Ампулярія як новий нетрадиційний об’єкт тепловодного рибництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМIЯ АГРАРНИХ НАУК

IНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня

кандидата сiльськогосподарських наук

АМПУЛЯРІЯ ЯК НОВИЙ НЕТРАДИЦІЙНИЙ ОБ'ЄКТ ТЕПЛОВОДНОГО РИБНИЦТВА В УКРАЇНІ

Гудима Борис Іполитович

Київ - 1999

Анотація

Гудима Б.І. Ампулярія як новий нетрадиційний об'єкт тепловодного рибництва в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.03 - рибництво. - Інститут рибного господарства УААН, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено питанням вирощування слимака ампулярія, виходця тропічного поясу. Дисертант пропонує використання нового нетрадиційного об'єкта у тепловодному рибництві. Визначена принципова можливість культивування ампулярій у тепловодних господарствах індустріального типу. Встановлені оптимальні щільності посадки плідників, методи одержання кладок та молоді, підрощування та вирощування товарної маси, отримані нові дані щодо використання м'яса та ікри ампулярій як делікатесної продукції та сировини для виготовлення харчових добавок лікувально-профілактичного значення. Одержана перша товарна продукція За результатами експериментальних робіт проведений економічний аналіз, що підтвердив доцільність культивування ампулярії в Україні. Запропоновані основні параметри відтворення ампулярії будуть використані при вирощуванні її в умовах тепловодних господарств України..

Ключові слова: слимак ампулярія, вікові групи, щільність посадки, товарне вирощування, годівля.

біологія ампулярія молюски нерест

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В останні десятиріччя значна увага приділяється проблемам аквакультури, внесок якої у вирішення продовольчих програм в наш час є досить суттєвим. В умовах зони помірного клімату, в якій розташована Україна, аквакультура в значній мірі розвивається на тепловодних водоймах. Об'єктами її є: риби, ракоподібні (листоногі, бокоплави, креветки, річкові раки), молюски, в тому числі і черевоногі, серед яких чільне місце займає ампулярія.

Ампулярії - це теплолюбні, тропічні черевоногі молюски, які за своїм видом, біохімічним складом, поживними та смаковими якостями подібні до виноградного слимака, що споконвічно був делікатесною їжею в Західній Європі. Важливий, з погляду людини, біохімічний склад тіла ампулярій, широко відомі його поживні та лікарські властивості, відносно легке пристосування до життя в умовах тепловодних технічних водойм, швидкий темп росту тощо, все це робить ампулярій одним із перспективних об'єктів європейської аквакультури.

Чисельні наробки закордонних вчених і практиків, майже щорічне зростання там тепловодних господарств, які реалізують ампулярію в складі своєї продукції, висока економічна ефективність, інтерес споживача до цього продукту, як і можливості широкого впровадження на теренах нашої Держави, свідчать про нагальну актуальність проведення досліджень щодо всебічного вивчення ампулярій в умовах України. Адже, не дивлячись на явний інтерес до ампулярій за кордоном, в Україні до останнього часу таких відомостей майже не було.

Складна проблема, яка постала перед дослідником-автором, вимагала комплексності досліджень для забезпечення максимально повного задіяння позитивних властивостей ампулярії в народному господарстві України. Вона вирішувалась в грунтовному дослідженні м'яса та ікри слимаків разом з вченими з лабораторії проблем годівлі Інституту рибного господарства Української академії аграрних наук (УААН) та Полярного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії Російської академії наук (РАН), які показали наявність у ампулярії великої кількості протеіну, жиру, незамінних амінокислот, комплексу біологічно активних речовин: сапоніни, що проявляють протипухлинний ефект і тому можуть з успіхом використовуватись в онкології, каротиноїди, глікозиди, фосфоліпіди тощо. Крім того, спільними дослідженнями з Науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України доведена доцільність використання як м'яса, так і ікри ампулярії як харчової добавки з радіопротекторними властивостями.

Зв'язок роботи з науковими планами. Тема дисертаційної роботи була складовою частиною тематичного плану Інституту рибного господарства УААН, що виконувалась на замовлення Державного комітету рибного господарства України за завданням 1.2. «Розробити технології промислового відтворення цінних гідробіонтів (раки, ампулярія, гігантська креветка) та кормових безхребетних (Artemia salina L. та інші). Номер державної реєстрації 01 96 V021197.

Мета та завдання досліджень. Мета роботи полягає у розробці основних біологічних нормативів до технології промислового вирощування ампулярій, визначенні можливості їх використання як харчового, лікувального та лікувально-профілактичного продукту для людини.

Для реалізації даної мети були поставлені наступні завдання:

- провести грунтовний аналіз наукових розробок та стану сучасної практики, присвячених проблемі і визначити особливості вирощування ампулярій в умовах України;

- вивчити особливості біології ампулярії;

- визначити особливості формування промислового стада ампулярії;

- розробити технологію нересту та підрощування молоді;

- визначити та оцінити оптимальні види корму, норми його згодовування;

- відпрацювати технологію вирощування ампулярії до товарної маси;

- визначити лікувально-профілактичні можливості продукції з ампулярій;

- на основі результатів наукових досліджень розробити нормативи до технології вирощування слимака ампулярії.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні зроблено наукове обгрунтування до технології відтворення та вирощування слимака ампулярія в аквакультурі з використанням теплих вод, показана можливість використання його м'яса та ікри, як делікатесного харчового та перспективного лікувально-профілактичного продукту. Вперше розроблені біологічні нормативи до технології відтворення та вирощування різновікових ампул ярій.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи можуть бути використані в практиці фермерських, заводських і тепловодних рибних господарств України для широкомасштабного розведення ампулярій, як цінного харчового продукту та сировини для виготовлення харчових добавок з лікувально-профілактичними властивостями. Отримані матеріали відкривають нові перспективи в збільшенні біопотенціалу аквакультури технічних тепловодних водойм України і пройшли всебічну перевірку в умовах Київського тепловодного рибного господарства при ТЕЦ-5 та рибгоспу «Енергодар» Запорізького рибокомбінату.

