Розвиток соціальної сфери села (на матеріалах Львівської області)

Спеціальність 08. 07. 02 - економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Львів - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі статистики та аналізу Львівського державного аграрного університету Міністерства агропромислового комплексу України протягом 1996-1999 років.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН Тринько Роман Іванович, Львівський державний аграрний університет, завідувач кафедри статистики та аналізу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук Костирко Ігор Гри-горович, Жидачівський целюлозно-картонний комбінат, фінансовий директор; кандидат економічних наук Матлашенко Ві-лен Борисович, Львівський державний аграр-ний університет, доцент кафедри менеджменту і права.

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ регіональної соціально-економічної політики та територіального управ-ління, м. Львів.

Захист відбудеться 30 липня 1999р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 36. 814. 02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 292040, м. Дубляни Жовківського району Львівської області.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державно- го аграрного університету.

соціальна сфера село

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реформування економічних засад функціонування сільськогосподарських підприємств не може залишити осторонь соціальну сферу сільських населених пунктів, яка забезпечує життєздатність та відтворення сільського населення. При командно-адміністративній системі управління кошти сільськогосподарських підприємств використовувались для розвитку соціальної сфери села, зокрема бу-дівництва об'єктів соціальної інфраструктури, зміцнення їх матеріальної бази. В умовах перехідної економіки сільськогосподарським підприємствам не вистачає коштів для підтримки свого існування, а об'єкти соціальної сфери залишились без господаря. В результаті у сільській місцевості згортається соціальна діяль-ність підприємств, погіршується або зовсім припиняється соціальне обслуговування населення. Розвиток соціальної сфери села повинен координувати єдиний управлінський орган - місцеві органи влади, адже принципове значення для реалізації заходів, передбачених Законом «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України», мають державні та місцеві бюджети. Пріоритетність соціального розвитку села повинна забезпечуватись державою через комплекс організаційних, економічних і правових заходів.

Актуальність теми. У зв'язку з переходом до ринкових відносин та структурною перебудовою рівень розвитку соціальної сфери села різко знижується. Безробіття, згортання соціальної інфраструктури, ускладнення демографічної ситуації на селі супроводжуються моральною деградацією, девальвацією сімейних відносин. Для перехідного періоду актуальною є розробка заходів щодо забезпечення реформування АПК. Соціально-економічні заходи створюють нові можливості для ефективного розв'язання проблем у соціальній сфері села. Це потребує нових підходів і методів оцінки рівня соціального розвитку сільських населених пунктів.

Село сьогодні вимагає пріоритетності соціально-економічного розвитку, що повинно забезпечити підвищення рівня обслуговування населення, створити нові робочі місця. Тому виникла потреба у дослідженні сучасного стану та перспектив розвитку соціальної сфери села.

Стан вивчення проблеми. Розробкою теоретичних питань розвитку і особливостей функціонування соціальної сфери села займалося багато вчених. Серед них: О. Бугуцький, М. Вдовиченко, Г. Купалова, М. Долішній, І. Прокопа, П. Саблук, Р. Тринько, Л. Шепотько, В. Юрчишин та інші. Ними обгрунтовані підходи до розвитку соціальної сфери сільських населених пунктів. Але в проведених дослідженнях неповністю враховані регіональні умови. Саме це послужило основою наукового дослідження щодо обгрунтування напрямів розвитку соціальної сфери сільських поселень Львівської області.

Зв'язок роботи з науковими темами. Робота виконана згідно з тематикою наукових досліджень кафедри статистики та аналізу Львівського державного аграрного університету: “Аналіз та прогнозування тенденцій соціально-економічного розвитку в умовах багатоукладності аграрної економіки” (номер державної реєстрації 0193U023621).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка рекомендацій щодо підвищення рівня розвитку соціальної сфери сільських населених пунктів Львівської області. Реалізація поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:

розкрити теоретичну суть категорії «соціальна сфера села»;

обгрунтувати методику дослідження комплексного розвитку соціальної сфери села;

вивчити особливості сільської поселенської мережі та намітити шляхи її вдосконалення;

вивчити тенденції розвитку соціальної сфери села;

розробити пропозиції щодо перспектив інвестування та розвитку соціальної сфери села.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є методологічні основи, принципи і механізм функціонування соціальної сфери села в умовах перехідної економіки; об'єктом - сільські населені пункти та підприємства соціальної сфери, соціально-економічні умови життя сільського населення Львівської області.

