Нетрадиційні методи створення селекційного матеріалу пшениці

Вивчались спадковi змiни в R2M2 та R3M3, що одержані з калусних культур, які зазнали впливу мутагенiв в F1, на реципрокних гiбридах м'якої озимої пшеницi Миронiвська 808 х Донська напiвкарликова. Спостерiгали появу нових ознак, якi були вiдсутнi в контролi F2. Найбiльш часто виникали спельтоїднi, сверхеднi та компактоїднi форми. При цьому низькi дози мутагенiв виявилися менш ефективними. Значна частина мутантiв виявилася з одночасно змiненими декiлькома ознаками (Калашник, 1977; Моргун, Логвиненко, 1995; Шкварников, 1973).

Культивування калусiв з гiбридiв озимої пшеницi на середовищi без мутагенiв також викликало появу змінених ознак, однак частота їх появи була істотно нижчою. Поєднання впливу культури тканин гiбридного матерiалу та мутагенної обробки призводило до суттєвого посилення ефекту за рахунок пiдвищення частоти соматичного кросiнговеру з допомогою мутагенних факторiв в тих дiлянках, де вiн звичайно не проходить, що сприяє виявленню прихованих резервiв мiнливостi у гетерозиготi. Не виключається також явище резонансного мутагенезу (Дубiнiн, 1972).

При поєднаннi дії мутагенезу i культури тканин мiнливiсть у гiбридних популяцiях значно зростала порiвняно з контролем. Змiнювалися характер гiстограм розподiлiв, розмах одержаної фенотипової мiнливостi, та збільшувалися в 1,5-2 рази коефiцiєнти варiювання багатьох ознак порiвняно з контролем. Характерно, що i тут проявлявся ефект материнської цитоплазми, пов'язаний швидше за все, з бiльш низькою мутабiльнiстю материнської компоненти - сорту Миронiвська 808.

Видiлений на фонi одного чи декiлькох видимих макрозмiн широкий спектр мiкромутацiйної мiнливостi по числу колоскiв у колосi, його озерненостi, маси 1000 зерен, маси зерна з рослини та iн. через 3-4 поколiння нівелювався, аналогiчно ефекту довготривалої модифiкацiї. Спостерiгається тенденцiя до зменшення вiдносної кiлькостi як «плюс», так i «мінус»-вiдхилень в ряду послідовних поколiнь, що може бути пов'язано з затуханням iндукованої мiнливостi внаслiдок зменшення процесiв рекомбiногенезу та елiмiнацiї маложиттєздатних рекомбiнантiв на стадії профази І у мейозі. Проте на фонi цiєї загальної тенденцiї добiр у третьому i наступних поколiннях дозволяє вiдбирати стабiльнi генотипи, що перевищують за деякими ознаками контроль.

Вiдомо, що тканина рослини в процесi культивування на штучних поживних середовищах зазнає певних змiн (Burat, 1944; Naylor et. al., 1954; Mitra, 1960; Murachige, Nakano, 1966; Chamina, 1966; Sears, Dekard, 1982; Maddook, 1983; Larkin, 1984), як подiбнi iндукованим мутацiям та пов'язанi з аномалiями в мiтозі, що викликають значну генетичну та епiгенетичну мінливість у популяцiях калусних тканин та клiтин (Binns, 1981; Larkin, Scowcroft, 1981). В таких популяцiях, особливо при тривалому культивуваннi, накопичується генетична мiнливiсть, селектуються тi клони, що мають переваги при розмноженнi у відповідних умовах.

Цитогенетичний аналiз апiкальних меристем пагонiв i коренiв регенерованих in vitro проросткiв свiдчить про наявнiсть мiнливостi за числом хромосом, має мiсце ядерна фрагментацiя i, як результат, одержано гiпоплоїдні та гiперплоїдні клiтини, що пiдтверджується роботами ряду дослiдникiв (Bennici, D'Amato, 1978). Крiм того, в експериментах при аналiзi мейозу в материнських клiтинах були присутнi унiваленти i полiваленти, вiдмiченi порушення в утвореннi мiкроспор, а також мала мiсце стерильнiсть рослин-регенерантiв.

Нашi дослiдження свiдчать про можливiсть посилення процесу iндукцiї сомаклональної мiнливостi за рiзними ознаками в т.ч. що мають господарське значення.