Особистий внесок здобувача. Автор безпосередньо приймав участь у розробці наукових програм, вивченні біологічних та фізіологічних особливостей ампулярій, у постановці дослідів по формуванню маточного матеріалу слимаків, розробці способів одержання молоді, підрощування, годівлі, вирощування товарної продукції. Визначення медико-біохімічних особливостей м'яса та ікри ампулярій, створення делікатесної продукції проводили разом з Інститутом радіаційної медицини АМН України, Полярним НДІ морського рибного господарства та океанографії РАН, науково-технічним центром «Шельф», лабораторією проблем годівлі риб Інституту рибного господарства УААН.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на Вченій раді Інституту рибного господарства УААН у 1996-98 рр., міжнародній науковій конференції: «Повышение качества рыбной продукции внутренних водоемов» (Київ, 1996), другому з'їзді гідроекологічного товариства України (Київ, 1997), міжнародній конференції «Стан рибного господарства України» (Київ, 1998).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць: сім статей в центральних сільськогосподарських виданнях України та дві роботи у вигляді тез.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 113 сторінках і складається з вступу, шести розділів, висновків, списку літератури та рекомендацій виробництву, а також біонормативів щодо розведення та вирощування слимака ампулярії. Список цитованих джерел містить 103 назви, текст ілюстровано 5 рисунками та 36 таблицями.

2. Основний зміст роботи

Розділ 1. Аналіз літератури за темою

У розділі проаналізовано наявні літературні дані по фізіолого-біохімічним властивостям родини ампулярій, їх географічного розповсюдження, анатомії, генезису, адаптаціям до умов зовнішнього середовища і іншим сторонам біології.

Аналіз бібліографії показав, що ампулярії, як об'єкт дослідження, порівняно рідко викликали зацікавленість спеціалістів тепловодних господарств Східної Європи. В дисертації в основному використані публікації по інших більш віддалених регіонах, переважно з теплим кліматом. Найбільша кількість робіт присвячена ампуляріям в передових, відносно розвитку аквакультури, країнах - Китаї, Індії, Греції, Італії, дещо менше даних по країнах Європи. За останні роки в багатьох країнах різні види ампулярій використовують як естетичний об'єкт в акваріумних композиціях, який споживає нез'їдені корми, водорості тощо.

В нашому випадку для промислового розведення обрана Ampullaria glauca*, яка має не тільки делікатесні властивості, але, як з'ясовано нами, і лікувально-профілактичні. Цьому корисному об'єкту вже приділяється увага з боку спеціалістів Росії (Лямина, 1995; Усенко, Стребкова, Рукавицин, 1996), де досягнуті певні успіхи, та інших країн Європи.

Публікацій, присвячених біології ампулярій, технології вирощування безпосередньо в Україні майже немає. Є окремі тези Темніханова Ю.Д., Неборачека С.І., Алексієнко В.Р. (1997), які дають обмаль інформації про цих безхребетних. З аналізу наведених літературних даних видно, що в даний момент чимало питань щодо біотехнології ампулярії, функціонування ампулярієвих господарств залишаються майже не розробленими і не висвітленими в науково-практичній літературі.

Розділ 2. Матеріал та методи досліджень

Науково-дослідні роботи проводили протягом 1995 - 98 рр. в спеціальних акваріумах та басейнах риборозплідника Укррибгоспу, Інституту рибного господарства УААН, виробничого тепловодного рибного господарства об'єднання «Київрибгосп» О.І. Аністратенко, за що йому автор висловлює щиру подяку при Київській ТЕЦ-5, тепловодного господарства «Енергодар» Запорізького рибокомбінату, у віварії Інституту експериментальної радіології АМН України та лабораторії біохімії Полярного науково-дослідного Інституту морського рибного господарства та океанографії. Об'єктом досліджень були різновікові групи слимаків ампулярії та їх яйця.

Конхологічні проміри проводили за методикою В.В. Аністратенко, А.П. Стадніченко (1984). У м'ясі, та у ікрі слимаків визначали вміст білків, жирів, амінокислот, жирних кислот та вітамінів. Амінокислоти визначали - на аналізаторі «Хітачі-838»; протеіну за методом Кельдаля (1975); ліпідів - за методом Сакслета (1955); вітамінів згідно методу Л.М. Якушина та інших (1993); жирні кислоти за технологією М. Кейтса (1975). В усіх дослідах враховували основні параметри зовнішнього середовища: температура води та повітря, розчинений у воді кисень, гідрохімічний склад тощо.

Розмірно-масовий склад досліджуваних молюсків визначали у відповідності з "Методичними рекомендаціями ВНДІРО" (1981).

Хімічний склад частин тіла аналізували за методиками А. Лазаревського (1985); фракційний склад загальної ліпідної фракції (вилученої по Блаю) та фракції фосфоліпідів вивчали методом тонкошарової хроматографії на сканері фірми «Шимадзу»; при ідентифікації ліпідів користувались стандартами фірми «Сигма» (1975).

Експериментальне дослідження біології ампулярії проводили з застосуванням в основному загальноприйнятих методик. Досліди проводили практично у всіх типах ємкостей та наявних тепловодних водойм, придатних для виживання в них ампулярій - від акваріумів і кристалізаторів до товарних виробничих водойм об'єднання «Київрибгосп» та рибгоспу «Енергодар». Були досліджені оптимальні та критичні верхні і нижні порогові температури розвитку ампулярій, визначена оптимальна щільність посадки плідників, найдоцільніша структура співвідношення самиць і самців, склад їжі, режим годівлі, швидкість травлення у молюсків.

При дослідженні поживної, лікарської та гормональної здатності м'яса та ікри ампулярій використовувались білі щури у вигляді тест-об'єктів. Поділ тварин на три групи по різному опромінених щурів, а з другого - на групи різного споживання ікри та м'яса ампулярій, надав можливість створювати і дослідити різні комбінації для достовірного з'ясування досліджуваної проблеми. На двадцять перший день експерименту щурів забивали. В першу чергу досліджували їх кров та печінку, стан ендокринної системи оцінювали за вмістом гормонів щитовидної залози - трийодтироніну та тироксину (Славнов, 1981); підшлункової залози - інсуліну, надниркових залоз - адреналіну та кортикостерону (Балашов, 1990; Паю, 1979).

Стан плазматичних мембран еритроцитів досліджували методом кислотних еритрограм; тканинне дихання печінки - по Чансу (Chance, Williams, 1956); концентрацію кисню в печінкових розчинах - за допомогою закритого платинового електроду. Білок у тканинних гомогенатах визначали за методом Лоурі (1951), каталазну активність встановлювали за методом Аебі в модифікації Л. Овсянникової (1953); вміст гемоглобіну визначали калориметричним методом за вмістом в гемолізаті солянокислого гематину по С. Балаховському (1983).