Методологія та методика дослідження. Теоретичною основою дослідження є теоретичні засади та положення, викладені у працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Методологічна основа дослідження - діалектичний метод пізнання. В роботі проведено комплексний аналіз соціального розвитку села. Характер розвитку соціальної сфери визначив різноманітний спектр методів дослідження: системного аналізу, синтезу, балансовий, групувань, розрахунково-конструктивний, кореляційний, що дозволило одержати науково обгрунтовані й достовірні результати і на їх основі сформулювати висновки та пропозиції

Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, матеріали Держкомстату України, обласного управління статистики Львівської області, відділів статистики адміністративних районів Львівської області, наукова література з теми дослідження, результати досліджень і спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

обгрунтовано теоретичну суть соціальної сфери села;

розроблено систему показників для обгрунтування рівня розвитку соціальної сфери села;

вивчено демографічний стан сільських населених пунктів;

проведено комплексний аналіз розвитку соціальної сфери села;

запропоновано основні напрями удосконалення розвитку соціальної сфери села на перспективу.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження спрямовані на вирішення питань соціального розвитку сіл, що має важливе соціальне, економічне та політичне значення. Вони можуть бути використані при складанні планів, розробці заходів з питань соціально-економічного розвитку регіону, адміністративних районів, сільських населених пунктів.

Особистий внесок здобувача. Особисто автором проаналізовано і узагальнено зарубіжний та вітчизняний досвід з питань оцінки стану і розвитку соціальної сфери села, теоретично обгрунтовано суть категорії «соціальна сфера села», її структуру та особливості. Обгрунтовано напрями удосконалення розвитку соціальної сфери села на перспективу. Матеріали, викладені в дисертації, можуть бути використані державними органами на обласному, районному та місцевому рівнях при розробці проектів соціального розвитку.

У наукових статтях, які опубліковані у співавторстві, особистий внесок автора становить 0, 78 друк. арк. і полягає в постановці та розробці основних методичних положень і реалізації результатів дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження постійно доповідались на методологічному семінарі, наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського державного аграрного університету протягом 1996-1999 років; міжнародній науково-практичній конференції «Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки України», м. Луцьк, 1998 рік; міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна іноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура», м. Чернівці, 1999 рік.

Результати досліджень автора передані і прийняті до впровадження Буською, Золочівською, Жовківською районними держадміністраціями Львівської області.

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковані в 5 наукових працях загальним обсягом 1, 08 друк. арк., в тому числі автора 0, 78 друк. арк.

Структура роботи.

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування соціальної сфери села. 1. 1. Зміст та структура соціальної сфери села. 1. 2. Регіональні особливості соціального розвитку сільських населених пунктів. 1. 3. Методика аналізу розвитку соціальної сфери села.

Розділ 2. Рівень розвитку соціальної сфери села. 2. 1. Сільська поселенська мережа. 2. 2. Демографічне становище сільських населених пунктів. 2. 3. Тенденції розвитку соціальної інфраструктури села. 2. 4. Рівень життя сільського населення.

Розділ 3. Основні напрями вдосконалення соціальної сфери села. 3. 1. Напрями підвищення рівня життя сільського населення. 3. 2. Шляхи покращання фінансування розвитку соціальної інфраструктури села. 3. 3. Вдосконалення механізму функціонування ринку робочої сили на селі.

Висновки. Пропозиції. Бібліографічні джерела. Додатки.

Повний обсяг дисертації містить 171 сторінок машинописного тексту, в тому числі: 7 рисунків - 3 сторінки, 45 таблиць - 16 сторінок, 5 додатків - 5 сторінок та бібілографічний список (132 найменування) - 11 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначені мета і завдання дослідження, наукова новизна і практична значимість отриманих результатів.

У першому розділі -»Теоретичні основи формування соціальної сфери села»- розглядаються теоретичні аспекти соціальної сфери сільських населених пунктів, організаційно-економічні передумови підвищення рівня їх соціального розвитку та наводиться методика аналізу розвитку соціальної сфери.

