поля від комбайнів, організації його очищення, сушіння чи охолодження, організації хімічного консервування (при потребі) та боротьбі з шкідниками і хворобами, контролі за якістю проведення технологічних процесів та зберігання.

Необхідна матеріально-технічна база для доброякісного проведення післязбиральної обробки зернової маси -- тік, сховища, авто-ваги, комплекс машин для очищення, сушіння та активного вентилювання зерна, ремонтна майстерня, службові приміщення, протипожежні засоби тощо.

До початку надходження на зерноочисний пункт зернових мас очищають склади, ремонтують техніку, проводять профілактичні заходи боротьби з комірними шкідниками, перевіряють наявність тріщин у дошках засік, підлозі та стінах.

Тік повинен мати як закриту, так і відкриту частини. Останню влаштовують з нахилом 5 -- 8° для забезпечення стоку дощової води. Розмір її залежить від кількості зернової маси, що надійде на тік (на 1 т зерна треба 1 -- 1,5 м2 току). Автоваги встановлюють на підвищеному місці, використовуючи ватерпас. Протипожежні засоби розміщують у зручному для їх використання місці.

Призначають також вагарів та завідуючого током, який організовує приймання, післязбиральну обробку, формування партій зерна для продажу, проведення якісного та кількісного обліку зернових мас.

Пункт для післязбиральної обробки зерна обладнують на певній відстані від відкритих водоймищ, очищають усю його територію від бур'янів, встановлюють місткості для зберігання смітних домішок. Розраховують також потребу в щитах-бунтоутворювачах, брезенті, синтетичній плівці, тарі та інших матеріальних засобах. Попередньо планують розміщення різних за вологістю і засміченістю партій продовольчого та насінного, а також цінного продовольчого та насінного зерна за сортами і репродукціями.

Для визначення режиму післязбиральної обробки зернової маси кожну її партію при надходженні на тік аналізують за вологістю, смітністю і наявністю зернових домішок з визначенням якості та параметрів кожного компонента. За результатами аналізу роблять висновок про потребу в сушінні, тимчасовому консервуванні зерна, використанні певного набору робочих органів для розділення зернової маси на компоненти (зерно основне, дрібне, бите, смітні домішки сирі, легкі, мінеральні, зерна культурних рослин і т. ін.). Такий аналіз потрібний для того, щоб наладнати зерноочисну машину так, щоб за один пропуск мати зерно потрібної якості, що сприяє зниженню його травмування від пропуску через зерноочисні машини і знижує затрати праці та електроенергії на післязбиральну обробку.

Зернову масу, яка містить зернові та смітні домішки, очищають відразу після її надходження на тік. Тому ворохоочисників і машин для первинної обробки зерна має бути стільки, щоб їх годинна продуктивність дорівнювала або була більшою за годинну продуктивність комбайнів на збиранні врожаю. Більш пізнє очищення завдає непоправної шкоди насінню чи зерну будь-якого цільового призначення, особливо якщо зернова маса не суха або в масі сухого зерна є вологі компоненти. Така зернова маса швидко втрачає схожість уже в перші години її зберігання. Особливо часто втрачається якість зернової маси, яка надійшла на тік після обмолоту скошеного хліба на поворотах перед роздільним збиранням зернових культур, бо має вологість 30 % і більше.

Отже, післязбиральна обробка зернових мас включає сукупність технологічних операцій, які проводяться у післязбиральний період з метою підвищення їх стійкості та поліпшення якості. Цей процес досить відповідальний, оскільки є одночасно завершальним етапом виробництва зерна, а для насінного -- ще й початком нового виробництва.

Первинне очищення (очищення вороху) має забезпечити повне видалення великих і дрібних домішок, а разом з ними і значної частини мікрофлори, особливо якщо домішки більш вологі, ніж основне зерно, а також забезпечити нормальний процес сушіння (шахтні сушарки не працюють, якщо зерно засмічене).

