Гельмінтози птахів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методичні рекомендації

для самостійної роботи з паразитології та інвазійних хвороб птахів (для магістрів факультету ветеринарної медицини)

Гельмінтози птахів

Зміст

амеботеніоз арахноз птах гусак зараження

1. Райетиноз птиці

2. Амеботеніоз і хоанотеніоз птиці

3. Стрептокароз птиці

4. Амідостомоз гусей

5. Капіляріоз гусей

6. Сингамоз птиці

7. Гістрихоз качок

8. Протозоози птахів

9. Лейкоцитозоози птахів

10. Бореліоз птахів

11. Арахнози птахів

12. Сирингофільоз птиці

Список використаної літератури

Додаток

1. Райєтиноз птиці

Хвороба спричинюється цестодами Raillietina echinobothrida і R. tetragona, які належать до родини Davaineidae підряду Davaineata. Збудники локалізуються в тонких кишках курей, індиків, павичів, цесарок.

Збудники Ї стьожкові черви порівняно великих розмірів. Вони досягають 10-25 см завдовжки і 1-4 мм завширшки. На сколексі розміщені 4 присоски з 8-10 рядами дрібних гачечків. Хоботок озброєний 100-200 гачками, які розміщені в 1-2 ряди. Матка в зрілих члениках містить капсули, в кожній з яких знаходиться від 6 до 12 яєць. Зрілі яйця мають всередині онкосферу.

Біологія. Райєтини Ї біогельмінти. Розвиваються за участю дефінітивних (в основному курей) і проміжних (мурашок, а для деяких видів -- жуків) хазяїв.

Хвора птиця разом з послідом виділяє у зовнішнє середовище зрілі членики збудників. Мурашки поїдають членики з яйцями. При 24-26 °С у їхній черевній порожнині впродовж 43-46 діб формуються цистицеркоїди.

Кури заражаються при заковтуванні на вигулах мурашок, інвазованих цистицеркоїдами. В їхньому кишечнику паразити стають статевозрілими через 12-21 добу (за деякими даними, 20-39 діб). Тривалість життя збудників в організмі курей - від 47 до 120 діб.

Діагностика. За життя досліджують фекалії хворої птиці з метою виявлення члеників або яєць гельмінтів загальноприйнятими методами. Посмертно діагноз установлюють при розтині трупів та знаходженні в зіскрібках зі слизової оболонки тонких кишок сколексів цестод.

2. Амеботеніоз і хоанотеніоз птиці

Захворювання спричинюються стьожковими червами Amoebotaenia sphenoides і Choanotaenia infundibulum родини Dilepididae. Збудники локалізуються в тонких кишках курей, індиків, куріпок, цесарок.

Збудники. А. sphenoides -- гельмінт дрібних розмірів (до 4 мм завдовжки і 1,9-1,5 мм завширшки). Стробіла має до 20 члеників. На сколексі розміщені 4 присоски. Хоботок озброєний 14 гачками, розміщеними в один ряд.

Яйця дрібні (0,035 мм у діаметрі), зрілі.

Сh. infundibulum -- відносно велика цестода, завдовжки до 20 см, завширшки 2,3 мм. На хоботку знаходиться 16-20 гачечків. Статеві отвори чергуються неправильно. Вони розміщені в передній половині членика. Задня частина кожного членика розширена, що надає краям гельмінта пилкоподібного вигляду. Матка в зрілих члениках розпадається на капсули.

Біологія. В циклі розвитку беруть участь проміжні хазяї -- дощові черви. В їхньому організмі з проковтнутої онкосфери через 3-4 тижні розвивається інвазійна личинка -- цистицеркоїд. Проміжними хазяями є хатні мухи (Мusca domestica) і жуки. Розвиток у них цистицеркоїдів відбувається впродовж 17-18 діб.

Зараження птиці здійснюється в разі заковтування інвазованих цистицеркоїдами проміжних хазяїв. У дванадцятипалій кишці вже через 12 діб виростає статевозріла А. sphenoides, а через 14-17 діб Ї Ch.infundibulum (у тонких кишках).

Діагностика. За життя досліджують фекалії методом послідовного промивання (виявляють членики паразитичних червів) або методом Фюлеборна (знаходять яйця збудників), а посмертно - мікроскопією зіскрібків з уражених ділянок кишок (попередньо вміщуючи їх між предметними склами).