На основі вивчення теоретичних положень, враховуючи завдання дисертаційного дослідження, уточнено суть економічної категорії «соціальна сфера» та встановлено її відмінність від категорії «соціальної інфраструктури».

Соціальну сферу села необхідно розглядати, за такими складовими, як: демографія населення; міграція населення; зайнятість населення; поселенська мережа; соціальна інфраструктура; рівень життя; екологія. Виходячи зі складових, під соціальною сферою села слід розуміти економічну категорію, яка відображає суспільні відносини, що формуються під дією чотирьох груп чинників: економічних, соціальних, демографічних та екологічних.

До складу соціальної сфери села входить сім складових, кожна з яких характеризує конкретний аспект соціальної сфери (див. рис.). Під демографією сільського населення розуміється сукупність людей, які проживають у сільській місцевості. Відтворення сільського населення - це постійне його відновлення з урахуванням числа народжень та смертей, тобто природний приріст сільського населення та його механічний рух.

Демографія розглядає структуру сільського населення, тобто населення досліджуваного регіону характеризується на певний момент часу і за конкретно обумовлений період. Структура сільського населення постійно змінюється, навіть коли його характеристики стабільні. Причиною таких змін є природний процес, коли населення з часом переходить з однієї вікової групи в іншу. При вивченні зміни чисельності сільського населення в динаміці велику роль відіграє природний приріст, пов'язаний з народженням людей та їх смертю. Головне завдання дослідження демографії сільського населення пов'язане з визначенням темпів народжуваності, причин її зниження і зростання смертності. Дослідити демографічні явища в сільській місцевості можна, лише вивчивши розвиток населення у тісному взаємозв'язку з суспільним розвитком.

Демографія сільського населення має практичне значення, яке насамперед визначається тим, що населення в один і той же час виступає головною продуктивною силою села і споживачем вироблених благ. А це означає, що при формуванні підприємств на території сільського населеного пункту враховується демографія населення, тобто цим пояснюється вплив економіки на демографічні процеси та навпаки. Тут відсутній взаємозв'язок економічних та демографічних процесів, а тому можна говорити про взаємозв'язок економічного та демографічного відтворення. Відтворення населення проходить в безперервному процесі взаємозамінюваності різних соціально-економічних та демографічних структур, які складають основу населення. Демографічне відтворення населення пов'язане з цілим рядом як економічних, так і соціальних чинників. Адже економічні явища і соціальні процеси впливають на економіку та демографічну поведінку людей, тобто на демографічну структуру населення. Отже, вивчення проблеми демографії сільського населення - це соціально-економічне завдання.

Міграція населення безпосередньо впливає на соціально-економічний розвиток, а відповідно і на соціальну сферу. Саме тому її виділено у структурі соціальної сфери села. Міграція сільського населення - це переміщення населення, яке проживає в сільській місцевості, за межі населеного пункту зі зміною назовсім або певний час постійного місця проживання.

Одним з головних напрямів соціального розвитку села є формування повноцінного ринку праці. Важливим є визначення категорії безробіття. Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, через відсутність належної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. Безробіття виникає в умовах, коли пропозиція праці перевищує попит.

Сукупність сільських населених пунктів та населення, яке в них проживає, з властивими їм національними традиціями формують сільську поселенську мережу. Форми сільського розселення з часом змінюються, а кількість населених пунктів відповідає певному історичному періоду. Розвиток сільської поселенської мережі відповідає етапам, які характеризують певний рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Характер сільської поселенської мережі прослідковується в системі розселення, яка формується в процесі історичного розвитку під дією соціально-економічних, екологічних та демографічних чинників. У розміщенні сільських населених пунктів значну роль відіграє територіальна організація виробництва, оскільки сільське населення перебуває в залежності від виробництва. Тому розміщення виробництва є основою розвитку та удосконалення сільської поселенської мережі.

Під соціальною інфраструктурою розуміють економічну категорію, яка виражає відносини, що складаються між людьми в процесі споживання послуг, необхідних для відтворення робочої сили. Соціальна інфраструктура об'єднує ті галузі економіки, функціональне призначення яких полягає в наданні послуг населенню.

Соціально-економічна категорія «рівень життя» характеризує рівень споживання матеріальних і духовних благ. При дослідженні даної категорії основна увага зосереджується на економічному становищі людини, вивчаються чинники, які впливають на її матеріальне становище.