При цьому встановлено:

- на частоту сомаклональної мiнливостi впливає генотип, стан експланту, а також тривалiсть та умови культивування;

- частота сомаклональних змiн при оптимальних для культивування та регенерацiї умовах для бiльшостi вивчених генотипiв мiнiмальна;

- для одержання максимального виходу сомаклональних варiантiв можливе використання бiльш жорстких умов культивування, однак при цьому зменшується вихiд рослин-регенерантiв;

- для одержання максимального виходу ембрiогенних калусiв при мiнiмальному рiвнi сомаклональної мiнливостi можливе використання поступового зменшення концентрацiї 2,4-Д в середовищi культивування при кожному пасажi, при цьому є сенс скоротити також тривалiсть субкультурального перiоду.

Методи клiтинної селекцiї розглядаються як бiотехнологiчна альтернатива традицiйних селекцiйно-генетичних прийомiв. Вони дають змогу створити одноманітні строго регульованi умови, при яких з'являється можливiсть диференцiювати генотипи за селекцiйно значимими ознаками, виявляти i ефективно їх добирати.

Об'єкти дослiджень -- диференцiйованi та недиференцiйованi калуснi культури одержанi з незрiлих зародкiв, використовувалась також суспензiйна культура клiтин пшеницi що iнiцiювалась з основи листя семидобових проросткiв. Застосовували одно- або багаторазовий вплив селективного середовища на експланти. Застосовували також ступiнчастi збiльшення концентрацiї селективного фактора.

Стiйкiсть до низьких температур. Модельний сортимент -- генотипи озимої пшеницi Миронiвська 808, Кiнельська 4, Кошутка, Рання 12. Проморожування калусiв проводили в температурному дiапазонi -8-24оС.

Зниження приросту сирої маси калусiв в залежностi вiд температури проморожування добре апроксимується оберненою логарифмiчною залежнiстю. Дiапазон диференцiюючих температур знаходиться в межах -10?-12оС. Зниження кiлькостi калусiв з приростом маси добре апроксимується експоненцiйною залежнiстю, однак диференцiювати генотипи по цьому показнику не вдалося.

Температура -8 оС викликає зменшення приросту маси тканини, не пригнiчуючи регенерацiйної здатностi. Для проведенняя добору температурна обробка при -12 оС -- оптимальна, а -16 оС -- летальна для бiльшостi калусiв. Стiйкiсть вiдiбраних лiнiй успадковується на рiвнi калуса, але при повторному проморожуваннi калусiв пiсля циклу статевого розмноження та на рiвнi рослин в наступних поколiннях деякi з вiдiбрiних лiнiй втрачають набуту толерантнiсть.

Процес культивування in vitro викликає мiнливiсть за морозостiйкістю, як у бiк її зниження, так i пiдвищення, що дозволяє проводити добiр морозостiйкого матерiалу. Проморожування калусiв дає можливiсть для добору форм з пiдвищеною морозостiйкiстю. Однак в наступних поколiннях ця їх властивiсть не завжди зберiгалася, що, очевидно, пов'язано з сортовими особливостями вихiдного матерiалу та пояснюється тим, що варiантнi лiнiї виникли як в результатi мутацiй, так i епiгенетичних змiн. Вони могли бути i наслiдком генетичних змiн зворотнього характеру, наприклад, амплiфiкацiї генiв або мiнливостi у фракцiї повторюваних послiдовностей ДНК, яка показана при культивуваннi калусiв злакових культур (Leith, 1993, Щербань, 1994).

Вивчалася також можливiсть добору форм толерантних до низьких температур з гетерогенної гiбридної популяцiї. Встановлено, що добiр in vitro з гiбридних популяцiй може бути достатньо ефективним, однак присутнiсть вихiдної генетично обумовленої стiйкостi є необхiдною умовою одержання стiйких форм з допомогою клiтинної селекцiї. При цьому стiйкiсть вiдiбраних in vitro лiнiй може перевищувати стiйкiсть вихiдних генотипiв, що, напевно, пов'язано з генетичними наслiдками культивування in vitro, однак частота появи таких форм може виявитися незначною.

Стiйкiсть до засолення. Встановлено, що зi збiльшенням концентрацiї NaCl в середовищi прирiст калуса зменшується, падає також здатнiсть до регенерацiї. Зменшення приросту калуса при прямiй та ступiнчатiй селекцiї залежить вiд генотипу, котрий може мати як первинну, так i адаптацiйну стiйкiсть.