Розділ 3. Деякі особливості біології ампулярії при вирощуванні в умовах теплих вод України.

Характеристика гідрохімічного та температурного режимів при проведенні експериментальних робіт.

Відомо, що в природних умовах одним із вирішальних факторів розвитку, розповсюдження, розмноження, особливостей фізіологічних процесів та інших факторів біології молюсків є гідрохімічний режим водойми (Березина, Старобогатов, 1988). Не менш важливе значення гідрохімії і для розвитку молюсків у штучних умовах, тим більше термальних водоймах. Найважливішими елементами гідрохімічного режиму досліджуваних водойм виявились загальна мінералізація води, її жорсткість, водневий показник води (pH), вміст Ca⁺⁺, Mg⁺⁺, Fe_заг., кисневий режим та температура, на що і було звернуто основну увагу при вивченні абіотичних умов зовнішнього середовища при вирощуванні ампулярій.

Мінералізація води досліджених водойм відносилась до категорій слабо- і середньомінералізованих. Як приклад, вода у дослідних басейнах риборозплідника і тепловодного рибного господарства при ТЕЦ-5 та рибгоспі «Енергодар» відносилась за класифікацією О.А. Альокіна (1970) до гідрокарбонатного класу групи кальцію. Мінералізація води в перших була дещо нижче середньої і складала протягом 1996-1997 рр. відповідно 237,6-447,3 мг/л та 290,4-365,2 мг/л. Вода ємкостей рибгоспу «Енергодар» відносилась до категорії середньомінералізованих. У водопостачальному каналі рибгоспу коливання мінералізації води знаходились у межах 310,0 - 498,6 мг/л, у лотках 345,6 - 453,3 мг/л, у басейнах 323,8 - 475,5 мг/л.

Особливо важливе значення має жорсткість води. У воді досліджених ємкостей як у риборозпліднику, так і тепловодних рибних господарствах загальна жорсткість води у різні місяці коливалась від 3,4 до 5,9 мг-екв/л, а у грудні вона дорівнювала 6,7-7,5 мг-екв/л.

Серед компонентів, що визначають жорсткість води для молюсків, в тому числі і для ампулярій, найбільш значимі водорозчинні сполуки кальцію, адже катіони кальцію приймають участь у формуванні черепашки, включається кальцій у деякі метаболічні цикли, відіграє суттєву роль в детоксикації та в процесах розмноження. Без зовнішнього прийому іонів кальцію не може відбуватись формування ембріональної мушлі, ембріональних зародків. Безпосереднє зростання тіла ембріонів відбувається без порушень лише при досить значній концентрації Ca⁺⁺ в оточуючому середовищі.

Вміст Ca⁺⁺ у воді басейнів риборозплідника досить значний і дорівнював протягом лютого-березня 1996 р. - 74,1-42,1 мг/л; березня-червня 1997 р. - 38,9-65,4 мг/л, у грудні (в період зимівлі) - 78,6-87,5 мг/л. У воді лотків та басейнів рибгоспу «Енергодар» у травні - вересні 1998 р. вміст кальцію знаходився в межах 51,7-74,2 мг/л.

На відміну від Ca⁺⁺ концентрація Mg⁺⁺ у воді не має такого великого значення для молюсків (Березина, Старобогатов, 1988). Концентрація Mg⁺⁺ у воді басейнів риборозплідника на протязі березня-листопада 1996 р. складала 11,2-36,4 мг/л; березня-червня 1997 р. - 9,9-16,0 мг/л, у грудні - 34,0-37,7 мг/л, у воді лотків та басейнів рибгоспу «Енергодар» у травні -вересні 1998 р. - 51,7-72,2 мг/л.

Концентрації заліза, які перевищують 10 мг/л, справляють пригнічуючий вплив на переважну більшість молюсків (Жадин, 1952; Pullen, Climo, Mansfield, 1972).

Зокрема Ю. Полянский (1932) вважає, що відносно невеликий розмір тонкостінності мушель зумовленний не стільки недостатністю кальцію у воді, скільки високим рівнем вмісту в ній заліза і гумінових кислот. У воді дослідних ємкостей концентрації заліза не перевищували 0,75 мг/л.

Динаміка газового режиму, біогенних елементів та органічної речовини у воді басейнів акваріальної Інституту рибного господарства у період зимівлі характеризувалась такими даними: завислі речовини - 3,0-9,5 мг/л; СО^-₂ - 0,002-0,02 мг/л; перманганатна окислюваність - 2,3-8,2 мгО/л; біхроматна окислюваність - 5,7-20,4 мг/л; NH⁺₄ - 0,16-2,4 мгN/л; NО^-₂ - 0,037-0,08 мгN/л; NО^-₃ - 0,25-0,45; РО^-₄ - 0,02 - 0,1 мгР/л; Na⁺ + К⁺ - 51,7 - 53,5 мг/л; НСО^-₃ - 305,1 - 341,7 мг/л; Cl^- - 35,6 - 118,8 мг/л; SО^--₄ - 29,6 - 38,9 мг/л.

Безпосередній вплив на всі види молюсків має водневий показник води (pH). Від активної реакції середовища залежить рівень обмінних процесів, що протікають в організмі тварин, у тому числі інтенсивність поглинання ними кисню та засвоювання їжі, а також проникності покривів для солей. Для більшості молюсків оптимальним є водневий показник води (pH) від 7,0 до 8,0 (Березнина, Старобогатов, 1988). У наших дослідах він знаходився в 1996 р. в межах 7,15-7,7, в 1997 р. - 7,1-8,0, у 1998 р. - 7,0-7,9.

Велике значення для репродуктивних процесів, інтенсивності живлення, темпу росту та розвитку молюсків має температура води (Левина, 1975; Проссер, Браун, 1967; Lambert, 1988, 1989). Активність і ріст молюсків припиняється за температури нижче +11,6С (Астахова, 1998), а при підвищенні температури на 1С від мінімально придатної для існування до оптимальної зростає швидкість ферментативних реакцій (Schalia, Berry, 1973). Температурою визначаються строки гаметогенезу та ембріогенезу (Richards, 1965; Krkac, 1982). Температура води у басейнах риборозплідника, лотках та басейнах тепловодних господарств на протязі березня 1996-1998 рр. знаходилась в межах 15-36 С, а у період зимівлі 8 - 20 С.