Відповідно до рівня соціально-економічного розвитку країни розраховується прожитковий мінімум людини, який характеризує рівень бідності. Розрізняють прожитковий мінімум: статистичний, що встановлюється на рівні доходу найменш імущих жителів країни; нормативний, який розраховується на основі «споживчого кошика»; комбінований, який є сукупністю позитивних ознак статистичного та нормативного.

Досліджуючи соціальну сферу села, не можна залишити осторонь питання охорони довкілля.

Обгрунтована відповідна система показників, аналіз яких дозволяє простежити кількісні та якісні зміни соціальної сфери села.

У другому розділі - «Рівень розвитку соціальної сфери села» - проведено аналіз сільської поселенської мережі, вивчено демографічний стан сільських населених пунктів, проаналізовано рівень розвитку соціальної інфраструктури та рівень життя сільського населення.

На території Львівської області функціонує 1853 сільських населених пункти. За 1968-1997 рр. відбулось нічим не обгрунтоване скорочення 225 сіл. Найбільшою є кількість сільських поселень з чисельністю 201 до 1000 чоловік (1121 сіл). В цілому на території Львівської області простежується тенденція до зменшення сільських населених пунктів.

Розвиток сільської поселенської мережі тісно пов'язаний з розвитком виробництва. Умовно можна зобразити цей взаємозв'язок так: сільське розселення виробництво. Виробництво виступає головною сферою одержання доходу, який необхідний для задоволення потреб населення. Щодо виробництва розселення має функціональне значення. Сільські населені пункти є осередком для розміщення виробничих об'єктів, тобто територіально-соціальною основою для відтворення трудового потенціалу. Тому сільське розселення відіграє ряд функцій: демографічну, соціальну, економічну, екологічну. Сільська поселенська мережа має важливе значення для розвитку виробництва на території досліджуваного регіону. Її не можна не враховувати при удосконаленні сільськогосподарського виробництва, соціального розвитку. Своїми особливостями сільська поселенська мережа формує територіальні умови для розвитку села, визначає функції сільських населених пунктів, принципи розміщення об'єктів виробничої та соціальної інфраструктури.

В сільській місцевості Львівщини на 01. 01. 1998р. чисельність працездатного населення складає 535, 8 тис. чол. Порівняно з 1989 роком вона зменшилась на 27, 4 тис. чол. Відповідно до загальної чисельності сільського населення питома вага населення працездатного віку становить 50%. Це означає, що на кожного працездатного припадає один непрацездатний. Але, якщо врахувати рівень безробіття в сільській місцевості, то даний показник втрачає такий зміст.

Скорочення числа населення молодшого працездатного віку (в 1997 році - 249, 5 тис. чол. проти 271, 5 тис. чол. в 1989 році) на 22 тис. чол. пояснюється насамперед зниженням рівня народжуваності. Міграційний відплив населення із сільської місцевості є основним чинником скорочення його чисельності, а збереження його від'ємного значення є головною причиною звуження демографічної основи відтворювальних процесів на селі. За останні роки демографічна ситуація в сільських населених пунктах Львівщини значно погіршилась. Це обумовлено цілою низкою чинників, зокрема: загальними тенденціями зниження народжуваності; ростом смертності; скороченням тривалості життя та погіршенням генофонду населення; зростанням кількості осіб старше працездатного віку; негативним впливом соціально-економічної кризи на міграційні процеси. У зв»язку з цим виникає необхідність впровадження комплексу заходів, які б могли запобігти подальшому погіршенню демографічної ситуації в сільській місцевості. А саме необхідно розробити комплекс заходів для поетапного проведення обласної демографічної політики і забезпечити її здійснення. Доцільно переглянути підходи до державного регулювання народжуваності у сільській місцевості, передбачаючи зміни в захисті материнства, пільги і компенсації молодим і багатодітним матерям. З метою регулювання міграції необхідно розробити заходи щодо створення нових робочих місць на селі.

Соціальна інфраструктура села - це система підприємств, установ, закладів та окремих служб з надання різних видів послуг сільському населенню. В умовах формування ринкових відносин платні послуги повинні розвиватись такими темпами, щоб забезпечувалась збалансованість між пропозицією послуг і попитом на них. В дійсності тут виникли значні диспропорції. На території Львівщини сфера платних послуг розвинута недостатньо, а якість самих послуг не відповідає потребам споживачів. Це призвело до появи негативних явищ у сфері платних послуг, зокрема, спостерігається ріст незадоволеного попиту населення на платні послуги.