Найбiльш придатною з дослiджених для добору виявилася концентрацiя 20 г/л NaCl. Вiдмiнностi в реакцiї сортiв на засолення проявилися в другому пасажi при культивуваннi на селективному середовищi. Низькi концентрацiї солi в деяких випадках посилювали регенерацiйну здатнiсть калусних тканин.

Тестування генотипiв на рiвнi проросткiв, одержаних з насiння регенерантiв, показало пiдвищену здатнiсть до росту при високому вмiстi солей, що свiдчить про ефективнiсть добору стiйких до засолення генотипiв на рiвнi культури тканин.

В суспензiйнiй культурi використання селективних середовищ в концентрацiйному дiапазонi 0,05-0,3 М NaCl дозволяє iдентифiкувати вихiднi генотипи по солестiйкостi. Однак для довготривалого культивування такi умови мало придатнi, тому що при низьких концентрацiях NaCl значний вплив виявляють механiзми адаптацiї, а при високих -- спостерiгається значне iнгiбування росту i як наслiдок, загибель популяцiї клітин. Використання ж зростаючих концентрацiй дозволяє зберегти вiдносно високу життєздатнiсть суспензiйної культури при високих рiвнях селективного агента i в той же час знизити вплив адаптацiйних можливостей сорту.

Результати скрiнiнгу на солестiйкiсть в калуснiй та суспензiйнiй культурi показують, що в культурi тканин i клiтин проявляються саме клiтиннi механiзми стiйкостi до пiдвищеного вмiсту солей. При цьому низькi концентрацiї стимулюють морфогеннi реакцiї культур (у випадку калусних культур -- регенерацiя, у випадку суспензiйної культури -- ризогенез), що також свiдчить про схожий механiзм прояву ознаки солестiйкостi в обох культурах.

Стiйкiсть до посухи. Вивчена стiйкiсть до осмотичного стресу чотирьох сортiв озимої пшеницi: Миронiвська 808, Донська напiвкарликова, Бучани 22, Саратовська 11. Для створення осмотичного стресу в калусних культурах середовище доповнювали манiтолом, ступiнчато пiдвищуючи його концентрацiю з кожним пасажем: 25, 30, 60, 90, 150 г/л.

Таке пiдвищення концентрацiї осмотикiв в поживному серидовищi суттєво зменшує прирiст калусної маси та її регенерацiйну здатнiсть, при цьому рiвень концентрацiї манiтолу 60 г/л забезпечує диференцiацiю генотипiв пшеницi, а також ефективнiсть ступiнчатої селекцiї по клiтинних механiзмах стiйкостi до засухи. В суспензiйнiй культурi селективнi середовища доповнялись полiетиленглiколем.

Мала мiсце вiдповiднiсть мiж стiйкiстю в суспензiйнiй культурi до ПЕГ та польовою стiйкiстю сорту до посухи, найбiльш чiтко виражена при 10-20% цього селективного агента. З часом стiйкiсть в культурi знижувалась у всiх сортiв. В середовищi без 2,4-Д у всiх варiантах спостерiгали iндукцiю ризогенезу, таким чином концентрацiї, що використовувались, не пригнiчували процеси диференцiацiї, як це мало мiсце в присутностi 0,4 М NaCl.

Починаючи з двох тижнiв культивування на селективному середовищi, спостерiгаються значнi вiдмiнностi мiж сортами, а через чотири тижнi можна було спостерiгати адаптацiю до водного стресу у стiйкого сорту (Донська напiвкарликова) та значне зниження показникiв росту у слабостiйкого (Бучани 22).

Результати, одержанi при скрiнiнгу калусних i клiтинних культур пшеницi, свiдчить про високий рiвень вiдповiдностi, що вказує на прояв клiтинних механiзмiв посухостiйкостi.

Стiйкiсть до закислення i iонного стресу. В своїй роботi ми ставили завдання пiдiбрати умови селекцiї in vitro на стiйкiсть до закислення та токсичної дiї iонiв Аl3+. Модельний сортимент -- сорти озимої пшеницi Атлас 66, Донська напiвкарликова, Миронiвська 808.

Для калусiв сублетальну концентрацiю селективного агента визначити не вдалось. На фонi малих концентрацiй Al- ЕДТА проходило передчасне проростання i ризогенез калусiв, а на високих агаризоване середовище розрiджувалось.