У сільськогосподарському виробництві застосовують кілька технологій післязбиральної обробки зерна, вибір якої залежить від кількості техніки, рівня оснащеності машин та кваліфікації кадрів, які організовують післязбиральну обробку. Як правило, на практиці застосовують дві технології обробки зерна.

Перша технологія полягає в тому, що машини (особливо старі, що мають низьку продуктивність) використовують кожну окремо, внаслідок чого зерно перекидається багато разів і потрібна велика кількість обслуговуючого персоналу. При цьому зерно під час зберігання між окремими обробками за відсутності належного контролю втрачає якість, стає нестійким при подальшому зберіганні. Як результат, близько 50 % витрат на виробництво 1 ц зерна становить вартість робіт, пов'язаних з післязбиральною обробкою зерна.

Друга технологія -- поточна, коли за один пропуск виконуються всі операції для доведення зерна до потрібної кондиції. Залежно від зони зерноочисні лінії комплектують або не комплектують сушарками (відповідно Полісся і Степ).

Для очищення зерна за будь-якою технологією треба проводити контроль за дотриманням послідовності проведення робіт: попередній аналіз зерна та регулювання всіх робочих органів машин; встановлення машин за допомогою ватерпаса (вздовж і впоперек); перевірка відсутності вібрації; встановлення захисних огорож та заземлення; регулювання подачі зернової маси (для більш засміченої подача менша), завантаження решіт (на початку решета Б1 шар крупнонасінного зерна повинен бути завтовшки 6--10 мм, дрібнонасінного -- 3 -- 6 мм, а в кінці цього решета -- вдвічі менше; решето Б2 має бути покрите насінням основної культури на 75 -- 80 %.

7. Організаційно-господарські основи розвитку галузі тваринництва

У досліджуваному підприємстві спостерігаються виробництво таких видів тваринництва як, скотарство та свинарство.

Скотарство -- одна з найважливіших галузей тваринництва.

Воно поширене на всій території України. Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь -- у Карпатах, лісостепу і на Поліссі, найменше -- у степу. Скотарство дає найбільший обсяг тваринницької продукції -- молока і м'яса. За співвідношенням виробленої продукції розрізняють кілька напрямків скотарства:

· молочне скотарство розвивається переважно там, де є пасовища із соковитими травами або навколо великих міст, де є значний споживач свіжого молока;

· м'ясне скотарство розвивається лише у спеціалізованих на вирощуванні молодняка господарствах, які виникли при цукрових, крохмалепатокових та спиртових заводах, відходи яких є висококалорійними кормами;

· м'ясо-молочне скотарство поширене в тих районах, де в кормовій базу переважають висококалорійні корми (степова, посушлива зона, де трави влітку висихають);

· молочно-м'ясне скотарство характерне для районів інтенсивного землеробства з високою часткою посівних площ кормових культур, а також сіножатей і пасовищ.

Загалом в Україні переважає скотарство молочно-м'ясного напряму. Останнім часом створюється тваринницькі комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби різних напрямів на промисловій основі.

Динаміку зміни виробництва продукції скотарства можемо спостерігати у таблиці 7.1.

Таблиця 7.1 Динаміка виробництва ВРХ у ПСП «Нива» Шишацького району, 2010 - 2012 рр.

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Зміна звітного до базисного, %
Вироблено продукції, ц	1053	991	1171	111,21
Виробнича собівартість, тис. грн.	1653,4	2318,4	2755,2	166,64
Повна собівартість, тис. грн.	1106,8	2606,4	2234,9	201,92
Виручка від реалізації, тис. грн.	636,5	1756,8	1151,7	180,94

Аналізуючи дані таблички 7.1 можна зробити, що виробництво продукції скотарства зросло на 11,21 %, виробнича собівартість зросла на 66,64 %, повна собівартість зросла у 2 рази, виручка від реалізації зросла на 80,94 %.

Худоба підприємства практично забезпечена всласними кормами. Підприємством накуповується лише: макуха, маляса, жом.