За досліджуваний період обсяг побутових послуг різко знизився в 1997 році порівняно з 1990 роком, хоча за рахунок росту цін обсяг реалізації побутових послуг у розрахунку на душу населення збільшився з 3, 3 грн. у 1995 році до 6, 2 грн. у 1997 році.

Надзвичайно гострою соціальною проблемою є житлова. Адже забезпечення населення житлом було і залишається важливим елементом його матеріального добробуту. Розв'язання житлової проблеми є складовою ланкою соціальної політики держави. Не залишає ці питання поза увагою й аграрна політика.

Важливим напрямом благоустрою сільських населених пунктів є збільшення обсягу і поліпшення структури особистого споживання матеріальних благ, що виражається показниками рівня розвитку торгової мережі та громадського харчування.

В сільській місцевості досліджуваного району функціонує 2774 підприємства роздрібної торгівлі, з них 2439 магазинів. Загальна торгова площа магазинів - 141 тис. м², або 1307 м² на 10 тис. чоловік. В середньому на два сільські населені пункти припадає 3 підприємства роздрібної торгівлі.

Загальний обсяг роздрібного товарообороту в сільській місцевості у 1997 році становив 81, 6 млн. грн. проти 54, 4 млн. грн. у 1995 році. В розрахунку на душу населення обсяг роздрібного товарообороту в 1997 році становив 71, 6 грн. Водночас співвідношення загального товарообороту в розрахунку на одного сільського жителя до міського становить 49, 6 відсотка.

Удосконалення розвитку торгівлі в умовах фомування ринкових відносин у сільській місцевості вимагає створення такої мережі підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування, де б сільські жителі могли задовольнити свої потреби в торговому обслуговуванні. Для цього необхідно в сфері торгівлі створити умови для конкуренції, запобігти формуванню штучного дефіциту товарів. Позитивні результати у розвитку сільської торгової мережі дає приватизація об'єктів торгової мережі.

Розвиток соціальної інфраструктури сільських населених пунктів, впровадження нових форм обслуговування сільських жителів сприятиме формуванню ринкового середовища. В розвитку соціальної інфраструктури важливе місце займають служби соціального захисту сільського населення.

Отже, система соціального обслуговування населення є важливою умовою розвитку сільських населених пунктів. Вона пов'язана з такими підсистемами, як освіта, охорона здоров'я, побутове обслуговування, торгівля, культура тощо. Рівень розвитку соціальної інфраструктури села впливає на рівень і спосіб життя сільського населення. Для того, щоб точніше визначити рівень розвитку соціальної інфраструктури сільських населених пунктів регіону, необхідно навести основні показники соціального обслуговування.

Таблиця

Взаємозв”язок між продуктивністю праці та розвитком соціальної сфери в сільській місцевості, Львівська область

Дослідження підтверджують взаємозв»язок між продуктивністю праці та розвитком соціальної сфери (див. табл.). В адміністративних районах з вищим показником виробництва валової продукції в розрахунку на одного працюючого прослідковується підвищення попиту на платні послуги.

Ефективність соціальної політики, функціонування соціальної сфери знаходить своє вираження в підвищенні рівня життя населення. Основною причиною його значного зниження у Львівській області є важка соціально-економічна криза, яку переживає країна. За своєю суттю вона виникла як трансформаційна криза, але згодом набула характеру стагнації. Скорочується валовий внутрішній продукт, відбувається перерозподіл національного багатства. Сільські жителі як менш організована і політично впливова частина суспільства опинилися у гіршому економічному становищі порівняно з іншими суспільними групами. Їхні доходи зменшилися в більшій мірі, ніж у робітників та службовців. Ситуація стала ще гіршою у зв'язку з занепадом колективних сільськогосподарських підприємств, які були джерелом матеріального достатку більшої частини сільських сімей і основним фундаментом їх соціального захисту. Таким чином, підвищення рівня життя сільського населення можливе лише при вирішенні таких глобальних завдань, як загальне економічне піднесення в країні, створення робочих місць в не сільськогосподарській сфері для сільських жителів, а також підтримання паритетності в економічних відносинах сільськогосподарських підприємств з їх економічними партнерами.