3. Стрептокароз птиці

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами виду Streptocara crassicauda родини Acuaridae підряду Spirurata. Збудники локалізуються під кутикулою м'язового шлунка свійських качок, гусей та диких водоплавних птахів.

Збудник. Тонка безбарвна нематода невеликих розмірів (завдовжки 4-11 мм). Стравохід має два відділи: м'язовий і залозистий. У самців є дві неоднакові спікули й хвостові кутикулярні крила, які підтримуються довгими сосочками. У самки вульва відкривається в задній половині тіла.

Яйця дрібних розмірів (0,019-0,038 мм), овальні, сірого кольору, з щільною оболонкою, зрілі (містять личинку).

Цикл розвитку. Збудник - біогельмінт. Проміжними хазяями є рачки бокоплави (Gammarus lacustris -- у прісних водоймах, G.locusta -- у морях з солоною водою), резервуарними - риби (карась, гольян, оселедець, краснопірка, бичок та ін.). У водоймах яйця паразитів заковтують бокоплави, в організмі яких з них виходять личинки, що двічі линяють і через 21-25 діб стають інвазійними. Вони мають значну довжину (до 3,5-4 мм) і частіше локалізуються в інцистованому стані в спинній частині бокоплава. При заковтуванні інвазованих рачків рибою личинки в її тілі можуть тривалий час залишатися життєздатними.

Водоплавна птиця заражається при поїданні бокоплавів або риби, інвазованих личинками цього гельмінта. У м'язовому шлунку збудники стають статевозрілими через 10-11 діб і живуть кілька місяців. До весни свійські качки повністю звільняються від збудників.

Діагностика. За життя діагноз можна встановити при дослідженні фекалій за методом Щербовича і виявленні в них яєць збудників, Можна досліджувати фекалії методом послідовного промивання для виявлення в них яєць і дорослих гельмінтів.

Найточніший метод діагностики - посмертне дослідження трупів качок з метою знаходження статевозрілих паразитів у м'язовому шлунку та наявності характерних патологоанатомічних змін.

Компресорне дослідження бокоплавів дає змогу контролювати благополуччя водойм та птахогосподарств щодо стрептокарозу.

4. Амідостомоз гусей

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами Amidostomum anseris родини Amidostomatidae підряду Strongylala. Паразити локалізуються під кутикулою м'язового шлунка свійських і диких гусей, рідше качок, інших водоплавних птахів.

Збудник -- тонка нематода завдовжки до 2,5 см, за життя рожевого кольору. Паразит має ротову капсулу з трьома зубами. У самців є трилопатева хвостова бурса, дві однакові спікули й рульок жовтого кольору. Вульва у самок прикрита великим кутикулярним клапаном.

Яйця сірого кольору, овальні, з гладенькою оболонкою, великих розмірів, (0,1...0,12) х (0,05...0,06) мм. У зовнішнє середовище вони виділяються на різних стадіях розвитку (частіше зрілими).

Біологія. Збудник -- геогельмінт. У яйцях паразита, що виділилися у зовнішнє середовище, впродовж першої доби формуються личинки першої стадії, які двічі линяють і через 7-10 діб, у період вилуплювання стають інвазійними. В липні личинки можуть виходити уже через 3-5 діб. Разом з тим за температури 39 - 40 °С розвиток личинок у яйцях припиняється і вони гинуть. Сприятливим середовищем для розвитку яєць є мілкі калюжі, а також вологі місця.

Зараження гусей відбувається на вигулах або водоймах при заковтуванні разом з травою чи водою інвазійних личинок. В організмі птиці вони проникають під кутикулу м'язового шлунка і через 3-4 тижні перетворюються на дорослих паразитів. Тривалість життя збудників у шлунку гусей становить 12-15 міс.

Діагностика. Діагноз установлюють на основі гельмінтоовоскопічного дослідження фекалій за методом Фюлеборна та розтину трупів гусей. Влітку збудників знаходять у м'язовому шлунку. Восени та взимку паразити виявляються в основному в залозистому шлунку.

5. Капіляріоз гусей

Хвороба спричинюється нематодами родини Trichuridae підряду Trichurata. Збудники локалізуються в органах травлення свійської птиці та диких птахів.