Проведемо аналіз ефективності виробництва продукції скотарства (табл. 7.2.).

Таблиця 7.2 Ефективність виробництва продукції скотарства у ПСП «Нива» Шишацького району, 2010 - 2012 рр.

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Звітний рік до базисного, %
Виробництво валової продукції - всього, тис. грн. (в порівняльних цінах)	699,94	658,73	778,38	111,21
на 100 га с/г угідь, тис. грн.	31,57	29,71	36,64	116,06
на 1000 грн. основних виробничих фондів, грн.	32,5	25,92	26,98	83,02
на 1 середньорічного працівника, грн.	4,49	4,51	5,6	124,72
Виробленого валового доходу - всього, тис. грн. (у фактичних цінах)	9694,3	12093,4	17795	183,6
на 100 га с/г угідь, тис. грн.	437,3	545,47	837,65	191,6
на 1000 грн. основних виробничих фондів, грн.	450,16	475,91	616,87	137,03
на 1 середньорічного працівника, грн.	62,14	82,83	128,02	206,02
Виробленого чистого доходу - всього, тис. грн. (у фактичних цінах)	2654,9	3302,8	4832	182,0
на 100 га с/г угідь, тис. грн.	119,7	148,97	227,45	190,02
на 1000 грн. основних виробничих фондів, грн.	123,3	129,98	167,5	135,8
на 1 середньорічного працівника, грн.	17,02	22,62	34,76	204,23
Рівень рентабельності виробництва, %	27,39	27,31	27,15	Х

Аналіз даних таблиці показав що рівень рентабельності виробництва зменшився на 0,24 % і становить 27,15 %. Таким чином можна зробити висновок що скотарство не є досить ефективним.

Сільське господарство складається з низки галузей, відмінних природними чинниками, технологією виробництва, необхідним комплексом машин, організацією праці та робочих процесів. Кожній організації властива своя система організації.

У системі тваринництва взаємозв'язані й взаємодіють матеріально-технічні, технологічні і організаційноекономічні елементи, що у сукупності забезпечують найбільш доцільне використання худоби, підвищення його продуктивності, збереження (за необхідності - збільшення) поголів'я та поліпшення його якості з метою виробництва більшого обсягу високоякісної продукції, підвищення і стійкості підприємства над ринком при найменших видатках праці, матеріально-грошових засобів і капітальних вкладень.

Галузева структура тваринництва залежить, передусім, від способу та розвитку кормовиробництва. Так, частка свиней підвищується зі збільшенням частки ріллі у складі сільськогосподарських угідь.

Однією з принципів раціональної організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є поглиблення спеціалізіції та раціональне поєднання галузей. Під спеціалізацією підприємства розуміють зосередження своєї діяльності з виробництва певного ґатунку або видів продукції.

На сільськогосподарських підприємствах той процес зазвичай пов'язані з розширенням одній або кількох галузей за відповідного скороченні інших. Він може здійснюватися до того часу, це тільки економічно вигідно.

Мета спеціалізації сільськогосподарських підприємств -- створення умов збільшення прибутку, обсягу виробництва, зниження витрат, підвищення продуктивність праці, поліпшення якості продукції. Перехід від багатогалузевих до спеціалізованим господарствам із високим (оптимальної) ступенем концентрації виробничих ресурсів набуває особливого значення за умов, коли перед сільське господарство стоїть завдання підвищення ефективності і поліпшення якісних показників. Спеціалізація постає як організаційна передумова забезпечення стійкості сільського господарства, зростання виходу продукції за високої ефективності виробництва, вирішення соціальних проблем села.

Динаміку зміни виробництва продукції свинарства можемо спостерігати у таблиці 7.3.

Таблиця 7.3 Динаміка виробництва продукції свинарства у ПСП «Нива» Шишацького району, 2010 - 2012 рр.

