Cосново-грабової судіброва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

з дисципліни: Лісознавства

на тему: Cосново-грабової судіброва

Вступ

Ліс - найважливіший компонент біосфери. Його роль у житті людини багатогранна. Ліси не тільки задовольняють потреби людини у деревині, іншій лісовій продукції, а й забезпечують належний гідрологічний режим рік, захищають ґрунти від ерозії. Ліси мають здатність покращувати довкілля та благотворно впливати на організм людини.

Догляд за лісом включає комплекс заходів по вирощуванні лісу з метою підвищення і покращення його продукції, збільшення розмірів лісокористування і кращого використання лісу як фактора оточуючого середовища. Проведенням рубок догляду людина найбільш ефективно впливає не тільки на рослини, але й на середовище -- змінює світловий режим, підвищує вологість фунту, прискорює процес розкладання підстилки. При цьому більш підсилено проходять біологічні процеси в ґрунті, змінюється підлісок та ін. ліс господарство земля деревина

Головним завданням лісового господарства є найбільш раціональне використання земель державного лісового фонду з метою отримання максимальної кількості деревини та іншої побічної продукції з одиниці лісової площі, покращення стану і підвищення якості лісів з одночасним використання всіх багатогранних особливостей лісу.

Обсяг лісокористування повинен здійснюватись у межах розрахункових норм, які запобігають виснаженню лісових ресурсів і зниження корисних функцій лісу.

Успішне використання цих завдань можливе при ведені лісового господарства на типологічній основі.

Лісова типологія об'єднує вчення про ґрунт, гідрологію, лісову породу і трав'янисту рослинність у взаємовідношенні з кліматом та іншими екологічними факторами зовнішнього середовища. Це наука про класифікацію лісових площ, однорідних за комплексом кліматичних і лісорослинних потенційних можливостей, що однорідні за лісівничими ознаками і потребують однорідним лісогосподарських заходів. Таким чином тип лісу дає можливість групування за окремою площею ділянок за спільністю ознак, що визначають конкретність і предметність, цільове спрямування і результативність комплексу лісогосподарських заходів.

Запропонована класифікаційна схема і діагностична характеристика типів лісу рекомендована для практичного використання при лісовпорядкуванні, проведені лісогосподарських заходів, а також при проведені та плануванні цих робіт.

Складність приросту та різноманіття лісів зумовлюють необхідність їх розподілу на більш або менш однорідні категорії, тобто типу лісу. Такий розподіл необхідний для практики лісового господарства, пізнання законів лісу і має загальнонаукове зацікавлення. Розчленування лісів на однорідні категорії займається лісова таксація.

Лісова типологія -це розділ лісознавства, лісової екології ,який вивчає закономірності формування лісостанів в умовах певного грунтово-гідрологічного і кліматичного середовища.Спираючись на чинники середовища і біоекологічні (лісівничі) властивості рослин, лісова типологія покликана пояснити причини різноманіття природних насаджень і класифікувати їх за суттєвими ознаками на широкій біоекологічній і географічній основі. В той же час типологічна класифікація лісових масивів повинна допомогти лісівникам правдиво висвітлити стан лісів, забеспечити раціональне планування лісового господарства і ефективне його ведення. Таксаційні, морфологічні показники не розкривають причини різноманітності природних лісів за основними життєвими ознаками. В зв'зку з цим і виникла необхідність поділу(класифікації) лісів за типами, які були б однорідними за грунтовимо-гідрологічними і кліматичними умовами і вимагали, при однаковій таксаційній характеристиці, ідентичних лісогосподарських заходів.

1. Опис аналізованого типу лісу

1.1 Типоутворююча роль породи

Дуб звичайний відноситься до мезотрофних порід, який формує типи лісу у сугрудах і грудах (рис. 1). В екстремальних умовах фрагментами може формувати також типи лісу у суборах, хоча тут він виступає тільки як характерна домішка (Розточчя, Опіл-ля, Полісся, Лісостеп).

Рис. 1 Екологічна фігура дуба звичайного

У передгірській зоні деревостани дубових типів лісу займають площу близько 100 тис. га. Найбільш розповсюдженими типами лісу є свіжі і вологі грабові судіброви і діброви (50 %), а також букові і ялицеві діброви (30 %).

Склад корінного деревостану може змінюватися з віком і кінцевий склад потрібно сформувати в середньовіковому деревостані. У сирій діброві породи характерної домішки можуть складати 20-30% і достатньо впливати на стан деревостану загалом.