Температури в басейнах в період зимівлі ампулярії реально не були сталими і коливались в межах теоретично придатних для існування молюсків. Проте за період самих «холодних» місяців 80% розміщених тут ампулярій загинуло в зв'язку з різким зниженням температури води (до 9-11^о) у 1997-98 рр., що справляло стресовий вплив на досліджуваних тварин. В той же час сталі температурні умови гарантують кращу зимівлю ампулярій. Про це свідчить зимівля слимаків у 1998-1999 роках на термальних водах Запорізької АЕС, де температури води тримались позначки 18-20 С, що забезпечило 80-85 % виживання слимаків.

Виживання тварин в певній мірі визначається і особливостями газового режиму. Для дихання як ембріонів, так і самих молюсків необхідний розчинений у воді кисень. У ампулярій розвиток ікри відбувається над водою. Оскільки ампулярії дводишні, від концентрації розчиненого у воді кисню залежить частота вбирання повітря з атмосфери. Вміст розчиненого у воді кисню дослідних басейнів був сприятливий для життя гідробіонтів і знаходився в межах 2,4-12,7 мг/л.

3.2. Морфолого-екологічні особливості ампулярій

Об'єктом робіт був молюск Ampullaria glauca. Цей виходець з тропічного поясу відноситься до родини Ampullariidae, ряду Mesogastropoda, підкласу - Pectinibranchia, класу Gastropoda, типу Mollusca. Безпосередньо рід Ampullaria є ендемічним в Південній Америці, звідки ті чи інші його представники завозились в різні регіони Земної кулі.

Ампулярії ведуть амфібійний спосіб життя по рипальних зонах прісноводних тропічних водойм і в зв'язку з цим пристосовані як до водного, так і до повітряного дихання. Важливим моментом їх морфології є наявність досить видовженого (до 10 см) сифону, за допомогою якого в критичні моменти (період дефіциту кисню), молюск може швидко переходити на повітряне дихання. В основному анатомо-морфологічна будова ампулярій відповідає такій у інших гребінчатозябрових.

Оцінка життєстійкості молоді ампулярій

Фізіологічна повноцінність молоді визначалась за їх життєстійкістю. Критеріями були прийняті температурні пороги. Багато робіт з цього питання було виконано на рибі (Татарко, 1966; Андрющенко, Коханова, 1979), менше - на прісноводних молюсках (Хмелева, Голубев, Лаенко, 1985).

Верхні та нижні температурні пороги визначали у ампулярій у віці одного місяця за середньої маси 1,280,04 та 1,130,02 г, відповідно. Досліди по визначенню температурних порогів почали проводити за температури води +33 С, поступово підвищуючи температуру на один градус на протязі години. Через кожні 10-15 хвилин включали компресор з розпилювачем для аерування води. При поступовому підвищенні температури води від +33 С до +41 С всі ампулярії були живі, доволі активно пересувались. Починаючи з +41 С вони ставали слабоактивними, почали виставляти сифони на поверхню води, далі їх життєдіяльність пригнічувалась. При підвищенні температури до +45-46 С ампулярії втрачали рухомість, а при підвищенні температури води до +47-48 С всі ампулярії гинули.

Досліди по визначенню низьких температурних порогів почали проводити за температури води +24 С, також поступово знижуючи її на 1 С на протязі години. При зниженні температури до +8-5 С молюски втрачали рухомість, а при +4-2 С вони гинули. На протязі досліджень температурних порогів вміст розчиненого у воді кисню знаходився в межах 5,0-9,4 мг/л. Таким чином, показниками верхніх та нижніх температурних порогів для ампулярій у місячному віці є температура води +45-46 С та +2-4 С (відповідно).

Деякі особливості розмноження ампулярії

Не дивлячись на майже сторічну історію вивчення ампулярій до цього часу ще немає єдності поглядів на окремі сторони їх біології. Недостатньо вивчені питання їх відтворення, співвідношення статей та гермафродитизм. Деякі дослідники (Усенко, Стребкова, Рукавицин, 1996) вважають їх гермафродитами, інші (Жизнь животных, Т.2 1968; Вершинина, 1970; Бубликов, 1984) стоять на тій точці зору, що вони роздільностатеві. Наші дослідження підтверджують справедливість останньої думки. Для цього були проведені досліди на протязі 3 місяців у 4-х басейнах: у два басейни посадили по 10 особин жіночої статі (середня маса 7,0 г), у два інших - по 10 особин чоловічої статі (середня маса 6.6 г). Ампулярії мали двомісячний вік і по зовнішніх ознаках вже чітко можна було відрізнити самиць від самців. У самиць черепашка мала округлу форму, кришечку з рівною поверхнею, у самців - трохи витягнуту, кришечка мала пагорбок. На кінець досліду маса самиць досягла 28,4 г, самців - 24,3 г. В дослідних басейнах не було відмічено копуляції виключно між самицями, чи між самцями і відкладання ікри.

Встановлення роздільностатевості поставило питання про вивчення розмноження цього об'єкту. Проведені дослідження показали, що статевозрілими ампулярії стають частіше у двомісячному віці, нерест їх відбувається - через півтора тижні після парування; відкладання ікри проходить на суходолі поза водним середовищем (10-40 см та вище від урізу води). Встановлено, що розвиток відкладених яєць в значній мірі залежить від температури повітря: при +24-26 С для розвитку яєць потрібно 14-16 діб; при +18-20 С - 18-20 діб; а при +10 С яйця гинуть. Надлишкова чи недостатня вологість також шкідлива - при недостатній вологості кладка усихає, при великій - пліснява пошкоджує яйця. Найбільша інтенсивність яйцекладіння відбувається при температурі води +25-30 С, повітря +25 С, вологості 80 %.

Встановлення особливостей біології самиць та характеру отриманих від них яйцекладок було вирішено застосуванням методу спостережень в акваріумах, де легко можна було комбінувати параметри умов зовнішнього середовища, а при потребі і замінювати самого молюска. Дослідами встановлено, що на протязі місяця від однієї самиці, за оптимальних умов можна отримати від 10 до 15 кладок. Маса кладок коливалась від 1,70,14 до 2,90,15 г, в кладці в середньому було 142,113,2 яєць (від 80 до 200), середня маса яйця складала 12,630,95 мг, діаметр яєць 2,520,12 (від 1,9 до 3,0 мм). Маса однієї ампулярії, що вийшла з яйця, коливалась від 0,00590,18 до 0,00960,4 г при розмірі 1-2 мм.