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Зміна звітного до базисного, %
Вироблено продукції, ц	116	137	79	68,1
Виробнича собівартість, тис. грн.	148,8	307,2	239,7	161,1
Повна собівартість, тис. грн.	167,2	342,9	275,3	164,7
Виручка від реалізації, тис. грн.	56,5	110,8	83,5	147,8

Аналізуючи дані таблички 7.3 можна зробити, що виробництво продукції свинарства зменшилося на 31,9 %, виробнича собівартість зросла на 61,1 %, повна собівартість зросла на 64,7 %, виручка від реалізації зросла на 47,8 %.

Проведемо аналіз ефективності виробництва продукції свинарства (табл. 7.2.).

Аналіз даних таблиці показав що рівень рентабельності виробництва зменшився на 89,16 % і становить 4,9 %. Таким чином можна зробити висновок що свинарство не є досить ефективним.

Таблиця 7.2 Ефективність виробництва продукції свинарства у ПСП «Нива» Шишацького району, 2010 - 2012 рр.

Показники	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Звітний рік до базисного, %
Виробництво валової продукції - всього, тис. грн. (в порівняльних цінах)	116,57	137,67	79,39	68,11
на 100 га с/г угідь, тис. грн.	5,26	6,21	3,73	70,91
на 1000 грн. основних виробничих фондів, грн.	5,41	5,42	2,75	50,83
на 1 середньорічного працівника, грн.	0,75	0,94	0,57	76,0
Виробленого валового доходу - всього, тис. грн. (у фактичних цінах)	56,5	110,8	83,5	147,79
на 100 га с/г угідь, тис. грн.	2,55	5,0	3,93	154,12
на 1000 грн. основних виробничих фондів, грн.	2,62	4,36	2,89	110,31
на 1 середньорічного працівника, грн.	0,36	0,76	0,6	166,67
Виробленого чистого доходу - всього, тис. грн. (у фактичних цінах)	60,07	26,87	4,11	6,8
на 100 га с/г угідь, тис. грн.	2,71	1,21	0,2	7,4
на 1000 грн. основних виробничих фондів, грн.	2,79	1,06	0,14	5,02
на 1 середньорічного працівника, грн.	0,39	0,18	0,03	7,69
Рівень рентабельності виробництва, %	94,06	24,25	4,9	Х

Організація зберігання і переробки сільськогосподарської продукції в сучасних умовах повинна базуватися на вимогах Указу Президента України “Про заходи щодо забеспечення формування та функціонування аграрного ринку” (2000 р.). Сільськогосподарська продукція зберігається безпосередньо у товаровиробників або централізовано -- на елеваторах, в овочесховищах, холодильних камерах та ін. Такі пункти можуть бути державними, акціонерними, міжгосподарськими, приватними.

Більшість виробленої продукції з метою скорочення витрат зберігається безпосередньо на підприємствах, де вона вироблена. Так, зерно зберігається переважно у спеціально обладнаних зерносховищах з урахуванням його цільового призначення: продовольче, фуражне, на насіння. Найкраще зберігається зерно при температурі +10 °С і нижче.

Картоплю і овочі зберігають в овочесховищах у спеціальній тарі (контейнери, ящики, кошики тощо) або насипом при температурі близько 0 °С.

Разом з тим в умовах розвитку ринкової інфраструктури особливого значення набуває розвиток так званої малої промисловості безпосередньо у місцях виробництва сировини -- в сільськогосподарських підприємствах. Доцільність поєднання переробки сільськогосподарської продукції на місцях з функціонуванням великої переробної промисловості підтверджується багатьма факторами. Нині особливого значення набуває необхідність збільшення виробництва продуктів харчування за рахунок повнішого використання сільськогосподарської сировини, усунення її втрат, забезпечення населення відповідних регіонів продуктами переробки сільськогосподарської сировини, яка в них виробляється, досягнення соціально однакових умов постачання сільського та міського населення продуктами переробки, зміцнення економічного стану господарств.