У третьому розділі - «Основні напрями вдосконалення соціальної сфери села» - обгрунтовано напрями підвищення рівня життя сільського населення, покращання фінансування розвитку сільської інфраструктури та вдосконалення механізму функціонування ринку робочої сили на селі.

Найпершою умовою піднесення матеріального добробуту всього населення країни, зокрема сільського, є подолання економічної кризи, стабілізація соціально-економічної ситуації з поступовим економічним пожвавленням. Підвищення рівня життя населення неможливе без впровадження ефективних програм з його соціального захисту. Основними важелями при цьому повинно стати встановлення реального рівня мінімальної заробітної плати та пенсій, неоподаткованого мінімуму доходів. Відповідні соціальні програми мусять охоплювати всі категорії населення, які потребують соціальної допомоги.

Проблема фінансування розвитку соціальної інфраструктури тісно пов'язана з проблемою відомчої приналежності її об'єктів, форм власності. У зв'язку з цим важливого значення набувають приватизаційні процеси в цій сфері. Вони спрямовані на усунення державного монополізму і подолання відчуженості працівників соціальної сфери села від засобів виробництва і результатів праці. Ця мета досягається через приватизацію закладів житлово-комунального господарства, торгівлі, побутових і транспортних підприємств, реформування системи економічних відносин, створення нових форм власності, перехід до багатоукладності господарювання в цих галузях. Основні принципи, напрями й методи приватизації визначені нормативними документами Верховної Ради України.

Головною метою приватизації закладів соціальної інфраструктури є формування прошарку приватних власників, підвищення ефективності діяльності підприємств; соціальний захист населення і розвиток соціальної інфраструктури села за рахунок коштів, одержаних від приватизації; сприяння поліпшенню фінансового стану; створення конкурентного середовища і демонополізація.

Механізм функціонування ринку робочої сили на селі в сучасних умовах не може формуватися як результат дій приватних осіб. Його регулятором повинна виступати лише держава.

Результатом функціонування ринку робочої сили має стати забезпечення якомога повнішої зайнятості та досягнення якомога вищої ціни робочої сили.

Основними характерними рисами функціонування робочої сили на селі є:

1. Відсутність реальної конкуренції між різними формами власності на зайнятості. Внаслідок цього сільські жителі, як правило, мають дуже вузькі можливості для вибору сфер прикладання власної праці. Реальної альтернативи зайнятості в сільськогосподарському громадському чи особистому виробництві в більшості випадків немає. Зайнятість у соціальній сфері вимагає спеціальної освіти, а ризик неможливості влаштування на роботу надто високий. Дещо краща ситуація склалася в приміських селах, адже виникає можливість перейти до категорії маятникових мігрантів.

2. Низький рівень мобільності робочої сили на селі. Під цим терміном розуміється наявність багатьох чинників, які не дозволяють сільським жителям легко змінювати місце праці. Насамперед це відсутність реального ринку житла, а також його дорожнеча порівнянно з ціною робочої сили. Суттєвою перешкодою є також існуюча система прописки населення за місцем проживання, яку вже давно в країні планувалося ліквідувати. Сюди ж можна віднести низький рівень розвитку транспортної та інформаційної інфраструктури на селі. Не сприяє мобільності сільських трудових ресурсів фактична відсутність системи перепідготоки кадрів на селі. Внаслідок цього сільські жителі виявляються не спроможними не лише підвищити рівень кваліфікації в обраній раніше сфері діяльності, але й набути нову спеціальність відповідно до власних нахилів і потреб ринку.

Необхідне розширення сфери прикладання праці на селі і створення не сільськогосподарських робочих місць в таких напрямках: розвиток окремих самостійних підприємств із заготівлі, переробки, фасування, упаковки, доставки, транспортування та збуту сільськогосподарської продукції, а також підприємств з обслуговування сільськогосподарських підприємств різних форм власності й господарювання, будівельних, житлових, ощадних і кредитних кооперативів, а також підприємств зі збереження виробленої продукції, організації туризму, надання медико-санітарної допомоги вдома, екологічного захисту навколишнього середовища.