Вирощування плідників ампулярій та одержання кладок

Вирощування плідників ампулярій є одним з головних моментів у відтворенні цих молюсків. В числі головних чинників успішного проведення репродукційних заходів виявились температура, вплив пори року, статеве співвідношення, щільність посадки та якість посадкового матеріалу. В першу чергу необхідно відмітити, що важливим моментом виявився вдало підібраний раціон. Встановлено, що найбільш об'ємні і, відповідно, вагомі кладки продукували ампулярії, раціон яких складався з суміші овочів (морква, капуста) та кропиви. Позитивні моменти відмічені при додаванні до рослинних сумішей комбікорму.

Температура, як правило, впливає на довготривалість інкубаційного періоду - чим вища температура, тим цей період коротший. Вплив пори року на репродуктивність ампулярій був опосередкованим, адже температура в ємкостях, де вирощувались ампулярії, як правило, підтримувалась на досить високих теплових рівнях. Весняні кладки, особливо ті, що з'явились в березні, дали найбільш життєве і повноцінне потомство. Далі до кінця літа і потім до осені наростання маси нащадків погіршувалось. Особливо постраждала молодь, яка з`явилась на світ із жовтневих кладок, що пов'язано із зниженням температури води.

Суттєве значення на якість і кількість яйцекладіння відігравав вік плідників. Спостерігалась картина поступового наростання яйцекладіння: перше парування у ампулярій починалось у віці 1,5-2 місяці при масі 6,6-7,0 г - яйцекладки у них були поодинокими, масою до 1г. Починаючи з маси плідників від 8-10 до 40 г у віці 3-8 місяців, яйцекладіння було більш інтенсивним і маса кладок перевищувала 1 г. Це спостерігалось десь протягом 10 місяців. З досягненням маси плідників 44,3-65,5 г відкладка яєць майже припинялась. Встановлено, що найбільш кондиційними плідниками є особини з масою від 10 до 40 г.

Найкращі показники (8,6 кладок на самицю) отримані при статевому співвідношенні самиць до самців 1:1. В міру збільшення співвідношення самиць до самців зменшувалась кількість кладок: 3:1 - 4,5 кладок на самицю; 6:1 - 3,8 кладок. При розробці промислової технології відтворення ампулярій кількість маточного поголів'я, як і їх щільність при утриманні має велике значення. В залежності від умов середовища високий вихід кладок отримували при щільностях від 50 екз./м², а при покращенні оптимальних параметрів середовища (температура води 25-30 С, повітря 25-35 С, проточності 0.,5-0,8 л/с, задовільному газовому режимі) - до 130-220 екз/м².

Способи одержання кладок слимаків, молоді та їх підрощування

Для отримання кладок від плідників та подальшого виходу молоді удосконалено декілька способів:

І спосіб: самиці, які посаджені в різного роду ємкості, відкладають яйця на їх стінках. В міру того, як йде заповнення стінок, плідників пересаджують у другі ємкості, потім у треті і т. д. Вихід молоді з кладок відбувається безпосередньо у ємкості з водою.

ІІ спосіб: самиці відкладають яйця на штучні субстрати, які розміщені вище води ємкості. В подальшому субстрат переносять у інші ємкості з водою, де відбувається вихід молоді.

ІІІ спосіб: над лотками чи невеликими басейнами з водою натягують дельову сітку, де розміщують кладки, які знімають за допомогою леза з стінок ємкостей. Молодь, яка вийшла з кладок, через вічка потрапляє у воду.

У виробничих умовах важливо отримувати молодь однакового розміру та в масовій кількості. Для цього необхідна постійна вологість, підтримка оптимальної температури повітря, освітлення, що дасть масовий вихід молоді з кладок на протязі до двох тижнів. Спостереженнями встановлено, що повний вихід молоді з кладок відбувається за температури повітря 27-33 С, вологості 80 %, денному освітленні на протязі до 14 діб.

Досліди, які проведені у 10 лотках рибгоспу «Енергодар» загальною площею 32 м², показали, що від плідників при щільності 135-220 екз./м² було одержано 10459 кладок.

Підрощування молоді проводили у тих самих ємкостях, куди вони потрапили після виходу з кладок. Перші досліди з підрощування молоді проводили у басейнах риборозплідника площею 1,0 м², глибині води 15 см, проточності 0,1-0,2 л/с, вмісту розчиненого у воді кисню 5-6 мг/л, щільності посадки 400-500 екз./ м².

Подальші досліди були проведені у 10 лотках, площею 4,5 м², глибині води 15- 20 см, проточності 0,5-0,8 л/с, вмісту кисню у воді 5-8 мг/л при більш високій щільності посадки від 5 до 20 тис. екз./м².

Годували молодь двічі на добу пшеничним та рибним борошном, ряскою, подрібненим комбікормом, тощо. Через тиждень-півтора у раціон додавали гранульований комбікорм з розрахунку 0,002 г на особину, кропиву, капусту, тощо. Підрощували молодь на протязі двох тижнів до маси 0,5-0,6 г, вихід становив 90 %.

Розділ 3.7. Годівля та ріст слимаків ампулярій на різних кормах

Як відомо, розмноження молюсків супроводжується значними енергетичними витратами, які компенсуються за рахунок раціонального живлення. Про значення останнього свідчить хоча б той факт, що недостатня годівля супроводжується сповільненням статевого дозрівання.

Темпи травлення у ампулярій виявились залежними від температури. Чим вища температура води в ємкості, тим активніше тут проходять процеси життєдіяльності. Цикл травлення: від початку споживання їжі - через періоди перетравлення, доїдання їжі, виділення екскрементів - до початку нового годування при температурі 25 С складає 4 години, при температурах 20-21 С - 5 годин.

Відіграє свою роль в життєдіяльності слимаків і якість їжі. Встановлена всеїдність ампулярій, ними поїдалась водна і наземна рослинність, овочі, фрукти, комбікорм, риба, м `ясо.

Ріст ампулярій залежить і від низки інших факторів. Встановлено значне підвищення темпу росту ампулярій при годівлі їх сумішшю у співвідношенні 50:50% комбікорму з рослинністю, в той час, як споживання самої лише рослинності пригнічувало приріст маси молюска.

Важливе значення мала і стартова маса молюсків. Встановлено, що чим вища початкова маса, тим менший темп росту, хоча кінцева маса їх більша. При досягненні статевої зрілості темп росту ампулярій уповільнюється.