Принципи розміщення переробних підприємств, яким віддавалась перевага концентрації виробництва, зумовили надто великі розміри у їх формуванні. При розміщенні великих переробних підприємств не завжди враховувався потенціал сировинної зони, потреба в реалізації продукції у свіжому вигляді. Особливо це характерно для плодоовочеконсервного виробництва, концентрація якого в промислових центрах негативно позначилась не лише на діяльності переробних галузей, а й на забезпеченні населення свіжими овочами і плодами. Висока концентрація м'ясопереробної галузі у містах призводить до того, що виробники зазнають великих транспортних витрат і втрат живої маси тварин при перевезенні, перетримуванні їх у господарствах і на майданчиках м'ясокомбінатів. При цьому частина виробленої у сільському господарстві продукції втрачається на стадії заготівлі та переробки, а населення недоотримує продукти харчування.

При розміщенні переробних підприємств у великих містах і промислових центрах не завжди враховується забезпечення виробленою ними продукцією сільського населення.

В умовах переходу різних регіонів України до ринку особливо важливим є самозабезпечення населення продуктами, які воно виробляє. Переробні галузі, які функціонують безпосередньо у господарствах, при економічно обгрунтованому їх розміщенні повинні певною мірою сприяти вирішенню продовольчої проблеми і досягненню соціальної рівності сільських і міських трудівників у забезпеченні їх продовольчими промисловими товарами. Переробка частини або всієї сільськогосподарської продукції на місці її виробництва має і певну економічну доцільність: суттєво зменшуються втрати виробленої продукції, знижуються витрати на її транспортування від місць виробництва, а отже, зростають прибутки господарств. Є різні форми поєднання виробництва сільськогосподарської сировини з її переробкю.

Переробні виробництва, які нині функціонують у господарствах України, можна поділити на групи за такими класифікаційними ознаками:

1. За характером сировини, яку переробляють, -- на переробні і добувні. До перших належать виробництва з переробки сировини рослинного і тваринного походження (плодоовочеконсервне, олійне, борошномельне, круп'яне, картоплепродуктове, виноробне, м'ясо- та молокопереробне тощо), до других -- виробництво мінеральних вод і рибне господарство.

2. За призначенням готової продукції -- на підприємства групи "А", які частину своєї продукції направляють іншим галузям як сировину (олійне, крохмальне, борошномельне тощо), і групи "Б" -- ті, що направляють продукцію (у тому числі і групи "А") для безпосереднього споживання населенням (переробка м'яса, молока, овочів, плодів, винограду, картоплі, олійних, зернових, круп'яних культур).

3. За періодом роботи протягом року -- на виробництва сезонної дії, що переробляють сировину, яка надходить сезонно (овочі, плоди, виноград, картопля) іцілорічної дії (борошномельно-круп'яні, олійні, вторинне виноробство, хлібопекарне та ін.).

4. За тривалістю роботи протягом доби -- виробництва безперервної дії (олійне, хлібопекарне), решта -- інші галузі, які не потребують безперебійності технологічного процесу.

5. За способом одержання готової продукції розрізняють підприємства, які: 1) вилучають цінні речовини з вихідної сировини (олійне, виноробне, борошномельне, крохмальне тощо); 2) видаляють вологу із сировини і підвищують концентрацію харчових речовин у продукті (сушіння овочів і плодів, виготовлення томато- і картоплепродуктів тощо); 3) виробляють готову продукцію з різних компонентів (хлібопекарне, пивобезалкогольне та ін.); 4) виробляють продукцію з напівфабрикатів первинного виробництва (вторинне виноробство).

6. За рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів підприємства поділяють на: 1) механізовані, де механізовано процеси основного виробництва; 2) комплексно механізовані, на яких повністю механізовані процеси основного і допоміжних виробництв; 3) автоматизовані, де процеси основного виробництва автоматизовані, допоміжного -- механізовані; 4) комплексно автоматизовані, де процеси основного і допоміжного виробництва автоматизовані.