Збудники. Cаpillaria аnseris -- тонкий круглий гельмінт, кутикула якого поперечно покреслена. Довгий циліндричний стравохід поступово розширюється.

Самець дрібних розмірів (0,9-1,3 см). Спікула завдовжки 1,1-2 мм. Спікулярна піхва поперечно покреслена. Самка досягає 1,4-1,7 см завдовжки. Вульва відкривається позаду стравоходу. Паразит локалізується в тонких кишках свійських та диких гусей. Яйця бочкоподібної форми, вкриті щільною оболонкою з мілкими виїмками, дрібні, (0,048-0,055 х 0,026-0,035 мм).

С. anatis - самець завдовжки 1,3-1,6 см, самка - 1,6-2,5 см. Паразитує в сліпих кишках качок. Яйця дрібних розмірів, (0,05...0,65) х (0,027...0,032) мм, подібні до яєць С. аnseris.

С. contorta - самець завдовжки 1,4-4,8 см, самка - 2,8-9,8 см. У самців спікула розвинена слабо (0,8-1,2 мм у довжину). Збудник локалізується в слизовій оболонці стравоходу, зоба, іноді в шлунку і навіть у ротовій порожнині качок, індиків, курей, куликів, чайок, горобців.

Яйця бочкоподібної форми, вкриті щільною гладенькою оболонкою, дрібні, (0,05-0,055 х 0,024-0,028 мм).

Біологія. С. аnseris -- геогельмінт. У зовнішньому середовищі за оптимальних умов у яйці за 8-9 діб формується інвазійна личинка.

Зараження гусей відбувається при заковтуванні з кормом або водою інвазійних яєць. В організмі гусей паразити стають статевозрілими через три тижні. Тривалість життя круглих гельмінтів становить 4-8 міс.

С. contorta -- біогельмінт. Яйця разом з фекаліями потрапляють у зовнішнє середовище, де їх заковтують проміжні хазяї (дощові черви). Зараження дефінітивних хазяїв відбувається при заковтуванні дощових червів, інвазованих личинками збудника. Термін розвитку паразитів до статевої зрілості становить 3-4 тижні, а тривалість їх життя в організмі птахів досягає 6-8 міс.

Цикл розвитку нематоди С. аnatis до цього часу не вивчено.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на основі клінічних ознак та дослідження фекалій за методом Фюлеборна для виявлення яєць збудників. Посмертно хворобу діагностують шляхом розтину органів травлення і виявлення в них круглих гельмінтів.

6. Сингамоз птиці

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами роду Syngamus родини Syngamidae підряду Strongylata. Паразити локалізуються в трахеї та великих бронхах курей, індиків, фазанів, куріпок, гусей, тетеревів, граків, сорок, шпаків, голубів, горобців. Це єдині нематоди, які живуть у трахеї свійської птиці.

Збудники. Найпатогеннішим і найпоширенішим є вид Syngamus trachea. Через те що паразити п'ють кров, за життя вони мають яскраво-червоний колір. Довжина самця 0,2-0,5 см, самки -- до 2 см. Ротова капсула добре розвинена, але неглибока. На дні широкого ротового отвору знаходиться до 10 зубів невеликих розмірів. Самці мають хвостову бурсу і дві однакові малі спікули (0,069-0,087 мм завдовжки).

Яйця овальної форми, сірого кольору, з товстою оболонкою та кришечками на полюсах, середніх розмірів (0,074-0,095 мм), незрілі (в яйці міститься 8 бластомерів).

Біологія. Збудники - геогельмінти. Резервуарними хазяями можуть бути дощові черви, сухопутні й прісноводні молюски, багатоніжки, комахи, зокрема хатні мухи.