Лісівнича характеристика кожного типу лісу наведена в наступному розділі, де викладені лісівничі, геоботанічні, фунтові та інші особливості типів лісу, які відрізняють їх від сусідніх

1.2 Класифікація типів лісу

Вологі типи характеризуються оптимальним зволоженням для дуба пізнього, ялини, берези пухнастої, ялиці, липи, осики, ...; рівень підґрунтових вод у піщаних ґрунтах складає 1-2 м, у суглинистих і глинистих -- 2-4 м; у межах ризосфери підґрунтових вод іноді нема.

Дерева вітровальні, мікрорельєф хвилястий або слабогорбистий. Чагарники і надґрунтове покриття відносяться до мезофітів із домішкою, а іноді з переважанням мезогігрофітів.

На вирубках з'являються гігрофіти, що свідчить про збільшення вологості через відсутність лісостану і припинення поглинальної діяльності деревного коріння. Серед надґрунтового покриття спостерігається поступова зміна видів.

Класифікація типів лісу дуба звичайного

Таблиця 1 Класифікація типів лісу дуба звичайного для типу лісорослинних умов С2

1.3 Діагностична характеристика типу лісу

1.3.1 Опис аналізованого типу лісу

Тип лісу - Свіжа сосново-грабова судіброва.(С2-г-сД)

Свіжа сосново-грабова судіброва широко поширена в західній частині підзони широколистяних лісів (українське Полісся), рідше - в західному Лісостепу. В лісовій зоні займає підняті мізцеположення або схили, в Лісостепу - пониження. Ґрунти - дернові, слабоопідзолені супіщані, піщані з суглинистими прошарками або близьким заляганням суглинку.

Корінний тип деревостану триярусний. В першому ярусі сосна Iа і І6 бонітетів з домішкою берези та осики. Другий ярус утворений дубом, висота якого залежить від повноти сосни. Якщо сосновий намет не дуже зімкнутий, дуб має II або III бонітет, при більшій повноті соснового намету дуб має нижчі бонітети. Третій ярус утворений грабом, який в багатому (грудовому) підтипі сливається з ярусом дуба, а в бідному (суборевому) - з ярусом підліску. Домішкою до граба можуть бути клен гостролистий, рідше - липа.

Підлісок з ліщини з домішкою бруслини бородавчатої, горобини, крушини, калини. Іноді зустрічається в деревостані груша, яблуня, черешня.

Трав'яне вкриття різної густоти, яка залежить від зімкнутості широколистяних порід. В першому ярусі покриву - орляк висотою 80-100 см з домішкою зіноваті руської, гірської петрушки, дроку, в нижньому ярусі -- суниця лісова, костяниця, брусниця, копитняк європейський, грушанка однобока та інші. Крім перерахованих, постійно зустрічаються чина весняна, конвалія, герань кривавочервона, купена лікарська, медунка вузьколиста, буквиця лікарська, яглиця, підмаренник весняний, ожика волосиста, вероніка дібровна.

Моховий покрив відсутній або представлений подушками лісових зелених мохів: плеврозія Шребера, гілікоміума, дікранума війчастого.

В лісостеповому варіанті цього типу характерними видами є: ломиніс прямий, конвалія, медунка лікарська, буквиця, кропива, міцеліс стінний, грушанка кругролиста; характерні види - осока гірська, костяниця, вероніка дібровна, первоцвіт лікарський, медунка м'яка, грушанка однобока. Крім них, звичні види суборів та дібров: орляк, копитняк європейський, зірочник ланцетолистий, осока волосиста, яглиця.

Похідні типи деревостанів: сосняки, сосняк з дубовим ярусом, грабо-дубняки, дубняки, грабняки, осичники, березняки.

1.3.2 Характеристика можливого травостою у даному типі лісу

Види трав індикаторів розділяють на:

- Постійні види;

- Характерні види;

- Переважаючі види.

1.3.3 Опис відповідного типові лісу ґрунту

Тип лісу: Свіжа сосново-грабова судіброва відноситься до типу лісостану: вологий груд - С2.

Ґрунти на Поліссі - дернові, слабоопідзолені супіщані, піщані з суглинистими прошарками або близьким заляганням суглинку.

Світло-сірі лісові грунти виділяються серед сірих лесных| грунтів найбільшої опідзоленістю| і найменшою потужністю| гумусового горизонту. За морфологічними ознаками і властивостями вони близькі до дерново-підзолистих грунтів|.

Горизонт A1| -- невеликіої потужності (15-20см| і менше|), світло-сірий, часто нерівномірного забарвлення|фарбування|, із|із| слабо вираженою|виказувати| комкувато-горіховою| або комкувато-пластинчастою| структурою. На орних угіддях А1 зазвичай|звично| безструктурний, розпорошений.