В цілому ж, згодовування кормів у виробничих умовах краще проводити двічі на добу через 4-5 годин в залежності від температури середовища.

Вирощування ампулярій до товарної маси

Потреба отримання результатів суголосних з промисловим виходом молюсків у товарному господарстві, поставила вимогу проведення більш масштабних дослідів. Відповідно до цього, для з'ясування оптимальних умов вирощування товарної продукції було виконано 5 серій дослідів. У кожному з цих дослідів закладались різні комбінації параметрів для вибору з них найбільш придатної до товарного виробництва екологічної ситуації.

Перша серія дослідів проводилась у 4 басейнах, площею 1 м² кожний. Стартова маса ампулярій складала 1,08 г, щільність посадки 10 екз./м², температура води 19-31 С, розрахунок корму 0,04 г на особину, термін вирощування 70 діб. Умови середовища були задовільні. Вміст розчиненого у воді кисню складав - 4,4-7,1 мг/л. Збільшення біомаси відбулось в 7,5 рази, середня маса молюска складала 8,15 г.

Друга серія мала два дубль-варіанти і проводилась у 4 басейнах площею 1 м² кожний. Стартова маса ампулярій складала 7,71 та 5,06 г, щільність посадки в першому варіанті 10 екз./м², в другому 20 екз./м², температура в обох варіантах коливалась від 18,0 до 32,0 С, вміст розчиненого у воді кисню складав 3,1-6,5 мг/л, розрахунок корму 0,2 г на особину. Вирощування продовжувалось протягом 68 діб. Маса на кінець досліду збільшилась у першому варіанті в 1,9 та у 2,4 рази у другому і досягла відповідно 13,0 та 13,54 г.

Третя серія дослідів проводилась у 5 басейнах по 200 м² кожний з щільностями посадки ампулярій 20, 50, 100 екз/ м²; при початковій масі 0,4 г (при щільності 20, 50, 50 екз/ м²) та 0,15; 0,18 г (при щільності 50 та 100 екз/ м²) з терміном вирощування відповідно 112, 27, 76 діб та 66, 28 діб. Температура води коливалась від 22,5 до 29,3 ^оС, вміст розчиненого у воді кисню складав 3,4-12,1 мг/л. Для порівняння одержаних результатів були взяті показники перших 27 діб вирощування. За цей час сума активних температур по басейнах складала 605,5; 659,7; 754,5; 712,0; та 427,0 градусо-діб. Відповідно до цього середня маса молюсків по басейнах становила 6,62 г; 8,63 г; 6,47 г; 5,64; 0,81 г. Одержані дані свідчать про залежність темпу росту молюсків від температури води та посадкової маси.

Четверта серія дослідів проводилась у 4 басейнах риборозплідника (площа 1 м², глибина води 50 см, температура 24-27 С, щоденна зміна води на третину) у двох варіантах. В першому стартова маса молоді складала 0,49 г, щільність 2 тис. екз./м², вміст розчиненого у воді кисню 2,0-4,4 мг/л, в другому - відповідно 0,63 г; 3 тис. екз./м², 1,4-3,2 мг/л. За термін вирощування в 50 діб маса слимаків зросла відповідно в 3 і в 1,8 рази і досягла 1,49 та 1,15 г. Результат явно негативний, ампулярії некондиційні, не досягли товарної маси, екологія незадовільна.

П'ята серія дослідів в значній мірі враховувала негативи попередніх. Досліди проводили у двох басейнах (по 200 м²) тепловодного рибного господарства при ТЕЦ-5, що фактично було першим промисловим вирощуванням ампулярій в умовах України. Щільність посадки слимаків в дослідах складала 50 екз./м² при стартовій масі 0,4 г. Кисневий режим був задовільним (4,0 - 8,0 мг/л), температура води 22 - 30 С. Термін вирощування 49 діб, проточність незначна - 0,1 л/с. При спуску води виловлено 8736 особин, або 87,4 % від посадженого матеріалу. Загальна маса отриманих слимаків складала 95,14 кг, середня маса їх дорівнювала 11 г.

Дублюючі досліди отримання «товарних слимаків» були проведені у двох басейнах (по 200 м²) рибгоспу «Енергодар», де вирощували ампулярій при збільшеній щільності посадки до 300-400 екз./ м² та проточності води 0,8 - 1,0 л/с.

Стартова маса - 0,55-0,57 г, температура води 25-30 С, розчинений у воді кисень 3,0-5,0 мг/л, термін вирощування - 2 місяці.

Розділ 4. Розмірно-масовий, хімічний склад і деякі біохімічні властивості м'яса та ікри ампулярій

Зростає кількість наукових розробок щодо біохімічних властивостей об'єктів аквакультури, що пов'язано з наявністю в них біологічно активних речовин, які визначають профілактичний та лікувальний ефект цих гідробіонтів. До таких унікальних тварин належать і слимаки ампулярії.

Вивчення розмірно-вагового складу ампулярій показало, що до харчового використання більш здатні особини починаючи з маси 8-15 г та вище. Маса ноги, гонад самок та самців цієї групи тварин дорівнює в середньому 2,79, 0,66, та 0,40 г відповідно. Хімічний склад гонад та ноги на 64 % складається з води, вміст білку коливається від 7 до 10 %, ліпідів від 0,7 до 1,4 %. Нога великих ампулярій найбільш багата на білок (10,76 %), травна система, включаючи печінку, також вміщує багато білку (9.21%). Гонади самиць та самців характеризуються значною кількістю безазотистих екстрактивних речовин (більше 14 %) та золи (11-13 %).

При низькому вмісті загальних ліпідів у всіх органах склад їх фракцій характеризується суттєвою різноманітністю та наявністю біологічно-активних речовин. Найбільш багаті ними кладки: в складі загальних ліпідів відмічені високі значення фосфоліпідів (42,7-45,49 %), каротиноїдів (6,16 %), холестерину (37-49 %). Кількісний вміст глікозидів максимальний у сухих кладках - 10,8 %. Серед жирних кислот переважають поліненасичені, (до 60 % від загальної кількості), з яких 20 % докозатетраенова та докозапентаенова. Також є вітаміни А та Е.

Виявлено 17 видів амінокислот з яких 8 незамінних.

Наявність у ліпідах ампулярій фосфоліпідів, каротиноїдів та глікозидів дає підставу рекомендувати їх в якості харчових добавок лікувально-профілактичної дії. Це припущення підкреслюється тим, що ампулярії відносяться до древньої групи тварин і їх каротиноїди будуть виконувати захисні функції.

Збагачення раціону фосфоліпідами сприяє нормалізації процесів транспорту ліпідів у кровообігу, активації іммунокомпетентних клітин, відновленню кліткових мембран тощо. Все це мабудь буде притаманне і харчовим добавкам з ампулярій.

Розділ 5. Визначення захисної дії ікри та м'яса слимака апулярії в умовах впливу іонізуючої радіації.

Лікувально-профілактичні можливості м'яса та ікри ампулярії визначали експериментальним шляхом на опромінених щурах.

Дослідженнями було встановлено, що ендокринна система реагувала на вплив іонізуючого опромінення в дозі 2 Гр. Досліди тривали 20 діб.

Спостерігали також пошкоджуючу дію на мембрани еритроцитів та порушення тканинного дихання печінки у досліджуваних щурів.

Додавання до раціону тварин щоденно по 200 мг м'яса та ікри ампулярій (0,1-0,2%) знижувало викликані радіацією порушення. Так, відзначали підвищення вмісту гормону щитовидної залози - тироксину при додаванні до щоденного раціону тварин м'яса та ікри слимака ампулярій, відносно значень у тварин, які були опромінені.

Спостерігали статистично достовірні зміни вмісту стресового гормону надниркових залоз - кортикостерону на фоні іонізуючого опромінення. Так, відмічали зниження вмісту кортикостерону при годівлі тварин м'ясом та ікрою слимака ампулярії відповідно з 165,848,844 нМоль/л до 141,961,932 нМоль/л, (Р<0,05), та з 165,848,844 нМоль/л до 107,168,28 нМоль/л, (Р<0,05), відносно цього показника опромінених тварин. Це ж стосується і гормону підшлункової залози.

Експериментальні дані підтвердили мембраностабілізуючу дію споживання м'яса та ікри ампулярій при іонізуючому опроміненні, при цьому також покращується енергетичний метаболізм в печінці.

Ефективність сполучення процесів окислення з процесами фосфорилювання АДФ при цьому вища, ніж у опромінених тварин, і навіть вища ніж у контролі, що створює в організмі сприятливі умови для прискореного розвитку відновних процесів. Таким чином, проведеними дослідженнями показано, що м'ясо та ікра ампулярії є цінними поживними продуктами, містять біологічно активні речовини, вітаміни; мають радіопротекторні властивості. Вони позитивно впливають на ендокринну систему і сприяють нормалізації обміну речовин організму при дії іонізуючого опромінення. М'ясо та ікра ампулярій мають адаптогенні властивості та сприяють активації відновних процесів у печінці на фоні опромінення.

Розділ 6. Економічна доцільність розведення ампулярій в Україні.

Технологічні процеси на підприємствах України напрацьовують величезні кількості підігрітих та гарячих вод, потенціал яких використовується далеко не повністю. Водойми-охолоджувачі, скидні канали атомних та теплових електростанцій є потужною виробничою базою для розвитку тепловодної аквакультури. Враховуючи перспективність цього напрямку, в 70-80 роки в державі було побудовано 15 тепловодних рибних господарств, серед яких ефективно функціонували садково-басейнові господарства, які були створені при Запорізькій, Київській (ТЕЦ-5), Придніпровській, Миронівській та Слав'янскій теплоелектростанціях та Запорізькій, Південно-Українській, Чорнобильській АЕС, загальна площа басейнів яких складала більше 65 тис. м². Проте економічна криза, яку переживає народно-господарський комплекс, особливо негативно позначилась на роботі високотехнологічних, але і високозатратних підприємствах, якими є ці господарства.

Висока ціна на спеціалізовані високобілкові рибні корми та значний об'єм їх використання змусили Держкомрибгосп згорнути роботи з вирощування коропа, форелі, канального сома та осетрових в тепловодних рибних господарствах. Вирощування риби в цих умовах стало збитковим. Сьогодні виробничі потужності їх використовуються лише на 10-12 % і в переважній більшості для короткотермінового перетримування товарної риби. Щорічно 57,5-58,8 тис. м² басейнів не використовуються і відбувається їх руйнація. Наші дослідження по вирощуванню слимака ампулярії в басейнах і лотках тепловодних рибних господарств "Київрибгоспу" та Запорізького облрибокомбінату вказують не тільки на доцільність перепрофілювання існуючих басейнових господарств, але й на нагальну потребу створення нових малокапіталоємких лоткових ліній для вирощування слимаків.

Встановлено, що за вегетаційний період з квітня по жовтень в басейнах на відкритому повітрі можна щонайменше двічі одержувати товарну продукцію. У виробничих умовах було одержано в середньому з кожного м² басейну від 2 до 3 кг товарних слимаків середньою індивідуальною масою 7-11 г та більше. Затрати рибного комбікорму (рецепт К ІІІ-3/2 Укр, 8-10% раціону) з вмістом сирого протеїну 14-17 % на вирощування одного кілограма товарних молюсків складали 0.82-1,05 кг.

При визначенні затрат робочого часу було встановлено, що два робітники можуть забезпечити обслуговування 40 басейнів загальною площею 8 тис. м², і виростити за вегетаційний сезон 32-48 т товарних слимаків та одержати не менше 180 кг ікри. Собівартість 1 кг товарних ампулярій у живій вазі складає 0,35-0,42 грн.

Вартість вирощеної продукції лише по живих товарних слимаках при її реалізації навіть за самою низькою ціною (8 грн. за один кілограм) складає 256-384 тис. грн. Прибуток від реалізації продукції може бути одержаний у сумі 242,3-366,9 тис. грн. Додатково значні кошти будуть одержані після виготовлення із ікри харчових добавок та препаратів лікувально-профілактичного значення.

Висновки

Задовільний щодо потреб людини біохімічний склад тіла ампулярій, важливі його поживні та лікарські властивості, відносно легке пристосування до життя в умовах тепловодних водойм, швидкий темп росту, малозатратність при вирощуванні роблять ампулярій перспективним об'єктом тепловодної аквакультури в Україні.

Абіотичні умови українських тепловодних рибних господарств індустріального типу, як доведено дослідженнями, в цілому відповідають вимогам життя і промислового вирощування ампулярій. Гідрохімічний, газовий, температурний та фізико-гідрологічний режими задовольняють основні вимого цих молюсків, зебезпечуючи доцільність ведення на Україні відповідного аквакультурного господарства.