З трахеї та бронхів яйця проникають у ротову порожнину і заковтуються зі слиною. В подальшому вони з фекаліями потрапляють у зовнішнє середовище. За температури повітря 20-30 °С та відповідної вологості через 3 доби в яйцях формуються личинки першої стадії, а через 9 діб після дворазового линяння вони стають інвазійними. Після цього деякі личинки виходять з яєць інші залишаються там. Зараження птиці відбувається в разі заковтування інвазійних яєць, личинок та резервуарних хазяїв, в організмі яких паразитують личинки гельмінтів. У подальшому з кишок личинки мігрують кровоносними судинами в легені, бронхіоли, бронхи й трахею. В період міграції вони здійснюють третє й четверте линяння. Молоді нематоди вже на 7-му добу досягають трахеї й бронхів, де відбувається їх копуляція. Паразити досягають статевої зрілості через 18-20 діб після зараження. Тривалість життя гельмінтів становить близько 92 діб в організмі курей та 126 діб - індиків.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі клінічних ознак та виявлення у фекаліях яєць збудників. Фекалії потрібно досліджувати за методом Фюллеборна. Через широко розкритий дзьоб можна навпроти світла побачити гельмінтів у трахеї.

Посмертно діагноз установлюють при розтині трупів і знаходженні нематод у задній частині трахеї та великих бронхах.

7. Гістрихоз качок

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами Hystrichis tricolor родини Dioctophymidae підряду Dioctophymata. Статевозрілі паразити локалізуються в залозистому шлунку свійських качок, диких водоплавних птахів і дуже рідко - в організмі гусей та курей.

Збудник. Н. tricolor -- велика нематода веретеноподібної форми. Тіло в передній частині вкрите великими шипами. Самці (2,7-3 см завдовжки) характеризуються наявністю однієї спікули і м'язової статевої бурси без ребер. Самки (2,5-10,5 см завдовжки і 0,3-0,5 см завширшки) виділяють у зовнішнє середовище яйця. Вульва відкривається в задній частині тіла.

Яйця середнього розміру, (0,07...0,09) х (0,04...0,05) мм, овальної форми, жовтого кольору, незрілі. Зовнішня їх оболонка товста й комірчаста.

Біологія. Збудник -- біогельмінт. Проміжними хазяями є малощетинкові черви. Влітку за температури повітря 22-30 °С в яйці впродовж 1 міс формується личинка. При заковтуванні зрілих яєць малощетинковими червами в їхньому організмі з яєць виходять личинки, які проникають у кровоносні судини передньої частини тіла. Інвазійної стадії вони досягають через 5,5 міс і після цього залишаються життєздатними впродовж кількох років (тривалість життя черв'яка). Качки заражаються при заковтуванні проміжних хазяїв, в організмі яких є інвазійні личинки Н. tricolor. Через чотири тижні в шлунку дефінітивних хазяїв паразити досягають статевої зрілості. В організмі птахів гельмінти живуть до 1-2,5 міс.

Діагностика. За життя гістрихоз діагностують дослідженням фекалій качок за методами Фюлеборна або Дарлінга, посмертно -- при розтині трупів.

Можна досліджувати малощетинкових червів компресорним методом з метою виявлення в їхньому тілі личинок (завдовжки до 3 см) збудника гістрихозу.

8. Протозоози птахів

Трихомоноз птахів

Гостра або хронічна хвороба птахів, що характеризується виразководифтеритичним ураженням травного каналу, включаючи ротову порожнину, м'язовий і залозистий шлунки. У птахів паразитує кілька видів трихомонад. Trichomonas gallinae уражує верхній відділ травного каналу; T.gallinarum - сліпі кишки курей, індиків та голубів; T.cberi локалізується в сліпих кишках качок; T.anceri уражує гусей. Паразити належать до родини Trichomonadidae.

Збудники. Форма тіла у трихомонад овальна або грушоподібна. Розміри значно варіюють і становлять (5-20 х 3-10) мкм. Тіло одноклітинних організмів складається з оболонки, цитоплазми, ядра і має 5 джгутиків (на відміну від аналогічних паразитів інших тварин, у яких 4 джгутики); 5-й джгутик довший, розміщений по краю ундулюючої мембрани і закінчується вільно на задньому кінці тіла. За несприятливих умов джгутики та ундулююча мембрана зникають, збудники округлюються, стають нерухомими і перетворюються на цисти.

Біологія. Птиця заражається при заковтуванні трофозоїтів чи цист паразитів з кормом або водою. Джерелом інвазії є хвора птиця та паразитоносії, які через фекалії інвазують зовнішнє середовище, у тому числі корми й воду. Розмножуються одноклітинні організми простим поділом, а також брунькуванням. Живляться слизом, бактеріями, форменими елементами крові, ексудатом.

