Хвороби очеревини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хвороби очеревини

Хвороби очеревини поділяються на запалення очеревини (перитоніт) і захворювання, пов'язані з порушенням резорбції (черевна водянка).

Частіше перитоніт зустрічається у коней, великої рогатої худоби і птиці (плевроперитоніт)

Етіологія. Перитоніт розвивається частіше як ускладнення різноманітних захворювань органів черевної і тазової порожнин (травматичний ретикуліт, розрив шлунка або кишок, гострий гастроентерит, тромбоемболічні кольки, завороти й інвагінації кишок, абсцес печінки, прорив матки тощо) або внаслідок механічного ушкодження черевної стінки (поранення, удари), а також після операцій.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. Інтерорецептори очеревини підлягають сильному й різкому подразненню вмістом кишок або інфекцією, яка потрапила в очеревину. Больові імпульси безперервно надходять у центральну нервову систему, виснажують її, розладжують нервову регуляцію. Це призводить до посилення ексудації і зменшення резорбції, до порушення функцій судин і серця, моторики органів черевної порожнини. Виникають розширення й гіперемія судин очеревини, розширення лімфатичних судин серозного покриву. Знижується кров'яний тиск.

При розтині при розливному перитоніті виявляють роздуті кишки і шлунок, у черевній порожнині - значну кількість серозно-фібринозного, гнійного або гнильного ексудату, накладання (фібринозні або гнійні) на серозному покриві, крововиливи.

При обмеженому перитоніті запальний процес розвивається в певних ділянках очеревини.

Симптоми. Апетит знижений або відсутній, температура тіла значно підвищена, пульс і дихання стають частими. Тварина стогне, горбить спину, потіє. Спочатку перистальтика кишок послаблена, а потім зникає. Можливе блювання (особливо у свиней, собак і котів). Часто змінюється конфігурація живота. Пальпація живота болюча.

При розриві шлунка або кишок перитоніт характеризується різким занепадом сил, зниженням температури тіла і кров'яного тиску, тахікардією з наступним розвитком колапсу.

Перитоніт, зумовлений проривом матки або пораненням черевної стінки, характеризується тим, що ознаки проявляються на другий-четвертий день. При цьому погіршується загальний стан, підвищується температура тіла, пульс і дихання стають частішими, виявляється болючість черевної стінки.

При обмеженому перитоніті у великої рогатої худоби (травматичний ретикулоперитоніт) виявляють больову реакцію в ділянці сітки, по лінії прикріплення діафрагми і симптоми гіпотонії передшлунків.

При перитоніті виявляють виражений нейтрофільний лейкоцитоз і диспротеїнемію.

Перебіг і прогноз. Гострий розливний перитоніт триває від двох днів до трьох тижнів. Причому особливо тяжко і швидко він перебігає у коней. У жуйних хвороба може набрати затяжного характеру. При обмеженому перитоніті хвороба триває тижнями й місяцями з утворенням спайок.

Прогноз - обережний, а при розливному перитоніті частіше - несприятливий.

Діагноз можна поставити за характерними симптомами, за даними ректального дослідження, дослідження крові і пробної пункції живота.

Враховують також дані анамнезу.

При перитоніті в ексудаті, добутому під час пункції живота, виявляють білок (до 5%), лейкоцити, еритроцити, мікроби, а при асциті - транссудат, який відрізняється від ексудату прозорістю або легкою опалесценцією, малим вмістом білка і формених елементів крові.

Терапія. Лікування при перитоніті включає дієтичну годівлю, боротьбу із застоєм вмісту і метеоризмом кишечнику, інтенсивну антибіотикотерапію та хірургічне втручання.

В раціоні тварин обмежують об'ємні, малопоживні і грубі корми, замінюючи їх легкоперетравними і малооб'ємними (слизові відвари, м'яке доброякісне сіно, морква, буряк, супи, каші та ін.).

Найбільш ефективне хірургічне лікування, в результаті якого ліквідують головну причину перитоніту.

У перші години захворювання рекомендується на ділянку живота класти холод, потім тепло. Призначають антибіотики, щадну дієту, повний спокій. Напувають тварину теплою водою.

При наявності пошкоджень шкіри і перфорації очеревини проводять їх хірургічну обробку, а при перитоніті, обумовленому перфорацією органів черевної і тазової порожнин, проводять лапаротомію для усунення дефекту і видалення вмісту шлунка і кишок із черевної порожнини.

Велике терапевтичне значення має застосування протимікробних засобів, особливо антибіотиків, а також новокаїну.

В.В. Мосін рекомендує при перитоніті робити епіплевральну новокаїнову блокаду черевних нервів. Корисна також паранефральна новокаїнова блокада за І.Я. Тихоніним.

Застосовують інтенсивну антибіотикотерапію. На початку лікування антибіотики вводять у великих дозах у черевну порожнину для створення бактерицидної концентрації. В подальшому цей ефект можна підтримувати їх внутрішньом'язовим введенням. З цією метою стрептоміцину сульфат і солі бензилпеніциліну вводять у дозі 10 тис. ОД на 1 кг маси тварин 3-5 разів на добу, а біцилін - по 10 - 15 тис. ОД/кг великим тваринам і 10 - 20 тис. ОД/кг - дрібним. Можна використовувати антибіотики в поєднанні з сумісними сульфаніламідними препаратами і похідними нітрофурану.

Із засобів патогенетичної терапії застосовують гамма-глобуліни, гіпер - імунну антистафілококову плазму, продигіозан, вітамінні препарати (аскорбінова кислота, тіаміну бромід, піридоксину гідрохлорид та ін.), кальцію хлорид, кальцію глюконат, глюкозу, серцеві, карловарську сіль, румінаторні та інші препарати. Призначають періодично очищувальні клізми. З метою відновлення перистальтики кишечнику рекомендують проводити надплевральну новокаїнову блокаду черевних нервів і пограничних симпатичних стовбурів.

У дрібних тварин при дифузному перитоніті необхідно застосовувати інтенсивне лікування з хірургічним втручанням, використанням перитонеального діалізу, інфузійної терапії протягом 2-5 діб, антибактеріальних, вітамінних, гормональних і серцевих препаратів та імуномодуляторів.

Профілактика. Слід своєчасно лікувати й запобігати різноманітним хворобам органів черевної і тазової порожнин, додержувати правил асептики й антисептики під час операцій на черевній стінці та під час проколу рубця. При післяопераційному перитоніті рекомендується з профілактичною метою робити двосторонню епіплевральну блокаду, яка затримує розвиток запального процесу в очеревині і в органах черевної порожнини.

Асцит (ascites) - черевна водянка - це хронічна хвороба, яка характеризується утрудненням резорбції перитонеальної рідини в систему крово- і лімфообігу та накопиченням її у черевній порожнині.

Частіше хворіють собаки, коти, свині, рідше - коні і велика рогата худоба.

Етіологія. Основними причинами хвороби є тяжкі захворювання печінки, серця, які супроводяться застійними явищами в системі ворітної вени.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. В основі патогенезу частіше лежать функціональна недостатність печінки, порушення водно-сольового та білкового обміну, розлад серцево-судинної системи і кровообігу, ураження судинної системи очеревини. Перитоніальна рідина, накопичуючись в черевній порожнині, утруднює роботу органів кровообігу, погіршує моторну діяльність шлунка й кишок, обмежує рух діафрагми.

При розтині в черевній порожнині виявляють велику кількість жовтуватої або червонуватої рідини. Вона містить мало білка (1-2%) і майже не має формених елементів крові. Очеревина не змінена. Помічаються ураження печінки, серця, нирок та інших органів.

Симптоми. Виявляють симетричне двостороннє випинання нижніх і бокових частин тіла, швидку стомлюваність, утруднене дихання, виснаження. Тварини більше лежать або сидять. Температура тіла нормальна, слизова оболонка бліда. При пальпації черевних стінок відчувають флуктуацію. Шуми кишок послаблені або їх зовсім немає.

Перебіг і прогноз. Хвороба перебігає хронічно й тяжко. Прогноз - частіше несприятливий.

Діагноз ставлять за характерними симптомами й результатами пункції живота. Враховують дані анамнезу. Асцит диференціюють від перитоніту за хронічним перебігом хвороби і наявністю в черевній порожнині транссудату.

Терапія. Спрямоване на полегшення перебігу первинного захворювання. В раціон вводять корми, багаті на білок, обмежують напування водою, кухонну сіль, призначають сечогінні, серцеві та інші засоби.

З сечогінних засобів застосовують діакарб (коням і коровам - 1,5-2 г., собакам - 0,1-0,2; котам - 0,04-0,06 г.); фуросемід. або лазекс (собакам - 0,04-0,08 г. всередину або по 0,5-1 мл внутрішньом'язово один раз на день; котам - 0,25-0,5 мл), настої ягід ялівцю (собакам - І-3 г. котам - 0,5-1 г.).

Виконують пункцію черевної стінки (кожні 3-4 дні), випускають транссудат. Виведення рідини через прокол черевної стінки є тимчасовим заходом, який лише на деякий час поліпшує стан тварини.

Профілактика. Слід своєчасно лікувати і запобігати хворобам, які ускладнюються або супроводяться асцитом (хвороби печінки, серця, нирок, очеревини, непрохідність кишок тощо).

перитоніт худоба захворювання лікування

Література

1. Внутренние болезни животных / Под общ. Ред. Г.Г. Щербакова, А.В. Коробова. - СПб.: Издательство «Лань», 2002 - 736 с.

2. Внутренние незаразные болезни сельскохозяйственных животных / Ф.Ф. Порохов, С.И. Смирнов, И.Г. Шарабрин и др.; под ред. И.Г. Шарабрина. - М.: Колос, 1997. - 600 с.

3. Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, И.О. Судаков та ін.; за ред. В.І. Левченка. - Біла Церква. - 1999.-Ч. 1. - 376 с.

4. Внутрішні незаразні хвороби тварин /М.О. Судаков, М.І. Цвіліховський, В.І. Береза та ін.; За ред. М.О. Судакова. - К.: Мета, 2002. - 352 с.

5. Загальна терапія і профілактика внутрішніх хвороб тварин: Практикум / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, Л.М. Богатко та ін.; Біла Церква, 2002. -224 с.

6. Клінічна ветеринарна фармакологія: Навч. посібник / За редакцією О.І. Канюки. - Одеса: Астропринт, 2006. - 296 с.

7. Кондрахин И.П., Таланов Г.А., Пак В.В. Внутренние незаразные болезни животных. - М.: КолосС, 2003 - 461 с.

8. Лисенко В.В., Немировський В.І., Семьонов О.В. та ін. Фізіотерапія і фізіопрофілактика внутрішніх хвороб тварин. - Дніпропетровськ, 2006. - 220 с.

9. Общая и клиническая ветеринарная рецептура: Справочник / Под ред. Б.Н. Жуленко. - М.: Колос, 1998. - 551 с.

10. Субботин В.М., Субботина С.Г., Александров И.Д. Современные лекарственные средства в ветеринарии. - Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. - 592 с.

Размещено на Allbest.ru