В умовах України ампулярія має швидкий темп росту: 57,2 мм (2 місяці), 69,5 мм (4 місяці); температурні пороги її знаходяться у межах від +2-5 С до +45-46 С; цей об'єкт можє реалізувати свої адаптаційні можливості в тепловодних рибних господарствах.

Встановлено, що молюск ампулярія роздільностатевий: самиці крупніші за самців; статевозрілість настає у 1,5-2 місячному віці. У темпах розвитку яєць та молоді значна роль належить температурі. Від однієї самиці за вегетаційний сезон можна одержати 10-15 кладок, плодючість її коливається від 80 до 350 яєць на кладку.

Визначальними факторами розведення ампулярій є: раціон (кропива, ряска, комбікорм, інше), якість і щільність посадки плідників, інтенсивність водообміну. Чим вища температура повітря, тим коротша тривалість інкубаційного періоду. Найбільш оптимальний репродуктивний вік ампулярій 3-8 місяців масою 10-40 г; співвідношення самиць до самців - від 1:1 до 3:1. Оптимальні строки отримання кладок ампулярій - квітень-червень.

Удосконалено три способи отримання молоді з кладок, які базуються: на відкладанні яєць безпосередньо на стінах ємкостей; на субстратах, які потім переносять у інші ємкості; на натягнутій над басейном делі, де розкладають зняті в інших місцях кладки. За температури повітря 27-33 С, вологості 80 % та при денному освітленні вихід молоді з кладок завершується за 14 діб.

Рекомендований нормований режим годівлі у виробничих умовах з частотою двічі на добу та інтервалом 4-5 годин, що обгрунтовано чіткою суголосністю протікання харчового циклу, в залежності від складу їжі та температури. Чим вище остання, тим швидше травлення, зокрема при температурі 20С вона складає 5 год., при температурі 25 С - 4 год.

Відпрацьовані основні технологічні нормативи вирощування ампулярій в залежності від основних параметрів середовища: стартова маса - 0,4 - 0,5 г, щільність посадки від 50 до 400 екз./м², проточність - 0,1-1 л/с, термін вирощування - 1,5-2 місяці, вихід молоді - 87,4-95,0 %, продуктивність слимаків від 1,0 до 3,0 кг/ м².

Хімічний склад тіла та кладок яєць слимаків містить від 7,0 до 10,76% білку; 0,7-1,4 % ліпідів; 11-13 % золи; більше 14 % БЕР. Кількість фосфоліпідів в кладках від загальної кількості жирів складає 42,7-45,49 %; каротиноїдів - 6,16 %, холестерину - 3,7-4,9 %, глікозидів - до 10,8 %. В тілі та кладках яєць виявлено 17 амінокислот з яких 8 незамінних; у гонадах ампулярій виявлені насичені, мононенасичені та поліненасичені жирні кислоти, з яких до 60 % поліненасичених, серед них до 20 % - докозететраенова та докозопентаенова, відмічені вітаміни А та Е.

Біохімічний склад м'яса та ікри ампулярій визначає їх значимість як цінного харчового делікатесного продукту. Установлена наявність у складі тіла ампулярій - ліпідів, фосфоліпідів, каротиноїдів, сапонінів, що засвідчує реальність їх застосування в якості харчових добавок до складу лікувально-профілактичного харчування.

Встановлено, що м'ясо та ікра ампулярій мають радіопротекторні властивості, мембранно-стабілізуючий ефект, покращують метаболічні процеси, нормалізують ендокринний статус тварин. Після проведення клінічних випробувань вони можуть бути рекомендовані для лікувально-профілактичного харчування осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та від щкідливих умов довкілля.

Встановлена виробнича доцільність і перспектива перепрофілювання збудованих, але не функціонуючих тепловодних рибних господарств на вирощування ампулярій, що дасть можливість повернути "до життя" існуючі виробничі потужності.

Рекомендації для практичного використання.

Результати роботи можуть бути використані в практиці тепловодних господарств України для широкомасштабного розведення там ампулярій, як цінного делікатесного харчового продукту та одержання сировини для виробництва цінних лікарсько-профілактичних харчових добавок.

Отримані матеріали відкривають нові перспективи в збільшенні біопотенціалу технічних тепловодних водойм України.

Напрацьовані технологічні матеріали щодо вирощування ампулярій у бетонних басейнах Київського виробничого тепловодного рибного господарства при ТЕЦ-5 та рибгоспу «Енергодар» Запорізького рибокомбінату, дають можливість розширювати об'єми вирощування цього молюска в інших тепловодних рибних господарствах України.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

Гудима Б.І. Проблеми і перспективи аквакультури на Україні //Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1998. - вип.7. - С. 103-108.

Гудима Б.І., Кражан С.А. Фізіологічна оцінка молоді ампулярій, як одного з перспективних об'єктів аквакультури // Тваринництво України - 1998. - № 10.- С.8.

Гудима Б.І., Кражан С.А., Порохняк Л.А., Дерев'янко Л.П., Горчакова Л.А. Слимак ампулярії як харчова добавка з радіопротекторними властивостями // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1998. - вип.7. - С.109-116.

Гудима Б.І., Кражан С.А., Порохняк Л.А., Дерев'янко Л.П., Горчакова Л.А., Бож-ок О.В. Радіозахисні властивості ікри слимаків ампулярії // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1998. - вип.7. - С.117-123.

Лебская Т.К., Гудыма Б.И., Кражан С.А., Кузьменкова М.Б. Размерно-массовый состав и некоторые биохимические свойства ампулярий // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 1998. - вип.7. - С.217-223.

Гудима Б.І. До питання розмноження слимака ампулярія. // Рибне господарство. - 1999. - № 52-53. - С.114-118.

Кражан С.А., Гудима Б.І., Ігнатчик С.А. Вирощування плідників ампулярій та одержання кладок.// Рибне господарство. - 1999. - № 52-53. - С.118-124.

Гудыма Б.И., Кражан С.А. Деликатесные улитки - перспективный объект рыбной отрасли Украины // Повышение качества продуктов внутренних водоемов: Материалы международной конференции, 8-9 октября 1996 г. - К.:-1996. - С.161.

Гудыма Б.И., Кражан С.А. Ампулярия как деликатесный объект аквакультуры в тепловодных водоемах Украины // Другий з'їзд гідроекологічного товариства України: Тез. доп.К. - 1997. - Т.2. - С.39.

Размещено на Allbest.ru