Гумусово-оподзоленний горизонт A1A2 має чіткі ознаки опідзоленості -- світло-білястий відтінок, лускову, пластинчасту або плитчато-горехувату структуру з рясною білястою присипкою.

Горизонт А2 характеризується або плйтчато-горехуватою, або горехуватою структурою з білястою присипкою і поступово переходить в иллювиальный горизонт В з помітною присипкою і буро-коричневими примазками по гранях горіехувато-призматичної структури.

Поступово іллювіальний| горизонт переходить в породу| С. Як правило в кінці|у кінці| другого метра профілю зустрічаються карбонати.

Сірі лісові грунти характеризуються інтенсивнішим розвитком дернового процесу| і ослабленням підзолистого| в порівнянні зі світло-сірими.

Рис. 2 Сірий лісовий грунт

Морфологічно відрізняються від них темнішим кольором горизонтів А1 і А1А2, підвищеною потужністю горизонту A1 (до 25--30 см), комкувато-дрібногоріховатої структурою горизонту A1A2. Горизонт А2В може бути відсутнім; горизонт В має ті ж ознаки, що і у світло-сірих грунтів. Темно-сірі лісові грунти за своїми ознакам і властивостям близькі до чорноземів. Гумусовий горизонт A1i у них потужніший, ніж у сірих лісових грунтів, і темнішого забарвлення. Структура його грудкувата або комкувато-горіхувата. Горизонт A1A2 досить інтенсивно заповнюється гумусом, має горехувату структуру з білястою присипкою .

Іллювіальний горизонт виділяється темно-буром забарвленням|, помітною ущільненістю|, чітко выраженною| горіхувато-призматичною| структурою. На відміну|відзнаку| від світло-сірих і сірих грунтів біляста присипка в горизонті| В багата, інколи|іноді| навіть відсутнія. Зазвичай|звично| на глибині 120--150 см залягають карбонати|.

2. Типологічний аналіз типу лісу

Вихідними матеріалами для виконання цього розділу є матеріали видані індивідуально і занесені в табл. 2.

За даними табл. 2 визначаємо:

- запас на ділянці, для цього перемножуємо площу ділянки (гр. 2) на запас 1 га даної ділянки (гр. 9);

- загальну площу для кожної вікової групи типу лісу цілому (підсумок по вікових групах у гр. 2);

- загальний запас для вікової групи і типу лісу в цілому (підсумок у гр. 10);

- тип деревостану (гр. 11) згідно з принципами екологічної типології.

Типи деревостану можна позначити символами: корінний тип деревостану «К» і похідний - «П».

2.1 Визначення фактичної і потенційної продуктивності

Визначення вказаних показників та вирахування ступені типологічного потенціалу зведені в табл. 2.

Таблиця 2 Типологічний потенціал вологої буково-ялицевої смеречини і ступінь його використання смеречині

Для визначення показників табл. 2 виконуємо наступну роботу:

- середній фактичний запас на 1 га (гр. 5) отримаємо, як частку від ділення фактичного запасу на всій площі (гр. 4) на загальну площу групи (гр. 3);

- середній фактичний приріст на 1 га. (гр. 6) визначається шляхом ділення середнього запасу на середній вік даної групи, тобто на 5, 15, 25, і т.д. років;

- середній вік насаджень типу лісу визначається, як середньозважена величина. Для цього перемножуємо площу кожної вікової групи на її середній вік. Відтак сумуємо їх і розділяємо на загальну площу лісу.

Асер = 52,9рр.

Асер-середній вік насаджень.

- склад деревостану типологічного еталону (гр. 7) вибирається для кожної вікової групи з табл. 2.1. За типологічний еталон приймаємо корінний деревостан високої повноти і максимальної продуктивності. Вказані показники заносимо у графи 7, 9, 10. на основі цих даних визначаємо середній приріст потенційного насадження (гр. 8);

Середній склад еталонного деревостану визначається як середньозважена величина, але за запасом ( табл. 3.). Для визначення участі породи її запас ділять на загальний запас на 1 га.

Таблиця 3 Розрахунок усередненого запасу еталонних насаджень

- потенційний запас (гр. 11) кожної вікової групи визначаємо шляхом перемножування запасу на 1 га типологічного еталону (гр. 10) на загальну площу вікової групи (гр. 3);

- ступінь використання типологічного потенціалу (гр. 11) визначаємо: К = (гр. 3/ гр. 10)•100%

В порядку перевірки ступеня використання типологічного потенціалу його можна визначити шляхом співставлення середнього фактичного запасу на 1 га (гр. 4) з потенційним (гр. 10).