В суспензiйнiй культурi мала мiсце значна диференцiацiя сортiв по селектованiй ознацi. В порiвняннi з iншими стресами, стiйкiсть до iонiв алюмiнiю та пiдвищеної кислотностi добре проявляється саме на клiтинному рiвнi, та є найбiльш залежною вiд генотипу. Цi закономiрностi зберiгались протягом всього перiоду спостереження.

Стiйкiсть до бiотичних факторiв. В системах in vitro вiдпрацьовували технiку та проводили пошук критерiїв добору генотипiв пшеницi, стiйких до токсинiв грибних патогенiв Fusarium graminearum, Septoria tritici та Pseudocercosporella herpotrichoides.

Як селективнi агенти використовували культуральнi фiльтрати грибних патогенiв, якi знижували прирiст сирої маси калусiв. Сублетальнi дози становили 20-40% культурального фiльтрату в залежностi вiд генотипiв i дозволяли достовiрно диференцiювати генотипи у вiдповiдностi з польовою стiйкiстю.

Недиференцiйованi калуси проявили неспецифiчну вiдповiдь на селективний вплив токсичних метаболiтiв дослiджуваних патогенiв. Добiр виявився ефективним на рiвнi регенеруючих калусiв, якi забезпечували сортоспецифiчну вiдповiдь на дiю культурального фiльтрату. Оцiнка частоти появи толерантних варiантiв в культурi тканин на селективному середовищi дала величину близьку до 10-3, а вiдносно стiйких -- 10-4-10-6, причому останнi одержанi тiльки на селективних фонах, що, скорiше за все, пов'язано з жорсткими умовами добору in vitro, який, не зважаючи на низький вихiд рослин-регенерантiв, може бути ефективним, оскiльки iншим шляхом отримати стiйкi генотипи проблематично.

На основi проведених дослiджень можна також стверджувати, що культуральнi фiльтрати F. graminearum, S. tritici та P. herpotrichoides проявляють фiтогормональну, а також фiтотоксичну активнiсть в суспензiйнiй культурi пшеницi. Адекватну реакцiю сортiв з контрастною стiйкiстю на рiвнi цiлої рослини можна спостерiгати через чотири тижнi пiсля додавання 10-50% культурального фiльтрату вiдповiдного фiтопатогена за показниками загальної кiлькостi клiтин та кiлькостi життєздатних клiтин в дисоцiйованiй фракцiї суспензiйної культури.

Одержанi результати свiдчать про принципову можливiсть використання токсичних метаболiтiв грибних патогенiв в культурi клiтин i тканин як для вивчення взаємодiї хазяїн - патоген, так i для розробки систем скрiнiнгу i добору стiйких варiантiв.

Висновки

1. Сумiснiсть м'якої пшеницi з таксономiчно вiддаленими видами злакiв, а також карiотипiчна стабiлiзацiя продуктiв гiбридизацiї в репродуктивних поколiннях, генетично детермiнованi i визначаються геномною структурою диких та ендемiчних форм, генотиповими особливостями залучених до схрещування сортозразкiв м'якої пшеницi, ефектами взаємодiї компонентiв схрещування та цитоплазматичним впливом материнської форми.

2. Дорощування абортивних гiбридних зародкiв на штучному поживному середовищi, iндукування калусогенезу та ембрiогенезу в культурi незрiлих зародкiв та молодих суцвiть достатньо ефективно (до 100%) забезпечують подолання постгамних бар'єрiв несумiсностi, а також збереження i клональне розмноження (25-75 рослин на експлант) продуктiв вiддаленої гiбридизацiї.

3. В культурi незрiлих зародкiв та молодих суцвiть вiддалених гiбридiв процеси калусогенезу, ембрiоiдогенезу та регенерацiї контролюються незалежними спадковими системами, i на їх вираженiсть впливають генотипи обох батькiвських форм, причому з деяким переважанням впливу генотипу ендемiчного виду на калусогенез та T. aestivum -- на морфогенний потенцiал калусiв.

4. Оптимiзацiя комплексу умов вирощування донорних рослин, визначення критичної стадiї абортування (0,3-0,4 мм), вияв оптимальної для iнiцiацiї стадiї развитку експланта (бiля 1 мм для зародкiв, 20-40 мм для суцвiть), а також пiдбiр складу поживного середовища - лiмiтуючий набiр факторiв, необхiдних для ефективної реалiзацiї програми развитку гiбридного органiзму в умовах in vitro за рiзними типами морфогенезу.

5. Сумiщення процесiв культивування in vitro з регулюванням рiвня плоїдностi в продуктах вiддаленої гiбридизацiї за допомогою колхiцину не призводить до зниження морфогенного потенцiалу в системах in vitro, однак супроводжується формоутворенням в нащадках рослин-регенерантiв, яке обумовлене явищами мутагенного характеру, а також змiнами середовища.

6. Незважаючи на прогресуючу залежнiсть регенерацiйної здатностi рiзних експлантiв вiд дозового навантаження та типу мутагена, що використовувався, можлива успiшна оптимiзацiя концентрацiйних, експозицiйних i дозових навнтажень при мутагеннiй обробцi та умов культивування при сумiщеннi ефектiв систем in vitro, iндукованого мутагенезу i сомаклональної мiнливостi.

7. Характерною рисою хiмiчного i фiзичного мутагенезу in vitro, крiм значного пiдвищення загальної частоти виникнення мутантних форм (9-14% для хiмiчних, 6-10% для фiзичних мутагенiв), є переважне мутування окремих груп ознак: довжина стебла, форма колосу, остистiсть, частка яких складає 80% вiд числа видiлених мутантiв.

8. Для хiмiчних мутагенiв характерна пролонгована дiя при введеннi їх в поживне середовище, яке модифiкує як спектр iндукованих змiн, так i частоти прояву мутантних варiантiв. При цьому мала мiсце пiдвищена частота (до 4,5 %) мутування певних ознак (спельтоїдний колос, змiненi колосовi луски, пiзнє виколошування), а спектри отриманих мутацiй визначались, як правило, дозою мутагена та використаним експлантом.

9. При застосуваннi фiзичних мутагенiв вiдмiчено бiльш широкий спектр мiнливостi, переважно за рахунок тривалостi вегетацiйного перiоду, кущистостi, товщини соломини та розмiрiв листя, розмах якої визначався типом мутагена та генотипом.

10. Вiдносно невисокий рiвень сомаклональної мiнливостi у пшеницi (до 4%) може бути суттєво пiдвищений за рахунок пiдбору генотипiв, експлантiв, умов культивування -- i тому рекомендується для впровадження в селекцiйний процес, як доповнення до iснуючих прийомiв та методiв iндукцiї формоутворення у пшеницi.

11. Сумiщення рекомбiнантної, мутацiйної та сомаклональної мiнливостi супроводжується пiдвищенням (в 1,5-2 рази) загального рiвня формоутворення, змiщенням домiнування ознак, збагаченням гiбридної популяцiї новими мутантними варiантами, в т.ч. господарсько-цiнними формами з рiдкiсними комбiнацiями ознак,-- i тому може бути ефективним прийомом розширення спектру та iнтенсифiкацiї формотворчого процесу.

12. Процес культивування in vitro iндукує мiнливiсть генотипiв пшеницi за морозостiйкістю та дозволяє, при вiдповiдних умовах передобробок в температурному дiапазонi -10-12оС, забезпечити диференцiацiю та прогресуючий добiр генотипiв при наявностi достатнього рiвня гетерогенностi за селектованою ознакою в популяцiї, що аналiзується.

13. Пiдвищення концентрацiї осмотикiв в поживному середовищi суттєво знижує прирiст калусної маси та її регенерацiйну здатнiсть, при цьому концентрацiї NaCl -- 20 г/л та манiтолу -- 60 г/л забезпечують диференцiацiю генотипiв пшеницi при прямiй селекцiї, а поступове пiдвищення концентрацiй -- ефективнiсть ступiнчатої селекцiї по клiтинних механiзмах стiйкостi до засолення та посухи.

14. Створення в середовищi культивування сольового, осмотичного та iонного стресiв, при зростаючих концентрацiях селективних агентiв (0.1-0.4 М NaCl; 10-20% ПЕГ 6000 и 1.0-2.0 мМ Al-ЕДТА) на протязi 2-4 тижнiв, викликає адекватне та диференцiююче зниження кiлькостi життєздатних клiтин в дисоцiйованiй фракцiї гетерогенної суспензiйної культури пшеницi.

15. Середовища культивування in vitro, доповненi культуральними фiльтратами патогенiв Pseudocercosporella herpotrichoides, Septoria tritici та Fusarium graminearum в концентрацiях 20-35% при тривалостi субкультивуання 4-6 тижнiв, забезпечують умови для добору толерантних варiантiв та ефективну систему скринiнгу на рiвнi регенеруючих калусiв при наявностi як генетично зумовленої стiйкостi, так i iндукованої умовами культивування. Недиференцiйованi калуси проявили неспецифiчну вiдповiдь на селективий вплив токсичних метаболiтiв дослiджуваних патогенiв.

16. Присутнiсть культуральних фiльтратiв Pseudocercosporella herpotrichoides, Septoria tritici та Fusarium graminearum в гетерогеннiй суспензiйнiй культурi пшеницi в концентрацiї 10-50 % протягом 4 тижнiв забезпечує ефективний провокацiйний фон та селективний тиск на культивованi клiтини, а також створює умови для адекватної оцiнки стiйкостi до цих патогенiв на основi виявлених морфорегуляторного, цитостатичного та цитотоксичного ефектiв їх культуральних фiльтратiв.

Для комплексного конвейєрного накопичення комбiнацiйної мутацiйної та сомаклональної мiнливостi з наступною стабiлiзацiєю, оцiнкою та добором господарсько-цiнних генотипiв в системах in vitro на рiвнi блокiв селекцiйної технологiї вiдпрацьованi i рекомендуються для використання в прикладних та дослiдницьких програмах принципи i методи створення селекцiйного матерiалу пшеницi, оформленнi у виглядi методичних рекомендацiй по використанню техніки in vitro в віддаленій гібридизації злаків та експериментальному мутагенезі, створенні систем скринінгу і підвищенні ефективності доборів по морозостійкості, посухостійкості, солестійкості та стійкості до іонного стресу та деяких біотичних факторів середовища, а також одержанні та використанні в селекційно-генетичних дослідженнях суспензійної культури пшениці та андрогенних ліній пшениці, жита, ячменю та трітікале.

В результатi реалiзацiї дослiдницької програми видiлений та накопичений перспективний для використання в селекцiйнiй практицi рiзноманiтний вихiдний селекцiйний матерiал пшеницi з комплексом господарсько-цiнних ознак та властивостей, високим рiвнем культурабельностi в умовах in vitro, а також сумiсностi при таксономiчно вiддалених схрещуваннях.

Сiльськогосподарському виробництву в зонах районування рекомендуються для вирощування новi сорти злакових культур, створенi на напрацьованiй методичнiй основi: озиме трiтiкале --амфiдиплоїд Миронiвський 4 (АДМ 4) -- в Реєстрi сортів рослин України (Степ, Лiсостеп, Полiсся) з 1994 р., амфiдиплоїд Миронiвський 5 (АДМ 5) -- в Реєстрi України (Степ) з 1993 р., амфiдиплоїд Миронiвський 6 (АДМ 6) -- в Реєстрi Росiї з 1997 р., амфiдиплоїд Миронiвський 8 (АДМ 8) -- в Реєстрi України (Полiсся) з 1998 р., амфiдиплоїд Миронiвський 11 (АДМ 11) -- в Реєстрi України (Лiсостеп) з 2000 р.; озима пшениця Троян -- в Держсортовипробуваннi України з 1998 р.; ярова пшениця Миронiвчанка -- в Реєстрi України з 1999 р.; сорго-суданковi синтетичнi популяцiї -- Миронiвська 8 -- в Реєстрi Росiї з 1991 р., Миронiвська 12 -- в Реєстрi Росiї з 1992 р. та iншi.

Список основних опублiкованих праць за темою дисертації

1. Животков Л.А., Бирюков С.В., Степаненко А.Я., Гирко В.С., Лыфенко С.Ф., Шалин Ю.П., Федорова Н.А., Мусич В.Н., Орлюк А.П., Чайка В.Т., Киндрук Н.А., Блохин Н.И., Гармашов В.Н., Николаев Е.В., Жемела Г.П., Гринев В.М., Душко Н.В., Ильченко Н.А., Остапов В.И., Нетис И.Т., Голик В.С., Медведовский А.К., Новохатка В.Г., Белецкий Е.Н., Николенко В.Г., Сигарева Д.Д., Данильчук П.В., Волкодав В.В. Пшеница. - К.: Урожай, 1989. - 320 с.

Статтi в наукових виданнях

2. Гирко В.С., Хамула П.В. Применение методов биотехнологии в ускорении селекционного процесса пшеницы // Сб. научных трудов МНИИССП «Интенсификация селекционного процесса зерновых культур». - Мироновка: 1987. - С.19-26.

3. Гирко В.С., Волощук А.Д. Индукция и рост культуры клеток пшеницы в жидкой среде (фильтрованная суспензионная культура) // Доклады ВАСХНИЛ.- М.: Агропромиздат, 1990. - № 9. - С. 6-10

4. Гирко В.С., Волощук А.Д. Индукция и рост культуры клеток пшеницы // Сельскохозяйственная биология.- М.: Агропромиздат, 1991. - № 5. - С. 61-66.

5. Гирко В.С. Нетрадиционные методы создания и оценки селекционного материала пшеницы и их применение в селекционном процессе // Сб. научных трудов МНИИССП «Итоги научно-исследовательской работы в селекции, семеноводстве и интенсивным технологиям возделывания озимой пшеницы за 1986-1990 годы и важнейшие задачи на ближайшую перспективу». Мироновка: 1991. - С. 16-20.

6. Гирко В.С., Тимоха С.И., Хамула П.В., Шубенко Н.П. Применение техники in vitro при получении гибридов пшеницы от отдаленных скрещиваний // Вестник с.-х. науки. - М.: Колос, 1992. - № 1. - С. 106-111.

7. Гирко В.С. Технологии in vitro в селекции пшеницы // Сб.научных трудов МНИИССП «Увеличение производства зерна -- важнейшая задача аграрной науки».- Мироновка: 1992.- С. 43-51.

8. Гирко В.С., Волощук С.И., Залисский А.А. Биохимические маркеры эмбриогенеза в культуре незрелых зародышей пшеницы // Сб. научн. трудов МНИИССП «Селекционные и агротехнические пути повышения урожайности зерновых колосовых культур».- Мироновка: 1992. - С. 75-79.

9. Солодовниченко В.Д., Булавка Н.В., Гирко В.С. Устойчивость к температурному стрессу каллусных тканей озимой пшеницы // Доклады Российской академии сельскохозяйственных наук.-М.: Колос, 1993. - № 1. - С.2-8.

10. Гирко В.С. Методы клеточной селекции в селекционных программах зерновых культур // Вестник с.-х. науки. - М.: Колос, 1992. - № 7-12. - С. 85-88.

11. Хамула П.В., Тимоха С.И., Василенко С.И., Гирко В.С., Размножение F1 отдаленных гибридов злаков // Вiсник аграрної науки.- К.: Нива, 1993. - № 6. - С. 61-68.

12. Гирко В.С., Волощук С.И., Залисский А.А., Руденко Т.П. Оценка устойчивости пшеницы к действию культуральных фильтратов некоторых грибных патогенов в культуре незрелых зародышей // С.-х. биология. - М.: Колос, 1993. - № 1. - С. 62-70.

13. Гирко В.С., Василенко С.И., Шубенко Н.П. Размножение in vitro межродовых гибридов тритикале и ячменя // Селекция и семеноводство.- М.: Колос, 1993. - № 1. - С. 17-19.

14. Гирко В.С., Дубина О.Г. Результаты и перспективы селекции тритикале в Мироновском институте пшеницы им.В.Н.Ремесло // Сб. научн. трудов Института сахарной свеклы, К.: 1993 .- С.44-47.

15. Василенко С.И., Колючая Г.С., Гирко В.С. Результаты культивирования межродовых гибридов пшеницы с эгилопсом // Селекция и семеноводство.- М.: Колос, 1994. - № 4. - С. 22-25.

16. Гiрко В.С., Волощук С.I., Руденко Т.П. Мiнливiсть морфоцитохiмiчних параметрiв ядер пилку пшеницi пiд впливом культуральних фiльтратiв деяких грибкових патогенiв // Цитологiя i генетика. - К.: Наукова думка, 1994. - Т. 28, № 4. - С. 7-13.

17. Созинов А.А., Волощук А.Д., Гирко В.С. Действие стрессовых факторов на суспензионную культуру пшеницы // Вiсник аграрної науки. - К.: Нива, 1994. - № 2. - С. 65-75.

Размещено на Allbest.ru