Діагностика. Діагноз комплексний. Вирішальну роль відіграють результати мікроскопічних досліджень. Готують мазки з вмісту органів травлення, а також з уражених ділянок печінки. Мазки фарбують за методом Романовського. Інтенсивність інвазії встановлюють методом роздавленої краплі, підраховуючи кількість паразитів у полі зору мікроскопа (наявність більш як 100 трихомонад свідчить про високий ступінь інвазії). Можна культивувати збудників на середовищі Петровського. За потреби ставлять біопробу на голубах або 15 - 20-денних курчатах.

9. Лейкоцитозоози птахів

Трансмісивна хвороба свійської птиці та диких птахів, що супроводжується високою температурою тіла, виснаженням, лейкоцитозом, анемією, нервовими розладами. У курей хвороба спричинюється паразитами Leucocytozoon caulleryi, L. sabrazesi, L. schuffneri; у качок - L. anatis, L. simondi; у гусей - L. anserina; у індиків - L. smithi; у цесарок - L. neavei. Збудники належать до родини Leucocytozoidae ряду Haemosporidia класу Sporozoa. В організмі птахів паразити локалізуються в ендотелії кровоносних судин легень, селезінки, печінки, серця, кишок або проникають у клітини ретикулоендотеліальної системи.

Збудники. У клітинах печінки меронти одноклітинних організмів досягають розмірів 11-18 мкм. У макрофагах мегаломеронти мають розміри 60-100 мкм.

Біологія. Біологічними переносниками збудників лейкоцитозоозів є кровосисні мошки. Зараження птахів відбувається при нападі комах, які зі своєю слиною інокулюють у кров спорозоїти паразитів. Останні проникають у клітини ендотелію кровоносних судин, де впродовж 4-5 діб проходять стадію мерогонії. Формується кілька генерацій меронтів. Частина мерозоїтів проникає в еритробласти, де впродовж 9 діб формуються чоловічі й жіночі статеві клітини (макро- та мікрогаметоцити). Уражені еритробласти видовжуються, набувають веретеноподібної або кулястої форми, ядро деформується і відтискується до периферії клітини. Гаметоцитами можуть уражатись лімфоцити, моноцити, мієлоцити. Спостерігають позаклітинні форми розвитку збудників у тканинах серця, селезінки, печінки, кишок.

Під час нападу на хворих птахів чи паразитоносіїв мошки з кров'ю заковтують макро- та мікрогаметоцити. У травному каналі переносника відбувається запліднення, утворюється зигота, яка дозріває, збільшується в розмірі, а потім руйнується. Виходять спорозоїти, які проникають у слинні залози та хоботок комахи, а під час нападу на птахів інокулюються в їхню кров. В організмі мошок розвиток паразитів відбувається впродовж 5 діб.

Діагностика. Враховують клінічні ознаки, епізоотологічні дані, патолого-анатомічні зміни, а також мікроскопію мазків з периферичної крові, де виявляють гаметоцити. Під час розтину трупів виготовляють мазки-відбитки з внутрішніх органів, де знаходять меронти.

10. Бореліоз птахів

Трансмісивна хвороба свійської та диких птахів, що характеризується лихоманкою, пригніченням, анемією, нервовими явищами та високою летальністю. Збудник хвороби Borrelia gallinarum належить до до ядерних організмів ряду Spirochaetales.

Збудник. Ниткоподібні паразити, що закручуються у вигляді спіралі (мають 9-12 завитків), завдовжки 3-30 мкм, завширшки -- 0,2-0,4 мкм. Досить рухливі.

Біологія. Хворіють кури, гуси, рідше качки та індики, а також дикі птахи. Збудники локалізуються в печінці, селезінці, кістковому мозку, плазмі крові. Біологічними переносниками паразитів е персидський (Аrgаs регsісus) і курячий (Dermanyssus gallinae) кліщі, а також клопи (Сіmех lеcturalis). Механічними переносниками можуть бути пухоїди роду Mеnороn. Передавання борелій кліщами відбувається як трансоваріально, так і трансфазно. Розмноження збудників в організмі птахів і кліщів відбувається шляхом поперечного поділу. Переносники інокулюють паразитів у кров птахів під час кровоссання.

Діагностика. Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних. клінічних ознак, патологоанатомічних змін. З метою виявлення збудників готують мазки крові або кісткового мозку чи печінки і фарбують їх за методом Романовського, Буррі чи Морозова. У разі потреби ставлять біопробу на курчатах, яким підшкірно або внутрішньом'язово вводять кров птиці, підозрюваної щодо захворювання на бореліоз.

11. Арахнози птахів

Хвороба птиці спричинюється кліщами Epidermoptes bilobatus родини Epidermoptidae і характеризується запаленням шкіри, облисінням та зниженням її продуктивності.

Збудник -- кліщ овальної форми, жовтуватого кольору, розміром 0,2 - 0,23 мм. Має добре розвинені лапки, які закінчуються кігтикоподібними зубчиками і присосками на коротких стерженьках. Паразитує під лусками епідермісу й у перових фолікулах.

Біологія. У своєму розвитку кліщі проходять стадії яйця, личинки, протонімфи, телеонімфи та імаго. Загальний цикл розвитку триває 2 - 3 тижні.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки і проводять лабораторне дослідження пір'я, пуху, зіскрібків шкіри. Виявляють кліщів на різних стадіях розвитку.

12. Сирингофільоз птиці

Хвороба птиці спричинюється кліщами Syringophilus bipectinatus родини Syringophilidae і характеризується свербежем, запаленням шкіри, випаданням пір'я, пуху, зниженням продуктивності.

Збудник -- кліщі видовжено-овальної форми, розміром до 1 мм, темно-сірого кольору. Хоботок гризучого типу, дещо виступає вперед. Лапки короткі, мають форму конуса і закінчуються відростками у вигляді гребенів. Від заднього кінця тіла відходять 4 довгі щетинки.

Біологія. В своєму розвитку кліщі проходять стадії яйця, личинки, протонімфи, телеонімфи та імаго. Живуть вони колоніями, до кількох сотень. Кліщі проникають в очин і виходять з нього через щілинний канал, який проходить через основу опахала пера. Розвиток їх триває 2,5-3 тижні.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки і результати лабораторного дослідження свіжого пір'я, що відірвалося з уражених місць на шкірі птахів. Порожнина очина непрозора, містить світло-коричневу масу. Очин розтинають ножицями, вміст висипають на годинникове скло, добавляють 10%-й розчин лугу або гасу, ретельно розмішують, готують розчавлені краплі і розглядають препарат під мікроскопом.

Список використаної літератури

1. Галат В.Ф., Березовский А.В., Сорока Н.М. Методичні вказівки з діагностики гельмінтозів тварин. - Київ. - Ветінформ. - 2004. - 55 с.

2. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин / В.Ф. Галат, А.В. Березовський, М.П. Прус, Н.М. Сорока; За ред. В.Ф. Галата. - К.: Урожай. - 2009. - 368 с.

3. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин: Практикум. / В.Ф. Галат, А.В. Березовський, М.П. Прус, Н.М.Сорока; За ред. В.Ф. Галата. - К.: Вища освіта. - 2004. - 238 с.

4. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин / В.Ф. Галат, А.В. Березовський, Н.М. Сорока, М.П. Прус. - К.: Вища освіта. - 2006. - 462 с.

5. Паразитология и инвазионные болезни животных / М.Ш. Акбаев, Ф.И. Василевич, Р.М. Акбаев и др..; Под ред. М.Ш. Акбаева. - М.: КолосС. - 2008. - 776 с.

6. Паразитологія та інвазійні хвороби тварин / В.Ф. Галат, А.В. Березовський, М.П. Прус, Н.М. Сорока; За ред. В.Ф. Галата. - К.: Вища освіта. - 2003. - 464 с.

7. Руководство по ветеринарной паразитологии / А.И. Ятусевич, В.Ф. Галат, А.В. Березовский, М.П. Прус, Н.М. Сорока - Минск. - 2005. - 482 с.

8. Секретарюк К.В., Сварчевський О.А., Тафійчук Р.І. Гельмінтологічні дослідження тварин і навколишнього середовища у ветеринарній медицині. - Львів. - 2005. - 107 с.

9. Юськів І.Д. Акарологічні дослідження тварин та акарициди. - Львів: Каменяр. - 1998. - 96 с.

Додаток

Антигельмінтні лікарські засоби

Размещено на Allbest.ru