Фактичну і потенційну продуктивність насадження відповідного типу лісу рекомендується зобразити на граф. (Рис. 3), де на осі абсцис відкладаємо середній вік групи (роки), а на осі ординат запаси насаджень. Для побудови кривих використовуємо показники гр.4 та гр. 10 граф (табл. 3). Такий графік є особливо необхідний при відсутності еталонів для окремих вікових груп. Вважається, що це величина буде знаходитися на кривій, що приходить через сусідні точки.

Рис. 3 Розподіл насаджень на корінні і похідні деревостани

У зв'язку з впливом росту стихійних і антропогенних факторів типи і лісу представлені, як корінними, так і похідними деревостанами. Останні, як правило, не завжди задовільні за станом. З цього приводу на основі даних табл. 2. для кожної вікової групи проводиться розподіл на корінні та похідні деревостани (табл. 4). В межах вікової групи типи деревостанів розділяються за групами повнот.

Таблиця 4 Розподіл насаджень на корінні і похідні деревостани за повнотою

В подальшому похідні деревостани розділяються за переважаючими породами (табл. 5), що допоможе виявити причини зміни порід.

Таблиця 5 Площа корінних і похідних деревостанів

3. Лісівничо-економічна ефективність типологічного аналізу

З метою виявлення втрат деревини у віці рубки, які виявленні в результаті типологічного аналізу відповідного типу лісу визначається лісівнича ефективність його проведення. З цією метою використовуємо показники табл. 3. (гр. 4, 11) і переносимо в табл. 6.

Таблиця 6 Лісівнича ефективність типологічного аналізу

Показники табл. 6 визначаємо наступним чином:

- вік рубки приймаємо згідно діючих вимог залежно від породи, типу лісу та групи лісів, лісорослинної зони.

В даному випадку вік рубки становить 81-100 років.

- недобір деревини (гр. 2) вираховуємо, як різницю між фактичним і потенційним запасом;

- площу стиглих насаджень беремо з табл. 2.1. (гр. 3), на основі даних про вік рубки;

- недобір деревини з 1 га у віці рубки (гр. 5) отримуємо, як частку від ділення недобору деревини у віці рубки (гр. 4) на площу стиглих насаджень;

- площу всього типу лісу (гр. 2) беремо із табл. 2.1. (гр. 2);

- максимально важливі втрати деревини в типі лісу визначається шляхом перемноження недобору деревини з 1 га у віці рубки (гр. 5) на площу всього типу лісу.

4. Висновки про сучасний стан насаджень свіжої сосново-грабової судіброви

Свіжа сосново-грабова судіброва широко поширена в західній частині підзони широколистяних лісів (українське Полісся), рідше - в західному Лісостепу. В лісовій зоні займає підняті мізцеположення або схили, в Лісостепу - пониження.

Аналізуючи вікову структуру насаджень, доцільно звернути увагу на те, що найбільшу площу насаджень займають молодняки, тобто деревостани у віці 1-40 років. Важливим значенням є ступінь використання типологічного потенціалу за віковими групами. На мою думку такий високий рівень використання пов'язаний з наявністю високої кількості супутніх порід, які максимально відповідають грунтово-кліматичним умовам місцезростання. Змішані за складом і складні за формою лісостани повніше використовують лісорослинні умови, тому є більш продуктивнішими, більш стійкими.

Також, слід звернути увагу на особливості розподілу насаджень. Похідні деревостани займають майже 90 %, порівняно з корінними, які складають 13 % від всієї площі деревостанів. Для того щоб відновити корінні насадження без змін порід, а також підвищити продуктивність деревостанів, необхідно впроваджувати наступні заходи: - проводити рубки догляду; - проводити суцільні рубки; - здійснювати обрізання; - видалити необхідні деревостани; - застосувати певні методи боротьби з шкідниками. Тільки детальний нагляд може дати високі результати.

Список використаних джерел

1. Герушинський З. Ю. Типологія лісів Українських Карпат: Навчальний посібник. - Львів: вид-во «Піраміда», 1996.- 208 с.

2. Тереля І.П., Ященко П.Т., Зварич Ю.В., Михайлів О.Б. Лісознавство: Курсова робота. - Львів: УкрДЛТУ, 2010. - 32 с.

3. Швиденко А. Й., Остапенко Б. Ф. Лісознавство: Підручник. - Чернівці: Зелена Буковина, 2001.- 352с.

4. Генсірук С.А., Фурдичко О. І., Бондар В.С., Історія лісівництва в Україні. Львів: Світ, 2009.- 424с.;

5. Термена Б.К. Лісознавство з основами лісівництва: Навчальний посібник. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2009. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru